Лінгвальне конструювання образу минулого та майбутнього в промовах Бориса Джонсона
Теоретичні засади вивчення текстів політичних промов. Вивчення мовних засобів на позначення минулого та майбутнього часу. Аналіз комунікативної ролі часових форм дієслів для вираження минулого та майбутнього у політичних промовах Бориса Джонсона.
Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 06.05.2020 |
Размер файла | 91,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Факультет іноземних мов
Кафедра германської філології та методики викладання іноземних мов
Курсова робота
з іноземної філології на тему:
«ЛІНГВАЛЬНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ОБРАЗУ МИНУЛОГО ТА МАЙБУТНЬОГО В ПРОМОВАХ БОРИСА ДЖОНСОНА»
Студентки 4 курсу, групи ФА-42/1
Труш Анни Юріївни
Науковий керівник:
к.ф.н., доцент Данильченко І.В.
Ніжин 2019
Зміст
дієслово промова мовний час
Вступ
1. Теоретичні засади вивчення текстів політичних промов
1.1 Політична промова як різновид політичної комунікації
1.2 Структурні особливості політичних промов
1.3 Мовні засоби на позначення минулого та майбутнього часу
Висновки за розділом 1
2. Лінгвальне формування образу минулого та майбутнього в промовах Бориса Джонсона
2.1 Характеристика лексем та їх структура у політичних промовах Бориса Джонсона
2.2 Комунікативна роль часових форм дієслів для вираження минулого та майбутнього у політичних промовах Бориса Джонсона
Висновки за розділом 2
Загальні висновки
Список літератури
Вступ
Політична діяльність відіграє особливу роль у житті суспільства. Вважається, що від певної політичної позиції або ситуації залежить місце країни на міжнародній арені, її взаємини з іншими державами, а також роль у діяльності світової спільноти. Однак важливу роль у визначенні іміджу країни відіграє спосіб її презентації політичними лідерами держави. За допомогою виступів політики мають можливість звернутися як до міжнародного співтовариства, так і до громадян своєї країни.
Вивчення політичної промови як особливого типу тексту останнім часом привертає увагу лінгвістів. Дослідженню підлягали публічні виступи політиків Німеччини, Франції, США, Великої Британії та президентів цих країн [15].
Політична промова - це заздалегідь підготовлений гострополітичний виступ із позитивними чи негативними оцінками, обґрунтуванням, конкретними фактами, з накресленими планами, перспективою політичних змін [2, c. 4]. Політичною промовою може бути парламентський виступ як публічне намагання переконати аудиторію в доцільності певної ідеї, заходів, дій.
Для цього використовуються оригінальні пропозиції, аргументи, несподівані думки, емоційний виклад, швидка реакція, рамка мовного етикету.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що політична діяльність займає одне з головних місць у житті сучасного суспільства, а політична промова є найбільш прототипним жанром політичного дискурсу, це публічний виступ, який є ефективним засобом для одержання визнання й демонстрації лідерства.
Питанням політичного дискурсу, його мовній складовій присвячено роботи таких вчених, як Р. Блакар, Т. ван Дейк, Ж. Дюбуа, В. І. Карасик, Ю. Н. Караулов, О. С. Кубрякова, Л. Лассвел, М. В. Піменова, Г. Г. Почепцов, П. Серіо, Д. Таннен, А. П. Чудінов, М. Шадсон, О. І. Шейгал та інші. Окремі різновиди політичної промови у своїх працях окреслили та встановили такі дослідники, як Є. Канетті [19], Л. Паул та Дж. Коуварт [28], М. Лісовий [8], Л. Мацько [9] та ін.
Мета дослідження - визначити особливості політичної промови, зокрема її структуру та мовні засоби на позначення минулого та майбутнього часу у політичних промовах Бориса Джонсона.
Об'єктом дослідження є політичні промови Бориса Джонсона. Предметом дослідження є лексичні та граматичні мовні засоби на позначення минулого та майбутнього.
Головні завдання роботи такі:
1) визначити поняття політичної промови та розглянути її як різновид політичної комунікації;
2) виявити специфічні ознаки політичної промови;
3) встановити базові принципи класифікації політичних промов;
4) схарактеризувати структуру політичної промови;
5) дослідити мовні засоби на позначення минулого та майбутнього часу;
6) проаналізувати тексти виступів Бориса Джонсона та розглянути характеристику лексем та їх структуру у його політичних промовах;
7) з'ясувати комунікативну роль часових форм дієслів для вираження минулого та майбутнього у політичних промовах Бориса Джонсона.
У роботі залучені такі методи дослідження: описовий, аналітичний, зіставний, структурно-семіотичний та метод лінгвістичного аналізу тексту.
Теоретичне значення отриманих результатів полягає у внеску в граматику та дискурсологію в аспекті виявлення дистрибуції номінативних одиниць і синтаксичних структур в промовах.
Практична цінність сформульованих у дисертації положень і висновків визначається можливістю їх використання у курсах з лексикології англійської мови (розділи «Семасіологія», «Словниковий склад англійської мови»), теоретичної граматики (розділ «Морфологія»), у спецкурсах із дискурсології, лінгвістики тексту й політичної лінгвоперсонології.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків до розділів, загального висновку та списку використаної літератури.
1. Теоретичні засади вивчення текстів політичних промов
Важливим типом політичних текстів є політичні промови. Когнітивна специфіка й комунікативне оформлення цих промов мають інтердискурсивний характер. Цей розділ присвячений визначенню політичної промови як різновиду комунікації, структурним особливостям політичних промов та мовним засобам на позначення минулого та майбутнього часу у політичних промовах.
1.1 Політична промова як різновид політичної комунікації
У межах класичного розуміння риторики німецький дослідник Д. Грісвеле пропонує визначення політичної промови: «це явище відбувається, перш за все, як певна комунікація, за якої оратор повідомляє щось, та певна кількість людей, які стоять по відношенню до оратора навпроти, сприймають його та його промову, проявляючи при цьому єдність» [26, с. 152]. На сприйняття публіки справляє великий вплив не тільки оратор, а й сама промова. Особистість оратора, ситуаційні обставини та настрій слухачів мають велике значення в процесі політичної промови та є невід'ємними елементами [26, с. 152].
О. Падалка у своїй роботі зауважує, що зміст політичної промови повинен бути сприйнятливим, зрозумілим для соціуму та «своєю інформацією, і вербальним її втіленням має відповідати активній чи хоча б пасивній мовній компетенції загальної маси членів етнічного колективу» [15, с. 67]. До того ж, дослідниця підкреслює, що від просодичного оформлення промови залежить її успішність.
Німецький дослідник Й. Кьоніг зазначає, що Арістотель першим розмежував промови на три класи, виокремивши кореневі типи промов:
1. судові,
2. дорадчі,
3. епідейктичні [1, с. 156].
В основу цього розподілу покладено такі критерії, як комунікативна мета та темпоральна віднесеність. Мета у трьох зазначених типах промов є різною: під час дорадчої промови оратор наставляє прийняти певне рішення чи елімінувати його, поясняючи шкоду чи вигоду від подальших дій; під час епідейктичних - мовець розхвалює, виславляє подію чи людину; під час судової промови намагається звинуватити чи виправдати. За темпоральною віднесеністю: судова промова відносить до подій у минулому, епідейктична - звучить тут і зараз, дорадча - спрямована у майбутнє [13, с. 41].
Й. Кьоніг наголошує, що сьогоденні політичні промови та дебати можуть не закріплюватися за класичною типологію Арістотеля та не відповідати їй, бо у сучасному світі представники влади мають справу не тільки з підготовкою промов, але й з виступами у новинах для повідомлення про парламентські дебати чи з участю в організації демонстрації під час передвиборного процесу, тому це є причиною подальшого розвитку та виникнення різноманітних форм промов [1, с.155].
У своїй праці Дж. Чартеріс-Блек [26] визначає поняття політичної промови як зв'язний потік мовлення, що є, зазвичай, підготовленим мовцем з метою постачання інформації аудиторії стосовно будь-якої події в політичному житті. Розглядаючи поданий феномен, автор виокремлює два основних класи політичної промови за комунікативною метою:
1) перший тип безпосередньо стосується прийняття рішень у ході політичного процесу, або він ще носить назву тип «формування політичного курсу»;
2) другий тип має справу з встановленням спільних цінностей. Такий тип можна назвати типом «досягнення одностайності».
Однак наведений поділ політичної промови на типи може бути нечітким, грань між таким поділом є досить розмитою, бо тип «формування політичного курсу» може містити в собі риси другого типу, який має на меті досягти загальної згоди. Та навпаки, в другому типі можуть бути встановлені межі, напрями для подальшого розвитку політичної діяльності [20, с.14].
На противагу першому, зміст другого типу є більш загальним. Він є, перш за все, мотиваційним, спонукає до якихось дій, змін. Завданням промов типу «досягнення одностайності» є об'єднати думки аудиторії та мовця про майбутні політичні дії [20, с.14].
Отже, за самим визначенням, промови типу «формування політичного курсу» мають на меті дійти рішення, так щоб політичний курс визначався на базі голосування в найближчому майбутньому. Промови типу «досягнення одностайності», навпаки, насамперед мотивують, демонструючи єдність думок мовця та аудиторії, аби почуття спільності та єдності могли лежати в основі майбутнього політичного курсу [20, с.14].
Політичні промови також поділяють на внутрішньоінституційні, коли їх адресовано вузькому колу слухачів (наприклад, промови для членів партії або політичних організацій), і промови широкого громадського спрямування.
Внутрішньоінституційні промови виконують функцію регламентації, тобто їх спрямовано на визначення норм у певній галузі політичної діяльності людини. У цих промовах домінують нормативні висловлювання, які виконують функцію регламентації норм політичної діяльності.
Аналіз сучасних праць дає можливість класифікувати політичні промови на наступні різновиди:
1) Залежно від заходу чи реципієнта виділяємо:
- парламентські промови. Основна риса, що дає змогу віднести промови до цього типу, - це протиставлення будь-чого, наприклад «правильність - неправильність» дії або рішення, «доцільність - недоцільність» дій, «користь - шкода» тощо;
- передвиборчі промови. Головна риса даної промови - це агітація виборців, залучення їх на свою сторону з метою утримання влади та своїх позицій;
- партійні промови, які характеризуються пропагандою власних ідей, їх відстоюванням;
- міжнародні промови, які мають ряд особливостей: по-перше, вони проголошуються на таких заходах, як, наприклад, міждержавні конференції, з'їзди, засідання, банкет. По-друге, під час таких промов не передбачається виникнення опору, непогодження з боку аудиторії;
- вітальні промови, які можна схарактеризувати таким чином: вони хоча й носять урочистий характер, але лише формально мають відношення до тематики заходу й проголошуються для того, щоб розповсюдити та популяризувати свої ідеї та плани;
- святкові промови, яким властиві ритуальний, величавий характер та протягом яких мовець виражає загальноприйняті цінності, переконання. Як правило, аудиторія, яка сприймає таку промову, покладає на них певні очікування;
- мітингові промови, в яких оратор ділиться «наболілим» у певній галузі, ці промови мають справу із проблемами, питаннями, які є суспільно-важливими та значимими. Успіх мітингової промови залежить більшою мірою від навичок оратора тримати аудиторію, висвітлювати злободенні теми у незвичному руслі, наснажувати аудиторію.
2) Залежно від способу реалізації розмежовуємо:
- ділові промови, в яких подаються лише «сухі» факти щодо певного питання, проблеми, відмічається ознака лаконізму;
- промови-вибачення, які можна почути не досить часто. Як правило, протягом таких промов політичний діяч визнає некоректність своїх поглядів, дій, за що його власне критикують, та вибачається перед аудиторією;
- захисні промови, котрі створені для того, щоб обороняти свою власну позицію та погляди, не піддаватися критиці та зауваженням з боку іншої сторони;
- політичні промови, які не відбулись. Коли спічрайтери готують текст для виступу, існує, як правило, декілька варіантів тексту, бо неможливо передбачити усі повороти, що можуть чекати на політичного діяча. Тому створюється не один варіант політичного тексту, і той варіант, що не був відтворений політиком, і називається промовою, яка не відбулася.
Як бачимо, відмінність у класифікації політичних промов залежить певною мірою від того, які риси політичної промови розглянуто як її підґрунтя.
1.2 Структурні особливості політичних промов
Ефективність політичної промови напряму залежить від того, наскільки вона вдало спланована та організована. Завдяки чіткості, прозорості та органічності промова повинна залишати після себе певний «після смак», захоплювати, приносити естетичне задоволення, підштовхувати до роздумів та формування певних висновків. Такого ефекту можна досягнути лише тоді, коли оратор усвідомлює, з якою метою він виступає, якими мовними та невербальними засобами спілкування оперує та наскільки успішно побудована композиція промови.
Під терміном композиція ми розуміємо змістовно-структурний елемент мови, в якому інформація розташована в конкретній послідовності, що прослідковується протягом усієї промови. Крім цього, зазначений елемент розбитий на окремі частини, які логічно пов'язані між собою та дають змогу аудиторії зрозуміти викладений матеріал та засвоїти його. Тобто, композиція - це внутрішній «хребет» промови, що вибудовує спічрайтер, дотримуючись певних правил, стратегій та прийомів, задля того аби вона звучала найефектніше, справляла враження, а вже потім оратор, спираючись на такий «хребет», відтворює усі ідеї та міркування послідовно та систематично.
Традиційно композицію промови поділяються на три частини, але назви можуть варіюватися:
1) вступ;
2) основна частина;
3) кінцівка.
Такі частини називають функціонально-структурними частинами композиції [1, с. 143]. У кожній із цих частин мовець виконує певну місію: у вступі оратор вітається, встановлює контакт з аудиторією та готує її до сприйняття інформації, оголошує тему, мету промови, підіймає низку питань для подальшого розбору, зацікавлює аудиторію, запевняє, що йому можна довіряти, та завойовує її увагу; в основній частині розглядаються певні проблеми, назрілі питання більш детально, що підкріплюється аргументами, фактами; у кінцівці оратор підсумовує розкриту тему, приходить до певного висновку, ставить крапку або ж навпаки залишає для аудиторії предмет для роздумів (бувають випадки коли остання частина відсутня або не виражена).
Розглянемо різновиди вступної частини. Вступ у політичній промові є одним із найважливіших елементів, котрий вирішує, наскільки успішною буде промова, та встановлює планку для самого оратора. Німецький психолог Г. Ебінгауз вважає, що людина запам'ятовує інформацію лише на початку та в кінці виступу. У змістовому плані у вступі комунікатор формулює питання, у психологічному - готує аудиторі до сприйняття промови, у структурному - робить введення до теми промови [1, с.150-153].
Т. Нагорська пропонує розрізняти такі типи вступної частини промови:
1) вступ із привітанням до аудиторії (звертання до слухача, посилання до аудиторії, висловлення радості стосовно звернення до слухача);
2) вступ, визначений структурою промови (формування основного положення, висвітлення релевантних новин, визначення мети);
3) вступ, визначений комунікативною ситуацією (посилання до події, місця, ситуації, яка сформувалася, особистий погляд оратора на події, висновки та підсумки попередніх подій) [12, с.54].
М. Кохтєв [11] виділяє дві функції початку промови - встановлення контакту та формування перспектив. Дослідник зазначає, що для їх реалізації вступ потрібно поділити на зачин та власне вступ. До складових зачину віднесено етикетні формули, привітання аудиторії, все те, що не стосується самої суті справи. Цей елемент є важливим аспектом у промові, оскільки, наприклад, висловлення подяки на відповідному заході є вкрай необхідним, особливо коли аудиторія на це очікує. Втім виокремлювати таку частину у вступі у якості самостійної не є необхідним, вона радше бути входити до вступу як варіативна складова.
Специфіка основної частини має свої особливості, вона є найбільшою за обсягом та найбільш насиченою частиною промови. З метою упорядкувати увесь об'єм інформації та простежити думки оратора виділяють меншу за розміром, інформаційну, смислову одиницю під назвою «мікротема». Т. Анісімова пропонує таке визначення цього поняття: «Мікротема - закінчений за змістом та за структурою фрагмент мови, який включає окремі судження, отримані в результаті поділу тези, та аргументи на їх захист» [1, с.143-145]. Дослідниця вважає, що об'єм мікротеми не обмежений, членування на мікротеми може не співпадати з членуванням на речення, абзаци (так, наприклад, одна мікротема може охоплювати більше ніж 5 абзаців). Кожна мікротема зазвичай має побудову, подібну до логічного міркування: судження, аргументи, кінцівка. І така побудова є резонною, бо кожне твердження оратора повинне бути підкріплене аргументами, доказами чому саме так, а не інакше, особливо, коли йдеться про політичну промову, тому у поданому випадку прослідковується причинно-наслідковий зв'язок твердження з аргументами [1, с.143-146].
Л. Мацько називає аргументацію «серцевиною етапу підготовки промови» та уточнює, що у якості аргументів можна використовувати логічні закони, судження, аксіоми, факти [13, с. 98-99]. Окрім цього, дослідниця формулює основні критерії добору аргументів:
– аргументи мають бути істинними;
– повинен прослідковуватися нерозривний зв'язок з конкретною тезою, аргумент не повинен розповсюджуватися на інші тези;
– підбір аргументів мусить бути зорієнтованим на певну аудиторію, аргумент може бути вдало підібраним, але не справляти враження на аудиторію;
– одночасне збалансоване застосування аргументів як на користь тези, так і на противагу їй, аби якнайліпше переконатися у перевазі істинних;
– форма аргументації має бути образною [13, с. 99].
Перед оратором постає багато питань, які стосуються порядку аргументів: спочатку сильні аргументи, за ними слідують середньої сили і в кінці найбільш вагомий аргумент.
Т. Анісімова пропонує два типи побудови аргументації:
1. Спадна аргументація, за якої оратор починає із найпереконливіших доводів, але з часом їхня вагомість поступово вщухає. Проте промова може завершитися потужним висловом, кінцівкою, що має залишити у аудиторії емоційне переживання, захват тощо.
2. Висхідна аргументація. Зазначений тип аргументації має вектор сили спрямований вгору, тобто з кожним наступним аргументом напруження, запал лише примножується, й на відміну від спадного типу аргументації вплив на аудиторію зростає; такий тип аргументації є більш розповсюдженим [1, с.146- 148].
Створюючи мікротеми та добираючи аргументи, досвідчений оратор повинен орієнтуватися на характер аудиторії, для якої він виступає. Так, наприклад, якщо в мікротемі мовець висвітлює сухі факти, які потребують роздумів і взагалі стимулюють розумову діяльність у кінці ланцюжка аргументів, то тоді така промова буде доречною для людей, які надають перевагу логічним розсудам, а не емоційному впливу. Якщо ж комунікатор виступає перед молоддю, представниками творчих професій, людьми, які уподобають емоції, а не конкретику та факти, то йому слід добирати аргументи, пов'язані, наприклад, з мораллю, мистецтвом, творчістю та ін. [1, с.147-149].
Види заключної частини мать не менш вагомий вплив на хід промови і є стратегічно важливою, так як вдало сформований висновок відкладеться у пам'яті реципієнтів надовго, особливо, якщо він буде підсумовувати усе сказане до цього.
Л. Мацько виділяє такі типи закінчень:
1) елегантний;
2) доцільний.
Різниця між такими висновками полягає в тому, що доцільне закінчення вимагає підбиття релевантних підсумків, важливих для теми промови, а елегантне має закінчуватися витонченим художнім прийомом: цитатою, афоризмом, самоіронією, прислів'ям тощо.
Для політичної промови характерним є другий тип закінчення, котрий поділяється на наступні різновиди: підсумкові, апелювальні, типологічні.
Підсумкові висновки - це узагальнення всіх мікротем в промові, яке дає змогу реципієнту сформувати узагальнене та загальне представлення про висвітлену тему. Такі висновки можна зробити двома способами: поетапно, моделюючи висновок про кожний з етапів, та узагальнено. Обидва способи є дієвими.
