Представлення матеріалів зі "Словника прізвищевих назв Житомирщини XVI-XVII ст."

Размещено на http://www.allbest.ru/

Представлення матеріалів зі «Словника прізвищевих назв Житомирщини XVI-XVII ст.»

Леся Ящук

кандидат філологічних наук

доцент кафедри української мови та

методики її навчання

Житомирського державного університету

імені Івана Франка



Анотація

У пропонованій розвідці наведено ілюстрації зі «Словника прізвищевих назв Житомирщини XVI-XVII ст.». Джерельною базою цієї лексикографічної праці слугували 7 опублікованих і 13 рукописних пам'яток зазначеного періоду, серед яких переважну більшість становлять актові книги Житомирського гродського суду (1582-1713 рр.). Також використано антропонімійні матеріали з рукописних актових книг Підкоморського суду Житомирського повіту Київського воєводства (1584-1644рр.) й Овруцького гродського суду (1678-1680рр.) та опублікованих пам 'яток: «Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора древних актов», «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.», «Реєстр Війська Запорозького 1649 року» (Білоцерківський та Київський полки, до складу яких уходили жителі населених пунктів Житомирщини) та ін. Унаслідок опрацювання ділових документів Житомирщини XVI-XVII ст. укладено власну картотеку, що налічує близько 10 000 антропонімів.

У словнику заголовкові слова розташовано в алфавітному порядку, через кому перераховано фонетико-графічні варіанти прізвищевих назв, через скісну риску - іменування однієї особи, якщо такі наявні. Після кожної прізвищевої назви подано рік (роки), коли вона зафіксована в пам'ятках Житомирщини. Словникова стаття містить перелік усіх дво- і трилексемних антропонімних формул з указаною прізвищевою назвою та їх паспортизацію.

Оскільки польська мова в XVI й особливо в XVII ст. активно проникала в життя українців, зокрема в царину діловодства, то предметом нашого дослідження стали й полонізми, виявлені в прізвищевих назвах Житомирщини XVI-XVII ст.

Ключові слова: антропонім, запозичення, паспортизація, полонізм, фонетико-графічний варіант.



Lesia Jaszczuk

Prezentacja materialow ze Slownika okreslen odnazwiskowych Zytomierszczyzny XVI-XVII w.

Adnotacja

W artykule opracowano material ze Slownika okreslen odnazwiskowych Zytomierszczyzny XVIXVII w. Podstawa tej pracy leksykograficznej to 7 opublikowanych oraz 13 rgkopismienniczych pamiqtek historycznych tego okresu, wsrod ktorych najwigcej ksiqg aktowych Zytomierskiego Sqdu Grodzkiego (1582-1713). Takze autorka korzystala z materialu antroponimicznego z rgkopismienniczych ksiqg aktowych Sqdu Podkomorskiegopowiatu zytomierskiego wojewodztwa kijowskiego (1584-1644), Owruckiego Sqdu Grodzkiego (1678-1680) orazpamiqtek opublikowanych: Archiwum Rosji Poludniowo-zachodniej, Jgzyk urzgdowy Wolynia i Naddnieprza XVII w., Rejestr kozacki 1649 r. (Pulk bialocerkiewski i kijowski, do skladu ktorego weszli mieszkancy Zytomierszczyzny) i in. Po opracowaniu dokumentow Zytomierszczyzny XVI-XVII w. zostala ulozona kartoteka liczqca okolo 10000 antroponimow.

Slownik miesci hasla w porzqdku alfabetycznym z wariantami fonetyko-graficznymi okreslen odnazwiskowych oraz czasem nazwiska osob. Po kazdym okresleniu odnazwiskowym jest rok (lata) fiksowania w pamiqtkach Zytomierszczyzny. Artykul slownikowy zawiera listg wszystkich dwu- i trzyleksemowych formul antroponimicznychze wskazanym okresleniem odnazwiskowym oraz jego kodyfikacjg.

k'zyk polski w XVI i zwlaszcza w XVII w. aktywnie przenikal do zycia Ukraincow, w szczegolnosci do zakresu administracji biurowej, dlatego przedmiotem naszego badania sq oraz polonizmy obecne w okresleniach odnazwiskowych Zytomierszczyzny XVI-XVII w.

Slowa kluczowe: antroponim, zapozyczenie, kodyfikacja, polonizm, wariant fonetyko-graficzny.



Lesya Yashchuk

Presentation of materials from the «Dictionary of surnames of Zhytomyr region of the XVI--XVII centuries»

Abstract

The presented study contains illustrations from the «Dictionary of surnames of Zhytomyr region of the XVI-XVII centuries». This lexicographical work is based on 7 published and 13 handwritten manuscripts of the specified period, among which the vast majority are the act books of the Zhytomyr City Court (1582-1713). Anthroponymic materials from handwritten act books of the Podkomorskoho Court of the Zhytomyr County of the Kyiv Voivodeship (1584-1644) and the Ovruch City Court (1678-1680) and published monuments were also used: «Archives of Southwestern Russia, ed. Temporary Commission for the Analysis of Ancient Acts», «Business Language of Volhynia and Naddniprianshchyna XVII century», «Register of the Zaporozhian Army of 1649» (Bila Tserkva and Kyiv regiments, which included residents of settlements of Zhytomyr region), etc. The results of the processing of the XVI-XVII century business documents of Zhytomyr region are compiled into the card index, which includes about 10,000 anthroponyms.

In the dictionary, the entry words are arranged in alphabetical order, phonetic and graphic variants of surnames are listed through a comma, and the name of one person, if any, is presented through a slash. Each surname is followed by the year (years) when it was recorded in the monuments of Zhytomyr Region. The dictionary entry contains a list of all two- and three-word anthroponymic formulas with the specified surname and their certification.

Since the Polish language in the XVI and especially in the XVII centuries actively penetrated into the lives of Ukrainians, in particular in the field of office work, the focus of our study were polonisms, found in the surnames of Zhytomyr region XVI-XVII centuries.

Keywords: anthroponym, borrowings, certification, polonism, phonetic and graphic variant.



Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими й практичними завданнями

прізвищевий назва антропонімікон лексикографування

Українська історична антропонімія стала об'єктом наукових досліджень Л.Л. Гумецької (XIV-XV ст.), М.О. Демчук (XIV-XVII ст.), Р.Й. Керсти, І.В. Єфименко (XVI ст.), Р.І. Осташа, С.П. Бевзенка, О.Я. Добровольської, І.Д. Сухомлина, Л.О. Самійленко, В.Ю. Франчук, Н.П. Москальової, А.М. Залеського (Х^І ст.), О.Д. Неділько, В.О. Шевцової (друга половина XVII - перша половина XVIII ст.), В.В. Денисюка (друга половина XVII-XVIII ст.), С.Є. Панцьо, І.Д. Фаріон (кінець XVIII - початок ХІХ ст.), С.В. Глущика (1765-1769 рр.), Л.О. Тарновецької (перша половина ХІХ ст.). Джерельною основою для їхніх студій слугували актові книги, реєстри козаків, метрики, погосподарські книги, пам'ятки історіографічного жанру тощо. Праці С.М. Пахомової й М.Л. Худаша відзначаються широтою фактичного матеріалу й часового простору [2; 4].

Етимологічне лексикографування історичного прізвищевого матеріалу в українській антропоніміці здійснювали Р.І. Осташ - у праці «До походження прізвищевих назв Реєстру (спроба етимологічного словника)» (1995 р.) [1]; І.Д. Фаріон - у монографії «Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII - початку ХІХ ст. (з етимологічним словником)» (2001 р .) [3, с. 133-322]; П.П. Чучка - в історико-етимологічному словнику «Прізвища закарпатських українців» (2005 р.) [5]. Значний внесок в українську історичну антропонімійну лексикографію зробила польська дослідниця І. Митник, зокрема їй належить «Slownik historyczno-etymologiczny antroponimow ziemi chelmskiej (XVI-XVII wiek)» (2017 р.) [7]. Етимологічний аналіз досягнув найвищого рівня в працях В. П. Шульгача, його дослідження «Нариси з праслов'янської антропонімії», базоване на багатому фактичному матеріалі слов'янських мов, присвячене відтворенню праслов'янського антропонімійного фонду шляхом гніздового способу [6].

Об'єкт нашого вивчення - антропонімікон як опублікованих, так і рукописних пам'яток Житомирщини ХVІ-ХVІІ ст., здебільшого актових книг Житомирського гродського суду (1582-1713 рр.). Мета пропонованої розвідки - описати основні мотиваційно-номінаційні групи прізвищевих назв словника Житомирщини ХVІ-ХVІІ ст. й представити в словникових статтях фактичний матеріал із рукописних актових книг Житомирського та Овруцького гродських судів, а також підкоморського суду Житомирського повіту Київського воєводства, що зберігаються в 11, 15 та 4 фондах Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ЦДІАК України) та опублікованих документів: «Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов», «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини ХVІІ ст.», «Реєстр Війська Запорозького 1649 року» (Білоцерківський та Київський полки, до складу яких уходили жителі населених пунктів Житомирщини) та ін.

