Особливості структури назв замінників хліба в говірках Криворіжжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості структури назв замінників хліба в говірках Криворіжжя



Анотація

У статті проаналізована структура кількох говіркових номенів із суфіксом -аник(и) (- 'аник(и)). Назви були в ужитку на Криворіжжі в першій половині ХХ ст., їх використовували для називання млинців, випечених із сурогатів борошна, як замінників хліба. І хоча деривати з такими чи подібними морфемами зафіксовані в багатьох говірках української мови з різною семантикою чи відтінками значень, проте не цілком зрозуміло, чи є семантичний зв'язок між регіональними назвами замінників хліба з Криворіжжя та подібними словами в інших говірках і говорах. А значить, не маємо відповіді на питання, чи функціонують розглядані деривати з таким же значенням у суміжних або віддалених говірках?

Мета статті - встановити походження суфікса -аник(и) (- 'аник(и)) та з'ясувати, чи говіркові назви на Криворіжжі є виявом загальних процесів у розвитку лексики української мови ХІХ-ХХ ст., зокрема назв, пов'язаних із особливостями випікання хліба, різновидами борошна та якістю вже випеченого хліба, чи є наслідком дії якихось інших змін, результат яких за формою збігається з суфіксом -аник(и) (- 'аник(и)).

Аналіз назв, записаних на Криворіжжі, виконаний на основі широкого фактичного матеріалу, вилученого з різноманітних лексикографічних та етнографічних джерел. Установлено, що структура розгляданих іменників на Криворіжжі виказує логічний семантичний та формальний зв'язок із подібними іменниками, щонайскромніше, у гуцульських, буковинських, подільських та полтавських говірках, однак аналізовані назви в степових говірках довкола Кривого Рогу мають яскраво виражений говірковий характер, тому що назви замінників хліба в степових говірках Криворіжжя вирізняються серед номенів такого типу з інших говірок своєю семантикою, вказуючи не на суміш борошна з якимсь додатком, а лише на додаток замість борошна.

Проведений аналіз визначає перспективу подальших досліджень із метою визначення кількісного складу назв такого типу і точних меж ареалу поширення та специфіки побутування з погляду форми й семантики аналізованих номенів.

Ключові слова: степові говірки, назви хліба, назви коржів, замінники хліба, якісний хліб, неякісний хліб, суфікс -аник(и) (-'аник(и)).



STRUCTURAL FEATURES OF NAMES FOR BREAD SUBSTITUTES IN THE SUBDIALECTS IN KRYVYI RIH REGION

Abstract

The article analyzes the characteristic structural features of several dialects with the suffix -аник(и) (- 'аник(и)), which were used in Kryvyi Rih in the twentieth century to name cakes baked from flour surrogates as bread substitutes. And although derivatives with such or similar morphemes are recorded in many dialects of the Ukrainian language with different semantics or shades of meaning, it is not clear whether there is a semantic connection between the regional names of bread substitutes from Kryvyi Rih and similar words in other dialects and subdialects. Does this mean that we have no answer to the question of whether the considered derivatives with the same meaning function in adjacent or remote dialects?

The purpose of the article is to establish the origin of the suffix -аник(и) (- 'аник(и)) and to find out whether colloquial names in Kryvyi Rih are a manifestation of general processes in the development of Ukrainian language vocabulary of the 19-20 centuries, in particular, of names related with the peculiarities of bread baking, types of flour and the quality of already baked bread, or are they a consequence of some other changes, the result of which coincides in form with the suffix -аник(и) (- 'аник(и)).

The analysis of the names recorded in Kryvyi Rih was made with the involvement of a wide range of factual material extracted from various lexicographical and ethnographic sources. As a result, it was found that the structure of the considered nouns in Kryvyi Rih shows a logical semantic and formal connection with similar nouns, at least in Hutsul, Bukovinian, Podolsk and Poltava dialects. However, the analyzed names in the steppe dialects around Kryvyi Rih have a pronounced dialectal character: the names for bread substitutes in the steppe dialects of Kryvyi Rih differ from the names of this type from other dialects in their semantics, indicating not a mixture of flour with some additive, but only the additive instead of flour.

The analysis outlines the prospects for further research of this type in order to determine the quantitative configuration of such names, the exact boundaries of their area of distribution and specificity of their use in terms of form and semantics of the analyzed nouns.

Keywords: steppe subdialects, names of bread, names of cakes, bread substitutes, quality bread, low-quality bread, the suffix -аник(и) (- 'аник(и)).

структура назва хліб говірка



Вступ

Постановка проблеми. У східних говірках української мови побутують іменники, що мають у своєму складі суфікси -ик(и) або -аник(и), еник(и), на позначення різновидів випеченого хліба чи коржів, напр.: вівсяник, гречаник(и), маторженик(и) і под. На Криворіжжі (ширше - у степових говірках) зафіксовані подібні утворення з різною семантикою, що називають замінники хліба. Відповідно, стикаємося з питаннями, чи подібні регіональні назви субститутів випеченого хліба відомі іншим говіркам та на якій території ці назви побутують, і найголовніше, чи є формальний та/або семантичний зв'язок між назвами різновидів і замінників хліба або коржів?

Аналіз досліджень. Наукове вивчення безпосередньо говірок Криворіжжя, скільки знаємо, майже ніяких традицій не має. Праці етнографів та мовознавців ХІХ ст. подають матеріал із суміжних територій до Криворіжжя, наприклад, І. Манжура, І. Бессараба, Я. Новицький, С. Чернявська. У виданому в 1992 р. «Словнику говірок Нижньої Наддніпрянщини» В.А. Чабаненка та третьому томі Атласу української мови (2001) представлений з меншою чи більшою повнотою і матеріал з території довкола Кривого Рогу, однак цілком зрозуміло, що певна кількість елементів цих говірок просто залишилася поза увагою дослідників. Здається, назви субститутів хліба якраз і є таким елементом.

Мета статті - описати особливості структури назв, що позначають замінники хліба, у говірках Криворіжжя. Зокрема встановити походження суфікса -аник(и) (- 'аник(и)) та з'ясувати, чи говіркові назви на Криворіжжі є виявом загальних процесів у розвитку лексики української мови ХІХ-ХХ ст., зокрема назв, пов'язаних із особливостями випікання хліба, різновидами борошна та якістю вже випеченого хліба, чи є наслідком дії якихось інших змін, результат яких за формою збігається з суфіксом -аник(и) (- 'аник(и)).

Методи дослідження. У роботі застосовані традиційні для дослідження діалектної лексики описовий і порівняльний методи.

Виклад основного матеріалу

На Криворіжжі ми зіткнулися з кількома назвами, якими мовці літнього віку означують млинці або коржики, випечені з різних замінників борошна.

У Шестерні наратор говорить: а Шли ми і макуШаники оТо / не^и було ж хЛ'іба. Віктор Чабаненко в нижньонаддніпрянських говірках зафіксував ще номен кураЯник (кураЯничок) `коржик, випечений із борошна, в яке додано розтерте насіння кураю (Salsola L.)' [Чабаненко 1992, т. 2, с. 231]. Зауважимо, що подана в «Словнику говірок Нижньої Наддніпрянщини» форма однини належить укладачеві, адже в живому мовленні ці іменники мають форму множини: У голод - так і курайаники Шли, і усе, шо хоч'е^иш [Чабаненко 1992, т. 2, с. 231].

