Проблема перекладу біблійних інтертекстуальних елементів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Проблема перекладу біблійних інтертекстуальних елементів

Білоус І.З., Ікалюк Л.М.

Анотація

Стаття присвячена проблемі перекладу біблеїзмів як особливого виду інтертекстуальних елементів з однієї мови на іншу. У ході дослідження з'ясовано, що таке інтертекстуальність в літературі, чому вона є важливою для розуміння смислового плану твору. Розглянуто праці філологів, які зробили внесок у вирішення цієї наукової проблеми, а також дослідників, які розглядали явище біблійних інтертекстуальних елементів; зроблено спробу узагальнити стратегії і тактики перекладу біблеїзмів. Установлено, що в загальному переклад біблеїзмів зводиться до двох основних стратегій: очуження та одомашнення біблеїзмів. Серед основних тактик перекладу біблійних інтертекстуальних елементів виділяють еквівалентний / аналоговий переклад, заміну, додавання, відкидання чи пропущення біблеїзму, антонімічний та описовий переклади.

ключові слова: інтертекстуальність, інтертекстуальний елемент, біблеїзм, стратегії й тактики перекладу, одомашнення та очуження біблеїзмів.

Annotation

переклад біблеїзм інтертекстуальний мова

Bilous Ilona, Ikalyuk Lesya

Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

the problem of translating biblical intertextual elements

The article deals with the issue of translating biblical expressions as a special kind of intertextual elements from one language into another. It has been determined what the phenomenon of intertextuality in literature is and why it is so important for grasping the meaning of a literary work. Intertextuality is understood as the theory of textual interaction or intertextual relations within a certain text. It is the influence of the already existing literary works on the given text and their reflection in it. While analyzing the text, it is important to identify an intertextual element which sends the reader to the source text (prototext) and helps to understand the sense of the given text. It is difficult to recognize an intertextual element in a literary work as a translator should have good background knowledge. Apart from being identified in the source text, an intertextual element must be translated in the right way for it influences an author's style and intention, carries additional symbolic and semantic meaning, especially when it belongs to the world semiosphere, like biblical expressions, for instance. The article examines the works of philologists contributing to the solution of the scientific problem of intertextuality as well as of researchers studing the phenomenon of biblical intertextual elements. The attempt to generalize the strategies and tactics of translating biblical expressions has been made. It has been found out that in general the translation of biblical expressions is based on two main strategies: alienation and domestication of biblical expressions. Among the main tactics of translating biblical intertextual elements, equivalent / analog translation, replacement, addition, rejection or omission of a biblical expression, antonymic and descriptive translations are defined.

Keywords: intertextuality, intertextual element, biblical expression, strategies and tactics of translation, domestication and alienation of biblical expressions.

Постановка проблеми

Аналізуючи літературний твір, визначаючи його ідейну суть, важливо звертати увагу на концептуальний, образний, композиційний, наративний, часопросторовий, естетичний плани, а також на мову художнього твору. Використання тих чи інших лексичних засобів може відігравати чималу роль у трактуванні смислу, який прагне донести до читача автор.

Літературознавці, які займалися дослідженням аналізу художніх творів, зокрема М. Бахтін, Ф. де Сосюр, Ю. Крістева, Р. Барт, М. Грессе, Ж. Женетт, Н. Фатєєва, М. Ріффатер виявили, що для того, щоб зрозуміти семантику, символіку та зміст твору, потрібно прочитувати текст нібито на тлі низки інших творів з огляду на те, що певні їх елементи можуть втілюватись у цьому творі. Вони можуть проявлятися у різних формах (алюзіях, ремінісценціях, цитуваннях, епіграфах, переказах, запозиченнях сюжетів, образів, манери викладу тощо), допомагати глибше осягнути зміст написаного, іноді й значно змінюючи смислове навантаження твору або ж вказуючи, у якому саме ключі слід сприймати й трактувати текст. Іноді такі елементи можуть набувати ще й нового -- часто навмисне модифікованого самим же автором -- значення. Наявність таких запозичених з інших творів елементів, їх використання в тому чи іншому художньому творі носить у літературі назву інтертекстуальність.

Інтертекстуальність -- не нове для літератури явище. Його ознаки були помітні ще в античні часи та в епоху Відродження [7, с. 32], однак найбільшого виявлення воно набуло саме в добу постмодернізму, коли текст перетворюється у гі- пертекст, є різнорідним, а його смиловий центр являє собою ацентричну множинність, стає полівалентним, фрагментарним [5], тобто складається з елементів, запозичених з інших текстів, які значно впливають на сприйняття та розуміння смислу твору.

Явище інтертекстуальності не є до кінця дослідженим, літературознавці трактують його по-різному. Дослідивши та проаналізувавши праці таких вчених, як М. Бахтін, Ю. Крістева, Н. Фатеева, Ж. Женнет, М. Фока, В. Воронкова та С. Швачко, Г. Денисова, Л. Статкевич та ін., ми дійшли висновку, що загалом інтертекстуальність тлумачиться як теорія міжтекстових відношень або текстуальна інтеракція в межах певного тексту. Вона є взаємодією різних кодів, дискурсів чи голосів, які переплітаються в конкретному тексті. Це вплив уже існуючих літературних джерел на певний художній твір та їх відображення у ньому. При чому інтертекстуаль- ність, за словами М. Фоки, розглядається у двох планах: у ширшому розумінні -- це теорія безмежного тексту, де будь-який текст є інтертек- стом, тобто сукупністю елементів вже існуючих текстів, незважаючи на те, свідомо чи несвідомо вони були використані автором; у вузькому розумінні про інтертекстуальність можна говорити лише тоді, коли автор свідомо посилається на попередні тексти [24, с. 11].

За Г. Денисовою інтертекстуальність виражається через такі види елементів (або ж інтертекстів), як [8, с. 112--128]:

— інтертексти, властиві світовій семіосфері, тобто належать до універсальної енциклопедії;

— інтертексти, властиві певній національній енциклопедії;

— інтертексти, що являють собою відмінну рису індивіда, є частиною індивідуальної енциклопедії;

— інтертексти, що використовуються як первинний засіб комунікації, які визначаються як стереотипні.

Особливої уваги серед вказаних вище груп інтертекстуальних елементів заслуговують ті, що належать до світової семіосфери, в нашому випадку біблійні, адже Біблія творить широке інтертекстуальне поле: її образи, сюжети, мотиви розпізнаються майже усіма читачами і слугують чудовим засобом для дослідження людської природи. Та однак розпізнати інтертекстуальні елементи, які запозичені з Біблії (як і, зрештою, всі інші типи інтертексів), у конкретному тексті є не так легко, адже для цього читач повинен мати хороші фонові знання, бути достатньо начитаним. Для перекладача складність полягає ще й у правильній передачі того чи іншого інтертекстуального елемента (у тому числі біблійного) з мови оригіналу на мову перекладу, оскільки від цього залежить відповідність перекладу оригіналу, збереження стилю автора та його замислу. А це означає, що проблема перекладу інтертекстуальних елементів, особливо біблійних, зважаючи на їх полісемічність та глибокий філософський зміст, потребує особливої уваги та наукового підходу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Порівняно незначна кількість філологів займалася дослідженням біблійних інтертекстуальних елементів. Серед них можна назвати таких, як: Є. Верещагін, Н. Климович, О. Дзера, А. Кремнє- ва, М. Обнорська, Т. Клюкіна, О. Шкуран, В. Гак та ін. Серед науковців, які робили спроби розглянути дане літературне явище, більш ґрунтовно систематизувати види біблійних інтертекстуаль- них елементів та подати способи й підходи до їх перекладу з однієї мови на іншу, можна назвати Н. Климович, О. Дзеру й Т. Клюкіну. Вони подали чи не найповніші класифікації біблійних інтертекстів, поділивши їх на види та досліджуючи на матеріалі різних текстів способи перекладу того чи іншого біблійного інтертекстуального елемента залежно від його виду.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми

Варто зазначити, що єдиної класифікації біблійних інтертекстів, як і самих способів їх перекладу, запропоновано не було. Не існує й усталеного терміну для поняття «біблійний інтертекстуальний елемент». Деякі науковці пропонують свою власну назву й розуміння даних інтертекстів. Проблема перекладу біблеїзмів, як і інших інтертекстуальних елементів, загалом також не є до кінця дослідженою.

мета статті полягає у спробі проаналізувати праці вчених, які займалися дослідженням явища біблійних інтертекстуальних елементів, та систематизувати отримані нами дані, а саме: встановити, як називають дані інтертексти й що вони позначають, узагальнити стратегії й тактики перекладу біблійних інтертекстуальних елементів з мови оригіналу на мову перекладу.

Виклад основного матеріалу

Не існує одного чіткого визначення поняття «біблійний інтертекстуальний елемент». Наприклад, Н. Климович стверджує, що це слова й вирази, які проникли в мови з тексту Біблії. За її словами деякі інші дослідники розуміють під біблійними інтертекстами фразеологічні одиниці й цитати із тексту Святого Письма або ж слова чи мовні звороти, запозичені з Біблії [13, с. 3-4]. На думку Є. Верещагіна, це слова, які або просто запозичені з Біблії, або попали під семантичний вплив біблійних текстів. Він зараховує до даного типу інтертекстуальних елементів і цілі біблійні вирази та фрази, а також стійкі словосполучення, що вийшли з Біблії [4, с. 97]. Такі ж лінгвісти, як: Кунін, Гак, Дуброві- на, Булавіна, Жолобова, Камінская, Кочкарьова, Іванова тощо -- розуміють під такими інтертекстами фразеологічні одиниці, взяті з Біблії, та по- різному їх називають, а саме: біблеїзм, біблійний фразеологізм, фразеологічний біблеїзм, фразеологізм біблійного походження [11, с. 2].

Опрацьовуючи наукові роботи, присвячені темі біблійних інтертекстуальних елементів, ми зробили висновок, що попри різноголосся трактування даного літературного явища, більшість вчених називає їх біблеїзмами. Однак О. Дзера, наприклад, називає такі інтертексти біблемами, розділяючи поняття біблема та біблеїзм: «Якщо біблеїзм є мовним виявом біблійної інтертексту- альності, то біблему вважаємо інтертекстуальною одиницею художнього мовлення» [9, с. 62--63]. Ми ж будемо притримуватися тої назви, яка найбільше фігурує в наукових працях -- біблеїзм. Вважаємо, що до біблеїзмів слід зараховувати усі слова, вирази, фразеологізми, цитати, які увійшли в мови з Біблії.

Додамо, що залежно від форми лексичного вираження біблеїзми класифікують на власне біблеїзми-слова (або ж біблеїзми-власні імена), біблеїзми-реалії, біблеїзми-назви божественних істот, біблеїзми-назви біблійних книг чи окремих частин Біблії, біблеїзми-фразеологізми, бі- блеїзми-цитування, біблеїзми-вигуки, біблеїзми, які вживаються в англійській мові в латинській формі та яким відповідає російський біблеїзм у церковнослов'янській мові [16; 17; 27].

На думку Н. Климович, не можна чітко зафіксувати певні підходи щодо перекладу біблеїзмів. Вони визначаються в кожному конкретному випадку залежно від перекладацької ситуації, тобто прагматичної цілі перекладу, типу вихідного тексту й характеру ймовірного адресата перекладу (читача). Завдання перекладача полягає не лише в ідентифікації біблійного елемента у текстуальному масиві, співставленні з тим чи іншим типом, а й збереженні зв'язку перекладеного фрагмента з текстом Святого Писання. Таким чином перекладач повинен продовжити інтер- текстуальний простір вихідного тексту. Важливим є і збереження функції біблеїзму в тексті перекладу. На додачу, невід'ємним є врахування розбіжностей у використанні біблеїзмів у мовній парі [15, с. 143-144].

