Українська ономастична школа в Польщі: аспектуальний огляд проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська ономастична школа в Польщі: аспектуальний огляд проблеми

Д. Янчура

У статті вперше зібрано й описано науковий доробок україністів-ономастів, які репрезентують провідні заклади вищої освіти Польщі. Стаття має оглядово-дескриптивний характер. Мета дослідження всебічно репрезентувати науково-дослідницьку діяльність польських учених-ономастів, предметом вивчення яких стали виключно або зокрема українські власні назви та які, відповідно, об'єднані спільним місцем роботи. Діяльність українських ономастичних шкіл Польщі в основному сфокусована на антропонімії та топонімії українського прикордоння.

Ключові слова: українська ономастика, польська ономастична школа, польсько-українське прикордоння, оглядово-дескриптивне дослідження.

Yanchura D. Ukrainian Onomastic School in Poland: Aspectual Review of the Problem

Proper names are a kind of a mirror of history and modernity, a reflection of human (material, spiritual and social) culture. Close contacts, common history, and kinship of languages influenced the activity of onomastic research in Poland. That is why the issues of Ukrainian onomastics are studied at Polish universities, and corresponding research centres, where Ukrainian language is studied, are being developed, which made it possible to form a Polish onomastic school, the subject of which is Ukrainian onomastics or comparative onomastic research involving Ukrainian and Polish languages. The purpose of this research is to represent the research activities of Polish onomastics scholars united by a common workplace (i.e. they belong to the scientific schools of Polish universities where Ukrainian studies are active), the subject of which was Ukrainian proper names. The article is review-descriptive. For the first time, the scientific achievements of Polish onomastics, in the sphere of interests of which Ukrainian proper names lie, are generalized and outlined in aspect. The research concerns both partial and general problems of Ukrainian onomastics. The analysed material shows that the research of Polish scholars aimed at analysing Ukrainian proper names primarily concerns personal and geographical names of the Polish-Ukrainian border. The Lublin Onomastic Center studies primarily historical anthroponymy (M. Kojder; M. Olejnik); the Catholic University toponymy of the frontier (M. Koper); Warsaw anthroponymy of the Polish-Ukrainian borderland (I. Mytnik); Wroclaw Ukrainian ergonomics (O. Beley); Jagiellonian fabulous anthroponymy (M. Redkva); the interests of Adam Mickiewicz Poznan University among Ukrainian onomastics include modern (T. Kosmeda; D. Janczura) and historical anthroponymy (M. Abuzarowa). The interest of Polish onomastics in Ukrainian proper names has led to the actualization of multifaceted onomastic issues, in particular in a comparative perspective to clarify the issues of Ukrainian-Polish interaction, and formed solid lexicographical onomastics. Ukrainian onomastic schools in Poland are actively developing, therefore we consider it necessary to popularise the results of Polish scholars' research, to create and systematically update relevant bibliographic indexes, which is the prospect of this study.

Key words: Ukrainian onomastics, Polish onomastic school, Polish-Ukrainian borderland, comparative studies.

Вступ

Власні назви це своєрідне дзеркало історії і сучасності, відбиття людської (матеріальної, духовної та соціальної) культури. Кожен онім містить інформацію щодо своєрідності йменованого об'єкта, історичну епоху, у якій виникла номінація, етнос, який його змоделював, мову, якою створена назва та багато іншого. Разом з глобалізаційними процесами зростає і кількість власних назв, змінюється їх характер чи функційне навантаження. Загальновідомо, що «власні назви тісно пов'язані з місцем і часом 'їх появи, а також із культурою, з якої вони народилися, вони є свідченням своєї епохи» (RzetelskaFeleszko, Cieslikowa, & Duma, 2002: 9). Мовознавці розглядають власні назви як мовні “скам'янілості”, що фіксують (а) пам'ять народу, його історію, (б) лінгвістичні факти, які дають змогу відтворювати давню мовну систему (фонетичні, морфемні, словотвірні, лексичні та фразеологічні її особливості), (в) демонструють зміну географічних номінацій, (г) показують специфіку культурних зв'язків, (ґ) містять відомості про поселення людей, їхню міграцію тощо (Див.: Rospond, 1976: 26-27). Усі розряди власних назв репрезентують ту чи ту інформацію прагматичного характеру, насамперед лінгвота етнокультурологічного. Походження власних назв, 'їх значення й особливості функціювання вивчає, як відомо, ономастика.

Актуальність ономастики як науки не зменшується впродовж тривалого часу розвитку мовознавства, оскільки власні назви супроводжують людину протягом усього життя. Український ономастикон безперервно поповнюється, тому важливо, щоб цей унікальний пласт лексики постійно досліджувався. Численність пропріальних одиниць, їх особливості, різноманітність, багатофункційність усе це чинники, що призвели до появи в Україні низки ономастичних осередків, ономастичних наукових шкіл, у межах яких досліджуються окремі категорії власних назв, розширюється ономастична терміносистема, розробляються новаторські методи та методики, оновлюється методологія та ін.¹. Українську пропріативну лексику аналізують і в межах польських вишів. Близькість контактів, спільна історія, спорідненість мов усе це, безперечно, впливає на вибір досліджуваного розряду онімів.

Мета цієї наукової розвідки репрезентувати науково-дослідницьку діяльність польських учених-ономастів, об'єднаних спільним місцем роботи, предметом вивчення яких стали українські власні назви. Стаття має оглядово-дескриптивний характер. Її основне завдання проаналізувати дослідницьку діяльність колишніх і нинішніх членів українознавчих кафедр, що функціюють у межах провідних польських закладів вищої освіти, серед яких Варшавський, Ягеллонський (Краків), Вроцлавський університети, Університет імені Адама Міцкевича (Познань) та Університет Марії Кюрі-Склодовської та Католицький університет (Люблін).

У статті вперше зібрано й описано наукові досягнення польських ономастів, у полі зацікавлень яких українські пропріативи. Ці дослідження мають аспектуальний характер, торкаються часткових Див.: Янчура, Д. (2018). Ономастичні школи в Україні. Studia Ukrainica Posnaniensia, 6, 45-52; Торчинський, М. М. (2019). Територіальна диференціація оно- мастичних студій в Україні. Наук. часопис Східнопод. лінгвокраєзн. центру, 8, 62-70. Див., напр., Rzetelska-Feleszko, E., Cieslikowa, A., & Duma, J. (2002). Stowianska onomastyka: encyklopedia. Warszawa - Krakow: Towarzystwo Naukowe Warszawkie. і загальних проблем української ономастики Див., напр., Космеда, Т. (2016). Становлення та поступ познанської украї-ністики (1991-2016 рр.). Граматичні студії, 2, 119-128; Космеда, Т. (2017a). Від 20-ти річчя до 25-річчя: досягнення познанської україністики (2011-2016). Studia Ukrainica Posneniensia, 5, 7-17; Mytnik, I. (2015). Warszawska ukrainistyka - wczoraj i dzis. Studia Ucrainica Varsoviensia, 3, 15-20; Mytnik, I. (2018б). Jubileusz 65-lecia Katedry Ukrainistyki Uniwersytetu Warszawskiego. Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 17-28..

Методи дослідження. У дослідженні використано концептуально-аналітичний метод, що сприяв кваліфікації та методологійній оцінці напрацювань української ономастичної школи в Польщі. Аксіологічний метод дав змогу з'ясувати ціннісні орієнтації польських ономастів. Для реконструкції авторської інтенції, авторських рефлексій щодо аналізу й класифікації зібраного матеріалу залучено описовий метод, а також метод індукції для моделювання загальних висновків. Послідовно використано інтерпретативний та порівняльно-зіставний методи для викладу авторської концепції.

ономастичний антропонімія топонімія

Виклад основного матеріалу

Як зауважує Т. Космеда, «навчання в межах кожного конкретного вищого навчального закладу в українському національному університетському просторі, прилучення до української наукової традиції нерозривно пов'язане з пошуком нового знання, нових методів чи методик вирішення системи завдань, формування відповідної метамови, термінологічного апарату і под. з опертям на національну традицію <...>» (Космеда, 2017б: 177-178). Названа дослідниця пропонує дефініцію поняття наукова школа, порівняймо: «Це творча співдружність учених, об'єднаних спільністю методологійних підходів до вирішення наукових проблем, особливим стилем науково-дослідної роботи, науковою ідеологією, спільністю наукового мислення, ідей і методів їхньої реалізації» (Там само: 181).

Український ономаст М. Торчинський пропонує розмежовувати терміни школа, центр та осередок: «Найбільш вагомими є ономастичні школи, якими прийнято вважати великі об'єднання ономастів, що мають вагомі досягнення в царині вивчення власних назв. Традиційно розмежовують Донецьку, Київську, Одеську й Ужгородську ономастичні школи. Ономастичні центри кількісно менші групи дослідників, які досягли певних успіхів у дослідженні пропріативів. Такі центри, на нашу думку, є у Вінниці, Дніпрі, Запоріжжі, Кропивницькому, Луцьку, Львові, Тернополі, Умані, Харкові, Хмельницькому й Чернівцях. Ономастичні осередки утворюють окремі дослідники власних назв; вони є в Горлівці, Житомирі, Івано-Франківську, Ізмаїлі, Кам'янці-Подільському, Луганську, Миколаєві, Полтаві, Рівному, Сімферополі, Слов'янську, Сумах, Чернігові і Черкасах» (Торчинський, 2019: 62-63).

У цій науковій розвідці дотримуємося дефініції “наукової школи”, запропонованої Т. Космедою, а терміни “школа”, “центр”, “осередок” уживаємо як синонімні.

У полі зору польських дослідників передусім ономастикон польсько-українського прикордоння. Перші розвідки із цього питання з'явилися в ХХ столітті Див.: Rzetelska-Feleszko, E. (Red.) (1998). Polskie nazwy wtasne. Warszawa-Krakow: Wydawnictwo IJP PAN. S. 453.. Я. Янув вивчав географічні назви Східніх Карпат. Результати дослідження зафіксував у лексикографічній роботі «Slownik huculski» [укр. «Гуцульський словник»] (Janow, 2001). Учень Я. Янува С. Грабець студіював гуцульську топоніміку (Hrabec, 1950). Його монографія «Nazwy geograficzne Huculszczyzny» [укр. «Географічні назви Гуцульщини»] одна з перших праць з топоніміки в польському й слов'янському мовознавстві (Uminska-Tyton, 1999: 112). Підопічний польського ономаста В. Ташицького український дослідник Я. Рудницький ретельно описав географічні назви Бойківщини (Rudnicki, 1939). З. Стіебер автор публікації «Toponomastyka bemkowszczyzny» [укр. «Топономастика Лемківщини»], що підготовлена у 2 томах. У ній проаналізовано відповідну систему назв населених пунктів (місцевостей) (Stieber, 1948), актуалізовано термін “теренові назви” (Stieber, 1949). Зацікавлення З. Стіебера українською топонімікою продовжували викладачі Варшавського університету. Серед цих учених Я. Ріеґер, який запропонував низку ґрунтовних праць, а саме: «Slownictwo I nazewnictwo lemkowskie» [укр. «Лемківське словникарство й назівництво»] (Rieger, 1995); «Niektore problemy toponimii Ukrainy w XVI w.» [укр. «Деякі проблеми топонімії України в XVI ст.»] (Rieger, 1994); «Dawna strefa graniczna j^zykowo-etniczna polsko-ukrainska w okolicach Sanoka i Przemysla w swietle antroponimii» [укр. «Давня польсько-українська мовно-етнічна прикордонна зона в околицях Санока й Перемишля у світлі антропонімії»] (Rieger, 1997), та дослідник української гідрографічної термінології М. Юрковський (Jurkowski, 1971).

У повоєнний період активно діяв Люблінський ономастичний осередок, предметом досліджень членів якого було передусім польсько-українське прикордоння. Серед представників цієї школи П. Смочинський, який опублікував результати своїх досліджень у таких наукових розвідках, як «О derywacji fleksyjnej w slowianskiej onomastyce. Zarys problematyki» [укр. «Про флексійну деривацію у слов'янській ономастиці. Огляд проблематики»] (Smoczynski, 1961), «Slowianskie imiona pospolite i wlasne z podstawowym -chw cz^sci sufiksalnej» [укр. «Слов'янські загальні й власні назви з базовим -chу суфіксальній частині»] (Smoczynski, 1963) чи «Polskie nazwiska patronimiczne» [укр. «Польські патронімні прізвища»] (Smoczynski, 1968); С. Вархол (дослідник української топонімії, слов'янської зоонімії та історичної ономастики) автор публікації «Systemy zoonimiczne № gwarach шіезгапусЬ і ргее^сіо^сЬ '№8сНо^іе) ЬиЬеізгсгугиу» [укр. «Зоонімічні системи в мішаних і перехідних говірках східної частини Лубельської землі»] СМ^агсЬоІ, 1993); у доробку М. Лесіва такі антропонімічні видання, як «Pochodzenie і Ьівїогіа nazw wlasnych икгаіпу oraz ^е; cz^sci» [укр. «Походження й історія власних назв України та її частин»] (Ревю^т, 2008), «7 апїгоропітіі роеїускіе) ^еїа BoЬodowskiego» [укр. «З поетичної антропонімії Юзефа Лободовського»] (Ревю^т, 2000), «7 апїхоропітіі роеїускіе;' J6zefa Bohdana Хаіевк^о» [укр. «З поетичної антропонімії Юзефа Богдана Залеського»] (Ревю^т, 2009); Ч. Косил опубікував статтю «Nazwa тіе;'8со'№а Horodziez па ї1е іппусЬ їоропіто'№» [укр. «Місцева назва Horodziez на тлі інших топонімів»] (Ковуї, 1993); М. Бучинському належать розвідки, що присвячені найменуванням вірмен, як-от: «Іпїегїегепс(е)^уко'№е па przykladzie авуші1ас(і nazw osoЬowych Огшіап zamojskich w XVII '№іеки» [укр. «Мовна інтерференція на прикладі асиміляції особових назв замойських вірмен у XVII столітті»] (Buczynski, 1989) чи «Огтіашкіе nazwiska № 7атоЗсіи па їіе ки1їиго'№е;| і;)^уко'№е) tradycji regionu» [укр. «Вірменські прізвища в Замості на тлі культурної і мовної традиції регіону»] (Buczyпski, 1993); ономастичні розвідки у фокусі зіставної ономастики запропонував і Ф. Чижевський: він автор таких публікацій, як «Р^аgi о апїгоропітіі pogranicza po1sko-ukraiпskiego» [укр. «Зауваги щодо антропонімії польсько-українського прикордоння»] (Czyzewski, 2006) чи «БогтиІу МепїуАкасу)пе ШпоЗсі poludniowego Pod1asia (па podstawie іпвкгурс'і nagroЬnych pogranicza po1sko-wschodnioslowiaпskiego)» [укр. «Ідентифікаційні формули мешканців південного Підляшшя (на основі аналізу надгробних написів польсько-українського прикордоння»] (Czyzewski, 2010). Зауважмо також, що С. Вархол автор лексикографічного видання «8Іо'№пік еїуто^^по-тоїу№асу)пу вІоwiaпskiej zooniшii 1udowej» [«Етимологічно-мотиваційний словник слов'янської народної зоонімії»], виданий у п'яти томах ^агсЬоІ, 2007-2016). Цінність цього словника полягає в тому, що його автор уперше в історії слов'янського мовознавства здійснив глобальне опрацювання системи слов'янських зоонімів, серед яких і українські.

Сьогодні в Люблінському Університеті Марії Кюрі-Склодовської ономастичні дослідження продовжують підопічні Ф. Чижевського, серед яких дослідник історичної антропонімії М. Койдер автор низки наукових розвідок, як-от: «Апїгоропітіа historyczna mieszkaпc6w starostwa hrubieszowskiego w XVII і XVIII wieku» [укр. «Історина антропонімія мешканців грубішевського староства в XVII і XVIII ст.»] (Kojder, 2005), «Antroponimia historyczna wiernych chelmskiej diecezji grecko-unickiej (1662-1810)» [укр. «Історична антропонімія вірних хелмської греко-уніатської єпархії»] (Kojder, 2019); «Jeszcze o Stumetrowkach jako nieoficjalnych nazwach miejskich na Bialorusi, w Rosji i na Ukrainie» [укр. «Ще про Стометрівки як неофіційні назви населених пунктів в Білорусі, Росії і Україні»] (Kojder, 2018), «Nazwiska motywowane imionami chrzescijanskimi w inskrypcjach nagrobnych na cmentarzu w Chelmie» [«Прізвища, мотивовані християнськими іменами в надгробних написах на цвинтарі в Хелмі»] (Kojder, 2016a), «Nazwiska patronimiczne z formantem -owicz/-ewicz w inskrypcjach nagrobnych na wybranych cmentarzach wschodniej Lubelszczyzny» [укр. «Патронімні прізвища з формантом -owicz/-ewicz у надгробних написах на вибраних кладовищах східної частини Любельської землі»] (Kojder, 2016b); чи М. Олейнік, предметом дослідження якого стала мікротопонімія та історична антропонімія, зокрема «Antroponimia starostwa grabowieckiego (XVI-XVIII w.)» [укр. «Антропонімія грабовецького староства (XVI-XVIII ст.)»] (Olejnik, 2019), «Nazwy terenowe gminy Wola Uhruska» [укр. «Назви населених пунктів гміни Воля-Угруська»] (Olejnik, 2003a), «Pogranicze polsko-ukrainskie na przykladzie hydronimii gminy Stary Brus» [укр. «Польсько-українське прикордоння на прикладі гідронімії гміни Старий Брус»] (Olejnik, 2003b), «Polska i ukrainska mikrotoponimia powiatu wlodawskiego» [укр. «Польська й українська мікротопонімія володавського повіту»] (Olejnik, 2006). М. Койдер і М. Олейнік опублікували у співавторстві дві наукові розвідки із сучасної української мікротопонімії: «Wplyw zmian politycznych na nazewnictwo miejskie na Ukrainie» [укр. «Вплив політичних змін на міські назви в Україні»] (Kojder, & Olejnik, 2016) та «Najnowsze zmiany w urbanonimii Kijowa (lata 2014-2016)» [укр. «Останні зміни в урбанонімії Києва (2014-2016 рр.)»] (Kojder, & Olejnik, 2017a), а також стали науковими редакторами колективної монографії «Onomastyka na pograniczach jзzykowo-kulturowych» [«Ономастика на мовно-культурному пограниччі»] (Kojder, & Olejnik, 2017b).

Окремі проблеми ономастики досліджуються також у Католицькому лубельському університеті. Антропонімну групу прізвиськ вивчала, наприклад, М. Кавецька, зокрема: «“Obcy” na pograniczu, czyli o nieoficjalnych nazwach osobowych na terenach pogranicza polsko-wschodnioslowianskiego» [укр. «“Чужий” на прикордонні, чи про неофіційні особові назви на теренах польсько-східнослов'янського прикордоння»] (Kaw^cka, 2014); «Granice na pograniczu, czyli o przezwiskach kolektywno-regionalnych na pograniczu polsko-wschodnioslowianskim» [укр. «Кордони на прикордонні, або про колективно-регіональні прізвиська польсько-східнослов'янського прикордоння»] (Kaw^cka, 2019). Топонімію польсько-українського прикордоння досліджує і М. Копер: «Powiat tomaszowski w pejzazu toponimicznym pogranicza polsko-ukrainskiego» [укр. «Томашівський повіт у топонімному пейзажі польсько-українського прикордоння»] (Koper, 2019-2021), «Wybrane zagadnienia z j^zyka, historii i kultury regionu w swietle nazewnictwa geograficznego poludniowo-wschodniej Polski» [укр. «Вибрані аспекти мови, історії і культури регіону у світлі географічних найменувань південно-східної Польщі»] (Koper, 2020).

Репрезентанткою учених Варшавського університету, що досліджують ономастикон помежів'я Польщі та України, є І. Митнік послідовниця М. Юрковського, який, як наголошувалося, фокусував свої ономастичні зацікавлення на українській гідронімії (Jurkowski, 1971). Предметом дослідження І. Митнік стала антропонімія польсько-українського прикордоння. Результати аналізу опубліковані в трьох її засадничих працях: «Antroponimia Wolynia w XVI-XVIII w.» [укр. «Антропонімія Волині в XVI-XVIII ст.»] (Mytnik, 2010), «Imiennictwo ziemi chelmskiej w XVI-XVII wieku» [укр. «Найменування хелмської землі в XVI-XVII ст.»] (Mytnik, 2017а) Див. також: Kosmeda, T., & Janczura, D. (2019). Irena Mytnik. Imiennictwo ziemi chelmskiej w XVI-XVII wieku. Warszawa: Sowa 2017, 320 s. Onomastica, 63, 323-328. та «Slownik historyczno-etymologiczny antroponimii ziemi chelmskiej XVI-XVII wieku» [укр. «Історично-етимологічний словник антропонімії хелмської землі XVI-XVII ст.»] (Mytnik, 2017б) Див. також: Космеда, Т., & Янчура, Д. (2019). Irena Mytnik: Slownik historyczno- etymologiczny antroponimow ziemi chelmskiej (XVI-XVII wiek). Acta Onomastica, 60 (2), 289-296.. У монографії «Imiennictwo ziemi chelmskiej w XVI-XVII wieku» зазначена вчена провела багатоаспектне дослідження з урахуванням низки соціолінгвістичних чинників, що впливають на функціювання аналізованих антропонімів. Значущість дослідження збільшується завдяки усталеному хронотипові й актуалізації явища метисації як процесу й наслідку інтеракції споріднених мов Див.: Kosmeda, T., & Janczura, D. (2019). Irena Mytnik. Imiennictwo ziemi chelmskiej w XVI-XVII wieku. Warszawa: Sowa 2017, 320 s. Onomastica, 63, 323-328..