Очевидна річ, що іменники кураЯники, лободЯники та макушаники утворені за однією моделлю - іменникова основа і суфікс -аник (- 'аник)

- приблизно в той самий час (між 30 та 50 роками ХХ ст.), тому що фіксуємо ці іменники лише в спогадах про голод. Нинішня назва напівфабрикату «морк- вЯники» 'сирники з морквою' - пізніший витвір уже міської культури² [Кривий Ріг, магазини мереж «Гав- рилівські курчата» і «М'ясна мануфактура»].

Етнографічні записи ХІХ ст., зроблені І. Ман- журою на території Катеринославської губернії, зберегли назву жилЯники `коржи безъ масла' (що печуть в «жилавий понеділок», тобто перший день. Речення-приклади взяті «із журн.» та «з газ.» [СУМ-20, т 9, с. 127], оскільки в текстах газет та журналів наголосів нема, то наголошений голосний визначений за СУМ-11, - все це, здається, свідчить, що маємо справу зі штучним словом книжної мови. великого посту) [Драгоманов 1876, с. 22]. На жаль, місце наголосу тут не вказане, і хоча Михайло Левченко засвідчує наголос на другому голосному «наприм'Ьръ въ Каневском уізді, вмісто хліба ідятв - жилЯники (коржи изъ наквашеннаго (sic) ржаного тіста)» [Левченко 1875, с. 149], проте лексикографічні праці Михайла Комарова та Бориса Грінченка вказують наголос на кореневому голосному: жйлЯник, жйлавок (що печеть ся без масла і сала, в Жилавий понеділок) [УмСп, т. 2, с. 70], жйлЯник 'прісньїй коржъ изъ ржаной муки на воді, который пекутъ въ первый понедільникв велика- го поста. Харьк. и Кіев. г.' [Грінченко 1907-1909, т. 1, с. 484], а Євген Желехівський знає місце наголосу на суфіксі жилЯнйк 'корж ohne Butter vgl. [vergleiche. - М. В.] Жилавник' [Желеховский 1886, с. 223].

Можна, очевидно, здогадуватися, що номени лобод^|Яники, макушаники, кура^|Яники постали за зразком давніших іменників жилЯники і пшонЯни- ки, якщо це й справді так, то значить, слід говорити про окремий суфікс -аники (-'аники) для творення назв млинців або коржиків із субститутів борошна (лободЯники, макушаники) або з яким-небудь додатком (кураЯники і сирник морквЯники)\ Схоже, що розглядані деривати мають локальний характер, тому що південніше Кривого Рогу, у селі Мар'янському Апостолівського району Дніпропетровської області, зафіксована демінутивна назва у формі знахідного відмінка множини лапаЦ'онич'ки `оладки, випечені з борошна, що виготовлене з коріння очерету'. Початкова форма лапаЦ'оник утворена за допомогою суфікса -ик, пор. лапацон, лЯпацон `невдалий малюнок; невдало спечене чи сформоване тісто' [Мельничук 1952, с. 84] - «афективне утворення, пов'язане з дієсловом лЯпати 'бруднити; неохайно робити', лЯпанйна 'невміло, неохайно виконана робота'» [ЕСУМ, т. 3, с. 193].

Значно північніше (Переяславщина) засвідчені, крім іменника лободЯник[и. - М. В.] 'коржики з листя лободи' (Горбані) [СНСС, арк. 2], ще й деривати лип'Яники 'коржики з липового листя' (Горбані, Світанок, Хоцьки) [СНСС, арк. 2] (від *липЯник 'хліб з цвітом липи'?); мацЯники 'перепічка з полови, гнилої картоплі, мелених кукурудзяних качанів' (Пологи-Вергуни, Тарасівка) [СНСС, арк. 3] (від мацЯ [Шейковский 1883, с. 51] або маца 'пасхальний прісний хліб у євреїв' [ЕСУМ,

т. 3, с. 420]); половЯник[и. - М. В.] 'печиво з товченої полови з домішкою борошна' (Єрківці, Мала Окрім назви лободЯник 'хліб з лободою', українській мові відомий номен калйнЯник, калинник [Арандаренко 1849, с. 265; Чубинський 1877, с. 444; УмСп, т. 4, с. 181; Грінченко 1907-1909, т 2, с. 210] або каленик [Грінченко 1907-1909, т 2, с. 210] чи намишуваныкъ [Шишанкий- Иллич 1857, с. 33] називали 'хліб, спечений з ягодами калини'. К. Шейковський подав назву намишуваннык у статті тйсто без пояснення семантики [Шейковский, 1883, с. 51]. Номени калйнЯник та калйнник означу-вали також і `пиріг з калиною' [УмСп, т. 3, с. 37; Грін-ченко 1907-1909, т 2, с. 210]. За словами дослідника, «хлібт отъ этихъ ягодъ бываетъ кисловатъ - но довольно вкусенъ» [Шишацкий-Иллич 1857, с. 33]. Каратуль, Стовп'яги, Циблі) [СНСС, арк. 3] (пор. «Полывняный хлибъ - не голодъ, а пасочная сорочка - не нагота» [Шишацкий-Иллич 1857, с. 60] та «5355. Половъяний хліб не голод, а пачосняя сорочка не нагота. Збр. Лаз., Житомирщина. - М. В.]» [Номис 1864, с. 103]).

Пошук додаткового матеріалу дозволив з'ясувати, що в суміжних зі степовими говірках відомі іменники маторжаник знев. `корж, погана хлібина' [Мельничук 1952, с. 85], `дуже простий, не зовсім доброякісний корж' [Ващенко 1960, с. 58]; горохляник `корж з тертим горохом' [Мельничук 1952, с. 77] та картофл^яник `корж з муки і картоплі' [Мельничук 1952, с. 82].

Для назви хрустяник, хрустік `тонко розкачаний і сухо спечений корж із цілим конопляним насінням' [Мельничук 1952, с. 96], мабуть, можемо відзначити заміну первинного суфікса -ік (у Кривому Розі відомий жаргонізм х^руст'іки `гроші') вторинним -яник, що свідчить про певне поширення суфікса, наголос на першому складі виказує польське походження слова хруст [ЕСУМ, т. 6, с. 216-217] ~фруст [Шейковский, 1883, с. 50]. Варіювання у складі суфікса голосних и та і для піденноподільських говірок - звичне явище, пор. малисник `здобний корж з кукурудзяної муки (на молоці)' ~ маліснік `налисник' [Мельничук 1952, с. 85]. Зміна першого приголосного для іменника налисник - результат деетимологізації [ЕСУМ, т. 4, с. 33-34] назви, запозиченої з польської або чеської мов налісники [ЕСУМ, т. 4, с. 34] У ХІХ ст. функціонував український відповідник до цієї назви «на Вознесенье містами обідають иск-лючительно налистниками, (носящими тогда странное названіе - Божі онучі)» [Левченко 1875, с. 149], налыс- ныкы, або божи онучи [Шейковский 1883, с. 50-51]..

Південноподільська форма іменника жилавник `прісний корж' [Мельничук 1952, с. 79] утворена від прикметникової основи також за допомого суфікса -ик, (пор. жылянык [Шейковский, 1883, с. 50]). Відзначимо, що на поширеність в українській мові цього іменника вказують словотвірні форми, напр.: жиляник, жилавок [УмСп, т. 2, с. 70] і діалектні жилавець 'вид печива; твердий хліб', жилавник 'вид печива; прісний корж', [...] жиляник 'корж' [ЕСУМ, т. 2, с. 197] Чужомовні назви катлама `прісньїе коржи, жареные.

