Проблеми моделювання процесів аудіювання у світовій психолінгвістиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми моделювання процесів аудіювання у світовій психолінгвістиці

Наталія Харченко, доктор психологічних наук, доцент

Інна Мисан, кандидат педагогічних наук, доцент

Лариса Калмикова, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти

Анотація

Проблематика моделювання процесів аудіювання (listening comprehension modeling) є однією з найбільш дискусійних у психолінгвістиці: до цього часу як у західноєвропейській й американській, так і східноєвропейській психолінгвістичній науці не припиняються пошуки можливостей розробки моделі аудіювання як цілісної мовленнємисленнєвої діяльності суб'єкта. Одночасно з цим фіксуються різні наукові уявлення про моделі й власно сам процес моделювання.

Мета дослідження. Здійснити аналіз найпоширеніших у психолінгвістиці моделей мовленнєсприймання і мовленнєрозуміння та презентувати створену модель аудіювання, в якій відтворено єдність процесів вербального сприймання і розуміння мовлення, яка отримала назву «від мотиву до мотиву».

Методи дослідження. Метааналіз психолінгвістичних джерел; систематизація даних теоретичного аналізу; узагальнення наукових тез; порівняння; моделювання.

Результати. З урахуванням основних постулатів східноєвропейської психолінгвістики, аудіювання розглядається в парадигмі «діяльнісного фрейму» (Леонтьев, 2003) як мовленнєво-мисленнєва діяльність, складовими якої є мотив, мета, дії, операції (як способи виконання дій), установки й результати (продукти аудіативної діяльності) та уточненої моделі породження висловлювання (Ахутина, 2002). В цьому контексті розроблена теоретична інтегративна модель аудіювання в єдності вербального сприймання і розуміння мовлення з урахуванням мотиваційних процесів мовленнєвого спілкування. Інтегративна модель аудіювання відрізняється від інших такими ознаками: а) наявністю власної мотивації суб'єкта аудіювання заради встановлення мотивів говоріння автора висловлювання (тексту) - від мотиву комунікатора до мотиву комуніканта; б) своєю семантичною й смисловою зорієнтованістю, яка відображає глибинні внутрішньо-мовленнєві етапи перебігу аудіювання; в) наявністю цілеутворення як передумови формування смислу; г) передбаченням у структурі моделі інтеріоризації та екстеріоризації як рушійних чинників у трансформаційних процесах від зовнішнього (вербального сприймання) до внутрішньої семантико-смислової (переробки) й зовнішнього озвучення (відтворення зрозумілого); д) уведенням у фази протікання процесу аудіювання етапу, який передбачає момент відтворення суб'єктом аудіювання (смислового сприймання й розуміння мовлення) образу ситуації суб'єкта говоріння (письма).

Ключові слова: моделювання, інтегративна модель аудіювання, сприймання мовлення, розуміння мовлення.

Аннотация

Калмыкова Лариса, Харченко Наталия, Мысан Инна. Проблемы моделирования процессов аудирования в мировой психолингвистике

Вступление. Проблематика моделирования процессов аудирования (listening comprehension modeling) является одной из наиболее дискуссионных в психолингвистике: к этому времени как в западноевропейской и американской, так и восточноевропейской психолингвистической науке не прекращаются поиски возможностей разработки модели аудирования как целостной речемыслительной деятельности субъекта. Одновременно с этим фиксируются различные научные представления о модели и собственно сам роцесс моделирования.

Цель исследования. Осуществить анализ наиболее распространенных в психолингвистике моделей речевосприятия и речепонимания и представить озданную модель аудирования в единстве процессов вербального восприятия понимания речи, которая получила название «от мотива к мотиву». Методы исследования. Метаанализ психолингвистических источников; систематизация данных теоретического анализа; обобщение научных тезисов их сравнение; моделирование.

Результаты. С учетом основных постулатов восточноевропейской психолингвистики, аудирование рассматривается в парадигме «деятельностного фрейма» (Леонтьев, 2003) как речемыслительная деятельность, составляющими которой является мотив, цель, действия, операции (как способы выполнения действий), установки и результаты (продукты аудиативной деятельности) и уточненной модели порождения высказывания (Ахутина, 2002). В этом контексте разработана теоретическая .інтегративная модель аудирования в единстве вербального восприятия понимания речи с учетом мотивационных процессов речевого общения. Интегративная модель аудирования отличается от других моделей такими признаками: а) наличием собственной мотивации субъекта аудирования с целью установления мотивов говорения автора высказывания (текста) - от мотива коммуникатора к мотиву коммуниканта; б) своей семантической смысловой ориентированностью, которая отражает глубинные внутренне речевые этапы аудирования; в) наличием целеполагания как предпосылки формирования смысла; г) предвидением в структуре модели аудирования интериоризации и экстериоризации как движущих факторов трансформационных процессах внешнего (вербального восприятия) к внутренней семантико-смысловой (переработки) и внешнего озвучивания (воспроизведение понятного); д) введением в фазы протекания процесса аудирования этапа, который предусматривает момент воспроизведения субъектом аудирования (смыслового восприятия и понимания речи) образа ситуации субъекта говорения (письма).

Ключевые слова: моделирование, интегративная модель аудирования, восприятие речи, понимания речи.

Annotation

Problems of Modeling the Processes of Audition in the World Psycholinguistics

Larysa Kalmykova

DSc. in Psychology, Professor, Head of the Department of Psychology and Pedagogy of Preschool Education

Nataliia Kharchenko

DSc. in Psychology, Assistant Professor Inna Мysаn Ph.D. in Pedagogy, Assistant Professor

Introduction. The problem of listening comprehension modeling is one of the most debatable in psycholinguistics: so far, in both Western European and American and Eastern European psycholinguistic sciences, the search for the possibility of developing a model of listening as a coherent speech is not stopped. At the same time, various scientific ideas about models and the actual process of modeling are fixed.

The aim of the study. To analyze the most common models of speech perception and speech comprehension in psycholinguistics and present the created model of listening, which reproduces the unity of the processes of verbal perception and understanding of speech, which has been called «from motive to motive».

Research methods. Meta analysis of psycholinguistic sources; systematization of theoretical analysis data; generalization of scientific theses; comparison; modeling. Results. Taking into account the basic tenets of the Eastern European psycholinguistics, listening is considered in the paradigm of the «activity frame» (Leontyev, 2003) as speech-thinking activity, which components are motive, purpose, actions, operations (as the ways of performing actions), attitudes and results (products of audio), and a refined model of expression generation (Akhutina, 2002). In this context, a theoretical integrative model of listening in the unity of verbal perception and comprehension of speech has been developed taking into account the motivational processes of speech communication. The integrative listening model differs from the other in the following ways: a) the presence of the subject's own motivation for establishing the motive of the author's speech (text) - from the communicator's motive to that of the communicator; b) its semantic and value orientation, which reflects the deep inter-speech stages of the course of listening; c) the presence of purpose formation as a prerequisite for the formation of meaning; d) prediction in the structure of the model of internalization and exteriorization as the driving factors in the transformation processes from external (verbal perception) to internal semantic-semantic (processing) and external sounding (reproduction of clear); e) introducing into the phases of the auditory process a stage that involves the moment when the subject of the audition (meaningful perception and comprehension of speech) plays the image of the situation of the subject of speaking (letter).

Key words: modeling, integrative listening model, speech perception, speech comprehension.

Вступ

аудіювання психолінгвістика світовий

У психолінгвістичній науці нині налічується близько двадцяти моделей мовленнєсприймання. Всі вони репрезентують процедури прийому й упізнавання слів, але відрізняються принципами, закладеними в основу їх конструювання, орієнтованістю на різні процеси й стратегії вербального сприймання, використанням емпіричного матеріалу. Відтак, їх класифіковано за різними параметрами й презентовано такими видами: моторні й акустичні; пасивні й активні; моделі прямого доступу до слова й пошукові (активаційні); модульні й коннекціоністські.

Класифікація моделей мовленнєсприймання на моторні акустичні здійснена з урахуванням такого параметру, як «домінування ролі моторних чи акустичних центрів у процесі вербального сприймання».

Моторні моделі мовленнєсприймання (Liberman et al., 1967; Чистович, 1966; Liberman & Studdert-Kennedy, 1978) базуються на положенні, згідно з яким вербальне сприймання (диференцювання упізнавання мовленнєвих одиниць) відбувається завдяки активній участі мовно-рухової (моторної) системи, а не слухомовленнєвої (акустичної). Опрацювання мовленнєвого сигналу здійснюється в три етапи: 1) прийом; 2) опис сигналу за моторними ознаками; упізнавання сигналу. У процесі сприймання мовлення реципієнт намагається перш за все «вловити» моторні команди, важливі для артикуляційного (мовно-рухового) відтворення сигналу, ідентичного сприйнятому, а не створити акустичний образ. Подальше розпізнавання сприйнятого повідомлення відбувається за принципом знаходження моторних команд. Після визначення цих команд сприйняття повідомлення здійснюється шляхом моторного опису, який в свою чергу порівнюється з еталоном. Насамкінець слухачем приймається рішення про фонемну приналежність.

Сучасні експериментальні розвідки вчених (D'Ausilio et al., 2009; D'Ausilio et al., 2012) були здійснені з метою з'ясування того, яку роль відіграє моторний компонент у процесі вербального сприймання. Для цього дослідники використовували транскраніальну магнітну стимуляцію (TMS) моторної кори головного мозку, яка контролює губи і язик при розрізненні фонем. Було встановлено, що в процесі мовленнєсприймання відбувається нейрофункціональна подвійна дисоціація (при розрізненні звуків мови). Отже, моделювання процесу вербального сприймання вчені тісно пов'язують з руховими центрами кори головного мозку.

Акустичні моделі мовленнєсприймання (Фланаган, 1984; Jacobson, 1966; Fant, 1962; Skipper, Devlin & Lametti, 2017 та ін.) базуються на положенні, згідно з яким опрацювання вхідного сигналу відбувається завдяки активній участі акустичних центрів. Моторний компонент при цьому визнається як побічне явище в мовленнєвому сприйманні: «рухова система не є критичною, необхідною, суттєвою для сприймання мовлення» (Skipper et al., 2017: 79). Одиницею вербального сприймання виступає звуковий образ цілого слова, позаяк «слухач ніколи не сприймає в мовленні фонему одну за одною, але ідентифікує і детермінує слова» (Mol & Uhlenbeck, 1959: 169). Сприймання інформації здійснюється покроково: упізнаються окремі сегменти, які поступово перетворюються в одиниці вищого рівня (звуки - у склади, склади - у слова, слова - у фрази тощо). Отже, основним механізмом мовленнєсприймання при акустичному (сенсорному) підході до моделювання процесу вербального сприймання є співставлення сигналу з еталоном за акустичними ознаками.

Поділ моделей мовленнєсприймання на пасивні й активні здійснено з урахуванням кількох критеріїв. Перший - спільне чи озрізнене функціонування перцептивної й когнітивної систем процесі вербального сприймання. При цьому опрацювання мовленнєвого сигналу може здійснюватися на двох рівнях - «нижньому» (перцептивний аналіз сприйнятої інформації) і «верхньому» (когнітивна переробка мовленнєвого сигналу - інтеграція фонетичної, лексичної, синтаксичної й семантичної інформації). Другий критерій - способи опрацювання вхідного сигналу: «bottom - up process» (шлях «знизу - вверх») і «top - down process» (шлях «зверху - вниз»), між якими відбувається постійна взаємодія і взаємовплив.

Пасивними називаються такі моделі, які сконструйовані з урахуванням принципу покрокового, посегментного опрацювання вхідного сигналу. Пасивними моделями передбачено, що в процесі вербального сприймання домінує сенсорний аспект; слухач сприймає повідомлення шляхом зіставлення мовленнєвого сигналу з еталоном. Впізнання ознак мовленнєвого повідомлення здійснюється на перцептивному (сенсорному) рівні за принципом «знизу - вверх» («bottom - up process») і не передбачається когнітивного опрацювання вербальної інформації; «рішення приймається завдяки спеціалізованим нейронам - детекторам специфічних аспектів мовленнєвого сигналу» (Залевская, 2005: 302).

Класичною пасивною моделлю мовленнєсприймання є логогенна модель (Morton, 1964). Основною одиницею розпізнавання мовлення в цій моделі є логоген - інформаційно-пошукова структура, співвідносна з кожним словом всього словника мовної системи. Логогени зберігаються в довготривалій пам'яті людини й активізуються як від зорової, так і від акустичної інформації. Логогенна структура включає всі відомості про слово: його значення, морфологічні, словотвірні, синтаксичні функції й ознаки, фонологічну структуру тощо. Якщо під час вербального сприймання сума цих параметрів (відомостей про слово) перевищує певні критичні межі, логоген активізується. Така активізація свідчить про те, що відбулося впізнавання слова, з яким асоціюється логоген.

Д. Пізоні, Х. Нусбаум, П. Люс, Л. Словакжек (Pisoni, Nusbaum, Luce & Slowiaczek, 1985) наголошували на важливому аспекті моделі логогена: сенсорна й контекстна інформація взаємодіють таким чином, що між ними існує компромісний зв'язок (чим більше контекстної інформації вводиться в логоген із різних джерел, тим менше сенсорної інформації необхідно для того, щоб логоген перевищував поріг інформації). активних моделях мовленнєсприймання (Pisoni et al., 1985; McClelland & Elman, 1986) підкреслюється зв'язок між процесами сприймання мовлення і породження мовлення. Згідно цими моделями, обробка мовлення здійснюється за принципом «top - down process» (шлях «зверху - вниз»), тобто на «вищому» - когнітивному рівні. При цьому на ефективність вербального сприймання впливають такі фактори, як вплив контексту, особливості пам'яті, мислення й уваги суб'єкта мовлення.

До активних моделей мовленнєсприймання відносяться такі: модель активної фонетичної переробки - «Phonetic Refinement Model» (Pisoni et al., 1985), інтерактивна модель мовленнєсприймання - «Model is an Interactive-Activation of Speech Perception - TRACE» (McClelland & Elman, 1986), інтегративна модель мовленнєсприймання (Massaro, 2001), нова інтерактивна - слухо-моторна модель сприймання мовлення - «New Interactive Model of Auditory-Motor Speech Perception» (Liebenthal et al., 2017; Liebenthal & Mottonen, 2018).

Модель активної фонетичної переробки (Phonetic Refinement Model) (Pisoni et al., 1985) передбачає, що реципієнт починає опрацювання мовлення з пасивного аналізу акустичного сигналу, але швидко переходить до активної переробки, ідентифікуючи слова через послідовне перебирання вірогідних «кандидатів» на впізнавання з опорою на кожну із сприйнятих фонем.

Інтерактивна модель мовленнєсприймання - «Model is an Interactive-Activation of Speech Perception - TRACE» (McClelland & Elman, 1986) сконструйована на основі принципу інтерактивної «радикальної» активації. У процесі вербального сприймання будь- який ідентифікований звук початкового сегменту слова миттєво активізує зв'язки з усіма словами, які містять цей звук у приблизно такі же позиції в слові. Потім будь-який із таких «кандидатів» на впізнання пов'язується з його можливим значенням. У міру надходження нової інформації деякі слова отримують додаткову активацію, а активність інших згасає. Структура моделі представляє собою ієрархічно впорядковану мережу, вузлами якої виступають диференціальні ознаки, фонеми, слова (відповідні їм рівні - рівень ознак, рівень фонеми, рівень слова). Ознаки багатозначні. Кожному із значень ознак відповідає детектор виявлення відповідних акустичних параметрів. Всі ознаки, фонеми, слова можуть знаходитися в стані активації того чи іншого рівня (від - 0.3 до 1). Усередині цих відрізків рівень активації кожної конкретної одиниці визначається її взаємодією з іншими одиницями як того ж рівня, так і інших рівнів. Сила, з якою одна одиниця впливає на іншу, підвищуючи або понижуючи її активність власною активністю, залежить від зв'язку між ними. Особливістю моделі TRACE є те, що обробка акустичного сигналу відбувається за допомогою не тільки активаційних процесорних блоків, а й гальмівних (lateral inhibition). Так, одне слово може подавляти рівень активності іншого. Довгі слова мають більші шанси на розпізнавання, оскільки мають вищий сумарний рівень активації. Важливою особливістю моделі є також те, що кожен з процесорних блоків (активаційний і гальмівний) безперервно працює над обновленням власної активації на основі активації інших блоків, які тісно пов'язані між собою.

В основі інтегративної моделі мовленнєсприймання Д. Массаро (Massaro, 2001) - думка вченого про те, що «сприймання мовлення є мультимодальним феноменом» (Op cit.: 14872); перцептивне впізнавання знаків базується на численних джерелах інформації. Слухач сприймає й оцінює всі джерела для досягнення перцептивного впізнавання. Д. Массаро переконаний, що розшифрування вхідного сигналу здійснюється за допомогою різних стратегій, як-от: залучення ситуативного й мовного контекстів, урахування й використання інформації інших модальностей, наприклад, жести, міміка, рухи губ тощо. З таким підходом до моделювання процесу вербального сприймання погоджується М. Бошам (Beauchamp, 2016), який назвав вербальне сприймання мультисенсорним явищем. На думку вченого, людина розшифровує сприйняте повідомлення як із слухової модальності (голос співрозмовника), так і з візуальної модальності (обличчя мовця, міміка, пантомімічні рухи тощо).

Ураховуючи результати власних досліджень у галузі вербального сприймання, учені (Liebenthal, Einat & Mottonen, 2017; Liebenthal & Mottonen, 2018) розробили нову інтерактивну - слухо- моторну модель сприймання мовлення («New Interactive Model of Auditory-Motor Speech Perception»). Згідно з цією моделлю, в процесі перцептивного декодування мовлення одночасно беруть участь скронево-слухова і лобно-тім'яна артикуляційна частини

кори головного мозку. На всіх етапах сприймання й обробки мовленнєвого повідомлення слухові й моторні соматичні зони кори головного мозку тісно пов'язані між собою. Моделюючи процес мовленнєсприймання, науковці відводять важливу роль увазі, пам'яті й іншим когнітивним процесам, які впливають на час і силу слухо- оторних взаємодій.

Аналізуючи активні й пасивні моделі, Р. Штернберг (Sternberg, 1996) назвав спільну ознакою, яка відрізняє всі активні моделі від пасивних - процеси прийняття рішення про об'єкт вербального сприймання (описані в активних моделях), виходять за межі впізнавання ознак або опори на еталон.

Моделі прямого доступу до слова відрізняються від пошукових (активаційних) моделей за таким критерієм, як спосіб обробки інформації. Так, перший тип моделей передбачає паралельну обробку слів (parallel processing); при цьому слова «видобуваються» з пам'яті способом пошуку ознак. Другий тип моделей передбачає послідовний перебір слів в індивідуальному лексиконі (serial processing); при цьому впізнавання слів відбувається через процес активації. Моделі послідовної переробки розрізняються між собою залежно від того, які принципи організації лексикону ними постулюються: виокремлення наборів слів залежно від їх частотності, організація слів за фонетичним принципом з подальшим впорядкуванням за частотністю тощо (Залевская, 2005). За словами С.І. Лебединського, поділ цих моделей є досить умовним, оскільки в реальних процесах вербального сприймання можливе використання як одних, так і інших. Зокрема, якщо йдеться про впізнавання знайомих слів, то цьому випадку реалізується прямий доступ до слів за рахунок окремих критичних ознак, які дозволяють слухачу співвідносити їх з певними еталонами, які зберігаються в індивідуальній мовній свідомості. Якщо йдеться про маловідомі, незнайомі або нові слова, то в цьому випадку слухач вдається до пошукових операцій, які спрямовані на перебір одиниць лексикона/тезауруса з метою ототожнення відшуканих одиниць (Лебединский, 2008).

До числа моделей прямого доступу до слова відносяться такі: модель лексичного доступу через ознаки - «Lexical Access From Features - LAFF» (Stevens, 2002), модель з використанням логіки нечітких множин - «The Fuzzy Logical Model of Perception - FLMP» (Massaro, 1987, 2001), модель лексичного доступу через спектри - «Lexical Access From Spectra - LAFS» (Klatt, 1998).

Згідно з моделлю лексичного доступу через ознаки (Lexical Access From Features, LAFF) (Stevens, 2002), в процесі вербального сприймання слухач розпізнає акустичний сигнал, орієнтуючись на певні ознаки. Якщо мовленнєвий сигнал «на вході» досягає певного порогового рівня, необхідного для активації відповідної інформаційної структури, слово вважається впізнаним. Кожній ознаці відповідають певні акустичні кореляти. Так, якщо модель «має справу» зі складом слова, то оцінюються кореляти ознак «високий», «низький», «задній», «напружений», «нестисногорловий (spread glottis)», «стислогорловий (constricted glottis)» та ін. Якщо ознакою є шумова складова, то оцінюються кореляти з такими ознаками, як «сонорний», «дзвінкий», «глухий», «яскравий (strident)» та ін. Пошук акустичних корелятів ознак, таким чином, попередньо зорієнтований на відрізки мовленнєвого сигналу, які відповідають деяким вимогам. Лексичний пошук здійснюється засобом прямого порівняння ознак матриць, які отримані шляхом обробки сприйнятого акустичного сигналу з аналогічними матрицями.

Центральним поняттям моделі сприймання мовлення з використанням логіки нечітких множин - «The Fuzzy Logical Model of Perception - FLMP» (Massaro, 1987, 2001) є «прототип»; ним описується сумарний опис перцептивних мовних одиниць. Прототипи видобуваються з пам'яті з метою вирішення конкретних завдань. Вербальне сприймання включає три процеси й відповідні їм операції: оцінювання (evaluation), інтеграція (integration), прийняття рішення (decision). На етапі оцінювання відбувається виокремлення й упізнавання акустичних ознак шляхом встановлення ступеня відповідності кожної ознаки кожному прототипу, а також близькості відповідної акустичної ознаки до еталонного значення. Ступінь близькості оцінюється за допомогою метрики (встановленої Д. Массаро) від 0 до 1, тобто від повного незбігу акустичної ознаки її прототипом до ідеального збігу. На другому етапі здійснюється інтеграція виокремлених ознак в сумарний показник, з метою визначення ступеня внеску кожної з них у процес впізнавання та забезпечення загального ступеня підтримки кожної мовленнєвої альтернативи. На третьому етапі - реалізуються операції прийняття рішення. На цьому етапі показник за кожною ознакою оцінюється відносно суми показників всіх релевантних прототипів. Моделюючи модель FLMP, Д. Массаро закцентував увагу на тому, що всі етапи процесу впізнавання проходять послідовно, але перетинаються, оскільки, на думку вченого, на вербальне сприймання впливає різноманітність джерел інформації.

Модель лексичного доступу через спектри - «Lexical Access From Spectra - LAFS» (Klatt, 1998) представляє процес мовленнєсприймання як поетапну процедуру: 1) фонетичні переходи; 2) співставлення мовленнєвого сигналу з мовною одиницею (при цьому кожна одиниця зіставляється з її спектральним еталоном, який зберігається в довготривалій пам'яті); 3) оцінювання міри близькості (схожості) між фонетичними (спектральними) характеристиками вхідного сигналу і характеристиками мовних (спектральних) еталонів за допомогою декодувальної сітки (виробленої для вхідного мовленнєвого сигналу), яка «накладається» на мовну сітку.

Класичною пошуковою моделлю мовленнєсприймання вважається когортна модель (Marslen-Wilson, 1987; Gaskell & Marslen-Wilson, 1999, 2002), згідно з якою, сприймаючи початок слова, в пам'яті людини актуалізується коло слів з подібним початком. Але під впливом контексту й наступних елементів слова число актуалізованих слів звужується. Вербальне сприймання здійснюється в три етапи: 1) доступ; 2) відбір; 3) інтеграція. На етапі доступу відбувається слуховий лексичний пошук слів. Він починається з того, що первинний сигнал (один чи два мовленнєвих сегмента чи фонеми) досягають вуха слухача, і в той же момент ментальна лексика активізує кожне можливе (вірогідне) слово, яке починається з цього ж мовленнєвого сегмента.

Група цих слів утворює когорту. Слова, які активуються називаються «конкурентами». Визначення основного слова значно ускладняється, якщо існує велика кількість конкурентів. Чим більша кількість мовленнєвих сегментів сприймається вухом і стимулює нейрони, тим менш активними стають «конкуренти», вони «відкидаються». Процеси, засобами яких активізуються слова й «відкидаються» конкуренти, називаються «активацією й вибором» або «визнанням і конкуренцією». Ці процеси тривають до часу розпізнавання.

У момент розпізнавання слів активним залишається тільки одне слово (всі конкуренти виявляються відхиленими). Розпізнавання здійснюється протягом перших 200-250 мілісекунд з моменту появи даного слова. Цей період називається точкою унікальності й саме на цьому етапі (в точці унікальності) відбувається більша частина обробки вхідного сигналу. На етапі вибору відбувається фільтрація - відсіювання низькочастотних слів. Мета фільтрації - звести когорту слів-кандидатів до одного слова. Відтак, із слів, які піддаються розпізнаванню, залишається тільки одне слово. На етапі інтеграції семантичні й синтаксичні властивості активованих слів утворюють образ уявлення про сприйняте висловлювання. Якщо первинна фільтрація не досягає цієї мети, здійснюється наступна інтеграція процесу: слухач повертається до аналізованого слова, продовжує ідентифікацію його початкового сегменту. Процес продовжується до их пір, поки когорта не буде зведена до одного слова.

В основу поділу моделей на модульні та коннекціоністські покладено параметр механізмів, які забезпечують реалізацію вербального сприймання.

Модульний підхід до моделювання процесу вербального сприймання передбачає, що в мовному/мовленнєвому механізмі людини функціонує низка незалежних одна від одної автономно працюючих систем обробки вхідного сигналу - модулів. Рішення, прийняті кожним модулем після переробки ним інформації, передаються до центральної системи (центрального процесора), де корелюється вся інформація, яка поступає із різних модулів (Fodor, 1983). Ефективність такої моделі С.І. Лебединський пояснює тим, що центральний процесор має справу з обмеженим колом вхідної інформації, яка вже перевірена модульними вхідними системами. Тому він (центральний процесор) працює швидше й результативніше, ніж система, яка розглядала б всі різноманітні види інформації одночасно (Лебединский, 2008).

Модульну модель мовленнєсприймання запропонували А.Н. Ліберман і І.Г. Маттінглай (Liberman & Mattingly, 1985). Згідно цією моделлю, в процесі сприймання мовлення в реципієнта активізуються спеціалізований модуль, структура й основні правила функціонування якого наперед визначені (зумовлені) генетично. Цей модуль спроможний «бачити» артикуляційні жести (рухи губ, язика і його підструктур, м'якого піднебіння, гортані з голосовими зв'язками) «за» акустичними характеристиками фонетичних сегментів. Суттєвим є те, що процедури, які використовуються даним модулем, дозволяють встановити не стільки реальні артикуляції, скільки типові артикуляційні жести, або артикуляційні наміри.

Коннекціоністські моделі ґрунтуються на нейрофізіологічній концепції, згідно з якою вербальне сприймання відбувається на основі функціонування «нейронних мереж» (Lako , 1972). Мережа являє собою численні вузли, пов'язані різними відношеннями. Особливу роль у них відіграють паттерни зв'язків. Елементами мережі є сліди пам'яті, лексичні одиниці, образи, поняття, фрейми та інші одиниці інформації. Обробка вхідного сигналу відбувається паралельно при взаємодії інформації, отриманої з різних джерел. Механізмом, який забезпечує ефективне функціонування мережевої структури, виступає розповсюджувальна (поширювальна) активація (spreading activation), яка може передаватися від одних вузлів мережі до інших, мати ступінь потенціального збудження, активації або блокування.

В межах коннекціоністського підходу розроблено модель адаптивного контролю мислення - «Adaptive Control of Thought» (Anderson, 1996). Згідно з цією моделлю, важливу роль в процесі вербального сприймання відіграє пам'ять людини, зокрема такі її види: робоча, декларативна, продуктивна. Отже, вхідний сигнал потрапляє в робочу пам'ять, де піддається попередній обробці. Результати обробки зіставляються з еталонами пам'яті, які зберігаються в декларативній пам'яті (declarative memory). Отримані «продукції» поступають з продуктивної пам'яті й відбираються залежно від їх придатності для вирішення актуального завдання. відібрані для вирішення «продукції» оцінюються, а результати цієї оцінки фіксуються продуктивною пам'ятю. Відтак, кожна «продукція» набуває певної «вагомості». Вірогідність актуалізації тієї чи іншої «продукції» при розв'язанні поточних чи майбутніх завдань залежать від ступеня впливовості (вагомості) відповідної «продукції». Нові «продукції» вибудовуються на основі слідів застосування вже сформованих «продукцій» (Anderson, 1987: 469).

Як зазначають О.В. Вєнцов і В.Б. Касевич (Венцов & Касевич, 1994), жодна з моделей мовленнєсприймання не претендує на повне відтворення процесу вербального сприймання, оскільки «жодна не пропонує системи формалізованих правил перетворення

В мовленнєвого сигналу на всіх етапах його обробки в слуховій системі - від вихідних акустичних параметрів до символьного уявлення <...> Разом з тим, кожна містить елементи, які гіпотетично могли б бути частиною такої природної системи і можуть бути використані при створенні повноцінної функціональної моделі сприймання мовлення» (Op cit.: 45).

Вчені запропонували власну модель, яку вони назвали інтегративною моделлю сприймання мовлення. Модель номінується інтегративною, тому що, поєднує в собі, опис, по-перше, процедур доступу до слова з опорою на принцип поступовості в упізнаванні :лова за ознаками; по-друге, спеціальних модулів (психоакустичний перцептивний), функціонування яких забезпечує реалізацію вербального сприймання.

В основі інтегративної моделі покладено авторське розуміння феномена сприймання мовлення як «приписування мовної структури мовленнєвому сигналу» (Венцов & Касевич, 1994: 53). Згідно з таким осмисленням, в процесі вербального сприймання слухач інтерпретує мовленнєвий сигнал у термінах відповідної мовної сиистеми. Остання володіє, як мінімум, номінативним, фонологічним, морфологічним, синтаксичним і семантичним компонентами з власними одиницями й правилами. Відповідно, вхідний акустичний сигнал перекодовується слухачем у структуру, охарактеризовану через ознаки, які належать всім або окремим з названих компонентів. На думку вчених, можлива різна «глибина» сприймання; вона визначається мірою, повнотою використання мовної системи для внутрішнього уявлення мовленнєвого сигналу. Крім того, можливі різні шляхи та процедури досягнення перцептивного результату. Перебіг вербального сприймання забезпечується завдяки функціонуванню перцептивного механізму. Перцептивний механізм структурно складається з доперцептивного (психоакустичного) модуля, функціонування якого є передумовою роботи власне перцептивного модуля.

Психоакустичний модуль збігається з сенсорним (рецепторним) аналізатором, генетично призначеним для обробки слухової інформації. На виході психоакустичного модуля формується опис вихідного мовленнєвого сигналу у вигляді дискретних сегментів мовленнєвого потоку. Перцептивний механізм включає модуль, який безпосередньо працює з інформацією, відповідною виходу психоакустичного модуля. Вихід психоакустичного модуля доступний для цілої низки когнітивних систем, в тому числі й для перцептивної мовленнєвої системи.

Критично осмислюючи вище розглянуті моделі, О. О. Залевська зазначила, що при конструюванні цих моделей з поля зору дослідників «випали» деякі важливі моменти, безпосередньо пов'язані зі специфікою індивідуального знання і багатогранною діяльністю активного й пристрасного суб'єкта вербального сприймання. Подолання таких недоліків вчена тісно пов'язує реалізацією умови послідовної опори на психолінгвістичну концепцію слова, інтегровану в загальну теорію мовленнєво- мисленнєвої діяльності людини. У цій концепції слово має виступати засобом доступу до єдиної перцептивно-когнітивно-афективної інформаційної бази людини (пам'яті), яка формується за законами психічної діяльності, але під контролем вироблених у соціумі системи норм і оцінок (Залевская, 2005: 315-316).

Моделі мовленнєрозуміння

Моделі розуміння мовлення відрізняються від моделей мовленнєсприймання тим, що зорієнтовані на реконструкцію всіх процесів, починаючи з прийому вхідного акустичного сигналу та їх упізнавання й закінчуючи встановленням смислових зв'язків між словами в сприйнятому повідомленні та їх об'єднання в смислове ціле. Американські й західноєвропейські вчені в описі теоретичних підходів до моделювання процесу розуміння мовлення спираються на концептуальні положення класичної когнітивістики. Суть цих положень полягає в такому: 1. Щоб зрозуміти сприйняте висловлювання необхідно вийти за межі лінгвістики в галузь екстралінгвістики (екстралінгвістичних знань індивіда). 2. Особливу роль у розумінні вербального повідомлення відіграє здатність реципієнта спиратися на схеми знань про світ - «фрейми» (Fillmore, 1970; Thorndyke, 1977); «скрипти та сценарії» (Schank, 1986; Schank et al., 1982); «пропозиції» (Kintch, 1988 та ін.), які дозволяють орієнтуватися в ситуації, добудовувати її, судити про правдоподібність або нереальність описаного в мовленнєвому повідомленні. 3. У процесі сприймання і розуміння мовленнєвого повідомлення (тексту) реципієнт убачає в сприйнятій інформації першочергово те, що він очікує або хоче почути, на що його націлюють мотиви, ситуація, апперцепція, особистісні орієнтири (Lindsay & Norman, 1972 та ін.).

Найвідомішими моделями мовленнєрозуміння, розробленими в американській і західноєвропейській психолінгвістиці, вважаються такі: модель розуміння мовлення (Fessenden, 1955), модель «аналіз через синтез» (Halle & Stevens, 1962), трансформаційна модель (Хомский, 1965), модель розуміння мовлення (Clark H. & Clark E., 1977), конструктивно-інтегративна модель розуміння мовлення (van Dijk & Kintch, 1983, Kintch, 1988; ван Дейк, 2000); модель побудов ментальних моделей (Johnson-Laird, 1983).

Модель розуміння мовлення (Fessenden, 1955) представляє мовленнєрозуміння як систему семи рівнів. На першому - слухач сприймає вхідний сигнал. На другому - ідентифікує об'єкти сприймання, виокремлені із загального фону сприйнятого повідомлення. На третьому - слухач інтегрує сприйняту інформацію із власним досвідом. На четвертому - реципієнт здійснює пошук нового методу опрацювання мовленнєвого сигналу шляхом встановлення спільного й відмінного у сприйнятому повідомленні. На цьому рівні виникає оцінка сприйнятої інформації. На п'ятому - реципієнт виокремлює загальний смисл сприйнятого повідомлення. Шостий рівень - рівень інтерполяції підтексту майбутньої (наступної) інформації, яка буде сприйматися. На цьому рівні відбувається передбачення (прогнозування) майбутньої дії. На сьомому рівні слухач здійснює інтроспективне оцінювання всього процесу мовленнєрозуміння.

Модель «аналіз через синтез» (Halle & Stevens, 1962) ґрунтуються на науковому твердженні, згідно з яким, щоб зрозуміти мовленнєве повідомлення реципієнту необхідно побудувати синтаксичну модель, яка повністю або частково збігається з моделлю породження мовлення. Цей постулат підтверджується відомими тезисом О.О. Леонтьєва, згідно з яким «більшість моделей породження мовлення водночас є і моделями сприймання мовлення» (Леонтьев, 2003: 131). Функціонування моделі «аналіз через синтез» базується на положенні про те, що в процесі вербального сприймання вхідний сигнал зазнає складних перетворень і перетворюється в слуховий образ, який піддається попередньому аналізу. Результат аналізу дозволяє слухачеві висунути передбачення про характер образу. Якщо слуховий образ і його характер збігаються, то відбувається подальша, глибша обробка сприйнятого мовленнєвого сигналу.

Н. Хомський (1965) представив трансформаційну модель розуміння мовлення з позиції авторської теорії «трансформаційно- породжувальної граматики». Згідно з концептуальними підходами вченого, щоб зрозуміти сприйняту фразу необхідно проникнути в глибинну структуру й здійснити низку протилежних операцій, спрямованих на детрансформацію «поверхневих структур» до рівня «глибинних». Розуміння мовлення, за Н. Хомським, містить шість послідовних ланцюгів: 1) прийом мовленнєвих сигналів; 2) синтез (поєднання) вхідних сигналів в одиниці вищого рівня (складні речення, висловлювання); 3) здійснення трансформаційних операцій; 4) виокремлення ядерних структур; 5) установлення базових компонентів ядерних структур; 6) відтворення смислу сприйнятого повідомлення (Хомский, 1965). Таким чином, у контексті трансформаційно-генеративної парадигми розуміння мовлення спрощується до рівня вироблення внутрішнього уявлення про його повну структурну характеристику: реципієнт сприймає мовлення як певне ідеальне утворення, що відповідає реальному сприйнятому сигналу і породжується фонологічною частиною граматики слухача на основі синтаксичної структурної характеристики, яку цей слухач приписує сприйнятому сигналу (ibid.: 569).

Модель розуміння мовлення (Clark, H. & Clark, E., 1977) представляє собою цілісну структуру, що складається з чотирьох етапів: 1) сприймання потоку мовлення на слух і утримання мисленнєвого образу в короткочасній пам'яті; 2) організація сприйнятого повідомлення шляхом розподілу його на певні частини, ідентифікація їх змісту; 3) створення пропозицій на основі ідентифікації змісту сприйнятого повідомлення; 4) реконструкція прогнозованих значень, збереження їх у довготривалій пам'яті.

Конструктивно-інтегративна модель розуміння мовлення (van Dijk & Kintch, 1983; Дейк & Кинч, 1988; Kintch, 1988; ван Дейк, 2000) побудована на ідеї пропозицій (propositions). Пропозиції складаються з предиката (в якості предиката може виступати дієслово, прикметник, прислівник або інші частини мови), якому належить провідна роль в моделі мовленнєрозуміння. Висловлювання, за словами вчених, - це система пропозицій, які організовані в семантичну сітку за «правилами узгодження». Згідно з цією моделлю, репрезентація сприйнятого висловлювання (тексту) вибудовується послідовно: слово за словом, речення за реченням. У міру того, як опрацьовується конкретний сегмент тексту, він миттєво інтегрується з іншим сегментом тексту, поточна переробка якого відбувається в робочій пам'яті. Тобто, до репрезентованого сегменту тексту додається нова пропозиція, яка миттєво інтегрується репрезентацією іншого сегменту тексту в «модель ситуації».

Модель ситуації ґрунтується, по-перше, на інформації, експліцитно та імпліцитно презентованій у сприйнятому повідомленні; по-друге, на наявному в реципієнта «фонді» знань про світ. Модель ситуації розглядається авторами як конструкт в епізодичній пам'яті людини, який репрезентує модель ситуації, яка закодована в сприйнятому повідомлені. У цій науковій теорії задекларовано, що репрезентація тексту відбувається на трьох рівнях, як-от: 1) рівень сенсорних слідів пам'яті поверхневої системи тексту; 2) рівень базових пропозицій тексту; 3) рівень ментальних моделей тексту.

У праці «Язык. Познание. Коммуникация» (Дейк, 2000) вчений сформулював основні постулати, на яких базується конструктивно- інтегративна модель розуміння тексту, розроблена У. Кінчем і Т.А. ван Дейком. Суть цих тверджень полягає в такому:

1. Розуміння мовлення в першу чергу передбачає, що в носія мови утворилося семантичне уявлення сприйнятого дискурсу у формі бази тексту, яка складається з локально і глобально зв'язної ослідовності пропозицій (propositions).

2. Процес конструктивної інтерпретації відбувається оперативній (короткотривалій пам'яті), і через обмежені її можливості цей процес носить циклічний характер: сприйняті речення інтерпретуються як пропозиції; пропозиції поєднуються змістовним зв'язком, а потім поступово накопичуються в епізодичній пам'яті; після цього може бути проінтерпретований новий відрізок тексту.

Процеси локальної і глобальної інтерпретації передбачають наявність різного виду пресуппозиційного знання, що зберігається у вигляді фреймів і сценаріїв у пам'яті носія мови.

Різні процеси, які утворюють розуміння, координуються системою управління, в якій представлені релевантні для даного етапу інтерпретаційного процесу тематичні елементи (макропропозиції), цілі слухача та інформація із задіяних у даний момент сценаріїв.

Процес розуміння має стратегічний характер (і не може розглядатися як процес, який має певну структуру й підпорядковується певним правилам): розуміння ґрадуальне, воно здійснюється в оперативному режимі, часто відбувається в режимі неповної інформації, у ньому використовуються дані, які відносяться до різних рівнів організації дискурса й комунікативного контексту; розуміння, крім того, визначається цілями й уявленнями окремих індивідів (Дейк, 2000: 72-73).

В моделі побудови ментальних моделей П. Джонсона-Лерда (Johnson-Laird, 1983) термін «ментальна модель» є «ядерним» поняттям. Ментальна модель - це певне знання, яке зберігається в довготривалій або короткотривалій (оперативній) пам'яті людини.

У процесі вербального сприймання слухач репрезентує сприйняте зовнішнє мовлення у внутрішні ментальні моделі на основі фрагментів особистісних та соціальних знань, які знаходяться в «депо» пам'яті. Успішне розуміння повідомлення може відбутися в тому випадку, якщо структура знань людини відповідає структурі ситуації, відтвореної в сприйнятому повідомленні.

Аналіз вище описаних моделей розуміння мовлення (розроблених західноєвропейськими і американськими вченими), дав змогу говорити про те, що кожна з них окреслює свій погляд на природу й характер розуміння мовлення. Проте, на нашу думку, вони сконструйовані у відриві від психічної діяльності суб'єкта цієї діяльності, яка реалізується при взаємодії пам'яті, мислення, нутрішнього мовлення, від емоційно-оцінювального переживання того, що необхідно зрозуміти. Й найголовніше, ці моделі не розкривають психолінгвістичних операцій, які безпосередньо функціонують в аудіюванні як цілісному мовленнєво- мисленнєвому процесі.

Психолінгвістичні моделі мовленнєрозуміння, які розроблені східноєвропейськими вченими, базуються на фундаментальних методологічних положеннях: про «випереджувальне відображення дійсності» (Анохин, 1970; Бехтерев, 1971); про «функціональну системність вищих психічних процесів», «процесуальність смислового сприймання», «об'єктивування внутрішньої функції, що не підлягає прямому спостереженню» (Выготский, 1956); про «динамічну й системну локалізацію вищих психічних функцій у головному мозку» (Анохин, 1971; Выготский, 1960; Леонтьев, 1974; Лурия, 1947, 1962; Хомская, 1972; Цветкова, 1988; Черниговская, 2010); про «смислову й системну будову свідомості» (Выготский, 1956; Лурия, 1962; Леонтьев, 1974, 1983); про «мовлення як складну функціональну систему» (Выготский, 1956; Ахутина, 2002; 2014; Леонтьев, 1947; Лурия, 1947); про «механізми мовлення» (Жинкин, 1958), «коди та кодові переходи у внутрішньому мовленні» (Жинкин, 1964).

Моделювання процесу розуміння мовлення здійснюється в руслі відомих психолінгвістичних концепцій, як-от: психолінгвістична концепція денотатів (Жинкин, 1982), концепція декодування мовлення (Лурия, 1975, 1998); концепція «аналіз через синтез» (Артемов, 1954); концепція смислового сприймання (Зимняя, 2001); концепція «смислових віх» (Соколов, 1968) та концепція «смислових опорних пунктів» (Смирнов, 1966); концепції «побудови в свідомості реципієнта образу змісту тексту» (Леонтьев, 1999), концепції «ментальної проекції тексту» (Залевская, 2005; Сорокин, 1985; Рафикова, 1999) та «концепту тексту» (Красных, 1998); концепція розуміння тексту (Михальчук, 2013; Чепелєва, 1990); концепція «побудови зустрічного тексту» (Новиков, 2007); концепція «набору ключових слів» (Мурзин & Штерн, 1991), пиралевидна модель розуміння тексту (Залевская, 2005).