Інтелектуальна власність

Аналіз, проведений в УЦЕПД, показав, що в структурі законодавчого регулювання питань охорони інтелектуальної власності не розв'язано такі важливі проблеми:

- володіння й управління правами на об'єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету й загальнодержавних централізованих фондів;

- колективне управління авторським і суміжними правами;

- регулювання ринку інтелектуальної власності, передача на комерційних засадах прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- нормативно-правове забезпечення розвитку франчайзингу - продажу або тимчасового надання в користування товарного знака під контролем його власника;

- трансфер технологій за кордон, що приводить до цілеспрямованого відбору, часто за безцінь, українських технологій із боку іноземних фірм; правові механізми, які запобігали б подачі заявок на винаходи в інші країни в обхід патентного відомства України, що призводить до неконтрольованого відпливу нових технологій за кордон;

- захист комерційної інформації підприємств, а також ноу-хау;

- захист відомих товарних знаків, які не потребують реєстрації: у законах України загалом немає визначення цього терміна, немає списку таких знаків;

- захист фірмових найменувань;

- оцінка вартості нематеріальних активів;

- облік об'єктів інтелектуальної власності;

- впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальної власності проти порушень у цій сфері (привласнення результатів наукової праці в формі фіктивного «співавторства»; публікування працівниками державних структур від свого імені результатів, які містяться в науково-аналітичних матеріалах, поданих підпорядкованими їм організаціями; відтворення результатів наукових робіт без посилання на авторів або їх несанкціонована публікація тощо);

- охорона раціоналізаторських пропозицій;

- охорона порід тварин;

- охорона фольклору, народних художніх промислів і традиційних знань;

- прогалини в антимонопольному законодавстві, які вможливлюють використання процедур патентування як способу монополізації ринків.

У процесі підготовки проекту Книги IV Цивільного кодексу України виявилися серйозні розбіжності між цим документом і чинними нормами вже ухвалених законів і ратифікованих договорів із питань інтелектуальної власності. Ліквідація цих неузгодженостей викликала значну затримку в підготовці проекту.

Відчувається необхідність додаткових правових норм, які узгодили б українське законодавство в питаннях охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності й механізму їх реалізації з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), статтею 50 і Додатком III Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС (УПС).

Під час проведення «круглого столу» висловлювалися різні точки зору щодо проблеми наукової інтелектуальної власності. Зокрема, пропонувалося ввести норми, що захищають наукові ідеї, зміст наукових теорій. Але керівник підкомітету з питань науки й освіти Верховної Ради України, народний депутат Л. Глухівський наголошував на неприйнятності таких підходів і необхідності захисту саме форми, а не змісту наукової праці, що є міжнародно визнаною нормою в регулюванні авторського права.

Попри активізацію зусиль правоохоронних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим. Це є підставою для звинувачення України в низьких стандартах охорони інтелектуальної власності. Так, Міжнародний альянс інтелектуальної власності поставив Україну першою в списку 58 країн із низькими стандартами охорони інтелектуальної власності. Особливо це стосується аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення, фармацевтичних препаратів. За даними Міжнародної федерації виробників фонограм (International Federation of the Phonographic Industry - IFPI), Україна лідирує в Європі за рівнем піратства з показником близько 95% від обсягу ринку. Інша міжнародна організація - Асоціація виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance) у своєму останньому «Звіті про піратство» віднесла Україну до першої десятки країн - піратів програмного забезпечення, де вона (разом з іншими державами - членами СНД) із показником піратства 89% ділить з Індонезією третє-четверте місця після В'єтнаму й Китаю, випереджаючи Росію.

За даними української Асоціації іноземних виробників фармацевтичної продукції (AIPM), в Україні на етапі реєстрації в Фармакологічному експертному центрі Міністерства охорони здоров'я не враховується наявність патентного захисту винаходів і промислових зразків, не проводиться патентна експертиза препаратів, що подаються на реєстрацію. Це призводить до порушення патентних прав на оригінальні лікарські препарати. Як наслідок, провідні фармацевтичні компанії світу можуть відмовитися від поставки на ринок України інноваційних лікарських препаратів.

Слід, утім, відзначити, що ряд учасників дискусії поставив під сумнів об'єктивність цих даних. Приміром, народний депутат Б.Беспалий стверджував, що такі рівні піратства «ніким не доведені».

Слід зазначити, що при дуже високому відносному рівні піратства за його абсолютними обсягами Україна не належить до країн-лідерів. Отже, санкції, що загрожують Україні з боку США, або ж ті ускладнення, що виникають в України в контексті переговорів стосовно вступу до СОТ, - не мають під собою достатніх підстав, якщо керуватися однаковими критеріями оцінки щодо всіх країн світу, зокрема таких, як Китай або Росія. Україна загалом не входить у десятку країн із найвищими абсолютними обсягами виробництва піратської фонографічної продукції. А втрати доходів світових виробників комп'ютерних програм через українське піратство 2000 р. становили лише $29,7 млн., тоді як загалом у світі ці втрати сягають $11,75 млрд. Вказані дані свідчать, що за всієї складності проблем охорони прав інтелектуальної власності в Україні навряд чи можна розглядати нашу країну як одну з держав, що своєю піратською діяльністю завдають найбільших збитків легальним виробникам.

Аналіз стану боротьби з порушеннями в сфері інтелектуальної власності в Україні підтверджує, що хоча рівень порушень залишається високим, останнім часом відбувається помітна активізація процесів охорони інтелектуальної власності.

Дані Міністерства внутрішніх справ України свідчать, що за 9 місяців 2001 р. серед перевірених 12 тис. підприємств у різних регіонах України на кожному другому з них виявлено порушення встановленого законодавством України порядку тиражування й розповсюдження об'єктів інтелектуальної власності. Міністерством порушено 221 кримінальну справу, зокрема 63 - за порушення авторських і суміжних прав, тоді як за весь 2000 р. виявлено лише 19 таких злочинів. Понад 4200 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності. Припинено незаконну діяльність 16 «підпільних» цехів, що займалися виробництвом і розповсюдженням контрафактної продукції. У правопорушників вилучено 257 тис. відеокасет, 235 тис. аудіокасет і 217 тис. компакт-дисків (загалом - 709 тис. одиниць) на загальну суму 7,8 млн. грн.

Можливі розв'язання існуючих проблем.

Забезпечення міжнародних-правових умов.

До кінця 2002 р. бажано завершити процес ухвалення законодавчих актів (включаючи внесення змін і доповнень до чинних законів), які привели б українське законодавство у відповідність із вимогами Угоди ТРІПС, що є однією з ключових умов вступу України в СОТ.

Одночасно треба доповнити діючу Програму інтеграції України в Європейський Союз у частині уточнення інституційних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації заходів, спрямованих на охорону інтелектуальної власності.

Потрібно вивчити питання про доцільність приєднання України до низки міжнародних конвенцій і договорів, зокрема до Мадридської угоди 1891 р. про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, указань походження товарів (у редакції Стокгольмського акту 1967 р.); Лісабонської угоди про захист назв місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 р.; Брюссельської конвенції про поширення несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.; Договору про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT) 1989 р.; Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р.; Євразійської патентної конвенції (ЄПК) 1994 р. До речі, щодо останньої на «круглому столі» розгорнулася гаряча дискусія. Категорично проти ратифікації ЄПК виступило ряд учасників, зокрема патентні повірені, чию думку озвучила Т. Кукшина.

Важливо також вивчити питання про доцільність розробки довгострокової (на п'ять років) програми співробітництва з Європейським патентним відомством і Відомством з гармонізації на внутрішньому ринку (товарні знаки ЄС). Треба розробити комплекс довгострокових заходів щодо адаптації національної патентної системи до параметрів європейської патентної системи та європейської системи товарних знаків.

На основі активної участі в роботі Світової організації інтелектуальної власності в питаннях охорони інтелектуальної власності в мережі Інтернет, у сферах біотехнології, фольклору, традиційних знань, потрібно буде внести відповідні доповнення до Програми розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001-2004 рр., спрямовані на підготовку нормативно-правових актів у цих сферах.

Аналогічним чином, слід внести в перелік актів законодавства України, щодо яких необхідна адаптація до законодавства ЄС, нормативні документи ЄС із питань охорони інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві, мережі Інтернет.

Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля.

У цій сфері пріоритет номер один - прискорення ухвалення Книги IV «Інтелектуальна власність» нової редакції Цивільного кодексу України, проведення роботи щодо ліквідації неузгодженостей між окремими нормативно-правовими актами з питань інтелектуальної власності.

Практично перезрілим є питання ухвалення закону про створення Патентного суду України як органу спеціальної компетенції, уповноваженого розглядати спірні питання в сфері інтелектуальної власності в порядку адміністративного судочинства, зокрема питання захисту від недобросовісної конкуренції, пов'язані з правами інтелектуальної власності.

Фахівці підтримують ідею внесення змін у Закон України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі», Кримінальний кодекс України стосовно кримінальної відповідальності за подачу заявок на винаходи в інші держави до подачі їх у національне патентне відомство.

З іншого боку, треба внести зміни в чинне Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, спростити діючі реєстраційні процедури та зменшити розмір плати за реєстрацію до розміру, що відповідає реальним витратам на таку реєстрацію або продовження її терміну (на сьогодні ця сума коливається в діапазоні $100-400).

Слід було б забезпечити до кінця 2002 р. підготовку законопроектів щодо: охорони комерційної таємниці, включаючи питання ноу-хау; правової охорони раціоналізаторських пропозицій; трансферу технологій (включаючи регулювання питань патентування винаходів за кордоном, питання передачі технологій при виїзді фізичних осіб за кордон); оцінки інтелектуальної власності; а також розробити методику оцінки вартості прав інтелектуальної власності.

До цього треба додати, що під час дискусії на «круглому столі» перший заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності В. Жаров висловився за ухвалення спеціального законодавчого акта з питань службових винаходів, тобто винаходів, зроблених при виконанні працівником своїх службових обов'язків. Одночасно він виступив за повернення до розгляду питання про захист авторів наукових відкриттів у рамках підготовки нової редакції Цивільного кодексу України. Організація управлінняй розвиток інфраструктурив сфері охорони інтелектуальної власності.

Важливими завданнями в цій галузі є забезпечення належного рівня координації діяльності міністерств і відомств шляхом регулярного проведення засідань Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також ухвалення постанови про створення в міністерствах і відомствах структурних підрозділів із питань інтелектуальної власності.

Водночас треба зробити упор на впровадженні сучасних технологій управління процесами охорони інтелектуальної власності. Цьому сприяло б створення централізованого комп'ютерного банку даних щодо фірмових найменувань, зареєстрованих на території України; впровадження новітніх інформаційних технологій, зокрема щодо патентної бібліотеки громадського користування. За інформацією голови Державного департаменту інтелектуальної власності М.Паладія, департамент впритул займається питанням створення Інтернет-біржі, у рамках якої передбачається електронний доступ до баз даних про винаходи.

Необхідні заходи щодо розширення мережі регіональних організацій у сфері надання широкого комплексу послуг у сфері охорони інтелектуальної власності за участю Всеукраїнської асоціації патентних повірених, Товариства винахідників і раціоналізаторів України, із співробітництвом, у разі потреби, - з регіональними відділеннями Торговельно-промислової палати України. Необхідно також розробити заходи для приведення національної статистики щодо інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними стандартами в цій сфері.

Тим часом зарубіжний досвід свідчить, що створити ефективну систему охорони інтелектуальної власності, спираючись винятково на державні структури, неможливо. Тож власникам інтелектуального продукту (юридичним і фізичним особам), а також творчим спілкам України важливо активізувати процес створення недержавних організацій із питань охорони інтелектуальної власності, а найпотужнішим із них - вивчити питання про вступ у відповідні міжнародні недержавні організації.

Нарешті, у цій сфері необхідно вжити заходів щодо врегулювання питань «інтелектуальної спадщини» колишнього СРСР.

Захист прав власників і споживачів від недобросовісної конкуренції.

У цій царині слід надати Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України відповідні повноваження для ефективного захисту споживачів від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням товарних знаків й інших об'єктів інтелектуальної власності. Водночас, підкреслив у своєму виступі перший заступник голови Антимонопольного комітету України О.Мельниченко, відповідальність за проведення заходів боротьби з недобросовісною конкуренцією не повинна розпорошуватися на багато відомств. Таким чином, функції Держкомстандарту в цій сфері мають обмежуватися захистом прав споживачів і не повинні обмежувати роль Антимонопольного комітету.

Необхідно також ужити заходів для посилення координації діяльності органів виконавчої влади, зокрема правоохоронних органів, із метою створення цілісної системи забезпечення (інформаційного) дотримання законодавства про охорону інтелектуальної власності.

Удосконалення економічних важелів охорони інтелектуальної власності.

Ці питання вимагають найпильнішої уваги, позаяк обумовлюють масовість і сталість порушень прав інтелектуальної власності. Без розв'язання цих проблем (а вони найтіснішим чином пов'язані з питаннями доходів населення, реальної заробітної плати в країні) і розраховуючи винятково на каральні заходи доведеться зробити те, що афористично змалювала під час дискусії на «круглому столі» керівник юридичного департаменту Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати Н. Котигоренко - «закупити в Китаї дешеву арматуру й усім поставити грати на вікна». Не можна не погодитися з її думкою про те, що багато громадян України просто фінансово «не потягнуть» придбання ліцензованих продуктів, отже потрібна технічна й фінансова допомога в розв'язанні цієї проблеми.

Треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень. Зокрема, назріли питання про створення Фонду сприяння патентуванню українських винаходів за кордоном, із його частковим фінансуванням із Державного бюджету в рамках окремої статті бюджетних видатків на охорону інтелектуальної власності.

У Державному бюджеті слід передбачити й належне фінансування видатків на розвиток інфраструктури охорони інтелектуальної власності, модернізацію технічної бази державних установ цієї сфери та озброєння їх новітніми інформаційними технологіями.

У контексті цієї категорії проблем досить актуально прозвучало зауваження керівника Центру інтелектуальної власності й передачі технологій президії НАН України Ю.Капиці про невирішеність в Україні питання щодо порядку й ефективного регулювання розмірів винагороди авторам винаходів, через що «винаходити в Україні невигідно».

Висновки

Отже, незважаючи на труднощі та протиріччя, в Україні буде досягнуто певних конкретних результатів щодо оновлення та захисту прав інтелектуальної власності. Разом з тим буде досягнуто високих результатів на шляху набуття Україною членства у світовій організації торгівлі. При цьому, на мою думку, розбудова системи інтелектуальної власності, забезпечення її відповідним нормам і стандартам стає важливим напрямом налагодження ринкових відносин як всередині країни, так і поза її межами.

За швидкоплинних та жорстоких умов суперництва здобути власну нішу на світовому ринку можна тільки завдяки продукції, яка спроможна забезпечити найкращі технічні та споживчі характеристики, захищена патентом або вироблена за ліцензією.

Ліцензійна продукція в Україні відносно всієї промислової продукції має неприпустимо низький рівень - 0,8% від загального обсягу відвантаженої продукції.

Я вважаю, щоб отримати суттєву підтримку фінансової, наукової, освітньої та іншої сфери досліджень та розробок з боку національних підприємств з приватною та колективною власністю, необхідно у підприємців створити зацікавленість у вагомих інноваційних проектах. У найкращому випадку такі підприємства будуть орієнтовані на придбання закордонних ліцензій, у інших випадках вони вимушені займатися виробництвом застарілої продукції.

Занепад патентної активності неодмінно призводить до небажаних структурних зрушень: зростає та стає переважною питома вага незначущих винаходів, які за технічним рівнем наближаються до корисних моделей, впровадження яких дозволяє покращити лише технології незначного рівня науко ємності.

Певної позитивної перспективи щодо приєднання до Світової Організації Торгівлі можна очікувати з боку окремих сільськогосподарських підприємств, особливо тих, які орієнтовані на виробництво традиційних для України або екологічно чистих продуктів.

З огляду на досвід вступу в СОТ країн з перехідною економікою наріжним каменем у переговорному процесі щодо вступу України до СОТ є те, що в країні практикуються такі протекціоністські заходи як надання податкових пільг і адресних дотацій підприємствам, що беруть участь у міжнародній конкуренції, а в країнах СОТ - субсидування загальногалузевих програм. Оскільки Україна ще не є членом СОТ, у неї є запас часу, щоб плавно трансформувати допомогу в сучасну й ефективну систему субсидій, гармонізовану з міжнародними та європейськими вимогами.

Підсумовуючи, слід відзначити, що Уругвайський раунд відкрив новий етап розвитку багатосторонньої системи світової торгівлі, а підписана 15 квітня 1994 року під час світової конференції в Марракеші (Марокко), в якій брали участь делегації 147 держав і понад ЗО міжнародних організацій (у тому числі ООН, МВФ тощо). Марракеська угода про заснування СОТ заклала правову основу нової міжнародної організації.

Щодо просування процесу вступу України до СОТ, то Україна вже погодила умови вступу та підписала двосторонні протоколи з доступу до ринків товарів і послуг з 30-ма країнами. Нині тривають переговори стосовно узгодження свого вступу до СОТ зі Сполученими Штатами Америки, Австралією, Китаєм, Японією й іншими країнами. "Точкою прориву" в процесі приєднання України до СОТ має стати підписання Протоколу з доступу до ринків товарів і послуг із Сполученими Штатами Америки. З цією країною мають бути узгоджені п'ять проблемних позицій, які стосуються оподаткування, діяльності спеціальних економічних зон, прав інтелектуальної власності, санітарних і фітосанітарних норм, а також технічних бар'єрів у торгівлі. інтелектуальний власність законодавство

На сьогодні законодавство України у сфері інтелектуальної власності охоплює всі загальновідомі об'єкти права інтелектуальної власності і в цілому відповідає міжнародним нормам.

Разом з тим реальні функціонування системи інтелектуальної власності Україні викликають багато нарікань. Спираючись на неї, майже неможливо забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, залучити інвестиції до інноваційних проектів, захистити національного виробника на зовнішньому, полегшити тиск іноземних товарів на внутрішньому ринку, покласти край торгівлі контрафактною продукцією.

Для розбудови інтелектуальної власності необхідні такі ресурси: час, кадри, довіра або навіть і прихильність з боку значної кількості міжнародних організацій і потенційних інвесторів. Матеріальні ресурси, у тому числі бюджетні кошти та гроші у вигляді різного виду мита, зборів, допомоги потребують окремого розряду і окремих оцінок.

Размещено на Allbest.ru