До реєстрового гасла входять усі графічні, фонетичні й змішані варіанти прізвищевих назв у початковій формі з вказівкою на час їхньої фіксації в досліджуваних документах: Гончарь 1586, Гонъчар 1606, 1630, 1643, 1647, 1650, Гончер 1587, Горенчар 1650, Honczar 1651, Ganczarz 1651. Заголовні слова подано спрощено: надрядкові літери опущено в рядок, діакритичні знаки в кінці слова після голосної передано в рядку літерою й: Дудинский 1605: Мате(и) Дуди(н)ски(и) (1605, ЖК 4, арк. 54 зв.). Через скісну риску розміщено прізвищеві назви, якими ідентифіковано ту саму особу: ЛиходЪевъский 1630 / Лиходиевский / Лиходыевский 1643: Стефана Лиходіевьского (1630, ЖК 8, арк. 308 зв.) / Стефа(н) Лиходие(в)ски(и) (1643, ЖК 10, арк. 270 зв.) / Стефана Лиходые(в)ско(го) (1643, ЖК 10, арк. 272 зв.). Після переліку засвідчених у документах прізвищевих назв указано на соціальну приналежність носіїв: шляхтичі чи простолюдини (скорочено шл. чи пр.).

Далі подано іменування, насамперед дволексемні антропонімні формули із засвідченою аналізованою прізвищевою назвою в різних графічних, фонетичних та змішаних варіантах. Спосіб відтворення записів антропонімів збережено в тому вигляді, який вони мають в актових книгах, зокрема, не відступаємо від послідовності розміщення компонентів в антропонімних формулах: Гринченко 1650, Гринъченъко 1643, пр.: Гринъченъка Максима (1643, ЖК 10, арк. 263), Иванови Гри(н)че(н)кови (1650, ЖК 13, арк. 551 зв.); Рудика 1650, Рудыка 1605, пр.: Михненкови Рудице (1650, ЖК 13, арк. 455), Семе(н) и Гришко Рудыки (1605, ЖК 4, арк. 71 зв.), Семе(н) Рудыка (1605, ЖК 4, арк. 180 зв.). У пастортизації, крім року, зазначено джерело та сторінку чи аркуш. У словнику статті розташовано за алфавітом.

Аналізовані антропоніми, беручи за зразок етимологічний словник прізвищевих назв Прикарпатської Львівщини наприкінці ХУІІІ - початку ХІХ ст. І. Д. Фаріон, поділяємо на декілька мотиваційно-номінаційних груп [3, с. 107-114]:

Патронімні або матронімні назви (скорочено патр. або матр.) із суфіксами -ов/-евич, -енк(о), -ич, -ен(я), -ук (-'ук), -чук: Антонович 1643, шл.: па(н) Захарияшъ Антонови(ч) (1643, ЖК 10, арк. 126) - патр. із суфіксом -ович < христ. чол. усіч. ім. Антон < Антоний [Керста, с. 105], А(н)тона Алексеевича (1585, ЖК 1, арк. 111), Анътона Кудєевича шєвъца з сєла Вєрєсовъ (1647, ЖК 12, арк. 43). Досліджувані пам'ятки не засвідчують повного імені Антоний, лише одиничний варіант із заміною форманта -ий на -ей: шляхетний А(н)тоне(и) Трубелъски(и) (1651, ЖК 14, арк. 71).

Бондаревич 1585, Бонъдарови(ч) 1586, пр.: у Бо(г)дана Бо(н)даревича (1585, ЖК 1, арк. 104 зв.), Ва(с)ко Ку(з)ми(ч) Бонъдарови(ч) (1586, ЖК 1, арк. 168) - патр. із суфіксом -евич /-ович < Бондар, Бонъдар.

Захарчук 1650, пр.: Стецъка Захарчука (1650, АрхЮЗР 6/І, с. 565) - патр. із суфіксом -ук < христ. чол. суф. ім. Захарко / Захарка < Захар < Захария [Керста, с. 112], Бо(н)дара Заха(р)ка (1611, АЖГУ, с. 149), Заха(р)ка Са(н)че(н)ка (1611, АЖГУ, с. 193) і Заха(р)цы (1643, ЖК 10, арк. 268 зв.) (Д. в.), Захаръки Плужъника (1647, ЖК 12, арк. 62).

Колесниченя 1606, пр.: Яре(м)ка Юме(л)янови(ч) Коле(с)ниченя (1606, ЖК 4, арк. 373 зв.) - патр. із суфіксом -ен(я): < Колесникъ (див. ПН Колесникъ).

Наталчыч 1600, 1649, пр.: Трохим Наталчыч (1600, АрхЮЗР 1/VI, с. 289), Есибъ Ната(л)чы(ч) со(т). (1649, РВЗ, с. 310) - матр. із суфіксом -ыч < христ. жін. суф. ім. Наталка < Наталія, лат. Natalia - жіноча форма чоловічого Natalis [ЕСУМ 4, c. 48], у «Луцькій замковій книзі 1650-1651 рр.» зафіксоване жіноче ім'я «дворни(ч)ку єго Ната(л)ку» [ЛЗК, с. 348].

Селивоненко 1649, 1650, пр.: Гапонъ Селивоне(н)ко (1649, РВЗ, с. 199), Гри(н)ка Селивоне(н)ка (1650, ЖК 13, арк. 197) - патр. із суфіксом -енк(о) < христ. чол. повн. ім. Селивонъ < Сильванъ [Керста, с. 125-126], Селивонъ Макси(ме)нъко (1649, РВЗ, с. 194).

Сметаничъ 1595, 1605, пр.: Илья Сметаничъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 246), Нестеръ Сметаничъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 246), Павелъ Сметаничъ прийма (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 246), Паршукъ Сметаничъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 246), «И(л)ею и Нестеро(м) Сметаничами» (1605, ЖК 4, арк. 218) - патр. із суфіксом -ич < Сметана < укр. апел. сметана.

Янченко 1588, 1605, 1611, 1647, пр.: «у И(г)ната, де(и), Я(н)че(н)ка» (1588, ЖК 1, арк. 341 зв.), Тимоша Я(н)че(н)ка (1605, ЖК 4, арк. 149 зв.), «Я(н)че(н)ки(ми), двома бра(т)ею» (1611, АЖГУ, с. 217), Яцъка Янченъка (1647, ЖК 12, арк. 65 зв.) - патр. із суфіксом -енк(о) < христ. чол. суф. ім. Янко < Ян, Я(н)ка Сча(с)новича (1587, ЖК 1, арк. 289 зв.), Я(н)ко, слуга пана Бутовичо(в) (1590, АЖГУ 1, с. 76-77); у Я(н)ка (1618, ЖК 7, арк. 924 зв.).

Патронімні назви - непохідні особові власні імена у функції ПН (скорочено патр. ос. вл. ім.): Бакум 1650, пр.: Ивана Бакума (1650, ЖК 13, арк. 328 зв.), Семена Бакума (1650, ЖК 13, арк. 328 зв.) - патр. ос. вл. ім. Вакум < христ. чол. ім. < Аввакумъ [Керста, с. 102], яке на українському мовному ґрунті зазнало певних звукових змін: усічення початкового [а], стягнення однакових приголосних [вв] і заміни [в] на [б]. У досліджуваних пам'ятках Житомирщини XVI-XVI ст. засвідчено імена: «дТдъ именем Бакун» (1600, АрхЮЗР І/6, с. 288), у Бакуни(и) Ми(ш)ковича (1606 ЖК 4, 399 зв.), а також Ваку(м) (1609, ДМВН, с. 130).

Вакула 1606, пр.: Ю(с)тапо(м) Вакулою (1606, ЖК 4, 282 зв.), - патр. ос. вл. ім. Вакула < христ. чол. ім. Вуколъ [Керста, с. 107] або Акила. У досліджуваному іменникові наявне ім'я Вакула: Вакулы Сорочича (1587, ЖК 1, арк. 259), Вакулу Иваненъка (1630, ЖК 8, арк. 662). «У деяких чужомовних словах (до яких належить і Вакула - прим. Л. Я.), - на думку Ю. Шевельова, - звуковий зсув міг бути спричинений недосконалим сприйняттям в усному спілкуванні, подвійним запозиченням із різних говірок, віддаленими асоціаціями народноетимологічного ґатунку (які тепер не піддаються реконструкції) тощо» [Шевельов, с. 652-653].

