Главная Коллекция "Revolution" Государство и право Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва

Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва

Комплексна характеристика шахрайства та зловживання службовим становищем як корисливих злочинів у сфері підприємництва. Визначення поняття типових завдань; засоби їх вирішення на стадії порушення кримінальних справ та на початковому етапі розслідування.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2013
Размер файла 71,7 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

При вирішенні питання накладення арешту на майно підприємств, атрибути яких були використані злочинцями для заволодіння чужим майном та його приховування, потрібно брати до уваги організаційно-правові форми цих підприємств. Це потребує ретельного аналізу механізму вчинення злочину і чинного господарського законодавства. Треба мати на увазі, що кошти внесені в статутний фонд юридичної особи не можуть розглядатися як майно, що належить фізичній особі (обвинуваченому) і на яке може бути звернене стягнення з метою забезпечення відшкодування заподіяних злочином збитків і можливої конфіскації (Олейник О., Яні П.). Але у відповідності з ст. 126 КПК України на майно юридичної особи, яка несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, може бути звернене стягнення в обсязі завданих збитків. Це положення узгоджується чинним цивільним законодавством, за яким організація зобов'язана відшкодувати збитки, заподіяні з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

У зв'язку з труднощами повернення викрадених коштів і вкладених злочинцями в заосновні фонди утворених підприємств цікавим є законодавчий досвід США, пов'язаний з прийняттям і застосуванням комплексу законів RICO ( Racketeer Influenced and Comipt Organization Act - Положення про організації, що знаходяться під впливом рекетирів і корупції), спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю. Їх особливістю є те, що вони представляють собою комплекс кримінально-правових, кримінально-процесуальних і цивільно-правових положень, які передбачають засоби впливу на кримінальні підприємства. Мета законодавця - нейтралізувати застосуванням цих законів економічні механізми, на яких базується організована злочинність, зокрема шляхом впливу на майнову, в тому числі фінансову базу таких підприємств. Зокрема, за вчинення злочинів, які підпадають під закони RICO, поряд з традиційними видами кримінальних покарань передбачена можливість конфіскації або ліквідації організацій, використаних злочинцями. Так, для потерпілої сторони передбачена можливість одержати відшкодування збитків в потрійному розмірі, що позбавляє ці злочини економічної вигоди (ст. 1964 (в) RICO).

Третій розділ "Слідчі ситуації і відповідні їм комплекси процесуальних та інших дій в методиці розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль в побудові окремої методики розслідування" аналізується концепція слідчих ситуацій і етапів розслідування. Відзначається, що існує два підходи до тлумачення поняття слідчої ситуації. Перший відбиває практичний аспект - слідча ситуація розглядається як багатокомпонентна сукупність умов (інформаційного, процесуального, психологічного, тактичного, матеріально-технічного характеру), в яких здійснюється розслідування в певний його момент (Бєлкін Р.С.) Такий підхід орієнтує на аналіз конкретної слідчої ситуації. При другому підході до уваги береться тільки інформаційний компонент умов розслідування як найбільш значущий - слідча ситуація розглядається як сукупність інформації (доказів та оперативно-розшукових відомостей), яка найбільш характерна для певного етапу розслідування у кримінальних справах окремих категорій (Гавло В.К. , Філіпов О.Г., Целіщев А.Я.). Такий підхід дає можливість типізувати слідчі ситуації.

Обидва підходи, які умовно можна визначити як практичний і теоретичний, виконують в наукових дослідженнях корисні але різні функції. Практичний аспект повинен використовуватися для визначення структури конкретної слідчої ситуації і орієнтування зусиль слідчого на одержання інформації про її складові частини і прийняття відповідних заходів при підготовці і проведенні окремих слідчих дій (сфера криміналістичної тактики). Теоретичний аспект має дещо інше призначення - повинен використовуватися, перш за все, як інструмент наукових досліджень для побудови методик розслідування злочинів окремих видів (сфера криміналістичної методики).

Є складнощі і в тлумаченні понять етапів розслідування. У цій проблемі також має місце дві точки зору, які умовно можна визначити як "ситуативна" і "процесуальна". Ситуативний підхід полягає у тому, що тлумачення змісту і меж етапів розслідування пов'язується з проведенням слідчих дій та ОРЗ, які були обумовлені слідчою ситуацією, що склалася (Бєлкін Р.С.). Наприклад, початковий етап розслідування вважається закінченим з моменту проведення слідчих дій, які були продиктовані існуючими умовами незалежно від вирішення завдань розслідування. З-за того, що початковий етап розслідування обмежується формальним проведенням невідкладних слідчих дій, незалежно від їхнього результату, виникає таке положення, коли в окремій методиці одна і та ж слідча ситуація розглядається як на початковому, так і на наступному етапах розслідування.

Процесуальний підхід полягає в тому, що в основу розмежування етапів розслідування покладено прийняття слідчим такого процесуального рішення як притягнення особи в якості обвинуваченого (Герасимов И.Ф. Гранат Н.Л.). Але концептуального оформлення процесуальний підхід в науковій літературі поки що не знайшов хоча він і дозволяє подолати низку теоретичних труднощів при структуруванні методик розслідування. Зокрема, він дозволяє при побудові методик розслідування уникнути повторів слідчих ситуацій і слідчих дій на початковому і наступному етапах розслідування. Тому етап розслідування доцільніше всього визначати як певний проміжний пункт в процесі розслідування злочину, який характеризує стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначається прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі

У підрозділі 3.2. "Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для початкового етапу розслідування" дається визначення початкового етапу розслідування як проміжку розслідування злочину, який охоплює слідчі дії та ОРЗ, що проводяться з моменту порушення кримінальної справи до притягнення особи як обвинуваченого. Для кримінальних справ про розкрадання майна характерним є коли вони порушуються на підставі матеріалів ревізії чи матеріалів, одержаних оперативно-розшуковим шляхом. Названі типові слідчі ситуації можуть бути використаними як базові і для розробки методик розслідування корисливих злочинів у сфері підприємницької діяльності. Але особливості вчинення злочинів з використанням статусу суб'єкта підприємницької діяльності, на наш погляд, накладають специфічний відбиток на формування слідчих ситуацій на момент порушення кримінальної справи. Це пов'язано з деякими факторами ринкової економіки, яких раніше в умовах адміністративно-командного господарювання не існувало. Зокрема до таких можна віднести: статус особи у підприємницькій діяльності, відносно якої була одержана інформація про протиправну поведінку; статус ініціатора перевірки (заявника), а також суб'єкта її проведення та деякі інші.

Узагальнення кримінальних справ про розкрадання майна та інші злочини, які були вчинені з використанням статусу суб'єкта підприємницької діяльності, дає підстави для виділення типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, коли кримінальна справа порушується відносно:

1) працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури;

2) керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном;

3) керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів;

4) матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів;

5) керівників підприємницької структури - клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи.

Наведені ситуації в значній мірі обумовлюють особливості тактичних задач розслідування та черговість проведення слідчих дій та ОРЗ.

У підрозділі 3.3. "Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для наступного етапу розслідування" дається визначення наступного етапу розслідування як проміжку розслідування злочину, який охоплює слідчі дії та ОРЗ, що проводяться після пред'явлення особі обвинувачення до складання обвинувального висновку. Він включає в себе вирішення таких завдань:

1) формування системи доказів щодо обвинувачення особи в повному обсязі у вчиненні розкрадання майна та інших пов'язаних з ним злочинів;

2) встановлення всіх співучасників розкрадання та інших злочинів, збір доказів для їх обвинувачення;

3) встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів і прийняття заходів щодо їх усунення;

4) забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних розкраданням, та можливої конфіскації майна (якщо це завдання не було повністю вирішено на початковому етапі);

5) збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для винесення судом обгрунтованого і справедливого вироку.

Наступний етап розслідування відіграє важливу роль в структуризації кожної окремої методики, дозволяє сформулювати рекомендації, орієнтовані на типові слідчі ситуації, які характерні саме для цього проміжку розслідування. Виділення типових слідчих ситуацій, які б не просто повторювали ситуації початкового етапу, можливе лише тоді, коли за основу типізації береться рубіж пред'явлення обвинувачення, наявність доказів про вчинення одного злочину або кількох, а також реагування особи на пред'явлене обвинувачення і її позиція відносно участі в проведенні слідчих дій.

З урахуванням ставлення обвинуваченого до пред'явленого йому обвинувачення на наступному етапі розслідування за основу беруться такі типові слідчі ситуації, які визначають черговість проведення слідчих дій та тактику їх проведення:

1) обвинувачений визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення у скоєнні розкрадання майна та інших пов'язаних з ним злочинів;

2) обвинувачений визнає себе винним в частині пред'явленого йому обвинувачення;

3) обвинувачений не визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення.

Позиція обвинуваченого є найбільш суттєвим фактором, що висвітлює наявність (достатність чи не достатність) доказів у кримінальній справі на даному етапі. При розслідуванні злочинів, скоєних з використанням атрибутів підприємства, поведінка обвинуваченого у ситуації невизнання вини може полягати у посиланні на ті чи інші фактори підприємницької діяльності (форсмажорні обставини, протиправну поведінку партнерів по бізнесу тощо). У підрозділі визначаються типові варіанти поведінки обвинуваченого у вчиненні економічного злочину, даються рекомендації щодо проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Саме на цій основі доцільно проводитися типізацію слідчих ситуацій наступного етапу розслідування корисливих злочинів, що дозволить сформувати чітку структуру окремих методик.

У підрозділі 3.4. "Особливості тактики підготовки і проведення окремих слідчих дій" досліджується особливості таких слідчих дій як допит потерпілих і свідків, обшук і виїмка, допит підозрюваного (обвинуваченого), призначення експертиз.

Формулюється низка факторів, обумовлених суттєвістю підприємницької діяльності, які накладають відбиток на тактику проведення вказаних слідчих дій. До цих факторів віднесені:

- характер задач, які вирішуються шляхом проведення окремої слідчої дії;

- особливості об'єкту (суб'єкту), який є носієм інформації, що має значення для справи;

- статус учасників кримінального процесу у підприємницькій діяльності (посадові особи і службовці суб'єкта підприємницької діяльності, службовці банківських установ, клієнти комерційних структур тощо) ;

- наявність у слідчого засобів, необхідних для проведення певної слідчої дії, а також сприятливих для цього умов.

На основі аналізу вказаних чинників формулюються рекомендації стосовно подолання існуючих труднощів при проведенні окремих слідчих дій.

Четвертий розділ "Використання спеціальних знань при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. "Поняття спеціальних знань, форми та суб'єкти їх використання при розслідування злочинів" на основі аналізу останніх досліджень з цієї проблематики (Грамович Г.И. Сорокотягин И.Н. Махов В.Н., Корухов Ю.Г. Іщенко П.П., Щербаковський М.Г.) і узагальнення слідчо-судової практики дається визначення спеціальних знань як неправових науково-професійні знань і навичок, одержаних в результаті навчання і практичної діяльності в певній галузі, що застосовуються для збирання і дослідження інформації.

Враховуючи існування в кримінальному судочинстві непроцесуальної і процесуальної форм використання спеціальних знань і, відповідно, різний правовий статус їх суб'єктів, за основу береться наступна їх класифікація:

а) фахівці, процесуальний статус яких в кримінальному судочинстві законодавством не визначається (ревізори, бухгалтери, інспектори та інші, які проводили перевірки або дослідження і матеріали котрих слугували підставою для порушення кримінальної справи або надавали іншу непроцесуальну допомогу);

б) фахівці, які виступають в кримінальному процесі як свідки виявлення на основі своїх спеціальних знань юридично значущих обставин (ревізори, бухгалтери, інспектори та інші, які були допитані як свідки);

в) фахівці, які залучаються до участі в проведенні слідчих дій для надання допомоги слідчому в порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством ("спеціаліст");

г) фахівці, які залучаються до участі в кримінальній справі для дачі висновку з досліджуваних спеціальних питань ("експерт ").

У підрозділі 4.2. " Непроцесуальне використання допомоги спеціаліста при порушенні кримінальної справи і проведенні розслідування" до непроцесуальної форми використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері підприємницької діяльності віднесені і детально розглянуті:

використання матеріалів відомчої ревізії або внутрішнього розслідування як підстави для порушення кримінальної справи;

консультація фахівця;

використання технічних засобів одержання і фіксації інформації про економічний злочин під час проведення оперативно-розшукових заходів;

призначення документальної ревізії.

У підрозділі 4.3. "Участь спеціаліста у проведенні окремих слідчих дій" досліджується проблематика залучення фахівців для надання допомоги слідчому при проведенні окремих слідчих дій. У кримінальних справах про злочини у сфері підприємництва слідчий найбільше потребує допомоги під час проведення слідчих дій від спеціалістів-бухгалтерів та спеціалістів з комп'ютерної техніки. Обумовлюється це тим, що джерелами доказів за даною категорією кримінальних справ переважно є документи, що відбивають певні господарські відносини, поведінку їх суб'єктів, а також показання осіб. Такими слідчими діями є перш за все обшук і виїмка з метою вилучення документів, огляд вилучених документів, допити (коли до предмету входять обставини тлумачення яких потребує спеціальних знань). У підрозділі визначаються питання, для вирішення яких саме потребується допомога спеціаліста.

У підрозділі 4.4. " Підготовка і призначення окремих видів експертиз" визначається, що експертизи є найбільш досконалою і відпрацьованою процесуальною формою використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, у тому числі розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва. Найчастіше виникають потреби призначень криміналістичної експертизи документів, комп'ютерно-технічної експертизи, судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз.

Особливості підготовки і призначення вказаних експертиз обумовлюється специфікою об'єкту дослідження, якими виступають переважно документи різноманітних видів, та колом питань, що входять у предмет доказування. З урахуванням накопиченого досвіду у слідчій і експертній практиці визначаються можливості вказаних експертиз, аналізуються проблемні питання їх підготовки і проведення, формулюються відповідні рекомендації.

3.1 П'ятий розділ "Профілактична діяльність слідчого при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 5.1. "Поняття причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та їх роль в побудові окремих методик розслідування" на основі аналізу останніх кримінологічних праць (Кудрявцев В.М., Зелінський А.Ф., Кузнецова Н.Ф.) досліджується загальне поняття причин і умов вчинення злочинів. Відзначається, що криміногенні обставини віднесені до предмету доказування і утворюють один з важливих напрямків слідчої діяльності, який повинен відображатися в структурі окремих методик розслідування.

Робиться висновок, що причини конкретного злочину - це ті активні фактори, які викликають у певної особи інтереси, мотиви для його вчинення (це певні людські вади: корисливість, правовий нігілізм, егоїзм, кар'єризм, жорстокість, агресивність тощо). Усунення причин конкретного злочину пов'язане із застосуванням до обвинуваченого (підсудного, засудженого) певних виховних, примусових і виправно-трудових заходів під час досудового і судового слідства, призначенням кримінального покарання та його виконанням з метою нейтралізації негативних особистостних рис.

Умови, що сприяють вчиненню злочину (пасивні фактори), складають його навколишню обстановку суб'єктивного і об'єктивного характеру. Відповідно усунення умов, що сприяли вчиненню злочину, має два напрямки: а) притягнення до відповідальності всіх осіб, які тим чи іншим чином сприяли вчиненню злочину, та проведення роз'яснювальної роботи серед населення; б) прийняття довгострокових заходів економічного, політичного та соціального характеру (лежить поза сферою розслідування конкретного злочину).

3.2 У підрозділі 5.2. "Причини і умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов'язаних з ними злочинів" на основі узагальнення матеріалів кримінальних справ, опитувань практичних працівників правоохоронних органів робиться висновок про те, що причини корисливих злочинів у сфері підприємництва пов'язані з психологічними і соціальними особливостями людей, які займаються підприємницькою діяльністю. До них належать:

- прогресуючі матеріальні потреби, прагнення бути заможною людиною, яка має гроші не тільки для задоволення повсякденних потреб, але і для створення певного "іміджу" - належності до вищих кіл суспільства;

- переконаність у тому, що гроші - це найвища цінність в житті і постійна потреба "робити гроші" стає основною, а іноді і єдиною метою;

- правовий і моральний нігілізм, тобто зневажання законів і норм моралі та прагнення досягти поставленої мети будь-якими, в тому числі, і незаконними а іноді і відверто злочинними методами;

- нехтування як інтересами суспільства в цілому, так і окремих людей, зневажання людей, які стоять нижче них за своїми фінансовими можливостями;

- схильність до ризику в підприємницькій діяльності і в житті взагалі, яка переростає в авантюризм;

- динамічність рішень та поведінки (можливість їх зміни на прямо протилежні).

В підрозділі визначається, що суб'єктивними умовами, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов'язаних з ними злочинів є:

віра певної частини населення в те, що в умовах ринкових відносин можна збагатитися швидко і, головне, не прикладаючи великих зусиль;

довірливість людей до реклами, особливо коли вона проводиться з широким використанням різноманітних засобів на значній території (преси, телебачення, рекламних написів на спеціальних щитах і будівлях;

- схильність деяких підприємців у гонитві за високим прибутком до занадто ризикованих господарчих операцій

- недостатньо ретельна перевірка кандидатур при найманні на роботу, пов'язану з великими матеріальними цінностями, грошима, виконанням особливо важливих функцій;

- недоліки в організації служби економічної безпеки підприємств і банків;

- недоліки в діяльності контролюючих і правоохоронних органів, які своєчасно не виявляють або не реагують на правопорушення в підприємницькій діяльності;

- корумпованість державного апарату управління.

Об'єктивними умовами, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов'язаних з ними злочинів є:

- повільність і суперечливість соціально-економічних реформ на шляху переходу до ринкової економіки, відсутність чіткої концепції (програми) таких реформ;

- загальноекономічна і фінансова криза (тягне за собою зростання безробіття, технологічний занепад виробництва, неплатоспроможність підприємств);

- масове зубожіння населення (більшість його знаходиться на межі і за межею бідності);

- недосконалість законодавства, що регулює фінансово - господарські відносини (часті зміни в законодавстві, непомірний податковий тиск);

- відсутність ефективної системи державного контролю за діяльністю комерційних структур;

- наявність тіньової економіки співвідносної за своїми матеріальними і фінансовими ресурсами з економікою легальною.

3.3 У підрозділі 5.3. "Основні профілактичні заходи, що застосовуються слідчим при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва" на основі сформованої концепції щодо профілактичної діяльність слідчого, прокурора (Зеленецький В.С., Лопушанський Ф., Давиденко Л.М.) визначаються основні її напрямки у справах про економічні злочини. Виконуючі вимоги кримінально-процесуального законодавства, слідчий під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів, має змогу і повинен здійснювати профілактичну роботу за наступними напрямками:

1) припинення розпочатої і запобігання реально можливої злочинної діяльності з боку осіб, підозрюваних (обвинувачених) у вчиненні конкретного злочину;

2) встановлення причин конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення (нейтралізації);

3) встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і прийняття заходів щодо їх усунення;

4) узагальнення криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами, і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи і установи.

Перший напрямок профілактичної діяльності слідчого пов'язаний з вибором оптимального запобіжного заходу до особи, що вчинила злочин. Другий - з вивченням особистості обвинуваченого та залученням до кримінальної справи відповідних документів. Третій напрямок передбачає вивчення зовнішніх обставин вчинення злочину (конкретної життєвої криміногенної ситуації) та прийняттям таких заходів по усуненню виявлених суб'єктивних умов:

- притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб і службовців підприємств і банків, державних органів управління, контролюючих і правоохоронних органів, в діях яких містяться ознаки співучасті у розкраданні або скоєнні інших злочинів;

- складання протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, і направленням його у триденний строк до районного суду;

- направлення подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб чи службовців, які вчинили відповідні правопорушення;

- направлення подань у відповідні інстанції (правління, рада директорів тощо) з рекомендаціями про усунення обставин, що сприяли вчиненню розкрадання на конкретному підприємстві чи в банку;

- виступи слідчого з інформацією на зборах акціонерів (членів трудового колективу підприємства, клієнтів страхової компанії чи довірчого товариства тощо) про обставини, що сприяли вчиненню розкрадання і були пов'язані з необачливою поведінкою самих потерпілих.

Четвертий напрямок профілактичної діяльності пов'язаний з узагальненням криміногенних факторів, встановлених під час розслідування за однорідними кримінальними справами, і подання пропозицій щодо їх усунення у відповідні органи і установи. Це виходить за межі конкретної кримінальної справи і передбачає проведення певної аналітичної роботи щодо узагальнення причин злочинів певного виду і умов, що сприяли їх вчиненню (проводиться контрольно-методичними підрозділами, штабами і спеціальними аналітичними центрами органів внутрішніх справ різних рівнів).

У загальних висновках зазначається, що у дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення основних проблем, що виникають при розслідуванні розкрадань майна та пов'язаних з ними злочинів у сфері підприємництва, при оновленні окремих методик розслідування.

Зокрема констатується, що існує нагальна необхідність кардинального оновлення криміналістичних методик з використанням комплексного підходу за наступними напрямками:

- врахуванням взаємних зв'язків між злочинами, які утворюють технології злочинної діяльності по заволодінню чужим майном у сфері підприємництва;

- відображенням у криміналістичних характеристиках злочинів нових способів їх вчинення і маскування з використанням певних організаційно-правових форм підприємств і господарських відносин, новітніх технологій;

- формуванням вимог до первинного матеріалу про злочини зазначеної категорії (для обґрунтованого порушення кримінальної справи) з урахуванням механізму їх вчинення з використанням атрибутів підприємств і господарських відносин;

- дослідженням особливостей організаційних форм взаємодії слідчого з працівниками оперативно-розшукових підрозділів в стадії порушення кримінальної справи, початковому і наступному етапах розслідування;

- дослідженням питань розпізнавання приховування злочинів, попередження намагань знищення доказів, подолання протидії розслідуванню;

- дослідженням особливостей забезпечення слідчим відшкодування заподіяної злочином шкоди за рахунок майна підприємств, куди були вкладені викрадені кошти;

- врахуванням зв'язку між механізмом вчинення злочину і слідчими ситуаціями на момент порушення кримінальної справи;

врахуванням впливу на формування слідчих ситуацій і подальший хід розслідування факторів підприємництва (статусу особи у підприємницькій діяльності, відносно якої була одержана інформація про протиправну поведінку; статусу ініціатора перевірки, їх стосунків між собою; статусу суб'єкта проведення дослідчої перевірки);

- визначенням напрямків профілактичної діяльності слідчого у кримінальних справах про злочини, які були скоєні при здійсненні того чи іншого виду підприємництва (сфери господарської діяльності) з урахуванням його специфічних умов.

Список опублікованих праць

1. Монографії , навчальні посібники

1. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва.- Харків: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000.-336 с.

2. Организованные преступные группы в Украине: традиционное и типичное (социологический очерк) /Ярмыш А.Н., Соболев В.А., Рущенко И.П., Волобуев А.Ф., Слипченко А.Е. / Под общей ред. д-ра юрид. наук, проф. А.Н.Ярмыша. - Харьков: Нац. ун-т внутр. дел, 2002. -336 с.

3. Волобуєв А.Ф., Гаєнко В.І., Вакулович В.І. Практикум з криміналістики. Навч. посібник - Харків: Харків. ін-т внутр. справ, 1993. - 106 с.

4. Волобуєв А.Ф. Загальні положення криміналістичної методики. Лекція. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. -36 с.

5. Волобуєв А.Ф. Тактика допиту. Лекція. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. -28 с.

6. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва. Навч. посібник. - Харків: "Рубікон" 2000. -272 с.

2. Статті в наукових фахових виданнях

3. Волобуев А.Ф. Принципы следственной тактики // Криминалистика и судебная экспертиза: Межведомственный научно-методический сборник. Вып.45.- К.: Министерство юстиции Украины, 1992, с.27-33.

4. Волобуєв А.Ф. Проблеми розслідування "комп'ютерних злочинів" // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 1.- Харків, 1996, с.63-70.

5. Волобуев А.Ф., Кутепов Ю.В. Предъявление для опознания по особенностям голоса и речи при расследовании тяжких преступлений // Криміналістика і судова експертиза: Міжвідомчий науково-методичний збірник. Вып. 48..- К.: Мінюст України, 1997, с.57-64.

6. Волобуєв А.Ф. Криміналістична характеристика розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 2.- Харків, 1997, с.26-37.

7. Волобуєв А.Ф. Деякі особливості розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник Академії правових наук України, №.4 (11). - Харків: "Право", 1997, с.172-175.

8. Волобуєв А.Ф. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного аналізу // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 3-4.- Харків, 1998, с.24-33.

9. Волобуєв А.Ф. Предмет розкрадання майна у сфері підприємництва як елемент криміналістичної характеристики злочинів даного виду //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ, 1998, № 3, с. 39-43.

10. Волобуєв А.Ф., Золотухін І.І., Литвинов О.В. Характеристика розкрадань майна, що вчиняються в небанківських фінансових установах // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Вип. 2. - Луганськ, 1998, с.168-179.

11. Волобуєв А.Ф. Особливості розслідування розкрадань грошових коштів, що вчиняються з використанням комп'ютерної техніки // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Вип. 2. - Луганськ, 1998, с.179-185

12. Волобуєв А.Ф. Етапи розслідування в криміналістичній методиці // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 5. - Харків, 1999, с.28-37.

13. Волобуєв А.Ф., Осика И.Н., Литвинов О.В. Механізм легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 9.- Харків, 1999, с.118-125.

14. Волобуєв А.Ф. Аналіз первинного матеріалу про розкрадання майна в сфері підприємництва при порушенні кримінальної справи // Право України, № 4, 1999, с.79-83.

15. Волобуєв А.Ф. Подолання протидії організованих злочинних груп розслідуванню економічних злочинів // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Вип. 3. - Луганськ, 1999, с.201-213.

16. Волобуєв А.Ф. Тактичні задачі розслідування розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. -№3 (8), с. 84-90.

17. Волобуєв А.Ф. Напрямки підвищення ефективності боротьби зі злочинами у сфері підприємництва. // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. Ч.2. - Луганськ, 1999 с. 162-167.

18. Волобуев А. Расследование экономических преступлений: опыт России и Украины // Российская юстиция, 2000, № 4, с.51-52.

19. Волобуев А. Хищения с использованием небанковских финансовых учреждений // Законность, 2000, № 7, с.39-41.

20. Волобуєв А.Ф. Профілактична діяльність при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва // Вісник Університету внутрішніх справ. № 12, ч.1, 2000, с. 62-69.

21. Волобуєв А.Ф. Особливості розслідування злочинів у сфері економіки залежно від організаційної форми підприємств (0.5 д.а.) // Криміналістика та судова експертиза: Міжвідомчий науково-методичний збірник. Вип. 49. - К.: Мінстерство юстиції України, 2000, с. 32-41.

22. Волобуєв А.Ф. Про деякі стандарти злочинної поведінки в технології організованої економічної злочинності // Вісник Академії правових наук України. №1 (24), 2001, с.175-181.

23. Волобуєв А. Особливості порушення кримінальних справ про злочини у сфері кредитних відносин та їх розслідування // Вісник прокуратури, 2001, № 3, с.44-50.

24. Волобуев А., Литвинов А. Криминалистические особенности легализации доходов, полученных незаконным путем // Законность, 2001, № 6, с.48-50.

25. Волобуєв А. Криміналістична характеристика злочинів у сфері кредитних відносин // Підприємництво, господарство і право, 2001, № 7, 82-85.

26. Волобуев А. Фиктивное предпринимательство как способ сокрытия тяжких экономических преступлений // Российская юстиция, 2001, № 6, с.54-55.

3. Інші статті, тези виступів на конференціях і семінарах

1. Волобуев А.Ф., Горячев А.Г. Некоторые проблемы использования в доказывании результатов применения технических средств //Реформа политико-правовой системы советского общества и укрепление социалистического правопорядка (тезисы выступлений к областной конференции молодых ученых и соискателей). - Харьков, 1990, с.129-131.

2. Гаенко В.И., Волобуев А.Ф. Компьютерные обучающие системы в криминалистической подготовке специалистов для органов внутренних дел // Проблемы подготовки следователей для МВД Украины (тезисы выступлений на региональном научно-практическом семинаре 25 декабря 1991 г.). - Харьков, 1991, с.36-38.

3. Волобуев А.Ф., Тагаев Н.Н., Шуляк И.В. Использование специальных познаний в области судебной медицины при расследовании преступлений // Вопросы судебно-медицинской экспертизы. - Харьков: Харьков. мед. ун-т, 1995, с.7-9.

4. Волобуєв А.Ф. Криміналістичні особливості предмету розкрадання майна в сфері підприємницької діяльності // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю (матеріали науково-практичної конференції 19 листопада 1997 р. м. Харків). - Харків: Право, 1998, с.122-124.

5. Волобуєв А.Ф., Литвинов О.В. Характеристика злочинів, пов'язаних з легалізацією незаконних прибутків і корупцією, та деякі проблеми їх розслідування // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матеріали "круглого столу" 5 червня 1998 р. - Харків. 1998, с.34-37.

6. Волобуєв А.Ф. Використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань з використанням комп'ютерної техніки // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы. Сб. науч.-практ. материалов (к 75-летию основания Харьковского НИИ судебных экспертиз). Харьков, "Право", 1998, с.228-230.

7. Волобуєв А.Ф., Литвинов О.В. Окремі проблеми розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією незаконних прибутків // Економіка і право. Вип. 2. - Харків: ХДАДТУ, 1999, с. 227-233.

8. Волобуев А.Ф. Использование помощи специалиста в области компьютерной техники при расследовании хищений // Тенденции развития правовых систем стран СНГ. Материалы международной научной конференции 22-23 апреля 1998 г. Ч.2. - Ростов-на-Дону, 1999, с. 127-130.

9. Волобуев А.Ф. Оптимизация преподавания криминалистики // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. Всероссийский "круглый стол" 15-16 июня 2000 года. Сборник тезисов. - Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 2000, с. 11-14.

10. Волобуєв А.Ф. Прийоми маскування економічних злочинів та їх вплив на методику розслідування // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності /Financial and Banking-Related Crimes/ - Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Харків, - 2000, с. 107-109.

11. Волобуев А.Ф. Криміналістична характеристика легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах. Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конференції. Ч. 1. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001, с. 144-147.

12. Волобуєв А.Ф. Забезпечення слідчим відшкодування матеріальної шкоди від злочинів у сфері підприємництва // Збірник наукових праць. Серія "Право". Харківський педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. Вип. 1. Харків, 2001, с.101-107.

анотації

Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2001.

Дисертація являє собою комплексне монографічне дослідження проблем розслідування розкрадань майна та пов'язаних з ними злочинів, обумовлених чинниками підприємницької діяльності в період переходу до ринкової економіки. В дисертації міститься низка теоретичних положень та практичних рекомендацій, які сформульовані з врахуванням сучасних тенденцій в механізмі вчинення корисливих злочинів у сфері підприємництва, практиці їх розслідування і мають ознаки новизни.

У роботі проаналізовано механізм вчинення злочинів з використанням статусу підприємства, який надає можливість організованим злочинним групам маскувати їх під оболонкою господарських відносин. Дається криміналістична характеристика таких злочинів, у томі числі основних способів заволодіння чужим майном та його легалізації. Визначаються найбільш важливі тактичні завдання розслідування, пов'язані з оцінкою первинного матеріалу про злочин, збиранням доказів, подоланням протидії розслідуванню, забезпеченням відшкодування заподіяної шкоди. Розглядаються особливості тактики окремих слідчих дій, обумовлені чинниками підприємницької діяльності. У дисертації вирішуються проблеми концептуального характеру, пов'язані з побудовою методик розслідування окремих видів злочинів, а також комплексних методик розслідування злочинів, пов'язаних з певними технологіями організованої злочинної діяльності у сфері підприємництва.

Ключові слова: комплексна методика розслідування, підприємницька діяльність, криміналістична характеристика злочинів, тактичні завдання розслідування.

Волобуев А.Ф. Научные основы комплексной методики расследования корыстных преступлений в сфере предпринимательства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Национальная юридическая академия им. Ярослава Мудрого. Харьков, 2001.

Диссертация представляет собой комплексное монографическое исследование проблем расследования хищений имущества и связанных с ними преступлений, обусловленных факторами предпринимательской деятельности в период перехода к рыночной экономике. В диссертации содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, которые сформулированы с учетом современных тенденций в механизме совершения корыстных преступлений в сфере предпринимательства, практике их расследования и содержат элементы новизны.

В роботе проанализирован механизм совершения преступлений с использованием статуса предприятия, что предоставляет возможность организованным преступным группам маскировать их под оболочкой гражданско-правовых отношений. Дается криминалистическая характеристика таких преступлений, в томе числе основных способов завладения чужим имуществом и его легализации. Определяются наиболее важные тактические задачи расследования, связанные с оценкой первичного материала о преступлении, собиранием доказательств, преодолением противодействия расследованию, обеспечением возмещения причиненного ущерба. Рассматриваются особенности тактики отдельных следственных действий, обусловленные факторами предпринимательской деятельности. В диссертации решаются проблемы концептуального характера, связанные с построением методик расследования преступлений отдельных видов, а также комплексных методик расследования преступлений, связанных с определенными технологиями организованной преступной деятельности в сфере предпринимательства.

Ключевые слова: комплексная методика расследования, предпринимательская деятельность, криминалистическая характеристика преступлений, тактические задачи расследования.

Volobuev A.F. Scientific fundamentals of complex investigation methods of crimes for gain in the sphere of entrepreneurship. - Manuscript.

Doctoral dissertation in Juridical Sciences, specialty 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Sciences. - Yaroslav the Vise National Law Academy. Kharkiv, 2001.

The dissertation contains theoretical generalization and solution of the main problems, which appear within the investigation of crimes for gain in the sphere of entrepreneurship and are of great importance for building individual investigation methods. Entrepreneurship not only determines criminality in general but also causes transformation of modus operandi of individual kinds of crime. In particular one of the most important consequences of this influence is occupation of the entrepreneurship sphere by organized criminal groups, the developing of improved technologies for illegal enrichment when instead of separate crimes complex ones are committed. In these scenario enterprises with that organizational and legal form, which creates an opportunity for the illegal obtaining someone else's property, hiding it safely and avoiding liability, are used as instruments of the criminal activity. When filing the case of an economic crime, an investigator often deals only with "top of the iceberg" and does not have a clue about its real size.

Analysis of typical larceny patterns, its connection with patterns of other crimes committed in the economic sphere; particularities of an object of encroachment and subject of a crime are given in the dissertation. In particular patterns of fraud committed with the use of computers, forged documents and false companies are described. Classification of ways of legalizing illegally obtained property, depending on form of its existence (cash, non-cash assets, material values); and its distinctive features are worked out.

The most important tactical tasks of the investigation and ways of its realization connected to evaluation of the initial materials about a crime, gathering the evidence, surmounting counteractions to investigation, securing recovery of damages are defined. Particularities of preparation and conduct of tactics of individual investigative actions like interviewing witnesses and victims, search and seizure, interrogation of suspect (accused), prescription of forensic examination caused by factors of entrepreneurship are researched. Recommendations for surmounting impediments, resultant from the counteractions to investigation, caused by defendants and their accomplices are formulated.

A concept of using forensic sciences' help within a crime investigation has gained a further development. Forms and particular acts of the use of forensic examiners' help in investigations of the considered kind of crime caused by specifics of the crimes' modus operandi are defined. In particular the key moments where the help of a forensic examiner is necessary during law enforcement activities, are the following: 1) gathering initial materials about a crime (use of technical devices for obtaining and fixing information within operative-and-search activities, consultation of a forensic examiner, documentary inspection); 2) evaluating the initial materials about a crime by an investigator at the stage of setting up the criminal case (consultation of a forensic examiner, interviewing of an inspector); 3) conducting investigative actions with participation of a forensic examiner (search, seizure, inspection of a documents, interrogations); 4) establishing such circumstances of a crime, which require conduct of forensic examination (prescription of forensic document examination, forensic computer examination, forensic accounting examination and forensic economic-and-financial examination).

On the basis of well-known criminological research analysis and analysis of criminal cases' materials, new provisions concerning establishment of causes of a particular crime commission (by study of a defendant's personality) and reveal of the crime conditions with taking measures of their elimination are formulated in the dissertation. A place of the mentioned activities in the structure of individual investigation methods is defined.

Provisions and recommendations formulated in the dissertation can be used for renovation of the methods of economic crime investigation and for development of special courses curricular and its methodical maintenance.

Key words: complex methods of investigation, entrepreneurship, criminalistics characteristic of a crime, tactical tasks of investigation.

Размещено на Allbest.ru

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены