Тарас Шевченко на Закарпатті в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: мовний аспект

Та з таланом заручені,

Думки - гадоньки не мають - Вьються, гнуться та співають.. .[40].

том одного з сучасних видань вірша 1970 року [41] виявлено тільки 5 мовних розбіжностей: 1 - фонетичного характеру (что - що); 2 - морфологічні (яворови - яворові, въ Дніпрови - в Дніпрові); 1 - лексична (безъ дружины и надіи - і дружини, і надії); 1 - синтаксична риса (та любо і пошукаю - та любую пошукаю).

Як бачимо, закарпатський текст вірша Т. Шевченка ”Надъ Дніпромі' (Над Дніпровою сагою) 1911 року значно ближчий у мовному плані до сучасного тексту, ніж до “Кобзаря” за ред. В. Доманицького, який вийшов у Санкт- Петербурзі трьома виданнями впродовж 19061910 років і якого вважали свого часу автентичним, тобто найбільш відповідним оригіналу Т. Шевченка.

У 1913 році в Ужгороді в “Календарі на 1914” товариства ”Уніо”, укладеному А. Волошиним, опубліковано вірш Т. Шевченка “Калина” (Чого ти ходиш на могилу) [36].

Нижче подамо цей текст вірша.

Чого воркуешъ у ночи,

Моя голубко сизокрила?”

“Такъ, мамо, такъ!”

Не водою до сходъ солнця

Поливаная!

Широкыи слезы - ріки

Тебе полили,

Ихъ славою лукавою

Калину сажае,

И слезами поливае,

И Господа просить:

“Пошли, Боже, дожди въ ночи

И дробніи роси,

Чтобъ калина принялася,

Розпустила віти:

Може пташкою прилине

Милый зъ того світа.

Зовю ему кубелечко

И сама прилину,

И будеме щебетати

Въ купці на калині.

Будемъ плакать, щебетати,

Тихо розмовляти,

Будемъ въ купочці у - ранці.

На той світь латати”.

И калина принялася,

Віти розпустила,

И три літа на могилу

Девчина ходила.

На четверте... не сон-трава

Въ ночи процвітае,

То девчина съ калиною

Плаче - розмовляе:

“Широкая - высокая

Калино моя!

Зіставивши закарпатську публікацію поезії “Калина” 1913 року з текстом “Кобзар^' за ред. В. Доманицького 1908 року, ми виявили низку відмінностей. Передусім зазначимо, що в закарпатському тексті має місце пропуск двох рядків поезії, які наявні в 'Кобзарі” за ред. В. Доманицького. Після рядків Зневажають червоную Калину мою в 'Кобзарі” за ред. В. Доманицького йдуть 2 рядки - звертання до калини:

Калиночко червоная,

Світе мій ясний! [44: 313].

Після цих рядків чітко простежується зміст подальших рядків:

Повий (а не повій) мою головоньку,

Росою умий

І вітами широкими

Од сонця закрий! [44: 314].

Оскільки ж у закарпатській публікації вірша ці рядки - звертання до калини - пропущені, то це призвело до затемнення, нерозуміння змісту, зумовленого лексемою повій, пор.:

Зневажають подруженьки

Подругу свою,

Зневажають червоную

Калину мою.

Повій(?) мою головоньку,

Росою умый,

И ватами широкими,

Отъ солнця закрый! [36: 36].

Люде понесли.

Зневажають подруженьки

Подругу свою,

Зневажають червоную

Калину мою.

Повій мою головоньку,

Росою умый,

И ватами широкими

Отъ солнця закрый!

Мене знайдуть, поховають,

Мене осміють;

Широкіи твои віти

Діти оборвуть”.

Въ ранці рано на калині

Пташка щебетала;

Подь калиною дівчина

Спала, не вставала:

Утомилось молодое,

На віки спочило...

Вставало солнце з-за могилы,

Радили люде встаючи;

А мати ей спати не лягала,

Вечерять доню дожидала

И тяжко плакала ждучи [36].

