Можливості удосконалення адміністративного права

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 343.982.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

МОЖЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

КИРИЛЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі цивільного і кримінального права та процесу юридичного факультету Чорноморського державного університету ім. Петра Могили Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник : доктор юридичних наук, професор

КИРИЧЕНКО Олександр Анатолійович,

Чорноморський державний університет

ім. Петра Могили,

завідуючий кафедрою цивільного і кримінального

права та процесу

Офіційні опоненти : доктор юридичних наук, доцент,

ЛАЗУР Ярослав Володимирович,

Ужгородський національний університет,

заступник декана юридичного факультету

кандидат юридичних наук, доцент

ГАЛАЙ Андрій Олександрович,

Навчально-науковий інститут підготовки кадрів

громадської безпеки та психологічної служби

Національної академії внутрішніх справ,

начальник кафедри громадської безпеки

Захист відбудеться «15» січня 2013 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівській, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівській, 4.

Автореферат розіслано «14» грудня 2012 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

адміністративний правопорушення державний примус

Актуальність теми зумовлена тим, що адміністративне право є одночасно найстарішою і наймолодшою юридичною наукою. З виникненням права, що спочатку не мало поділу на певні галузі, вказана неподільна соціальна категорія за змістом збігалася з традиційним розумінням адміністративного права як унормованого примусового способу управління державою. Поштовх до розвитку даного права надало формування принципу поділу влад на законодавчу, виконавчу і судову, на що звертав увагу спочатку Аристотель і пізніше Ш.-Л. Монтеск'є. У XVII ст. адміністративне право мало вигляд «камералістики» (науки про фінанси, економіку, господарство, управління), а у ХІХ ст. - поліцейського чи державного права.

Основи адміністративного права розробляли В. Б. Авер'янов, Д. Н. Бахрах, К. С. Бельський, Ю. П. Битяк, А. В. Воронков, І. Ш. Кілясханов, Ю. М. Козлов, В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, Є. В. Курінний, Б. М. Лазарєв, Д. М. Лук'янець, С. Н. Махіна, І. В. Панова, С. В. Пєтков, Г. І. Пєтров, Л. Л. Попов, Н. Г. Саліщева, В. Д. Сорокін, Ю. Н. Старілов, С. Г. Стеценко, М. С. Студенікіна, Н. Ю. Хаманєв, О. І. Харитонова, В. А. Юсупов, О. М. Якуба та ін. Поняття ж і система даної науки залишаються надто дискусійними та алогічно поєднують традиційне матеріальне і процесуальне право, коли останнє з них розглядається надто різноаспектно та суперечливо, а саме переважно як процес здійснення різних напрямів державного управління за Особливою частиною науки адміністративного права, а також - як процес оскарження рішень і діянь суб'єктів владних повноважень за Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та як процедура розгляду справ про адміністративні проступки за розд. III, IV та ін. Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), тоді як розд. II даного кодексу містить у собі вже перелік і кваліфікуючі ознаки адміністративних проступків і санкції за їх вчинення. Аналогічні ж матеріальні і процесуальні деліктні правовідносини регулюються окремо КК і КПК України, ЦК і ЦПК України та ГК і ГПК України, що віддзеркалює більш розвинутий рівень цих наук і правовідносин. Таке недосконале та суперечливе доктринальне, законодавче і прикладне розуміння адміністративного права та діяльності обумовлює і наявність достатньо різних проектів кодексів про адміністративні правопорушення, адміністративні проступки, адміністративну відповідальність, підсудні й адміністративні проступки та ін., що негативно впливає на здійснення й багатьох інших напрямів адміністративної реформи.

Водночас протягом понад десяти років пропонується і розвивається у 100 працях, а також оприлюднюється на понад 60 конференціях низка підходів із вирішення актуальних проблем юриспруденції, які розкривають й можливості реформування адміністративного права, інших галузей знань адміністративної спрямованості, а саме: нове розуміння теоретичних засад та перспектив розвитку юридичних наук, їх завдань і класифікації на теорологічні, базисноантиделіктні, процедурні, методичні та регулятивні науки; ступеневий сутнісний видовий поділ державного примусу, юридичної відповідальності, правопорушень та напрямів юридичної діяльності, концепцію розвитку правоохоронних органів в антиделіктні, правової держави, визначення меж правомірної поведінки та ін., що й обумовлює актуальність вирішення названих питань у межах даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок з науковими програмами і планами. Тема дисертації відповідає концепції реформи адміністративного права України (постанова Верховної Ради України за № 6054 від 11.09.2000 р.) і Плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (Указ Президента України за № 24/2011 від 12.01.2011 р.). Тему затверджено рішенням вченої ради Чорноморського державного університету імені Петра Могили в межах комплексної теми наукових досліджень юридичного факультету «Гуманізація юридичної практики: проблеми та перспективи» (протокол № 9 від 22.05.2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в з'ясуванні можливостей удосконалення традиційного адміністративного права та інших галузей знань адміністративного спрямування.

Для досягнення обраної мети було поставлено такі задачі:

– дослідити сутність і можливості вирішення дискусії навколо суспільної небезпеки і шкідливості як базисних ознак адміністративного проступку та інших видів правопорушень;

– проаналізувати існуюче розмаїття точок зору на поняття адміністративного проступку та його місце поміж інших видів правопорушень і запропонувати на цій основі ступеневий сутнісний видовий поділ правопорушень;

– розглянути існуюче розуміння сутності і видового поділу державного примусу, можливу деталізацію адміністративного примусу;

– з'ясувати значення нового розуміння завдань юриспруденції, напрямів юридичної діяльності і класифікації юридичних наук для розвитку адміністративного права.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають при розкритті можливостей удосконалення адміністративного права та інших наук адміністративного спрямування.

