Правові проблеми фінансового контролю в Україні

Звертається увага на те, що перераховані різновиди державного фінансового контролю мають свої особливості. Вони відрізняються за характером і обсягом, формами і методами проведення, юридичними наслідками контролю. Дисертант підкреслює, що внутрігосподарський контроль, як різновид контролю, тривалий період часу не виділявся ні юристами, ні економістами, що стало причиною його недооцінки.

Враховуючи запропоновану класифікацію, слід:

- приділити увагу президентському контролю, створивши спеціальну контрольну службу, а можливо, навіть, контрольну раду;

- повноваження щодо загального керівництва здійсненням відомчого контролю закріпити за Міністерством фінансів України, створивши відповідну нормативну базу і спеціальні служби у міністерствах та відомствах.

Зазначається, що підвидами недержавного є аудиторський і внутрішній контроль приватних підприємств, комерційних організацій.

Робиться висновок, що основними завданнями нашої держави на сьогодні є укріплення таких різновидів фінансового контролю, як парламентський, президентський, адміністративний, внутрігосподарський, внутрівідомчий та розвиток інституційного контролю.

Дисертант акцентує увагу на тому, що існування фінансового контролю передбачає встановлення періодичності проведення контрольних заходів, яке має важливе значення як для правильної організації контрольної роботи, так і для належного функціонування підконтрольного об'єкта. Доводиться необхідність класифікації фінансового контролю за формою залежно від часу здійснення контрольних дій. Розглядається попередній, поточний, наступний фінансовий контролі.

Підтримується позиція вчених, що за формою проведення фінансовий контроль може бути ініціативним (проводиться за ініціативою підконтрольних об'єктів) та обов'язковим (здійснюється у випадку, якщо його проведення передбачено нормативними актами). Враховуючи такий поділ, у статті 11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” не слід вказувати, що ревізія або перевірка проводиться за ініціативою державної контрольно-ревізійної служби.

Повертаючись до класифікації фінансового контролю, слід зазначити, що особливе місце належить методам фінансового контролю, які є різноманітними і залежать від об'єкта контролю, мети і завдань, які стоять перед органами, що наділені контрольними повноваженнями. В основу класифікації фінансового контролю за методами можна покласти джерело інформації, що використовується контрольними органами, і виділити фактичний та документальний контроль, а також спосіб здійснення контрольних повноважень. У даному випадку основними методами фінансового контролю пропонується вважати ревізію, перевірку, обстеження, аналіз та інвентаризацію.

Особливу увагу приділено найбільш дієвому методу фінансового контролю - ревізії, однозначного визначення якої, на жаль, не існує ні в науковій літературі, ні в нормативно-правових актах. Значна увага приділяється такому методу контролю, як перевірка; визначення якої, що даються вченими, в основному ідентичні, але нормативні акти по-різному визначають і цей метод контролю. Враховуючи неоднозначне трактування понять “ревізія” і “перевірка”, що, в свою чергу, впливає на спільне проведення контрольних дій органами фінансового контролю, пропонується у проекті Закону України “Про фінансовий контроль в Україні” визначити:

- ревізію як систему контрольних дій, при якій за певний період і згідно з затвердженою програмою перевіряється відповідний об'єкт на предмет економічної ефективності його фінансово-господарської діяльності, законності, достовірності і доцільності, ефективності господарських і фінансових операцій;

- перевірку як систему контрольних дій щодо вивчення окремих ділянок фінансово-господарської чи адміністративно-розпорядчої діяльності відповідного об'єкта.

Наголошується, що у науковій літературі немає і однозначної думки вчених щодо видів ревізій та перевірок, а це, у свою чергу, впливає і на їх позначення у нормативних актах. Необхідність чіткої класифікації видів ревізій викликана тим, що ревізії підлягає багатостороння фінансово-господарська діяльність на всіх рівнях господарського управління. Автором підтримується твердження вчених, які поділяють ревізії за способом призначення на планові і позапланові. З урахуванням цього пропонується до законодавства, яке врегульовує порядок проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби внести зміни, вказавши, що проводяться “позапланові ревізії”, а не “непланові”, як у ньому зазначається.

З погляду автора, не слід зобов'язувати Рахункову палату проводити позапланові ревізії на підставі звернень і пропозицій Президента України та Кабінету Міністрів України, бо це ставить її у залежність від відповідних органів.

Заслуговує на увагу поділ ревізій на документальні й фактичні (за джерелом інформації, що використовується); на комплексні, часткові та повні (за змістом програми і ступенем охоплення підконтрольного об'єкта).

Зазначається, що більшість вчених не вказують на існування видів перевірок, але в діючому законодавстві вони згадуються. Із його аналізу можна зробити висновок про існування тематичних і документальних, планових та позапланових перевірок.

За результатами контрольних дій органи фінансового контролю складають певні підсумкові акти. Відповідно до діючого законодавства Рахункова палата за результатами перевірки складає довідку або акт, а за результатами ревізії - акт, який підписується всіма перевіряючими. На думку автора, доцільно, щоб документ, який складається Рахунковою палатою за результатами ревізій чи перевірок, підписувався не всіма перевіряючими, а лише посадовою особою, яка очолює контрольну групу.

Певна увага у дисертації приділяється такому різновиду методів фінансового контролю, як обстеження. У нормативних актах можна зустріти термін “обслідування”, суть якого зводиться, звичайно, до обстеження. З погляду автора, сам термін “обслідування” є не зовсім вдалим. Краще такий метод назвати обстеженням. Отже, термін “обслідування” у Законі України “Про Рахункову палату” слід замінити на термін “обстеження”, а в Інструкції про порядок проведення перевірок, ревізій Рахунковою палатою дати його тлумачення. У цій Інструкції також потрібно особливе місце відвести таким методам контролю, як експертиза та аналіз, які у ній не згадуються. Відповідно, варто змінити назву Інструкції, назвавши її “Інструкція про порядок здійснення контрольних дій Рахунковою палатою”.

Виходячи із зазначеного вище, робиться висновок, що питання класифікації фінансового контролю існує постійно, оскільки виникають нові органи фінансового контролю, які мають свої специфічні повноваження, а отже, і форми й методи контролю; змінюється правовий статус, завдання існуючих контролюючих органів, а також змінюються, удосконалюються форми та методи їх роботи.

У підрозділі 3.3. “Фінансово-контрольні правовідносини як вид фінансових, їх зміст і особливості” автор зазначає, що фінансово-контрольним правовідносинам притаманні загальні ознаки, які властиві всім правовідносинам, також вони мають відповідні ознаки, які характеризують їх як один із видів фінансових правовідносин, але, разом з тим, поряд із родовими ознаками, їм характерні видові, тобто ті, що обумовлені контрольною діяльністю, в якій вони виникають і розвиваються, та специфікою контрольних норм. Дисертант підкреслює, що ці відносини мають вольовий, імперативний, публічний, організаційний, похідний характер, виникають з приводу контролю за мобілізацією, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, мають розширену сферу дії, цільову спрямованість, особливу сферу виникнення, пов'язані з контрольною функцією фінансів.

Розглядаючи фінансово-контрольні правовідносини, автор зупиняється на їх структурі, яка включає в себе такі елементи, як суб'єкти, об'єкти і зміст. Робиться висновок про наявність обов'язкових (контролюючих суб'єктів, які є активними носіями контрольних функцій та підконтрольних - пасивних, які у певних випадках можуть бути активними) та додаткових суб'єктів.

Характеризуючи права та обов'язки контролюючих і підконтрольних суб'єктів, автор доходить висновку, що для забезпечення права Рахункової палати на отримання інформації від підконтрольних суб'єктів доцільно, враховуючи зарубіжний досвід, до Кримінального кодексу України внести статтю, яка передбачатиме накладення відповідних стягнень на осіб, які неправомірно відмовляють у наданні або ухиляються від надання інформації чи надають неповну або неправдиву інформацію Рахунковій палаті. Бажано, щоб така відповідальність була встановлена і за невиконання зазначених вказівок інших органів державного фінансового контролю. Крім цього, слід дещо розширити повноваження Рахункової палати, зокрема: у законодавстві доцільно визначити вид відповідальності за невиконання вимог посадових осіб Рахункової палати (за результатами контрольних дій); надати їй право приймати рішення про призупинення фінансування з бюджету, а також зупинення всіх операцій з бюджетними коштами, а у випадках виявлення фактів незаконного або нецільового витрачання коштів Державного бюджету України та цільових фондів - приймати рішення про примусове списання у безспірному порядку коштів з рахунків порушників.

