Явище мовного андроцентризму і сучасний рух за гендерну рівність

У загальних межах транспозиції тих чи інших мовних одиниць від «жіночої» сфери до «чоловічої» виділяється також стилістична лінія протилежного спрямування -- з метою надавання позначенням відповідних референтів теплішого, ласкавого забарвлення, але вона неширока за своїм діапазоном. Так, у звертанні до чоловіка: рос. жарт. (уже заст.) мамочка, до хлопчика: п. діал. dzieweczka; приєднування до іменників чол. р. на приголосний, що позначають осіб чоловічої статі, флексії -а: синаша, звертання в інтимній і фамільярно-побутовій сферах рос. сына, малыша, від назв тварин: п. «moja sliczna kota» (від kot).

2.2. Позначення особи чоловічої статі як досить звичайний вихідний пункт для позначення людини взагалі (безвідносно до статі) Позначення одним словом понять «людина» і «особа чоловічої статі» розглядається у феміністичній лінгвістиці як найяскравіший вияв мовної дискримінації жінки [див., наприклад: Кирилина 1999 : 40].. У категорії чол. р., як давно вже констатовано, яскраво виражена також ідея особи взагалі, тоді як у жін. р. -- ідея тільки жіночої статі (подібно до того, як, наприклад, графічний образ людини як такої у вигляді фігури при її умовних зображеннях у навчальних посібниках, на дитячих малюнках тощо значно більше нагадує все-таки чоловіка, а не жінку). Наприклад:

1) на загальнономінативному рівні позначення людини, її ознак, дій тощо. Так, у різних мовах:

а) слов'ян. celovekb Вихідне значення цього слова -- «доросла особа чоловічої статі» -- посідає тепер у різних слов'янських мовах різне місце в його загальній семантичній структурі. Якщо словники української мови подають його першим, то в словниках, наприклад, російської мови воно не виділяється, хоча пор., наприклад: рос. молодой человек, человек Божий; у назвах кінофільмів радянського часу: «Человек без паспорта» «Человек в проходном дворе», «Человек ниоткуда» і под., де під цим сло-

вом однозначно розуміють «мужчина»; у словниках польської мови його або не виділяють (див.: SJP-11; SJP-3), або ж, як, наприклад, у SWJP-96, подають останнім з позначкою «розмовне» (хоча пор. так само, зокрема, в назвах кінофільмів -- наприклад, режисера А. Вайди: «Cziowiek z marmuru», «Cziowiek z zelaza»)., лат. vir, герм. man(n); у похідних іменниках і займенниках -- як напівсуфікс, наприклад: нім. Fachmann «фахівець», Seemann «моряк» та ін. (з формами мн. як -manner, так і -leute, тобто «люди», або тільки -manner: Staatsmann «державний діяч» -- і тільки -leute: Kaufmann «комерсант», Landsmann «земляк»), jedermann «кожний». У формі іменників чол. р. звичайно утворюються також назви різноманітних людиноподібних фантастичних істот та інших штучних створінь: гуманоїд, рос. снежный человек, або йети; назви та імена божеств у релігіях патріархальних соціумів: бог, Бог Отець, Бог Син і т ін., назви злих духів: чорт, біс, диявол і под.; циклоп, гном, ельф, троль, гоблін; з новіших фактів: покемон, телепузик, Годзі- лла (іменник 1-ої відміни); робот;

б) в узагальнювальних найменуваннях, судженнях і характеристиках: пітекантроп, неандерталець, кроманьйонець, рос. первобытный, пещерный человек; «Селянин (студент, жебрак і т. д.) тепер уже не той»; у назвах офіційних професійних свят: День учителя, День працівника сільського господарства і под., у почесних званнях: Заслужений учитель (діяч науки і техніки і т. ін.) України; укр. дядько (не тітка!) у значеннях «селянин» («це садиба якогось дядька») і «стороння особа» («працювати на чужого дядька»; «Що жене нас сьогодні з рідної землі? Якою логікою пояснити масовий виїзд на Захід і роботу "на дядька”?» -- Дз. т., 13.03.2004); «[Марися:] <...> Віддайте заміж за Миколу. Я не хочу бути дворянкою. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном» (Іван Карпенко-Карий. Мартин Боруля); рос. «Человек человеку -- друг, товарищ и брат» (один з принципів «морального кодексу будівника комунізму» -- з Програми КПРС 1961 року), «син за батька не відповідає» (не «дочка за матір»!), «брат на брата пішов»; в інших фразеологізмах, пареміях: «Настя <...> здружилася з дівчатами і стала між ними "своїм братом"» (Олександр Кониський); «Дурень думкою багатіє», «валяти (клеїти) дурня», «носитися як дурень з писаною торбою» (уживають і щодо жінок); рос. «Чторусскому хорошо, то немцу смерть»;

в) у субстантивованих і навіть не субстантивованих атрибутах -- в уза- гальнювальному значенні або про когось невідомого: «любити ближнього свого» (субстантиват жін. р. ближня відсутній узагалі), «відкриття вченого», «Краще з розумним загубити, ніж з дурним знайти», «Кохання робить щасливим», «Благословен, хто вигадав маяк <...>!» (Максим Рильський), «Після такої характеристики сподіваєшся побачити не жінку, а... гіганта. Та ось вона з'являється, і ти, розгублений, німієш» (автор -- жінка: Н. Ульянкіна. -- ВК, 14.01.1989); сам на сам, «У всякого своя доля / І свій шлях широкий, / Той мурує, той руйнує <...>» (Тарас Шевченко), «один за всіх», «один із нас», «Ти не один» (заставка на т/к «Студія 1+1»), всі до одного, всі як один, один одного (одному і т д.): «потиснути один одному руки», «не впізнати один одного», рос. друг друга (друг с другом і т. д.); у підрахунках, розрахунках: «один, два, три, ...», рос. «на первый-второй рассчитайсь!» (команда); «Хто перший?», «Хто останній?» (у черзі), Наступний! (тобто хай заходить, підходить і т ін. наступна в черзі людина), «Хто черговий у класі?», «Хто хворий?» -- наприклад, запитання після телефонного дзвінка до служби швидкої допомоги (пор. у випадках, коли мовцеві точно відомо, що це саме жінка: «Хто така?», «Хто тут хвора?.»); у формулах вітання, етикету, у закликах тощо: Здоров! (і до жінок також); рос. «-- Будь готов! -- Всегда готов!» (заклик і відзив з клятви юного піонера СРСР), «Будь готов к труду и обороне!» (програма фізкультурної підготовки в СРСР), «Не уверен -- не обгоняй!» (заклик до водіїв на автотрасах); «А ти готовий?! Заряджений перемагати» (з телереклами букмекерської контори в Україні «Pari Match»);

