Народні назви Житомирщини на позначення дороги

Географічний термін бруківка / бруковка утворений за допомогою двоелементного суф. -ів-к(а), який творить назви без прикметникового етапу [14: 36], від слова брук 'мостова' (< снн. brugge 'міст' через польську мову [13: 1: 266]). У сучасній українській мові бруківка позначає дорогу або вулицю (мостову), вимощену камінням [28: І: 241]. У говірках Житомирщини побутують акцентуаційні та фонетичні варіанти у значенні 'дорога, вимощена каменем': бруківка (м. Баранівка, сс. Йосипівка, Озерянка, Табори Бар), бруківка (Бер, Єм, Жт, Зв, К-1, К-2, Лг, Лб, Мл, Ов, Пп, Рд, Рм, Рж, Пл, Хр, Чрн), бруковка (сс. Білка, Сушки К-1) та бруковка (К- 2, Нр, Ов). У західнополіських, західноподільських та одеських говірках розглянута лексема називає 'шосейну дорогу' та 'дорогу, вимощену каменем' [27: 32; 32: 16; 23: 242].

Номен брущатка споріднений з українським брус 'кусок, чотиригранний шматок, точильний камінь; чотиригранна колода' [13: 1: 271]. З ІІ пол. ХХ ст. лексема брущатка вживається в літературній мові у значенні 'матеріал для брукування вулиць; камені у формі брусків', з ремаркою розмовне 'бруківка, вимощена цим матеріалом' [28: І: 242]. Термін брущатка у значенні 'дорога, вимощена каменем' на території Житомирської області трапляється в К-2, Ов, Рм та Чрн.

Простежується семантичний зсув значення номена брущатка з 'назви матеріалу для покриття дороги' на 'назву дороги, покритої цим матеріалом'.

Лексему кам'янка / каменка утворено від прикметника каміяний за допомогою суфікса -к(а). На поч. ХХ ст. номен кам'янка передавав чотири значення, одне з яких називало 'шосе' [25: ІІ: 214], а з ІІ пол. ХХ ст. позначає лише одне поняття - 'брукований шлях' [28: ГУ: 86]. У житомирських говірках на позначення 'дороги, вимощеної каменем' побутують фонетичні варіанти: кам'янка (Бар, Єм, К-1, Лг, Мл, Нр, Рд, Ол) та каменка (Лг, Ов, Ол). В інших говірках України це слово трапляється з аналогічною семантикою [9: 90; 23: 265; 24: 331-332], проте воно іменує й інші ГО, які пов'язані з камінням: українське діалектне каміянка, камінка 'камениста гора' [18: 230], кам'янка 'кам'янистий берег' [9: 90], кам'єнка, кам'янка 'гора з кам'янистим ґрунтом', камінка 'кам'яниста гора', 'поле, на якому багато каміння', 'кам'янистий ґрунт' [17: 307, 308].

ГТ шосе запозичено з французької мови (< фр. chaussee 'шосе; гребля' [13: 6: 454]). Це досить пізнє запозичення, оскільки найраніша писемна згадка слова шосе та його фонетичних варіантів на території Житомирської області фіксується з поч. ХХ ст.: по

Кіевскому шоссе (1902 р.) [11: ф. 29: оп. 1: сп. 8: с. 1], по направленії Кієв-Житомир соші більше 150 сотні машин спалили (1944 р.) [4: ф. 234: оп. 1: сп. 449: с. 47 зв.]. У сучасній українській літературній мові слово шосе позначає 'дорогу з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощену щебенем тощо, призначену для руху будь-якого безрейкового транспорту' [28: ХІ: 511]. В обстежених говірках ця лексема найширше реалізує значення 'дорога, вимощена каменем' (Бар, Бер, Бр, Єм, Жт, Зв, Лб, Нр, Ов, Ол, Пп, Пл, Рд, Рм, Рж, Хр, Чрн, Чд) та 'центральна дорога' (Бар, Єм, Жт, Зв, К-1, К-2, Лг, Нр, Ов, Пл, Чрн, Чд). Номен шосе на позначення 'заасфальтованої дороги' зафіксовано лише в кількох населених пунктах Чрн (сс. Андріївка, Очеретянка, Стирти). У значенні 'дорога, вимощена каменем' у житомирських говірках широко відомий варіант соше (Ан, Бар, Бер, Бр, Єм, Жт, Зв, К-1, К-2, Лг, Лб, Мл, Ов, Ол, Пп, Пл, Рм, Рж, Хр, Чд). У Єм, Жт, Зв та Мл форма соше позначає 'центральну дорогу', в Чрн та Чд - 'заасфальтовану дорогу'. Апелятив сошЄ в одному населеному пункті Ан (с. Зарудинці) вживається у значенні 'дорога, яка веде від села до центральної дороги'. Фонетичний варіант саше у російськомовних селах К-2 (сс. Великі Кошарища, Малі Кошарища) реалізує сему 'центральна дорога'. Значення 'дорога, вимощена каменем' позначають маловідомі форми соша (Ол, Пл) та суше (с. Турчинівка Чд). У ХХ ст. П. С. Лисенко на території

Житомирської області у значенні 'шосе' записав слова шоса (с. Усове Ов) [15: 61], [16: 201] та шаша (с. Давидки К-1) [16: 201]. Л.С. Паламарчук зафіксував номен соша 'шосе' (с. Мусіївка Рж) [21: 32]. Розглянуті форми в аналогічних та близьких значеннях побутують і в інших українських діалектах: соша, шаша [16: 201], сош, соша, шоса, шосе [32: 104, 114], соша, шосЄ [23: 303, 312], соша [12: 51; 27: 183], шосЄ [24: 462]. У наведених прикладах простежуються такі фонетичні процеси, які відбулися в аналізованих лексемах: сингармонізм (всі голосні в слові стають однорідними за артикуляцією) у фонетичних варіантах саша, шаса, шаша; метатеза (взаємна перестановка звуків або складів у межах слова) у парах шосе -соше, саша - шаса.

Демінутив шосєйка в українській літературній мові з ремаркою розмовне подається у значенні 'дорога з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощена щебенем тощо, призначена для руху будь-якого безрейкового транспорту' [28: ХІ: 511]. У говірках Житомирщини ця лексема має фонетичні та значеннєві варіанти: шосейка 'дорога, вимощена каменем' (Ан, Лб, Пл, Хр), 'погана дорога' (Чд), сошейка 'висипана дорога' (Чрн), 'дорога, вимощена каменем' (Ан, Бар, Бер, Ов, Ол, Пл, Рм, Рж, Хр, Чрн, Чд), сушейка 'дорога, вимощена дрібним каменем' (Ол). В інших обстежених говіркових зонах України розглянуте слово вживається з аналогічною семантикою [32: 114; 23: 312; 24: 439]. Географічну назву шосейка у значенні 'погана дорога' зафіксовано вперше.

На території Житомирської області на позначення дороги, вимощеної каменем, у деяких населених пунктах уживають словосполучення: битий шлях, каменицька дорога, камінна дорога / каменна дорога / камі^єнна дорога, кам'яна дорога.

Словосполучення битий шлях на Житомирщині позначає два поняття: 'дорога, вимощена каменем' (сс. Зарудинці, Огіївка Рж) та 'ґрунтова дорога' (сс. Андріївка, Сущани Ол). На позначення 'дороги, вимощеної каменем' на Житомирщині зафіксовано такі сполучення слів, їх фонетичні та акцентуаційні варіанти: каменицька дорога (с. Барвінки Мл), камінна дорога (Бр, Нр), каменна дорога (сс. Красилівка, Прибитки Ов), камі^єнна дорога (сс. Кирдани, Коптівщина, Корчівка, Нагоряни, Оленичі, Покалів, Скребеличі, Сташки, Хлупляни, Черепин Ов), кам'яна дорога (сс. Заможне, Покостівка Жт).

Дорогу, вимощену дрібним каменем, позначає народна назва сушейка (див. сему 'дорога, вимощена каменем').

Сему 'дорога, висипана щебенем' у досліджуваних говірках виражають маловідомі назви, мотивовані коренем щебн- (щєбьон-): щебнівка, щебнєва дорога та щєбьоночна дорога.

ГТ щебнівка утворено за допомогою форманта -ів-к(а) який складається з ад'єктивного суфікса -ов (ів) та субстантивного -к(а) [6: 233]. На Житомирщині цю лексему записано лише в одному населеному пункті Жт (с. Головенка). Лексикографічні праці не фіксують слова щебнівка.

Словосполучення щєбьоночна дорога у вказаному вище значенні записано в

Ов та Пл, а щебнєва дорога - в с. Залізня Жт.

Значення 'ґрунтова дорога' виражають номени грунтівка / грунтовка / ґрунтовка, лижньовка та бінарні утворення бита дорога, битий шлях.

Найширше цю семантику реалізує назва грунтовка, яка утворена від прикметника грунтовий. У житомирських говірках найвідоміше значення лексеми грунтовка 'ґрунтова дорога' (Ан, Бар, Бер, Бр, Єм, Зв, К-1, К-2, Лг, Лб, Ов, Ол, Пп, Пл, Рж, Хр, Чрн, Чд). Менш відомі значеннєві варіанти форми грунтовка: 'піщана дорога' (Мл, Рм), 'намощена дорога' (Чд), 'настелена дорога' (Пл), пор. українське літературне грунтовка 'перший нижній шар фарби на полотні картини, на предметі, що є основою, на яку наносять інші фарби при малюванні або фарбуванні' [28: ІІ: 181]. Фонетичні варіанти грунтівка (К-1) та ґрунтовка (Жт, Зв, Ов, Пл, Рж, Чд) уживаються в значенні 'ґрунтова дорога'. У м. Звягель зафіксовано паралельне вживання фонетичних варіантів грунтовка та ґрунтовка, а в Чд (сс. Дібрівка, Медведиха, Троща) лексема грунтовка позначає 'ґрунтову дорогу' та 'намощену дорогу'. У діалектних зонах інших територій України грунтовка іменує ґрунтову дорогу [9: 65; 23: 257;24: 308] та дорогу на болоті [9: 65].

Одиничний апелятив лижньовка утворено від прикметника лижний за допомогою суфікса -ов-к(а). Це слово записано лише у двох середньополіських говірках К-1 (сс. Боровиця, Давидки). Мотивація затемнена, можливо, вона пов'язана з тим, що по цій 'ґрунтовій дорозі' взимку їздять на лижах або мотивована дієсловом лежати. На Східному та Західному Поліссі в значенні 'дорога через болото' побутують такі фонетичні варіанти: лежньовка [31: 121], лижньовка [10: 75]. За ареалом поширення цей термін допустимо вважати поліським утворенням. У значення 'ґрунтова дорога' номен лижньовка записано вперше.

Словосполучення бита дорога в Лг та Рд позначає 'ґрунтову дорогу', а битий шлях реалізує два значення: 'ґрунтова дорога' (сс. Андріївка, Сущани Ол) та 'дорога, вимощена каменем' (с. Огіївка Рж). Пор.: в українській літературній мові бита дорога, битий шлях 'широка уторована дорога, широкий уторований шлях' [28: І: 169-170].

Останній семантичний ряд позначає дорогу без указівки на конкретний матеріал покриття дороги. Географічні назви із семантикою 'намощена дорога' маловідомі та поширені на обмеженій території (переважно в південно-західних районах області): вимощена дорога, висипана дорога, висипка, грунтовка (див. сему 'ґрунтова дорога'), мостова дорога, накат, накатка.

Лексеми висипка, накат та накатка - похідні утворення від дієслів висипати, накатати. Назви

мотивовано характером виникнення ГО, які утворилися внаслідок висипання чи накатування певних матеріалів на дорозі. Зазначені лексеми - поодинокі моносемантичні апелятиви: висипка (с. Паранине Єм), накат (сс. Зелена Поляна, Пулино-Гута Пл), накатка (сс. Велика Глумча, Мала Глумча Єм). В інших говіркових зонах найширше представлено номен накат у відмінних значеннях: 'схил гори', 'насип піску біля річки' [31: 139; 9: 71], 'велика хвиля, яка підходить до берега моря після сильної бурі' [27: 133].

Слово висипка на Волині позначає 'штучно насипаний горб' [10: 26]. У житомирських говірках на позначення намощеної дороги записано такі сполучення слів: вимощена дорога (Бар, Чд), висипана дорога (Ан, Жт, Чрн), мостова дорога (К-1, Пл).

Сему 'висипана дорога' репрезентовано назвами: отсЄвна дорога, посипана дорога, сипана дорога та сошейка (див. сему 'дорога, вимощена каменем'). Указані словосполучення утворено поєднанням іменника дорога та прикметників отсЄвна, посипана, сипана.

Прикметник отсЄвна мотивовано назвою матеріалу, який висипали на дорогу - отсЄв, а посипана, сипана - характером виникнення ГО: посипання, сипання дороги. У говірках Житомирщини ці сполучення слів записано в північних районах: отсЄвна дорога (Єм), посипана дорога, сипана дорога (Ол).

Настелену дорогу передають апелятиви грунтовка (див. сему 'ґрунтова дорога'), насип (див. сему 'піщана дорога'), настил. Віддієслівне безафіксне утворення настил, як і значна частина попередніх лексем, мотивовано характером утворення ГО - настелити дорогу. У Житомирській області слово настил побутує у двох значеннях: 'настелена дорога' (м. Житомир, с. Зарічани Жт) та 'настил з хмизу для переїзду (переходу) через річку, болото' (сс. Кам'яна Гірка, Остапи Лг), пор.: українське літературне настил 'поверхня чого- небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого' [28: V: 199], українське діалектне настіл `дорога на болоті' [9: 127].

Значення 'дорога, викладена з дерев' представлено одиничною лексемою літньовка, яку записано в одному населеному пункті Нр (с. Бродник). Цю назву утворено від прикметника літній за допомогою двоелементного форманта -ов-к(а) (дет. див. ГТ щебнівка). Можливо, назва пов'язана з тим, що цю дорогу використовують лише влітку. Інші лексикографічні праці не засвідчують розглянутого номена.

Семантичну мікрогрупу, яка позначає назви доріг за видом покриття представлено значною кількістю словосполучень, у яких зазвичай іменник дорога поєднується з прикметником, похідним від назви матеріалу покриття. Більша частина однокомпонентних термінів утворена за допомогою суфікса -к(а). Частину назв мотивовано назвою матеріалу покриття або тим, як утворилася географічна реалія, - насипанням, накатуванням чи настеленням. Отже, записано значну кількість лексем, які не зафіксовано в говірках інших територій.

Висновки й перспективи дослідження

Можна зробити висновок, що вперше системно описано народні назви Житомирщини на позначення дороги, простежено етимологію цих лексем, способи словотворення й розглянуто їхні фонетичні та значеннєві особливості. Зібраний матеріал погруповано на семантичні мікрополя.

Продемонстровано розширення семантики загальномовних значень деяких лексем. На позначення шляхів сполучення та їхніх частин виділено народні назви, які активно вживають мовці на обстеженій території в загальновідомих значеннях, виокремлено нові значення вже засвідчених номенів та зафіксовано досі не відомі географічні терміни. Деякі географічні назви реалізують широку амплітуду значеннєвих варіантів, які виходять за межі проаналізованої ЛСГ 'дорога'.

Визначено функціонування значної кількості фонетичних варіантів. Окреслено території поширення проаналізованих термінів у межах Житомирської області.

Отримані результати можна використати для укладання словників географічних назв Житомирщини та України.

Умовні скорочення назв населених пунктів:

Ан - Андрушівський р-н, Бар - Баранівський р-н, Бер - Бердичівський р-н, Бр - Брусилівський р-н, Єм - Ємільчинський р-н, Жт - Житомирський р-н, Зв - Звягельський р-н, К-1 - Коростенський р-н, К-2 - Коростишівський р-н, Лг - Лугинський р-н, Лб - Любарський р-н, Мл - Малинський р-н, Нр - Народицький р- н, Ов - Овруцький р-н, Ол - Олевський р-н, Пп - Попільнянський р-н, Пл - Пулинський р-н, Рд - Радомишльський р-н, Рм - Романівський р-н, Рж - Ружинський р-н, Хр - Хорошівський р- н, Чрн - Черняхівський р-н, Чд - Чуднівський р-н.

Список використаних джерел та літератури

1. Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р., 1635 р. / НАН України, Ін-т укр. мови та ін.; підгот. до вид. В.М. Мойсієнко; відп. ред. В.В. Німчук. Житомир, 2004. 249 с.

2. Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 р. / Підготували до видання: А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. Житомир, 2002. 394 с.

3. Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст., 1582-1588 рр. / Підготував до видання М.К. Бойчук. К.: Видавництво ''Наукова думка'', 1965. 191 с.

4. Архівний сектор Коростишівської районної державної адміністрації.

5. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору. Ужгород: Закарп. обл. вид-во, 1960. 416 с.

6. Вебер Н. Суфікс -івк(а) в мікроойконімії Івано-Франківщини. Лінгвістичні студії. 2011. Вип. 23. С. 232-237.

7. Григорян Э.А. Словарь местных географических терминов болгарського и македонского языков. Ереван: Айастан, 1975. 260 с.

8. Громко Т.В. Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної України (на матеріалі Кіровоградщини) / Відп. ред. В. В. Лучик. Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2000. 172 с.

9. Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини. К.-Кіровоград: РВЦ КДПУ, 1999. 224 с.

10. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. Вид. друге, доповн. і виправл. Луцьк: Вежа-Друк, 2013. 148 с.

11. Державний архів Житомирської області.

12. Дзендзелівський Й.О. Словник специфічної лексики говірок нижнього Подністров'я. Лексикографічний бюлетень. 1958. Вип. VI. С. 36-54.

13. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / За ред. О. С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1985. Т. 1-6.

14. Карпенко Ю. О. Топоніміка гірських районів Чернівецької області. Конспект лекцій. Чернівці, 1964. 80 с.

15. Лисенко П.С. Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся / Відп. ред. І.О. Варченко. К.: Видавництво Академії наук Українського РСР, 1961. 72 с.

16. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. К.: Наукова думка, 1974. 260 с.

17. Личук С.В. Семантика та структура народних географічних назв Івано- Франківщини: дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. Івано-Франківськ, 2015. 449 с.

18. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия рельефов). Полесье (Лингвистика, Археология, Топонимика) / Отв. ред.: В.В. Мартынов, Н.И. Толстой. М.: Наука, 1968.

С. 206-255.

19. Никончук М.В., Никончук О.М. Транспортна лексика Правобережного Полісся в системі східнослов'янських мов / АН УРСР. Ін-тут мовознавства ім. О.О. Потебні: відпов. ред. П.Ю. Гриценко. К.: Наук. думка, 1990. 292 с.

20. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. К.: Наук. думка, 1984. Ч. 1-2.

21. Паламарчук Л.С. Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської області). Лексикографічний бюлетень. 1958. Вип. VL С. 22-35.

22. Поліські замовляння / Зібрав та уклав В. Мойсієнко; редактор В. Врублевський. Житомир: ''Авжеж!'', 1995. 70 с.

23. Потапчук І.М. Народна географічна термінологія в західноподільських говірках: дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. Кам'янець-Подільський, 2012. 356 с.

24. Слободян О.В. Географічна народна термінологія українських східнослобожанських говірок Луганщини: дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. Старобільськ, 2017. 586 с.

25. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т.

К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1908. Т. ІІ. 573 с.

26. Словник староукраїнської мови XrV-XV ст.: В 2 т. К.: Наук. думка, 19771978 рр. Т. 1-2.

27. Словник українських говорів Одещини / За ред. О. І. Бондаря. Одеса: Одеський нац. універ. ім. І. І. Мечникова, 2011. 223 с.

28. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред.

І. К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. І-ХІ.

29. Тимченко Е. Історичний словник українського язика / Під ред. Є. Тимченка.

Т. І. Зошит І (А-Ж), ІІ (Г-Ж). Харків-К.: Вид-во ''Українська радянська

енциклопедія'', 1930. 947 с.

30. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови ХVІ-ХVІІІ ст. Пам'ятки української мови. Серія словників / Підг. до вид.

B. В. Німчук та Г.І. Лиса. К.-Нью-Йорк, 2003. Кн. 1-2.

31. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско- Сумского Полесья: Словарь. Сумы, 1984. 274 с.

32. Шийка С. В. Словник народних географічних термінів Ровенщини / Відп. ред.

О. П. Карпенко. Тернопіль: Астон, 2016. 118 с.

33. Шульгач В.П. Словник географічних термінів Західного Полісся. Ономастика України та етногенез східних слов'ян / Відп. ред. І.М. Желєзняк. К., 1998. С. 215-226.

34. Nitsche P. Die geographische Terminologie des Polnischen. Koln - Graz, 1964. 339 s.

35. Schutz J. Die geographische Terminologie des Serbokroatischen. Berlin: Akademie- Verlag, 1957. 113 s.

Размещено на Allbest.ru