Композиційні прийоми відображення часового простору

Чого йому перед смертю бажати? Сонце побачити. І як тій ворожці пояснити, що сонце має ім'я, чорні брови, густі віїй такі сині очі, що душа плаче від щастя, варто лише їх згадати?» (Люко Дашвар, 2015).

Твору Люко Дашвар властиве чергування динаміки й статики. Автор зображує минулі історії Дороша як марення, як «сповідь» перед смертю в присутності Кривошиїхи.

Минуле, теперішнє і майбутнє часто співіснують в одному абзаці:

Хотинський вразив Аду Озерову в самісіньке серце. Побачила доччиного коханця, аж згадала: ось вона наївна, юна гортає каталог одягу «QUELLE», який за дві жувальні гумки випросила до вечора в однокласниці Тоньки Захарченко. Радянська школярка Ада жбурляє каталог геть, валиться на постіль, ридає гірко, бо ж їй - хоч би якого з тих красенів! Хоч русявого, хоч чорнявого, та нема. Нема в Києві таких! Певно, в усьому Радянському Союзі нема! І як з тою бідою жити?!

Відігнала минуле, узяла себе в руки (Люко Дашвар, 2015).

Композиційним прийомом відображення часового простору в романі є звертання Яреми Петрова Дороша до сьомого коліна що й об'єднує всі зображені перипетії твору.

Кривошиїха насупилася, забубоніла:

- ... Не баріться, пане Дороше. Спливає ваш час. Кличте предків ваших до сьомого коліна, як хочете красної долі для дітей-онуків ваших.

- Мамо. - прохрипів Дорош слабко. - Нене моя рідненька. Ганно Миколаєва, в дівоцтві Кандиба. Поможіть сину вашому, Христом-Богом прошу. Батьку. Петре Андріїв Дорош. Не гнівайтеся. Станьте до захисту. Діди мої славні. Андрію Никифорів Дорош, Миколо Семенів Кандиба. Баби мої милостиві. Параско Іванова, у дівоцтві Перелаз, Мотре Федоріва, у дівоцтві Соловатова. Не полиште сім'я правнука свого на погибель (Люко Дашвар, 2015).

Ще одним прийомом такого зображення є ретроспекція, наприклад, думки Перпетуї про майбутнє: Не за себе душа болить. За прийдешніх, ще ненароджених... (Люко Дашвар, 2015). Або уривок, де йдеться про плани Перпетуї на сто тридцять років наперед:

- Я не забиратиму золото, - відповіла жінка. - Хочу розмістити його у вас під добрий відсоток на сто тридцять років.

- На скільки?! - здивувався банкір, одразу взявся рахувати подумки. - Тобто. до дві тисячі одинадцятого року?! (Люко Дашвар, 2015).

Іноді автор вдіється до кадровості:

Тридцять сім років потому в одному з банків Монреаля:

За тридцять сім років, навесні 1881-го, до канадського «Банку Монреаля» завітала скромно вбрана сива пані. (Люко Дашвар, 2015).

Крізь увесь твір проходить образ Дороша. Так, їдучи до чужої країни на пароплаві, Перпетуя бачить примару в образі Яреми. Він схвалює її вчинки:

Далеченько стояв, і хоч судно похитувалося мляво, Ярема - мов та скеля: ані руху, ані сумніву. Дивився Перпетуї в очі схвильовано, тільки вітер сиве волосся куйовдив. Задихнулася, руки до грудей приклала. Ярема кивнув схвально, ніби підтримував геть усе, що Перпетуя за життя вдіяла, і щез (Люко Дашвар, 2015).

Другий розділ книги переносить читача в наш час - у 2013 рік. Така раптова розімкнутість застиглого часу й обмеженого простору дає неясну надію й також свідчить про кадровість як засіб відображення часового простору. Однак подальший виклад - знову напружений і динамічний, адже йдеться про революційні події.

Історія Дороша триває і в наш час. Його ім'я пов'язує давні й сьогоднішні події. Шукаємо разом з героями сто двадцять шосте ім'я.

Прийомом відображення часового простору є згадки героїв про цінність родоводу, коріння для людини:

- Ми з Мар'яною понад усе цінуємо наші корені, - повідомив довірливо. - От вам пощастило! Маєте змогу щодня торкатися історії нашого народу (Люко Дашвар, 2015).

У творі здебільшого емпірична, видима реальність, що є відображенням інформаційного світу структур, протікає в часі, у позаемпіричній панує вічність. Тому саме у спогадах, як виході на інформаційний світ структур, можна повернутись у минуле, у якому був щасливий, наче в сьогодення: у спогадах героїв панує не динамічна концепція часу, а статична:

Ох, ті суконьки, бабиними руками шиті. Усе економила, бідаха. Іншим дівчаткам батьки в магазинах стандартну шкільну форму купували, а метикувата баба Тася - обрізки та залишки тканини, що їх віддавали за безцінь. Ніч над клаптями поворожить, на ранок - ану, примірь, серденько! Може, десь вшити чи відпустити треба. Через ті сукні дівчатка в класі заздрощами сходили, бо всі - однакові, а в Ади суконька особлива: і спідничка кльошем, і комірчик гострий, і рукавчики ліхтариками... (Люко Дашвар, 2015).

Отже, філігранно вибудована завдяки майстерній грі з часом композиція досліджуваного твору, однак, не становить самоцілі для Люко Дашвар. Зіставляючи різні часопросторові виміри, автор намагалася виявити як характеристичні властивості «тут» і «тепер», так і загальні, універсальні закони буття, осмислити світ в його єдності, показати абсурдність ворожнечі.

Висновки та перспективи досліджень у цьому напрямі

Отже, на нашу думку, хронотоп являє собою одне з найбільш затребуваних і перспективних понять гуманітарної науки, адже художній час і художній простір і нині залишаються дискусійними поняттями в літературознавстві. Їхню неоднозначність, дискусійність можна пояснити не лише різними підходами науковців до вивчення цих категорій, а й їхніми умовністю й певною невизначеністю, а це випливає з природи самого мистецтва. У досліджуваному творі часопросторові художні образи тісно переплетені з філософськими поглядами й роздумами самого наратора.

Важливою особливістю художніх образів часу та простору досліджуваного твору є те, що тут автор ніколи не буває повністю відстороненим чи байдужим, і тому всі образи, створені ним, мають виразні індивідуальні риси. Звідси випливає, що хронотоп - це передовсім авторсько-індивідуальний світ, у якому відображено події літературного твору.

Художній час і простір твору є важливими способами втілення авторської інтенції. Репрезентація просторових і часових параметрів у творі є глибокою й тому значущою для виявлення концепції світу митця.

Автор досліджуваного роману майстерно використав просторово-часову композицію як особливий, усвідомлений художній прийом. Ведучи «гру» з часом і простором, задіяв можливості для цікавих композиційних багатоходівок, завдяки чому досягнуто справді досконалої архітектоніки. У творі наявне обрамлення, ретроспекція, розрив подій у часі, які реалізуються в численних спогадах героїв, листах, снах, «оживленні» подій, засвідчених в архівах тощо.

У творі використано і прийоми зображення соціально-історичного часу, характерна подвійна розв'язка, що посилює емоційний ефект. Завдяки застосуванню прийому концентричних переходів буття в марення сюжет розгортається в насичені подієвістю структури.

Список використаних джерел

1. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике. Москва: Худож. лит., 1975. С. 234-407.

2. Копистянська Н. Хронотоп як аспект вивчення слов'янського романтизму (на матеріалі західнослов'янських літератур у європейському контексті). Слов'янські літератури: Доповіді. ХІІ Міжнародний з'їзд славістів (Краків, 27 серпня - 2 вересня 1998). Київ, 1998. С. 57-74.

3. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы. Москва: Наука, 1987. 624 с.

4. Лотман Ю. М. Статьи по семиотике культуры и искусства. СанктПетербург: Акад. проект, 2002. 544 с.

5. Мафтин Н. В. Типологія моделювання хронотопу в новелах Юрія Яновського «Поворот» та Амброуза Бірса «Випадок на мосту через Совиний рівчак». Прикарпатський вісникНТШ. Слово. № 3(47). 2018. С. 163-173.

6. Шерстюк Н. Хронотоп як літературознавча категорія: генеза, еволюція, дискурс. Філологічні науки. 2018. № 28. С. 56-61.

7. Щукин В. Г. О филологическом образе мира (философские заметки). Вопросы философии. 2004. № 10. С. 47-64.

8. Skwarczynska S. Wst^p do nauki o literaturze. T. 1. - Warszawa. Pax, 1954. - S. 124-138.

9. Люко Дашвар. ПоКров. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. 384 с. URL: https://www.litmir.me/br/?b=276160 (дата звернення: 11.11.2021).

1. Bakhtin M. M. (1975) Formy vremeni i khronotopa v romane. Ocherki po istoricheskoy poetike. [Forms of time and chronotope in the novel. Essays on historical poetics]. Moskva: Khudozh. lit. [in Russian]

2. Kopystianska N. (1998) Khronotop yak aspekt vyvchennia slovianskoho romantyzmu (na materiali zakhidnoslovianskykh literatur u yevropeiskomu konteksti) [Chronotop as an aspect of the study of Slavic romanticism (on the material of Western Slavic literature in the European context)]. Slovianski literatury. Dopovidi. KhllMizhnarodnyi zizd slavistiv. Kyiv, 57-74 [in Ukrainian].

3. Likhachev D. S. (1987) Poetika drevnerusskoy literatury [Poetics of ancient Russian literature]. Moskva: Nauka [in Russian].

4. Lotman Yu. M. (2002) Stati po semiotike kultury i iskusstva [Articles on the semiotics of culture and art]. Sankt-Peterburg: Akad. proekt [in Russian].

5. Maftyn N. V. (2018) Typolohiia modeliuvannia khronotopu v novelakh Yuriia Yanovskoho «Povorot» ta Ambrouza Birsa «Vypadok na mostu cherez Sovynyi rivchak» [Typology of chronotope modeling in Yuri Yanovsky's short stories "Turn" and Ambrose Beers "The case on the bridge over the Owl Creek"]. Prykarpatskyi visnyk NTSh. Slovo. № 3(47), 163-173 [in Ukrainian].

6. Sherstiuk N. (2018) Khronotop yak literaturoznavcha katehoriia: heneza, evoliutsiia, dyskurs [Chronotope as a literary category: genesis, evolution, discourse]. Filolohichni nauky. № 28. S. 56-61 [in Ukrainian].

7. Shchukin V. G. (2004) O filologicheskom obraze mira (filosofskie zametki) [About the physiological image of the world (philosophical notes)]. Voprosy filosofii. № 10, 47-64 [in Russian].

8. Skwarczynska S. (1954) Wst^p do nauki o literaturze [Introduction to the study of literature]. T. 1. - Warszawa. Pax, 124-138 [in Polish].

9. Liuko Dashvar (2015) PoKrov [The cover] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru