Правове становище холдингових компаній за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

холдинговий компетентний законодавство україна

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.

У законодавстві України та наукових дослідженнях, що торкаються проблем правового становища холдингових компаній, немає єдиного підходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи, часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.

Окремі аспекти правового статусу холдингових компаній досліджувалися у роботах І. В. Бейцун, О.М. Вінник, О.А. Воловик, С.М. Грудницької, М. Г. Ісакова, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.Г. Пєскова, М. Потюка, В.Д. Примака, О.С. Семерака, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, Б.В. Шуби. Зокрема, О.М. Вінник вперше досліджено проблему залежних підприємств та запропоновано порядок субсидіарної та солідарної відповідальності контролюючого підприємства. Російські вчені К.Я. Портной, І.А. Лаптєв, С.І. Мармазова, О.Е. Молотніков, І.С. Шиткіна, В.А. Федчук досліджували проблеми правового становища та корпоративного управління холдингових компаній.

Метою роботи є комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють правове становище холдингових компаній; виявлення проблем у створенні та діяльності холдингової групи, а також розробка науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо діяльності холдингових компаній та внесення пропозицій щодо удосконалення їх правового становища.

Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання:

визначити поняття холдингової компанії, її основні ознаки та здійснити їх класифікацію;

з'ясувати на підставі порівняльного аналізу правове становище холдингових компаній за законодавством України та інших країн, зокрема країн ЄС;

визначити поняття холдингових відносин та з'ясувати їх місце в системі правовідносин;

визначити та дослідити поняття контролю в холдинговій групі та його місце в системі загального правового контролю;

дослідити особливості управління в холдинговій групі (його механізмів);

визначити особливості правового становища державних холдингових компаній;

Об'єктом дослідження є комплекс правовідносин, пов'язаних з діяльністю холдингових компаній.

Предметом дослідження є правове становище холдингових компаній за законодавством України.

Методи дослідження. У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод був використаний при дослідженні законодавства про холдингові компанії в Україні. Системно-логічний метод застосовувався при визначенні поняття та ознак холдингової компанії, контролю та управління холдинговою групою. У дослідженні також застосовувалися деякі спеціальні методи. Так, на основі історичного методу було простежено процес становлення холдингових компаній в України. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі законодавства України про холдингові компанії, законодавства зарубіжних країн та міжнародних документів, зокрема, для визначення відповідностей законодавства України основним вимогам та стандартам Європейського Союзу .

Законотворча діяльність зі створення холдингової компанії

15 березня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про холдингові компанії в Україні» Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.291 (надалі - Закон), проект якого, на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній» було розроблено Кабінетом Міністрів України ще у 2003 році.

До прийняття вказаного Закону своєю Постановою від 30.06.2004 р. № 1939 «Про заходи щодо підготовки проекту Закону України про припинення участі держави у діяльності акціонерних та холдингових компаній» Верховна Рада України визнала, що практика створення і діяльності акціонерних та холдингових компаній з часткою державного майна з точки зору участі таких компаній у поповненні Державного бюджету України себе не виправдала, крім того, світовий досвід також свідчить про відмову розвинених країн від такого роду державного "підприємництва", що призводить до зрощування держави з приватним капіталом.

Про необґрунтованість останнього твердження вже зазначалось науковій літературі Іохім Шрамм. Зауваження стосовно регулювання діяльності холдингів у контексті проекту Закону України “Про холдингові компанії в Україні”. Державний інформаційний бюлетень про приватизацію № 2, 2005 р., - с. 46).(

Натомість, причиною неефективної діяльності державних холдингових компаній стала відсутність чітких і узгоджених нормативно-правових засад їхньої діяльності, посилена ще й відсутністю комплексних теоретичних досліджень цього інституту права.

Розроблення правових моделей регулювання діяльності холдингових компаній і державних холдингових компаній зокрема, має відбуватись на єдиних системно-концептуальних засадах. Так, на нашу думку, прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» було б доцільним тільки після прийняття і його відповідного узгодження з Законом «Про управління об'єктами державної власності» та Законом «Про акціонерні товариства», які мають усунути вже наявні юридичні колізії. Насамперед необхідно визначитись з поняттям холдингової компанії, її юридичною природою.

Законом запропоновано визначення холдингової компанії як відкритого акціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств; державна холдингова компанія - це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менше 100% акцій якої належить державі. Законом визначаються особливості утворення та діяльності державних холдингових компаній. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.291

Таким чином, Закон вводить такі нові поняття як «холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв)» та «корпоративне підприємство». Розглянемо більш детально поняття холдингу, холдингової компанії, її ознаки, мотиви створення холдингових компаній.

Поняття холдингової компанії, мотиви її створення

Холдинг (від англ. to hold -- держати) це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.

В світовій практиці холдингові компанії (ХК) -- це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії.

Перевага холдингових структур пояснюється достоїнствами централізованою фінансово-економічного управління ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.

