Мовна картина світу та її відтворення у англійській фразеології

Основна частина

Метою даної роботи є дослідження фразеологічних одиниць з метою виявлення онтологічного і культурного компонентів в мові.

Актуальність теми дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення взаємодії культурологічних та лінгвальних факторів мови.

Матеріалом дослідження слугують англійські фразеологічні одиниці, отримані методом суцільної вибірки з фразеологічних словників.

Виклад основного матеріалу дослідження

Кожна людина як суб'єкт пізнання є носієм певної системи знань, уявлень, думок, міркувань про об'єктивну дійсність, яка формується, в результаті бачення світу, як зовнішньої реальності. Ця система сприйняття світу має різні назви - картина світу, образ світу, концептуальна картина світу, модель світу та досліджується з точки зору різних наук, кожна з яких розглядає сутність цього явища в межах своїх проблем та категорій. Картина світу як всеохоплююче поняття постійно формується та розвивається в процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем та іншими членами соціуму. Одним з найважливіших інструментів, за допомогою яких людина набуває, фіксує, накопичує та поширює свої знання є - мова, яка не лише виступає частиною концептуальної картини світу, а й формує власну мовну картину світу (далі МКС). МВК є своєрідною концептуалізацією світу, яка вміщена у мові, що творить наше власне вербалізоване бачення про навколишній світ, яке сприймається як з'єднуючий елемент між окремою людиною та ментальністю нації, до якої вона належить.

Вивченням картини світу та її мовного вираження займалось чимало вітчизняних та іноземних вчених, серед них В. Гумбольдт [5], Л. Вайсгербер [4], Е. Сепір [13], О. А. Корнілов [6], О. О. Потебня [10], Ю. Апресян [1], В. М. Телія [15], О. О. Селіванова [12] та інші. Концепцію мовної картини світу вивчав засновник загального мовознавства Вільгельм фон Гумбольдт, який вважав, що «всяка мова, позначаючи окремі предмети, насправді творить: вона формує для народу, який є її носієм, картину світу», наголошуючи на нерозривності понять «мова», «культура» та «народ» [5, с. 167]. На основі вчень Гумбольдта побудував теорію мовної картини світу німецький мовознавець Лео Вайсгербер, який зазначав, що «мова є творінням нації» та підкреслював, що «в кожній мові представлена особлива точка зору на світ - та точка зору, з якої дивився на нього народ, який створив цю мову» [4].

На противагу дослідникам 70-80 років минулого століття, які розглядали мову лише на лексичному рівні, класифікуючи як “ знання, закріплене в словах і словосполученнях конкретної розмовної мови” (Г.Брутян) [3, 109], сучасні мовознавці заперечують наявність суто лексичних засобів у творенні МКС, обґрунтовуючи це тим, що таке реалізація може лише здійснюватися за допомогою синтаксичних структур, передусім таких, як речення чи текст. Наприклад, В. М. Телія вважає, що мовна картина світу створюється не лише за допомогою барв конкретної лексики, а з “використанням синтаксичних конструкцій, які з перших етапів існування мови відображали відношення між елементами дійсності ...” [15, с. 178]. Таким чином, МКС знаходить своє вираження не лише на лексико-семантичному, а й на морфологічному та синтаксичному рівнях мовної структури. О. Селіванова визначає мовну картину світу як “представлення предметів, явищ, фактів, ситуацій дійсності, ціннісних орієнтирів, життєвих стратегій і сценаріїв поведінки в мовних знаках, категоріях, явищ мовлення, що є семіотичним результатом концептуальної репрезентації дійсності в етносвідомості” [12, с. 365]. На відміну від Г. Брутяна, дослідниця виходить за межі одного мовного рівня і навіть всієї мови взагалі, беручи до уваги ще й аксіологічний, етичний та когнітивний аспекти.

Існує чимало тлумачень поняття «мовна картина світу». Це обумовлено, в першу чергу, існуючими розбіжностями в мовах різних концептуальних картин світу, оскільки сприйняття навколишнього світу залежить від історично сформованих культурно-національних особливостей, притаманних носіям конкретної мови. Досліджуючи мовну картину світу, насамперед слід звертати увагу на лексично та фразеологічно виражені концепти, які кодуються у мові та відображають результат категоризації світу. До них, як правило, належать фразеологічні звороти, прислів'я та приказки, які передаються з покоління в покоління, узагальнюючи життєвий досвід певної нації. Мовна картина світу, яка відображається різними мовами, природним чином пов'язана з фразеологічним складом мови, оскільки фразеологічні одиниці (далі ФО) ділять навколишню дійсність на певні смислові ділянки. В.М. Телія неодноразово зазначала, що в семантиці більшості фразеологічних одиниць має місце конотативний культурний компонент, який є свого роду транслятором інформації про культуру того чи іншого народу [16]. Тому у наш час особливу увагу лінгвісти-дослідники приділяють одному із найважливіших складників мовної картини світу, а саме фразеологічному відтворенню когнітивних процесів у мові, адже у царині фразеології найбільш образно та експресивно відтворюється світосприйняття народу та національна специфіка уявлень про світ носіїв мови, що складалися протягом тисячоліть і закарбувалися у фразеологізмах, тим самим створивши національно-специфічну мовну картину світу. Той чи інший об'єкт у певній культурі існує у притаманному йому оточенні, властивому лише даній культурі, яка зберігає культурно обумовлені асоціативні зв'язки. На думку В. М. Телії, фразеологія - це “дзеркало, в якому лінгвокультурна спільнота ідентифікує свою національну свідомість” [14, с. 62]. Специфічні обставини життя народу породжують свої власні характерні тільки для однієї мовної спільноти фразеологічні «інструменти» для спілкування, що разом з іншими нормативними чинниками передають дух цієї мови, її національну самобутність і неповторність.

Таким чином, фразеологія постає невід'ємною частиною мовної картини світу, яка зумовлює найменування різних реалій дійсності, які є своєрідним продуктом мовної народної творчості. За визначенням О. Левченко, фразеологічна репрезентація світу відрізняється від лексичної більшою архаїчністю, міфологізованістю, а фразеологічні одиниці мають

більший обсяг та інший характер інформації, ніж одиниці лексичного рівня [8, с. 314]. В. Д. Ужченко акцентує ж увагу на тому, що фразеологія - це картина світу із закодованою інформацією про минуле наших предків та їх спосіб сприйняття світу [12, с. 8]. Дослідники-лінгвісти вбачають, що фразеологія стає певною позамовною дійсністю, яка не лише реалізує мовну свідомість та сприйняття мовця, але й формує навколишнє бачення крізь призму фразеології, що в свою чергу ґрунтується на культурно - національному сприйнятті певної нації.

З огляду на окреслену мету в цьому дослідженні та поставленні завдання встановимо, що фразеологічні одиниці - це своєрідні мікрочастинки, які несуть генетичний код народу, тобто все надбання нації, його досвід та побут, тим самим створюючи мовну картину світу. Аналіз був проведений на матеріалі 250 англійських фразеологізмів, що були вилучені методом суцільної вибірки із фразеологічних словників О. В. Куніна [7] та К. Т. Баранцева [2]. Таке дослідження дозволило виявити певну тенденцію у відтворенні мовної картини світу у фразеологічних одиницях. Проведене дослідження свідчить, що ФО, які найяскравіше відтворюють британську культурну ідентичність, генетично пов'язані із найтиповішими і найпоширенішими сферами діяльності людини, а саме їжею, світом природи, що оточує людину, а також із певними «ендемічними» явищами-реаліями життя британців.

Найменування гастрономії та всього, що з нею пов'язане, належить до ключових лінгвокультурних концептів. Упродовж всієї історії, харчування стає цілісним відображенням культурного простору певної нації та розвиває національно кулінарну традицію, набір страв, типових для певної спільноти.

До ФО - гастрономів, тобто фразеологізмів із кулінарними компонентами, яким надається преференція з боку англійської лінгвокультури належать такі культурно обумовлені складники як: pudding, bacon, ale, eggs, porridge, toast.

В англійській національні кухні є чимало традиційних святкових страв. Серед них важливе місце посідає пудинг, про що свідчать такі ФО, як

the proof of the pudding is in the eating - все перевіряється на практиці; Not worth a pudding - щось таке, що того не варте; to have pudding in the oven - бути вагітною; praise is not pudding - спасибі в кишеню не кладуть; run as swift as a pudding would creep - дуже повільно; a pudding face - безглуздий вираз обличчя. В українській етнокультурі такими національно маркованими елементами є борщ, вареники, сало, хліб: борщ та каша - їжа наша; борщ усьому голова; вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять; дурний як сало без хліба.