Основні способи підроблення документів та техніко-криміналістичне їх дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВНІ СПОСОБИ ПІДРОБЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ТА ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

А.М. Лисенко

Підроблення документів та цінних паперів у сучасних умовах це доволі поширена протиправна діяльність (як комерційна, так і особиста), яка має ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 158; ч.3 ст. 160; ч.1 ст. 200; ст. 215; ч.2 ст. 223; ч.1 ст. 233; ст. 318; ст. 358; ст. 366; ч.1 ст. 409 і 149, ст. 209, 212, 258 КК України. За підроблення документів, зберігання, використання та їх збут передбачена кримінальна відповідальність, згідно зі ст.358 КК. Водночас це технологічно складна справа, яка вимагає від особи яка цим займається, відповідних "професійних" знань і навичок та необхідного технічного та технологічного обладнання і матеріалів - необхідних шрифтів, фарб, паперу тощо. Підроблення сучасних документів, виготовлених на державному поліграфічному підприємстві з використанням відповідних технологій та ступенів захисту, є занадто складною справою для осіб, які самотужки намагаються підроблювати документи. Тому повне підроблення бланків документів зустрічається доволі рідко (окрім підробки грошей), частіше бувають випадки відтворення бланків з тим чи іншим ступенем імітування справжніх бланків, або ж внесення відповідних змін та доповнень в реквізити дійсних документів.

Аналіз експертної практики свідчить, що найчастіше в підроблених документах та цінних паперах об'єктами підроблення є переважно елементи захисту бланків документів - водяні знаки, смуги безпеки, кольорові волокна, окремі елементи поліграфічного захисту, як найбільш відомі широкому загалу людей. Розглянемо основні способи таких підробок та їх характерні ознаки.

Підроблення водяних знаків. Для підроблення водяних знаків часто використовується відомий вже принцип зміни оптичної щільності паперу в місцях розташування псевдоводяного знаку. Відомі окремі випадки підроблення водяного знаку малюванням чи нанесенням необхідного зображення спеціально виготовленим кліше і розведеними фарбами на зразок цинкового чи титанового білила, або шляхом насичення і проникнення в товщу паперу мастильних, смолистих чи воскоподібних речовин. Така підробка може бути виявлена в світлі, спрямованому під кутом до об'єкта, по наявності окремих ділянок водяного знака, що відрізняються від основи і по-різному відбивають промені, по наявності сторонніх речовин. Такі водяні знаки у фільтрованих ультрафіолетових променях інтенсивно світяться.

Поширеним способом підроблення водяного знака є спосіб безбарвного вологого чи сухого тиснення, який може бути виявлений по наявності слідів тиснення або в процесі спеціального дослідження. Основним експрес-методом встановлення дійсності такого знаку є реакція 5-10 % лужного розчину. Підроблені водяні знаки, отримані способом тиснення, зникають, а справжні - виявляються більш чітко.

Більш досконалим способом безбарвного вологого чи сухого тиснення є покриття утворених знаків другим аркушем паперу. Для виявлення такого роду підробки водяного знаку необхідне ретельне дослідження паперу на просвіт, у фільтрованих ультрафіолетових променях, при цьому слід звертати особливу увагу на люмінесцентні й абсорбційні властивості такого знака, на наявність склейки декількох шарів паперу [19, с.328-329].

Можлива підробка водяних знаків і з використанням хімічних властивостей речовини, що використовується. Найбільш відомим варіантом такого способу підробки є нанесення так званого літографічного водяного знака з літографської форми. Літографія - це різновид плоского друку, за яким друкування здійснюється з літографського каменю, цинку, алюмінію тощо.

Крім того, для виготовлення підробленого документа може бути використаний папір з дійсного аналогічного документа. Для установлення факту підробки документа в цьому випадку необхідне дослідження ознак формування (монтажу) документа [4, с.83-84].

Підроблення смуги безпеки. Існують різні способи підроблення смуги безпеки в документах. Найбільш простим способом є імітація смуги малюванням, наприклад, графітним олівцем або розміщенням між двох шарів паперу смужки металізованого чи якого-небудь іншого схожого матеріалу. Іноді відтворюють не саму смугу, а наявні на ній додаткові елементи захисту - мікротекст, який друкують металізованою фарбою. Якщо смуга безпеки частково виходить на поверхню паперу, то зовнішні елементи смуги відтворюють наклеюванням фрагментів з фольги або локальним нанесенням металевого покриття з наступною імітацією додаткових елементів захисту різними способами [6].

Іноді смугу безпеки з дійсного документа, що вийшов з використання, поміщають у підроблений документ. У цьому випадку підробка може бути виявлена по наявності здвоєності аркушів паперу або невідповідності особливостей розташування смуги захисту в папір цього документа тощо. Практично не зустрічаються випадки відтворення смуги безпеки в повній відповідності з технологією, передбаченою для дійсних документів [20, с. 329-330].

Підроблення захисних волокон. Захисні волокна у підробленому документі можуть бути відтворені малюванням, шляхом наклеювання близьких по кольору і властивостях інших волокон, втисненням волокон у зволожений папір з наступною поверхневою обробкою паперу чи без такої. Бувають випадки виготовлення паперу з використанням в його структурі волокон, що мають усі властивості, характерні для дійсних документів.

Підробка захисних волокон може бути виявлена при дослідженні документа з невеликим збільшенням при звичайному освітленні та у фільтрованих ультрафіолетових променях за рахунок фіксації невідповідності фізичних властивостей використаних волокон та дійсних [18], [3].

Підроблення поліграфічного захисту. При підробленні документів та цінних паперів злочинці можуть використовувати різні способи друку від високого до глибокого, але найчастіше вони застосовують різні види плоского друку як найбільш доступного. Загальними ознаками цього способу друку, як вже зазначалось, є відсутність рельєфу в місцях розташування штрихів та незначна товщина барвного шару.

Якщо при виготовленні підробок використовувались кольорові лазерні чи струменеві принтери, кольорові ксерокси, то видимі неозброєним оком малюнки при дослідженні їх з використанням лупи чи мікроскопа являють собою сукупність різнобарвних крапок, які не відтворюють дрібні деталі зображення. Поряд з цим виявляються розбіжності барвного зображення окремих деталей та їх відтінків.