Т. Клюкіна акцентує увагу ще й на частоті вживання біблійних інтертекстуальних елементів у тій чи іншій мові та їх стилістичних забарвленнях, адже, за її словами, біблеїзми рідко застосовуються з нейтральним стилістичним забарвленням. Це потрібно для того, щоб передати читачу те позитивне, негативне, іронічне, святкове чи яке-небудь інше враження, котре біблеїзм справляє на мовну аудиторію вихідного тексту [17].

На нашу думку, обидві дослідниці мають рацію, оскільки, вважаємо, що будь-який переклад має бути якомога більше наближений до оригіналу. А це означає максимальне збереження його елементів з усіх їх аспектами. Якщо автор вживає біблеїзм, очевидно, він робить це з певною метою. Тому невід'ємним є врахування функцій, стилістичного забарвлення, значення біблеїзмів. Варто звертати увагу і на розбіжності лексичного вираження біблеїзмів у мовних парах, адже й справді, на нашу думку, в перекладах Біблії той чи інший біблеїзм, наявний в одній мові, може бути відсутній в іншій або ж перекладений так, що втрачає своє значення чи його значення змінюється, тому біблеїзм треба таким чином замінити або перекласти, щоб зберегти інтертек- стуальний простір твору. Та спершу перекладач сам повинен ще й правильно визначати біблеїзм.

Поділяємо думку О. Дзери, яка виділяє три етапи у процесі ідентифікації та перекладу біблеїзму:

1. декодування (перекладач повинен визначити біблійний прототекст, реставрувати форму ідентифікованого біблійного прототексту мовою оригіналу й мовою перекладу);

2. визначення й порівняння семіотично-когні- тивного статусу біблеїзму в мові-джерелі та вихідній мові (важливим є розпізнати семіотичну трансформацію біблійного елемента, адже в тексті він може набувати нових смислів);

3. інференція (виведення перекладачем наміру автора щодо передачі певного значення, побудова гіпотези щодо інформативної інтенції автора) [9, с. 63-64].

Ми думаємо, що для повноцінного перекладу біблійних інтертекстуальних елементів вище зазначені етапи є невід'ємними і дуже доцільними. Окрім того, перекладачу слід враховувати цільову аудиторію перекладу. Біблеїзми часто потребують хороших знань Євангелія, аби їх розпізнати та правильно протлумачити. Тому чи завжди доцільним є збереження біблеїзму в тексті перекладу, якщо його може багато хто не зрозуміти? Це питання кожен перекладач повинен уже вирішувати сам. Тут йде мова про одомашнення або ж очуження біблеїзмів. Перекладач сам вирішує: зберегти інтертекстуальний елемент у тексті перекладу, але ризикнути його поверхневим розумінням з боку читача чи адаптувати цей елемент під читацьку аудиторію, разом з тим жертвуючи його самобутністю та розірвуючи зв'язок з прототекстом. Якщо він все ж приймає рішення зберегти біблійний ін- тертекстуальний елемент, то в такому випадку має подумати, як же допомогти читачу зрозуміти суть написаного. Це можуть бути якісь виноски з поясненнями, наприклад.

Переклад біблійних інтертекстуальних елементів, вибір стратегій і тактик напряму залежить ще й від типу біблеїзму. Якщо це біблеїзм- слово чи власне ім'я, чи цитата, то їх набагато простіше перекласти, аніж біблеїзми-фразеоло- гізми, наприклад, адже саме в таких випадках перекладач стикається з проблемою адекватного та найбільш влучного перекладу, зрозумілого для читача тої чи іншої мови.

Досліджуючи роботи філологів, присвячені темі біблійних інтертекстуальних елементів, ми зробили висновок, що загалом усі стратегії і тактики перекладу біблеїзмів зводяться до наступних (використаємо приклади, наведені Н. Климович і Т. Клюкіною, але дещо скорочені й перекладені нами українською мовою) [13, с. 144-145; 16; 17; 27]:

- еквівалентний переклад, коли в перекладі застосовуються наявні в мовах еквіваленти чи аналоги біблеїзмів. Наприклад:

1. «Well, think of wretches of our flesh and blood our flesh and blood...» - Подумай про нещасних дітей, нашого тіла і крові... (Tess of the D'Uber- villes);