г) у дієсловах -- у зворотах з узагальнювальним значенням: «Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив», «Добре танцював, та не поклонився» -- у прислів'ях (аналогічні звороти з формами жін. р. стосуються звичайно жінок, а не людини взагалі: «Вміла готувати, та не вміла подавати»); у риторичних вигуках на зразок: «Ну ти бачив таке?!», «Ну хто б міг подумати?!», що їх можуть уживати у своєму мовленні й жінки; в графах у бюлетенях, на табло для голосування (з еліпсисом підмета хто): «За», «Проти», «Утримався»; «А ти вже приєднався до Зе!команди у Львові?»? (з політичних закликів під час виборчої президентської кампанії 1919 року); «Як я провів літо» (тема шкільних творів);

ґ) у різних випадках уживання в непрямих відмінках особового займенника 3 ос. чол. р. -- у вигуках і под.: «дій його матері!», «хто (грець, чорт, святий, погибель) його знає», «Господь його розбере» (не сплутувати з його від форми сер. р. воно, наприклад: «невідомо, як його бути»); при анафоричному його вживанні: «Скільки не розповідають про небезпеку зараження СНІДом, більшість вважає, що з ним цього не трапиться», англ. «If anyone wants a copy, he can have one», «An American drinks his coffee black» і под.;

2) у межах категорій множини та збірності, коли слово, що в однині співвідноситься тільки з чоловіком, уживається на позначення, по-перше, сукупності чоловіка й жінки, їхньої спільної дії, ознаки тощо, по-друге, цілих соціальних, етнічних і под. верств, що складаються, природно, з представників обох статей [див. також на матеріалі різних мов, наприклад: Ян- ко-Триницкая; ИвиЬ: 31-37; Violi: 30-31]. Наприклад:

а) мн. селяни «селяни й селянки», українці (татари та ін.) у значеннях «українці й українки», «татари й татарки» і т. ін. «Загалом кажучи, під поляками, французами, німцями, чехами, росіянами, китайцями... [авторський розділовий знак. -- О. Т.] ми розуміємо не тільки чоловіків, але також і жінок: польок, француженок, німкень, чешок,росіянок, китаянок., тобто розуміємо "patres familias” цих націй з рештою залежних осіб» [Baudouin de Courtenay 1983 : 95].; сусіди «сусід і сусідка; сусіди й сусідки», свати «сват і сваха», куми, родичі, малюки, рос. супруги (оба супруга, каждый из супругов [пор., наприклад: Якобсон: 224] Пор. правило «роздвоєного роду» -- використання у множині для позначення групи осіб з чоловіків і жінок окремих назв для осіб чоловічої і жіночої статей, культивоване в сербській літературній мові протягом ХІХ-ХХ ст. (у художньому стилі: сус/еди и сус/еде, селаци и селянке і под.), яке, однак, у публіцистичному та в стилях книжної мови ХХ ст. уже перестало діяти на користь форм множини від іменників тільки чол. р. [див.: Озерова, Смольська : 105].; у звертаннях: панове, рос. господа і под.; у відмінюванні тих прізвищ, які при позначенні жінок в українській мові не змінюються: Марія і Ганна Чумак (Петренко), род. в. Марії Чумак і под., але Іван і Марія Чумаки (Петренки), род. в. Івана і Марії Чумаків (Петренків); тріо Мареничів (вокальне тріо в складі одного чоловіка й двох жінок);

б) у випадках т. зв. еліптичної множини та двоїни, коли назва «привілейованої» частини певного цілого стає назвою всього цілого [див. на матеріалі різних мов, зокрема: Grimm: 255-263; Есперсен: 271; Кацнельсон: 92-95; Oberpfalcer: 65-66; Тараненко 1989: 21-22] (для подібних випадків існує також визначення «шлюбна двоїна»): санскр. pitarau, лат. patres, ісп. lospadres, укр. батьки -- це не тільки «батько й батько» (як, наприклад, мн. матері), але й «батько й мати»; діди «предки» (не тільки по чоловічій лінії), батьки й сини -- у значенні різних поколінь (не матері й дочки!); «Всі люди -- брати», брати по класу, брати-слов'яни і под.; ч. zenisi «жених і наречена»; укр. юнаки -- це не тільки «юнак і юнак», а й «хлопці й дівчата відповідного віку» («<...> особи віком до 18 років поділяються на дві вікові групи, а саме: на дітей віком 0-14 років <...> та дітей віком 15-17 років <...>, з них юнаки -- це діти віком 15-17 років включно»: закон України «Про охорону дитинства»); хлопці (не дівчата!) -- як фамільярне позначення представників (звичайно, не тільки чоловічої статі) певного загалу, пор. у мові сучасних політиків: «В. Ющенко підкреслив, що <.> риторикою європейські двері не відкриєш -- лише конкретними справами, і робити їх треба так, щоб європейці самі прийшли до нас і сказали: "Хлопці, ви такі чудові, чому ви досі не в ЄС?”» (УМ, 27.01.2005); позначення подружніх пар і ширшої родини «по-вуличному» -- утворення від особових імен і прізвиськ або за родом занять глави сім'ї, звичайно чоловіка: укр. Павли -- «Павло та його дружина або взагалі родина», Прокопи, Учителі і т. ін. («Гнат, Гнаток, Гнатко -- це <...> цілий шмат життя тієї недавньої епохи. <...> У Шахівці всі <...> знають, що Гнати з копійок живуть». -- Іван Сенченко. Савка), рос. Иваны, Петры і т. ін., пор. також мн. Ильичи -- про Леніна і Круп- ську («Помню, что ушел я от "Ильичей'” как зачарованный <...> »: Н. Бухарин. Памяти Ильича. -- Пр., 21.01.1925; «<...> когда он, Кауров, сидел у Ильичей, как звали в эмиграции Ленина и Крупскую». -- Александр Бек. На другой день); в інших слов'янських мовах [див. також, зокрема: Oberpfateer 1933: 66; ИвнЙ: 32; Handke: 21]: п. Wladek -- Wladkowie і под., ч. ucitel -- ucitelovi, Jaros -- Jarosovi, слц. Novak -- Novakovci і под., серб. Петрови^ви і под. Аналогічно в збірних іменниках на зразок англ, mankind «чоловіки» і (з іншим наголосом) «людство», укр. юнацтво, рос. юношество «юнаки й дівчата»; польські позначення подружніх пар: pan -- panstwo «пан і пані, тобто чоловік і дружина», wuj -- wujostwo, brat -- braterstwo, generalstwo «генерал з дружиною» і под. Можливі й утворення з протилежною точкою відліку -- від жінки до чоловіка, але це або відгомін матріархату (наприклад, нім. Gebruder -- це тільки «брати», тоді як Geschwister -- утворення від Schwester «сестра» -- це «брати й сестри; брат і сестра» [див., наприклад: Кацнельсон : 92-96], або одиниці зі свідомо зниженою щодо чоловіка конотацією.;

в) у несубстантивних частинах мови: рос. «Он женился (женат)» -- «Она вышла замуж (замужем)», але «Они (по)женились (женаты)»; у збірних числівниках: рос. пять і пятеро братьев і тільки пять сестер, але пять або пятеро братьев и сестер; оба -- брат и сестра, нет обоих -- ни брата, ни сестры, тоді як щодо особи жіночої статі тільки обе сестры, обеих сестер і т. д. (утім, з досить частими сплутуваннями в мовленні на користь форми саме чол. р.: обоих, обоим і т. д. щодо осіб жіночої статі); у формах синтаксичного узгодження / координації в позначеннях спільної ознаки або дії чоловіка й жінки -- у дієсловах та атрибутивних частинах мови: фр. «Jean et Marie sont maries» (нє mariees!); п. mqzczyznipracowaU -- kobietypracowaly, але mqzczyzni i kobiety pracowali (координація за особово-чоловічим родом); п. drodzy mqzczyzni -- drogie kobiety, але drodzy mqzczyzni і kobiety (таке саме узгодження); при субстантивованому вживанні: п. niektorzy, мн. (деякі, не всі -- про чоловіків і взагалі про людей) -- niektore, мн. (тільки про жінок);

3) у словотворенні:

а) метонімічного (синекдохічного) характеру: усиновити / усиновляти, усиновлений, усиновлення (дітей) (у юридичній практиці це позначення стосується й дівчат), День усиновлення (в Україні -- 30 вересня), усиновитель (за аналогією до таких похідних від син відбувся й корелятивний розвиток дериватів від кореня доч-: удочеряти та ін., але лише, звичайно, щодо дівчат); юнацький (Юнацькі Олімпійські ігри, Палац дитячої та юнацької творчості) -- у тому разі, якщо це від юнак, а не від збірн. юнацтво: див. вище; дружити (від друг, хоча в українській мові є й подругувати), товаришувати (від товариш); метафоричного характеру: мужність, братерство, братерський (почуття і т. ін.), братський (могила і т. ін.), брататися, синівський (любов до Батьківщини); патерналізм (від лат. paternus «батьківський»), непотизм (від лат. nepos «внук»);

б) у творенні похідних на позначення членів сім'ї, а відповідно, й роду в цілому: від коваль -- не тільки ковалиха «дружина коваля» (див. 2.1.2), а й коваленко «син коваля», ковалівна «дочка коваля»; у творенні прізвищ: Коваленко, Ковальчук, у тому числі з використанням компонентів зі значенням «син» і чоловічих особових імен: дан. Andersen, англ. Johnson, Thomson, швед. Nilsson, шотл.Macintosh, нім. Kleinmichel, англ. Littlejohn, фр. Petitjean; у творенні імен по батькові (у східнослов'янських мовах);

4) в образних номінаціях на позначення ознак, дій, станів, явищ, характерних для людини як такої (незалежно від статі), з використанням назв частин тіла, одягу і т. ін. особи саме чоловічої статі: «стати грудьми на захист вітчизни», «намотати собі на вус» -- добре запам'ятати, «дати по шапці комусь», «затягти тугіше пояс (мн. пояси)» -- почати заощаджувати, «набити собі кишені», «вітер у кишенях гуляє»; з іменником штани: «лишитися без штанів» -- збідніти, «просиджувати штани (де-небудь)», «трусити штанами (штаньми)» -- тікати в переляці, «штани лопнуть (у кого-небудь)!» або «так можна і з штанів вискочити» -- не варто надмірно напружуватися (ірон.) (пор. тільки про чоловіка: «Але коли <.. .> виникла <.. .> потреба бути послідовними й реалізувати це гасло, то Ленін "забув його у старих штанях", як влучно висловився український комуніст публіцист Шахрай <...>»: Володимир Винниченко. Була, є й буде. -- УУ, 2004, № 11, с. 10) Утворення або переосмислення подібних зворотів на основі назв частин тіла та предметів одягу жінки стосуються, як правило. саме жінок, причому з переведенням їх розуміння звичайно до тих чи інших натяків сексуального характеру щодо них. Наприклад, на основі рядків відомої російської революційної пісні «В царство свободы дорогу / Грудью проложим себе» (автор Леонід Радін): прокладывать / проложить себе дорогу грудью, ірон., жарт. -- про жінок, які, підкреслено виставляючи напоказ цю частину тіла або ширше -- через інтимні послуги, щось для себе здобувають, роблять кар'єру; пор. ці рядки як епіграф до статті про сучасний жіночий рух «Femen / Фемен», учасниці якого на своїх публічних акціях демонструють для привернення суспільної уваги свої оголені груди (М. Маєрчик, О. Плахотнік. Радикальні «Фемен» і новий жіночий активізм. -- Кр., 2010, ч. 11-12, с. 7)..

2.3. Позначення людини (як такої) -- вираження ідеї тільки чоловічої статі. Це процес, протилежний щодо попереднього, але вияви такої семантичної спеціалізації в різних мовах є також досить численними й різноманітними:

1) на загальнономінативному рівні: лат. homo; у мн. -- наприклад, серб. луди, укр. заст. і діал. (у західноукраїнських говорах) люди -- у значенні «особи чоловічої статі; чоловіки»: «Вже повну холодну натирили і людей, і жінок, і дівчат, і малих дітей» (Григорій Квітка-Основ'яненко), «[Антосьо:] -- <...> Та й те сказати: хіба ви люди? [Галя:] -- А що ж? -- Дівчина чи панянка! -- А це не людина? -- Хіба ж ви не чували, що як ідуть самі чоловіки, то кажуть на них: "якісь люди йдуть”; а як буде між ними жінка, чи молодиця, то кажуть: "ідуть якісь чоловіки і молодиця з ними, чи дівчина, чи баба”. -- Та хіба ж не люди? -- озвалась Галя. -- Хіба я кажу що? а люди своє знають... Мабуть, що не люди, а люди -- тільки чоловіча стать. <...> -- А воно і справді так кажуть, -- заговорила стара, -- як жінка, то вже не люди, а жінка, та й годі» (Анатолій Свидницький), «Стоять два чоловіки. А хто там стоїть? -- Люди. -- А буде бабів з десять -- то все баби!» (Михайло Коцюбинський), діал. люди і жони; рос. молодые люди, п. mlodzi ludzie -- переважно щодо чоловіків. У різних мовах відомі семантичні переходи від значень «дитина -- хлопчик і дівчинка» і «дитина -- син і дочка» до вужчих значень «хлопчик» і «син», оскільки «за дітей хотіли мати головно синів» (ЕССУМ, т. 1: 337 -- стаття дитя): гр. паїс (пагдос;), лит. діал. vaikas, чол. р. «дитина» -- «син / хлопчик»: «Musp vaiky is viso buvo trys: mudvi su seseria ir vienas vaikas», тобто «Нас, дітей, усього було троє: ми з сестрою і один хлопчик / син» (LKZ, t. 17: 857); у мн. -- «діти > хлопчики, хлопці»: рос. ребята (пор. також від прикметника-означення: малий -- малюк);

2) на асоціативному рівні -- поняття людини як такої значно частіше асоціюється з поняттям чоловіка, а не жінки: див., наприклад, дані асоціативних експериментів на матеріалі слов'янських мов, коли навіть український іменник жін. р. людина викликає слова-реакції чоловік і жінка у співвідношенні 5 до 1 [Уфимцева: 165-166].

У висловленнях узагальненого змісту, ситуація в яких подається з позиції прямо не названого або й зовсім відсутнього в «кадрі» чоловіка (з позиції жінки в аналогічних випадках можуть подаватися тільки ті чи інші ситуації, характерні саме для жіночих соціумів): «Из кармана мы курево тянем, / Популярные песни мычим. / Задевая друг друга локтями, / Извиняемся или молчим» (із пісні з кінофільму Е. Рязанова «Служебный роман»); «<...> мусульмани [під час Рамадану. -- О. ТД нічого не п'ють, не їдять, не палять, не торкаються жінки, а лише здійснюють намази» (Г. Кириндясов. -- КВ, 24.01.1996);

3) у разі узгодження / координації -- при займенниках, референційно співвідносних з особами обох статей (хто, ніхто, дехто і под.), але із синтаксичними маркерами звичайно чол. р.: хтось невідомий, «Хто це написав?», «Леся Українка -- одна з перших українських письменниць, хто привернув увагу до <...>»; так само в лексикографічних тлумаченнях цих слів, наприклад: ніхто -- ні один, жоден (у формах саме чол. р.)

Найменування людини як такої в застосуванні до особи жіночої статі, теоретично можливі в усіх тих випадках, що й у застосуванні до особи чоловічої статі, часто, однак, виступають у конкурентному співіснуванні з позначеннями її саме як жінки (маються на увазі, звичайно, випадки з акцентуванням не на біологічних аспектах, аспектах зовнішності і т. ін. особи, коли щодо обох статей застосовуються саме їхні «власні» позначення, як, наприклад, рос. «Он сильный, красивый, модный мужчина» -- «Она сильная, красивая, модная женщина», або з цілком конкретним референтним співвіднесенням: рос. «Эта женщина / этот мужчина сведет меня в могилу!», а на соціальних, духовних, моральних, інтелектуальних аспектах особистості). Наприклад, рос. «Он хороший (порядочный, честный, воспитанный, умный) человек» (звичайно не мужчина) / «Она хорошая (і т. д.) женщина» (паралельно або рідше з іменником человек). Частотність уживання іменника человек при цьому зростає в міру наголошування на тих чи інших аспектах особи жіночої статі саме як загальнолюдських, наприклад: «Она стала известным человеком», «Будь человеком!», «Как человека тебя прошу!» -- до жінки; пор. в устах самих жінок: «Хотя бы день прожить как человек», «Пусть люди посмотрят, какой я человек», «Я такой человек, что зла не помню», хоча можливо й так: « -- Ну вы же мудрая женщина, вы же понимаете, что основной бой пройдет, когда партийный список начнут создавать» (Ст. н., 30.10.2001: інтерв'ю з жінкою -- відомим політиком, народним депутатом України) [пор. також: Вайс 1999: 87-89; Нильссон: 100]; подібним же чином -- у вживанні, наприклад, п. czlowiek [див., наприклад: Rothstein: 252]. Пор. також щодо подібних вагань у номінуванні жінки в інших європейських мовах: оскільки іменник Mensch «людина» належить до категорії чол. р., «німці іноді вагаються щодо застосування його до жінки» [Есперсен: 269]; «Во Франции, в земле, прославленной своей учтивостию, грамматика торжественно провозгласила мужеский род благороднейшим. Стихотворец отдал свою трагедию на рассмотрение известному критику. В рукописи находился стих: «Я человек [фр. homme. -- О. Т.] и шла путями заблуждений». Критик подчеркнул стих, усумнясь, может ли женщина называться человеком. Это напоминает славное решение, приписываемое Петру I: женщина не человек, курица не птица, прапорщик не офицер» (Александр Пушкин. [Отрывки из писем, мысли и замечания] -- А.С. Пушкин. Сочинения в трех томах. М., 1986, т 3, с. 441) Див. також [Weiss 1988 : 413-443]. На цій основі, як відомо, ґрунтуються «чоловічі» жарти сексистського характеру на зразок: «-- Вы не знаете, Болконский, -- обратился Билибин к князю Андрею, -- что все ужасы французской армии <...> ничто в сравнении с тем, что наделал между женщинами этот человек. -- La femme est la compagne de l 'homme, -- произнес князь Ипполит <.> Билибин и наши расхохотались» (Лев Толстой. Война и мир); «-- Как говорит наш замечательный сатирик Аркадий Райкин, ''женщина -- друг человека”!» (к/ф «Кавказская пленница», режисер Л. Гайдай: слова «товарища Саахова»).. Подібна конкуренція в уживанні одиниць людина і жінка, властива, безперечно, й українській мові, хоч у ній (до речі, єдиній з-поміж слов'янських літературних мов) виробився для загального позначення особи іменник саме жін. р.

андроцентризм мовний дискримінація жінка

Література

1. Архангельская А. Сексизм в языке: мифы и реальность. Olomouc: Univerzita Palackeho v Olomouci, 2011.

2. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Языки рус. культуры, 1997.

3. Вайс Д. Человек, лицо, личность и особа: четыре неравных соперника. Логический анализ языка: Образ человека в культуре и языке / отв. ред. Н. Д. Арутюнова. М.: Индрик, 1999. С. 81-98.

4. Граудина Л.К. Вопросы нормализации русского языка. Грамматика и варианты. М.: Наука, 1980.

5. Гура А.В. Брак. Славянские древности: Этнолингвист. словарь: в 5 т. / под ред. Н.И. Толстого. М.: Междунар. отношения, 1995. Т.1. С. 246-247.

6. Дмитриев П.А. О тенденции маскулинизации в зарубежных славянских языках. Слав. филология. Ленинград, 1986. Вып. 5. С. 117-128.

7. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит., 1958.

8. Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі, або Знадоби до української тендерної міфології. Хроніки від Фортінбраса. Київ: Факт, 1999.

9. Забужко О. Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Київ: Факт, 2007.

10. Загнітко А.П. Категорія роду іменників. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія / за ред. К. Г Городенської. Київ: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2017. С. 117-161.

11. Затовканюк М. Словоизменение существительных в восточнославянских языках. Praha: Univerzita Karlova, 1978.

12. Иванова Л. За еманципация и в езика. Български език. 1984. Год. 34. Кн. 1. С. 77-78.

13. ИвиЬ М. Нека запажаша о броу и роду у српскохрватском ]єзику. Джнословен. филолог. 1989. T 45. С. 27-44.

14. Кацнельсон С.Д. Историко-грамматические исследования. М. ; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1949. Ч. 1.

15. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. М.: Ин-т социологии РАН, 1999.

16. Нильссон Б. Человек и мужчина -- о классах, индивидах и инстанциях. К постановке проблемы (на материале русского и шведского языков). Логический анализ языка: Образ человека в культуре и языке / отв. ред. Н. Д. Арутюнова. М.: Индрик, 1999. С. 99-104.

17. Озерова Н.Г., Смольська А.К. Формально-семантична взаємодія субстантивних категорій в аспекті функціональної граматики (на матеріалі української, російської, сербської та болгарської мов). Мовознавство. 1998. № 2-3. С. 97-106.

18. Панфилов А.К. Уважаемый товарищ или Уважаемая товарищ? Вопр. культуры речи. М., 1965. № 6. С. 189-195.

19. Русская грамматика: в 2 т. / гл. ред. Н. Ю. Шведова. М.: Наука, 1980. Т 1. 784 с.

20. Смольская А.К. О синтаксическом аспекте маскулинизации в сербохорватском языке. Слав. филология. 1986. Вып. 5. С. 129-138.

21. Сумрова В. Проблемът за маскулинизацията на съществителните имена. Български език. 2001 / 2002. Год. 49. Кн. 1. С. 120-125.

22. Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах. Киев: Наук. думка, 1989.

23. Тараненко О.О. Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови. Мова і культура. Київ: Наук. думка, 1986. С. 115-136.

24. Тараненко О.О. Динаміка слов'янських іменних класифікацій у діахронії і синхронії. Слов'янське мовознавство: Доп. укр. делегації на ХІ Міжнар. з'їзді славістів. Київ: Наук. думка, 1993. С. 90-94.

25. Тараненко О.О. Принцип андроцентризму в системі мовних координат і сучасний тендерний рух. Мовознавство. 2005. № 1. С. 3-25.

26. Тараненко О.О. «Я» (сукупність принципів антропоцентризму, соціально активної особи та андроцентризму) в організації слов'янських іменних (родових) класифікацій. Мова. Людина. Світ: До 70-річчя професора М. П. Кочергана. Київ: Видавн. центр КНЛУ, 2006. С. 67-71.

27. Тараненко О.О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ -- початок ХХІ ст.). Київ: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2015.

28. Уфимцева Н.В. Культура и проблема заимствования. Встречи этнических культур в зеркале языка в сопоставительном лингвокультурном аспекте / отв. ред. ГП. Нещименко. М.: Наука, 2002. С. 152-170.

29. Якобсон Р. Нулевой знак. Р. Якобсон Избранные работы. М.: Прогресс, 1985. С. 222-230.

30. Янко-Триницкая Н.А. Наименование лиц женского пола существительными женского и мужского рода. Развитие словообразования современного русского языка. М.: Наука, 1966. С. 167-210.

31. Baudouin de Courtenay J. Charakterystyka psychologiczna j^zyka polskiego. Dziela wybrane: w 5 t. Warszawa: Panstwowe wyd-wo nauk., 1983. T. 5. S. 28-99.

32. Baudouin de Courtenay J. Einfluss der Sprache auf Weltanschauung und Stimmung. Prace filologiczne. Warszawa, 1929. T. 14. S. 185-256.

33. Bugarski R. Jezik i kultura. Beograd, 2005.

34. Grimm J. Kleinere Schriften. Berlin: Dummler, 1866. Bd 3.

35. Grzegorczykowa R. Zarys slowotworstwa polskiego. Warszawa: Panstwowe wyd-wo nauk., 1974.

36. Handke K. J^zyk i determinanty plci. J^zyk a kultura / рod red. J. Anusiewicza i K. Handke. Wroclaw: Wiedza o Kulturze, 1994. T. 9: Plec w j^zyku i kulturze. S. 15-29.

37. Houdebine A.-M. Le fran^ais au feminin. La linguistique. 1987. Vol. 23. Fasc. 1. Pp. 1334.

38. Klajn I. Neologisms in present-day Serbian. Intern. Journ. of the Sociology of Language. 2001. N 151. Pp. 89-110.

39. Milejkowska Н. Лицо женского пола в норме русского употребления в связи с развитием общественных отношений. Z problemow ewolucji wspolczesnych jgzykow slowianskich w aspek^ socjolingwistycznym / pod red. A. Bartoszewicza. Warszawa: Wyd-wo Uniw. Warszaw., 1989. S. 93-100.

40. Oberpfalcer F. Rod jmen v cestine. Praha: Karlova univ., 1933.

41. Obrbska-Jablonska A. Pani doktor za granic^. J^zyk polski. 1951. Rocz. 31. Zesz. 4. S. 180-182.

42. Rothstein R. A. Uwagi o rodzaju gramatycznym i cechach semantycznych wyrazow. J^zyk polski. 1976. N 4. S. 252.

43. Slovensky jazyk [serin «Komparacja wspolczesnych j^zykow slowianskich»] / red. nauk. J. Bosak. Opole, 1998.

44. Violi P Les origins du genre grammatical. Langages. 1987. N 85. Pp. 15-34.

45. Weiss D. Kurica ne ptica, (a) baba ne celovek. Slavistische Linguistik 1987. Munchen, 1988. S. 413-443.

46. Zieniukowa J. Rodzaj m^ski osobowy we wspolczesnychj^zykach zachodnioslowianskich. Wroclaw etc.: Zakl. Nar. im. Ossolinskich, 1981.

Джерела

Засоби масової інформації

1. ВЗ «Високий Замок» (газ., м. Львів)

2. ГПУ «Газета по-українськи»

3. Д «День» (газ.)

4. Дз. т. «Дзеркало тижня» (газ.)

5. КВ «Київські відомості» (газ.)

6. Кр. «Критика» (часопис)

7. ЛГ «Литературная газета» (м. М.)

8. ЛУ «Літературна Україна» (газ.)

9. Пр. «Правда» (газ., м. М.)

10. Ст. н. «Столичные новости» (газ.)

11. Суб. п. «Суботня пошта» (газ., м. Львів)

12. УМ «Україна молода» (газ.)

13. УП «Українська правда» (інтернет-видання)

14. УУ «Урок української» (журн.)

15. УТ-1 Українське телебачення -- Перший канал (нині Перший національний телеканал)

Довідкові видання

1. Грінч. Словарь української мови: в 4 т. / упоряд. Борис Грінченко. Київ, 1907-1909.

2. ЕССУМ Митрополит Іларіон (І. Огієнко). Етимологічно-семантичний словник української мови: в 4 т. Вінніпег, 1979-1994.

3. КП 1995 Класифікатор професій (ДК 003 - 95). Київ: Держстандарт України, 1995.

4. КП 2010 Класифікатор професій: ДК 003: 2010. Київ: Соцінформ, 2010. 746 с.

5. СУМ-11

6. СУМ-20 Словник української мови: в 11 т. Київ: Наук. думка, 1970-1980.

7. Словник української мови: в 20 т. / Український мовно-інформаційний фонд. Київ: Наук. думка, 2010-2019. Т. 1-10.

8. ЧСРЯ Частотный словарь русского языка / под. ред. Л. Н. Засориной. М.: Рус. яз., 1977.

9. ЧССУХП Частотний словник сучасної української художньої прози: в 2 т.

10. LKZ Київ: Наук. думка, 1981.

11. Lietuvip kalbos zodynas: 20 tomp. Vilnius: Mintis; Lietuvip kalbos institutas, 1968-2002.

12. SFPW Slownik frekwencyjny polszczyznv wspolczesnej: w 2 t. / I. Kurcz e. a. Krakow: IJP PAN, 1990.

13. SJP-11 Slownik j^zyka polskiego: w 11 t. / pod red. W. Doroszewskiego. Warszawa: Panstwowe wyd-wo nauk., 1958-1969.

14. SJP-3 Slownik j^zyka polskiego: w 3 t. / pod red. M. Szymczaka.Warszawa: Panstwowe wyd-wo nauk., 1978-1981.

15. SWJP Slownik wspolczesnego j^zyka polskiego / red. nauk. B. Dunaj. Warszawa: Wyd-wo WILGA, 1996. 1393 s.

16. Webster 1993 Merriam-Webster's Collegiate Dictionary. Springfield (Mass., U.S.A.):

17. Merriam-Webster Inc., 1993. 10th ed.

References

1. Arhangel'skaya A. (2011). Seksizm v yazyke: mify i real'nost'. Olomouc: Univerzita Palackeho v Olomouci. [In Russian].

2. Baudouin de Courtenay J. (1983). Charakterystyka psychologiczna j^zyka polskiego (vol. 5). Dziela wybrane: in 5 vols. Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe, 28-99.

3. Baudouin de Courtenay J. (1929). Einfluss der Sprache auf Weltanschauung und Stimmung. Prace filologiczne (14), 185-256.

4. Bosak J. (ed.) (1998). Slovensky jazyk. Seria "Komparacja wspolczesnych j^zykow slowianskich”. Opole.

5. Bugarski R. (2005). Jezik i kultura. Beograd.

6. Bulygina T.V., Shmelev A.D. (1997). Yazykovaya konceptualizaciya mira (na materiale russkoj grammatiki). Moscow: Yazyki russkoj kul'tury. [In Russian].

7. Dmitriev P.A. (1986). O tendencii maskulinizacii v zarubezhnyh slavyanskih yazykah. Slavyanskayafilologiya. Leningrad, (5), 117-128. [In Russian].

8. Espersen O. (1958). Filosofiya grammatiki. Moscow: Izdatel'stvo inostrannoj literatury. [In Russian].

9. Graudina L.K. (1980). Voprosy normalizacii russkogo yazyka. Grammatika i varianty. Moscow: Nauka, 1980. [In Russian].

10. Grimm J. (1866). Kleinere Schriften (vol. 3). Berlin: Dummler.

11. Grzegorczykowa R. (1974). Zarys slowotworstwa polskiego. Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1974.

12. Gura A.V. (1995). Brak. Slavyanskie drevnosti: Etnolingvisticheskij slovar': in 5 vols. (vol. 1). Moscow: Mezhdunarodnye otnosheniya, 246-247. [In Russian].

13. Handke K. (1994). J^zyk i determinanty plci. J^zyk a kultura (vol. 9). Wroclaw: Wiedza o Kulturze, 15-29.

14. Houdebine A.-M. (1987). Le fran^ais au feminin. La linguistique, 23 (1), 13-34.

15. Ivanova L. (1984). Za emancipaciya i v ezika. Balgarski ezik, 34 (1), 77-78. [In Bulgarian].

16. Ivie M. (1989). Neka zapazanja o brojy i rodu u srpskohrvatskom jeziku. Juznoslovenski filolog, (45). [In Serbian].

17. Kacnel'son S.D. (1949). Istoriko-grammaticheskie issledovaniya (part 1). Moskva; Leningrad: Izdatel'stvo AN SSSR. [In Russian].

18. Kirilina A.V. (1999). Gender: lingvisticheskie aspekty. Moscow: Institut sociologii RAN. [In Russian].

19. Klajn I. (2001). Neologisms in present-day Serbian. International Journal of the Sociology of Language, (151), 89-110.

20. Milejkowska Н. (1989). Lico zhenskogo pola v norme russkogo upotrebleniya v svyazi s razvitiem obshchestvennyh otnoshenij. Z problemow ewolucji wspotczesnych jgzykow stowianskich w aspekcie socjolingwistycznym. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 93-100. [In Russian].

21. Nil'sson B. (1999). Chelovek i muzhchina -- o klassah, individah i instanciyah. K postanovke problemy (na materiale russkogo i shvedskogo yazykov). Logicheskij analiz yazyka: Obraz cheloveka v kul'ture i yazyke. N. D. Arutyunova (resp. ed.). Moskow: Indrik, 99-104. [In Russian].

22. Oberpfalcer F. (1933). Rod jmen v eestine (vol. XIV). Praha: Karlova univerzita.

23. Obr^bska-Jablonska A. (1951). Pani doktor za granic^. J^zykpolski, 31(4), 180-182.

24. Ozerova N.H., Smolska A.K. (1998). Formalno-semantychna vzayemodiya substantyvnykh katehorii v aspekti funktsionalnoi hramatyky (na materiali ukrainskoi, rosiiskoi, serbskoi ta bolharskoi mov). Movoznavstvo, (2-3), 97-106. [In Ukrainian].

25. Panfilov A.K. (1965). Uvazhaemyj tovarishch ili Uvazhaemaya tovarishch? Voprosy kul'tury rechi, (6), 189-195. [In Russian].

26. Rothstein R.A. (1976). Uwagi o rodzaju gramatycznym i cechach semantycznych wyrazow. Jzykpolski, (4), 252.

27. Shvedova N.Yu. (ed.) (1980). Russkaya grammatika: in 2 vols (vol. 1). Moscow: Nauka, 1980. [In Russian].

28. Smol'skaya A.K. (1986). O sintaksicheskom aspekte maskulinizacii v serbohorvatskom yazyke. Slavyanskayafilologiya, (5), 129-138. [In Russian].

29. Sumrova V. (2001-2002). Problemat za maskulinizaciyata na sashchestvitelnite imena. Balgarski ezik, 49 (1), 120-125. [In Bulgarian]

30. Taranenko A.A. (1989). Yazykovaya semantika v ee dinamicheskih aspektah. Kyiv: Naukova dumka. [In Russian].

31. Taranenko O.O. (1986). Vidobrazhennia suspilnoho spryiniattia svitu v semantytsi movy. Mova i kultura. Kyiv: Naukova dumka, 115-136. [In Ukrainian].

32. Taranenko O.O. (1993). Dynamika slov'ianskykh imennykh klasyfikatsii u diakhronii i synkhronii. Slov'ianske movoznavstvo: Dopovidi ukrainskoi delehatsii na XI Mizhnarodnomu z'izdi slavistiv. Kyiv: Naukova dumka, 90-94. [In Ukrainian].

33. Taranenko O.O. (2005). Pryntsyp androtsentryzmu v systemi movnykh koordynat i suchasnyi hendernyi rukh. Movoznavstvo, (1), 3-25. [In Ukrainian].

34. Taranenko O.O. (2006). "Ya” (sukupnist pryntsypiv antropotsentryzmu, sotsialno aktyvnoi osoby ta androtsentryzmu) v orhanizatsii slov'ianskykh imennykh (rodovykh) klasyfikatsii. Mova. Liudyna. Svit: Do 70-richchiaprofesora M.P. Kocherhana. Kyiv: Vydavnychyi tsentr KNLU, 67-71. [In Ukrainian].

35. Taranenko O.O. (2015). Aktualizovani modeli v systemi slovotvorennia suchasnoi ukrainskoi movy (kinets XX -- pochatok XXI st.). Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 2015. [In Ukrainian].

36. Ufimceva N.V (2002). Kul'tura i problema zaimstvovaniya. Vstrechi etnicheskih kultur vzerkaleyazyka vsopostavitel'nom lingvokulturnom aspekte. Moscow: Nauka, 152170. [In Russian].

37. Vajs D. (1999). Chelovek, lico, lichnost' i osoba: chetyre neravnyh sopernika. Logicheskij analiz yazyka: Obraz cheloveka v kulture i yazyke. Moscow: Indrik, 81-98. [In Russian].

38. Violi P. (1987). Les origines du genre grammatical. Langages, (85), 15-34.

39. Weiss D. (1988). Kurica ne ptica, (a) baba ne celovek. Slavistische Linguistik 1987. Munchen, 413-443.

40. Yakobson R. (1985). Nulevoj znak. Izbrannye raboty. Moscow: Progress, 222-230. [In Russian].

41. Yanko-Trinickaya N.A. (1966). Naimenovanie lic zhenskogo pola sushchestvitel'nymi zhenskogo i muzhskogo roda. Razvitie slovoobrazovaniya sovremennogo russkogo yazyka. Moscow: Nauka, 167-210. [In Russian].

42. Zabuzhko O. (1999). Zhinka-avtor u kolonialnii kulturi, abo Znadoby do ukrainskoi hendernoi mifolohii. Khroniky vidFortinbrasa. Kyiv: Fakt. [In Ukrainian].

43. Zabuzhko O. (2007). Notre Dame d'Ukraine: Ukrainka v konflikti mifolohii. Kyiv: Fakt. [In Ukrainian].

44. Zahnitko A.P (2017). Katehoriia rodu imennykiv. Hramatyka suchasnoi ukrainskoi literaturnoi movy. Morfolohiia. K. H. Horodenska (ed.). Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 117-161. [In Ukrainian].

45. Zatovkanyuk M. (1978). Slovoizmenenie sushchestvitel'nyh v vostochnoslavyanskih yazykah. Praha: Univezita Karlova. [In Russian].

46. Zieniukowa J. (1981). Rodzaj m^ski osobowy we wspolczesnych j^zykach zachodnioslowianskich. Wroclaw etc.: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich.

Sources

Mass media

1. D "Den” (newsp.). [In Ukrainian].

2. Dz. t. "Dzerkalo tyzhnia” (newsp.). [In Ukrainian].

3. HPU "Hazeta po-ukrainsky” (newsp.). [In Ukrainian].

4. Kr. "Krytyka” (journ.). [In Ukrainian].

5. KV "Kyivski vidomosti” (newsp.). [In Ukrainian].

6. LG "Literaturnaya gazeta” (newsp., Moscow). [In Russian].

7. LU "Literaturna Ukraina” (newsp.). [In Ukrainian].

8. Pr "Pravda” (newsp., Moscow). [In Russian].

9. St. n. "Stolichnye novosti” (newsp.). [In Russian].

10. Sub. p. "Subotnia poshta” (newsp., Lviv). [In Ukrainian].

11. UM "Ukraina moloda” (newsp.). [In Ukrainian].

12. UP "Ukrainska pravda” (online media). [In Ukrainian].

13. UT-1 Ukrainske Telebachennia -- Pershyi Kanal

14. (now Pershyi natsionalnyi telekanal). [In Ukrainian].

15. UU "Urok ukrainskoi” (journ.). [In Ukrainian].

16. VZ "Vysokyi Zamok” (newsp., Lviv). [In Ukrainian].

Reference works

1. CHSRYA Zasorina L. N. (ed.) (1977). Chastotnyi slovar' russkogo yazyka. Moscow: Russkij yazyk. [In Russian].

2. CHSSUKhP Perebyinis V. S. (ed.) Chastotnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi hudozhnioi prozy: in 2 vols. (1981). Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

3. Hrinch. Hrinchenko B. (ed.) (1907-1909). Slovar ukrainskoi movy: in 4 vols. Kyiv. [In Ukrainian].

4. ESSUM Mytropolyt Ilarion (I. Ohienko) (1979-1994). Etymolohichno- semantychnyi slovnyk ukrainskoi movy: in 4 vols. Winnipeg. [In Ukrainian].

5. KP 1995 Klasyfikator profesii (DK 003 - 95). Kyiv: Derzhstandart Ukrainy. [In Ukrainian].

6. KP 2010 Klasyfikator profesii (DK 003: 2010). Kyiv: Sotsinform, 2010. [In Ukrainian].

7. LKZ Lietuviq kalbos zodynas: in 20 vols. (1968-2002). Vilnius: Mintis;

8. Lietuviq kalbos institutas.

9. SFPW Kurcz I. (ed.) (1990). Slownik frekwencyjny poszczyzny wspolczesnej: in 2 vols. Krakow: IJP PAN.

10. SJP-11 Doroszewski W. (ed.) (1958-1969). Slownik j^zyka polskiego: in 11 vols. Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe.

11. SJP-3 Szymczak M. (ed.) (1978-1981). Slownik j^zyka polskiego: in 3 vols. Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe.

12. SUM-11 Slovnyk ukrainskoi movy: in 11 vols. (1970-1980). Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

13. SUM-20 Slovnyk ukrainskoi movy: in 20 vols. (2010-2019). Kyiv: Naukova dumka; Ukrains'kyi movno-informacijnyi fond, (1-10). [In Ukrainian].

14. SWJP Dunaj B. (ed.) (1996). Slownik wspolczesnego j^zyka polskiego. Warszawa: WILGA.

15. Webster 1993 Merriam-Webster's Collegiate Dictionary (1993). (10th ed.). Springfield (Massachusetts, U.S.A.): Merriam-Webster Inc.

Размещено на Allbest.ru

...