Прикладом холдингової структури є концерн «Нестле» (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві і продажу продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести основних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями. Перша -- «Юнілак Інк.», знаходиться у Панамі і контролює всі підприємства концерну, які розташованіі у західній півкулі; друга -- «Нестле продактс» розміщена у Швейцарії і здійснює контроль над дочірніми підприємствами, які знаходяться в країнах континентальної Європи.; третя -- «Нестле холдингс» розташована на Багамських островах. Дві останні -- «Мегті ентерпрайзес» і «Фіндус інтернешнл» побудовані за галузевим принципом та координують діяльність підприємств, які ви пускають бульйонні концентрати і свіжоморожені продукти. Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіє мережею ресторанів і готелів.

Холдинги характеризуються високим рівнем організації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін.

Як, правило, найбільш вагомими мотивами створення холдингових компаній у країнах з розвинутою економікою є такі:

1)придбання контролю над підприємствами;

2)можливість концентрації капіталів, більш вільне їх переливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу;

3)консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів. Це досягається шляхом укладення угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до холдингової компанії, що дозволяє холдингу враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частини прибутку;

4)залучення додаткових виробничих потужностей у результаті поглинання підприємств;

5)можливість диверсифікації виробництва, зниження ризику при виході на ринок;

6)розподіл господарських ризиків між різноманітними дочірніми фірмами

7)проникнення через холдинг в інші сфери виробництва і збуту товарів;

8)проведення загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств. Лукач І. В. Правове становище холдингових компаній: монографія / І.В.Лукач. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С.56

Поняття холдингової групи як своєрідного виду об'єднання господарських організацій використовується в Законі "Про банки та банківську діяльність" (статті 1 1-12). Банківська холдингова група визначається як банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки (ст. М), а фінансова холдингова група - об'єднання переважно фінансових установ за участі щонайменше одного банку (ст. 12). Центром таких груп є материнська компанія (або материнський банк), якій/якому належить щонайменше 50% акціонерного (пайового капіталу) або голосів кожного з інших учасників групи, які у випадку банківської холдингової групи іменуються дочірніми підприємствами материнського банку. Дочірні підприємства банківської холдингової компанії не можуть володіти акціями холдингової компанії. Закон України «Про банки та банківську діяльність»

У Господарському кодексі (частини 5-7 ст. 126) та Законі від 15.03.2006 р. "Про холдингові компанії" законодавець уникає поняття "холдингова група", оперуючи поняттями, що позначають дві категорії учасників холдингової групи: холдингову компанію та її корпоративні підприємства (ст. 1 та ін.), а також визначає основи їх правового статусу. Холдингова компанія в такому об'єднанні (холдинговій групі) є суб'єктом організаційно-господарських повноважень щодо своїх/корпоративних дочірніх підприємств, завдяки володінню контрольними пакетами акцій останніх.

Правовий статус холдингових компаній визначається ст. 126 ГК України та Законом від 15.03.2006 р. "Про холдингові компанії", а також відповідними положеннями про господарські товариства - об'єднання капіталів, що містяться в Цивільному кодексі, Господарському кодексі, законах "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок".

Відповідно до ст. 1 Закону "Про холдингові компанії в Україні", холдингова компанія - це відкрите AT, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, наїв) двох або більше корпоративних підприємств. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.291

Своєю чергою корпоративне підприємство визначається як господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія.

Холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв), за визначенням ст. згаданого Закону, є пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Порядок створення холдингової компанії

Відповідно до ст. З Закону, ХК можуть створюватися двома шляхами:

у процесі корпоратизації та приватизації відповідними органами (органом, уповноваженим управляти державним майном, або органом приватизації) самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об'єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток (паїв):

іншими суб'єктами (в Законі не зазначається, якими саме) на договірних засадах.

При цьому до уваги не береться такий спосіб утворення холдингової компанії, про який зазначалося в Указі Президента від 11.05.1994 р. "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації", що втратив чинність згідно з Указом Президента від 12.07.2007 р. № 640/2007, як поглинання, тобто набуття одним господарським товариством (зазвичай відкритим акціонерним) контрольних пакетів акцій або відповідної частки в статутному фонді інших господарських товариств. Проте Закон встановлює (ч. З ст. 3), що холдинговими компаніями є лише організації, створені згідно з цим Законом, і, відповідно, використання словосполучення "холдингова компанія" дозволяється лише таким організаціям. Михалюк В. Холдинги та можливості їх створення в Україні// Економіка, фінанси, право. - 2009. - №4.

У випадках, передбачених Законом "Про захист економічної конкуренції", створення ХК обумовлюється необхідністю отримання попереднього дозволу антимонопольно органів або Кабінету Міністрів України на економічну концентрацію, узгоджені дії.

4. Особливості правового статусу ХК

Особливості правового статусу ХК:

I. Закон передбачає спеціальний порядок реєстрації холдингових компаній, що має встановлюватися Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (Держкомпідприємництва) забезпечує ведення Державного реєстру холдингових компаній України як складової Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

II. Рішення про утворення ХК (відповідно до ст. А Закону) приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформляється відповідним договором.

III. Статутний фонд ХК формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових окладів у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності ХК; при цьому частка у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності ХК, не повинна перевищувати 20% статутного фонду ХК.

IV. До виключної компетенції загальних зборів ХК належить вирішення питань:

формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств;

визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративного підприємства;

затвердження планів виробничого та соціального розвитку корпоративних підприємств;

питання про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію ХК.

V. Правомочність загальних зборів ХК у разі включення до порядку денного питань про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію ХК - за умови реєстрації для участі в них акціонерів (їхніх представників), що мають відповідно до статуту ХК більше ніж 80% голосів; зазначені рішення приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів (їхніх представників), що зареєструвалися для участі у загальних зборах.

VI. Корпоративне підприємство не може володіти акціями своєї X К.

VII. Обов'язковість щорічної аудиторської перевірки ХК та й корпоративних підприємств (ст. 8 Закону),

VIII. Публічність діяльності ХК: а) протягом місяця з дня державної реєстрації ХК вона повинна оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР; б) протягом усього періоду своєї діяльності повинна не рідше одного разу та рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність і фінансову звітність своїх корпоративних підприємств (ст. 9 Закону).

IX. Ліквідація ХК: а) підстави: прийняття загальними зборами акціонерів ХК рішення про її ліквідацію; б) скасування відповідним органом АМК чи КМУ дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання; в) ліквідація усіх. Лукач І. В. Правове становище холдингових компаній: монографія / І.В.Лукач. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С.69

Корпоративних підприємств ХК та/або залишення у статутному фонді ХК холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства.

Ознаки холдингової компанії

Аналіз правового становища холдингових компаній та їх корпоративних (дочірніх) підприємств дозволяє визначити характерні риси холдингової групи, що можна проілюструвати нижченаведеною схемою:

Холдингова група - це господарське об'єднання без статусу юридичної особи, до складу якого входять холдингова компанія та її дочірні (корпоративні) підприємства, пов'язані між собою відносинами контролю підпорядкування

Характерні ознаки ОСГ

Нормативно-правове регулювання: частини 5-7 ГК, Законом від 15.03.2006 р. "Про холдингові " компанії". Закон від 07.12.2000 р."Про байки та банківську діяльність" (статті 11-12)

Склад учасників: холдингова компанія (материнське підприємство) та її (Його) дочірні (корпоративні підприємства, кожна (кожне) з яких повинен мати статус юридичної особи і організаційно-правову форма (як правило) господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів (зазвичай АТ).

Особливості правового статусу учасників групи: 1) холдингова компанія/ХК суб'єкт організаційно-господарських повноважень, що здійснює ці повноваження щодо своїх дочірніх " (корпоративних) підприємств; 2) корпоративні (дочірні) підприємства холдингової компанії суб'єкти господарювання, що перебувають у вирішальній залежності від холдингової компанії

Характер відносин між учасниками групи: відносини контролю-підпорядкування, зумовлені наявністю у холдингової компанії можливостей контролювати дочірні (корпоративні) підприємства, завдяки володінню контрольними пакетами акцій (відповідною часткою у статутному капіталі) дочірнього (корпоративного) підприємства.

Управління холдинговою групою здійснюється холдинговою компанією, завдяки визначенню останньою стратегічних питань діяльності дочірніх (корпоративних) підприємств та наявності у холдингової компанії більшості голосів при голосуванні (через своїх представників) па загальних зборах (корпоративних) дочірніх підприємств, що дозволяє формувати виборні органи управління дочірніх (корпоративних) підприємств з представників (довірених осіб) холдингової компанії

Підстави створення холдингових груп:

а) договірні засади (ст. 4 Закону "Про холдингові компанії);

б) рішення компетентних органів при створенні холдингових груп в процесі корпоратизації та приватизації (ст. З Закону "Про холдингові компанії"); Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.291

в) поглинання/тобто набуття холдинговою компанією контрольних пакетів акцій інших суб'єктів (н. З Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації);

г) заснування материнською компанією низки (двох, і більше) підконтрольних їй дочірніх підприємств унітарного (підприємства-невласники) чи корпоративного типу (це можуть бути товариства однієї особи) з мстою забезпечення координації їх діяльності для потреб материнського підприємства

Особливості відповідальності в холдинговій групі: якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства

Публічність діяльності ХГ:

а) протягом місяця з дня державної реєстрації ХК вона повинна оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР;

б) протягом усього періоду своєї діяльності повніша не рідше одного разу на рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність та фінансову звітність своїх корпоративних підприємств (ст. 9 Закону)

Підстави припинення холдингової групи:

1) ліквідація холдингової компанії;

2) ліквідація усіх корпоративних підприємств ХК та/або залишення у статутному фонді ХК холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства;

3) скасування відповідним органом АМК чи КМ України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання

Холдингова група- це господарське об'єднання без статусу юридичної особи, до складу якого входять холдингова компанія та її дочірні (корпоративні) підприємства, пов'язані-між собою відносинами контролю - підпорядкування

Характерні ознаки холдингової групи.

Склад учасників: холдингова компанія (материнське підприємство) та її (його) дочірні (корпоративні підприємства, кожна (кожне) з яких повинен мати статус юридичної особи і організаційно-правову форма (як правило) господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів (зазвичай АТ)

Особливості правового статусу учасників групи:

1) холдингова компанія/ХК -суб'єкт організаційно-господарських повноважень, що здійснює ці повноваження щодо своїх дочірніх " (корпоративних) підприємств;

2) корпоративні (дочірні) підприємства холдингової компанії суб'єкти господарювання, що перебувають у вирішальній залежності від холдингової компанії. Лукач І. В. Правове становище холдингових компаній: монографія / І.В.Лукач. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С.154

Характер відносин між учасниками групи: відносини контролю-підпорядкування, зумовлені наявністю у холдингової компанії можливостей контролювати дочірні (корпоративні) підприємства, завдяки володінню контрольними пакетами акцій (відповідною часткою у статутному капіталі) дочірнього (корпоративного) підприємства.

Управління холдинговою групою здійснюється холдинговою компанією, завдяки визначенню останньою стратегічних питань діяльності дочірніх (корпоративних) підприємств та наявності у холдингової компанії більшості голосів при голосуванні (через своїх представників) на загальних зборах (корпоративних) дочірніх підприємств, що дозволяє формувати виборні органи управління дочірніх (корпоративних) підприємств з представників (довірених осіб) холдингової компанії

Підстави створення холдингових груп: а) договірні засади (ст. 4 Закону "Про холдингові компанії); б) рішення компетентних органів при створенні холдингових груп в процесі корпоратизації та приватизації (ст. З Закону "Про холдингові компанії"); в) поглинання, тобто набуття холдинговою компанією контрольних пакетів акцій інших суб'єктів (п. З Положення про - холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації); г) заснування материнською компанією низки (двох. і більше) підконтрольних їй дочірніх підприємстві унітарного (підприємства-невласники) чи корпоративного тину (це можуть бути товариства однієї особи) з мстою забезпечення координації їх діяльності для потреб материнського підприємства

Особливості відповідальності в холдинговій групі: якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства

Публічність діяльності ХГ: а) протягом місяця з дня державної реєстрації ХК вона повинна оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні . ДКЦПФР; б) протягом усього періоду своєї діяльності повинна не рід/не одного разу на рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність та фінансову звітність своїх корпоративних підприємств (ст. 9 Закону) Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.291

Підстави припинення холдингової групи:

1) ліквідація холдингової компанії;

2) ліквідація усіх корпоративних підприємств ХК та/або залишення у статутному фонді ХК холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства;

3) скасування відповідним органом АМК чи КМ України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання.

Особливості правового статусу державних холдингових компаній (ДХК)

Державна холдингова компанія - холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менше ніж 100% акцій якого належить державі (ст. 1 Закону "Про холдингові компанії в Україні") Закон України «Про холдингові компанії в Україні» вiд 15.03.2006 № 3528-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.291.

ДХК має низку рис, зумовлених специфікою правового регулювання (статті 6-7 зазначеного закону), а саме:

1. Створюються органами, уповноваженими управляти державним майном,

та/або державними органами приватизації у встановленому ФДМУ та центральним органом влади з питань економіки порядку; засновники в процесі корпоратизації - органи, уповноважені управляти державним майном; у процесі приватизації - органи, уповноважені управляти державним майном та/або державні органи приватизації; рішення приймають зазначені органи за погодженням з

Кабміном України (відповідно до порядку, передбаченого постановою КМУ № 1477 від 25.10.2006 р. "Про погодження з Кабінетом Міністрів України рішення щодо утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації").

2. Ініціатором створення ДХК може бути:

у процесі корпоратизації; державне підприємство; орган, уповноважений управляти державним майном;

у процесі приватизації; державний орган приватизації; підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію; господарські товариства, утворені в процесі приватизації.

3. Перелік документів, що подається ініціатором створення ДХК органу, уповноваженому управляти державним майном:

обґрунтованість доцільності утворення ДХК;

перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується створити ДХК та її корпоративні підприємства;

проект статуту ДХК.

У разі створення ДХК за ініціативою органу, уповноваженого управляти державним майном, перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується утворити ДХК та її корпоративні підприємства, і проект статуту ДХК готує цей орган.

Статутний фонд ДХК формується за рахунок належних державі акцій (часток, паїв) відповідних господарських товариств у встановленому законодавством порядку.

Єдиними акціонером ДХК від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава.

Управління акціями ДХК здійснюється в установленому законом порядку; їх заборонено передавати в управління будь-яким особам.

Державні пакети акцій і державне майно, передане до статутного фонду ДХК, не можуть бути відчужені або перебувати у заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств//Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - №1

ДХК не може бути корпоративним підприємством іншої ХК.

