Українська ментальність крізь призму фразем античного походження: лінгвокультурологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА МЕНТАЛЬНІСТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ ФРАЗЕМ АНТИЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Р.В. Луканинець

Анотація

Міфологія Давньої Греції та Риму стала невичерпним джерелом образів, концептів, глибинних смислів, що знайшли своє відображення в багатьох лінгвокультурах світу та поособливому виявляються в кожній із них.

У науковій розвідці проаналізовано поняття ментальності, окреслено основні його ознаки. Здійснено спробу зафіксувати ментальні риси українців у запозичених фразеологізмах. Об'єкт аналізу - фразеологічні одиниці, відібрані зі словників, довідників та текстів кількох мов.

Проаналізовано фразеологізми витати в емпіреях, метати громи і блискавки, повернутися до рідних пенатів, мов фенікс з попелу та ін. На прикладі досліджуваних фразем простежено такі риси ментальності українців, як емоційність, кордоцентризм, антеїзм, волелюбність тощо.

Актуалізація тих чи тих античних образів, відбір міфологем та фразеологізмів, їх трансформації, варіації та створення на основі запозичених нових, власне українських фразем - усе це засвідчує засвоєння античних мотивів українською мовою.

Показовими є результати вільного асоціативного експерименту, який дав змогу простежити актуалізацію фраземи рідні пенати на сучасному мовному ґрунті. Асоціаціями поділилися 466 респондентів віком від 16 до 33 років. Усі відповіді були об'єднані в семантичні групи зі спільним лексичним значенням. Опитування підтвердило припущення про наявність у внутрішній формі фраземи-стимулу специфічних ментальних рис українців.

Зібраний та проаналізований матеріал дає змогу стверджувати, що фразеологізми античного походження набули етнонаціональних рис, адаптувалися до сучасної мовної картини світу й транслюють ключові риси ментальності українців.

Ключові слова: ментальність, лінгвокультурологія, міф, міфологія, фразеологізм.

UKRAINIAN MENTALITY THROUGH THE PRISM OF PHRASEMES OF ANCIENT ORIGIN: LINGUISTIC AND CULTURAL ASPECTS

Lukanynets R.V.

The mythology of Ancient Greece and Rome has become an inexhaustible source of images, concepts, deep meanings that have received their consideration in many linguistic cultures of the world and are manifested in a special way in each of them.

Scientific research analyses the concept of mentality and outlines its main features. The article attempts to record the mental traits of Ukrainians in borrowed phraseological units. The object of the analysis is phraseological units selected from dictionaries, reference books and texts of several languages.

The phraseological units soar in the empyrean (have one's head in the clouds), hurl thunderbolts, lares and penates (return to one's hearth and home), rise like a phoenix from the ashes, etc., have been analyzed. The article is an attempt to trace such features of the Ukrainian mentality as emotionality, cordocentrysm, anteism, love of freedom, etc., through the example of the studied phraseological units.

The actualization of certain ancient images, the selection of mythologists and phraseological units, their transformations, variations, and the creation of new, proper Ukrainian phrases on the basis of borrowings - all this eloquently speaks of the assimilation of ancient motifs in the Ukrainian language.

The results of a free associative experiment are indicative, which has made it possible to trace the actualization of the phraseme lares and penates on the modern linguistic soil. 466 respondents aged from 16 to 33 shared their associations. All responses were combined into semantic groups with a common lexical meaning. The survey confirmed the assumption of the presence of specific mental traits of Ukrainians in the internal form of the phraseme-stimulus.

The collected and analyzed material makes it possible to assert that phraseological units of ancient origin acquired ethno-national features, adapted to the modern language world model and transmit key features of Ukrainian mentality.

Keywords: mentality, linguoculturology, myth, mythology, phraseological unit.

Постановка наукової проблеми

Історія, міфологія, релігія, побут та звичаї формують сітку культурозначимих елементів, життєствердних постулатів народу, через які кожне наступне покоління вчиться сприймати навколишній світ. Такі культурологічні важелі будують ментальність етносу.

Особливо актуальним питання мови, культури та особливостей світосприйняття народу постає, коли загальнонаціональні кризові події активізують поняття ментальності, роблять його визначальним, поділяючи світ на "своїх" і "чужих".

Як вдало описує Н. Яцук, "ментальність - ґрунт, основа росту нації, місток між світом "Я" і світом "Ми", контекст, який проєктує для "Я" життєво важливий вибір" [24: 14]. Саме спільне тлумачення ключових постулатів формує сітку координат, якою керується нація, і ці координати не втрачають своєї актуальності протягом історії, послідовно виявляючись у майбутніх поколіннях.

Ментальність - це "сукупність психічних настанов і мотивацій щодо світу, які формуються і функціонують на рівні взаємодії свідомого і позасвідомого в індивідуальній і соціальній психіці людини" [12: 189]. Вона є "найпростішим та найнеминучішим виявом трансцендування людини в рід через відтворення в її мисленні родових характеристик: настроїв, звичок, схильностей" [24: 8].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченню взаємозв'язку мови й ментальності присвячені наукові праці Н. Ф. Венжинович [3], І. О. Голубовської [6], В. В. Жайворонка [8], Г. Т. Кузь [10], О. П. Левченко [11], В. М. Манакіна [13], К. І. Мізіна [14], О. В. Назаренко [15], Ю. О. Письменної [17] та ін.

"Людина, "заряджаючись" енергією, з одного боку, біосфери Землі, а з іншого, - конкретного етносу, випромінює цю енергію на навколишній світ у згенерованому й трансформованому вигляді - слові, за допомогою якого вона пізнає світ, порівнюючи все із собою та уподібнюючи своєму єству" [14: 161].

Різні етноси "переживають" навколишню дійсність по-різному, "об'єктивуючи різномаїття свого сприйняття, відчуття й оцінки в мовних формах тих етнічних мов, носіями яких вони є" [6: 9]. У мові, наче в складному механізмі, зашифровані спосіб мислення етносу, його погляди на життя. В. Манакін слушно називає мову "нестримним проявом живого духу людини" [13: 34], К. Мізін порівнює слово з "енергетичною ("живою") частинкою ("квантом духу")" [14: 163-164], а В. Жайворонок зауважує, що "пізнаючи мову в усіх її дискурсних проявах і взаємозв'язках, пізнаємо й духовну природу її носія - народу" [8: 60].

Основними чинниками, які визначають особливості ментальності нації, дослідники називають "географічний, історичний, культурний, релігійний" [11: 37; 15: 8]. Це ті фактори, які задають напрям руху етносу, обставини, у силу яких народ проєктує певні колективні риси вдачі.

особливостями, рисами українського дослідники визнають ліризм, індивідуалізм, хазяйновитість, тощо. Наприклад, В. Личковах зазначає, що "українська етноментальність ґрунтується, зокрема, на таких архетипових принципах конституювання життєвого світу і культурного простору українства, як кордоцентризм, софійність, антеїзм" [12: 189]. Ю. Письменна через аналіз різних груп культурно маркованих одиниць лексико-фразеологічного мовного стратуму виділяє такі "духовні константи української етнічної спільноти, як-от: індивідуалізм, кордоцентричність та емоційність” [17: 13].

Ментальність народу відтворюється в мові його носіїв. Саме в мовних формах, зокрема, зберігаються ключові константи культури етносу, основні ключі до розуміння психології нації. Мова віддзеркалює ментальність не тільки на певному часовому зрізі, а й у проєкції в минуле, охоплюючи традиції, вірування, спосіб життя. Найяскравіше це виявляється, на нашу думку, на фразеологічному рівні мови.

Фразеологізм називають "художнім твором у масштабі" [15: 8]; текстом, який "сформовано в межах певного національного дискурсу, що є вираженням особливої ментальності" [2: 35]; "усталеним словосполученням, цілісне узуально-переносне значення якого утворено на основі концептуальної трансформації словесного комплексу - прототипу" [19: 103-104].

У процесі аналізу образної системи фразеології стає зрозумілим, що сам вибір образу-прототипу - це вже "вираження національного світосприйняття" [16: 159].

Факт наявності в структурі фразеологізму національно-культурного компонента, на думку О. Важеніної, "можна вважати мовною універсалією" [2: 41]. Водночас такий національнокультурний компонент знаходимо й у фраземах, які не були утворені на власне українському мовному ґрунті, а запозичені з інших культур. ментальність фразеологізм мова античність

Універсальним прецедентним текстом, який збагатив чимало мов світу, є антична міфологія. Її культура, настільки потужна та яскрава, залишила відбиток і в українській мовній картині світу.

Безперечно, найбільш культурно навантаженими можна вважати фразеологічні одиниці, утворені на основі живої української мови, які формувалися через призму звичаїв народу. Проте запозичені фраземи, засвоївшись давно, органічно вплелися в українську культуру. Зберігаючи потужну фонову інформацію у вигляді прецедентного тексту-першоджерела, вони набули й специфічних ментальних українських рис.

