Апологія української кантіани: критика нігілістичної критики першої українськомовної "Критики"
Проведення лінгвістичної експертизи рецензії перекладу на українську мову "Критики чистого розуму" І. Канта. Характеристика критеріїв оцінювання якості перекладу. Виявлення помилок та затемнення Кантової термінологія в результаті перекладацького рішення.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.12.2022 |
| Размер файла | 86,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Але під впливом деяких фахівців - насамперед Віталія Терлецького (хоча не пригадую якогось арґумента поза сакраментальним «перекладати скрізь однаково») - я згодом пристав на його думку: «Erkenntnis, що там передавалося двояко... тут у всіх випадках перекладено як «пізнання»» [Бурковський 2004: 373] - нехай читач сам ламає голову. Однак таке рішення теж викликає сумніви - не вдаватимуся тут у детальніші міркування, як і в обговорення проблеми розрізнення das Erkenntnis і die Erkenntnis (рецензенти на неї просто не звертають уваги). Сказаного вже досить, щоб відкинути заувагу як неслушну.
4. «Сплутування трансцендентного й трансцендентального» [Іва- щенко, Терлецький 2020: 218]. Точніше, цей пункт інформує, що в чотирьох місцях замість трансцендентний стоїть трансцендентальний (але не навпаки). Додам, що основа transzendental- в ориґіналі фіґурує 517 разів, а transzendent- - 39. Відмінність між цими поняттями я засвоїв ще третьокурсником, але «поліпшувачі» перекладу, літред та коректорка, про неї не мали жодного уявлення. Хтось із них - не пригадую, хто саме - запам'ятав слово трансцендентальний, а здибаючи нечастотне трансцендентний, гадав, що то розтелепа-перекладач пропустив -аль-, і відповідно «виправляв». Дещо з тих «поліпшень» (інші приклади - не можу мати жодного споглядання замість не можу дати... чи несучого замість не сущого [Кант 2000: 113, 493]), на жаль, таки побачило світ.
Згадаю ще один прикрий випадок зі своєї перекладацької практики. Колись редакція «Всесвіту» доручила мені зробити зі шматка англомовної праці про Бекета (два розділи на кількадесят сторінок) на порядок коротший зв'язний і цікавий текст українською. Завдання я виконав - перетворив ті два розділи на два невеличкі есеї («Сценічна скульптура: беккетівське тіло» та «Мова парадоксу»), редакція, як мені згодом передано, була вдоволена, коректив було мало - але без спотворень не обійшлося. Щось перекрутив складач (комп'ютерів ми тоді ще не мали), щось редактори. Так, перший заголовок набрали більшим шрифтом, зробивши з двох текстів один, зі здеформованою архітектонікою. На жаль, виправлена верстка, яку я вчасно надіслав члену редколегії Миколі Рябчукові, десь чомусь загубилася, і та дефектна версія так і пішла в друк. Що мене особливо пройняло - те, що суб'єктний, суб'єктність скрізь обернулися на суб'єктивний, суб'єктивність [Таксіду 1991: 107, 108].
Але що ж - хай там хоч які причини, а чотириразова серйозна помилка - це невблаганний факт. Тож заувага - слушна, попри неслушне узагальнення.
5. «Геть у дивний спосіб перекладено одне з центральних понять Кантової теорії суб'єктивності «das Selbst» як «особистість»...» [Іващен- ко, Терлецький 2020: 219]. Знову нагнітання «викривального пафосу», не підкріпленого нічим серйозним. Насправді ж тут немає нічого навіть просто дивного. Ось як перекладає словник субстантивоване англ. (the) self, термінологічний еквівалент етимологічно тотожного нім. (das) Selbst: «власне “я”.; філос. особистість» [Балла. 2001: 241].
Про помилку тут не може йтися - щонайбільше про неточність. Не йдеться й про ключове поняття: у КЧР (2. видання) цей іменник виступає 9 разів, до того ж не завжди як термін [Willaschek... 2015 3: 2059]. «Поняття «die Personalitдt» так само перекладено як «особистість», що в даному випадку цілком слушно, хоча в цілому заплутає навіть уважного читача» [Іва- щенко, Терлецький 2020: 220].
Насправді ж якогось поважного заплутування від того, що ці два близькозначні терміни передано однаково, не буде - як і, скажімо, від передання В. Терлецьким Gemьt і Seele одним словом душа [Кант 2018: ХХІХ, 135]. Розмежувати переклад Personalitдt і Selbst, звісно, варто, але пропоновану рецензентом самість (радше відповідник нім. Selbstheit, англ. selfness, selfhood) прийняти важко: хіба denkendes Selbst - це «мисляча самість»?.. Заувагу відносимо до слушних, але неістотних.
6. « ... маємо дві істотні (?) невідповідності стосовно ориґіналу. По- перше, «die Affektionen» тут перекладено як «враження іззовні», хоча раніше дієслівна форма цього поняття (affizieren) послідовно перекладалася як «впливати» чи «зазнавати впливу» [Кант 2000: 56, 60, 69 тощо]. Але водночас як «враження» перекладено також інше поняття «der Eindruck» [Кант 2000: 76], що, зрештою є коректним, але однозначно заплутує читача... По-друге, множина поняття «функція» в ориґіналі чомусь стала одниною в перекладі» [Іващенко, Терлецький 2020: 220].
Чергове «тяжке звинувачення» - несправедливе. Неусунені через гострий дефіцит часу з першої половини тексту сліди того, як перекладач намацував найвдаліші версії - у даному разі латинізми афектувати (affizieren) і афекція (Affektion) - це, звісно, недоліки, але не надто серйозні. Збережені первісні робочі варіанти теж передають поняття більш-менш правильно, дієслівна форма (в активній і пасивній постатях), либонь, може вважатися навіть «легітимним» синонімом (аналогічно як у випадку Kausal--» причиновий/каузальний). Що ж до заплутування, то для цього тут ще менше підстав, ніж у попередньому випадку.
Наведений один з двох наявних у книзі варіантів передання Affektion(en), враження ззовні - це hapax legomenon. Affektion і, за визнанням рецензентів, коректно перекладене Eindruck у Канта є синонімами (не завжди цілковитими, але в будь якому разі вони близькі значеннєво - див.: [Willaschek... 2015 1: 27]). Щодо числа іменника - цей недогляд якихось поважних наслідків не має, принаймні для притомного читача, на якого розраховано книгу. Отож і ця заувага - певною мірою слушна, але аж ніяк не істотна.
7. «Немає жодної послідовності в перекладі ключових для Кантової філософії термінів «die Einbildung» (уява/виображення), «die Einbildungskraft» (сила уяви/сила виображення), «die Vorstellung» (уявлення), «die Vorstellungskraft» (сила уявлення)» [Іващенко, Терлецький 2020: 220].
Жодної послідовності?
Einbildungskraft скрізь послідовно перекладено як уява (чи кращі ті варіанти, що пропонує рецензент - це вже інша тема).
Vorstellung послідовно перекладено як уявлення (і всі так перекладають). Є, щоправда, кілька винятків (рецензенти їх, мабуть, і не помітили) - коли його вжито в архаїчному нині значенні Darstellung. І в новому польському перекладі, де Vorstellung назагал передано звичним przedstawienie, бачимо й «prezentacja [Vorstellung] intelektu i regui jego koniecznego uzycia in concreto» (B 78) [Kant 2013: 153] (пор. «Jest ona prezentacja [Darstellung] czystych poj^c intelektualnych» (B 168) [Kant 2013: 233]). Це чіткіше передає Кантову думку - хоча можна було б обійтися й самим лише przedstawienie, значеннєво ширшим за укр. уявлення, аналогічно як у російському (представлений) та інших перекладах - але в українському стовідсотково одноманітне передання цього слова неможливе.
Einbildung перекладено то як уявлення, то як уява - але це не якась непослідовність, це зумовлено контекстом, тобто рівнем термінологічної строгості й чіткості в Канта. Хто не знає, що це слово може вживатись і в тому, і в тому значенні (як і його грецький еквівалент: пор. розвинена фантазія і химерні фантазії) - може пересвідчитися зі словників.
Тільки Vorstellungskraft перекладено справді непослідовно (докладніше див. вище). З огляду на неслушність віднесення цього терміна до «ключових для Кантової філософії» (насправді - хіба що для Вольфової), і зокрема КЧР, де його вжито лише 7 разів - вада не критична.
Отож інвектива «Такий термінологічний хаос не просто спантеличує читача, а унеможливлює розуміння логіки вжитку ключових термінів у всьому тексті «Критики»» [Іващенко, Терлецький 2020: 221) - це нонсенс. Уся заувага тягне не більше як на (незначною мірою) слушну, але неістотну.
8. «Дивує також те, що сам перекладач не дотримується рішень, логіку яких іноді пояснює в примітках. Приміром, у примітці № 10 [Кант 2000: 485] пояснюється, що словом «душевність» передається Кантове «das Gemьt», проте цей термін перекладено у цьому українському виданні Канта то як «душевність» [Кант 2000: 58], то як «душа» [Кант 2000: 60]» [Іващенко, Терлецький 2020: 221]. Хтось із моїх опонентів щойно картав мене за однину - а я маю дорікнути авторові цього пасажу за множину: «не дотримується (можна подумати - завжди) рішень (можна подумати - усіх)». Таких рішень наведено аж 1 (одне), і прикладів недотримання - 1 (один): доказовість, м'яко кажучи, недостатня. Хоча випадків такого передання того іменника можна знайти більше (В. Терлецький, до речі, й сам передає його двояко: [Кант 2018: 111, 135]). Це або недоробки, спричинені цейтнотом - неусунення первісного робочого варіанту (що, однак, не створює якихось поважних наслідків), або ж відбиття Кантового терміновжитку. Як зазначає Р. Айслер, у КЧР Gemьt нерідко має значення `свідомість' [Eisler 1984: 182], тож душевність там може зовсім не пасувати. Оцінка зауваги - як і попередньої.
9. «... «досвід ніколи не дає своїм судженням істинної або строгої загальності - лише умовну й відносну (через індукцію)» [Кант 2000: 40]. Тут «angenommen» не має значення умовності, натомість означає «припущений»... А от переклад прикметника «komparativ» як «відносний» (у німецькій «відносний» - «relativ») раціонально пояснити дуже важко, адже означає він «порівняльний», тобто йдеться про загальність, якої досягають через порівняння явищ у досвіді, а не про відносність загальності, адже загальність не може бути відносною (?!)» [Іващенко, Терлецький 2020: 221].
Нагадаю опонентам: у школі (принаймні вищій) вчать, що загальність буває цілковитою, граничною (= безмежною), абсолютною; і буває обмеженою, відносною. Переважна більшість загальних понять якраз і є відносно загальними: у відношенні до одних понять - більш, а у відношенні до інших - менш загальними. А переклад komparativ як відносний пояснити дуже легко. Порівняно (не порівняльно) загальний - це те саме, що відносно загальний. Академічний тлумачний словник (опускаю приклади):
«ПОРІВНЯНИЙ ... 2. у знач. прикм. Який визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; відносний (виділення моє - І. Б.). // Не цілковитий, не повний...»[Артем'єва... 1976: 258].
У Канта якраз ідеться про відносність, неповноту емпіричної (індуктивної) загальності, що проявляється в порівнянні, співвіднесенні її з апріорною, абсолютною загальністю. Найближче до букви ориґіналу був би варіант порівняний (витлумачення komparativ як порівняльний - «йдеться про загальність, якої досягають через порівняння явищ у досвіді» - навряд чи можна визнати логічним тут, де Кант протиставляє апріорну і емпіричну загальність, указуючи їх контрастні характеристики), але синонім відносний мені бачиться значно зрозумілішим для читача.
Хибним є твердження, ніби angenommen не має тут значення умовності - воно наявне й у семантиці висуненого рецензентом варіанта припущений (зі стилістичних міркувань відповідне значення цього слова зазвичай передають синонімом гаданий). Angenommen означає 'прийнятий', зокрема в сенсі 'умовлений', звідки й 'умовний' (напр., angenommener Gegner - умовний противник): ідеться про не лише гадано (нім. vermutlich) загальне (хоча цей значеннєвий компонент теж присутній), а й трактоване як загальне, тобто про умовно загальне.
Сподіваюся, викладеного досить для висновку: зміст Кантової думки в обох моментах передано цілком адекватно, тобто заувага - неслушна.
Відповіді на зауваження 2-го підрозділу («Синтаксис Канта»): »). Пункт 1-й «Адже якась метафізика у світі завжди була й, певно, буде надалі, а разом із нею - і діалектика чистого розуму, позаяк вона природно їй притаманна» [Кант 2000: 32]. Рецензент: «Тут ми маємо два конкурентні варіанти.
Діалектика чистого розуму є природною або для метафізики (Metaphysik), або для чистого розуму (reine Vernunft). Ось як це речення переклали автори останнього перекладу англійською мовою. (обрали другий варіант - І. Б.). Систематично це бездоганне рішення, адже джерелом діалектики за Кантом є саме розум. І якщо синтаксично обидва варіанти можливі, то систематично «ihr» слід перекласти саме як «для розуму», адже лише розум має природу (?!)» [Іващенко, Терлецький 2020: 222].
Уже за такий арґумент цей закид варто кваліфікувати як неслушний, хоча обстоювану моїм опонентом думку саму по собі так назвати не можна: вона - дискусійна. Утім, дискутувати особливо нема про що (не торкаємось інших аспектів цього речення).
Якщо другий варіант бездоганний, то й перший - також: діалектика чистого розуму, за Кантом, притаманна метафізиці, щонайприроднішим чином, адже метафізика є породженням того ж таки чистого розуму; і цей варіант має багато прихильників. Йому віддано перевагу:
• в англійському перекладі, що з'явився після того «останнього»: «Some kind of metaphysics has always existed and will always exist, but with it a naturally given [за змістом - їй] dialectic of pure reason» [Kant 2007: p. 26];
• майже в усіх російських перекладах і редакціях, від 1867 до 2006, другий варіант - лише в сумнозвісного Миколи Соколова (більшість цих версій наведено в: [Кант 1999: с. 44]);
• у новому польському перекладі Мирослава Желязного: «Zawsze byta na swiecie jakas metafzyka i zawsze tez jakas b^dzie, a wraz z niq b^dzie i dialektyka czystego rozumu, ktora tqczy si^ z niq w sposob naturalny» [Kant 2013: s. 63].
Гадаю, цих ілюстрацій вистачить. Комусь більше подобається той варіант, комусь інший, але дуже малоймовірно, щоб у виниклій із цього приводу дискусії котрась сторона спромоглася змусити іншу до такого неприємного (для багатьох - неприйнятного) акту, як капітуляція. (Мені перший варіант бачиться кращим (логічно та стилістично), але це не обов'язково означає, що Кант мав на увазі саме його).
Обговорюваний закид до того ж вочевидь неістотний - бо про якесь спотворення головної Кантової думки тут не може йтися. Отож з огляду на нерозуміння чи неврахування викладеного щойно, як і надзвичайно хибний арґумент, заувагу цілком можна кваліфікувати просто як неслушну.
2. «...стикаємося з помилкою, яка радикально змінює Кантову думку: «...уявлення було б або неможливим, або принаймні не було б для мене нічим» [Кант 2000: 105].
Ориґінал: лінгвістичний рецензія переклад кант термінологія
«... die Vorstellung wьrde entweder unmцglich, oder wenigstens fьr mich nichts sein» (KrV, B 131-132) [Kant 1998: 178].
Як бачимо, в українському перекладі з'явилася заперечна частка «не», яка в поєднанні з «нічим» утворює подвійне заперечення, а отже, цілковито змінює Кантову думку. Адже в німецькому ориґіналі йдеться про те, що без супроводу «Я мислю» наших уявлень вони були би для нас нічим, тоді як в українському перекладі, навпаки. (не було б для мене нічим = було би чимось)... Ясно, що така помилка цілковито змінює напрямок Кантового арґументу...» [Іващенко, Терлецький 2020: 222-223].
Хибність цих звинувачень передовсім у тому, що українську мову сплутано з німецькою. Якщо німці чи англійці кажуть (буквально): був ніде, цікавився нічим, то слов'яни додають заперечну частку: не був ніде., хоч вона з логічного погляду недоречна, бо формально дає протилежний зміст. Професор філософії Марек Росяк пише: «Видається, що явище подвійного заперечення в польській мові аж ніяк не свідчить про те, що праслов'яни не знали логічного закону подвійного заперечення - радше про те, що вони відмовлялись говорити, а напевне й думати, ніби ніщо в який-небудь спосіб існує» [Rosiak 2011: 197] Наведення цього спостереження про парменідівську рису мислення наших предків, досі відбиту в граматиці слов'янських мов, аж ніяк не означає згоди з авторовим паплюженням діалектики.. (Щоправда, трапляються й випадки відсутності того зайвого не - і тут його теж, либонь, можна (що не означає - неодмінно треба) опустити). Заувага - неслушна.
3. Твердження щодо помилковості перекладу eine Erkenntnis von Gegenstдnden..., die lediglich auf der Synthesis der Vorstellungen beruht ^ знання про предмети, які ґрунтуються виключно на синтезі уявлень базується на хибному витлумаченні форми знання: насправді вона позначає тут множину - назагал цілком правомірна перекладацька трансформація, як і, скажімо, у заголовку § 22: «Категорії не мають.» [Кант 2000: 112], хоча в ориґіналі стоїть однина («Die Kategorie hat.» [Kant 1998: 188]) - бо йдеться не про одну категорію, а про всі, тобто формальна однина насправді має тут значення збірності. Подібно й у цьому випадку - за змістом радше не одне знання про багато предметів, а різні знання про різні предмети.
Та попри те маємо тут двозначність - хтось може зрозуміти й хибно, як описано в заувазі. Це зумовлено насамперед недосконалістю нашої ординарної пунктуації - нема способу позначати певні моменти синтаксичної структури: {знання про предмети}, які ґрунтуються... - а не знання про {предмети, які ґрунтуються.}. І ще один чинник - омонімія: століття тому кодифікатори українського мовного стандарту узаконили нерозрізнення аж п'ятьох членів деклінаційної парадигми таких іменників (називного та знахідного відмінків як однини, так і множини, плюс родового однини - скрізь знання), відмовившися від поширеної в багатьох реґіонах форми однини типу знаннє, життє. Отож така трансформація хоч і не помилкова, але радше невдала. З огляду на це заувагу можна вважати в деякому сенсі слушною, і віднести її дещо умовно до графи слушних, але неістотних - як рівновартісну.
4. Сенс цього речення, на мій погляд, потрібно ще вточнювати, але гаразд - умовно визнаю заувагу слушною. Зверну увагу, що тут рецензенти не кваліфікують помилку як тяжку.
5. Заувага слушна: не містять лише замість містять лише - недогляд, помітний навіть нефахівцеві з середнім рівнем знання мови.
6. Не можна погодитися з твердженнями: «В українському перекладі відносний займенник «welche» пов'язано з формою («нею») явища, яка обмежує категорії. Це, звісно, прямо суперечить Кантовій арґументації, адже застосування категорій обмежено явищами, а не формою явищ. Ба більше, категорії як чисті поняття розсуду разом із часом і простором як формами чуттєвості і становлять форму явища... З українського ж перекладу випливає, що категорії як форма явища обмежені формою явища, що, звісно, не має жодного сенсу» [Іващенко, Терлецький 2020: 225]. - 1) переклад відхиляється тут від ориґіналу, але не настільки, щоб суперечити йому, адже якщо застосування категорій обмежене явищами, то це означає також - формою явищ; 2) навряд чи коректно стверджувати, що категорії разом із часом і простором становлять форму явища (незрозуміло, чи рецензент бачить тут аж дві форми, а чи компоненти одної-єдиної); 3) з українського перекладу не випливає, що категорії обмежені формою явища як форма явища - це висновує рецензент зі своєї сумнівної характеристики категорій (ще й досить виразно приписуючи тут явищу таки дві форми), що її в перекладі не знайти; 4) навіть із погляду тієї сумнівної характеристики навряд чи можна вважати позбавленою сенсу думку, що одна форма (чи компонент форми) явища певним чином обмежує іншу (інший). Але поза тим заувага слушна: auf welche, als ihre einzigen Gegenstдnde ^ нею... як своїм єдиним предметом замість ними... як своїми єдиними предметами - очевидний недогляд, хоча кардинального спотворення Кантової думки тут немає.
7. Заувага слушна, переклад речення належно не продуманий.
8. Тут, подібно як у ІІ.3., ідеться про двозначну конструкцію не лише А, а й В, тобто С. Рецензент приписує мені варіант не лише А, а й {В, тобто С}, але за традиційною нормою - сумнівні моменти тлумачити на користь звинуваченого - мав обрати інший, {не лише А, а й В}, тобто С. З тих самих мотивів, що й у зазначеному пункті (вказано хоч і не помилку, але невдале формулювання) заувагу варто віднести до слушних, але неістотних (прирівняних до таких).