Українська ономастика є предметом наукового журналу «Studia Ucrainica Varsoviensia», який випускає кафедра україністики Варшавського університету, наприклад, у випуску за 2020 рік у цьому журналі знаходимо статті й українських учених, що вказує на співпрацю польських і українських ономастів, зокрема це публікації, присвячені християнським іменам як твірним основам архаїчних ойконімів України Див. Купчинська, З. (2020). Християнські імена як твірні основи архаїчної ойконімії України. Studia Ucrainica Varsoviensia, 8, 105-118. та ойконімним і відойконімним компонентам у фразеологізмах Гнатюк, Л. (2020). Фразеологічні одиниці з ойконімним і відойконімним компонентами як свідчення історичної пам'яті українців. Studia Ucrainica Varsoviensia, 8, 21-28., давнім іменам в українських прізвищах Осташ, Л. (2020). Давні імена в українських прізвищах. Studia Ucrainica Varsoviensia, 8, 185-196. Котович, В. (2019). Християнські мотиви в ойконімах України: лінгвокультурологічний аспект. Studia Ucrainica Varsoviensia, 7, 13-22., у 2019 християнським мотивам в ойконімах України¹¹, у 2018 році з'явилися наукові тексти, у яких висвітлена проблематика польсько-української історичної антропонімії Mytnik, I. (2018a). Antroponimia mieszczanska na obszarach kontaktowych polsko-ukrainskich w XVI-XVII wieku. Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 225-236., архаїчної ойконімії Купчинська, З. (2018). Архаїчні оніми на ^ski: Правобережне Полісся (ХХ- ХХІ ст.). Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 163-183., назв релігійних свят Колесник, Н. (2018). Назви релігійних свят як невід'ємний складник української народнопісенної онімії. Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 111-128. чи міфологічних і біблійних імен у модерних українських текстах Петрина, Х. (2018). Алюзійні паралелі в модерних українських текстах: семантичні характеристики міфологічних та біблійних імен. Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 263-272., а також дві рецензії на монографії з історичної антропонімії й ойконімії Mytnik, I. (2018в). Віктор Шульгач, Нариси з праслов'янської антропонімії, ч. ІІІ, Київ 2016, 472 с. Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 449-451; Mytnik, I. (2018г). Зоряна Купчинська, Стратиграфія архаїчної ойконімії України, Львів 2016, 1278 с. Studia Ucrainica Varsoviensia, 6, 453-455..

Зазначмо, що з ініціативи представників трьох вищезазначених осередків І. Митнік, М. Койдера, М. Олейніка, М. Копера у 2021 році започатковано ономастичні онлайн-зустрічі під назвою «Дослідження ономастики польсько-східнослов'янського прикордоння», що мають на меті студіювання «антропономастики, топономастики й гідрономастики так званого дальшого прикордоння, тобто південно-східніх і північно-східніх кресів <...> та ближнього прикордоння, що охоплює східні терени нинішньої Польщі» (Spotkania onomastyczne, 2021).

Яскравим представником українсько-польської ономастики вважаємо професора Вроцлавського університету О. Белея, у полі зору якого передусім ергонімія, див., напр., «Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття» (Белей, 1999), «Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської області» (Белей, 2000), «Трансформація українського ономастикону посттоталітарного періоду на загальнослов'янському тлі» (Белей, 2007). Деякі проблеми ономастики, зокрема назви грибів вивчає П. Юзьвікєвич Див. напр., Jozwikiewicz, P. (2016). Oficjalne nazwy ukrainskich i polskich grzybow jadalnych - klasyfikacja znaczeniowa. Roczniki humanistyczne, 64 (7), 201-217; Jozwikiewicz, P (2016а). Назви неїстивних і отруйних грибів в українській та поль-ській мовах - семантичний аналіз. Лінгвістичні студії, 31, 31-38; Jozwikiewicz, P (2019). O pewnych procesach slowotworczych w obrзbie ukrainskich oficjalnych nazw grzybow makroskopijnych. Studia Ukrainica Posnaniensia, 7, 119-128..

Казкові антропоніми предмет зацікавлень представниці Ягеллонського університету (Краків) М. Редькви, яка є авторкою низки статей, як-от: «Жіночі особові найменування в текстах українських народних казок» (Редьква, 2014); «Семантико-функціональне значення казкових антропонімів (на прикладі варіантів називання Телесика в українській народній чарівній казці)» (Редьква, 2011); «Особливості відтворення семантики та внутрішньої форми онімів української народної казки в англомовному перекладі» (Редьква, 2004).

Познанську українську ономастику репрезентують члени кафедри україністики Інституту російської і української філології Університету ім. Адама Міцкевича. Окремі аспекти вивчення власних назв знаходимо в роботах української і польської мовознавиці Т. Космеди (напр.: «Метафора сучасної публіцистики: актуалізація антропонімів (на матеріалі української та російської мов)» (Космеда, 2015); «Прагматика власної назви в еґо-тексті Т. Шевченка: особливості функціонування топонімів (до 155-річчя з часу написання письменницького “Щоденника”)» (Космеда, 2012); «Прагматика власної назви в поетичному тексті Д. Павличка: образ-концепт Львів» (Космеда, 2009); «Антропонімікон мешканців Познані (Республіка Польща): український слід» (Космеда, 2021) /у співавторстві/). Проблеми антропонімії, зокрема польсько-українського прикордоння, вивчає також М. Абузарова («Явище синонімії в українській ономастичній термінології» (Abuzarowa, 2016); «Wplywy Wschodnioslowianskie w zakresie fonetyki i zapozyczenia w polskiej antroponimii mieszkancow pogranicza polsko -ukrainskiego z konca XVIII pocz^tku XIX wieku» [«Східнослов'янські впливи у сфері фонетики й запозичення в польській антропонімії мешканців польсько-українського прикордоння з кінця XVIII початку XIX ст.»] (Abuzarowa, 2015); «Християнські чоловічі імена у твірних основах польських прізвищ дрогобичан кінця XVIII поч. XIX ст.» (Abuzarova, 2014). Антропономастичні дослідження продовжує також докторантка Т. Космеди Д. Янчура, наукові зацікавлення якої торкаються функціювання антропонімів і 'їх похідних у мові сучасної української газети.

Польсько-українські оніми в полі зору й сучасних молодих дослідників, серед яких представниця Варшавського університету E. Вольніч-Павловська, авторка монографії «Osiemnastowieczne imiennictwo ukrainskie w dawnym wojewodztwie ruskim» [укр. «Українські найменування XVIII ст. в давньому руському воєводстві»] (Wolnicz-Pawlowska, 1978) та «Antroponimia polska na Kresach poludniowo-wschodnich (XV-XIX w.)» [укр. «Польська антропонімія південно-східних регіонів»] (у співавторстві з В. Шуловською) (Wolnicz-Pawlowska, & Szulowska, 1998). Наукові розвідки Т. Плускоти з Університету Казімєжа Великого в Бидгощі торкаються історичних імен, див., «Dwuczlonowe imiona slowianskie w nazwach miejscowych Ukrainy i pogranicza polsko -ukrainskiego w XIX w.: (na podstawie Atlasu historycznego ziem ruskich Rzeczypospolitej A. Jablonowskiego)» [укр. «Подвійні слов'янські імена в місцевих назвах України й польсько-українського прикордоння в XIX ст.: (на основі аналізу історичного атласу руських земель Речі Посполитої А. Яблоновського»] (Pluskota, 2013a), «Wybrane imiona polskie w toponimii ziem ruskich Rzeczypospolitej od XVI do XIX wieku w uj^ciu kartograficznym» [«Вибрані польські імена в топонімії руських земель Речі Посполитої від XVI до XIX ст. в картографічному аспекті»] (Pluskota, 2013b). Історична ономастика також у сфері зацікавлень професора Католицького університету В. Макарського, порівн.: «№г'№у шіе;)8со'о8сі dawnej гіеші рггешу8кіе)» [укр. «Назви населених пунктів давньої перемишльської землі»] (Макаг8кі, 1999), «7 шеїо^^іі badan 1оропоша8Їус2пусЬ. W ро8гикі'аши 8Іагоги8кісЬ паг' шіе)8со'о8сі па ї:егепіе сІ2і8іе^8ге; Хашо)82с2угпу» [укр. «З методології топономастичних досліджень. У пошуку староруських назв населених пунктів на території сьогоднішньої Замойшини»] (Макаг8кі, 2014), «Лпігоропішпіа ' rodach 82ІасЬїу ЬеІ8кіе; ' XV 'іеки» [укр. «Антропонімія родів белзької шляхти в XV ст.»] (Макаг8кі, 2006). В. Шуловська вивчає антропонімію прикордоння, див., напр., «ЛпІгоропішіа роІ8ка па Кге8асЬ po^udniowo-w8chodnich» [укр. «Польська антропонімія в південно-східних регіонах»] (8ги1о'8ка, 1998), «Ішіеппісїдао dawnej гіеші ИаІіскіе; і 1'о'8кіе)» [укр. «Власні назви давніх галицької і львівської земель»] (8ги1о'8ка, 1992) та ін.

Висновки

Отже, у статті аспектуально репрезентовано науково-дослідницьку діяльність польських чи українсько-польських учених-ономастів, предметом вивчення яких стала виключно або зокрема українська пропріативна лексика, зокрема й у зіставному аспекті, які, відповідно, об'єднані спільним місцем роботи, тобто належать до наукових шкіл закладів вищої освіти Польщі, у яких функціює україністика. Проаналізований матеріал показує, що дослідження польських науковців у межах українських пропріативів торкаються насамперед особових і географічних назв польсько-українського прикордоння.

Сьогодні в Люблінському ономастичному осередку вивчають передусім історичну антропонімію (М. Койдер, М. Олейнік). У Католицькому університеті досліджують топонімію прикордоння (М. Копер). Варшавський університет репрезентований ґрунтовними працями І. Митнік, у яких глибоко й всебічно схарактеризовано антропонімію польсько-українського помежів'я. Ономастичні дослідження Вроцлавського університету репрезентує, головно, О. Белей, у полі зацікавлення якого насамперед українська ергонімія. Ономастику Ягеллонського університету передусім представляє М. Редьква, висвітлюючи питання казкової антропонімії. У Познанському універистеті ім. Адама Міцкевича серед зацікавлень ономастів-україністів сучасна (Т. Космеда, Д. Янчура) й історична антропонімія (М. Абузарова).

Значущість онімів як матеріалу для вивчення історії і сучасності, можливості отримання багатогранної інформації спонукають мовознавців до вивчення пропріативної лексики. Зацікавлення польських ономастів українськими власними назвами призвело до актуалізації багатоаспектної проблематики, зокрема й у порівняльно-зіставному ракурсі, з'ясування питань українсько-польських взаємовпливів. Українські ономастичні школи в Польщі розвиваються, тому вважаємо необхідним популяризацію результатів досліджень польських науковців, створення й систематичне оновлення відповідних бібліографічних покажчиків, що є перспективою цієї студії.

Література

1. Белей, О. (1999). Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. Ужгород: Вид-во Ужгор. держ. ун-ту. 2. Белей, О. (2000). Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської області. (Автореф. дис.... канд. філол. наук). Львів: Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. 3. Белей, О. (2007). Трансформація українського ономастикону посттоталітарного періоду на загальнослов'янському тлі. Wroclaw: Wyd-wo Un-tu Wroclawskiego.

4. Космеда, Т. (2009). Прагматика власної назви у поетичному тексті Д. Павличка: образоконцепт Львів. Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Серія «Слов'янська філологія», 475477, 428-432. 5. Космеда, Т. (2017б). Функційне навантаження наукової мовознавчої школи в сучасному просторі університетської системи. Лінгвістичні студії, 34, 176183. 6. Космеда, Т. А. (2012). Прагматика власної назви в еґо-тексті Т. Шевченка. Особливості функціонування топонімів (до 155-річчя з часу написання письменницького „щоденника”. Восточноукраинский лингвистический сборник, 14, 68-82. 7. Космеда, Т. А. (2015). Метафора сучасної публіцистики: актуалізація антропонімів (на матеріалі української та російської мов). Наук. вісн. Дрогоб. держ. пед. ун-ту імені Івана Франка. Серія «Філологічні науки (мовознавство)», 3, 116-122. 8. Космеда, Т., & Янчура, Д. (2021). Антропонімікон мешканців Познані (Республіка Польща): український слід. Лінгвістичні дослідження, 55, 22-32. 9. Редьква, М. (2004). Особливості відтворення семантики та внутрішньої форми онімів української народної казки в англомовному перекладі. Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. Серія «Мовознавство», 2 (12), 158-166. 10. Редьква, М. (2011). Семантико-функціональне значення казкових антропонімів (на прикладі варіантів називання Телесика в українській народній чарівній казці). Наук. зап. Кіровогр. держ. пед. ун-ту імені Володимира Винниченка. Серія «Філологічні науки (мовознавство)», 95, 336-340. 11. Редьква, М. (2014). Жіночі особові найменування у текстах українських народних казок. Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту. Серія «Мовознавства», 2 (24), 221-226. 12. Торчинський, М. М. (2019). Територіальна диференціація ономастичних студій в Україні. Наук. часопис Східнопод. лінгвокраєзн. центру, 8, 62-70. 13. Abuzarova, M. (2014). Християнські чоловічі імена у твірних основах польських прізвищ дрогобичан кінця XVIII поч. XIX ст. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 3, 80-101. 14. Abuzarowa, M. (2015). Wplywy Wschodnioslowianskie w zakresie fonetyki i zapozyczenia w polskiej antroponimii mieszkancow pogranicza polsko-ukrainskiego z konca XVIII pocz^tku XIX wieku. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 4, 106-114. 15. Abuzarowa, M. (2016). Явище синонімії в українській ономастичній термінології. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 5, 35-44. 16. Buczynski, M. (1989). Interferencje j^zykowe na przykladzie asymilacji nazw osobowych Ormian zamojskich w XVII wieku. Interferencje jgzykowe na roznych obszarach Stowianszczyzny: ksifga referatow Ogolnopolskiej Konferencji Naukowej w Lublinie, Chetmie i Zamosciu 22-25 wrzesnia 1987 (s. 69-86). Lublin: UMCS. 17. Buczynski, M. (1993). Ormianskie nazwiska w Zamosciu na tle kulturowej i j^zykowej tradycji regionu. Systemy onomastyczne w stowianskich gwarach mieszanych i przejsciowych: ksifga referatow Migdzynarodowej Slawistycznej Konferencji Naukowej w Lublinie 20-23 listopada 1991 r. (s. 83-84). Lublin: UMCS. 18. Czyzewski, F. (2006). Uwagi o antroponimii pogranicza polsko-ukrainskiego. Spotkania polsko-ukrainskie: jgzyk kultura literatura (8-10 czerwca 2006, Chelm) (s. 171-191). Chelm: Panstwowa Wyzsza Szkola Zawodowa. 19. Czyzewski, F. (2010). Formuly identyfikacyjne ludnosci poludniowego Podlasia (na podstawie inskrypcji nagrobnych pogranicza polsko-wschodnioslowianskiego). Wswieci nazw: ksifga jubileuszowa dedykowana Profesorowi Czestawowi Kosylowi. (s. 79-89). Lublin: UMCS. 20. Hrabec, S. (1950). Nazwy geograficzne Huculszczyzny. Krakow: Nakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci. 21. Janow, J. (2001). Stownik huculski. Krakow: Wyd-wo Naukowe DWN. 22. Jurkowski, M. (1971). Ukrainska terminologia hydrograficzna. Wroclaw: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich. 23. Kaw^cka, M. (2014). „Obcy” na pograniczu, czyli o nieoficjalnych nazwach osobowych na terenach pogranicza polsko-wschodnioslowianskiego. Egeria, 1 (17), 36-38. 24. Kaw^cka, M. (2019). Granice na pograniczu, czyli o przezwiskach kolektywno-regionalnych na pograniczu polsko-wschodnioslowianskim. Konstrukcje i destrukcje tozsamosci. Granice stare i nowe. (T. 5). (s. 125-134). Warszawa: ISPAN. 25. Kojder, M. (2005). Antroponimia historyczna mieszkancow starostwa hrubieszowskiego w XVII-XVIII wieku. Lublin: UMCS. 26. Kojder, M. (2016а). Nazwiska motywowane imionami chrzescijanskimi w inskrypcjach nagrobnych na cmentarzu w Chelmie. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 5, 164-179. 27. Kojder, M. (2016b). Nazwiska patronimiczne z formantem -owicz/-ewicz w inskrypcjach nagrobnych na wybranych cmentarzach wschodniej Lubelszczyzny. Studia Wschodniostowianskie, 16, 243-252. 28. Kojder, M. (2018). Jeszcze o Stumetrowkach jako nieoficjalnych nazwach miejskich na Bialorusi, w Rosji i na Ukrainie. Studia Interkulturowe Europy Srodkowo-Wschodniej, 11, 200-215. 29. Kojder, M. (2019). Antroponimia historyczna wiernych chetmskiej diecezji grecko-unickiej (1662-1810). Lublin: UMCS. 30. Kojder, M., & Olejnik, M. (2016). Wplyw zmian politycznych na nazewnictwo miejskie na Ukrainie. Slavica: Annales Instituti Slavici Universitatis Debreceniensis, 45, 56-63. 31. Kojder, M., & Olejnik, M. (2017a). Najnowsze zmiany w urbanonimii Kijowa (lata 20142016). Studia Wschodniostowianskie, 17, 207-218. 32. Kojder, M., & Olejnik, M. (2017b). Onomastyka na pograniczach jgzykowo-kulturowych. Lublin: UMCS. 33. Koper, M. (2020). Wybrane zagadnienia z j^zyka, historii i kultury regionu w swietle nazewnictwa geograficznego poludniowo-wschodniej Polski. Prace jgzykoznawcze, 4 (22), 73-84. 34. Koper, M. (2021). Powiat tomaszowski w pejzazu toponimicznym pogranicza polsko-ukrainskiego. Lublin: Wyd-wo KUL. 35. Kosyl, Cz. (1993). Nazwa miejscowa Horodziez na tle innych toponimow. Onomastica, 38, 63-71. 36. Lesiow, M. (2000). Z antroponimii poetyckiej Jozefa Lobodowskiego. Jozef Lobodowski rzecznik dialogupolsko-ukrainskiego (s. 31-45). Lublin: UMCS. 37. Lesiow, M. (2008). Pochodzenie i historia nazw wlasnych Ukrainy oraz jej cz^sci. Wokot problemow historii: studia o kulturze i literaturach wschodniostowianskich (s. 281-296). Lublin: Tow-wo Naukowe Katolickiego Un-tu Lubelskiego Jana Pawla II. 38. Eesiow, M. (2009). Z antroponimii poetyckiej Jozefa Bohdana Zaleskiego. Stowo i metody: ksigga dedykowanaprofesorowi Jerzemu Swigchowi (s. 537-556). Lublin: UMCS. 39. Makarski, W. (1999). Nazwy miejscowosci dawnej ziemi przemyskiej. Lublin: Wyd-wo KUL. 40. Makarski, W. (2006). Antroponimnia w rodach szlachty belskiej w XV wieku. Spotkania polsko-ukrainskie. Jgzyk kultura literatura (s. 151-169). Chelm: PWSZ. 41. Makarski, W. (2014). Z metodologii badan toponomastycznych. W poszukiwaniu staroruskich nazw miejscowosci na terenie dzisiejszej Zamojszczyzny. Roczniki Humanistyczne, 62 (6), 85-100. 42. Mytnik, I. (2010). Antroponimia Wotynia w XVI-XVIII w. Warszawa: KU UW. 43. Mytnik, I. (2017a). Imiennictwo ziemi chetmskiej w XVI-XVII w. Warszawa: KU UW 44. Mytnik, I. (20176). Stownik historyczno-etymologiczny ziemi chetmskiej XVI-XVII wieku. Warszawa: KU UW. 45. Olejnik, M. (2003a). Nazwy terenowe gminy Wola Uhruska. Gmina Wola Uhruska na tle Euroregionu Bug: jgzyk i kuktura. Wola Uhruska: Urz^d Gminy. 46. Olejnik, M. (2003b). Pogranicze polsko-ukrainskie na przykladzie hydronimii gminy Stary Brus. Tresci i mechanizmy przenikania kultur na pograniczu polsko-ukrainskim. Ryki: Wyzsza Szkola Umiej^tnosci Pedagogicznych i Zarz^dzania. 47. Olejnik, M. (2006). Polska i ukrainska mikrotoponimia powiatu wtodawskiego. Lublin: UMCS. 48. Olejnik, M. (2019). Antroponimia starostwa grabowieckiego (XVI-XVIII w.). Lublin: UMCS. 49. Pluskota, T. (2013a). Dwuczlonowe imiona slowianskie w nazwach miejscowych Ukrainy i pogranicza polsko-ukrainskiego w XIX w.: (na podstawie Atlasu historycznego ziem ruskich Rzeczypospolitej A. Jablonowskiego). Dialog kultur: jgzyki wschodniostowianskie w kontakcie zpolszczyznq i innymi jgzykami europejskimi (s. 249-263). Bydgoszcz: Wyd-wo Un-tu Kazimierza Wielkiego. 50. Pluskota, T. (2013b). Wybrane imiona polskie w toponimii ziem ruskich Rzeczypospolitej od XVI do XIX wieku w uj^ciu kartograficznym. Niejedno ma imig...:prace onomastyczne i dialektologiczne dedykowane Profesor Ewie Wolnicz-Pawtowskiej (s. 301313). Warszawa: Wyd-wo Un-tu Kardynala Stefana Wyszynskiego. 51. Rieger, J. (1994). Niektore problemy toponimii Ukrainy w XVI w. Onomastica, 39, 117-129. 52. Rieger, J. (1995). Stownictwo i nazewnictwo temkowskie. Warszawa: Semper. 53. Rieger, J. (1997). Dawna strefa graniczna j^zykowo-etniczna polsko-ukrainska w okolicach Sanoka i Przemysla w swietle antroponimii. Slavia Orientalis, 2 (46), 193-210. 54. Rieger, J. (2004). Imiona i nazwiska w Wojtowcach i Zielonej kolo Woloczysk. Studia nad polszczyznq kresowq, 11, 343-362. 55. Rospond, S. (1976). Mowiq nazwy. Warszawa: WSIP. 56. Rudnicki, J. (1939). Nazwy geograficzne Bojkowszczyzny. Lwow: Kasa im. Rektora J. Mianowskiego Instytut Popierania Polskiej Tworczosci Naukowej. 57. Rzetelska-Feleszko, E., Cieslikowa, A., & Duma, J. (2002). Stowianska onomastyka: encyklopedia. Warszawa Krakow: Tow-wo Nauk. Warszawkie. 58. Smoczynski, P. (1961). O derywacji fleksyjnej w slowianskiej onomastyce. Zarys problematyki. Prace onomastyczne 5. I Mi^dzynarodowa Slawistyczna Konferencja Onomastyczna: ksi^ga referatow (s. 147-160). Wroclaw: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich. 59. Smoczynski, P. (1963). Stowianskie imiona pospolite i wtasne zpodstawowym -chw czgsci sufiksalnej. Lodz: Lodzkie Tow-wo Nauk. 60. Smoczynski, P. (1968). Polskie nazwiska patronimiczne. Z polskich studiow slawistycznych, III, 245-256. 61. Spotkania onomastyczne „Badania onomastyki pogranicza polsko-wschodnioslowianskiego”. Dost^p: http://ukraina.uw.edu.pl/sites/default/files/aktualnosci/pliki/SPOTKANIA%20ONOMASTYCZNE.pdf. 62. Stieber, Z. (1948). Toponomastyka Lemkowszczyzny. (T. 1). Lodz:

Lodzkie Tow-wo Nauk. 63. Stieber, Z. (1949). Toponomastyka Lemkowszczyzny. (T. 2). Lodz: Lodzkie Tow-wo Nauk. 64. Szulowska, W. (1992). Imiennictwo dawnej ziemi halickiej i Iwowskiej. Warszawa: Slawistyczny Osrodek Wydawniczy. 65. Szulowska, W. (1998). Antroponimia polska na Kresach potudniowo-wschodnich. Warszawa: Slawistyczny Osrodek Wydawniczy. 66. Uminska-Tyton, E. (1999). Z przeszlosci polonistycznego j^zykoznawstwa w Uniwersytecie Lodzkim. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Linguistica, 38, 105-141. 67. Warchol, S. (1993). Systemy zoonimiczne w gwarach mieszanych i przejsciowych wschodniej Lubelszczyzny. Systemy onomastyczne w stowianskich gwarach mieszanych i przejsciowych. Ksi^ga referatow Mi^dzynarodowej Slawistycznej Konferencji Naukowej w Lublinie 20-23 listopada 1991 (s. 319-362). Lublin: UMCS. 68. Warchol, S. (2007). Stownik etymologiczno-motywacyjny stowianskiej zoonimii ludowej. (T. 1-5). Lublin: UMCS. 69. Wolnicz-Pawlowska, E. (1978). Osiemnastowieczne imiennictwo ukrainskie w dawnym wojewodztwie ruskim. Warszawa: Ossolineum. 70. Wolnicz-Pawlowska, E., & Szulowska, W. (1998). Antroponimia polska na Kresach potudniowo-wschodnich (XV-XIX w.). Warszawa: Slawistyczny Osrodek Wydawniczy.

References

1. Beley, O. O. (1999). Suchasna ukrainska erhonimiia: vlasni nazwy pidpryiemstv Zakarpattia [Modern Ukrainian ergonyms: proper names of Zakarpattia enterprises]. Uzhhorod: Vyd-vo Uzhhor. derzh. un-tu [in Ukrainian]. 2. Beley, O. (2000). Suchasna ukrainska erhonimiia (na materiali vlasnykh nazv pidpryjemstv Zakarpatskoi oblasti [Modern Ukrainian ergonymy: proper names of enterprises in Zakharapattia]. Extended abstract of candidate's thesis. Lviv: Lviv. nats. un-t im. Ivana Franka [in Ukrainian]. 3. Beley, O. (2007). Transformatsiia ukrainskoho onomastykonu posttotalitarnoho periodu na zahalnoslovianskomu tli [Transformation of the Ukrainian Onomasticon in the post-totalitarian period in a Slavic context]. Wroclaw: Wyd-wo Un-tu Wroclawskiego [in Ukrainian]. 4. Kosmeda, T. (2009). Prahmatyka vlasnoi nazwy u poetychnomu teksti D. Pavlychka: obrazokontsept Lviv [Pragmatics of personal name in the poetic text written by D. Pavlychko: figurative concept Lviv]. Nauk. visn. Cherniv. un-tu. Seriia «Slovianska filolohiia» Scientific Bulletin of Chernivtsi University. Slavic Philology Series, 475-477, 428-432 [in Ukrainian]. 5. Kosmeda, T. (2017b). Funktsiine navantazhennia naukovoi movoznavchoi shkoly v suchasnomu prostori universytetskoi systemy [The functional load of a linguistic research school in the modern university system]. Linhvistychni studii Linguistic studies, 34, 176-183 [in Ukrainian]. 6. Kosmeda, T. A. (2012). Prahmatyka vlasnoi nazwy v ego-teksti T. Shevchenka. Osoblyvosti funktsionuvannia toponimiv (do 155-richchia z chasu napysannia pysmennytskoho “shchodennyka” [Pragmatics of personal name in ego-texts written by T. Shevchenko: peculiarities of functioning of toponyms (dedicated to the 155^th anniversary of the writer's diary]. Vostochnoukraynskyi lingvisticheskii sbornik Eastern Ukrainian Linguistic Collection, 14, 68-82 [in Ukrainian]. 7. Kosmeda, T. A. (2015). Metafora suchasnoi publitsystyky: aktualizatsiia antroponimiv (na materiali ukrainskoi ta rosiiskoi mov [Metaphor of contemporary publicist discourse: actualization of anthroponyms]. Nauk. visn. Drohob. derzh. ped. un-tu imeni Ivana Franka. Seriia «Filolohichni nauky (movoznavstvo)» Scientific Bulletin of Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University. Philological Sciences (Linguistics) Series, 3, 116-122 [in Ukrainian]. 8. Kosmeda, T., & Yanchura, D. (2021). Antroponimikon meshkantsiv Poznani (Respublika Polshcha): ukrainskyi slid [Anthroponymicon of the

Inhabitants of Poznan (Republic of Poland): Ukrainian trace]. Linhvistychni doslidzhennia Linguistic research, 55, 22-32 [in Ukrainian]. 9. Redkva, M. (2004). Osoblyvosti vidtvorennia semnatyky ta vnutrishnoi formy onimiv ukrainskoi narodnoi kazky v anhlomovnomu perekladi [Peculiarities of reproduction of semantics and internal form of onyms at Ukrainian folk tale in English translation]. Nauk. zap. Ternop. ped. un-tu. Seriia movoznavstvo Scientific notes of Ternopil Pedagogical University. Linguistics Series, 2 (12), 158-166 [in Ukrainian]. 10. Redkva, M. (2011). Semantyko-funktsionalne znachennia kazkovych antroponimiv (na prykladi variantiv nazyvannia Telesyka v ukrainskii narodnii charivnii kaztsi) [Semantic and functional significance of anthroponyms in folk tales (on the example of the names of Telesyk in the Ukrainian folk magic tale]. Nauk. zap. Kirovohr. derzh. ped. un-tu imeni Volodymyra Vynnychenka. Seriia filolohichni nauky (movoznavstvo) Scientific notes of Volodymyr Vynnychenko Kirovohrad State Pedagogical University. Philological Sciences (Linguistics) Series, 95, 336-340 [in Ukrainian]. 11. Redkva, M. (2014). Zhinochi osobovi naimenuvannia u tekstakh ukrainskykh narodnykh kazok [Women's personal names in the texts of Ukrainian folk tales]. Nauk. zap. Ternop. nats. ped. un-tu. Seriia Movoznavstvo Scientific notes of Ternopil National Pedagogical University. Linguistics Series, 2 (24), 221-226 [in Ukrainian]. 12. Torchynskyi, M. M. (2019). Terytorialna dyferentsiatsia onomastychnykh studii v Ukraini [Territorial differentiation of onomastic research in Ukraine]. Nauk. chasopys Skhidnopod. linhvokraiezn. tsentru Scientific journal of the East Podolsk Linguistics Center, 8, 62-70 [in Ukrainian]. 13. Abuzarova, M. (2014). Khrystyianski cholovichi imena u tvirnykh osnovakh polskykh prizvyshch drohobychan kintsia XVIII poch. XIX st. [Christian male names in the creating stems of Polish surnames of Drohobychans of the late XVIII early XIX centuries]. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 3, 80-101 [in Ukrainian]. 14. Abuzarowa, M. (2015). Wplywy Wschodnioslowianskie w zakresie fonetyki i zapozyczenia w polskiej antroponimii mieszkancow pogranicza polsko-ukrainskiego z konca XVIII pocz^tku XIX wieku [Eastern Slavic influences in the field of phonetics and borrowing in Polish anthroponymy of the inhabitants of the Polish-Ukrainian borderland from the end of 18^th early 19th century]. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 4, 106-114 [in Polish]. 15. Abuzarowa, M. (2016). Yavyshche synonimii v ukrainskii onomastychnii terminolohii [The phenomenon of synonimy in Ukrainian onomastic terminology]. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 5, 35-44 [in Ukrainian]. 16. Buczynski, M. (1989). Interferencje j^zykowe na przykladzie asymilacji nazw osobowych Ormian zamojskich w XVII wieku [Language interferences on the example of assimilation of the personal names of the Zamoian Armenians in the 17^th century]. Interferencje jgzykowe na roznych obszarach Stowianszczyzny: ksifga referatow Ogolnopolskiej Konferencji Naukowej w Lublinie, Chetmie I Zamosciu 22-25 wrzesnia 1987 (pp. 69-86). Lublin: UMCS [in Polish]. 17. Buczynski, M. (1993). Ormianskie nazwiska w Zamosciu na tle kulturowej i j^zykowej tradycji regionu [Armenian surnames in Zamosc against the cutural and linguistic tradition of the region]. Systemy onomastyczne w stowianskich gwarach mieszanych i przejsciowych: ksigga referatow Migdzynarodowej Slawistycznej Konferencji Naukowej w Lublinie 20-23 listopada 1991 r. (pp. 83-84). Lublin: UMCS [in Polish]. 18. Czyzewski, F. (2006). Uwagi o antroponimii pogranicza polsko-ukrainskiego [Comments about anthroponymy of the Polish-Ukrainian borderland]. Spotkania polsko-ukrainskie: j^zyk kultura literatura (8-10 czerwca 2006, Chelm) (pp. 171-191). Chelm: Panstwowa Wyzsza Szkola Zawodowa [in Polish]. 19. Czyzewski, F. (2010). Formuly identyfikacyjne ludnosci poludniowego Podlasia (na podstawie inskrypcji nagrobnych pogranicza polsko-wschodnioslowianskiego) [Identification formulas of the population of southern Podlasie (based on tombstone inscriptions of the Polish East Slavic border]. Wswieci nazw: ksifga jubileuszowa dedykowana Profesorowi Czestawowi Kosylowi (pp. 79-89). Lublin: UMCS [in Polish]. 20. Hrabec, S. (1950). Nazwygeograficzne Huculszczyzny [Geographical names of the Hutsul region]. Krakow: Nakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci [in Polish]. 21. Janow, J. (2001). Stownik huculski [Hucul Dictionary]. Krakow: Wyd-wo Nauk. DWN [in Polish]. 22. Jurkowski, M. (1971). Ukrainska terminologia hydrograficzna [Ukrainian hydrographic terminology]. Wroclaw: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich [in Polish]. 23. Kaw^cka, M. (2014). „Obcy” na pograniczu, czyli o nieoficjalnych nazwach osobowych na terenach pogranicza polsko-wschodnioslowianskiego [„Strangers” on the borderland, i.e. unofficial personal names in the territories of the Polish East Slavic border]. Egeria, 1 (17), 36-38 [in Polish]. 24. Kaw^cka, M. (2019). Granice na pograniczu, czyli o przezwiskach kolektywno-regionalnych na pograniczu polsko-wschodnioslowianskim [The borders on the borderland, i.e. collective-regional nicknames on the Polish Eastern Slavic borderland]. Konstrukcje i destrukcje tozsamosci. Granice stare i nowe. (Vol. 5). (pp. 125-134). Warszawa: ISPAN [in Polish]. 25. Kojder, M. (2005). Antroponimia historyczna mieszkancow starostwa hrubieszowskiego w XVII XVIII wieku [Historical anthroponymy of the inhabitians of Hrubieszow Starosty in the 17th and 18th centuries]. Lublin: UMCS [in Polish]. 26. Kojder, M. (2016). Nazwiska motywowane imionami chrzescijanskimi w inskrypcjach nagrobnych na cmentarzu w Chelmie [Surnames motivated by christian names in tombstone inscriptions in the cemetery in Chelm]. Zeszyty Cyrylo-Metodianskie, 5, 164179 [in Polish]. 27. Kojder, M. (2016a). Nazwiska patronimiczne z formantem -owicz/-ewicz w inskrypcjach nagrobnych na wybranych cmentarzach wschodniej Lubelszczyzny [Patronymic surnames with suffix -owicz/-ewicz in tombstone inscriptions of selected cemeteries on the east of Lublin region]. Studia Wschodniostowianskie, 16, 243-252 [in Polish]. 28. Kojder, M. (2018). Jeszcze o Stumetrowkach jako nieoficjalnych nazwach miejskich na Bialorusi, w Rosji i na Ukrainie [More about Stumetrowka as unofficial city names in Belarus, Russia and Ukraine]. Studia Interkulturowe Europy Srodkowo-Wschodniej, 11, 200-215 [in Polish]. 29. Kojder, M. (2019). Antroponimia historyczna wiernych chetmskiej diecezji grecko-unickiej (1662-1810) [Historical anthroponymy of the believers of Greek-Roman Catholic Diocese of Chelm (1662-1810)]. Lublin: UMCS [in Polish]. 30. Kojder, M., & Olejnik, M. (2016). Wplyw zmian politycznych na nazewnictwo miejskie na Ukrainie [The impact of political changes on urban nomenclature in Ukraine]. Slavica: Annales Instituti Slavici Universitatis Debreceniensis, 45, 56-63 [in Polish]. 31. Kojder, M., & Olejnik, M. (2017). Najnowsze zmiany w urbanonimii Kijowa (lata 2014-2016) [The lates changes in urbanonymy of Kiev]. Studia Wschodniostowianskie, 17, 207-218 [in Polish]. 32. Kojder, M., & Olejnik, M. (2017a). Onomastyka na pograniczach jgzykowo-kulturowych [Onomastics on the linguistic and cultural borderlands]. Lublin: UMCS [in Polish]. 33. Koper, M. (2020). Wybrane zagadnienia z j^zyka, historii i kultury regionu w swietle nazewnictwa geograficznego poludniowo-wschodniej Polski [Selectes issues of the language, history and culture of south-eastern Poland in the light of geographical onomastics of the region]. Prace jgzykoznawcze, 4 (22), 73-84 [in Polish]. 34. Koper, M. (2021). Powiat tomaszowski wpejzazu toponimicznym pogranicza polsko-ukrainskiego [Tomaszow Powiat in the toponymic landscape of the Polish-Ukrainian border]. Lublin: Wyd-wo KUL [in Polish]. 35. Kosmeda, T., & Janczura, D. (2019). Irena Mytnik. Imiennictwo ziemi chelmskiej w XVI-XVII wieku.