Лексикографічне відтворення опозиційності в сакрально-політичному наративі Є. Сверстюка

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Інститут української мови НАН України

Лексикографічне відтворення опозиційності в сакрально-політичному наративі Є. Сверстюка

Козирєва З.Г.

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

Анотація

У статті на прикладі мовотворчості Є. Сверстюка здійснено спробу в словниковому форматі описати лексичну систему мови письменника, що дає змогу якнайповніше відтворити сучасний стан лексики та фразеології сучасної української літературної мови, виявити шляхи оновлення її лексикону та фраземікону. Авторський словник розглянуто як надійний інструмент дослідження ідіостилю та художнього світу творчої мовної особистості загалом. Встановлено, що словник є репрезентантом мови творчої особистості та першоосновою для дослідження цієї мови і дає відповідь на два основні питання: причина створення нових слів і виразів та мовні засоби їх створення. Доведено, що домінантою композиційно-мовленнєвої структури публіцистики Є. Сверстюка є створений ним тип сакрально-політичного наративу, в якому можна виділити перифразні деривати релігійних найменувань; розлогі гнізда відрелігійних інновацій; одиниці відтворення індивідуального світосприйняття; номінації художньо-естетичного увиразнення зображуваного.

Ключові слова: ідіостиль, словник, лексикографія, Є. Сверстюк, опозиційні пари.

Abstract

LEXICOGRAPHIC REPRODUCTION OF OPPOSITION IN THE SACRAL-POLITICSL NARRATIVE OF E. SVERSTIUK

Kozyreva Z.G.

Candidate of Philology Senior Researcher

Institute of the Ukrainian language of the National Academy of Sciences of Ukrainain

In the article on the example of Movomorovye E. Sverstyuk made an attempt in the dictionary format to describe the lexical system of the language of the writer, which allows to fully reproduce the current state of vocabulary and phraseology of the modern Ukrainian literary language, identify Ways of updating its vocabulary and phraseemiat at the current stage of development. Learning the language of creative personality helps to understand the living processes occurring in the common language.

The task of the writer of the Pozaslovnikovoп vocabulary of a creative linguistic personality - take away and to describe the lexical units which not only characterize the idiolite artist, but also can be assessed as his prospective contribution to the development of the lexical fund of the Ukrainian Literary language and unrealized semantic, aesthetic, expressive potential of its means. The author's vocabulary is a reliable tool for researching idistyle and art world of creative linguistic personality in general.

The two arguments of this process are substantiated: The dictionary is a presentation of the language of the creative personality and at the same time it is the basis for further research of the language of the creative personality, thus, such a dictionary gives an answer to two main questions: the reason for Words and expressions, and their linguistic creation tools. It is proved that the dominant composition-speech structure of the publicist is. Sverstyuk, a type of sacral- political narrative is created, in which one can distinguish periphrasic derivatives of religious names; Sprawling nests of religious innovations; Units of individual perception of the world; The nomination of artistic and aesthetic expressiveness of portray.

It is also prospective to replenish the consolidated dictionary of the “Ukrainian lexicon XVIII - XXI century” the systematized registry of the author's dictionary.

Keywords: idiostil, dictionary, Lexography, Ye. Sverstyuk, opposition couples.

Системне вивчення структури сучасної української мови забезпечує тісне поєднання основних галузей академічної лексикографії, серед яких вагоме місце належить авторській лексикографії. Дослідження лексичної системи (у поєднанні з фразеологічною системою) сучасної української літературної мови з урахуванням найновіших теоретичних і практичних здобутків вітчизняної лексикології, фразеології, лексикографії та фразеографії, здійснення на їхній основі в словниковому форматі опису лексичної системи сучасної української літературної мови у формі словника мови письменника дасть змогу якнайповніше відтворити сучасний стан лексики та фразеології сучасної української літературної мови, виявити шляхи оновлення її лексикону та фраземікону на нинішньому етапі розвитку. Вивчення мовосвіту творчої мовної особистості допомагає зрозуміти живі процеси, що відбуваються в загальнонародній мові, що, власне, визначає актуальність такого дослідження. Оскільки головним об'єктом опису в авторському словнику є слововживання конкретної творчої мовної особистості, інтерпретація відібраного мовного матеріалу, який може містити як слова загальномовної лексики, так і слова обмеженого слововживання (поетичні, книжні, жаргонні, термінологічні, діалектні), на відміну від загальномовного словника, враховує передусім чинник естетичного навантаження слова, його переосмислення і перетворення. Завдання укладача позасловникової лексики творчої мовної особистості - відібрати й описати ті лексичні одиниці, які не лише характеризують ідіолект митця, а й можуть бути оцінені як його перспективний внесок у розвиток лексичного фонду української літературної мови та нереалізований змістовий, естетичний, експресивний потенціал її засобів.

