Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Прикметники зі значенням ,,сильний” у давньоверхньонімецькій та середньоверхньонімецькій мові

Іваніна Ірина Олександрівна

Чернівці - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Огуй Олександр Дмитрович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри теорії та практики перекладу.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Ягупова Лариса Миколаївна,

Донецький національний університет, професор кафедри германської філології;

кандидат філологічних наук, доцент Коваленко Валентина Михайлівна,

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, завідувач кафедри німецької мови.

Захист дисертації відбудеться „6” листопада 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано „4” жовтня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Кульбабська

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Граматична категорія „прикметник” неодноразово виступала об'єктом досліджень, про що свідчить велика кількість лінгвістичних праць зі слов'янського та германського мовознавства, зокрема, В. Алпатова, Л. Бистрової, С. Бутиленкова, В. Волкова, О. Вольф, Е. Кляйна, В. Левицького, О. Огуя, Е. Оксаар, О. Шрамма, К. Хаманн та ін. За останнє десятиріччя з'явилися роботи В. Архелюк, Т. Венкель, Н. Вишиваної, Л. Дробахи, С. Кантеміра, М. Капатрука, Т. Козак, І. Кононенко, О. Кубрякової, О. Лех, Т. Малік, Р. Мельник, М. Попової, Є. Рахіліної, М. Ткачівської, Л. Цвяк, Ж. Черської та ін. Більшість досліджень присвячено функціонуванню прикметників у сучасних мовах. У реферованій дисертації висвітлено розвиток ще не вивчених з позицій діахронії прикметників зі значенням „сильний” у давньоверхньонімецькій та середньоверхньонімецькій (двн. та свн.) мові.

Кількісні методи дослідження мови стають актуальнішими і привертають дедалі більший інтерес лінгвістів (В. Перебійніс, В. Левицький, П. Спрент, І. Козаченко, Ґ. Альтманн, К. Бест, К. Бектаєв та ін). Більшість статистичних досліджень проводять на основі даних сучасних мов. Недостатньою, однак, є кількість робіт, присвячених квантитативному дослідженню мови з погляду на діахронію. Виконання робіт у цьому руслі є одним з актуальних напрямів у лінгвістиці.

Численними є дослідження на основі сучасних літературних джерел (Т. Венкель, А. Залевська, О. Кантемір, М. Капатрук, Н. Козак, Л. Кудрявцева, Б. Максимчук, І. Ольшанский, М. Полюжин, М. Ткачівська та ін.), однак, етимологія, шляхи становлення мови, принципи зміни значення слова, причини семантичних зсувів завжди перебували в центрі зацікавлень мовознавців та викликали значні дискусії. Праці, що їх присвячено безпосередньо діахронному аспекту вивчення мов, на сьогоднішній день, трапляються рідко. Саме тому вони після апогею своєї актуальності в другій половині ХІХ та першій половині ХХ ст. (певною мірою школа молодограматиків, польові та структурні дослідження Л. Вайсґебера, Е. Оксаар, Й. Тріра) і відносної стагнації в останні десятиріччя набувають значення як у роботах вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів (Л. Зощенко, В. Левицький, О. Огуй, О. Соловйова, В. Таранець, Л. Скерліна, Л. Ягупова, Ґ. Альтман, Ґ. Ліпольд, Р. Пост та ін.). За останні роки з'явилися дослідження в Донецькому, Одеському, Чернівецькому та інших університетах, присвячені саме діахронному аналізу лексичного складу різних мов. Велике значення мають також праці зарубіжних авторів, які працюють у Ґрацкому, Віденському, Фрайбурзькому та інших німецькомовних університетах.

Необхідність дослідити функціонування, по-перше, недостатньо вивчених лексико-семантичних груп прикметників, по-друге, у діахронному аспекті вивчення німецької мови, по-третє, із застосуванням сучасних методик, які приносять об'єктивні точні результати, зумовлює актуальність теми дисертації. Поставлена в центр уваги лексико-семантична група (далі ЛСГ) зі значенням „сильний” відігравала важливу роль у світосприйнятті людини в період двн. та свн. мови, тому вивчення парадигматики, синтагматики і, як наслідок, семантики з епідигматикою цієї групи становить значний інтерес як для історичної, так і для сучасної лінгвістики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618). Тему роботи затверджено на засіданні вченої ради Чернівецького національного університету (протокол № 1, від 23.02.2006 р.).

Метою дослідження є комплексне вивчення прикметників, які виражають поняття „сильний”, на п'яти синхронних зрізах у діахронії, системний опис їхніх епідигматичних характеристик, які є наслідком синтагматичних зв'язків та парадигматичних відношень і випливають із семантичних, епідигматично-дериваційних ознак прикметників обраної групи розпочинаючи з VIII до XIV ст. (включно), з залученням квантитативного аналізу.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

1) висвітлити ступінь вивчення проблеми, ключових категорій і методик, необхідних для здійснення дослідження;

2) встановити шляхом суцільної вибірки з лексикографічних джерел двн. та свн. мови вихідний список прикметників, що входять до досліджуваної групи, здійснити їхню інвентаризацію;

3) вивчити на основі зібраного з писемних пам'яток матеріалу парадигматичні відношення між досліджуваними одиницями за допомогою формули Я. Чекановського та коефіцієнта кореляції для об'єктивного встановлення їхніх семантико-епідигматичних характеристик;

4) проаналізувати синтагматичні зв'язки досліджуваних одиниць з іншими частинами мови, вивчити та описати типові для різних синхронних зрізів у діахронії словосполучення;

5) встановити на основі проведеного аналізу парадигматичних відношень та синтагматичних зв'язків епідигматичні характеристики, з'ясувати семантику прикметників зі значенням „сильний”;

6) провести аналіз змін у ЛСГ на рівні компонентів групи, а також на рівні семантики прикметників, що зберігаються в групі протягом дослідженого періоду.

Об'єктом дисертаційного дослідження є ЛСГ прикметників зі значенням ,,сильний” у діахронному аспекті вивчення німецької мови, що складається зі стрижня (близько 15 компонентів), який змінюється на різних синхронних зрізах (двн. мова VIII-XI ст., а також свн. мова XII, XIII та XIV ст.), і сформована на основі 13 лексикографічних джерел, а також уточнена за джерелами різножанрової літератури.

Предметом дослідження є парадигматичні відношення, синтагматичні зв'язки, семантика та епідигматичні характеристики прикметників ЛСГ зі значенням ,,сильний”, їхні зміни та порівняльний аналіз протягом розвитку у VIII-XIV ст. (давньоверхньонімецька та середньоверхньонімецька мова).

Матеріалом дослідження слугували 7 словників двн. та 6 свн. мови, а також літературні пам'ятки VIII-XIV ст. (загальною кількістю 49 джерел), які охоплюють різні жанри: у двн. мові це, як правило, релігійна прозова та віршована література, що складає на цьому синхронному зрізі більшість текстових першоджерел, а також деякі тексти героїчного епосу. У свн. мові, у зв'язку із загальним збільшенням писемних творів і можливістю детальнішого опрацювання об'єкту дослідження, синхронні зрізи розділяються часовою відстанню в 100 років. Для свн. мови матеріалом дослідження слугують клерикальні тексти, тексти лицарського епосу та придворні романи XII, XIII та XIV ст.

Методи дослідження. З метою отримання об'єктивних результатів були застосовані різні дедуктивні та індуктивні описові методи, у т.ч. методики контекстуального аналізу, математико-статистичні методики. Для інвентаризації складу групи застосовано розрахунки ваги компонента (W) у словниковому тлумаченні, для вивчення парадигматичних відношень та епідигматичних характеристик - формула Я. Чекановського і методика дослідження за С. Бережаном, а також методика кореляційного аналізу, для визначення ступеня взаємозалежності між частотою, кількістю синтагм та парадигм - коефіцієнт часткової кореляції r, для вивчення синтагматичних зв'язків - критерій Пірсона, або критерій ч2.

Наукова новизна полягає в тому, що в дослідженні вперше проведено вивчення парадигматичних відношень у ЛСГ прикметників зі значенням ,,сильний” на різних синхронних зрізах німецької мови; проаналізовано синтагматичні зв'язки компонентів, які підтвердженно статистичними експериментами; вивчено семантику й епідигматично-дериваційні характеристики досліджуваних слів, починаючи від VIII до XIV ст., із використанням описових, кількісних методик; з'ясовано функціонування ЛСГ ,,сильний” у діахронії з урахуванням часової відстані між синхронними зрізами, які не перевищують 100 років; проведено розгорнутий епідигматичний аналіз за результатами, отриманими після вивчення парадигматики та синтагматики.

Наукову новизну дослідження конкретизують твердження, винесені на захист:

1. Парадигматичні відношення та синтагматичні зв'язки слова впливають на його семантику, зміна якої, у свою чергу, впливає на епідигматичні характеристики. Зміна епідигматичних характеристик спричинює подальшу зміну синтагматичних зв'язків і парадигматичних відношень. Ці процеси взаємопов'язані і відображають складну діалектику утворення і втрати словом певних значень.

2. Проведення формалізованої інвентаризації ЛСГ у діахронії створює необхідну базу для об'єктивного вивчення складу групи, особливо парадигматичних відношень та синтагматичних зв'язків між її компонентами.

3. Парадигми групи можна встановлювати як за допомогою формули Я. Чекановського, в основі якої лежить суміжність значень досліджуваних слів, так і кореляційного аналізу, за якого дослідник спирається на дані про синтагматичні сполучення. Застосування першої методики уможливлює аналіз динаміки розвитку ЛСГ. Метод кореляції дає змогу конкретизувати отримані результати.

4. За допомогою статистичних методів дослідження можна простежувати характерні зв'язки прикметників ЛСГ ,,сильний” з іменниками. Для прикметників grфz та michel у ХІІІ ст. властивий істотний синтагматичний зв'язок на позначення людини або абстрактних явищ, для позначення абстрактних явищ компонент michel, як правило, вживався в атрибутивній препозиції. Статистично достовірним є вживання компонентів rоch та grфz на позначення людини в атрибутивній постпозиції. При характеристиці абстрактних понять прикметник stark здебільшого трапляється в предикативній позиції або атрибутивній постпозиції. Для компонентів stark, gewaltec, ellenthaft характерний зв'язок з іменниками на позначення людини в предикативній позиції або атрибутивній препозиції.

5. Великий вплив на реалізацію значень здійснюють екстралінгвальні чинники. Якщо на двн. синхронному зрізі значення ,,сильний” ґрунтувалося на основі віри у вищі сили, а найважливішим компонентом у семантичній структурі були семи ,,владний”, ,,всемогутній”, то з появою лицарства змінилося сприйняття людини та її сили і, внаслідок цього, відбулася зміна принципів значення ,,сильний”: в основу поняття лягло уявлення про величину, владу та багатство людини.

6. Упродовж дослідженого періоду ЛСГ змінилася на рівні лексичних компонентів: важливі для двн. періоду прикметники almahtig та uualtant в ХІІ-ХIV століттях зникли з групи у лицарському епосі та придворному романі. У клерикальній літературі свн. мови групу розширено завдяки компонентам grфz та rоch, які зберіглися в ній і в лицарському епосі та придворному романі ХІІ-ХIV століть. У ХІІ ст. група збільшилася за рахунок прикметників ьberkrefteclich, menlich та meinlich, а також прикметників периферії.

7. У досліджуваній ЛСГ кількість парадигм і синтагм слова не залежні один від одного. Між кількістю слововживань у текстах та синтагматичних зв'язків статистично існує позитивний взаємозв'язок. Такий зв'язок між кількістю слововживань і парадигм відсутній.

Теоретичне значення роботи полягає у спробі функціонального тлумачення окремих термінів, визначення яких необхідні для сучасної науки. Дослідження розширює теоретичні знання про функціонування парадигматичних, синтагматичних, епідигматичних характеристик слів та їхню взаємодію протягом розвитку мови. У роботі висвітлена семантика прикметників зі значенням ,,сильний” з позицій діахронії, встановлені особливості синтагматичних сполучень та парадигматичних відношень. Результати реферованої дисертації є внеском в історичне мовознавство та семасіологію.

Практичне значення. Отримані результати дослідження можна застосувати в курсах лекцій та практичних занять з історії німецької мови, загального мовознавства, германістики. Зібраний фактичний матеріал, тлумачення значень компонентів групи (епідигматичні характеристики) можна використати для укладання тлумачних та етимологічних словників двн. та свн. мови. Робота містить низку даних про кількісні експерименти, які доцільно застосувати в подальших дослідженнях мови.

Особистий внесок дисертанта полягає у зборі фактичного матеріалу, який склав основу роботи, у проведенні експерименту, у статистичному обчисленні й узагальненні отриманих даних, які репрезентують одноосібно проведене дослідження.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (22.12.09 р., протокол № 9). Результати дослідження, його концепція, теоретичне обґрунтування та висновкові положення апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях: ,,Мовні та концептуальні картини світу” (Київ, 2004), ,,Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004), ,,Мова і світ” (Кіровоград, 2008), ,,Лінгвалізація світу: теоретичні та методичні аспекти” (Черкаси, 2008), ,,Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2008), ,,Мова і світ” (Кіровоград, 2009).

Публікації результатів дослідження. Результати дослідження та основні положення висвітлені в 9 одноосібних друкованих працях, 8 з яких опубліковані у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна праця складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних науково-теоретичних, лексикографічних і літературних джерел (284 назви) та шести додатків (А - Інвентаризація ЛСГ прикметників зі значенням ,,сильний” у двн. та свн. мові; Б - Парадигматика та синтагматики ЛСГ прикметників зі значенням ,,сильний” у двн. та свн. мові; В - Розрахунки коефіцієнта ч2; Д - Розрахунки часткової кореляції; Е - Схеми парадигматичних зв'язків прикметників зі значенням ,,сильний” у двн. та свн. мові; Ж - Список першоджерел свн. мови). Дисертація містить 51 таблицю, 33 рисунки. Загальний обсяг роботи 294 сторінки (із них - 178 - основного тексту).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У „Вступі” викладено актуальність обраної теми роботи та сформульовано мету дослідження, пояснено зв'язок роботи з науковими програмами, темами та планами установи, у якій виконано роботу, викладено завдання, окреслено об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, описано матеріали, які слугували джерелом роботи, обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок дисертантки, зазначено наукові конференції, що на них було апробовано результати дослідження, а також сформульовано твердження, які виносяться на захист.

У першому розділі „Слово, значення та методи їх досліджень” розглянуто питання про стан дослідження прикметників як граматичної категорії (пункт 1.1.), проблематику значення слова, парадигматичних відношень та синтагматичних зв'язків, епідигматичних характеристик, їхнє вивчення з позицій діахронії.

Слово виступає елементом розгалуженої сітки словникової сукупності й набуває значення в контекстах як реалізаціях мовних ситуацій. Незважаючи на численні дослідження цієї центральної категорії, у лінгвістиці існує велика кількість її дефініцій, дотепер не запропоновано єдиного визначення. Поряд із проблемою визначення ,,слова”, суперечливим залишається також питання про його лексичне значення, яке залежить від лексичної сполучуваності, парадигматики та багатьох інших чинників (пункт 1.2.).

Із позицій парадигматики слова є членами ЛСГ, у яких вони утворюють парадигми на рівні лексико-семантичних варіантів, сем та семем і які є частиною семантичних полів. Отже, слова (у цьому випадку лексеми), вступають в складні взаємовідношення. З іншого боку, слова реалізуються в контексті, а отже, утворюють різні за рівнями синтагматичні зв'язки (у т.ч. синтаксичні та фразеологічні) з іншими частинами мови (п. 1.3., 1.4.).

Кількість досліджень мови в діахронії, які в період молодограматизму були пріоритетними в мовознавстві, значно зменшилася в останні десятиріччя. Це зумовлює необхідність виконання робіт історико-мовного спрямування із застосуванням сучасних методів дослідження (пункт 1.6).

Поняття ,,епідигматика”, що його запровадив до вжитку Д. Шмельов, є відносно новим і містить багато суперечливих та невизначених моментів. Недостатньою є кількість робіт, присвячених цій тематиці, саме поняття ,,епідигматика” досить нечітке і розмите. У реферованій роботі епідигматику витлумачуємо, з одного боку, як деривативну семантику, що утворюється на основі парадигматики та синтагматики досліджуваного слова, а з іншого - як систему опису функціонування семантики та зміни значення слова, і, як наслідок, зміни парадигматичних відношень та синтагматичних зв'язків (пункт 1.5.):

Рис. 1. Взаємозв'язок між парадигматикою, синтагматикою та епідигматикою слова

Як у 1987 р. зазначив Ю. Тулдава, „системність є однією з найбільш істотних об'єктивних рис мови”. За допомогою математичних, статистичних, кількісних методів, що дозволяють дослідження різних системних угруповань, можна встановлювати певні закономірності тих чи інших законів. Вивчення мови з залученням математичних методик (теорія імовірності, статистика, тощо), однак, неможливе без розуміння суті лінгвістичних проблем (п. 1.7; 1.8).

У другому розділі „Інвентаризація та парадигматика ЛСГ прикметників зі значенням ,,сильний” групу інвентаризовано та підготовлено до подальшого аналізу на основі текстових першоджерел. Інвентаризація проводена в три етапи: 1) вираховано вагу значень інтуїтивно обраного слова-ідентифікатора (stark) у словниковому тлумаченні (на основі 7 двн. та 6 свн. словників) для сучасної німецької мови та з'ясовано головне, ядерні та основні значення; 2) після встановлення вихідного списку лексем у двн. та свн. мові в прикметниках обчислено середню вагу тих значень, що були головними для stark (для двн. мови це значення krдftig ,,міцний”, stark ,,сильний”, mдchtig ,,владний”, gewaltig ,,сильний”, stand haltend ,,той, що чинить опір”, для свн. мови - gewaltig ,,сильний”, stark ,,сильний”, krдftig ,,міцний”); 3) у двн. та свн. ряді прикметників підраховано сумарні величини, що складаються з даних про показники середньої ваги наведених вище значень. У такий спосіб виокремлено домінанту, ядро, основний склад та периферію двн. та свн. ЛСГ для подальшого аналізу літературних пам'яток (пункт 2.1).

Під парадигматикою розуміємо відношення взаємозаміни слів, що виникають унаслідок семантичної подібності між ними і дослідження яких можна проводити різними способами (пор. асоціативні відношення Ф. де Сосюра). У запропонованій роботі ступінь значеннєвої схожості компонентів групи обчислено за формулою Я. Чекановського та методикою С. Бережана, а також за коефіцієнтом кореляції. В основі першої методики лежить тлумачення значень прикметників у контекстах та кількість їхніх збігів у двох компонентах групи, що порівнюються. Друга методика базується на кількості спільних сполучень з іншими частинами мови (іменниками чи займенниками), тобто за результатами синтагматики.

Оскільки загальний обсяг вибірки (до 500 тис. слововживань) на певних синхронних зрізах призводить до високих показників відносної похибки, то складні математичні формули не видаються оптимальним методом для обробки даних. Коефіцієнт кореляції підраховано для синхронних зрізів з достатньою вибіркою, а саме з джерел XII, XIII та XIV ст. Дослідження показало, що на відміну від першої методики за коефіцієнтом кореляції можна встановити ступінь семантичної подібності високого або середнього рівнів. Для досліджуваної групи, однак, вирішальними є зв'язки низького рівня, що демонструють динаміку розвитку групи і які можна обчислити за формулою Я. Чекановського. Загалом результати обчислень збігаються.

Так, наприклад, у ХІІІ ст. схематично зображені парадигматичні відношення за розрахунками за формулою Я. Чекановського мають складний вигляд розгалуженої сітки взаємозв'язків:

Рис. 2. Парадигматичні відношення прикметників свн. групи ХІІІ ст. (за результатами обчислень за формулою Я. Чекановського)

Кількість слабких зв'язків, що позначено пунктирною лінією, перевищує зв'язки середнього ступеня, зображені графічно звичайною лінією. Така кількість слабких зв'язків свідчить про розвиток групи, коли слова мають багато значень, що спричиняє їхню незалежність від інших компонентів групи. Можна, однак, встановити парадигми stark-gewaltec-gewalteclоch (сильний-могутній-могутній), michel-stark (великий-сильний), grфz-michel-hert (великий-великий-міцний).

Видаливши з цієї схеми зв'язки слабкого ступеня, отримаємо значно спрощений варіант рисунку, який, однак, призводить до втрати інформації щодо динаміки розвитку групи:

Рис. 3. Парадигматичні зв'язки середнього ступеня свн. групи ХІІІ ст. (за результатами обчислень за формулою Я. Чекановського)

Обчислені за коефіцієнтом кореляції та виокремлені парадигми показують зв'язки високого ступеня між прикметниками menlоch-grфz-hert-michel-streng (притаманний людині-великий-міцний-великий-суворий); (rоch-stark-ellentrоch); crefteclоch-rоlоch-gewalteclоch (сильний-багатий-владний); creftig-stark (міцний-сильний), що уточнюють доповнюють результати підрахунків ступеня семантичної подібності за формулою Я. Чекановського. За обчисленнями коефіцієнта кореляції отримуємо таку схему:

Рис. 4. Парадигматичні відношення прикметників свн. групи ХІІІ ст. (за результатами обчислень коефіцієнту кореляції)

У третьому розділі „Синтагматичні зв'язки прикметників зі значенням ,,сильний” розлянуто типові сполучення досліджуваних одиниць з іншими частинами мови. Дослідження дає змогу порівняти сполучуваність прикметників на різних синхронних зрізах протягом семи століть, з'ясувати їхню семантику на основі синтагматичних зв'язків й встановити відмінності.

Оптимальним для цього розділу виявилося поєднання кількісного підходу (показники широти сполучуваності та релевантність певних сполучень у стосунку до інших) з описовим, дедуктивним та індуктивним методами. Виокремлено основні сполучення приметників з іменниками, визначено їхню функцію в реченні (предикативну або атрибутивну), в межах атрибутивної функції виокремлено пре- та постпозицію.

За допомогою критерію ч2 встановлено зв'язки між прикметниками ЛСГ ,,сильний” з іменниками, характерні для групи у ХІІІ ст. Статистично достовірними є такі результати:

- для прикметника grфz статистично релевантним є синтагматичний зв'язок, у якому він характеризує абстрактне поняття або людину, наприклад: Des het ich grosser ere den ich sluog zwelf swache man - ,,Тому в мене більше честі, що я вбив 12 слабких чоловіків” [Eckenlied];

- компонент michel так само вживається як позначення абстрактних понять та людини: Er stach das swert durch Eggen: das twang in michel not! - ,,Він проколов мечем Еґґена: це завдало тому великих (сильних) страждань!” [Eckenlied];

- для складників rоch та chreftig зв'язок на позначення абстрактних понять та людини виявився несуттєвим;

- елемент michel позначає абстрактні поняття в атрибутивній препозиції: Wa ist nu diu michel кre, die Machmet und Machazкn sф lange liezen her gestкn? - ,,Що означає ця велика почесть, яку Махмед і Махазен так довго виявляли панові?” [Die Klage];

- прикметник stark, як правило, вживається на позначення абстрактних понять у предикативній або атрибутивній постпозиції: Sie haben maht sф michel und sф starke, ... - ,,У них є влада, така велика і могутня” [Dietrichs Flucht];

- компоненти rоch та grфz трапляються здебільшого в постпозиції для характеристики людини: Dоn vater was ze Kriechen ein gewalteger kьnic rоch - ,,Твій батько був за греків могутнім королем знатним” [Wolfdietrich];

- для складників stark, ellenthaft і gewaltec статистично достовірним є твердження, що вони вживаються в синтагматичному сполученні для характеристики людини, типовими для них є атрибутивна препозиція або предикативний зв'язок: Er ist selbe ein starker man - ,,Він сам є сильним чоловіком” [Alpharts Tod], Dem ellenhaften werden man kam dф mit ritterlоcher kraft von Kriechen niewiue ritterschaft. - ,,До сміливого гідного чоловіка прийшло тоді з лицарською силою нове лицарське військо від греків.” [Alexander], Ez wuohs in Lamparten ein gewaltiger kьnig rоch - ,,У Ломбардії зростав могутній владний король” [Ortnit].

Статистичні обчислення даних про взаємозв'язок між парадигматичними вiдношеннями, синтагматичними зв'язками та частотністю прикметників за методом часткової кореляції показали, що в межах ЛСГ зі значенням ,,сильний” існує взаємозв'язок між кількістю синтагм та кількістю зафіксованих одиниць; подібного взаємозв'язку не існує ані між парадигмами та синтагмами, ані між парадигмами та кількістю зафіксованих одиниць. Отже, чим частіше слово вживається в мові, тим більшою є кількість його синтагматичних сполучень; кількість парадигм залишається незмінною і не залежить ані від синтагматичних характеристик, ані від частоти СВ.

У четвертому розділі „Епідигматичні характеристики німецьких прикметників зі значенням ,сильний' у діахронії” проаналізовано епідигматичні характеристики компонентів досліджуваної групи, які є наслідком синтагматичних зв'язків та парадигматичних відношень, і, з одного боку, є деривативною семантикою, а з іншого, створюють інтегральну сітку взаємозв'язків між окремими значеннями слів.

У дослідженні підтверджено закон Р. Піотровського про розвиток слова в мові, який є схожим до S-подібної лінії, коли слово у своїх значеннях спочатку поступово, а потім все інтенсивніше досягає піку насичення - найбільшого рівня полісемії, - після чого поволі починає згасати, зникає з мови або змінює свої значення і таким чином переходить до інших семантичних угруповань. Встановлено найвищий ступінь полісемічності в досліджуваній ЛСГ ХІІІ ст., а в XIV ст. кількість синонімів і полісемія в групі зменшується. парадигматичний прикметник діахронія словосполучення

За комплексами парадигматично поєднаних слів у двн. мові можна встановити теологічну спрямованість текстів (як правило, це тексти, у яких описано всемогутність Бога) із відповідним уявленням про характеристику показників сили, наприклад: Uuarb uuidar mit mihhilera stemnu michilosonti got - ,,Сильним (гучним) голосом наймогутніший Бог звернувся (до них) знову” [Tristan], So ist stark gilouba thоnu - ,,Сильною є віра твоя” [Otfriedґs Evanigelienbuch]. Подібне сприйняття сили зникає з утвердженням лицарства в ХІІ ст., і вже в ХІІІ ст. можна зафіксувати зміну семантики всередині досліджуваної ЛСГ: ,,сильний тілесно”, ,,сильний природньо” тощо: Tristan wart nie geriten baz, wan ez was starc, schoene unde snel - ,,Трістан ще ніколи не їхав верхи краще, він був сильним, гарним і швидким” [Tristan] (ХІІ ст.), Hildebrant, der degen starc, reit zen herbergen dan. - ,,Гільдебрант, могутній воїн, поскакав тоді до розташування.” [Biterolf und Dietleib] (ХІІІ ст.); Sф was der junge starke helt von sоnem vater ыz erwelt in allen z'eime houbetman - ,,Так молодий сильний герой був обраний своїм батьком серед усіх полководцем” [Der Trojanische Krieg] (XIVст.).

З ХІІІ ст. на утворення семантичної характеристики ,,сильний” починає впливати така категорія, як багатство. Отже, сильним і могутнім є той, хто володіє багатством і владою: Ez wаs ein mehteger kьnec rоch - ,,Це був владний король могутній” [Walberan].

Упродовж всього дослідженого періоду зберігаються незмінними такі семні комплекси, як ,,владний”, ,,сильний”, ,,великий”. Наприклад у двн. мові: Der mahtig khuninc... - ,,Могутній король...” [Muspilli] (влада), Er quam sф risi hera in lant ioh kreftоgкr gоgant... - ,,Він прийшов сюди в країну велетнем і сильним гігантом...” [Оtfriedґs Evangelienbuch] (сила), Inti zuogiuualzta michilan stein... - ,,І присунув великий камінь...” [Tristan] (величина); у ХІІ ст.: Ir wвren zehene, sф man zalt, vьnve junc und vьnve alt, alle gewaltic unde rоch... - ,,Вас було десятеро, це можна було порахувати, п'ятеро молодих і п'ятеро старих, всі могутні і владні...” [Erec] (влада), Der wurm was starc unde grфz - ,,Чоловік (дослівно: черв'як) був таким сильним і великим...” [Iwein], Wer wжr der sich sф grфz arbeit iemer genжme durch iuch an, erne wжre iuwer man? - ,,Хто б ще взяв на себе велику турботу, коли б не той, хто є Вашим чоловіком?” [Iwein] (величина); у ХІІІ ст.: Ez wаs ein mehteger kьnec rоch... - ,,Це був владний король могутній...” [Walberan] (влада); Er reit mit sоner kleinen wer an daz krefterоch her - ,,Зі своїм маленьким загоном він поскакав на сильне військо...” [Alexander] (сила); Wie grфz mac doch daz her wesen? - ,,Яким великим мало б бути військо?” [Dietrichs Flucht] (величина); у XIV ст.: Als daz ein reht von gote ist, gewaldic hкrre du bist, kьnftiger kaiser unde kьnic,... - ,,Якщо такою є воля Божа, то ти є могутнім правителем, майбутнім імператором і королем,...” [Alexander] (влада), Als der kьnec das wazzer sach, sф gar creftigez, er sprach: … - ,,Коли король побачив воду (річку), яка була такою могутньою, він сказав: ...” [Alexander] (сила); Von Lоciв dem lande brвht im dur ritterlоche wer Amfimachus ein michel her... - ,,З країни Ліціа Амфімахус приніс [він] йому у вигляді лицарської підтримки велике військо...” [Der Trojanische Krieg] (величина). Спираючись на наведені контексти, можна встановити взаємозв'язок між зазначеними категоріями.