Підробка документів може здійснюватись з використанням окремих методів репрографії (фотокопіювального) з подальшим забарвленням контурних зображень або ж повного чи часткового малювання відповідного зображення [8].

З метою підвищення якості підроблених документів, злочинці все частіше змушені звертатись до комбінованих способів друку, у тому числі й до таких, що дозволяють імітувати деякі властивості високого друку або металографії. Наприклад, з використанням офсету чи будь-якого іншого виду плоского друку формується основне зображення. Потім кустарно виготовлена форма високого друку контактує не з майбутньою лицьовою частиною документа, а з його зворотною стороною. При цьому створюється рельєфна ілюзія, що має місце значний барвистий шар, властивий металографії. Іноді злочинці можуть використовувати й деякі види глибокого друку, які досить точно імітують металографічний друк. Розпізнати такі підробки можуть лише фахівці.

Технологію високого друку, на відміну від металографії, злочинці опанували більш досконало. Зазвичай реквізити підроблених документів виконуються цим способом друку, однак ознаки підробки проявляються в точності відтворення дрібних деталей зображення та в точності відтворення всього реквізиту у цілому.

Технології ірисового, орловського, металографічного багатобарвного друку та мікродруку в повному обсязі іншими методами не відтворюються, а тому знання ознак вказаних видів друку дозволяє досить швидко встановити підробку. Це стосується й інфрачервоного, ультрафіолетового та магнітного захистів, які також в повному обсязі не відтворюються, що дає можливість надійно захищати документи та ідентифікувати підробки [3], [14].

Оскільки підробити документи та цінні папери в повному обсязі без відповідного технологічного обладнання практично неможливо, то злочинці пішли по шляху зміни окремих реквізитів дійсних документів. Тому варто розглянути, які реквізити дійсних документів найчастіше підлягають змінам.

Встановлення факту зміни змісту та окремих реквізитів дійсних документів. Узагальнення експертної практики Київського НДІ судових експертиз за останні п'ять років свідчить, що об'єктами техніко-криміналістичного дослідження є найрізноманітніші документи, серед яких найчастіше зустрічаються такі: документи реєстрації транспортних засобів; документи, що посвідчують особу (паспорти, свідоцтва, посвідчення, трудові книжки, дипломи про освіту та інші); національні та закордонні грошові купюри (гривні, долари США, марки ФРН тощо); фінансові документи (угоди, накладні, платіжні відомості та доручення, податкові документи, векселі, касові чеки, акцизні марки тощо); окремі реквізити документів (папір, барвники, відбитки штампів і печаток, фотокартки, зміни тексту, час виготовлення чи нанесення реквізиту, спосіб виготовлення купюр, бланків, печаток і штампів; спосіб нанесення реквізитів та їх послідовність тощо). Враховуючи те, що організована злочинність активно діє в різних сферах економіки та бізнесу, то відповідно не виключається й активне використання нею підроблених документів при легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, при ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, при здійсненні операцій, пов'язаних з торгівлею людьми чи тероризмом тощо. Тому варто розглянути основні способи зміни первісного змісту дійсних документів з метою їхнього подальшого використання або приховування скоєного злочину. Узагальнення експертної практики свідчить, що зміст дійсний документів переважно змінюють шляхом підчищення, травлення, змивання, дописки. Розглянемо детальніше ці види підробки цінних паперів та документів суворого обліку.

Виявлення документів, змінених шляхом підчищення. Як відомо, підчищення - це механічне видалення окремих штрихів буквеного чи цифрового тексту з метою його зміни. Забарвлення штрихів при підчищенні, як правило, видаляється гумкою, дрібним наждаком чи гострим лезом ножа, бритви, голки тощо. Факт підчищення встановлюється на підставі сукупності ознак, які залишились від механічного впливу на документ та наявності штрихів первинного тексту, які не видалились. Основними ознаками механічного впливу на документ є: порушення структури поверхневого шару паперу (скуйовдженість волокон, утрата глянцю); зменшення товщини паперу в місцях підчищення; пошкодження ліній захисної сітки та відповідних граф документа; пошкодження прилеглих елементів знаків або штрихів тексту; розпливчастість барвної речовини в штрихах нових записів.

Ознаками, що свідчать про видалення штрихів первинного тексту, можуть бути часткові залишки барвника, які не відносяться до наявних записів та утворюють елементи або частки яких-небудь письмових знаків; залишки барвника, розташовані в слідах тиснення приладу для письма або в лініях ушкодження поверхні паперу; сліди тиснення первинного письмового приладу; зменшення товщини паперового шару по конфігурації елементів письмових знаків [9].

Ушкодження волокон паперу можна встановити, оглядаючи документ у кососпрямованому світлі через лупу. При цьому тінь, яку утворюють відшаровані волокна, вказує на місце підчищення. Окремі ділянки незначного механічного впливу і розволокнення поверхні паперу внаслідок дифузійного розсіювання світла можуть виглядати як матові плями на глянцевій поверхні. (Дифузія від лат. diffusio - поширення: взаємне поширення речовин газу, рідини, твердого тіла зумовлене тепловим рухом їхніх молекул). Порушення структури поверхневого шару паперу встановлюється також за допомогою мікроскопа. При цьому слід враховувати можливість розволокнення поверхні в процесі тривалого користування чи зберігання документа. Розволокнення може бути рівномірним по всій поверхні документа або локальним, наприклад, на згинах. Тому ймовірне місце підчищення необхідно порівняти з іншими ділянками документа. Скуйовдженість волокон паперу, як ознаку механічного впливу, досить важко знайти й зафіксувати в документах, виготовлених з надмірно волокнистого, низької якості паперу при загальній його потертості внаслідок тривалого користування.

Для маскування слідів механічного впливу на документ і відновлення втраченого глянцю поверхні бланка документа, підроблювач може пригладжувати скуйовджені волокна паперу яким-небудь предметом із рівною поверхнею. Нерідко це приводить до утворення слідів тиску, які виявляються на загальному тлі документа блиском і трасами від нерівної поліруючої поверхні.

