Концептуалізація емоцій та ціннісних концептів у слов’янських пареміях та фраземах: від совісті до заздрості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуалізація емоцій та ціннісних концептів у слов'янських пареміях та фраземах: від совісті до заздрості

Олег Тищенко

доктор філологічних наук, професор

завідувач кафедри іноземних мов та перекладознавства

Львівського державного університету

безпеки життєдіяльності

Львів, Україна

професор Університету Кирила і Мефодія

Трнава, Словаччина

Анотація

паремійний заздрість совість мовний

У пропонованій розвідці представлена образно-метафорична і паремійна складова концептосфер Душі, Совісті, Заздрості, Ревнощів у польській, російській, українській, чеській та словацькій мовній і концептуальній картинах світу (передусім в пареміях, фраземіці, образних знаках вторинної номінації як загальномовних, так і локально-регіональних, діалектних) за ознакою холістичності та семантичного перетину цих концептів, описано сфери їх типологічного збігу і відмінності з точки зору мотивації образності. З'ясовано символічні функції цих етнокультурних концептів (предметної сфери) з огляду на специфіку прояву заздрості в архаїчних текстах, віруваннях, мові традиційної народної культури та найдавніших сентенціях релігійного змісту, що сягають християнської ідеології, ідеї моральної чистоти та бруду, Тіла і Душі. Встановлені особливості колокацій з компонентом envy та jealousy в окремих двомовних і перекладних словниках з точки зору специфіки міжмовних еквівалентів на позначення заздрості й суміжних негативних емоцій та їх функціонування в українських та англійських корпусах текстів.

Чимало образних контекстів ЗАЗДРОСТІ корелюють з такими концептуальними опозиціями та концептами як багатство-бідність, світ- ло-темрява, успіх, співвідносяться з фреймами «чуже краще, ніж своє», де через заздрість кодується ідея зазіхання на чужу власність, «краще заздрість, ніж співчуття», «заздрість переважає там, де багатство, успіх, матеріальне благополуччя, щастя» і т.ін., що підтверджує тези представників психоаналізу, культурної антропології і соціології. В окремих мовах простежуються мотиви чорної магії, злого ока, виражені через семантику кривизни, кривого, злого ока, погляду (в польській, російській, українській), закоріненій у сфері народних вірувань і магічно-заклинальних текстів, культурних антропонімах.

Ключові слова: совість, заздрість, концептосфера, ціннісно-метафоричний складник, паремія, аксіологія, символіка, первісне мислення, когнітивна метафора, мовна картина світу у слов'янських мовах.

Аннотация

В статье представлена образно-метафорическая и паремийная составляющая концептосфер Души, Совести, Зависти, Жадности в польской, русской, украинской, чешской и словацкой языковой и концептуальной картине мира (предже всего, в паремиях, фраземике, образных знаках вторичной номинации, как общеязыковых, так и в диалектной фразеологии, в устойчивых сравнениях) по признаку холистичности и семанти ческого пересечения этих концептов, выяснены случаи типологического сходства и различия их образной структуры в сопоставляемых лингвокультурах.

В аспекте реконструкции предыстории концепта зависти обнаружена ее связь с символической функцией предметов и реалий в языке традиционной народной культуры, верованиях, в народных представлениях, а также в древних сентенциях религиозного содержания, восходящих к христианской идеологии, в частности идеи моральной чистоты и нечистоты, Тела и Души.

Выяснены особенности сочетаемости ключевой лексемы в отдельных билингвальных переводных словарях с точки зрения специфики межъязыковых эквивалентов и функционирования в корпусах английских и украинских текстов.

Проведенный анализ показал, что во всех сопоставляемых лингвокультурах Зависть связывается с жадностьюи ревностью, психической болезнью с соответствующим комплексом переживаний, выраженных метафорическими предикатами деструкции и «угрызнений совести», представляющими морально-правовой аспект совести (совесть -- это судья, свидетель и палач). Различия обнаруживаются в цветовых метафорах зависти, а сходство -- в артефактно-предметном, пространствен¬ном, вкусовом, ольфакторном, звуковом кодах. Многочисленные паремии и фразеологизмы с компонентом зависти соотносятся с соответствующими концептуальными противопоставлениями и концептами -- богатство-бедность, свой-чужой, свет-тьма, успех, а также входят в сосотав фреймов «чужое лучше, чем свое», «лучше зависть, чем сочувствие», «зависть всегда представлена там, где имеет место богатство и материальное благополучие», подстверждающих тезисы представителей культурной антпропологии, психоанализа, философии и проч. В русских аграрных праздниках и православных обрядах представлены имена неко¬торых песонажей, связанных с вредоносной магией зависти.

Ключевые слова: совесть, зависть, концептосфера, ценностно-метафорическая составляющая, паремийная группа, символика, первобытное мышление, когнитивная метафора, языковая картина мира в славянских паремиях.

Summary

The presented research reveals imagery-metaphoric and phraseological objectivities of the conceptual spheres Soul, Consciousness, Envy, Jealousy and Greed in Polish, Russian, Ukrainian, Czech and Slovak languages and conceptual picture of the world (first of all in proverbs and sayings, idioms, imagery means of secondary nomination both in standard language and its regional or dialectal variants) according to the indication of holistic characteristic and semantic intersection of these concepts. It describes the spheres of their typological coincidence and differences from the point of imagery motivation. It defines the symbolic functions of these ethno cultural concepts (object sphere) with respect to the specificity of manifestation of Envy in archaic texts, believes, in the language of traditional folk culture and archaic expressions with religious sense that reach Christian ideology, ideas of moral purity and dirt, Body and Soul. It has been defined the collocations with the components envy and jealousy in some thesauri and dictionaries in terms of the specificity of interlingual equivalence and expressions of envy and similar negative emotions and their functioning in the Ukrainian and English text corpora.

The analysis demonstrated that practically in all compared languages and linguistic cultures Envy is associated with greed and jealousy, psychic disorders with a corresponding complex of feelings, expressed by metaphoric predicates of destruction and remorse that encode the moral and legal aspect of conscience (conscience is a judge, witness and executioner). Metaphor of Envy containing nominations of colours differ in the Slavonic and Germanic languages whereas those denoting spatial, gustatory, odour, acoustic and parametrical meaning are similar. Many imagery contexts of Envy correlate with such conceptual oppositions as richness and poverty, light and darkness; success is associated with the frames «foreign is better than domestic» where Envy encodes the meaning of encroachment upon another's property, «envy is better than sympathy», «envy dominates where there are richness, success, welfare, happiness» which confirms the ideas of representatives in the field of psychoanalysis, cultural anthropology and sociology. In some languages the motives of black magic, evil eye (in Polish, Ukrainian and Russian) are rooted in the sphere of folk believes and invocations, as well as cultural anthroponyms.

Key words: conscience, envy, conceptual sphere, value-metaphoric component, paremia, axiology, symbolic, primordial thinking, cognitive metaphor, language picture of the world in Slavonic languages.

Сукупність ціннісних орієнтацій у лінгвокультурі, їх пріоритетність, специфічна комбінаторика формують систему національних цінностей, які, будучи закріпленими в одиницях мови й оформлені як її своєрідний оцінний код, дають змогу виділити певний тип культури, сформований під впливом найрізноманітніших чинників, найважливішими з яких є історія, природно-географічні та соціально-економічні умови побутування нації, зовнішні культурні впливи, які у своїй сукупності закладають основи національного характеру. Цінності є тим всепроникним фактором, який визначає особливості самоусвідомлення окремої людини, етносу, народу і цілого світу загалом. Дослідження паремійних корпусів мов, що є скарбницями ідіоетнічних і водночас уселюдських культурних цінностей, засвідчує, що «в глибинних основах культури будь-якого народу завжди -- або, можливо, за рідкісним винятком -- закладено базові, більш-менш однакові для всіх культур цінності, які виступають у ролі культурних універсалів (Коцюба, 2014: 221).

Мовне моделювання культурних цінностей, за В.М. Топоровим, включає в себе формування соціокультурного словника, який відображає базові категорії культури, регулятиви духовного і практичного досвіду людини, її емоцій та оцінок, зокрема й специфікацію семантики, форми та сфери вживання мовних елементів, які експлікують ці категорії.

В процесі становлення і розвитку певного типу культури оформлені в мові культурні та ціннісні смисли («згустки культури в мові й концептосфері») гармонізують культурну пам'ять, формують уявлення про культурну ідентичність..., про морально-етичні, філософські та життєві цінності тієї чи тієї мовної спільноти та стереотипи ціннісного й духовного типу, що можуть бути змодельовані як концептосфери (Запольская, 2000: 37).

При дослідженні суспільних цінностей в тій чи тій етнічній культурі в ролі об'єкта постає їх зміст, специфічний для певної етнічної культури, зіставний аналіз цього етнокультурного змісту, а в ролі матеріалу можуть розглядатися вербальні та невербальні символічні виразники (зовнішньовиражальні засоби) змісту суспільних цінностей. Етнічні правила співжиття, з одного боку, зумовлені характером та зовнішніми та внутрішніми якостями людини... а з іншого детерміновані релігійними регулятивами, що мають етноспецифічну культурну маркованість (Тарасов: 2).

Досить часто дослідження культурних концептів і цінностей у мові поєднується із когнітивним і ментальним досвідом людини, опосередкованим особливостями національного характеру, що стало об'єктом зацікавлень І. Голубовської, М. Піменової, О. Урисон, Д. Шмельова, В. Маслової, М. Голованівської та ін. Так, тільки концепти душа і серце у різних дискурсивних практиках в різних мовах розглядали Н.В. Брагінець, К. Голобородько, О.М. Каракуця, Т.І. Прудникова (Голобородько, 2002; Каракуця, 2002). О.В. Мазепова звернулася до специфіки мовної концептуалізації понять ДУША/ДУХ у перській лінгвокультурі в синхронії та діахронії (Мазепова, 2016: 60). С. Толстая розглянула категорії Душі й Тіла в слов'янській культурній традиції, фраземіці, віруваннях, ранньохристиянських текстах (Толстая, 2008). І.О. Голубовська цілком слушно доходить висновку про зв'язок тілесно-концептуальних метафор Душі та Серця з іншими ментальними корелятами, зокрема у віддалено споріднених лінгвокультурах (Голубовська, 2002: 40). «Можна припустити, що концепти ДУША і ДУХ є універсальними, адже поняття, що лежать в їх основі, існують у переважній більшості лінгвокультур світу. Проте в кожній з них вони мають свій набір і конфігурацію особливостей, частина з яких носить загальнолюдський характер, інші -- культурно детерміновані» (Мазепова, 2016: 60); детальний огляд цієї проблематики у східнослов'янських мовах подано у дисертації О. Мазепової.

Те ж саме можна сказати й про такі філософські категорії, як Совість і сумління (Арутюнова, 2000: 20), психічні -- заздрість і ревність (Несветайлова, 2010; Шапран, 2015), ненависть, страх, турбота, етичні -- справедливість, правда (Воркачев, 2002), гідність, честь, правда (Байрамова, 2011: 55; Коцюба, 2014), які, принаймні у своїй образно- асоціативній і метафоричній складовій, тісно переплітаються, а їхні колокації виразно співвідносяться з предикатами деструкції, хвороби та психічного стану людини, ідеєю чистого і брудного, світла і темряви, гріха, орієнтації у просторі, деякими давніми біблійними істинами, християнською ідеологією (злочин і покарання, норми моралі й стереотипи поведінки, деонтичний дискурс). Суто літературознавчі сюжети та мотиви заздрості в українській культурі представлені в (Юнацький, 1959).

Мета. У пропонованій розвідці розглянемо особливості концептуалізації цих понять в слов'янських асоціативно-символічних і образних номінаціях, фраземах і пареміях (в чеській, словацькій та польській мовах на тлі окремих східнослов'янських), відтак змоделюємо концептосферу заздрості з огляду на вторинну сферу її означування (у прислів'ях, приказках, порівняльних конструкціях і т.ін.), символіку та належність до інших концептів культури та емоційних станів.

Результати та дискусія. Наголосимо, що подібні емоції в чеській мові виявляють синкретично-амбівалетний зв'язок із поняттям Душі та іншими тілесними метафорами, параметризують глибину почуттів, інтелект, пам'ять (рух згори до низу, через дієслова: prohlйdnout na dno duse «бачити когось наскрізь», vryt si do duse -- досл. вритись в душу «надовго запам'ятатись, врізатись у пам'ять») (CRFS, 2002: 128), при цьому душа може бути умістищем або інструментарієм, засобом здійснення певних дій, наприклад, mluvit/promluvit (hovorit, psаtz duse «высказывать, читать/прочесть чьи мысли», досл. -- говорити, писати з чиєїсь душі, а може одночасно виступати і замінником совісті, пор. контексти (promluvit (povedet) do duse досл. сказать в душу кому 'обратиться к чьей совести; пристыдить') (CRFS, 2002: 128). Синонімія понять душа і серце виражається і при позначенні страху за кількісною його ознакою в таких стійких висловах чеської мови: dusa mu spadla do kalhot -- у него душа ушла в пятки, у него сердце оборвалось (упало), je v nem malа duse. Ці фразеологічні звороти мають в чеській мові кілька варіантів, які модифікують напрям падіння об'єкта -- в черевики, штани (досл. Душа в штани впала, Srdce mu spadlo do bot -- сердце упало в ботинки (CRFS, 2002: 46), Byla v nem duse na krajicku, яким в російській та українській мовах відповідає символіка тілесного низу (в російській та українській цей образ передається через соматику низу, нижніх кінцівок -- в п'ятки). При цьому зменшувальна форма dusicka позначає і фізичний стан (mel hlad) az mu dusicka piskala, стан голоду у поєднанні з дієсловами звучання, і сферу емоцій, як позитивних, так і негативних: dusicka v nem radostipodskocila «он не помнил себя от радости», je (byla) v nem malв dusicka -- 'его берет страх, у него душа в пятки уходит' (CRFS, 2002: 129).

У найдавнішому словнику чеської мови В. Фляйшганса концепт сумління, вербалізований лексемою svedome як ідентифікатор свідомості (принаймні, ці слова мають спільну внутрішню форму). У В. Фляйшганса (CPr, II: 560--561) svedome у складі фразем і паре- мій відноситься до сфери етики і релігії, через протиставлення добра і зла, зокрема виражених через метафори контролю і суду, умістища (svedomie ci iti komu z ceho, v svedomie sвhati komu), правдивих свідчень (dobrй svedomi nejhorsi soudce, svedomie jest za tisic svedku), неможливість очищення сумління язиком, божий голос як голос совісті. Представлені також і компаративні фраземи з пейоративною конотацією (пор. svedomie jako formanskвplachta), із соматичною символікою і семіозисом порожніх предметів (zle svedomie, nakazenя zaludek a prazdnu tobolku).

Таку ж саму картину спостерігаємо і в деяких двомовних словниках. Наприклад, у згадуваному чесько-російському фразеологічному словнику виявлено близько 20 одиниць, здебільшого співвіднесених з дієсловами деструкції і руйнування (zere ho...), чистого-брудного, svedome поєднується з параметричними прикметниками (mв sirokй svedomi -- совесть у него сговорчивая, покладистая), zivй svedomi -- больная, живая совесть, частину-ціле (nema kouska svedomi [v tele]) і под. (CRFS, II: 507).

Деякі російські дослідники говорять про те, що совість -- це «маленький гризун» (А. Залізняк, О. Урисон, М. Голованівська), особливо це стосується пов'язаних з тілесною метафорою душі ситуацій негативного внутрішнього стану людини (нудьги, неспокою, турботи, заздрості, жадібності). Справді, згадувана універсальна метафора душі, емоційного і психічного стану людини виражається через активний агенс, який виконує певну деструктивну дію -- риє, крутиться, нівечить, точить (рос. гложет), про що свідчать деякі образні контексти в польській мові, де ментальним об'єктом дії виступають -- ребро, серце, душа: robak sumienia w sercu moim gryzie/wierci/ ryje/toczy, tзsknota staia siз robakiem, ktory pozeral, robak wierci siз pod zebrem, jakis robak toczy i drзczy, drзczy robak niepokoju, robak zgryzoty toczyi wnзtrze jego duszy, robak zgryzoty toczy mu sumienie, robak serce gryzie (NKPP, III: 44), Zgryzota sumienia -- pierwsza rata diugu (NKPP, III: 354), Sumienie gryzie, gdy na cnocie brudno, пор. російське червь сомнения, (чеськ. cerv svedomi), Совесть без зубов, а гложет/грызет (БСРП, 2010: 847). З іншого боку, можна говорити і про протилежну ситуацію, коли таких відчуттів немає, людина нічого не відчуває тривожного, на сумлінні немає і залишку встиду чи докорів сумління. Про це, зокрема, свідчить російський регіональний стійкий вислів, що в словниках його подано як 'зневажливе': не оставить стыда (карельське) «не устыдиться, не испытать угрызений совести за что-л» (БСРпог, 2007: 145).

До речі, подібні контексти виявляємо і при розгляді інших ідеологічних, правових, емоційних понять -- sprawiedliwosc, prawda, zazdrosc, пор. zazdrosc w oczy kole, Заздрість їсть людину, як посуха билину -- від посухи в'яне рослина, а від заздрості людина., рос. Завидливый всегда сохнет (БСРП, 2010: 356), Завистливый сохнет от зависти, а добрый плачет от радости (БСРП, 2010: 356), Пор. ...роз'їдений, мов іржею, заздрістю, підлістю, зрадою... Нарешті в одній із редакцій змилостивились і продиктували... (ГРАК, 2017--2019). Зрідка в польських пареміях, належних до цього цього фразео-семантичного поля, простежується ідея твердості, надійності як семантична ознака позитивного, чистого сумління: Mur zelazny -- dobre sumienie, Sumienie dobre za twierdzз stanie (пор. латин. Magnum est praesidium consciesta) [NKPP III: 352], Sumienie dobre -- najlepsze szczзscie.

У свідомості польської мовної особистості (терміна совість взагалі немає в польській лінгвокультурі), наскільки можна судити з наївно-побутових уявлень, втілених у прислів'ях і приказках, sumienie містить в собі подібну до української мови семантику фізичного впливу на об'єкт (wyrzuty sumienia, Chodzi za nim jak wyrzut sumienia) або ж, навпаки, сумління виступає в ролі агенса, що впливає на певний об'єкт: Zle sumienie tioczy або ж пацієнса: miec kogos (cos) na sumieniu, Lepiej dziesiзcioro na ramieniu nizjednego na sumieniu (NKPP, III: 351).

Фраземні синтагматичні зв'язки актуалізують зокрема й просторову ідею руху та порожнечі або, як в російській мові, незамкнутого, відкритого простору, виражену відповідними дієсловами (sumienie ruszylo/go rusza) й прикметниками у поєднанні з іменем (dziurawe sumienie -- дирява совість). В польській наївній свідомості ідея диря- вості, пустоти поєднується зі згадуваним концептом цноти у її зв'язку з ідеєю матеріального (Tam nie pomogq zlota, gdzie dziurawa cnota, Dla marnego zlota dziurawieje cnota). У цьому разі реконструюється семантичне протиставлення відкритого-закритого в стійких оціночних порівняннях: Sumienie przestronne jak wrota wjezdne, Ma sumienie jak rзkaw u mnicha/jakzebracza torba, Cnota dla wszystkich ma otwarte wrota, рос. (діалектне) открыться чистой совестью. Экспрессивн. «Сказать честно, откровенно». -- Я вам чистой совестью открылась... (Венгеров. Но- восиб., 1974; ФСРГС, 1983: 129). Пор. також Подушка под головой не вертится (у кого) Народи. «о человеке с чистой совестью» (БСРпог., 2007: 512).

В російській народній регіональній мові ідея добра і зла у належності до совісті реалізується через рух прямою дорогою, як позначення правильного, рівного, нормативного: Идти по доброй совести «жить честно; выбрать правильную дорогу в жизни» (Две мнучки у меня, все учительницы. Все пошли по доброй совести (ФСРГС: 86), Держать крест на вороту (карельське) «иметь совесть, быть порядочным, честным». СРГК 1, 454 (БСРпог.: 328).