Поданий матеріал, на наш погляд, дозволяє ствердити, що в степових говірках Криворіжжя суфікс -аники (-'аники) у 30-50 рр. ХХ ст. слугував переважно для утворення назв млинців, випечених із сурогатів борошна. У подільських говірках деривати з таким суфіксом вирізняються, по-перше, семантикою, оскільки ці назви позначують не млинці, а `корж' чи `погану хлібину', по-друге, місцем наголосу, що може виступати або на суфіксальному голосному (маторжаник та картофл^яник), або на кореневому - іменники горохляник, хрустяник (хрустік), пор. форму з Лохвицького повіту сколотяник `лепешка (корж) на пахтаньі (сколотинах)' [Грінченко 1907-1909, т. 4, с. 139].

Іменник маторжаник -- «не зовсім ясне складне утворення» [ЕСУМ, т. 3, с. 367]. «Етимологічний словник української мови» відповідно до позначок в академічному тлумачному словнику [СУМ-11, т. 4, с. 603, 652] визначає первинним нормативний іменник макорженик 'корж із маком', а форми маторженик [ЕСУМ, т. 3, с. 367] матаржани, матаржин [ЕСУМ, т. 3, с. 411] і моторженик [ЕСУМ, т. 3, с. 523] подає як діалектні та, слід думати, другорядні та/або вторинні. Проте доступний фактичний матеріал дозволяє ствердити, що лексикографічні праці ХІХ ст. принаймні для північної та західної частини української території насправді першою фіксують назву маторженикъ 'общее названіе всякаго рода испеченыхь сухихъ лепешекъ, коржовъ, пирожковъ книшовъ. и проч.' (sic) [Закревский 1861, с. 394] (відзначимо, що опис семантики передбачає для іменника граматичну форму множини, а не однини, тобто, найвірогідніше, упорядник мав справу з формою маторженики), маторженик 'Geback, Zwieback' [Желеховский 1886, с. 430]. Борис Грінченко додає ще форму моторженик [Грінченко 1907-1909, т. 2, с. 449]въ бараньемъ смальці (чабанское блюдо)' [Манжура, у якій заступлення голосного а звуком о, можливо, вказує на відштовхування від «акання»1890, с. 189; ЕСУМ, т. 2, с. 405], мандзар `корж з муки і <sup>зелені (цибулі, бурячиння і т п.)' [Мельничук, 1952, с. 85] (`круглий пиріг з різним начинням: сиром, кабаком, буря- ком тощо' [Москаленко, 1958, с. 50; ЕсУМ, т 3, с. 379- 380]) та</sup> пліяцок `низької якості корж, перепічка' [Мель- <sup>ничук, 1952, с. 89],</sup> плецик `невеличкий коржик, спечений ^{борошна в суміші з потертою макухою, картоплею' [Москаленко, 1958, с. 59; ЕСУМ, т 4, с. 464], зрозуміло, до уваги тут не беремо.}. Якщо це справді так, то, значить, на початку ХХ ст. форма проникала до середньонаддніпрянських говірок (чи не тому словники Павла Білецького-Но- сенка та Михайла Левченка не подають назву?). Слушність нашої думки, ймовірно, підтверджує фіксація у говірках Наддніпрянщини в другій половині ХХ ст. «в окремих, поодиноких випадках» номена моторжаники [Ващенко 1968, с. 27] (у Алфавітному покажчику, мабуть, помилково поданий іменник маторжаники [Ващенко 1968, с. 71]). Трохи згодом на Нижній Наддніпрянщині записана форма маторженик `коржик із яким-небудь додатком': У голод пе<sup>и</sup>кли коржики с курайём і казали на йіх маторженики [Чабаненко 1992, т. 2, с. 275] (про зміну суфіксального голосного а ~ е мова далі). На Криворіжжі номен маторженики відомий зі значеннями `блКни так'і погаРен'к'Г [Олексіївка] або 'коржики з ор'ої ш'ч'ириц'Г [Шестірня]⁸.

Сказане підштовхує до думки, що іменникові форми маторжаники ~ моторжёники до степових і середньонаддніпрянських говірок, імовірно, привнесені. Побутування назв маторженики `коржики с курайем' [Чабаненко 1992, т. 2, с. 275] і кураЯник (кураЯничок) `коржик, випечений із борошна, в яке додано розтерте насіння кураю (Salsola L.)' [Чабаненко 1992, т. 2, с. 231] також може підтверджувати наш здогад.

Нормативний номен макоржёник 'корж із маком' [СУМ-11, т. 4, с. 603] в обстежених джерелах з'являється, якщо не помиляємося, лише в 1894 році у «Словарі росийско-українському» Уманця та Спілки, де в українській частині гасла кушанье вказані без паспоризації макоржёники 'різані яблука, спечені в яйцях' [УмСп, т. 2, с. 63]. Словникові статті лепёха, лепёшка [УмСп, т. 2, с. 70] та пирогъ [УмСп, т. 3, с. 37] форм макорженик, маторженик, зрозуміло, не подають. Семантика назви макоржёники 'різані яблука, спечені в яйцях', думаємо, близька до значення іменника маторжёникъ 'общее на- званіе всякаго рода испеченыхъ сухихъ лепешекъ, коржовъ, пирожковъ книшовъ. и проч.' [Закревский 1861, с. 394] та 'Geback, Zwieback' [Желеховский ⁸ У новому виданні тлумачного словника іменники макоржёник та маторжёник подані лише з семантикою 'корж із маком; маківник' [СУМ-20, т. 8, с. 400; 535], хоча дві ілюстрації у словниковій статті суперечать такому тлумаченню: Що було їстівне, все господиня змішала докупи і виліпила маторженики (В. Барка) та Прига-дуєш маторженики? І борщі з лободою? (В. Стус). Далі в тексті В. Стуса Кукурудзяне поле матері / з квасолею й картоплями? / Культпоходи по колоски, / хованки від об'їздчиків? [Стус 1970, с. 139]. Пор. відповідь Кляць- кої Поліни (1940 р. н.) на питання про маторженики: ми собирали Місл'а вої'ни / колодоч'ки Місл'а комбата // ^т'іки далеко од нас буу комбат ми собирали колобоч'ки босими Яожич'ками по стирд'і ходили / насобирували / дома йіх те^ире^ибили провівали зирЯо / і у бат'ка буМи так нази вау він жорна / камн'і // камін' до камін'тре ^{мо лоли ту / кру пу во на ни бу ла му койу шоб му койу во да брла / ^мама дамісювала і пикда та Мі коржич'ки на ч'ири1} н'і в пі¹ ч'і // і ми цим спа¹ салис ' / і ни М'іки цим [Новогригорівка Перша Долинського району Кірово-градської області] та семантику назви на Переяславщині маторжаник 'корж з полови, сушених картопляних луш-пайок, цвіту акації, конюшини, буряків, осикового, бере-зового листя, насіння льону, конопель, цукрових буряків, квасолі, макухи' (Виповзки, Воскресінське, Горбані, Коз-лів, Мала Каратуль, Пологи-Вергуни, Пологи-Чобітьки, Стовп'яги, Студеники, Сомкова Долина, Хоцьки) [СНСС, арк. 3].

Значення 'корж із маком' [СУМ-20, т 8, с. 400; 535] для назви маторжёник є вторинним, здається, власне семантика і зумовила зміну форми маторженик на макоржёник. З такого погляду форма матержанык [Шейковский 1883, с. 51] є, найвірогідніше, результатом зближення з іменником матер. Обидві зміни засвідчують недавній характер назви. 1886, с. 430]. У 1913 році був надрукований рецепт приготування макоржёншлв: слід узяти «яблука, почистить і порізать на кружалки, умочувати у тісто і смажити на сковороді на маслі або на смальці» [Клиновецька 1913, с. 64]. Зміна у значенні, напевне, теж виказує новожитній характер слова. Показово, що Борис Грінченко не паспортизує слово макоржёник 'коржъ съ макомъ' [Грінченко 19071909, т. 2, с. 400].

Цілком очевидно, що значення 'різані яблука, спечені в яйцях або 'в тісті' та 'общее названіе вся- каго рода испеченыхъ сухихъ лепешекъ, коржовъ, пирожковъ книшовъ. и проч.' заперечують можливість виведення іменника макоржёник з основ слів мак і корж [ЕСУМ, т. 3, с. 367]. До того ж у буковинських говірках функціонує застаріла форма маторжаник, семантика якої `корж із маком' [СБукГ, с. 281], поза всякий сумнів, вторинна⁹.

На нашу думку, зазначене вище вказує на секундарний характер форми макоржёник, оскільки назва, на наш погляд, є результатом народної етимології, пор. звичні маківник (^ *такоуьшкъ [ЭССЯ, с. 147]) і маковик 'лепешка изъ меду и маку' [Грінченко 1907-1909, т. 2, с. 399] та маківник 'коржик з маком та медом', маковик 'маківник' і діалектні маковник 'маківник', мачанник 'пиріг з маком', мачник 'маківник' [ЕСУМ, т. 3, с. 364]. Ясна річ, що серед цих іменників номен макоржёник - занадто складне пізнє утворення, тому думка про постання іменника макоржёник у результаті стягнення давнішого *макокорженик або мак і *ржаний `житній' [ЕСУМ, т. 3, с. 367] потребує перегляду. Здається, так само слід уточнити тлумачення іменників макоржёник та маторжёник у літературній мові, замість 'корж із маком; маківник' [СУМ-20, т. 8, с. 400; 535] має бути '1. дуже простий, не зовсім доброякісний корж. 2. корж із маком'¹⁰.

У другій половині ХХ ст. назву маторжаник дослідники фіксують зі значенням `корж, погана хлібина' [Мельничук 1952, с. 85], `дуже простий, не зовсім доброякісний корж' [Ващенко 1960, с. 58], `оладок, корж(ик), спечений переважно з недоброякісного борошна' [Сизько 1990, с. 52]. Причому в говірках південно-східної Полтавщини побутують паралельні форми маторжаник і маторженик [Сизько 1990, с. 52]. Ці ж дві форми відомі і буковинським говіркам, Зиновія Клиновецька подала два різні рецепти макоржёниюв, пор. № 382, 469 та № 837, згідно з яким у тісто треба «покласти маку до смаку і вироблять коржи-ки» [Клиновецька 1913, с. 132], тобто назви макоржёники тут означують і 'яблука в тісті', і 'корж з маком'. Назва макорженик / маторженик є синонімом до шулики, напр.: «коржи с маком или, что то же, шулыкы» [Свидницький 1985, с. 537-538], коржи (медови шу-лики) [Чубинский 1877, с. 445]. Див. шуляки та мако-вники [Арандаренко 1849, с. 268, 269], шулики [В. Щ. 1899, с. 296], шулики [Клиновецька 1913, с. 63, № 381] і маковныки [Маркевич 1860, с. 168]. У комедії «Вуси» М. Кропивницького дві поміщиці радяться, «що б таке з солодкого додати до обіду? ... Зробіть шулики з медом або маковники» [Кропивницький, т. 5, с. 63]. На Над-дніпрянщині назви «мнишики, маковики, балабушки, моторжаники» - різні іменники [Ващенко 1968, с. 27]. але тут голосні пов'язані з різною семантикою, пор. маторжаник заст. `корж із маком' та маторженик знев. `недоброякісне печиво, корж' [СБукГ, с. 281]. На Одещині іменник матаржани функціонує зі значенням `печиво з борошна і домішки лободи та інших трав. Таке печиво виготовлялось у голодні роки замість хліба' [Москаленко 1958, с. 50]¹¹. Можемо, отже, думати, що форма з «суфіксальним» голосним -а- поширеніша на південному заході, а з голосним - е- - на північному сході та заході української території. Якщо взяти до уваги, що семантика `недоброякісне печиво, корж' (або неякісний корж) постала як похідна щодо `корж із маком' (або якісний корж) [СБукГ, с. 281], то, відповідно, й голосний -е- має бути вторинним.

Схоже, що фактичний матеріал підтверджує наш здогад: назву матаржин як варіантну до основної пуґачі записав Володимир Шухевич у 1899 році в Жаб'ю на Гуцульщині Відзначимо, що елемент значення `домішки лободи та інших трав' представлений у говірках Нижньої Над-дніпрянщини як маторженик `коржик із яким-небудь додатком' [Чабаненко 1992, т. 2, с. 275], пор. північне зна-чення `пирожки' [Закревский 1861, с. 394], відповідно, розвиток семантики до 'різані яблука, спечені в яйцях' [УмСп, т 2, с. 63] або 'в тісті' [Клиновецька 1913, с. 64] видається цілком логічним. Пор.: набирають лїтом усякої закришки, поварять її трохи, сцїдять, потовчуть макогоном, перемісять з кукурудзяною мукою і печуть як хлїб; пуґачі дуже запашнї [Шухевич 1899, с. 144], тобто мова про сезонну страву (лїтом), випечену як хлїб. У Словарі української мови Бориса Грінченка стверджено, що матаржин 'родъ хліба изъ кукурузной муки съ зеленью' [Грінченко 1907-1909, т. 2, с. 409]., а в середині ХХ ст. на Одещині зафіксований множинний іменник матаржани (мн.) `печиво з борошна і домішки лободи та інших трав' [Москаленко 1958, с. 50]. Семантика обох форм, без найменшого сумніву, свідчить, що маємо справу з територіальним поширенням того самого слова.

Очевидна річ, що зсув семантики від 'корж' до 'печиво' або 'коржик, млинець (оладок)' відбувався на територіях, де розрізняли корж і хліб. Простіше кажучи, якщо в Карпатах корж - це хліб, то на рівнинах поняття хліб і корж сильно різняться Михайло Левченко в 1875 р. виділив на території України полоси «ржанаго хліба», «пшеничнаго хліба» і «кукурузы» [Левченко 1875, с. 145-146]. Пізніше цю дум-ку підтримував і Хведір Вовк: «хлібт. какъ основная пища массы населенія, далеко не одинаковъ на пространстві Украины, но является очень разнообразнымъ въ зави-симости отъ містньїхь условій. [...] на югі Екатеринос- лавской г., въ Херсонской, Таврической и на Кубани ідять хлібъ исключительно білий - пшеничный. Въ нЪкоторыхъ м^тностяхъ Галиціи наприм. у бойковъ ніп> ни ржано-го, ни пшеничнаго хліба, а главную пищу составляютъ лепешки и похлебка изъ овсяной муки, что въ голодные годы случалось въ старину и въ Кіевской землі, гді напр. въ 1413 г. бідщіе употребляли въ пишу овсяные хліби [.] Лемки на высотахъ Карпатъ [.] питаются вм. хліба ячменными, лепешками. По берегамъ Дністра въ Подоліи и Бессарабіи вмісто хліба ідять кукурузную мамалигу, которая подъ именемъ кулеші составляете, главную пищу и гуцуловъ» [Волков 1916, с. 506]. (приказка зі степових говірок Писля коржа нападе иржа [Бессараба 1916, с. 506]), що, власне, і зумовлює семантичний перехід од корж до печиво ~ корж(ик) ~ млинець /блин(ець) (оладок).