9. Цю заувагу з давньої рецензії Віталія Терлецького вже обговорено вище, вона слушна в головному. Неслушним, одначе, слід визнати твердження: «Тут ми маємо той показовий випадок, коли кантознавча і текстологічна компетенції просто необхідні для виконання перекладу» [Іващенко, Терлецький 2020: 226]. Вони потрібні, щоб належно прокоментувати це місце - але не для коректного перекладу, тобто уникнення очевидної помилки - diese a priori mцglich sein soll ^ вони мають бути можливими a priori замість він має бути можливим... (як і пропуску ьberhaupt). «Показові випадки» зазначеного типу, безперечно, є - але цей до таких не належить. У цьому випадку проблема полягала головно в умовах праці.
Дві ненумеровані зауваги щодо термінології.
А) «Слід констатувати також певну тенденцію до модернізації Кантової термінології, що безперечно може спантеличити сучасного читача. Усе-таки Кант був автором XVIII ст., тому коли він пише про «трансцендентальне вчення про метод» (KrV В 733), а в українському перекладі стоїть «трансцендентальна методологія» [Кант 2000: 405], то можна дійти до думки, мовляв, уже Кант був теоретиком методології» [Іващенко, Терлецький 2020: 226].
Таку «модернізацію» бачимо вже в перекладах того ж таки XVIII ст.: methodologia transscendentalis [Kant 1796: 487 et passim] і першої половини наступного: mйthodologie transcendentale [Kant 1845 2: 405] - це друге видання, на жаль, не маю зараз доступу до першого (1835-1836): гадаю, і там так само; аналогічно - у першому перекладі другої «Критики» на іншу живу мову: mйthodologie de la raison pure pratique [Kant 1848: 371]. Що вже казати про «модернізаторів» ХХ ст., як феноменолог Роман Інґарден: metodologia transcendentalna [Kant 1986 ІІ: 447] чи словацький історик філософії Теодор Мюнц: transcendentalna metodologia [Kant 1979: 432]. Німецьке Methodenlehre - синонім, напівкалька латинського терміна methodologia, грецького походження. Ми такого термінологічного еквівалента не маємо, цілком обходимося латинсько-грецьким. «Трансцендентальне вчення про метод» і подібні спроби буквального тлумачення - незграбні й не цілком адекватні.
Закид - і неістотний, і неслушний.
Б) «Коли Кант не без скепсису (без жодного скепсису, суто критично - І. Б.) пише про «трансцендентальне вчення про душу [Seelenlehre][»] (KrV В 403), спеціально увиразнюючи догматичний характер цієї доктрини, то український читач у цьому місці побачить лише «трансцендентальну психологію» [Кант 2000: 238], хоча в іншому місці Кант вживає поняття «психологія» [Psychologie] (B 401), яке, ясна річ, українською відбито знову як «психологія» [Кант 2000: 237]» [Іващенко, Терлецький 2020: 226].
Seelenlehre - усього лише питомий німецький еквівалент терміна грецького походження Psychologie. У Канта (і не тільки в нього) ці термінологічні синоніми цілком взаємозамінні. Якщо слова «увиразнюючи догматичний характер цієї доктрини» мають означати, що вжиття Кантом питомого варіанта якимось чином слугує тому увиразненню, то це - лише суб'єктивний (і бездоказовий) погляд рецензента. Ми подекуди вживаємо два синонімічні терміни (з класичних мов і питомий, напр. каузальність і причиновість) там, де Кант уживав один, але частіше чинимо навпаки, як-от у цьому випадку, оскільки не маємо свого питомого відповідника запозиченого терміна (інтернаціоналізму), і до цього треба ставитися спокійно: термінологічна синонімія - то радше розкіш, ніж дійсна потреба. (У німецькій мові, не тільки філософській, були сильніші пуристичні тенденції, прагнення до онімечування чужомовних термінів). Спроби перекладати буквально німецький термін невиправдані - вже з огляду на небезпеку того, про що полюбляють згадувати мої опоненти (хоча радше без достатніх підстав) - дезорієнтування читача, надто недосвідченого, студента, у якого може виникнути уявлення про якесь таємниче «вчення про душу», відмінне від психології (і не тільки через це). Отож у КЧР-2000 тут - слушне рішення, як і в низці інших перекладів, зокрема англійських (тут і відомий рецензентам Норман Кемп Сміт): «transcendental psychology» (В 403) [Kant 2007: 319; Kant 2007а: 331] - не буду розширювати далі список посилань.
Із цієї ж рубрики - зауваження одному з нинішніх рецензентів мого перекладу, що Кантове Sittenlehre слід передавати як етика, а не вчення про звичаї [Бурковський, et al. 2018: 123].
Оцінка цієї претензії до перекладу - як і попередньої.
Висновки
Отже, із 20 (9 + 9 +2) зауваг слушними (і більш-менш істотними) виявляються 8 - решту читач полічить сам. А що кожен повтор тієї самої помилки зазвичай рахується як окрема помилка, то додамо ще 3 й 2 таких випадки з зауваг І.2. і І.4. Щоб не вдаватися в докладніші підрахунки, нецікаві для мене, дозволю собі знехтувати ті-єю обставиною, що й ще деякі зауваги рецензентів містять по більш ніж одній претензії до перекладу - хоч відповідні підрахунки означали б додаткові очки на мою користь, позаяк ті претензії виявилися неслушними або/та неістотними. - виходить 13 дійсних більш-менш серйозних хиб перекладу (хоча далеко не всі вони являють собою істотне перекручення чи затемнення важливої Кантової арґументації), пересічно одна на 47 традиційних умовних сторінок. Навряд чи хто з неупереджених осіб не погодиться, що цього аж ніяк не достатньо для підтвердження тези про його незадовільність. Наважуся стверджувати, що коректне її доведення просто неможливе - бо ця упереджена теза не відповідає дійсності. (Є, щоправда, один мікромасив, що заслуговує незадовільної оцінки - словничок латинізмів, похапцем скопійований з російського дефектного академічного видання). Рецензенти могли б знайти в книзі вдвічі (це реально) чи втричі більше дійсних помилок - але й цього було б дуже замало для досягнення їхної мети.
Загалом безпідставним виявляється звинувачення «непослідовність перекладу ключових Кантових термінів» [Іващенко, Терлецький 2020: 227]: одиничні недогляди на таке не заважують; щодо деяких менш важливих це трапляється - але без якихось поважних наслідків, принаймні рецензенти не продемонстрували жодного (тільки декларували неминучість «катастрофічного» сценарію за будь-яких випадків варіативності термінів - що є великим перебільшенням).
Неуспіх спроби рецензентів зумовлений насамперед нестачею вагомого матеріалу, з цим може бути пов'язана й продемонстрована ними відсутність якоїсь чіткої переконливої методики оцінювання рецензованого тексту - це стосується як термінологічної частини, так і рецензії в цілому. Гостра риторика («термінологічний хаос» і т. ін.) з широкими беззастережними узагальненнями за настільки слабкої обґрунтованості є ознакою видавання бажаного за дійсне.
