Ліричне я в ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга: лінгвокогнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ліричне я в ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга: лінгвокогнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Бабич Віра Ігорівна

Херсон - 2017

Анотація

Дисертаційна робота присвячена виявленню мовностилістичних особливостей, лінгвокогнітивних властивостей та комунікативно-прагматичних характеристик ліричного я в поетичних ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга.

Встановлено, що ліричне я є художнім образом, в якому синкретично поєднуються образ ліричного героя та образ автора. У художньому образі ліричного я інтегруються концептуальна (узагальнений зміст ліричного я, структурований концептуальними схемами, що висвітлюють художню свідомість поета), прагматична (цілеспрямований вплив адресанта поетичного тексту на читача, відбитий в авторських комунікативних стратегіях і мовленнєвих тактиках) та вербальна (словесне вираження ліричного я на різних рівнях поетичного тексту) іпостасі. У змістовному відношенні ліричне я віддзеркалює засобами поетичного мовлення емоції та почуття поета, його ставлення до життя, подій, предметів та явищ навколишньої дійсності тощо.

У роботі доведено, що мовностилістичні засоби вираження, лінгвокогнітивні механізми формування та комунікативно-прагматичні стратегії функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга мають як спільні, так й відмінні ознаки.

Ключові слова: американський поетичний дискурс епохи модернізму, дискурс, ідіодискурс, комунікативно-прагматичні характеристики, лінгвокогнітивні властивості, ліричне я, мовностилістичні особливості, поетичний дискурс, художній образ.

Аннотация

Работа посвящена выявлению лингвостилистических особенностей, лингвокогнитивных механизмов и коммуникативно-прагматических характеристик лирического я в поэтических идиодискурсах выдающихся представителей эпохи американского модернизма - Р. Фроста и К. Сэндберга.

В работе идиодискурс рассматривается как сложная, интегративная и системная коммуникативная личностно-авторская деятельность языковой личности, в основе которой лежит совокупность поэтических произведений в единстве лингвистических, когнитивных и прагматических факторов их порождения и восприятия, а главной составной частью которой выступает языковая картина мира автора как субъекта социальных отношений с уникальным набором его личных качеств, философских взглядов, исторического опыта, системой знаний про мир и язык.

Проведенный анализ лингвистических исследований, касающихся формирования понятия лирического я, доказал его содержательную сложность и неоднозначность в толковании.

Рассматриваем лирическое я как художественный образ, в котором воплощены образ лирического героя и образ автора. Художественный образ лирического я представляет собой триединый лингвокогнитивный конструкт, инкорпорирующий не только концептуальную и вербальную ипостаси, но и обладает прагматической напрвленностью. Концептуальная ипостась выражает обобщенное содержание лирического я, структурированное концептуальными схемами, которые отражают его художественное сознание. Прагматический аспект - это целенаправленное влияние адресанта поэтического текста на читателя, отраженное в авторских коммуникативно-прагматических стратегиях и тактиках, которые, в свою очередь, реализуются с помощью разнообразных лингвостилистических средств. Вербальная ипостась представляет собой словесное эксплицитное и имплицитное лингвостилистическое выражение лирического я на лексико-семантическом и синтаксическом уровнях поэтического текста.

Предложенный комплексный подход и разработанная методика анализа лирического я в идиодискурсах Р. Фроста и К. Сэндберга позволили выявить лингвостилистические средства выражения исследуемого явления и его имплицитных значений, проанализировать особенности формирования художественного образа лирического я в лингвокогнитивной плоскости, определить коммуникативно-прагматические стратегии и тактики функционирования лирического я в указанных идиодискурсах.

В работе основными лингвостилистическими средствами выражения лирического я и его имплицитных значений в идиодискурсах Р. Фроста и К. Сэндберга на лексико-граматическом уровне поэтического текста выступают личные и притяжательные местоимения первого и третьего лица единственного числа, личные и притяжательные местоимения первого и третьего лица множественного числа, личные и притяжательные местоимения второго лица, возвратные, указательные, неопределенные и отрицательные местоимения, языковые и контекстуальные синонимы и антонимы, жаргонизмы, авторские окказионализмы и прозаизмы, метафорические и метонимические общеязыковые и личностно-авторские эпитеты, эпитеты в функции внутреннего или скрытого сравнения.

На уровне синтаксиса идиодискурс К. Сэндберга отличается более разнообразным использованием лингвостилистических средств выражения лирического я и его имплицитных смыслов, к которым принадлежат супплетивные формы глагола to be, глагольные формы третьего лица единственные числа настоящего времени, бессоюзные предложения, односоставные предложения, в то время как идиодискурсу Р. Фроста присуще использование сложносочиненных и сложноподчиненных распространенных предложений, полисиндетон, анафоры и эпифоры. Общими средствами выражения лирического я для обоих представителей американского модернизма являются использование неличных форм глагола и причастных, герундиальных и инфинитивных конструкций, глаголов в форме повелительного наклонения, эллиптических конструкций, инверсий, риторических вопросов, синтаксических параллельных конструкций.

Было установлено, что в концептосферах Р. Фроста и К. Сэндберга существует ряд общих и индивидуальных концептов, которые выступают лингвокогнитивными реконструктами лирического я автора и лирического героя в поэтическом тексте. Общими концептами в исследуемых идиодискурсах выступают жизнь, смерть, любовь, человек, работа. Индивидуальными концептами в идиодискурсе Р. Фроста выступают природа, времена года, сельская местность, свет, вода, в идиодискурсе К. Сэндберга - город, ночь, утро. Продуктивными парадигмами актуализации установленных концептов в идиодискурсах Р. Фроста и К. Сэндберга выступают концептуальные метафоры (життя - це шлях, смерть - це неминучість, любов - це солодкий біль, людина живе лобов'ю, праця - це знання, природа - це краса, вода - це неприборкана сила, світло - це неприборканий вогонь, місто - це постійний рух, ніч - це жінка, ранок - це жадання), которые представляют когнитивную основу художественного образа лирического я.

В идиодискурсах Р. Фроста и К. Сэндберга были выявлены общие для обоих поэтов коммуникативно-прагматические стратегии и речевые тактики функционирования лирического я, а именно: стратегия интимизации (тактика откровенности, тактика прямого обращения к адресату, тактика эмоционального родства с адресатом), стратегия аргументации (тактика апелляции к эмоциям и чувствам адресата, тактика проведения аналогий, тактика компромисса) и стратегия самопрезентации лирического я (тактика создания положительного имиджа лирического я, тактика солидаризации образа автора с адресатом, тактика дистанцирования).

Ключевые слова: американский поэтический дискурс эпохи модернизма, идиодискурс, коммуникативно-прагматические характеристики, лирическое я, лингвокогнитивные свойства, художественный образ.

Absrtact

This dissertation focuses on revealing linguo-cognitive mechanisms of formation and communicative-pragmatic properties of lyrical I in R. Frost's and C. Sandburg's poetic idio-discourses.

The lyrical I is viewed as an image that incorporates in a syncretic way the image of the lyrical hero and the image of the author. The image of the lyrical I integrates three planes: the conceptual one which reflects the general content of the lyrical I which is structured by conceptual schemes that represent the artistic awareness of the poet, the pragmatic one which represents an intentional influence of the sender of a poetic text on the reader which is found in the author's communicative strategies and speech tactics, and the verbal one which represents explicit and implicit expression of the lyrical I at different levels of a poetic text. The lyrical I reflects the author's feeling and emotions, his attitude to life, events, objects and phenomena of the surrounding reality, etc. with the help of means of a poetic speech.

It has been proved that linguo-stylistic means of expression, linguo-cognitive mechanisms of formation and communicative-pragmatic strategies of functioning of lyrical I in R. Frost's and C. Sandburg's idio-discourses have certain features in common as well as divergent ones.

Key words: American poetic discourse of the epoch of modernism, communicative-pragmatic characteristics, idio-discourse, linguo-stylistic means of expression, linguo-cognitive peculiarities, lyrical I, literary image.

ліричний ідіодискурс фроста сендберг

1. Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена виявленню лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних властивостей ліричного я як художнього образу в поетичних ідіодискурсах видатних представників епохи американського модернізму - Р. Фроста та К. Сендберга.

Аналітичний огляд наукового доробку з проблеми ліричного я засвідчив наявність різних його тлумачень. У літературознавстві ліричне я ототожнюється з образом автора (Б. Корман, М. Гаспаров, Л. Гінзбург, Б. Катаєв, Ю. Лотман, Г. Поспелов, Ю. Тинянов та ін.), або вважається проявом образу ліричного героя (Є. Васильєв, О. Галич, В. Назарець, І. Роднянська та ін.). У лінгвістичних дослідженнях ліричне я розглядається як категорія суб'єктності (Н. Арутюнова, О. Воробйова, А. Хавхун, Г. Молчанова та ін.). У річищі когнітивної поетики ліричному я надають рис художньої образності (Л. Бєлєхова, А. Колесова, О. Маріна).

З розквітом когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістичний вектор наукових пошуків специфіки віршованого мовлення окремих митців поетичного слова змістився з дослідження ідіостилю на вивчення особливостей їх ідіодискурсу (М. Акішина, Л. Бєлєхова, О. Воробйова, О. Заболотська, М. Зубець, О. Маріна, Н. Петренко та ін.). У сучасній когнітивній поетиці розкрито лінгвокогнітивні механізми формування ідіотипних і кенотипних словесних образів в ідіодискурсах різних американських поетів (Л. Бєлєхова), художнього образу коханої /коханого (А. Колесова). З позиції комунікативно-прагматичного підходу вивченню підлягають образні засоби як такі, що актуалізують певні інтенції автора (М. Акішина, О. Заболотська). Дискурсивною складовою художнього образу вважають способи репрезентації інформації читачеві, спрямовані на досягнення певного перлокутивного ефекту (Л. Безугла).

Недостатньо розробленою у когнітивній поетиці все ще залишається проблема вивчення лінгвокогнітивних концептів авторської свідомості у поетичних текстах, комунікативно-прагматичних характеристик поетичного дискурсу та індивідуально-авторської концептосфери через аналіз мовностилістичних засобів вираження, лінгвокогнітивних механізмів формування й комунікативно-прагматичних стратегій функціонування ліричного я у поетичних ідіодискурсах.

Актуальність роботи визначається її відповідністю когнітивно-прагматичним спрямуванням сучасних поетологічних студій. Комплексний підхід до аналізу ліричного я як художнього образу, що має мовностилістичні, лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості свого вираження в різних ідіодискурсах уможливлює виявлення характерних рис ідіодискурсів Р.Фроста і К.Сендберга.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в руслі наукової теми „Лінгвокогнітивні і комунікативно-прагматичні аспекти дослідження мовно-мовленнєвих одиниць сучасної англійської мови” (номер держреєстрації 0110U002453) кафедри англійської мови та методики її викладання Херсонського державного університету. Тему дисертації уточнено на засіданні вченої ради ХДУ (протокол № 6 від 24.02.2016 року).

Об'єктом дослідження виступає ліричне я як художній образ у поетичних ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга.

Предметом аналізу є мовностилістичні особливості, лінгвокогнітивні властивості та комунікативно-прагматичні характеристики ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга.

Мета роботи - виявлення мовностилістичних засобів вираження, лінгвокогнітивних механізмів формування й комунікативно-прагматичних стратегій функціонування ліричного я як художнього образу в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга.