2. «He's goin' to hell on a poker, praise Gawd» - Він в пекло на кочерзі вїде, слава Господу (The Grapes of Wrath);

- Fiat Lux (Let there be light) - Нехай буде світло (Genesis 1:3); добавлення біблеїзму в текст перекладу, коли у вихідному тексті немає біблійного елементу, але він є у тексті перекладу:

1. «Ah!» he said. «Take the man for what he means» - Господи! Не шукай ти в сказаному більше того, що там є (The Portrait of a Lady);

2. «It was very probably this sweet-tasting property of the observed thing in itself that was mainly concerned in Ralph's quickly-stirred interest in the advent of a young lady who was evidently not in- sipid» - Заборонений плід солодкий, і, напевно, саме ця обставина була причиною того, що поява молодої леді, яка явно не відносилася до розряду зануд, викликало в Ральфа раптову зацікавленість (The Portrait of a Lady);

- відкидання або ж пропущення біблеїзму під час перекладу, коли у мові перекладу немає аналога:

1. «My God, she's a-getting' big,» he said. - Ну й грубшає вона в нас! (The Grapes of Wrath);

2. «Clare's late enthusiasm for Tess had infected her through maternal sympathies, till she had almost fancied that a good thing could come out of Nazareth - a charming woman out of Talbothays Dairy» - Захоплення, з яким Клер ще недавно говорила про Тесс, пробудило в ній материнське співчуття, і вона вже майже готова була повірити, що на й мисі Телботейс можна знайти чарівну жінку (Tess of the DUbervilles);

- антонімічний переклад:

1. «God Almighty, the fan belt's gone!» - А чорт! Ремінь лопнув у вентилятора! (The Grapes of Wrath);

2. «The women are positive demons» - Жінки - ие справжні англели з рожками! (Lady Chatter- ley's Lover);

- заміна біблеїзму, тобто передача його іншим, небіблійним варіантом (дуже схоже до тактики відкидання біблеїзму):

1. «Christ, look at `er!» - Полюбуйтесь-но. Ну і ну! (The Grapes of Wrath);

2. «By God, she's gettin' cold, ain't she?» - Ух ти! А стало прохолодно! (The Grapes of Wrath);

- описовий переклад, коли перекладач ніби пояснює біблеїзм:

«It was the keeper, he stood in the path like Balaam's ass, barring her way» - Стояв нерухомо, вперто, і загороджував їй шлях. Це був єгер (Lady Chatterley's Lover);

Цікавими є біблійні цитування, які передаються в тексті перекладу відповідними цитатами з Біблії (вони називаються прямими цитуваннями), або ж цитати, які навмисне модифікуються автором за допомогою додавання власних слів, скорочень чи заміни деяких компонентів (такі цитати використовуються в ролі інтертекстуальних елементів набагато рідше). Для прикладу [27, с. 512-513]:

1. «The Heavens declare the Glory of God, and the Firmament sheweth His handiwork» - «Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна» (American tragedy) (The Old Testament / Psalm 18:2);

2. «Thy desire shall be to thy mate» - «І буде до жінки твоєї потяг твій» (American Tragedy) (The Old Testament, Genesis, 3:16).

У другому випадку маємо приклад модифікованого цитування, адже в оригіналі, в англійському перекладі Біблії, воно звучить так [26]: «Thy desire shall be to thy husband».

Висновки і пропозиції

Отже, переклад біблеїзмів, як і будь-яких інших інтертекстуальних елементів, є непростим завданням. Перекладач повинен не лише вміти ідентифікувати біблійний елемент у тексті, але й правильно його передати, звертаючи увагу на його тип, семантичне та символічне значення, функціонування в тій чи іншій мові, стилістичне навантаження. Загалом переклад біблійних інтертекстуальних елементів зводиться до двох принципів: одомашнення та очуження. Перекладач робить вибір: пожервувати біблеїзмом заради ліпшого сприйняття тексту читачем чи ускладнити розуміння тексту останнім, але зберегти біблійний інтертекстуальний елемент, наголосити на його унікальності та важливості.