Предмет дослідження - можливості удосконалення адміністративного права.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання, її закони і категорії. Для досягнення поставленої мети і забезпечення наукової достовірності отриманих результатів дослідження обрано комплекс сучасних загальнонаукових і часткових методів, такі як: історично-порівняльний, який дозволив прослідкувати закономірності зародження і розвитку поглядів на суспільну небезпеку та шкідливість як ознак правопорушень і з приводу широкого та вузького розуміння адміністративного права і процесу (підрозділи 1.1, 1.2, 4.2); формально-логічний, з метою з'ясувати сутність, термінологію і вичерпний перелік правопорушень, юридичної відповідальності та заходів державного примусу, класифікації існуючих і перспективних юридичних наук (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2); системно-структурний, який надав можливість з'ясувати сутність і місце адміністративного права та процесу та інших наук адміністративного спрямування серед інших юридичних наук за їх новітньою класифікацією (підрозділ 4.2); методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії, за допомогою яких було вивчено наявний стан і можливості розвитку різних напрямів юридичної діяльності та антиделіктних органів у контексті вдосконалення поняття адміністративного права і процесу, шляхи вдосконалення законодавства (підрозділи 4.1, 4.2).

Нормативна основа дослідження - Конституція, КК, КВК, КПК, КпАП, КАС України та інших держав, бюджетний, водний, земельний, житловий, лісовий, митний, повітряний, податковий, сімейний та інші кодекси, закони і правові акти щодо регулювання адміністративної діяльності, регламентація цих питань за проектами нових кодексів про адміністративні проступки, адміністративні правопорушення, про адміністративну відповідальність.

Емпірична основа дослідження - оприлюднені матеріали вітчизняної і закордонної адміністративної практики в різних галузях державного управління, притягнення до адміністративної відповідальності та оскарження рішень і діянь суб'єктів владних повноважень.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що за характером дисертація являє собою перше комплексне міждисциплінарне монографічне дослідження низки взаємопов'язаних положень (базисні завдання юриспруденції; напрями юридичної діяльності; сутнісний видовий поділ правопорушень, державного примусу та юридичного покарання і відповідальності; новітня класифікація юридичних наук, розуміння правової держави і визначення меж правомірної поведінки та ін.) удосконалення адміністративного права, інших галузей знань адміністративного спрямування, у межах чого одержано результати, які мають ознаки новизни, зокрема:

уперше:

– обґрунтовано за новітньою класифікацією юридичних наук перспективу розвитку галузей знань адміністративного спрямування в контексті:

1) оновлення Адміністративної галузі права України та Адміністративного судочинства України, що мають розробити в Адміністративному кодексі України та в Кодексі адміністративного судочинства України правовий базис і порядок подолання адміністративних проступків: притягнення винного до адміністративної відповідальності, звільнення від неї, виконання покарання та інших заходів тощо;

2) появи науки «Теорія державно-правового регулювання» та близько 50-ти існуючих і перспективних галузевих регулятивних юридичних наук, що мають створити теоретичні основи та розробити відповідні кодекси з ефективного, раціонального та якісного правового регулювання позитивних безделіктних суспільних відносин, гарантії надійного визнання, забезпечення і відновлення прав, свобод, інтересів та обов'язків фізичних чи юридичних осіб або держави;

3) об'єднання в силу принципу «відповідності законів конституції, а підзаконних актів - законам» під юрисдикцією Конституційної галузі права України (Конституційного кодексу України) та Конституційного судочинства України (Кодексу конституційного судочинства України) процедури і за чинним Кодексом адміністративного судочинства України;

4) передачі під юрисдикцію Трудової галузі права України (Трудового кодексу України) і Трудового судочинства України (Кодексу трудового судочинства України) повного обсягу внутрішньо організаційних суспільних відносин та відносин дисциплінарного проступку і відповідальності;

– запропоновано дисциплінарний ступеневий сутнісний видовий поділ правопорушень на суспільно небезпечні і суспільно шкідливі діяння із деталізацію їх на злочини і паразлочини (є всі ознаки злочину, за винятком належного суб'єкта, тобто за наявності неосудної, обмежено осудної особи; особи, яка не досягла 11-річного віку, віку антикримінальної відповідальності), проступки і парапроступки (також за відсутності належного суб'єкта), а також державного примусу залежно від сфери антиделіктного застосування на антикримінальний, адміністративний, дисциплінарний, цивільний та арбітражний примуси, відповідальність і покарання, а примус - ще й на конституційний, з деталізацією адміністративного та антикримінального примусу і відповідальності.

Удосконалено:

– класифікацію юридичних наук у контексті групових завдань на теорологічні, регулятивні, базисноантиделіктні, процедурні та методичні;

– структуру адміністративної відповідальності, в якій виділяються покарання, парапокарання (виховні і медичні міри, де виховний і медичний аспект переважає каральний) і відновлення (відшкодування шкоди, інше відновлення прав, інтересів чи обов'язків особи або держави, де карального аспекту немає і залишена тільки «оголена» адміністративна відповідальність);

– об'єднуюче відображення адміністративної відповідальності лише в Адміністративному кодексі України і спосіб відображення видової юридичної відповідальності в галузевих регулятивних кодексах через бланкетну норму з переліком статей про злочини і проступки в цій галузі та про добровільний і позовний порядок відшкодування збитків або інше відновлення порушених прав, інтересів чи обов'язків осіб і держави;

– межі відносної свободи правомірного діяння фізичної чи юридичної особи або держави, які закінчуються там, де починається шкідливий для суспільства проступок (парапроступок), котрий завдає суспільству не менш, ніж значної, шкоди, а коли така шкода сягає межі істотної, діяння переростає в небезпечне для суспільства (злочин, паразлочин);

– розуміння правової держави, коли найбільш ефективним, раціональним, якісним та єдине можливим регулятором суспільних відносин і способом надійного визнання, забезпечення і відновлення сумативного права (суб'єктивного; об'єктивного: соціально-обумовленого, природного), свобод, інтересів та обов'язків фізичних чи юридичних осіб або держави є правовий, антипод чого призводе до укорінення «у верхах» принципу «політичної доцільності» чи «на місцях» правового нігілізму, тоді як становлення вітчизняної правової держави зумовлює необхідність повернення державного управління як науки в «лоно» юриспруденції і як способу керування поведінкою громадян - до власне правового, а також вимагає підтримки позиції із забезпечення державою правової обізнаності суб'єктів правозастосовчої діяльності та з обов'язкового набуття будь-яким керівником принаймні другої вищої юридичної освіти.

