Семантика алкоголю та опозиція ром – коньяк у романі Е.М. Ремарка "Три товариші"

Коньяк нерозривно пов'язаний з образом художника Фердинанда та його песимістичною філософією життя як невмолимого наближення до смерті. Художник повсякчас має справу зі смертю, оскільки малює по фото портрети померлих людей (він, за визначенням Ленца, «старий товстий мертвописець» (Ремарк, б. д.), хоча йому лише 42 роки і він на якихось десять років старший за трьох товаришів). В епізоді відвідин майстерні художника герої п'ють коньяк, оскільки Фердинанд переконаний: «Година сутінків. Година самотності, година, коли коньяк смакує найкраще…» (Ремарк, б. д.), і далі: «Він налив чарки. - Будьмо, Роббі! Бо ж усі ми так чи сяк, а здохнемо… / - Будьмо, Фердінанде! За те, що ми поки що ще живі!» (Ремарк, б. д.).

Поява Ленца у Альфонса та зустріч старих друзів (вечеря у Альфонса після повернення Роберта і Пат з моря) ознаменована дружніми обіймами, жартівливими звертаннями й вигуками та трикратним випиванням коньяку «Наполеон», який на честь дорогого друга наказує подати Альфонс. Ця сцена - апофеоз дружніх узливань та радості зустрічі: товариші тричі залпом випивають цей першокласний «коньяк для мадонн», бо «як же можна його довго смакувати, коли така радість» (Ремарк, б. д.). Але окреслена вище семантика коньяку як завершення та смерті незримо вгадується і в цій сцені: менш як за пів року після бенкету Ленца вбито і серед усіх друзів саме Альфонсу вдається вистежити його убивцю.

Цю семантику підсилює і той факт, що на вечерю у Альфонса раки. У тексті Ремарка сцена споживання раків після повернення Роберта і Пат із нещасливого відпочинку біля моря, де у Пат раптово загострилася хвороба, виявляє риси гедонізму та високого гастрономічного естетизму: Альфонс перетворює вечерю на сакральний ритуал насолоди смаком, роздаючи усім учасникам цього священнодійства білосніжні серветки, а Пат - сніжно-білий кухарський кітель («Раки треба їсти спокійно, не боячись посадити пляму» (Ремарк, б. д.)). Сам Альфонс при цьому постає у ролі верховного жреця-містагога, недарма ж він переодягається з появою Пат на початку вечора. Анонсуючи раки як вершину гастрономічної насолоди, він у священному екстазі розпочинає свій ритуал частування:

«- Вам повезло. Сьогодні у нас є раки!

Він відступив на крок, щоб краще бачити, яке враження справили його слова. І таки влучив у ціль!

- До цього - бокальчик молодого мозельського винця, - майже прошепотів він в екстазі і відступив ще крок назад. / Альфонс був нагороджений бурхливими оплесками…» (Ремарк, б. д.).

Альфонс власноручно швидко і вправно розбирає раків для Пат, ніби здійснюючи магічний ритуал, а дівчина смакує, насолоджуючись ніжними шматочками м'яса: «Смакота! - Вона підняла свій бокал: - За ваше здоров'я. Альфонсе. / Альфонс урочисто цокнувся з нею і смакуючи випив свій бокал» (Ремарк, б. д.).

Ця гастрономічна сцена - одна з найкращих у романі і виступає утіленням повноти смаку життя: хвора Пат почувається здоровою, задоволеною і щасливою (» - Чудово ми повечеряли! - захоплено сказала вона. - Я дуже вдячна вам, Альфонсе. У вас було справді чудово!» (Ремарк, б. д.), герої насолоджуються смаком та ароматом страви і вина (» - Добре вино, - мовив Ленц. / - «Граахський Абтсберг» минулого року, - пояснив Альфонс. - Мене радує, що ти добрав у нього смаку» (Ремарк, б. д.)). Але, попри безперечно позитивну семантику цього епізоду та виразні ознаки гедонізму, слід згадати, що рак у міфології належить до хтонічних істот, мешканців дна та потойбічного світу. У гастрономічній традиції багатьох народів м'ясо раків, попри дієтичну цінність та високі смакові якості, заборонено до вживання як нечисте. Крім того, здатність раків харчуватися падаллю опосередковано актуалізує семантику смерті: за сюжетом, двоє учасників цього бенкету (Ленц і Пат) згодом гинуть. Коньяк у фіналі цього гастрономічного епізоду безпосередньо втілює семантику завершення: «На завершення ми всі випили по стопці «Наполеона» і вже тоді попрощалися з Альфонсом» (Ремарк, б. д.).