У структурі назви відзначимо первинний «суфіксальний» голосний -а-, оскільки в гуцульських говірках форма матаржин - результат фонетичної зміни етимологічної форми матаржан (вірогідно, чужого походження?). Нині в гуцульських говірках функціонує назва матаржЄник (матрожЄник) 'печений корж з картоплі і кукурудзяної муки' [ГуцГ, с. 121]. У буковинських говірках укажемо застарілий іменник маторжаник `корж із маком' (тобто якісний корж) та пізніший маторженик (зневажливо) `недоброякісне печиво, корж' [СБукГ, с. 281] (або неякісний корж). Для подільських засвідчена форма матержанык [Шейковский 1883, с. 51].

Назва матаржани, слід думати, була увиразнена демінутивним суфіксом -ик-, що відображає перехід у значенні від 'корж' до 'печиво'. Нова форма матаржаники поширювалася на північ української території, де, вірогідно, і відбулося вирівнювання суфікса -аник на поширеніший -еник, пор. формулу рахунку до дитячої гри «в жмурки»: еники-беники їли вареники [...]та іменник вареникъ (вареники) 'пирожокъ съ сыромъ, вареной, а не печеный, который Тдятъ горячій съ масломъ и смітаной(!)' [Б.-Н., с. 68] Принагідно вкажемо, що в говірках південно-східної Полтавщини `невдало випечений хліб' означують, крім іменника буцик [Сизько 1990, с. 14] (пор. на Криворіж-жі назву буц ^ буцик ~ б^ценик), ще й номеном ліпеник [Сизько 1990, с. 50]. У говірках нижнього Подністров'я подібна назва має цілком іншу семантику, пор.: ліпах `плитка з коров'ячого гною, перемішаною з соломою чи половою; використовується як паливо' [Дзендзелівський 1958, с. 46], л'іпах `кирпич з гною на паливо' [Москален-ко 1958, с. 49; ЕСУМ, т 3, с. 238], про форму назви ще див. [Вербовий 2019, с. 359-360].

На Переяславщині побутувала назва ляпеники 'млинці з тертих буряків, товченого сухого цвіту конюшини, зе-леного жита з невеликою кількістю борошна' (Тарасівка, Циблі) [СНСС, арк. 2].. Відповідно, маємо справу з північною секундарною формою маторженик(и) [Закревский 1861, с. 394; Же- леховский 1886, с. 430] та південною первинною матаржани [Москаленко 1958, с. 50]. Розрізнення двох форм, як думаємо, пояснює причину варіювання в буковинських говірках і голосних, і семантики для назв маторжаник (заст.) `корж із маком' та маторженик (знев.) `недоброякісне печиво, корж' [СБукГ, с. 281].

Таким чином, номен маторжаник (знев.) [Мельничук 1952, с. 85] в південноподільських говірках поєднує (первинні) південну форму і значення `корж' та вторинну семантику (північну?) `погана хлібина', оскільки далі на північний схід назва маторженик(и) виступає зі значенням `бл'кни такі погакен'к'Г чи 'коржики з о^ц'ої ш'ч'крицТ [Криворіжжя], `дуже простий, не зовсім доброякісний корж' [Ващенко 1960, с. 58], маторженик (ма- торжаник) `оладок, корж(ик), спечений переважно з недоброякісного борошна' [Сизько 1990, с. 52] та маторженик `коржик із яким-небудь додатком' [Чабаненко 1992, т. 2, с. 275].

Значення `погана хлібина' на Поділлі для аналізованих назв свого часу відзначив Анатолій Свидницький у статті «Прошлый быт православного духовенства» (1869): «Хлеб в большей части случаев заменялся сухарями, которые любили есть с борщом и просто смочивши водою, а потом посоливши. В крайних случаях, когда не было сухарей и ржаной или пшеничной муки, ели просяныки, ячминныки, вивсяныки, горохвьяныки или, по другому произношению, горохмяники (sic) и малай. Это хлеб из муки просяной, ячной, овсяной, гороховой и кукурузной. Первые три рода хлеба сносны, ячный только слишком сладок, а овсяный кисловат; но надо быть крайне несчастным, чтобы есть горохмянык и малай, особенно черствые. Как вкус их, так и запах неприятные, и не хватает слюны во рту, чтобы, достаточно для прохода в глотку, смочить кусок. Утомишься, пережевывая, а того и жди, что подавишься» [Свидницький 1985, с. 538]. Важлива деталь, що «просяныки, ячминныки, вивсяныки, горохвьяныки [...] и малай» їли «в крайних случаях, когда не было сухарей и ржаной или пшеничной муки» [Свидницький 1985, с. 538], тобто мова про замінники «нормального» для мешканців цієї території хліба, пор. ще «убогие люди при недостатка употребляютъ хлЪбъ изъ ячной и просяной муки, называемый ячниками и просяниками» [Арандаренко 1849, с. 265].

Підтверджують сказане і приказки, напр.: «Не клады ячнойи лусты, а клады пшеничне слово. (Новгородъ-сЪв. у.)» [Шишацкий-Иллич 1857, с. 50], «1213. Колы пшеныцяуродыть, то гречка не годыть. Оз.[юмський повіт. - М. В.]», «1216. Роды, Боже, жыто гоже, а безъ гороху - прожывемъ по троху. Нрыл.[? повіт. - М. В.]» [Комаров 1890, с. 97], «12098. Голодному и вівсяник добрий» (без паспортизації) [Номис 1864, с. 237] та «14115. Малаю, малаю (малай хліб з горохового борошна. Кор. Див. № 7570), я тебе за хліб не маю (казав Циган як добре жилося!). Кор.» (місто Короп в Кро- левещині) [Номис 1864, с. 277]. В українській мові іменник малай - румунізм за походженням [ЕСУМ, т. 3, с. 369]. Цікаво вказати, що на українській території семантика номена змінюється з півдня на північ від 'хлЪбъ изъ кукурузы' до хліб із 'гороху' або 'проса' Пор. північну форму малай 'просяной хлібь' [Войцехович 1823, с. 306] та південну з Полтавщини малай 'хлібь, спеченный изъ муки турецкой пшенички (кукурузы)' [Б.-Н., с. 219] і з Поділля малай 'кукурудзя-ний хліб; круг білої глини' [Мельничук 1952, с. 85] і про- сяники «хлеб из муки просяной» [Свидницький 1985, с. 538]. та виникає вторинне значення 'вообще плохо выпеченный хлЪбъ' [Грінченко 1907-1909, т. 2, с. 400]. До білоруської мови назва потрапила з української, тому закономірно зберігає українську семантику 'недапечаны хлеб' та представляє власне білоруську 'хлеб з грэцкай мукі', 'маленькая булач- ка', 'булачка з вотруб'я для прыгатавання квасу', 'дранікі' [ЭСБМ, с. 183].