Примарними є масштабні синтаксичні некоректності, через які (вкупі з термінологічними негараздами - як ми бачили, теж радше примарними) читач нібито «теоретичну філософію Канта за наявним українським перекладом зрозуміти не зможе» [Іващенко, Терлецький 2020: 227]: це має означати грубі помилки в якійсь значній частині синтагм, тимчасом наведено кілька речень - із кількох тисяч, що просто несерйозно як на такий присуд. Це ще могло б справляти враження, якби ті кілька речень були з сусідніх сторінок - і то не було б певності, що вибраний уривок є типовим; а те, що бачимо тут насправді - знову ознака видавання бажаного за дійсне.
Не підтверджується й думка про фатальну некомпетентність перекладача. Переважна більшість відзначених дійсних помилок - І.1., усі 7 випадків І.2 й І.4; ІІ.5, ІІ.9, тобто 10 із 13 (77%) - це очевидні недогляди. Це означає, що головна причина хиб - не та, яку вказують рецензенти, а та, про яку вони не згадують жодним натяком - «вимушений поспіх і взагалі... квазіекстремальні умови», в яких готувалося видання [Бурковський 2004а: 183]. З нею, принаймні частково, пов'язані й решта помилок, що їх генеза не така ясна.
Насправді рецензія показує лише те, що читач може не зрозуміти правильно деяких місць обговорюваного перекладу. Але студент не зрозуміє й багатьох місць, переданих цілком коректно (деяких не розуміють і фахівці). Що ж до помилок, то знейтралізувати їх, поки ще немає другого видання, допоможе їхній реєстр.
Більшість причетних до кантознавства викладачів англомовних університетів мали власні списки коректив до авторитетного перекладу [McLaughlin 1999: 359]. Короткий список поправок до КЧР-2000 я віддавна намагався поширювати через видавництво й книгарні, довший викладу незабаром у мережі - маю подякувати рецензентам за внесок до нього. При цій нагоді також складаю вибачення перед читачами.
Ця публікація матиме продовження: розгляд решти відомих мені претензій до КЧР-2000, а також переконування читачів, що переклад, попри наявні в ньому огріхи, не такий уже й поганий. Роблю я це головно шляхом демонстрації - численні цитати з Канта тих фахівців, що воліють перекладати самотужки, у порівнянні з відповідними місцями обговорюваного тексту, і ще дещо. Матеріал великий, але маю надію, що він побачить світ досить скоро.
Посилання
[Аноним] (1937). Предисловие к «Науке логики» Гегеля. Гегель, Г.В.Ф. Наука логики. Перевод Б.Г. Столпнера. Сочинения. XV. Москва: Соцэкгиз, ^ХП.
Артем'єва, Л.К. (ред.) та ін. (1976). Словникукраїнської мови: в 11 томах. Том 7. Київ: Наукова думка.
Балла, М.І., та ін. (2001). Короткий англо-українсько-російський словник наукової лексики. Київ: Грамота.
Брушлинский, В.К. (1937). Примечания. Гегель, Г.В.Ф. Наука логики. Перевод Б.Г. Столпнера. Сочинения. XV. Москва: Соцэкгиз, 697-709.
Бурковський, І. (1995). Що робити з логікою Гегеля? Генеза, 1(3), 43-51. https://nas. academia.edu/IhorBurkowsky
Бурковський, І. (2000). Примітки. Кант, І. Критика чистого розуму / пер. з німецької та примітки Ігоря Бурковського. Київ: Юніверс, 483-490.
Бурковський, І. (2004). Від перекладача. Кант, І. Рефлексії до Критики чистого розуму / пер. з німецької й латини [післямова] та примітки І. Бурковського. Науковий редактор А. Лой. Київ: Юніверс, 372-374.
Бурковський, І. (2004а). Розбудовуючи українську кантіану Кант, І. Критика практичного розуму / пер. з німецької, примітки та післямова Ігоря Бурковського. Науковий редактор Анатолій Єрмоленко. Київ: Юніверс, 179-183.
Бурковський, І. (2004Ь). Примітки. Кант, І. Критика практичного розуму / пер. з німецької, примітки та післямова Ігоря Бурковського. Науковий редактор Анатолій Єрмоленко. Київ: Юніверс, 184-236.
Бурковський, І. (2021). Із сьогоденних проблем опанування Геґелевої спадщини: «Феноменологія духа» в українському переданні. Філософська думка, 2, 114-130.
Бурковський, І., Єрмоленко, А., Кебуладзе, В., Терлецький, В. (2018). До третьої «Критики» Канта. Філософська думка, (6), 118-124.
Жучков, В.А. (1999). От издателя. Кант, И. Критика чистого разума / пер. с нем.
Н.О. Лосского с вариантами пер. на рус. и европ. языки. Москва: Наука, 5-11.
Іващенко, І., & Терлецький, В. (2020). Значливість перекладу для філософської освіти (на прикладі українського перекладу «Критики чистого розуму» Імануеля Канта). Філософія освіти, 26(1), 211-229.
Кант, И. (1964). Критика чистого разума. Перев. Н.О. Лосского. Ред. М. Иткин. Собрание сочинений в шести томах. Том 3. Москва: Мысль.
Кант, И. (1994). Критика чистого разума. Перев. Н.О. Лосский. Ред. И.С. Андреева. Собрание сочинений в восьми томах. Том 3. Москва: Чоро.
Кант, И. (1994а). Критика чистого разума / пер. с нем. Н. Лосского сверен и отредактирован Ц. Г. Арзаканяном и М. И. Иткиным; примеч. Ц. Г. Арзаканяна. Москва: Мысль.
Кант, И. (1999). Критика чистого разума / пер. с нем. Н.О. Лосского с вариантами пер. на рус. и европ. языки. Москва: Наука.
Кант, И. (2006). Критика чистого разума: в 2 ч. Ч. 1 / пер. с нем. под ред. Б. Бушлинга, Н. Мотрошиловой. Сочинения на немецком и русском языках. Том 2, ч.1. Москва: Наука.
Кант, І. (2000). Критика чистого розуму / пер. з нім. та примітки І. Бурковського. Київ: Юніверс.
Кант, І. (2018). Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. Вид. 2-ге, уточн. і доп. / пер. з німецької... В. Терлецького. Відп. редактор В. Кебуладзе. Харків: Фоліо.
Ковальчук, Г.І. (2001). Апарат книги. Енциклопедія Сучасної України. Том 1. [б. м.]: Координаційне бюро ЕСУ НАН України.
Мінаков, М. А. (2007). Історія поняття досвіду: Монографія. Київ: Вид. ПАРАПАН.
Савчин, В. (2008). Анатолій Онишко: «Якщо варто робити взагалі...». Всесвіт, 3-4, 206-211.
Таксіду, О. (1991). Сценічна скульптура: беккетівське тіло / пер. з англ. І. Бурковського. Всесвіт, 10 (754), 104-108.
Терлецький, В. (2000). Кант в українському прочитанні. Книжник-review, 6 (6), 6.
Терлецький, В. (2005). «Пролегомени» І. Канта: трансцендентальна філософія in statu nascendi. Кант, І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука / пер. з німецької, вступна стаття, коментарі і примітки Віталія Терлецького. Науковий редактор Кебуладзе В. І. Київ: ППС-2002, І- LIV.
Терлецький, В. (2006). Кант українською: проблеми й дилеми. Український гуманітарний огляд, (12), 135-153.
Терлецький, В. (2015). Український погляд на Кантову антропологію. Філософська думка, (2), 67-71.
Терлецький, В. (2018). «Пролегомени» І. Канта: трансцендентальна філософія in statu nascendi. Кант, І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. Вид. 2-ге, уточн. і доп. / пер. з німецької... Віталія Терлецького. Відповідальний редактор В. Кебуладзе. Х.: Фоліо, ІІІ- LXX.
Чумак, В.В., та ін. (2013). Словник української мови: у двадцяти томах. Том 4. Київ: Наукова думка.
Шпетт, Г. (1904). Иммануил Кант. Критика чистого разума. Перевод Н.М. Соколова... Вопросы философии и психологии, 74(4), 550-564.
Adelung, J. Ch. (1811). Grammatisch-kritisches Wцrterbuch der Hochdeutschen Mundart.
Teil. Wien: V.Ph. Bauer.
Eisler, R. (1984). Kant Lexikon. Georg Olms Verlag.
Glare, P. G. W. [ed.] (2012). Oxford Latin Dictionary (2nd edition). Oxford University Press.
Grimm, J. & W. (1862). Deutsches Wцrterbuch. Leipzig: S.Hirzel. Bd. III.
Ingarden, R. A priori Knowledge in Kant vs. a priori Knowledge in Husserl. Dialectics and Humanism, 1(1), 5-18.
Kant, I. (1796). Immanuelis Kantii Opera ad philosophiam criticam. Volumen primum, cui inest Critica rationis purae. Latine vertit Fredericus Gottlob Born. Lipsiae, impensis E.B. Schwickerti.
Kant, E. (1845). Critique de la raison pure. Seconde йdition en franзais, retraduite sur la premiиre йdition allemande. par J. Tissot. Tome 2. Paris : Librairie philosophique de Ladrange.
Kant, E. (1848). Critique de la raison pratique; prйcйdйe des Fondements de la mйtaphysique des mњurs; traduit de l'allemand par J. Barni. Paris: Ladrange.
Kant, I. (1904). Kritik der reinen Vernunft (2-te Aufl. 1787). Kant'sgesammelte Schriften: Herausgegeben von der Kцniglich PreuЯischen Akademie der Wissenschaften. Bd. 3. Berlin: PAW.
Kant, I. (1979). Kritika cistйho rozumu. Prelozil... PhDr. Teodor Mьnz. Bratislava: Pravda.
Kant, I. (1986). Krytyka czystego rozumu. Przel. R. Ingarden. T. I-II. Wyd. II. Warszawa: PWN.
Kant, I. (1998). Kritik der reinen Vernunft. Hrg. v. Jens Timmermann. Hamburg: Meiner.
Kant, I. (2007). Critique of Pure Reason. Translated, edited, and with an Introduction by Marcus Weigelt. Based on the translation by Max Mьller. Penguin Books.
Kant, I. (2007a). Critique of Pure Reason. Translated by Norman Kemp Smith. Revised Second Edition. Palgrave Macmillan.
Kant, I. (2013). Krytyka czystego rozumu. Przeklad: Miroslaw Zelazny. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikolaja Kopernika.
McLaughlin, P. (1999). [Review of:] Immanuel Kant, Kritik der reinen Vernunft, edited by Jens Timmermann, Felix Meiner Verlag, Hamburg, 1998... Erkenntnis, 51, 357-363.
Rosiak, M. (2011). Dialektyka Hegla. Krytyczny komentarz do gtownych tekstow metafi- zycznych. Krakow: Universitas.
Thorpe, L. (2015). The Kant Dictionary. Bloomsbury philosophy dictionaries.
Weigelt, M. (2007). Introduction. Kant, I. Critique of Pure Reason. Translated, edited, and with an Introduction by Marcus Weigelt. Penguin Books, XV-LXIX.
Willaschek, M., Stolzenberg, J., Mohr, G., Bacin, S. [Herausgegeber] (2015). Kant-Lexikon. Bd. 1-3. Berlin: De Gruyter.
Zelazny, M. (2013). Od tlumacza. Kant, I. Krytyka czystego rozumu. Przeklad: Miroslaw Zelazny. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Miko- laja Kopernika, 7-28.
References
Adelung, J. Ch. (1811). Grammatisch-kritisches Wцrterbuch der Hochdeutschen Mundart. 1. Teil. Wien: V.Ph. Bauer.
[Anonymous] (1937). Preface to Hegel's Science of Logic. Hegel, G.V. F. Science of logic / transl. by B.G. Stolpner. Works. T.V. Moscow: Sotsekgiz, V - XII. [In Russian].
Artemyeva, L. K. (ed.) and others. (1976). Dictionary of the Ukrainian language: in 11 volumes. Volume 7. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].
Balla, M. I., and others. (2001). A short English-Ukrainian-Russian dictionary of scientific terms. Kyiv: Diploma. [In Ukrainian].
Brushlinsky, V. K. (1937). Notes. Hegel, G.V. F. Science of logic / transl. by B.G. Stolpner. Works. T.V. Moscow: Sotsekgiz, 697-709. [In Russian].
Burkovsky, I. (1995). What to do with Hegel's logic? Heneza, 1(3), 43-51. https: //nas. academia.edu/IhorBurkowsky. [In Ukrainian].
Burkovsky, I. (2000). Notes. Kant, I. Critique of pure reason / transl. from German and notes by I. Burkovsky. Kyiv: Universe, 483-490. [In Ukrainian].
Burkovsky, I. (2004). From the translator. Kant, I. Reflections to the Critique of Pure Reason / transl. from German and Latin[, afterword] and notes by I. Burkovsky. Scientific editor Anatoliy Loy. Kyiv: Universe, 372-374. [In Ukrainian].
Burkovsky, I. (2004a). Building the Ukrainian Kantian. Kant, I. Critique of practical reason / transl. from German, notes and afterword by I. Burkovsky. Scientific editor A. Yermolenko. Kyiv: Universe, 179-183. [In Ukrainian].
Burkovsky, I. (2004b). Notes. Kant, I. Critique of practical reason / transl. from German, notes and afterword by I. Burkovsky. Scientific editor A. Yermolenko. Kyiv: Universe, 184-236. [In Ukrainian].
Burkovsky, I. (2021). Some actual problems of mastering Hegel's legacy: "Phenomenology of Spirit” in Ukrainian translations. Filosofska dumka, (2), 114-130. [In Ukrainian].
Burkovsky, I., Yermolenko, A., Kebuladze, V., & Terletsky, V. (2018). To the third "Critique" of Kant. Filosofska dumka, 6, 118-124. [In Ukrainian].
Chumak, V.V., and others (2013). Dictionary of the Ukrainian language: in twenty volumes. Volume 4. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].
Eisler, R. (1984). Kant Lexikon. Georg Olms Verlag.
Glare, P. G. W. [ed.] (2012). Oxford Latin Dictionary (2nd edition). New York: Oxford University Press.
Grimm, J. & W. (1862). Deutsches Wцrterbuch. Leipzig: S.Hirzel. Bd. III.
Ingarden, R. A priori Knowledge in Kant vs. a priori Knowledge in Husserl. Dialectics and Humanism, 1(1), 5-18.
Ivashchenko, I., & Terletsky, V. (2020). The significance of translation for philosophical education (on the example of the Ukrainian translation of Immanuel Kant's Critique of Pure Reason). Philosophy of Education, 26(1), 211-229. [In Ukrainian].
Kant, I. (1796). Immanuelis Kantii Opera ad philosophiam criticam. Volumen primum, cui inest Critica rationis purae. Latine vertit Fredericus Gottlob Born. Lipsiae, impensis E.B. Schwickerti.
Kant, E. (1845). Critique de la raison pure. Seconde йdition en franзais, retraduite sur la premiиre edition allemande... par J. Tissot. Tome 2. Paris : Librairie philosophique de Ladrange.
Kant, E. (1848). Critique de la raison pratique; prйcйdйe des Fondements de la mйtaphysique des mњurs; traduit de l'allemand par J. Barni. Paris : Ladrange.
Kant, I. (1904). Kritik der reinen Vernunft (2-te Aufl. 1787). Kant's gesammelte Schriften: Herausgegeben von der Kцniglich PreuЯischen Akademie der Wissenschaften. Bd. 3. Berlin: PAW.
Kant, I. (1964). Critique of Pure Reason. Transl. N.O. Lossky. Ed. M. Itkin. Collected works in six volumes. Volume 3. Moscow: Mysl. [In Russian].
Kant, I. (1979). Kritika cistйho rozumu. Prelozil... PhDr. Teodor Mьnz. Bratislava: Pravda.
Kant, I. (1986). Krytyka czystego rozumu. Przei. R. Ingarden. T I-II. Wyd. II. Warszawa: PWN.
Kant, I. (1994). Critique of Pure Reason. Transl. N.O. Lossky. Ed. I.S. Andreeva. Collected Works in eight volumes. V. 3. Moscow: Choro. [In Russian].
Kant, I. (1994a). Critique of Pure Reason / transl. by N. Lossky verified and edited by Ts. G. Arzakanyan and M. I. Itkin; notes by Ts. G. Arzakanyan. M.: Mysl.Kant, I. (1998). Kritik der reinen Vernunft. Hrg. v. Jens Timmermann. Hamburg: Meiner.
Kant, I. (1999). Critique of Pure Reason / transl. by N.O. Lossky; with variants of the transl. in Russian and European languages. Moscow: Nauka. [In Russian].
Kant, I. (2000). Critique of pure reason / transl. from German and notes by Igor Burkovsky. Kyiv: Universe. [In Ukrainian].
Kant, I. (2006). Critique of Pure Reason: in 2 parts. P. 1 / Ed. B. Buschling, N. Motroshilova. Works in German and Russian. Volume 2, part 1. Moscow: Nauka. [In Russian].
Kant, I. (2007). Critique of Pure Reason. Translated, edited, and with an Introduction by Marcus Weigelt. Based on the translation by Max Mьller. Penguin Books.
Kant, I. (2007a). Critique of Pure Reason / transl. by N. Kemp Smith. Revised Second Edition. Palgrave Macmillan.
Kant, I. (2013). Krytyka czystego rozumu / przekiad: M. Zelazny. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikoiaja Kopernika.
Kant, I. (2018). Prolegomena to every future metaphysics that that will be able to come forward as science. 2nd ed. / transl. from German by V. Terletsky. Editor-in-Chief V. Kebuladze. Kharkiv.: Folio. [In Ukrainian].
Kovalchuk, G.I. (2001). Book apparatus. Encyclopedia of Modern Ukraine. Volume 1. [w. p.]: Coordination Bureau of ESU NAS of Ukraine. [In Ukrainian].
Minakov, M.A. (2007). History of the concept of experience: Monograph. Kyiv: Ed. PARAPAN. [In Ukrainian].
McLaughlin, P. (1999). [Review of:] Immanuel Kant, Kritik der reinen Vernunft, edited by
J.Timmermann, Felix Meiner Verlag, Hamburg, 1998... Erkenntnis, 51, 357-363.
Rosiak, M. (2011). Dialektyka Hegla. Krytyczny komentarz do gtownych tekstow metafi- zycznych. Krakow: Universitas.
Savchin, V. (2008). Anatoliy Onyshko: "If it is worth doing at all ...". Vsesvit, (3-4), 206-211. [In Ukrainian].
Shpett, G. (1904). Immanuel Kant. Critique of Pure Reason / transl. by N.M. Sokolov et al. Voprosy filosofiiipsikhologii, 74(4), 550-564. [In Russian].
Taxidou, O. (1991). Stage sculpture: Beckett's body / transl. from English by I. Burkovsky. Vsesvit, 10 (754), 104-108.
Terletsky, V. (2000). Kant in the Ukrainian reading. Knyzhnyk-review, 6 (6), 6. [In Ukrainian].
Terletsky, V. (2005). I. Kant's "Prolegomena": Transcendental Philosophy in statu nascendi. Kant, I. Prolegomena to every future metaphysics that that will be able to come forward as science / transl. from German, introductory article, comments and notes by V. Terletsky. Scientific editor V.I. Kebuladze. Kyiv: PPS-2002, I-LIV.
Terletsky, V. (2006). Kant in Ukrainian: problems and dilemmas. Ukrayinskyi humanitarnyi ohlyad, (12), 135-153. [In Ukrainian].
Terletsky, V. (2015). Ukrainian view on Kant's anthropology. Filosofska dumka, (2), 67-71. [In Ukrainian].
Terletsky, V. (2018). I. Kant's "Prolegomena": Transcendental Philosophy in statu nascendi. In: Kant, I. Prolegomena to every future metaphysics that that will be able to come forward as science. 2nd ed. Translated from German by Vitaly Terletsky. Editor- in-Chief V. Kebuladze. Kharkiv: Folio, III-LXX. [In Ukrainian].
Thorpe, L. (2015). The Kant Dictionary. Bloomsbury philosophy dictionaries.
Weigelt, M. (2007). Introduction. Kant, I. Critique of Pure Reason / transl., edited, and with an Introduction by M. Weigelt (pp. XV-LXIX). Penguin Books.
Willaschek, M., Stolzenberg, J., Mohr, G., & Bacin, S. [Herausgegeber] (2015). Kant-Lexikon. Bd. 1-3. Berlin: De Gruyter.
Zhuchkov, V.A. (1999). From the publisher. Kant, I. Critique of Pure Reason / transl. by N.O. Lossky; with variants of the transl. in Russian and European languages. Moscow: Nauka, 5-11. [In Russian].
Zelazny, M. (2013). Od tiumacza. Kant, I. Krytyka czystego rozumu / przekiad: M. Zelazny. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikoiaja Kopernika, 7-28.
Abstract
Apology of the Ukrainian Kantiana: a critique of the nihilistic critique of the first Ukrainian-language "Critique”
Ihor Burkovskyi.
The article deals with the review of the Ukrainian translation of "Critique of Pure Reason” (CPR) from the previous issue of the magazine. The publication of I. Ivashchenko and V. Terletsky tries to prove the thesis of unsatisfactory quality of translation - the article proves the failure of this attempt. It is shown that most of the reviewers' remarks are untenable, and, most importantly, the presented material is highly insufficient to prove their thesis. Unsatisfactory text quality means not just the presence of errors in it, but their high frequency. For an expansive text, a demonstration on a representative sample is required (its approximate format is offered) - there is nothing similar in the review. Some of its remarks are terminological, which may mean high-frequency errors, due to the repetition of certain terms, but in fact the valid points of those remarks are to point out a few omissions and variability in the translation of some less important terms. The review states that the terms should be translated "everywhere in the same way”, while the use of a synonym causes, and inevitably, "the destruction of the structure of the argument”. The first assertion is applicable with limitations, especially in the case of CPR, which is not characterized by terminological scrupulousness, and the second is a great exaggeration. The reviewers did not demonstrate any such grave consequences of the synonymy of the terms. In fact, the review proves only that there are flaws in the translation - but this is natural, they are in any translation, in the Ukrainian one they were additionally caused by the unfavorable conditions in which it was made. To neutralize these errors, it is to develop and distribute a list of amendments to the text. Key words: translation, terminology, provability, counterargumentation, Immanuel Kant, "Critique of Pure Reason", philosophical education. Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Лексико-семантичні особливості перекладу власних назв з англійської на українську мову. Встановлення зв'язку між назвою та змістом, адекватність перекладу власних назв. Способи перекладу власних назв. Найбільш вживані стратегії під час перекладу назв.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 22.11.2014Дослідження особливостей та основних проблем художнього перекладу. Огляд засобів передачі іншомовних реалій. Характеристика ресурсів реалізації лексико-семантичних аспектів у перекладах художніх творів на українську мову шляхом їх порівняльного аналізу.
курсовая работа [129,3 K], добавлен 04.12.2014Фонові знання, необхідні для перекладу текстів у галузі юриспруденції. Дослідження шляхів перекладу німецької юридичної термінології на українську мову. Основні прийоми перекладу термінів-словосполучень. Аналіз лексико-граматичних трансформацій.
курсовая работа [137,8 K], добавлен 28.12.2012Визначення поняття "термін" та "медичний термін", класифікація термінів. Проблеми перекладу медичних термінів. Підходи і способи перекладу англомовних медичних термінів. Способи перекладу англійських медичних метафоричних термінів на українську мову.
курсовая работа [69,5 K], добавлен 04.04.2015Переклад як лінгвістичне явище. Основні прийоми перекладу та адаптації назв кінофільмів з англійської на українську мову. Роль трансформацій у процесі перекладу назв кінофільмів. Комунікативна компетенція, жанрова адаптація, випущення слів при перекладі.
курсовая работа [69,1 K], добавлен 10.12.2014Політичний дискурс у сучасній лінгвістиці, характер новоутворень у ньому. Комунікативний і прагматичний аспект перекладу текстів політичного дискурсу. Складності під час перекладу рекламного дискурсу на українську мову і намітити шляхи їх усунення.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 19.10.2015Аспекти вивчення фразеологізмів, їх класифікація та типи, особливості перекладу. Специфіка газетно-публіцистичного дискурсу. Фразеологічний і нефразеологічний переклад, його особливості в англійському газетно-публіцистичному тексті на українську мову.
дипломная работа [97,0 K], добавлен 11.08.2014Ресурси реалізації лексико-семантичних аспектів у перекладах художніх творів на українську мову шляхом їх порівняно-порівняльного аналізу. Національно-культурні та мовні особливості тексту аналізованого твору, способи їх передачі на українську мову.
курсовая работа [133,1 K], добавлен 24.03.2015Сутність нелітературної лексики та визначення ролі, що відіграє в ній сленг як підгрупа діалекту. Проблеми дефініції сленгу та жаргону. Властивості політичного сленгу та його місце у системі мови. Аналіз проблем перекладу сленгу на українську мову.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 16.10.2009Витоки юридичної лінгвістики. Види юридичного права. Класифікація лексики в кримінальному праві. Шляхи перекладу англійських термінів кримінального право на українську мову. Фактори ефективності перекладу юридичної лексики та перекладацькі трансформації.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 18.12.2012Дослідження особливостей перекладу та способів перекладу власних імен з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу. Існуючі способи та прийоми: транслітерація; транскрипція; транспозиція; калькування.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 21.01.2013Виявлення лексичних, граматичних та стилістичних особливостей перекладу термінів транспортної тематики з вихідної мови на мову перекладу. Національно-обумовлена когнітивна синонімія лексики; метафоричні моделі як спосіб репрезентації технічних термінів.
дипломная работа [126,4 K], добавлен 06.02.2013Історія розвитку перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Засоби перекладу власних географічних назв.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 23.10.2011Дослідження основних особливостей історичного детективу та складнощів його перекладу з англійської на українську мову. Характеристика культурно-історичних реалій та їх місця в жанрі історичного детективу. Визначення рис детективу як жанру літератури.
курсовая работа [59,7 K], добавлен 21.06.2013Дослідження герундія як безособової форми дієслова, його властивостей та функцій в реченні. Визначення способів перекладу герундія з англійської на українську мову у функціях підмета, додатка, означення, обставини та частини складеного присудка.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 19.05.2019Полісемія у термінологічній системі англійської мови. Багатозначність та неоднозначність відповідників перекладу термінів з англійської на українську мову. Використання словника при роботі з багатозначними термінами, їх переклад відповідно до контексту.
курсовая работа [63,1 K], добавлен 13.03.2013Виникнення і вживання артикля у французькій мові. Основні засоби передачі означного та неозначного артикля при іменникові - підметі на українську мову. Залежність уживання перекладу артиклю на українську мову від комунікативної структури пропозиції.
курсовая работа [30,8 K], добавлен 10.04.2010Особливості юридичної терміно-системи англійської мови. Розвиток юридичної лінгвістики в Україні. Шляхи передачі англійських юридичних термінів на українську мову. Порядок та прийоми перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 24.12.2007Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльності. Особливості та труднощі перекладу медичних абревіатур і термінів в англійській та українській мовах. Лексико-семантичний аналіз та класифікація помилок при перекладі текстів з анатомії.
дипломная работа [91,4 K], добавлен 19.05.2012Художній переклад як відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови. Особливості перекладу англомовних поетичних творів українською мовою. Способи відтворення в перекладі образності поетичних творів.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 21.06.2013
