Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Загальні положення про зобов’язання з відшкодування шкоди, підстави його виникнення. Особливості відшкодування моральної шкоди. Джерела правового регулювання зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.03.2013 |
| Размер файла | 99,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" [10] спрямований на вирішення цілого комплексу питань пов'язаних з відшкодуванням шкоди постраждалим від Чорнобильської катастрофи.
Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Крім вищезгаданих нормативно-правових актів питання відшкодування шкоди регулюється й іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, інколи комплексних галузей права, які серед інших містять норми цивільного права.
Відшкодування шкоди окремими джерелами підвищеної небезпеки буде розглянуто в наступних частинах цієї роботи.
3.2 Відшкодування ядерної шкоди
Використання ядерної енергії є одним з видів джерел підвищеної небезпеки. Маючи на меті правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, забезпечення мінімального рівня утворення радіоактивних відходів при використанні ядерної енергії, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я громадян від впливу іонізуючого випромінювання. забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої радіаційним впливом, законодавцем встановлено особливості відшкодування ядерної шкоди. Зокрема, питання відшкодування такої шкоди регулюються Законами України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" [4], "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" [13], а також Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 1963 р. [14].
Умови відповідальності за ядерну шкоду не відрізняються від умов відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, проте мають деякі особливості.
Так, протиправність виражається у настанні ядерного інциденту. Під дим поняттям розуміється будь-яка подія або низка подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди.
Ядерною шкодою визнається втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.
Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової компенсації.
Суб'єктом, зобов'язаним відшкодувати заподіяну ядерну шкоду, виступає експлуатуюча організація (оператор). Експлуатуючою організацією (оператором) є призначена державою юридична особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуатацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховища для захоронення радіоактивних відходів, забезпечує ядерну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду.
Відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тобто настає незалежно від встановлення його вини, крім випадків, коли вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання.
Коли заподіяння ядерної шкоди пов'язане з діяльністю більш як одного оператора, ці оператори несуть часткову відповідальність. У разі неможливості визначення частки кожного а них у заподіянні шкоди, вони несуть солідарну відповідальність.
У будь-якому разі відповідальність кожного оператора не повинна перевищувати меж цивільної відповідальності за заподіяну шкоду, встановлених законом.
Якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій заподіяна шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром заподіяти шкоду, оператор за рішенням суду може бути звільнений повністю або частково від обов'язку відшкодування шкоди, заподіяної такій особі.
Особливості існують і стосовно строків давності. Так, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а якщо шкоду заподіяно майну або навколишньому природному середовищу, то право на подання позову діє протягом десяти років з дня заподіяння шкоди.
Статтею 77 ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" [4] передбачено, що оператор повинен забезпечити страхування або інше фінансове забезпечення відшкодування за ядерну шкоду. Якщо розміру страхування або іншого фінансового відшкодування недостатньо, то відшкодування шкоди за поданими позовами забезпечується державою. У такому випадку держава має право регресу до оператора, який не забезпечив відшкодування ядерної шкоди.
Відшкодування ядерної шкоди включає кошти, які виплачуються з фондів соціального страхування та соціального забезпечення, фондів медичного страхування, а також кошти, які виплачуються у разі нещасного випадку на виробництві або на випадок професійних захворювань. Фонди, за рахунок яких здійснено відшкодування, та організації, які виплатили зазначені суми на відшкодування ядерної шкоди, також мають право регресного позову до оператора.
3.3 Відшкодування шкоди завданої наземними транспортними засобами
Одним з найбільш поширених джерел підвищеної небезпеки є транспортні засоби. Регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" [7], а також ЗУ "Про страхування" [11].
До наземних транспортних засобів закон відносить (п.5 ст.1): пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Термін "власники" має в цьому законі інший зміст ніж це прийнято в цивільному праві, як особи, яка володіє, користується та розпоряджається об'єктом права власності. Згідно закону: власники транспортних засобів Ї юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п.6 ст.1).
Страхувальники Ї юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховики Ї страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Потерпілі Ї юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 закону).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5).
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст.6 закону: страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика Ї це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Стосовно транспортних засобів, які беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є обов'язковим.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
Державтоінспекцією МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п. п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п. п.3, 4 ч.2 ст.23 ЦК, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до: страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у певних випадках, передбачених ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" [7], до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини, а також до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
Якщо розмір страхового відшкодування менший розміру нанесеної шкоди, то відшкодовується на загальних підставах.
Висновки
Відповідно до мети роботи було проведено дослідження правових норм інституту відшкодування шкоди, зокрема шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також практики правозастосування у досліджуваній сфері відносин.
Загалом хочеться відмітити відносно демократичний стан українського законодавства у врегулюванні відносин з відшкодування шкоди. Конституція України (ст.66) зобов'язує кожного відшкодовувати завдані ним збитки. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст.22 ЦК).
Відшкодування шкоди (збитків) є однією із найбільш поширених форм цивільно-правової відповідальності. І важливо те, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта Ї правопорушника. Основна функція відповідальності у вигляді відшкодування збитків Ї компенсаційна. Тому в демократичній державі саме цей вид відповідальності повинен знайти своє практичне застосування.
Згідно ст.15 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Тобто відповідальність у вигляді відшкодування збитків має подвійну природу це і цивільно-правова відповідальність і спосіб захисту інтересів потерпілої сторони, яка проявляється у відновленні його майнового стану, оскільки обов'язок відшкодувати шкоду (як санкція) виконується правопорушником в інтересах потерпілого (як захист цивільного права й інтересу).
До складу збитків включається і упущена вигода. В різні часи інститут упущеної вигоди викликав гарячі спори щодо доцільності його існування, визначення змісту, обсягу та розміру відшкодування. На сьогодні дискусії щодо існування упущеної вигоди втратили свою актуальність. Що є досить позитивним явищем.
Одним із характерних проявів гуманізації суспільства є визнання особи на немайнові блага. В цьому контексті питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди на сьогодні досить актуальне. Це відносно новий інститут, який потребує як проведення теоретичних досліджень, так і перевірки практикою. Проблема насамперед полягає у визначенні того, що саме є моральною шкодою, як обчислити розмір її відшкодування.
Стосовно розміру відшкодування, побутує думка, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності, ділової репутації особи тощо. Навіть сама людина, якій завдано моральної шкоди, не завжди може визначити розмір завданої їй шкоди, тим паче у грошовому еквіваленті.
Багато вчених як практиків, так і теоретиків вказують на необхідність застосування судами презумпції моральної шкоди, тобто сам факт протиправної поведінки повинен вказувати на наявність моральної шкоди.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
В науці цивільного права існує й інший погляду, який зводиться до того, що визнавати джерелом підвищеної небезпеки потрібно не діяльність, а предмети, об'єкти підвищеної небезпеки. Видається, що ці речі взаємопов'язані, як наприклад, матерія і простір, форма і зміст і т.п. Діяльність це Ї процес, вона нематеріальна, а тому шкоду наносить безпосередньо через певні об'єкти матеріального світу і розуміти вислів, що шкода нанесена діяльністю не треба буквально. З іншої сторони будь-яка матерія перебуває в постійному русі, а будь-який рух - це уже певна діяльність. Тому будь-який матеріальний об'єкт наносить шкоду саме в процесі діяльності.
Використання ядерної енергії є одним з видів джерел підвищеної небезпеки. Маючи на меті правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, забезпечення мінімального рівня утворення радіоактивних відходів при використанні ядерної енергії, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я громадян від впливу іонізуючого випромінювання. забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої радіаційним впливом, законодавцем встановлено особливості відшкодування ядерної шкоди.
Регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" [7], а також ЗУ "Про страхування" [11]. Одним з найбільш поширених джерел підвищеної небезпеки є транспортні засоби.
Список використаних джерел
1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст.141.
2. Господарський Кодекс України: від 16 січня 2003 року № 436-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.
3. Цивільний Кодекс України: від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № № 40-44, ст.356.
4. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 12, ст.81.
5. Про космічну діяльність: Закон України від 15 листопада 1996 року № 502/96-ВР / Верховна Рада України / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 1, ст.2.
6. Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 року № 2245-III / Верховна Рада України / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 15, ст.73.
7. Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 1, ст.1.
8. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2 березня 1995 року № 86/95-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 14, ст.91.
9. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30 червня 1995 року № 255/95-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 27, ст. 198.
10. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII / Верховна Рада Україна // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 16, ст. 200.
11. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 18, ст.78.
12. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14 вересня 1999 року № 1039-XIV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 44, ст.391.
13. Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення: Закон України від 13 грудня 2001 року № 2893-III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 14, ст.96.
14. Венская конвенция о гражданской ответственности за ядерный ущерб 1997 года: Сводный текст Венской конвенции о гражданской ответственности за ядерный ущерб от 21 мая 1963 года с поправками, внесенными Протоколом от 12 сентября 1997 года: Украина присоединилась к Конвенции в редакции от 21.05.63 года: Закон № 334/96-ВР от 12.07.96. Ї Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/ laws/main/995_006,nreg. Ї Назва з екрану.
15. Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки: постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956/Кабінет Міністрів України. Ї Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/956-2002-%D0%BF/page. Ї Назва з екрану.
16. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92/Верховний Суд України. Ї Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=v0006700-92. Ї Назва з екрану.
17. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95/Верховний Суд України. Ї Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=v0004700-95. Ї Назва з екрану.
18. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1/Верховний Суд України. Ї Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=v_001700-09. Ї Назва з екрану.
19. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду УРСР // Рад. право. Ї 1960. Ї № 3. Ї с.144.
20. Анисимов А.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита. Ї М., 1994.
21. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. Ї М., 1952.
22. Балюк Г.І. Еколого-правові проблеми страхування ядерної шкоди // Концепція розвитку законодавства України. Ї К., 1996. Ї С.251-254.
23. Барабаш О., Сиротенко С. Щодо протиправності дій при заподiяннi моральної шкоди // Право України. Ї 2000. Ї № 9. Ї с.43-45.
24. Барон Ю. Система римского гражданского права: В 6 кн. - СПб.: "Юридический центр Пресс", 2005.
25. Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. - М., 1986.
26. Бойко М.Д. Відшкодування шкоди: Правовий аспект: Навчально-практичний посібник. Ї К.: Атіка, 2007. Ї 328 с. Ї ISBN 978-966-326-256-7.
27. Брагинский М.И., Витрянский М.М. Договорное право: Общие положения. Ї М., 1998.
28. Вакулович Е.В. Договір оренди транспортних засобів: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Харків, 2002. Ї 19 с.
29. Венедиктов А.В. Договорная дисциплина в промышленности. - Л., 1935.
30. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі / Відп. ред. П.І. Шевчук. Ї К.: Юрінком Інтер, 1998. Ї С.823-824.
31. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі / Відп. ред. П.І. Шевчук. Ї К.: Юрінком Інтер, 1998. Ї С.823-824.
32. Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве. - М., 1950.
33. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Под ред.А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. Ї М.: Проспект, 1998. Ї Т.2.
34. Донська Л.Д. Причинний зв'язок в інституті правочинів // Ученые записки Таврического национального университета им.В.И. Вернадского. Ї Серия "Юридические науки". Ї Том 21 (60), № 1, 2008 г. Ї С.82-88.
35. Єршова С. Про правові гарантії відшкодування ядерної шкоди // Право України. Ї 1998. Ї № 4. Ї С.46-49.
36. Жуковська О.Л. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки: деякі аспекти проблеми. Ї К., Либідь, 1994.
37. Иоффе О.С. Обязательственное право. Ї М.: Юрид. лит., 1975. Ї 880 с.
38. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву: Автореф. дис. док. юрид. наук. - Л., 1954.
39. Калмыков Ю.Х. Возмещение вреда, причиненного имуществу. Ї Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1965.
40. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. - М., 1966. Ї С.44-45.
41. Крупка Ю.М. Проблеми створення правового механізму відшкодування ядерної шкоди в Україні // Правова держава. Ї К., 1997. Ї Вип.8. Ї С 192-197.
42. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - М., 1950. - С.371.
43. Рим Т.Я. Питання уніфікації понятійного апарату щодо упущеної вигоди // Університетські наукові записки, 2007, № 4 (24). Ї с.214-217.
44. Собчак А.А. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда действием источника повышенной опасности: Дис. канд. юрид. наук. Ї М., 1964. Ї С.127.
45. Терещенко Н.В. Особливості відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки: Дис. канд. юр. наук: 12.00.03. - Київ, 2003. Ї 163 с.
46. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання: Підручник / С.С. Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін.; За заг. ред.С. С. Бичкової. Ї К.: КНТ, 2006. Ї 498 с. Ї ISBN 966-373-093-5.
47. Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За ред.І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. Ї К.: КНТ, 2006. Ї 480 с. Ї ISBN 966-373-092-7.
48. Шимон С.І. Цивільно-правові способи захисту конституційних прав людини / (До поняття моральної шкоди) // Конституція України Ї основа подальшого розвитку законодавства: збірник наукових праць. Ї К., 1997. Ї С.275.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зобов'язання щодо відшкодування шкоди та їх відмінність від інших зобов’язань. Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної спільно декількома особами. Дослідження умов відшкодування ядерної шкоди.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 17.03.2015Особливості цивільно-правової відповідальності. Підстави виникнення зобов’язань щодо відшкодування шкоди. Особливості відшкодування майнової, моральної шкоди. Зобов’язання із заподіяння матеріальної та моральної шкоди в цивільному праві зарубіжних країн.
дипломная работа [98,5 K], добавлен 19.07.2010Сутність позадоговірних зобов’язань та їх відмінності від договірних. Види позадоговірних зобов’язань та причини їх виникнення. Особливості відшкодування завданої майнової і моральної шкоди. Основні функції недоговірної цивільно-правової відповідальності.
реферат [20,5 K], добавлен 30.10.2011Правове регулювання відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду. Загальна характеристика деліктних зобов'язань. Умови відповідальності за завдану шкоду, обсяг та порядок покриття збитків.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 20.12.2010Дослідження доктринальних та законодавчих положень щодо значення вини, як суб’єктивної умови у разі відшкодування шкоди, завданої внаслідок надзвичайних ситуацій. Ознайомлення з поглядами вчених на проблему настання цивільно-правової відповідальності.
статья [27,9 K], добавлен 19.09.2017Реституція. Компенсація. Цивільний позов. Відшкодування моральної шкоди. Порядок роз'яснення прав особі яка зазнала шкоди від злочину. Обставина, що підлягає доказуванню. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 21.03.2007Правова категорія контролю як особлива ознака джерела підвищеної небезпеки. Особливості цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди окремими видами джерел підвищеної небезпеки, зокрема, ядерні делікти, токсичні делікти та автоделікти.
автореферат [58,7 K], добавлен 11.04.2009Правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Загальна характеристика зобов'язань за завдання шкоди. Форми, види, обсяги та її відшкодування, встановлений порядок.
научная работа [38,9 K], добавлен 12.04.2014Визначення суб'єктного складу закладів охорони здоров'я . Розгляд управомочених та зобов'язаних суб'єктів з відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні. Класифікації суб'єктів правовідносин із надання медичних послуг.
статья [47,8 K], добавлен 19.09.2017Відшкодування шкоди - один з інститутів сучасного українського права. Шкода, спричинена внаслідок правопорушення, адміністративного делікту, злочину, зловживання правом, має бути відшкодована у випадках і в розмірах, установлених законодавством.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 06.06.2008Дослідження особливостей правових механізмів охорони та захисту майнових прав учасників договірних відносин у договорах, предметом яких є надання послуг. Особливості застосування механізму відшкодування спричиненої шкоди, завданої стороні договору.
статья [21,6 K], добавлен 17.08.2017Аналіз законодавчої регламентації поняття цивільно-правової вини. Місце основних властивостей і категорій цивільної вини у процесі виникнення зобов’язань із відшкодування шкоди і застосування до правопорушника заходів цивільно-правової відповідальності.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 21.10.2011Умови настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю. Види шкоди при наданні медичної допомоги, порядок і розмір її відшкодування. Визначення суб'єкта надання згоди на медичне втручання при лікуванні малолітніх. Сутність та види евтаназії.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 06.10.2013Особливості та види цивільно-правової відповідальності, її форми: відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди. Підстави для звільнення від відповідальності. Відповідальність неповнолітніх і їх батьків. Поняття джерела підвищеної небезпеки.
реферат [19,3 K], добавлен 27.01.2011Умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки; механізми забезпечення права громадян на відшкодування шкоди. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів надання медичної допомоги.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.08.2012Поняття матеріальної шкоди, завданої злочином, визначення розміру матеріальної шкоди та способи її відшкодування. Цивільний позов як спосіб реалізації принципу публічності на стадії судового розгляду кримінальної справи. Розв’язання цивільного позову.
магистерская работа [92,2 K], добавлен 23.11.2010Поняття ділової репутації як нематеріального активу суб’єкта господарювання; законодавче регулювання та підстави для виникнення права захисту при її неправомірному використанні та приниженні. Аналіз систем оцінки завданої шкоди, порядок її відшкодування.
курсовая работа [34,7 K], добавлен 26.03.2013Вимоги законодавства щодо випадків дострокового розірвання договору оренди. Поняття ділової репутації та її захист. Суть недобросовісної конкуренції, прийняття рішень Антимонопольним комітетом України. Вирішення спорів відшкодування моральної шкоди.
контрольная работа [23,2 K], добавлен 18.09.2010Відповідальність фізичної чи юридичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником чи іншою особою. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
реферат [22,1 K], добавлен 28.04.2014Проблеми класифікації господарських зобов'язань. Майново-господарські та організаційно-господарські відношення та їх суб'єкти. Відшкодування збитків в порядку, визначеному законом. Групи окремих видів зобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання.
реферат [24,5 K], добавлен 14.12.2010
