Світоглядно-утопічні трансформації державного управління ХХ століття

Історико-логічний аналіз перших найсуттєвіших теоретичних розробок формування системи ідеального державного устрою дав змогу з'ясувати, що світоглядно-утопічні моделі системи політичної влади почали розвиватися одночасно з виникненням і розвитком європейської цивілізації, сформувавшись як найстародавніша теоретична модель державного управління. Міфологічні й християнські утопічні погляди можна охарактеризувати лише як своєрідну “передутопію”, де відсутній принципово важливий момент, притаманний справжній, розвиненій і артикульованій утопії: раціональна, технократично-практична розробка відповідних аспектів соціальної організації з метою досягнення всезагального щастя за допомогою використання державно-політичного механізму. Розвинену й повну утопію як теоретичну модель ідеальної держави першим “відкрив” Платон. Започаткована ним традиція була продовжена протягом наступних історичних епох, але переважно не в науково-теоретичній, а в літературно-художній формі й набула найбільш класичного вигляду в початковий період нового часу. Поряд із цим розроблялися й науково-теоретичні проекти ідеального державного устрою, що стали вирішальним кроком на шляху спроб реалізації утопії. Це знайшло вияв у працях і практичних надбаннях соціалістів-утопістів і теорії марксизму, де утопія вперше втрачає вигляд “чистої” фантазії, суто уявної теоретичної моделі суспільно-державного устрою і перетворюється у спробу теоретичного обґрунтування можливості або й неминучості появи суспільства, побудованого на утопічних засадах.

Виявлено характерні риси світоглядно-утопічних трансформацій “постіндустріального” (“інформаційного”) суспільства: по-перше, раціоналізація утопії - світоглядно-утопічний елемент стає необхідною компонентою соціальної технології реалізації влади, державного управління і навіть практичної політики; по-друге, втілюючись у практиці державного управління, утопія несподівано позбавляється властивих їй рис амбіційності; по-третє, не менш парадоксальним наслідком цього є розмивання меж не тільки між утопією і практикою, але й між утопією та антиутопією.

З'ясовано, що найскладнішим завданням соціальної технології і державного управління є досягнення відповідного балансу технократичної раціональності й етико-естетичного навантаження утопічної моделі. Найбільш яскраво це виявляється в період суспільних трансформацій. Утопічні уявлення в контексті соціальних реформ є комплексом ідей, що включає як положення раціонально-технократичного характеру, що стосуються соціальної технології пропонованих суспільних перетворень (інституційна організація влади, критерії добору керівних кадрів тощо), так і емоційно-мобілізуючі моменти (людське щастя, сенс життя, ідеальна держава, всезагальний добробут), завдяки яким програма реформ стає прийнятною для суспільства.

Визначено, що як ідеальний теоретичний зразок держави й державного управління світоглядно-утопічна модель може виконувати функції регулятивної утопії, тобто уявної моделі державного устрою, що не претендує на безпосереднє перетворення в соціальну реальність, але є свого роду точкою відліку в системі координат діяльності суб'єкта державної влади, з якою він співвідносить свою реальну політику, й тоталітарної утопії або утопічної ідеократії, що прагне бути безпосередньо втіленою в життя, підміняючи собою і містифікуючи реальну структуру суспільства, в якому вона панує.

Така ситуація створює додаткові ускладнення при зворотному переході від тоталітаризму до плюралістичного суспільства. Внаслідок цього, у разі спроби здійснення демократичної реформи тоталітарного суспільства, виникає значна вірогідність того, що адекватність політичного курсу фактично наявним суспільним реаліям буде втрачена. Врешті реформа перетворюється на спробу трансформувати одну утопію в іншу, “символічні локуси” утопічної ідеократії - в очікування “земного раю” у вигляді еклектичної сукупності “окремих зовнішніх виявів” іншого суспільного ладу. Найбільш яскравий приклад такої ситуації - перебіг і наслідки радянської “перебудови” часів правління М.Горбачова.

Розроблено оригінальну періодизацію новітньої політичної історії України, виходячи з динаміки змін у переважаючих світоглядно-утопічних моделях, що впливали на державну політику протягом 1991-2001 рр., а саме: І етап (серпень 1991 р. - січень 1992 р.) - проголошення державної незалежності; ІІ етап (січень 1992 р. - липень 1994 р.) - утопія “демократії” й “розбудови держави” під прапором “економічних реформ”; ІІІ етап (липень 1994 р. - червень 1996 р.) - утопія “радикальної економічної реформи” й реальна реструктуризація влади; IV етап (червень 1996 р. - до цього часу) - утопії “європейського вибору” й “владної вертикалі” за наявності реального економічного зростання.

