Поняття, умови та порядок укладання шлюбу

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більше як за останні три роки.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану. [18, с.254]

1. Із загального аналізу норм чинного законодавства можна дійти висновку, що закон закріплює два види правових наслідків недійсності шлюбу:

а) загальні правові наслідки (ст. 45 СК України);

б) особливі (спеціальні) правові наслідки (ст. 46 СК України).

Загальні правові наслідки можна визначити як негативні, оскільки вони полягають у позбавленні особи тих прав, на які вона могла розраховувати при укладенні дійсного шлюбу (прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України).

Загальні наслідки застосовуються до недобросовісної особи. Згідно з ч. 6 ст. 45 СК України недобросовісною є особа, яка:

* знала про перешкоди до реєстрації шлюбу;

* приховала дані про наявність перешкод від другого з подружжя і (або) від державного органу РАЦС.

Оскільки недобросовісною є особа, яка знала та приховала інформацію про перешкоди до укладення шлюбу, вона визначатиметься як винна особа, яка діяла умисно. При цьому не має значення спрямування умислу такої сторони. Вона може укласти фіктивний шлюб з метою набутя права на майно, права на проживання, одержання іншої майнової вигоди від шлюбу. Недобросовісною буде і сторона, яка прагне створити реальні сімейні стосунки з іншою особою, втім приховує від неї факт свого перебування у попередньому нерозірваному шлюбі тощо.

Загальні наслідки можуть застосовуватися як до однієї, так і до обох сторін недійсного шлюбу залежно від того, одна або обидві сторони діяли при реєстрації шлюбу недобросовісно. Якщо обидві сторони були обізнані про наявність перешкод до реєстрації шлюбу та приховали їх від органу РАЦС, то негативні наслідки недійсності шлюбу будуть застосовані в повному обсязі. Якщо одна сторона, знала про наявність перешкод і приховала їх від другої сторони та органу РАЦС, то негативні наслідки застосовуються лише до такої недобросовісної сторони.

Особливі (спеціальні) правові наслідки недійсного шлюбу можна визначити як позитивні, оскільки вони полягають у збереженні за особою тих прав, які вона могла б одержати у випадку реєстрації дійсного шлюбу. Спеціальні правові наслідки застосовуються до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СК України). [19, с. 181]

Таким чином критерієм застосування загальних (негативних) або особливих (позитивних) наслідків недійсності шлюбу є суб'єктивний фактор. До недобросовісної сторони, яка знала про перешкоди до укладення шлюбу та приховала їх, застосовуються негативні правові наслідки недійсного шлюбу, які полягають у невизнанні за нею прав та обов'язків подружжя. Натомість до добросовісної сторони застосовуються наслідки позитивні, що полягають у збереженні за нею тих прав та обов'язків, що зазвичай має подружжя.

2. З аналізу ч. І ст. 45 СК України можна дійти висновку, що негативні наслідки недійсності шлюбу застосовуються щодо усіх видів недійсного шлюбу: а) абсолютно недійсного (ст. 39 СК України); б) шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 СК України); в) шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

3. Недійсність шлюбу означає відсутність у сторони (сторін) прав та обов'язків подружжя. Це положення деталізується в ч. ч. 2--5 коментованої статті. Негативні правові наслідки полягають у позбавленні особи цілої низки особистих та майнових прав подружжя, які прямо визначені в законі. Треба зазначити, що в новому СК України негативні наслідки недійсності шлюбу знайшли більш повне визначення порівняно з законодавством, що діяло раніше (ст. 49 КпШС України 1969 р.). Якщо раніше сімейне законодавство основну увагу приділяло правам

добросовісної сторони недійсного шлюбу, то новий СК України чітко визначає наслідки, що виникають для сторони недобросовісної.

4. Першим з негативних наслідків є те, що майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

В дійсному шлюбі норми сімейного права враховують особливість відносин подружжя, їх довірчий, особистий характер. Тому в законодавстві закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Якщо внесок одного з подружжя у спільне майно був незначним або взагалі відсутнім у зв'язку з навчанням, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворобою та іншими суттєвими обставинами, то це не впливає на його права щодо спільного майна. У разі поділу майна подружжя частки дружини та чоловіка у праві власності на майно визнаються рівними (ст. 70 СК України). [20, c.452]

Інший підхід закріплюється в законі щодо прав на майно осіб, які перебувають в недійсному шлюбі. Таким особам майно належить на праві спільної часткової власності (ст. ст. 356-367 ЦК України). Розмір часток кожної із сторін визначається відповідно до її участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Недобросовісна сторона не може набувати прав на майно в порядку, встановленому для подружжя. Вона може розраховувати лише на те майно, у придбанні якого вона брала участь своєю працею та коштами. Розмір належної їй частки в праві власності на майно визначається відповідно до її особистої участі у його придбанні. У разі спору сторін факт такої участі має бути доведений в суді. Якщо недобросовісна сторона не вкладала зусиль або коштів у придбання майна, вона також не може посилатися на ведення нею домашнього господарства, догляд за дітьми тощо. Якщо для подружжя режим спільності майна, набутого за час шлюбу, виникає незалежно від того, на ім'я кого з них воно було зареєстроване, то відносно сторін, які перебувають у недійсному шлюбі, ця обставина має інше значення. Недобросовісна особа має доводити своє право на майно, зареєстроване на ім'я іншої сторони, за допомогою відповідних доказів.[20, с.177]

Якщо добросовісна сторона може вимагати поділу майна, набутого за час недійсного шлюбу, за правилами, встановленими для поділу спільного майна подружжя (ст. ст. 46, 69, 70 СК України), то недобросовісна сторона такого права не має. Відносно цієї сторони поділ здійснюватиметься за правилами цивільного законодавства (ст. ст. 357, 367 ЦК України). Якщо обидві сторони недійсного шлюбу діяли недобросовісно, то правила цивільного законодавства щодо права спільної часткової власності на майно застосовуватимуться до них обох.

Складні майнові відносини виникають у разі реєстрації шлюбу особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК України). У цьому випадку дійсним є перший шлюб, а другий - недійсним з усіма наслідками, що з цього випливають. Якщо така особа набула, наприклад, нерухоме майно, право на яке було зареєстроване на її ім'я, то юридично таке майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто сторін першого (дійсного) шлюбу.

При цьому друга сторона дійсного шлюбу набуває права власності щодо такого майна без будь-яких доказів. Натомість друга сторона недійсного шлюбу повинна доводити свої внески (трудові або грошові) у придбання такого майна. [21, c. 396]

Найбільш складними для юридичного вирішення у цьому плані є випадки, коли друга сторона недійсного шлюбу є добросовісною. Ситуація може бути наступною. Особа, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, уклала новий шлюб, приховавши цей факт від другої сторони (добросовісної). Протягом перебування, умовно кажучи, у двох «шлюбах» - дійсному та недійсному - вона набула нерухоме майно, яке було зареєстроване на її ім'я. Яким буде його правовий режим? Не викликає сумнівів, що другий шлюб є недійсним (ч. 1 ст. 39 СК України). Незважаючи на це, добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя (п. 1 ч. 1 ст. 46 СК України). Одночасно набуте майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у дійсному (першому) шлюбі (ч. 1 ст. 60 СК України). Таким чином дві особи -- друга сторона дійсного шлюбу та друга добросовісна сторона недійсного шлюбу - одночасно мають право вимагати поділу набутого майна за правилами поділу об'єкта права спільної сумісної власності.

Тут виникає колізія прав, яка, на жаль, не вирішується в законі. Якщо недобросовісна сторона, яка перебуває у першому нерозірваному шлюбі, повністю припинила відносини з другою стороною в цьому щлюбі, то можна застосовувати правила, передбачені в ч. 6 ст. 57 СК України: суд може визнати роздільним майном подружжя майно, набуте ними за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. За таких обставин добросовісна сторона недійсного шлюбу набуває певний пріоритет щодо майна і може вимагати його поділу як об'єкта права спільної сумісної власності. Ситуація практично не має вирішення в іншому випадку. Якщо недобросовісна особа, яка перебуває у дійсному та недійсному шлюбах, не припиняє відносин з другою стороною як в першому, так і у другому шлюбі, за таких обставин права на майно другої сторони дійсного шлюбу та добросовісної сторони недійсного шлюбу повністю збігаються: кожна з них може вимагати визнання його об'єктом права спільної сумісної власності.[22, с.364]

5. Другим з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що особа, яка одержувала аліменти від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, повинна їх повернути. При цьому сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України. У свою чергу, у ч. 1 ст. 1212 ЦК України сказано, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно з п. З ч. 2 ст. 1212 ЦК України правила про безпідставно набуте майно застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Треба вказати, що конструкція безпідставно набутого майна вперше застосовується до аліментів, одержаних недобросовісною стороною за час недійсного шлюбу. Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. не містив аналогічних правил (ст. 49). Очевидно, ідея нововведення полягає у тому, що наявність зареєстрованого шлюбу є однією з підстав виникнення аліментного зобов'язання подружжя. Тому виконання такого зобов'язання (сплата аліментів) повинна мати відповідне юридичне підґрунтя. Якщо відпадає підстава зобов'язання, то воно не повинне виконуватися наперед, а усе сплачене підлягає поверненню, оскільки воно було сплачене безпідставно.

Закон встановлює, що поверненню підлягає не вся сума аліментів, а лише та, яка сформувалася за останні три роки. Це пов'язано з необхідністю реалізації норм сімейного закону. Якщо недобросовісна сторона одержувала від другої сторони аліменти, вона з очевидністю є такою, що потребує матеріальної допомоги. Покладати на таку, навіть винну сторону, обов'язок щодо повної сплати аліментів навряд чи можна визнати справедливим та доцільним. Навіть якщо сторони прожили у недійсному шлюбі багато років, недобросовісна сторона повинна повернути другій стороні суму аліментів, яку вона одержала не більше, як за останні три роки.

Питання про повернення аліментів у зв'язку з недійсністю шлюбу має ще один аспект. Він стосується випадків, коли особа приховала від іншої сторони свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Такі дії слугують підставою для визнання судом шлюбу недійсним (ч. 5 ст. ЗО, п. З ч. 1 ст. 41 СК України). Якщо суд визнає шлюб недійсним, то згідно з ч. ч. 1,3 ст. 45 СК України недобросовісна особа не набуває права на аліменти, оскільки недійсний шлюб не є підставою для виникнення у неї майнових прав. Разом з тим, в п. З ч. 1 ст. 83 СК України міститься дещо інше правило. Якщо особа приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя, то рішенням суду така особа може бути позбавлена права на утримання або її право може бути обмежене строком.

Справа полягає у наступному. Приховання особою тяжкої хвороби може викликати два варіанти наслідків: а) визнання шлюбу недійсним; б) невизнання шлюбу недійсним. У першому випадку, коли шлюб визнається судом недійсним (ч. 5 ст. ЗО, п. З ч. І ст. 41 СК України), недобросовісна сторона взагалі не набуває права на аліменти і повинна повернути одержане (ч. 1, ч. З ст. 45 СК України). У другому випадку, якщо шлюб судом недійсним не визнається, то засобом впливу на недобросовісну особу може буде позбавлення її права на утримання або обмеження її права строком (п. З ч. 1 ст. 83 СК України).

6. Третім негативним наслідком недійсності шлюбу є те, що недобросовісна особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4 ст. 45 СК України). Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Таке право називається сервітутом (ст. 401 ЦК України). Сервітут нерозривно пов'язаний з членством в сім'ї власника житла. Якщо шлюб є недійсним в силу прямого припису закону або визнається недійсним за рішенням суду, особа позбавляється права на проживання, встановленого для членів сім'ї, оскільки це прямо передбачено в ч. 4 ст. 45 СК України.

Звертає на себе увагу та обставина, що в законі сказано: особа може бути виселена з житлового приміщення. Можна припустити, що правило про виселення не є імперативним і може застосовуватися у тих випадках, коли друга сторона недійсного шлюбу (добросовісна) наполягає на цьому. Якщо ж добросовісна сторона не вимагає виселення, то недобросовісна сторона може продовжувати проживати в житловому приміщенні і в подальшому. Очевидно, що підставою для такого проживання буде не шлюб, оскільки він не є дійсним,.а самостійний договір двох осіб про встановлення права на проживання (сервітут).

7. Останнім, четвертим, з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що, якщо особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ч. 5 ст. 45 СК України). На жаль, цей момент в законі прописаний недостатньо чітко. Очевидно, вказана норма передбачає, що недобросовісна особа повинна змінити своє шлюбне прізвище на дошлюбне в обов'язковому порядку. Проте такий порядок законом не визначений, що знижує дієвість цієї норми.[23, с. 251]

Висновок

Отже, в даній курсовій роботі було зроблено спробу якнайповніше розкрити поняття шлюбу, зазначено необхідні умови для вступу до шлюбу, порядок укладення шлюбу, а також випадки, коли шлюб являється недійсним.

Новий Сімейний кодекс розкриває поняття шлюбу лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами і розглядає його просто як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Але ж в цьому визначенні не зазначено, наприклад, що ґрунтується цей союз обов'язково на вільній згоді осіб поєднати свої долі. Тому доцільніше дати таке визначення шлюбу: шлюб - це вільний, спрямований на створення сім'ї союз рівноправних жінки та чоловіка, укладений з додержанням умов та форми, встановлених законом, який породжує взаємні права та обов'язки подружжя. Шлюб є основою сім'ї, яка, згідно статті 3 Сімейного кодексу, є первинним та основним осередком суспільства.

Будь-який шлюб, якщо до нього підходити з правової точки зору, є в кожному випадку цілком конкретним правовідношенням, тобто відношенням, породжуючим певні права та обов'язки. Реєстрація шлюбу - це юридичний акт. У сукупності зі згодою на вступ до шлюбу він створює шлюбний союз як цілісне і складне правовідношення між жінкою і чоловіком.

Для укладення шлюбу необхідно дотримуватися двох головних вимог: вільної згоди жінки та чоловіка на укладення шлюбу, а також, безперечно, досягнення шлюбного віку. І якщо у останньому випадку ще можна дійти компромісу (наприклад, вагітність жінки, яка не досягла шлюбного віку), то наявність першої умови необхідна для укладення шлюбу.

Другий розділ роботи присвячений не менш цікавому та важливому питанню - порядку укладення шлюбу. Спочатку жінка та чоловік, які мають намір створити сім'ю, звертаються до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Він приймає заяву за наявності всіх необхідних документів (паспорту / паспортних документів, а також документів про припинення попередніх шлюбів, якщо такі були; якщо особи не досягли шлюбного віку - свідоцтва про народження, довідки з місця проживання, дозволу суду). Законодавством на орган РАЦСу також покладений обов'язок ознайомити майбутнє подружжя з їхніми правами та обов'язками.

З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану жінка та чоловік вважаються зарученими. Сам же шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (проте за наявності поважних причин керівник державного органу РАЦСу дозволяє реєстрацію шлюбу як до спливу цього строку. Даний час (місяць) дається майбутнім молодятам для того, щоб вони пересвідчилися в правильності рішення поєднати свої долі. А місцем реєстрації шлюбу є зазвичай державний орган РАЦСу, проте Сімейний кодекс встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених та при наявності поважних причин.

Не варто забувати і про те, що існують випадки, коли шлюб є недійсним (наприклад, коли одна з осіб вже перебуває у іншому шлюбі), коли він є таким на підставі рішення суду (фіктивний шлюб, а також укладений без вільної згоди), а також коли він може визнаватися. Визнання шлюбу недійсним анулює всі права та обов'язки подружжя.

Цікаво, що в юридичній літературі є ще таке поняття, як санація шлюбу, тобто його оздоровлення. Так, відповідно до статті 40 Сімейного кодексу шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Сім'я - дуже важлива, дуже відповідальна справа людини. Сім'я дає повноту життя, сім'я дає щастя, але кожна сім'я, особливо в сучасному житті, є насамперед великою справою, яка має державне значення. І тому цілком природно, що зараз держава все більше уваги приділяє питанням шлюбу та сім'ї. Вона захищає права сім'ї як основної ланки суспільства. І, звичайно, важливе значення для майбутнього подружжя має знання умов та порядку укладення шлюбу, а також обізнаність щодо своїх майбутніх прав та обов'язків.

Список використаної літератури та джерел законодавства

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР України. - 1996 року.

2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, №№ 40-44.

3. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР 1969 року.

4. Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 року № 1540-VІ // ВВР УРСР. - 1963 року.

5. Цивільно-процесуальний кодекс України від 05.07.2012 N року 5076-VI (5076-17)

6. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України - К., 2003 року.

7. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38.

8. Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року.

9. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Мін'юсту України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (у редакції наказу міністерства від 18 листопада 2003 року № 140/5)

Спеціальна література:

10. Сімейне право України: Підручник. За ред. Гопанчука В.С. - К.: Істина, 2002.

11. Антокольская М.В. Семейное право / Учебник. - М., 1999 року.

12. Афанасьєва Т.М. Сім'я / Навчальний посібник - К., 1988 року.

13. Законодавство України про сім'ю: Збірник нормативних актів /Ред. В.С.Ковальський. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

14. Сімейне право України: Навч. посіб. для студ. вуз. /С.П.Індиченко, В.С.Гопанчук, О.В.Дзера, Л.А.Савченко; За ред. О.В.Дзери. - К.: Вентурі, 1997. - 270, с.

15. Сімейне право України: Підручник /Т.О. Ариванюк, І.А. Бірюков, В.С. Гопанчук та ін.; За ред. В.С.Гопанчука. - К.: Істина, 2002 року.

16. Гопанчук В.С. Сімейне право України / Підручник. - К., 2002 року.

17. Дзера О.В. Сімейне право України / Навчальний посібник. - К., 1997 року.

18. Иоффе О.С. Советское гражданское право (Ч. 3) - Л., 1965 года.

19. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской СССР - К., 1960 года.

20. Матвеев Г.К. Советское семейное право. - К., 1982 года.

21. Пчелинцева Д.М. Семейное право России / Учебник для вузов. - М., 2001 года.

22. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. - Л., 1985 года.

23. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Погляд у майбутнє // Право України. - 2001. - № 2.

Размещено на Allbest.ru