Номен вівсяник відомий українській мові ХІХ ст. з чотирма значеннями: овсяная лепёшка, о.[всяный. - М. В.] супъ = вівс\яник [УмСп, т. 2, с. 226], вівсяник '1) овсяный хлЪбъ. 2) названій лошади въ загадкі' [Грінченко 1907-1909, т. 1, с. 203]. Як назва хліба іменник цілком логічно вживаний у формі однини «12098. Голодному и вівсяник добрий» [Номис 1864, с. 237], пор. лободЯник заст. `хліб з лободою' [СУМ-11, т. 4, с. 536; СУМ-20, т. 8, с. 263]. Множинну форму вівЯяники зі значенням 'корж(ик), печиво, оладки' в обстежених текстах ми не виявили. Варіанти народної загадки з Поділля [Шейковский 1861, с. 164], Брацлавщини та Воро- ніжщини подають форму вівсяники, а з Глухівщині - овсяники 'коні' [Номис 1864, с. 294].

У 1972 році Василь Стус (народився на Вінниччині) написав вірш «Тюремних вечорів смертельні алкоголі», увівши до тексту іменник глевтя- ники, утворений не за назвою борошна, а за якістю вже випеченого хліба: а сто мерців, круг серця сівши, ждуть / моєї смерти, а своєї волі. /1 день при дні глевтяники жують, / аби не вмерти і аби не жити [Стус 2008, с. 198]. Дериват, зрозуміло, утворений за допомогою суфікса -яники, що його можна виділити зі складу давніших назв різновидів хліба просяники, вівсяники, горохвяники (пор. «пресный [...] -ный хлеб - прісний хліб, пріснЯк (-ка), пріснЯник» [РУС, т. 3, вип. 2, с. 465]).

Іменник картофлЯник `корж з муки і картоплі' [Мельничук 1952, с. 82] виник у результаті приєднання суфікса -ик до основи прикметника картофл<sup>|</sup>яний [Мельничук 1952, с. 82]. Варіювання місця наголосу в прикметнику пов'язане, очевидно, з різними територіями побутування форми, пор.: картопляний `картофельный' [Грінченко 1907-1909, т. 2, с. 223]. Літературна форма іменника відрізняється семантикою від говіркової форми картопл^|яник `1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.). 2. Те саме, що дерун" [СУМ-11, т. 4, с. 112; СУМ-20, т. 6, с. 782].

Словник Бориса Грінченка фіксує (у Київській губернії) іменник картопл^|яник і (в Лохвицькому повіті) номен картоплище з семантикою `місто, съ котораго снять картофель, а также и вообще місто, употребляющееся для посадки картофеля' [Грін- ченко 1907-1909, т. 2, с. 223] Укажемо також номен конопляник 'місце, на яко-му ростуть коноплі' в описі рослини «294. Gagea pusil- la. Schult. Гусинець, гусятникъ. Весною выпускаютъ гусенятъ на коноплянники, гдп это растеніе, со-ставляющее ихъ любимую пищу, растётъ въ большомъ количествп» [Рогович 1874, с. 123]. Пор. полов'яник 'місце, куди зсипають полову' [Грінченко 1907-1909, т. 3, с. 286; ЕСУМ, т. 4, с. 496] та половень 'половникъ, сарай для половы' [Манжура 1890, с. 189].. Значення `лепешка, котлета' з'являється у третьому виданні словника «картоплЯник `1) картоплище. *2) лепешка, котлета из картофеля, картофельной муки. Пир. у., Конон. Звен. у.'» [Грінченко 1928, с. 27], тобто семантика, що нас тут цікавить, недавня за походженням. Ще пор. картопляники 'родъ кушанья изъ растертаго картофеля съ различными другими спеціями' і картоплЯнка 'самогонная водка изъ карто- феля' [Яворницький 1920, с. 339] Так само «кукурузный, кукурузовый ... -ная водка - кукурудзянка» [РУС, т 2, вип. 1, с. 381]. та нове книжне картоплянка 'картопляна юшка' [СУМ-20, т. 6, с. 782], утворене, безперечно, за зразком давнішої назви лободЯнка 'страва з лободи' [Маркевич 1860, с. 156-157; Чубинский 1877, с. 439; СУМ-11, т. 4, с. 536], ще «І. овс|янка - 1) (суп из овсяной крупы) вівсЯнка» [РУС, т. 3, вип. 1, с. 43] і «о.[всяный. -М. В.] супъ = вівсЯник» [УмСп, т. 2, с. 226].

Західним українським говіркам відомі назви: конфе^ряник 'родъ лепешки изъ картофеля и сыра' (конферя 'картофель') [Грінченко 1907-1909, т. 2,с. 279], мандебуряник 'хлЬбъ изъ муки и картофеля, называемого мандебурка' [Грінченко 1907-1909, т. 2, с. 403], ріп'яник 'коржъ изъ кукурузы и картофеля' [Грінченко 1907-1909, т. 4, с. 24] (покликанням на Івана Верхратського та Є. Желехівського).

До давніших за походженням назв, очевидно, належать номени горохляник `корж з тертим горохом' [Мельничук 1952, с. 77] та гречаник. Доступний до розгляду матеріал спонукає до думки, що в північно-східній частині України назва горохляник побутувала зі значенням `хлЪбъ гороховый, лепешка' [Афанасьев-Чужбинский 1855, с. 367], горохвяник `гороховый хлЪбъ' [УмСп, т. 4, с. 181]. З погляду семантики мова тут, очевидно, не про хліб і корж, а про хліб у формі коржа, оскільки, випікаючи горохляник, селяни клали тісто ложкою на листок капусти, відповідно, «величина гороховиковъ обыкновенно съ чайное блюдечко» [В. Щ. 1899, с. 297] (Слобожанщина, Куп'янський повіт). У творах Г. Квітки-Основ'яненка назва горохв'яник означає 'лепешку из гороха' [Грінчен- ко 1907-1909, т. 1, с. 315], 'млинець з горохового борошна' [СмтКО, с. 288], у степових говірках горохвяник 'пирогъ съ горохомъ печеный, въ коемъ края закруглены и слеплены, а въ середині виденъ горохъ' [Яворницький 1920, с.156] і в подільських горохляник `корж з тертим горохом' [Мельничук 1952, с. 77].

Відносні прикметники від іменника горох [СУМ-11, т. 2, с. 137] у північних говірках мали наголошеним кореневий голосний, напр.: горохъяный [Афанасьев-Чужбинский 1855, с. 367], а в степових - суфіксальний: горохЯъяный [Бессараба 1916, с. 536]. Форма з наголосом на корені горохляний [Чабаненко 1992, т. 1, с. 245] на Нижню Наддніпрянщину потрапила, як думаємо, з полтавських говірок, пор. іменник горохвяникь 'изъ гороховой муки спеченый столбчикъ, которой Ьдятъ съ постнымъ масломъ' [Б.-Н., с. 104]. Таким чином, у степових говірках сподівана форма відприкметникового іменника має бути *горохЯъяник! Цікаво, що протиставлення форм за наголосом і семантикою, здається, фіксує Михайло Комаров, пор.: «гороховый х[лЬбъ. - М. В.]. = горохвяник» [УмСп, т. 4, с. 181] та «пирогъ = пиріг [...] з горохом - горохоЯяник» [УмСп, т. 3, с. 37].

