Зміни семантики прикметника український у період Української революції 1917-1921 років
Розширення семантичної сумісності прикметника український порівняно з текстами, що описують події в Російській імперії на початку ХХ ст. Закріплення нових структур когнітивної моделі, яку вербалізує прикметник український завдяки Українській революції.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.05.2023 |
| Размер файла | 70,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
...Раптом знов проіснувала скільки місяців Українська Держава, з своїм урядом, з своїм військом, з рідною школою... [18: 141]; Український уряд є носієм національної ідеї [3: 369]; По селах Голота теж проти українського уряду, бо він воює з большевиками, які стоять за бідний народ [18: 50]; Коли самочинно, по ініціативі Міхновського, почалась організація української армії, наші соціялісти рішуче виступили проти неї і взяли під свою оборону Оберучева, який всіма силами боровся з ідеєю української армії [18: 63];
Повернули українське військо назад од Перекопу [18: 82]; Тоді Ейхгорн видав наказ про заснування німецьких польових судів, які будуть судити за всі уголовні та політичні вчинки, а українському суду лишаються дрібні справи та цивільні [18: 59]. У семантичному просторі мови ознака, вербалізована прикметником український, змінила свій статус, потрапивши до класу власне політичних. Відбулися зміни й у сприйнятті низки соціальних інститутів, яких вона стосувалася, - армія, уряд, суд стали частиною українського світу, а не чимось, що перебуває за його межами, належить до зони відповідальності метрополії. Термін "колоніалізм" у постколоніальних дослідженнях використовують насамперед для опису європейського завоювання, заселення та систематичного адміністративного контролю (за допомогою інституційних структур управління, юридичного апарату і військового домінування) територій в Азії, Африці, Південній Америці, Канаді та Австралії, а також Ірландії та Америки, що були колоніями [27: 30-31]. Маркування органів управління як українських фіксує вихід нації з колоніального статусу і набуття нею державної суб'єктності.
Безперечно, важливим аспектом функціювання держави, що втілює її самостійність, є власна валюта. "Центральна Рада вперше в історії України запровадила національні паперові грошові знаки, оголосила про створення власної податкової і банківської системи, Державного банку і Державної скарбниці, створила урядове фінансове відомство сучасного зразка” [4: 10]. На згадку про українські гроші натрапляємо в записах Є. Чикаленка: Бо в людей є багато українських грошей і вони пропадуть, коли Україну буде "зничтожено". Виходить, що єсть спосіб зовсім легкий врятування України, треба тільки побільше друкувати та розпускати українських грошей [18: 192].
Наявність досвіду використання національних грошей, зафіксованого у свідомості широких верств населення України, зокрема, через номінацію відповідного поняття, його позначення як українського, сприяло органічному сприйняттю національної валюти під час розбудови української держави після розпаду СРСР. Застосування вже наявних у когнітивній моделі структур є простішим, ніж вибудовування нових.
Актуальність ідеї відділення від імперії демонструє чимала кількість у текстах обох щоденників уживань прикметника український у супроводі лексем самостійний, самостійність, суверенність, наприклад:...Уряд цей свідомо стоїть за самостійну українську державність... [18: 98];
...Треба збудувати самостійну Українську Державу [18: 111];...Він всіма силами буде працювати над відбудуванням самостійної української держави [18: 72]; Я виставив п'ять пунктів, з яких головніші: самостійність і суверенність Української Совєтської Республіки... [3: 330]. Частотність поєднання лексем національний і український засвідчує принциповість потрактування прикметника український як похідного від назви нації, наприклад: Я їм повторив свої попередні умови: самостійність, національний український совєтський уряд, незалежна армія, боротьба за Галичину [3: 409]; Але німецьке командування з незрозумілих мені причин чомусь не стає рішуче на бік національної української державності... [18: 133]; ...Остання течія перемогла в германському урядові і в політиці німецькій на Україні має бути зміна на користь українського національного напрямку [18: 144]. Водночас таке вживання виявляє потенційну семантичну сумісність лексеми український із іншими прикметниками (наприклад, народний, державний), можливість витлумачення її як похідної від назви географічного, етнографічного поняття. Додавання прикметника національний усуває різночитання, оприявнює той з аспектів когнітивної моделі, який, на думку авторів щоденників, принциповий для реалізації ознаки "український” щодо держави.
