Фольклорні записи Оскара Кольберга як простір вияву діалектних явищ (на матеріалі двотомника "Chelmskie")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Фольклорні записи Оскара Кольберга як простір вияву діалектних явищ (на матеріалі двотомника «Chelmskie»)

Юрій Грицевич

У статті проаналізовано діалектні лексичні одиниці, засвідчені в записах холмського фольклору другої половини ХІХ ст. відомого польського етнографа О. Кольберга (1814-1890). Здійснено опис найменувань за лексико-семантичним принципом. Інформаційний потенціал фактажу дозволив сегментувати аналізовані діалектизми на 12 тематично розмаїтих груп, які досить повно репрезентують лексику поняттєвого поля «Людина та її риси», повсякденної господарської діяльності, побуту, природи, матеріальної й духовної культури та ін. Констатовано, що окресленими сферами, а в їх межах лексико-семантичними групами не вичерпується функціонування діалектизмів, однак вони найбільш репрезентативні.

Ключові слова: фольклорні тексти, діалектна лексика, номен, лексико- семантична група, Холмщина.

OSCAR KOLBERG'S FOLKLORE RECORDS AS A SPACE FOR EXPLORING THE DIALECT PHENOMENA (a case study of the two-volume «The Khelm region»)

Yurii Hrytsevych

Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, Ukraine

The Ukrainian-Polish border-line region opens up a lot of research prospects, especially when it comes to the territories of the so-called Zakerzonie region, namely Kholmshchyna, Nadsiannia and Lemkivshchyna. They are of particular interest in terms of their location and combination of several cultures since they were the westernmost regions of the Ukrainians living within ethnographic areas. As a result of the tragic events of the first half of the twentieth century, related to the relocation of the interstate border and the resettlement of the indigenous ethnic groups from the places of their autochthonous residence the Polish and Ukrainian populations now live both on the territory of their own country and in the neighboring country, where they are one of the national minorities. A well- known Polish folklorist and ethnomusicologist Oscar Kolberg (1814-1890) managed to record and partially publish in the second half of the 19th century the folklore materials of the Khelm region, lost due to the later forced resettlement of the autochthons.

Indicative features of the methodology of this tireless collector of folk art were the philological accuracy and completeness of the recorded from the mouth of the respondent material with the phonetic transcription to convey all the nuances of speech. Many border areas have undergone significant changes in their ethnic composition since O. Kolberg's recordings, so the folklore and ethnographic materials recorded by an authoritative Polish researcher are almost the only source of reconstructing the life, customs, and firstly, an authentic speech of the population of these regions. The article analyzes the dialect lexical units attested in the records of the Khelm folklore of the second half of the XIX century, revealed by Oscar Kolberg. The author focuses on the description of names according to the lexical-semantic principle. The information potential of the materials allows segmenting the lexical units into 12 thematically diverse semantic groups which quite fully represent the vocabulary of the conceptual field of a Human and his/her Features, Daily Economic Activity, Life, Nature, Material and Spiritual Cultures, etc. The functioning of the dialect units is not limited to the outlined spheres and to the lexical-semantic groups within them, but they are the most representative.

Key words: folklore texts, dialectical vocabulary, nomen, lexical-semantic group, Kholmshchyna.

Вступ

Польсько-українське пограниччя - цікавий, дуже перспективний, але й почасти суперечливий із мовознавчого погляду ареал. Ідеться насамперед про Холмщину - територію на захід від середини Західного Бугу, яка на заході межує з Люблінщиною, на сході - з Вoлинню, на півночі - з Підляшшям, на півдні - з Галичиною. Зацікавлення місцевими говірками започатковано ще в XIX ст. У цей період з'являється фундаментальна праця В. Шимановського «Звуковые и формальные особенности народных говоров Холмской Руси». Історію наукового вивчення холмських говірок скрупульозно проаналізував відомий славіст М. Лесів у монографії «Українські говірки в Польщі». І. Митнік комплексно дослідила антропонімію Холмщини XVI-XVII ст. Ж. Масюк зосередила увагу на літературній онімії у творах про долю холмщан письменника Й. Струцюка, на матеріалі текстів відомого волинського дитинство якого минуло в с. Стрільці Грубешівського повіту за 29 км від Холма. У численних працях Н. Осташ запропоновано системний різноаспектний опис структурних рівнів говірки села Березна. Студіюванню холмських говірок присвячено також праці Г. Аркушина, В. Мойсієнка, Р. Осташа, Л. Фроляк, Ф. Чижевського та ін.

Постійний науковий інтерес виправданий не лише з погляду цінного лінгвістичного матеріалу, але й тим, що носії цих говірок були депортовані зі своїх рідних земель у середині ХХ століття через сумнозвісну операцію під кодовою назвою «Вісла» - завершальний етап депортацій, який полягав у примусовому виселенні українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини на західні та північні землі Польської держави, що до 1945 року належали Німеччині. 9 вересня 1944 р. у Любліні була підписана «Угода між урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». Реалізація договорів зумовила депортацію громадян української, білоруської, російської, русинської національностей із Надсяння, Лемківщини, Холмщини й Підляшшя на територію Української РСР, натомість поляків та євреїв (які були польськими громадянами) із західних областей УРСР - у Польщу. Відповідно до цієї угоди переселено понад 500 тис. осіб. Депортація призвела до руйнування осілості та надзвичайно ускладнила процес збереження культурних надбань холмщаків, зокрема фольклору. У лютому 2007 року Президент Польщі Лех Качинський і Президент України Віктор Ющенко в спільній заяві засудили акцію «Вісла», а 5 квітня 2007 року Віктор Ющенко підписав Указ № 274 «Про заходи до 60-х роковин операції „Вісла”», де примусове переселення етнічних українців названо страшними подіями в історії України.

Інформацію про специфічні риси місцевих говірок можна черпати з фольклорних збірників, звичайно, за умови, що фіксація такого фактажу передбачала послідовне й точне відтворення діалектних рис усіх мовних рівнів. У 1986 р. відомий фольклорист і мовознавець із Любліна І. Ігнатюк так oцінив стан досліджень української культури в Польщі: «Найменше фольклорних матеріалів поміщено з Холмщини. Це тому, що на цій території після війни тільки де-не-де залишилися невеличкі групи українського населення, а також немає там кому збирати й досліджувати фольклор. Про фольклор Холмщини були надруковані ось такі статті. Покійний Євген Самохваленко надрукував у „Нашій культурі” (№ 1, 1958) статтю під заголовком „Доля жінки в холмській народній пісні”. (...) З цієї території тільки А. Зарчук зібрав та помістив у Нашій культурі (89 і 90 номери за 1965) 21 приказку, а Олександр Волинець надрукував в

Українському календарі за 1969 р. статтю під заголовком „Старі пісні на Холмщині”, в котрій подав уривки кількох весільних весняних та інших пісень, що їх сам записав в околицях міста Грубешова. Також Український календар за 1973 р. надрукував фольклорні матеріали під заголовком „З весільних пісень і приспівок села Гунятин Грубешівського повіту”» (Ігнатюк 76).

Втрачені через пізніше примусове відселення автохтонів фольклорні матеріали Холмщини встиг зафіксувати й частково опублікувати в середині ХІХ століття відомий польський фольклорист та етномузиколог О. Кольберг (1814-1890). Показовими рисами методики цього невтомного збирача народної творчості були філологічна точність та повнота запису матеріалу з уст респондента з фонетичною транскрипцією для передачі всіх мовленнєвих нюансів. Багато порубіжних теренів від часу записів О. Кольберга зазнали значних змін свого етнічного складу, тому фольклорно - етнографічні матеріали, зафіксовані авторитетним польським дослідником, є чи не єдиним джерелом реконструкції побуту, звичаїв і насамперед автентичного мовлення населення цих регіонів.

Матеріал дослідження

В основі дослідження - фольклорні тексти, співвідносні з холмським говірковим ареалом, записувачем та редактором - упорядником яких виступив О. Кольберг.

А. Квілецький у вступному слові до першого тому тритомника «Sanockie - Krosnienskie» О. Кольберга пише про поділ наукової спадщини видатного фольклориста на дві частини: «Do pierwszej zaliczyibym te opracowania i notatki, ktore w przypadku jakichs niescisiosci, sprzecznosci bqdz niejasnosci dajq si^ stosunkowo iatwo skorygowac czy wytiumaczyc w oparciu o dzisiejsze post^powanie weryfikacyjne w terenie (lub w oparciu o inne wspoiczesne Kolbergowi dane etnograficzne); druga cz^sc dorobku to ta, ktorej uzupeinienie lub konfrontowanie z wynikami obecnych studiow terenowych jest trudne lub zgoia niemozliwe, gdyz zaistniaie po Kolbergu wydarzenia historyczne i przemiany spoieczne zmieniiy caikowicie struktur^ i charakter opisywanych okolic» (Kolberg, Dziela 49: V). Якщо перша частина умовно складається зі збірників, у яких зафіксовано народну творчість тих регіонів, що зберегли тяглість фольклорної традиції, то друга частина охоплює місцевості, які з огляду на значні міграції, примусові депортації населення настільки змінили свою етнічну структуру, що автентична культура місцевого люду опинилася під загрозою цілковитого зникнення. До другої частини зараховуємо, зокрема, записи О. Кольберга, вміщені у двотомнику «Cheimskie», адже більшість холмщаків, які населяли цей регіон, були переселені, місцевість фактично повністю втратила корінне населення. Разом з тим зникли своєрідні звичаї, давні обряди, пісні, танці, ігри. Така історична доля автентичного місцевого фольклору значно підвищує цінність записів О. Кольберга.

Мета пропонованої розвідки - дослідити лексико-семантичні групи діалектної лексики в записах Оскара Кольберга. Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) виявити лексичні діалектизми у фольклорному матеріалі; 2) визначити семантику зафіксованих слів;

3) здійснити класифікацію діалектних номенів за типом семантики;

4) встановити генезу досліджуваної лексики.

Методи дослідження

Основний метод узагальнення спостережень - дескриптивний, за допомогою якого систематизовано та експліковано фольклорний матеріал. Частково використано прийоми внутрішньої та зовнішньої реконструкцій (залучення мовних елементів різної давності та матеріалу споріднених мов, щоб з'ясувати походження холмських діалектизмів).

діалектний лексичний фольклор кольберг

Результати дослідження та дискусія

Найбільше номінативне вираження у фольклорних записах О. Кольберга має поняттєве поле «Людина та її риси». Аналізована тематична група вирізняється як кількісно, так і різноманітністю засобів номінації. Зокрема, виділяємо назви осіб за ознакою спорідненості та свояцтва: czelad' - члени однієї родини, пор.: «Tach tach krutyla sia, uwywala po chate, weczeru waryla, a nat' jeji czelad' musyla szcze buty w roboty» (Kolberg, Dziela 34: 123) - продовжує псл. cel'adb, утворене від *ce1b (пов'язаного з celo, укр. чоло, се1оуёкъ, укр. чоловік) за допомогою збірного суфікса -jadb (^db); далі зіставляється з коліно, покоління; непереконливою, на думку етимологів, видається спроба тлумачити псл. cel'adb як похідне від трансформованого I'ud'b з підсилювальним префіксом се- (Етимологічний 6: 293).

Натрапляємо на вживання номінацій, які кваліфікують особу-діяча: postadnyca - жниця, яка випереджає інших женців у роботі, пор.: «Mij snop wojewoda (pierwszy) chodyt koto horoda; mij snop ostatec (ostatni, pozostafy) powede postadnycu w tanec» (Kolberg, Dzieta 33: 165) - первісне постатниця похідне від постать «смуга поля, яку займають женці», що утворилося за допомогою префікса по- і суфікса -ть від дієслова стати; первісне значення «та, що (перша) займає постать» (Етимологічний 4: 536); пор. також з фіксацією Вітольда Дорошевського: postatnica - gw. zniwiarka przodujqca grupie zniwiarzy; postacianka, przowodnica: Postaciq nazywa siq caty rzqd zniwiarzy i przestrzen pola za zbozem, ktorq oni zajmujq: postatnica oczywiscie bierze swq nazwq od tego, ze prowadzi niejako catq postac (Slownik, Doroszewski); peredojizda - той, хто їде попереду; провідник, пор.: «Peredojizdu wytajte a nam czerewyczky dajte» (Kolberg, Dzieta 33: 202).

Серед назв осіб, які репрезентують обрядову автентику, характерним є вживання лексем druchna, druchnoczka - дружка, пор.: «A my druchnoczky, hotujmo rucznyczky, rutwianyji winoczky!» (Kolberg, Dzieta 33: 262), «Nasz druzbonka wdau-sia (udat siq) sim lit ne wmywav-sia, az osmoho roku joho druchny myli, boronoju rozczesali» (Kolberg, Dzieta 33: 338); druzba - розпорядник на весіллі, пор.: «Ej kure, kure, ne pijte rano, pryjichav druzba z woszcza (wojska) ne rano, pustyv konyki na pastownyky» (Kolberg, Dzieta 33: 281), «Pryjichav druzba zijty (zqc) na slipym zerebity» (Kolberg, Dzieta 33: 290), «Nasz druzba lakowaty litaje kole chaty; zaletyv do swynyci, wun dumav szo do switlicy» (Kolberg, Dzieta 33: 290), «Druzba mytyj! jak kony ne dostanete, na kociubach pojedete - druzba mytyj!» (Kolberg, Dzieta 33: 350) - зводиться до псл. *йгидъ «товариш, приятель»; споріднене з лит. draugas «супутник, товариш», draug, drauge «разом, спільно», sudrugti «приєднатися», лтс. draugs «товариш, колега; другий член пари; інший» (Етимологічний 2: 134).

Соціальний статус особи увиразнюють лексеми myzerak - злиденна людина, пор.: «A wtocza wchodyt' pan, y kaze: „tach, tach to taja samaja kobita, szos jyj nechtiw chowaty, taja tretiaja zonka toho myzeraka”» (Kolberg, Dzieta- 34: 126) - запозичення з латинської мови, очевидно, через польське посередництво (п. mizerja (заст.) «убозтво, злидні; салат з огірків»); лат. miseria «лихо», miser «жалюгідний, нещасний; підлий» пов'язане з maereo «^умую», етимологічно неясним (Етимологічний 3: 473); hotysz - вбога людина; жебрак, пор.: «Takaja duszie w hofyszie - jach y w welykoho pana» (Kolberg, Dzieta 34: 78) - продовжує псл. golt, (Етимологічний 1: 548); zbuj - розбійник, грабіжник, пор.: «Ale raz, a buty tam zbuje w tom ljise, dywiat'sia na derwo, a tam detyna sedyt', tach jho znialy, i hodowaty, a naymenuwaly jho „Patrosyn"» (Kolberg, Dzieta 34: 98), «A Patrosyn, szo wze teper bohatyj buw, tach daw tamtym zbujam hroszy, y wony puty wojowaty, az jomu zatozyty panstwo» (Kolberg, Dzieta 34: 98) - полонізм; п. zboj «розбійник», zbojca «тс.» пов'язане з дієсловом zbic «розбити, побити», похідним від Ьіс «бити» (Етимологічний 2: 248).

Особливе місце серед вербальних засобів, що характеризують людину як біологічну істоту, належить соматизмам: kryz - нижня частина спини, пор.: «Y wyjszta iz chaty, a mene szos nohy zbolyly, y kryz, tach lieh-em sobi na tawi» (Kolberg, Dzieta 34: 123) - запозичене, очевидно, через посередництво польської, чеської і словенської мов з романської мови північно-східної Італії (можливо, старофріульського або венеціанського діалекту італійської мови); лат. crux аюріднене з дінд. kruncati «гнеться», дісл. hryggr «пінна», двн. (h)rukki «тс.», прл. cruach «купа, горб» (Етимологічний 3: 90).

На фізичний стан людини, життєдіяльність організму періодично впливають різноманітні хвороби. Аналізований фактаж репрезентує такі назви захворювань: prycza - вивих ноги; хвороба, яка нападає на людину в поганих місцях, де був нечистий, пор.: «Huczy, pryczy odkydaj, odwertaj, swiatyj Juria! Huczu, pryczu, od bozoho chtopaczka ruczky» (Kolberg, Dzieta-34: 205) - очевидно, пов'язане з [причка] «випадок, нещасний випадок, подія, пригода» (Етимологічний 4: 584); dna - анат. матка, Uterus; захворювання органів жіночої статевої системи, пор.: «Czy dna, czy dnycia, - czy kra, czy morowycia... zeby sobi staty na swoji porie» (Kolberg, Dzieta 34: 204) - континуант псл. dtrna (< dt>bna) з первісним значенням, імовірно, «глибина, внутрішня частина», потім «нутро, внутрішня частина людського тіла» (звідси - назви різних внутрішніх органів і, нарешті, хвороб внутрішніх органів), пов'язане з dtrno (є формою жін. роду цього ж іменника, пор. чол. рід у болг. мові дън, або формою множини від сЬто] (Етимологічний 2: 95).

До репертуару мовних одиниць на позначення одягу, взуття, прикрас увійшли лексеми: pacior - намисто, прикраси, пор.: «Cikawyj do wsioho, jak cyhan do paciora» (Kolberg, Dzieta 34: 73) - запозичення з польської мови; п. paciorki «чотки, намисто» є формою множини від paciorek «молитва, намистинка» (намистинками на чотках відраховується кількість прочитаних молитов); п. paciorek є демінутивом від pacierz «молитва», яке зводиться до лат. pater «батько, отець» (першого слова молитви Pater noster <Ютче наш») (Етимологічний 4: 322-323); nohawycie - суконні штани, пор.: «Poszowby ja tanciowaty, ta toroczki rwut' sia korotkyji nohawycie, diwczicta smijut' sia» (Kolberg, Dzieta 34: 62) - пов'язане із псл. noga «нога» (Етимологічний 4: 108); kymbatka - старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця, пор.: «Szotom, szotom po dubyni, dywky winky pohubyty; motodycie kymbafycie, a parobky nohawycie!» (Kolberg, Dzieta 34: 63) - п. kibatek, kibatka (з укр.) пов'язане з [гибати] «бгати» (первісно «згинати»; пор. гібать гібалку «закручувати волосся на обручик»); причини збереження давнього проривного ґ і послідовної заміни його глухим к не зовсім ясні (Етимологічний 2: 428); ходак - постолик, пор.: «Nie widac, nie widac mego hajdamaka; za gorq, za gorq poprawia chodaka» (Kolberg, Dzieta 34: 63) - пор. пол. chodak 1. but ortopedyczny bez pi^ty, na podeszwach z drewna i na podwyzszonym obcasie; 2. daw. lichy, prymitywny but (Stownik PWN).

Із назв страв та напоїв засвідчено номени jidto - продукти харчування; їжа, пор.: «Ate szczoz robyty, ide, ide, nadybaje sia z kotom, szo tachoz wotoczyw sia za jidtom» (Kolberg, Dzieta 34: 122) - запозичення із західнослов'янської групи мов, пор. п. jadto «pokarm», походженням сягає іє. *ed- «їсти», псл. jasti (префіксальна звуковa форма -esti) < *esti < *ed-ti (Етимологічний 2: 325); paluchy - млинці, приготовані перед полум'ям; маленькі вареники, пор.: «Czom u tebe, wowcze, jazyk welykyj? Jofitia - Bo ja jazykom w picz paluchy kidaju. Jofitia» (Kolberg, Dzieta 34: 40) - споріднене з псл. paliti, пов'язане чергуванням голосних з poleti «горіти, палати», *polmen- «полум'я»; - споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenai, лтс. pelni «тс.»; іє. *pol-, *ple, *plo «палити» (Етимологічний 4: 266); beseda - вгощення, пор.: «Naroblu ja pywa, sotodkoho medu, zaproszu bratyka do sebe na besedu» (Kolberg, Dzieta 34: 55), пор. п. biesiada «бенкет», ч. слц. bieseda «дружня розмова; зібрання для розмови»; псл. beseda, утворене з прислівника bez «зовні» і іменника seda «сидіння»; первісне значення - «сидіння надворі», пізніше «зібрання», «розмова» і т. д. (Етимологічний 1: 176); podeszwa, podoszwa - низ короваю, пор.: «I wyno-s wypyt, i mene-s uziat, nasz sia wesotyj w znosyt', druzby o toje prosyt', zeby taskawe beli podoszwy ne holili» (Kolberg, Dzieta 33: 328), «Nasz sia muzyka znosyt o podeszewku prosyt, zebyste buli taskawy, podeszewki ne krajali» (Kolberg, Dzieta 33: 122) - споріднене з псл. siti (Етимологічний 6: 421), пор. також укр. літ. підошва - нижня частина взуття, якою ступають по землі, пришита або приклеєна до верху за допомогою устілки (Словник 6: 478).

Розгалуженістю номінацій відзначаються репрезентанти гіперсеми «Фауна»: dyk - дикий кабан, вепр, пор.: «Tach korol skazaw; chto zabje toho dyka, to dam jmu majontok, pol krolestwa jmu bude!» (Kolberg, Dzieta 34: 98), «No, a maw wyn, toj korol sady, a wtruwyly sia buty dyk'y do toho sadu, y szkodu robyly» (Kolberg, Dzieta 34: 98), «No a teperze serednij: et, de tam, szcze dalij poszto storonoju a dyk zywyj; no, a szcze durnyj; toj jach strelyw, tach jach raz zabyw dyka, o!» (Kolberg, Dzieta 34: 98), пор. п. dzik - zwierz^ z rodziny swin, cenione przez mysliwych; Sus scrofa (Stownik PWN); псл. dikb одного кореня з *divb, *divbjb далі зіставляється з лит. dykas «порожній, бездіяльний», а також, менш переконливо, з кімр. dig «гнів, гнівний» (Етимологічний 2: 69); botion - лелека, чорногуз; Ciconia, пор.: «A znowu do botiona, takoz chocze strelaty; -- znowu botionyw jach mhla nad nym: „ne strelaj, stanemo tobi pomahaty!» (Kolberg, Dzieta 34: 97) - запозичення з польської мови; п. bocian (з XV ст.), [bocan, bociun, bocien, bocek, bociek, boczon, baczon, bucien], каш. заст. [ktobocian], як і верхньолуж. bacon, нижньолуж. bosan, boson, полаб. buot'an, but'an (< *botenb, *boteni), певної етимології не має; можливо, пов'язане із звуконаслідувальним р. ботькать «стукати»; непереконливо пов'язувалося з р. забота, заботиться (через гумористичне зближення вигляду замисленої людини з лелекою), з п. [ktobocian], каш. [ktobocon] від *ktobotati «стукати дзьобом», пор. лтс. klabatat «тс.» (про лелеку), вн. Klapperstorch «білий лелека», з п. bok, р. бок, укр. бік; непереконливим є зведення українських та інших слов'янських форм до іє. *bhod- «колоти, бости»; можливе припущення про зв'язок з укр. бусол, [бузок, бусок], р. [бусел, бусол], бр. бусел, п. [buset, busiot] «лелека, молодий лелека» (Етимологічний 1: 240).

Мікологічну лексику репрезентовано назвою woronie ucha, пop.: «Aha! na hryby, a na jachyjiz? chyba na woronie ucha!» (Kolberg, Dzieta 34: 72), як пояснює сам О. Кольберг, це - Perizza coccinea; grzybki male czerwone po lasach, do niczego nie przydatne (Kolberg, Dzieta 34: 72).

У межах лексико-семантичної групи апелятивних назв географічних об'єктів, ландшафтів виділяємо номени hostyniec - великий битий шлях, пор.: «Nad hostynciom zyto mettoju zabyto, (mietlicq zarosto) Motodoho kozaczenka na wojni zabyto» (Kolberg, Dzieta 34: 11), «A de tach idesz chtopaku? takyj szcze newelyczkyj, wze sam tach honyt' hostynciom» (Kolberg, Dzieta 34: 127) - продовжує псл. gostb < іє. *ghostis; споріднене з гот. gasts «чужинець, чужоземець», двн. gast «тс.», нвн. Gast «гість, чужинець, прибулець», лат. hostis початково «чужинець, гість», пізніше «ворожий, чужоземець, ворог (особливо батьківщини)» (Етимологічний 1: 517); pastownyk - пасовище, пор.: «Ej kure, kure, ne pijte rano, pryjichav druzba z woszcza (wojska) ne rano, pustyv konyki na pastownyky» (Kolberg, Dzieta 33: 281) - континуант псл. pasti; поріднене з лат. pasco «пасу; годую; утримую; викохую», pabulum «їжа, харчі, корм» (Етимологічний 4: 485).

Діалектні назви житлових, господарських споруд, приміщень для тварин репрезентують такі діалектизми, як trachtyrnia - будинок для зупинки та ночівлі проїжджих, із шинком, де можна поїсти; закусочна, пор.: «Ot, najmu sobi trachtyrniu, budu maw trachtyrniu, budut' u mene wsi jisty y pyty budut', hralyy tanciowalyy pany budut' do mene zajizdzaly» (Kolberg, Dzieta 34: 111) - через посередництво польської мови (traktier, traktiernia) запозичено з німецької; н. traktieren «поводитися з ким-небудь, пригощати» (Етимологічний 5: 616); plebanja - парафія католицького священника; садиба, подвір'я, дім парафіяльного католицького священника, пор.: «A maw-ze tam, w tom seli ksiendz owec caloje stado, y tach staty sobi w chlewi, a ksiendz spaw iz parobkamy w plebanji» (Kolberg, Dzieta 34: 118), «No!y teperze, wylazyt' wуn toj duren na plebanjiu, na sam werch, y kryczyt': „wstawajte, jehomostiuniu, wstawajte! wowk howeczky duszyt'!» (Kolberg, Dzieta 34: 118) - запозичення з польської мови; п. pleban, як і ч. слц. заст. pleba n «тс.», походить від слат. plebanus «тс.», утвореного від лат. plebs «простий народ, плебс; натовп»; пор. ще бр. плябан «парафіяльний католицький священник»; (Етимологічний 4: 435); zapoly - засіка (в клуні) для снопів; бокове приміщення в коморі, клуні для зберігання зерна, пор.: «Oj turbowaly sia zapoly (miejsca na snopki w stodole), szo pustiulenky stodoty, stodoty. Oj ne frasujte sia zapoly, zapoly, budut povnyji stodoty, stodoty» (Kolberg, Dzieta 33: 170) - продовжує пізнє псл. pola «половина; пола», утворене від ро1ъ «половина, бік» (Етимологічний 4: 485).

Досить об'ємною за семним складом виявилась лексико-тематична група побутовизмів: студня - криниця без зрубу, пор.: «Na szczo w studniu szcze Ijity wodu?» (Kolberg, Dzieta 34: 76), - пор. псл. studb (studa) «прохолода, свіжість, холод, мороз», studiti «охолоджувати, прохолоджувати» (Етимологічний 5: 457); chfliszczyna - похідна пляшка; баклага, пор.: «Pojszow wyn, dostaw tam, i ide wze nazad z lekarstwom we chfliszczynce» (Kolberg, Dzieta 34: 95) - фонетичний варіант давнішого фляжка, запозиченого через посередництво польської мови з німецької; н. Flasche «пляшка» < герм. flaska «тс.» пов'язане з flechten «плести», яке зіставляється з псл. plesti (Етимологічний 6: 113); obrus - скатертина, пор.: «Szczo nam buty stoty - a wse to nowyji, szczo nam buty obrusy - a wse lannyji» (Kolberg, Dzieta 33: 275), «Oj wydaj bateyku korowaj! oj wydaj z nowoj komory. Oj wydaj na tisowy stoty, oj wydaj na kruzaty obrusy!» (Kolberg, Dzieta 33: 206) - псл. obrusb, пов'язане чергуванням голосних з цсл. бръснжти «стерти», р- цсл. брусити «гладити, точити», укр. брус; викликає сумнів пов'язання з слц. rusat' «витріпувати краї тканини», що зводиться до гіпотетичного *ru- psati скубти», яке могло бути спорідненим з нвн. raufen, rupfen скубти» (Етимологічний 4: 144); stoczky - залишки (краплі) горілки, пива у пляшці, які стікають до дна, пор.: «Stoczky - na doczky» (Kolberg, Dzieta 34: 78) - пор. псл. *tekti «текти», споріднене з лит. teketi «текти, бігти», tekme «течія, потік» (Етимологічний 5: 537); kubah - гніздо, пор.: «A tamtoho, jach wyn wykynuw, tach worony jho porwaty i ponesly do ljisa do swoho kubaha, na derwo, taj wsadyly mezy swoji dity» (Kolberg, Dzieta 34: 95), пор. діал. кубах - ямка для садіння городньої культури (капусти, картоплі тощо); місце під піччю для попелу; заглибина біля печі, де зберігають сіль, сірники тощо; [кубашка] засік; заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей (Етимологічний 3: 119); chwujara - сопілка, пор.: «Y tach jach wze wsi obstanowyly, typiro sam korol bere tuju chwujaru w ruky, a wona jmu poczne hraty» (Kolberg, Dzieta 34: 99), «Oj znaty, znaty, chto zionku maje, detynu nosyt' w chwujarku hraje» (Kolberg, Dzieta 34: 39) - польське fujara - запозичення зі східнороманських мов; рум. fluier «спілка, флояра», молд. флуер «тс.» неясного походження; припускається зв'язок з лат. flabellum «віяло», що зводиться до іє. *bhle-/bhol- «надувати, набрякати», звідки, можливо, також псл. *bolna, укр. болона (Етимологічний 6: 112); ropa - соляний розчин; пор.: «No y potom wze toje telietko mato wtiechu z toho krupnyku, bo nycht by joho ne najiw, yno wono sia napyto sotonoj juszky jak ropy» (Kolberg, Dzieta 34: 124) - запозичення з польської мови; п. ropa «poзсіл, ропа; гній (у болячці); нафта; бітум», ropic «загноювати, нагноювати» зіставляються з лтс. rept «зарубцьовуватися», дінд. rapah «поранення, тілесне ушкодження» (Етимологічний 5: 122). Номени odrobyna, wodrobyna вербалізують сему «крихта, крапля, частка», пор.: «Oj czis bo nam, czis - swatkowe do domu bo uze konyki zjily (zjadty) sotomu. Zjily sotomu i horochowyny, zjily konyki do odrobyny» (Kolberg, Dzieta 33: 316), «Horszczar bat'ko, horszczar maty, horszczarowy treba daty. To za mysku, to za rynku, treba daty wodrobynku» (Kolberg, Dzieta 34: 73) - континуант псл. drobb, с1гоЬьпъ; - очевидно, споріднене з гот. ga-draban «вирізувати, висікати, видовбувати», дісл. draf «рештки, осколки» (Етимологічний 2: 129).

Закономірно з огляду на тематику аналізованого матеріалу вживано ритуально-обрядову лексику: wotoczobne - крашанки й писанки, які на другий день Великодня люди дають одне одному; подарунок у вигляді паски й кількох крашанок у понеділок, пор.: «Letita sowyszcze czerez seliszcze, a bez jakoje? czerez Orchowskoje. Prosyta dywoczok wotoczobnoho» (Kolberg, Dzieta 34: 208) - полонізм wtoczebne «плата за волочіння (боронування); великодня данина в панський двір; обряд парубків на перший і другий день Великодня; подарунок за проповідь на Великдень» - похідне утворення від волочити «боронувати», пов'язане з давнім святковим обрядом (Етимологічний 1: 422); boroda - жмуток невижатого збіжжя, залишений у полі, пор.: «Chto tyji borody ne pele, ne pele, tomu sia zytenko ne stele, ne stele» (Kolberg, Dzieta 33: 170) - континуант псл. *borda (Етимологічний 1: 232); wereja - останній сніп під час жнив; завершальний етап жнив; обжинки, пор.: «Juze na polu wereje, (pusto po zbozu, obzqto), juze sia zytko nie chwieje, nie chwieje» (Kolberg, Dzieta 33: 170) - псл. *vereja пов'язане з *verti «зачиняти»; пор. п. [wierzaje, wierzeja, wierzaja] «одна з двох половин воріт» (Етимологічний 1: 355).

Значення абстрактності реалізує номен fraszka - дрібниця, дурниця, пор.: «To fraszky, - mate ptaszky» (Kolberg, Dzieta 34: 78) - запозичення з польської мови; п. fraszka «дрібниця» походить від іт. frasche «пустощі, жарт» (множина від frasca «вкрита листям гілка») (Етимологічний 6: 128).

Багатством і різноманітністю виявів позначений пласт ад'єктивів: praciwnyj - працьовитий; утомлений працею, пор.: «A ona kaze: eh! nyc, ale wion praciwnyj, bude praciowaty, musyt' to bude mene zywyty» (Kolberg, Dzieta 34: 208) - запозичення з польської мови; п. praca «праця», ст. prnca, походить від ч. prace (< praca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов'язаного з *portiti «посилати» (звідки розвинулся болг. Прaтя «посилаю», м. npa ka «посилає»), яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах; щодо семантики пор. схв. nocao «отрава, робота» з *РО5ъ1ъ, пов'язаним з *pos^rblati «послати» (Етимологічний 4: 557); takrocznyj, tajkrocznyj, takriocznyj - торішній, пор.: «„Et ni! wona, taikrocznoho smychu ptacze!” - „Jachoz to? szoz to za takrocznyj smych?”», «A tach?! to prawdu kazesz szo maje czoho takriocznoho smychu ptakaty!» (Kolberg, Dzieta 34: 127) - тaкpік - результат злиття ст. тaкъ рокъ (Етимологічний 5: 505); szczyrciowyj - чистий пісок; піщаний ґрунт, на якому нічого не родить; крупний пісок, який насипають на дороги, пор.: «Oj szczyrciowaja doroha - do sadu, kudy pyjszov motodyj Pawlusio - z posahu» (Kolberg, Dzieta 33: 256) - запозичення з польської мови szczyr «підґрунтя», [szczerzec] «чисте поле, пустеля»; утворення, похідне від щирий «чистий, без домішок; справжній» (Етимологічний 6: 510); torunkyj - численний; частий, густий; врожайний, пор.: «Ej! Ne ruchaj, Patrosyne, toho pera, bo tobi z toho torunkaja byda bude» (Kolberg, Dziela 34: 96) - пор. торонний, торонці «тс.» (Етимологічний 5: 606); smarzystyj - cмуглий, темний, пор.: «Ja tebe ne znaju, ja tebe ne widaju, szo tebe ukusylo, cy had, cy hadyna, cy samec, cy samycia, cy smarzystaja, cy kroplystaja...» (Kolberg, Dziela 34: 208) - сягає псл. smaga «жар, спека; вогонь», *smagnpti «coxнути, сушити; темніти», smaziti смажити» пов'язані чергуванням голосних із *smog- (псл. [smog-огъ] «висохле болотяне коріння, торф для спалення»; пор. пол. smogorz «торф» (Етимологічний 5: 314); субстантивований прикметник choryj - хворий, пор.: «Wmawlaty komu, - jak choromu jajce» (Kolberg, Dziela 34: 78) - пор. псл. xvorb / xorb, яке виводиться з давнішого *suoro- (*suero-) «різати, колоти; наривати, гноїтися»; заміна початкового s > х пояснюється впливом псл. xylb, xylbjb (пор. р. хилый); висловлювалася також думка про можливість зв'язку з іє. коренем *ks- / kes- «різати, хворий» - це первісно «каліка, травмована людина» (Етимологічний 6: 168).

Цілком закономірне з огляду на частиномовну природу активне вживання дієслів: judyty - під'юджувати, пор.: «Judo, judo! (nazwisko dawane zlemu) ne judy sia, w biloje tilo ne koruny sia» (Kolberg, Dziela 34: 216) - продовжує псл. juditi, аюріднене з лит. jaudytis «пустувати, буяти»; для польського judzic припускається запозичення зі східнослов'янських мов (Етимологічний 6: 519); potratyty - позбавити життя, згубити, пор.: «Tach wony prosiqt' sia na nocz, a tyji doczky kazut: „ta iny by ne boronyly, my by was noczowaly, ale jach nasza mama pryjde, to was potratyt', pohubyt' was!» (Kolberg, Dziela 34: 114) - пор. стсл. тратити, тратта «знищувати, губити», яке зводиться до псл. tratiti, спорідненого з лит. trotinti, trotinu «дражнити; знущатися» (Етимологічний 5: 623); puknuty - стукнути, грюкнути, пор.: «A pryjichaw moj mylenkyj z Podola, z Podola, Stuknuw, puknuw w okonoczko, z zostola» (Kolberg, Dziela 34: 17), «Jach zaletyw w nowyj dwor, Puknuw, stuknuw w okoneczka, Wyjszla do nioho zona, Stara zona, maty pana» (Kolberg, Dziela 34: 4) - продовжує псл. ppkati, ppk(np]ti «тріскатися», очевидно, звуконаслідувального походження, паралельне до *poukati «стукати, тріскати» (Етимологічний 4: 630); podkulity, podkulyty - зігнути, зіщулитися, підібрати ноги під себе, пор.: «Oj znaty, znaty, chto wze zonaty, skulyw sia, zhorbyw sia i zazuryw sia» (Kolberg, Dziela 34: 39), «Ale szczoz to jehomost sobi nadumaw, ruwniaty psa do czolowika? taz wyn st'yrwo, poczuw szos, cy szczo, ta-j podkuliw ohona y poletiw» (Kolberg, Dziela 34: 101), «A y husak kaze: „ja toz ne potrebuju budy”, siw sobi tach na zemly, nohy podkulyw pod sebe, ta-j sedyt'» (Kolberg, Dziela 34: 120) - полонізм kulic «зіщулювати, згинати, звивати», kulic siq «згортатися в клубок», [(каш.) skuldc sq] «згорнутися в клубок»; - утворення не зовсім з'ясованого походження; найімовірніше, пов'язане з п. kulawy «кульгавий», kulec «кульгати», а також дінд. kora- «рухомий суглоб», авест. fra-kava «той, що має попереду горб», які зводяться до іє. *keu- «кривити, згинати, звертати»; пов'язується також з п. kula, укр. куля «предмет круглої форми»; пов'язання з ч. chouliti se «стискатися, зіщулюватися, тулитися», слц. chulit' sa «тс.», де припускається експресивне походження ch- (< *k-), потребує додаткового обґрунтування (Етимологічний 3: 133); sztyrchaty - штрикати, пор.: «Stafy sztyrchaty, a derty mamku, az zabyly, a detynu wzialy na kryta, ta-j zanesly» (Kolberg, Dzieta 34: 98) - утворення, що виникло в результаті фонетичної видозміни дієслова [стрикати] «бризкати, прискати; колоти» (Етимологічний 6: 481); murraty - обмазувати, бруднити, пор.: «No, ale szczoz wyn dumaw szczo tach jho teper lubyty budut'; ale wony szcze hdrej kriczat' na nioho, szo jmu soroczky murraje, klynut', a wtekajut'» (Kolberg, Dzieta 34: 119) - пор. нижньолужицьке muris «мутити, каламутити»; очевидно, пов'язане з мурий «темно-сірий або сіро-бурий в плямах» (Етимологічний 3: 536); wandruwaty - мандрувати, пор.: «A wowk do nioho: „a dez to idesz”, - „ot, wandruju sobi”» (Kolberg, Dzieta 34: 121) - запозичення з німецької мови, пор. н. wandern «бродити, блукати, мандрувати», wandeln «блукати, прогулюватися» (Етимологічний 3: 380); choryty - хворіти, пор.: «Ne ja rok choryta, ne jednu hodynu, oddatas mni w lichyj ruky, ne w wirnu rodynu» (Kolberg, Dzieta 34: 32); frasuwaty sia - турбуватися, журитися, пор.: «Oj ne frasujte sia zapoly, zapoly, budut povnyji stodoty, stodoty» (Kolberg, Dzieta 33: 170) - запозичене з німецької мови за посередництвом польської (п. fras «турбота, клопіт, піклування», ст. frasunk, fresunk «горе, сум, скорбота»; нім. fressen «їсти, пожирати», перен. «томитися, мучитися» < свн. ver-e33en «тс.» (Етимологічний 6: 128); dorajity - порадити, пор.: «Tach dorajiw chtos jomu, o myle pujty, takoho lekarstwa prynesty szob dity mata» (Kolberg, Dzieta 34: 32) - зворотне дієслівне утворення від іменної форми райца, яка виникла на польському ґрунті з давнішого *rad(b)ca, похідного від rad(z)ic «радити», rada (Етимологічний 5: 35).

З-поміж займенників засвідчено лише вияв tyto - стільки, пор.: «Tach won wze kazet': „no to pujdu ja do pana, skazu, szo wy majete tyto a tyto hroszy, a mene ne chtite daty, wze pujdu do pana, do dwora!» (Kolberg, Dzieta 34: 113), «A wona sia az zadywowa: „Wydyt'sia mni tylom soty wsypata szo zawdy, szoz to je?”» (Kolberg, Dzieta 34: 124), «Zberaje toj mak, ate szczoz! wze dywyt'sia, soncie wysoko, a wyn szcze yno puczku maje, dez to tylo maku wyzberaty?!» (Kolberg, Dzieta 34: 97) - пор. також матеріал статті «Slownikа j^zyka polskiego» за ред. Вітольда Дорошевського: tylo daw. gw. a) «tyle, tak wiele»: Rok nie wyszto, a nauczytem siq tylo po niemiecku i matematyki, iz profesorowatem dla nowo przybywajqcych; b) «tylko»: Moja mitosc nie bqdzie inna, jak tylo dla niego (Stownik (Doroszewski)).

Досить потужний пласт лексики формують адвербіальні одиниці, зокрема часу: typiro - тепер, зараз, пор.: «Ta won tychyj typiro na toje:„nat'jho zabju! zabju, a dywyty sia na neje ne choczu, y tak'y jho trymaty ne budu!» (Kolberg, Dzieta 34: 113), «Typiro sam korol bere tuju chwujaru w ruky» (Kolberg, Dzieta 34: 107) - зводиться до псл. *topbrvo, утвореного із займенника *to «те» і прикметника *pbrvo «перше» (чол. р. *pbrvb) (Етимологічний 5: 547); takriok - торік, пор.: «A tach, baczte, takriok mala kawaliry, to sia smijala, zabawlyla iz nymy; a teper, to detynu maje, to placze, nad kolyszkoju sedywszy!» (Kolberg, Dziela 34: 127) - такрік - результат злиття ст. такъ рокъ (Етимологічний 5: 505); beziyk - букв. на той рік, пор.: «Wze- smo posijaly, pohoraly, pohoraly, bodajesmo na bezryk doczekaly, doczekaly» (Kolberg, Dziela 33: 170) - пор. також у виразах на безрік «назавжди»; в безрік «тс.», за безрік «дуже нескоро; ніколи», (у виразі дай боже й на безрік «дай, Боже, й на майбутнє»); - результат злиття і семантичної та фонетичної видозміни виразу *без рік «через рік» (Етимологічний 1: 163); nyhdy - ніколи, пор.: «Yno jyj to zawdy dywno bulo, szo nyhdy a nyhdy ne skydaje rukawyci iz ruky i w rukawyci jisc,y wse; szos to jyj koneczne prenykalo do duszyi» (Kolberg, Dziela 34: 100), «Aj, aj! a mene zle bulo, bo mene chlop powisyw w komyne, wze nyhdy do nioho ne pojdu, i wam nakazuju, i wsim sestram nakazu, nyhdy do chlopa ne chodyty» (Kolberg, Dziela 34: 209) - продовжує псл. niki>da «ніколи», що складається з ni «ні» (пор. укр. [ни] «ні») і k7>da «коли» (пор. ч. ст. kda «коли»), яке у формі гда збереглося в укр. [гдась] «колись»; збереження форм в українських говорах могло бути підтримуване впливом польської мови, пор. п. nigdy (Етимологічний 4: 85); pono - доти, поки, пор.: «Rozwywaj sia, suchyj dube, pono moroz bude, uberaj sia, wdowyj syne, pono pochod bude!» (Kolberg, Dziela 33: 51) - вірогідно, результат злиття прийменника по і вказівного займенника с. р. одн. оно «тс.» (чол. р. о ний, ст. онъ), які самі становили частину еліптизованого словосполучення по оно [верем'я] «по той (час)» (Етимологічний 4: 513); puty - до того часу; поки, пор.: «A Patrosyn, szo wze teper bohatyj buw, tach daw tamtym zbujam hroszy, y wony puty wojowaly, az jomu zalozyly panstwo» (Kolberg, Dziela 34: 98) - очевидно, пізнє утворення, що виникло з якогось словосполучення типу по ты поры, п. po ty miasty з давнішого po tych miast (Етимологічний 4: 541); zanym - поки; до того часу, поки, пор.: «Zanym ze duren palku sobi zdybaw, y wylomiw, pryjszow tam wowk y zjiw tele» (Kolberg, Dziela 34: 121), «Zanym pryjde koza do woza, to nebude i powroza!» (Kolberg, Dziela 34:79) - запозичення з польської zanim «поки, поки не», za nim «тс.» утворене з прийменника za займенника nim (давнього im), форми орудного відмінка однини від основи j- «той» (Етимологічний 2: 234); wtoczа - тоді; в той час, пор.: «Tys wtocza tam buw jach brat mne zabyw Za toho weprji szo w horodi ryw» (Kolberg, Dziela 34: 100), «Wtocza konie siedlaty, - jach wze na nioho siedaty!» (Kolberg, Dziela 34: 79), «Tach jachos nahnaw sia wtocza sobaczka, tach wyjnialy z sobaky serce» (Kolberg, Dziela 34: 100). Історик мови, академік В. Німчук прислівники вкучи, втучи вважає залишками давніх адвербіалізованих сполук прийменників із займенниками та іменником чинъ у часовому значенні: о къ чинъ, въ къ чинъ (первісно `під час, у час якої дії, діяння, чину') та о тъ чинъ, въ тъ чинъ (первісно `під час, у час тієї дії, діяння, чину'), за умови втрати кінцевого -н, що стала можливою після повної деетимологізації (Німчук 72-73). Ю. Громик, авторитетний дослідник прислівникової системи Західного Полісся, твердить, що початкову, етимологічну структуру найточніше зберігають варіанти коче і точе, виходячи з того, що в деяких кашубських говірках наявні прислівники koce „коли”, kote „тоді”, „беручи до уваги... також факт фіксації подібних утворень у межах території старожитнього слов'янського заселення”, мовознавець реконструює праслов'янське слово *koce, зіставляючи ko- і -се із питальними займенниками *къ і *се/сь й утворені за різними схемами співвідносності з ним паралельні протоукраїнське Чосе і протокашубське *kote (Громик 11).

Виявлено окремі маніфестанти підгрупи міри або ступеня вияву ознаки зі значенням вказівки на крайню верхню межу вияву ознаки: rychtyk - якраз; так само; точно, пор.: «Tach wze potom, ehe! wona pry nadiji i wyn pry nadiji! ha, a won wze takyj lychyj na toje! ale wze i czjisy wychodziat' rychtyk w samuju kosowyciu» (Kolberg, Dziela 34: 95) - через польське посередництво (пор. п. rychtyk «якраз, точно; правильно», rychtyg, rycht, rychtycznie «тс.») запозичено з німецької мови; н. richting «правильний, вірний, відповідний», пов'язане з richten «направляти; готувати, влаштовувати; судити; налагоджувати; рихтувати» (Етимологічний 5: 85).

Даючи якісну характеристику процесу чи стану, прикметникову семантику репрезентує лексична одиниця markotno - страшно; моторошно, пор.: «Tach dad, a markotno mu sia szos zrobylo, szo tak smert' nese, a tut nat' hucciwyji lude» (Kolberg, Dziela 34: 88) - запозичення з мов західнослов'янської групи, пор. п. markotny смутний, незадоволений», як і ч. [mrkotny] «шиний, плаксивий», слц. mrkotny «неприємний, гидкий», які, очевидно, зводяться до псл *m^brknpti «меркнути, темніти» (> «похмурніти, смутніти»); пор. рос. [маркотный] «хмарний; туманний; сумний, стурбований» (Етимологічний 3: 398).

Сему «місце за розташуванням на горизонтальній осі» вербалізує прислівник wokol - навколо, довкола, пор.: «A wowk do nioho: „a dez to idesz”, - „ot, wandruju sobi”, odkazuje jmu kot, a wse sia yno ohladaje za jakojim derwom, cy korczom, ale de tam! nema wokol any zadnoho, az skora terpne na nym» (Kolberg, Dziela 34: 121) - запозичення із західнослов'янських мов, пор. п. заст. okol «огороджена частина вигону або подвір'я для худоби; загорожа», ч. заст. okol «огорожа, загін», стсл. околъ «круг», походить від псл. okolb «кругла загорожа, круг», пов'язаного з koto «колесо, круг» (Етимологічний 4: 168).

Семантику вихідного пункту руху реалізують адвербативи zkyl, z kiul - звідки, пор.: «Wstaw-em potychulenku, wziewem puczku, szcze y dobroju soly, szom baczyw zkyl braly, bo tach na polyci stojala, y prysolywem znowu od sebe toj-ze krupnyk» (Kolberg, Dziela 34: 124), «Ja tebe ne znaju, ja tebe ne widaju, z kiul ty wziw sia, z kiul ty znachodywsia» (Kolberg, Dziela 34: 205).

До прислівників міри й ступеня дії зараховуємо форму krocha - трохи, пор.: «Tach nadybaje wowka, daje jmu kawalczych chliba tach polowyciu toho szczo maw, sam jisc krocha druhyj, a wze za toje perenoczuwaw jho wowk w jami» (Kolberg, Dziela 34: 111), «No, i idut' a stojala tam chata sobi pry dorozi, krocha na boce» (Kolberg, Dzieta 34: 88) - континуант псл. troxa (trexb) «невелика частинка, шматочок, крихта, уламок», яке пов'язане чергуванням голосних з truxa «потерть»; споріднене з лит. trausti «розбивати», лтс. trausle «крихкий, ламкий»; іє. *ter-, звідки псл. *terti, укр. терти (Етимологічний 5: 652-653).

Мікросистему службових частин мови репрезентують лексеми bez - через, пор.: «Taz wyn st'yrwo, poczuw szos, cy szczo, ta-j podkuliw ohona y poletiw, a ja chtiwem za nym bez korczji, bez rowy, y ptuh meni sia potomiw, y palenyciu-m zhubyw!» (Kolberg, Dzieta 34: 101), «Ide bez lis, - ne szerhne (nie zaszelesci), ide bez wodu, - ne bluzhne (Swiatto ksiqzyca)» (Kolberg, Dzieta 34: 81), «Pryweziono korowaj z czuzoj storononky, do swojoj rodynonky. Bez bor joho weziono, kalynonku tomiono» (Kolberg, Dzieta 33: 248); naj - хай, нехай, пор.: «Koly ne chocze psicza tapa buty spokojne na stoli, - to naj bude pod stotom» (Kolberg, Dzieta 34: 75) - можливо, вже псл. najb «нехай, облиш, дай змогу» як результат стягнення виразу ne xaji «не чіпай» (Етимологічний 4: 30); yno, ino - тільки, лише, пор.: «Tach wony wze sia bojat', y tiszat' jho: „no, no, ne chody: my tobi wze damo zawtra, yno teper lahajmo spaty» (Kolberg, Dzieta 34: 113), «Tach, bere sia wze wiszaty, dywyt' sia, a tu wsenkoje ptactwo zlitaje sia, szczo ino je, do nioho, az wze temno» (Kolberg, Dzieta 34: 97), «Prychodiat' wony, a to tam Jazia (jqdza) sedila, ale juj samoj teper ne buto w chatq, yno try doczk'y» (Kolberg, Dzieta 34: 114) - загальноприйнятого пояснення не має; тлумачиться як форма наз.-знах. в. с. р. числівника псл. *тъ «один»; пояснюється як результат складення сполучників i+пъ, рос. но; пов'язується з *тъ «інший» (Етимологічний 2: 307); ono - (видільна частка) тільки, лише, пор.: «Ono Petrusia u dot spuskajut', a po welemoznoj we wsi zwony hrajut'» (Kolberg, Dzieta 34: 10), «Ne uwazaj pane brate sczo hotowka htadka! Ono pudi, zapytaj sia tudi czy umitiona chatka?» (Kolberg, Dzieta 34: 10) - очевидно, продовжує псл. [ono] «тільки», утворене з вказівного компонента о і частки -no, подібно до ino (< i + no) «тільки» (Етимологічний 4: 192).

Окремі лексеми слугують яскравими прикладами розширення в народному вжитку чітких семантичних меж, притаманних літературному слововжитку: musyt' - мабуть, пор.: «Tach tamtaja kaze: O, to tobi musyt' tam dobre buty u seli, majesz zawdy szo jisty i zbize, i ser, i mieso, a ja tut nemaju, ino korinie, ho» (Kolberg, Dzieta 34: 122), пор. літ. мусити - уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.) (Словник 4: 830); rozwiazaty - розродитися, пор.: «Hospod' doczku rozwiazaw, toj noczy daw nam Boh janiota, ate i wona stabaja, i janiotstabyj!» (Kolberg, Dzieta 34: 219) - пор. псл. vqzati; - ocнова vqz-, очевидно, є результатом контамінації коренів *pz- < іє. *angh (пор. стсл. жзъкъ «вузький», лат. ango «звужую») і *verz-, іє. vergh- (ггсл. от- връзж «розкрию, відчиню») (Етимологічний 1: 442), пор. літ. розв'язувати - 1. розпускати, роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного; 2. знаходити відповідь на поставлену умову (в завданні з математики, фізики, хімії і т. ін.) (Словник 8: 642).

Висновки та перспективи досліджень

Отже, інформаційний потенціал фольклорно-етнографічних матеріалів у записах Оскара Кольберга уповажнює на кваліфікацію двотомника «Cheimskie» як цінної мовної пам'ятки другої половини ХІХ ст. Лексико-семантичний аналіз словникового складу показав, що досліджувані говірки - частина українського діалектного континууму. Лексична реалізація маніфеста нтів багатьох аналізованих сем позначена значною варіативністю на рівні фонетики, словотвору, граматики. Генетично досліджувана лексика неоднорідна: виділено назви праслов'янського походження, а також запозичення зі слов'янських (насамперед із польської) і неслов'янських мов (романських, германських (найчастіше за посередництвом польської)), що цілком закономірно з огляду на специфіку географічного розташування Холмщини. Засвоєння іншомовної лексики підпорядковане фонетичним принципам аналізованої діалектної системи. Репрезентативні тематичні групи, заманіфестовані в текстах фольклору, відзначаються різноманіттям, хоч і стосуються обмеженого кола сфер буття.

Перспективним видається розгляд граматичних явищ говіркового мовлення Холмщини з опертям на фольклорні тексти, які акумулювали розмаїтий репертуар різнорівневих мовних одиниць.

Список використаних джерел

Етимологічний словник української мови, під ред. О. С. Мельничука. В 7 т. Київ: Наукова думка, 1982-2012.

Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Kolberg, Oscar. Dzieta wszystkie. W 86 t. T. 33. Krakow: Polskie Wydawnictwo Muzyczne;

Warszawa: Ludowa Spoidzielnia Wydawnicza, 1964.

Kolberg, Oscar. Dzieta wszystkie. W 86 t. T. 33. Krakow: Polskie Wydawnictwo Muzyczne; Warszawa: Ludowa Spoidzielnia Wydawnicza, 1964.

Stownik jqzyka polskiego. PWN. URL: https://sjp.pwn.pl/.

Stownik j^zyka polskiego, pod red. Witolda Doroszewskiego. URL:

https://sjp.pwn.pl/doroszewski/lista.

Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy, edited by O. S. Melnychuk. 7 vols. Kyiv: Naukova dumka, 1982-2012.

Slovnyk ukrainskoi movy, edited by I. K. Bilodid. 11 vols. Kyiv: Naukova dumka, 1970-1980.

Kolberg, Oscar. Dzieta wszystkie. W 86 t. T. 33. Krakow; Warsaw, 1964.

Kolberg, Oscar. Dzieta wszystkie. W 86 t. T. 34. Krakow; Warsaw, 1964.

Stownik jqzyka polskiego. Wydawnictwo Naukowe PWN. sjp.pwn.pl/

Stownik jqzyka polskiego, pod red. Witolda Doroszewskiego. sjp.pwn.pl/doroszewski/lista.

Аркушин, Григорій. «Деякі діалектизми в мові переселенців з Холмщини». Ze studiow nad gwarami wschodniostowianskimi w Polsce. Rozprawy slawistyczne. 12, Lublin: UMCS, 1997, s. 33-8.

Громик, Юрій. Прислівники відзайменникового походження у західнополіських говірках української мови. Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1999.

Ігнатюк, Іван. «Фольклор Підляшшя і Холмщини на сторінках пресових органів УСКТ». Український календар, Варшава, 1986, с. 76.

Лесів, Михайло. Українські говірки в Польщі. Варшава: Український архів, 1997.

Масюк, Жанна. Літературна онімія у творах про долю холмщан (на матеріалі текстів Й. Г. Струцюка). Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.01. Луцьк, 2014.

Митнік, Ірена. «Говір мешканців Холмщини. Ч. 1: словник весільної лексики». Тенденції розвитку української лексики та граматики, ч. 2, Варшава; Івано-Франківськ, 2015, с. 146-61.

Митнік, Ірена. «Говір мешканців Холмщини. Ч. 2: словник побутової лексики». Тенденції розвитку української лексики та граматики, ч. 3, Варшава; Івано-Франківськ, 2016, с. 46-57.

Мойсієнко, Віктор. «Пам'ятка української мови з півдня Холмщини». Slavia orientalis, T. LII, № 4, Krakow: Komitet Slowianoznawstwa Polskiej Akademii Nauk, 2003, с. 553-62.

Німчук, Василь. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. Київ, 1992.

Осташ, Надія. «Словозміна іменників у говірці села Березна на Холмщині (форми множини)». Лінгвостилістичні студії, вип. 2, 2015, с. 116-25.