Валентна рамка двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

ВАЛЕНТНА РАМКА ДВОВАЛЕНТНИХ ДІЄСЛІВНИХ ПРЕДИКАТІВ МИСЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гмиря Л.В.

кандидат філологічних наук, доцент

Анотація

двовалентний дієслівний мовленнєвий предикат

Стаття присвячена вивченню валентної рамки двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності. На основі структурно-семантичного принципу виділено і класифіковано лексико-семантичні групи цих дієслів. Охарактеризовано семантико- синтаксичні особливості двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності, проаналізовано структуру мінімальних синтаксичних конструкцій з такими предикатами. Доведено, що валентність дієслова та його семантика перебувають у тісному взаємозв'язку. Від семантики дієслова залежить його валентність, а через валентність конкретизується семантика дієслова.

Ключові слова: валентність, дієслівна інтенція, суб'єкт, об'єкт, лексико-семантична група, предикати мисленнєвої діяльності, структурна модель.

Annotation

VALENCE FRAME OF BIVALENT VERB PREDICATES OF THOUGHT ACTIVITY Gmyrya L.V.

Ph.D. in Philological Scienses, Associate Professor Kyiv National Linguistic University

Introduction. The study of verbal vocabulary functioning of lexico-semantic groups of verbal predicates related to finding it out. The actual problems of modern linguistics include the question of the role of the intentional-valent characteristics of the verb as the main element in a sentence and an expression.

Purpose. The article is devoted to the study of the valence framework of bivalent verbal predicates of thought activity.

Methods. The following methods and techniques of linguistic research, as descriptive, method of component analysis and methods of distribution and transformation analysis are used in this work.

Results. The bivalent verbal predicates of mental activity form an integral part of the abstract vocabulary of the Ukrainian language. The verbs of this group are grouped together in a large group with the meaning of mental activity in the form of views of the subject of world. On the basis of the structural-semantic principle, the lexical-semantic groups of these verbs are singled out and classified. There were taken about 210 lexemes. The semantic-syntactic features of bivalent verbal predicates of thought activity are characterized, the structure of minimal syntactic constructions with such predicates is analyzed. It is proved that the valence of the verb and its semantics are closely interconnected. From the semantics of the verb depends on its valency, and through valency specifies the semantics of the verb.

Conclusion. The bivalent verbal predicates of mental activity are grouped into a separate group according to the denotative sign “to carry out the thinking process”. Verbal predicates of thought necessarily open the position of subject and object. Right-sided valence position of the object of thought activity is filled mostly nouns-names of non-essential, which denote specific objects, phenomena, abstract concepts, rarely - names of beings. The object component expresses the object of reflection or thought. In the right-handed position, in bivalent verbal predicates of mental activity, predominantly prepositional word forms are used in indirect cases: derivative, accusative, ablative and prepositional.

Key words: valence, verb intention, subject, object, lexic-semantic group, predicate of mental activity, derivative, accusative, ablative, prepositional.

Виклад основного матеріалу

У лінгвістиці категорія семантико-синтаксичної валентності є однією з найскладніших граматичних категорій, дослідження якої орієнтовано на проблематику співвідношення формально-граматичної і семантико-граматичної структури граматичних категорій та структурування речення як основної синтаксичної одиниці. Посилений інтерес до валентності в лінгвістичних дослідженнях пояснюється тим, що це поняття перебуває на межі між граматикою і лексикологією, синтаксисом і семантикою. Актуальність теми зумовлена потребою аналізу реалізації валентності двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності, необхідністю з'ясування їхнього реченнєвотвірного потенціалу та моделей синтаксичних конструкцій, які вони утворюють, що й сприятиме розвитку теорії семантичного синтаксису в сучасній українській літературній мові.