Апелювальні висновки створені для того, щоб розрядити обстановку в аудиторії, зменшити дистанцію між комунікатором та реципієнтом. Такі висновки є урочистими, забарвленими, наповненими емоціями, та використовуються в епідейктичному красномовстві. Висновки цього типу ніби допомагають «зійти зі сцени» оратору та спостерігати за почуттями аудиторії щодо теми.
Типологічні висновки стимулюють поглиблене міркування стосовно поставленої теми, дають шанс її краще зрозуміти. В свою чергу їх поділяють на типологічні висновки з перспективою, котрі представляють майбутнє обраної теми, та типологічні висновки з фоном, що вирізняють обрану тему з-поміж інших за певними критеріями, особливостями [13, с.130-132].
Т. Анісімова виокремлює основні задачі, котрі оратор повинен виконати протягом промови:
1. Підсумувати ідеї промови, зробити висновок.
2. Повторити основні етапи розвитку теми.
3. Загострити проблему, аби посилити враження реципієнтів від промови.
4. Показати варіанти розв'язання проблеми, передбачити її можливі перспективи.
5. Запропонувати конкретне вирішення проблеми.
6. Звернутися до аудиторії із закликом, заохотити її [13, с.159-160].
Отже, структура політичної промови складається з окремих деталей, які, якщо об'єднані в один механізм, у руках оратора перетворюються на потужний та могутній виступ, тому наступним завданням нашого дослідження є розібрати промови - цілісний механізм - на крихітні деталі.
1.3 Мовні засоби на позначення минулого та майбутнього часу
Природа часу як одна з основних буттєвих категорій отримує детальне відбиття у різноманітних мовних засобах. Мовознавці розмежовують реальний час, в якому ми існуємо, та лінгвістичний час - мовну репрезентацію часових понять у лексичних одиницях темпоральної семантики та часових граматичних формах. Варто наголосити, що в англійській мові існує два терміни на позначення часу - «time» та «tense», які диференціюють загальне уявлення про час у філософському та психологічному сенсі (як «час життя») та граматичну категорію часу.
Мовна репрезентація часу граматичними та лексичними засобами здавна цікавила науковців. Для лінгвістичних розвідок характерним є розмежування трьох інтерпретацій часу: хронологічної (фіксація часових інтервалів за усталеною шкалою), релятивної (відношення «раніше - пізніше») та егоцентричної (усвідомлення часу через дейктики go - hic - nunc ). На основі цих інтерпретацій часу розбудовуються подальші описи темпоральних систем окремих мов.
Темпоральність є «міжрівневою» категорією, яка охоплює морфологічні, лексичні та синтаксичні засоби, що використовуються носіями мови для вираження часових відношень. Т. І. Дешерієва відносить до категорії темпоральності й контекстуальний час, під яким розуміє «сукупність засобів вираження засобами контексту і стилю сутності фізичного і філософського аспектів категорії часу» [10, с. 69?72].
Традиційно мовні засоби репрезентації часу поділяють на граматичні та лексичні. Хронологічно першими спробами пояснення природи часу з позицій лінгвістики є описи граматичної категорії дієслова на прикладі конкретних мов (античне мовознавство, лінгвістичні праці середньовічних європейських, арабських та японських учених і т.д.) [15, с. 66-69].
До лексичних засобів мовного втілення часу, що перебувають у фокусі уваги у нашому дослідженні, відносимо слова, до семантичної структури яких уходить сема темпоральності. Серед темпорально маркованих одиниць сучасної англійської мови виокремлюються слова різної частиномовної приналежності, а саме:
(1) темпоральні іменники, зокрема:
а) номінації відрізків часу: second, minute, hour, day, night, morning, evening, dawn, dusk, twilight, week, month, year, decade, century, millennium, moment, instant, twinkling, epoch, era, time, age, aeon, eternity, time;
б) назви днів тижня: Sunday, Monday, Tuesday, Wednesday, Thursday, Friday, Saturday;
в) назви місяців: January, February, March, April, May, June, July, August, September, October, November, December;
г) назви пір року: winter, spring, summer, autumn;
д) назви свят: Christmas, New Year's Day,May Bank Holiday, Labor Day, Independence Day, Thanksgiving Day, Guy Fawkes Day;
(2) темпоральні прикметники: past, last, former, late, previous, immemorial, ancient, medieval, next, proximo, coming, following, present і т.д.;
(3) темпоральні прислівники: ago, formerly, previously, prior, ultimo, earlier, before, now і т.д.;
(4) дієслова та іменники із семою «час»: a memory, an experience, to remember, to forget, to recollect, to originate і т.д.
Окрім того, до лексичних засобів вираження часу відносять стійкі та напівстійкі іменні групи - безприйменникові та прийменниково-іменникові конструкції.
Стосовно кореляції лексичних та граматичних засобів мовної репрезентації часу існує думка, що граматичні засоби, які вважають ядром функціонально- семантичного поля темпоральності, не завжди є об'єктивним засобом вираження часу у висловленні й потребують підтримки контекстуальними засобами [16, с. 44-46].
Н.В. Шуваєва переконливо доводить, що темпоральна лексика, яка займає периферію поля часу, утворює самостійну підсистему, елементи якої характеризуються багатством відтінків та значень і за своїм семантичним потенціалом не поступаються граматичному часу. Прийменниково-іменникові форми і прислівники, залежно від темпоральної ситуації, виконують функції конкретизаторів та модифікаторів часових форм [16, с. 44-46].
К.С. Яковлєва розглядає мовну концептуалізацію простору і часу (в рамках російської мовної картини світу) на матеріалі вживання дистанційних показників із семантикою «далеко/близько» та слів із семантикою «минуле ? теперішнє ? майбутнє» [17].
Час більшою мірою, ніж інші мовленнєво-мисленнєві категорії, які відображають атрибути дійсності, пов'язаний із суб'єктом, який переживає час, з його оцінкою, з його відчуттям часу [17, с. 236].
Суб'єктивний характер мовної концептуалізації дійсності знайшов відображення у багатьох особливостях природного вживання темпоральних висловлювань. Наприклад: time has come, to make a time of it, the good old days, high day, crucial moment, hard times, black day, happy times тощо.
Схемні образи часу становлять собою когнітивне підґрунтя значної кількості темпоральних «лексичних концептів» [17, с.79], які отримують втілення в лексичних одиницях сучасної англійської мови. Ці образи маніфестуються в особливостях сполучуваності досліджуваних одиниць із дієсловами та прийменниками. Особливий випадок сполучуваності становить собою вживання темпоральної одиниці у контексті, властивому «просторовим» одиницям, тобто метафорична транспозиція значення.
З фізико-філософської точки зору порядок минуле - теперішнє - майбутнє слугує вираженням структури буття як матерії, що розвивається. У досвіді пізнається реальність, теперішнє. Теперішнє - це той модус існування матерії, який переконує нас у реальності власне феномена часу. Минуле відображається за допомогою пам'яті. Процес згадування є складним синтезом реальних фактів та ідеальних домислів. Модус майбутнього, як свідчать психологи, характеризують реальні механізми, які забезпечують процес побудови моделей майбутнього. Спільною рисою минулого та майбутнього є синтетичне бачення фактів дійсності та ідеальних конструкцій. Відтак феномен часу є складною єдністю усіх трьох модусів та має синтетичний, інтегративний характер, у якому поєднані реальність та ілюзорність.
Концепт МИНУЛЕ вербалізують лексичні засоби, які, за словниковими даними, містять сему “минуле”. Серед них виокремлюються слова різної частиномовної належності, а саме:
– прикметники: past, last, former, late, previous, immemorial, ancient, chivalric, knightly, medieval тощо;
– прислівники: (long) ago, formerly, previously, prior, ultimo, yester- (day, year, evening, night), earlier, before тощо;
– іменники: yester- (day, year, evening, night), past, history тощо.
Конотативно лексеми на позначення минулого асоціюються як з позитивним, так і негативним, наприклад: glorious, great, golden past, painful, traumatic, dark, negative, difficult past.
Концепт МАЙБУТНЄ. Побудова моделей майбутнього, як і їх мовне втілення, є, за свідченням науковців, складним питанням (Анисов 2000; Любинская 2002; Головко 2006; A Matter of Time 2006; Blackburn 1999).
Майбутнє є мінливою абстракцією, оскільки не приходить таким, яким його чекають. Уявлення про механізми побудови майбутнього збагачуються за рахунок даних стосовно феномена функціональної асиметрії мозку людини. Встановлено, що ліва півкуля відповідає за орієнтацію у модусі майбутнього і співвідноситься з абстрактним пізнанням. Як наголошує Р. Якобсон, майбутнє, на відміну від минулого, яке засноване на чуттєвому пізнанні, «не дається суб'єкту у безпосередньому пізнанні і не може бути опорою у формуванні чуттєвих образів» [Якобсон 1985, с.281].
Майбутнє є найабстрактнішим модусом часу. За даними деяких досліджень, майбутній час у природних мовах завжди займає периферійне місце і є більш пізнім утворенням [Белякова 2005, с. 80].
Англомовний матеріал свідчить, що концепт МАЙБУТНЄ вербалізують лексичні одиниці, які знаходяться в опозиційних відношеннях «визначеність/ невизначеність» та «близькість/ віддаленість».
Відповідно, майбутнє може бути визначеним або невизначеним, близьким або далеким. Показниками визначеності майбутнього є лексеми типу tomorrow, next, proximo, coming, following тощо. Визначеність є контекстно залежною, тобто для адекватного розуміння потрібно знати, у якій системі координат відбувається референція.
Показниками невизначеності модусу майбутнього є темпоральні номінації типу some time, some day, whenever, any time, future, later, ulterior, subsequent, afterwards, prospective і т.д.
Далеке майбутнє виражається за допомогою означень remote, distant, far- away, far-off, far, far-flung тощо. Близьке майбутнє репрезентують лексеми close, near, forthcoming, upcoming, approaching та ін.
Також майбутнє виражається дієсловами approach, near, come тощо.
Близьке майбутнє може бути як визначеним, так і невизначеним. Майбутнє позначається також темпоративами типу henceforth, henceforward, from now on.
Концепти МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ МАЙБУТНЄ отримують соціокультурне забарвлення при втіленні номінаціями, які створюють референцію до часового періоду, апелюючи до осіб, подій, явищ та фактів, характерних для нього, наприклад: the time of Shakespeare, the days of Margaret Thatcher, the times of Queen Victoria, the era of Barak Obama.
Об'єктивація концептів МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ МАЙБУТНЄ завдяки цим засобам відбувається опосередковано, за допомогою фонових знань носіїв мови. Основною рисою політичної промови є те, що всі соціальні складові в ньому розглядаються в площині дихотомії «домінування / підкорення». Використовуються такі аргументаційні моделі, які впливають на почуття людини, а не на розум (мовець звертається до традиційних соціокультурних цінностей, історичних подій тощо). Емоційність та експресивність є невід`ємними рисами такої аргументації.
На вибір конкретної стратегії промови, також на вираження концептів МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ МАЙБУТНЄ впливають такі фактори, як мета промови, комунікативні настанови та характер взаємодії зі слухачем. Перед обранням відповідних стратегій та тактик при написанні пoлітичної промови потрібно побудувати мисленнєво-мовленнєве підгрунтя доповідача - концепцію.
Концепція є стислою і короткою першоосновою, системою знать про предмет, над якою і вибудовується стратегія як реалізація певної концепції.
До мовних засобів відбиття регламентативної стратегії членування текстів належать синтаксичні структури й семантичні явища, які постають у складних пропозиціях у формі підрядних речень, інфінітивних, дієприкметникових, атрибутивних структур.
У промовах політики використовують на позначення минулого та майбутнього часу такі «фігури мовлення», як:
– інверсія;
– звертання;
– повтори важливих слів;
– риторичні запитання;
– антитеза;
– анафора;
– метонімія:
Оскільки час становить собою феноменологічну суть, яка поєднує внутрішній, суб`єктивний досвід людини, що пізнає світ, та об`єктивну дійсність, концепти, базовані на схемних образах часу, ми розподілили на дві групи відповідно до способу сприйняття - сенсорні та соціокультурні.
Сенсорні характеристики часу є первинним способом сприйняття навколишньої дійсності у її темпоральному ракурсі. Ці характеристики охоплюють явища, які піддаються безпосередньому сприйняттю і візуальній чи логічній перцепції та містять позначення відношення до фізичного світу у своєму визначенні. До таких належать лексеми, які актуалізують концепт період часу, наприклад, day, year, night, evening.
Соціокультурні характеристики часу є відображенням уявлень про форми його існування, функціонування та структурну організацію. Визначальними є антропоцентрична спрямованість, адже саме людина, маніпулюючи, розподіляє свою діяльність у часі та надає потрібної темпоральної структури природному плину подій.
Висновки за розділом 1
Політична промова - це публічний текст, вимовлений перед цільовою аудиторією, задля забезпечення власного визнання та демонстрації лідерства промовця. Аналіз її структури показав, що в ньому вирізняються три дискурсивні смислові конституенти: вступна частина, основна та заключна. При цьому прагматичною домінантою вступної частини є встановлення контакту з аудиторією й формування уявлення про тематичну спрямованість виступу, основної - в підтримці уваги й зацікавленості основною темою виступу, в закріпленні політичних ідей, а функціональна специфіка заключної частини полягає в підведенні підсумків виступу та закликові до дії.
Оскільки метою політичної прoмови є вплив на свідомість та підсвідомість слухача, то для досягнення успіху політик зазвичай використовує певні засоби - комунікативні стратегії, за допомогою яких промовець маніпулює цільовою аудиторією.
Ефективність публічного виступу залежить від того, як оратор виконує одне із своїх основних комунікативних завдань - а саме: зменшує дистанцію між собою та аудиторією. Найкращі публічні виступи характеризуються образністю, що сприяє емоційності, більшій доступності та легкістю запам'ятовування матеріалу.
Для політичній промови притаманне вживання часових маркерів, пов`язаних зі схемним образом шлях. Також використовуються темпоральні засоби для позначення трьох точок на часовій осі - точки, що актуалізують концепти минуле, теперішнє та часова точка.
2. Лінгвальне формування образу минулого та майбутнього в промовах Бориса Джонсона
Аналіз політичних промов Бориса Джонсона було здійснено на матеріалі британської та американської преси й Інтернет-видань (Time Magazine, The Washington Post, Fox News, America.gov, CBS News, BBC News, The Huffington Post). До лексичних засобів мовного втілення часу, що перебувають у фокусі уваги даного дослідження, відносимо слова, до семантичної структури яких уходить сема темпоральності. Серед темпорально маркованих одиниць сучасної англійської мови виокремлюються слова різної частиномовної приналежності, що розкриває цей розділ.
2.1 Характеристика лексем та їх структура у політичних промовах Бориса Джонсона
В промовах Бориса Джонса виділені темпоральні іменники, зокрема:
а) номінації відрізків часу: second, minute, hour, day, night, morning, evening, dawn, dusk, twilight, week, month, year, decade, century, millennium, moment, instant, twinkling, epoch, era, time, age, aeon, eternity, time:
1) My happiest days were spent playing rugby (промова для Daily Mail)
2) Next year will be a great year for our country - the year we get Brexit done, boost NHS funding, invest in infrastructure and level up access to opportunity and prosperity across our great nation (промова на Brexit)
3) In this election your voice has been heard and about time too (промова на Brexit)
4) Why should I? I haven't lived in the United States for, you know, well, since I was five years old (промова для Daily Mail)
5) I have a message for all of those who voted for us yesterday, you may only have lent us your vote, you may not think of yourself as a natural Tory (промова для Daily Mail)
6) I will make it my mission to work night and day, flat out to prove you right for voting for me this time around (промова на Brexit)
б) назви днів тижня: Sunday, Monday, Tuesday, Wednesday, Thursday, Friday, Saturday:
On Monday took the decision not to ratify anything until a final version of the withdrawal agreement clears all its stages in the UK (BBC News, March 18).
в) назви місяців: January, February, March, April, May, June, July, August, September, October, November, December.
That will inevitably lead to a few extra weeks' work on the EU side and it will do all it can to avoid being blamed if things are not ready on October 31. (BBC News, March 18).
We politicians have squandered the past three years I will put an end to all that
nonsense and we will get Brexit done by the 31st of January (інтерв'ю для Daily Mail) г) назви пір року: winter, spring, summer, autumn.
I hope that you had an enjoyable and productive summer recess, with the opportunity for some rest ahead of the return of the House (BBC News, August 20).
д) назви свят: Christmas, New Year's Day,May Bank Holiday, Labor Day, Independence Day, Thanksgiving Day, Guy Fawkes Day.
We will deliver on the promise we made to the people and get the Brexit vote wrapped up for Christmas (BBC News, November 20).
For me Christmas is always a time to enjoy the fact that I have all these people around me that I may have ignored all through the year (BBC News, November 20).
2) темпоральні прикметники: past, last, former, late, previous, immemorial, ancient, medieval, next, proximo, coming, following, present і т.д.;
We politicians have squandered the past three years (Euronews, November 15).
One of the interesting features of the last 30, 40 years is actually American exports to the European Union, US, have increased faster than ours have (Euronews, November 15).
Next year will be a great year for our country - the year we get Brexit done, boost NHS funding, invest in infrastructure and level up access to opportunity and prosperity across our great nation (Euronews, November 15).
3) темпоральні прислівники: ago, formerly, previously, prior, ultimo, earlier, before, now і т.д.
We have a precooked Brexit meal ready to pop in the microwave -- and we will bring it before Parliament this week (BBC News, November 20).
I can imagine people's pencils hovering over the ballot paper and wavering, before coming down for us and the Conservatives (BBC News, November 25).
4) дієслова та іменники із семою «час»: a memory, an experience, to remember, to forget, to recollect, to originate і т.д.
And what we were told, if you remember we should have a reformed EU, a fundamentally reformed, wholesale change in Britain's relationship with the EU was promised (BBC News, November 15).
Сенсорний концепт період часу вербалізований у промовах Бориса Джонсона лексемами зі значенням повторюваності періодів часу. За ознакою фіксованості ці мовні засоби можна поділити на підгрупи фіксованої (second, minute, hour, day, night, morning, evening тощо) та нефіксованої тривалості (moment, instant, twinkling тощо). Лексеми першої підгрупи утворюють своєрідну шкалу фіксованості показників фізичної вимірності часу та ілюструють суб'єктивне сприйняття його тривалості. Темпоральні одиниці групи нефіксованої тривалості утворюють опозицію короткочасність/ довготривалість (instant, twinkling, moment/aeon, eternity, epoch, era).
Окрім того, до лексичних засобів вираження часу відносять стійкі та напівстійкі іменні групи - безприйменникові та прийменниково-іменникові конструкції.
I saw the whole [European Union] change. It was a wonderful time to be there. The Berlin Wall fell and the French and Germans had to decide how they were going to respond to this event, and what was Europe going to become, and there was this fantastic pressure to create a single polity, to create an answer to the historic German problem, and this produced the most fantastic strains in the Conservative Party, so everything I wrote from Brussels, I found was sort of chucking these rocks over the garden wall and I listened to this amazing crash from the greenhouse next door over in England as everything I wrote from Brussels was having this amazing, explosive effect on the Tory party, and it really gave me this I suppose rather weird sense of power.
Вживання особових займенників I/we та присвійних займенників my, mine, our, ours у промовах Бориса Джонсона є також засобом виявлення ставлення мовця до адресата, статусу адресанта/адресата, засобом кодування різних аспектів комунікативних інтенцій мовця.
My happiest days were spent playing rugby (BBC News).
My role was to give instruction in English, in Latin, in physical education (BBC News).
I did to the best of my limited abilities and it was unbelievable fun (BBC News). За допомогою особового займенника we та присвійного займенника our, політик-оратор презентує себе як пересічного громадянина, представляє ідею спільної праці, акцентує увагу адресата на наявності спільних проблем, які потрібно вирішувати спільними зусиллями. Таким чином, вживаючи подібні займенники, відбувається не тільки звернення до масового слухача, але і вираження колективного. Все це надає промові театральності, емоційності, фантомності.
We recall that what binds this nation together is not the colors of our skin or the tenets of our faith or the origins of our names (BBC News).
Говорячи We/Ми та our/наш, Борис Донсон застосовує, як позитивну конотацію, але політичного противника характеризує у негативному плані.
At such a time in history, we who are free must proclaim anew our faith. This faith is the abiding creed of our fathers. This faith rules our whole way of life. It decrees that we, the people, elect leaders not to rule but to serve. It asserts that we have the right to choice of our own work and to the reward of our own toil. And it warns that any man who seeks to deny equality among all his brothers betrays the spirit of the free and invites the mockery of the tyrant (The Guardian).
Використовуючи цю тактику, політик намагається аргументувати запропоновану тезу тим, що він є частиною суспільства, в якому живе, а тому не може нашкодити тим, хто його оточує. В основі цієї тактики лежить такий вид аргументації як ствердження, який оснований на емоційних аргументах. Щоб підкреслити свою належність до британського суспільства, політик активно використовує «колективний» особовий займенник We.
We understand that people are desperate to move on. That does not mean we will just accept the prime minister's reckless approach on how it's done (The Guardian).
We will deliver on the promise we made to the people and get the Brexit vote wrapped up for Christmas (The Guardian).
After years of delay and rancour in Parliament, we will deliver certainty and hard-working businesses and people across this country will have a firm foundation on which to plan for the future (The Guardian).
Концептуальні метафори часу в політичних промовах Бориса Джонсона містять суспільно-історичні, релігійні, наочно-образні уявлення про часові ознаки, що знаходять відображення в англомовній картині світу.
Так у своїй передвиборчій програмі він дав негативну оцінку опонентові - to blow the hole in the deficit, він мав на увазі, що той прирік на провал заплановану ідею - to blow a hole.
Час втілюють метафори час є людина (time is a master, time tells, time is cruel), час є предмет (kill time, own time), час є ресурс (limited, sufficient time), час є простір (long day, deep autumn, days are far away) та час є контейнер (day, morning, moment, month, year … is filled with; in, at, on Monday; time is a prison).
Оскільки час є феноменологічною суттю, що поєднує внутрішній, суб'єктивний досвід людини, яка пізнає світ, та об'єктивну дійсність, то концепти, які базуються на схемних образах часу, що становлять передконцептуальний рівень сприйняття, ми розподілили відповідно до способу сприйняття на дві групи - сенсорні та соціокультурні. Аналіз лексичних одиниць з темпоральною семантикою показав, що схемні образи шлях та цикл зорганізовують сенсорні концепти період часу, минуле, теперішнє, майбутнє та соціокультурні концепти день тижня, місяць, пора року, свято, часова точка.
2.2 Комунікативна роль часових форм дієслів для вираження минулого та майбутнього у політичних промовах Бориса Джонсона
Основною функцією мови є комунікативна, це означає що мова існує для зберігання та передавання інформації. Але в політичній сфері мова використовується не тільки як інструмент формування і висловлення думки, засіб спілкування, а і як «засіб впливу на індивідуальну та громадську свідомість» [5].
Вживання часових форм дієслова Борис Джонсон під час промови для орієнтації аудиторії на майбутнє, втілює прагнення вселити впевненість у світлому майбутньому країни і своїй ролі у цьому.
We shall respect our treaty commitments. We shall support vigorously the principle that no country has the right to impose its will or rule on another by force. We shall do our share in defending peace and freedom in the world. But we shall expect others to do their share (The Guardian).
Базовані на схемному образі шлях концепти минуле, теперішнє та майбутнє є сенсорними за своєю природою, але при цьому не позбавлені соціокультурного забарвлення. Вони забезпечують розуміння людиною порядку подій та явищ. Концепт теперішнє показує реальність власне часу. Спільною рисою концептів минуле та майбутнє є синтетичне бачення подій, тому схемний образ шлях необхідно сприймати в інтегративній єдності усіх трьох концептів, в яких поєднані реальність і, певною мірою, примарність. В промовах Бориса Джонсона присутні концепти минулого, теперішнього та майбутнього.
After years of delay and rancour in Parliament, we will deliver certainty and hard-working businesses and people across this country will have a firm foundation on which to plan for the future (The Guardian).
Лексичні засоби об'єктивації концептів минуле, теперішнє та майбутнє можна диференціювати за показниками частиномовної належності, способу та спектру дії. Лексикалізації концепту минуле слугують меті відмежування одних подій від інших, віднесення до іншого життєвого устрою (окремої людини чи суспільства), який експліцитно чи імпліцитно протиставляється існуючому. Засобами об'єктивації концепту теперішнє слугують темпоральні конструкції, що описують дії різної тривалості - від короткої миттєвості до тривалого періоду. Концепт майбутнє вербалізують лексичними одиницями, що визначають майбутнє як визначене та невизначене, близьке або далеке. Встановлено, що концепти минуле, теперішнє та майбутнє набувають соціокультурного забарвлення у номінаціях, які апелюють до осіб, подій, явищ та фактів, характерних для певного часового періоду. Наприклад, Борис Джонсон в своїх промовах наголошує:
It does look as though this one-nation Conservative government has been given a powerful new mandate to get Brexit done...and not just to get Brexit done but to unite this country and take it forward (The Guardian).
Next year will be a great year for our country - the year we get Brexit done, boost NHS funding, invest in infrastructure and level up access to opportunity and prosperity across our great nation (The Guardian).
It will take us out of the E.U., overhaul our immigration system, and will enshrine in law record investment for the NHS (The Guardian).
If we get outside the EU, if we leave the EU system, we will be relieved of a huge amount of unnecessary regulation that is holding this country back (The Guardian).
Як бачимо, Борис Джонсон має надзвичайний хист до публічного виступу.
Промови є настільки ефективними завдяки наступним чинникам:
? Він зацікавлений у конкретних деталях, що видає в ньому конструктивний тип оратора;
? Промови чітко структуровані і мають свою історію, свій сюжет;
? Використовує антитези: він використовує повтори в структурі свого публічного виступу задля демонстрації контрасту між певними точками зору.
Промови пронизані відчуттям щирості, відчуттям віри у власні слова, що забезпечує більший емоційний вплив на аудиторію та високий ступінь довіри до сказаних ним слів.
«Ситуативними» компонентами, що доповнюють семантичне коло в конкретному випадку, є дієслова to heal (зцілювати, виліковувати) та repair (лагодити, ремонтувати), які використовуються політиками у значенні
«змінити на краще».
The real journey - to heal a nation and repair the world - will have truly begun. Поповнюють це семантичне коло й такі компоненти, як retrain, re-equip:
Now is the time to put a new foundation for growth in place - to rebuild our economy, to retrain our workforce, and re-equip the Britain people
Форми минулого часу зустрічаються частіше для вираження особистого:
I was 18 or something like that and I had to deal with these very, very alarming Australian adolescents of both sexes who were extremely difficult to control.