Рішення про приватизацію ДХК може бути прийняте лише після прийняття рішення про приватизацію всіх корпоративних підприємств ДХК, пакети акцій яких передано до статутного фонду ДХК.

Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду ДХК, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання (ст. 13).

Особливості управління холдинговим корпоративним пакетом акцій корпоративного підприємства ДХК, переданим до статутного фонду ДХК:

Про проведення загальних зборів акціонерів (учасників) корпоративного підприємства виконавчий орган такого підприємства має письмово повідомити ДХК та орган, уповноважений управляти державним майном, відповідно до вимог законодавства; такс повідомлення повинно містити такі дані: повне найменування та місцезнаходження товариства; дату, час і місце проведення загальних зборів; час початку та закінчення реєстрації акціонерів (їх представників) для участі у загальних зборах; перелік питань, що виносяться на голосування; інші відомості, передбачені законодавством;

ДХК спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, у визначеному КМУ порядку має прийняти рішення з кожного питання, внесеного до порядку денного загальних зборів, і надати відповідні доручення на голосування представникові в термін і порядку, визначені КМУ; представник має право брати участь у загальних зборах тільки після отримання відповідного доручення на голосування від органу, уповноваженого управляти державним майном;

як господарська структура ДХК викопує повноваження, передбачені ст. 9 Закону "Про управління об'єктами державної власності" Закон України «Про управління об'єктами державної власності» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 46, ст.456, а саме:

укладає контракти з керівниками державних акціонерних товариств, які є її корпоративними підприємствами;

розробляє річні фінансові та інвестиційні плани ДХК, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) і подає на затвердження уповноваженому органу управління, який здійснює контроль за її діяльністю;

забезпечує розроблення та затверджує річні фінансові н інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних акціонерних товариств, які є її корпоративними підприємствами;

4) проводить аналіз і обов'язкові щорічні аудиторські перевірки своєї

фінансово-господарської діяльності та подає отримані результати органу виконавчої влади, який здійснює контроль за її діяльністю.

До складу холдингу входять:

1.головне підприємство, яке здійснює контроль і управління дочірніми підприємствами ;

2.дочірні підприємства, контрольними пакетами котрих володіє головне підприємство;

3. асоційовані підприємства, вкладення в котрі не дозволяють головному підприємству повністю контролювати їх і визначати основні напрямки фінансово-господарської діяльності;

4. підприємства, вкладення в котрі не дають права участі в управлінні;

5. інші господарські суб'єкти.

З юридичної точки зору холдинг -- це об'єднання з частковою правоздатністю. Підприємства, що перебувають під контролем холдингу не втрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова компанія, як сукупність організацій, не набуває статусу юридичної особи. Разом з тим, існує економічна залежність підприємств холдингу. Це проявляється у тому, що дії учасників визначаються волевиявленням головного підприємства.

Основні види та типи холдингових компаній

На практиці відомі два основних види холдингових компаній -- чисті й змішані.

Чистий холдинг створюється з метою фінансового контролю і управління по відношенню до дочірніх підприємств. Змішаний здійснює, крім цього, підприємницьку діяльність -- промислову, торговельну, транспортну, кредитно-фінансову.

До основних типів холдингових компаній відносять:

* холдинги, створені на основі об'єднання промислових підприємств;

* конгломерати, які формуються на основі поглинання підприємств різноманітної виробничої та комерційної діяльності;

* банківські холдинги;

* холдинги у системі фондів. Холдинги у системі фондів -- створення інвестиційних фондів, які скуповують акції різних підприємств, що дає можливість засновникам і керівникам цих фондів контролювати такі підприємства.

Особливості створення холдингових компаній в Україні

Економічна база для заснування холдингових компаній в Україні почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державних підприємств і об'єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових компаній став Указ Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.

За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдингових компаній та державних акціонерних компаній, а до їх складу було передано держпакети акцій більше 300 підприємств.

До основних передумов створення ХК в Україні можна віднести такі:

* наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за «технологічними ланцюгами»;

* потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;

* розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;

* нездатність підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

* дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;

* структурна криза.

Відповідно до Указу Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» основними способами створення холдингових компаній є:

* передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

* поглинання одного господарського суб'єкта іншимшляхом придбання контрольного пакету акцій.

При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

* заснування холдингу на базі існуючого підприємства чи існуючого підрозділу;

* формування холдингової компанії на базі колишньої чи існуючої управлінської структури;

* створення холдингової компанії як нового господарського суб'єкта.

Перший варіант мас досить суттєві переваги перед двома іншими, оскільки у даному випадку немає обмежень на розміри контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, що передаються у статутний фонд холдингової компанії. При цьому роль останньої буде виконувати одне із підприємств, які складають холдингову групу.

При другому варіанті в холдинг перетворюється орган управління (або «постміністерська структура», що виникла на його місці -- концерн, корпорація і т. д.), а підлеглі йому господарські суб'єкти стають дочірніми підприємствами. Холдингові компанії, створені на базі управління, об'єднують, як правило, підприємства однієї галузі, які виробляють подібну продукцію, а тому менш стійкі чи менш ефективні, до того ж представляють небезпеку з точки зору монополізації ринків.

Третій варіант має свої особливості. По-перше, у холдингову компанію об'єднуються підприємства різних галузей. По-друге, вона виникає як новостворений суб'єкт, статутний фонд якою формується виключно за рахунок акцій дочірніх підприємств.

Аналіз створення ХК в Україні дозволив виділити такі мотивації їх заснування:

* холдинг створюється за ініціативою підприємства на його базі при виділенні структурних одиниць у самостійні юридичні особи або при поглинанні одного іншим;

* холдинг створюється за ініціативою групи підприємств чи об'єднання підприємств. Тут визначаються холдингові компанії, дочірні і асоційовані підприємства та акціонери холдингу;

* холдинг створюється за ініціативою державних органів управління.

Наприклад «ЗАТ «Холдингова компанія"Бліц-Інформ»



Рис.

Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія"Бліц-Інформ" утворено в грудні 1992 року.

"Бліц-Інформ" пройшов шлях від малого підприємства до найбільшої в Україні компанії, завоювавши популярність і заслужений авторитет не тільки в нашій країні, але й за кордоном.

З моменту заснування головними задачами ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" є розвиток і підтримка вітчизняного бізнесу. Компанія не тільки змогла вирости до рівня Холдингу, об'єднавши під одним дахом кілька виробничих напрямків, але й, завдяки активній інформаційно-просвітительській діяльності, сформувати особливе медіа-середовище.

До складу Холдингової компанії входять 4 підрозділи: Видавництво "Бліц-Інформ", яке випускає кілька популярних й авторитетних видань, що поширюються через мережу філій, розташованих у всіх регіонах України; Зразкова друкарня "Бліц-Принт", два заводи з виробництва упаковки - "Бліц-Пак" і "Бліц-Флекс".

Сьогодні в ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" працює більш ніж чотири тисячі співробітників. Таким чином, починаючи з моменту заснування, компанія пережила бурхливий ріст і на сьогоднішній день стала лідером українського поліграфічного ринку і ринку мас-медіа Унікальне положення, що зайняв Холдинг в українській поліграфії, мало хто може оспорити. Технічний парк і технологічна база підприємств постійно ростуть і модернізуються. Це пов'язано з тим, що підрозділи працюють з потоком замовників, який збільшується з року в рік, серед яких є транснаціональні компанії з високими вимогами. Працюючи в таких умовах протягом останніх років, компанії вдалося зібрати у своїх стінах унікальне з наукової точки зору устаткування й сформувати унікальний склад фахівців! Саме ця обставина дозволила "Бліц-Інформу" у 2003 році стати колективним членом Академії інженерних наук України. Будылин С., Матвеев Г. Идеальный холдинг: эскизный проект. -http://www.item.ru/publications/stregy/section_31/article_3131.

Особливості системи управління холдингової структури

Як показує досвід, холдингова система має велику гнучкість і адаптивність, що дозволяє головній компанії ефективно управляти всією інтегрованою структурою. Завдяки холдинговій системі дочірні підприємства можуть зосередити свою увагу на оперативній діяльності та перетворитися в центри прибутку.

Це дозволяє створити умови для постійного розрахунку витрат і безперервного аналізу економічних результатів окремих організаційних одиниць. При цьому господарський ризик розподіляється на певну кількість дочірніх підприємств, які з моменту реєстрації будуть вести самостійну комерційну діяльність. Ліквідація чи банкрутство якогось з дочірніх підприємств не позначиться вагомо на фінансовому положенні інших.

Аналізуючи позитивні і негативні риси системи материнської і дочірніх підприємств, слід відзначити, що вона отримала широке розповсюдження тому, що найкращим чином відповідає стилю і структурі керівництва крупними об'єднаннями підприємств, часто диверсифікованими, коли намагаються уникнути недоліків централізації чи повної децентралізації, віддаючи перевагу проміжному варіанту. При цьому виділяються основні функції управління і по кожній із них приймається рішення про доцільність централізації/ децентралізації цієї функції.

Серед основних чинників, які впливають на прийняття рішення, є характер холдингової компанії. Найбільша централізація характерна для об'єднань, які займаються виробництвом однорідних товарів чи здійсненням послуг. Повна децентралізація, навпаки, доцільна для холдингових компаній, зацікавлених в інвестуванні в різні галузі виробництва. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств//Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - №1

Що стосується функціонального складу системи управління материнської компанії, то він визначається характером об'єднання підприємств, але завжди за головним підприємством залишається виключна функція управління портфелем цінних паперів.

Як вже зазначалося, в економічній літературі для оцінки взаємозв'язків видів діяльності фірми було запропоновано концепцію синергізму, джерелом якого може бути спільне використання одних і тих же виробничих потужностей, науково-дослідних і конструкторських розробок, застосування спільного досвіду управління. Синергетичний ефект може бути і негативним, коли в окремих фірмах у складі стратегічних зон з'являються такі, які суттєво відрізняються від традиційних за рівнем нестабільності і критичними чинниками успіху. В цих випадках керівництво не завжди в змозі ефективно управляти цими зонами.