Закономірно, що в період постання національної держави розширюється семантична сумісність прикметника український із назвами абстрактних понять, що стосуються діяльності держави, осмислення її сутнісних рис, наприклад: Одповідаючи на слова п. Черняхівської, п. гетьман П. Скоропадський сказав, що він завше думав і мріяв про те, про що говорила п. Черняхівська. "Політика українська повинна бути завше демократичною і щиронародною” [18: 73];...Я скоро втеряю те довір'я, бо не зможу з українською меншістю в кабінеті одстояти виразної української як закордонної, так і внутрішньої політики [18: 188]; А то страшно, а то боляче й соромно, що своїми цуценячими паскудствами ідею української державности натовкмачили лицем у погане місце [3: 296]; Лизогуб зостається і, по совісті кажучи, з ним можна мати діло, бо він щиро стоїть на українській державності [18: 183].
Зміни відбулися й у баченні свого місця у світі. Уживання прикметника український із назвами закордонних представництв демонструє сприйняття України як країни, що є частиною Європи і офіційно взаємодіє з іншими державами, наприклад: Наші, - як в занадто крикливому захваті доносить ”Українська пресова служба у Відні” мають великі перемоги і над поляками, і над большевиками [3: 358]; Українська делегація в Парижі заявила, що відмовляється від самостійности і готова на федерацію чи автономію, аби Антанта забезпечила українські національні права. Так пишуть газети. [3: 368]; Можливо, що держави не схотять прийняти на мирову конференцію українську делегацію, бо уряд цей витворений німцями, а не людністю [18: 178]. Установлення міжнародних зв'язків завжди є привілеєм імперського центру, колонії не причетні до формування державної політики й на міжнародному рівні позбавлені суб'єктності. Розширення семантичної сумісності досліджуваної лексеми засвідчує самостійне представництво України на міжнародному рівні та вихід з колоніальної залежності у цій сфері, що фіксує й відповідна когнітивна модель.
Щоденникові записи дають змогу простежити парадигматичні зв'язки, що оприявнюють складники когнітивної моделі, яку вербалізує прикметник український. Антонімічні відношення з прикметниками неукраїнський, антиукраїнський, протиукрїнський виявляють функціювання ознаки у кількох вимірах. Протиставлення український неукраїнський засвідчує співіснування об'єктів, що мають досліджувану ознаку і не мають її, натомість протиставлення український антиукраїнський, протиукраїнський фіксує наявність об'єктів, що спрямовані на активну боротьбу проти виявів українського, наприклад: Трудовий принцип є спроба примирення неукраїнського і українського елементів [3: 389-390]; Зовнішні прояви організування антиукраїнських сил [3: 376]; За нового уряду поширив свою антидержавну й антиукраїнську діяльність ''Русский Союз” [18: 78]; От, йдіть помагати нам боротись з протиукраінською політикою в уряді [18: 183]. Отже, когнітивна модель охоплює й уявлення про існування об'єктів, які не належать до сфери українських і можуть бути як нейтральними, так і ворожими.
У період постання української держави, очевидно, формується протиставлення українського і малоросійського, що демонструє усвідомлення відмінностей між власним та імперським баченням себе, актуалізує гостру потребу позбутися колоніального статусу і відкинути нав'язаний імперією наратив про меншовартість, периферійність
України, її природну підлеглість Москві. Наприклад: А поки що ці хами роблять паради. І знову з попами, з молебнАми, на пляцу приймають присягу на вірність республіці. Яка дурна, нікчемна, смішна комедія! Цілковита петлюрівщина, з вихилясами, з самовдоволеними, пустопорожніми промовами, декорація з малоросійської історичної п'єси, буфонада дрібненького і хворобливоспухлого славолюбства [3: 406]. С.- федералісти таки одмовились і Василенко склав кабінет кадетськооктябристський, в якому єсть два-три українці, чи, лучче сказать, малороси, а з такими людьми хіба можна будувати українську державу? [18: 64]. Малоросійство асоціюється із декоративними виявами українського, байдужим або ворожим ставленням до ідеї самостійної української держави. Антоніми український - малоросійський вербалізують наявне в когнітивній моделі протиставлення справжнього, самостійного у своїх виявах українського і зросійщеного, колоніального, підлеглого імперії.
Висновки та перспективи дослідження
Отже, уживання прикметника український у щоденникових записах В. Винниченка та Є.Чикаленка 1917-1920 років демонструє розширення семантичної сумісності цієї одиниці в порівнянні з текстами, що відбивають події в Російській імперії на початку ХХ ст. У період Української революції досліджуваний прикметник набуває здатності характеризувати державу та її інституції, поєднується з іншими лексемами, що уточнюють, актуалізують важливий для опису подій аспект вияву українського, - самостійний, національний, суверенний.
Семантичні зміни досліджуваної лексеми виявилися не лише в синтагматиці, а й парадигматиці. Утратила свою актуальність синонімія з низкою прикметників, які виражали імперське ставлення до українського (інородчеський, мазепинський, хохлацький) й активно функціювали у публічному дискурсі Російської імперії на початку ХХ ст. Водночас в антонімічних відношеннях український - малоросійський оприявнилося специфічне протиставлення справді українського, самостійного колоніальному, українському лише за зовнішніми, неістотними ознаками, такому, що відповідає імперській політиці москви.
Хоча щоденники описують численні складнощі на шляху відродження української державності, водночас вони засвідчують, що у свідомості носіїв мови закріпилися нові структури когнітивної моделі, яку вербалізує прикметник український. У мовному коді ця номінація змінила свій статус - перейшла до розряду політичних. Лексема, що є одним із мовних засобів позначення національної ідентичності, набула нових семантичних характеристик, які зафіксували досвід існування самостійної української держави. Перехід до власне політичного статусу відбувся через долання тих семантичних обмежень, які характерні для функціювання номенів на позначення колонізованих народів, розрив семантичних зв'язків із лексемами імперського дискурсу, а також протиставлення справді національного (українського) і колонізованого (малоросійського).
Упродовж ХХ-ХХІ століть бачення українського, його мовна репрезентація зазнавали істотних змін, що потребує ґрунтовного вивчення на різному мовному матеріалі з урахуванням найновіших досягнень не лише в галузі лінгвістики, а й історії, літературознавства, соціології та політології. Послуговуючись здобутками постколоніальної теорії, вважаємо, що важливо потрактувати зміни семантики прикметника український, які сталися в радянському тоталітарному дискурсі.
Список використаних джерел та літератури
1. Агеєва В. За лаштунками імперії. Есеї про українсько-російські культурні відносини. Київ: Віхола, 2021. 355 с.
2. Верстюк В. Ф. Українська революція 1917-1921. Енциклопедія історії України: Україна - Українці. / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. НАН України, Ін-т історії України. Київ: Наукова думка, 2019. Кн. 2. URL: http: //resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1 &S21REF= 10&S21 FM T=eiu_all&C21COM=S&S21 CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21CO LORTERMS=0&S21STR=Ukrainska_revoliutsiia_1917 (дата звернення: 27.10.2022).
3. Винниченко В. Щоденник. Едмонтон - Нью-Йорк: Канадський Інститут Українських Студій, 1980. Т. 1. 1911-1920. 500 с.
4. Гай-Нижник П. Українська дипломатія й міжнародна фінансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (19171922 рр.). Київ: Дуліби, 2016. 532 с.
5. Гриценко П. Українська мова в Росії ХІХ - початку ХХ ст.: шляхи утвердження. Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба державного регулювання (1847-1914). Збірник документів і матеріалів / відп. ред. Г. Боряк; НАН України, Ін-т історії України; Укрдержархів, ЦДІАК України. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2013. С. ХХХІХ-Ln.
6. Кабиш О. О. Зміни в семантичній структурі та функціонуванні маркованої лексики: дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2007. 233 с.
7. КарпіловськаЄ. А. Реакція мови на зміну суспільних стереотипів. Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки (Мовознавство). 2012. Т. 137. С. 88-91.
8. Масенко Л. Мова радянського тоталітаризму. Київ: ТОВ "Видавництво “Кліо”", 240 с.
9. Мінчак Г. Б. Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвлених номінативних одиниць (на матеріалі української преси 90-х років ХХ століття): дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2003. 301 с.
10. Плохій С. Брама Європи. Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2021. 512 с.
11. Ренчка І. Зміни в семантиці лексичних одиниць економічної сфери в сучасній українській тлумачній лексикографії. Мова: класичне - модерне - постмодерне. Вип. 4. С. 111-128.
12. Ренчка І. Лексикон тоталітаризму. Київ: ТОВ "Видавництво «Кліо", 2018. 232 с.
13. Саїд Е. Культура й імперіялізм. Київ: Критика, 2007. 608 с.
14. Словник української мови: в 11 т./ ред. рада: І. К. Білодід (голова) та ін.; АН УРСР, Ін-т мовознавства. Київ: Наук. думка, 1979. Т. 10. 658 с.
15. Снайдер Т. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569 - 1999. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2017. 464 с.
16. Степаненко М., Кірічек І. Синтаксична і семантична валентність відносних прикметників у сучасній українській мові: монографія. Полтава: Астрая, 2018. 236 с.
17. Чикаленко Є. Щоденник: у 2 т. Київ: Темпора, 2004. Т. 1: 1907-1917. 427 с.
18. Чикаленко Є. Щоденник (1918-1919). Київ: Темпора, 2011. 424 с.
19. Чикаленко Є., Винниченко В. Листування. 1902-1929 роки / упоряд. та вс. ст. Н. Миронець. Київ: Темпора, 2010. 448 с.
20. Шпорлюк Р. Формування модерних націй: Україна - Росія - Польща. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. 552 с.
21. Ясакова Н. Лексема український у дискурсі Російської імперії початку ХХ століття (на матеріалі "Щоденника" Євгена Чикаленка). Мова. Література. Фольклор. 2021. № 2. С. 96-104.
22. Dolmk J. Lexical meaning in a reception perspective. Jazykovedny casopis (Journal of Linguistics). 2018, Vol. 69, № 3, p. 302 - 315.
23. Gangemi A., Nuzzolese A. G., Presutti V., Reforgiato R. D. Adjective Semantics in Open Knowledge Extraction. Formal Ontology in Information Systems. R. Ferrario and W. Kuhn (Eds.). 2016. P. 167-180. URL: https://ebooks.iospress.nl/volumearticle/44244 (дата звернення: 27.10.2022).
24. Goddard C., Wierzbicka A. Words and Meanings. Lexical Semantics across Domains, Languages, and Cultures. Oxford: Oxford University Press, 2014. 314 P.
25. Hrytsak Y. The Postcolonial Is Not Enough. Slavic Review, 2015. Vol. 74, № 4. P. 732-737
26. Lakoff G. Women, Fire, and Dangerous Things. What Categories Reveal about the Mind. Chicago, London: The University of Chicago Press, 1987. 614 p.
27. Nayar. P. K. The postcolonial studies dictionary. John Wiley & Sons, Ltd, 2015. 201 p. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/book/10.1002/9781119118589 (дата звернення: 27.10.2022).
References
1. Aheieva V. (2021). Za lashtunkamy imperii. Esei pro ukrainsko-rosiiski kulturni vidnosyny [Behind the Scenes of the Empire. Essays on Cultural Relationships Between Ukraine and Russia] Kyiv: Vikhola. 355 p. [in Ukrainian].
2. Verstiuk V. F. Ukrainska revoliutsiia 1917-1921 [The Ukrainian revolution 19171921]. Entsyklopediia istorii Ukrainy: Ukraina - Ukraintsi. / ed.board: V.A.Smolii (chief) et al. Kyiv: Naukova dumka. Book 2. URL: http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1 &S21REF= 10&S21 FM T=eiu_all&C21COM=S&S21 CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21CO LORTERMS=0&S21STR=Ukrainska_revoliutsiia_1917 (reference date: 27.10.2022) [in Ukrainian].
...Подобные документы
Загальна характеристика прикметника як частини мови. Стилістичні і виразні властивості прикметника в українській мові. Поняття стилістики і визначення стилістичних особливостей морфологічних ознак прикметника, опис його основних художньо-виразних ознак.
курсовая работа [50,0 K], добавлен 14.10.2014Періодизація історії українського радянського мовознавства. Боротьба офіційної комуністичної політики проти української мови й культури початку 30-х років ХХ ст. Зародження української лінгвостилістики у 50—60-ті роки. Видатні українські мовознавці.
презентация [2,4 M], добавлен 27.04.2016Визначення терміну "інтенсивність". Аналіз основних засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника. Морфологічні та лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки та їх характеристики. Прикметник з елативним значенням.
магистерская работа [106,3 K], добавлен 21.04.2011Дослідження функціональної типології поширювачів структурної моделі речення сучасної української мови. Зроблено акцент на ідентифікації функціонально-семантичної моделі речення, що досить неоднозначно витлумачується в різних лінгвістичних колах.
статья [19,9 K], добавлен 31.08.2017Поняття прикметника, його місце у реченні та основні категорії. Схема закінчень прикметника: сильна, слабка і мішана. Відмінювання субстантивованих прикметників та партиципу. Зміна відмінкових закінчень у складених прикметниках, сталих зворотах, іменах.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 19.01.2011Особливості вивчення дієприкметника та ад’єктивації в сучасній українській літературній мові. Перехід дієприкметника до класу прикметника. Умови ад’єктивації, дієприкметники, які піддаються ад’єктивації. Первинне синтаксичне значення прикметника.
курсовая работа [34,5 K], добавлен 03.01.2014Основні етапи виникнення та становлення української мови, її роль і місце серед інших мов світу, особливості та відмінні риси. Проблеми мови та її значення в закріплення української державності в радянські часи та на сучасному етапі, шляхи її укріплення.
книга [235,7 K], добавлен 07.03.2010Текст, як одиниця мовлення, його будова. Сучасний український правопис (уживання велиої літери, перенос частин слова, правопис складних та іншомовних слів, зміни в морфології та словотворі). Стилістичні різновиди. Евфонічність – галузь фоностилістики.
реферат [23,1 K], добавлен 17.12.2010Формування української економічної термінології. Визначення фонду економічної термінології, її місця у словниковому складі. Вивчення шляхів появи економічних термінів у термінологічній системі. Диференціювання термінів за ступенем семантичної цілісності.
статья [26,4 K], добавлен 31.08.2017Вживання іншомовних запозичуваних слів в українській мові та витоки їх появи. Короткий термінологічний словничок. Укладання перекладних багатомовних словників. Проблеми української термінології, основні напрями дослідження та розвитку термінознавства.
лекция [28,4 K], добавлен 17.05.2009Виявлення словотвірної спроможності іменників назв овочів, фруктів і злакових культур, а також структурної й семантичної типології відсубстантивних утворень в українській мові. Способи деривації, дериваційні форманти та їх продуктивність у словотворі.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 11.05.2011Лексико-семантична характеристика та стилістичне використання вигукової лексики. Поняття та структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект. Класифікація вигуків та звуконаслідувальних слів української мови.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 03.10.2014Підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Приклади топонімів в українській мові. Структура англійських та українських топонімів, їх етимологія. Чинники впливу на англійські місцеві назви.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 11.03.2015Поняття літературної мови. Критерії класифікації документів. Правила та рекомендації щодо оформлення резюме. Особливості відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ в українській мові. Порядок складання розписки. Переклад тексту на економічну тематику.
контрольная работа [21,0 K], добавлен 01.05.2010Огляд новітньої української термінології. Розгляд проблем спадщини, запозичень, перекладу термінів. Особливості словотворення та правопису термінів; орфографічні рекомендації. Питання запису українських власних назв латинкою, культури наукової мови.
реферат [35,0 K], добавлен 02.06.2015Поняття "прагматичне значення" у науковій літературі. Проблема відтворення прагматичних значень в перекладі та напрямки їх рішення. Прагматичний потенціал компліменту в українській та англійській мовах. Фактор адресата у перекладі компліментів.
дипломная работа [110,3 K], добавлен 15.12.2014Дослідження специфіки процесу запозичення українською мовою іншомовної лексики. Історичні зміни в системі італійської мови. Уточнення етимології конкретних тематичних груп італійської лексики з метою виявлення шляхів їх проникнення в українську мову.
курсовая работа [47,7 K], добавлен 29.07.2012Характерні риси сучасної української літературної мови та особливості її використання. Історія становлення української графіки й орфографії, видання "Українського правопису" 1945 р. Походження іноземних слів, що використовуються в літературній мові.
реферат [24,7 K], добавлен 04.07.2009Поняття фразеологічної одиниці; історія вивчення української фразеології. Дослідження утворення фразеологізмів: джерела, ознаки, лексико-семантична структура, форма та функціонування фразеологічних одиниць; класифікація фразеологізмів зі словом око/очі.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 26.02.2012Систематизування комбінованої варіанти слова, що існують в українській мові. Опис структурних типів комбінованих варіантів з урахуванням специфіки рівнів, на яких виявляється їх варіантність. Аналіз стилістичних можливостей варіантів змішаного типу.
реферат [15,9 K], добавлен 01.12.2010