Аксіологічні прикметники (звичайно, у вторинному метафоричному семіозисі) маркують асоціативно-оціночні ряди аналізованих концептів (які, як бачимо, виявляються перехресними) за допомогою образу фальші, пліток, бруду, обману; не останню роль тут відіграють і згадувані релігійно-етичні ментальні кореляти, передусім пов'язані з добром і злом, протиставленням свого і чужого: Чужая совесть -- могила, Copo mieniu, gdy czarno w sumieniu, Miec czyste sumienie, Czyste sumienie nie obawia siз zlego, Przy czystym sumieniu zasniesz smacznie i na kamieniu. Явно метафорична ознака совісті простежується і в російській мові: Черной совести и кочерга виселицей кажется, Спокоен тот, у кого совесть чиста, У кого совесть не чиста, тому и тень кочерги виселица (БСРП: 847). В окремих польських контекстах оціночний полюс цієї етичної категорії ідентифікується як позитивна емоція в предикаціях і атрибутивних сполуках: Sumienie dobre -- wielka uciecha, Sumienie dobre niczego siз nie boi/nie lзka; чиста совість прирівнюється до молитви, духовної цноти, іншого позитивного начала, святості, честі: Sumienie jest stroz pilny poczciwosci (cnoty), За совесть да за честь хоть голову снесть.

Прикметною виявляється ідея правого як правильного в її обрядовому і релігійному утіленні: To grunt wesela prawego, kiedy cziowiek sumienia caiego, Czyste sumienie stoi za modlitwз, Czystemu sumieniu wszystko czysto, duchowny przewodnik -- sumienie, Kto dobrego sumienia, ardzi obmowiskiem, Na smiertelnej poscieli czyste sumienie: ostatni usmiech swiata, Sumienie zawzdy tam radzi, gdzie cnota, przyrodzenie z niq zawzdy ciqgnie kota, рос. Совесть позарила, не допустила до греха. Цілком логічно, що на протилежному полюсі аксіологічної шкали будуть перебувати смисли, пов'язані з порушенням усталених суспільних норм, стереотипів поведінки, гріховності: Kto sumienia uchyli na jeden grzech maty, i wielkie siз tq dziurq bзdq napieraiy (NKPP III: 351), Najsrozsi to sq dwaj z miotiq bakalarze, kogo sumienie z swiзtq cnotq karze.

Придивимось до прислів'їв іншого тематичного кола (заздрості), які семіотично й мотиваційно виявляються ізосемічними розглянутим: Gdyby nie byio zazdrosci, nie byiobypiekia, Zawsze zazdroscprzy cnocie na smyczy, Zazdrosc z swiatiosci ciemnosc robi (останнє прислів'я має архетипну прив'язку до образу світла і темряви). Божественний первінь розгляданого концепта (ідея звернення до Бога в ситуації тривоги, коли людині важко і вона прагне спілкування з Богом через молитву, протиставлення божественного і демонічного, добра і гріха) натрапляємо в такому оточенні: Sumienie prawie jest to wojt od Boga, aby powsciqgai, kiedy we ibie trwoga, позаяк чорт-спокусник стоїть по інший бік совісті: W rozprawach z samym sobq oskarzycielem sumienie, a obroncq diabei; рос. Добрая совесть -- глаз Божий, добрая совесть надобна нам для Бога, добрая слава -- для людей (БСРП: 846).

Як бачимо, важливою семантичною ознакою совісті є відбиття в значенні християнського (очевидно, ранньохристиянського) розуміння співвіднесеності духовного і матеріального. Чистій совісті чужі підкуп, багатство, фальш, брехня, втрата совісті не завжди бажана, і часто не може бути нічим заповненою: польськ. Sumienia nie da siз przekupic (NKPP, III: 352), рос. Добрая совесть не боится лжи, Добрая совесть не боится клевет, Богатый совести не купит, а свою погубляет, Бедный от богатого невинно погибает, а богатый совесть из людей мешками выгоняет, Совесть потеряешь -- другой не купишь (БСРП: 847). В цих контекстах представлено стійкий зв'язок між совістю як виявом духовності й матеріальним аспектом життя, що, зокрема, конкретизується в тезі про те, що накопичення моральних цінностей тягне за собою деформацію або втрату совісті. Як зазначалось, правовий аспект совісті, пов'язаний з ідеєю присяги, правди, чесних вчинків, покарання за лжесвідчення в суді об'єктивовані в таких одиницях: Sumienie stoi za tysiqc swiadkow, Najpewniejsze swiadectwo jest sumienie wlasne, Sumienie swiadek nieomylny, Ujdziesz sзdziego karania, nie sumnienia katowania (NKPP III: 354). Подібні уявлення знаходимо і в російській мовній картині світу: Совесть паче тысячи свидетелей. Згадувана ідея кривизни простежується в польській мові, щоправда, в контекстах, пов'язаних із заздрістю: Kto zazdrosciw, sam sobie krzyw [NKPP III: 834], Zazdrosc prosto nie patrzy (NKPP III: 836), а в російських приказках у зв'язку із совістю та справедливістю: покривить весы правосудия (книжн. устар.) «поступить против совести, против справедливости, скрыв правду» (БСРпог: 81), соматичний код (з ідеєю закритих очей, сліпоти): Глаза попонкой завёрнуты у кого, представленим двома діалектними значеннями: (Новгородське)

'Об ослепшем человеке'; 2. Неодобр. 'о бессовестном человеке' (БСРпог.: 422).

Моральні властивості нечистої совісті, наклепу, пліток в багатьох мовах реалізуються за допомогою метафоричних ознак нечистоти, бруду, плями й відповідно предикатів очищення, обмивання: укр. Якби сам був білий, то б не чорнив другого; Хто обкидає болотом других, у того руки брудні, Водою що хочеш, лиш сумління не сполочеш (Плав'юк, 1998: 326), рос. Мазать/ замазать чёрной краской что. Публ. 'клеветать, очернять кого-л.' БМС 1998, 314. (БСРпог: 145), Клевета -- как (что уголь): не обожжет, так замарает (БСРП: 409).

Далі звернемося до мовної концептуалізації заздрості в наївно-побутовій свідомості, мові народної культури, що відображає пов'язані з нею культурні стереотипи та уявлення (вірування, магічні тексти). Зауважимо, що австрійський психолог Г. Чьок в оперті на сферу культурної антропології та психіки людини, доводить, що страх і заздрість становлять невід'ємні взаємини людей, представлені і в сучасних, і в первісних культурах, де відповідні уявлення і концепти категоризують і регулюють різні прояви заздрості (Schoeck, 2008: 11).

Він присвятив цілий розділ чарам (чорній магії) та її відображенню у первісній наївній свідомості, магічним обрядодіям захисту від злого ока. Дослідник, зокрема, наводить спостереження Карстена над індійцями дживахро (хиваро), згідно з якими ці племена намагаються різними магічними засобами викликати дощ, керуючись при цьому наміром нанести шкоду представникам свого племені виключно із заздрості, щоб і іншим доводилось під час подорожі, особливо рікою, долати різні труднощі (Schoeck, 2008: 71).

Згадаємо також про деякі найдавніші повір'я і стереотипи, пов'язані із заздрістю. Передусім звернемо увагу на деякі білоруські повір'я про ходячих покійників, засвідчені Н. Нікіфоровським: У «зайздросьника «могильная насыпь опадаетъ ниже могильныхъ краевъ, при чемъ въ разныхъ местахъ будуть виднеться то большія, то малыя норки. Чтобы остановить и прекратить выходъ «зайздросьника», нужно просыпать въ каждую норку немного маку. Натолкнувшись при выходе на макъ, онъ займется сборомъ зеренъ и забудетъ про людей (Никифоровский, 1897: 293). Етнограф згадує і деякі пов'язані зі смертю заборони: Носить одежду умершаго и, въ особенности, спать въ ней бываетъ не безопасно, особенно, если то одежда «скнары» и «зайздросьника»: эти заведомые «нипритомники» могутъ задушить соннаго владетеля ихъ одежды. Чтобы не произошло ничего подобнаго, приобретенную одежду нужно сперва вымыть въ трехъ водахъ изъ различныхъ местъ и сушить въ сильном дыму, как напр., въ курной избе, въ бане и овине Никифоровский, 1897: 294).

В народі заздрісні, злі жінки не користувалися повагою, їх прирівнювали до стихійного лиха, до «нечистої сили», пор. Заздрісна жінка цілу хату держить у вогні (Плав'юк, 1998: 126). В мові традиційної народної культури також засвідчені народні повір'я, пов'язані з деякими хрононімами, зазвичай з негативною символікою у традиційному народно-християнському календарі, що особливо стосується високосного року як несприятливого часу. Так, ще В. Даль наводить у «Словаре» такі факти: День 29 февраля в народе Касьяна завистливого: Касьяна злопамятного, недоброжелателя, немилостивого, скупого. Касьян на скот взглянет, скот валится; на дерево, дерево сохнет. Касьян, на что ни взглянет -- все вянет. Касьян на народ -- народу тяжело; Касьян на траву -- трава сохнет; Касьян на скот -- скот дохнет (Даль 1: 167).

За даними деяких двомовних перекладних словників, можемо говорити про різне семантичне членування заздрості при міжмовних зіставленнях фразеосоматики. Так, у словаків заздрість ідентифікується через очі, на відміну від корелята в англійській мові, де вона 'написана на обличчі', пор. словацьк. Z oci mu pozerд zаvist -- Engl. Envy is written all over his face [SAFS: 878]. В польській етносвідомос- ті ревність, як і заздрість, набувають виразної пейоративної оцінки як найгірша потвора, якої треба уникати або позбавлятись, подекуди у співвідношенні зі згадуваними етичними категоріями, такими як гідність, честь, сценарієм ходіння на поводку: Zazdrosc jest to najbrzydsza poczwara, ktфrej cnotliwy unikac siз stara, Nie masz cnoty bez zazdrosci (NKPP, III: 835), Zawsze zazdrosc przy cnocie na smyczy. Наголосимо, що амбівалентність таких емоцій в деяких мовах виражена вербально, як-от в польській: Zazdrosc ptacze na tych, ktфrzy siз cieszq, cieszy siз z tych, ktфrzy piaczq, Zawisc rodzi nienawisc. В польській лінг- вокультурі заздрість ідентифікується як «собачий звичай», прояв незадоволення, коли комусь віддають в чомусь перевагу: Marna zazdrosc tel zwyczaju psiego, wnet bзdzie jeden warczai, gdy glaszczq drugiego, Gniew rychio uptynie, zawisc nie utynie (NKPP, I: 686), Miiosc i zawisc czзstokroc ze sobqprzemieszkujq (NKPP, II: 483).

Руйнівна сила означених емоцій виражається в таких асоціативно-символічних референціях епідигматичного, антонімічного типу світло (йдеться про оксюморонні контекстуальні антоніми світло/ темрява, сніг/смола), наприклад, Zazdrosc z swiatiosci ciemnosc robi, z sniegu smoiз. В COCA трапляються такі предикати заздрості та ревнивості, як розривати -- Garnett knew that jealousy and envy tore Shaq and Kobe apart, and so he was doing all he could to create the opposite dynamic in Boston... наповнювати -- Tomorrow the grounds of the Dungeon House would teem with people, brimming with envy and admiration... And so she was filled with envy..;

прорізатись -- His admiration, his envy, cut through his fear as he crouched behind the partition, staring at the monitors and listening over the headset. заздрість ще може мати запах -- Mr. Anderson began his paper by proclaiming that «... one finds the sharp fangs of coercion and compulsion, the faint whiff of envy and hatred of the young, and the ideological yearning for elements of a totalitarian society «in programs for national service. смак -- Im sorry -- did I detect a note of bitter envy in there! діяти хвилеподібно. До певної міри з когнітивним умістищем можна пов'язати і такий контекст, де йдеться про «начинення російської влади гординею і заздрістю як своєрідними антицінностями, що має вибухонебезпечний характер»: Russia's legislature has blocked the return of any objects, and the dispute -- laden with pride, envy and two conflicting worldviews -- threatens to become a dangerous flash point.

Проте сама метафорична модель заздрість -- це хвороба з ознаками фізичного і психічного виснаження, руйнування, зменшення об'єкта у формі представлена як типологічна культурна константа у супроводі інших емоцій практично в усіх обстежуваних лінгвокультурах. Пор. англ. Anenvious man grows lean with the fatness of his neighbor, Love and envy make a man pine. В COCA знаходимо як прямі номінації хвороби: The display of raw wealth was such that Anton felt faintly ill with envy..., так і її симптоми, наприклад, For a moment I felt a spasm of envy. чи згубний уплив -- Winded by a stroll to the end of the driveway to pick up the Sunday papers, he could only gaze up the hill with his heart corroding with envy, pierced by desire, викликати страждання -- It may sound surprising to suggest that Americans also suffer from envy of the Arab world. поїдати заживо -- In Israel, Jews are getting blown up every day by murderers who are eaten alive by envy., засліплювати -- Заздрість тебе, Мино, засліплює, -- каже господар сумовито; вбивати: Всім однаково, нікому немає діла до нього, князівство осамотнює людину безмірно, оточують тебе тільки вороги, чим більше в тебе звитяг, тим більше ворогів, чим вище станеш, тим більша заздрість оточує тебе, може, заздрощі вбивають великих людей навіть частіше, ніж війни.

Пор. ще укр. Заздрий від чужого щастя сохне; Заздрість здоров'я їсть, Людська заздрість -- гірша, як слабість, Zazdrosc najgorsza choroba, Rybie nigdy dosyc wody, zawistnemu cudzej szkody. -- Рибі ніколи не вистачає води, а зависнику чужої шкоди (NKPP, III: 833), Boc zawzdy wspak zazdrosc chodzi, a kto jq ma, temu szkodzi, Zazdrosc sobie szkodliwa, Zazdrosc iakomego nieuleczalna, mф wiq, choroba (жадібний), Patrzqc na cudze zbiory, zazdrosny schnie marnie. Як ми переконались, ідея всихання, хвороби в польській мові концептуалізується досить експліцитно і стосовно ревнощів, і стосовно заздрості: Odzazdrosci usechi, Zazdrosny schnie od tego, kiedy widzi szczзscie drugiego, Usychac z zazdrosci, Patrzqc na cudze zbiory, zazdrosny schnie marnie. Окремі образні контексти співвідносяться з ідеєю кривого у поєднанні з дієсловами руйнування: Kiedy siз zazdrosc krzywi, niechaj zazdrosc pзka, Niechaj siз zazdrosc puka, Chcз, zebys pзki z zazdrosci, Pзknqc z zazdrosci.

У цьому місці слід згадати про такі польські вислови (з різними варіантами), які пов'язуються з легендою про матір Святого Петра, яка внаслідок своєї заздрості і ревнощів потрапила у пекло: Przed zazdrosciq w niebie nie byc, Przed zawisciq w niebie nie byc, Przed zazdrosciq ludzie w niebie nie bзdq, Przed zawisciq Boga nie widziec, Niecnotliwa zazdrosc, chyba w niebie jej nie masz, Bez zazdrosci ani w piekle miejsca nie zagrzeje, Przed zazdrosciq i w piekio nie ujdziesz, Dla zawisci w piekle byc. Найдавніші сентенції та порівняння про задрість мають виразне релігійне підґрунтя, і містять метафори деструкції та шкоду, яку наносить заздрість людині та оточенню: Zawisc jest najtrudniejszym do pokonania rodzajem wrogosci (Sw. Bazyli Wielki), Podobnie jak o niektorych stworzeniach mowiq, iz te rodzq siз przegryzajqc noszqce je iono, tak zawisc pozera zazwyczaj duszз, ktorq najpierw drзczy (Sw.Bazyli Wielki), Jak rdza niszczy zelazo, tak zawisc duszз, w ktorej zyje (Sw.Bazyli Wielki) (Wojnowski: 36), Zawisc pod pozorami poboznosci -- peina goryczy woda w ztotych naczyniach (Dobrotolubije) (Wojnowski: 39), Zawisc podobna jest do mola, ktory zjada odziez, w ktorej siз urodzii. Tak tez zjada ona serce, w ktorym siз pojawiia (Sw. Dymitr z Rostowa) (Wojnowski: 40), Kto pozwala siз zranic zawisci i rywalizacji, ten godzien jest pozaiowania, bo stai siз wspolnikiem diaia... Biada cziowieku zawistnemu, bo serce jego wciqz chore jest od smutku, ciaio gnзbi bladosc, a siiy jego sq na wyczerpaniu. Dla wszystkich jestprzykry, dla wszystkich jest wrogiem, wszyskich nianawidzi, wobec wszystkihc jest faiszywy, knuje przeciw wszyskim, zawsze nosi maskз, dzis przyjazni siз z jednym, jutro z innym; jest zmienny, udaje, ze speinia zyczenia kazdego, a po pewnym czasie osqdza wszystkich; oczernia jednego przed drugim, wciqz cos gmatwa. Straszny to jad -- zawisc i rywalizacja. Znich rodzq siз oszczerstwa, nienawisc i zabojstwa (Wojnowski: 41) (Sw.Efrem Syryjczyk, Wojnowski: 40), Zawisc trudniej wyleczyc niz wszystkie inne namiзtnosci... dla tego kogo raz zatruia swym jadem, nie ma juz lekarstwa. Jest to bowiem rodzaj zatrucia, o ktorym w sposob obrazowy powiedziane zostaio przez usta proroka: Bo oto: Wysyiam prziciw wam wзze jadowite, ktorych nie mozna zaklinac: bedq waskqsac... (Sw. Jan Kasjan, Wojnowski: 45).

В польських пареміях актуалізується психологічний гештальт, співвіднесений з вищою оцінкою власного «я», який формує суб- фреймову структуру на кшталт «краще щоб заздрили мені, ніж я комусь» (ХТО-КОМУ): Lepiej, ze mi kto zajrzy, niz ja komu (NKPP, III: 834), Kto komu zazdrosci, nie ma w sercu miiosci, Kto czego zazrzy, pewnie sam nie miewa і под. Для зіставлення наведемо ще таку словацько-англійську паралель Vzbudzovat' zаvist niekoho -- arouse sb's envy or jealousy (SAFS: 878). Зауважимо, що в польській етносвідомості на рівні паремій і крилатих висловів зафіксований зв'язок ревності і заздрощів з чужим успіхом, щастям: Zazdrosc towarzyszy powodzeniu jak cien swiatiu, Zazdrosc rodzi siз z cudzego powodzenia. Zazdrosc z cudzego dobra siз rodzi. Zazdrosc z cudzego szczзscia pochodzi, Zazdrosc jest zaiosc i frasunek przychodzqcy ludziom z cudzego szczзscia, Zazdrosc nie moze, jeno z fortunnym byc, Zazdrosc przeklзta rodzi oskominy, gdy na cudze szczзscie patrzy, Zazdrosny schnie od tego, kiedy widzi szczзscie drugiego, Cudza dola podbokkole (NKPP, I: 464), словацьк. Zвvidelmimoj uspech (SAFS: 877), укр. Нема щастя без заздрості (Номис, 2004: 55). Пор. релігійну сентенцію: Cziowiek zawistny nigdy nie bзdzie siз powodzenien innych. Jesli ujrzy cziowieka, ktory nie dba o sprawy, nie zachзci go, a raczejpopchnie ku gorszemu. Gdy ujrzy kogos spiqcego pod czas modlitwy, nie obudzi go, raczej bзdzie siз staraizachowac ciszз; odpoczywajqcego bзdzie ganii, temu, ktoremu zdarzyisiз upadek, oczerniprzed wszystkimi (Sw.Efrem Syryjczyk, Wojnowski: 40). Отже, в багатьох пареміях реалізується семантична модель свого і чужого (чужі успіхи, кар'єра, здобутки завжди породжують почуття заздрості). Свідченням тому може слугувати і субфрейм «чуже краще ніж своє», пор. польське Zazdrosciwemu swoje rzeczy nie smakujq (NKPP, III: 834). Чимало паремійних контекстів в польській мові, як, зрештою і в українській, пов'язані з функцією очей, кривого заздрісного погляду (Lepsza jest zawisc niz politowanie; nie dbaj, ze ci cnot zajrzq, krzywo patrzqc na nie), загалом, врекливого погляду, такий погляд може принести вроки. Підтвердженням цієї думки може бути дієслово patrzyc в такому оточенні, як біль, деякі інші дієслова з просторовою семантикою: Najwiзkszy bol z oczu, zazdrosc, Zazdrosc prosto nie patrzy, Zawisc patrzy tylkoprzedsiebie, в українській мові представлене таке прислів'я: Як заздрісне око, то ціле тіло терпить (Wojnowski: 234).

Лікарі Гіппократ та Гален свого часу звернули увагу на інтенсивне виділення жовчі при негативних емоціях: коли людина відчуває заздрість або ревнощі, в неї шкіра набуває жовто-зеленого відтінку. Свідченням тому є деякі мотиви, представлені в «Словнику символів»: Зелено-жовтий колір символізує зраду, ревнощі, заздрість, звідси вислів: «Від заздрощів аж позеленів» (СС: 54).

Особливо це стосується фразеологізмів в германських мовах, семантична структура яких містить колоративний компонент, напр., англ. Greeneye (досл.: зелене око) -- «заздрість / ревність»; look through green glasses (досл.: дивитися через зелені окуляри) -- «заздрити / ревнувати»; thegreen-eyed monster (досл.: зеленоокий монстр) -- «заздрість / ревність»; long-nosed (досл.: довгоносий) -- «заздрісний / ревнивий»;

wearyellowhose /stockings / breeches (досл.: одягти жовті рейтузи / панчохи / бріджи) -- «бути заздрісним / ревнивим» (TETM: 58, 253, 593, 596, 831). В COCA виявлено колокації на кшталт Want the neighbors to be green with envy over your grass next summer? When is it a sickly pea green shade of envy? Across the nation, most teachers, government workers and even private sector employees would be green with pension envy. So you will not believe and may be green with envy when I tell you about Latanna Stone. If you are feeling a little green with envy... Standing 5-foot-6 at best and still in perfect shape, this green-eyed actress turns out to be the one who, without even trying, invokes the green eye of envy in women half her age... The old man saw the sparkle ofjewels on the gorgeous raiment and the glittering dyes; green, which was the colour of the hope which he had lost, and yellow, which was the colour of the envy that he felt for all that was strong and beautiful. (COCA). В чеській і словацькій мовах також представлена зелена і бліда заздрість, виражена зокрема і через дієслова у складі стійких сполук слів bledа/zelenа zаvist, zezelenat zаvistl (CRFS: 629), bledа zаvist -- the green-eyed monster (SAFS: 878). Те ж саме маємо і в польській мові: Zzieleniai z zazdrosci (zawisci) (NKPP, III: 836), Chce kto konterfekt zazdrosci widziec: blada, schnie, gdy widzi szczзsliwego. В українському корпусі (http://www.mova.info/corpus.aspx) природно виявляємо контексти з чорною заздрістю: Але це викликало в Петлюри чорну заздрість, ревнощі... Запам'ятай! -- підвищив голос Калюжний, і я побачив, як у його каламутних очах тверднуть зіниці.

Наголосимо, що деякі типові, типологічно подібні перекладні еквіваленти зі словацької мови англійською співвідносяться з неоднаковими вербалізаторами, пор. словацьке ziarlivost 'ревнощі'-- the the green-eyed monster, Zo ziarlivosti -- out of jealousy, Zаchvat ziarlivosti -- a fit of jealousy (SAFS: 924).

Промовистими виявляються і вислови про те, що заздрять не бідності, а добробуту, багатству, а бідність не може викликати заздрість, а тільки співчуття. Наприклад, англ. Nobody is envious of him that is poor or is in trouble (досл.: ніхто не заздрить тому, хто бідний або в біді); Envy does not enter an empty house (досл.: заздрість не заходить до пустого будинку); Envy never enriched any man (досл.: заздрість не збагатила ще жодну людину); нім. Das ist ein Mann von schlechten Gaben, der keine Neider hat (досл.: у того чоловіка немає заздрісників, хто має мізерний достаток); Neid kriecht nicht in leere Scheuern (досл.: заздрість не повзе в пусту комору); Der Neid hat noch niemand reich gemacht (досл.: заздрість ще нікого не зробила багатим); Wo Neid wuchert, da kann Verdienst nicht auf kommen (досл.: де розплоджується заздрість, там не росте заробіток); der Neid der Besitzlosen (досл.: заздрість незаможніх) -- «заздрять лише ті, хто не має нічого» (TETM: 601), в словацькій, чеській та польській мовній картині світу є подібні образні аналоги: Radsej nech ti l'udia zаvidia, ako by t'a mali lutovat' -- Краще нехай люди тобі заздрять, ніж співчувають; Lepsie je mat sto zаvistnikov, ako jednйho pol'utovnika -- Краше мати сто зависників, ніж одного співчуваючого (RSFS: 637), Lepsi jest zаvist na sebe vйsti, nez ulitovani/politovаni (CPr., II: 852), польськ. Lepsza jest zawisc, niz politowanie (NKPP III:), W kazdej rzeczy zazdrosc, chyba w nзdzy nic, Lepiej, gdy komu ludzie zazdroszczq, jak gdy go zaiujq, Lepiej, ze ci zazdroszczq, niz ze ciз zaiujq, Wolз, zeby mi ludzie zazdroscili, niz zeby siз nade mnq litowali, чеськ. Lidska zаvist mй stesti (CPr., II: 852), Zly plаce od zаvisti, a dobry od radosti, rus. Lukavyjplacet ot zavisti, a dobryj ot radosti (CPr., II: 853). В українській мові ідея заздрості корелює з мотивами матеріального благополуччя і достатку, як це маємо у М. Номиса: Нехай завидують гірше, щоб прибуло більше, Завидуй гірше, так уродить більше (Номис, 2004: 279). Осібно можна відзначити польські паремії із семантикою і прагматикою застереження і дидактично-повчальним змістом: Dla ludzkiej zazdrosci nie pokazuj majзtnosci, Dla zazdrosci nie pokazuj majзtnosci або прагматику акіів-побажань: Bodaj mi zajrzano, Wolз to, nizliby miз pozaiowac miano. В українській етнокультурі засвідчені подібні мотиви ЗРАДИ як вияв пересудів, наговорів і наклепів: Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не ходили -- Заздрісні люди поріжнили нас, щоб нам не жити в купці (Wojnowski: 241) або інших застережень: Заздрівому боком вилізе (Номис, 2004: 110).

Таким чином, ми намітили семантико-когнітивні механізми коцептуалізації деяких негативних емоцій у поєднанні із тілесно-ментальною й етичною сферою, з'ясували особливості колокацій з компонентом envy в окремих двомовних і перекладних словниках з точки зору специфіки міжмовних еквівалентів на позначення заздрості та суміжних негативних емоцій та їх функціонування в українських та англійських корпусах текстів.

Аналіз продемонстрував, що практично в усіх зіставлюваних лінг- вокультурах заздрість асоціюється із жадібністю і ревністю, психічною хворобою з відповідним комплексом переживань, виражених передусім метафоричними предикатами руйнування і докорів сумління, що кодують морально-правовий аспект совісті (совість -- суддя, свідок і кат); відмінними виявляються в слов'янських і германських мовах колоративні метафори заздрості, а спільними артефактно-предметні та просторові, спорадично представлені також ольфакторні та смакові ознаки заздрості передовсім у вибіркових сполученнях слів в англійській мові (за даними окремих корпусів, зокрема COCA). Впадає в очі звукова ознака і семіотичне вираження Низу (у поєднанні із категоризацією нижніх кінцівок і одягу, взуття) при позначенні емоції страху і деяких інших фізіологічних станів (чеська концептуалізація страху через Душу й серце, 'що падають в черевики', пор. ще az mu dusickapiskala), які здебільшого домінують у чесько-словацьких фразеологічних паралелях. Переважають в чеських фраземах просторові метафори Душі й Серця (в польській такі вторинні номінації пов'язані з компонентами sumienie i cnota, чеськ., словац. svedome), хоча трапляються і параметричні (ознака малого розміру на кшталт (byla) v nem malв dusicka). Подібні образні одиниці можуть бути співвіднесені з іншими параметричними прикметниками, зокрема й сигніфікатом частина-ціле (mв sirokй svedomi або nema kouska svedomi).

Чимало образних контекстів ЗАЗДРОСТІ корелюють з такими концептуальними опозиціями та концептами як багатство-бідність, світло-темрява, успіх, своє-чуже. В окремих мовах простежуються мотиви чорної магії, злого ока, виражені через семантику кривизни, кривого, злого ока, погляду (в польській, російській, українській), закоріненій у сфері народних вірувань і магічно-заклинальних текстів, культурних антропонімах (хрононімах, пор. образ Касьяна-завистника в російській календарно-обрядовій традиції).

Література

1. Арутюнова Н.Д. О стыде и совести. Логический анализ языка. Языки этики. Москва: Наука, 2000. С. 54-78.

2. Байрамова Л.К. Аксиологический фразеологический словарь. Слоты. Казань: Центр инновационных технологий, 2011. 92 с.

3. БСРП: Мокиенко В.М., Никитина Т.Г., Николаева Е.К. Большой словарь русских пословиц. Москва: ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2010. 1024 с.

4. БСРпог.: Мокиенко В.М., Николаева Т.Г. Большой словарь русских поговорок. Москва: ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2007. 784 с.

5. Воркачев С.Г. Правды ищи: идея справедливости в русской лингвокультуре. Волгоград: Парадигма, 2009. 190 с.

6. Голобородько К. Концепт «душа» в структурі духовного поля (на матеріалі поезії Олександра Олеся). Південний архів. Філологічні науки. Херсон, 2002 . Вип. XIV. С. 336-341.

7. Голубовська І.О. ДУША І СЕРЦЕ в національно-мовних картинах світу (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов). Мовознавство. 2002. № 4-5. С. 40-47.

8. ГРАК: Генеральний регіонально анотований корпус української мови / М. Шведова, Р. фон Вальденфельс, С. Яригін, М. Крук, А. Рисін, В. Старко, М. Возняк. Київ; Осло; Єна, 2017-2019. -- URL: uacorpus.org.

9. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 томах. Т 1-4. Москва, 1989-1991.

10. Запольская H.Н. Спасение, любовь, милосердие: К вопросу о языковом моделировании культурных ценностей. Эволюция ценностей в языках и культурах. Москва: Пробел, 2000. С. 37-50.

11. Каракуця О.М. Фразеологізми української мови з компонентом «душа» (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2002. 19 с.

12. Коцюба З. Честь і чесність: взаємодія концептів в ієрархії цінностей різномовних народів (на матеріалі паремій слов'янських, германських і романських мов). Studia slawistyczne: Etnolingwistyka i komunikacja miзdzykulturowa. T. I: Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawla II, 2014. S. 221-233.

13. Куттер П. Любовь, ненависть, зависть, ревность. Психоанализ страстей / пер. с нем. С.С. Панкова. Санкт-Петербург: Б.С. К., 1998. 115 с.

14. Мазепова О.В. Мовна концептуалізація внутрішнього світу людини в перському лінгвоментальному просторі. дис. ... д-ра філол.наук: 10.02.13. Київ, 2016. 473 с.

15. Несветайлова И.В. «Зависть» и «ревность» как эмоциональные концепты русской и английской лингвокультур: дис. ... канд. филол. наук: 10.02.20. Армавир, 2010. 215 с.

16. Никифоровский Н. Простонародные приметы поверья. Суеверные обряды обычаи, легендарные сказания о лицах и местах, собраны в Витебской Белоруссии. Витебск, 1897. 300 с.

17. Номис М. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Київ, 2004. 768 с.

18. Онацький Є. Українська мала енциклопедія. Літери Д-Е. Буенос Айрес: Накладом Адміністратури УАП Церкви в Аргентіні: Чампіон, 1959. 347 с.

19. Плав'юк С. Приповідки, або українсько-народна філософія: зібрав, підготував до друку та опублікував Володимир С. Плав'юк. Едмонтон, 1998. 354 с.

20. Радзієвська Т.В. Сумління і совість крізь призму української мови. Мовознавство. 1999. № 1. С. 31-39.

21. СС: Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. Словник символів. Київ: Народознавство, 1997. 156 с.

22. Тарасов Е.Ф. Проблема анализа содержания общечеловеческих ценностей. URL: https://cyberleninka.ru.

23. Толстая С.М. Пространство слова. Лексическая семантика в общеславянской перспективе. Москва : Индрик, 2008. 528 с.

24. ФСРГС: Фразеологический словарь русских говоров Сибири / ред. А.И. Федоров. Новосибирск: Наука, 1983. 232 с.

25. Шапран Н.В. Семантико-когнітивна структура концепту заздрість у лінгвокультурологічному висвітленні (на матеріалі англійської, німецької та української мов): дис. ... канд.філол.наук: 10.02.15. Одеса. 2015. 194 с.

26. COCA: The Corpus of Contemporary American English. URL: http://corpus.byu.edu/ coca/).

27. CPr.: Ceska prislovi. Sbirka prislovi, prupovedi lidu ceskeho v cechach, na Morave a v Slezsku /vybral a usporadal V. Flajhans. D. 1-2. Praha: Nakladem F. Simacka, 1911-1913. CRFS: Mokienko V.,Wurm A. Cesko-rusky frazeologicky slovnik. Olomouc, 2002. 660 s. Nie tylko o zawisci. Mala antologia tekstow dawnych i nowszych /przekl. i oprac. A. Wojnowski. URL: https://www.emag.pl/nie-tylko-o-zawisci-mala-antologia-tekstow.

28. NKPP: Nowa ksiзga przyslфw i wyrazen przyslowiowych polskich. T 1-4 / red. J. Krzyzanowski, S. Swirko. Warszawa 1969-1978.