Гіпотеза роботи полягає у припущенні, що виявлення мовностилістичних засобів вираження, лінгвокогнітивних механізмів формування та комунікативно-прагматичних стратегій функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга уможливлюють визначення характерних рис ідіодискурсів Р.Фроста та К.Сендберга.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- уточнити поняття ідіодискурсу в сучасній лінгвістичній парадигмі в контексті вивчення особливостей поетичного дискурсу;

- окреслити сучасні наукові підходи до вивчення ліричного я у поетичному дискурсі;

- розробити методику аналізу мовностилістичних засобів вираження, лінгвокогнітивних механізмів формування й комунікативно-прагматичних стратегій функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга;

- виявити мовностилістичні засоби вираження ліричного я та його імпліцитних значень в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга;

- визначити особливості формування художнього образу ліричного я у лінгвокогнітивній площині;

- установити комунікативно-прагматичні стратегії й тактики функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста й К. Сендберга.

Матеріалом дослідження слугували тексти віршів із творчої спадщини видатних представників епохи американського модернізму Р. Фроста та К. Сендберга, отримані методом суцільної вибірки, загальною кількістю 1267 віршованих текстів.

Визначена мета та розроблені завдання роботи обумовили вибір таких методів дослідження: метод сходження від абстрактного до конкретного, індуктивний та дедуктивний методи наукового пізнання, за допомогою яких здійснено уточнення сутнісних характеристик наукового апарату дослідження; методи лексико-семантичного, синтаксичного та стилістичного аналізу поетичного тексту, які уможливлюють вивчення мовностилістичних засобів вираження ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга; методи когнітивно-семантичного та концептуального аналізу семантики поетичного тексту з метою встановлення спільних та індивідуально-авторських концептів, за допомогою яких ліричне я реконструюється у поетичному тексті; методи прагмалінгвістичного та комунікативно-прагматичного аналізу, спрямовані на встановлення комунікативно-прагматичних стратегій функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга, розкриття відповідних мовленнєвих тактик їх реалізації у досліджуваних ідіодискурсах.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, в яких відбито основи теорії дискурсу (Н. Арутюнова, Т. ван Дейк, В. Карасик, П. Серіо, М. Макаров, О. Морозова, І. Шевченко та ін.), когнітивної лінгвістики (О. Кубрякова, З. Попова, О. Селіванова, М. Тернер та ін.), лінгвістики тексту (Н. Болотнова, І. Колегаєва, В. Кухаренко та ін.), теоретико-методологічні положення вивчення художньої образності у поетичному дискурсі (Л. Бєлєхова, О. Воробйова, О. Кагановська, В. Ніконова, Е. Семіно, П. Стокуелл, Р. Цур та ін.), лінгвокогнітивні механізми організації поетичного дискурсу в різних поетичних напрямах американської поезії (Н. Гач, Є. Горло, Т. Горчак, Л. Димитренко, Ю. Лазебник, О. Маріна, Ж. Маслова, О. Мороз, Н. Петренко, С. Співак, А. Стрільчук, О. Філіпчик, Н. Ярова та ін.), комунікативно-прагматичні особливості американського поетичного дискурсу (М. Акішина, І. Бидіна, Н. Гладуш, Я. Гнезділова, О. Заболотська, М. Зубец, Г. Кузенко, І. Шевченко та ін.).

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виявлено мовностилістичні засоби вираження та механізми формування й функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга в лінгвокогнітивному та комунікативно-прагматичному вимірах; набули подальшого розвитку наукові уявлення про зміст та структуру ліричного я як художнього образу в поетичного дискурсі.

Наукову новизну відбито в положеннях на захист, в яких уперше:

1. Визначено ідіодискурс як складну, інтегративну і системну комунікативну індивідуально-авторську діяльність мовної особистості, в основі якої лежить сукупність поетичних творів у єдності лінгвістичних, когнітивних та прагматичних чинників їх породження й сприйняття, а головним складником котрої виступає мовна картина світу автора як суб'єкта соціальних відносин з унікальним набором його особистих якостей, філософських поглядів, історичного досвіду, системою знань про мову і світ. Когнітивно-комунікативна діяльність такої мовної особистості здатна засобами поетичного мовлення відображати реалії уявного й реального світів на основі творчого сприйняття, естетичного мотивування, образного мислення, уяви та фантазії.

2. Витлумачено художній образ ліричного я як триєдиний лінгвокогнітивний конструкт, що інтегрує не лише концептуальну та вербальну іпостасі, а й прагматичну складову. Концептуальна іпостась - це узагальнений зміст ліричного я, структурований концептуальними схемами, що висвітлюють художню свідомість поета. Прагматичний план відбиває цілеспрямований вплив адресанта поетичного тексту на читача, втілений в авторських комунікативно-прагматичних стратегіях і мовленнєвих тактиках, які, своєю чергою, реалізуються за допомогою різноманітних мовностилістичних засобів. Вербальна іпостась - це словесне відтворення ліричного я на різних рівнях поетичного тексту.

3. З'ясовано, що основною експліцитною формою вираження ліричного я у поетичному ідіодискурсі виступає образ ліричного героя, який у вербальній площині розкривається за допомогою використання різноманітних мовностилістичних засобів. Натомість, образ автора містить імпліцитні (приховані) значення вираження ліричного я (думки, емоції, почуття, оцінки, вподобання поета тощо), які у поетичному тексті експлікуються в авторських тропах та стилістичних фігурах.

4. Установлено, що у концептосферах Р. Фроста та К. Сендберга існують спільні й окремо-індивідуальні концепти, що активуються у поетичному тексті у вигляді авторських концептуальних метафор, які, у свою чергу, виступають лінгвокогнітивними реконструктами ліричного я у досліджуваних ідіодискурсах.

5. Виявлено, що ліричне я у поетичних ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга постає як суб'єктивна (авторська) творча інтерпретація навколишнього світу і характеризується використанням низки комунікативно-прагматичних стратегій та тактик у процесі свого породження та сприйняття, які реалізуються за допомогою відповідних мовно-мовленнєвих засобів.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що її результати і висновки є певним внеском у розвиток когнітивної поетики (розкрито змістові та структурні характеристики ліричного я як художнього образу), когнітивної лінгвістики (виявлено особливості формування художнього образу ліричного я у лінгвокогнітивній площині), лінгвопрагматики (встановлено комунікативно-прагматичні стратегії й тактики функціонування ліричного я в поетичному дискурсі), теорії дискурсу (окреслено основні властивості американського поетичного дискурсу епохи модернізму та релевантні риси ідіодискурсів Р. Фроста та К. Сендберга).