Таким чином, стратегічне управління портфелем компанії в холдингу полягає в тому, що воно допомагає забезпечити вищу рентабельність інвестицій при комбінації підприємств, ніж у тому випадку, коли вони управляються окремо. В загальному вигляді портфельна стратегія холдингу визначається такими мотивами:

придбання в нових галузях;

укріплення існуючих підрозділів за рахунок придбання;

повільний вихід з небажаних галузей; розпродаж підрозділів;

розміщення ресурсів у формі капіталу.

Розробка стратегії холдингу є дуже важливим етапом формування всієї інтеграційної структури. Як показує досвід, рішення повинно бути детально обґрунтовано. Практика свідчить, що необхідним є виділення двох етапів у процесі створення холдингової компанії.

На першому етапі необхідно провести попередній діагностичний аналіз. Треба здійснити інвентаризацію майнових і постатейних балансових показників на основі бухгалтерських даних. Тільки це дасть змогу розрахувати необхідні узагальнюючі документи для вибору варіантів подальших організаційних перетворень.

На другому етапі проводиться багатоваріантна фінансова імітація з урахуванням різних критеріїв управління холдинговою компанією. На практиці створенню холдингу передують численні розрахунки і детальні дослідження, поки концепція компанії не буде відповідати фінансовим можливостям її учасників.

При формуванні складу холдингової компанії дочірні підприємства можуть бути різної організаційно-правової форми: відкриті і закриті акціонерні товариства, з обмеженою додатковою і повною відповідальністю, командитні товариства. Проте останні дві форми рідко використовуються у холдингах.

Більш розвинутою формою у порівнянні з товариствами є закриті акціонерні товариства. їх переваги для дочірніх підприємств полягають у наступному:

захищеність від інвестиційної політики конкурентів;

закриті товариства неможливо перекупити без згоди більшості засновників;

можливість перереєстрації у відкриті акціонерні товариства.

Закриті акціонерні товариства в своїй більшості є невеликими

посередницькими (фінансовими і торгівельними) фірмами з невеликим статутним фондом, кількістю засновників і обсягом власного капіталу.

Найдоцільнішою організаційно-правовою формою є відкриті акціонерні товариства, які мають такі переваги:

можливість залучення капіталу третіх осіб шляхом випуску акцій;

можливість залучення значної кількості коштів.

Визначальним моментом у функціонуванні холдингової компанії є організація діяльності головної материнської компанії, де зосереджуються основні функції управління об'єднаними (дочірніми) підприємствами. Відмічалося, що дочірні підприємства передають значну кількість своїх управлінських функцій головній компанії.

Материнській компанії у системі управління холдингом делегуються такі функції:

проведення виробничо-технологічної, інвестиційної і торгової політики в масштабах всього об'єднання;

централізація капіталу і координація фінансових, матеріальних та інформаційних потоків;

комбінування виробництва;

розвиток взаємодії на різних рівнях з метою кращого використання внутрішнього і зовнішнього середовища;

використання нових інвестиційних і кредитних джерел.

Організація управління холдинговою компанією реалізується через систему планування і керівництва діяльністю холдингу в цілому, а також за допомогою різних форм участі центру в капіталі та органах управління дочірніх підприємств (правління, ревізійні комісії). У сукупності це забезпечує безумовне право прийняття або відхилення певних рішень, пов'язаних з діяльністю дочірнього підприємства.

Материнська компанія виконує свої функції, розв'язуючи наступні завдання:

формування і централізація управління реалізацією програм всього об'єднання:

визначення цілей і стратегії холдингу;

розробка і впровадження методів планування діяльністю холдингу;

затвердження планів функціонування дочірніх підприємств;

впровадження комерційного розрахунку між підприємствами холдингу;

розробка планів ресурсного забезпечення;

контроль за виконанням і моніторинг реалізації планів;

організація реалізації макропроектів розвитку об'єднання:

розробка перспективних макропроектів розвитку;

створення нових структурних підрозділів;

будівництво;

впровадження нових технологій;

розвиток інфраструктури;

забезпечення фінансової і фізичної безпеки центру і дочірніх підприємств:

аналіз стану зовнішнього середовища (уряд, конкуренти, партнери, споживачі тощо);

висновки про можливі порушення в функціонуванні об'єднання на базі отриманої внутрішньої і зовнішньої інформації;

визначення можливих наслідків розвитку поточної і подальшої ситуації;

кадрове забезпечення центром управлінського апарату дочірніх підприємств:

підбір і розподілення кадрів;

підготовка і перепідготовка кадрів;

паблік рілейшенз:

імідж холдингу;

взаємовідносини з пресою.

Щодо підприємств, які борються за виживання і здійснюють інтеграцію (у тому числі і в Україні), актуальною залишається думка професора Бескидського інституту М. Хучека стосовно стратегічних цілей створення холдингу: на рівні правління -- завоювання в країні і за її межами позиції виробника сучасних продуктів шляхом забезпечення умов для подолання кризи, а також орієнтації своєї діяльності на стратегію розвитку;

на рівні материнської компанії: мінімізація заборгованості; маркетинг, придбання нових ліцензій і ноу-хау; залучення фінансових коштів для погашення заборгованості і капітальних вкладів;

реструктуризація фірми;

раціоналізація управління;

на рівні дочірніх підприємств:

формування завдань для отримання прибутку;

передача деяких стратегічних і управлінських функцій на рівень материнської компанії. Гончарова І. Холдинг у країнах перехідної економіки як специфічне об'єднання підприємств // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №7.

Найвищим органом управління в холдинговій групі є загальні збори акціонерів материнського холдингу. Адміністративні органи, які їх формують, керують як власною діяльністю, так і дочірніми підприємствами. На вищому рівні управління холдингової групи визначаються ключові питання керівництва її діяльністю: технологічна політика, інвестиційна стратегія, перспективні проекти та інше. Дочірні підприємства мають достатній рівень самостійності для виконання поставлених перед ними завдань.

Спостережна рада здійснює загальний контроль за діяльністю холдингу в цілому, Рада директорів і Правління працюють в межах повноважень, визначених в Положенні «Про спостережну раду». Рада директорів розробляє цілі і визначає стратегію діяльності холдингової компанії, глобально планує роботу, представляє холдинг у відносинах з державними органами влади, вносить зміни до статуту тощо.



Керівництво поточною роботою холдингу здійснює Правління, основними функціями якого є визначення складу і структури робочих органів холдингу, межі повноважень, відповідальності; координація фінансових, матеріальних, інформаційних та інших потоків, контроль за виконанням угод, розробка інвестиційних проектів і лізингових договорів. Гальчинський А. С. та ін. Основи економічних знань: Навч. посіб. / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 2004. - 543 с.: іл.

Одною з головних проблем управління холдингом стає визначення ступеня господарської самостійності дочірніх підприємств. Це залежить від багатьох факторів, в першу чергу, від концепції комерційної діяльності і від тактики досягнення ринкових цілей холдингу.

Основні типи систем управління великими корпоративними системами холдингового типу можна класифікувати таким чином:

управління по функціях;

управління по галузях;

програмно-цільове управління; матрична система управління.

Управління за функціями (планування, облік, маркетинг тощо) в чистому вигляді зустрічається дуже рідко. Така модель управління передбачає високий ступінь централізації активів фірми і характерна для керівництва в межах однієї юридичної особи. В умовах об'єднання така модель має недоліки в тому, що важко забезпечити комплексність і координованість управління, важко здійснювати облік витрат і визначати відповідальність за прийняті рішення. Проте без важелів управління, які забезпечують функціональні служби, не може обійтись жодне корпоративне об'єднання.

Управління по галузях (дивізіональна система) пов'язано з номенклатурою продукції холдингу. Дивізіони забезпечують комплексність управління при виготовленні певної продукції. Поряд з цим, поділ на окремі формування приводить до роздрібненості управління на рівні галузевих об'єднань, що заважає цілісному фінансовому, інвестиційному і перспективному плануванню.

Програмно-цільовий метод передбачає зниження впливу цих негативних чинників. Відповідно до цього підходу формуються певні програми і проекти для досягнення визначених цілей холдингу. Для цього керівникам проектів виділяються необхідні потужності і засоби як галузевих, так і функціональних служб. Цим досягається взаємодія функціональних і галузевих служб, підвищується оперативність і мобільність керівництва. Однак досвід свідчить, що подолати повністю відомчий підхід не вдається і при цій системі.

Упродовж довгого часу популярністю користується матрична система управління. Очікувалось, що вона повністю виключить негативні тенденції відомчого підходу. Виробничі одиниці при такому підході знаходяться під контролем функціональних і відомчих служб.

Мають місце матриці за схемою: функція -- галузь -- регіон. Застосування матричної системи пов'язано з певними труднощами, насамперед, втрачається управлінська ієрархія. Виконавець стає підлеглим двох або кількох керівників, закладаються передумови конфліктів тощо. Тому жодну з розглянутих схем не можна вважати оптимальною. Кожна з них має позитивні риси і недоліки. Мистецтво керівника полягає в тому, щоб створити систему управління, яка в найвищій мірі відповідала б діяльності холдингової компанії.

Холдингові компанії України, можливо, будуть мати особливості, обумовлені станом економіки країни. Середні і навіть крупні підприємства, які мають потребу в налагоджуванні стійких зв'язків з суміжниками, віддадуть перевагу «дружньому» поглинанню холдинговою компанією. Далі, з'явилась тенденція малих підприємств до стійкої кооперації, однак вони не хочуть втрачати свою самостійність. Мова йде не про їх злиття в крупні об'єднання, а у зміцненні своїх позицій за рахунок холдингу. Зрозуміло, що його центральне підприємство зможе з меншими витратами вирішити питання реклами, аудиту, інвестиційної діяльності.

...