Хоч у західних говірках української мови прикметник і утворений за допомогою суфікса -ов-, напр.: гороховляний `aus Erbsen, Erbsen' [Желе- ховский 1886, с. 154], проте іменник гороховяник у словнику Комарова, найвірогідніше, відображає вставний голосний, що має розірвати сполуку приголосних -хвй-, ще пор.: моркв'яний, [морковий, морков'яний] [ЕСУМ, т. 3, с. 514]. Інший спосіб уникнути збіг консонантів - спрощення: горохвяник, горохв'яник, горох'яник [СмтКО, с. 288] та горох'яний 'горохвяний' [ЕСУМ, т. 1, с. 572].

Номен гречаникъ, хлЬбъ изъ гречневой муки [Афанасьев-Чужбинский 1855, с. 368] представлений у текстах ХІХ ст. здебільшого паралельно з назвою стовпець, напр.: «гречневикъ = 1. гречаник, стовпець» [УмСп, т. 1, с. 164], «греч- невики (разнаго вида хлЬбъ изъ гречневой муки) - гречаники, гречаниі стовпці» [Левченко 1874, с. 29], «(гречневый х.[лЬбъ. - М. В.]) -- гречаник, стовпець» [Левченко 1874, с. 173], «гречневый х. = гречаник, стовпець. С. Л.» [УмСп, т. 4, с. 181]. Причому нова назва гречаник, як свідчать джерела, витісняла стару стовпець [Маркевич 1860, с. 161], пор.: «стовпець - гречневикъ; столбикъ» [Павловский 1818, с. 59], «гречневики (разнаго вида хлЬбъ изъ гречневой муки) - гречаники, гречаниі стовпці» [Левченко 1874, с. 29], «(гречневый х.) -- гречаник, стовпець» [Левченко 1874, с. 173], «гречневикъ = 1. гречаник, стовпець» [УмСп, т. 1, с. 164], «гречневый х. = гречаник, стовпець. С. Л.» [УмСп, т. 4, с. 181].

У полтавських говірках ХІХ ст. назва стовпець вказувала і на горохляник `изъ гороховой муки спеченый столбчикъ, которой Ьдятъ съ постнымъ масломъ' [Б.-Н., с. 104], і на гречаник: стовпець `столбчикъ. Гречневикъ, спеченный изъ гречневой муки съ поснымъ(!) масломъ' [Б.-Н., с. 342]. Найвірогідніша причина полягає в тому, що обидва різновиди хліба випікали з рідкого тіста, яке селяни на Слобожанщині набирали ложкою (для горохляників) [В. Щ. 1899, с. 297] та ополоникомъ (для гречаників) [В. Щ. 1899, с. 278]. Заможні люди стовпці випікали у кухликах: «повымазывать кухлыки постнымъ масломъ, поналивать ихъ тЬстомъ и поставать (sic) въ печь, чтобъ пеклось. [...] Кухлыкъ есть стаканчикъ глиняный съ полудой, иміющій дно уже краевъ» [Маркевич 1860, с. 161].

Степові говірки, суміжні з Криворіжжям, як видається, такої диференціації не знали гречаныкы `гречневые хлТбцы' [Бессараба 1916, с. 536]. Відзначимо, що іменник має форму множини гречаныкы, оскільки тут мова не про хліб, а про `хлЬбцы' [Бессараба 1916, с. 536], раніше Михайло Левченко зафіксував у своєму словнику форми гречаник `гречневый хлТбъ' [Левченко 1874, с. 173] і (разнаго вида хлЬбъ изъ гречневой муки) `гречаники' [Левченко 1874, с. 29].



Висновки

Проаналізований матеріал дозволяє ствердити, що іменники кура^|яники, лободЯники та макушаники утворені за допомогою складного суфікса -аник(и) (-'аник(и)), що виник у результаті приєднання іменникового суфікса -ик до прикметникових основ із суфіксом -ан (-'ан). В українській мові ХІХ ст. подібні деривати виступали переважно назвами хліба, випеченого з відповідного борошна, і функціонували здебільшого у формі однини в північній частині української території (наприклад: вівсяник, горохвяник, гречаник і под.). Оскільки такі іменники означували різновиди хліба, випеченого як замінник хліба з житнього чи пшеничного борошна, то закономірно, що аналізовані назви були пов'язані з неякісним хлібом чи його субститутом - коржем.

У степових говірках (зокрема на Криворіжжі) семантика й форма іменників жиляники, пшонЯник(и), маторжёники послужила цілком закономірною основою для виникнення у 30-50 рр. ХХ ст. регіональних дериватів на позначення млинців або коржиків із сурогатів борошна (лободЯники, макушаники, кураЯники).



Назви населених пунктів

Лозоватка Криворізького району Дніпропетровської області

Новогригорівка Перша Долинського району Кіровоградської області

Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області

Олексіївка Криворізького району Дніпропетровської області

Шестірня Широківського району Дніпропетровської області



Література

1. Арандаренко Н. Пища крестьян. Записки о Потавской губернии. Полтава: типография губернского правления, 1849. Часть II. С. 264-270.

2. Афанасьев-Чужбинский А. Словарь малорусского наречия. Собрание сочинений А.С. Афанасьева (Чужбинского). Санкт-Петербург: книгоиздательство Герман Гоппе, 1892. Т ІХ. С. 287-464.

3. Бессараба И. Материалы для этнографии Херсонской губернии. Сборник Отделения русского языка и словесности императорской Академии наук. Петроград: типография императорской Академии наук, 1916. Т 94. № 4. С. 1-568.

4. В. Щ. Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящими сюда обычаями, поверьями и приметами. Этнографическое обозрение. 1899. № 1-2. С. 266-322.

5. Ващенко В.С. Словник полтавських говорів. Харків: вид-во ХДУ ім. О.М. Горького, 1960. Випуск 1. 107 с.

6. Ващенко В.С. Лінгвістична географія Наддніпрянщини. Лексичні матеріали. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1968. 158 с.

7. Вербовий М. Особливості назв традиційного палива в говірках Криворіжжя. Rozprawy Komisji J^zykowej Lodzkiego Towarzystwa Naukowego. 2019. T LXVII. S. 351-372.

8. Войцехович И. Собрание слов малороссийского наречия. Труды Общества любителей российской словесности при императорском Московском университете. Москва: университетская типография, 1823. Часть III. С. 284-326.

9. Волков Ф. Пища. Украинский народ в его прошлом и настоящем. Петроград: типография т-ва «Общественная польза», 1916. T II. С. 502-507.

10. Грінченко Б. Словарь української мови. Київ, 1907-1909. Т. 1-4.

11. Грінченко Б. Словник української мови. 3-є видання, виправлене й доповнене, за ред. С. Єфремова та А. Ніковського. Київ: Горно, 1928. Т. ІІІ. 479 с.

12. Дзендзелівський Й. Словник специфічної лексики говірок нижнього Подністров'я. Лексикографічний бюлетень. Київ: видавництво АН УРСР, 1958. Випуск VI. С. 36-54.

13. Драгоманов М. Малорусские народные предания и рассказы. Киев: типография М.П. Фрица, 1876. 436 с.

14. Желеховский Є. Малоруско-нїмецкий словар. Львів: друкарня товариства ім. Шевченка, 1886. Т 1. 590 с.

15. Закревский Н. Старосветский бандуриста. Книга третия. Словарь малороссийских идиомов. Москва: университетская типография, 1861. С. 245-628.

16. Клиновецька З. Страви й напитки на Україні. Київ-Львів, 1913. 159 + Х с.

17. Комаров М. Нова збирка народнихъ малоруськихъ прыказокъ, прысливъивъ, помовокъ, загадокъ и замовлянь. Одесса: типолитография Е.И. Фесенко. 1890. 126 с.

18. Кропивницький М. Твори в шести томах. Київ: Державне видавництво художньої літератури, 1958-1960. Т 1-6.

19. Левченко М. Опыт русско-украинского словаря. Киев: типография Губернского управления, 1874. 188 с.

20. Левченко М.М. Несколько данных о жилище и пище южноруссов. Записки Юго-западного отдела императорского Русского географического общества. Киев: типография М.П. Фишера, 1875. Т II. С. 134-150.

21. Манжура И. Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. Сборник Харьковского историко-филологического общества. Харьков: типография К. Счасни, 1890. т. 2. Вып. II. С. 1-194.

22. Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. Киев: типография И. и А. Давиденко, 1860. 174 с.

23. Мельничук О.С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки (Колимського району Одеської області). Лексикографічний бюлетень. Київ: видавництво АН УРСР, 1952. Випуск II. С. 67-98.

24. Москаленко А.А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. Одеса: видавництво Одеського педагогічного інституту, 1958. 78 с.

25. Номис М. Українські приказки, прислівья и таке инше. Санкт-Петербург: друкарні Тиблена и комп. и Куліша. 1864. 304 + XVII с.

26. Павловский А. Грамматика малороссийского наречия.. Санктпетербург: типография В. Плавиль- щикова, 1818. 116 с.

27. Разсказы М.Т. Симонова (Номиса). Киев: типография императорского университета Св. Владимира, 1900. 244 с.

28. Рогович А.С. Опыт словаря народных названий растений Юго-западной России, с некоторыми поверьями и разсказами о них. Записки Юго-западного отдела императорского Русского географического общества. Киев: типография императорского университета Св. Владимира, 1874. Т I. С. 109-164.

29. Свидницький А. Роман, оповідання, нариси. Київ: Наукова думка, 1985. 574 с.

30. Сизько А.Т. Словник діалектної лексики говірок сіл південно-східної Полтавщини: навч. посіб. Дніпропетровськ: ДДУ, 1990. 100 с.

31. Стус В. Зимові дерева. Брюссель: Література і мистецтво, 1970. 206 с.

32. Стус В. Зібрання творів у дванадцяти томах. Київ: Факт, 2008. Т 3. 752 с.

33. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя: Комунар, 1992. Т. 1-4.

34. Чубинский П. Пища малоруссов. Труды этнографическо-статистической экспедиции в ЗападноРусский край. Петербург. 1877. Т. 7. Вып. 2. С. 433-448.

35. Шишацкий-Иллич А. Сборник малороссийских пословиц и поговорок. Чернигов: губернская типография. 1857. 98 с.

36. Шейковский К.В. Опыт южнорусского словаря. Киев: типография И. и А. Давиденко, 1861. Т. І. Вып. I. 224 с.

37. Шейковский К.В. Опыт южнорусского словаря. Москва: типография Э. Лисснер и Ю. Роман, 1883. Т. V Вып. 1. 140 с.

38. Шухевич В. Гуцульщина. Материяли до українсько-руської етнольоґії. Т II. Львів: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1899. Т 1. 144 с.

39. Яворницький Д.Т Словник української мови. Катеринослав: Слово, 1920. Т 1. 412 с.



Список умовних скорочень

Б.-Н. - Білецький-Носенко П. Словник української мови / Підгот. до вид. В.В. Німчука. Київ: Наукова думка, 1966. 423 с.

ГуцГ - Гуцульські говірки. Короткий словник / Відп. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232 с.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови у 7 т. / Голов. ред. О.С. Мельничук. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т 1-6.

РУС - Російсько-український словник / Ред. А. Кримський. Київ: Державне видавництво України, 1929. Т 2. Вип. 1. Київ: Українська радянська енциклопедія, 1932. Т 2. Вип. 2.

РУС - Російсько-український словник / Ред. С. Єфремов. Київ: Державне видавництво України, 1927. Т 3. Вип. 1. Київ: Державне видавництво України, 1928. Т 3. Вип. 2.

СБукГ - Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н.В. Гуйванюк. Чернівці: Рута. 2005. 688 с.

СмтКО - Словник мови творів Г Квітки-Основ'яненка: у трьох томах. Харків: Харківський державний університет ім. О.М. Горького. 1978. Т 1. 664 с.

СНСС - Словник назв сурогатних страв, що споживалися населенням Переяславщини під час голодомору 1933 р. (за Ю.В. Авраменком). Фотографії словника опубліковані Xabibs FM @kochovyipes у Твіттері (пост «У Переяславі є Музей хліба». Дата звернення 14.09.2021 р.). 3 арк.

СЦСРЯ - Словарь церковно-славянского и русского языка, составленный Вторым отделением императорской Академии наук. СанктПетербург: типография императорской Академии наук, 1847. Т II. 472 с.

СУМ-11 - Словник української мови: В 11-ти томах. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т 1-11.

СУМ-20 - Словник української мови. У двадцяти томах. Київ: Наукова думка, Український мовно- інформаційний фонд, 2010-2018. Т. 1-9.

УмСп - Уманець М. (Комаров М.), Спілка А. Словарь росийско-український. Львів: друкарня Наукового Товариства ім. Шевченка, 1893-1898. Т 1-4.

УРС - Українсько-російський словник / гол. ред. ГМ. Кириченко. Київ: видавництво Академіїї наук УРСР. 1958. Т 2. 768 с.

ЭСБМ - Этымалалчны слоунік беларускай мовы / Рэд. В.У Мартынау. Мінск: Навука і тзхніка. 1978. T. 6. 287 с.

ЭССЯ - Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд / Под ред. О.Н. Трубачева. Москва: Наука, 1990. Вып. 17. 270 с.

Nazvy naselenykh punktiv

Lozovatka Kryvorizkoho raionu Dnipropetrovskoi oblasti

Novohryhorivka Persha Dolynskoho raionu Kirovohradskoi oblasti

Marianske Apostolivskoho raionu Dnipropetrovskoi oblasti

Oleksiivka Криворізького raionu Dnipropetrovskoi oblasti

Shestirnia Shyrokivskoho raionu Dnipropetrovskoi oblasti



References

1. Arandarenko N. (1849) Pishcha krestian [Peasant food]. Zapiski o Poltavskoigubernii. Poltava: tipografiia gubernskogo pravleniia. Chast II. S. 264-270 [in Russian and Ukrainian].

2. Afanasev-Chuzhbinskiy A. (1892) Slovar malorusskogo narechiya [Dictionary of the Little Russian dialect]. Sobranie sochinenii A.S. Afanaseva (Chuzhbinskogo). Sankt-Peterburg: knigoizdatel'stvo German Goppe. T. ІХ. S. 287-464 [in Ukrainian and Russian].

...