Трансантропонімізовані ПН, утворені від похідних християнських імен та слов'янських автохтонних усічених відкомпозитних імен, тобто квалітативів (скорочено квал.), які без зміни своеї будови перейшли в розряд ПН, тобто зазнали трансантропонімізації:

Иванушъко 1647, пр.: Анъдрея Иванушъка (1647, ЖК 12, арк. 62 зв.) - квал. < христ. чол. суф. ім. Иванушъко < Иванух /Ивануш < Иван < Иоаннъ [Керста, с. 113-114]. В аналізованому антропоніміконі не виявлено імен Иванух, Ивануш чи Иванушко. Їх зафіксували Р. Й. Керста, І. Митнік та Р. І. Осташ: Iwanuch, Iwaniuszko, Иванушъ (XVI ст.) [Керста, с. 114], Iwanuszko (1604 р.) [Mytnik, s. 40], Иванухъ (1649 р.) [Осташ, с. 514].

Жданко 1650, пр.: Прокопови Жда(н)кови (1650, ЖК 13, арк. 455), Семенови Жда(н)кови (1650, ЖК 13, арк. 455) - квал. < Жданко < Ждан - самобутне східнослов'янське чоловіче ім'я, яке виникло на базі нечленної форми дієприкметника від дієслова ждати й первісно мало значення «очікуваний, бажаний» [Чучка, с. 183] - за допомогою демінутивного форманта -к(о) [Чучка, с. 184]. У ролі імен на Житомирщині XVI-XVI ст. засвідчено Ждан (33 фіксації) і Ждане(ц) (1): Жда(н) Коръкошка (1630, ЖК 8, арк. 5), «па(н) Федо(р), па(н) Гапо(н), па(н) Жда(н) и па(н) Федо(р) Трипо(л)ские» (1595, ЖК 4, 1, арк. 9), Ждане(ц)-деся(т)ни(к) (1609, ДМВН, с. 132).

Патронімно-посесивні чи матронімно-посесивні назви (скорочено патр.-пос. чи матр.-пос.) із суфіксами -ов/-ев, -ин та -иш-ин:

Бондарчин 1609, пр.: Федо(р) Бо(н)да(р)чи(н) (1609, ДМВН, с. 130) - матр.-пос. із суфіксом -ин < Бондарка < укр. апел. бондарка те саме, що бондаревая «бондариха» [Сл.УМ 3, с. 29].

Климишын, Климышын 1647, пр.: Ми(с)ка Климишына (1647, ЖК 12, арк. 63 зв.), Ру(д)ка Климышына (1647, ЖК 12, арк. 59) - матр.-пос. із суфіксом -иш-ин < андр. Климиха «дружина Клима».

Лавриков 1609, пр.: Се(н)ко Ла(в)рико(в) (1609, ДМВН, с. 130) - патр.-пос. із суфіксом -ов < христ. чол. суф. ім. Лаврик < Лавръ [Керста, с. 117], у Лаврика у Сала (1586 ЖК 1, 138 зв.).

Трансантропонімізовані ПН, що виникли як прізвиська за певною внутрішньою чи зовнішньою ознакою, тобто атрибутивно-прізвиськові назви (скорочено атр.-прізв.):

Горбач 1606, 1609, пр.: Ва(с)ка Го(р)бача (1606, ЖК 4, арк. 248 зв.), Ничипо(р) Го(р)бачъ (1609, ДМВН, с. 153) - атр.-прізв. < горбачъ «горбач, горбань» [Сл.УМ 7, с. 22].

Долгалъ 1630, пр.: Андре(и) Долгалъ (1630, ЖК 8, арк. 472 зв.) - атр.-прізв. < довгаль - те саме, що довгань «людина, що має довгі ноги», діал. довгаль, долгань [Сл.УМ 8, с. 70].

Долгань 1606, пр.: Ывано(м) До(л)гане(м) (1606, ЖК 4, арк. 375 зв.) - атр.-прізв. < долгань «людина, що має довгі ноги», діал. довгаль, долгань [Сл.УМ 8, с. 70].

Забияка 1583, 1609, пр.: Анъдре(и)ка Забияку (1583, АЖМУ, с. 57), Забияка Рома(н) (1609, ДМВН, с. 131) - атр.-прізв. < забияка «забіяка» (у «Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.» подано приклади особової назви Забияка лише з пам'яток Житомирщини) [Сл.УМ 9, с. 200], забіяка «той, хто заводить, починає бійку, любить битися», заст. «убивця, розбійник» [СУМ ІІІ, с. 23].

Стрибыль 1582, 1587, 1618 / Стрыбыль 1583, 1584, 1585, 1586, 1588, 1590, 1598, 1606, 1609, 1611, 1618, 1630, 1635, 1643, 1651, шл.: Бо(г)дана Ивановича Стрибыля (1582, АЖМУ, с. 39) / Богдана Ивановича Стрыбыля (1583, АЖМУ, с. 49) / Богдана Стрыбыля (1583, АЖМУ, с. 54) / Стрыбыла (1584, АЖМУ, с. 80) / Богдановичу Ивановичу Стрыбылю (1584, АЖМУ, с. 124) (вл. прим.: описка Богдану) / Богда(н) Ивановичъ Стрыбы(л) (1584, АЖМУ, с. 136) / Богда(н) Иванови(ч) Стрыбы(л) Ловковски(и) (1584, АЖМУ, с. 156) / Бо(г)да(н) Стрыбы(л) (1585, ЖК 1, арк. 95 зв.) / Бо(г)да(н) Иванови(ч) Стрыбы(л) (1585, ЖК 1, арк. 100 зв.) / Стрыбы(л) (1585, ЖК 1, арк. 97 зв.) / Бо(г)да(н) Иванови(ч) Стрыбы(л) (1586, ЖК 1, арк. 145) / Бо(г)дана Стрыбыли (1586, ЖК 1, арк. 153) / «Бо(г)да(н) Иванови(ч) Стрыбы(л) сына своего вла(с)ного пна Федора Стрыбыля» (1586, ЖК 1, арк. 190) / «Бо(г)да(н) Стрибы(л)... и(з) сыно(м) свои(м) Федоро(м)» (1587, ЖК 1, арк. 248 зв.) / Бо(г)данъ Иванови(ч) Стрибы(л) (1587, ЖК 1, арк. 312 зв.) / Бо(г)да(н) Ивановичъ Стрыбылъ (1588, ЖК 1, арк. 334 зв.) / Бо(г)да(н) Стрыбылъ (1590, АЖГУ 1, с. 53) / Бо(г)да(н) Иванови(ч) Стрыбылъ (1590, АЖГУ 1, с. 56) / «Я, Сава Иванови(ч), на(з)ваны(и) Бо(г)данъ Стрыбы(л)» (1606, ЖК 4, арк. 295) / Бо(г)да(н) Ива(н) Стрыбы(л) (1606, ЖК 4, арк. 296) / Бо(г)да(н) Стрыбы(л) (1606, ЖК 4, арк. 326) / Бо(г)да(н) Стрыбы(л) (1609, ДМВН, с. 115) / Бо(г)да(н) Иванови(ч) Стрыбы(л) (1611, АЖГУ, с. 192) / Бо(г)данъ Стрыбы(л) (1611, АЖГУ, с. 196), «па(н) Федо(р) и па(н) Петръ Стрыбыли» (1598, ЖК 4, 1, арк. 40 зв.) / Федера Стрыбыля (1611, АЖГУ, с. 156) / Федора Стрыбыля (1611, АЖГУ, с. 169) / Федора Стрыбыля (1611, АЖГУ, с. 248), Данило Стрыбы(л) (1606, ЖК 4, 326) / Даниелю Стрыбылю (1611, АЖГУ, с. 52), Петрови Стрыбылеви (1606, ЖК 4, арк. 242 зв.) / Петръ Стрыбыль (1618, АрхЮЗР 3/I, с. 238) / Стрибылъ (1618, АрхЮЗР 3/I, с. 250), Фило(н) Стрыбы(л) (1606, ЖК 4, арк. 326) / «Фило(н), Данило, Ю(с)тафе(и) Стрыбылеве» (1606, ЖК 4, арк. 326) / Филон Стрыбы(л) (1611, АЖГУ, с. 69) / «Филона, чашника... Марушу Е(л)цо(в)ну и Федора, Данила, Пе(т)ра а Ю(с)тафия Стрыбыле(в)» (1611, АЖГУ, с. 205) / Федора, Пе(т)ра, Данила и Ю(с)тафия Стрыбыле(в) (1611, АЖГУ, с. 207) / Филонови Стрыбылови (1630, ЖК 8, арк. 322 зв.), Ю(с)тафе(и) Стрыбы(л) (1606, ЖК 4, арк. 326) / Ю(с)тафиа(н) Стрыбы(л) (1611, АЖГУ, с. 196) / Остафей Стрыбыль (1618, АрхЮЗР 3/I, с. 213), Миха(и)ла и Абрама Стрыбыле(в) (1630, ЖК 8, арк. 302) / Михалъ Стрыбы(л) (1651, ЖК 14, арк. 271), Ива(н) Стрыбы(л) (1609, ДМВН, с. 115), Микола(и) Стрыбылъ (1635, АЖГУ 1, с. 153), Абрамови Стрыбылеви (1643, ЖК 10, арк. 19) / Абрама Стрыбыля (1643, ЖК 10, арк. 91) / Абрама и Михала Стрыбыловъ (1643, ЖК 10, арк. 111) / Абрамови Стрыбылови (1643, АрхЮЗР 1/VI, с. 777), Стефанови Стрыбылови (1643, АрхЮЗР 1/VI, с. 777), Стефану на Ки(ч)кора(х) Стрыбылови (1651, ЖК 14, арк. 5) / Стефа(н) Стрыбы(л) (1651, ЖК 14, арк. 2) - атр.-прізв. < стрибль - іменник віддієслівного походження < стрибати, стрибнути [Єфименко, с. 70]).

ПН відапелятивного походження (скорочено апел.), які первісно ідентифікували особу за професією чи родом заняття (проф.), соціальним станом (соц.), військовим чином чи статусом (військ.), релігійним культом (рел.), родовим станом та родовими стосунками (род.), за фактом новоселення або особливістю появи в середовищі (нов.):

Бондар 1587, 1595, 1605, 1606, 1609, 1611, 1618, 1630, 1650, Бонъдар 1650, Боднар 1643, Боднар / Бондар 1650, пр.: Василови Бо(д)нарови (1643, ЖК 10, арк. 105), Ма(ц)ка Бо(н)дара (1587, ЖК 1, арк. 289 зв.), Пе(т)рика Бо(н)дара (1587, ЖК 1, арк. 269 зв.), Сидоръ Бондаръ (1595, АрхЮЗР 6/1, с. 247), Гри(ц)ка Бо(н)дара (1605, ЖК 4, арк. 135), Ма(т)фея Бо(н)дара (1605, ЖК 4, арк. 135) / на Ма(т)фе(и)цу Бо(н)дару (1605, ЖК 4, арк. 135 зв.), Гри(ц)ка Бо(н)дара (1606, ЖК 4, арк. 419), И(г)ната Бо(н)дара (1606, ЖК 4, арк. 272 зв.), Па(в)ла Бо(н)дара (1606, ЖК 4, арк. 368 зв.), Паве(л) Бо(н)да(р) (1609, ДМВН, с. 153), Семе(н) Бо(н)да(р) (1609, ДМВН, с. 130), Бо(н)дара Заха(р)ка (1611, АЖГУ, с. 149), Грица Бо(н)дара (1618, ЖК 7, арк. 926), Федора По(л)торе(и)ка Бо(н)дара (1630, ЖК 8, арк. 661), Югия Бонъдара (1650, ЖК 13, арк. 339), Василови Бо(д)нарови (1643, ЖК 10, арк. 105), Ва(с)кови Бо(н)дарови (1650, ЖК 13, арк. 336), Михна Бо(д)нара (1650, ЖК 13, арк. 197) / Михна Бо(н)дара (1650, ЖК 13, арк. 201 зв.), Са(м)ка Бо(д)нара (1650, ЖК 13, арк. 197) / Са(м)ка Бо(н)дара (1650, ЖК 13, арк. 201 зв.) - апел. проф. < укр. бондаръ, боднаръ [Сл.УМ 3, c. 29] «майстер, ремісник, що виробляє діжки, бодні, дерев'яні відра і т. ін.» [СУМ І, с. 216] < бодня «діжка з кришкою; різновид вулика; верхня частина воза з дощок» - псл. *Ьъ^пь - через германське посередництво або безпосередньо запозичено з латинської мови; у формі бондар і похідних відбулася метатеза дн [ЕСУМ 1, с. 221].

Братеник 1595, пр.: Яцко а Занко Братеники (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 247) - апел. род. < братеникъ «брат» [ССУМ 1, с. 119]; братеникъ те саме, що братаничъ «(син брата) небіж, племінник» [Сл.УМ 3, с. 51-53].

Войт 1618, 1643, 1650, Woyt 1651, пр.: Ма(р)ти(н) Во(и)т (1606, ЖК 4, арк. 356 зв.), Кирила Войта (1618, АрхЮЗР 3/I, с. 246), Василови Во(и)тови (1643, ЖК 10, арк. 105), Лукъянови Во(и)тови (1650, ЖК 13, арк. 336), Semen Woyt (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 468) - апел. соц. < войтъ (стп. wojt, свн. vog(e)t, лат. vocatus, advocatus) «(у містах на німецькому праві голова місцевого самоврядування і міського суду) війт» [ЕСУМ 1, с. 397; Сл.УМ 4, с. 197; Титаренко, с. 115].

Гайдук 1585, 1650, пр.: Юста(п)цомъ га(и)дукомъ (1585, ЖК 1, арк. 85 зв.), Ю(с)ку Га(и)дуку (1650, ЖК 13, арк. 386) < апел. військ. гайдук (уг. hajdu, тур. hajdud) «(солдат придворної охорони) гайдук» [Сл.УМ 6, с. 182].

Дяк 1606, шл.: шляхе(т)ны(м) Ивано(м) Дяко(м) (1606, ЖК 4, арк. 277) - апел. рел. < дякъ «(діловод у книжній чи королівській канцелярії), дяк, писар» [ССУМ 1, с. 301]; «нижчий служитель у церкві, помічник священика», «помічник священика і вчитель грамоти у школі», «писар» [Сл.УМ 9, с. 28-29].

Колесникъ 1595, Колесник 1600, 1605, 1606, 1609, 1611, 1630, 1647, 1650, Kolesnik 1683, пр.: Стасъ Колесникъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 247), Тимош Колесник (1600, АрхЮЗР 1/VI, с. 289), Ивана Ще(р)бину Коле(с)ника (1605, ЖК 4, арк. 135), Коле(с)ника Федора (1605, ЖК 4, арк. 123 зв.), Тимоша Коле(с)ника (1605, ЖК 4, арк. 123 зв.), Ти(м)ку Юти(ш)че(н)ку Коле(с)нику (1605, ЖК 4, арк. 135 зв.) / Ти(м)ка Юши(т)че(н)ка Коле(с)ника (1605, ЖК 4, арк. 135), Ю(в)дея Е(р)молича Коле(с)ника (1605, ЖК 4, арк. 135), Па(в)ла Коле(с)ника (1606, ЖК 4, арк. 416 зв.), Федора Коле(с)ника (1606, ЖК 4, арк. 418 зв.), Юме(л)я(н) Колесни(к) (1606, ЖК 4, арк. 373 зв.), Коле(с)ни(к) Ива(н) (1609, ДМВН, с. 130), Терешко Коле(с)ни(к) (1609, ДМВН, с. 131), Якуба Коле(с)ника (1611, АЖГУ, с. 149), Юме(л)ка Коле(с)ника (1630, ЖК 8, арк. 660 зв.), Вєрємия Колє(с)ника (1647, ЖК 12, арк. 46), Гри(ц)кови Колє(с)никови (1650, ЖК 13, арк. 600), Ивану Колєснику (1650, ЖК 13, арк. 383 зв.), Юска Колєсника (1650, ЖК 13, арк. 505), Fesko Kolesnik (1683, АрхЮЗР 7/I, с. 512) - апел. проф. < колесникъ «колісник», діал. колесник [Сл.УМ 14, с. 175].

Відетнонімні ПН. І.Д. Фаріон наголошує, що причиною виникнення такого типу ПН (скорочено апел. етн.) не завжди є належність першоносія до названого етносу, це також могла бути мандрівка ідентифікованої особи в чужі землі або й інші позамовні чинники:

Волошин 1585, 1587, 1605, 1606, 1609, 1611, 1643, Волошын 1649, 1650, пр.: Петро(м) Волошино(м) (1585, ЖК 1, арк. 74), Дашка Волошина (1587, ЖК 1, арк. 255), Ми(ш)ка Волошина (1587, ЖК 1, арк. 290), Я(ц)ка Волошина (1587, ЖК 1, арк. 257 зв.), Дми(т)ра Волошина (1605, ЖК 4, арк. 85), Федора Волошина зъ села Лебединець (1605, ДМВН, с. 80), Ми(с)ка Волошина (1606, ЖК 4, арк. 427), деся(т)ни(к) Хома Волоши(н) (1609, ДМВН, с. 130), Ива(н) Волошинъ (1611, АЖГУ, с. 261), Горъкушу Волошина (1643, ЖК 10, арк. 264 зв.), Кго(р)ди(и) Волошы(н) (1649, РВЗ, с. 311), Прудиу(с) Волошы(н) (1649, РВЗ, с. 311), Трохима Волошына (1650, ЖК 13, арк. 328 зв.) - апел. етн. < волошинъ «(житель Молдавського князівства або виходець з нього) молдаванин, волох» [Сл.УМ 4, с. 215].

