Нормативно-правовий акт як основне джерело національного права

Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини».

На території України застосовується законодавство іноземних держав, якщо це регламентується Конституцією України і законами України, міжнародними договорам з іншими державами. Згідно зі ст.9 Конституції України, Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і безпосередньо діють на її території.

3.3 Дія нормативно-правового акта за колом осіб

Суб'єктна сфера дії нормативно-правового акта - це передбачене законодавством коло осіб, на які поширюватиметься його дія.

Тут поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які розрахований акт. До осіб належать:громадяни держави;іноземні громадяни;особи без громадянства (апатриди);особи з подвійним громадянством (біпатриди);усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, що не користуються правом екстериторіальності.

Види нормативно-правових актів за колом осіб:

Загальні - поширюються на все населення (всіх осіб, що перебувають на території держави). Іноземні громадяни та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах, зобов'язані поважати Конституцію і закони України, можуть користуватись тими самими правами та свободами, що й громадяни України.

Спеціальні - розраховані на певне коло осіб. Одні нормативні акти поширюються на всіх індивідуальних та колективних суб'єктів, інші - лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, вчителів тощо). Іноземці порівняні з громадянами держави у певних правах та обов'язках за деякими винятками - на них не поширюється дія деяких нормативно-правових актів України: іноземці не можуть обирати і бути обраними до державних органів і органів місцевого самоврядування, брати участь у референдумах, бути членами політичних партій України, нести військовий обов'язок тощо [11, 248].

Виняткові - роблять винятки із загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних та консульських представництв, службовці міжнародних організацій (на підставі статутів цих організацій або спеціальних угод), деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, наділені імунітетом - дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканістю. Вони звільняються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов'язаних з їх службовою діяльністю.

Межі та сфери дії кожного нормативно-правового акта повинні бути чітко визначені. Невизначеність хоча б однієї із сфер може спричинити деформацію дії нормативно-правового акта.

Висновки

Нормативно-правовий акт є основним джерелом права для держав з правовою системою романо-германського типу. Не стала виключенням і Україна, для якої нормативно-правовий акт є ключовим джерелом права вже майже тисячу років. Він пройшов довгу та складну історію від «Руської правди» часів Ярослава Мудрого до Конституції України 1996 року. Незважаючи на те, що нормативно-правовий акт довгий час конкурував із правовим звичаєм, вже на початку ХХ сторіччя він остаточно здобув роль головного джерела національного права.

Нормативно-правовий акт -- це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права. Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права. Існує велика кількість класифікацій нормативно-правових актів за різними критеріями. Але найбільш вживаною є класифікація нормативно-правових актів українського права на закони та підзаконні акти. Закони являють нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України. За змістом вони реалізують положення Конституції та започатковують правовідносини у державі. В свою чергу підзаконні нормативно-правові акти спрямовані на створення механізму реалізації приписів, що містяться у законах. Коло суб'єктів, уповноважених видавати підзаконні нормативно-правові акти значно ширше, ніж для законів. Проте через ієрархічно нижче положення підзаконні нормативно-правові акти мають значно меншу силу, ніж закони, та відповідно мають повністю відповідати нормам закону, не порушуючи та не спотворюючи їх.

Нормативно-правові акти мають певні межі своєї дії. Так, дія нормативно-правових актів обмежена у просторі, часі та колі осіб. Більшість нормативно-правових актів вітчизняного законодавства діють лише в межах території України, проте окремі акти, як наприклад кримінальне законодавство, розповсюджують свою дію і за межами території України у окремих випадках. Більшість нормативно-правових актів не мають зворотної дії. Проте у цьому питанні допускаються виключення в тому разі, якщо це стосується покращення положення суб'єкта, до якого звернено приписи нормативно-правового акту. Також акти можуть мати обмеження за колом осіб - діяти лише на конкретну людину або громадянина, на певну групу людей або на весь народ в цілому.

Зважаючи на такий привілейований статус нормативно-правового акту в ієрархії джерел права України, слід відзначити особливо велику роль нормотворчого процесу. Акти влади повинні відповідати потребам суспільства, своєчасно вирішувати актуальні проблеми та забезпечувати належний рівень добробуту у суспільстві. Однозначні, виважені та місткі приписи закону гарантуватимуть наближення України до рівня правової держави. Тільки через порядок у нормотворчій сфері ми зможемо прийти до порядку у суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1996. -- № 30. -- Ст. 141.

2. Про всеукраїнський та місцеві референдуми. Закон УРСР від 03.07.1991 № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. --1991. -- № 33. -- Ст. 443.

3. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21.05.1997 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1997. -- № 24. -- Ст. 170.

4. Про місцеві державні адміністрації. Закон України від 09.04.1999 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. --1999. -- № 21. -- Ст. 190.

5. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності. Указ Президента України від 10.06.1997 280/97-ВР // Урядовий кур'єр,. --1997. -- № 6. -- Ст. 107.

6. У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 // Закон і Бізнес,. - 1999. - №3. - Ст. 12

7. Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. - К: , 2000 - 208с.

8. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. - 342 с.

9. Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002. - 534 с.

10. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Є. Історія держави і права України. - Львів, 2006. - 476 с.

11. Лазарєв В.В. Загальна теорія права і держави. М.:Юристъ, 2004. - 521 с.

12. Марченко М.Н. Теория государства и права» Учебное пособие. М.: Слово, 2000. - 569 с.

13. Погорілко В.Ф.Конституційне право України: Підручник. - Видання друге, доповнене. -- К.: Наукова думка, 2000. - 373 с.

14. Протасов В.Н. «Проблеми теорії держави і права» М.,1999. - 169 с.

15. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник.-Харків: Консум, 2001. -- 656 с.

16. Тодика Ю.М. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: „Ін Юре”, 2002. - 438 с.

17. Федоренко Г.О. Теорія держави і права: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2006 -- 232 с.

18. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб.-К.: Каравелла, 2003. - 480 с.

19. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави.- К.: Програма, 2005. - 248с.

Размещено на Allbest.ru