До зіставної характеристики народних і літературних флороназв в українській мові

Размещено на http://allbest.ru

Інституту української мови НАН України

До зіставної характеристики народних і літературних флороназв в українській мові

Марина Поістогова, кандидат філологічних наук,

старший науковий співробітник відділу діалектології

Анотація

У статті здійснено зіставну характеристику народних і літературних флороназв української мови. З'ясовано, що літературна й діалектна мови впливають одна на одну, як наслідок - відбувається взаємозбагачення, зокрема й ботанічної лексики.

На підставі проведеного дослідження встановлено, що зіставлення народних і літературних флороназв в українській мові виявляє: спільні назви для літературної мови й діалектів (із фонетичними, словотворчими, семантичними варіантами в говірках); спільні назви з різним лексичним значенням; слова з ширшою семантичною структурою в говорах порівняно з літературною мовою; наявність значної кількості лексичних відповідників у говорах на позначення того самого флорооб'єкта; уживання багатьох лексем з переносним значенням у говорах; численні назви в говорах представлені синонімійними парами; вплив літературної мови на народні говори, унаслідок чого утворюються дублети (лексичні, словотворчі, фонетичні); діалектні слова й значення, що переходять до складу літературно-нормативних; специфічні діалектні слова, не вживані в літературній мові; слова, відомі лише літнім людям, які навіть у мовленні представників старшого покоління перейшли до пасивної лексики; назви, які в літературній мові оформляються словом, у діалектах - словосполученням або й описово.

Діалектні назви виявляють більшу лексичну, фонетичну, словотворчу, семантичну варіативність.

Зіставлення народних і літературних флороназв в українській мові показало, що, засвоюючи літературні назви, мовці пристосовують їх до діалектних норм місцевих говірок. Впливом літературної мови на діалекти зумовлене утворення синонімійних пар, дублетів (лексичних, словотворчих, фонетичних). Впливом діалектів на літературну мову пояснюємо появу нових назв, збагачення синонімійних рядів, розширення семантичної структури найменування. Такий взаємовплив засвідчує, що діалектна мова стає підґрунтям для розширення й удосконалення лексичних засобів літературної мови, для її розвитку. Взаємовплив літературної мови й діалектів є цінним матеріалом для історико-мовознавчих досліджень.

У перспективі необхідно актуалізувати збирання матеріалів про флороназви для підготовки зведеного тематичного словника народних назв рослин за максимально докладним питальником і густою мережею.

Ключові слова: взаємодія, значення, літературна мова, народні говори, флороназви.

Abstract

Literary and dialect languages influence each other and, as a result, mutual enrichment occurs, in particular in botanical vocabulary.

Comparison of folk and literary floristic names in the Ukrainian language reveals: common names for literary language and dialects (with phonetic, word-formative, semantic variants in dialects); common names with different lexical meanings; many words with a broader semantic structure in dialects; figurative meaning of words in dialects; the existence of different lexemes to describe the same object in floristics; numerous names in dialects are represented by synonymous pairs; the influence of the literary language on dialects, and as a result formation of duplicates (lexical, word-forming, phonetic); dialect words and meanings that are part of the literary-normative ones; specific dialect words not used in the literary language; words known only to older people which, even in the speech of representatives of the older generation, have moved to passive vocabulary; names that are represented by a word in a literary language, but in dialects - by a phrase or even descriptively.

Dialect names reveal greater lexical, phonetic, word-forming, semantic variability.

The mutual influence of the literary language and dialects contributes to the improvement of the norms of the literary language, and appears to be the basis for the development of the national language.

Key words: dialects, interaction, literary language, meaning, floristic names.

Вступ

Взаємодія літературної мови та діалектів є актуальним напрямом досліджень в українському мовознавстві. Цьому питанню приділяли увагу Б. Кобилянський (Кобилянський, 1960), Ю. Карпенко (Карпенко, 1958), М. Жовтобрюх (Жовтобрюх, 1973), І. Матвіяс (Матвіяс, 1972; Матвіяс, 1977; Матвіяс, 1982; Матвіяс, 2008), А.Залеський (Залеський, 1972), П. Гриценко (Гриценко, 1993), Й. Дзендзелівський (Дзендзелівський, 1972), Т. Назарова (Назарова, 1972), Я. Закревська (Закревська 1964), Я. Вакалюк (Вакалюк, 1982), Г. Козачук (Козачук, 1985), Л. Симоненко (Симоненко, 1972), Л. Фроляк (Фроляк, 1986), Т. Заворотна (Заворотна, 1972). Опубліковано окремі збірники з цього питання . Як зазначає П. Гриценко, «точне знання літературно-діалектної взаємодії дозволяє з'ясувати багато нових сторін структури говірок і літературної мови» (Гриценко, 1991, с. 4).

Літературна і діалектна мови перебувають у постійній взаємодії, впливаючи одна на одну на всіх етапах розвитку та на різних структурних рівнях, охоплюють різні тематичні групи. Взаємодія і взаємозбагачення найчастіше відбуваються в лексиці, зокрема в ботанічній, одній з функційно найчисельніших, архаїчній групі лексики, що й визначило об'єкт нашого дослідження.

Методи дослідження. У статті використано загальнонаукові методи аналізу та порівняння. Основним методом у дослідженні є описовий.

Виклад основного змісту

Зіставлення літературних і діалектних флороназв засвідчує спільні назви для літературної мови й народних говорів (частоз фонетичними, словотворчими, семантичними відмінностями в діалектах). Як зазначає Б. Кобилянський, «якби в діалектах не було тієї частини, спільної і тотожної з літературною мовою, то це не були б діалекти тієї самої мови, а різні самостійні мови» (Кобилянський, 1960, с. 50). Досліджувана лексика має спільні назви для тих рослин, найменування яких відомі ще з праслов'янської доби, це назви культивованих рослин, насамперед злакових (жито, пшениця, ячмінь, овес, просо та ін.), наприклад, давнє праслов'янське слово жито в літературній мові та говірках функціює зі значенням `злакова рослина жито посівне, Secale сегеаіе', `зерно цієї рослини', форма множини жита `сходи, засіяні житом поля', `поля з порослими на них рослинами жита; самі рослини цих полів' (Грінченко І, 1907, с. 486; СУМ ІІ, 1971, с. 533). Як `загальна назва для всіх зернових культур' слово жито зафіксовано в східнослобожанських говірках (СУСГ, 2002, с. 76). У праслов'янській мові ця лексема була родовою назвою для всіх злакових культур та збіжжя. Давнє значення збережено в діалектному жи^та `посіви взагалі' (Німчук, 1992, с. 265). Говірки зберігають це давніше значення, що засвідчують діалектоносії: «Н'іемціи пр'іиШл'і... дак м'і 1дома н'е начатая 'і, да дно па л 'е1 сах Плутал'іс ' да па ж'ітах нача) вал 'і» (ГЧЗТ, 1996, с. 165, 166). У центральноподільських говірках лексема 1жито зафіксована зі значенням `поле, з якого зібрали врожай жита' (Гороф'янюк, 2012, с. 74). У говірках зафіксовано лексему 1жито в різних фонетичних варіантах: ^жіїто, жіито, 1ж'и'то, жіто, ж'іито, 1 ж'іто, жьіто, 1 жита, 1 жи'та, 1 ж'іта (наз. відм. одн.) (Горбач, 2000, с. 276; Дзендзелівський, 1960, с. 113; Омельковець, 2016, с. 73; Ткачук, 2016, с. 171; власні записи ботанічної лексики у східнополіських говірках (далі - ВЗ)) і виявлено суфіксальні деривати: 1 ж'іитечко, 1 жи'т'ачко (Ткачук, 2016, с. 171). У говірках зі значенням `жито' функціює лексема рож (у центральноподільських говірках цю лексему подано з ремаркою заст.) (АУМ І, к. 310; Гороф'янюк, 2012, с. 17; Ткачук, 2016, с. 171; ВЗ).

Спільною в літературній мові та говірках є назва ячмінь `ячмінь, НоМеит' (з фонетичними варіантами в говірках: иач'м 'ін йач 'мін ' , иач м ін , иач м ін, иачм ін, иачм ен , иач мен , иач мен' иач'мен, иачлм ен , иач 'м ен , иач'м е'н , иач'м іен , иеач'м ен , иеч'м іен иеч'м ін , иеч'м ен , иачи'м ін , иаче'м ін , иачимен , иич'м ен , иич'м ін, їчмінь (Абрамян, 2012, с. 56; Гороф'янюк, 2012, с. 17; СУСГ, 2002, с. 232; Ткачук, 2016, с. 171; Шило, 2008, с. 133; ВЗ); акцентний варіант ''иач 'мчн ' (иач 'мен ') (Абрамян, 2012, с. 56) і словотворчий варіант иач'м 'еник (АУМ І, 1984, к. 39; ДЛАЗ І, 1958, к. 71; Ткачук, 2016, с. 171). У говірках відзначено інші найменування: иариец ', исіри'ц ', ярец (ДЛАЗ І, 1958, к. її), иа'рец ', 'иашка, фу'раж (Абрамян, 2016, с. 56; СУСГ, 2002, с. 232), Ярець (Онишкевич ІІ, 1984, с. 403). У літературній мові й говірках лексема ячмінь функціює з тим самим значенням: `злакова рослина', `зерно цієї рослини', `запалення сальної залози повіки' (СУМ ХІ, 1980, с. 661). Б. Грінченко подає ще форму множини ячмені, ячмена, що позначає ячмінь накорені (Грінченко IV, 1909, с. 546).

У центральноподільськихговірках лексему иач'м 'ін '(иач'мен ', иачи'м 'ін ' , иаче'м 'ін ' , иачи'мен ') зафіксовано зі значеннями `стебло ячменю на пні', `поле, з якого зібрали врожай ячменю' (Гороф'янюк, 2012, с. 53, 74).

На позначення пшениці звичайної, ТгіОсит aestivum у літературній мові та діалектах відзначено лексему пшениця (з фонетичними пше ница, пше'ніца,пше^н 'іце,пшеи''н 'іца,пше^н 'іца,пше^н 'іци, пше'ниц 'і,пше^н 'іце, пшанщя, пшаін 'іца,пши^ница,пши^н 'іца (Гороф'янюк, 2012, с. 17; СУСГ, 2002, с. 180; Ткачук, 2016, с. 171; ВЗ) і словотворчий варіантпше^н 'ічка(Ткачук, 2016, с. Иї).

У східнослобожанських говірках зафіксовано ще іншу назву устючка (СУСГ, 2002, с. 213). У кількох поліських говірках лексему пшеніїця зафіксовано зі значенням `кукурудза' (СПГ, 1974, с. 181), пше'ничка `т. с.' (АУМ І, 1984, к. 315).

Зафіксовано спільну назву для рослини овес посівний, Avena sativa: о'вес (з фонетичними варіантами у говірках: о'в^ес, о'в 'ес, о'вес ', оаІв 'ес, а'в 'ес, а'в^ес, оаІвес, а'вес, а'в 'ос, ав'иос, о'в 'ос, овис, увес, говес, говЭсъ, вівес, вовес, вес) (Абрамян, 2012, с. 57; Аркушин І, 2000, с. 51, 67; Гороф'янюк, 2012, с. 17; Омельковець, 2016, с. 132; Онишкевич ІІ, 1984, с. 13; СУСГ, 2002, с. 41; Ткачук, 2016, с. 171; ВЗ), вівсо (Лисенко, 1958, с. 10; СУСГ, 2002, с. 41), овсеї (СУСГ, 2002, с. 147)). У центральноподільських говірках о'вес, го'вес відзначено ще зі значенням `поле, з якого зібрали врожай вівса' (Гороф'янюк, 2012, с. 74). Б. Грінченко подає зменшену форму від овес: овесець, овесок зі значенням `рід узору у вишивках' (Грінченко ІІІ, 1909, с 34). СУМ подає мн. форму вівса, вівси зі значенням `вівсяне поле', `вівсяні сходи' та овесець як пестл. до овес (СУМ V, 1974, 610).

У літературній мові та діалектах спільною є назва гречка для рослини гречка, Fagopyrum tetaricum (з фонетичними та словотворчими варіантами в говірках: г^р^ечка, гр'ечка, греч'ка, гр'ечке, гребчиха (гре^ч'іха),гре^чуха(грічуха), г^реч'а(Абрамян, 2012, с. 57;

Дзендзелівський, 1960, с. 115; СУСГ, 2002, с. 58; Ткачук, 2016, с. 171; ВЗ). У говірках лексема гречка має також значення `хатня рослина' (Гороф'янюк, 2012, с. 197; СПГ, 1974, с. 59; Ткачук, 2016, с. 141, 237), `поле, з якого зібрано врожай гречки', `грицики звичайні, Capsella bursa- pastoris' (Гороф'янюк, 2012, с. 75, 155; Омельковець, 2016, с. 56), `гірчак перцевий, Polygonum hydropiper', `дикоросла трав'яниста рослина, подібна до берізки польової' (Ткачук, 2016, с. 226, 230), `грицики звичайні, Capsella bursa-pastoris' (Сабадош, 1999, к. 15). Словотворчий та акцентний варіант гричуха в західноволинських говірках відзначено з семантикою `березка польова, Convolvulus arvensis' (Корзонюк, 1987, с. 101). Відзначеноіншіназви для гречки:йад^рщ'а -у східнослобожанських говірках (Абрамян, 2012, с. 57), татарка - у закарпатських таіншихговірках південно-західного наріччя (Дзендзелівський, 1960, с. 115). Слово татарка відоме в діалектах зі значенням `сорт пшениці, цибулі, дині' (Грінченко IV, 1909, с. 249).

На позначення рослини просо звичайне, Panicum miliaceum у літературній мові та діалектах зафіксовано назву п^росо (з фонетичним варіантом п^роса (наз. відм. одн.) у східнополіських говірках (ВЗ). Б. Грінченко подає зменшене від просо утворення прісце (Грінченко ІІІ, 1909, с. 455) і номен малсій з цим значенням (Грінченко ІІ, 1908, с. 400). Паралельно вживаний демінутивпрос'цевідзначено в східнослобожанських говірках (Абрамян, 2012, с. 57). Б. Грінченко подає множинну форму проса зі значенням `поля, засіяні просом', просо зі значенням `рід гри' (Грінченко ІІІ, 1909 с. 480); у центрально- подільських говірках лексема п^росо зафіксована зі значеннями `стебло проса на пні' (Гороф'янюк, 2012, с. 53), `поле, з якого зібрано врожай проса' (Гороф'янюк, 2012, с. 74). Відзначено діалектні назви пшо'но (з фонетичними варіантами пшаіно, пше^но (Ткачук, 2016, с. 171)), в окремих говірках на Хустщині функціонують дублетні назви просо і пшоно, та номен кул^шка - у говірках південної частини Закарпаття (Дзендзелівський, 1960, с. 115).

Збігається з літературною народна назва соняшник для рослини соняшник звичайний, Helianthus annusus (з великою кількістю фонетичних варіантів у говірках: 1сон'ашник, 1сон'ачник, 1сон'ашн'ік,

1сонашник,сон 'ашник,сон 'ешник,1сон 'ешн 'ік,1 сонешн 'ік,1 сонешник, сонешник,сутшник,1 сонечник,1 сон 'ечн 'ік,сон 'эч 'ник,сон 'очник, сон 'ачник, сон 'ачник, сонічник, сон 'ічник, соніч 'ник, сон 'ішник, сонишник, 1 сонушник, 1 сойашник, 1 сойашн 'ік, 1 солношн 'ік, солняшник, солнечник,солойашник,соложшник,солунешник,сулунешник, соловешник, солонечник, сулунеїчник, сулумнеїчник, солоченик, солочЄнко, сложшник, служшник, слонечник, слонечник, слони'ч 'ни'к, слоун^'ч 'ни'к, солон'іч'ник, слоунйшни1к (Гороф'янюк, 2012, с. 22; Корзонюк, 1987, с. 232; Омельковець, 2016, с. 177; СУСГ, 2002, с. 169, 196; Ткачук, 2016, с. 172; Чабаненко IV, 1992, с. 90; ВЗ)), 1сон'ах, 1сон'ахи (з фонетичними та акцентними варіантами: 1сон'іх, сон'а)хи, 1сон'ахиг, 1сон'ах'і, сан'Сх'і, ^сонухи), 1сойах, 1сойахи, п0сон 'ашник, п0сон 'ажник, п0сон 'ачник, пр0сон 'ачник,подсолнечник(под 1 солнечнигк,под 1 солн 'ечн 'ік), падсон:ишник, насонішник, насонешняк, пад 1 сонух (под1 сонух), пацонух, пад 1 сонух'і, пад 1 солнух (под 1 солнух), п'ідсолнух, 1 солнух, сон, 1 соноуки, 1 сонауки ( 1 сонауки1), 1 сон'іки (Гороф'янюк, 2012, с. 22; Дзендзелівський, 1960, с. 118; Сизько, 1990, с. 81, 82; СПГ, 1974, с. 200; Ткачук, 2016, с. 172; ВЗ)). Відзначено інші діалектні назви: міс'ачник, міс'ач'ни'к, міс 'аш 'нигк, міс 'ац ', ка 1 т 'елка, ка 1 т 'олошн 'ік, тар 'елка (тар 'ілка), кру1 жалка, денце, кошик, колосн'і 1 к'і, колос 1 н'ішн'ак (Омельковець, 2016, с. 60, 100, 183; Ткачук, 2016, с. 172), сємух, с'Ємочки, с'емушки, с'емушка, сємушок, с'імошник, сємушник (Корзонюк, 1987, с. 216), ф0рґу, ф0рґув, напр0ф0рґув, н0пр0ф0рґув,композит пр0соцвіт (з фонетичними варіантами:пр0сонцвіт, пр0цонцвіт, пр0с0нсвіт) (Дзендзелівський, 1960, с. 118)). Словом сон'ах у деяких буковинських говірках називають окремі рослини соняшника, для збірної назви цієї культури збережено термін соняшник (Карпенко, 1958, с. 101). У південній Рахівщині зафіксовано назву 1 сон 'ічник на позначення рослини `первоцвіт весняний, Primula veris' (Сабадош, 2000, с. 109), у західнополіських говірках - сулужчник у значенні `гірчак степовий, Acroptilon repens' (Омельковець, 2016, с. 181), у центральноподільських говірках - 1 сон'ашник у значенні `оман високий, Inula helenium' (Гороф'янюк, 2012, с. 179), у поліських і центральноподільських говірках - 1 сон'ашник, 1 сойашник, 1 сон'ашники, 1 сойашники в значенні `поле, з якого зібрали соняшник' (Гороф'янюк, 2012, с. 75; СПГ, 1974, с. 200), у говірках Нижньої Наддніпрянщини - сонух `рослина сон, Pulsatilla' (Чабаненко IV, 1992, с. 87), у поліських говірках - сон зі значеннями `соняшник', `головка соняшника', `соняшникове насіння', `сон-трава лугова, Pulsatilla pratensis' (СПГ, 1974, с. 200).

Спільною в літературній мові й говірках є назва льон для рослини льон, Linum. У говорах Закарпаття та інших говорах південно-західного наріччя відзначено фонетично відмінну форму лен (Дзендзелівський, 1960, с. 138), форми лен, лесь - у бойківських говірках (Онишкевич І, 1984, с. 408), форми л'он, л'ен та словотворче оформлення л'о 1 нок (з фонетичним варіантом л 'е 1 нок) уживані в чорнобильських говірках (Ткачук, 2016, с. 172). У літературній мові лен `спадкове земельне володіння вепоху феодалізму' (СУМ IV, 1973, с. 476).

У західнополіських говірках л'он `льон-довгунець, Linum usitatissimum', `паслін чорний, Solanum nigrum', `хондрила ситниковидна, Chondrilla juncea', л'онок `льон-довгунець, Linum usitatissimum', `льонок звичайний, Linaria vulgaris', `лобелія довгочерешкова, Lobelia erinus', `чаполоч пахуча, Hierochloe odorata' (Омельковець, 2016, с. Ml).

Відзначено спільну назву коноплі на позначення рослини коноплі посівні, Cannabis sativa (з фонетичними й граматичними відмінностями від літературної мови в говірках: коноПл'а, ко1 нопл'а, канаПл'а, коаІнопл 'і, каінопл 'і, к^нопл 'і, коуІнопл 'і, коуІноупл 'і, ко'лопн 'і, коноклі, конопі, к0л0н'і) (Гороф'янюк, 2012, с. 22; ГЧЗТ, 1996, с. 88; СУСГ, 2002, с. 101; Ткачук, 2016, с. 172; ВЗ); інші назви: Пр'адиво (з фонетичними варіантами Прадиво, Прад'іво), 1с'імйа (с'імн'а) (Гороф'янюк, 2012, с. 22; Карпенко, 1958, с. М6), двудомна рослина (СУСГ, 2002, с. 64), т)раник (Чабаненко IV, 1992, с. 125). У буковинських говірках слово пр'адиво означає не лише рослину `коноплі посівні', а й `волокно льону', `волосинки плоду кукурудзи' (Карпенко, 1958, с. М6).

На позначення рослини вика посівна, Vicia sativa функціонує назва 1вика (з фонетичними та словотворчими варіантами в говірках: 1в'іка, Ів'іика,1в'іке,1века,1вега,1веґа,1виґа,1в'іґа,1в'іко,век,1в'ійка,вйійка); у говірках зафіксовано інші назви: М'ішанка, м'іша 1 нина, викоМ'ішанка, \ линта, горо 1 шок, в'ер'еб1 йач!ий горо 1 шок, в'ер'е 1 б'ач'ка (Гороф'янюк, 2012, с. 26; Ткачук, 2016, с. 171; ВЗ).

Із численними фонетичними варіантами в говірках зафіксовано назву для рослини сочевиця, Lens (соче 1 виц'а, соче 1 в'іца, саче 1 вица,

У центральноподільських говірках лексема горох має ще значення `поле, з якого зібрано врожай гороху' (Гороф'янюк, 2012, с. 75).

Для рослини квасоля звичайна, Phaseolus vulgaris зафіксовано назву квасоля з фонетичними, граматичними, словотворчими варіантами в говірках: ква 1 сол'а, кво 1 сол'а, ква 1 сол'е, квасо^л'а, кваса1л'а, ква 1 сул'а, квасул е,квасул а,квасил а,квасел а,квасейа,квасол ,хвасол а, хвасе 1 йа,хвас'е 1 йа,хвис'е 1 йа,хв'іс'е 1 йа,хвес'е 1 йа,кес'і 1 йа,, фасол'а фасол 'з, фосол 'а, фасол 'а, фасул 'а, пасол 'а, пасол 'а, пасул 'а, ква 1 сул 'і, фа 1 сол'і, фасол'і, фасул'і, хвасул'і, пасул'і, квасо1л'іна (Гороф'янюк, 2012, с. 27; Дзендзелівський, 1960, с. 120; Карпенко, 1958, с. 108; Ткачук, 2016, с. 172; ВЗ); відзначено назву стручки (струч 1 к'і) (Омельковець, 2016, с. 181; Ткачук, 2016, с. НІ).

Давнє праслов'янське слово біб у літературній мові і в говірках позначає рослину біб звичайний, Vicia faba, зафіксоване в говірках з фонетичними і граматичними варіантами (боб, боуб, буб, буб, буоб, бо 1 би1, бо 1 б'іи, боуІб'і) (Дзендзелівський, 1960, с. 119; Ткачук, 2016, с. 172; ВЗ) та словотворчим варіантом бобовиха в східнослобожанських говірках (СУСГ, 2002, с. 28); у західнополіських говірках слово биб, боб відзначено зі значеннями `горох посівний, Pisum sativum' та `квасоля, Phaseolus' (Омельковець, 2016, с. 26).

У літературній мові та говорах цибуля городня, Allium cepa має назву цибуля (зафіксовано з фонетичними варіантами в говірках: ци^бул'а, ціиІбул'а, ц'іиІбул'а, ц'і 1 бул'а, це 1 бул'а, ци 1 бул'е) (Гороф'янюк, 2012, с. 27; Дзендзелівський, 1960, с. 132; Карпенко, 1958, с. 107; Омельковець, 2016, с. 193; СБГ, 2005, с. 641; Ткачук, 2016, с. 173; ВЗ). У східнополіських, західнополіських, центральноподільських, буковинських говірках з цим значенням відзначено також лексему лук (Гороф'янюк, 2012, с. 27; Карпенко, 1958, с. 107; Омельковець, 2016, с. 115; ВЗ). У гуцульських говірках лук `насінна стрілка часнику' (ГГ, 1997, с. 115).

Словом часник у літературній мові й у діалектах позначають часник городній, Allium sativum (з фонетичними варіантами в говірках: час ник, часнЫк, час 1 ни'к, час 1 нчик, час 1 н'ік, ч'ас 1 н'ік, ч'ас' 1 н'ік, час 1 нок, ч'ас 1 нок, ч'ес 1 нок, ш'еснок,чусник, чус 1 нок) (Гороф'янюк, 2012, с. 3\; Дзендзелівський, 1960, с. 133; Карпенко, 1958, с. 110; Омельковець, 2016, с. 194,195; СБГ, 2005, с. 641; Ткачук, 2016, с. 173; ВЗ); у західнополіських та чорнобильських говірках відзначено словотворчий варіант часнії^чок (Омельковець, 2016, с. 195; Ткачук, 2016, с. 173). З цим значенням у центральноподільській говірці як застаріле (1 часом, ко1лис ') зафіксовано лексему лук (Гороф'янюк, 2012, с. 31). Спорадично в західнополіських говірках з цим значенням функціюють назви москал ', солдат, циба (Омельковець, 2016, с. 127,176,\93).

У центральноподільських говірках - назва чос1 ник зі значенням `нарцис, Narcissus' (Гороф'янюк, 2012, с. 194). З таким самим значенням зафіксована лексема часничок (з фонетичними варіантами: чосни 1 чок, чисничок, чісничок, чіснічок, чісночок, чосночок) (Гороф'янюк, 2012, с. 194; Омельковець, 2016, с. 194; СБГ, 2005, с. 637).

Спільну назву для літературної мови й діалектів щавель `щавель, Rumex' зафіксовано в говірках з численними фонетичними, акцентними, словотворчими варіантами: шча 1 вел ', ш 1 чавелшча 1 в 'ел ', ш 1 чав 'ел ', шчав^ел шчи 1 в'ел', шчи1 вел', шчи1 в'іл', щевіль, 1 шав'ел', ш'а1 вел', щавіл', щавей, щавій, шча 1 в 'ій, шчава, шчавйа, шчавйу, шчарвйа, щавух, щавнш, щівнш, щівник, шчау1л'ій, шчав'і 1 йец', шчавец' (Гороф'янюк, 2012, с. 42, 43, к. 17; Корзонюк, 1987, с. 265; Лисенко, 1958, с. 21; Омельковець, 2016, с. 201; СБГ, 2005, с. 681; СПГ, 1974, с. 237; Ткачук, 2016, с. 174; ВЗ). Відомі також інші назви з різною словотворчою структурою: квас, ква 1 сок, ква 1 сец', квасёц, квас 1 тец' (Гороф'янюк, 2012, с. 42,43, к. 17;

Омельковець, 2016, с. 91, Паламарчук, 1958, с. 27; СБГ, 2005, с. 196) і назва барбдс (Онишкевич І, 1984, с. 44). В окремих говірках відзначено паралельне вживання лексем: ш 1 чав'ел' і к'ісл'а 1 к'і (ВЗ), щав і квас, квасок (Шило, 2008, с. 139, 140, 285), щавіль і квасок (Лисенко, 1958, с. 13, 21).

Для новіших рослин, на відміну від літературних, народні назви виявляють велику лексичну варіативність, наприклад, на позначення кукурудзи, Zea mays у літературній мові функціює лексема кукурудза, яка була первісною назвою ялинкової шишки (Історія..., 1983, с. 322; СУМ IV, 1973, с. 388). У говірках виявлено значну кількість лексем у різних фонетико-граматичних варіантах: кукуруза (куку^рууа, каку^руза, кокуйруза, кокорууа, кукуйрудз 'а, гугурудза, чучурудза), кукурудз, кукуруц, кукур1 гуза, кукурудзи, (куку1рууи, кака1рузи, куйрузи, куйрудзи), кукурузка, пше 1 ничка (пшеиІнич'ка, пши 1 ничка), п 1 ш'інка, кийа[хи (кийа1хи\ кийа^х'і, кийа 1 х'іи, киійа[хи, киійа1хи\ киійа1х'і, к'іийа1х'і, к'ійаХи, к'ійа1хи1, к'ійа1хи, к'ійа 1 х'і, к'іийа 1 х'іи, к'іийа 1 хи1, к'іийа 1 хи, києхїі, кіляхїі, кітяхїі1, кит 'ахи), ки 1 йах (к'і 1 йах, к'і^йах), ки 1 йошник, ки 1 йовник, к'і1 к'і (киіІкиі, кі1 кі, кий 1 кі, кій1ки, кийки, к'ій 1 к'і), ка 1 чан, качани (кач'іни, кач'а 1 ни, коча 1 ни), кала 1 ч'і (кал'а а ч'і), калачики (ка йл^ачики), малсій (мелеш, меилай, милаїй), тенге ериц'а(тенїерщ'а,те11нге11рща,тінгерщ'а,тендерщ'а, кеиндеи-р^ц 'а, киндирщ 'а, тендерщи), папушойа, пап 1 шойа, пап 1 шойі (Аркушин, 2000, с. 144; ГГ, 1997, с. 106, 122; Гороф'янюк, 2012, с. 19; Омельковець, 2016, с. 90; Онишкевич І, 1984, с. 197; Сизько, 1990, с. 46, 76; Ткачук, 2016, с. 45, 171). З цим значенням на правобережній Черкащині вживана лексема рисянка, переважно людьми молодшого покоління (Лисенко, 1958, с. 18). Багато діалектних назв функціюють паралельно з літературним відповідником. Подекуди літературна назва стала домінантною, що є наслідком впливу літературної мови на діалекти (див. АУМ І, 1984, к. 315; АУМ ІІ, 1988, к. 327; АУМ ІІІ, Ч. І, 2001, к. 101; АУМ ІІІ, Ч. ІІ, 2001, к. 110; Гороф'янюк, 2012, с. 20, к. 3; Сабадош, 1999, к. 27). У Словнику Б. Грінченка відзначено лексеми кукурудза, кендериця (Грінченко ІІ, 1908, с. 235, 322), тенгериіця (тендериця) (Грінченко IV, 1909, с. 254), пшенйчка, пшінка (Грінченко III, 1909, с. 504). На правобережній Черкащині лексема пшінка зафіксована ще зі значенням `багаторічна весняна трава, Ficaria' (Лисенко, 1958, с. 18); лексема кукурудз зі значенням `необтереблений качан кукурудзи' відзначена на Рахівщині (ДЛАЗ II, 1960, с. 206); у центральноподільських говірках куку'руза, куку'рууа `поле, з якого зібрано врожай кукурудзи', `прикраса з ягід вишні, черешні для обрядового деревця на Ьана Купала' (Гороф'янюк, 2012, с. 75, 148); у гуцульській говірці с. Бродина функціює лексема куку'рудза (ку^рудза) зі значеннями `кукурудза', `шишка' (на 1тисйн'і, содн'і, йе^лици, сме^рец'і) (Горбач, 2000, с. 295); у нижньонаддніпрянських говірках киях (китях) `волоть, колосок проса' (Чабаненко II, 1992, с. 168, 170); у центральноподільських говірках кн'т'аха `колосок гречки' (Гороф'янюк, 2012, с. 58), ка)чан `кукурудзяний початок із зерном', `кукурудзяний початок без зерна', `корінець гарбуза', `серцевина морквини', `серцевина капусти', `прикраса з ягід вишні, черешні для обрядового деревця на !вана Купала', `суцвіття рогозу' (Гороф'янюк, 2012, с. 63, 69, 73, 148, 183); у західнополіських говірках качан `капуста білоголова, Brassica oleracea var. capitata', `півники, Iris' (Омельковець, 2016, с. 90). СУМ подає лексему малай з ремаркою діал. зі значенням `вид хліба з кукурудзи, гороху або проса' (СУМ IV, 1973, с. 605). У словнику Б. Грінченка знаходимо номен малсій `хліб із кукурудзи, гороху чи проса', інколи `погано випечений хліб, в'язкий', `рослина просо, Panicum miliaceum' (Грінченко II, 1908, с. 400). На Гуцульщині малай `кукурудзяний хліб', на Поділлі, півд. Побужжі, ниж. Подністров'ї - `кукурудзяний хліб', `круг білої глини' (Дзндзелівський, 1960, с. 116, 117), у східнослобожанських говірках - `хліб з кукурудзи, гороху або проса' (СУСГ, 2002, с. 124), у східнополіських говірках `хліб з гречки' (з гр 'Єчкі п 'Єклі хліеб) (ВЗ), у говірках південно-східної Полтавщини милоїй - `хліб, спечений з солодкуватої муки, з якого виготовляють сирівець' (Сизько, 1990, с. 54). Ь ширшою семантикою відзначені лексема маілай (ме^лай) у центральноподільських говірках:`хліб з кукурудзяної муки', `пиріг з кукурудзяної муки та ягодами', `пиріг з ягодами', `невдало спечений пшеничний хліб', `невеликий житній хліб для приготування квасу, розчинювання хліба', `хліб, спечений із залишків різної муки', `хліб з горохової муки', `хліб із сочевиці', `хліб з вівсяної муки', `грудка глини' (Гороф'янюк, 2012, с. 83), а також лексеми малай, малеієк, малеієц у буковинських говірках: `вид хліба з кукурудзяного борошна', `глід звичайний, Crataegus oxyacantha', малайка `сорт дрібних червоних яблук', малаїйчик `бісквіт', `тістечко з кукурудзяного борошна' (СБГ, 2005, с. 274).

Для недавно культивованої злакової культури сорго, Sorghum у літературній мові відзначено лексему сорго (СУМ IX, 1978, с. 463).

Лексему 1 сорго ( 1 сорґо, сор 1 го, 1 сарго) зі значенням `вид, сорт проса звичайного, Panicum miliaceum', 1 сорго `сухе бадилля кукурудзи' (Гороф'янюк, 2012, с. 45, 53).

Для рослини картопля, Solanum tuberosum, крім спільної назви з літературною мовою картопля, у говірках зафіксовано інші назви з фонетичними, акцентними, граматичними варіантами:кар 1 топл'а (картопа, картоп Пл 'і, кор 1 топл 'а, кар 1 тохл 'а, картохлі, кар 1 тофл 'а, картоф Пл 'і, картофел ', картохел ', картохвел '), кар 1 тошка (кар 1 тошке), картопка, картошечка (картошичка), кар 1 тоха, картох, Нр'іпа (ріпа, Пріепа), бара 1 бол'а (бара 1 бол'е, бара 1 бол'і, бара 1 бул'а, бара 1 бул'і), 1 бул'ба (больба), бульва, бул 'бсін (бульбак), бульван, бульман, бульбега, бульбиця, бул 'а, бул 'і, барабурка, бурка, гадабурка, (гандабурка, гандибурка, гендибурка), манди 1 бурка (манда) бурка), гарбуз, гарбудз, гарбуза, гарбузы, кромпл 'і (крумпл 'і), кумпітера, кумпітери, боришка (АУМ І, 1984, к. 312; АУМ ІІ, 1988, к. 323; АУМ ІІІ, 2001, к. 24; ГГ, 1997, с. 21, 31; ГЛЕ, 1991, с. 146; Гороф'янюк, 2012, с. 27; Сизько, 1990, с. 10, 14, 40; Ткачук, 2016, с. 173; ВЗ). У літературній мові лексема ріпа має значення `овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих' (СУМ VIII, 1977, с. 575). У говірках Закарпаття ріпа відома ще зі значеннями `кормовий буряк', `бруква, Brassica napus' (Дзендзелівський, 1960, с. 127, 129), у чорнобильських говірках Нр'іпа, Пр'епа `ріпа, Brassica rapa', `земляна груша, Helianthus tuberosus' (Ткачук, 2016, с. 172). Номен 1 бул'ба у говорах відомий ще зі значенням `земляна груша, Helianthus tuberosus', `ріпа' (Корзонюк, 1987, с. 77; Омельковець, 2016, с. 36; СПГ, 1974, с. 37; Ткачук, 2016, с. 172). Словник Б. Грінченка містить слово бульба також зі значеннями `картопля', `земляна груша, Helianthus tuberosus' (Грінченко І, 1907, с. 109). У Хотинському районі на Буковині мандабурка, мандибурка ще `сорт картоплі з червонуватою шкіркою' (СБГ, 2005, с. 216).

Назва морква для рослини морква посівна, Daucus sativus у говірках має фонетичні та словотворчі варіанти: мурква, Пморкова, Пморкава, морков, моркоу, моркоуц 'а, морковка, муоркофка, муорквинка (Карпенко, 1958, с. 107; Омельковець, 2016, с. 127; Онишкевич І, 1984, с. 452; ВЗ). У буковинських говірках слово морковця вживають зі значенням `морківник лучний, Silaum silaus' (СБГ, 2005, с. 296).

Повну відповідність уживання в народних говорах і літературній мові має слово мак на позначення рослини мак, Papaver. У буковинських говірках ця лексема засвідчена ще зі значеннями `орнамент художньої вишивки', `хустка з узором маків' (СБГ, 2005, с. 214).

У літературній мові рослина помідор, Solanum lycopersicum має назви помідор, томат (СУМ VII, 1916, с. 128; СУМ X, 1919, с. 182). синеин'к'ійе, 1синен'к'і (Гороф'янюк, 2012, с. 35; Дзендзелівський, 1960, с. 132, 323; Паламарчук, 1958, с. 30; Ткачук, 2016, с. \7в).

Помічено семантичні зміщення для назв баштану й баштанових культур. СУМ подає лексему баштан зі значеннями `ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині і т. ін.' та з ремаркою діал. `рід дитячої гри' (СУМ І, 1970, с. 116); у говірці с. Виступовичі на Житомирщині відзначено більш узагальнене значення цієї лексеми:баштан `колгоспний город' (СИГ, 1974, с. 30); у буковинських говірках баштан (з фонетичними варіантами боштан, буштан) має значення `гарбуз, Cucurbita' (Карпенко, 1958, с. 116); на Гуцульщині - `огірок-насінник' (ГЛЕ, 1991, с. 157); у центральноподільських говірках баш 1 тан - `поле, на якому вирощують кавуни, дині', `поле, на якому вирощують кавуни, дині, помідори, огірки', `поле, на якому вирощують різні овочі', `місце на городі, де вирощують кавуни, дині', спорадично `місце на городі, де вирощують кавуни, дині, помідори, огірки', `місце на городі, де вирощують цибулю, часник', `загороджене місце, де вирощували молоде дерево' (Гороф'янюк, 2012, с. 77).

Слово гарбуз відоме в літературній мові й говорах зі значенням `гарбуз, Cucurbita' (Грінченко І, 1907, с. 273, СУМ ІІ, 1971, с. 30). Таке саме значення мають назви гарбуза, гарбузик, гарбузки (Омельковець, 2016, с. 48); назву гарбуз (геїрбудз') у говірках зафіксовано ще зі значеннями `кавун звичайний, Citrullus lanatus', `диня звичайна, Cucumis melo' (Карпенко, 1958, с. Ив). Як зазначає Й. Дзендзелівський, у говірках Закарпаття ця назва перейшла на картоплю `картопля, Solanum tuberosum'(Дзендзелівський, 1960, с. 124). У західноволинських говірках зі значенням `гарбуз велетенський, Cucurbita maxima' зафіксовано назви гарбуза і деня (Корзонюк, 1987, с. 95,106), з цим значенням у центральноподільських говірках уживають лексеми гар|буз, гарбу|за, ка 1 бак (Гороф'янюк, 2012, с. 37), а в західнополіських говірках - лексему дин'кїі (Омельковець, 2016, с. 65), слово гарбузска в західнополіських говірках зафіксовано зі значенням `патисон, Cucurbita pepo var. pвtisson' (Омельковець, 2016, с. 48). Із семантикою `гарбуз звичайний, Cucurbita pepo' в літературній мові й говірках південно-східної Полтавщини відзначено назву кабак (СУМ IV, 1973, с. 63, Сизько, 1990, с. 38); у центральноподільських говірках з цим значенням зафіксовано лексеми кабае ки, кабач 1 ки (кабач 1 к'і, ка 1 бачики), словами гар 1 буз, гарбу Уза, ка 1 бак, ка1 бак 1 чистий називають ще м'ясисту частину гарбуза (Гороф'янюк, 2012, с. 37, 73). мова флороназва лексика ботанічний діалектний

Назви дїін'а, дїін ка в західнополіських говірках мають значення `диня звичайна, Cucumis melo' (Омельковець, 2016, с. 65); назва дїін'а (дын 'а, дыон 'а, дїін 'э) у закарпатських говірках функціює зі значеннями `диня звичайна, Cucumis melo', `гарбуз, Cucurbita', `кавун звичайний, Citrullus lanatus' (Дзендзелівський, 1960, с. 135, 136).

Лексему кавун (кавуна) у західнополіських говірках зафіксовано зі значенням `кавун, Citrullus' (Омельковець, 2016, с. 85); на Закарпатті кавун - `диня звичайна, Cucumis melo' (Дзендзелівський, 1960, с. 135).

Спільними в літературній мові й діалектах є назви дерев і кущів.

І.Сабадош зазначає, що ці назви переважно сягають праслов'янської доби (дерево, кущ, береза, дуб, сосна, клен, бук, верба та ін.) (Сабадош, 1988, с. 53, 54).

У літературній мові лексеми дерево, деревша мають значення `багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону', `матеріал з цієї рослини, що йде на будівництво та різні вироби' (СУМ ІІ, 1971, с. 246). Лексема дерево як загальна назва засвідчена в центральноподільських і чорнобильських говірках з фонетичними, граматичними, акцентним варіантами:1 д'ерево,1 д'ер'ево,1 дер^ево, 1 д'ерево, 1 дериво, деерева, д'еерева, д'еер'ева, дере 1 ва: (Гороф'янюк, 2012, с. 101; Ткачук, 2016, с. 89, 205). У гуцульській говірці с. Бродина 1 дерево `товстий лісоматеріал' (Горбач, 2000, с. 271). У гуцульських говірках з семантикою `дерево' відзначено лексему трутна (за хстойу пйет ' трупін йеблук) (ГГ, 1997, с. 189). У східнослобожанських говірках дёрево `загнана в тіло скіпка', `дерев'яна колодка міха'; деревша `дубова колода для ковадла' (СУСГ, 2002, с. 64); у центральноподільських говірках дере1вина `стовбур зрубаного дерева', `повалений та очищений від гілок стовбур дерева', `відрубаний шматок тонкого стовбура чи гілки' (Гороф'янюк, 2012, с. 117, 119). Зі значенням `дерево' в говірках Приазов'я побутують слова вишня, слива, вербина (Фроляк, 1986, с. 72). Загальною назвою для всіх дерев у східнослобожанських говірках є слово верба (СУСГ, 2002, с. 36). Зі значенням `будь-яке дерево' в нижньонаддніпрянських говірках відзначено вишня і верба (Чабаненко І, 1992, с. 133, 178). Лексему деревце СУМ подає як `зменш.- пестл. до дерево', (СУМ ІІ, 1971, с. 247). У діалектах виявлено ширшу семантику цієї лексеми: д'ерев 1 це `загальна назва дерева' (Ткачук, 2016, с. 89), `уквітчаний вершок ялинки, який укріплюють на кроквах на знак завершення будівництва хати', `обрядове весільне деревце', `новорічна ялинка' (ГГ, 1997, с. 57), деревне `весільне гільце з квітками (на короваю)', `квітка на новозбудованій хаті' (Горбач, 2000, с. 271), деревце `молоде посаджене дерево' (Гороф'янюк, 2012, с. 101), деревце (диривце) `новорічна ялинка', `весільна ялинка, прикрашена квітами та цукерками', `оздоблена квітами та різнокольоровою вовною ялинка, яку прикріплюють на даху нового будинку, як поставлять крокви' (СБГ, 2005, с. 91).

У літературній мові зі значенням `низькоросла дерев'яниста рослина, гілки якої ростуть майже від кореня' / тільки мн. `скупчення таких рослин на певній ділянці, а також ділянка з такими рослинами' / перен. `скупчення або пучки чого-небудь' подано лексеми кущ і корч, лексему кущ подано ще зі значеннями `скупчення рослин, стебла яких ростуть від поверхні ґрунту пучком', перен. `об'єднання невеликих підприємств, артілей, організацій і т. ін' (СУМ IV, 1973, с. 302, 425, 426). У говірках `кущ, заг. н.' представлено лексемами кушч, куст, куст'ік, кустарник, корч, корч'ік (Гороф'янюк, 2012, с. 103; Ткачук, 2016, с. 89), кушч, корч - це ще `двоє чи більше дерев, що виростають з одного кореня', `кущ помідорів', `корч цибулі' (Гороф'янюк, 2012, с. 73, 102), `кущ картоплі' (Ткачук, 2016, с. 49), куСти, корч `зарості буяхів' (Ткачук, 2016, с. 68), кушч `молоде дерево, що виросло з кореня або пня' (Гороф'янюк, 2012, с. 101), корч `корч картоплі' (Гороф'янюк, 2012, с. 73), `кущі чорної смородини' (Ткачук, 2016, с. 68), корч, 1корч'ік `стебло чорниць' (Ткачук, 2016, с. 68). У середньо- та східнополіських говірках зі значенням `кущ' зафіксовано лексему 1паг'ін (Никончук, 1991, с. 76, 77; ВЗ), у гуцульських говірках з цим значенням відзначено лексему крак (ГГ, 1997, с. 104).

У говірках виявлено розширення семантики для слова дуб, яке, крім спільного значення з літературною мовою `дерево Quercus robur' і `деревина цього дерева' (СУМ ІІ, 1971, с. 428), має семантику `великий човен, видовбаний з суцільного дерева (переважно дуба) або зроблений з дощок'. З цим значенням слово зафіксоване в східнополіській говірці с. Пухівка Броварського р-ну (ГУМ, 1977, с. 126), з близьким - `баржа для транспортування цукрових буряків' і також `хризантема, Chrysanthemum' - у західноволинських говірках (Корзонюк, 1987, с. 112). У говірках відзначено фонетичні, граматичні і словотворчі варіанти слова дуб: дуб', ду'б'і, ду'б'і, ду'б'і11, ду'би, ду'бочк'і, дуб'іна, дуб'іна (Ткачук, 2016, с. 206).

У літературній мові та говорах назва береза означає `дерево Betula', `дрова або будівельний матеріал із цього дерева'. З ремаркою фольк., заст. СУМ подає ще значення `ватажок у спільних розвагах на вечорницях', `той, хто заспівує в хорі' (СУМ І, 1970, с. 160). У говірках береза зафіксовано ще зі значеннями `керівник церковного хору' (Онишкевич І, 1984, с. 49), `старший серед колядників' (ГГ, 1997, с. 23), `провідник групи колядників' (Горбач, 2000, с. 249), із ремаркою заст., рідк. - `хлопець, що збирає гроші за коляду' (СБГ, 2005, с. 29). У західноволинських говірках зафіксовано лексему бирсізина зі значеннями: `береза', `березовий ліс', `деревина берези' (Корзонюк, 1987, с. 72). Слово береза має фонетичні і граматичні варіанти в говірках: бе\р^еза, б'е^реза, б'е^реза, б'е^р^еза, б^е^р^еза, б'е^р'еза, б'еЄроза, беЄр-ези\ беер'ези\ б'е^рези1 (Ткачук, 2016, с. 206).

Назва сосна (сосна) має значення: `вічнозелене хвойне дерево Pinus sylvestris', `деревина цього дерева', `гілка цього дерева', `сосновий гай, ліс' (СУМ ІХ, 1978, с. 469). У західноволинських говірках сосна `дерево сосна', `будівельний матеріал з сосни' (Корзонюк, 1987, с. 224). Цю лексему зафіксовано з фонетичними, граматичними та словотворчими варіантами в говірках: сас 1 на, саос 1 на., соусна, 1 сосни, со 1 сонка (Ткачук, 2016, с. 206), де виявлено й інші назви: х 1 войа (х 1 фойа), х 1 войі, х 1 войка (Гороф'янюк, 2012, с. 104; Ткачук, 2016, с. 20б), 1 с'ірка (Гороф'янюк, 2012, с. 104).

Значний семантичний обсяг має лексема ягода. У літературній мові та говорах ця лексема функціонує зі значенням `соковитий, невеликого розміру плід трав'яних та кущових рослин', рідко `плід деяких деревних рослин (вишні, сливи тощо)', `мускули на лицевих м'язах' (СУМ ХІ, 1980, с. 624; ОЛА 9, 2009, к. 3а; Грінченко IV, 1909, с. 536). У говорах відзначено ширшу видову семантику лексеми: `полуниця', `суниця', `вишня (при загальному значенні `ягода')' (ГЧЗС, 1999, с. 161). У центральноподільських говірках назва 1 йагоди вживана також із локативною семантикою `ягідник суниць' (Гороф'янюк, 2012, с. 96). У східно- та середньополіських говірках лексема функціонує також у значенні `наземний плід картоплі після цвітіння' (Ткачук, 2016, с. 191; ВЗ). У чорнобильських говірках - 1 йагода, 1 йагоди ( 1 йагади) `плід бузини', `плід калини', `чорниці, Vaccinium myrtillus', 1 йагодк'і `ягоди омели білої' (Ткачук, 2016,с. 212; ГЧЗС,1999, с. 161).

У західноволинських говірках номен ягутка зафіксовано зі значенням `плід вишні, черешні', ягудня `дика черешня' (Корзонюк, 1987, с. 266). У говірках південно-східної Полтавщини ягодня - назва вишневого саду (Сизько, 1990, с. 95).

Для назви зілля характерна семантична варіантність. Ця лексема в літературній мові означає `різноманітні, здебільшого запашні трав'янисті рослини', `навар або настій з деяких рослин, який використовують в народній медицині переважно з лікувальною метою', з ремаркою розм. `те саме, що тютюн' (СУМ ІІІ, 1972, с. 573). Словник Б. Грінченка подає лексему зілля зі значеннями: `злаки', `лікарська трава, зілля, чаклунське зілля', `назви різних рослин' (Грінченко ІІ, с. 152). У говірках Приазов'я зілля `лікарські рослини', `зібрана трава одного виду, незалежно від призначення' (Фроляк, 1986, с. 72); у центральноподільських говірках 1з'іл 'а `трав'янисті рослини, заг. назва', `лікарські трави, заг. назва', `рослини, які використовують у ворожбі, заг. назва', `троїцьке клечання', `в'язанка збіжжя і зілля для свячення на Маковія' (Гороф'янюк, 2012, с. 143); у західноволинських говірках зілє `бур'ян', `відвари або настої з лікарських рослин', зіляке `лікарські трави' (Корзонюк, 1987, с. 129); у чорнобильських говірках лексеми 1з'ел'е, зеУло, Уз'ел'е:ечко, 1зелензеулинка є загальними назвами дикорослих трав'янистих рослин, охоплюють також семеми `лікарські трави, зілля', `бур'ян' (Ткачук, 2016, с. 101), зЄло `бур'ян', `зілля, що росте в городі', `бур'ян у житі', зило `зілля' (зилорусте в жит 'і, хопта - у город'і) (ВЗ); у наддністрянських говірках зілі, зіл'іта `квіти', зільник, зілник `квітник' (Шило, 2008, с. 128, 129). Збірні назви дикорослих трав'янистих рослин зілля, бур'ян у говірках є видовими фітоназвами: `аїр тростиновий, лепеха звичайна, Acorns calamus', `повій звичайний, Lycium barbarum', `полин однорічний, Artemisia аппиа',`любисток лікарський, Levisticum officinale' (Гороф'янюк, 2012, с. 107, 166, 182, 193).

Номен бур'ян у літературній мові й говірках уживають як загальну назву зі значенням `трав'яниста рослина, що не культивується людиною, але росте в посівах культурних рослин, а також на необроблюваних землях' (СУМ І, 1970, с. 263), таку семантику в говірках підтверджує коментар діалектоносіїв: бур'йан уУс'аке 1з'іл':е і в гаУрод'і, 1б'іл'а 1хати, кру у гом за) бора; на 1 пол 'і, в ого Урод 'і, п'ід за 1 бором; сорн 'а 1 к'і на го Урод 'і, п'ід заУ бором, зафіксовано також значення `виполота трава' (ВЗ); лексема бур'ян відзначена як видова назва деяких дикорослих рослин: бурУ йан `полин звичайний, чорнобиль, Artemisia vulgaris', `череда, Bidens', `галінсога дрібноквіткова, Galinsoga parviflora', `дика морква, Daucus carota', `щириця, Amaranthus' (ВЗ), бурУйан, буран `конюшина біла, Trifolium repens', `овес дикий, Aventa tatua', `кінський часник, Alliaria petiolata', `сухоребрик лікарський, Sisymbrium officinale', `суріпиця звичайна, Barbarea vulgaris', `болиголов плямистий, Conium maculftum', `яглиця звичайна, Aegopodium podagraria', `синяк звичайний, Echium vulgare' (Гороф'янюк, 2012, с. 25, 44, 154, 159, 179), `перекотиполе' (Фроляк, 1986, с. 72). У говірках зафіксовано фонетичні варіанти цієї лексеми: буУран, буУр'ан, бурин, бурен, бурйен) (Шило, 2008, с. 62, 63).

Лексема отава має значення `трава, що відростає на місці скошеної' (СУМ V, 1974, с. 799). У говірках оУ тава (з фонетичними варіантами октава, аУтава, гоУ тава, гУ атава) має ширшу семантику - це ще `будь-яка трава, що росте восени' (Фроляк, 1986, с. 71, 72), `молода трава, що підростає біля старої' (Гороф'янюк, 2012, с. 144; Ткачук, 2016, с. 102, 214), `перші сходи над землею', `трава, яка виросла вдруге по скошеному' (Ткачук, 2016, с. 54, 102, 189; Никончук, 1985, с. 95), `висушені стебла і листя трав'янистих рослин' (Омельковець, 2016, с. 136), `осіннє кущування посівів жита й пшениці, вруна' (Лисенко, 1961, с. 27), луУтава `отава' (Шило, 2008, с. 164).

Спостережено, що одна й та сама назва в літературній мові й говірках може мати різну семантику, наприклад: у літературній мові татарник має значення `чортополох, Onopordum' (СУМ Х, 1979, с. 43), народна назва татарник, татарник позначає іншу рослину `родовик лікарський, Sanquisorba officinalis'(ГГ, 1997, с. 181); черсак у літературній мові `трав'яниста рослина, Dipsacus' (СУМ XI, 1980, с. 312) - у гуцульських говірках черсак (чєрсак, чірсак) `відкасник безстебловий, Carlina acaulis' (ГГ, 1997, с. 211); ряска `трав'яниста рослина, що покриває води, Lemna' (СУМ VIII, 1977, с. 925) - у східнослобожанських говірках зафіксовано ще зі значенням `суцвіття кукурудзи' (СУСГ, 2002, с. 186); тиква в літературній мові `рослина родини гарбузових, Lаgenaria', `плід цієї рослини', (СУМ X, 1979, с. 112) - у східнослобожанських говірках `посудина з гарбуза, у якій зберігають воду під час жнив', `різновид глечика (з верхом і тоненьким горлом)' (СУСГ, 2002, с. 204); із п'ятьох значень слова плетінка, властивих літературній мові (СУМ VI, 1975, с. 579), жодне не збігається із зафіксованим у східнослобожанських говірках, де плетьонка `недорозвинений качан кукурудзи' (СУСГ, 2002, с. 166); горішок СУМ подає як зменш.-пестл. до `горіх (плід волоського горіха або ліщини)' (СУМ ІІ, 1971, с. 131) - у гуцульських говірках горішок `конюшина альпійська, Trifolium alpestre' (ГГ, 1997, с. 48); у літературній мові зеленець `ще зелений, недостиглий плід', `паросток рослини' (СУМ ІІІ, 1972, с. 553) - у гуцульських говірках зеленец `тютюн, Nicotiana' (ГГ, 1997, с. 82); не збігається за значенням спільна назва козельці - у літературній мові `трав'яниста рослина, Tragopogon' (СУМ IV, 1973, с. 211) - у гуцульських говірках `жовтець їдкий, Ranunculus acer' (ГГ, 1997, с. 98); у літературній мові солодушка `(Hedysarum) рід багаторічних (рідше однорічних) рослин родини бобових' (СУМ IX, 1978, с. 448) - у гуцульських говірках солодушка `журавлина дрібноплода, Oxycoccus microcarpus' (ГГ, 1997, с. 202); дубівка в літературній мові `сорт дині з твердою шкіркою', `плід цієї рослини' (СУМ ІІ, 1971, с. 429) - у гуцульських говірках `дубова бочка' (ГГ, 1997, с. 64); СУМ подає лексему травка як зменш.-пестл. до трава (СУМ X, 1979, с. 220) - у говірках травка `півняче просо, Echinochloa crus-galli' (Корзонюк, 1987, с. 239), т)раука `тонконіг лучний, Poa pratensis', т^рауки `лікарські трави, заг. назва' (Гороф'янюк, 2012, с. 143, 184) та ін.

Відзначено різні назви з однаковою семантикою в літературній мові й говірках: матірка `коноплі з жіночими квітками, що дають насіння та з яких виробляють грубе волокно' (СУМ IV, 1973,с. 650), у східнослобожанських говірках тьотки `т. с.' (СУСГ, 2002, с. 210); плоскінь `чоловічі рослини конопель, а також волокно з них' (СУМ VI, 1975, с. 592), у східнослобожанських говірках дядьки `т. с.' (СУСГ, 2002, с. 73); біловус (білоус) `бур'янова злакова рослина, яка росте в полі й на луках, Nardus stricta' (СУМ І, 1970, с. 183), у гуцульських говірках псєнка, псЮрка `т. с.' (ГГ, 1997, с. 159); чистотіл `чистотіл звичайний, Chelidonium majus' (СУМ ІІ, 1980, с. 336), у гуцульських говірках ростопасть `т. с.' (ГГ, 1997, с. 166); плетуха `плетуха звичайна, Calystegia sepшm', у східнослобожанських говірках повелиш (повіліка) 'т. с.' (СУСГ, 2002, с. 167) та ін.

У говірках відзначено велику кількість назв для однієї рослини, наприклад, для рослини грицики звичайні, CapseПa Ьигеа-равїогів зафіксовано назви: г'рицики, г'рецики, г'р'іцик'і, г'р'іицик'іи, г'р'іицик'і, г'р'іци'к'і, чере'в'ічник, чере'в'ішн'ік, пас'туша 'сумка, пастуш'йа сумка, Пастухова сумка, пастухова сумочка, пол 'о ' ва ' сумка, со ' бача ' сумка, сумочник, пастушкови торбочки, старчеська торбочка, торбочник, гкрицевий ' кошик, кулачки, турбохват, табачок, куряча гречка, горечка, гре ' ч'ійка, г'речичка, гре ' чуха, ' кашка, лопат ' ки, кри ' вауник тощо (Гороф'янюк, 2012, с. 165; Омельковець, 2003, к. 14; Омельковець, 2016, с. 141; СПГ, 1974, с. 153; Ткачук, 2016, с. 226; ВЗ).

Численну кількість назв у говірках зафіксовано для нової дикорослої трав'янистої рослини галінсога дрібноквіткова, Galinsoga рагуійога: бєлаш (б'ілаїш), мок 'рец' (мок 'рец, мак'р'ец), мок бричка, васи'л 'ок (ва ' сил 'ок, ва ' силик), ва ' сил 'ки (васил ' ' ки, ва ' сил 'к'і, васил ' ' к'і), дур'ний васи'л'ок, нез'будка (нез'бутка, нес'бутка), неза'будка, н'і'в'еста, 'барин'а, 'баришн'а, бар'і'шен'ка, 'дамочка, пан'еіни, 'ганз'а ('ган'з'а, 'ганз'а, 'ґан^'а, ' з'унз'а), моло'душка, молодуха (молоуІдуха), ма'р'ічка, ма'р'ійка, марис 'ка, ма^руна, антошка, мате 'ринка, нех'рист 'ане, мос'кал ', во'йений, ма'йори, ро'машка, сол'дат, ' чуійш, 'сал 'в 'ійа, 'л 'убка, 'з'ірочка, голон'сога, г'речичка, 'коз'а-'баз'а, жоу'тец', 'шандра, дур'ман, т 'ут 'ка, сл 'ізник, песлин:ик, свин 'уха, вовки, вовчики, свистоп' л 'аска, с 'рачка, с 'райда, се 'руха, др'іс ' туха, дристун, чаїчка, очанка, гавлаїй, плетунец грушечка, пасл 'он, невми'руха (иеумн1 руха), те, шо з 'мог 'ілок на'несло, дзен 'добрий, загранйчник, немйц 'а, ам 'ер 'і'канка, а'мерика, ка' надка, й' вонин'с'кий, са' в'ец'кий бур' йан (со' в'ецкий, со' в'ец'кий), 'імпортний, н'і'мец'кий, ' пол'с'кий, ' б'ілий бур' йан, дур' ний бур' йан (бу'ран), 'м'елк'ій бур' йан, зил':е, ' гейічкове 'з'іл'а, дур' не 'з'ел':е (дур'не 'з'ел ':а), ба 'лотн'е 'з'ел ':е, ' дике 'з'ел ':е, амери ' канс 'ке (амері ' канс 'ке) ~, ку' б'інск'е ~ (ку' б'інс'к'е ~, ку' бинс'ке ~), 'пол'с'ке ~, московс'ке з'іл'а, австр 'ійс 'ке ~ (стр 'ійс 'ке з 'іл ':е), городовейе з 'іл ':е, ос 'ін ':е ~ (ос 'ін ':е з 'іл ':а), паїнс 'ке з 'іл: 'а, зимове з 'іл ':е, свин 'аіче з 'іл ':а (свин 'ЄЧ 'е з 'іл ':е), др 'ібч 'есте з 'іл ':е, б 'іле з 'іл ':а, блишчеіве ~, жовте ~, харуц 'ке ~, бабине ~, н 'і 'мец 'ка тра' ва, солдаїц 'ка трава, трава Мар 'ійі, укра' йінс'кий гор' чак та ін. (Аркушин І, 2000, с. 16; Гороф'янюк, 2012, с. 165; Омельковець, 2003, к. 10; Ткачук, 2016, с. 223; ВЗ).

Спостережено переносне значення слів у говірках, напр.: у полтавських говірках лексема чорнобривці вживана зі значенням 'святкові чоботи з кольоровими халявами і чорними передами' (Сизько, 1990, с. 92); у східнослобожанських говірках рёпа у переносному значенні 'неповоротка жінка', морква `гуляща жінка', кислиця `жінка, яка часто плаче' (СУСГ, 2002, с. 95, 130, 182) (у літературній мові слово кислиця має значення 'дика яблуня з дрібними кислими плодами', 'дрібний плід цієї яблуні'(СУМ IV, 1973, с. 153)).

Деякі назви цієї тематичної групи лексики відомі тільки в діалектах і не вживані в літературній мові, наприклад: шульок `качан кукурудзи (переважно із зерном)', шулька `качан кукурудзи', `стручок квасолі, бобу', шумилина, шумелинє `кукурудзяне листя і бадилля' (ГГ, 1997, с. 221), шумеила `пожовкле сухе листя кукурудзи, яке знімають з качанів', `сухі порожні стручки з-під квасолі' (Галас, 1979), трсіник `коноплі', тотошка `шовковиця, дерево і його плоди' (Чабаненко IV, 1992, с. 130), брай-дерево `бузок, Syringa' (СУСГ, 2002, с. 30), їліяік `бузок, Syringa' (СБГ, 2005,с. 178), женєпин (женєпін)`ялівець звичайний, Juniperus communis', швар (шуваїр) `осока, Carex', кетуст `бруква, Brassica napus var. napobrassica' (ГГ, 1997, с. 69, 90, 215), куркубёта `тиква звичайна, Lagenaria vulgaris' (СНП, 1958, с. 45), мальона `диня звичайна, Cucumis melo', вінити `баклажани, Solanum melongena' (Карпенко, 1958, с. 117), баргарони `плоди черешні' (Чабаненко І, 1992 с. 60), морва `шовковиця, Morus' (ГГ, 1997, с. 125; Гороф'янюк, 2012, с. 87; СБГ, 2005, с. 296), тЮтина (тЮтіна) `шовковиця, Morus', чимаричка `шипшина звичайна, Rosa canina' (СУСГ, 2002, с. 210, 222), гечітчі (гечепече, ечіпечі), свербигус (свербтус), свербїігуска (свербїівуска), терпїігуска (терпїівуска) `шипшина звичайна, Rosa canina', скорух (шкорух, скрух), скоруш^на `горобина, Sorbus' (ГГ, 1997, с. 45, 172), доброкоста, оброкоста `абрикоса, Prunus armeniaca' (Сизько, 1990, с. 27), поросква `персик, Prunus persica', драпаки `ожина звичайна, Rubus caesius', труствка (хруставка, хруставка), хрусталі `полуниця, Fragaria collina' (ГГ, 1997, с. 189), пузЮнка, сулунёця `суниці, Fragaria vesca' (Корзонюк, 1987, с. 198, 232), кранка `гілка', `китиця ягід або овочів', чатина (четина) `хвоя', єлїчі (ялїчі) `хвойні дерева', беґа `дуже груба нерівна деревина', ковня (ґовня) `т. с.', `викорчуваний пень дерева' (ГГ, 1997, с. 22, 67, 98, 104, 209), калакалуша `черемха звичайна, Padus racemosa' (ЛАПП, 1994, к. 35), команщя, комонщ'а, команщ'э `конюшина, Trifolium' (ГГ, 1997, с. 100; ДЛАЗ, к. 365), жалива, жалива `кропива, Urtica' (ДЛАЗ, к. 6; Онишкевич І, 1984, с. 248; Чабаненко I, 1992, с. 310), привертиця `берізка польова, Convolvulus arvensis' (Чабаненко III, 1992, с. 259), просореник (просурёник) `підсніжник, Galanthus' (Чабаненко ІІІ, 1992, с. 288, 290), страхупулох `татарник звичайний, Onopordum acanthium' (Корзонюк, 1987, с. 178, 230), троща `очерет, Phragmites', зґайда `перстач гусячий, Potentilla anserina', падиволос, скрипій, фоші `хвощ польовий, Equisetum arvense', нитота `плаун баранець, Lycopodium selago', гармітка `ромашка лікарська, Matricaria chamomilla', топірчики `фіалка триколірна, Viola tricolor' (ГГ, 1997, с. 44, 81, 133, 143, 187, 189), окуга `осока, Carex' (СУСГ, 2002, с. 151).