Литвин 1584, 1586, 1588, 1595, 1609, 1647, 1650, Литъвин 1647, Litwin 1651, пр.: Дмитра Ли(т)вина (1584, АЖМУ, с. 124), Мате(и) Ли(т)ви(н) (1586, ЖК 1, арк. 180), Матея Ли(т)вина (1588, ЖК 1, арк. 330), Стася Ли(т)вина (1588, ЖК 1, арк. 330), Семенко Литвинъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 248), Стась Литвинъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 248), Федоръ Литвинъ (1595, АрхЮЗР 6/I, с. 248), Литви(н) Бо(г)дане(ц) (1609, ДМВН, с. 130), Литви(н) Сидо(р) (1609, ДМВН, с. 131), Се(н)ко Литви(н) (1609, ДМВН, с. 131), Е(в)хима Ли(т)вина // Литъвина (1647, ЖК 12, арк. 56 зв.-57), Матю(ш)кови Литвинови (1650, ЖК 13, арк. 600), Ивана Литъвина (1647, ЖК 12, арк. 57), Iasko Litwin (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 468), Iwan Litwin (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 577), Jasko Litwin (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 577) - апел. етн. < литвинъ «(особова назва за етнічною належністю) литвин» [ССУМ 1, с. 549], «донедавна лексему литвин українці вживали не лише стосовно литовців, а й щодо білорусів та поліщуків» [Чучка, с. 340], (заст.) «литовець; поліщук; білорус» [ЕСУМ 3, с. 245].

Лях 1605, 1609, 1647, 1650, пр.: Рафа(л) Ля(х) (1605, ЖК 4, арк. 106 зв.), Ста(с) Ля(х) (1609, ДМВН, с. 130), Во(и)тъка Ляха (1647, ЖК 12, арк. 59 зв.), Якубови Ляхови (1650, ЖК 13, арк. 547) - апел. етн. < лях «поляк», «католик» [Чучка, с. 351], (іст.) «поляк; пан; міщанин» [ЕСУМ 3, с. 343].

Відкатойконімні ПН - називання особи за місцем походження чи проживання (скорочено апел. кат.):

Бєлошицький 1630, Бєлошицкий 1635, шл.: Гри(ш)ко Восковень Белоши(ц)ки(и) (1586, ЖК 1, арк. 132), Григоре(и) Стефанови(ч) Белоши(ц)ки(и) (1588, ЖК 1, арк. 329 зв.) / Григо(р)я Стефановича Белоши(ц)кого (1587, ЖК 1, арк. 301 зв.) / «А(н)дрея Васи(л)евича, Наума Игнатовича и и м(т) и(н)шое бра(т)и суседо(в) свои(х) Белоши(ц)ки(х)» (1588, ЖК 1, арк. 329 зв.) / «пна Григо(р)я, А(н)дрея, пна Наума бра(т)и и суседо(в) и(х) Белоши(ц)ки(х)» (1588, ЖК 1, арк. 330 зв.) / Мака(р) Белоши(ц)ки(и) (1605, ЖК 4, арк. 200 зв.), «Максима, Романа, Юлекса(н)дра Па(р)шуковичо(в) Белоши(ц)ки(х)» (1606, ЖК 4, арк. 244), Са(к) Белоши(ц)ки(и) (1606, ЖК 4, арк. 359), Семенъ Белошицъки(и) (1630, ЖК 8, арк. 323) / Белаши(ц)ки(и) (1630, ЖК 8, арк. 323 зв.) / Семенъ Белошицъки(и) (1635, АЖГУ 1, c. 154), Григорє(и) Бєлоши(ц)ки(и) (1635, АЖГУ 1, c. 155), Иуа(н) Белошицъки(и) (1635, АЖГУ 1, c. 154) - апел. кат., пор.: «брати Григо(р)я Степановича, А(н)дрея Васи(л)евича, Наума Игнатовича Белоши(ц)ки(х)... в кгру(н)те и(х) Белоши(ц)ко(м)» (1588, ЖК 1, арк. 330 зв.), «пна Макара Назаровича Белоши(ц)кого во (и)ме(н)ю Белошича(х)» (1605, ЖК 4, арк. 200 зв.), «име(н)я Белоши(ц)кого, у воево(д)стве Кие(в)ско(м) лежачого» (1605, ЖК 4, арк. 200 зв.), «во име(н)ю Белошича(х), у воево(д)стве Кие(в)ско(м) лежачо(м)» (1606, ЖК 4, арк. 244 зв.), суч. с. Білошиці Крн. Жит.

Дедковский 1586, 1605, 1606, 1611, Дидковский 1650, 1679, 1680, Дидковьский 1679, ДЪдьковьский 1605, 1679, Дидкоуский 1635, шл.: «были люди добрые сторо(н)ные, то е(ст) ... Степа(н) Де(д)ковски(и) Ту(л)пи(ч)» (1586, ЖК 1, арк. 132), Борыса Де(д)ко(в)ского (1605, ДМВН, с. 56), Сака ДЮъко(в)скихъ (1605, ЖК 4, арк. 231 зв.), Юна(н)ю Де(д)ко(в)ского, те(с)тя Ганусово(г)[о] (1605, ДМВН, с. 86) / Юнаньею (1605, ДМВН, c. 87) / Юна(н)ею Де(д)ко(в)ски(м) (1605, ДМВН, c. 87) / Юнаньи Де(д)ко(в)ского (1605, ДМВН, c. 87) / Юна(н)ку Де(д)ко(в)ско(г)[о] (1611, АЖГУ, c. 278), Ивана Петровича Де(д)ко(в)ского (1606, ЖК 4, арк. 403 зв.), Не(с)тра(т) Ди(д)ко(г)ски(и) (1635, АЖГУ 1, c. 130), Миха(и)ла Ди(д)ко(в)ско(го) (1650, ЖК 13, арк. 338 зв.), Дание(л) ДДд)ковъски(и) (1679, ОК 15, 1, арк. 72), Коста(н)то(го) Ди(д)ко(в)ско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 120 зв.), Павла Ди(д)ковъско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 74 зв.), Потию Ди(д)ковъски(м) (1679, ОК 15, 1, арк. 75), Стефана Ди(д)ковъско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 119), Янъ ДЮковъски(и) (1679, ОК 15, 1, арк. 74 зв.), А(р)тема и Югия Ди(д)ко(в)ски(х) (1680, ОК 15, 1, арк. 361) / А(р)темаДи(д)ко(в)ско(го) (1680, ОК 15, 1, арк. 361) - апел. кат., пор.: «в (и)ме(н)ю пано(в) Де(д)ко(в)ски(х) в селе Де(д)ковича(х)» (1606, ЖК 4, арк. 403 зв.), «въ воево(д)стве Киевъско(м) а въ повите Ювруцъко(м) в селе Ди(д)ковича(х)» (1679, ОК 15, 1, арк. 72 зв.), пану Даниелови Ди(д)ко(в)скому (1679, ОК 15, 1, арк. 72), суч. с. Дідковичі Крн. Жит.

Искоростинский 1606, 1611, 1618, шл.: «Себе(с)тия(н), Матия(ш), Ко(р)ни(и) И(с)коро(с)ти(н)ские» (1606, ЖК 4, арк. 438), па(н) Ху(р)съ и па(н) Ма(р)ти(н) И(с)коро(с)ти(н)ские (1606, ЖК 4, арк. 303 зв.), Ю(р)емъ И(с)коро(с)ти(н)скимъ (1606, ЖК 4, арк. 303 зв.), Ко(р)неемъ И(с)коро(с)ти(н)ски(м) (1606, ЖК 4, арк. 307 зв.) / Корнееви и Матияшови И(с)коро(с)ти(н)ски(м) (1611, АЖГУ, c. 170), Васи(л)ю И(с)корости(н)скому (1618, ЖК 7, арк. 725 зв.) - апел. кат., пор.: «на име(н)ю Искоростине, у воево(д)стве Кие(в)ско(м) лежачо(м)» (1606, ЖК 4, арк. 422), суч. м. Коростень Жит.

Кобылинский 1605, 1679 / Кобыленский 1605, 1606 / Кубилинский / Кубылинский 1679, шл.: Ти(х)на Кобыли(н)ского (1605, ЖК 4, арк. 202) / Ти(х)но Кобыле(н)ски(и) (1606, ЖК 4, арк. 290 зв.), Федора Кобыле(н)ско(г)[о] (1605, ДМВН, c. 82), пна Га(в)рила, Есифа, Григо(р)я а Макара Коло(д)чичо(в) Кубыли(н)ски(х) (1606 ЖК 4, 403), Гаврила Кобыли(н)ско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 212) / Гаврила Кубыли(н)ского (1679, ОК 15, 1, арк. 123), Ивана Кубили(н)ско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 219), Кобыли(н)ского Жука (1679, ОК 15, 1, арк. 188) / Жука Кубыли(н)ско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 221) / Жука Кубили(н)ско(го) (1679, ОК 15, 1, арк. 221 зв.) - апел. кат., пор.: «писа(н) у Кубылине» (1606, ЖК 4, арк. 403 зв.), суч. сс. Великий Кобилин і Малий Кобилин Овр. Жит.

ПН, утворені від давніх відапелятивних імен (скорочено давн. відапел. ім.) на означення назв: а) представників тваринного й рослинного світу; б) предметів та об'єктів; в) страв, їжі, напоїв; г) взуття, тканин, одягу; ґ) абстрактних понять; д) анатомічних термінів і хвороб; е) часу й черговості народження (скорочено час н., черг. н.):

Борщ 1606, Боръсч 1643, пр.: Федора Бо(р)ща (1606, ЖК 4, арк. 364), Заморы Боръсча (1643, ЖК 10, арк. 263) - давн. відапел. ім. Борщ < борщъ, боръсчъ: у «Словнику староукраїнської мови XV-XV ст.» немає лексеми борщъ, проте засвідчено назву села у Волинській землі Борщовка [ССУМ 1, с. 114], «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.» містить лексему борщъ, боръщъ зі значенням «(назва рослини) борщ, борщівник» і борщикъ, боръсчикъ пест. «(страва) борщик» [Сл.УМ 3, с. 38].

Волкъ 1585, 1618, Вовк 1650, Вовък 1650, Wolk 1683, пр. і шл.: па(н) Федо(р) Во(л)къ (1585, ЖК 1, арк. 100), Ю(с)ко Во(л)къ (1585, ЖК 1, арк. 74), Андрея Волка (1618, АрхЮЗР 3/I, c. 259), Петру Во(в)кови (1650, ЖК 13, арк. 381 зв.), Зенъкови Вовъкови (1650, ЖК 13, арк. 381 зв.), Semen Wolk (1683, АрхЮЗР 7/I, c. 509) - давн. відапел. ім. Волк, Вовк - «праслов'янське чол. захисне ім'я *Volkb із первісною апелятивною семантикою хижої тварини “вовк”» [Чучка І, с. 105].

Губа / Кгуба 1605, шл.: Па(в)ла Губу (1605, ЖК 4, арк. 119 зв.), Яку(б) Губа (1605, ЖК 4, арк. 220) / Якуба Губу (1605, ДМВН, с. 77) / Кгубы (1605, ДМВН, с. 78) - давн. відапел. ім Губа, засвідчене в ролі чол. ім. в 1449 р. на Галичині [Чучка І, с. 140]. «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.» фіксує 5 лексем-омонімів губа, зокрема зі значеннями «рот, уста, паща, дзьоб», «затока», «гриб», «(м'який пористий кістяк морської тварини, що добре вбирає вологу) губка», «губа, вл. н.» [Сл.УМ 7, с. 112].

Дружба 1605, 1606, шл.: пна Миколая Дружбу (1605, ЖК 4, арк. 55 зв.), Кгабрила Дру(ж)бы (1606, ЖК 4, арк. 408 зв.) - давн. відапел. ім. Дружба < дружба «дружба, приятелювання» [Сл.УМ 8, с. 213], пор.: 1421 р. на Південній Буковині засвідчене особове ім'я Дружа [ССУМ 1, с. 327].

Журавель 1585, пр.: Ивано(м) Жура(в)лемъ (1585, ЖК 1, арк. 74) - давн. відапел. ім. Журавель < журавель «птах», «жердина для колодязя» [Сл.УМ 9, с. 182].

Капуста 1552, пр.: Игнатъ Капуста (1552, АрхЮЗР 7/II, с. 183) - давн. відапел. ім. Капуста < капуста «назва рослини», «назва продукту харчування» [Сл.УМ 14, с. 46-47].

Кикоть 1647, 1649, пр.: Ма(р)тина Кикътя (1647, ЖК 12, арк. 60), Ма(р)тинъ Кико(т) (1649, РВЗ, с. 196) - давн. відапел. ім. Кикоть < кикоть «кукса», діал. кикоть, кікоть. На території сучасного Полісся існують назви к'ікот', к'икот', к'екот', к'ехот' зі значенням «залишок відрізаної кінцівки (пальця на руці)» [Никончук, с. 25].

Киселица / Кисилица 1611, пр.: Ивана Киселицу (1611, АЖГУ, с. 85) / Ивана Кисилицы (1611, АЖГУ, с. 93) - давн. відапел. ім. Киселица / Кисилица < киселиця «рід киселю, який варять зі слив і кукурудзяних круп або з борошна кукурудзяного, гречаного чи житнього» [Грінченко II, с. 239], «кисла страва, компот із свіжих вишень, слив; яблуня, що родить кислі яблука» [ЕСУМ 2, с. 438], діал. кесел/еца «рідкий кисіль» [Вешторт, с. 382]. «Словник староукраїнської мови XV-XV ст.» і «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.» не засвідчили цієї лексеми.

Проказа 1609, пр.: Ко(р)ни(и) Проказа (1609, ДМВН, с. 130) - давн. відапел. ім. Проказа «українські пам'ятки XVI-XVIII ст. засвідчують численну групу слів, які позначають хвороби з паталогічними змінами шкірного покриву», серед них проказа «хвороба від чарів, причина», «струпи, короста», «зараження», «лепра»; нечіткість семантики лексем зумовлена тим, що такі найменування «не є по суті назвами коткретних дерматозів» [Дидик-Меуш, с. 9];

Рубашъка 1650, пр.: Xвєдорови Рубашъце (1650, ЖК 13, арк. 600), Xвєдорови Рубашъце (1650, ЖК 13, арк. 600) - давн. відапел. ім. Рубашъка, у середньополіських говірках рубашка «жіноча спідня сорочка», «чоловіча верхня сорочка» [Гримашевич, с. 140], пор. руб «вузький край, окрайка; шов на тканині, рубець» [ЕСУМ 5, с. 130].

Шостак 1605, Szostak 1552, пр.: Ва(с)ка Шо(с)така (1605, ЖК 4, арк. 210 зв.), Семена Шо(с)така (1605, ЖК 4, арк. 61) / Семену Шо(с)таку (1606, ЖК 4, арк. 282 зв.), Stepan Szostak (1552, АрхЮЗР 7/I, c. 148) - черг. н. < Шостак - українське особове ім'я, яке давали дитині, що народилася шостою в сім'ї [Чучка І, с. 366].

ПН за місцевістю проживання особи (скорочено м. пр.):

Zahumenny 1683, пр.: Wasko Zahumenny (1683, АрхЮЗР 7/I, с. 509) - м. пр. < загуменний «який знаходиться за гумном» [Грінченко ІІ, с. 31], у «Словнику староукраїнської мови XV-XV ст.» і «Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.» не засвідчено цієї лексеми.

Заднепръский 1647, пр.: Яръмолы За(д)непръского (1647, ЖК 12, арк. 58) - м. пр. < заднепръский «той, що за Дніпром».

Заручайный 1609, пр.: Ку(з)ма Заруча(и)ны(и) (1609, ДМВН, с. 132) - м. пр. < заручайний «той, що за ручаєм», ручай «струмок» [ЕСУМ 5, с. 150], в історичних словниках української мови, як і в сучасному тлумачному, цих номенів не виявлено.

Горный 1609, пр.: И(л)я Го(р)ны(и) (1609, ДМВН, с. 131) - м. пр. < горний, горный «(який розташований, міститься зверху), верхній, горішній», «(розташований на високому місці або на горі) горішній» [Сл.УМ 7, с. 33].

ПН іншомовного походження (скорочено інш.) - утворення, які не функціонують як апелятиви в українській мові. Оскільки такі антропоніми відображають міжетнічні та міжмовні контакти, найпродуктивніше представлені ПН польського походження:

Беднар 1647, Bednarz 1651, Bednarz 1683, пр.: Федора Бе(д)нара (1647, ЖК 12, арк. 56), Iwan Bednarz (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 576), Bednarz Stas (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 469), Prokop Bednarz (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 578), Ihnat Bednarz (1683, АрхЮЗР 7/I, с. 511), Samuylo Bednarz (1683, АрхЮЗР 7/I, с. 511), Fedor Bednarz (1683, АрхЮЗР 7/I, с. 511) - п. < bednarz, від XV ст. «ремісник, який виготовляє посуд із клепок» [ESB, s. 24].

B^dnarzow / B^dnarzow 1651, пр.: Bogdan Bgdnarzow (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 469) / Bogdan b^dnarzow (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 578), Iwan B^dnarzow (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 469) / Iwan bgdnarzow (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 578) - п. < Bednarz / bednarz + патр.-посес. суфікс -ow /-ow.

Блендовский 1605, 1606, 1609, 1611, 1630, шл.: Я(н) Бле(н)до(в)ски(и) (1605, ЖК 4, арк. 223 зв.) / Янови Бле(н)до(в)скому (1606, ЖК 4, арк. 326 зв.) / Яна Бле(н)до(в)ско(г)[о] (1611, АЖГУ, с. 286), Ка(с)пара Бле(н)до(в)ско(г)[о] (1609, ДМВН, с. 163) / Касъпра Бленъдовъского (1630, ЖК 8, арк. 457) - п., пор. польські ойконіми Blgdowa, Bledowo, Blgdow [Rymut 1, s. 41].

Влостиборский / Влостиборовский / Влостиборъский 1588, шл.: Матея Вло(с)тибо(р)ского (1588, ЖК 1, арк. 329 зв.) / Матее(м) Вло(с)тибо(р)скимъ (1588, ЖК 1, арк. 337 зв.) / Матея Влостиборовского (1588, ЖК 1, арк. 344) / Матеемъ Влостиборъски(м) (1588, ЖК 1, арк. 357 зв.) - п., пор. ойконім Wlosciborz у Куявсько-Поморському воєводстві Польщі.

Вроновский 1605, Уроноуский 1635, шл.: Ма(р)тина Вроно(в)ского (1605, ЖК 4, арк. 153), Стєпана Уроно(у)ского (1635, АЖГУ 1, с. 148) - п., пор. Wronowo Великопольського воєводства або Wronow Люблінського воєводства в Польщі [Mytnik І, s. 304].

Уронский 1635, шл.: Vо(и)те(х) Ґро(н)ски(и) (1635, АЖГУ 1, с. 94) - п., пор. назви польських населених пунктів Wronsk, Wronska Мазовецького воєводства, Wronska Лодзинського й Мазовецького воєводств [Mytnik І, s. 304].

Дембский 1605, шл.: Якуба Де(м)бского (1605 ЖК 4, арк. 79) - п., пор. ойконіми Польщі De by, Dqb, Dqbie [Mytnik І, s. 80].

Заблоцкий 1587, 1605, 1630, шл.: Войны Заблоцкого (1587, АрхЮЗР 3/I, с. 22), Я(н) Забло(ц)ки(и) (1605, ДМВН, с. 87), Федо(р) Забло(ц)ки(и) (1630, ЖК 8, арк. 326), Кашперъ Заблоцки(и) (1630, ЖК 8, арк. 679 зв.) - п., пор. польські ойконіми Zablocie Великопольського, Люблінського, Мазовецького, Малопольського воєводств [Mytnik І, s. 306].

Злотополский 1606, 1611, 1630, 1635, шл.: Петра Злотопо(л)ского су(д)ю (1606, ЖК 4, арк. 246 зв.) / Петрови Злотопо(л)скому (1611, АЖГУ, с. 170) / Петромъ Злотополъски(м) (1630, ЖК 8, арк. 314 зв.), Ерого Злотопо(л)ско(го) (1635, АЖГУ 1, с. 148) - п., пор. ойконіми Zlotopole в Куявсько-Поморському та Мазовецькому воєводствах або Zlotopolісе в Мазовецькому воєводстві Польщі.

Злочевъский 1630, шл.: Ерегего (вл. прим.: помилка Ерего) Злочевъского (1630, ЖК 8, арк. 317) / Злочевъско(го) (1630, ЖК 8, арк. 317 зв.) - п., пор. польський ойконім Zloсzеw, первинне Zl^zom < від антропоніма *Злочъ, який С. Роспонд виводить від Zlасz < zly «злий»; інші дослідники, зокрема М. Худаш, визначають розвиток повноголосся під асоціативним впливом прикметника золочений або іменника золото; пор. населений пункт Золочів у Львівський області України: «загальновизнаним є походження як посесива на -ів від незасвідченого антропоніма *Золочь з неясною етимологією» [Лучик, с. 227].

Кгавронский 1587, 1611, 1618, шл.: Мате(и) Кга(в)ро(н)ски(и) (1587, ЖК 1, арк. 226 зв.), Ма(р)ти(н) Кга(в)ро(н)ски(и) (1611, АЖГУ, с. 344) / Ма(р)ци(н) Кга(в)ро(н)ски(и) (1611, АЖГУ, с. 346) / Ма(р)тина Кгавронского (1618, ЖК 7, арк. 798) - п., пор. назви населених пунктів Gawrony, що на території Великопольського та Лодзинського воєводств Польщі, п. gawron від XV ст. «птах Corvus frugilegus», до XV ст. «крук», але в XIV ст. засвідчено особову назву Gawron [ESB, s. 157], укр. гайворон «грак, Corvus frugilegus», псл. *gajbvorm>, *gavorm> утворене з основи дієслова *ga(j)- < іє. *gat- «співати» та іменника *vornb «ворон» [ЕСУМ 1, с. 452].

Клембовский 1587, 1605, 1643, шл.: Я(н) Кле(м)бо(в)ски(и) (1587, ЖК 1, арк. 240 зв.) / Янъ Кле(м)бовъски(и) (1643, ЖК 10, арк. 132), Матеуша Кле(м)бовского (1605, ДМВН, с. 29) - п., пор. ойконім Klembow [Rymut, 1, s. 406].

Мрозогєцкий 1635, шл.: Якубъ Мрозогє(ц)ки(и) (1635, АЖГУ 1, с. 135) - п., пор. населений пунктMrozy Мазовецького воєводства Польщі.

Мрочко 1630, шл.: Стани(с)лавови Мро(ч)кови (1630, ЖК 8, арк. 713 зв.) / Стани(с)лава Мрочъка (1630, ЖК 8, арк. 714) - п., mrok від XV ст. «світло, яке поступово згасає, сутінки, ніч, темрява», у XVI ст. «темрява, глибока темрява, темна хмара, густа імла» [ESB, s. 340], в історико-етимологічному словнику слов'янських особових імен українців П.П. Чучка виділяє реєстрове ім'я Морочко, потрактовуючи його як похідне від дієслова морочити або від іменників морок чи морока [Чучка І, с. 248].

Шидловский / Шидловъский 1635, 1651, шл.: Ши(д)ло(в)ско(го) (1635, АЖГУ 1, с. 167) / Яно(м) Ши(д)ловъскимъ (1651, ЖК 14, арк. 71) - п., пор. ойконіми Szydlowce (південно-східні кордони Польщі), Szydlow (Свентокшиське воєводство), Szydlowo (Великопольське, Мазовецьке воєводства Польщі) [Mytnik І, s. 273], Шидлівці (Тернопільська, Хмельницька області України); п. szydlo < псл. sidlo «гостре знаряддя для проколювання матеріалу (наприклад, шкіри) під час шиття, шило» [ESB, s. 610].

В аналізованих прізвищевих назвах засвідчено такі графемно-фономорфологічні субституції, що виникли як результат полонізації українських ПН: повноголосні / неповноголосні форми, збереження праслов'янського суфікса *dl, рефлекси праслов'янських носових ом /у, ен /у та ін.:

Венкгрин 1586, 1605 / Угрин 1586, пр.: Яку(б) Ве(н)кгри(н) (1586, ЖК 1, арк. 154) / Якуба Угрина (1586, ЖК 1, арк. 156), Степана Ве(н)кгрина (1586 ЖК 1, арк. 207 зв.), Ва(с)ка Ве(н)кгрина (1605, ЖК 4, арк. 228) - апел. етн.: п. W^gier, Wcgrzyn відповідає українському угр, угорець [ЕСУМ 1, с. 348], венгринъ «угорець» [Сл.УМ 3, с. 225-226], угрин «угорець» [Грінченко IV, с. 316].

Воротный 1605, 1609, Wrotny 1651, пр.: Ми(х)на Воро(т)ного (1605, ЖК 4, арк. 64), Я(н) Воро(т)ны(и) (1609, ДМВН, с. 132), Sazon Wrotny (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 467), Szczon wrotny (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 577) - апел. проф.: у «Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.» засвідчено синоніми воротный, вротный, а також воротникъ, вратаръ, вратникъ, вратный зі значенням «те саме, що воротаръ (сторож при воротах)» [Сл.УМ 4, с. 235, 5, с. 12-13, 18].

Дубровский 1588, 1606, 1609, 1611 / Дубровъский 1599, 1611, 1630, 1643 / Домбровский 1599, 1605, 1611, 1643 / Дубрувский 1605, 1650, шл.: Стани(с)ла(в) Дубро(в)ски(и) (1588, ЖК 1, арк. 339) / Стани(с)лавъ До(м)бро(в)ски(и) (1599, ЖК 4, 1, арк. 59 зв.) / Стани(с)лава Дубровъского (1599, ЖК 4, 1, арк. 57 зв.) / Стани(с)лаво(м) Дубру(в)ски(м) (1605, ДМВН, с. 107) / Стани(с)лаву Дубро(в)скому (1605, ДМВН, с. 107) / До(м)бро(в)ско(г)[о] (1605, ДМВН, с. 108) / Стани(с)ла(в) Дубро(в)ски(и) (1606, ЖК 4, арк. 243 зв.), Яна До(м)бро(в)ского (1605, ДМВН, с. 99) / Яна До(м)бро(в)ского (1611, АЖГУ, с. 64) / Яна Домбровского (1611, АрхЮЗР 3/I, с. 160) / Яна Дубровъского (1630, ЖК 8, арк. 676), Адама Дубро(в)ского (1609, ДМВН, с. 127) / Адамъ Дубро(в)ски(и) (1611, АЖГУ, с. 45) / Ада(м) Дубро(в)ски(и) (1611, АЖГУ, с. 304), Самуела Дубровъского (1611, АЖГУ, с. 134) / Самуєля Дубро(в)скому (1611, АЖГУ, с. 320), А(н)дре(и) До(м)бро(в)ски(и) (1643, ЖК 10, арк. 123 зв.), Миколая Дубровъско(го) (1643, ЖК 10, арк. 372 зв.), Мацееви Дубрувъскому (1650, ЖК 13, арк. 547) - кат.: утворення від українських ойконімів Дуброва, Дубрівка або польських Dqbrowa, Dqbrowka. У довіднику «Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006» у списку населених пунктів Коростенської округи на 17.12.1926 засвідчено 4 ойконіми Дуброва й Дубрівка, 2 - Дубровка, які станом на 01.10.1941 на обліку вже не значаться [АТУЖ, с. 270-271]. В описових іменуваннях, засвідчених пам'ятками Житомирщини XVI-XVII ст., спостерігаємо подібне явище: А(н)дре(и) з Дубровици Фи(р)ле(и) (1639, ЖК 4, 1, арк. 152) / Анъдрея з До(м)бровици Фи(р)лея (1639, ЖК 4, 1, арк. 154) / Анъдрея Фи(р)лея з Дубровици (1639, ЖК 4, 1, арк. 159 зв.), н. п. Дубровиця наявні у Волинській, Рівненській та Львівській областях, пор. дубровица «невелика діброва» [Сл.УМ 8, с. 221].

Золотъник / Злотъник 1650, пр.: Ма(р)кови Злотъникови (1650, ЖК 13, арк. 599 зв.) / Маръку Золотъникови (1650, ЖК 13, арк. 381 зв.) - апел. проф.: злотникъ, золотникъ «золотих справ майстер, золотар» [Тимченко 1, с. 324, 336], стп. zlotnik «(ювелір) злотник, золотар» [Сл.УМ 12, с. 23].

Мотовило 1605, 1606, 1635 / Мотовидло 1611, 1618, 1630 / Мотоуидло 1635, шл.: «па(н) Я(н) и па(н) Самуе(л) Мотовилове» (1605, ЖК 4, арк. 222 зв.) / Яну а Самуелю Мотовило(м) (1606, ЖК 4, арк. 247) / Янови Мотовидлови (1630, ЖК 8, арк. 690) / Яна Мотовидла Беневича (1630, ЖК 8, арк. 690) / Яна Мотоуи(д)ла (1635, АЖГУ 1, с. 148), Самуелъ Мотови(д)ло (1611, АЖГУ, с. 174), А(н)де(и) Мотови(д)ло (1618, ЖК 7, арк. 800 зв.) - давн. відапел. ім. Мотовило /Мотовидло, пор.: укр. мотовило «прилад для намотування пряжі; частина жниварки» [ЕСУМ 3, с. 522], п. motowidlo «прилад для намотування пряжі в моток» [BES ІІ, s. 214].

Щасный 1590, 1649, Szczasny / Szczesny 1651, пр.: Петро Ща(с)ны(и) (1649, РВЗ, с. 194), Короля Ща(с)ного (1590, АЖГУ 1, с. 81), Opanas Szczasny (1651, АрхЮЗР 7/I, с. 467) / Opanas Szczesny (1651, АрхЮЗР 6/I, с. 577), П.П. Чучка наголошує, що зразком для українського імені Щасний слугувало польське особове ім'я Szczesny зі значенням «щасливий» [Чучка І, с. 367], пор. імена в досліджуваному іменнику: Ща(с)ного Игнато(в)ского (1586, ЖК 1, арк. 168 зв.), па(н) Сча(с)ны(и) Жлобо(ц)ки(и) (1606, ЖК 4, арк. 310), пна Сщасно(го) Ха(р)ли(н)ско(го) (1605, ЖК 4, арк. 78).



Висновки

Отже, у цій розвідці представлено мотиваційно-номінаційні групи антропонімів, які лягли в основу етимологічного словника прізвищевих назв Житомирщини XVI-XVII ст., зокрема патронімні / матронімні назви; патронімно- / матронімно-посесивні назви; ПН відапеливного походження, а також відетнонімні й відкатойконімні; ПН, утворені від давніх відапелятивних імен; ПН іншомовного походження тощо.



Список скорочених джерел

1. АЖГУ Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 р. / підгот. до вид. А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. Житомир, 2002. 392 с.

2. АЖГУ 1 Акти Житомирського гродського уряду: 1590 рік, 1635 рік / підгот. до вид. В.М. Мойсієнко. Житомир, 2004. 256 с.

3. АЖМУ Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582-1588 рр.) / підгот. до вид. М.К. Бойчук. Київ: Наукова думка, 1965. 191 с.

4. АТУЖ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: довідник / упоряд. Р.Ю. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Житомир: Вид-во «Волинь», 2007. 620 с.

5. АрхЮЗР Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов. Киев, Ч. 1-8. 1859-1914).

6. Вешторт Вешторт Г.Ф. Названия пищи в говорах Полесья. Лексика Полесья: материалы для полесского диалектного словаря / отв. ред. Н.И. Толстой. Москва: Наука, 1968. С. 366-414.

7. Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. Житомир, 2002. 184 с.

8. Грінченко Словарь української мови: [у 4 т.] / упоряд., з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. Київ : Вид- во «Довіра» - УНВЦ «Рідна мова», 1997.

9. Дидик-Меуш Дидик-Меуш Г.М. Медична номенклатура в пам'ятках української мови XVI-XVIII ст.: автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів, 2001. 19 с.

10. ДМВН Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: зб. акт. док. / підгот. до вид. В.В. Німчук, В.М. Русанівський та ін. Київ: Наукова думка, 1981. 316 с.

11. Єфименко Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви ХVІ ст. Київ, 2003. 168 с.

12. ЖК 1 Актова книга Житомирського гродського суду (1582-1588 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 1. 367 арк.

13. ЖК 4 Актова книга Житомирського гродського суду (1605-1606 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 4. 448 арк.

14. ЖК 7 Актова книга Житомирського гродського суду (1617-1618 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 7. 1451 арк.

15. ЖК 8 Актова книга Житомирського гродського суду (1630 р.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 8. 939 арк.

16. ЖК 10 Актова книга Житомирського гродського суду (1643 р.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 10. 400 арк.

17. ЖК 12 Актова книга Житомирського гродського суду (1647-1648 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 12. 115 арк.

18. ЖК 13 Актова книга Житомирського гродського суду (1649-1650 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 13. 675 арк.

19. ЖК 14 Актова книга Житомирського гродського суду (1651-1652 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 14. 379 арк.

20. ЖК 17 Актова книга Житомирського гродського суду (1701-1713 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 17. 486 арк.

21. ЖК 4, 1 Актова книга Підкоморского суду Житомирського повіту Київського воєводства (1584-1644 рр.). Зберіг. у ЦДІАК України : ф. 4, оп. 1, од. зб. 1. 208 арк.

22. ЕСУМ Етимологічний словник української мови: у 7 т. / за ред. О.С. Мельничука. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.

23. ЛЗК Луцька замкова книга 1560-1561 рр. Транслітерований текст. Луцька замкова книга 1560-1561 рр. / підгот. до вид. В.М. Мойсієнко, В.В. Поліщук; відп. ред. В.В. Німчук. Луцьк, 2013. С. 149-507.

24. Лучик Лучик В.В. Етимологічний словник топонімів України / відп. ред. В.Г. Скляренко. Київ: ВЦ «Академія», 2014. 544 с.

...