Коньяк маркує ще одну смерть у романі - самогубство Гассе, якого покинула дружина, а Роберт за звичкою намагається заспокоїти його коньяком (»… у мене склалося враження, що він трохи заспокоївся. Навіть випив коньяк» (Ремарк, б. д.)). У кінці цієї самої ХХ частини, де стає відомо, що Гассе повісився, також фігурує коньяк: «Я підійшов до шафи, вийняв пляшку з коньяком і налив собі чарку. То був добрий коньяк, і добре було те, що він був у мене. Я поставив пляшку на стіл. Останній раз із неї пив Гассе» (Ремарк, б. д.).

В епізоді проводжання Пат до санаторію (ХХІ частина) поперемінно фігурують ром і коньяк, але саме коньяк кількісно переважає. Так, ром згадується лише на початку: перед виходом з дому Роберт потай від Пат поспіхом випиває чарку рому і розглядає своє змучене відображення в дзеркалі - йому дуже хочеться вірити у те, що його старання не марні і дівчина житиме. У сцені прощальної вечері у Альфонса перед від'їздом Пат (скупа оповідь із сухою констатацією страв та напоїв - утілення загального суму друзів та напруги) фігурує коньяк «Наполеон»: «Ще по стопочці коньячку, - запропонував Альфонс. - Справжній «Наполеон». Я ж його спеціально для вас припас. / Ми випили коньяку і встали з-за столу» (Ремарк, б. д.). Коньяк тут, як і в епізоді з раками, маркує завершення трапези і ширше - від'їзд Пат, ознаменовуючи завершення короткого відрізку спільного життя героїв і короткочасного щастя Роберта.

На завершення епізоду проводжання маємо низку сцен у потягу, де також фігурує коньяк. Так, Ленц вже на ходу поїзда вручає Роберту загорнуту пляшку («Така річ завжди може знадобитися в дорозі. <…> це ніколи не буває зайвим!» (Ремарк, б. д.)). Згодом Роберт заспокоює цим коньяком сум і сльози Пат. Отже, наочно переконуємося, що з актуалізацією концептів хвороби та смерті (з моменту загострення хвороби Пат) у тексті роману кількісно і якісно починає переважати саме коньяк.

Зміни у настрої героя, а саме: зародження короткочасної надії Роберта на щасливе одужання і повернення Пат - засвідчує поява іншого напою, вже згадуваного в алкогольному сюжеті твору, - вишнівки. Згадаймо, вишнівка фігурувала як знак доброго настрою у сцені діонісійської пиятики у Фредді (з подальшою відключкою бармена та душевним оновленням Роберта). Подібну семантику, але без діонісійського екстазу та упивання до безпам'ятства, має вишнівка і в епізоді дороги до санаторію. Так, вранці у поїзді герой іде пити каву з вишневою наливкою («Ми пішли у вагон-ресторан. У мене раптом підвищився настрій. Все здавалося вже не таким страшним, як учора ввечері» (Ремарк, б.д.), і далі: «Підійшов кельнер, приніс каву. / - Принесіть мені ще й бокал вишнівки, - попросив я. Мені захотілося випити. Нараз все здалося таким простим. Там сиділи люди, які їхали в санаторій, навіть удруге вже, і це їм здавалося чимсь не більшим, ніж прогулянка в поїзді» (Ремарк, б. д.)). Як бачимо, ефект, що справляє вишнівка на героя, і першого, і другого разу дієвий (настрій у Роберта відчутно поліпшується), але скороминущий: за оновленням першого разу йде тяжка пиятика від ревнощів по барах і ресторанах (після вечору танців), а за поліпшенням другого разу - пиятика у барі Фредді від туги за Пат та розлуки з нею (після повернення із санаторію).

Подальший розвиток сюжету (низка драматичних та трагічних подій) виразно співвідноситься зі зміцненням позиції коньяку в алкогольній схемі твору. Так, погіршення стану справ в автомайстерні Кестера та її подальше банкрутство (ХХІІ частина) символічно увиразнюється «останньою пляшкою доброго коньяку», яку друзі розпивають у майстерні.

Кульмінаційною точкою символічного протистояння рому та коньяку у творі постає епізод випивання друзів у барі Фредді. Так, після повернення із санаторію Роберт спершу за звичкою іде повечеряти у кафе «Інтернаціональ», а потім, не годен всидіти вдома без Пат, - йде у бар Фредді, де, зустрівшись зі звичною компанією товаришів, замовляє і п'є протягом усього вечора ром: «В барі сиділи Валентин, Кестер і Фердінанд Грау. Ленц прийшов трохи пізніше. Я підсів до них і замовив собі чвертку рому. Самопочуття у мене все ще було злиденне» (Ремарк, б. д.). Фердинанд, який на той момент «уже чимало випив усякої всячини», за коньяком виголошує промову про Ніщо та їхнє таємне братство невдах - без мети і без майбутнього. Напої усіх інших учасників застілля не конкретизовано, акцентується лише на самому акті випивання та тостування. Семантична опозиція рому та коньяку особливо увиразнюється у завершенні сцени промови Фердинанда: «Пийте, діти! Існують зорі, які ще й досі світять, хоча вже десятки тисяч світлових років тому зникли! Пийте, поки ще є час! Хай живе нещастя! Хай живе темрява! / Він налив собі повну склянку коньяку і випив. / Від рому в мене вже стукало в голові» (Ремарк, б. д.). Як видається, у цій ситуації наочно окреслено опозицію «ром-коньяк», оскільки Фердинанд - цей незмінний філософ і апологет смерті - п'є коньяк, не зраджуючи своєму напою. Роберт же, п'ючи свій улюблений ром, націлений на життя, він постійно думає про Пат і навіть вночі під час пиття, загубившись у часі, біжить потелефонувати їй до санаторію. У нього лише одна думка: тільки б вона жила.

У ХХІІІ частині яскраво представлено святкування Різдва у кафе «Інтернаціональ», де Роберт після від'їзду Пат знову підпрацьовує піаністом, - з усіма працівниками та завсідниками закладу: збирається дуже барвиста публіка - повії, представники спілки скотопромисловців та товариства прихильників кремації. Як видається, окреслені верстви актуалізують семантику карнавалу: пишно вбрані повії з дешевими прикрасами, скотопромисловці (згадаймо, у карнавальній ході почесне місце завжди відводилося представникам гільдії м'ясників, які урочисто несли на тарелях свої вироби) та прихильники кремації (нагадування про смерть, адже ключове значення карнавалу - це пафос оновлення та життя, яке долає смерть). Так, недарма гастрономічне різноманіття столу зі смаженими поросятами та ялівцевою горілкою - як на кризові часи, зображені у творі, - це цілком заслуга сучасної гільдії м'ясників. Цей бенкет поєднує високе (хоральні співи та віншування) та низьке (обжирання в раблезіанському стилі). Прикладом останнього є парі на суто раблезіанську тему між керівником крематорію (!) Поттером та торговцем сигаретами Бушем про те, у який спосіб можна з'їсти більше - випиваючи чи насухо. Очільник спілки скотопромисловців (!) Гріголяйт ухвалює рішення перевірити обидві теорії на практиці. Парі представлено Ремарком у суто раблезіанському стилі - їда як битва не на життя, а на смерть: «Перед обома учасниками суперечки зразу ж поставили по кілька великих тарілок з м'ясом, картоплею і капустою. Було покладено велетенські порції. Поттер мав право пити, що хотів, а Буш мав їсти насухо. Щоб змаганню надати більшого азарту, присутні почали битися об заклад - хто переможе. Гріголяйт узяв на себе обов'язки тоталізатора. / Поттер вишикував перед собою півколом низку пивних кухлів, а між ними, наче брильянти, чарочки з ялівцевою горілкою. Більшість з рахунком 3:1 поставили заклад за нього. Тоді Гріголяйт дав сигнал починати. / Буш пожирав люто, низько схилившись над тарілкою. Поттер вів боротьбу відкрито, тримаючись прямо. Приймаючи новий ковток питва, він кожного разу тріумфуюче гукав до Буша: «Будьмо!», на що той відповідав ненависним поглядом» (Ремарк, б. д.). Перемогу у цьому двобої символічно здобуває Поттер - цей символізм утілює амбівалентність карнавального сміху: « «Кремація» перемогла», але перемогла із життєствердним звеселяючим принципом, утверджуючи єдність їжі та пиття. Далі після такої життєствердної перемоги керівника крематорію «пішов у хід коньяк», який вже звично для Ремарка ознаменовує завершення

усього сущого.

У різдвяному подарунку, який отримує на святі зворушений Роберт, крім гостинців та аксесуарів, є і обидва напої: чвертка рому від кельнера Алоїса та дві пляшки коньяку від хазяїна. Причому бачимо, що коньяку герой отримує у кілька разів більше, що теж символічно, адже він увійшов у стадію втрат, руйнації, завершення та смерті: втрати кохання і стосунків, смерті коханої людини, руйнації примарних надій на щастя.

Саме коньяк п'ють на брудершафт Ленц, для якого це Різдво постає останнім у житті (герой трагічно загине через три тижні потому), та Гріголяйт: карнавальну образність тут підсилює згадка про кров'яну і ліверну ковбасу, яку обіцяє прислати Готфрідові очільник спілки скотопромисловців. Згадаймо, величезні ковбаси були неодмінним атрибутом середньовічних карнавальних дійств. Але, як і скрізь у Ремарка, карнавальний сміх амбівалентний, а в нестримні веселощі вплетено згадку про війну (Гріголяйт, як і Готфрід та інші товариші, є ветераном війни).

Трагічні події у романі Ремарка (як-от убивство Ленца у XXIV частині) також хоч не безпосередньо, а опосередковано марковано випивкою: передчуваючи лихо, друзі шукають Ленца по залах засідання та пивницях. У творі зображено зародження нацизму (згадаймо, перша невдала спроба прийти до влади А. Гітлера 1923 р. отримала назву «Пивний путч»). Так само, вже після загибелі товариша, герої шукають убивцю по пивничках. Випадкова зустріч з убивцею Ленца також відбувається в кафе на карнавалі з нагоди першого дня Масляної. Врешті висліджує і вбиває його саме хазяїн пивнички Альфонс.

У XXV частині драматичні події (закриття автомайстерні Кестера та продаж майна на аукціоні) поєднуються з комізмом ситуації прощанням з Матильдою Штос, у якої починається новий етап у житті (маємо жартівливу актуалізацію семантики рому) - вона від'їздить жити до доньки в інший регіон. Роберт втішає стару Штосиху припущенням, що там, на новому місці, теж має бути добра горілка чи слив'янка, але в тої «горе» - зовсім непитущий зять: «- В тім-то й горе. Мій зять виявився непитущий. Є такі люди, що нічогісінько не п'ють» (Ремарк, б. д.). На прощання друзі частують її останнім ромом: «Матільда хильнула ром з такою швидкістю, ніби вилила його крізь решето. Верхня губа у неї гарячкове тремтіла, вусики дрижали» (Ремарк, б. д.).

Погіршення здоров'я Пат та приїзд Роберта з Отто Кестером до санаторію також марковано алкоголем (Пат: «Мені можна все. Тепер мені все можна. Ми зійдемо вниз і там вип'ємо чого-небудь. Я подивлюсь, як ви п'єте…» (Ремарк, б. д.)). Герої відвідують санаторійний бар і п'ють вже згадуваний коктейль «Порто-Ронко». У цьому епізоді фігурує і його рецепт:

- Що ж ти хочеш випить? - запитав я.

- Коктейль з ромом. Такий, як ми завжди пили в барі. Ти знаєш рецепт?

- Це зробити неважко, - сказав я дівчині, що обслуговувала нас: - половина портвейну і половина ямайського рому (Ремарк, б. д.).

Пат важко даються обмеження, накладені хворобою та лікуванням, їй остогид «спеціальний» безалкогольний коктейль для хворих. Натомість дівчина залпом випиває бокал Роберта - для неї алкоголь стає смаком життя, не дарма вона, випивши, зауважує: «Ех, - зітхнула, - яке смачне!» (Ремарк, б. д.). І далі: «Ми ще кілька разів замовили порто - ронко, потім пішли до їдальні. Пат була чарівна. Її обличчя сяяло» (Ремарк, б. д.).

