Функційність оніма кремль в українській поезії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

ФУНКЦІЙНІСТЬ ОНІМА КРЕМЛЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

Ю.І. Браїлко, канд. філол. наук, доц.,

доцент кафедри філологічних

дисциплін і методик їх викладання

Анотація

Статтю присвячено виявленню прагматичного ресурсу власної назви Кремль в українському поетичному дискурсі. З'ясовано її аксіологічну різновекторність, домінантну функцію - ідеологічну, яка пов'язана передусім із пресупозиційними значеннями `радянська влада' та `російська влада'.

Ключові слова: Кремль, онім, топонім, хоронім, архітектуронім, пресулатонім, ідеологема.

Аннотация

Ю. И. Браилко, Полтавский национальный педагогический университет имени В. Г. Короленко, кафедра филологических дисциплин и методик их преподавания

ФУНКЦИОНАЛЬНОСТЬ ОНИМА КРЕМЛЬ В УКРАИНСКОЙ ПОЭЗИИ

Статья посвящена исследованию прагматического ресурса имени собственного Кремль в украинском поэтическом дискурсе. Установлена его аксиологическая разновекторность, доминантная функция - идеологическая, которая связана с пресуппозиционными значениями `советская власть' и `российская власть'.

Ключевые слова: Кремль, оним, топоним, хороним, архитектуроним, пресулатоним, идеологема.

Annotation

Yu. I. Braiilko, Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Department of Philological Subjects and Methods of Teaching

THE FUNCTION OF ONYM KREMLIN IN UKRAINIAN POETRY

The choronym Kremlin has been poorly researched by the linguists before; it predictably should implement essential connotative potential in poetry. There are only occasional observations carried out in the analysis of various linguistic issues (O. Koval, T. Mozharova, I. Nazarenko, etc.). The necessity of studying the artistic significance of this onym determines the relevance of the chosen topic. The purpose of the article is to clarify the specifics of revealing the pragmatic potential of the onym Kremlin in the Ukrainian poetic discourse. Ukrainian poetry texts of folklore and literary origin have been chosen as the material for the study. The descriptive method, the comparative-semantic one, the method of contextual analysis, in particular, its contextual and intertextual varieties, are used in this research.

The cultural information and the secondary connotative content of the omyn Kremlin, which initially reveals the signs of the toponym/choronym, makes it possible for its versatile classification definition. The presupposition significance of this onym as “Soviet power” or, more rarely, “Russian power” is dominant and it consolidates an ideological function in the poetic sense. Axiological multivectorality of the choronym, as well as in the toponym Moscow, is determined by extra-linguistic factors, in particular, the political background and the views of the addressee of speech. The positive assessment of the ideologues of Kremlin is explored as much as possible by contextual lexemes with the common semantics of light and heat, as well as units of the lexical-semantic field “Star”. Means of displaying negatively- evaluative connotations of the onym Kremlin are variegated, among other distinguishable mythological allusions. In general, its poetic connotations testify to the participation in the construction of a universal conceptual opposition “good-evil”. An effective means of actualizing various pre-suppositional values and modeling occasional semantics is the interaction of the choronym Kremlin with other toponyms or, occasionally, with their appellate correspondences.

The perspectives of research are seen in the establishment of the frame onyms- ideologeme in Ukrainian poetry and statement of ways to realize their semantic and pragmatic potential.

Key words: Kremlin, onym, toponym, choronym, architectonym, presulatonym, ideologem.

Виклад основного матеріалу

Сучасній українській літературній ономастиці бракує широкого системного підходу до аналізу матеріалу. Вилучення для дослідження самих тільки онімів, урахування лише вузького контексту й зосередженість на вивченні певного ідіостилю без пошуку транстекстуальних зв'язків, недостатня увага до т. зв. периферійних одиниць породжує обмеженість наукового осмислення ролі тієї чи тієї власної назви в художньому дискурсі.

У центрі мовознавчих досліджень до сьогодні не перебувала «знакова назва простору» [1, с. 146] Кремль, яка прогнозовано має реалізовувати в поезії ваговитий конотативний потенціал. Існують лише побіжні спостереження, здійснені в рамках аналізу різної лінгвістичної проблематики (див. роботи І. Ільченко та Д. Бабич [7, с. 245], О. Коваль [8, с. 153], Т. Можарової [12, с. 146, 171-172], І. Муромцева й О. Муромцевої [13, с. 278], І. Назаренко [14, с. 225]). Чомусь оминули увагою значущість аналізованого прецедентного пропріатива в поетичних текстах Яра Славутича та Євгена Маланюка автори дисертацій, присвячених ономастикону ідіолектів цих письменників (Л. Селіверстова [15], Г. Мельник [11]). З огляду на сказане вище вважаємо тему нашої розвідки актуальною.

Метою статті є з'ясування специфіки вияву прагматичного потенціалу оніма Кремль в українському поетичному дискурсі. Матеріалом для дослідження обрано українські поетичні тексти фольклорного й літературного походження. У роботі використано описовий, зіставно-семантичний метод, метод контекстуального аналізу, зокрема його власне контекстуальний та інтертекстуальний різновиди.

Власна назва Кремль, утворена способом онімізації від апелятива, що позначав внутрішню фортецю в містах давньої Русі [5, с. 463], є варіантом оніма Московський Кремль. Різнопланова культурна інформація дає підстави для її класифікації і як топоніма (хороніма, ойкохороніма/міського хороніма, урбаноніма, кварталоніма), оскільки беззаперечними є локативні складники значення (`центральна частина Москви', `найдавніша частина Москви'), і як прагматоніма (архітектуроніма, фортифікаціоніма, меморіалоніма), адже Кремль є й об'єктом матеріальної культури - спорудою, фортецею, архітектурною та історичною пам'яткою. Крім того, внаслідок ономастичної метонімії `місце перебування очільника держави' ^ `державна влада' власна назва Кремль набула також уособленого значення вищих кіл влади СРСР або Російської Федерації, як-от: <..> зараз Кремлю дедалі менше й менше і дедалі важче і важче вдається підтримувати ілюзію, що в Україні зовсім все погано (Укрінформ, 18.01.2016); Кремль заперечує, що відправляв найманців ПВК «Вагнера» до Венесуели для підтримки режиму президента Ніколаса Мадуро (znaj.ua, 27.01.2019). Тому цілком аргументованим буде кваліфікування пропріатива Кремль з опертям на класифікацію М. М. Торчинського [16, с. 273, 286] і як ергоніма з такою подальшою градацією: пресулатонім (назва керівної структури) ^ міністеріонім (найменування керівної державної установи).

В українському поетичному дискурсі онім Кремль запобутував, за нашими спостереженнями, наприкінці другого десятиліття ХХ ст., заманіфестувавши передусім ідеологічну функцію. Саме тоді (1918 р.) Москві було повернуто статус столиці й, отже, вона стала місцем, де перебувають владні інституції. Традиційну локалізаційну семантику хороніма Кремль поети синтезували зі значеннями `центр революції', `місце народження нового світоустрою': Червоні нерви оголила земля: / Від Бастилії - до паризької комуни. / До Будапешта - від Кремля. / І далі. Далі. Замикайте коло / Вибухових революцій... (В. Еллан-Блакитний, 1919); Ні, ні! Прийдешнє - не казарма, / Не цементовий коридор! Сіяє в небі нам недарма / Золотоокий метеор. /1 він черкне щасливу землю, /1 світ наш буде голубим / Од стін золоченого Кремлю / До піль, де спить залізний Рим (М. Рильський, 1923); Встає, встає, вже видно всюди, / гігант під вежами Кремля... / Простяг він руки над Китаєм, / огні над Заходом простяг... (В. Сосюра, 1926).

Інакші інтерпретації на початку входження власної назви Кремль у поетичний простір пов'язані з її урбанонімними й архітектуронімними ознаками: вона стає репрезентантом культурної інформації ойконіма Москва, який має експліцитний (<¦¦¦ > м'ягко вогкість бронхітить горло / ріг загубивсь - де земля / пройшла в повітрі пересохло / передзвони дзиґарів Кремля (М. Семенко «Москва», 1921)) або імпліцитний (І як тут Квітка жити міг? /1 як в степу серед степів / зродитися таке могло - / столиця - місто - і село? Дві річки весело гниють, / біжать, спиняються й стоять. / Нема традицій, ні Кремля, / Адміралтейського шпиля (П. Тичина, 1923-1924) вияв). Зауважимо, що загалом така позаідеологічна прагматика пропріатива Кремль знаходить спорадичну фіксацію в українській поезії, на зразок: І глянув я: вже не було пустині / під нами... Білі обриси Кремля /викреслювалися у пітьмі синій (Юрій Клен).

Фактично поза художнім осмисленням залишилися культурні фонові знання оніма Кремль, але у вірші М. Рильського «В кремлівському подвір'ї» подибуємо широке їхнє демонстрування: мистецьку інформацію, марковану хрематонімами (<...> лишилися навіки / Людської витвори руки: / Цар-пушка і Іван Великий) та музейонімом (нова зоря зійшла / Край Оружейної палати), і хронотопну (І чисте спогляда маля - / Нової паросток людини - / В подвір 'ї древнього Кремля / Троянди й голубі ялини).