Порушення загальної проклейки паперу можна виявити по розпливчастості чорнила в штрихах нових записів, виконаних на місці підчищення, та по глибині їхнього проникнення в товщу паперу. Розподіл барвника на папері досліджується за допомогою лупи чи мікроскопа. При цьому слід враховувати, що ступінь проникнення чорнила в товщу паперу і розпливчастість при нанесенні нових штрихів залежать від стану поверхні й проклейки паперу, від кількості та якості барвника, що входить до складу чорнил. Тому приведені ознаки встановлюються при порівнянні первинних записів та записів, нанесених на ділянці можливого підчищення.

Унаслідок механічного видалення поверхневого шару паперу місця підчищення мають меншу щільність, що досить легко встановлюється при огляді документа в минаючому світлі (на просвіт), оскільки папір стає тоншим, а тому і більш прозорим. Підчищення на папері, де паперова маса і наповнювачі розподілені нерівномірно (хмарний папір), виявляються шляхом порівняння з іншими частинами документа і оцінюються в сукупності з іншими ознаками підчищення. Для встановлення ознак підчищення штрихів окремих букв або цифр варто користуватись мікроскопом.

Ушкодження захисних сіток, бланкових ліній і прилеглих штрихів може бути виявлено неозброєним оком, а також за допомогою лупи чи мікроскопа.

При дослідженні місць підчищення варто звертати увагу на те, що чорнила проникають у більш глибокі шари паперу, тому видалення їх механічним способом супроводжується значним руйнуванням паперового шару або залишками барвника первинних записів. Це залежить від властивостей паперу, чорнил та будови приладу для письма. Залишки барвної речовини, видаленої підчищенням, можуть бути виявлені за допомогою мікроскопа 10-40-кратного збільшення. Сліди тиску письмового приладу на папір виявляються оглядом обох сторін документа при косо спрямованому світлі [21, с. 32-44].

Виявлення документів змінених шляхом травлення чи змивання штрихів тексту. Травленню, зазвичай, піддаються різні реквізити дійсних документів з метою подальшої їх зміни. Переважно це записи та відбитки печаток і штампів у документах, що посвідчують особу, атестатах, трудових книжках, листках непрацездатності, довідках, дорученнях, платіжних відомостях, документах щодо ухилення від сплати податків, відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, незаконних угодах, пов'язаних з працевлаштуванням людей за кордоном, тощо [10].

У результаті травлення знебарвлення штрихів у документі може бути повним або частковим. В останньому випадку в штрихах залишається барвник, який не вступив у реакцію з речовиною, що знебарвлює, тому первинні штрихи виявляються при простому огляді документа чи мікроскопічному дослідженні. Вибір реактиву для травлення залежить від барвника, який застосовувався при виготовленні документа, оскільки різні барвники знебарвлюються лише певними реактивами. Наприклад, для травлення одного запису послідовно можуть застосовуватись різні реактиви. Також слід мати на увазі, що сам процес травлення залежить від концентрації реактиву, його температури, тривалості травлення, давності нанесення штрихів, якості паперу тощо. При цьому барвна речовина штрихів не видаляється з документа, а стає лише невидимою, в той час як при змиванні речовина штрихів видаляється за допомогою різних розчинників: води, спирту чи водно-спиртових сумішей.

При першочерговому огляді документів слідчі повинні звертати увагу на такі основні ознаки травлення документів:

• порушена проклейка паперу, внаслідок чого папір робиться пористим, гігроскопічним. На загальному тлі місце впливу реактиву виглядає матовою плямою, яку легко виявити при боковому освітленні, а в нових записах, виконаних чорнилом, спостерігається розпливчастість штрихів;

• внаслідок дії хімічних реактивів в місцях травлення змінюється колір та відтінки паперу. Він може набувати жовтуватого забарвлення, світлішає колір захисної сітки, бланкових ліній, прилеглих записів. Це особливо помітно на папері, який містить великий відсоток деревини;

• на місцях травлення, внаслідок дії реактивів, папір стає тендітним, крихким, іноді виявляються тріщини, помітні на просвіт;

• змінений колір штрихів записів, виконаних на місці травлення. Якщо реактиви для травлення не були ретельно змиті, то речовина, що знебарвлює, проникає в товщу паперу та взаємодіє з барвником нових записів, частково змінюючи колір штрихів чи знебарвлюючи їх;

• залишки штрихів первинних записів, які не повністю знебарвились, набувають блідого, жовто-бурого, червонуватого забарвлення. Їх виявляють шляхом мікроскопічного дослідження, посиленням контрасту, кольоровим діленням, дослідженням в УФ- та ІЧ-променях;

• при опроміненні місць травлення УФ- променями колір люмінесценції, у порівнянні з іншими частинами поверхні документа, різниться, оскільки зміни, які відбулись в структурі паперу внаслідок дії речовини, що знебарвлює, впливають на люмінесценцію паперу. У місцях травлення люмінесценція відрізняються кольором, інтенсивністю світіння від люмінесценції іншої поверхні документа;

• кисле чи лужне середовище в місцях вірогідного травлення, виявляється шляхом застосування різних індикаторів паперу. Отримані результати необхідно порівнювати з аналогічним дослідженням контрольних ділянок того ж самого документа [22, с.44-62].

Таким чином, перераховані ознаки травлення характеризують результат впливу на документ будь-якої речовини, в тому числі і тих, що використовуються для змивання записів. Такі ознаки, як тріщини на папері, зміна кольору захисної сітки, бланкових ліній, прилеглих записів і нових записів, слід вважати специфічними ознаками травлення.

При змиванні штрихів первинних записів в документах, поряд з перерахованими ознаками травлення, виявляються також плями від розпливчастості барвника первинних записів. Зумовлюється це тим, що при змиванні частина барвника первинних штрихів видаляється з документа, а частина - внаслідок пористості паперу та видалення речовин, що проклеюють папір, проникає в глиб паперу, утворюючи більш-менш пофарбовану пляму. Якщо в штрихах містилося кілька барвників, то вони можуть утворити кілька таких зон. При опроміненні такого документа ультрафіолетовими променями чітко виявляються зони поширення речовини, яка проклеювала папір, і барвників видалених первинних записів [15].

Виявлення документів, змінених шляхом дописки. Зазвичай допискою називають зміни первинного змісту документів, при якому нові записи чи штрихи окремих елементів букв, цифр вносяться на вільні місця документа, між рядками, словами й окремими письмовими знаками або ж внесення в змістовний текст окремої букви, слова, цифри, декількох записів, що змінюють зміст написаного [11].

Різновидом дописки може бути домальовування і вставка. Домальовування передбачає зміну окремих букв або цифр шляхом доповнення окремих штрихів, що змінюють колишні букви чи цифри на інші, наприклад, цифри 3 на цифри 8 чи 9, букви о на букви а, в, д, р тощо. Вставкою називається додавання слова чи цифри над рядком, чи під рядком на вільному місці в рядку. Дописка, як правило, виконується аналогічним письмовим приладом та відповідними чорнилами так, щоб вона не впадала в очі. Однак ознаки дописки в більшості випадків удається знайти, тому що відтворити попередні умови виконання тексту в документі практично неможливо.

Попередній огляд документа з метою виявлення ознак дописки варто починати з вивчення змісту записів, їхнього розміщення по відношенню один до одного, до ліній типографських граф та країв документа. Вивчаючи зміст документа, необхідно звертати увагу на загальний значеннєвий зв'язок його частин, включаючи зміст відбитків печаток і штампів, підписів, резолюцій, дат і інших записів на обох сторонах документа. Неузгодженості, суперечності змісту документа вказують на зміну його змісту. Якщо дописка не була передбачена заздалегідь, то її можуть зробити на вільній від тексту ділянці документа, тому в дописаних записах спостерігається інше, в порівнянні з основним текстом, розміщення букв, слів, цифр. Залежно від розміру місця, записи бувають більш стиснутими, можуть мати скорочення слів, різне розміщення знаків щодо ліній граф та країв документа, скривлення лінії письма тощо. Якщо дописку та основний текст документа виконували різні особи, то обов'язково будуть розходження в ознаках почерку, що також свідчить про внесення змін в документ.

Факт дописки встановлюють також шляхом технічного дослідження властивостей речовини штрихів та особливостей письмового приладу. Неоднаковий склад чорнил та їхнього кольору, здатності відображати і поглинати ультрафіолетові, інфрачервоні промені, різний колір та інтенсивність люмінесценції, як правило, свідчать про внесені в документ зміни.

Ознаками дописок в тексті документів можуть бути:

• розбіжності в кольорі й барвному відтінку штрихів - встановлюється в процесі огляду документа методом видимої спектроскопії та візуального кольорового ділення;

• розходження в поглинанні інфрачервоних променів (700-1200 нм). Слід зазначити, що більшість органічних барвників, що застосовуються при виготовленні чорнил, туші, стрижнів олівців, кольорової фарби копіювального паперу і машинописних стрічок - прозорі для інфрачервоних променів. А такі речовини, як графіт, сажа, на базі яких виготовляються барвні речовини чорних копіювальних паперів, машинописних стрічок, типо- графських фарб, не прозорі для цих променів. Наприклад, якщо первинний текст виконаний чорним чорнилом, виготовленим на базі кислотних барвників, а дописування зроблено тушшю (чи навпаки), дослідження в інфрачервоній зоні спектра дасть різні результати. У той самий час, прозорість барвної речовини штрихів в інфрачервоних променях залежить не тільки від природи самої речовини, але і від щільності її в штрихах. Чим більша щільність (густота) речовини в штрихах, тим у більш далекій зоні інфрачервоної області спектру вони будуть прозорі. Ця обставина враховується при оцінці розбіжностей, отриманих дослідженням в інфрачервоних променях. Порівнюватись можуть також і штрихи з однаковою концентрацією барвної речовини в них шляхом застосування електронно- оптичного перетворювача та світлофільтрів ЧС-19, ІЧС-2, ІЧС-3;

• розбіжності в поглинанні ультрафіолетових променів встановлюються дослідженням різних часток документа у відбитих ультрафіолетових променях. При цьому одноколірні кольорові чорнила, але виготовлені на базі різних барвників, можуть неоднаково поглинати ультрафіолетові промені. По-різному поглинають їх також графіт і барвні речовини копіювального паперу. Дослідження спектрів поглинання в ультрафіолетовій зоні дозволяє диференціювати барвну речовину штрихів, вибрати ефективну зону для фотографування. Якщо спектр поглинання штрихів не вивчений і об'єкт фотографується при довільно обраних умовах, то оцінювати отримані результати слід дуже обережно;

• розбіжності в люмінесценції штрихів встановлюється дослідженням люмінесценції у видимій та ближній до неї інфрачервоній області спектра, а також адсорбційно-люмінесцентним методом. Одноколірні штрихи можуть містити барвники, що мають різні люмінесцентні властивості: одні люмінесціюють, при цьому слід звертати увагу на спектральну область люмінесценції (інтенсивність і колір світіння), інші - не люмінесціюють [1].

Дописка може бути встановлена також спостереженням і фотографуванням люмінесценції в далекій червоній і ближній інфрачервоній зонах спектру. Багато органічних барвників, що входять до складу речовин, що застосовуються як матеріали для письма (чорнило, туш, олівці, копіювальний папір, машинописна стрічка) люмінесціюють у зазначених зонах. Інтенсивність люмінесценції може мінятися залежно від складу речовини, наявності домішок, концентрації барвника в штрихах і умов збереження документа. Так, домішки можуть гасити люмінесценцію штрихів. При досить великій щільності барвника в штрихах люмінесценція стає також менш інтенсивною і може цілком зникнути. Унаслідок цього до оцінки розходжень, отриманих у результаті вивчення люмінесценції, треба підходити обережно, особливо якщо запитання стосується встановлення дописок окремих штрихів у буквах і цифрах. Вивчаючи дописки, необхідно порівнювати штрихи з однаковою інтенсивністю забарвлення. Як правило, порівнюють первинні і наступні записи, а виявлені ознаки оцінюються в сукупності з іншими.

