Другою групою гарантій законності є спеціально-соціальні гарантії законності. Загальні гарантії в своїй сукупності і діалектичній єдності становлять ту матеріальну базу, без якої неможливо використання спеціальних заходів для охорони законності. І хоча ці гарантії також мають бути об'єктом цілеспрямованої роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, вони є надзвичайно важливими не тільки для створення режиму законності, але і для нормального розвитку суспільства взагалі. Без дотримання вимог цих гарантій виконання вимог спеціальних гарантій надзвичайно ускладнюється, оскільки ніяке саме досконале законодавство без підвищення рівня матеріального і духового життя суспільства не буде працювати. Питання про спеціальні гарантії законності дуже непросте, має свої особливості. Являючись безпосередніми засобами захисту законності, вони в той же час є похідними від загальних гарантій законності і тим самим набувають ще і якості передумов; спеціальні гарантії обов'язково повинні бути закріплені в нормативних актах, на відміну від загальних гарантій, які можуть знаходити своє відображення в нормативних актах, а можуть і не знаходити.

Спеціально-соціальні гарантії законності, як вже було відзначено вище, поділяються на юридичні і організаційні. Юридичні гарантії законності - це передбачена законом система спеціальних засобів, за допомогою яких забезпечується створення якісних законів, їхнє дотримання і виконання. Вони включають в себе правову регламентацію відповідних суспільних відносин, діяльність спеціальних державних органів: законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, які контролюють забезпечення законності, по запобіганню і припиненню правопорушень. Основні напрямки боротьби з правопорушеннями формують законодавчі органи, видаючи відповідні нормативно-правові акти, що передбачають юридичну відповідальність за протиправні дії. При наявності достатньо міцних і усталених економічних і політичних гарантій правоохоронна діяльність держави ефективно забезпечує оптимальний режим законності й усталеності правопорядку.

Основні положення юридичних гарантій законності можна сформулювати наступним чином: видавати і виконувати закони повинна держава, і тільки на основі нею самою встановлених законів; основи суспільного і державного ладу, основні права і обов'язки громадян, компетенція органів держави, принципи української правової системи і правосуддя мають бути закріплені в Конституції - Основному Законі держави; поточне законодавство повинно відповідати нормам і принципам конституції, в державі має дотримуватися принцип верховенства закону стосовно всіх інших нормативних актах, загальності вимог дотримання законів, у тому числі підзаконності державного керування, документи, які видаються органами державної виконавчої влади і які не є нормативними актами (зокрема, листи), мають носити виключно роз'яснювальний і рекомендаційний характер і на підставі них зазначеними органами не можуть прийматися рішення; всі громадяни мають бути рівними перед законом і судом, повинні мати право на звернення зі скаргами на рішення, дії і бездіяльність посадових осіб, в тому числі на безпосереднє звернення до суду при будь-якому порушенні їх конституційних прав і свобод адміністративними органами, держава має забезпечувати розвиток правосвідомості населення і юридичну його інформованість, громадяни мають право на вільну реалізацію своїх прав і зобов'язані виконувати свої юридичні обов'язки.

Тому велике значення в сучасних умовах одержує комплексна розробка системи заходів і державно-правових механізмів, покликаних захищати конституційні права і законні інтереси громадян, запобігати зловживанням своїми правами з боку державних органів, забезпечувати єдність правової системи.

Висновки

Узагальнюючи викладене, маємо підстави вважати, що законність може розглядатися як принцип, метод, режим відповідності правореалізаційної діяльності всіх суб'єктів права положенням Конституції України, законам, які не суперечать їй, підзаконним актам та іншим джерелам права.

Законність - це стан суспільного життя, який характеризується неухильним дотриманням і виконанням законів усіма суб'єктами. Тоді, як закон закріплює загальнообов'язкові правила поведінки, законність забезпечує повне і безперешкодне їх здійснення, тобто є неодмінною умовою реального втілення в життя законів. Отже, дотримання законів забезпечує встановлення законності в суспільстві, а законність, зрештою, їх реалізацію. Принцип законності - один із принципів сучасної концепції правової держави.

Правові закони повинні бути нормативним підґрунтям законності. Доцільно характеризувати законність не як самоціль - виконання заради виконання, а розуміти, що її призначення - дотримання законів для забезпечення свободи, справедливості. Законність - явище прогресивне і покликане сприяти суспільному прогресу.

Щоб у державі панувала «правозаконність», чинні закони, насамперед Конституція, повинні адекватно відображати правові принципи, загальнолюдські цінності. У сфері правотворчості це виражається в забезпеченні видання законів, які б відповідали праву, Конституції, а у сфері правозастосування - у забезпеченні діяльності, яка ґрунтується винятково на законних засадах і на кожній стадії якої дії правозастосовників обмежені принципом пріоритету прав та свобод громадян.

Принципи законності - це відправні начала, ідеї, які сприяють зміцненню законності і забезпечують суворе і неухильне дотримання законів і підзаконних нормативних актів всіма суб'єктами суспільних відносин, а також забезпечують втілення ідей справедливості і доцільності в процесі правотворчості і правореалізації.

Серед принципів законності виділяють наступні: верховенство закону; єдність і всезагальність законності; рівність всіх перед законом і судом; гарантованість основних прав і свобод громадян; невідворотність покарання за вчинене правопорушення; неприпустимість протиставлення законності і доцільності; взаємозв'язок законності і культури; обумовленість законності режимом демократії.

Під вимогами законності в юридичній науці прийнято розуміти те, що вимагає законність. Вони відображають її спрямованість, яка обумовлена змістом норм права. На відміну від принципів, які, виражаючи зміст законності, діють у всіх її сферах, відносяться до всіх видів діяльності будь-яких суб'єктів суспільних відносин, вимоги пов'язані з окремими видами діяльності певних суб'єктів.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Алексеев С.С. Проблемы теории права : курс лекц.: в 2 т. Т. 2 / С.С. Алексеев - М.: Юридическая литература, 1982. - 236 с.

3. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Г.В. Атаманчук - М. : Норма, 1996. - 400 с.

4. Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. - 832 с.

5. Горбунова Л.М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади : монографія / Л.М. Горбунова. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 240 с.

6. Забігайло В.В. Ієрархія нормативних правових актів як гарантія забезпечення верховенства права / В.В. Забігайло // Український часопис міжнародного права . - 2002. - № 2. - С. 129-134.

7. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности / В.Н. Кудрявцев // Государство и право . - 1994. - № 3. - С. 3-11.

8. Лисюткин А.Б. Теория государства и права: Курс лекций. - М.: Юристъ, 1994. - 103 с.

9. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. - М.: Юрид. лит., 1973. - 344 с.

10. Мелех Л.В. Правова культура правозастосовувача як фактор зміцнення законності - мета побудови правової держави / Л.В. Мелех // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична . - 2007. - Вип. 1. - С. 338-347.

11. Осауленко О.В. Зміцнення законності у правозастосовній діяльності / О. Осауленко, О. Панько // Право України . - 2004. - №12. - С. 17-20.

12. Платон. Законы / Платон / Платон. Сочинения : в 3 т. Т. 3. Ч. 2. - М. : Мысль, 1972. - 546 с.

13. Скакун О.Ф. Теория права и государства / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезський. - Х.: [б. и.], 1997. - 476 с.

14. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Х.: Консум, 2000. - 704 с.

15. Теліпко В.Е. Універсальна теорія держави і права / В.Е. Теліпко - К.: Біноватор, 2007. - 512 с.

16. Теория государства и права / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Новый юрист, 1997. - 432 с.

17. Теория государства и права / Под ред. М.В. Корельского, В.Д. Перевалова. - М.: Изд-во Группа ИНФРА. М-НОРМА, 1997. - 570 с.

18. Теорія держави і права: Підручник / За ред. С.Л. Лисенкова. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.

19. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Курс лекций. - Екатеринбург, 1996. - 191 с.

Размещено на Allbest.ru