Мета дослідження - відстежити елементи національного світобачення у фразеологізмах, що були запозичені в українському мову з античних джерел, порівнявши їх із подібними в близькоспорідненій польській та віддалено споріднених англійській і німецькій мовах. О. Скубашевська, аналізуючи

запозичену лексику та фразеологію, робить висновок про більш оптимістичну картину світу, зображену за допомогою ФО античного походження, в англійській мові порівняно з українською. Дослідниця зауважує, що "потойбічний світ, ідею смерті в українській мові описано значно різноманітніше, за допомогою більшої кількісті фразем" [20: 16].

Актуалізація тих чи тих античних образів, відбір міфологем та фразеологізмів, їх трансформації, варіації та створення на основі запозичених нових, власне українських фразем - усе це засвідчує засвоєння античних мотивів на власному національному мовному ґрунті.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Однією з ключових ментальних рис українців є кордоцентризм - домінанта "серця", яка виявляється через перевагу емоційно-вольового начала над раціональним, примат "серця" над "головою" [12: 189].

Фразеологізм витати в хмарах - `бути мрійником, сприймаючи дійсність наївно, нереально' [22: 1: 507] має відповідники й в інших мовах: пол. "ktos" bl^dzi w chmurach - fantazjuje, marzy' (фантазує, мріє); англ. with your head in the clouds (of a person) - `out of touch with reality; daydreaming' (поза реальністю; мріяти) [28: 56]; нім. ьber/in den Wolken schweben - `vцllig realitдtsfern sein' (перебувати поза реальністю) [27: 853].

Проте в українських фраземах наявні й паралельні варіанти, зокрема запозичені з давньогрецької культури: витати (літати, рідко ширяти) в хмарах (в небесах, в емпіреях, в небесних (високих) сферах, у позахмарному просторі) - `сприймати дійсність нереально, наївно' [23: 106].

Емпіреї - у старогрецькій міфології - найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги [22: 2: 477], а застаріла лексема витати означала `перебувати, бути присутнім, жити де-небудь' [22: 1: 507], тобто пряме значення фраземи - `жити там, де боги'.

Наприклад, у тексті: Ви просто дитина! І досі в емпіреях витаєте! -- крутнув рукою навколо чола і розсміявся (М. Стельмах). Або: Люба моя, ти знову витаєш в емпіреях, - зіронізував Дударевич. - Якщо ти в рожевих окулярах, скинь їх... і озирнись: чи не посіріють твої ландшафти? (О. Гончар).

Подібне значення розкривають й інші фраземи античного походження: снувати химери - `вигадувати щонебудь; фантазувати' [23: 838]; удаватися в химери - `мріяти про щось нездійсненне; фантазувати' [23: 910].

Химера у грецькій міфології - "вогнедишна потвора з головою й шиєю лева, з тулубом кози та з хвостом дракона" [21: 269]. Попри загрозливий вигляд, в українській фразеології "уособлює нездійсненну мрію, примху, вигадку, дивацтво" [21: 269].

Наприклад, у тексті: Хвороблива уява снувала свої химери, і кінець світу видавався блаженством (А. Власюк).

У своїх думках українці не просто перебувають поза реальністю, вони фантазують; ширяють думками туди, куди сягають лише боги; вигадують; мріють про нездійсненне.

Емоційність виявляється й у мистецтві гніватися.

Зевс - головний бог грецького пантеону, бог світла, чистого неба й грому. "Образ царя людей і богів, що сидить на сяючих висотах Олімпу, був створений в поемах Гомера" [25: 453].

Символ могутнього Зевса, що в гніві кидає громи та блискавиці на тих, хто посмів йому суперечити, знайшов відбиток в інтернаціональній фраземі: укр. метати громи і (та) блискавки - `гнівно, роздратовано говорити про кого-, що-небудь, лаяти когось; виглядом виражати гнів, обурення, незадоволення кимсь, чимсь; сердито дивитися' [23: 484]; пол. "ktos, cos" (miota, ciska, rzuca) blyskawice - `spogl^da gniewnie, ze zlosci^' (дивиться гнівно, зі злістю) [29]; англ. dart lightning (lightnings), to - метати блискавицю, кидати вогнем-блискавицею [1].

Проте український народ полюбляє не просто кидати, а вергати громи й блискавки - `гнівно розмовляти, загрожувати' [22: 1: 327]. Така заміна дієслівного компонента надає додаткової експресії фраземі. Наприклад, у тексті: Ви, мабуть, знову почнете вергати громи, мовляв, як я все перекручую (Василь Стус).

В українській міфології володарем неба був Перун: "Бога, народженого з каменю, одухотвореного та благословенного у світ Білобогом, небо нарекло ім'ям Перун - той, що б'є. Відтоді він став наймогутнішим повелителем божественних сил неба і землі - грому і блискавки" [4: 46]. З приходом християнства Перуна намагалися замінити образом пророка Іллі, проте давні орійці продовжували таємно поклонятися язичницькому богові.

Його уявляли "срібночубим, золотовусим, із вогненними стрілами, золотим луком та важким молотом у руках" [18: 43]. Бог Перун безжалісний до темних злих сил Чорнобога і Мари. Він - "той, що робить вогонь, кидає вогонь, стріляє вогнем" [4: 364].

Тому метати громи та блискавки трансформується у фразему кидати вогнем (блискавицею) - `сердитись на когось, погрожувати' [22: 1: 715], набуваючи при цьому більшої експресивності, емоційності.

Наприклад, у тексті: Проте це не зупинило Міністра, і він продовжив кидати вогнем-блискавицею (Ваше здоров'я, 30.05.2014).

"Предки, ідучи обороняти рідну землю, клялися Перуном, богом своїм, що не осоромлять слави Вітчизни. Перун - бог, який не лише дарує життя, але й карає людину за її провини” [4: 364]. Звідси - емоційні вигукові фразеологізми Перун би тя розтаскав! Бодай тя Перун встрілив! Цікаво, що "навіть із приходом християнства нові символи в подібних вигукових фразеологізмах замінюють язичницькі тільки формально, не змінюючи при цьому ані семантики, ані функціональної природи фразеологізму: Допусти, Господоньку, на нього грім з ясного неба! - Грім би тя побив!" [10: 7].

Орійці першими в світі окультивували жито, пшеницю, просо, приручили великих білих волів та корів. "За Трипільської доби хліборобство було основою життя Орійця, а з початку І тисячоліття до н.е. набуло такого розквіту, що майже весь античний світ годувався хлібом, вирощеним на землі Оріани" [4: 8].

Антеїзм як ментальна риса зароджується в хліборобській свідомості ще давніх українців, для яких зв'язок із землею був визначальним. Сама назва антеїзм походить від імені давньогрецького велетня Антея, який був нездоланний, поки торкався матері Землі. "Образ Антея стає символом наснаги й сили, що їх дає людині зв'язок з рідною землею, з рідним народом" [21: 41].

Саме тому добре прижилися в українській мові фразеологізми рідні пенати - `рідна домівка' [21: 165]; вертатися (вернутися, повертатися, повернутися) до своїх (рідних) пенатів - `повертатися додому' [22: 6: 115].

Подібні фраземи знаходимо й в інших мовах: пол. lary i penaty - `dom rodzinny, ognisko domowe; dobytek, sprz^ty domowe' (сімейний дім, домашнє вогнище, речі, побутова техніка) [9]; англ. lares and penates - `the home' (дім) " [28: 167].

Цікаво, що в польській та англійській мовах фразеологізм формують дві лексеми: лари і пенати - добрі духи-боги, що охороняли дім і родини [21: 165, 209]. В українських фразеологізмах єдиним образом-компонентом є пенати, які, на відміну від ларів, "слідували за господарями до нової домівки, а також вважалися не тільки покровителями родини, а й батьківщини" [21: 165; 22: 6: 115].

Рисунок 1

Отже, в українській мовній картині світу фразеологізм повернутися до рідних пенатів не має чіткої прив'язки саме до рідного будинку чи його складових, а означає повернутися додому, у рідний край, на свою землю. Наприклад, у тексті: Одні господарі розлетілися світами й невідомо, чи згадають колись про рідні пенати, інші перебралися до засвітів і вже, напевно, ніколи не повернуться (Надія Гуменюк). Або: Я подамся у свої пенати (Д. Павличко).

Для українців Батьківщина є домом, а землю здавна називали "матір'ю", "святою", адже саме вона годує й Асоціаціями на фразему-стимул рідні пенати поділилися 466 респондентів віком від 16 до 33 років. Усі відповіді ми об'єднали в семантичні групи зі спільним лексичним значенням (рисунок 1). Найбільшу семантичну групу становлять асоціації дім - 42 %. Сюди належать реакції на зразок: дім, повернутися додому, рідний дім, живить. Найвірнішою вважали клятву землею, яка не терпить брехні й дарує силу тому, хто її шанує.

Ця думка простежується й у результатах вільного асоціативного експерименту, який дає змогу проаналізувати актуалізацію фраземи на певному часовому зрізі. Особливо яскраво риси ментальності виявляються в етносу в періоди загальнонаціональних кардинальних змін, які об'єднують суспільство, допомагають стати "єдиним організмом", відчувати свою належність до чогось більшого. Перед обличчям спільного ворога в найважчі часи народ консолідується.