Зрослий в останні десятиріччя інтерес до вивчення мовотворчості як різновиду творчої діяльності окремої особистості, а часом і естетично трансформованих засобів народної мови, спричинений прагненням пізнати віддзеркалені у високохудожній формі особливості національного світовідчуття та української мовної свідомості. Джерелом збагачення національної мови новаціями (лексико-фразеологічними, граматичними, словотвірними, стилістичними) є мовотворчість видатних письменників, публіцистів і перекладачів. Реалізація культури відбувається через художню мову, яка потребує закріплення в авторському словнику як надійному інструменті дослідження ідіостилю та художнього світу письменника і, ширше, творчої мовної особистості загалом. Процес цей двосторонній: з одного боку, словник є репрезентантом мови творчої особистості, з другого, - він першооснова для подальшого дослідження мови творчої особистості. Акумулюючи багатий матеріал мовно-виражальних засобів у творах письменника, словник дає змогу з'ясувати вплив його творчості на розвиток літературної мови та визначити характер наступних лінгвістичних досліджень. Отже, словник покликаний дати відповідь на два основні мовознавчі питання: 1) причина створення нових слів і виразів; 2) мовні засоби їх створення. Саме аналіз цих аспектів є метою статті, як взірець можливого вивчення в цьому річищі обрано мовотворчість Є . Сверстюка.

Останнім часом літературно-громадський інтерес до творчості шістдесятників, зокрема до творів представника їх радикального крила Євгена Сверстюка, помітно пожвавився: з'являються статті, в яких по-новому оцінюється творчість письменника та її значення для сучасності. Водночас майстерність Є. Сверстюка - художника слова - вивчена недостатньо. Працюючи практично в усіх літературних жанрах - прозі, поезії, літературній критиці, Є. Сверстюк доносить до читача думку, висловлену образною мовою, відточеним і вивіреним словом. Тонке розуміння сили слова, повернення йому первісного значення, точне оперування ним в образних тлумаченнях - визначальна характеристика Сверстюка-письменника, послідовного борця з “порожніми” словами і втіленими в них ідеалами. Зауважимо, що неупереджена оцінка шістдесятництва, як і тогочасної дійсності, може бути дана через два-три покоління людьми, вільними від особистих образ. Зараз нас цікавлять засоби (передусім мовні), на які спиралися і за допомогою яких досягали мети письменники-шістдесятники. У світоглядній системі письменника на першому місці перебуває лексика соціально-політичного, етичного змісту.

Це загальновживані терміни або слова, які в творі набувають ідеологічного змісту. Особливістю творів Є. Сверстюка є поєднання, взаємопроникнення двох стилів - публіцистичного і релігійного. За жанром публіцистичні твори Є. Сверстюка (“Блудні сини України” - далі БСУ, “Світлі голоси життя” - СГЖ) - філософсько-експресивні есе. Серед порушених тем - соціальна, національно-культурна, релігійна. Одне з пріоритетних завдань сучасної лінгвістики вчені вбачають у з'ясуванні способів вербалізації релігійної діяльності української спільноти. Мова духовної сфери у творчості Є. Сверстюка посідає особливе місце. Домінантою композиційно-мовленнєвої структури публіцистики Є. Сверстюка є створений ним тип сакрально-політичного наративу. Вжитий Є. Сверстюком церковнослов'янізм жестоковийний (Нині релігійна хвиля, по суті, не натрапляє на перешкоди. ..Головною перешкодою тій хвилі стає “жестоковийна”, затверділа у гріховності, закореніла в службізмі казенна Церква - БСУ, 75), за яким стоїть образ упряжної тварини, яка не згинає шию і не дає себе загнуздати, тобто має значення “з твердою шиєю, упертий”, тлумачимо низкою синонімів “жорсткий, непокірний, непохитний, невблаганний, упертий; твердокам'яний, твердошиїй”. Термін жестоковийний - калька гр. ск^протрахл^о^ у перекладі Септуагінти на церковнослов'янську мову, де вона має два відповідники - “жорсткий” і “жорстокий”; у перекладах з Вульгати поняття “жорстокий” відсутнє; так само в івриті ам каше ореф означає “жорсткошиїй”), тобто поєднання слів жорсткий і вия “шия” - “який не згинає шию, не хилить голову”. У перекладі Біблії І. Огієнка зазначений церковнослов'янізм, який ужитий п'ять раз стосовно народу Ізраїлю (Вих. 32:9, 33:3, 33:5; Повт. зак. 9:6, 9:13), послідовно передано лексемою твердошиїй). З огляду на контекст є підстави припустити, що Є. Сверстюк ужив церковнослов'янізм не випадково, а саме з орієнтацією на помилкову давньогрецьку сему “жорстокий”.

У творах Є. Сверстюка виділяємо:

• перифразні деривати релігійних найменувань (безбожність “жорстокість”);

• розлогі гнізда відрелігійних інновацій (каїни, каїністи; іконізація, іконізувати);