У результаті зіставного аналізу мови закарпатської публікації твору 'Калина” та тексту в 'Кобзарі” за ред. В. Доманицького [44: 312--314] виявлено 29 розбіжностей у мовному плані (правописних відмінностей до уваги не беремо), у їх складі риси: фонетичного плану - 13: слезами - сльозами; дожди - дощі; дробніи - дрібниї; принялися - прийнялися; розпустила - роспустила; ему - йому; съ з; сходъ - схід; солнця - сонця; отъ - од; оборвуть - обірвуть; подъ - під; ей - й: А мати ей спати не лягала - А мати й спати не лягала; морфологічного характеру - 6: въ ночи - в-ночі; дожди - дощі; дробніи - дрібниї; широкіи - широких, будеме - будемо; люде - люди; лексичного плану - 7: Чого воркуешъ у ночи - Чого не спиш ти у-ночі; Пошли, Боже - Щоб послав він; І будеме щебетати въ купці на калині - І будемо щебетати З милим на калині; Будемъ плакать, щебетати - Будем Бога вихваляти; Повій мою головоньку - повий мою головоньку; Мене знайдуть, поховають В-ранці найдуть мене люди; Вечерять доню дожидала - Дочку вечерять дожидала; синтаксичного плану - 3: Пошли, Боже, - Щоб послав він (інша конструкція); Вечерять доню дожидала - Дочку вечерять дожидала (інший рядок слів); Мене знайдуть, поховають - В-ранці найдуть мене люди.

Як бачимо, серед мовних розбіжностей, якими закарпатська публікація вірша ”Калина” відрізняється від ”Кобзаря” за ред. В. Доманицького, найбільше фонетичних рис (13), майже вдвічі менше лексичних (7) та морфологічних рис (6), найменше синтаксичних відмінностей - усього 3.

У результаті зіставного аналізу закарпатської публікації Шевченкового твору "Калина” (Чого ти ходиш на могилу?) 1913 року з текстом одного з сучасних видань поезії 1970 року [45] виявлено 24 мовні розбіжності. Абсолютна більшість із них співпадає з тими відмінностями, що виявлені між закарпатським текстом 1913 р. і "Кобзарем” за ред. В. Доманицького (таких 22), до рис, які не співпадають, належать усього 2, у їх складі 1 морфологічна риса (чого - чому) та 1 синтаксична - (Широкій слези-phrn - Широкії ріки-сльози).

Як бачимо, закарпатський текст Шевченкової поезії "Калина” (Чого ти ходиш на могилу?), як і попереднього вірша ”Надъ Дн^промъ”, також у мовному плані дещо ближчий до сучасних видань творів Т. Шевченка, ніж до "Кобзаря” за ред. В. Доманицького.

На великдень, на соломі

Проти сонця, діти

Грались собі крашанками,

Та й стали хвалитись

Обновами.

- Міні мати куповала.

- Міні батько справив.

- А міні хрещена мати

Тому к святкам

З лиштвою пошили

Сорочечку, а тій стьожку,

Тій стрічку купили;

Кому шапочку смушеву,

Чобітки шкапові;

Кому свитку...

Одна тілько

Сидить без обнови

Сиріточка, рученята

Сховавши в рукава.

Важко дати однозначну відповідь на питання про автора мовних змін у закарпатських публікаціях Шевченкових віршів ”Надъ Дн^промъ” та ”Калина”. Деякі зміни могли бути внесені укладачем і редактором календарів (можливо, А. Волошиним) з метою ”карпатизації” віршів - адаптації мови Шев-

Сирота

На Великдень, коло хаты

Противъ сонця д^ти

Грались соб^ на соломі,

Тай стали хвалитись:

- Мен^ нов^ чоботеньки В городі купили!

- Мен^ тато нову шапку Из сукна пошили!

- Я доставъ од д^да книгу,

Сорочку од бабы.

- А на мене на Великдень Натягли надрагы.

Одна сидить без дарунка

Сиротка, та каже:

- А я в попа обідала,

Заплати му Боже! [48: 77-78].

Як бачимо, закарпатський текст вірша ”Сирота” (На Великдень, коло хати), представлений у підручнику А. Волошина 1913 р., суттєво відрізняється від "Кобзаря” за ред. В. Доманицького. У сучасних виданнях Шевченкових творів [37] аналізована поезія майже ідентична ”Кобзареві” за ред. В. Доманицького, за винятком двох слів: суч. проченкової поезії до місцевих говірок та місцевого (закарпатського) варіанта літературної мови. Це могло стосуватися передусім фонетики і морфології (слезами - сльозами, дожди - дощі, дробніи - дрібниї, принялися - прийнялися, ему - йому, съ - з, сходъ - схід, солнця - сонця, отъ - од, оборвуть - обірвуть; подъ - під, въ ночи - в-ночі, широкіи - широкиї, будеме - будемо, люде - люди). Щодо лексичних і синтаксичних змін, то вони могли бути в попередніх, дозакарпатських, джерелах - тих виданнях Шевченкових творів, з яких узято тексти для закарпатських календарів. Яке це було джерело - важко встановити.

