Концептуальне моделювання і когнітивно-ономасіологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ І КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

СЕЛІВАНОВА Олена Олександрівна,

доктор філологічних наук, професор,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу

Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Анотація

У статті розглянуто співвідношення методу концептуального моделювання й когнітивно-ономасіологічного аналізу. Визначальною для моделей концептуального аналізу є демонстрація зв'язків різних пізнавальних механізмів свідомості й позасвідомого, кореляції різних компонентів моделей. Зразки такого типу концептуального аналізу ґрунтуються на запропонованій нами моделі ментально-психонетичного комплексу. Концептуальний аналіз на підставі цієї моделі передбачає: 1) опис ядерної пропозиційної частини концепту, яка містить мисленнєві аналоги ситуацій, пов'язані із ним і вербалізовані знаками мови у прямих значеннях, тобто предикатно -актантні рамки з урахуванням родо-видових й опозиційних відношень; 2) характеристику різноманітних метафоричних корелятів ядра в асоціативно -термінальній частині МПК, представлених фігуральними позначеннями; 3) аналіз модусного складника моделі, тобто оцінки концепту; 4) з'ясування зв'язків пропозиційного, асоціативно -термінального та модусного складників концептуальної моделі з психічними функціями відчуттів, почуттів, образами та колективним позасвідомим (останнє виявляється в свідомості у вигляді архетипів); 5) аналіз прагматичного компонента концептуальної моделі як інструкції по використанню знаків концепту в дискурсивній діяльності носіїв мови.

Оскільки концептуальна інформація насамперед маніфестована мовними позначеннями, особливої ваги для моделювання концепту набуває когнітивно -ономасіологічний аналіз, що дає змогу реконструювати відповідні фрагменти пропозиційного, асоціативно- термінального й модусного компонентів концептуальної моделі, а також їхню кореляцію зі складниками чуттєвої сфери, образами й архетипами колективного позасвідомого. Прикладом для застосування цієї методики в розділі обрано українську номенклатуру ентомофауни, вилучену з визначників й атласів комах України.

Ключові слова: концептуальне моделювання, ментально-психонетичний комплекс, когнітивно-ономасіологічний аналіз, пропозиція, метафора, модус, архетип, ентомонім.

Annotation

SELIVANOVA Olena Oleksandrivna, Doctor of Philological Sciences, Full Professor, Head of the Department of Translation Theory and Practice, Cherkasy Bohdan Khmelnytsky National University

CONCEPTUAL MODELLING AND COGNITIVE ONOMASIOLOGICAL ANALYZE Abstract. Introduction. Study of the connections in various cognitive mechanisms of consciousness and unconsciousness and the correlation of models' different compo nents is the aim for the conceptual analysis. The samples of this type of the conceptual analysis are grounded on the mental psychonetic complex. The conceptual analysis based on this model suggests: 1) description of the concept's nuclear propositional structure containing mental analogues of the situations, related to them and represented in the language signs in their direct meanings; 2) working out different metaphorical correlates of the nucleus in the associative-terminal part of the complex represented by indirect meanings; 3) analysis of model's modus component, e.i. concept's evaluative component; 4) finding out connections between propositional, associative-terminative and modus in the conceptual model and mental functions of feelings, emotions, images and collective unconscious (the latter is presented in the consciousness in the form of archetypes); 5) analysis of the pragmatic component in the conceptual model that is considered to be a pattern for using concept's signs in the discursive practice of the native speaker.

Purpose of this article is to determine the correlation between conceptual modelling and cognitive-onomasiological analysis. To reach this purpose certain tasks have to be completed, such as to define the basic model and metalanguage of the conceptual analysis, to characterize basic methods of concept's study, to describe the procedure of cognitive-onomasiological analysis within the conceptual modeling, to demonstrate the usage of the cognitive-onomasiological analysis to model the concept INSECT in the scientific and naпve worldview of the Ukrainians. The object of this article is the Ukrainian naming of insects and the subject matter of the article is motivational features in the structure of the concept INSECT.

Results. To make a conceptual model the cognitive-onomasiological analysis should be used due to the fact that the conceptual information is manifested by language signs. This analysis enables to reconstruct certain fragments of propositional, associative -terminal and modus components of the conceptual model, as well as their correlation with the components of the sensual sphere, images and archetypes of the collective unconscious. This paper uses the mentioned approach to deal with the Ukrainian nomenclature of entomofauna taken from the Ukrainian dictionaries of insects.

Conclusion. Conceptually meaningful information is provided by entomonyms that unite different in status motivators. The Ukrainian entomonyms in general have two or three onomasiological features and predominantly are compound naming that on the one side bear the objective information about an insect and on the other side expose its naming due to the metaphorical analogues that simplify differentiation.

Key words: conceptual modeling; mental psychonetic complex; cognitive onomasiological analyze; proposition; metaphor; modus; archetype; entomonym.

Постановка проблеми

Наприкінці 90-х р. р. ХХ ст. у складі когнітивної лінгвістики виокремлено нову галузь - лінгвоконцептологію, метою якої став опис концептів і мовних засобів їхньої репрезентації. Завданнями лінгвоконцептології стали:

1. дослідження процесів концептуалізації світу та внутрішнього рефлексивного досвіду;

2. аналіз залежності концептуалізації від різноманітних чинників: етносвідомості, соціуму, культури та субкультури певної групи, індивідуальної свідомості; 3) опис концептуалізації у філогенезі й онтогенезі; 4) визначення параметрів концептосистеми та її зв'язку з концептуальною й мовною картинами світу; 5) диференціація предметних сфер (доменів) у концептосистемі й етносвідомості; 6) опис констант культури як системи культурних концептів народу; 7) обґрунтування поняття концепту, його співвідношення з поняттям і значенням; 8) з'ясування структури концепту; 9) визначення ролі мовної репрезентації у встановленні його складу; 10) розроблення методики концептуального аналізу; 11) створення типології концептів; 12) характеристика текстових і художніх концептів у творах і творчості майстрів слова тощо [1, с. 467].

Попри бурхливий розвиток лінгвоконцептології, захоплення її проблематикою за відсутності чітких методик, інструментарію й поняттєвого апарату зумовило досить вільне тлумачення предмета й об'єкта аналізу та невдалі спроби підмінити традиційний семантичний аналіз нібито концептуальним. Опис концептів набув характеру вільного спостереження за їхніми ключовими словами в контексті, що викликало дивну дискусію із приводу того, що може і що не може бути концептом.

При цьому багатьох із численних дослідників концептів не хвилювало питання щодо того, як співвідноситься концепт з організацією свідомості, пам'яті людини, її пізнавальною здатністю; а також яке відношення має до опису концептів складний поняттєвий апарат і процедури моделювання когнітивної та комп'ютерної лінгвістики. Не можна в цілому не погодитися зі словами деяких російських науковців, які зазначають: «Зараз у вітчизняній науці про мову стало надзвичайно модним включати себе до складу прибічників когнітивного підходу («нової парадигми»), хоч для такого кроку не завжди наявні вагоме підґрунтя й відповідна професійна підготовка: когнітологія своєю базою має насамперед когнітивну психологію, що передбачає якесь розуміння процесів взаємодії нейробіологічних механізмів у формуванні ментальних образів і станів» [2, с. 14]. А отже, аналіз концептів у мовознавстві не може бути довільно дескриптивним, а має ґрунтуватися передусім на знаннях у галузях психології, теорії пізнання, теорії інформації з урахуванням доробку когнітивного й комп'ютерного моделювання.

Концептуальний аналіз як новий конструктивний лінгвістичний метод, загальними процедурами якого є формалізація, ідеалізація й моделювання, передбачає конструювання об'єкта дослідження у вигляді спрощеної, гіпотетичної абстрактної схеми або моделі. Основною метою цього методу є реконструкція концепту із застосуванням метамов лінгвістики на підставі його репрезентантів у відповідній мові й мовленні. Ми кваліфікуємо концепт як інформаційну структуру свідомості, різносубстратну, певним чином організовану одиницю пам'яті, яка містить сукупність знань про об'єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом синергетичної взаємодії психічних функцій свідомості: мислення, відчуттів, почуттів, інтуїції, - а також колективного позасвідомого [3, с. 112].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У науковій літературі існує чимало підходів до кваліфікації й опису концептів. Український лінгвіст А. Приходько розрізнює кілька дефініційних моделей концепту: 1) концепт як епістемічне утворення, що ґрунтується на усвідомленні інформаційних витоків знань і досвіду людини; 2) концепт як психоментальне утворення, зумовлене розумінням концепту як продукту людської свідомості; 3) концепт як етнокультурне утворення, що відбиває уявлення про концепт як концентроване вираження духовно-емоційного досвіду певного етносу, згусток культури; 4) концепт як прагмарегулятивне утворення, що відображає інтенційний характер використання ментальних сутностей у дискурсі; 5) концепт як аксіологічне утворення, що є результатом ціннісних домінант культури; 6) синтетичну дефініцію концепту, що містить поєднання кількох аспектів [4].

Основними дискусійними проблемами, пов'язаними із кваліфікацією феномена концепту є: 1) розмежування концепту й поняття; 2) залежність концепту від мовної вербалізації; 3) його кваліфікація за способами формування; 4) зв'язок концепту та значення; 5) наявність у структурі концепту оцінно-емотивних, ціннісних і прагматичних компонентів; 6) наявність концептів в індивідуальній або колективній (загальнонаціональній, груповій, регіональній) свідомості; 7) обсяг концепту залежно від індивідуальної чи етнічно-колективної репрезентації, наукової чи наївної картини світу; 8) типологія концептів; 9) їхня структура; 10) методи та процедури опису й аналізу концептів тощо [5].

Найбільш актуальним питанням концептуального моделювання є структура концепту. Метафорично концепт представляють у вигляді хмари (З. Попова), або сніжної грудки (М. Болдирєв), або плоду (Й. Стернін). В основу його структури покладено різноманітні ментальні репрезентації, ідеалізовані когнітивні моделі: пропозиції, схеми, фреймові мережі, сценарії, ментальні простори тощо. Більшість дослідників обстоюють польову модель концепту, яка містить ядро та периферію. Ядерну зону нерідко ототожнюють зі значенням відповідної ключової лексеми [6, с. 23], із поняттям, яке здебільшого постає у вигляді семного набору ключового слова; з образом предмета чи явища [7, с. 26] тощо. Периферію концепту представляють також по-різному: як дистрибуцію ключового слова, асоціативні зв'язки з іншими концептами; поглиблену інформацію, суб'єктивні досвідні знання, конотативні елементи тощо. Й. Стернін пропонує як ядро концепту базовий шар як чуттєвий образ, що кодує концепт як мисленнєву одиницю в універсальному предметному коді. На чуттєвий образ нашаровуються інші концептуальні ознаки, що відображають розвиток концепту, його відношення з іншими концептами [8, с. 58-59].

Дослідники розглядають також сіткову структуру концепту, представляють його в мережі структурованих концептуальних доменів, асоціатів вербальної сітки тощо. Інколи структура концепту отримує вигляд рівневої моделі або кількох шарів: смислового та вербального або смислового, образно-асоціативного та предметно- почуттєвого. Ю. Степанов, демонструючи історичну мінливість концепту, виокремив у його структурі етимологічний шар, який є основою концепту; історичний шар, що сформувався протягом розвитку концепту, й активний шар, актуальний для сучасного стану [9, с. 21-44]. Автори колективного навчального посібника «Введение в когнитивную лингвистику» розрізнюють у складі концепту поняттєвий, образно- перцептивний і ціннісний рівні: перший співвіднесений із денотатом, другий - із гештальтом, третій - з оцінкою предмета концептуалізації в етносвідомості й культурі [10, с. 73]. В. Карасик і В. Слишкін виокремлюють у культурних концептах принаймні три складники: образ, поняття, цінність [11, с. 73]. Деякі дослідники, розглядаючи польову природу концепту, долучають до неї різні ціннісні шари: етнопсихологічний, лінгвокультурологічний, соціодискурсивний [12, с. 213].

Альтернативною позицією опису концепту є дифузність, розпливчастість його структури, яку, як уважають, в принципі змоделювати неможливо: «Усередині концепту перетікають і переливаються концептуальні ознаки, концепт не має чітких абрисів і меж, [...] жорсткої послідовності шарів; їхнє взаємне розташування індивідуальне й залежить від умов формування концепту в кожної особистості» [13, с. 11]. Однак за умови такої дифузності, на нашу думку, було б неможливим оперування концептуальною інформацією, її інтегрування з мовними знаннями, які є жорстко структурованими, про що свідчать дані як асоціативних експериментів, так і експериментальна діяльність у галузі нейропсихолінгвістики. Як здається, принцип дифузності концептів зумовлений намаганням відокремити мовне як структуроване й концептуальне як розмите та невизначене в пізнавальних процесах.

Мета статті - розглянути співвідношення методу концептуального моделювання і когнітивно-ономасіологічного аналізу. Досягнення цієї мети передбачає розв'язання певних завдань: 1) обґрунтувати базову модель і метамову концептуального аналізу; 2) схарактеризувати основні методики опису концептів; описати вагу та процедури когнітивно-ономасіологічного аналізу в межах концептуального моделювання; 4) продемонструвати використання когнітивно- ономасіологічного аналізу з метою моделювання концепту КОМАХА в науковій та наївній картині світу українців. Об'єктом дослідження є українські назви комах, а предметом - їхні мотиваційні ознаки в структурі концепту КОМАХА.

Виклад основного матеріалу

Процедури концептуального аналізу відмінні в різних напрямах і течіях. Основною проблемою різних підходів до концептуального аналізу є пошук проміжної метамови опису концептів. Якщо таку метамову не використовують, то концептуальний аналіз обмежується дистрибутивним і контекстуальним аналізом, які інтерпретують зміст певного поняття шляхом опису контекстного оточення й пояснення різних метафоричних перенесень ключового знака концепту та його дистрибуції. Такий підхід чимало лінгвістів сприймає досить критично через його інтроспективність і суб'єктивізм.

На нашу думку, методика концептуального аналізу має враховувати насамперед досвід моделювання різноманітних структур репрезентації знань, апробованих на мовному й текстовому матеріалі. Визначальною для моделей концептуального аналізу є демонстрація зв'язків різних пізнавальних механізмів свідомості й позасвідомого, кореляції різних компонентів моделей. Зразки такого типу концептуального аналізу ґрунтуються на запропонованій нами моделі ментально-психонетичного комплексу (далі - МПК) [3; 14; 5; 1], яка відображає інформаційну структуру свідомості як холістичного психофункціонального континууму поєднання окреслених вище пізнавальних функцій і колективного позасвідомого. МПК демонструє синергетичну системну природу свідомості, організованої шляхом взаємодії різних функціональних модулів зі знаковими, граматичними, прагматичними ресурсами природної мови, що сприяє переведенню інформації різних типів у мовний формат.

Використання моделі МПК зумовлене також недостатністю проекції мовнопороджувальних механізмів лише на лінійні синтактикоподібні структури вербального мислення. Номінативні процеси ґрунтуються на багатовимірності та нелінійності концептуальних структур, які є результатом холістичної (синергетичної) взаємодії різних каналів отримання цієї інформації, вербальних і невербальних, мисленнєвих і немисленнєвих, і застосовують для позначення різні способи її оброблення. Функція мислення, що взаємодіє з відчуттями, почуттями, інтуїцією шляхом формування образів й інтегрована з колективним позасвідомим, організує ментальний лексикон як вербальний компонент МПК, «діючу систему, у якій кожна одиниця записана з інструкцією використання, з даними про оперативні можливості одиниці: прагматичні, семантичні, граматичні» [15, с. 369].

МПК є зразком тотальних моделей, які «охоплюють одночасно безліч самих різних аспектів аналізованого предмета», є «продуктом об'ємного мислення», що «містить і компоненти фонового мислення, і процедури співвіднесення фігуративного й фонового мислення з невидимим» [16, с. 103-104]. Структура МПК зумовлена, по-перше, конекційною природою знань, основним принципом використання яких є активація як збудження певної ділянки нейронів кори головного мозку в когнітивних процесах; подруге, відмовою від абсолютизації мислення як єдиного пізнавального механізму людини; по-третє, енграмною природою пам'яті й особливою квантово-хвильовою здатністю кодування та перекодування інформації людським мозком.

Ядром МПК є пропозиційні структури - мисленнєві аналоги ситуацій, що характеризуються відносною об'єктивністю, внутрішньою несуперечливістю й позначаються мовними одиницями у прямих значеннях. Експериментально доведено, що «довгочасна пам'ять людини є великою сіткою взаємно перехрещених пропозиційних дерев, кожне з яких містить певний набір вузлів пам'яті з численними зв'язками» [17, с. 134]. Дж. Лакофф наголошував на тому, що «більша частина структури нашого знання має форму пропозиційних моделей, а їхньою особливістю є те, що вони виокремлюють елементи, надають їм характеристики та вказують на зв'язки між ними» [18, с. 31]. Транспонована до лінгвістичних студій позитивістом Б. Расселом, пропозиція ґрунтувалася на положенні про відносну об'єктивність людського сприйняття світу як така, що відповідає істинному стану справ у світі. Дж. Лакофф як фахівець у галузі когнітивної семантики, яка обстоює феноменологічну епістему, застерігав проти «об'єктивістського присмаку» пропозиційних структур: хоч вони й містять реально існуючі відношення, вони є результатом інтеріоризації людиною дійсності, тобто «коли людина усвідомлює свій досвід, проектуючи на нього пропозиційні моделі, вона накладає на світ об'єктивістську структуру» [19, с. 177]. Саме тому дослідник обстоював головну ознаку пропозиції як ідеалізованої когнітивної моделі, ментальної сутності, у якій не використовуються «механізми уяви». Отже, пропозиція насамперед залежить від досвіду людини і є несуперечливим аналогом події, позбавленим ірраціональності та фігуральної вербалізації.