Дописка може бути встановлена також дослідженням люмінесценції штрихів, методом вологого копіювання на полівінілхлоридну плівку. При адсорбуванні штрихів на полімерну плівку збільшується інтенсивність люмінесценції барвних речовин. Цей метод найбільш ефективний для диференціації паст кулькових ручок. Одноколірні пасти, що мали неоднаковий хімічний склад, розрізняються по кольору барвної речовини у відбитку та кольорі люмінесценції [23, с.5-32]

Близька до поняття дописки і так звана переробка документа, тобто виконання одних записів поверх інших. Факт переробки первинних записів досить легко встановлюється мікроскопічним дослідженням документа, кольоровим діленням штрихів, методом фотографічного виключення тощо. Однак труднощі можуть виникнути при визначенні послідовності виконання записів, які з них були первинними. З цією метою вивчаються властивості штрихів первинних і наступних записів, які порівнюються з властивостями штрихів змінених записів. Збіг властивостей одних штрихів і розбіжності інших дають підстави для висновку про те, який запис був первинним.

Окрім того, необхідно вивчати ознаки в місцях перетинання штрихів у зміненому записі з метою встановлення послідовності їхнього нанесення.

Виявлення заміни фотокартки в документах, що посвідчують особу. Узагальнення експертної практики свідчить, що заміна фотокартки є досить розповсюдженим способом підробки документів, що посвідчують особу, переважно паспортів. Це стосується в першу чергу осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з метою легалізації своєї діяльності; використовують завідомо підроблені документи для набуття тих чи інших прав або звільнення від обов'язків, для вчинення більш тяжких злочинів, наприклад, розкрадання чужого майна шляхом шахрайства, самовільного присвоєння владних повноважень, при ризикованих операціях, пов'язаних з торгівлею людьми чи тероризмом тощо [12]. Зазвичай, в старих зразках документів фотокартки кріпляться за допомогою клею чи металевих скріпок, або обома способами одночасно, а також можуть покриватись захисною ламінованою плівкою. Фотокартки в документах фіксуються також мастильними чи конгревними печатками або ж обома разом. (Конгрев - нанесення тисненням рельєфного зображення на палітурки та інші поліграфічні вироби). Під ламінованою плівкою фотокартки печатками можуть і не скріплюватися. Незначним елементом захисту документу, що посвідчує особу, може бути напис прізвища, імені та по-батькові на зворотному боці фотокартки.

Найбільш поширеними є два способи підробки документів, які передбачають в одному випадку повну заміну фотокартки, в іншому - часткову. При повній заміні видаляється уся фотокартка, при частковій замінюється тільки та її частина, що несе зображення власника документа, при цьому підроблювачі прагнуть зберегти фрагменти відбитків печаток на первинній фотокартці.

При візуальному огляді документа слід звертати увагу на такі ознаками, які можуть вказувати на повну або часткову заміну фотокартки в них, а саме:

• невідповідність тексту і незбіжність між частинами відбитків мастильної і конгревної печаток, які розташовані на фотокартці і на бланку документа;

• неправильна форма, неоднакові розміри друкованих знаків, нерівномірні відстані між ними, зрушення, нахили і нерівномірність ширини штрихів у відбитку гумової чи конгревної печатки на фотокартці. При цьому варто мати на увазі, що навіть у дійсних відбитках печаток та їхня частина, яка постійно припадає на фотокартку, деформується більше через те, що фотокартка і сторінка документа розташовані не на одній площині, а тому тиск печатки на фотокартці більший чим на сторінці документа;

• ознаками заміни фотокартки можуть бути сліди попередньої підготовки розміщення зображення відбитка печатки олівцем, а також перекриття фотокарткою деякої частини відбитка печатки на бланку документа;

• ознакою заміни фотокартки в документі може бути розходження (візуальне або видимої люмінесценції) загального тону паперу в цілому та у місці під фотокарткою. При тривалому користуванні документом та активному впливі на нього навколишнього середовища, розміри справжньої фотокартки можуть відповідати або бути дещо більшими чи меншими тонової плями. Це легко встановити, наклавши дійсну фотокартку на тонову пляму, водночас, якщо розміри фотокартки значно менші за розміри тонової плями, то в будь-якому випадку вона замінювалась.

При заміні приклеєної фотокартки ознаками можуть бути:

• розходження в кольорі (відтінку) видимої люмінесценції клейової речовини на різних ділянках зрізу фотокартки, що виникають внаслідок її переклеювання і застосуванням клею, неоднорідного по складу з попереднім;

• ушкодження на документі захисної сітки, типографського тексту, рукописного тексту на зворотному боці фотокартки та зменшення товщини паперу під фотокарткою;

• зміна видимої люмінесценції аркуша документа внаслідок обробки його парою чи рідиною з метою видалення первинної фотокартки.

Якщо для кріплення фотокартки використовувались металеві скріпки, то ознаками заміни фотокартки можуть бути такі характерні ознаки:

• ушкодження скріпок і паперу в місцях скріплення фотокартки у вигляді слідів тиску, деформації, проколів, розривів тощо, що виникають від дії інструментів при її заміні;

• здвоєні втиснені сліди на другій сторінці документа від дії скріпок, установлених з деяким зсувом від попереднього положення;

• наявність слідів корозії на аркушах документа і відсутність їх на скріпках.

Документи, захищені ламінованою плівкою, також можуть мати ознаки її ушкодження при заміні фотокартки. Характерними ознаками можуть бути такі:

• при частковій заміні плівки, зазвичай, вирізають плівку по периметру фотокартки, з метою її заміни;

• при повній заміні ламінованої плівки можуть бути наступні ознаки:

• наявність складок паперу на зворотному боці аркуша документа;

• ушкодження фонової сітки і залишки вилученої ламінованої плівки;

• відмінності наявної захисної плівки від попередньої по товщині, характеру малюнку, люмінесценції;

• відсутність на плівці чи невідповідність у виконанні перфораційного номера паспорта;

• зміна видимої люмінесценції документа внаслідок обробки його парою чи рідиною з метою відшарування первинної плівки;

• у новітніх вітчизняних та закордонних паспортах ряду країн плівка вшивається в бланк паспорта, а тому видалення її з місця зшивки свідчить про її заміну;

• ознакою часткової заміни фотокартки є наявність лінії розрізу між частинами фотокартки чи між верхнім і нижнім її шаром. У першому випадку лінія роз'єднання утворюється внаслідок монтажу фотокартки з двох чи трьох частин. Наприклад, частина фотокартки з відбитком печатки зберігається на документі, а інша її частина видаляється і замінюється новою. Для маскування лінії роз'єднання фотокартку розрізають по напрямах дуги зовнішньої окружності печатки. У другому випадку, фотокартка не відклеюється від сторінки документа, а видаляється відшаруванням чи зрізуванням верхнього шару із зображенням особи власника документу. Нова фотокартка також розщеплюється (роз'єднується) і її тонший верхній шар із зображенням наклеюється на нижній шар первинної фотокартки. Такий монтаж фотокартки може бути виявлений по наявності клею між її верхнім і нижнім шаром, по нерівномірності товщини фотокартки, по розходженню у форматі верхнього і нижнього шару фотокартки, а також по різному кольору люмінесценції клею на окремих ділянках чи по краях фотокартки [24, с. 150-175].

Перелічені ознаки заміни фотокартки можуть бути встановлені також іншими методами дослідження документа, а саме: у відбитому, кососпрямованому і минаючому світлі, у минаючих ІЧ- променях, дослідженням у променях видимої люмінесценції.

Виявлення підробки документів шляхом монтажу.

Інколи підробка документа може відбуватись шляхом його монтування із окремих складових частин або окремих чистих аркушів іншого документа такого ж зразка з подальшим наповненням його новим змістом [13].

Особливими ознаками, які вказують на монтаж документа можуть бути:

• розбіжність нумерації аркушів, серії й номеру документа на аркушах;

• розбіжність у формі аркушів;

• наявність додаткових проколів від металевих скріпок чи голки, якщо аркуші прошивались;

• розбіжності в кольорі, відтінку паперу і друкованих фарб на аркушах документа;

• розбіжності в кольорі, відтінку, інтенсивності люмінесценції паперу, друкованих фарб, захисних ниток;

• розбіжності в змістовній стороні тексту документа (почерк, різна барвна речовина, різні друкуючі шрифти) тощо [5, с.24-29].

Вказані ознаки заміни аркушів документа можуть бути встановлені при огляді документа та дослідженні його у відбитому світлі чи спостереженням в спектрі видимої люмінесценції.

Виявлення документів, підроблених шляхом нанесення недійсних відбитків печаток і штампів. Обов'язковими реквізитами офіційних документів є відбитки печаток і штампів. Штампи і печатки - це спеціальні прилади (форми), на яких міститься рельєфне або заглиблене дзеркальне відтворення текстів, знаків, малюнків та інших позначок для отримання відбитків на папері, нетканих матеріалах, металі, сургучі, воску тощо. Штампи і печатки бувають двох видів: ті, що використовуються для посвідчення документів, їх офіційного характеру. Це штампи і печатки із найменуванням та іншими реквізитами підприємства, установи, організації. Частина з них містить зображення герба (гербова печатка); * штампи і печатки, що використовуються для посвідчення певних фактів, що мають юридичне значення, для пломбування приміщень, вантажів, поштових відправлень, для посвідчення оплати грошових коштів тощо. Офіційними є печатки і штампи, які посвідчують факти, що мають юридичне значення, або використовуються для посвідчення таких фактів підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами-підприємцями, приватними нотаріусами та іншими особами, які мають право видавати чи посвідчувати такі документи [17, с. 708]. Отже, нанесення відбитків печаток і штампів на документи є підтвердженням офіційного характеру документів, посвідченням викладених у них даних чи фактів, та засобом захисту від підроблювання. Виготовлення недійсних (фальшивих) печаток і штампів - це незаконне виготовлення форм (кліше) з рельєфним чи заглибленим дзеркальним відображенням текстів, знаків, малюнків та інших позначок (повне виготовлення) або внесення змін у справжні штампи і печатки, які спотворюють зміст реквізитів, що містяться в них.

За цільовим призначенням печатки поділяються на гербові та прості, а штампи - на кутові (бланкові) та прості. Зазвичай вони виготовляються відповідно до зразків (ескізів), представлених замовником, з каучуку чи металу в штемпельно-граверних цехах, майстернях за наявності відповідного дозволу органу внутрішніх справ. Інші штампи та вироби - це пломбіри, факсиміле, штемпелі без найменування організації чи зі скороченим найменуванням замовника, "браковочні" штампи і клейма, металеві печатки для опечатування шаф, штампи-бірки на продукцію, підписні штампи, штампи вхідної і вихідної пошти, інвентарні штампи для бібліотек та інші - виготовляються без дозволу органів внутрішніх справ, але обов'язково за офіційним зверненням керівників підприємств, установ, організацій.

Печатками із зображенням державного герба користуються тільки державні органи, установи, підприємства та організації, які можуть мати тільки по одному екземпляру гербової каучукової чи металевої печатки. У виняткових випадках виготовлення додаткових гербових печаток допускається з дозволу органів центральної виконавчої влади. Водночас окрім гербових печаток вони можуть замовити і прості печатки, в яких містяться емблеми, товарні знаки або інші графічні зображення, які передбачені статутом чи положенням про організацію.

Виготовлені печатки і штампи з найменуванням організації підлягають суворому обліку та контролю, за їх збереження відповідають керівники. Печатки та штампи, які втратили свою юридичну силу, здаються для знищення в органи внутрішніх справ, про що останні видають квитанцію, на звороті якого нанесені їхні відбитки. Видача нових печаток (штампів), виготовлених у зв'язку із втратою своїх властивостей чи перейменуванням установи, провадиться тільки після знищення попередніх. Якщо печатки (штампи) виготовляються на заміну загублених, вони повинні мати в тексті літеру "Д" (дублікат).

