Принципи конструювання словникових статей в Етимологічному словнику української мови (на прикладі слів, успадкованих з праслов’янської мови)
Дефініція поняття "Етимологічний словник української мови". Аналіз слів, успадкованих з праслов’янської мови. Принципові настанови лексикографів у створенні словників будь-якого типу. Структура словникової статті, інформація про генетичні зв’язки слів.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.04.2019 |
| Размер файла | 84,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http: //www. allbest. ru/
Київський національний лінгвістичний університет
Принципи конструювання словникових статей в Етимологічному словнику української мови (на прикладі слів, успадкованих з праслов'янської мови)
Капранов Я.В.
Анотація
етимологічний словник лексикограф мова
У статті уточнено дефініцію поняття “Етимологічний словник української мови”; охарактеризовано його мега-, макрота мікроструктури; комплексно проаналізовано словникові статті слів, успадкованих з праслов'янської мови; установлено й класифіковано “принципові настанови” лексикографів у конструюванні словникових статей; представлено розгорнуту структуру словникової статті для Етимологічного словника української мови.
Ключові слова: “Етимологічний словник української мови”, мега-, макрота мікроструктури, словникова стаття, “принципові настанови”, конструювання словникової статті, структура словникової статті.
Annotatіon
The article deals both with the definition of the “Етимологічний словник української мови” notion and the characteristics of its mega-, macroand microstructures. There were analyzed the structures of entries of the words inherited from the Proto-Slavic language; the “principle instructions” in writing of the entries were established and classified; the detailed structure of entry was represented for the Etymological Dictionary of the Ukrainian Language.
Key words: “Етимологічний словник української мови”, mega-, macroand microstructures, entry, “principle instructions”, writing of entries, structure of entry.
Сучасна лексикографія, з одного боку, впевнено продовжує дотримуватися основоположних (традиційних) “принципових настанов” (термін О. С. Кубрякової) лексикографування при створенні / укладанні словників будь-якого типу, а з іншого, намагається знайти ще й ті, які сприятимуть вдосконаленню й універсалізації (праці П. М. Денисова [8; 9; 10; 11] В. В. Дубічинського [12; 13], Ю. М. Караулова [15] та ін.) як зовнішньої структури лексикографічного джерела, або ж його мегай макроструктури, так і внутрішньої структури, або його мікроструктури [21, с. 152]. Процес укладання лексикографічних джерел залишається одним із найстарших видів філологічної діяльності (праці Ю. Д. Апресяна [2], В. В. Виноградова [4], П. М. Денисова [8; 9; Ш; 11], В. В. Дубічинського [12; 13], Л. Згуста [42], Ю. М. Караулова [15], Я. Малкіел [41], В. В. Морковкіна [23], В. Д. Табанакової [34], Ф. Хаусманн [40], Л. В. Щерби [37; 38] та ін.), тому робота з покращення змісту, переосмислення механізмів лексикографування, розширення набору параметрів (термін Ю. М. Караулова), а також удосконалення й організація структури словникових описів при їх конструюванні триває і дотепер. Як слушно зазначає В. В. Кирикилиця, “праця лексикографа завжди буде актуальною, бо це зусилля людської думки; мова це не статичний інструмент, це живий організм, а створення / укладання словника це праця, для якої потрібен талант, натхнення і глибокі спеціальні знання” [16, с. 252].
Попередній огляд наукової літератури засвідчує, що у сучасній лексикографії найменш вивченими є етимологічні джерела, які, за спостереженнями О. С. Остапової, на сьогодні стали тими “спеціальними лінгвістичними довідниковими системами, у яких вміщується інформація про генетичні зв'язки (етимологію) слів певної мови або групи споріднених мов” [24, с. 40], а ці зв'язки, своєю чергою, є надзвичайно складними для їх виявлення й опису. Окреме і дотепер не вирішене питання стосується, насамперед, принципових підходів лексикографів щодо заповнення їх внутрішньої структури, або мікроструктури [21, с. 154], тобто етимологічної статті, які, за визначенням Н. С. Бондарчук і Р. Д. Кузнєцової, є маленьким дослідженням історії окремого слова [3, с. 83], у якій лексикограф намагається вирішити такі проблеми, як 1) висвітлення генетичних зв'язків та найвірогіднішої етимологічної версії реєстрового слова; 2) представлення етимологічного ланцюжку, “родоводу” реєстрового слова: від встановлення етимона (первісної форми і значення) до індоєвропейського рівня [30, с. 18-22]. Зауважимо, що такі принципові підходи мають бути основоположними у створенні / укладанні джерел такого типу, адже власне мова не може цілком забезпечити процес розкриття вірогідності етимологічних гіпотез слів, потребуючи залучення даних різних суміжних сфер гуманітарного знання.
Мета статті виявити “принципові настанови” укладачів у лексикографічному конструюванні словникових статей слів, успадкованих з праслов'янської мови в Етимологічному словнику української мови.
Завдання:
- уточнити дефініцію поняття “Етимологічний словник української мови”;
- охарактеризувати мега-, макро- і мікроструктуру як основні композиційні складові Етимологічного словника української мови;
- проаналізувати словникові статті слів, успадкованих з праслов'янської мови за двома критеріями: за характером зони поля заголовного слова і зони поля етимології;
- виявити основні принципи щодо узагальнення словникових відомостей як моделювання плану змісту мови, за якими структуровано досліджувані словникові статті;
- класифікувати встановлені “принципові настанови” укладачів щодо їх дотримання;
- представити загальну модель структури словникової статті в Етимологічному словнику української мови.
Матеріал дослідження Етимологічний словник української мови у 7 томах, за редакцією О. С. Мельничука (т. 1-6, 1982-2012).
Однією з перших спроб укладання етимологічного словника української мови є “Етимологічний словник української мови” у 7 томах, за редакцією О. С. Мельничука (т. 1-6, 1982-2012) [43], створеного відділом загального і слов'янського мовознавства ордена Трудового Червоного Прапора Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Академії наук УРСР [там само, т. 1, с. 5]. На сьогодні укладено й опубліковано шість томів, а над сьомим триває процес укладання.
Етимологічний словник української мови (далі ЕСУМ) це словник, у якому подано основні відомості про етимологію (тобто, походження і генетичні зв'язки) слів української літературної мови і українських діалектів, зафіксованих в ХІХ і ХХ ст. Основний характер ЕСУМ може бути визначений за двома найбільш загальними його ознаками: максимальною повнотою охоплених лексичних матеріалів української мови, які потребують етимологічного висвітлення, і пов'язаною з цим відносну стислість викладу [44, т. 1, с. LXVII]. За спостереженнями Т. Б. Заграєвської, у кожному лексикографічному джерелі (не лише етимологічному) можна чітко встановити такі його композиційні складові [14, с. 731]: 1) мегаструктуру (megastructure) вступ / передмова, власне словник і додатки [19, с. 63]; 2) макроструктуру (macrostructure) загальна будова, характер і природа його лексичних одиниць [6, с. 16-17]; 3) мікроструктуру (microstructure) побудова словникової статті та спосіб її заповнення [там само].
Мегаструктура ЕСУМ складається зі 1) вступної частини, яка включає передмову; вступ (характер словника, наукові засади та будову його словникових статей); умовні скорочення і їх пояснення (скорочення ремарок, назви мов, наріч і діалектів та бібліографічні скорочення); 2) корпусу, який організовує, насамперед, його макроструктуру (основний список слів, тобто власне словник), де, своєю чергою, представлені словникові статті, що і складають мікроструктуру словника [14, с. 731]. Окремо зупинимося і проаналізуємо макро- і мікроструктури ЕСУМ.
Макроструктура налічує 28907 реєстрових одиниць (Т. 1: А-Г. 632 с. 4938 одиниць; Т. 2: Д-Копці. 572 с. 4815 одиниць; Т. 3: Кора-М. 552 с. 3890 одиниць; Т. 4: Н-П. 656 с. 5702 одиниць; Т. 5: Р-Т. 704 с. 5283 одиниць; Т. 6: У-Я. 568 с. 4279 одиниць), які було сформовано на основі трьох лексикографічних джерел: 1) “Українсько-російського словника” у 6 томах АН УРСР; 2) “Словаря української мови” у 4 томах, за редакцією Б. Д. Грінченко; 3) “Малорусько-німецького словаря”, за редакцією Є. Желехівського, С. Недільського, а також усіх наявних на той час словників діалектної лексики [43, т. 1, с. 7].
В ЕСУМ представлені як самостійні (повнозначні) частини мови: іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники; так і службові (неповнозначні): прийменники, сполучники, частки. До реєстру видання також потрапили: 1) вигуки, які посідають проміжне місце між самостійними і службовими словами, та служать для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини [32, с. 310]; 2) префікси; 3) використовувані українцями особові імена і частіше вживані в українській мові етнічні назви, не похідні від назв відповідних країн [43, т. 1, с. 7]. Окремо варто наголосити на тому, що, за спостереженнями П. О. Селігей, суфікси та суфіксоїди у словнику не зустрічаються, бо початок роботи над укладанням видання припадає на 1964 рік, а на той час у слов'янській етимологічній лексикографії не існувало традиції розглядати суфіксальні одиниці. До того ж бракувало таких розвідок, на які можна було б надійно спертися, готуючи відповідні словникові статті. Тому на сьогодні дістати вірогідну інформацію про походження суфіксів українському читачеві, по суті, нізвідки [29, с. 113].
Указані вище реєстрові одиниці, зафіксовані в ХІХ і ХХ ст., розподілено на: 1) слова української літературної мови (далі СУЛМ); 2) українські діалекти (далі [УД]) як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов, які знаходять етимологічне висвітлення або характеристику стану їх етимологічної розробки. Що стосується іншомовних запозичень, то в ЕСУМ вводяться лише такі, які стали справжніми елементами словникового складу української мови чи певного українського говору, хоч би й територіально обмеженого, пограничного [43, т. 1, с. 7]. Зауважимо, що у словнику не подаються: 1) іншомовні слова, вживані в українському контексті як цитати з іншої мови або характерні лише для пунктів зі змішаним двомовним населенням; 2) вживані в розмовній мові українського населення звичайні русизми [44, т. 1, с. LXVIII].
Необхідно звернути увагу і на те, що до реєстру ЕСУМ вводиться велика кількість діалектних слів і словотворчих та фонетичних варіантів, а також певних діалектних значень слів, відомих у літературній мові з іншими значеннями, що, за спостереженнями О. С. Мельничука, робить недоцільним вживання при кожному такому слові позначки “діал. ”, яка надзвичайно переобтяжила б текст словника. Замість цього кожне діалектне слово і кожне діалектне значення відомого у літературній мові слова у словнику, за поодинокими специфічними винятками, подається в квадратних дужках [ ]. Така ж позначка характерна і для діалектних іншомовних відповідників до розглядуваного слова української мови. Тимчасом слова і значення з українських діалектів, не зафіксовані в 1) “Українсько-російському словнику” в 6 томах АН УРСР; 2) “Словарі української мови” у 4 томах, за редакцією Б. Д. Грінченко, супроводжуються скороченою позначкою лексикографічного джерела (наприклад, Гриц, Ж, О, Я та ін.), з якого вони були взяті до словника [44, т. 1, с. LXVIII].
Більше того, усі представлені реєстрові одиниці в ЕСУМ розподіляємо за такими трьома групами: 1) словникові статті, у яких подається етимологічна характеристика з фіксацією реконструйованих форм (архетипів, праформ); 2) словникові статті, у яких подається етимологічна характеристика без фіксації реконструйованих форм (архетипів, праформ); 3) словникові статті без етимологічного висвітлення, з загальною оцінкою “неясне”.
Власне мікроструктури ЕСУМ це безпосередньо організація відомостей у двох зонах словникових статей: “полі заголовного слова й полі етимології” [5, с. 56-57]. Тому залежно від характеру висвітлюваного реєстрового слова у словнику подано чотири варіанти конструювання структур словникових статей, серед яких: 3 основні (Варіанти № 1-3) [43, т. 1, с. 10] і 1 додаткова (Варіант № 4).
Варіант № 1. Словникові статті реєстрових слів, етимологічна характеристика яких повністю висвітлюється в одній статті, де укладачі, своєю чергою, фіксують їх етимони, тобто реконструйовані форми (архетипи, праформи), конструюються з таких частин: а) реєстрове слово; б) фонетичні та словотворчі варіанти реєстрового слова і всі ті похідні від реєстрового слова та його варіантів, які було визнано за доцільне подавати у словнику під реєстровим словом; в) етимологічні відповідники реєстрового слова з усіх слов'янських мов, у яких вони зафіксовані; г) реконструйована форма реєстрового слова чи його основи на різних етапах розвитку праслов'янської мови, починаючи від найпізнішого і закінчуючи найдавнішими і в разі потреби пояснення до цієї форми на рівні праслов'янської мови; д) етимологічно пов'язані з реєстровим словом слова інших індоєвропейських мов, починаючи з найближчих до праслов'янської фонетичних і словотворчих форм; індоєвропейський корінь чи поширена основа, які подаються на початку чи в кінці цієї частини статті залежно від конкретного характеру матеріалу і зумовленого ним ходу викладу; е) етимологічно пов'язані з реєстровим словом слова семіто-хамітських чи урало-алтайських мов (де можливо); є) бібліографія найважливішої літератури з питань етимології відповідного слова чи споріднених з ним слів слов'янських і інших мов, якщо вона не була наведена вже в попередній частині статті.
Серед словникових статей, конструювання структур яких відбувається за цією моделлю, представлені успадковані слова з праслов'янської мови (далі УСПМ), серед яких виокремлено:
1) успадковані слова з праслов'янської мови, які не перебувають в етимологічному зв'язку з іншим успадкованим словом з праслов'янської мови (далі УСПМ^ЕЗІУСПМ);
2) успадковані слова з праслов'янської мови, які перебувають в етимологічному зв'язку з іншим успадкованим словом з праслов'янської мови (далі УСПМ^ЕЗІУСПМ). Зауважимо, що в кінці словникових статей УСПМ^ЕЗУСПМ, як правило, стоїть позначка “Див. ще” “дивись ще”, за допомогою якої робиться відсилання до відповідного іншого успадкованого слова з праслов'янської мови, від якого, своєю чергою, може бути зворотне відсилання до цього або іншого слова за допомогою позначки “Пор.” “порівняй” [43, т. 1, с. 8].
Варіант № 2. Якщо реєстрове слово перебуває в етимологічному зв'язку з іншим словом української мови, під яким подається глибока етимологічна характеристика, спільна для обох (чи кількох) таких реєстрових слів, то стаття будується лише з частин а), б) і в деяких випадках в), після чого стисло викладається найближча етимологія реєстрового слова, включаючи всюди, де можливо, його етимони, тобто реконструйовані форми (архетипи, праформи), наводиться бібліографія, а в кінці статті за допомогою позначки “Див. ще” “дивись ще” робиться відсилання до відповідного іншого слова української мови [43, т. 1, с. 10-11] або, коли слово, на яке робиться посилання, названо в кінці статті, за допомогою позначки “(див.)” “дивись” після цього слова, від яких, як правило, може бути зворотне відсилання до цих слів за допомогою позначки “Пор.” “порівняй” [там само, т. 1, с. 8].
Серед словникових статей, конструювання структур яких відбувається за цією моделлю, представлені слова, які перебувають в етимологічному зв'язку з іншими словами української мови (далі С^ЕЗІСУМ), серед яких виокремлено: 1) неуспадковані / незапозичені слова, які перебувають в етимологічному зв'язку з іншим словом української мови (далі НУ/НЗС^ЕЗІСУМ) це такі реєстрові одиниці, які утворилися шляхом: буквальної транслітерації, видозміни деетимологізованих слів (форм), засвоєння з латинської номенклатури, звуконаслідувального утворення, злиття / зрощення / поєднання двох частин мов (наприклад, службові частини мови), контамінації певних слів, скорочення певної частини мови, утрати певних звуків, або такі, які є власне українськими утвореннями, формами книжного походження та ін.; 2) запозичені слова з будь-яких інших мов, які перебувають в етимологічному зв'язку з іншим словом української мови (далі ЗСІМ^ЕЗІСУМ), як в українську (далі ЗСУМ^ЕЗІСУМ), так і в давньоруську (далі ЗСДМ^ЕЗІСУМ) мови.
Зауважимо, що всі С^ЕЗІСУМ, серед яких представлено НУ/НЗС^ЕЗІСУМ і ЗСІМ^ЕЗІСУМ (ЗСУМ^ЕЗІСУМ та ЗСДМ^ЕЗІСУМ), разом з належними до кожного з них похідними розробляються в окремих статтях. Причому для НУ/НЗС^ЕЗІСУМ глибока етимологія подається при якомусь одному з них (найпростішому або першому за алфавітним порядком), яка, передовсім, є спільною для обох (чи кількох) таких реєстрових слів, а по-друге, включає відповідники з інших індоєвропейських мов, а також всюди, де можливо, їх етимони, тобто реконструйовані форми (архетипи, праформи). Натомість, якщо ЗС^ЕЗІСУМ зводиться до такого слова в мові-джерелі, яке перебуває в глибших етимологічних зв'язках з іншим словом української мови, пояснення такого запозиченого слова доводиться лише до слова в мові-джерелі, а при ньому, замість глибшої етимології, вказується позначка “Див. ще” “дивись ще” на його етимологічний зв'язок з відповідним іншим словом української мови; таким чином, глибша етимологія запозичення, включаючи всюди, де можливо, їх етимони, тобто реконструйовані форми (архетипи, праформи), подається вже під відповідним йому українським словом, від якого, своєю чергою, може бути зворотне відсилання за допомогою позначки “Пор.” “порівняй” до слова-запозичення [43, т. 1, с. 8].
Варіант № 3. У словникових статтях при реєстрових словах, що були запозичені слова в українську або давньоруську мову з будь-якої іншої мови, замість частин г), д), е) подається одна частина, де, передовсім, вказуються джерела і шляхи запозичення, а по-друге, повністю висвітлюється етимологічна характеристика запозиченого слова в мові-джерелі в одній статті [43, т. 1, с. 11], а також всюди, де можливо, їх етимони, тобто його реконструйовані форми (архетипи, праформи).
Серед словникових статей, конструювання структур яких відбувається за цією моделлю, представлені запозичені слова з будь-яких інших мов, які не перебувають в етимологічному зв'язку з іншим словом української мови (далі ЗСІМ^ЕЗІСУМ), як в українську (далі ЗСУМ^ЕЗІСУМ), так і в давньоруську (далі ЗСДМ^ЕЗІСУМ) мови.
Варіант № 4. У словникових статтях при реєстрових словах, що є неуспадкованими / незапозиченими, які не перебувають в етимологічному зв'язку з іншими словами української мови (далі НУ/НЗС^ЕЗІСУМ) це такі реєстрові одиниці, що утворилися шляхом: афіксації, видозміни, засвоєння з новолатинської номенклатури, звуконаслідувального утворення та ін., подаються частини а), б) і в деяких випадках в), після чого стисло викладається їх найближча етимологічна характеристика, включаючи всюди, де можливо, їх етимони, тобто реконструйовані форми (архетипи, праформи), а в кінці вказується бібліографія найважливішої літератури з питань етимології відповідного реєстрового слова.
У цій розвідці спробуємо проаналізувати словникові статті УСПМ^ЕЗІУСПМ, конструювання структур яких було здійснено за Варіантом № 1: 1) СУЛМ: батько (іменник) [43, т. 1, с. 152], десять (числівник) [там само, т. 2, с. 44], ясний (прикметник) [там само, т. 6, с. 557-558]; 2) [ДС]: [коркоші] (іменник) [там само, т. 3, с. 26], [ле] (сполучник / частка) [там само, т. 3, с. 204-205], [радгги] (дієслово) [там само, т. 5, с. 14]. Нагадаємо, що принциповим для ЕСУМ є аналіз двох зон його словникових статей: “поля заголовного слова і поля етимології” [5, с. 56-57].
Зона поля заголовного, або реєстрового, слова розпочинається із реєстрових слів: батько, десять, [коркоші], [ле], [радгги], ясний. Уже на початку окремих словникових статей спостерігаємо: 1) ремаркування [12, с. 59-60]: граматичні: [коркоші] (мн.), де “мн.” “множина”; 2) семантизацію [12, с. 56; 22, с. 116; 33, с. 133; 45, с. 7]: [ле] “але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж”; [радгш] “дбати, піклуватися” Нед; ясний “який випромінює світло”; 3) ілюстративний матеріал [5, с. 56]: [коркоші] (у виразі [на к. кого взяти] “носити кого-небудь на спині, на плечах”) Ж.
Словникові статті включають словотворчі й фонетичні варіанти реєстрових слів, які містять усі похідні від них, а також похідні від їх варіантів [43, т. 1, с. 10], де представлені як діалектні, так і літературні форми [там само, т. 1, с. 11]: для батько батя, [батьо Ж, батусь Ж, батюк Я], [батюхна] “батенько” Я, батюшка “піп” (з рос.), батьтвщйна СУМ, Ж, батькувати “лаяти батька; бути батьком”, безбатечко “позашлюбний син”, [побатько] “прийомний батько” Ж, [побатькатися] “стати в стосунки батька й сина”; для десять удесятьох;
для [коркоші] (мн.) (у виразі [на к. кого взяти] “носити кого-небудь на спині, на плечах”) Ж, [ґорґоші] (мн.) (у сполученнях [нести дитину на ґорґошах] “нести дитину на плечах, за спиною”, [узяти на Ј]) Ме, [ґирґеші] “тс.” Гриц, [коркуш] “плечі, шина, спина” Ж; для [ле] “але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж”; для [радіти] “дбати, піклуватися” Нед, [радітель] “той, що піклується, доглядач” Нед, [радивий] “сприятливий, доброзичливий” Нед, [радительний] “ревний, старанний” Бі; для ясний “який випромінює світло”, ясенний “ясний”, яснуватий, яса “світло, сяйво”, ясенець “перша тонка крига на річці”, [ясень] “полярна зірка” Нед, [яска] “усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка” Нед, [яснець] “поверхня гладкої криги, не покритої снігом; прозора крига” Нед, [яснина] “світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г”, [ясновець] (бот.) “глуха кропива, Lamium amplexicaule L.” Mak, ясонька, ясочка, [яснити] “робити блискучим, полірувати; з'ясовувати”, яснитися “сяяти, виблискувати”, яснти, ястшати, ясувати (заст., поет.) “з'ясовувати; виявляти”, ясно Г, Пі, з'ясовувати, об'ясняти, проясняти, роз'ясняти.
Для повнішого висвітлення етимології окремих слів, до етимологічних статей укладачі подали пов'язані з реєстровими словами: 1) словотворчі й фонетичні варіанти, їх похідні, включаючи діалектні й літературні форми: для батько батя, [батьо Ж, батусь Ж, батюк Я], [батюхна] “батенько” Я, батюшка “піп” (з рос.), батьківщина СУМ, Ж, батькувати “лаяти батька; бути батьком”, безбатечко “позашлюбний син”, [побатько] “прийомний батько” Ж, [побатькатися] “стати в стосунки батька й сина”; для [коркоші] (мн.) (у виразі [на к. кого взяти] “носити кого-небудь на спині, на плечах”) Ж, [ґорґоші] (мн.) (у сполученнях [нести дитину на ґорґошах] “нести дитину на плечах, за спиною”, [узяти на ґ. ]) Ме, [ґирґеші] “тс.” Гриц, [коркуш] “плечі, шина, спина” Ж; [радіти] “дбати, піклуватися” Нед, [радітель] “той, що піклується, доглядач” Нед, [радивий] “сприятливий, доброзичливий” Нед, [радительний] “ревний, старанний” Бі; для Ясний “який випромінює світло”, ясенний “ясний”, яснуватий, яса “світло, сяйво”, ясенець “перша тонка крига на річці”, [ясень] “полярна зірка” Нед, [яска] “усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка” Нед, [яснець] “поверхня гладкої криги, не покритої снігом; прозора крига” Нед, [яснина] “світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г”, [ясновець] (бот.) “глуха кропива, Lamium amplexicaule L.” Mak, ясонька, ясочка, [яснити] “робити блискучим, полірувати; з'ясовувати”, яснитися “сяяти, виблискувати”, ясн^ти, ясн^шати, ясувати (заст., поет.) “з'ясовувати; виявляти”, ясно Г, Пі; натомість, для десять , [ле] не простежуються; 2) похідні від реєстрових слів, включаючи діалектні й літературні форми: для батько безбатечко “позашлюбний син”, [побатько] “прийомний батько” Ж, [побатькатися] “стати в стосунки батька й сина”; для десять удесятьох; для Ясний з'ясовувати, об'ясняти, проясняти,роз'ясняти; натомість, для [коркоші], [ле], [радіти] не простежуються.
Варто зазначити, що для представлених словотворчих й фонетичних варіантів реєстрових слів, усіх похідних від них, а також похідних від їх варіантів, укладачі використали наголошення, які характерні для певних етапів чи територіальних умов розвитку української літературної мови [43, т. 1, с. 8-9]. У словниковій статті із реєстровим словом ясний зустрічаємо похідні від його словотворчих й фонетичних варіантів, де зустрічаємо діалектну форму: [яснина] “світло; ясна погода, година УРС, СУМ; світло від вогню Г”; а також літературна форма: ясно Г, Пі, у яких простежується наявність двох варіантів наголошення, позначених над одним написанням слова без виділення нормативного наголосу, проте з наведенням основних лексикографічних джерел, у яких ці наголоси зафіксовано [там само, т. 1, с. 9]: Г Словарь української мови / Б. Д. Грінченко. К, 1907-1909. Т. 1-4; Пі Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан / Ф. Пискунов. 2-е изд. К, 1882; СУМ Словник української мови : у 11 т. / [під кер. акад. І. Білодіда] К. : Наукова думка, 1970-1980; УРС Українсько-російський словник : у 6 т. / [гол. ред. І. М. Кириченко]. К. : Вид-во АН УРСР, 1953-1963. Зустрічаємо також діалектну форму, у якій знак наголосу не був указаний, а тому подається у словниковій статті без його позначення: для [радгта] [радітель] “той, що піклується, доглядач” Нед.
Окрім цього, можемо говорити про те, що всі словотворчі й фонетичні варіанти реєстрових слів, усі похідні від них, а також похідні від їх варіантів зі своїми значеннями свідчать про семантичний розвиток реєстрових слів у синхронічному зрізі: для батько батя, [батьо Ж, батусь Ж, батюк Я], [батюхна] “батенько” Я, батюшка “піп” (з рос.), батьювщйна СУМ, Ж, батькувати “лаяти батька; бути батьком”, безбатечко “позашлюбний син”, [побатько] “прийомний батько” Ж, [побатькатися] “стати в стосунки батька й сина”; для [коркоші] [ґорґоші] (мн.) (у сполученнях [нести дитину на ґорґошах] “нести дитину на плечах, за спиною”, [узяти на г]) Ме, [ґирґеші] “тс.” Гриц, [коркуш] “плечі, шина, спина” Ж; для [ле] “але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж”; для [радгги] “дбати, піклуватися” Нед, [радітель] “той, що піклується, доглядач” Нед; для ясний “який випромінює світло”, ясенний “ясний”, яснуватий, яса “світло, сяйво”, ясенець “перша тонка крига на річці”, [ясень] “полярна зірка” Нед, [яска] “усе блискуче; іскристий пластівець снігу, сніжинка” Нед; для десять не простежуються.
Більше того, у процесі аналізу словотворчих й фонетичних варіантів реєстрових слів, усіх похідних від них, а також похідних від їх варіантів, спостерігаємо: 1) ремаркування [12, с. 59-60]: а) граматичні: для [коркоші] [ґорґоші] (мн.), де “мн.” “множина”; б) лексичні: для ясний [ясновець] (бот.) “глуха кропива, Lamium amplexicaule L.” Mak, де “бот.” “ботанічне”; в) стильові: для ясний яснти, ястшати, ясувати (заст., поет.) “з'ясовувати; виявляти”, де “поет.” “поетичне”; г) хронологічні: для ясний яснти, ястшати, ясувати (заст., поет.) “з'ясовувати; виявляти”, де “заст.” “застаріле” [там само, с. 59 60]; 2) коментарі / уточнення: для батько батюшка “піп” (з рос.), де “з рос.” “з російської”; для [ле] “але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж”; 3) ілюстративний матеріал [5, с. 56] (подаються з витлумаченням): для [коркоші] (у виразі [на к. кого взяти] “носити кого-небудь на спині, на плечах”) Ж, [ґорґоші] (мн.) (у сполученнях [нести дитину на ґорґошах] “нести дитину на плечах, за спиною”, [узя ти на ґ.]) Ме.
Ці словотворчі й фонетичні варіанти реєстрових слів, усі похідні від них, а також похідні від їх варіантів супроводжуються скороченими позначками, вказуючи на ті друковані джерела, у яких вони були зафіксовані; ці позначки розкриваються в загальному списку бібліографічних скорочень [43, т. 1, с. 13]. Це простежується у словникових статтях із реєстровими словами батько, [коркоші], [ле], [радгги], ясний: Ж Малорусько-німецький словар / Є. Желехівський, С. Недільський. Львів, 1886. Т. 1-2; Ме Словник специфічної лексики говірки села Писарівки / О. С. Мельничук // Лексикографічний бюлетень Інституту мовознавства АН УРСР. К.,1952. Вип. 2; Нед Малорусько-німецький словар / Є. Желехівський, С. Недільський. Львів, 1886. Т. 1-2; Я Словник української мови / Д. І. Яворницький. Катеринослав, 1920. Т. 1 та ін.
Зона поля етимології розпочинається з представлення генетичного матеріалу, тобто фіксації етимологічних відповідників з усіх слов'янських мов, у яких вони зафіксовані [43, т. 1, с. 10]: для батько р. батя, батька “батько”, [батко] “тс.”, [бат] “брат”, бр. [бацька], др. батя “батько”, ч. bat'a (звернення до простакуватого чоловіка), слц. bat'a “дядько; [батько; старший брат]”, болг. баща “батько”, [бате] “старший брат”, м. бате, батко “тс.”, схв. бата “братик”, бака “тс.”, [бача] “батенько, свекор”, баштина “батьківщина”; для десять р. десять, бр. дзесяць, др. десять, п. dziesi^c, ч. deset, слц. desat', вл. dzesac, нл. zases, полаб. dis^t, болг. м. десет, схв. дёсёт, слн. deset, стсл. десать; для [коркоші] р. (за)корки (у виразі сесть на з. “сісти на плечі, на верхню частину спину”), п. kark “задня частина шиї”, ч. слц. krk “шия”, вл. kyrk “горло”, krk “тс.”, болг. [къркач] (у виразі [нося на к.] “несу на плечах і верхній частині спини”), м. кркач (у виразі носи к. “тягне (несе) на спині”), схв. krke (у виразі na krke nositi “нести на плечах”), кркача “спина, горб” (на кркачама “на печах”), слн. krke (мн.) “довге волосся на голові”, krkoc (na krkoc “на плечах”), цсл. (схв.) кръкъ “шия”; для [ле] др. ле “ледве”, ле “тс.”, п. lecz “але, та”, ст. le “але, та, а, проте, однак; тільки, лише”, lec “але, та, а, проте, однак”, ч. lec “але, проте, однак”, ст. le “і, та; а, але, проте”, слц. [le] “тільки”, полаб. laa “тс.”, болг. м. ле (підсилювальна частка), схв. ле (підсилювальна частка в заперечній конструкції), ле “тс.”, слн. 1е “тільки, лише”, стсл. лъ “ледве”; для [радіти] р. радеть “старатися, дбати, піклуватися”, бр. [радзець] “сприяти”, др. радити “турбуватися”, родити “тс.”, ч. ст. neroditi “не бажати”, вл. rodzec (rodzic) “бажати, благоволити”, нл. rozes “бажати, прагнути”, болг. радея “турбуюсь, прагну”, схв. радити “прагнути, працювати”, слн. [roditi] “турбуватися, дотримуватися”, стсл. радити (нєрадити), родити “турбуватися”; для ясний р. ясный “ясний”, бр. ясны, др. ясьныи “яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий”, п. вл. нл. jasny “ясний”, ч. слц. jasny, болг. ясен, м.]асен, схв.]асан, слн. jasen, стсл. гаснъ, цсл. гасьнъ “тс.”;
При цьому можемо припустити, що генетичний матеріал, тобто представлені його відповідники зі своїми значеннями, ймовірно, свідчать про семантичний розвиток реєстрових слів у діахронічному зрізі: для батько р. батя, батька “батько”, [батко] “тс.”, [бат] “брат”, бр. [бацька], др. батя “батько”, ч. bat'a (звернення до простакуватого чоловіка), слц. bat'a “дядько; [батько; старший брат]”, болг. баща “батько”, [бате] “старший брат”, м. бате, батко “тс.”, схв. бата “братик”, бака “тс.”, [бача] “батенько, свекор”, баштина “батьківщина”; для [коркоші] п. kark “задня частина шиї”, ч. слц. krk “шия”, вл. kyrk “горло”, krk “тс.”; для [ле] др. ле “ледве”, лЬ “тс.”, п. lecz “але, та”, ст. le “але, та, а, проте, однак; тільки, лише”; для [радіти] р. радеть “старатися, дбати, піклуватися”, бр. [радзець] “сприяти”, др. радити “турбуватися”, родити “тс.”; для ясний р. ясный “ясний”, бр. ясны, др. ясьныи “яскравий; ясний; чіткий; зрозумілий”; натомість, для десять не простежується.
Як бачимо, матеріал організовано в межах індоєвропейської сім'ї мов, про що свідчать усі етимологічні відповідники, зафіксовані у слов'янських мовах, які подаються у скороченому вигляді [43, т. 1, с. 12], а порядок їх розташування у статтях є чітко структурованим: р. російський, бр. білоруський, др. давньоруський, п. польський, ч. чеський, слц. словацький, вл. верхньолужицький, нл. нижньолужицький, полаб. полабський, болг. болгарський, м. македонський, схв. сербохорватський, слн. словенський, стсл. старослов'янський, цсл. церковнослов'янський. Окрім цього, матеріал супроводжується:
1) ремаркуванням [12, с. 59-60]: відсильні: “тс.” “те саме” (простежується у всіх словникових статтях); 2) коментарями / уточненнями: для батько ч. Ьа^ (звернення до простакуватого чоловіка); для [ле] болг. м. ле (підсилювальна частка), схв. ле (підсилювальна частка в заперечній конструкції); 3) ілюстративний матеріал [5, с. 56]: для [коркоші] р. (за)корки (у виразі сесть на з. “сісти на плечі, на верхню частину спину”), болг. [къркач] (у виразі [нося на к.] “несу на плечах і верхній частині спини”), м. кркач (у виразі носи к. “тягне (несе) на спині”), схв. krke (у виразі na krke nositi “нести на плечах”), кркача “спина, горб” (на кркачама “на печах”), слн. krke (мн.) “довге волосся на голові”, krkoc (na krkoc “на плечах”).
Далі укладачі подають відомості суто етимологічного характеру, де аналізовані реєстрові одиниці СУЛМ і [ДС] знаходять етимологічне висвітлення або характеристику стану їх етимологічної розробки, зафіксовані в ХІХ і ХХ ст., тобто наводяться дані як про походження звукового складу основи (коренів), так і про розвиток семантики, починаючи з найдавнішого реконструйованого стану [43, т. 1, с. 7-8]: для батько очевидно, псл. bata, batja, яке може бути зіставлене з дінд. pita “батько”, лат. pater, гр. патер “тс.”; вважається також результатом фонетичного спрощення псл. bratrb “брат”; значення “батько” в таком разі розвинулось уже після спрощення; думки про запозичення з іранських мов (Соболевский РФВ 64, 149), про субстратне балканське походження (Polak RS1 18, 28), як і про запозичення з тюркських мов (Mikl. EW 8), недостатньо обґрунтовані; для десять псл. *des§te “десять” походить з іє. *dek'm-t“десятка”, пор. лит. desimt, desimtis, лтс. desmit, прус. dessimpts, дінд. dasat-, dasati, гр. 5епа^, род. в. 5єпа5о^, дісл. tiund; первісно псл. *des§te було основою на -nt-, що згодом, очевидно, за аналогією до утворень типу *р§їь “п'ять”, *sestB “шість” і под. набула форм відміни на -ї; Соболевський (Slavia 5, 453) припускає, що псл. *des§te є контамінацією первісної форми *des§ < іє. *dek'm (пор. лат. decem “десять”, гот. tdhum, гр. Sena, ірл. deichn, дінд. dasa, ав. dasa, вірм. tasn, двн. zёhan, нвн. zehn, тох. sak) і вторинної *des§tb; про можливий зв'язок іє. *dek'm-tіз давнім сполученням “дві руки” див. Meillet BSL 29, 36; Walde-Hofm. I 329, а про зв'язок іє. *dek“брати” (пор. гр. 5e*opai “тс.”); для [коркоші] псл. *къгко§ь (къгкось), *къгкась (*къгкоса), похідні від * къгкъ “шия”; споріднене з дінд. кгка(не засвідчене) “шия, горло, кадик”, відбитим у kfkаta“шийні хребці”; іє. *кег“обертати, крутити, гнути” (сюди ж псл. *къгсь, укр. корчі); менш певні як відповідники дісл. куегк “горло, гортань”, лат. gurges “стравохід”, дінд. gargara“тс.”, лит. как^ “шия” (Machek ESJC 293); виведення від *къгсь, укр. корчі (Bruc^er 220) мало переконливе; слово розглядається і як субстратне в індоєвропейських мовах (пор. абх. gyrgy “гортань”) (Treimer Lingua 9 (1960), 99); для [ле] псл. le, le “тільки” (і підсилювальна частка); споріднене з лит -le, -le, -lai “тс.” в nule “тільки, тепер, тільки що, щойно”, tale “тс.”; далі пов'язується з лит. lai “хай, нехай”, лтс. lai “тс.”; сумнівне зіставлення (Machek ESJC 323) з хет. le, що функціонує як заперечна частка при імперативі; можливий зв'язок з іє. *Мки“залишати, залишок”; для [радтти] псл. raditi / roditi “турбуватися; бажати, намагатися”; споріднене з лит. rodyti “показувати”, лтс. ruodu, radu, rast “бути звиклим до чогось”, ірл. imm-radim “обдумувати”, гот. rodjan “говорити”, garedan “передбачати”, двн. ratan “турбуватися”, свн. rat “рада”, нвн. Rat “тс.”; іє. *re-dh/ ro-dh-, похідні від *ar/ (a)re“припасовувати”; для ясний псл. jasmb^) < ^es^b^) < *ёsknъ(jь) пов'язане з jaskravъ(jь), *(і^кгауь(]ь), *jьskra, укр. яскравий, іскра; далі реконструюється безсуфіксне *es< іє. *aihd“горіти, палати”, споріднене з лит. аі§кш “ясний, чіткий”, можливо, також з тох. B yesan “ясний, чіткий”, що продовжують іє. *a^“жар”; -кперед -nвипало,
як і в інших давніх утвореннях, пор. др. тЬснъ < псл. ^stab (споріднене з t^ati), др. прЬснъ < псл. *prёsknb (споріднене з лит. prёskas “прісний”); пов'язання (Bructaer 200-201) з ч. jasati “кричати з радощів”, jasovati, до яких як семантичну паралель наводять лат. clarus “ясний”, від clamo “кричу”, непереконливе; витлумачення слова як фіно-угорського лексичного субстратного елемента, спорідненого з фін. saa “погода”, хант. sa^i “світло” (Po№ Orbis 1964 13/2, 575) малоймовірне; реконструкція псл. *(j)astnb (< іє. *os-t-n-) (Schuster-Sewc 432) не досить обґрунтована.
Як бачимо, у всіх словникових описах простежуються:
1) етимони реєстрових слів, тобто їх реконструйовані форми (архетипи, праформи) з первісними значеннями, а також їх основи на різних етапах розвитку праслов'янської мови, починаючи від найпізнішого і закінчуючи найдавнішим [43, т. 1, с. 10], засвідчені таким позначенням, як зірочка *, “псл.” “праслов'янська”, або “псл.” разом із зірочкою *, надрукованих перед відповідними етимонами: для батько псл. bata, batja; для десять псл. *des§tB “десять”; для [коркоші] псл. *кьїкшь (кЪкюсь), *къгкась ^кЬкюса), похідні від * кЪкъ “шия”; для [ле] псл. le, le “тільки” (і підсилювальна частка); для [радтти] псл. raditi / roditi “турбуватися; бажати, намагатися”; для ясний псл. jasnb^) < ^esnbj) < *ёsknъ(jь) пов'язане з jas^yh^), *(І^кгауь(]ь), ^sfaa;
2) етимологічно пов'язані з реєстровими словами відповідники інших індоєвропейських мов, починаючи з найближчих до праслов'янської словотворчих й фонетичних форм [43, т. 1, с. 10-11]: для батько дінд. pita “батько”, лат. pater, гр. патер “тс.”; для десять лит. desimt, desimtis, лтс. desmit, прус. dessimpts, дінд. dasat-, dasati-, гр. 5епа^, род. в. 5є*а5о<;, дісл. tiund; Соболевський (Slavia 5, 453) припускає, що псл. *des§te є контамінацією первісної форми *des§ < іє. *dek'm (пор. лат. decem “десять”, гот. tdhum, гр. 5єкй, ірл. deichn, дінд. dasa, ав. dasa, вірм. tasn, двн. zёhan, нвн. zehn, тох. sak) і вторинної *des§tb; для [коркоші] споріднене з дінд. kto(не засвідчене) “шия, горло, кадик”, відбитим у k^ta“шийні хребці”; менш певні як відповідники дісл. kverk “горло, гортань”, лат. gurges “стравохід”, дінд. gargara“тс.”, лит. kaklas “шия” (Machek ESJC 293); виведення від *къгсь, укр. корчі (Bruckner 220) мало переконливе; для [ле] споріднене з лит. -le, -le, -lai “тс.” в nule “тільки, тепер, тільки що, щойно”, tale “тс.”; далі пов'язується з лит. lai “хай, нехай”, лтс. lai “тс.”; сумнівне зіставлення (Machek ESJC 323) з хет. le, що функціонує як заперечна частка при імперативі; для [радіти] споріднене з лит. rodyti “показувати”, лтс. ruodu, radu, rast “бути звиклим до чогось”, ірл. imm-radim “обдумувати”, гот. rodjan “говорити”, garedan “передбачати”, двн. ratan “турбуватися”, свн. rat “рада”, нвн. Rat “тс.”; для ясний споріднене з лит. rnskus “ясний, чіткий”, можливо, також з тох. B yesan “ясний, чіткий”; пов'язання (Bruckner 200-201) з ч. jasati “кричати з радощів”, jasovati, до яких як семантичну паралель наводять лат. clarus “ясний”, від clamo “кричу”, непереконливе; витлумачення слова як фіно-угорського лексичного субстратного елемента, спорідненого з фін. saa “погода”, хант. sa^ki “світло” (Polak Orbis 1964 13/2, 575) малоймовірне.
3) індоєвропейський корінь чи поширена основа: для десять псл. *des^tb “десять” походить з іє. *dek'm-t“десятка”; Соболевський (Slavia 5, 453) припускає, що псл. *des§te є контамінацією первісної форми *des§ < іє. *dek'mі вторинної *des§tb; про можливий зв'язок іє. *dek'm-tіз давнім сполученням “дві руки” див. Meillet BSL 29, 36; Walde-Hofm. I 329, а про зв'язок іє. *dek“брати” (пор. гр. 5є коцаї “тс.”); для [коркоші] іє. *ker“обертати, крутити, гнути” (сюди ж псл. *^1^, укр. корчі); для [ле] можливий зв'язок з іє. *leikw“залишати, залишок”; для [радіти] іє. *re-dh/ ro-dh-, похідні від *ar/ (a)re“припасовувати”; для Ясний псл. jasm^^) < ^sm^k) < *ёsknъ(jь) пов'язане з jaskravъ(jь), *(j)ёskravъ(jь), *jьskra, укр. яскравий, іскра; далі реконструюється безсуфіксне *es< іє. *aihd“горіти, палати”, споріднене з лит. aiskus “ясний, чіткий”, можливо, також з тох. B yesan “ясний, чіткий”, що продовжують іє. *ais“жар”; натомість, для батько не простежується.
Етимологічна характеристика демонструє таке: в середині словникових статей із реєстровими словами батько, десять, [коркоші], [ле] і Ясний указуються прізвища тих авторів (фіксуються у круглих дужках), які дотримуються різних думок щодо етимології відповідного слова [43, т. 1, с. 13]. Завершуються словникові статті переліком бібліографічних джерел, які наведено у загальному списку бібліографічних скорочень [там само, т. 1, с. 11] у такому порядку, що спочатку список починається з найновіших праць тих, у яких розглядається українське слово, а потім праць з російської та інослов'янської етимології і т. д. [там само, т. 1, с. 13], а також позначкою “Пор.” “порівняй”, за допомогою якої робиться зворотне відсилання до словникової статті відповідного іншого слова (слів) [там само, т. 1, с. 8], у яких подається набагато коротша етимологічна характеристика: десять Пор. десЯтий; [коркоші] Пор. карк, корчага; [ле] Пор. але1, лем, лено; [радіти] Пор. рада; ясний Пор. іскра, яскравий.
Окрім цього, етимологічно пов'язані з реєстровими словами відповідники інших індоєвропейських мов подаються у статтях у скороченому вигляді: ав. авестійська, вірм. вірменська, гр. грецька, гот. готська, двн. давньоверхньонімецька, дінд. давньоіндійська, дісл. давньоісландська, ірл. ірландська, лат. латинська, лит. литовська, лтс. латиська, нвн. нижньоверхньонімецька, прус. прусська, свн. середньоверхньонімецька, тох. тохарська, укр. українська, фін. фінська, хант. хантийська, хет. хетська, ч. чеська. У процесі аналізу етимологічної характеристики реєстрових слів спостерігаємо: 1) ремаркування [12, с. 59-60]: а) відсильні: тс. те саме, пор. порівняй (у більшості статтях); в) граматичні: для для десять род. в. 5єкй5о^, де “род. в.” “родовий відмінок”; 2) коментарі / уточнення: для десять Соболевський (Slavia 5, 453) припускає, що псл. *des§tь є контамінацією первісної форми *des§ < іє. *dek'm(пор. лат. decem “десять”, гот. tdhum, гр. 5єкй, ірл. deichn, дінд. dasa, ав. dasa, вірм. tasn, двн. zёhan, нвн. zehn, тох. sak); Walde-Hofm. I 329, а про зв'язок іє. *dek“брати” (пор. гр. Sekopai “тс.”); для [коркоші] споріднене з дінд. ктка(не засвідчене) “шия, горло, кадик”, відбитим у kikHta“шийні хребці”; іє. *ker“обертати, крутити, гнути” (сюди ж псл. *kbrcb, укр. корчі); виведення від *kbrcb, укр. корчі (Bruckner 220) мало переконливе; слово розглядається і як субстратне в індоєвропейських мовах (пор. абх. gyrgy “гортань”) (Treimer Lingua 9 (1960), 99); для [ле] псл. le, le “тільки” (і підсилювальна частка); для ясний -k-перед -nвипало, як і в інших давніх утвореннях, пор. др. тЬснъ < псл. *tesknb (споріднене з tiskati), др. прЪснъ < псл. *presknb (споріднене з лит. preskas “прісний”); реконструкція псл. *(j)astnb (< іє. *os-t-n-) (Schuster-SеwC 432) не досить обґрунтована.
Проаналізований фактичний матеріал дає підстави говорити про “принципові настанови”: 1) лексикографічні; 2) лінгвокогнітивні; 3) лінгвістичні, яких дотримувалися укладачі у конструюванні словникових статей
Лексикографічний принцип простежується у спадковості (послідовності) лексикографічних творів [12, с. 50], або їх традиційності [8, с. 207], яку підтверджує цитата з підрозділу “Наукові засади Словника”, розташованого в передмові до ЕСУМ у першому томі: “ЕСУМ укладено в основному на традиційних наукових засадах, прийнятих і в інших сучасних етимологічних словниках індоєвропейських, у тому числі й слов'янських, мов” [43, т. 1, с. 9]. Водночас цей принцип разом із принципом нормативності у відборі та подачі лексики [12, с. 51], або принципами ефективності, повноти [8, с. 207], стали “підґрунтям” для заповнення двох зон словникових статей УСПМ^ЕЗІУСПМ: поля заголовного слова і поля етимології [5, с. 56], де укладачі, подаючи етимологічні відомості, залучили такі параметри [15, с. 73-77], як 1) наголос просодичну характеристику реєстрових слів, їх словотворчі й фонетичні варіанти, похідні від реєстрових слів, а також похідні від їх варіантів [43, т. 1, с. 10]; 2) спеціальні помітки / словникові ремарки (граматичні, лексичні, семантичні, стилістичні, хронологічні тощо) [12, с. 59-60]; 3) коментарі / уточнення; 4) ілюстративний матеріал [5, с. 56]. Окрім цього, у зоні поля заголовного слова наявні словотворчі й фонетичні варіанти УСПМ^ЕЗІУСПМ, похідні від їх варіантів, включаючи діалектні й літературні форми, які організовано за традиційним гніздовим принципом [1, с. 32-33; 12, с. 69-71; 23, с. 13-23; 27, с. 181-188; 31, с. 12-18; 38, с. 265-304]: “до найпростішого (чи найчастіше вживаного) слова, яке потребує окремого етимологічного пояснення, у тій самій статті приєднуються його фонетичні варіанти й вибрані споріднені слова, словотворчий зв'язок яких з реєстровим словом є цілком прозорим (за винятком найбільш регулярно утворюваних)” [43, т. 1, с. 7]. Більше того, похідні від УСПМ^ЕЗІУСПМ, серед яких також представлені діалектні й літературні форми, по-перше, подано одразу після їх варіантів, а по-друге, розташовано у такій послідовності: спочатку йдуть безпрефіксні похідні, а після них префіксальні в алфавітному порядку префіксів. Зауважимо, що безпрефіксні похідні групуються за частинами мови з наведенням на першому місці форм тієї самої частини мови, до якої належить реєстрове слово; в межах кожної частини мови слова подаються, як правило, за алфавітним принципом, але без розмежування літературних і діалектних форм (останні, як уже було згадано вище, беруться в квадратні дужки [ ]) [там само, т. 1, с. 11].
Тимчасом традиційні принципи, насамперед, прагматизм [7, с. 21; 10, с. 216; 13, с. 30; 39, р. 291] і теоретична (найновіші відомості) й практична площина лексикографічних творів [12, с. 51] збігаються з принципом відносності та орієнтованості на адресата М. П. Денисова [8, с. 207], про що засвідчить анотація до ЕСУМ, представлена в першому томі: Словник орієнтується на “філологів широкого профілю, фахівців з української та інших слов'янських мов і всіх, хто цікавиться походженням слів, наукових працівників, викладачів, студентів” [43, т. 1, с. 4]. ЕСУМ “враховує особливості всіх мов” [12, с. 52], що простежується у зоні поля етимології, де укладачі вводять такі параметри [15, с. 73-77], як 1) генетичний матеріал, фіксуючи етимологічні відповідники з усіх слов'янських мов, у яких вони зафіксовані [43, т. 1, с. 10]; 2) етимологічну характеристику реєстрового слова (дані про походження звукового складу основ (коренів), розвиток семантики); 3) досвід реконструкції реєстрового слова; 4) семантичний розвиток реєстрового слова у діахронічному зрізі.
Принципові підходи щодо узагальнення словникових відомостей як моделювання плану змісту мови в ЕСУМ також ґрунтуються на тих засадах, які свого часу визначила O.С. Кубрякова. Це лінгвокогнітивні принципи, зокрема принцип експланаторності [17, с. 14], який, за твердженням М. В. Піменової, є “прагненням не тільки описувати факти мови” в етимологічних статях, але й “знайти їм пояснення”. При цьому дослідниця додає, що “пояснення таких фактів має висуватися на перший план, відтісняючи формальний опис, тобто в діаді опис пояснення має відбуватися зміщення акцентів” [25, с. 2]. На думку P.М. Фрумкіної, у словниковій статті (не лише етимологічній) має “підкреслюватися цінність пояснення, а не тільки описи” [36, с. 11], тому якщо сам опис спрямований “на осягнення структури і семантики мовних об'єктів”, то пояснення “на з'ясування їх функціонування” [26, с 74-75]. У словникових статтях УСПМ^ЕЗІУСПМ така тенденція чітко простежується при представленні: 1) семантичної структури УСПМ^ЕЗГУСПМ, їх словотворчих і фонетичних варіантів, похідних від УСПМ^ЕЗІУСПМ та похідних від їх варіантів; 2) генетичних (етимологічних) відповідників УСПМ^ЕЗІУСПМ і 3) пояснення етимологічних гіпотез УСПМ^ЕЗІУСПМ, поданих у зоні поля етимології.
Принцип експланаторності підсилюється за допомогою принципу експансіонізму [18, с. 207], якого укладачі дотримуються при введенні відомостей до цих словникових статей. Так, наприклад, у зоні поля етимології наявні покликання на етнографічні й історичні довідники: Бурячок 10-23 Назви спорідненості і стояцтва в українські мові / А. А. Бурячок. К., 1961; Трубачев Терм. родства 21, 195 История славянский терминов родства / О. Н. Трубачев. М, 1959 та ін. Відтак, науково-доказова, тобто експланаторна, база відповідних мовних явищ у словникових статтях підсилюється [28, с. 35] через вихід у такі суміжні сфери, як етнографія / етнологія, історія.
Власне лінгвістичним принципом є системність конструювання змісту лівої частини і змісту правої частини словникових статей [20, с. 205], тобто, за С. О. Вивенко, упорядкування і систематизація матеріалу у двох зонах: “полі заголовного слова і полі етимології” [5, с. 56-57]. Принцип системності є ефективним і доцільним тоді, коли “потрібно охарактеризувати / описати / створити об'єкт, який досліджується або проектується як дещо ціле, складне і про який неможливо одержати просте уявлення” [35, с. 130]. Комплексний аналіз структур словникових статей УСПМ^ЕЗІУСПМ, серед яких представлені СУЛМ і [ДС], з одного боку, дозволив установити системний характер щодо організації їх матеріалу, а з іншого, представити розгорнуту загальну модель словникової статті в ЕСУМ, яка і підтверджує цю системність:
Поле заголовного слова:
1. Реєстрове слово.
2. Семантизація реєстрового слова.
3. Деривати реєстрового слова:
а) словотворчі й фонетичні варіанти, їх похідні (діалектні й літературні форми);
б) похідні від реєстрового слова (діалектні й літературні форми).
4. Семантичний розвиток дериватів у синхронічному зрізі.
5. Форма подання матеріалу:
а) просодична характеристика (акценти / наголоси);
б) система спеціальних поміток / словникових ремарок (граматичні, лексичні, семантичні, стилістичні, хронологічні тощо);
в) коментарі / уточнення;
г) ілюстративний матеріал.
...Подобные документы
Давня та сучасна українська лексикографія. Поняття словника. Орфографічний словник української мови. Тлумачний словник української мови. Словник синонімів української мови. Винекнення лексикографії з практичних потреб пояснення незрозумілих слів.
реферат [33,0 K], добавлен 25.01.2009Поняття архаїзми, напрямки дослідження архаїзмів в лексикографі. Тематичнi групи архаїзмiв, значення слiв архаїзмiв у тлумачному словнику української мови А. Iвченка. Співвідношення архаїчного значення слів, особливості створення сучасних словників.
реферат [33,1 K], добавлен 16.08.2010Вигук та звуконаслідування як частини української мови, відвигукові одиниці: поняття, особливості, класифікація. Структурно-семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів. Стилістичне використання вигукової лексики.
курсовая работа [92,4 K], добавлен 18.09.2014Зміст слів іншомовного походження із обраного фаху. Відокремлення із величезної кількості слів іншомовного походження терміносистеми економічного змісту дає можливість студентам-економістам працювати з ними під час занять із "Української ділової мови".
методичка [61,2 K], добавлен 08.03.2009Характерні риси сучасної української літературної мови та особливості її використання. Історія становлення української графіки й орфографії, видання "Українського правопису" 1945 р. Походження іноземних слів, що використовуються в літературній мові.
реферат [24,7 K], добавлен 04.07.2009Виникнення і первісний розвиток української мови. Наукові праці україномовців про виникнення української мови. Дослідження розвитку писемної української мови: діяльність Кирила і Мефодія. Спільність української мови з іншими слов'янськими мовами.
реферат [29,5 K], добавлен 26.11.2007Лексико-семантична характеристика та стилістичне використання вигукової лексики. Поняття та структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект. Класифікація вигуків та звуконаслідувальних слів української мови.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 03.10.2014Закріплення державної мови традицією або законодавством. Українська мова - мова корінного населення України. Поширення викладання мови в навчальних закладах. Розвиток літературної мови за рахунок повернення вилучених слів та слів регіонального походження.
контрольная работа [20,8 K], добавлен 10.12.2011Розвиток української літературної мови давньої і середньої доби. Доба відродження української літературної мови. Розвиток урядової мови в напряму зближення з живою мовою із впливом мови центральноєвропейських канцелярій: латинської, німецької, польської.
реферат [21,1 K], добавлен 14.10.2011Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, "васейейго" як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.10.2014Специфіка утворення складних лексичних одиниць; види складних прикметників англійської та української мови за написанням та компонентами; порівняльна характеристика. Структурний аналіз досліджуваних одиниць за складниками утворених використаних слів.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 27.06.2012Роль і значення для розвитку мови місця її народження, дальшого поширення, положення країни на карті світу. Належність української мови до широко розгалуженої мовної сім'ї слов'янських мов. Переконлива відмінність української мови у її фонетиці.
реферат [24,8 K], добавлен 01.03.2009Місце фразеологізмів в мовній картині світу. Способи відображення семантичних, прагматичних і культурологічних особливостей у лексикографічному портреті фразеологічних оборотів англійської та української мови, що не мають відповідностей в системі слів.
дипломная работа [102,7 K], добавлен 17.08.2011Частиномовна класифікація слів у давнину. Частини мови як одиниці морфологічного рівня мови. Форми словозміни і словотворення. ім`я, дієслово, прикметник, займенник, прийменник, прислівник, сполучник. Сучасний стан розробки питання про частини мови.
реферат [29,6 K], добавлен 04.07.2015Найбільш продуктивні способи утворення нових слів в англійській мові, основні сфери вживання неологізмів. Огляд словотворчої системи англійської мови. Способи утворення неологізмів на основі дослідження "Словника нових слів англійської мови" Дж. Ейто.
дипломная работа [82,9 K], добавлен 07.02.2011Постать Б. Грінченка як різнопланового діяча. Традиційні методи упорядкування довідкових видань. Основна організаційно-творча робота над "Словарем української мови". Використання "Словаря української мови" Бориса Грінченка у сучасній лексикографії.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.06.2011Ознайомлення із основними етапами історичного розвитку української літературної мови. Визначення лексичного складу мови у "Щоденнику" Євгена Чикаленка. Вивчення особливостей правопису, введеного автором. Погляди Чикаленка на розвиток літературної мови.
реферат [65,0 K], добавлен 19.04.2012Українська літературна мова як вища форма національної мови. Стилі української мови в професійному спілкуванні. Типізація мовних норм. Поняття та ознаки культури мовлення. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми, шляхи їх вирішення.
реферат [25,2 K], добавлен 26.01.2015Словник вживаних іншомовних запозичуваних слів в українській мові. Значення іншомовних слів: авеню, авокадо, будуар, берет, віньєтка, вуаль, гамак, ґофри, діадема, дриль, екіпаж, жакет, жокей, зонт, індивідуум, йогурт, йод, кардіограма, каньйон та ін.
презентация [5,6 M], добавлен 20.10.2017Теоретичні проблеми ареального варіювання української мови: закономірності розподілу лексики в межах українського континуума; межі варіативності лексики у зв’язку з проблемою лінгвістичного картографування; семантичні варіанти у говорах української мови.
реферат [20,5 K], добавлен 02.04.2011