У підручнику А. Волошина "Азбука”, що вийшов в Ужгороді 1913 року, було надруковано вірш Т. Шевченка "Сирота” (”На Великдень, коло хати”). Згодом цей твір без змін уміщено в іншому підручнику А. Волошина - у "Читанці для ІІ классы народныхъ школъ”, що з'явилася в Ужгороді 1921 року [43: 75].

Нижче подамо цей текст в оригіналі з ”Азбуки” А. Волошина 1913 року (зліва) за публікацією М. Штеця, який у свою чергу передрукував цей твір з журналу "Наша земля” [39]. Справа представимо текст цієї ж поезії, вміщеної в "Кобзарі” 1908 р. за ред. В. Доманицького.



На великдень, на соломі

Лиштву вишивала.

”А я в попа обідала!”

Сирітка сказала... [38].

тив зам. проти у В. Доманицького; суч. мені зам. міні у В. Доманицького.

Необхідно зазначити, що дослідники (В. Ґрен- джа-Донський, М. Штець) уже піддавали критиці ті надмірні втручання, яких зазнавали закарпатські публікації Шевченкових творів до 40-их років ХХ ст. Так, журнал “Наша земля”, який видавав у 19271928 роках в Ужгороді В. Ґренджа-Донський, виступав проти зміненої передачі творів класиків української літератури на сторінках закарпатських видань, ''проти того, щоб закарпатська молодь знайомилась з творами Т. Шевченка у такому вигляді” [48: 77, 79]. М. Штець у 1969 р. зазначив, що окремі закарпатські автори підручників, журналісти, передруковуючи твори української літератури, 'пристосовували їх на свій смак до місцевих умов”. Таке “наближення” віршів Т. Шевченка бачимо в підручниках А. Волошина” [48: 77]. З метою ілюстрації цієї думки М. Штець подав текст двох віршів Т. Шевченка з читанок А. Волошина 1913 і 1925 років у зіставленні з сучасним виданням, зокрема з 3-томною збіркою Т. Шевченка 1949 року: вірш “Сирота” (На Великдень, коло хати) передруковано з “Азбуки” А. Волошина 1913 [48: 77-78], а друга поезія “Вечер” (Садок вишневий коло хати) - з “Малої читанки...” А. Волошина 1925 року [48: 78].

У підсумку зазначимо:

з Т. Шевченком та його творами окремі представники закарпатської інтелігенції були обізнані ще за життя поета;

до відомостей на зазначену тему, поданих у статті невідомого автора 1926 р., розвідках В. Л. Микитася, П. М. Лісового, Ф. Потушняка, І. Добоша, І. Долгоша, В. Васовчик, А. Шлепецького, Й. Шелепця, М. Штеця, Ю. І. Балеги та ін., необхідно додати ще й інші факти, виявлені нами: а) І. Раковський був обізнаний з творчістю Т. Шевченка зі статті П. Куліша ”Объ отношеніи малороссійской словесности къ общерусской (Эпилог к 'Черной раде”)”, надрукованої в московському журналі 'Русская беседа” 1857 року, про що повідомляє в 'Церковной газете” (Будин, 1858, № 6); б) Лука Дем'ян отримав збірку 'Кобзар” Т. Шевченка зі Львова ще 1909 року; в) В. Ґренджа-Донський познайомився зі збіркою 'Кобзар” Т. Шевченка ще до 1912 р., що засвідчують його мемуари 'Мої спогади” (Пряшів, 1990); г) твори Т. Шевченка, як і інших українських класиків, друкувалися в газеті 'Неділя”, яка виходила в Будапешті впродовж 1898-1919 рр. як руський варіант угорської тижневої газети 'Neplap”; ґ) найдавнішими друкованими на Закарпатті Шевченковими матеріалами, які вдалося виявити, є вірш Т. Шевченка ”Надъ Дн^промъ” (Над Дніпровою сагою...) та стаття невідомого автора 'Тарасъ Гр. Шевченко”, вміщені в 'М^сяцослов^ на 1912 годъ”, опублікованому в Ужгороді 1911 р.; д) у 1913 р. в Ужгороді надруковано твір Т. Шевченка 'Калина” (Чого ти ходиш на могилу?), який включено до 'Календаря на 1914 рік”, упорядкованого А. Волошиним, директором Ужгородської вчительської семінарії, як видання товариства ”Уніо”; е) з огляду на вищезазначене, вірш Т. Шевченка 'Сирота” (На Великдень, коло хати), вміщений у підручнику А. Волошина 'Азбука”, що вийшов в Ужгороді 1913 року, всупереч твердженням деяких дослідників (П. М. Лісового, Ю. І. Балеги), не слід кваліфікувати як перший опублікований на Закарпатті твір Т. Шевченка;

