Структурно-семантичні та соціокультурні особливості епонімних термінів англомовної стоматологічної термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний медичний університет

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕПОНІМНИХ ТЕРМІНІВ АНГЛОМОВНОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Костенко Вікторія Геннадіївна кандидат філологічних наук, доцент, доцент

кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією

Сологор Ірина Миколаївна кандидат філологічних наук, доцент, доцент

кафедри іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією

Анотація

епонімний термін англомовний терміносистема

У роботі представлена спроба з'ясувати місце епонімних термінів в сучасній англомовній терміносистемі стоматології, дослідити їхні структурно-семантичні характеристики з урахуванням ономасіологічних та соціокультурних особливостей. Досить незначна кількість епонімів у окремих галузях сучасної стоматології у цілому відображає загальну сучасну тенденцію до скорочення використання власних імен як джерела утворення нових термінів у медицині та поступової відмови від використання уже існуючих епонімних термінів. Характерно, що найменша кількість епонімів виявлена серед термінів імплантології - порівняно молодої галузі стоматології. Переважна кількість імен дослідників - представників США - свідчить про значний інтелектуальний внесок країни у розвиток цієї галузі. Розподіл досліджуваних термінів за тематичними групами, об'єднаннями спеціальних назв, які ґрунтуються на класифікації предметів та явищ з урахуванням подібності їхні характеристик, ознак чи спільності функцій, продемонстрував, що найчисельнішими є група, що охоплює назви хвороб, симптомів, синдромів, інших патологічних станів чи явищ, та група на позначення методик та технік оперативних втручань, методик лікування, інших процедур. За структурою, усі виявлені епоніми - це іменні словосполуки, описові аналітичні конструкції, утворені антропонімом (одним чи кількома, однак не більше трьох). Досліджуваним епонімним термінам стоматології властиві всі основні характеристики терміна, а саме концептуальна, семантична, семіотична цілісність. Однак, характер відносин між знаком та означуваним, тобто об'єктом, указує на те, що терміни-епоніми є символами, оскільки їхня смислова структура не розкриває означуваного, а лише диференціює його. Оскільки епонімні терміни містять власні назви, вагомою є гносеологічна роль ономастичного компонента, який унікально виділяє, ідентифікує та індивідуалізує об'єкт. Окрім наукової, епонімні терміни акумулюють культурну та соціально-історичну інформацію, що, проте, може ускладнювати спілкування, спричиняючи викривлене або неповне їх розуміння, хибні семантичні асоціації. Аналіз ґендеру антропонімних компонентів термінів свідчить про андроцентричність в стоматології.

Ключові слова: терміни, епоніми, стоматологічна термінологія, семантичний аналіз, тематичні групи.

Annotation

STRUCTURAL, SEMANTIC AND SOCIOCULTURAL HARACTERISTICS OF EPONYMOUS TERMS IN ENGLISH DENTISTRY TERMINOLOGY

Viktoriia Hennadiivna Kostenko Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Foreign Languages, Latin and Medial Terminology, Poltava State Medical University

Iryna Mykolayivna Solohor Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Assocociate Professor of the Department of Foreign Languages, Latin and Medial Terminology, Poltava State Medical University

This paper is an attempt to clarify the place of eponymous terms in the modern English dentistry terminology, to investigate their structural and semantic characteristics, taking into account onomasiological and sociocultural features. Relavively not numerous eponyms in three fields of modern dentistry as endodontics, orthodontics, and implantolofy reflect the general current trend toward diminishing in the use of proper names as a source for creating new terms in medicine and the gradual abandonment of the use of existing eponymous terms. The predominant share of the names of researchers, originated from the United States, indicates a considerable intellectual contribution of the country to the development of dentistry. The distribution of the studied terms by thematic groups has shown the most numerous group includes the eponymous terms designating diseases, symptoms, syndromes, other pathological conditions or phenomena, and the group denoting the surgical methods and techniques, therapeutic approaches, and other procedures. By their structure, all identified eponymous terms are noun phrases typically containing no more than three anthoponyms. The eponymous terms of dentistry demonstrate conceptual, semantic, semiotic integrity typical of conventional terms. Eponymous terms are highly symbolic signs as their semantic structure does not provide semantic clues. As eponymous terms contain proper names, the epistemological role of an onomastic component, which uniquely specifies and identifies the object, is of great importance. Moreover, eponymous terms, except of to scientific, accumulate cultural and socio-historical information; however, this can somewhat complicate communication, resulting in distorted or incomplete understanding, or false semantic associations. Gender analysis of anthroponymic components of eponymous terms demonstrates androcentrism in dentistry.

Key words: terms, eponyms, dental terminology, semantic analysis, thematic groups.

Постановка проблеми в загальному вигляді та обґрунтування її актуальності

Наукова парадигма кінця ХХ - початку ХІ століття утвердила антропоцентризм як ключову методологічну настанову для гуманітарного знання. Сутність методології антропоцентризму полягає в тому, щоб «знайти концептуальні зв'язки між індивідом, індивідуальністю, особистістю, створити інтегральну систему понять, яка здатна охопити в єдиному синтезі соціальну, психологічну й біологічну специфіку природи людини та її творчої діяльності» (Скакун, 2018, с.193). Антропоцентризм сфокусував дослідницькі зусилля лінгвістичної спільноти на вивчення ролі та місця людини в сучасній картині світу, людини в мові та мови в людині (Левандовська, 2016; Таценко, 2006; Bradotti, 2013; Kovacova, 2016).

У рамках антропоцентично зорієнтованої лінгвістики сформувалась окрема теоретикометодологічна база - когнітивна парадигма, крізь призму якої мова постає «як засіб отримання, зберігання, обробки, переробки й використання знань» (Романченко, 2019, с. 372), і яка передбачає вивчення способів мовної репрезентації різних типів знання (лінгвістичного та екстралінгвістичного, загального та індивідуального) у мовленнєвій діяльності людини.

На тлі стрімких трансформаційних процесів у різних галузях науки і технологій роль науковця як творчої динамічної мовної особистості, яка продукує знання й обирає відповідні способи та засоби його вербалізації, а також вплив, якого вона зазнає з боку культурних, етносоціальних і психологічних чинників дедалі частіше стають об'єктами досліджень вітчизняних та зарубіжних мовознавців, зокрема, І. Левандовської (2016), А. Романченко (2019), В. Борисова (2018), І, Синиці (2007), R. Bradotti (2013), Z. Kovacova (2016). Надалі залишаються актуальними проблеми, пов'язані з механізмами кодування та декодування знання, представленого у термінах, які розглядаються як особливі мовні засоби актуалізації професійно значущої інформації, як інструменти професійної комунікації, з умовами виникнення та розвитку термінів як динамічних мовних знаків та принципами, які регулюють їхнє функціонування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед проблем, пов'язаних з накопиченням, обігом та збереженням наукового і професійного знання, які потребують ретельного студіювання, виокремлюють питання стосовно термінологічного статусу епонімних одиниць, особливостей процесу трансформації власної назви в загальну. Цим питанням присвячені праці Р Микульчика (2015), І. Дзюби (2011; 2016), Л. Запоточної (2011), Л. Вдовиченко (2019), J. B. Anderson (1996), D. Koshlakov et al. (2019), L. Todea (2013). Про лінгвістичний потенціал епонімів - похідних різної структурної складності, утворених від власних назв (антропонімів, міфонімів, теонімів, топонімів, етнонімів, бібліонімів), - свідчить активне дослідження їхньої семантики, структури, словотвірного, історико-культурного, ґендерного, соціолінгвістичного, лінгвостилістичного, лінгвокогнітивного та інших аспектів (Ковальчук, 2019; Новинская, 1989; Anderson, 1996; Cabanac, 2014; Canziani, 2011; NieradkoIwanicka, 2020). Кількість праць вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених вивченню епонімів, значно збільшилася, особливо упродовж двох останніх десятиліть.

У медицині більшість епонімних термінів позначає поняття за іменами дослідників, вчених, винахідників, - таким чином професійна спільнота демонструє високий рівень визнання їхнього внеску в науку, вшановує їхні заслуги, досягнення. Значна прихильність представників медицини до цієї традиції навіть спричинила появу терміна “eponymophilia” (NieradkoIwanicka, 2020), а E. Garfield зазначає, що у «жодній іншій галузі використання епонімів так запекло не обговорюють» (Garfield, 1983). Епонімні терміни складають значну частку термінологічного апарату медицини (Canziani, 2011; Goic, 2009; Loncar, 2013; Waseem et al, 2005): так, англомовний словник медичних епонімів «Who named it? (whonamedit.com)», створений норвезьким істориком медицини О. Д. Енерсеном, нині нараховує 8253 епонімічних терміна, утворених від імен 3270 осіб.

Прізвища дослідників, клініцистів все ще залишаються джерелом поповнення медичної термінології, незважаючи на відсутність одностайності щодо їх уживання усередині медичної професійної спільноти. Так, у 1974 році Національний інститут здоров'я США висунув ідею відмовитися від використання епонімних термінів (Loncar, 2013; Matteson & Wotwodt, 2006), обґрунтовуючи це низкою причин, серед яких, насамперед, можлива невідповідність імен, наприклад, в анатомічних термінах різних мов (так, термін «лімфоглоткове кільце Вельдейєра (Waldeyer ring)» поширений в терміносистемах країн Заходу, тоді як в Україні, Росії вживають терміни «кільце Пирогова» чи «кільце Пирогова-Вальдейєра»); наявність кількох епонімів, які стосуються одного й того самого явища, хвороби тощо, наприклад, перелом верхньої щелепи типу Ле Фор I (Le Fort I fracture) та перелом Геріна (Guerin's fracture), Бреше канали (Breschet canal) та Дюпуітрена канали (Dupuytren canal); морально-етичні нюанси, суперечливі факти власне досліджень, наприклад, канал Дорелло (Dorello's canal) - канал у кам'янистій частині скроневої кістки - вперше був описаний австрійським анатомом Венцелем Грубером у 1859, проте названий на честь італійського вченого Примо Дорелло, котрий детально описав ділянку голови, яка містить цей канал, у 1903 році. Ідею про відмову від використання епонімів згодом підтримали ВООЗ у 2004 (WHO, 2004) та Американська медична асоціація у 2007 (Iverson et al, 2007). На думку експертів, згадані вище проблеми з використанням епонімних термінів можуть ускладнювати проведення міжнародних теоретичних досліджень, міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань, підготовку фахівців сфери охорони здоров'я (Wassem et al, 2005). Дослідники P Thomas (2016), F Ferrraro et al (2018), G. Cabanac (2014) у своїх працях підтверджують загальне зменшення використання прізвищ при створенні нових медичних термінів. На відміну від представників американського континенту, європейські науковці демонструють більшу відданість традиціям щодо використання епонімних термінів (Abel, 2014, p. 82).

Формулювання мети і завдань статті

Сучасна медицина, як фундаментальна галузь наукового знання і водночас одна з найважливіших для суспільства сфер практичної діяльності людини потребує точної, системно оформленої, такої, що відповідає вимогам часу, термінології. Мета запропонованої розвідки - з'ясувати місце епонімних термінів в англомовній терміносистемі стоматології, дослідити їхні структурно-семантичні характеристики з урахуванням ономасіологічних та соціокультурних особливостей. Методи дослідження включали аналіз словникових дефініцій, елементи історико-типологічного аналізу, який уможливлюв виділення оніма - джерела епонімної назви, тезаурусний аналіз для з'ясування змісту термінів через словникові дефініції. Структурний аналіз використовували для визначення структурних особливостей епонімних термінів; метод лексико-семантичного польового моделювання дозволив виявити семантично зумовлені особливості досліджуваних термінів та розподілити їх у тематичні групи. Окремі підрахунки використовували для з'ясування репрезентативності епонімних термінів в окремих галузях стоматології та виявлених тематичних групах.

Виклад основного матеріалу дослідження

Епоніми посідають особливе місце в лексичній системі мови, оскільки визначення їхнього статусу й сутності ускладнюється через їхню неоднозначність та невизначеність. Незважаючи на значну увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників до явища епонімії, у сучасному мовознавстві, проте, відсутнє його чітка дефініція. У найзагальнішому розумінні епоніми тлумачать як власні назви, що стали загальними; Н. Новинская закріплює за цим терміном таке значення: «особи, імена яких використовуються для створення термінів» (Новинская, 1989, с.26); подібним є визначення, запропоноване Н. Подольською, відповідно до якого епонім - це «особа, чимось знаменита, чиє ім'я було використане для утворення іншого оніма» (Подольская, 2000, с.150). Точнішим, на наш погляд, є розмежування епоніма як відпрізвищевого компонента (Микульчик, 2015, с.42), та епонімного терміна як назви поняття (явища, структури, методу тощо) за іменем людини, яка вперше виявила або описала його, тобто «особливого типу мовних одиниць спеціальної лексики, семантика яких співвідноситься з науково-поняттєвим й енциклопедичним змістом» (Запоточна, 2011, с. 56).

У медицині терміни з компонентом-власною назвою (прізвищем) утворені переважно для позначення анатомічних структур, хвороб, синдромів, симптомів, методів лікування, інструментів. Попри значну кількість досліджень, присвячених висвітленню епонімів у рамках системно-структурного, фукнкційного, когнітивного та комунікативного напрямів, що проводяться спільно лінгвістами та фахівцями у різних галузях науки й техніки, англійські епонімні терміни у стоматології досі не отримали належного вивчення.

Використовуючи метод суцільної вибірки при опрацюванні словника «A Dictionary of Dentistry» (1), глосаріїв термінів з ендодонтії (2), імплантології (3) та ортодонтії (4), були виявлені 306 епонімних термінів, які стали об'єктом наукового аналізу. Досить незначна кількість епонімів у окремих галузях сучасної стоматології (Табл.Г) у цілому відображає загальну сучасну тенденцію до скорочення використання власних імен як джерела утворення нових термінів у медицині та поступової відмови від використання уже існуючих епонімних термінів (Canziani, 2011; Warren, 1978). Характерно, що найменша кількість епонімів виявлена серед термінів імплантології - порівняно молодої галузі стоматології, започаткованої у США у 50-х роках минулого століття. І хоча тоді епоніми ще продовжували з'являтися і в медицині, і в стоматології, та, проте, вже у 70-80 роках кількість таких термінологічних новотворів суттєво скорочується.

Проаналізувавши дані стосовно країн походження науковців, винахідників, чиї імена закріплені в епонімних термінах стоматології, можна зробити висновок про значний внесок європейських вчених та про лідерство США у цій галузі (Рис.Г), зокрема, упродовж останньої чверті ХІХ та ХХ століття, що засвідчено роком фіксації терміна чи роками життя науковців.

Таблиця 1

Представленість епонімних термінів в окремих розділах стоматології