Алегоричну звістку про смерть молодої попутниці Пат Гельги Гутман (на питання Роберта, де Гельга Гутман, Пат після невеличкої паузи коротко відповідає, що та вибула, - і хлопець, як і читач, все розуміє) марковано червоним вином, через що вечеря набуває конотативних рис поминальної.

Перший вихід Пат за межі санаторію (XXVIчастина) утілює її прагнення позбутися обмежень, наблизитися до життя і поїхати «випити чогось апетитного». Як і на першому побаченні, вона обирає сухе мартіні: «Кельнер приніс нам мартіні. Напій був дуже холодний і ще іскрився під сонячним промінням» (Ремарк, б. д.). А перший вечір Роберта у суміжній кімнаті з Пат ознаменований його несподіваною появою перед дівчиною коньяком і порто-ронко.

В епізоді навчання Роберта ходити на лижах (XXVHчастина) чоловіки п'ють «по бокалу дюбоне». Як відомо, дюбоне - це аперитив на основі кріпленого вина, ароматизованого корою хінного дерева та травами (Dubonnet, n. d). Його особливість - це гіркуватий присмак та протизапальні властивості (завдяки хініну). Якщо пряме значення напою у тексті - це протизапальні властивості (оскільки місце дії - протитуберкульозний санаторій), то алегоричне - це його гіркуватий присмак, що втілює Робертову гіркоту від усієї цієї ситуації.

Щоб розрадити Пат на вокзалі, Роберт купує їй цукерки з мигдалем та букет троянд, але розраду і полегшення дівчині приносить ром. Ром - це її смак життя: Пат знає, що їй відведено небагато часу, тому вона не збирається дотримуватися приписів та заборон лікарів - дівчина лише хоче відчути повноту життя і побути трохи щасливою.

Однією з кульмінаційних точок алкогольного сюжету XXVHчастини є таємна вечірка з горілкою та коньяком у санаторії - день народження юної іспанки, закоханої в росіянина, який живе одним днем, не відмовляючи собі у сигаретах та алкоголі: мешканці санаторію ніби згорають від хвороби та пристрастей, тож і напої відповідні: горілка (етимологічно виводиться від горіти - укр.) традиційно символізує згорання, гіркоту, горе. Коньяк тут також (вже звично для роману «Три товариші») утілює завершення і смерть. Так, у юну іспанку закоханий скрипаль, який терпляче очікує смерті щасливого суперника - все це глибоко неприємно Робертові: «Я вже налив собі і випив кілька чарок. Атмосфера в цих кімнатах гнітила мене. Неприємно було бачити Пат серед усіх цих хворих» (Ремарк, б. д.). Другою такою точкою, що підсилює семантичний зв'язок алкоголю і короткочасності людського життя та невмолимої смерті, є таємна втеча із санаторію у курзал на танці, де хворі відриваються на повну - танцюють, палять, п'ють («невеличка колонія недугів і смерті - гарячкова, прекрасна і приречена…» (Ремарк, б. д.)). Бенкет із шампанським, який Роберт влаштовує Пат після повернення з танців, у кінці XXVHчастини символізує бурхливість і скороминущість людського життя, що увиразнюється семантикою тостів за нездійсненне («за наше прекрасне життя»): пінистий келих шампанського - традиційна алегорія швидкоплинного життя, що підсилюється у тексті згадкою про смертельну хворобу Пат: «Вино… Злотава шкіра… Чекання… Безсоння… Тиша й тихенький хрип у коханих грудях…» (Ремарк, б. д.).

У XXV частині знаки пиття переважають. Так, згадка про випивку маркує звістку про смерть юної іспанки Рити та цілковите одужання її нещасливого залицяльника скрипаля, який, звинувачуючи увесь світ у своїх прорахунках, істерично благає Роберта випити з ним. Але Робертові глибоко огидний цей тип, тож він відмовляється.

Остання розмова героїв про кохання та смерть теж відбувається за коньяком: Роберт і Пат п'ють його з однієї чарки. А остання алкогольна згадка твору сугестивно оприявнюється через сприйняття циганської ресторанної музики з приймача перед смертю Пат («вечірній концерт з ресторану одного з будапештських парків. Крізь музику іноді чути було голоси відвідувачів ресторану, час від часу лунали дзвінкі, веселі вигуки. <…> Можливо, вже теплий вечір, і люди сидять на вільному повітрі, а перед ними - бокали з жовтим угорським вином, у своїх білих кітелях бігають туди й сюди офіціанти, грають цигани…» (Ремарк, б. д.)) - це образ, що символізує швидкоплинність життя та його скороминущі радощі, суголосний попередньому бенкету з шампанським. Останні в цій низці символи смерті - це розбите дзеркало (Роберт не хоче, щоб Пат бачила, наскільки вона змарніла) та розтрощений годинник, звук якого лякає дівчину своєю загрозливою невідворотністю.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Як бачимо, переважна більшість сцен та епізодів роману маркована назвами численних алкогольних напоїв, знаками пиття і сп'яніння або неодноразовими вказівками на кав'ярні, ресторани, бари, шинки та пивниці, які постають незмінним хронотопом існування героїв твору. Серед усіх напоїв, згаданих у романі «Три товариші», домінують у тексті ром та коньяк. Опозиція «ром - коньяк» маркує семантично протилежні ситуації та епізоди: ром символізує першопочаток життя, зародження усього нового та народження, а коньяк - закінчення, руйнацію та смерть. Перспективним видається проаналізувати та порівняти семантику алкогольної образності у ранній і пізній творчості митця, а також порівняти семіотику алкоголю Ремарка та інших представників «втраченого покоління» (Е. Гемінґвея та Ф.С. Фіцджеральда).

Бібліографічний список

семантика алкоголь ремарк війна

1. Городнюк, Н.А., 2017. Resincognita: семіотика речі у східнослов'янському модерністському романі першої половини ХХ століття: монографія. Дніпро: Свідлер А.Л.

2. Ефимочкина, Е., 2021. Спиртные напитки в ключевых романах Ремарка. Winestyle.ru[online]. 10 Августа 2021. Доступно: <https://winestyle.ru/articles/entertainment/remark - drinks.html>(Дата обращения 12.04.2023).

3. Затонський, Д.В., 1999. Перечитуючи Ремарка. Вікно в світ, 2, с. 73-89.

4. Лікер Fernet Branca, [б. д.]. Alcomag [online] Доступно: <https://alcomag.ua/ua/liker-fernet - branca-0-7-l/>(Дата звернення 10.04.2023).

5. Мохначова, О., 2009. Трансформація німецької версії «втраченого покоління» в пізніх романах Е.М. Ремарка (до проблеми самоідентифікації). Україна і Німеччина: етнокультурні, лінгводидактичні та мистецько-духовні обміни, взаємозв'язки та взаємовпливи: зб. наукових праць. Кривий Ріг, с. 131-139.

6. Настойка тмина «Кюммель» в домашних условиях, 2016. Алкофан[online]. Доступно: <https://alcofan.com/recept-tminnoj-nastojki-kyummel.html>

7. Порто Ронко (PortoRonco) - коктейль с ромом и портвейном от Эриха Марии Ремарка, 2021. Алкофан[online] 13 декабря 2021. Доступно: <https://alcofan.com/koktejl-s - romom-i-portvejnom.html>

8. Ремарк, Е.М., [б. д]. Три товариші. Переклад Миколи Дятленка та Аркадія Плюта [online] Доступно: <https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php? tid=3899>

9. Травневий крюшон, [б. д]. ВікіпедіЯ [online]. Доступно: <https://uk.wikipedia.org/wiki/Травневий_крюшон> (Дата звернення 10.04.2023). Dubonnet, n. d. Wikipedia [online] Available at: <https://en.wikipedia.org/wiki/Dubonnet> (Accessed 10 April 2023).

10. Fernet-Branca, n. d. Wikipedia [online] Available at: <https://en.wikipedia.org/wiki/Fernet - Branca> (Accessed 16 April 2023).

11. Firda, R.A., 1993. All Quiet on the Western Front: Literary Analysis and cultural Context. New York: Twaine.

12. Lichine, Alexis, 1987. New Encyclopedia of Wines & Spirits. 5^th. New York: Knopf.

13. Parvanova, M., 2003. «…das Symbolder Ewigkeit ist der Kreis». Eine Untersuchung der Motive in den Romanen von Erich Maria Remarque. Berlin: Tenea.

14. Schneider, Th. F., 1994. Erich Maria Remarque: Ein militanter Pazifist. Koln: Kiepenheuer und Witsch.

References

1. Dubonnet, n. d. Wikipedia [online] Available at: <https://en.wikipedia.org/wiki/Dubonnet> (Accessed 10 April 2023).

2. Efimochkina, E., 2021. Spyrtnye napytky v kliuchevykh romanakh Remarka. [Alcoholic drinks in Remarque's key novels]. Winestyle.ru [online]. Available at: <https://winestyle.ru/articles/entertainment/remark-drinks.html> (Accessed 12 April 2023) [in Russian].

3. Fernet-Branca, n. d. Wikipedia [online] Available at: <https://en.wikipedia.org/wiki/Fernet - Branca> (Accessed 16 April 2023).

4. Firda, R.A., 1993. All Quiet on the Western Front: Literary Analysis and cultural Context. New York: Twaine.

5. Horodniuk, N.A., 2017. Res incognita: semiotyka rechi u skhidnoslovianskomu modernistskomu romani pershoi polovyny ХХ stolittia [Res incognita: semiotics of the thing in the East Slavic modernistic novel in the first half of the 20th century]. Dnipro: Svidler A.L. [in Ukrainian].

6. Lichine, Alexis, 1987. New Encyclopedia of Wines & Spirits. New York: Alfred A. Knopf.

7. Liker Fernet Branca [Liqueur Fernet Branca], n. d. Alcomag [online] Available at: <https://alcomag.ua/ua/liker-fernet-branca-0-7-l/> (Accessed 01 April 2023) [in Ukrainian]. Mokhnachova, O., 2009. Transformatsiia nimetskoi versii «vtrachenoho pokolinnia» v piznikh romanakh E.M. Remarka (do problemy samoidentyfikatsii) [The transformation of the German version of the «lost generation» in the late novels by E.M. Remarque (to the problem of self-identification)]. Ukraina i Nimechchyna: etnokulturni, linhvodydaktychni ta mystetsko-dukhovni obminy, vzaiemozviazky ta vzaiemovplyvy: zb. naukovykhprats. Kryvyj Rih, 131-139 [in Ukrainian].

8. Nastojka tmyna «Kiummel» v domashnykh uslovyiakh [Cumin tincture «Kyummel» at home], 2016. Alcofan [online] Available at: <https://alcofan.com/recept-tminnoj-nastojki- kyummel.html> (Accessed 01 April 2023) [in Russian].

9. Parvanova, M., 2003. «…das Symbolder Ewigkeit ist der Kreis». Eine Untersuchung der Motive in den Romanen von Erich Maria Remarque [»… the symbol of eternity is a circle». An examination of motives in the novels of Erich Maria Remarque]. Berlin: Tenea.

10. Porto Ronco - koktejl s romom y portvejnom ot Erykha Maryy Remarka [Porto Ronco - a cocktail with rum and port wine from Erich Maria Remarque], 2021. Alcofan [online] Available at: <https://alcofan.com/koktejl-s-romom-i-portvejnom.html> (Accessed 14 April 2023) [in Russian].

11. Remarque, E.M., [n. d]. Try tovaryshi [Three Comrades]. Translated M. Diatlenko, A. Pliuta [online] Available at: <https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php? tid=3899> (in Ukrainian).

12. Schneider, Th. F., 1994. Erich Maria Remarque: Ein militanter Pazifist. [Erich Maria Remarque: Militant Pacifist. Texts and interviews 1929-1966]. Koln: Kiepenheuer und Witsch. Travnevyj kriushon [May wine], [n. d]. VikipediIa [online] Available at: <https://uk.wikipedia.org/wiki/Травневий_крюшон> (Accessed 10 April 2023) (in Ukrainian).

13. Zatonskyi, D.V., 1999. Perechytuiuchy Remarka. [Rereading Remarque]. Vikno v svit, 2, pp. 73-89. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru