Прецедентні одиниці як засоби маніпуляції в українському релігійному медіадискурсі: психолінгвістичний вимір

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Прецедентні одиниці як засоби маніпуляції в українському релігійному медіадискурсі: психолінгвістичний вимір

Олександр Левко, кандидат філологічних наук, доцент

Київ, Україна

Abstract

Precedent Units as a Means of Manipulation in Ukrainian Religious Media Discourse: Psycholinguistic Approach

Oleksandr Levko Ph.D. in Philology, Associate Professor

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

Objective. The aim of the article is to identify and analyze the functions of precedent units in Ukrainian religious media discourse, with a particular focus on their manipulative impact on the addressee. The research is based on the interviews and analytic reviews from web portals «RISU», «Religion in Ukraine», «The Catholic Observer», «Union of Orthodox Journalists», official web-sites of UOC (MP) and UOC (KP) and respective YouTube channels over the period of 2014 through 2018.

Methods. For the purposes of our research we have used the following linguistic and psycholinguistic methods: content-analysis - to identify and analyze discourse fragments, which exert a manipulative impact on the addressee by appealing to precedent phenomena, discourse-analysis - to define, classify and analyze the verbal tactics and discursive techniques, which seek to influence the addressee's cognitive and behavioral domains to the advantage of the addresser.

Results. We have found out that introducing precedent units is one of the means of hidden manipulative impact on multi-confessional audience (78.0% of the precedent units). The manipulative impact is exerted by the addresser primarily by appealing to emotive precedent phenomena with the purpose of configuring the emotional reaction of the addressee and affecting his or her behavior towards the representatives of other confessions and jurisdictions. The major source spheres of precedent units in religious media discourse have been identified as «religion», «history», «politics and society», «fiction literature». The research reveals that precedent names and phrases are subject to various transformations in the discourse, thus acquiring negative evaluative semantics (19.0% of the precedent units). Common transformations include the use of precedent name in the plural (13.0%), truncation of precedent name (18.0%), expansion of precedent name or precedent phrase (26.0%) and substitution of its components (43.0%). The precedent units with manipulative potential are used in order to criticize, taunt, accuse and defame opponents by associating them with precedent phenomena, especially historic personalities, heroes of fiction literature and movies. Appealing to precedent phenomena is combined with the manipulative means of referring to ideological mythologems, labeling, use of emotional slogans, vilifying others, black and white depiction, misuse of concepts.

Conclusions. Religious cross-confessional media discourse is firmly rooted in polemical principles, which include apology of one's views and defamation of the opponents, thus acquiring features of manipulative discourse. Further studies in this area could focus on the research of perception and interpretation of precedent units by the addressee with the use of experimental psycholinguistic methods. Another promising line of research would be the development of methods of protection against the manipulative impact in cross-confessional religious discourse.

Key words: precedent unit, precedent phenomena, religious media discourse, manipulative impact, techniques of verbal manipulation.

Анотація

Мета дослідження полягає у встановленні функцій прецедентних одиниць у сучасному релігійному медіадискурсі та визначенні їх маніпулятивного впливу на адресата комунікації. Дослідження проводилося на матеріалі інтерв'ю, аналітичних оглядів та відеозвернень, розміщених на релігійних інтернет- ресурсах «РІСУ», «Релігія в Україні», «Католицький оглядач», «СПЖ», офіційних сайтах УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналах за 2014-2018 рр. Методи дослідження. Для отримання достовірних результатів у дослідженні застосовано лінгвістичні та психолінгвістичні методи: контент-аналізу - для встановлення та кількісно-якісного аналізу фрагментів дискурсу, у яких апеляція до прецедентних феноменів відбувається з метою маніпулятивного впливу на адресата дискурсу, дискурс-аналізу - для виокремлення, класифікації та аналізу мовленнєвих тактик та дискурсивних прийомів, за допомогою яких реалізується мовленнєвий вплив на когнітивну та поведінкову сферу адресата дискурсу.

Результати дослідження. Встановлено, що введення прецедентних одиниць є одним з інструментів прихованого маніпулятивного впливу на багатоконфесійну аудиторію (78.0% прецедентних одиниць). Цей вплив здійснюється завдяки апеляції адресанта до емоційно навантаженого прецедентного феномену з метою програмування емоційної реакції адресата та формування його поведінки стосовно представників інших конфесій та юрисдикцій. Сферами-джерелами прецедентних одиниць є «релігія», «історія», «політика і суспільство», «художня література». Визначено, що прецедентні імена і прецедентні висловлювання зазнають різних трансформацій у дискурсі, набуваючи у такий спосіб негативної оцінної семантики (19.0% прецедентних одиниць). До продуктивних типів трансформацій прецедентних одиниць належать вживання форми множини прецедентного імені (13.0%), усічення прецедентного імені (18.0%), заміна компонента прецедентного висловлювання або прецедентного імені (43.0%) та розширення прецедентного висловлювання або прецедентного імені (26.0%). Прецедентні одиниці, що мають маніпулятивний потенціал, вживаються з метою критики, висміювання, звинувачення, дискредитації опонентів через співвіднесення їх з прецедентними феноменами, особливо з історичними постатями, героями літературних творів і художніми фільмами. Встановлено, що апеляція до прецедентних феноменів поєднується з маніпулятивними прийомами звертання до ідеологічних міфологем, навішування ярликів та вживання емоційних гасел. Висновки. Сформульовано припущення, що релігійний міжконфесійний медіадискурс, засновуючись на полемічних засадах, що передбачають апологію власних поглядів та дискредитацію опонентів, набуває ознак маніпулятивного дискурсу. Окреслено подальші перспективи у дослідженні сприйняття й інтерпретації прецедентних одиниць адресатами дискурсу із залученням експериментальних психолінгвістичних методів та у напрацюванні засобів захисту від маніпулятивного впливу у міжконфесійному релігійному дискурсі.

Ключові слова: прецедентні одиниці, прецедентні феномени, релігійний медіадискурс, маніпулятивний вплив, прийоми мовленнєвої маніпуляції.

Аннотация

Прецедентные единицы как средства манипуляции в украинском религиозном медиадискурсе: психолингвистическое измерение

Левко Александр

Целью исследования является определение функций прецедентных единиц в современном религиозном медиадискурсе и выявление их манипулятивного воздействия на адресата коммуникации. Исследование проводилось на материале интервью, аналитических обозрений и видеообращений, опубликованных на религиозных интернет-ресурсах «РИСУ», «Религия в Украине», «Католический обозреватель», «СПЖ», официальных сайтах УПЦ КП и УПЦ МП и соответствующих YouTube-каналах за 2014-2018 гг.

Методы исследования. Для получения достоверных результатов в исследовании применены лингвистические и психолингвистические методы: контент-анализа - для определения и количественно-качественного анализа фрагментов дискурса, в которых апелляция к прецедентным феноменам происходит с целью манипулятивного воздействия на адресата дискурса, дискурс-анализа - для выделения, классификации и анализа речевых тактик и дискурсивных приемов, с помощью которых реализуется речевое воздействие на когнитивную и поведенческую сферу адресата дискурса.

Результаты исследования. Установлено, что введение прецедентных единиц является одним из инструментов скрытого манипулятивного воздействия на многоконфессиональную аудиторию (78.0% прецедентных единиц). Это воздействие осуществляется посредством апелляции адресанта к эмоционально нагруженным прецедентным феноменам с целью программирования эмоциональной реакции адресата и формирования его поведения по отношению к представителям других конфессий и юрисдикций. К сферам-источникам прецедентных единиц относятся «религия», «история», «политика и общество», «художественная литература». В статье определено, что прецедентные имена и прецедентные высказывания подвергаются различным трансформациям в религиозном медиадискурсе, приобретая таким образом отрицательную оценочную семантику (19.0% прецедентных единиц). К продуктивным типам трансформаций прецедентных единиц относятся употребление формы множественного числа прецедентного имени (13.0%), усечение прецедентного имени (18.0%), замена компонента прецедентного высказывания или прецедентного имени (43.0%) и расширение прецедентного высказывания или прецедентного имени (26.0%). Прецедентные единицы с манипулятивным потенциалом используются в целях критики, высмеивания, обвинения, дискредитации оппонентов через соотнесение их с прецедентными феноменами, особенно с историческими фигурами, героями литературных произведений и художественными фильмами. Апеллирование к прецедентным феноменам сочетается с манипулятивными приемами обращения к идеологическим мифологемам, навешивания ярлыков и использования эмоциональных лозунгов.

Выводы. Сформулировано предположение, что религиозный межконфессиональный медиадискурс, основываясь на полемических началах, которые предусматривают апологию собственных взглядов и дискредитацию оппонентов, приобретает признаки манипулятивного дискурса. Определены дальнейшие перспективы в исследовании восприятия и интерпретации прецедентных единиц адресатами дискурса с привлечением экспериментальных психолингвистических методов и в наработке средств защиты от манипулятивного воздействия в межконфессиональном религиозном дискурсе. Ключевые слова: прецедентные единицы, прецедентные феномены, религиозный медиадискурс, манипулятивное воздействие, приемы речевой манипуляции.

Вступ

Мовленнєвий вплив, мовленнєва маніпуляція та вербальна агресія в останні десятиліття стали предметом досліджень у сфері психолінгвістики, лінгвопрагматики та дискурсології. Зокрема, мовленнєвий вплив як неодмінна характеристика комунікації розглядається у працях московської психолінгвістичної школи (Леонтьев, 2005; Сорокин, Тарасов & Шахнарович 1979; Тарасов, 1986, 1990, 2010). О.О. Леонтьєв вважає будь-яку комунікацію мовленнєвим впливом, який у випадку соціально орієнтованого спілкування, «спрямований на зміни в соціально-психологічній чи соціальній структурі суспільства або ж на стимуляцію прямих соціальних дій через вплив на психіку певної соціальної групи чи суспільства загалом» (Леонтьев, 2005: 258).

У будь-якій комунікації здійснюється мовленнєвий вплив з метою реструктурування знань адресата повідомлення, програмування його емоційної реакції та формування його поведінки (Пешкова, 2017). Одним з найдієвіших середовищ здійснення мовленнєвого впливу у процесі комунікації є дискурс інституційного типу.

Інституційний дискурс, якому властива асиметрія влади між учасниками комунікації, завжди характеризується вживанням не лише персвазивних, а й маніпулятивних стратегій (Hart, 2013; Dijk, 1996). До інституційного дискурсу належать дискурс ЗМІ, політичний, релігійний, освітній дискурси тощо.

У працях багатьох лінгвістів стверджується, що однією з прагматичних характеристик медійного дискурсу є мовленнєва маніпуляція (Coleman & Ross, 2010; O'Keeffe, 2011; Parenti, 1997). Феномен маніпуляції та механізми маніпулятивного впливу на особистість з точки зору психології досліджуються у працях (Доценко, 2000; Кара-Мурза, 2001). Т Сламу-Казаку, підсумовуючи різні підходи до дефініції терміна маніпуляція вважає, що вона є «впливом на окрему людину або соціальну групу, що здійснюється за допомогою переважно комунікативних стратегем з метою навіювання певних ідей та конструювання поведінки без урахування власних інтенцій адресата та обов'язково у потрібному для маніпулятора напрямі» (Slama-Cazacu, 2010: 207).

У згаданій статті дослідниця наголошує на необхідності розширення психолінгвістичних досліджень маніпулятивного впливу (Slama- Cazacu, 2010). На думку Г.А. Копніної, мовленнєва маніпуляція є різновидом маніпулятивного впливу, який реалізується шляхом умілого використання певних ресурсів мови з метою прихованого впливу на когнітивну і поведінкову діяльність адресата (Копнина, 2012: 24). Згідно з Т. ван Дейком, маніпуляція визначається як форма домінування або зловживання владою, що передбачає ментальний контроль і контроль над доступом до знання та інформації, вплив на ментальні моделі, емоції, уявлення та вірування (Dijk, 1996, 2012, 2017).

Одним з прийомів реалізації маніпулятивного впливу у медійному дискурсі є апеляція до емоційно навантажених прецедентних феноменів (Богданова, 2016; Великорода, 2010; Сахарук, 2013, 2015). Прецедентні феномени є ефективним інструментом досягнення закладеної адресантом дискурсу мети мовленнєвого впливу.

У лінгвістиці теорія прецедентності вперше була розглянута у працях Ю.М. Караулова (1987). Вчений увів у науковий обіг термін прецедентні тексти, під якими він розумів тексти, важливі для самої особистості в пізнавальному та емоційному плані; тексти, широко відомі і значимі для оточення особистості (з урахуванням сучасників і попередників); тексти, до яких відбувається постійне звертання в дискурсі особистості (Караулов, 1987: 216). Подальшого розвитку у лінгвістиці теорія прецедентності набула у працях (Багаева, Гудков, Захаренко & Красных, 1997; Гудков, 1996; Захаренко, 1997; Захаренко, Красных, Гудков & Багаева, 1997; Костомаров & Бурвикова, 1994; Красных, 1997). Зокрема, В. В. Красних увела в науковий обіг термін прецедентні феномени, серед яких вона виділила дві групи: вербальні (прецедентне ім'я і прецедентне висловлювання) і вербалізовані (прецедентний текст і прецедентна ситуація) (Красных, 1997).

Прецедентні імена і висловлювання, як правило, вводяться у дискурс повністю або зазнають незначних трансформацій, натомість прецедентні тексти і ситуації - лише семіотично у вигляді алюзій, ремінісценцій, цитат тощо. Зазначимо, що у західній лінгвістиці учені не оперують термінами прецедентний феномен, прецедентний текст, натомість вживають терміни catchphrases, winged words, fixed expressions, allusions, idiomatic phrases, widespread idioms, quotations (Sakharuk, 2015: 132).

В.В. Красних (2008) у своїх працях також поставила питання про вивчення прецедентних феноменів під кутом зору психолінгвістики та етнопсихолінгвістики. Дослідниця висловила гіпотезу про ментальний характер прецедентних феноменів, розглядаючи їх як ментефакти, які є одиницями дискурсу, а не мови. На її думку, прецедентний феномен є комплексом уявлень і образів, «поєднаних разом у молекулярну одиницю» (Красных, 2008: 54), або ж ментальною структурою, яка переважно не має фіксованого «імені», існуючи лише у свідомості мовця (Красных, 2008: 56). У прецедентних феноменах присутні диференціальні ознаки, які є інваріантом його сприйняття, без яких прецедентний феномен втрачає свою цілісність. Важливою психолінгвістичною складовою теорії прецедентних феноменів є акцент на їх семіотичній природі, механізмах їх продукування і сприйняття учасниками дискурсу. На психолінгвістичний характер прецедентних феноменів вказує ще й той факт, що вони «служать відправною точкою для широкого спектру передбачуваних асоціативних зв'язків» (Красных, 2008: 57).

Власне, ця передбачуваність асоціативних зв'язків під час їх сприйняття адресатом дискурсу створює можливість для мовленнєвого впливу, який може мати маніпулятивний характер.

У світовій психолінгвістиці прецедентні одиниці, зокрема, ідіоми, прислів'я і крилаті вислови (еквіваленти прецедентних висловлювань у зарубіжній лінгвістиці) розглядалися переважно з точки зору їх сприйняття, розуміння та інтерпретації носіями мови із залученням даних вільного і керованого асоціативного експерименту та методики доповнення (Kemper, 1981; Estill & Kemper, 1982; Glass, 1983; Cronk & Schweigert, 1992; Temple & Honeck, 1999).

Вивчення перцепції ідіом та прислів'їв, представлене у провідних психолінгвістичних журналах, також було спрямоване на виявлення ментальних образів, які виникають у респондентів під час реакції на ідіоми та прислів'я (Honeck & Kibler, 1984; Duthie, Nippold, Billow & Mansfield, 2008). Експериментальні психолінгвістичні дослідження особливостей сприйняття прецедентних феноменів також почали з' являтися у сучасному російськомовному науковому просторі (Врублевская, 2019).

У сучасному медіадискурсі прецедентні одиниці досліджувалися, як правило, на матеріалі політичного, публіцистичного та рекламного сегментів (Боярских, 2007; Дядечко, 2012; Ільченко, 2012; Крутько, 2011; Марчук, 2015; Sakharuk, 2012), натомість явище прецедентності у релігійному медійному дискурсі залишається мало дослідженим. Вживання прецедентних феноменів у релігійному дискурсі, обмеженому лише функціонуванням у релігійній комунікації без урахування мас-медіа, висвітлювалося побіжно у поодиноких розвідках (Бобырева, 2007; Ляшко, 2018; Романченко, 2008; Шибаев, 2013).

Було встановлено, що у політичному медіадискурсі прецедентні одиниці, здебільшого, вживаються з метою мовленнєвого впливу на реципієнта, зокрема маніпулятивного впливу (Великорода, 2010; Сахарук, 2013, 2015). І хоча деякими дослідниками стверджується, що релігійний дискурс не маніпулятивний за своєю природою (Saussure, 2005), таке твердження, на нашу думку, не є справедливим для релігійного медіадискурсу, особливо у сфері міжконфесійних та міжцерковних відносин, у яких реалізуються дихотомічні опозиції «свій - чужий», «ми - вони». Конструювання комунікації на основі чіткого протиставлення груп «ми», «свої», «близькі», з одного боку, та «вони», «інші», «чужі», з іншого, є ознакою тенденційності висвітлення подій та фактів у потрібному для мовця ключі, а сам прийом вживання антитетичних займенників ми, вони є лінгвістичним індикатором однієї з головних маніпулятивних стратегій «чорно-білого зображення» (Menz, 1989: 234).

Засновуючись на полемічних засадах, що передбачають апологію власних поглядів та критику опонентів, релігійний міжконфесійний медіадискурс отримує багато ознак політичного дискурсу, а тому, як вважаємо, можна говорити про застосування маніпулятивних стратегій і тактик у ньому, в т. ч. і прийому апеляції до емоційно навантажених прецедентних феноменів з метою мовленнєвого впливу. З огляду на вище сказане мета нашої статті полягає у дослідженні функціонування прецедентних одиниць у сучасному релігійному медіадискурсі та визначенні їх маніпулятивного впливу на адресата комунікації. Додамо, що релігійний дискурс ставав об'єктом спорадичних психолінгвістичних досліджень, зокрема у працях Н. Савелюк (2015, 2017) та С. Нікітіної (2017), проте релігійний медіадискурс ще не отримав всебічного висвітлення у наукових психолінгвістичних розвідках, що зумовлює актуальність даного дослідження.

Методи дослідження

Для досягнення поставлених цілей ми застосовували у нашому дослідженні загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні і психолінгвістичні методи: описовий метод - для опису та характеристики вживання прецедентних одиниць у релігійному медіадискурсі, метод узагальнення та систематизації - для створення теоретико-методологічної бази вивчення прецедентних феноменів під кутом зору психолінгвістики та лінгвопрагматики, а також для комплексного аналізу даних, отриманих у ході дослідження, метод контент-аналізу - для встановлення та кількісно-якісного аналізу фрагментів дискурсу, у яких апеляція до прецедентних феноменів відбувається з метою маніпулятивного впливу на адресата дискурсу, метод дискурс-аналізу - для виокремлення, класифікації та аналізу мовленнєвих тактик та дискурсивних прийомів, за допомогою яких реалізується мовленнєвий вплив на когнітивну та поведінкову сферу адресата дискурсу, метод контекстуального аналізу - для встановлення мовних та позамовних чинників уживання адресантом дискурсу певних прецедентних одиниць, метод інтертекстуального зіставлення - для встановлення алюзій на прецедентні феномени та зіставлення вживання прецедентних одиниць у дискурсі з відповідними невербальними прецедентними феноменами, метод суцільної вибірки - для добору ілюстративного матеріалу апеляції у дискурсі до прецедентних феноменів, метод кількісних підрахунків - для встановлення кількісних характеристик вживання трансформованих прецедентних одиниць, а також кількісного розподілу прецедентних одиниць за метою їх уживання у дискурсі.

Матеріали дослідження

Матеріалами дослідження стали інтерв'ю та відеозвернення, розміщені на офіційних YouTube-каналах і сайтах УПЦ КП і УПЦ МП, а також інтерв'ю та аналітичні огляди, розміщені на релігійних інтернет-ресурсах «РІСУ», «Релігія в Україні», «Католицький оглядач», «:СПЖ» та відповідних YouTube-каналах за 2014-2018 рр. У вибірку увійшли фрагменти, темою яких були міжконфесійні відносини, католицько-православний діалог, міжцерковні відносини в Україні, Томос та автокефалія Української Православної Церкви. Обсяг вибірки становить 236 фрагментів дискурсу, у яких було виявлено 286 прецедентних одиниць. Для систематизації, узагальнення, класифікації та кількісних підрахунків прецедентних одиниць був використаний корпус-менеджер Antconc (https://www. laurenceanthony.net/software/antconc/).

Теоретико-методологічні засади

Дане дослідження засновується на теоретичних та методологічних засадах психолінгвістичного та лінгвопрагматичного дослідження маніпулятивного впливу в інституційному дискурсі (Slama-Cazacu, 1997, 2010; Доценко, 2000; Кара-Мурза, 2001; Копнина, 2012; Dijk, 1996, 2006, 2012, 2017; Saussure, 2005; Hart, 2013; Maillat, 2013; Maillat & Oswald, 2011, 2013; Wodak, 1989, 2015; Reisigl & Wodak, 2001). Засновуючись на дефініціях Т ван Дейка та Н.Д. Арутюнової, ми визначаємо дискурс як «занурений у ситуацію» усний чи писемний текст у сукупності з екстралінгвістичними факторами (прагматичними, соціокультурними, психологічними); як певну комунікативну подію, яка зафіксована у письмовому чи в усному мовленні, має вербальну і невербальну складову і розгортається у певному часопросторовому контексті (Арутюнова, 1990; Dijk, 1998).

Результати та дискусії

Приклад 1

В такому випадку РПЦ готова з криком Карандишева з «Безприданниці»: «так не діставайся ж ти нікому!» погрожувати Вселенському Патріарху Варфоломію, намовляти (і підкуповувати?) і шантажувати інших Предстоятелів та єрархів (РПЦ і Орвелл: Питання автокефалії Церкви в Україні як індикатор двоєдумства РПЦ, https://risu.org.ua/ ua/index/expert_thought/analytic/70951/).

Приклад 2

Для більшості звичайних громадян України перепалки між українськими церквами схожі на популярне шоу «Бої без правил», за якими спостерігає мало не вся країна («Світла» Церква з «чорним» піаром, або Томос-2018 як іспит на християнство, https:// www.religion.in.ua/main/41566-svitla-cerkva-z-chomim-piarom-abo-tomos-2018-yak-ispit-na- xristiyanstvo.html).

У прикладах № 1-2 наведено випадки вживання імен героїв художніх творів та назви телевізійного шоу відповідно у функції прецедентних одиниць. Прецедентні феномени, до яких відбувається апеляція, створюють вигідне тло для висміювання опонентів з інших християнських деномінацій чи юрисдикцій.

Окрім прецедентних імен, вживання яких має інтенцію очорнити опонентів, значний маніпулятивний потенціал мають прецедентні одиниці, які за походженням є міфологемами та ідеологічними гаслами. До головних міфологем, які становлять 28.0% прецедентних одиниць у досліджуваному нами матеріалі, належать: «Русский мир», «Москва - третій Рим», «Свята

Русь», «Єдина неділима Русь», «Триєдина та свята Русь»,

«Київ є матір'ю російських міст», «захист християн», «захист російськомовних», «братовбивчий конфлікт», «русская весна» тощо (мовний матеріал взято з інтернет-ресурсів «РІСУ», «Католицький оглядач», «Релігія в Україні», «СПЖ», з офіційних сайтів УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналів). Міфологема «русский мир» є найчастотнішою прецедентною одиницею у проаналізованих нами фрагментах медіадискурсу (13.0% від загальної кількості прецедентних одиниць та 46.0% від усіх міфологем, якщо враховувати варіанти зі збереженням фонетики російської мови, наприклад, «русмір», «русскій мір», «рускій мір», «русский мир»). В україномовних ЗМІ читачеві послідовно навіюється, що «РПЦ є інструментом побудови русского мира», «джерелом і натхненником ідеї русскаго міра», а УПЦ - це «ідейний загін русміра» (приклади взяті з інтернет-ресурсів «РІСУ», «Католицький оглядач», «Релігія в Україні», «СПЖ», з офіційних сайтів УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналів. Дієвим прийомом маніпулятивного впливу вважається навішування ярликів (Руда, 2012). Ф. Менц вважає навішування ярликів, поряд з вживанням антитетичних займенників та підміною понять, основними лінгвістичними засобами втіленням маніпулятивної стратегії «чорно-білого зображення» (Menz, 1989: 234). У релігійному медіадискурсі навішування ярликів - продуктивний засіб негативного зображення представників інших конфесій чи юрисдикцій або ж ідей, які вони сповідують. У досліджених фрагментах медіадискурсу ми виокремили 39 ярликів, які є прецедентними одиницями, що становить 13.0% від загальної кількості.

Яскравим прикладом навішування ярликів з апеляцією до прецедентного імені патріарха Філарета (Денисенка) є послідовне вживання адресантами медіадискурсу, які належать до УПЦ, номінативної одиниці з негативною семантикою «філаретівський розкол» для позначення УПЦ КП: Обійнявши посаду Предстоятеля, Митрополит Володимир зіткнувся з ситуацією, коли самопроголошена, невизнана Світовим Православ'ям автокефалія стала для переважної більшості духовенства та парафіян УПЦ синонімом «філаретівського розколу» (Митр. Олександр (Драбинко), Українське православ'я: шлях до відновлення церковної єдності, http://www.religion.in.ua/main/analitica/33367-ukrayinske-pravoslavya- shlyax-do-vidnovlennya-cerkovnoyi-yednosti.html). Прецедентне ім'я патріарха Філарета в релігійній аналітиці УПЦ МП постає у негативному світлі, а вживання ярлика «філаретівський розкол» є яскравим прикладом однобічного висвітлення подій в українському Православ'ї кін. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.

До поширених політичних ярликів, що вживаються у досліджуваному матеріалі і, водночас, є прецедентними одиницями, належать «Церква окупанта», «Церква держави-агресора», «п'ята колона Москви», «КГБісти в рясах», «фсб-шники в рясах», «Святая Русь і бєзбожний Запад», «мєждоусобная брань» (збереження фонетики російської мови додає ефекту знущання над опонентами), «Червона церква», «гріховний Захід», «жидобандерівці», «власовці у рясах», «хунта», «козачки та фсб-попи» (приклади взяті з інтернет- ресурсів «РІСУ», «Католицький оглядач», «Релігія в Україні», «СПЖ», з офіційних сайтів УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналів). Важливим засобом маніпулятивної гри на почуттях є використання емоційних гасел та закликів, якими послуговуються медіа-спікери у релігійних ЗМІ. У проаналізованих фрагментах ми виокремили 32 гасла, які водночас є прецедентними одиницями (11.0% від загальної кількості прецедентних одиниць).

Наведемо приклади: «Незалежній державі - незалежну церкву», «Європейській церкві - помісність», «Геть московського попа- колонізатора!», «Смерть московським попам», «Автокефальна Церква - тут і зараз», «Москва - третій Рим», «ФСБшна церква, геть з України!», «У московської церкви немає нічого святого», «Церква з народом», «Церква поза політикою», «Бог і Україна понад усе», «Єдина держава - єдина церква!» (приклади взяті з інтернет-ресурсів «РІСУ», «Католицький оглядач», «Релігія в Україні», «СПЖ», з офіційних сайтів УПЦ КП і УПЦ МП та відповідних YouTube-каналів).

Результати частотного розподілу прецедентних одиниць за їх функцією та походженням у релігійному медіадискурсі представлені у Таблиці 1.

Таблиця 1. Функції прецедентных одиниць

Висновки

Вживання прецедентних одиниць у сучасному міжконфесійному релігійному медіадискурсі, з одного боку, є однією зі структурних ознак медійної комунікації у міжконфесійному діалозі, а з іншого - важливим інструментом мовленнєвого впливу на багатоконфесійну аудиторію, а подекуди - мовленнєвої маніпуляції та вербальної агресії.

Прецедентні одиниці є вербальними відповідниками прецедентних феноменів, до яких належать прецедентні тексти, ситуації, постаті і висловлювання.

Продуктивними сферами - джерелами прецедентних одиниць, що вживаються в релігійному міжконфесійному медіадискурсі є «релігія», «історія», «політика і суспільство», «художня література».

Введення прецедентних одиниць у міжконфесійному дискурсі застосовується з метою апелювання до емоційного начала аудиторії, у такий спосіб завойовуючи її прихильність, і маніпулювання її думкою, регулюючи когнітивну та поведінкову сферу особистості, завдяки прийомам підміни понять, вживання емоційно навантажених ідеологічних міфологем і політичних гасел, навішування ярликів, співвіднесення опонентів та їх вчинків з негативно маркованими прецедентними постатями та ситуаціями, зображення міжцерковних відносин у чорно-білих тонах, непрямої образи або висміювання представників інших конфесій через вживання прецедентних одиниць. Більшість проаналізованих нами випадків вживання прецедентних одиниць (78.0%) є дієвим інструментом маніпулятивного впливу на адресата міжконфесійного релігійного медіадискурсу з метою програмування його емоційної реакції та формування його поведінки стосовно представників інших конфесій та юрисдикцій.

Різні види трансформацій прецедентних одиниць, які були виявлені у дослідженій нами вибірці, зумовлені, здебільшого, інтенцією авторів привернути більшу увагу аудиторії та спонукати її до емоційного співпереживання з висловлюваною оцінкою прецедентного феномену та її перенесення на ідеологічних супротивників автора.

Перспективи даного дослідження вбачаються у встановленні маніпулятивного потенціалу прецедентних одиниць в інших жанрах релігійного медіадискурсу, у вивченні особливостей їх сприйняття й інтерпретації адресатами дискурсу та емоційної реакції на них у адресатів дискурсу із залученням експериментальних психолінгвістичних методів, напрацюванні засобів протидії

маніпулятивному впливу у релігійному медіадискурсі з метою захисту інформаційного простору та створення умов для конструктивного міжцерковного діалогу в українських ЗМІ.

Література

1. Арутюнова, Н.Д. (1990). Дискурс. В.Н. Ярцева (Ред.), Лингвистический энциклопедический словарь (с. 136-137). Москва: Советская энциклопедия.

2. Багаева, Д.В., Гудков, Д.Б., Захаренко, И.В., & Красных, В.В. (1997). Некоторые особенности функционирования прецедентных высказываний. Вестник Московского университета. Серия 9: Филология, 4, 106-118.

3. Бобырева, Е.В. (2007). Прецедентные высказывания религиозного дискурса. Известия ВГПУ, 2, 3-6.

4. Богданова, І.В. (2016). Сугестивний потенціал прецедентних одиниць в українському медійному дискурсі початку ХХІ ст. Дис. канд. філол. наук. Вінниця.

5. Боярских, О.С. (2007). Прецедентное высказывание в газетном тексте: особенности читательского восприятия. Политическая лингвистика, 21, 65-69.

6. Великорода, Ю.М. (2010). Маніпулятивна функція прецедентних феноменів в американському медіа дискурсі (на матеріалі статей із журналів «Time» та «Newsweek»). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна, 16, 34-42.

7. Врублевская, О.В. (2019). Коннотативные антропонимы политического дискурса в восприятии носителей русского языка: Экспериментальное исследование. Вопросы психолингвистики, 41(3), 93-106. https://doi.org/10.30982/2077-5911- 2019-41-3-93-106

8. Гудков, Д.Б. (1996). Прецедентные имена и парадигма соціального поведения. В.В. Красных & А.И. Изотов (Ред.), Лингвостилистические и лингводидактические проблемы коммуникации (с. 58-69). Москва: МАЛП.

9. Доценко, Е.Л. (2000). Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. Москва: ЧеРо, Юрайт.

10. Дядечко, Л.А. (2012). Сучасні прецедентні тексти рекламного походження. Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур, 18, 50-61.

11. Захаренко, И.В. (1997). Прецедентные высказывания и их функционирование в тексте. В.В. Красных & А.И. Изотов (Ред.), Лингвокогнитивные проблемы межкультурной коммуникации (с. 92-99). Москва: МАЛП.

12. Захаренко, И.В., Красных, В.В., Гудков, Д.Б., & Багаева, Д.В. (1997). Прецедентное высказывание и прецедентное имя как символы прецедентных феноменов. В.В. Красных & А.И. Изотов (Ред.), Язык, сознание, коммуникация (Вып. 1, с. 82-103). Москва: Филология.

13. Ільченко, O.A. (2012). Прецедентність як ознака текстів сучасної преси (на матеріалі метафоричних словосполучень). Лінгвістичні дослідження, 34, 97-100.

14. Каліщук, Д. (2017). Засоби реалізації стратегії негативної презентації опонентів як маркери концептуальних стилів Дж. Буша Мол. і Б. Обами. East European Journal of Psycholinguistics, 4(1), 76-85. https://doi.org/10.5281/zenodo.827200

15. Кара-Мурза, С.Г. (2001). Манипуляция сознанием. Москва: ЭКСМО-Пресс.

16. Караулов, Ю.Н. (1987). Русский язык и языковая личность. Москва: Наука.

17. Копнина, Г.А. (2012). Речевое манипулирование (4-е изд.). Москва: Флинта.

18. Костомаров, В.Г., & Бурвикова, Н.Д. (1994). Как тексты становятся прецедентными. Русский язык за рубежом, 1, 73-76.

19. Красных, В.В. (1997). Система прецедентных феноменов в контексте современных исследований. В.В. Красных & А.И. Изотов (Ред.), Язык, сознание, коммуникация (Вып. 2, с. 5-12). Москва: Филология.

20. Красных, В.В. (2008). Единицы языка vs. единицы дискурса и лингвокультуры (К вопросу о статусе прецедентных феноменов и стереотипов). Вопросы психолингвистики, 7, 53-58.

21. Крутько, Т.В. (2011). Прецедентні феномени у текстах англомовної реклами (на матеріалі банерної реклами). Лінгвістика ХХІ століття: нові

22. дослідження і перспективи, 33, 190-197.

23. Левко, О.В. (2017). Маніпулятивні прийоми в українському релігійному медіадискурсі. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 35, 44-55. https://doi.org/10.17721/APULTP.2017.35.44-55

24. Леонтьев, А.А. (2005). Основы психолингвистики. Москва: Смысл. Ляшко, О.В. (2018). Стилістичний аспект прецедентних феноменів у православній проповіді. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 33(1), 164-168.

25. Марчук, Л.М. (2015). Прецедентні тексти в сфері суспільно-політичного дискурсу (на матеріалі газет «Голос України» та «Високий замок»). Наукові праці Кам 'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки, 40, 135-137.

26. Никитина, С.Е. (2017). «Свое - чужое» в языке и культуре русских конфессиональных групп. Вопросы психолингвистики, 33(3), 76-91.

27. Пешкова, Н.П. (2017). Лингвистический ландшафт полиэтнического города: Особенности вербального воздействия. Вопросы психолингвистики, 33(3), 108-121.

28. Романченко, Ю.В. (2008). Прецедентность в немецкоязычном религиозном дискурсе (на материале типа текста «календарь верующего» («Andachtsbuch»)). Вестник Московского государственного областного университета. Серия: Лингвистика, 3, 130-135.

29. Руда, О.Г. (2012). Маніпулятивні стратегії в розв'язанні мовних проблем в Україні. Вісник НАН України, 1, 89-91.