Гербові печатки можуть бути тільки круглої форми, прості печатки - круглої чи трикутної форми, а штампи - прямокутної форми. Державні організації, що мають свій рахунок у банківських установах, незалежно від наявності гербової печатки можуть мати і просту печатку. Простою (особистою) печаткою користуються всі комерційні структури, приватні підприємці, лікарі та інші особи. Трикутні печатки виготовляються для державних установ, які не мають свого рахунку в банках. Розміри цих печаток регламентовані. Так, діаметри зовнішніх ободків круглих печаток з текстом на одній мові повинні бути в межах 38-40 мм, а печатки з текстом на двох мовах - 40-45 мм. Спеціальні гербові печатки можуть мати діаметр 20-25 мм. Зовнішній ободок, як правило, складається з двох ліній - широкої і тонкої. Діаметри внутрішніх ободків круглих печаток залежать від обсягу тексту, розташованого по окружності, і можуть становити 25, 18-20, 15, 11, 9 і 10 мм.

У трикутних печаток довжина сторін зовнішнього трикутника повинна дорівнювати 45х45 мм, а довжина сторін внутрішнього трикутника може бути різною в залежності від величини тексту.

Тексти по окружності печаток можуть розташовуватися в 1-2 чи 3 рядки зліва-направо в такій послідовності: спочатку вказується назва центрального органу виконавчої влади, потім - назва управління чи об'єднання, а вже потім назва організації, підприємства, установи. Зміст кутового штампа повинен відповідати змісту печатки. Кутові штампи мають розміри 40х60 мм. Зворотне розміщення назв в печатках і штампах не допускається. У печатках з текстом на двох мовах спочатку вказується найменування державною мовою, а потім іноземною. В окремих випадках допускаються скорочення в тексті печаток і штампів, але цього не можна робити в назвах організацій, установ, підприємств [16].

Встановлення ознак недійсних відбитків печаток і штампів. Вивчення відбитків печаток і штампів в документах починається з дослідження їх неозброєним оком або за допомогою найпростіших оптичних приладів (лупи з вимірювальною мікрошкалою). При цьому вивчається зміст відбитків: наявність чи відсутність граматичних помилок, дзеркального чи перевернутого зображення букв; особливості малюнка букв (відповідність чи невідповідність типографському шрифту); ступінь інтенсивності барвника в штрихах; наявність чи відсутність розпливчастості барвника в штрихах відбитка і найближчого тексту, плям на ділянці розташування відбитка та поряд з ним, здвоєності штрихів. Уже на цьому етапі виявляється велика кількість ознак, що можуть свідчити про спосіб нанесення відбитків печаток і штампів та виду їх кліше. Допоміжним обладнанням при дослідженні відбитків печаток і штампів можуть бути прозорі плівки з різними геометричними формами у вигляді окружності, поділеної на сектори, трикутників, прямокутників, вимірювальних шкал тощо. Шляхом накладання плівки з відповідними формами на досліджувані відбитки печаток і штампів досить легко встановити симетричність чи асиметричність розташування знаків відносно один одного та базових ліній.

Вимір ширини штрихів, висоти букв, відстаней між буквами чи словами, розподіл барвника в штрихах провадиться за допомогою вимірювальної лупи або мікроскопа за 10-20-кратного збільшення. При цьому можуть бути виявлені також ознаки попередньої підготовки до технічної підробки реквізитів документа.

Сліди тиснення по штрихах відбитка та сліди від письмового приладу вивчаються при косо- спрямованому світлі. При дослідженні об'єктів в інфрачервоних променях можна виявити ознаки попередньої підготовки, виконаної олівцем або через чорний копіювальний папір, а в ультрафіолетових променях - ознаки травлення чи змивання барвника, якщо є розбіжності в інтенсивності люмінесценції на ділянці документа з відбитком та навколо нього [2].

Отже, попереднім дослідженням відбитків печаток і штампів на документі слідчий може встановити ознаки їх підробки та кваліфіковано підготувати матеріали для проведення відповідних криміналістичних експертиз. Також варто зазначити, що можливість ідентифікації печаток і штампів по нанесених ними відбитках обумовлюється індивідуальністю і відносною стійкістю властивостей їхніх слідоутворюючих поверхонь, оскільки кожна печатка (штамп) характеризується індивідуальною сукупністю особливостей, що виникають у процесі їх виготовлення та експлуатації. Окремі властивості слідоутворюючої поверхні змінюються в процесі експлуатації печатки (штампа), відбуваються певні деформації основи, виникають тріщини і дефекти окремих знаків, які і утворюють неповторний комплекс характерних ознак даної печатки (штампу), достатньої для ідентифікації печатки, якою нанесені відбитки.

Відносна стійкість ознак зумовлена властивостями слідоутворюючої поверхні рельєфу кліше, зміна якої відбувається в такі проміжки часу й у такому обсязі, що дозволяють говорити про одну і ту ж печатку, якою нанесені відбитки. Відносно стійкими є і самі відбитки, нанесені печаткою чи штампом, які зберігаються незмінним довше, ніж сама слідоутворююча поверхня. Нарешті, можливість ідентифікаційного дослідження печаток (штампів) обумовлена ізоморфністю (подібністю за формою) відображуваного і відображення, тобто у відбитку, нанесеному печаткою (штампом) на папері, відображаються всі особливості слідоутворюючої поверхні [7].

Таким чином, виявлення ознак підробки документів на стадіях досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ, пов'язаних з економічними злочинами, відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, торгівлею людьми, тероризмом тощо, сприятиме своєчасному вилученню підроблених документів, попередньому їх дослідженню та підготовці документів для своєчасного проведення техніко-криміналістичної експертизи в експертних установах. Тому варто ще раз звернути увагу на об'єкти техніко-криміналістичного дослідження документів, які можуть слугувати доказами скоєного злочину. Як вже зазначалось, такими об'єктами можуть бути документи в цілому або їх реквізити чи матеріали.

При дослідженні документів та їх реквізитів слідчий може поставити перед експертом питання, які будуть спрямовані на:

• встановлення наявності чи відсутності дописок і змін у змісті документа і відповідно способу, яким ці зміни зроблені;

• встановлення факту і способу технічної підробки посвідчувальних підписів, резолюцій, дат;

• встановлення первинного змісту тексту, видаленого шляхом механічного підчищення, хімічного травлення чи змивання, тексту закресленого, залитого, вицвілого чи обвугленого;

• встановлення й ідентифікацію знарядь письма (олівець, перо, кулькова ручка, фломастер тощо) та знакодрукуючих пристроїв (механічної побутової чи друкуючої поліграфічної машин, принтера, кліше тощо);

• відновлення цілого документа за його частинами;

• встановлення способу виготовлення бланків цінних паперів, документів та іншої поліграфічної продукції (машинний чи ручний набір), способів друку (високий, плоский, глибокий, електрографії тощо), а також їхньої ідентифікації;

• встановлення системи захисту документа і її відповідності зразку;

• встановлення факту монтажу документа шляхом заміни частини аркушів у документі, переклеювання фотокартки тощо;

• визначення послідовності виготовлення документа чи його частин;

• встановлення способу нанесення відбитків печаток і штампів, а також способу виготовлення печаток і штампів та їх ідентифікації по відбитках.

Матеріалами документів, які підлягають дослідженню, є: бланк (основа) документа (папір, картон, синтетичні, полімерні матеріали тощо); барвні речовини штрихів і відбитків (чорнило, фломастери, копіювальний папір, штемпельна і типографська фарби та інше); допоміжні речовини (клей, сургуч та інше). З метою дослідження матеріалів документів, питання слідчого можуть буди спрямовані на:

• встановлення виду матеріалів письма (чорнило, паста для кулькових ручок, копіювальний папір, олівець, туш, чорнило для фломастерів, типографська фарба, електрографічний тонер і т.п.);

• встановлення речовин, що проклеюють папір, речовин, що застосовувались для травлення (змивання) барвника, на визначення їхньої групової належності;

• встановлення відносної давності виготовлення документа.

До реквізитів документів, які підлягають дослідженню, належать: рукописні, машинописні, типографські й інші поліграфічні тексти; відбитки печаток і штампів; бланки документів; грошові знаки і цінні папери тощо. Відповідно до кожного реквізиту слідчий може поставити необхідні питання, перераховані вище. При цьому, готуючи матеріали для проведення експертизи, слідчому необхідно враховувати такі обставини:

• представляти на експертизу лише оригінали документів. Копії досліджуваних документів представляються при відсутності оригіналів, або якщо вони виконані через копіювальний папір в одну закладку разом з оригіналом;

• якщо в документі виявлена дописка, то для ідентифікації ймовірного виконавця дописаного і таким чином зміненого тексту необхідно надати вільні та експериментальні зразки почерку підозрюваної особи;

• для ідентифікації знарядь письма на експертизу направляються оригінали (олівець, ручка з пером, авторучка, кулькова ручка, фломастер тощо) та зразки письма, виконані цими знаряддями;

• для відновлення цілого документа по частинах на експертизу направляються всі частини документа в такому вигляді, в якому вони були виявлені та вилучені;

• для встановлення факту і способу технічної підробки підписів та інших посвідчувальних записів на експертизу слід направити оригінали підписів чи записів, які ймовірно були використані для технічної підробки;

• для виявлення та встановлення невидимого чи слабко видимого тексту, видаленого способом хімічного травлення, змивання чи механічного підчищення, залитого, закресленого чи обвуглілого необхідно повідомити експерта про вірогідний зміст документа, а якщо відомий виконавець рукописного тексту, то представити зразки його почерку;

• для встановлення способу виготовлення бланків документів у розпорядження експерта надати дійсні бланки документів того ж р. випуску, що й досліджуваний об'єкт. Якщо в підозрюваного виявлені залишки матеріалів і технічне обладнання для виготовлення документів, то їх також слід направити на експертизу;

• для експертного дослідження документів, виготовлених електрографічним способом, на експертизу необхідно направити не менш п'яти аркушів зразків текстових і фонових зображень, аналогічних досліджуваному документу;

• для встановлення факту заміни частин документа на експертизу направляються усі виявлені в підозрюваного аркуші документів, а також зразки бланків аналогічних документів того ж р. випуску;

• для встановлення, чи надрукований текст досліджуваного документа на певному технічному апараті, на експертизу направляються вільні та експериментальні зразки машинописних текстів, надрукованих на цій машині, а також інформація про останній ремонт вузлів, агрегатів, заміни літер цієї машини. Вільні зразки текстів, виконаних на цьому досліджуваному знакодрукуючому пристрої, слід надати за аналогічний період часу. Експериментальні зразки повинні містити всі знаки й інтервали як верхнього, так і нижнього регістрів у тій послідовності, у якій вони розміщені на клавіатурі машини, відображати довжину рядків та всі інтервали між ними, а також експериментальні зразки тексту, що відповідають досліджуваному. Якщо це текст, виконаний через копіювальний папір, то на експертизу необхідно додатково представити зразки, виконані через копіювальний папір при знятій стрічці, не менше п'яти екземплярів;

• для встановлення способу нанесення відбитків печаток чи штампів, а також установлення способу їх виготовлення, на експертизу необхідно представити усі виявлені в підозрюваного предмети і обладнання, що слугували виготовленню печаток і штампів, та виявлені відбитки справжніх печаток і штампів. Для ідентифікації печаток і штампів по їхніх відбитках на експертизу направляються вільні зразки в аналогічних документах та експериментальні зразки відбитків, виконані при різному натиску. На дослідження можуть бути направлені також оригінали печатки і штампу.

При підготовці матеріалів для проведення техніко-криміналістичної експертизи матеріалів документів слідчому необхідно представити:

• для визначення виду чи роду матеріалу документу - зразки таких же документів, такого самого року випуску та інформацію про матеріали, які застосовувались для їхнього виготовлення;

• для ідентифікації матеріалів письма: чорнила, пасти для кулькових ручок, туші, чорнила для фломастерів, типографської фарби, речовин, що клеять папір, тощо - зразки зазначених матеріалів у невеликих закритих пробірках чи у вигляді окремих штрихів, виконаних даними матеріалами;

• для встановлення відповідного хімічного складу матеріалу документа, часу його виготовлення - аналогічні матеріали документів, виготовлені в той самий час, що і досліджуваний документ.

У постанові про призначення експертизи при дослідженні матеріалів документів, а також при встановленні дописок, виправлень, часу виконання документів тощо слідчий повинен зазначити, чи дозволяється експерту зробити в документі вирізки окремих штрихів з метою проведення експертного дослідження, які зумовлюють відповідне пошкодження об'єкту дослідження.