Проведено на замовлення Центру інформаційно-правової допомоги органам місцевого самоврядування соціологічне дослідження “Україна на шляху до майбутнього: вплив ідеологічних чинників на особливості державної політики”, що дало можливість з'ясувати ступінь впливу утопічних феноменів на наявні політико-ідеологічні орієнтації сучасного українського суспільства; вивчити особливості, механізми й напрями впливу світоглядно-ідеологічних чинників на перебіг подій радянської “перебудови” й процес суспільної трансформації сучасної України. Отримані результати показали, що світоглядні орієнтири державного управління мають формуватися насамперед у “негативному”, а не конструктивному аспекті, тобто в сенсі вирішення фактично наявних проблем. Утопічний елемент при цьому має відігравати регулятивну й мобілізуючу роль і формуватися в етичних категоріях цінностей, не трансформуючись безпосередньо в конкретні заходи політичного курсу.

З урахуванням складності й багатогранності даної проблематики виникає необхідність продовження вивчення її в майбутньому. Перспективними напрямами подальшого дослідження цієї тематики мають стати: вивчення впливу утопічних феноменів на практику державного управління в умовах подальшого розвитку незалежної України; поглиблення дослідження впливу утопії на державне управління “постіндустріального” суспільства; здійснення порівняльного аналізу впливу утопії на державне управління в умовах сучасної України й “постіндустріального” суспільства тощо.

На основі матеріалів дисертаційного дослідження можна висловити практичні пропозиції.

Здобутки історичного аналізу розвитку філософської, зокрема, утопічної думки з проблематики державного управляння можуть використовуватися при розробці навчальних курсів із загальнотеоретичних і світоглядних аспектів державно-управлінської діяльності для слухачів і аспірантів зі спеціальності “державне управління” при підготовці сучасних управлінських кадрів.

Теоретичні висновки дисертаційного дослідження є належним підґрунтям для оцінки рівня впливу утопії на діяльність суб'єкта влади й державного управління (практична можливість такого використання результатів дослідження доводиться зазначеним соціологічним дослідженням “Україна на шляху до майбутнього: вплив ідеологічних чинників на особливості державної політики”).

Методологічні засади дисертаційного дослідження можна застосовувати для оцінки ступеня утопічності програмних документів державної політики, насамперед з проблем визначення їх адекватності фактично наявним суспільним реаліям (практична можливість такого використання результатів дослідження підтверджена довідками про впровадження в чинне законодавство).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Руденко О.М. Державне управління постіндустріального суспільства: раціоналізація утопії та утопічність раціоналізму // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - О.: ОФ УАДУ: Оптимум, 2001. - № 6. - С. 58-67.

Руденко О.М. Політична утопія та утопія мистецтва: взаємозв'язок культури і влади в ХХ столітті // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Вип. 2. - С. 260-269.

Руденко О.М. Утопія як ідеальна модель системи державного управління // Командор. - 2002. - № 1. - С. 19-21.

Руденко О.М. Взаємозв'язок культури та влади в ХХ столітті // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ): У 3 т. / Ред. кол.: В.І.Луговий (голов. ред.) та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Т. 2. - С. 430-433.

Руденко О.М. Утопія та реформи: радянська перебудова як історичне підґрунтя постсоціалістичних трансформацій в Україні // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 22 листоп. 2001 р. / Ред. кол. І.Курас (голова) та ін. - Л.: ЛФ УАДУ, 2001. - Ч. 1. - С. 142-146.

Руденко О.М. Соціальна утопія: минуле, сучасне, майбутнє // Ідея справедливості на схилі ХХ століття: Матеріали VI Харківських Сковородинівських читань. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. - С. 248-250.

Руденко О.М. Утопічні моделі раннього християнства // Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти): Матеріали Міжнар. молодіж. наук.-практ. конф. (15-16 берез. 2001 р.). / Ред. кол.: С.А.Єрохін та ін. - К., 2001. - С. 336-338.

Руденко О.М. Утопія, фантастика, футурологія: проблема сутнісних меж // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. / Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов. - К.: Знання, 1999. - С. 99-108.

Руденко О.М. Елементи утопізму у світових релігіях (на прикладі античності та раннього християнства) // Вісн. Київ. ін-ту “Слов'ян. ун-т”. - 2001. - № 10. - С. 147-150.

Бакаєв Ю.В., Руденко О.М. Ідеологічні орієнтації державних службовців // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Моногр. / М.І.Мельник (кер. авт. кол.), Ю.В.Бакаєв, Т.Е.Василевська та ін. - К.: Норма-прінт, 2002. - С. 42-52.

Руденко О.М., Мельник А.М. Проблеми розвитку місцевого самоврядування в ході адміністративної реформи // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Моногр. / М.І.Мельник (кер. авт. кол.), Ю.В.Бакаєв, Т.Е.Василевська та ін. - К.: Норма-прінт, 2002. - С. 129-137.

Размещено на Allbest.ru