на початку ХХ ст. значно ширшає коло закарпатців, обізнаних з постаттю та творами Т. Шевченка: це були вже не тільки поодинокі представники інтелігенції краю, як у ХІХ ст., а й ті освічені громадяни, які читали будапештську газету 'Неділя”, місцеві календарі, зокрема 'М^сяцословъ” та 'Календар” товариства ”Уніо”; це були не тільки дорослі громадяни, а й учнівська молодь, яка знайомилася з творами Кобзаря за шкільними підручниками, насамперед за читанкою А. Волошина;

поширенню творів Т. Шевченка на Закарпатті в др. пол. ХІХ - на поч. ХХ ст. перешкоджали суспільно-політичні та громадсько-культурні умови в підугорському Закарпатті - національна асиміляція русинів Закарпаття, що відбувалася внаслідок, з одного боку, інтенсивної політики мадяризації, яку проводила влада Угорщини, а, з другого боку, в результаті діяльності місцевих русофілів, що призводила до зросійщення інтелігенції;

у результаті аналізу мови Шевченкових творів, надрукованих на Закарпатті, встановлено, що закарпатські тексти Кобзаревих творів ”Надъ Дніпровою сагою) 1911 р. та 'Калина” (Чого ти ходиш на могилу?) 1913 р. у мовному плані ближчі до сучасних видань творів Т. Шевченка, ніж до 'Кобзаря” за ред. В. Доманицького, який опубліковано в Петербурзі в 3-х виданнях впродовж 1906-1910 років і який вважався свого часу най- правдивішим зібранням творів Кобзаря; найбільше змін простежено у вірші 'Сирота” (На Великдень, коло хати), надрукованому в читанці А. Волошина 1913 р.;

входження творів Т. Шевченка, як і творів інших українських класиків, у культурно-мовний простір Закарпаття другої половини ХІХ - початку ХХ ст. сприяло поступовому впровадженню в краї (в якому в окреслену добу функціонувало кілька літературних мов: угорська (державна), москвофільське 'язичіє”, закарпатський варіант церковнослов'янської мови; народна руська (українська) мова, що набирала прав громадянства), єдиної загальноукраїнської літературної мови, основоположником якої став Т. Шевченко, тобто слугувало розв'язанню в Україні складної мовної проблеми - подоланню варіантності літературної мови;

поширення Кобзаревої мови на Закарпатті ще до 1919 року виконувало важливу функцію в історії літературної мови в краї, оскільки сприяло: а) укріпленню єдності українського народу, єдності України, зміцненню почуття національного усвідомлення, що закарпатські русини - це частина українського народу, що в ролі літературної мови в краї має виступати їхня національна мова - українська; б) практичному засвоєнню закарпатцями кращих зразків єдиної української літературної мови, в основі якої лежала мова Т. Шевченка; в) закладанню ґрунту, на якому базувалася в подальшому мовна політика Карпатської України 1938-1939 рр., що включала такі основні принципи: державний статус української мови, поширення єдиної української літературної мови саме в східноукраїнському варіанті, тобто мови Т. Шевченка, застосування єдиного фоне- тико-морфологічного правопису.



Список використаної літератури

1. Балега Ю. І. Шевченкове слово в дорадянському Закарпатті // Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. - Ужгород, 1989. - С. 8.

2. Васовчик В. Ю. Т. Г. Шевченко в угорській критиці до 1945 року // Тези доп. та повідомл. наук. конф. проф.-виклад. складу, присвяченої 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. - Ужгород, 1964. - С. 74-77.

3. Галас К. Й. Чи перекладав себе на російську Духнович? // Закарпатська правда. - 1990. - 1 вересня. С. 2-3.

4. Ґренджа-Донський Василь. Мої спогади // Науковий музей української культури у Свиднику. - Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі. Відділ української літератури в Пряшеві, 1990. Т. 15. - Част. 2. - С. 333-422.

5. Ґренджа-Донський В. Пробудивсь в могилі пророк незабутній. Памяти Т. Шевченка. Доб^ 19181919 // М^сяцословъ на 1926 годъ. - Ужгород, 1925. - С. 40-41.

6. Дем'ян Лука. Кобзар на Закарпатті (Із спогадів) // Прапор перемоги. - 1961. - 9 березня.

7. Дербаль Оксана. Спроби латинізації українського письма на Закарпатті під час Першої світової війни // Наук. вісник Ужгородського ун-ту. Серія: Філологія. - Вип. 15. - Ужгород, 2004. - С. 25-29.

8. Добош І. Шевченко і Закарпаття. - Пряшів, 1956.

9. Долгош І. ”Кобзар” і закарпатські письменники // Перемога. - 1962. - 10 березня.

10. Драгоманов М. П. Австро-руські спомини (1866-1877) // Драгоманов М. П. Літературно- публіцистичні праці: у 2 т. / Упорядкування та примітки І. С. Романченка і В. В. Лисенко. - К.: Наук. думка, 1970. - Т. 2. - С. 151-288.

11. Жаткович Ю. Угорські русини, а ювілейний рік 1898. - Львів, 1898. - С. 188.

12. Животко Аркадій. Історія української преси / Упорядник, автор історико-біографічного нарису і приміток Микола Тимошик. - К.: Наук.-видавн. центр ”Наша культура і наука”, 1999. - 368 с.

13. Кулиш П. Объ отношеніи малороссійской словесности къ общерусской (Эпилог к ”Черной раде”) // Куліш Пантелеймон. Твори: у 2 т. - К.: Дніпро, 1989. - Т. 2. - С. 458-476.

14. Курс історії української літературної мови: у 2 т. / За заг. ред. акад. І. К. Білодіда. - К., 1959. - Т. 1. С. 342.

15. Л. Б. [Любиця Бабота]. Неділя // Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина / Гол. ред. Федір Ковач. - Пряшів: Союз русинів-українців Словацької республіки, 1999. - С. 241.

16. Лісовий П. Близький і дорогий. - Ужгород: Закарпатське обласне книжково-газетне видавництво, 1961. - 91 с.

17. Лісовий П. Шевченко і Закарпаття // Закарпатська правда. - 1988. - 8 березня.

18. Лісовий П. М. Т. Г. Шевченко і Закарпаття // Тези доп. та повідомл. наук. конф. проф.-виклад. складу, присвяченої 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. - Ужгород, 1964. - С. 3-7.

19. Лісовий П. М. Слово Кобзаря лунало і за Карпатами (До 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка) // Жовтень. - 1964. - № 12. - С. 5-9.

20. Микитась В. Л. Боротьба за спадщину Шевченка на Закарпатті // Збірник праць Шостої наукової шевченківської конференції. - К., 1958. - С. 327-344.

21. Микитась В. Л. До питання про розповсюдження творів Шевченка на Закарпатті і про його вплив на місцевих літераторів // Тези доп. та повідомл. наук. конф. проф.-виклад. складу, присвяченої 150- річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. - Ужгород, 1964. - С. 8-12.

22. о. Гл^б Кинах. Матеріяльї до исторі^ зносин Подкарпатско^ Руси з Галичиною в ХІХ. в^ц^. 1. Листь Богдана Д^дицкого до Анатоля Кралицкого, игумена Мукачевского монастиря // Науковий зборник тов. ''Просвіта” в Ужгороді. - 1925. - Рочник ІІ. - С. 115-121.

23. Оренштайн Яків // Енциклопедія українознавства: в 11 т. / Гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович / Перевидання в Україні. - Львів, 1996. - Т. 5. - С. 1869.

24. Потушняк Ф. Шевченко и Закарпатье // Закарпатская Украина. - 1946. - 9 марта.

25. Потушняк Ф. Любимый поэт трудящихся Закарпатья // Советское Закарпатье. - 1949. - 9 марта.

26. Раковский И. Библиография // Церковная газета. - 1858. - № 6, 28 лютого (12 березня). - С. 46-48.

27. Тарасъ Гр. Шевченко // М^сяцословъ на 1912 годъ. - Унгваръ, 1911. - С. 77-81.

28. Тарас Шевченко и подкарпатск^ русины. З нагоди 65-л^тнього ювилею єго смерти // Подкарпат- ска Русь. - 1926. - Число 3. - С. 51-52.

29. ”Українська Накладня” // Енциклопедія українознавства: в 11 т. / Гол. ред. проф. д-р Володимир Кубійович / Перевидання в Україні. - Львів, 2000. - Т. 9. - С. 3369.

30. Фатула Р. С. Мадяризація освіти на Закарпатті в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Політологія. - 2011. - № 4(78). Липень-Серпень. - С. 162-164.

31. Франко І. Твори: у 20 т. - К., 1955. - Т. 18. - С. 250.

32. Хоменко І. Великий бунтар (Поширення творів Шевченка на Закарпатті) // Молодь Закарпаття. - 1961. - 5 березня.

33. Тіхий Франтішек. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі / Переклад з чеської Любомира Белея, Михайла Сюська. - Ужгород, 1996. - С. 54-128.

34. Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. - Чернівці: Рута, 1998. - 208 с.

35. Шевченко і Закарпаття (Пам'ятка до 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка) / Передмова П. М. Лісового. - Ужгород: Закарп. обл. кн.-газ. вид., 1964. - 16 с. (Закарп. обл. упр. культури. Держ. обл. б-ка для дорослих. Б-ка УжДУ).

36. Шевченко і Закарпаття (До 175-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка): Бібліографічний покажчик / Укладач М. Ю. Рущак. - Ужгород, 1989. - 13 с. (Закарп. обл. упр. культури. Закарп. держ. обл. універс. наук. б-ка).

37. Шевченко Тарас. Калина // Календарь на 1914. Составывъ отъ имени "Акційного общества ”Уніо” Августинъ Волошинъ, священникъ епарх. Мукачевской, титулярный директоръ, профессоръ учительской семинаріи унгварской. - Унгваръ: Книгопечатня "Акційного общества ”Уніо”, 1913. - Годъ изданія 46- ый. - С. 35-36.

38. Шевченко Т. На великдень, на соломі // Шевченко Тарас. Твори: в 5 т. - К.: Дніпро, 1970. - Т. 2. - С. 195.

39. Шевченко Т. На великдень, на соломі // Шевченко Т. Кобзарь. - Друге видання. - СПб., 1908. - С. 481.

40. Шевченко Т. Сирота (На Великдень, коло хати) // Наша земля. - 1928. - № 3. - С. 4.

41. Шевченко Т. Над Дніпровою сагою // Шевченко Т. Кобзарь. - Друге видання. - СПб., 1908. - С. 594-595.

42. Шевченко Тарас. Над Дніпровою сагою // Шевченко Тарас. Твори: в 5 т. - К.: Дніпро, 1970. - Т. 2. С. 349.

43. Шевченко Т. Надъ Дн^промъ (Над Дніпровою сагою...) // М^сяцословъ на 1912 годъ. - Унгваръ, 1911. - С. 82.

44. Шевченко Т. Сирота (На Великдень, коло хати) // Волошинъ Августинъ. Читанка для ІІ классы народных школъ. - Ужгород: Уніо, 1921. - С. 75.

45. Шевченко Т. Чого ти ходиш на могилу (Калина) // Шевченко Т. Кобзарь. - Друге видання. - СПб., 1908. - С. 312-314.

46. Шевченко Т. Чого ти ходиш на могилу? // Шевченко Тарас. Твори: в 5 т. - К.: Дніпро, 1970. - Т. 2. С. 11-12.

47. Шелепець Й. Шевченко і Павлович // Дукля (Пряшів). - 1962. - № 1.

48. Шлепецький А. Наскільки пізнали Україну та твори Т. Шевченка будителі Закарпаття // Дружно вперед (Пряшів). - 1961. - № 3.

49. Штець Микола. Літературна мова українців Закарпаття і Східної Словаччини (після 1918). Педагогічний збірник № 1. Серія мовознавча. - Братислава: Словацьке педагогічне видавництво, 1969. - 172 с.

Размещено на Allbest.ru

...