Поступово в поетичному дискурсі закріпилося конотонімне значення `місце перебування влади', оперте на топонімне й архітектуронімне: Ми до Сталіна у Кремль /Та й листа послали, / Що найпершим кандидатом / Ми його назвали (нар. тв.); В Москві якийсь весняний віє дух, / в Кремлі засів нарком Ульянов (Юрій Клен); І Сталін кличе з Кремлю: «Сестри й браття, / Спиняйте злого ворога завзяття!» (Яр Славутич); <...> ну що земля вона пласка по ній гуляє йосиф / не той що в назареті жив а той що у кремлі <...> (Ю. Андрухович); Та той, которий у Кремлі / Сидів біля штурвала, / Дихнув, спитав «Доколє?» - і / Розбіглася навала (О. Ірванець). Аксіологічні прирощення до цього значення здебільшого нульові, хоча можливе і їхнє мінімальне (переважно) оприявнення, спричинене іррадіальним ефектом, коли на онім Кремль поширюється оцінка конкретного представника влади або її узагальненого образу. Пор.: а) позитивна аксіологія: Ой піднявся орел над Кремлем, /А за ним орлята - /Бистрі соколи крилаті, ленінці завзяті! /Старший сокіл - славний Сталін <...>; Ой то ж не зоря - /Голос із Кремля: / Батько наш товариш Сталін /До себе склика, /До себе склика!; І тоді прозвучав голос мудрий з Кремля, / Голос мудрий, утішливий, праведний: / «Гей, ой гей, сини мої, внуки і друзі! / Батьківщина наша в небезпеці і тузі! (нар. тв.); Ми переможем! В нашій-бо землі / і правда, й сила, й влада у Кремлі (П. Тичина); Як шовки, сміються трави, /Як пісні, шумлять поля, / Бо єднає наші лави / Голос Партії з Кремля (М. Рильський); б) негативна аксіологія: Тоді кожен оглянеться і зрозуміє, / Що ця хата, цей шлях і цей обрій - / це Мати-Земля, / Що її ображати ніхто не сміє - / Ні каган, ні король, ні мешканець Кремля (Є. Маланюк); <...> в зореносному Кремлі / Сказивсь «отець народів» / <... > / Бо йде в Сибір оце маля! / Бо так велів «отець» з Кремля! / <... > / Щоби к свободі у «хахла» / Навік пройшла оскома, /Послали «тато» із Кремля /Великого Наркома. / <... > /По Україні, мов корсар, / З косою він корсарить, - / Узявся Голод-Комісар / Всевладно комісарить: / Січе зблизька, / січе здаля... /Як повелів «отець» з Кремля (І. Багряний); А зерно за море, як ріки, текло, / Коли вимирало голодне село, / А Сталін стояв на трибуні в Кремлі, / Рокуючи скін українській землі; <...> лежить Степан Бандера / У тишині баварської землі, / Де ще тече трутизна з револьвера, / Змайстрованого вбивцею в Кремлі <¦¦¦>; Ридає у Кремлі синедріон, / Самодержавний плач далеко чути; / Ті звинувачують ще царський трон, / А ті - генсеків царські атрибути <...> (Д. Павличко); <...> ми йшли на шахти, на будови, / лягали щебенем в основи/ комуністичних пірамід, / щоб став комуною весь світ, / щоб нас помітив хоч здаля / червоний ідол із Кремля (В. Марсюк); Засів тарган вусатий у Кремлі; В Кремлі сидить всезнаючий мурза, / він каже: «Той хазяїн - в кого танки!» (В. Неборак); Які ж ми синове? - зневажено матір, / посаджено танка на трон у Кремлі. / Жорстоко й зухвало новий імператор / вчепився за шосту частину Землі (П. Скунць).

Актуальна для поезії репрезентація референта власної назви Кремль як комуніканта - насамперед адресанта спілкування. Зокрема, інтертекстуальним став перцептивний (звуковий) абстрагований образ голосу Кремля/із Кремля, у якому актуалізоване конотативне значення `радянська влада' з виразною меліоративною оцінкою, як-от: Бережи кордони наші, / Нашу славну землю, / Що лунає в край із краю / Голосом із Кремлю; За мир у всьому світі - /Це за пісні й поля, / Що правдою повиті, / Як голос із Кремля!; Чуєш, заквітчаний Львове, / Голос могучого Кремлю?; Трепече з радості земля, / В серцях - огонь відваги, / Знеслись над фабрики й поля / Соціалізму стяги, / Лунає голос із Кремля / В старих кварталах Праги (М. Рильський); І кругом - так немовби тремтіла земля: / то ми голос почули з Кремля. /1 лились нам слова, як густе молоко у бідони; Куди б не пішов ти у нашій країні - / там ясно почуєш ти голос Кремля; Ви ловіте сигнали, приймайте, - /голос миру в них чути, Кремля! (П. Тичина).

Узагалі, пресупозиційне значення `радянська влада' або, рідше, `російська влада' є домінантним у поетичній реалізації хороніма Кремль, а отже, домінантна і закріплена за ним ідеологічна функція. Його аксіологічна різновекторність так само, як і у топоніма Москва [3, с. 11], детермінована екстралінгвальними чинниками, зокрема політичним тлом, поглядами адресанта мовлення.

Позитивна оцінка ідеологеми Кремль максимально експлікована контекстуальними лексемами зі спільною семантикою світла й тепла (сонце, сяйво, проміння, світити, сяяти, гріти й ін.): Сонце ясне, світ веселий / Сяє нам тепер з Кремля, /1 радіють ниви й луки - / Вся колгоспная земля (нар. тв.); Слався, слався, рідна Україно! / Ти - під сонцем із Кремля! (П. Тичина); <...> наше щастя - тепла ця земля, /Огрівана промінням із Кремля <...>; <... > Бачить ваша земля ясне сонце з Кремля - / Заживуть ваші болі і рани; <...> Сяйво з Кремля засміється / В лоні води Дністрової; Погожа купіль трьох народів / Під сонцем, що зійшло з Кремля, / Росить Дніпро, світам на подив, / Нові сади, нові поля; На нього впало сонце із Кремля /1 путь його навіки освітило; Непогасний ранок всій землі / Сяє в променистому Кремлі; <... > І ясний промінь із Кремля /Поета славить серце; Твій древній Єреван, сади твої й поля, / Тебе животворить проміння із Кремля <...> (М. Рильський); Хай присниться малому пілоту / після бою за щастя землі, / як одержує він нагороду / у залитому сяйвом Кремлі (В. Сосюра). Сутнісними експлікаторами меліоративних конотацій оніма Кремль стали одиниці лексико-семантичної групи «Зоря». Вона має складний зміст: по-перше, п'ятикутна зірка - це символ радянської влади, по-друге, такі зірки встановлені на п'яти вежах Кремля (Із башт озореного Кремлю / Гримить «Інтернаціонал» <...> (М. Рильський); Вперед ми зорим без тривоги, / бо над просторами землі / багряним знаком перемоги / палають зорі на Кремлі (В. Сосюра)); по-третє, зірка є художнім символом дороговказу (А нам все так же будуть сяять зорі - / безсмертні зорі рідного Кремля (В. Сосюра)) тощо. Крім того, дослідники слушно визначають зірку як ідеологему з міфологічним корінням: «У більшості давніх міфологій над вершиною "священної гори” знаходиться яскрава зірка (полярна зоря в індійських, урало-алтайських, іранських, німецьких, палестинських та інших міфологіях). При моделюванні тоталітарного міфу був використаний цей сюжет: московський Кремль, увінчаний червоною зіркою, втілював сакральність "центру світу” <...>» [6, с. 314]. Пор.: Із Кремля нам зорі/Щастям засіяли, - /Нас виручать з горя / Брати росіяни (нар. тв.); Спочива земля, / земля батьків, земля моя осіння, / Під зорями безсмертного Кремля; Іменам їх над світом сіяти, / земляків, що несуть у огонь неповторне життя! / Світять зорі Кремля в їх орлині, розширені очі / і на зброю святу <... >; Для щастя нашої планети / наш труд під зорями Кремля (В. Сосюра).

Досліджуваний онім зазнає меліоративних нашарувань і через нерозривний зв'язок людина/народ - Кремль, актуалізований лексемою серце: <...> Ми сильні єдністю - пастух, пілот, учений, / Єдину кров несуть артерії і вени, / Єдине серце в нас: воно в Кремлі горить (М. Рильський); <...> серцем чую серце Кремля (С. Йовенко).

Зауважимо, що ці ж контекстуальні засоби можуть застосовувати для моделювання протилежної оцінки, як-от: Та ні, / в якій же ж і порі / Дітей з'їдали матері! /Якраз як «квітнула» земля / У сяйві «сонечка» з Кремля! (І. Багряний); Хахол за шовініста-москаля / Страшніший, бо не відає вітчизни; / <... > / Себе він бачить в серці московизни, / Десь там, наприклад, у звізді Кремля, / Що так горить, мов скоро кров'ю бризне <... > (Д. Павличко).