Борис Джонсон у своїх промовах наголошує, що він може і здатен привести країну на новий рівень, використовуючи тактику обіцянок, яка є традицйною у політичному дискурсі.
The oven is on, it is set at gas mark four, we can have it done at lunchtime and the new deal I negotiated will restore our great institutions
We have lost so much time, we have reached an agreement and we must now implement it without delay to put an end to the uncertainty that is hurting millions of citizens and businesses
Times have been tough, the economy has been tough. But I want to bring forward a fantastic manifesto for taking the city forwards.
Підсумовуючи результати дослідження варто зазначити, що політична комунікація пов'язана з різноманітними формами лінгвістичної маніпуляції та мовленнєвої тактики, які уможливлюють управління свідомістю і контроль над менталітетом широкого загалу. Тексти політичних промов дуже часто носять характер реклами і в даному аспекті вони представляють інтерес для лінгвістів не лише в рамках локуції, іллокуції та перлокуції, а й на рівні перлокутивного ефекту, адже мають зацікавити, мотивувати і привести до певних дій адресата.
...Подобные документы
Темпоральна характеристика категорії часу, особливості регулювання даної категорії по відношенню до дієслів в українській мові. Форми теперішнього та майбутнього часу. Особливості та можливості використання дієслів минулого та давноминулого часу.
курсовая работа [52,0 K], добавлен 04.12.2014Практична робота з граматики англійської мови: вивчення форми дієприкметника минулого часу, минулого невизначенного часу. Приклади утоврення дієслова, іменника, прислівника за допомогою суфіксів. Переклади текстів з англійської на українську мову.
контрольная работа [16,9 K], добавлен 26.09.2008Порівняльна характеристика минулого категоричного часу у турецькій мові і минулого простого в англійській мові. Зіставлення означеного імперфекту і минулого подовженого часу у цих мовах. Минулий доконаний тривалий час в англійській і турецькій мові.
курсовая работа [63,5 K], добавлен 21.03.2015Принципи побудови майбутнього часу та способи його передачі в українській та німецькій мовах. Зміст категорій виду та специфіка використання модальних дієслів. Вживання форм умовних способів для вираження майбутнього часу, проблеми при його перекладі.
курсовая работа [39,4 K], добавлен 27.12.2010Політична промова як об’єкт лінгвістичного вивчення, її загальна характеристика та зміст, структура та елементи, головні вимоги та фактори, що визначають ефективність, відмінні особливості. Лексична та фразеологічна основа текстів політичних промов.
курсовая работа [45,6 K], добавлен 31.01.2014Встановлення лінгвостилістичних особливостей політичних промов прем’єр-міністра Великої Британії У. Черчилля на фонетичному, лексичному і синтаксичному рівнях мови та визначення їхньої ролі у формуванні суспільної думки. Дослідження політичного дискурсу.
статья [35,0 K], добавлен 27.08.2017Основні риси політичного дискурсу та тактики аргументації. Вплив гендерної приналежності політиків на вираження аргументації в їх передвиборних промовах. Специфіка аргументації у промовах політиків різних партій. Збереження аргументації при перекладі.
дипломная работа [104,2 K], добавлен 03.03.2010Реалізація категорії минулого доконаного граматичного часу дієслова в залежності від його різнопланової семантики у функціональних стилях сучасної англійської мови. Вживання the Past Perfect Tense у часових та причинно-наслідкових підрядних реченнях.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 05.01.2013Дієслово, як частина мови. Граматична категорія часу в англійській мові. Проблема вживання перфектних форм. Функціонування майбутньої та перфектної форм в сучасній англійській літературній мові на основі творів американських та британських класиків.
курсовая работа [90,3 K], добавлен 02.06.2015Теоретичні засади вивчення найменувань музичних інструментів. Лексика як система. Синоніми та антоніми. Теорія мовних універсалій. Полісемія, пряме та непряме значення. Мовна картина світу та її відображення. Лексеми "ідеофони", "ударні інструменти".
курсовая работа [185,1 K], добавлен 16.05.2014Аналіз мовних засобів реалізації тактик стратегії інформування на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин. Види інформації, які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання. Особливість вивчення плану введення в оману.
статья [32,4 K], добавлен 18.08.2017Порівняльний аналіз категорії виду в англійській та українській мовах. Перспективність досліджень порівняльної аспектології. Зв'язок категорії виду з категорією часу, парадигма часових форм. Значення українських і англійських дієслів доконаного виду.
курсовая работа [31,3 K], добавлен 06.05.2009Визначення поняття "іронія", її основні онтологічні ознаки. Мовностилістичні засоби вираження іронії в англійській мові: графічні та фонетичні, лексико-семантичні, стилістичні прийоми на синтаксичному рівні. Особливості та способи перекладу текстів.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 17.12.2013Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів. Вербальний символ та його функціонування. Аналіз статей про образ України в англомовній пресі. Невербальні компоненти спілкування. Засоби вербалізації образу.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 13.09.2015Аналіз особливостей вербалізації авторських інтенцій у тексті. Визначення суспільно-політичних поглядів митця на основі аналізу мовних особливостей "Щоденника" В. Винниченка. Стилістичні функції різних лексичних груп, репрезентованих у "Щоденнику".
статья [24,0 K], добавлен 07.11.2017Аналіз випадків вираження спонукання до дії, зафіксованих в текстах англомовних художніх творів. Поняття прагматичного синтаксису. Прагматичні типи речень. Характеристика директивних речень як мовних засобів вираження спонукання до дії в англійській мові.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 27.07.2015Кількість як одна з універсальних характеристик буття. Особливості лексичних та лексико-граматичних засобів вираження значення множинності в сучасній англійській мові. Аналіз семантичних аспектів дослідження множинності. Розгляд форм множини іменників.
курсовая работа [75,4 K], добавлен 13.12.2012Категорія модальності як одна з мовних універсалій, модальні слова. Граматичні засоби вираження модальності в іспанській мові. Приклади засобів вираження бажаності та сумніву, зобов’язання і необхідності, гіпотези, припущення, можливості та ймовірності.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 24.05.2012Теоретичні засади вивчення англійської фразеології. Основні структурні, семантичні та етнокультурні особливості англійських фразеологізмів з ономастичним компонентом. Методичні рекомендації щодо вивчення фразеологізмів з ономастичним компонентом у школі.
дипломная работа [150,3 K], добавлен 29.11.2011Дискурс як тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище та мовленнєвий потік. Особливості дистрибуції та значення дієслів заборони, їхній вплив на адресата політичного дискурсу. Специфіка та будова лексико-семантичного поля дієслів заборони.
статья [80,2 K], добавлен 08.07.2011