Валентність дієслова та інтенція дієслівної дії має важливе значення для семантико- синтаксичного моделювання речення. У сучасній лінгвістиці валентність кваліфікують як здатність дієслова відкривати певну кількість функціонально-семантичних позицій для заповнення їх учасниками дії - предметними актантами - на формально-синтаксичному рівні. Під інтенцією дієслівної дії Й.Ф. Андерш (1967) розумів властивість дієслова встановлювати певну кількість функціонально-семантичних позицій для заповнення їх учасниками дії на семантико-синтаксичному рівні (с. 98). Становлення терміна й теоретичне його обґрунтування пов'язують з ім'ям Л.Теньєра (1988). Подальшого розвитку теорія валентності набулау працях російських та українських мовознавців: С.Д. Кацнельсона (1986), М.Д. Степанової (1967), М.Я. Плющ (2018), І.Р. Вихованця (2004), К.Г. Городенської (2004), А.П. Загнітка (1996), М.І. Степаненка (1997), О.І. Леути (2007) та інших.

Інтерес до сполучувальних властивостей дієслів мисленнєвої діяльності, їх інтенційних і валентних структур зумовлений насамперед інтенсивним вивченням змістової та формальної побудови речення. У синтагматичному аспекті дієслова мисленнєвої діяльності досліджували Л.М. Васильєв (1971), Г.В. Степанова (1974), В.В. Гумовська (1988), Л.І. Кондратенко (2005).

Мислення як процес у дієслівному слові детермінує його не як вихідний поштовх, який лише запускає систему, що діє потім за своїм внутрішнім законом, а як постійний процес. Мислення належить до внутрішніх процесів мисленнєвої діяльності людини, діяльності розуму, не виявлені зовні (Славська, 1968).

Д.М. Шмельов (1973) дієслова мислення відносить до синтаксично активних. Т.П. Ломтєв (1976), відзначаючи специфіку дієслів мислення, заявляє, що інваріантна ознака “здатність до мисленнєвої діяльності” є семантичним конструктом, який збігається з основним значенням не лише ядерного дієслова всієї ЛСГ, але також зі значеннями базових дієслів кожного парадигматичного ряду в семантичній структурі ЛСГ (с. 219).

Л.М. Васильєв (1971) серед дієслів інтелектуальної діяльності виділяє такі групи:

1. дієслова зі значенням мисленнєвого процесу;

2. дієслова зі значенням результату мисленнєвої діяльності;

3. дієслова знання;

4. дієслова пам'яті;

2) дієслова, що позначають інтелектуальні властивості і стани людини (с. 161), які, на його думку, знаходять своє відображення в мові в таких аспектах: 1) здійснювати процес мислення; створювати у процесі мислення судження про кого-, що-небудь, тобто якийсь внутрішній об'єкт; 3) створювати у процесі творчого акту якийсь зовнішній об'єкт (с. 167).

А.П. Загнітко (1990) серед загальної кількості дієслів знання (близько 40) виділяє лише 11 лексем, що характерні двовалентністю (довідуватися, втовкти, вглиблюватися, вирішувати, тямити, уторопати, дошукуватися, довбати, бачити, досліджувати, докопуватися).

А.В. Гумовська (1988) до семантичного поля дієслів мислення зараховує лексеми зі значенням: сприймання (сприймати, засвоювати); аналізу (досліджувати, аналізувати, спостерігати;

різноманітні математичні дії); ступеня вияву інтелектуальності (мудріти, розумнішати); ті, що виражають інтелектуальний стан (верзтися, марити, сумніватися); та інтелектуальну характеристику (розбиратися, знати, розуміти, розумітися).

Мета статті: проаналізувати валентно-інтенційні особливості двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності.

Мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) окреслити лексико-семантичні групи двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності; 2) схарактеризувати валентно- інтенційну структуру двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності; проаналізувати моделі речень з такими предикатами.

Виклад основного матеріалу. Дієслівні предикати мисленнєвої діяльності становлять невід'ємну частину абстрактної лексики української мови. Дієслова цієї групи об'єднані на основі гіперсеми `розумова діяльність' у вигляді поглядів суб'єкта на світ. Такі лексеми неоднорідні за складом і мають своєрідну семантику стосовно передачі розумової діяльності людини: мріяти, пам 'ятати, вивчати та ін.

Лексико-семантична група двовалентних дієслів мисленнєвої діяльності становить 195 лексем.

На основі структурно-семантичного принципу виділяємо семантичні групи двовалентних дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності:

1. дієслова, що позначають власне процес мислення: думати, міркувати, роздумувати, уявляти (70 лексем);

2. дієслова, що позначають окремі операції розумової діяльності:

а) розуміння: знати, з 'ясовувати, розгадувати, розуміти (42 лексеми);

б) пам'яті: забувати, запам'ятовувати, згадувати, пам'ятати (15 лексем);

в) пов'язаних із процесами оволодіння певною інформацією: засвоювати, оволодівати, ознайомлюватися, повторювати (23 лексеми) і

г) пов'язаних із логічними операціями: вирішувати, лічити, підсумовувати, рахувати (10 лексем);

3. дієслова, що позначають процеси творчої діяльності людини:

а) дослідницької: аналізувати, розшифровувати, тлумачити, узагальнювати (19 лексем);

б) мисленнєвої творчості: вигадувати, складати, творити, фантазувати (16 лексем).

До дієслів мисленнєвої діяльності відносимо і лексеми зі значенням дії (дівчина читає книгу), процесу (син перемудрував батька), психічного стану (дівчина марила намистом), екзистенції (учень знає фізику).

Дієслівний предикат мислення передбачає не лише об'єкт, на який поширено процес, а й виконавця цього процесу - суб'єкт, який може бути представлений назвою людини, а в переносному значенні - і назвою неістоти: людина каже - інтуіиія каже, людина знає - історія знає; учень прочитав книжку, воротар прочитав ситуацію - комп 'ютер прочитав хід ферзем.

Конструкції з дієслівними предикатами мисленнєвої діяльності функціонують як засоби образності в художній літературі і публіцистиці, використання яких викликано необхідністю характеризувати внутрішній світ людини, її інтелектуальну діяльність. В інших стилях мови їх уживання обмежене.

Дієслівні предикати, що позначають власне процес мислення та процеси творчої діяльності людини, об'єднані семою `здійснювати мисленнєвий процес', що розуміється як “дія”, “процес”, “вольове зусилля”, “думка” суб'єкта щодо об'єкта. Інтенція таких дієслівних предикатів представлена агенсом, об'єктом та відношенням, що їх поєднує. Мислення є цілеспрямованим і позначено дієсловами зі значенням `здійснювати процес мислення, скеровуючи його зусиллям волі на який-небудь об'єкт або зосереджувати свої думки на кому-небудь, чому-небудь'. Напр.: Ми думаєм про вас (Симоненко, с. 58); Глибока складка пролягла на високім чолі, мовби княгиня думала свою нескінчену думу (Мотрич, с. 13).

Дієслівні предикати мислення другої семантичної підгрупи називають окремі операції розумової діяльності. Дієслова розуміння означають результат мисленнєвої, чуттєвої і вольової діяльності людини і мають у своєму змісті ядерну сему `знати'. Для них характерні обов'язкові семи суб'єктності (наявність агенса-діяча), посесивності (знання завжди передбачають того, хто ними володіє) і об'єктності (усі семеми, носіями яких є ці дієслова, містять у своїй семантиці вказівку на об'єкт). Напр.: Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила - хто чим дише і чого хоче (Довженко, с. 189).

Семантичну підгрупу дієслів пам'яті становлять лексеми забувати, згадувати, пам 'ятати та ін. Дієслова пам'яті тісно пов'язані з дієсловами розуміння, бо пам'ятати, забувати і згадувати можна лише те, що знаєш. Вони означають зберігання, втрату чи відновлення в пам'яті якої-небудь інформації. Синтаксично дієслова цієї підгрупи характерні семами суб'єктності та об'єктності. Напр.: Лиця Людмила тепер не бачила, але пам 'ятала тільки маленькі, ніби жовтенькі оченятка (...) (Винниченко, с. 85).

Дієслівні предикати мисленнєвої діяльності, що називають процеси оволодіння певною інформацією, об'єднані значенням “здійснювати розумову або практичну роботу з метою засвоєння певних знань чи умінь” та ідентифіковані семою `учити'. Інтенційне значення таких предикатів виявляється в активній дії суб'єкта, яка скерована на об'єкт для отримання нових знань. Об'єкт при таких предикатах - це предмет (явище), що є джерелом накопичення знань. Напр.: Тому наші пращури цю науку “організації внутрішнього простору” добре опановували (Мовчан, с. 76).

Дієслівні предикати мисленнєвої діяльності зі значенням логічної операції означають активну розумову діяльність суб'єкта, що виконує певну логічну операцію. Зміст логічної операції полягає у вимірюванні, зіставленні об'єктів. Активна дія суб'єкта спрямована на отримання ним глибоких знань про предмет, який і є об'єктом дослідження. Конструкції з такими предикатами виражають придієслівні позиції агенса, деліберативного об'єкта і відношення мисленнєвої операції, що їх поєднує. Напр.: І починає перераховувати ІП.Толочкої народи [ірланців та інших], що перейшли на мови своїх колонізаторів... (Погрібний, с. 28).

Значення мисленнєвої дії при дієслівних предикатах, що позначають процеси творчої діяльності людини, реалізують двомісні предикати, які обов'язково передбачають діяча й об'єкт дії. Суб'єктом при таких предикатах завжди виступають іменники-назви істот і є головними “учасниками” ситуації мислення. Позицію об'єкта роздумів, думок здебільшого займають іменники-назви предметів, абстрактних понять або, зрідка, іменники-назви істот. Напр.:... Наші пращури... винаходили колесо... (Мовчан, с. 157).

Семантична підгрупа дієслівних предикатів зі значенням дослідницької діяльності має загальне значення “піддавати що-небудь чому-небудь”, “опрацьовувати щось певним способом”. Суб'єкт дії має чітку цілеспрямовану настанову, що відображена у процесах сприйняття, споглядання, а на суб'єктивному рівні - у встановленні причин, характеру певних явищ.

Специфіка семантичної підгрупи дієслівних предикатів зі значенням мисленнєвої творчості полягає в тому, що об'єкт інтелектуальної діяльності є її результатом. Інтенційні характеристики таких предикатів представлені агенсом, об'єктом-фактитивом і відношенням. Суб'єктом може бути як окрема людина, так і організація (колектив) людей, що виражені збірним іменником. Напр.: Священники ж, стоячи, молитву творили (Мовчан, с. 53). Сема творчості, яка присутня в семантиці таких дієслів, визначає зовнішні об'єкти, що створюються у процесі творчої мисленнєвої діяльності. Такими об'єктами можуть бути різноманітні жанрові різновиди мистецтва (пісня, вірш, малюнок та ін.).

Інтенційні показники дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності можуть бути спрямовані на один чи два визначники одночасно. Відповідно розрізняють:

1) одновалентні дієслова: Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив (Коцюбинський, с. 79);

2) двовалентні дієслова: Бубела вірив у прикмети (Земляк, с. 183);

3) тривалентні дієслова: Ти пригадай мене в царстві своїм (Герасим'юк, с. 64).

Валентнісні типи предикатів мисленнєвої діяльності формують речення структурної схеми

Subj - Vf Рі^ - ОЬ.

Речення цієї моделі формують такі валентні типи предикатів:

1. одно-двовалентний предикат в одновалентній реалізації. Напр.: Минали дні, Ніна обмірковувала, а відповіді у своєму серці не знаходила (Павловська, с. 59).

2. двовалентний предикат. Напр.: Солдати, солдати, солдати, Я завжди пригадую вас (Луценко, с. 41).

Відмінкові форми, вербалізовані валентно зумовленими компонентами речення дієслівних предикатів мисленнєвої діяльності, мають такі особливості: лівобічну позицію займає суб'єкт - виконавець процесу мислення у формі називного відмінка. У правобічній позиції перебувають переважно прийменниково-іменникові словоформи в непрямих відмінках: знахідному, орудному, родовому та місцевому.

Структурна модель N1 - Vf - N4

Форма знахідного відмінка займає позицію об'єкта при дієсловах, які позначають:

1) власне процес мислення (думати, мудрувати, обдумувати, омріювати): Я вірю в риму, У силу слова незбориму, В талан-натхнення, В Божий дар (Світличний, с. 84). І.Р. Вихованець (1971) зазначає, що ряд дієслів після приєднання префіксів сполучається з широким колом залежних іменників. Напр., дієслово думати без префіксів керує переважно однокореневими іменниками, а це саме дієслово префіксоване - багатьма абстрактними іменниками (с. 16-17). Позицію суб'єкта обов'язково займає назва особи, об'єктом може бути назва істоти або назва неістоти. Можливі такі варіанти прочитання речення:

а) “хто - Vf - ргаер кого” б) “хто - Vf - ргаер що” в) “хто - Vf - що”

Жінка думає про онуків Студент думає про іспит Учень обмірковує свій учинок;

2) розуміння (відгадувати, вчитуватися, збагнути, розуміти): Він швидко спростував цю страшну думку - адже ж Надійка, як і він, вперше у цьому місті (Підмогильний, с. 325). Об'єктом мисленнєвого процесу є іменник-назва істоти або назва неістоти. Можливі такі форми прочитання речення:

а) “хто - Vf - кого ” б) “хто - Vf - що” в) “хто - Vf - у що”

Директор знає усіх працівників Дідусь читає газету Дівчина вчитується в роман;

3) запам'ятання / забування (забувати, запам 'ятовувати, згадувати, пам 'ятати): Я пам'ятаю цей особливий серпневий запах, яким було напоєне все повітря, і не лише букет... (Мовчан, с. 170). Об'єктом може бути іменник з конкретним значенням - назва особи. Можливі такі варіанти прочитання речення:

а) “хто - Vf - кого” б) “хто - Vf - що” в) “хто - Vf - ргаер що”

Випускники згадують першу вчительку Ми пам'ятаємо цей день Дівчина забула про зустріч;

4) мисленнєву діяльність, процеси, пов'язані з оволодінням певною інформацією (виучувати, вчити, повторювати, штурмувати (перен.)): Він [Панас Григорович] учиться, уперто студіює чужоземні мови, багато читає... (Домонтович, с. 148). Позицію об'єкта займає іменник-назва неістоти. Можливий один варіант прочитання речення:

“хто - Vf - що”

Максим зубрить формули;

5) мисленнєву діяльність, пов'язану з логічними операціями (вирішувати, лічити, рахувати, розраховувати): Словом, перелічив Гпррфесорі усі сторони світу (Чорногуз, с. 311). Об'єктом виступає іменник-назва неістоти. Існує один варіант прочитання речення:

“хто - Vf - що”

Бухгалтер підсумовує баланс;

6) мисленнєву діяльність, пов'язану з процесом дослідження (деталізувати, дешифрувати, розв'язувати, тлумачити): І коли дехто розводив руками у безнадії, Бебешко Володимир не здавався, систематизував результати лікування, узагальнював власний і досвід коллег- гематологів (Павловська, с. 35). Позицію об'єкта займає іменник-назва неістоти. Можливий один варіант прочитання речення: