Національно-специфічні засоби вербалізації концепту реформа в українській лінгвокультурі

А. Н. Приходько до засобів вербалізації концептів уналежнює також фразеологічну об'єктивацію. Це ще один прийом аналітичного втілення концептів у тому сенсі, що фразеологічні одиниці, відображуючи лінгвокультурологічний досвід поколінь, являють собою дискурсні знаки, що співввідносні з конкретною референтною ситуацією буттяПриходько А. М. (2008), Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики, Запоріжжя: Прем'єр, С. 84.. Векторів репрезентації такої об'єктивації два: мовний - у випадку, коли фразеологічна одиниця дорівнює концепту (наприклад, в українській лінгвокультурі концепт БІДНІСТЬ репрезентовано фразеологічними сполуками перебиватися з юшки на воду, і в скрині пусто і в кишені не густо, як церковна миша) та мовленнєвий - фразеологічна одиниця репрезентує будь-яку ознаку концепту. Перший спосіб фразеологічної вербалізації концепту «реформа» поки не відображений, можна припустити, у зв'язку зі специфікою семантики слова реформа, а також порівняно нетривалим його використанням в українській лінгвокультурі. У другому випадку помітним стає використання фразеологічної вербалізації на основі прийомів трансформації, що у мові політичного дискурсу, наприклад, є цілком умотивованими, оскільки дозволяють досягти додаткової експресії, актуалізувати зміст висловленого, пристосувати його до нових суспільно- політичних подій, явищ, фактів. Проаналізовані контексти відобразили поодинокі випадки вербалізації концепту «реформа» засобами фразеологічної трансформації, зокрема: «Українські реформи: бути чи не бути?» (О. Гриценко, 2018); «Чи вдасться чинній владі осідлати медичну реформу? (О. Вілкул, 2018); «І плакали ті Ваші реформи, якщо народ на межі зубожіння!» (О. Ляшко, 2018); «Війна війною, а реформи за розкладом!» (Ю. Бойко, 2018); «Будьте здоровими...Поки реформа не гряне... ! (про медичну реформу)» (О. Ляшко, 2018). Фразеологічну об'єктивацію можна вважати національно - специфічним засобом вербалізації концепту РЕФОРМА, рідковживаним, але мотиваційним, оскільки за рахунок закладеної інтенції увиразнює ментальну складову концептуальних знаків.

Другим способом актуалізації вербальної складової концепту «реформа» в українській політичній лінгвокультурі вважаємо суб'єктивацію, що обумовлює мовленнєву техніку створення та функціонування концепту та відображає суб'єктивно - оцінне ставлення носіїв мови до концептуального знака. «Суб'єктивація - варіативна репрезентація концепту в асоціативному полі індивіда, який знаходить у значенні концепту або надає йому нових особливостей, що у результаті призводить до особистісної інтерпретації загального соціокультурного знання» Там само, С. 85. Приходько А. М. (2008), Концепти і концептосистеми в когнітивно -дискурсивній парадигмі лінгвістики, Запоріжжя: Прем'єр, С. 85.. У ході свого функціонування кожний концепт набуває нових конотацій, мовленнєвих інтерпретацій, а, отже, стає знаком відображення індивідуальних, суб'єктивних дискурсивних асоціацій, що активно зреалізовуються у комунікативній практиці. А. Н. Приходько розглядає процес вербальної суб'єктивації на основі метафоричного, синонімічного, алюзивного та паремійного прийомів.

Сучасна лінгвістика трактує метафору як основну ментальну операцію, як спосіб пізнання, структурування й пояснення світу. Вона дозволяє усвідомлювати, «відчувати», сприймати концепти з одного боку, та з іншого - свідчить про внутрішній світ носія мови, який у специфічній формі, по-своєму висловлює асоціативне розуміння концептуального знака. Мовознавці стверджують, що «виняткова складність концепту метафори,... різноманітність підходів до нього роблять проблематичними будь-які жорсткі дефініції цього явища, тому найоптимальнішим на сьогодні вважається максимально широке визначення метафори: коли нею є і власне метафора, і символ, і алегорія, і емблема, і персоніфікація, і гіпербола, і семіметафора, і метафоричний епітет» Тимошенко Ю. В. (2001), Метафора в структурі художньої свідомості: автореф. дис... канд. філол. наук [Текст], НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, К., С. 7.. Такий підхід уможливлює аналіз усіх концептуальних образних моделей, що входять до складу концепту, який або функціонує із створеними семантичними модифікаціями, або ж зникає внаслідок, наприклад, негативної конотації чи низького рівня сполучуваності з іншими образними знаками. Наприклад: «Реформи цього уряду нищать усе українське!» (О. Ляшко, 2018); «Безглуздість освітньої реформи здивувала навіть європейців...» (Ю. Бойко, 2018); «Анансовані урядом реформи - лише «цяцянки», «заманухи» для чергового траншу МВФ...» (Ю. Тимошенко, 2018); «Це останній цвях в труну реформ...» (О. Вілкул, 2019).

У результаті проведеного дослідження встановлено, що метафоричний профіль концепту РЕФОРМА в українській політичній лінгвокультурі формується шляхом вторинної номінації на основі предметної конкретики, що є відображенням носіїв мови до політичних процесів у суспільстві, а також довіри до здійснених реформ. Найчастіше ця конкретика має негативний оцінний характер, порівняйте: «Реформи в Україні - це зло!» (О. Ляшко, 2018); «Реформувати в Україні - значить нищити український народ!» (Ю. Тимошенко, 2018); «Реформи сьогодні - це продукт нездорових фантазій сучасного уряду...» (Ю. Бойко, 2018); «Для них (МВФ) наші реформи - лише товар, за який можна виручити підвищенням тарифів...» (О. Гриценко, 2018). Підсилення ціннісної складової концепту РЕФОРМА відбувається у політичному дискурсі на основі політичних слоганів провладних партій, кандидатів, наприклад: «Незважаючи на війну, ми запустили і успішно втілюємо найбільш масштабні та найбільш глибокі зміни і реформи у своїй історії. Ми досягли вагомого прогресу в реформуванні економіки та інфраструктури...» (П. Порошенко, 2019); «Реформи, втілені нашим урядом за останні два роки, - це ще один крок до Європейського Союзу...» (В. Гройсман, 2018); «Наші реформи - це простір свободи і процвітання у європейській країні...» (І. Геращенко, 2018). Отже, набуваючи метафоричного оформлення, один і той самий концепт здатен викликати різні асоціативні реакції в залежності від політичних уподобань, адресата, комунікативної мети, сфери спілкування, суспільних стереотипів тощо.

Ще одним способом вербалізації концепту «реформа» є синонімічна суб'єктивація - репрезентація концептуального інваріанту його семантичними дублетами Приходько А. М. (2008), Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики, Запоріжжя: Прем'єр, С. 87.. Синонімічна суб'єктивація пов'язана з двома процесами - прямим (первинним) процесом номінації, який виникає в процесі етимологізації лексичного знака (реформа - зміна, перетворення, форма) та вторинної (переносної) номінації. Спостереження свідчать, що якраз другий спосіб синонімічної номінації, що фактично межує з метафоричним увиразненням, активно репрезентовано в українському політичному дискурсі (реформа - зло; реформа - утопія, реформа - біда уряду тощо), оскільки чітко відображає ставлення до значимості українських реформ: «Пенсійна реформа в Україні - злочин проти народу!»

(Ю. Тимошенко, 2018); «Реформа ЖКГ - відверта крадіжка з кишень українців чинною владою...» (О. Ляшко, 2018). За допомогою синонімів відбувається також вербальна актуалізація тієї чи іншої ознаки лінгвокультурної складової концепту.

Достатньо популярним видом текстової ремінісценції, наприклад, в художніх дискурсивних практиках, є алюзивна суб'єктивація. Це один із проявів метафоричного перенесення, що зреалізовується шляхом натяків, асоціативних зв'язків, а іноді й жартів.

У художньому дискурсі яскравим прикладом алюзивної вербалізації виступають особові назви із стійким асоціативним змістом, реалізація яких не потребує будь-яких додаткових параметрів: особова назва ототожнюється з певними ознаками його носія чи з ситуацією, в якій довелося носію бутиТам само, С. 90.. Так, наприклад, в українській художній культурі концепт ГЕРОЇЗМ репрезентовано особовими назвами Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Сагайдачний. Останнім часом концепт СВОБОДА в українській мовній картині світу представлено іменами героїв Небесної Сотні, героїв АТО, українських політв'язнів (Сергій Кульчицький, Василь Сліпак, Михайло Жизнєвський, Олег Сенцов). Практика алюзивної суб'єктивації не є продуктивною в сучасному політичному дискурсі, хоча аналіз системи засобів вербалізації концепту «реформа» фіксує випадки такої актуалізації: реформи Гройсмана, реформа Ірини Луценко, реформа Супрун тощо. Використання алюзивної власної назви викликає цілий ряд асоціативних зв'язків, вихідною основою яких виступає початковий образ, що відомий комунікантам.

Висновки

Таким чином, концепт «реформа» останнім часом увійшов у суспільно-активний дискурсний контекст та під упливом екстралінгвістичних факторів здобув нові форми вербалізації, а отже, і нові форми свого вияву. Враховуючи той факт, що «вербалізований концепт - це мінімальний пакет інформації, план вираження якого являє собою двобічний мовний знак із необмеженою архівацією змістів», можна стверджувати, що у найбільш загальному вигляді зміст концепту передається номінацією «реформа». Цей лексичний знак вербалізує його як цілісний феномен та забезпечує гармонійне поєднання всіх складових елементів значення (зміна, модернізація, перетворення тощо). Лексична об'єктивація (номінація) є більш популярним способом вербалізації концепту «реформа», найбільш інформативною, а отже, первинною. Синтаксична та фразеологічна об'єктивації на шляху вербалізації концепту є вторинними, виникають за умов впливу екстралінгвістичних факторів, але при цьому є способами фіксацій ментальних трансформацій змісту концепту. За їх допомогою концепт «реформа» характеризується регулярною реалізацією в системі сучасних дискурсів, не втрачаючи своєї актуальності.

У ході аналізу засобів вербалізації концепту «реформа» шляхом суб'єктивації встановлено, що метафорична, синонімічна та алюзивна форми репрезентації концепту пов'язані з акцентуацією його асоціативно-образної та конотативної складових. Вони або увиразнюють ментальний образ та зміст концептуального знака, або ж сприяють зниженню його функціональності у політичному дискурсі.

Перспективу подальших наукових розробок убачаємо в практиці дослідження вербальної складової концепту «реформа» на основі випадків паремійної суб'єктивації, що поки не представлені аналізованими зразками політичного дискурсу.

References

1. Dictionary of the Ukrainian language: v 11 tomakh, Kyiv, Naukova Dumka Pabl., 1970 - 1980, Vol. 8, pp. 519.

2. Ihnatkina, A.L. PUBLIC RELATIONS concept: linguocultural aspect, Saratov, Nauchnaia kniga Pabl., 2006, 131 p.

3. Prykhodko, A.M. Concepts and conceptual systems in the cognitive-discursive paradigm of linguistics, Zaporizhia, Premier Pabl., 2008, 332 p.