Автор підтримує думку вчених щодо відокремлення “об'єкта фінансового правовідношення” від “предмета фінансового правовідношення” та зазначає, що їх доцільно виділити саме у фінансово-контрольних правовідносинах, де об'єктом є фінансова діяльність підконтрольних суб'єктів, а предметом виступають грошові документи, кошториси тощо. Також необхідно виділяти підстави і умови виникнення, зміни і припинення фінансово-контрольних правовідносин. Підставами їх виникнення є: правомірні дії (індивідуальні акти, які, залежно від значення у контрольному процесі, пропонується поділити на організаційні, проміжні, акти-підсумки, акти про накладення стягнень, інформаційні, акти-пропозиції та юридичні вчинки, які можуть виражатися у формі правомірних дій підконтрольного суб'єкта, а також правомірних дій інших осіб); неправомірні дії (активна неправомірна дія підконтрольного об'єкта і їх пасивні дії); юридичні події. Фінансово-контрольні правовідносини виникають при наявності сукупності юридичних фактів. Умовами виникнення цих відносин є правосуб'єктність їх учасників та наявність відповідних правових норм.

Діюче законодавство фактично не приділяє уваги підставам припинення фінансово-контрольних правовідносин. Наголошується, що для захисту прав підконтрольних суб'єктів у законодавстві необхідно передбачити всі можливі підстави припинення фінансово-контрольних правовідносин, зокрема можливість їх припинення за заявою підконтрольного суб'єкта у випадку, якщо проведенням ревізії чи перевірки грубо порушуються його інтереси, та за ініціативою контролюючого суб'єкта.

Четвертий розділ “Правовий статус суб'єктів державного фінансового контролю” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. “Завдання і функції органів, що здійснюють державний фінансовий контроль” автором зосереджується увага на специфіці завдань та функцій таких органів, як Рахункова палата, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи державної контрольно-ревізійної та державної податкової служб.

Визначаючи завдання та функції органів, що здійснюють фінансовий контроль, наш законодавець повинен виходити із загальних завдань фінансового контролю: виявлення фактів порушень фінансового законодавства і неналежного виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків, встановлення причин, усунення та попередження цих порушень з метою забезпечення ефективності фінансової діяльності держави та виявлення резервів росту її фінансових ресурсів, які пропонується помістити в окремій статті проекту Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”.

Звертаючи увагу на контрольні функції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, автор зазначає, що Конституція України не наділяє її контролюючою функцією, хоча вказує, що до її компетенції належить розробка, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим. Конкретність і визначеність норм Конституції України сприятиме належному здійсненню фінансового контролю в Автономній Республіці Крим, отже, пункт 4 статті 138 Основного Закону необхідно доповнити словами “та здійснення контролю за його виконанням на основі єдиної податкової і бюджетної політики України”.

Особлива увага звертається на рахункові палати, які є спеціальними органами фінансового контролю нового типу. Так, Рахункова палата України і Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим - це установи, аналогічних яким в Україні ще не існувало, хоча в інших державах вони були створені у 18-19 століттях. Торкаючись історії розвитку законодавства про Рахункову палату, із зміною якого відповідно і змінювався її правовий статус, автор приходить до висновку, що до постійних дискусій з приводу її місця у системі контрольних органів, правового статусу як єдиного конституційного органу фінансового контролю призводить занадто стислий зміст статті 98 Конституції України. Виходячи із зарубіжного досвіду, автор пропонує Рахункову палату визнати вищим органом фінансового контролю, надати їй право здійснювати контроль як за видатковою, так і за доходною частинами Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

На підставі дослідження нормативно-правової бази діяльності рахункових палат автор робить висновок, що відсутність загальної концепції їх організації та функціонування призвело до наявності відмінностей у юридичному статусі, функціях, повноваженнях, завданнях цих новостворених органів фінансового контролю.

Враховуючи особливий правовий статус Рахункової палати, наголошується, що потрібно змінити її назву на Рахункову палату України - це вкаже на державне значення цього інституту. У той же час Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим перейменувати на Рахункову палату Автономної Республіки Крим.

Розглядаючи функції Рахункової палати, автор відзначає, що хоча у Законі України “Про Рахункову палату” є стаття 6, що має назву “Функції Рахункової палати”, законодавець чітко не вказує, які функції вона здійснює. Із аналізу даної статті можна зробити висновок, що до функцій Рахункової палати належать: контрольно-ревізійна, експертно-аналітична, інформаційна, консультаційна, правозастосовна. Дисертант пропонує у статті 6 зазначеного Закону вказати, які саме функції вона здійснює. У роботі детально розкривається зміст зазначених функцій. Говорячи про контрольно-ревізійну функцію, автор аналізує виявлені Рахунковою палатою порушення фінансової дисципліни і робить висновок про доцільність законодавчого визначення поняття “неефективне використання бюджетних коштів” та встановлення відповідальності за це порушення.

Розкриваючи експертно-аналітичну функцію Рахункової палати, дисертант робить висновок про те, що, на жаль, у Бюджетному кодексі України вона не відображена, бо із змісту статті 27 даного нормативного акта видно, що Рахункова палата не наділена правом давати експертний висновок за законопроектами, які впливають на видаткову чи доходну частини бюджету, хоча Закон України “Про Рахункову палату” наділяє її таким повноваженням. Отже, у Бюджетному кодексі України слід вказати, що за зазначеними законопроектами експертний висновок дає Рахункова палата України.

Відповідно до Закону України “Про Рахункову палату” Рахункова палата може здійснювати аналіз та експертизу Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, які мають важливе значення. На думку автора, при поданні проекту Закону про Державний бюджет України з іншими матеріалами до Верховної Ради України повинен подаватися експертний висновок Рахункової палати про цей проект. Отже, статтю 38 Бюджетного кодексу України, яка містить перелік тих документів, які подаються разом з проектом, слід доповнити новим пунктом.

Пунктом 9 статті 7 Закону України “Про Рахункову палату” до повноважень Рахункової палати віднесено здійснення аналізу та дослідження порушень і відхилень бюджетного процесу, підготовку і внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства в цілому. Враховуючи дане положення, до статті 110 Бюджетного кодексу України, яка визначає повноваження Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, доцільно внести пункт 5 у такій редакції: “дотримання бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу під час виконання бюджету”.

Розглядаючи інформаційну функцію Рахункової палати, автором робиться висновок, що оскільки законодавець виділяє її, то у звіті про діяльність Рахункової палати повинен бути окремий розділ щодо її виконання.

На жаль, наш законодавець не виділяє таку функцію Рахункової палати як координаційна. Це означає, що пріоритет Рахункової палати у сфері організації і координації фінансового контролю не встановлено. Лише у статті 2 Закону України “Про Рахункову палату” вказано, що одним із завдань Рахункової палати є “організація ... контролю ...”, але це завдання не знайшло відображення у її функціях та повноваженнях. Оскільки створюватимуться регіональні підрозділи Рахункової палати, пропонується її визнати вищим органом фінансового контролю, то у законодавстві необхідно зазначити, що одним із завдань цієї інституції є координація діяльності всієї системи контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів держави. Рахункова палата повинна мати право перевіряти законність, ефективність, дієвість контролю, що здійснюють інші органи фінансового контролю, та вживати заходи для вдосконалення їх роботи.

З метою дієвості фінансового контролю, який здійснюється Рахунковою палатою України і Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, їх потрібно наділити правом накладати стягнення (адміністративні та фінансові).

Важливе місце у системі фінансового контролю займає Міністерство фінансів України як спеціалізований орган виконавчої влади з управління фінансами і контролю за їх рухом. На наш погляд, правовий статус цього міністерства повинен визначати Закон. До функцій Міністерства фінансів України, які забезпечують реалізацію завдань, автор відносить: контрольну, організаційну, аналітичну, нормотворчу, координаційну, експертну, інформаційну, правозастосовну, прогнозування. Розглядаючи зазначені функції, автор зосереджує свою увагу на контрольній функції, яку вважає основною, а інші функції, які сприяють її виконанню або обслуговують її, допоміжними. Але наголошується, що такий поділ функцій є умовним, бо Міністерство фінансів України не є суто контрольним органом.

Досліджуючи контрольну функцію, дисертант підкреслює, що на сьогодні її виконують різноманітні управління Міністерства фінансів України, що не сприяє належному здійсненню фінансового контролю. Отже, вважаємо за доцільне у Міністерстві фінансів України створити окремий Департамент державного фінансового контролю.

Аналізуючи правовий статус Державного казначейства України, автор приходить до висновку, що до його функцій можна віднести: контрольну, організаційну, аналітичну, нормотворчу, функцію обліку, прогнозування та планування, правозастосовну.

Розглядаючи порядок призначення на посади і звільнення керівних працівників органів Державного казначейства України, вважаємо за доцільне надати право Міністерству фінансів України за поданням начальника Головного управління Державного казначейства України призначати і звільняти з посад начальників управлінь Державного казначейства у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Функціями органів державної контрольно-ревізійної служби є: контрольно-ревізійна, організаційна, нормотворча, аналітична, інформаційна, правозастосовна. Їх потрібно вказати у законодавстві, яке визначає правовий статус цієї служби.

На органи державної податкової служби для виконання відповідних завдань покладено здійснення контрольної, організаційної, аналітичної, нормотворчої, інформаційної, консультативної, правозастосовної, правоохоронної функцій, а також функції реєстрації та обліку, прогнозування.

Враховуючи те, що органи державної податкової служби України виконують специфічні функції, їх посадові особи повинні мати необхідні ділові та моральні якості - це слід вказати у статті 15 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. З метою захисту особистих і майнових прав цих осіб при виконанні ними своїх обов'язків потребує вдосконалення і стаття 17 даного Закону.

У підпункті 4.2. “Взаємодія органів фінансового контролю при здійсненні державного фінансового контролю” зазначається, що одним із найбільш важливих напрямів підвищення ефективності фінансового контролю в сучасних умовах є координація і взаємодія між контролюючими суб'єктами. Саме взаємодія є необхідною умовою належного здійснення державного фінансового контролю, оскільки всі контрольні органи мають спільну мету - захист та охорона інтересів держави, діють на підставі однакових принципів. Метою взаємодії є скорочення перевірок, що позитивно впливатиме на функціонування об'єкта перевірки, а також забезпечення суцільного контролю. Зауважується, що кожен орган фінансового контролю має свою структуру, свої завдання, функції, повноваження, застосовує різноманітні форми та методи для досягнення єдиної мети, по-різному оформляє результати контрольних заходів. Їх акти мають різну юридичну силу і відображають специфіку виконання завдань і функцій саме цим контрольним органом. У той же час, роблячи відповідні висновки у підсумкових актах контролю, всі органи фінансового контролю, хоча з різних позицій, але все ж таки вказують на допущені порушення фінансової дисципліни та шляхи їх усунення. Такий різний правовий статус означає, що між контролюючими органами існують певні відмінності, які повністю ліквідувати не можливо, бо це призведе до підміни одним органом іншого. А це вказує на необхідність розробки шляхів і методів їх взаємодії, що надасть змогу об'єднати зусилля контрольних органів і відповідно підвищити результативність, ефективність та дієвість фінансового контролю.

Різноманітність органів фінансового контролю створює необхідність у координації їх дій з метою належної взаємодії. Заслуговує на увагу погляд вчених, які, говорячи про координацію, вказують на можливість делегування контрольних повноважень одним із суб'єктів іншим. Але, на жаль, сьогодні в Україні це неможливо здійснити, бо законодавство, що врегульовує здійснення фінансового контролю, недосконале. Недоліком його є те, що нормативні акти, які визначають правовий статус органів фінансового контролю, містять статті, у яких йдеться про органи, з якими вони координують свою діяльність, але не визначають методи і форми, межі такої взаємодії.

Прийняття Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”, що стане загальною інформаційною базою, на якій базуватиметься фінансовий контроль, буде підставою для взаємодії контролюючих органів, що сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності.

З аналізу Регламенту взаємодії між органами державного контролю у сфері фінансів та економіки, який підписаний деякими органами фінансового контролю, можна зробити висновок, що до форм їх співпраці належать наступні: обмін інформацією та відповідними матеріалами; спільне виконання нормотворчої функції та проведення профілактичної роботи; координація проведення контрольних дій; спільне проведення контрольних дій; надання у межах компетенції відповідної допомоги. Враховуючи зазначене, доцільно базовим елементом єдиної автоматизованої системи державного контролю за виконанням Державного бюджету України визнати інформаційно-аналітичну систему Рахункової палати; розробити спільні методики проведення контрольних дій; наділити Рахункову палату України, як зазначалося, координаційною функцією і надати їй право здійснювати консультації за зверненням зацікавлених контрольних органів, а також узагальнювати акти проведених контрольних дій і поширювати досвід діяльності органів фінансового контролю.

У підрозділі 4.3. “Шляхи вдосконалення державного фінансового контролю України в сучасних умовах” йдеться про необхідність вдосконалення організації і здійснення державного фінансового контролю, оскільки він є обов'язковою умовою нормального функціонування фінансової системи. Проблема вдосконалення державного фінансового контролю потребує комплексного підходу. А це вказує на необхідність:

- прийняття загальноприйнятих стандартів державного фінансового контролю, що створить організаційно-методичну основу діяльності контрольних органів;

- належного матеріально-технічного забезпечення органів фінансового контролю;

- зазначення у проекті Закону України “Про фінансовий контроль в Україні” хто може бути посадовою особою органу фінансового контролю, та розробки загальних критеріїв оцінки їх роботи, а також встановлення відповідальності, яка наступатиме за невиконання їх вимог та чинення перешкод при здійсненні контрольних дій;

- приділення уваги питанням підготовки та перепідготовки кадрів для контролюючих органів, що потребує створення спеціалізованих навчальних закладів чи відповідних факультетів, відділень, відкриття нових напрямів підготовки, спеціальностей та спеціалізацій;

- чіткого закріплення у законодавстві поняття неефективного використання коштів, визначення механізму повернення бюджетних коштів, витрачених неефективно та не за цільовим призначенням;

- створення спеціалізованих фінансових судів, які б вирішували справи, що пов'язані з фінансовими ресурсами.

Систематизованим нормативним актом, який відображатиме основні положення фінансового контролю, повинен стати Закон України “Про фінансовий контроль в Україні”. У ньому, як зазначалося, повинні бути статті, що визначатимуть основні принципи фінансового контролю, його мету і завдання. Особливе місце необхідно відвести видам фінансового контролю, його формам і методам, вказати коло суб'єктів та об'єктів контролю, визначити права та обов'язки підконтрольних суб'єктів, етапи здійснення фінансового контролю. Інші питання, що обумовлені специфікою здійснення фінансового контролю у бюджетній сфері, необхідно відобразити у спеціальних нормативних актах.

Отже, можна зробити висновок, що удосконалення фінансового контролю повинно здійснюватися за двома основними напрямами - вдосконалення законодавства про фінансовий контроль та створення організаційних умов ефективної діяльності органів фінансового контролю.

Висновки

Системний аналіз наукової літератури та чинного законодавства, присвячений питанням управління та контролю, місцю фінансового контролю в системі фінансового права, правовому статусу державних органів, наділених контрольними функціями, дав змогу здійснити комплексне дослідження правових проблем фінансового контролю в Україні.

Висвітлення різних поглядів вчених щодо сутності та функцій фінансів, співвідношення понять “контрольна функція фінансів” і “фінансовий контроль” щодо певних питань управління та його функцій, соціального управління, місця інституту фінансового контролю в системі фінансового права, видів, форм та методів фінансового контролю, вивчення досвіду організації і діяльності органів фінансового контролю зарубіжних країн, завдань і функцій таких суб'єктів державного фінансового контролю, як Рахункова палата, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, державна контрольно-ревізійна та державна податкова служби, дозволило здійснити відповідні узагальнення, сформулювати пропозиції та представити своє бачення відносно проблем, пов'язаних із здійсненням фінансового контролю в Україні та шляхів їх вирішення.

Список опублікованих робіт

Монографії та навчальні посібники

1. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Монографія. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. - 407 с.

2. Савченко Л.А. Правовий статус Рахункової палати України: Монографія. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. - 131 с.

3. Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Шкарупа В.К., Глух М.В. Фінансове право: Навчальний посібник / За заг. ред. професора Мельника П.В. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. - 85 с. (одноособово дисертантом написані глави 1, 3, 4, 5, сторінки відповідно 5-18, 26-35, 36-59, 60-64).

Статті у наукових фахових виданнях

1. Савченко Л. Пряме оподаткування і фінансовий контроль (історія і сучасність) // Науковий вісник. Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. - 1999. - № 2(5). - С. 112-118.

2. Савченко Л. Фінансовий контроль і судова система в Україні // Науковий вісник. Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. - 1999. - № 3(6). - С. 155-159.

3. Савченко Л.А. Взаємодія органів державної податкової служби з платниками податків // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - № 2. - С. 96-98.

4. Савченко Л.А. Законодавче закріплення завдань та функцій Рахункової палати України // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2000. - № 3(12). - С. 3-14.

5. Савченко Л.А. Законодавче закріплення поняття фінансового контролю, завдань органів фінансового контролю та принципів їх діяльності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - № 3. - С. 215-225.

6. Савченко Л. Законодавчі основи здійснення фінансового контролю Рахунковою палатою України // Науковий вісник. Збірник наукових праць Українського фінансово-економічного інституту. - 2000. - № 1(7). - С. 175-181.

7. Савченко Л. Основні напрями удосконалення організаційної структури рахункових палат // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - 2000. - № 2(8). - С. 153-158.

8. Савченко Л.А. Правовий статус Рахункової палати України та Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим (порівняльна характеристика) // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. - Вип. 82: Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 2000. - С. 90-93.

9. Савченко Л.А. Вимагає вдосконалення Закон України “Про державну податкову службу в Україні” // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 8. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. - С. 263-268.

10. Савченко Л.А. Вдосконалення законодавства щодо здійснення фінансового контролю як одна з умов забезпечення прав суб'єктів підприємництва // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - № 1. - С. 169-173.

11. Савченко Л.А. Фінансові ресурси як об'єкти контрольних повноважень Рахункової палати // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - 2000. - № 4(10) - С. 160-166.

12. Савченко Л. Завдання і функції контрольно-рахункових органів (аналіз законодавства України і зарубіжних країн) // Правничий часопис Донецького університету. - 2000. - № 2(5). - С. 39-43.

13. Савченко Л.А. Деякі методи фінансового контролю (правовий аспект) // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 4 (17). - С. 107-116.

14. Савченко Л.А. Поняття фінансового контролю, його функції та об'єкти // Актуальні проблеми держави і права. - Вип. 12. - 2001. - С. 274-281.

15. Савченко Л.А. Об'єкти контрольних повноважень Рахункової палати України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 9. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. - С. 261-267.

16. Савченко Л.А. Органи фінансового контролю зарубіжних країн та України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 5. - С. 292-300.

17. Савченко Л.А. Парламентський контроль в Україні та зарубіжних країнах // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2001. - № 2. - С. 100-108.

18. Савченко Л.А. Підстави виникнення, зміни і припинення фінансово-контрольних правовідносин // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 3(16). - С. 67-76.

19. Савченко Л. Поняття та особливості фінансово-контрольних правовідносин // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - 2001. - № 3(13). - С. 192-199.

20. Савченко Л. Правові питання фінансів і фінансового контролю // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - 2001. - № 2(12). - С. 217-224.

21. Савченко Л.А. Правовий статус державної податкової служби як спеціального органу фінансового контролю // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - 2001. - № 4(14). - С. 157-164.

22. Савченко Л.А. Соціальне управління - особливий вид управління // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 13. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. - С. 160-165.

23. Савченко Л.А. Співпраця контролюючих органів як один із шляхів підвищення ефективності фінансового контролю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 4. - С. 50-57.

24. Савченко Л.А. Фінансова діяльність держави та фінансовий контроль // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 11. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. - С. 293-299.

25. Савченко Л.А. Фінансовий контроль - особливий інститут фінансового права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 14. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 291-297.

26. Савченко Л.А. Шляхи вдосконалення державного фінансового контролю України в сучасних умовах // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. - С. 131-138.

27. Савченко Л.А. Правові форми оформлення результатів контрольно-рахункових органів (порівняльний аналіз законодавства України та зарубіжних країн) // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 1(14). - С. 119-129.

28. Савченко Л.А. Види фінансового контролю: спроба класифікації // Вісник університету внутрішніх справ. - Вип. 16. - 2002. - С. 344-349.

29. Савченко Л. Здійснення контрольних заходів контрольно-рахунковими органами (порівняльний аналіз законодавства України і зарубіжних країн) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 131: Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 2002. - С. 69-73.

30. Савченко Л.А. Питання контролю у Бюджетному кодексі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. -Вип. 15. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2002. - С. 309-315.

31. Савченко Л.А. Законність як основний принцип діяльності органів фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 2. - С. 52-55.

32. Савченко Л.А. Удосконалення законодавства про державну контрольно-ревізійну службу як одна з умов належного здійснення фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 3. - С. 52-54.

33. Савченко Л.А. Яким бути Закону про фінансовий контроль? // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2002. - № 1(18). - С. 73-78.

34. Савченко Л.А. Ревізія як метод фінансового контролю: поняття та види // Правничий часопис Донецького університету. - 2002. - № 1(7). - С. 20-25.

Статті, тези доповідей, інші публікації, які додатково висвітлюють основний зміст дисертації

1. Савченко Л.А. Правові та економічні засади здійснення фінансового контролю // Актуальные проблемы правовой реформы в современной Украине: Сборник научных трудов. Приложение № 8 (13) к научному журналу “Персонал”. - № 4 (58) 2000. - К., 2000. - С. 150-152.

2. Савченко Л.А. Фінансовий контроль: історія і сучасність // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. - Київ, 2000. - С. 36-38.

3. Савченко Л. Соціально-економічна сутність фінансів та їх функції // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2001. - № 3. - С. 54-58.

4. Савченко Л. Закон “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” потребує вдосконалення // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 8. - С. 23-26.

5. Савченко Л.А. Формування місцевих бюджетів та здійснення контролю за цим процесом // Матеріали науково-практичної конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”. - Ірпінь, 1999. - С. 117-118.

6. Савченко Л.А. Фінансовий контроль у бюджетній системі // Матеріали науково-практичної конференції “Теорія і практика перебудови економіки”. - Черкаси: ЧІТІ, 2000. - С. 7-9.

7. Савченко Л.А. Правові і економічні основи здійснення фінансового контролю // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (25-27 травня 2000 року). - Вінниця: Міжрегіональна академія управління персоналом, 2000. - С. 88-90.

8. Савченко Л.А. Роль фінансового контролю у здійсненні бюджетної політики держави // Матеріали науково-практичної конференції (20-22 грудня 2001 року) “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” - Ірпінь, 2002 . - С. 655-656.

9. Словник-довідник для працівників органів державної податкової служби / Автори-упорядники: Бондаренко М.О., Ляшенко Ю.І., Савченко Л.А. та інші / За ред. М.Я. Дем'яненка, П.В. Мельника. - К.: ДІЯ, 2001. - 344 с.

Размещено на Allbest.ru