Практичне значення роботи пов'язане із можливістю застосування отриманих результатів у процесі викладання курсів зі стилістики англійської мови (розділ “Стилістика тексту”), інтерпретації тексту (розділ “Специфіка художнього тексту”), спецкурсів із когнітивної лінгвістики, комунікативної прагматики та когнітивної поетики. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані у процесі написання наукових робіт із проблем інтерпретації поетичного дискурсу.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й результати дослідження було обговорено на засіданнях кафедри англійської мови та методики її викладання, висвітлено в доповідях та повідомленнях на:

- міжнародних конференціях: 6-та Міжнародна конференція “Развитие науки в 21 веке” (Харків, 2015), Міжнародна науково-практична конференція “Мова, література і культура: актуальні питання взаємодії” (Львів, 2015), Міжнародна науково-практична конференція “Філологічні науки: сучасні тенденції та фактори розвитку” (Одеса, 2016), Міжнародна науково-практична конференція “Сучасна філологія: актуальні наукові проблеми та шляхи вирішення” (Одеса, 2016), Міжнародна науково-практична конференція „ІІ Таврійські філологічні читання” (Херсон, 2016), Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні питання філологічних наук: наукові дискусії” (Одеса, 2016).

Основні положення дисертації висвітлено в шістьох одноосібних публікаціях, п'ять із яких надруковано в наукових фахових виданнях України, а також одна стаття - у міжнародному науковому виданні.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення роботи, розкрито наукову новизну, сформульовано робочу гіпотезу й основні положення, що виносяться на захист, подано відомості про апробацію отриманих результатів.

Розділ 1. «Теоретико-методологічні засади дослідження ліричного я в поетичних ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга» присвячено аналітичному огляду наукового доробку з проблеми визначення ліричного я, лінгвістичної кореляції ключових понять дослідженя: поетичний текст vs поетичний дискурс, ідіодискурс, визначено особливості американського поетичного дискурсу епохи модернізму, окреслено сучасні наукові підходи до вивчення ліричного я у поетичному дискурсі, розкрито зміст та структуру ліричного я як художнього образу, обґрунтовано комплексний підхід до аналізу мовностилістичних засобів вираження досліджуваного явища, з'ясовано релевантні риси ідіодискурсів Р. Фроста та К. Сендберга, розроблено методику аналізу засобів вираження ліричного я у лінгвокогнітивній та комунікативно-прагматичній площині.

Аналіз наукових розвідок щодо особливостей поетичного дискурсу епохи модернізму (М. Акішина, Л. Бєлєхова, Є. Горло, О. Заболотська, О. Маріна, Ж. Маслова, І. Чумак-Жунь та ін.) довів, що це є окремий тип поетичного дискурсу, у центрі уваги якого перебувають людина, природа, всесвіт, мистецтво, кохання, життя, важливими ознаками якого у лінгвістичному аспекті постають значна кількість оцінної й емотивної лексики, яка допомагає авторам створювати яскраві зорові й слухові образи, синкретизм, метафоричність, значеннєві нашарування, універсалізм, використання авторських метафор, метонімій, антитез. Головними рисами у лінгвокогнітивній площині є антропокосмічний принцип зображення світу, звертання до філософії відчуження, самотність та приреченість людини у всесвіті, визнання абсурдності свого існування й необхідності поринання у власні індивідуальні переживання.

Найголовнішими ознаками поетичного дискурсу епохи модернізму є суб'єктивність світосприймання, самовираження автора, ілюстрація індивідуальної реальності, спрямованість на читача (адресата) (І. Гассан, О. Звєрєв, О. Маріна, В. Руднєв, О. Ушакова).

У нашому дослідженні під ліричним я розуміємо художній образ, у якому синкретично поєднується образ ліричного героя та образ автора.

Сутність ліричного я полягає у відображенні суб'єктивного світосприймання та самовираження автора поетичного твору, в якій відбивається індивідуально-авторська картина світу і яка характеризується комунікативно-прагматичною спрямованістю на читача (адресата), що у поетичному тексті реалізується в художніх образах за допомогою використання відповідних лінгвокогнітивних механізмів та комунікативно-прагматичних стратегій їх формування.

У змістовому плані в ліричному я віддзеркалена мовна особистість поета як суб'єкта соціальних відносин з урахуванням його особистих якостей, філософських поглядів, історичного досвіду, системою знань про мову і світ. У цьому плані мовна особистість поета здатна художньо відображати реалії навколишнього світу на основі творчого сприйняття, естетичного мотивування, образного мислення, уяви, фантазії та креативної мовленнєво-розумової діяльності з урахуванням специфіки поетичного мовлення. Тут йдеться про можливості передачі засобами поетичного мовлення емоцій, почуттів поета, його ставлення до життя, подій, предметів та явищ навколишньої дійсності.

Аналіз наукових розвідок вітчизняних і зарубіжних дослідників, пов'язаних із вивченням ідіодискурсу Р. Фроста (А. Акімкіна, О. Звєрєв, М. Зубець, В. Кикоть, Т. Ляскоіець, Д. Прияткін та ін.), а також власні наукові розвідки виявили такі його особливості: філософське зображення природи й людини у їхній взаємодії, висока частотність мотивів опису природи, руйнування, опозиції світла і темряви, життя і смерті, метафоричність із використанням каламбурів, омонімів, синонімів, фразеологізмів, алюзій, розширених метафор, епітетів, повторів, порівнянь, риторичних питань.

На основі опрацьованої методики ґрунтуються комплексний підхід дослідження ліричного я і складається з наступних етапів:

1) виокремлення віршованих текстів в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга, розуміючи ліричний дискурс як поезію настрою (В. Жирмунський), як сукупність текстів, об'єднаних тематикою любові й ненависті, радості й печалі, добра й зла, позитивного й негативного світосприйняття;

2) аналіз мовностилістичних засобів вираження ліричного я у досліджуваних ідіодискурсах на лексико-граматичному, синтаксичному та морфологічному рівнях поетичного тексту з метою встановлення їх подібностей та відмінностей;

3) визначення лінгвокогнітивних механізмів формування художнього образу ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга через виокремлення спільних та окремо-індивідуальних концептів, які активуються у поетичному тексті у вигляді концептуальних метафор, які, в свою чергу, слугують лінгвокогнітивними реконструктами досліджуваного явища;

4) виявлення інтенціонального впливу адресанта поетичного тексту на читача через встановлення комунікативно-прагматичних стратегій і тактик функціонування ліричного я та відповідних мовно-мовленнєвих засобів іх реалізації в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга.

Використання комплексного підходу до аналізу ліричного я продемонструємо на класичному прикладі із творчої спадщини Р. Фроста:

Whose woods these are I think I know.

His house is in the village though;

He will not see me stopping here

To watch his woods fill up with snow.

My little horse must think it queer

To stop without a farmhouse near

Between the woods and frozen lake

The darkest evening of the year.

He gives his harness bells a shake

To ask if there is some mistake.

The only other sound's the sweep

Of easy wind and downy ?ake.

The woods are lovely, dark and deep,

But I have promises to keep,

And miles to go before I sleep,

And miles to go before I sleep.

(R. Frost, “Stopping by Woods on a Snowy Evening”)

У самій назві вірша “Stopping by Woods on a Snowy Evening”, яку дослівно можна перекласти як „Зупинившись у лісі увечері під час снігопаду”, автор, вказуючи в заголовку час і місце, у якому розгортається уявний монолог ліричного героя, задає певний напрям розвитку образів і орієнтує читацьке сприйняття художнього образу ліричного я. Р. Фрост не випадково використовує в назві дієприкметник теперішнього часу “stopping”, підкреслюючи не стільки факт здійснення дії, скільки її тривалість, перебування ліричного героя в певному стані. Одночасно, обираючи заголовок, Р. Фрост немов перетворює малий фрагмент створюваного поетичного світу на цілий Всесвіт і піднімає скороминуще враження до акту пізнання.

У першій строфі вірша ліричне я виражене у неквапливих, очужілих, замислених міркуваннях автора вголос: “Whose woods these are I think I know. / His house is in the village, though; / He will not see me stopping here / To watch his woods ?ll up with snow”. Експліцитно ліричне я виражене особовими займенниками “I” і “me”, особовими й неособовими дієслівними формами “I think”, “I know”, “me stopping … to watch”.

У 16 рядках цього вірша п'ятикратно повторюється займенник “I”, що підкреслює глибоко особистий характер поезії, а ландшафт, у якому домінує ліс, виявляється засобом об'єктивації переживань ліричного героя (the sweep of easy wind and downy ?ake, the woods are lovely, dark and deep).

На синтаксичному рівні імпліцитний смисл ліричного я експлікується через повтори простих поширених реченнях й синтаксичний повтор останніх рядків “And miles to go before I sleep”. Перший раз ця фраза стосується реального шляху, який ще має пройти мандрівник, аби дібратися до людського житла й поринути в сон. Однак повтор цієї фрази прочитується вже як метафора духовного шляху, яким має пройти герой, перш ніж він зможе залишити цей світ.

Іншими лінгвостилістичними засобами вираження ліричного я імпліцитного значення на синтаксичному рівні поетичного тексту виступають інверсії (Whose woods these are I think I know), а також прості та складні конструкції з використанням безособових форм дієслова (see me stopping here; To watch his woods; To stop without a farmhouse near; I have promises to keep).

На лексико-семантичному рівні ліричне я у вірші передає настрій тихого суму, прояв героєм хвилинної слабкості засобами метафоричних конструкцій і епітетів (woods fill up with snow, frozen lake, the darkest evening of the year, the woods are lovely, dark and deep) змінюється на його стриманий стоїчний намір жити, виражений метафорами та фразеологічними зворотами (I have promises to keep, And miles to go before I sleep).

У наведеному прикладі образ автора як прояв ліричного я в ідіодискурсі р. Фроста виявляється завдяки реконструкції концептуальних метафор, які активуються концептами природа, пора року (зима) та життя. Так, концепт життя актуалізується у концептуальній метафорі життя - це довгий шлях, який треба подолати (and miles to go before i sleep). Концепт природа реалізується у концептуальній метафорі природа - це краса (the woods are lovely, dark and deep). Концепт пора року (зима) у цьому вірші актуалізується у таких концептуальних метафорах: зима - це холодна самотність (frozen lake; the sweep of easy wind and downy ?ake) та зима - це темрява (the darkest evening of the year).

У наведеному прикладі зазначені концепти активуються здебільшого експлікатами - тобто лексичними одиницями, семантика яких прямо вказує на концепт, що аналізується; на відміну від експлікатів, імплікатами є такі лексичні одиниці, семантичне значення яких неявно вказує на досліджуваний концепт, має прихований смисл - (woods, snow, frozen lake, easy wind, downy flake, miles to go), за допомогою яких ми розуміємо імпліцитні смисли передані образом автора як прояв ліричного я (роздуми про тлінність буття, про зв'язок між життям та смертю).

У комунікативно-прагматичній площині ліричне я в аналізованому вірші виявляється за допомогою встановлення комунікативно-прагматичної стратегії інтимізації, реалізованої у поетичному тексті. Ця стратегія у вираженні ліричного я виявляється у наведеному прикладі завдяки застосуванню мовленнєвих тактик відвертості та емоційної спорідненості з адресатом. Щирість і відвертість відносно адресата досягається автором за допомогою використання таких мовностилістичних засобів, як неодноразове використання особових та присвійних займенників першої та третьої особи однини (I, me, my, he, his), дієприкметникових та інфінітивних конструкцій із цими займенниками (me stopping here; To stop without a farmhouse near; To ask if there is some mistake), оцінних лексичних одиниць, епітетів і метафор (little horse; queer; darkest evening; easy wind; downy ?ake; woods are lovely, dark and deep). Тактика емоційної спорідненості з адресатом у наведеному прикладі реалізується шляхом зображення яскравих образів зими та природи в цю пору року з використанням епітетів та метафор (his woods fill up with snow; The only other sound's the sweep Of easy wind and downy ?ake; The woods are lovely, dark and deep), а також завдяки фразеологізмам (But I have promises to keep; And miles to go before I sleep).

На відміну від ідіодискурсу Р. Фроста, особливості ідіодискурсу К. Сендберга полягають у зображенні урбаністичних пейзажів, контрастів і драм буднів великого міста, відбитих із точністю репортажу, прерії, природного життя народу, який пручається сучасній цивілізації. Його ідіодискурсу притаманна урбаністична образність, „газетність” мови, висока майстерність вільного вірша, близького до пісенного фольклору, широке використання просторіч, діалектних слів та прозаїзмів.

У другому розділі «Художній образ ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга: мовностилістичний та лінгвокогнітивний аспекти» виявлено мовностилістичні засоби вираження ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга на лексико-граматичному, морфологічному та синтаксичному рівнях поетичного тексту, виявлено особливості формування художнього образу ліричного я у лінгвокогнітивній площині.

Проведений лексико-граматичний аналіз мовностилістичних засобів вираження ліричного я довів, що цей художній образ в ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга реалізується за допомогою різноманітних мовно-мовленнєвих одиниць. Основними мовностилісничними засобами вираження ліричного я та його імпліцитних смислів у досліджуваних ідіодискурсах виступають особові та присвійні займенники першої та третьої особи однини, особові та присвійні займенники першої та третьої особи множини, особові та присвійні займенники другої особи, зворотні, вказівні, неозначені та заперечні займенники, мовні та контекстуальні синоніми й антоніми, архаїзми (hither, betwixt, hearken, amidst), діалектизми (bootleggers, broken-down), жаргонізми (harnessmaker, spooks), авторські оказіоналізми (a lean car, a long-legged dog of a car, a gray-ghost eagle car, a lean gray-ghost car, treader, half-dancing, half-yawn) та прозаїзми (a corn town, cottonwood trees), превалюють метафоричні й метонімічні загальномовні та індивідуально-авторські епітети, епітети у функції внутрішнього або прихованого порівняння.

Обидва представники американського модернізму використовують досить широкий спектр мовностилістичних засобів для вираження ліричного я. Ліричне я в ідіодискурсі К. Сендберга характеризується використанням архаїзмів, діалектизмів, жаргонізмів, авторських оказіоналізмів, прозаїзмів та лексичних повторів, натомість Р. Фрост для вираження ліричного я частіше використовує мовні та контекстуальні синоніми й антоніми, епітети та алегорії.

Наприклад,

Lips half-willing in a doorway.

Lips half-singing at a window.

Eyes half-dreaming in the walls.

Feet half-dancing in a kitchen.

Even the clocks half-yawn the hours

And the farmers make half-answers.

(C. Sandburg, “Village in Late Summer)

Ліричне я у цьому прикладі відтворюється в описі тяжкого життя сільських мешканців, коли наприкінці літа після важкої праці в полі вони вже ледве можуть співати чи цілувати своїх коханих, в їхніх очах майже немає бажання, а ноги можна ледве примусити танцювати. І навіть годинник на стіні відраховує час, позіхаючи. Авторські неологізми half-willing, half-singing, half-dreaming, half-dancing, half-yawn, half-answers слугують засобами вираження імпліцитних смислів ліричного я.

У наступному прикладі, проводячи аналогію між маленьким луком у лісі й сонцем (за формою), а також дорогоцінним каменем (за розміром), Р. Фросту вдається, може й ненавмисно, створити аналогію і за оцінністю суб'єкта внутрішнього порівняння:

A saturated meadow,

Sun-shaped and jewel-small,

A circle scarcely wider

Than the trees around were tall;

Where winds were quite excluded,

And the air was stifling sweet

With the breath of many flowers,--

A temple of the heat.

(R. Frost, “Rose Pogonias”)

Виділені ознаки (shaped і small) є домінуючими (лук у лісі має округлу форму та є невеличким за розміром), але поряд із цими характеристиками мимоволі складається традиційно позитивна оцінка образів об'єктів порівняння (sun і jewel), заснована на історично закріпленому міфопоетичному сприйнятті сонця як джерела всього живого й дорогоцінного каменю як стану добробуту, джерела матеріальних благ, у чому й полягає відбиття ліричного я поета. У цьому вірші засобами вираження художнього образу ліричного я виступають порівняльні метафоричні епітети saturated для позначення краси луку в лісі (весь у цвіті, дуже насичений кольорами) та stifling sweet, яким автор описує стан повітря у цьому місці (настільки солодке від запаху квітів, що стає задушливо й навіть млосно).

На синтаксичному рівні поетичного тексту, вірші К. Сендберга відрізняються більш різноманітним використанням мовностилістичних засобів вираження художнього образу ліричного я та його імпліцитних смислів, до яких належать суплетивні форми дієслова to be, дієслівні форми третьої особи однини теперішнього часу, безсполучникові речення, односкладні речення. Натомість, ідіодискурсу Р. Фроста притаманне використання складносурядних та складнопідрядних поширених речень, полісиндетону, анафори та епіфори. Спільними мовностилістичними засобами вираження ліричного я для обох представників американського модернізму є використання безособових форм дієслова та дієприкметникових, герундіальних й інфінітивних конструкцій, дієслів у наказовому способі, еліптичних конструкцій, інверсій, риторичних питань, синтаксичних паралельних конструкцій.

Наприклад,

She loves blood-red poppies for a garden to walk in.

In a loose white gown she walks

and a new child tugs at cords in her body.

Her head to the west at evening when the dew is creeping,

A shudder of gladness runs in her bones and torsal fiber:

She loves blood-red poppies for a garden to walk in.

(C. Sandburg, “Poppies”)

Художній образ ліричного я у цьому прикладі відображено в образі ліричного героя вірша - жінки, яка готується стати матір'ю і любить кожного вечора заходити у свій сад, де ростуть яскраві червоні маки кольору крові (blood-red poppies). Одним із засобів вираження ліричного я у цьому вірші є використання формально позначених дієслівних форм третьої особи однини теперішнього часу (loves, walks, tugs, is creeping, runs). У цьому вірші ми звертаємо увагу на синтаксичний повтор, який також виступає у ролі засобу вираження ліричного я: вірш починається й закінчується однією фразою (She loves blood-red poppies for a garden to walk in).

I'm going out to clean the pasture spring;

I'll only stop to rake the leaves away

(And wait to watch the water clear, I may):

I shan't be gone long - You come too.

I'm going out to fetch the little calf

That's standing by the mother.

It's so young

It totters when she licks it with her tongue.

I shan't be gone long - You come too.

(R. Frost, “Pasture”)

У вірші йдеться про ліричного героя, який насолоджується красою природи й намагається докласти зусиль, щоб ця краса тривала (I'm going out to clean the pasture spring, I'll only stop to rake the leaves away, And wait to watch the water clear, I'm going out to fetch the little calf) - саме в цьому віддзеркалюється імпліцитний зміст ліричного я Фроста. Використання інфінітивних та дієприкметникових конструкцій допомагає створити враження про причетність ліричного героя до природної краси. Інтенціональний вплив адресанта поетичного тексту на читача здійснюється в епіфоричному синтаксичному повторі, що виражений наказовими конструкціями You come too, завдяки яким автор нібито запрошує читача приєднатися до ліричного героя щодо спостереження й створення прекрасного в живій природі. Художній образ ліричного я позиціонується як такий, що опікується екологією довкілля.

Своєрідність концептуальних метафор в ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга полягає в тому, що в їхній основі лежать концепти. Вони містять уявлення людини про властивості самої людини й дійсності, що її оточує (наприклад, життя - це краса, життя - це постійна зміна, життя - шлях, смерть - кінець шляху, любов - це всесвіт, любов - це біль, любов - це нескінченність).

Було встановлено, що в концептосферах Р. Фроста і К. Сендберга є низка спільних та індивідуальних концептів, які виступають лінгвокогнітивними реконструктами ліричного я автора та ліричного героя у поетичному тексті. Спільними концептами в досліджуваних ідіодискурсах виступають життя, смерть, любов, людина, праця. Індивідуальними концептами в ідіодискурсі Р. Фроста виступають природа, пора року, сільська місцевість, світло, вода, в ідіодискурсі К. Сендберга - місто, ніч, ранок.

Розділ 3. «Комунікативно-прагматичні стратегії формування й функціонування художнього образу ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К Сендберга» присвячено встановленню комунікативно-прагматичних стратегій й тактик функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста й К. Сендберга та визначено мовно-мовленнєві засоби їх реалізації у поетичному тексті.

Під комунікативно-прагматичною стратегією розуміємо сукупність мовленнєвих дій, спрямованих на розв'язання глобальної комунікативної мети автора поетичного твору, яка безпосередньо реалізується в тактиках, що сприяють досягненню локальних цілей, залежних від стратегічної, за допомогою різноманітних лінгвостилістичних засобів (М. Алефіренко, О. Воробйова, М. Зубець, Ж. Маслова, О. Соколова, Ю. Фокіна, І. Чумак-Жунь та ін.). Відповідно, мовленнєва тактика є мовленнєвою дією, але такою, яка розглядається не ізольовано як мовленнєвий акт, а як спосіб реалізації мовленнєвої стратегії, який передбачає використання низки мовно-мовленнєвих засобів.

В ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга виокремлюємо такі комунікативно-прагматичні стратегії вираження ліричного я: стратегія інтимізації, стратегія аргументації та стратегія самопрезентації ліричного я.

Було доведено, що стратегія інтимізації передбачає звертання автора до емоційно-почуттєвої сфери читача через повідомлення про свої почуття для того, щоб викликати емоційний відгук адресата й створити сприятливе тло для внесення необхідних авторові ідей у свідомість читача. Це стратегія підкреслення тотожності адресанта й адресата, спроба побудувати спілкування між різними суб'єктами за моделлю автокомунікації.

Реалізація комунікативно-прагматичної стратегії інтимізації в ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга здійснюється за допомогою низки мовленнєвих тактик, спільних для обох представників американського поетичного дискурсу модернізму: тактика відвертості, прямого звернення до адресата, створення емоційної спорідненості з адресатом.

Лінгвостилістичними засобами реалізації тактик, які розкривають комунікативно-прагматичну стратегію інтимізації у процесі вираження ліричного я в американському поетичному дискурсі модернізму, виступають особові та присвійні займенники першої та другої особи, особові, присвійні, зворотні займенники першої особи множини, неозначені та узагальнювальні займенники, пряме звертання до адресата на ім'я або із застосуванням відповідних лексичних одиниць, модальні дієслова, оцінні та емоційно забарвлені лексичні одиниці, епітети, метафори, синтаксичні повтори, складнопідрядні поширені речення, синтаксичні конструкції наказового способу дії та питальні речення, односкладні речення та парцельовані конструкції.

Стратегія аргументації спрямована на адресата повідомлення, з метою вплинути на нього, викликати емоційний резонанс, реалізується за допомогою тактики апеляції до емоцій та почуттів адресата, тактики проведення аналогій і тактики компромісу і виражається використанням дієслів наказового способу (lay, beat, drive, come across, try, look, learn), модальних та напівмодальних дієслів (must, can, may, let).

Комунікативно-прагматична стратегія самопрезентації ліричного я полягає у створенні певного враження про образ автора поетичного твору й, в основному, підтримці його позитивного іміджу.

В ідіодискурсах Р. Фроста і К. Сендберга мовленнєвими тактиками реалізації комунікативно-прагматичної стратегії самопрезентації ліричного я виступають: тактика створення позитивного іміджу ліричного я, тактика солідаризації образу автора з адресатом, тактика дистанціювання.

Мовно-мовленнєвими засобами реалізації означених тактик є такі: питальні речення з негативною семантикою, лексичні одиниці з негативною конотацією, контекстуальні антитези та антоніми, субстантивовані прикметники, фразеологічні звороти, особові займенники першої особи однини з дієсловами дії та стану, інверсії, метонімії, короткі двоскладні непоширені речення, безсполучникові поєднання частин складних речень, лексико-синтаксичні повтори.

Наприклад, тактика дистанціювання в ідіодискурсі К. Сендберга полягає у протиставленні „ми” - „вони” з обов'язковим дистанціюванням від тих, хто утворює „не своє” (тобто чуже) коло, причому оцінка „свого” кола завжди є позитивною, а оцінка „чужого” - завжди негативною:

Have I told any man to be a liar for my sake?

Have I sold ice to the poor in summer and coal to the poor in winter for the sake of daughters who nursed brindle bull terriers and led with a leash their dogs clothed in plaid wool jackets?

Have I given any man an earful too much of my talk - or asked any man to take a snootful of booze on my account?

Have I put wool in my own ears when men tried to tell me what was good for me? Have I been a bum listener?

Have I taken dollars from the living and the unborn while I made speeches on the retributions that shadow the heels of the dishonest?

Have I done any good under cover? Or have I always put it in the show windows and the newspapers?

(C. Sandburg, “Questionnaire”)

У наведеному вірші К. Сендберга тактика створення позитивного іміджу ліричного я реалізується в основному завдяки використанню риторичних речень. Звертаємо увагу на те, що весь вірш складається виключно з конструкцій такого типу загальною кількістю у вісім одиниць. Присудок, як правило, вжитий у теперішньому завершеному часі (the Present Perfect Tense). Майже у всіх висловлюваннях у наведеному вірші містяться речення з негативно конотованою семантикою, що досягається різноманітними мовностилістичними засобами: лексичними одиницями з негативною семантикою (liar, bum listener, booze, dishonest), контекстуальними антитезами та антонімами (ice to the poor in summer - coal to the poor in winter; the living and the unborn), субстантивованими прикметниками (an earful too much of my talk - a snootful of booze), фразеологічними зворотами (for my sake, on my account, put wool in my own ears; done any good under cover). Проте образ ліричного я постає як позитивний завдяки імпліцитним смислам („я не маю нічого спільного з негативними речами, про які йдеться”).

А ось у наступному прикладі із творчої спадщини Р. Фроста (уривок) стратегія самопрезентації виражена у вигляді афоризмів, через які ліричне я постає таким, де автор опікується цінностями життя:

That day she put our heads together,

Fate had her imagination about her,

Your head so much concerned with outer,

Mine with inner, weather.

(R. Frost, “Tree at My Window”)

Відношення до природи як до символу божественного провидіння властиво ідіодискурсу Р. Фроста. Але в природі він шукає не тільки й не стільки провіденціального знака й доброти, а співзвучності й спорідненості. Людина, у його розумінні, є частиною природи, але частиною зовсім особливою, такою, що з нею повністю не зливається.

Отже, за допомогою встановлення комунікативно-прагматичних стратегій та тактик функціонування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга та відповідних мовно-мовленнєвих засобів їх реалізації у поетичному тексті було виявлено вплив адресанта на читача, у якому відбито інтенції автора.

Висновки

Теоретичний аналіз сутнісних характеристик ключових понять дослідження (дискурс, поетичний дискурс, поетичний дискурс епохи модернізму, ідіодискурс тощо) дозволив визначити ліричне я як художній образ, у якому синкретично поєднуються образ ліричного героя та образ автора і який постає як триєдиний лінгвокогнітивний конструкт, який інкорпорує концептуальну, прагматичну й вербальну іпостасі.

У вербальній площині основними мовностилістичними засобами вираження ліричного я та його імпліцитних значень в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга на лексико-граматичному рівні поетичного тексту виступають особові та присвійні займенники першої та третьої особи однини, особові та присвійні займенники першої та третьої особи множини, особові та присвійні займенники другої особи, зворотні, вказівні, неозначені та заперечні займенники, мовні та контекстуальні синоніми й антоніми, жаргонізми, авторські оказіоналізми та прозаїзми, метафоричні й метонімічні загальномовні та індивідуально-авторські епітети, епітети у функції внутрішнього або прихованого порівняння, звичайні порівняння, метафори, метонімії та синекдохи, алегорії, лексичні повтори тощо.

На рівні синтаксису та морфології ідіодискурс К. Сендберга відрізняється більш різноманітним використанням мовностилістичних засобів вираження ліричного я та його імпліцитних смислів, до яких належать суплетивні форми дієслова to be, дієслівні форми третьої особи однини теперішнього часу, безсполучникові речення, односкладні речення, у той час як ідіодискурсу Р. Фроста притаманне використання складносурядних та складнопідрядних поширених речень, полісиндетон, анафори та епіфори. Спільними засобами вираження ліричного я для обох представників американського модернізму є використання безособових форм дієслова та дієприкметникових, герундіальних й інфінітивних конструкцій, дієслів у формі наказового способу, еліптичних конструкцій, інверсій, риторичних запитань, синтаксичних паралельних конструкцій тощо.

Лінгвокогнітивні механізми формування ліричного я в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга полягають у реконструкції концептуальних метафор, які активують спільні та окремо-індувідуальні концепти у поетичних текстах досліджуваних авторів. Спільними концептами в досліджуваних ідіодискурсах виступають життя, смерть, любов, людина, праця. Індивідуальними концептами в ідіодискурсі Р. Фроста виступають природа, пора року, сільська місцевість, світло, вода, в ідіодискурсі К. Сендберга - місто, ніч, ранок. Продуктивними парадигмами актуалізації встановлених концептів в ідіодискурсах Р. Фроста та К. Сендберга виступають різноманітні концептуальні метафори, які становлять когнітивне підґрунтя художнього образу ліричного я.

...