Дістало подальшого розвитку:

– процедура розгляду скарг на діяння і рішення (правові акти) суб'єктів владних повноважень, коли встановлення в конституційному судочинстві факту порушення вимог Конституції України чи поточних законів має бути підставою, залежно від суті діяння і при відсутності обставин, що виключать суспільну небезпеку чи шкідливість, для притягнення винного до антикримінальної або адміністративної чи за наявності відносин підлеглості дисциплінарної відповідальності із супутнім добровільним або позовним відшкодуванням майнової чи моральної шкоди або інше відновлення порушених прав, інтересів чи обов'язків осіб і держави;

– взаємопов'язані сутність і найменування базисних завдань юриспруденції, напрямів юридичної діяльності й гілок влади з реформуванням законодавчої влади в правотворчу, виконавчої - у правозастосовчу, а судової - в антиделіктну, делегуванням цих функцій правоохоронним органам, які в силу необхідності проведення низки стадій подолання правопорушень, точніше іменувати антиделіктними, та їх може бути близько 50-ти, у тому числі й суд (Верховний Суд України з конституційною, антикримінальною, адміністративною, трудовою, цивільною та арбітражною судовими палатами, їх дублювання в обласному суді і відповідною спеціалізацією суддів первинної судової ланки).

Практичне значення одержаних результатів полягає в науково-прикладній їх спрямованості на підвищення ефективності, раціональності та якості проведення кожного із напрямів юридичної діяльності, зокрема, у:

- правотворчій діяльності - для удосконалення існуючих (КпАП України, КАС України, КЗпП України, МК України) і розробки низки оновлених чи перспективних кодексів (адміністративного, конституційного, трудового та ін.);

– правозастосовчій діяльності - для поліпшення стану процесуального забезпечення подолання адміністративних проступків, застосування норм низки регулятивних галузей права;

– науковій діяльності - для пошуку варіантів вирішення відповідних проблем в інших галузях права і видах судочинства;

– навчальному процесі - у програмі дисципліни «Адміністративне право і процес України» та у 4-х навчавчальних посібниках, що вже використовуються у навчальному процесі юридичних факультетів Чорноморського державного університету імені Петра Могили та Херсонського державного університету, Юридичного інституту Прикарпатського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.

У дисертації ідеї та розробки, які належать співавтору, не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного і кримінального права та процесу юридичного факультету Чорноморського державного університету імені Петра Могили, а також на таких конференціях: «Стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 2008 р.), «Стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 2009 р.), «Наука - 2010: Проблеми та перспективи розвитку» (м. Черкаси, 2010 р.), «Стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 2010 р.), «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, 2010 р.), «Політика у сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення» (м. Івано-Франківськ, 2011 р.), «Конституція - основа розвитку національного законодавства» (м. Миколаїв, 2011 р.), «Актуальні проблеми сучасної криміналістики і судової експертизи» (Республіка Білорусь, м. Мінськ, 2011 р.), «Стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 2011 р.), «Актуальні проблеми сучасного законодавства: практика і правозастосування» (Ліпецьк, Росія, 2011 р.), «Актуальні проблеми публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 2012 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 23 працях, з яких 4 навчальних посібника для студентів ВНЗ, 6 наукових статей, що опубліковано у фахових виданнях, з яких 3 є одноосібними і 3 у співавторстві, 11 тез доповідей на науково-практичних конференціях і 2 електронні ресурси.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків і списку використаних джерел, що містить 319 найменувань, та 10 додатків із викладу варіантів певних нових концепцій юриспруденції та актів впровадження. Загальний обсяг роботи - 257 сторінок (основний текст - 181 сторінка).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано наукову і прикладну актуальність теми, показано зв'язок теми дисертаційного дослідження з плановими завданнями, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, сутність методів, які були використані, визначено новизну отриманих результатів, особистий внесок здобувача, теоретичну і практичну значущість результатів, рівень апробації і структуру роботи.

Розділ 1 «Суспільна небезпека і шкідливість як ознака адміністративного проступку» присвячено вирішенню дискусії з приводу сутності названих ознак, визначенню меж і співвідношення правомірної поведінки, злочину та адміністративного проступку.

Дослідження у підрозділі 1.1 «Генеза і розвиток дискусії з приводу співвідношення злочину та адміністративного проступку за ступенем суспільної небезпеки» генези становлення і розвитку дискусії з приводу розмежування злочинів та інших правопорушень дає підстави виділити п'ять основних концепцій: 1) суспільної небезпеки всіх правопорушень (І. П. Голосниченко, Є. В. Додін, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, С. Г. Стеценко та ін.); 2) одночасно суспільної небезпеки і суспільної шкідливості всіх правопорушень (Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, М. С. Малеїн та ін.); 3) суспільної шкідливості всіх правопорушень (А. Р. Біла, С. Л. Лисенков та ін.); 4) суспільної небезпеки лише злочинів і суспільної шкідливості інших правопорушень (С. С. Алєксєєв, Д. Н. Бахрах, А. П. Клюшниченко, І. С. Самощенко, О. М. Якуба та ін.); 5) поділу правопорушень на кримінальні правопорушення та кримінальні проступки із суперечливим виділенням поряд з цим суспільно небезпечних діянь, інших суспільно небезпечних діянь, злочинних діянь, кримінально-протиправних діянь тощо (КПК України). І лише четверта концепція не розмиває кількісну межу між злочинами і проступками.

Розгляд у підрозділі 1.2 «Варіантність поглядів на небезпечність і шкідливість злочину та адміністративного проступку» відповідних позицій, дозволив дійти висновку, що будь-яке порушення передбаченого законодавством права (можливості користування певними суспільними благами - результатом суспільного розвитку), інтересу (причетності до такого роду можливостей інших осіб: бажання використати їхнє право) чи обов'язку (виконання певного припису) фізичної або юридичної особи чи держави завдає суспільству значної шкоди, перетворюючи це діяння в шкідливе для суспільства (проступок, парапроступок). Якщо шкода досягає межі істотної, визначення якої має давати лише парламент у вигляді закону, і досягнення якої може статися і внаслідок певного рецидиву проступку, діяння переростає в небезпечне для суспільства (злочин, паразлочин).

В основі розмежування правомірного діяння і правопорушення має бути запропоноване в літературі визначення меж відносної свободи правомірного діяння фізичної чи юридичної особи або держави, які закінчуються там, де починається порушення передбаченого законодавством права, інтересу чи обов'язку іншої фізичної або юридичної особи чи держави (суспільства), і де відсутні обставини, що виключають суспільну небезпеку чи суспільну шкідливість наслідків такого роду діяння (необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність та ін.).

Розділ 2 «Ознаки адміністративного проступку та його місце поміж інших видів правопорушень» має на меті дослідити відповідні точки зору і запропонувати ступеневий сутнісний видовий поділ правопорушень.

З'ясування у підрозділі 2.1 «Видовий поділ правопорушень і юридичної відповідальності та його вплив на розвиток адміністративного права» сутності позицій щодо правової природи видання суб'єктами владних повноважень неправомірних актів, коли ще наприкінці XIX ст. І. Т. Тарасов, початку XIX ст. В. М. Гессен, В. В. Івановський та ін., потім М. Д. Загряцков і ще пізніше С. С. Алєксєєв, Д. Н. Бахрах, А. Р. Біла, Є. Б. Кубко, Т. О. Коломоєць, І. С. Самощенко, В. А. Юсупов та ін., у тому числі й автори КАС України, виводять такого роду діяння поза межі правопорушень, дозволив підтримати позицію з об'єднання в силу взаємопов'язаного принципу «відповідності поточного закону Основному, а підзаконного акта - закону» процедуру за даним кодексом із конституційним судочинством, яке має проводитися вже на підставі Конституційного кодексу України (замість Основного закону, низки конституційних законів), близько 50-ти галузевих регулятивних кодексів і Кодексу конституційного судочинства України (замість Регламенту Конституційного Суду України, закону про цей суд і КАС України). Конституційний обов'язок держави утвердити і забезпечити права та свободи людини [точніше - «визнання, забезпечення і відновлення сумативного права (суб'єктивного права, якщо певне благо визнане державою в конкретному правовому акті; або об'єктивного права: соціально-обумовленого права, коли певне досягнуте соціальне благо ще не закріплене державою в конкретному правовому акті, чи природного права, якщо певне благо належить людині від народження), свобод (акцент уваги на альтернативності такого права), інтересів (причетності до такого право іншої особи) та обов'язків (необхідність виконати певний державний припис) фізичної чи юридичної особи або держави на основі принципу нерозривності і співмірності прав та обов'язків»] також може підвести під чинну конституційну юрисдикцію будь-яке оскарження дій, рішень і правових актів суб'єктів владних повноважень, порушення якими вимог Основного чи поточного закону має бути підставою, залежно від суті діяння і при відсутності обставин, що виключать протиправність, для притягнення винного до антикримінальної або адміністративної чи за наявності відносин підлеглості дисциплінарної відповідальності із супутнім добровільним, позовним відшкодуванням майнової чи моральної шкоди. Звідси конституційних правопорушень і відповідальності практично немає, даному об'єднаному судочинству притаманний супутній характер із встановлення неправомірності лише такого роду діянь, рішень і правових актів, а цивільному та арбітражному - переважно супутній із відшкодування шкоди, іноді основний характер щодо подолання майнових проступків (деліктів). У структурі адміністративної відповідальності виділяються покарання, парапокарання (виховні та медичні міри, де виховний чи медичний аспект переважає каральний) і відновлення (відшкодування збитків або інше відновлення прав, інтересів, обов'язків особи, держави, де карального аспекту немає і залишається «оголена» адміністративна відповідальність).

Детальний аналіз у підрозділі 2.2 «Можливості вирішення дискусії з приводу співвідношення адміністративного і дисциплінарного проступку» варіантів вирішення одвічної дискусії з приводу співвідношення дисциплінарного та адміністративного проступку, коли переважна більшість учених (В. Б. Авер'янов, Т. О. Гуржій, В. Л. Коваль, Д. М. Лук'янець, В. С. Стефанюк та ін.), у тому числі й автори проекту концепції реформи адміністративного права, розглядають їх у межах як трудового, так й адміністративного права, об'єднуючи всі відношення усередині юридичної особи предметом даної науки, тоді як логічніше ці відносини та повний обсяг регулювання відносин дисциплінарного проступку і відповідальності об'єднати під юрисдикцією базисноантиделіктної юридичної науки «Трудова галузь права України» і «Трудового кодексу України» та процедурної юридичної науки «Трудове судочинство України» і «Кодексу трудового судочинства України».

Звідси й така редакція ст. 9 КпАП України «(1) Адміністративним проступком визнається винне діяння, яке посягає на громадський правопорядок та на інші зовнішньо організаційні правовідносини державного управління, за винятком майново-договірних, якщо дане діяння спричиняє меншу за істотну шкоду, скоєне належним суб'єктом та за відсутності обставин, що виключають його суспільну шкідливість, і передбачене цим Кодексом. (2) Скоєння такого діяння неосудною чи обмежено осудною особою або особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, утворює склад адміністративного парапроступку, котре тягне за собою застосування до вказаної особи примусових заходів відповідно медичного і виховного характеру, відшкодування шкоди з батьків та інших прирівняних до них за даним обов'язком осіб, інше відновлення прав, свобод, інтересів та обов'язків фізичних чи юридичних осіб або держави».

З урахуванням цього, інших результатів розгляду даної проблеми, у тому числі існуючої концепції поділу правопорушень на макроправопорушення (злочини, паразлочини, паранещасні випадки, нещасні випадки) і мініправопорушення (проступки, парапроступки, параказуси, казуси; адміністративні, трудові, де-факто майнові, де-юре майнові), пропонується дисциплінарний ступеневий сутнісний видовий поділ правопорушень на: 1. Суспільно небезпечні діяння, які, у свою чергу, можуть бути поділені на: 1.1. Злочини (є усі ознаки, елементи складу правопорушення). 1.2. Паразлочини (є усі ознаки, елементи злочину, за винятком належного суб'єкта, тобто за наявності неосудної, обмежено осудної особи; особи, яка не досягла 11-ти років, віку антикримінальної відповідальності). 2. Суспільно шкідливі діяння: 2.1. Проступки. 2.2. Парапроступки (за наявності неналежних суб'єктів). Поміж них залежно від характеру правовідносин є: 2.1. Адміністративні. 2.2. Дисциплінарні. 2.3. Цивільні. 2.4. Арбітражні.

Розділ 3 «Сутність і видовий поділ державного примусу та його значення для розвитку адміністративного права» має на меті дослідити наявні позиції і розробити в контексті з'ясування сутності адміністративного права ступеневий сутнісний видовий поділ державного та адміністративного примусу.

Дослідивши у підрозділі 3.1 «Існуюча варіантність видового поділу адміністративного примусу та передумови вирішення даної проблеми» варіацію поглядів на сутність і видовий поділ державного та адміністративного примусу і не погоджуючись з твердженням В. К. Колпакова, А. Т. Комзюк та ін., що інші, окрім адміністративного, види примусу практично збігаються з видом юридичної відповідальності, дисертант дійшов висновку про те, що існування адміністративного та інших видів державного примусу зумовлене поняттям права (базисної категорії юриспруденції) як загальнообов'язкових правил поведінки, котрі встановлені уповноваженими державними органами, виконання яких підтримується державним примусом із метою забезпечення належного проведення правозастосовчого та антиделіктного напрямів юридичної діяльності, у силу чого державний примус (базовий прояв), відповідальність (родовий) та покарання (видовий) повинні мати єдиний видовий поділ залежно від сфери антиделіктного застосування на антикримінальні, адміністративні, дисциплінарні, цивільні та арбітражні, а примус у частині забезпечення конституційного судочинства - й конституційний.

Урахування в підрозділі 3.2 «Удосконалення ступеневого сутнісного видового поділу адміністративного та інших різновидів державного примусу» положень низки новітніх концепцій дозволило запропонувати ступеневий сутнісний видовий поділ заходів державного примусу на конституційний, антикримінальний, адміністративний, дисциплінарний, цивільний та арбітражний, а адміністративний примус ще й на: 1. Попереджувальний. 2. Виявляючий (пошуковий, розшуковий, у тому числі розвідувальний, контррозвідувальний). 3. Припиняючий. 4. Отримуючий [де-факто процесуальні і парапроцесуальні (гласні позапроцесуальні) дії і негласні заходи: мета отримати від особистісних і за допомогою речових джерел антиделіктні відомості, у тому числі докази]. 5. Дотримуючий (де-юре процесуальні і парапроцесуальні дії та негласні заходи: мета дотримання процедури судочинства). 6. Виконавчий. 6.1. Процедурний. 6.2. Відповідальність: 6.2.1. Покарання. 6.2.2. Парапокарання (заходи впливу щодо неповнолітніх до 16-ти років та понад 16-ти років; медичні заходи щодо неосудних чи обмежено осудних осіб; судимість, яка зберігає негативні наслідки до її зняття чи погашення, згадування про судимість після цього злочинне). 6.2.3. Відновлення (відшкодування збитків; інше відновлення прав, інтересів та обов'язків осіб чи держави). 6.3. Антиделіктні заходи (лікування залежності: наркотичної, алкогольної, токсичної, віртуальної, іншої. Антикримінальний примус має аналогічний поділ.

Метою розділу 4 «Розвиток адміністративного права у контексті загальнотеоретичних положень юриспруденції» є з'ясування можливостей впливу нового розуміння базисних завдань юриспруденції, напрямів юридичної діяльності та класифікації юридичних наук на удосконалення основ адміністративного права і процесу, інших наук адміністративного спрямування.

Спираючись у підрозділі 4.1 «Значення новітнього розуміння базисних завдань юриспруденції і напрямів юридичної діяльності для розвитку поняття адміністративного права» на концепцію взаємопов'язаного уточнення сутності і найменування базисних завдань та об'єктів юриспруденції і напрямів юридичної діяльності та гілок влади, автор дійшов висновку про необхідність реформування судової влади в антиделіктну в контексті реалізації другого базисного завдання юриспруденції з розробки та застосування належних засобів подолання правопорушень, у тому числі й через делегування функції цієї влади правоохоронним органам. Вони фактично мають проводити всі стадії подолання правопорушень (яких тільки щодо злочинів Ю. Д. Ткач налічує вісім), а не лише охороняти право від порушень, а тому семантично точніше дані органи, владу та напрям юридичної діяльності іменувати антиделіктними. Таких органів є чи може бути, не шість, як це стверджує А. М. Куліш, а біля 50-ти, у тому числі й суд у вигляді єдиного органу Верховного Суду України з конституційною, антикримінальною, адміністративною, трудовою, цивільною, арбітражною судовими палатами, дублюванням їх на рівні обласного суду, спеціалізацією суддів первинної ланки, що усуває й суперечності за Основним і поточним законами.

З'ясування можливостей реформування гілок влади, коли А. Б. Агапов, А. П. Альохін, О. М. Бандурка, В. В. Богуцький, А. А. Кармолицький, Є. Б. Кубко, О. С. Луньов, Д. М. Овсянко, С. С. Студенікін, М. М. Тищенко, В. К. Шкарупа та ін. невиважене бачили в контексті лише виконавчої влади, дозволяє підтримати позицію тих учених (В. Б. Авер'янова, Ю. П. Битяка, І. П. Голосниченка, В. В. Зуй, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, В. К. Колпакова, Ю. М. Козлова та ін.), які вважають за необхідне розширити предмет адміністративного права на управління всіма гілками влади, а не лише виконавчою, та вилучити звідти всі внутрішньо організаційні правовідносини. Такий же підхід дозволяє зробити суттєвий крок від укорінення «у верхах» принципу «політичної доцільності» чи «на місцях» правового нігілізму до становлення правової держави через: 1) реформування виконавчої влади в правозастосовчу з виконання першого базисного завдання юриспруденції щодо розробки і реалізації належного правового регулювання суспільних відносин, у тому числі й через підзаконотворчу діяльність, що притаманне всім гілкам влади; 2) повернення державного управління як науки в «лоно» юриспруденції і як способу керування поведінкою громадян - до власне правового із появою науки «Теорія державно-правового управління», яка разом із «Політологією юриспруденції» (що має вирости із теорії держави) покликана створити теоретичні основи розвитку регулятивних наук і позитивних (безделіктних) правовідносин; в) усунення суперечності між головним обов'язком держави (який на основі базисного принципу юриспруденції з нерозривності і співмірності прав та обов'язків осіб і держави правильно уточнюється як «визнання, забезпечення і відновлення прав, свобод, інтересів і обов'язків фізичної чи юридичної особи або держави на основі принципу нерозривності і співмірності прав та обов'язків» і В. Б. Авер'янов послідовно відстоював як основу докорінного реформування предмету адміністративного права, що підтримали О. М. Бандурка, І. П. Голосниченко, Т. О. Коломоєць, С. В. Пєтков та ін., тоді як виваженою виглядає й позиція з реалізації даного обов'язку в контексті завдань переважно «Теорії державно-правового регулювання» і галузевих регулятивних юридичних наук) і принципом «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» забезпеченням державою правової обізнаності суб'єктів правозастосовчої діяльності наданням у достатній кількості в електронних бібліотеках (що мають стати офіційним джерелом оприлюднення всіх правових актів) письмової юридичної консультації (фізичним особам - безкоштовної), відповідальність за протиправні наслідки неякісності якої має нести консультант; 3) підтримку позиції про обов'язкове набуття керівником як вищої (Президент України, Прем'єр-міністр, Голова Верховної Ради, народні депутати, міністри та ін.), так і низової ланки принаймні другої вищої юридичної освіти за кваліфікованим ОКР зі спеціальностей «Магістр-Правознавець» чи «Магістр-Антиделіктолог».

Дослідження у підрозділі 4.2 «Становлення класифікації юридичних наук та можливості удосконалення за нею галузей знань адміністративного спрямування» хронології становлення новітньої класифікації юридичних наук дозволила встановити, що цілеспрямована дискусія навколо систематизації галузей права бере початок з 40-х років минулого ст. Із 2000 р. й до сьогодні триває п'ятий етап, коли зусиллями О. А. Кириченка та ін. розроблено таку класифікацію юридичних наук, яка, подібно відомій таблиці хімічних елементів Д. І. Менделєєва, не тільки проявляє дійсні основи існуючих юридичних наук, а й показує, які юридичні науки та з якими основами мають з'явитися в перспективі. За останньою з варіацій даної класифікації юридичних наук [теорологічні; регулятивні; антиделіктні (базисноантиделіктні: конституційна, антикримінальна, адміністративна, трудова, цивільна, арбітражна галузі права; процедурні: конституційне, антикримінальне, адміністративне, трудове, цивільне, арбітражне, ордистичне, виправно-трудове, виконавче судочинство; методичні: криміналістика, ордистика, деліктологія)] перше базисне завдання юриспруденції визначає сутність правових юридичних наук (регулятивні; базисноантиделіктні; процедурні), що мають розробити відповідний кодекс, а друге - сутність антиделіктних юридичних наук.

Спираючись на дану класифікацію, концепцію внутрішньо організаційної галузі права, проступку і відповідальності та на інші аспекти дискусії навколо сутності адміністративного права і процесу, коли переважна більшість учених, у тому числі автори проекту концепції реформи даного права і закордонні автори, підтримує широке розуміння, що фактично охоплює й позитивні (безделіктні) правовідносини, які мають скласти предмет теорології державно-правового управління і групи регулятивних наук, дало підстави підтримати розвиток адміністративного права та процесу в «Адміністративну галузь права України» з об'єднуючою кодифікацією адміністративної відповідальності аналогічно антикримінальній лише в Адміністративному кодексі України та в Кодексі адміністративного судочинства України з появою названого конституційного і трудового судочинства, трудової галузі. Аналіз дванадцяти законодавчих підходів, найневдаліший з яких, Митний кодекс, має увесь обсяг регламентації адміністративних проступків, що С. В. Пєтков поширює на всі регулятивні кодекси, і реалізація чого, коли такі порушення є не лише адміністративними проступками, неминуче призведе до «декодифікації» КпАП України, КК України та ін., зумовлює виваженість відображення в регулятивних кодексах видової юридичної відповідальності через бланкетну норму з переліком статей про злочини і проступки в цій галузі та про добровільний чи позовний порядок відшкодування збитків або інше відновлення порушених прав, інтересів чи обов'язків фізичних або юридичних наук чи держави.

ВИСНОВКИ

Наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо низки взаємопов'язаних положень з удосконалення адміністративного права та інших галузей знань адміністративного спрямування, у результаті чого зроблено висновок про те, що розвиток загальновизнаного широкого розуміння цих наук за новітньою класифікацією юридичних наук зумовлює необхідність:

1. Оновлення Адміністративної галузі права України та Адміністративного судочинства України, що мають обмежити завдання Адміністративного кодексу України і Кодексу адміністративного судочинства України розробкою правового базису та порядку лише подолання адміністративних проступків, а саме: притягнення винного до адміністративної відповідальності, звільнення від неї, виконання покарання, інших заходів адміністративної відповідальності, відшкодування завданої проступком майнової і моральної шкоди або інше відновлення порушених прав, інтересів чи обов'язків фізичної та юридичної особи або держави.

2. Появи науки «Теорія державно-правового управління» та близько 50-ти існуючих і перспективних галузевих регулятивних юридичних наук, які мають створити теоретичні основи та відповідні кодекси з ефективного, раціонального і якісного правового регулювання виділених переважно з Особливої частини традиційного адміністративного права позитивних безделіктних суспільних відносин, а також гарантій надійного визнання, забезпечення і відновлення прав, свобод, інтересів та обов'язків фізичних і юридичних осіб або держави.

3. Розвитку Конституційної галузі права України та Конституційного судочинства України, що мають створити в Конституційному кодексі України і в Кодексі конституційного судочинства України політико-правовий базис державності, а також порядок як розгляду скарг на діяння, рішення та акти суб'єктів правотворчої, правозастосовчої та антиделіктної гілок державної влади, що суперечать Конституції та іншим правовим актам України, так й визнання, забезпечення і відновлення порушених прав, свобод, інтересів та обов'язків фізичних чи юридичних осіб або держави.

4. Оновлення Трудової галузі права України і Трудового судочинства України, які мають розробити в Трудовому кодексі України і в Кодексі трудового судочинства України правовий базис і порядок врегулювання повного обсягу внутрішньо організаційних суспільних відносин, подолання дисциплінарних проступків і відшкодування завданої ними майнової чи моральної шкоди або інше відновлення порушених прав, інтересів чи обов'язків осіб або держави.

5. Розробки ступеневого сутнісного видового поділу правопорушень, державного примусу, юридичної відповідальності і покарань, критеріїв відмежування правомірної поведінки від правопорушень і злочинів та від проступків, розвитку законодавчої, виконавчої і судової влади в правотворчу, правозастосовчу та антиделіктну, з уточненням сутності і переліку антиделіктних органів, у тому числі й суду як об'єднаного органу в особі Верховного Суду України з конституційною, антикримінальною, адміністративною, трудовою, цивільною та арбітражною судовими палатами, їх дублювання в обласному суді та у спеціалізації суддів низової ланки, низки інших адміністративних гарантій становлення правової держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сутність антиделіктних органів у контексті нової концепції адміністративного права / Є. В. Кириленко // Держава та регіони. Серія : Право. - 2010. - № 3. - С. 157-163.

2. Сутність адміністративного права за новою класифікацією юриспруденції / Є. В. Кириленко // Держава і право / Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - Вип. 50. - К. : Ін-т держави та права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 281-286.

3. Можливості подальшого удосконалення адміністративного права за новітньою класифікацією юридичних наук / Є. В. Кириленко // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса : НДРВВ ОІВС, 2011. - № 2. - С. 238-240.

4. Співвідношення заходів державного примусу, адміністративної та інших видів юридичної відповідальності / Є. Кириленко, О. Тунтула // Вісник прокуратури України. Загальнодержавне фахове юридичне видання. - 2010. - № 11 (113). - С. 99-103.

5. Сутність і співвідношення заходів державного та адміністративного примусу / Є. В. Кириленко, О. С. Тунтула // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький : СВС Хмельн. ун-т управл. і права, 2010. - № 3 (35). - С. 147-153.

6. Сутнісне видовий поділ заходів державного примусу, юридичної відповідальності і покарання та правопорушень / Є. В. Кириленко, Т. О. Коросташова, О. С. Тунтула // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Івано-Франківськ : Вид-во Плай, 2011. - Вип. XXVI. - С. 19-25.

7. Місце адміністративної відповідальності поміж заходів державного примусу / Є. В. Кириленко // Ольвійський форум - 2008: Стратегії України в геополітичному просторі ; Міжнар. наук.-практ. конф. - 05-08.06.2008 р. - Тези. Частина 1. - Миколаїв : Вид-во МДГУ, 2008. - С. 189-190.

8. Можливості розвитку адміністративних наук / Є. В. Кириленко // Ольвійський форум - 2009 : Стратегії України в геополітичному просторі ; Міжнар. наук.-практ. конф. - 11-14.06.2009 р. - Тези. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ, 2009. - С. 116-117.

9. Задачи, объекты и классификация юридических наук / А. А. Кириченко, Е. В. Кириленко // Наука - 2010 : Проблеми та перспективи розвитку / Тези виступів та доповідей Всеукраїнськ. наук.-практ. конф. - 22-23.04.2010 р. - У 2-х т. - Черкаси : СУЕМ, 2010. - Т. 2. - С. 62-64.

10. Можливості реформування адміністративного права за новітньою класифікацією юридичних наук / О. А. Кириченко, Є. В. Кириленко // Ольвійський форум - 2010 : Стратегії України в геополітичному просторі ; Міжнар. наук.-практ. конф. - 11-15.06.2010 р. - Тези. Т. 10. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ, 2010. - С. 52-53.

11. Завдання адміністративного права у частині новітнього розуміння напрямків юридичної діяльності / О. А. Кириченко, Є. В. Кириленко, Т. О. Коросташова // Теорія і практика сучасного права ; зб. матер. конф., 29.10.2010 р., Херсонськ. юрид. ін-т ХНУВС. - Херсон : ХЮІ ХНУВС, 2010. - С. 245-247.

12. Уточнення сутності та різновидів правопорушень: злочинів (паразлочинів) і проступків (парапроступків) / Є. В. Кириленко, Т. О. Коросташова // Політика у сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення : матеріали Всеукраїнськ. наук.-практ. конф. - 25-26.02.2011 р. - Юрид. ін-т Прикарп. нац. ун-ту ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ : ЮІ ПНУ, 2011. - С. 34-38.

13. Сутнісно-видовий поділ правопорушень / Є. Кириленко // Конституція - основа розвитку національного законодавства. VIII наук.-практ. студентськ. конф. - 13-14.05.2011 р. - Миколаїв : НУК ім. адм. Макарова, 2011. - С. 22-23.

14. Дидактические основы криминалистики / А. А. Кириченко, Е. В. Кириленко, Т. А. Коросташова // Актуальные проблемы современной криминалистики и судебной экспертизы (к 35-летию со дня образования кафедры криминалистики) ; Междунар. научн.-практ. конф. - 03.06.2011 р. - Акад. МВД Республики Беларусь. - Мн. : Акад. МВД РБ, 2011. - С. 229-231.

15. Ступеневий сутнісно-видовий поділ правопорушень та юридичної відповідальності / Є. В. Кириленко // Ольвійський форум - 2011 : Стратегії України в геополітичному просторі ; Міжнар. наук.-практ. конф. - 08-12.06.2011 р. - Тези. Т. 2. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ, 2011. - С. 31-32.

16. Перспектива развития наук административисткой направленности / Е. В. Кириленко // Актуальные проблемы современного законодательства: теория и правоприменение ; сб. науч. тр. Международн. научн.-практ. конференции, 23.12.2011 г. / Под ред. А. Д. Моисеева, Л. П. Клименко. - Липецк (Россия). - Николаев (Украина) : Изд-во Першина Р. В., 2012. - С. 123-127.

17. Развитие административной отрасли права и судопроизводства / А. А. Кириченко, Е. В. Кириленко, Т. А. Коросташова // Актуальні проблеми публічного та приватного права. Тези доповідей ІІІ-ьої міжн. наук.-практ. конф., 03.10.2012 р. - Запоріжжя : КПУ, 20112. - С. 469-471.

18. Новітня концепція реформування судової влади України : [навч. посібник] / Є. В. Кириленко, С. А. Кириченко, Т. О. Коросташова та ін. ; [за наук. ред. О. А. Кириченка]. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ, 2010. - 60 с.

19. Теорологія юриспруденції (новітня концепція «Теорії права») : [навч. посібник] / Є. В. Кириленко, С. А. Кириченко, Т. О. Коросташова та ін.; [за наук. ред. проф. О. А. Кириченка]. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ, 2010. - 392 с.

20. Доктринальні та законодавчі передумови докорінного реформування адміністративного права і судочинства та регулятивних наук : [навч. посібник у 2-х т.] / Кириленко Є. В., Коросташова Т. О., Тунтула О. С. ; за наук. ред. проф. О. А. Кириченка. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ, 2011. - Т. 1 : Основна частина. - 2011. - 144 с. ; Т. 2 : Додатки. - 2011. - 428 с.

21. Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни «Криміналістика» : [навч. посібник у трьох книгах] / Є. В. Кириленко, Т. О. Коросташова, Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула; за ред. О. А. Кириченка. - Миколаїв: ЧДУ, 2012. - Книга 3 : Лекції і конспекти лекцій. - 292 с.

22. Теоретичні та інші передумови реформування адміністративного права та процесу / Є. В. Кириленко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://moodle.kma.mk.ua/mod/resource/view.php?id=49773 / Актуальні проблеми юриспруденції.

23. Развитие 50-ти новых базовых концепций юриспруденции (приглашение к дискуссии) / А. А. Кириченко, Е. В. Кириленко, С. А. Кириченко, Т. А. Коросташова, Ю. А. Ланцедова, Ю. Д. Ткач, А. С. Тунтула [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://moodl.chdu.edu.ua/ mod/book/view. php?id=49993 / Актуальні проблеми юриспруденції.

АНОТАЦІЯ

Кириленко Є. В. Можливості удосконалення адміністративного права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2013.

Обґрунтовано перспективу розвитку адміністративного права та інших наук адміністративного спрямування за новітньою класифікацією юридичних наук з оновленням Адміністративної галузі права України, Адміністративного судочинства України, появою нової науки «Теорія державно-правового управління» та біля 50-ти існуючих і перспективних регулятивних юридичних наук, об'єднанням під юрисдикцією Конституційного кодексу України і Кодексу конституційного судочинства України процедури й за КАС України, а під юрисдикцію Трудового кодексу України і Кодексу трудового судочинства України й повного обсягу внутрішньо організаційних суспільних відносин і відносин дисциплінарного проступку та відповідальності.

Запропоновано дисциплінарний ступеневий сутнісний видовий поділ правопорушень на суспільно небезпечні і суспільно шкідливі діяння із деталізацію їх на злочини та паразлочини (за відсутності належного суб'єкта), проступки і парапроступки, а також державного примусу залежно від сфери антиделіктного застосування на антикримінальний, адміністративний, дисциплінарний, цивільний та арбітражний примуси, відповідальність і покарання, а примус - ще й на конституційний, із деталізацією адміністративного та антикримінального примусу і відповідальності.

Викладено класифікацію юридичних наук; об'єднуюче відображення адміністративної відповідальності в Адміністративному кодексі України; спосіб відображення в регулятивних кодексах видової юридичної відповідальності; межі відносної свободи правомірного діяння фізичної чи юридичної особи або держави; розуміння правової держави.

Удосконалено процедуру розгляду скарг на діяння і рішення (правові акти) суб'єктів владних повноважень, взаємопов'язану сутність і найменування базисних завдань юриспруденції, напрямів юридичної діяльності і гілок влади з реформуванням законодавчої, виконавчої і судової влади в правотворчу, правозастосовну та антиделіктну.

Ключові слова: Адміністративне право і процес, адміністративний примус, адміністративний проступок і відповідальність, класифікація юридичних наук.