У XIV ст. спостерігаємо звуження значень прикметників. Після ,,піку насичення” у ХІІІ ст., коли кількість сем окремих компонентів доходила до 21, досліджувані одиниці починають уточнювати свою семантику, і в XIV ст. зафіксовано прикметники, що мають до 9 значень.

Встановлено деривативні значення: прикметник rоch означав у свн. ,,багатий”, але в більшості випадків вживався на позначення могутності і влади: Ir wвren zehene, sф man zalt, vьnve junc und vьnve alt, alle gewaltic unde rоch - ,,Вас було десятеро, це можна було порахувати, п'ятеро молодих і п'ятеро старих, всі могутні і владні”. [Erec]; компонент grфz розвивав семи ,,сильний”, ,,могутній”, ,,сильний, великий за кількістю”; складник групи ellenthaft мав значення ,,хоробрий”, ,,сильний”; внаслідок семантичної подібності конституентів досліджуваної ЛСГ michel та grфz один із прикметників зникне з ужитку (в сучасній німецькій мові відсутне слово michel); через зміну устрою суспільства зменшилась роль прикметників almehtig та uualtant, останнього не зафіксовано в текстах свн. мови.

ВИСНОВКИ

У сучасній лінгвістиці важливе місце займає вивчення семантики слів. Епідигматика є одним з вирішальних інтралінгвальних чинників, що зумовлюють розвиток слова та зміну його значень, оскільки деривативні значення, а отже, епідигматичні характеристики, здійснюють вплив на парадигматичні відношення взаємозаміни слів та на синтагматичні зв'язки. Унаслідок цього відбувається зсув у семантиці, який зумовлює розвиток мови. Тому уточнення цієї категорії необхідне для мовознавства загалом та семасіології зокрема.

На основі дослідження даних лексикографічних джерел (загальною кількістю 13 словників) здійснено інвентаризацію ЛСГ прикметників зі значенням ,,сильний” на різних синхронних зрізах у діахронії:

- для двн. мови виокремлено домінанту: kreftig (2,99); ядро: stark (2,57); основний склад: krefteclоhhe (1,13), strang (1,1), strengi (1,08), starklich (1,06), krefeclich (1), rоch (0,75), swinde (0,73), veste (0,71), hantstark (0,57); периферію: grфz (0,34), vast (0,28), snёl (0,21), gerob (0,14), hфch (0,018). Усього опрацьовано 60 прикметників, з яких, залежно від їхньої фіксації у словниках, до подальшого аналізу взято 16.

- для свн. мови виокремлено домінанту групи: starc (1,88); ядро: gewaltic (1,63); kreftic (1,62); swinde (1,61); основний склад: krefteclich (1,25); strange (1,23); krefteclоhhe (1,21); strenge (1,18); hantstark (1); swinde adv. (0,92); gestrenge (0,89); rоch (0,845); strengeclich (0,81); vaste (0,81); sterclich (0,795); veste (0,655); strengeclоhhe (0,64); mugende (0,625); snёl (0,575); grop (0,5); hefteclich (0,5); sturmstarc (0,5); starcmuotig (0,5); периферію: snоdec (0,44); hфhe (0,435); mehticlоhhe (0,42); alt (0,42); vestlich (0,415); vesteclich (0,4); mзhtic (0,37); vast (0,335); hoch (0,31); vermьgic (0,3); grфz (0,285); heftec (0,28); grobelich (0,24); karc (0,24); vrischgrьene (0,22); hefteclоhhe (0,16); grobelоhhe (0,125); scharpf (0,125); rasch/risch (0,12); volleclich (0,03). Усього проаналізовано 60 прикметників. Серед них виокремлено домінанту, три ядерних прикметники, 19 прикметників основного складу та 20 прикметників периферії. 13 прикметників зафіксовано менше, ніж у 50% словників, тому їх виключено з подальшого дослідження; 4 прикметники, відповідно до результатів дослідження не виражають значення ,,сильний”.

Встановлений взаємозв'язок між поняттями ,,сильний” та ,,всемогутній” у двн. мові, а також у клерикальних текстах свн. мови, який засвідчує релігійне спрямування цих текстів. Отже, при реалізації значення прикметниками, що виражали поняття ,,сильний”, важливу роль відігравало уявлення про вищі сили (встановлено парадигми: allmehtig-uualtant, stark-kreftig-mahtig, kreftig-mehtig-uualtant; gewaltichlоch-waldand-rоch-almahtig, gewaltichlоch-waldand-rоch-almahtig-mahtig).

У XII-XIV ст. зафіксовано взаємовплив та взаємозв'язок ознак ,,сильний” та ,,великий”, ,,сильний” і ,,людський”, ,,сильний” та ,,багатий, могутній”, про що свідчать парадигми: mehtig-meinlich, michel-grфz-starc, starc-grфz-hart, rоch-creftig-michel, willig-muotfest, wоcgar-kampflоch; stark-gewaltec-gewalteclоch, grфz-michel-hert, michel-stark; creftig-grфz-stark-crefteclоch, michel-grфz-gewalteclоch, menlоch-crefteclоch-creftec-stark.

За допомогою статистичних методик (критерій Пірсона, або ч2) встановлено характерні для ХІІІ ст. відношення між прикметниками ЛСГ ,,сильний” з іменниками. Статистично достовірними є такі результати:

- для прикметників grфz та michel характерний синтагматичний зв'язок з іменниками, які позначають абстрактне поняття або людину; щодо абстрактних понять прикметник michel вживається в атрибутивній препозиції;

- прикметник stark вживається для характеристики абстрактних понять у предикативній позиції або атрибутивній постпозиції;

- компоненти rоch та grфz позначають риси людини в атрибутивній постпозиції;

- для компонентів stark, ellenthaft і gewaltec статистично достовірне синтагматичне сполучення з іменниками на означення людини в атрибутивній препозиції або предикативній позиції.

На основі даних, отриманих у результаті аналізу синтагматичних зв'язків та парадигматичних відношень, прикметникам ЛСГ зі значенням ,,сильний” надано епідигматичних характеристик. Здійснено опис епідигматики та семантики досліджуваної групи загалом і частотних та семантично важливих компонентів для досліджуваної ЛСГ зокрема. Встановлено, що:

- прикметник stark у свн. мові стає частотнішим та більш полісемічним, порівняно з попередніми синхронними зрізами, за рахунок появи нових деривативних семем;

- полісемічний у двн. мові прикметник hart звужує семантику у свн. мові, з ХІІІ ст. не зафіксований як прикметник і починає виконувати функцію прислівника;

- у ХІІ ст. ЛСГ розширено прикметниками rоch та grфz; спостерігаємо зміну уявлення про ознаку ,,сильний”. Відповідно до цієї зміни дедалі частотнішими стають ознаки ,,сильний, великий” та ,,могутній, багатий”. Ці значення, які зберігаються протягом усього дослідженого періоду, зафіксовано в семантичній структурі прикметників stark, michel, rоch, grфz.

Унаслідок аналізу синтагматичних зв'язків та парадигматичних відношень здійснено опис епідигматики та сематинки як досліджуваної групи загалом, так і окремих, частотних та семантично важливих компонентів ЛСГ. Встановлено деривативні значення: прикметник rоch вживався для ознаки риси ,,багатий”, але в більшості випадків - для характеристики могутності і влади; компонент grфz розвивав семи ,,сильний”, ,,могутній”, ,,сильний, великий за кількістю”; складник групи ellenthaft мав значення ,,хоробрий”, ,,сильний”; унаслідок семантичної подібності конституентів досліджуваної ЛСГ michel та grфz один із них вийшов з ужитку (у сучасній німецькій мові немає слова michel); через зміну устрою суспільства зменшилась роль прикметників almehtig та uualtant, останній прикметник не зафіксовано в текстах XIII-XIV ст.

Завдяки аналізові писемних пам'яток двн. та свн. мови, для яких характерним є вживання діалектизмів та специфічних регіональних мовних зворотів, вихідний список прикметників розширюється. У двн. мові це такі прикметники allmehtig, uualtant, geuualtic, mahtig, mihhil, а в свн. мові - gewaltichlich, waldant, ьberkrefteclich, krefterоch та периферійні прикметники rоlоch, kampflоch, muotvest, maneg, wоcgar, menlich, elltenthaft, meinlich, siges?lich, ellentrоch, st?lhert, bitter, sw?r. Прикметники hantstark, swinde, gestrenge, strengeclich, sterclich, strengeclоhhe, mugende, snёl, grop, hefteclich, sturmstark, starcmuotig, які, за результатами інвентаризації, були зараховані до досліджуваної ЛСГ, не зафіксовані в літературних пам'ятках.

За допомогою кількісних методик дослідження можна здійснювати аналіз парадигматичних відношень між досліджуваними одиницями та встановлювати ступінь їхньої подібності. Проаналізовано та здійснено опис потенційного семантичного розвитку групи загалом та окремих прикметників з огляду на їхній розвиток на різних синхронних зрізах. Так, важливі для двн. періоду прикметники almahtig та uualtant не зафіксовані в лицарському епосі та придворному романі свн. мови. Прикметники rоch та grфz, в основі яких лежать значення ,,багатий, могутній”, ,,великий, сильний”, набувають натомість ширшого вжитку.

На основі аналізу парадигматичних відношень та синтагматичних зв'язків прикметників перевірено взаємовзалежність між кількістю парадигм, синтагм та частотністю досліджуваних одиниць у діахронії за методом часткової кореляції. Встановлено, що в межах досліджуваної групи існує взаємозв'язок між кількістю синтагм та зафіксованих одиниць; подібного зв'язку між парадигмами та синтагмами, а також між парадигмами та кількістю зафіксованих слововживань не існує.

У перспективі доцільно розглянути подальший розвиток ЛСГ зі значенням ,,сильний” у ранньоверхньонімецькій мові та провести порівняльний аналіз з наявними науковими даними про цю групу в сучасній німецькій мові. Неохідно розглянути розвиток іменників, дієслів та прислівників на різних синхронних зрізах у діахронії, а також вивчити функціонування прикметників з антонімічними значеннями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Іваніна І. Спроба формалізації історикомовних досліджень / І. Іваніна / Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / гол. ред. Чередниченко О. І. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип.11, кн.1. - С. 146-150.

2. Іваніна І. Парадигматичні та синтагматичні зв'язки прикметників зі значенням “швидкий” у середньоверхньонімецькій мові / Ірина Іваніна // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 232 : Германська філологія. - С. 74-82.

3. Іваніна І. Інвентаризація лексико-семантичної групи прикметників зі значенням „сильний” у давньоверхньонімецькій мові / Ірина Іваніна // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 289 : Германська філологія. - С. 188-197.

4. Іваніна І. Дослідження парадигматико-епідигматичних відносин між давньоверхньонімецькими прикметниками лексико-семантичної групи зі значенням “сильний” / Ірина Іваніна // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 370 -371 : Германська філологія. - С. 204-218.

5. Іваніна І. Дослідження парадигматичних відношень та епідигматики прикметників лексико-семантичної групи зі значенням “сильний” у клерикальних текстах середньоверхньонімецької мови / Ірина Іваніна // Наукові записки / МОН України ; Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка / [ред. колегія : Василь Ожоган (відп. ред.) та ін.]. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - У 5 ч. - Вип. 75 (4). - C. 189-192. - (Філологічні науки : мовознавство).

6. Іваніна І. Інвентаризація лексико-семантичної групи прикметників середньоверхньонімецької мови зі значенням „сильний” як одна з методик історикомовних досліджень / Ірина Іваніна // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць / МОН України ; Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького / [ред. колегія : Г. І. Мартинова (відп. ред.) та ін.]. - Черкаси, 2008. - Вип. 6. - С. 223-228.

7. Іваніна І. Дослідження парадигматичних відношень та епідигматики середньоверхньонімецьких прикметників лексико-семантичної групи зі значенням “сильний” у лицарському епосі ХІІ-го століття / І.О. Іваніна // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки : зб. наук. праць / [ред. колегія : Гороть Є. І. (відп. ред.) та ін.]. - № 4. - Луцьк : Вежа, 2008. - С. 35-39. - (Філологічні науки).

8. Іваніна І. Синтагматичні зв'язки середньоверхньонімецьких прикметників зі значенням „сильний” у лицарському епосі ХІІІ-го ст. / Ірина Іваніна // Наукові записки / МОН України ; Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка / [ред. колегія : Василь Ожоган (відп. ред.) та ін.]. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - У 4 ч. - Вип. 81 (1). - C. 83-89. - (Філологічні науки : мовознавство).

9. Іваніна І. Міра семантичної подібності прикметників зі значенням ,,швидкий” у давньоверхньонімецькій мові / Іваніна І. О. // Матеріали Міжнар. наук. конф. [„Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес”], (Чернівці, 24-25 листопада 2004 р.) / [ред. колегія : Огуй О. Д. (наук. ред.) та ін.]. - Чернівці : Рута, 2004. - С. 95-97.

АНОТАЦІЯ

Іваніна І.О. Прикметники зі значенням ,,сильний” у давньоверхньонімецькій та середньоверхньонімецькій мові (історико-семасіологічне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

Дисертацію присвячено вивченню розвитку лексико-семантичної групи прикметників зі значенням ,,сильний” у німецькій мові VIII-XIVст. Групу інвентаризовано за даними лексикографічних джерел на двох синхронних зрізах (у двн. - 7 словників та свн. мові - 6 словників). На основі текстових першоджерел здійснено аналіз парадигматичних відношень взаємозаміни слів та їхніх синтагматичних зв'язків. Дослідження показало, що в контекстах слова набувають нових деривативних значень, які в реферованій роботі позначено терміном епідигматика. Аналіз розвитку семантики прикметників на основі даних про парадигматику та синтагматику проведено з урахуванням часової відстані між синхронними зрізами, що не перевищує 100 р. Здійснено аналіз семантики слів, встановлено основні тенденції зміни значень слів, динаміку розвиту ЛСГ.

Ключові слова: лексико-семантична група, парадигматика, синтагматика, семантична структура слова, семасіологія, деривативно-епідигматичні характеристики, епідигматика.

Ivanina I.O. Adjectives denoting meaning ,,strong” in oldhighgerman and middlehighgerman language (historical-semasiological investigation). - Manuscript.

Thesis for the Scholary Degree of Candidate in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2010.

These theses is concerned with the investigation of lexico-semantic group of adjectives denoting meaning ,,strong” in German language of VIIIth-XIVth century. The group was inventoried due to lexicographic sources on two synchronic levels (in Old High German - 7 dictionaries and Middle High German - 6 dictionaries). Due to original texts the analysis of paradigmatic relationships and syntagmatic connections was made. The investigation showed that words get new derivative meanings denoted as epidigmatics in these theses. The analysis of adjectives is based on facts about the paradigmatics and syntagmatics attending to distance between synchronic levels not more than 100 years. The analysis of word-semantics is made, main tendencies about the changes of meaning and dynamics of their development are formulated.

Key-words: lexico-semantic group, paradigmatics, syntagmatics, semantic structure of words, semasiology, derivation-epidigmatic features, epidigmatics.

Иванина И.А. Прилагательные со значением ,,сильний” в древневерхненемецком и средневерхненемецком языке (историко-семасиологическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2010.

Исследование посвящено изучению прилагательных со значением «сильный» в древневерхненемецком языке и средневерхненемецком языке VIII-XIV вв. В работе представлен процес развития ЛСГ, проведена сравнительная характеристика разных синхронных срезов.

На основании словарей определен ряд синонимических прилагательных, указывающих на признак «сильный», который дополняется на разных синхронных срезах VIII-XIV-го ст. типичными для них лексемами. После инвентаризации компонентов ЛСГ проводится анализ парадигматических отношений между ними, в основу которого положены математические приемы. Некоторые прилагательные, вошедшие после инвентаризации на основе словарей в исследуюмую ЛСГ, исключены из группы, поскольку не зафиксированы в первоисточниках. Группа расширена за счет диалектных оборотов. Выделены основные парадигмы в двн.: allmehtig-uualtant, stark-kreftig-mahtig, kreftig-mehtig-uualtant; в клерикальной литературе свн.: gewaltichlоch-waldand-rоch-almahtig, gewaltichlоch-waldand-rоch-almahtig-mahtig; в рыцарском эпосе и придворном романе ХІІ в.: mehtig-meinlich, michel-grфz-starc, starc-grфz-hart, rоch-creftig-michel, willig-muotfest, wоcgar-kampflоch; ХІІІ в.: stark-gewaltec-gewalteclоch, grфz-michel-hert, michel-stark; и XIV в.: creftig-grфz-stark-crefteclоch, michel-grфz-gewalteclоch, menlоch-crefteclоch-creftec-stark.