Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНИХ І ПРИВАТНИХ ІНТЕРЕСІВ В ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВАХ

ВІННИК ОКСАНА МАР'ЯНІВНА

Київ - 2004

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Оптимальність господарської системи, серед суб'єктів якої чільне місце посідають господарські товариства, багато в чому залежить від того, наскільки повно і збалансовано будуть враховані і забезпечені за допомогою права інтереси окремих осіб (фізичних та юридичних), їх груп, суспільства в цілому та його прошарків у сфері господарювання - економічній основі державного суверенітету України. Саме ця обставина є вирішальною в побудові соціально орієнтованої ринкової економіки та попередженні численних конфліктів, що виникають у разі колізії, конкуренції, різкого протистояння інтересів зазначених осіб.

Проблеми співвідношення та конфлікту інтересів особливо гостро постають в господарських товариствах, які завдяки своїй універсальності та адекватності ринковим відносинам посіли провідне місце серед організаційно-правових форм господарювання. Проте правове регулювання цих питань за українським законодавством, якому притаманні вади перехідного періоду (наявність колізій, прогалин, застарілих норм), не забезпечує оптимально-збалансованого врахування інтересів безпосередніх та опосередкованих учасників корпоративних відносин, що спричинює численні корпоративні конфлікти. Значна частина принципових питань щодо вирішення за допомогою правових механізмів зазначеної проблеми не одержала відповідного науково-теоретичного обґрунтування, хоча частково (щодо частини або окремих питань) наукові дослідження проводилися як в минулому, так і в сучасний період.

Трансформація відносин у сфері економіки та господарських товариствах як найбільш популярних організаційно-правових формах господарювання зумовила необхідність відповідного корегування правового регулювання цих відносин та віднайдення оптимальних правових механізмів забезпечення балансу приватних і публічних інтересів в корпоративних відносинах, попередження та розв'язання корпоративних конфліктів. Відсутність ґрунтовних і системних наукових досліджень низки категорій (система інтересів в господарських товариствах; корпоративні конфлікти, що виникають через незбалансованість цих інтересів) не дозволяє визначити їх місце в господарському праві, відмежувати від суміжних правових інститутів та встановити характер взаємозв'язку із суміжними правовими конструкціями.

Лише в окремих монографічних роботах розглядаються проблеми співвідношення публічних (в т.ч. державних) та приватних (індивідуальних та групових) інтересів у сфері державного управління (В. Ф. Сіренко, 1980-1993 р.р.), правового регулювання підприємницької діяльності (А. Я. Курбатов, 2001 р.), в цивільних відносинах (С. В. Михайлов, 2002 р.) та в процесі захисту індивідуальним підприємцем своїх прав (В. В. Волгін, 2002 р.)

Однак майже відсутні комплексні монографічні дослідження із загальнотеоретичних та прикладних питань правового забезпечення балансу приватних і публічних інтересів в корпоративних відносинах, попередження та розв'язання корпоративних конфліктів. Відтак подальше наукове розроблення цих питань є необхідною умовою впровадження більш досконалого їх правового регулювання.

Наведене вище і обумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з держбюджетними науково-дослідними темами юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: “Вдосконалення правового становища суб'єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України” в межах комплексної програми “Наукові проблеми розбудови державності в України” (номер теми: 97118; номер державної реєстрації: 0198W004863 - 1996-2000 роки) та “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (номер теми: 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації: 019 U007725 - 2001-2003 роки).

Об'єктом цього дослідження є: загальнотеоретичні аспекти забезпечення реалізації публічних та приватних інтересів в господарських товариствах; правові форми регулювання корпоративних відносин, що забезпечують баланс цих інтересів, попередження та цивілізоване врегулювання корпоративних конфліктів з урахуванням виду та форми господарського товариства.

Предметом дисертаційного дослідження є система чинних нормативно-правових актів, положень Господарського та нового Цивільного кодексів, зарубіжного законодавства щодо регулювання зазначених відносин, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика (судів, ДКЦПФР, ФДМ, АМК як уповноважених органів Української держави).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є: проведення системного наукового аналізу понять публічних і приватних інтересів (щодо їх змісту, ролі та співвідношення в господарському праві взагалі та законодавстві про господарські товариства, зокрема) та корпоративного конфлікту (щодо його правової природи, змісту, причин виникнення та правових засобів попередження та врегулювання); формулювання науково-теоретичних та практичних висновків щодо подальшого вдосконалення інституту господарських товариств та застосування правових норм. Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань: (1) визначенню природи інтересу як загальнонаукової категорії, ролі в праві (в т. ч. у правотворчій та правозастосовній діяльності) публічних і приватних інтересів; виявлення основних засад врахування цих інтересів у господарських системах різного рівня - від економіки країни до господарських товариств як основних організаційно-правових форм господарювання; (2) дослідженню системи інтересів в господарських товариствах (залежно від їх видів і форм) і правових механізмів забезпечення балансу приватних та публічних інтересів в корпоративних відносинах в історичному та порівняльно-правовому аспектах; (3) виявлення основних тенденцій правового регулювання корпоративних відносин в Україні та відповідність їх найкращим міжнародним стандартам корпоративного управління з метою розроблення пропозицій щодо вдосконалення правового забезпечення оптимальності системи інтересів в господарських товариствах, запровадження нових правових механізмів попередження та цивілізованого розв'язання корпоративних конфліктів

Методологічна основа дослідження. При проведення дисертаційного дослідження дисертантка керувалася загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного, догматичного і системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток ідеї збалансованого врахування публічних і приватних інтересів в господарському праві та корпоративних відносинах, становлення та розвиток інституту господарських товариств та корпоративної конфліктології як наукового напряму господарсько-правової науки. Історичний метод дозволив дослідити передумови виникнення торгових (господарських) товариств та появи їх нових видів, починаючи з доримського і завершуючи сучасним періодом. Порівняльний метод використовувався для виявлення особливостей формування нових видів та форм торгових (господарських) товариств в різних країнах (групах країн) і віднайдення найбільш оптимальних шляхів правового регулювання корпоративних відносин з використанням зарубіжного досвіду. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства щодо цих питань, а метод системно-структурного аналізу - визначити місце корпоративних відносин та корпоративної конфліктології у загальній структурі права та у системі господарського права, зокрема.

Науково-теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі теорії держави та права, римського, цивільного, господарського, процесуального, адміністративного, міжнародного, трудового, екологічного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Науково-теоретичне підґрунтя підготовки та проведення дослідження мали праці правознавців різних періодів: дожовтневого (1917 р.) - Р. Ієринга, Б. Кістяківського, М.М. Коркунова, П. Писемського, І.А. Покровського, В.В. Розенберга, К.Д. Ушинського, П.Цитовича, Г. Ф. Шершеневича; радянського (1917-1990 р.) та сучасного - Г. О. Аболоніна, С.С. Алексєєва, В.І. Андрейцева, М.О. Баймуратова, О.М. Бандурки, М. Бартошека, О.А. Беляневич, В. Е. Беляневича, З. Е. Беневоленської, С.М. Братуся, А.С. Васильева, А.В. Венедиктова, В.П. Грибанова, С. М. Грудницької, Р. Е. Гукасяна, О. В. Дзери, А. В. Довгерта, Д.В. Дождєва,. В.В. Долинської, І. Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, О.І. Екімова, М.Г. Іонцева, А.І. Камінки, Т.В. Кашаніної, Д.А. Керімова, О.Р. Кибенко, В.В. Копейчикова В. М. Коссака, В.М. Кравчука, І. Краська, А. В. Кряжкова, Є.Б. Кубка, Н.С. Кузнєцової, О.Я. Курбатова, М. І. Кулагіна, І.М. Кучеренко, С. Н. Ландкофа, В. В. Лаптєва, Р. А. Майданика, О.В. Малька, В.К. Мамутова, С.В. Михайлова, С. Д. Могилевського, А. Я. Пилипенка, І. Г. Побірченка, В. К. Попова, Г.В. Пронської, О.А. Пушкіна, З. В. Ромовської, В. А. Савельєва, Н. О. Саніахметової, В. М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, Л. Ю. Снісаренко, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Д.О. Сумського, Є. О. Суханова, О.М.Сиродоєвої, Ю. О. Тихомирова, Ю. В. Тихонравова, Ю.Н. Тодики, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, В. В. Хахуліна, Р. Ципеліуса, Дж. Чарльзворта, Д. М. Чечота, О.О. Чувпила, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини, О. В. Щербини, О. І. Ющика, О. С. Янкової, В. В. Яркова та ін., а також дослідників інших сфер суспільного життя - М. Аврелія, К. Гельвеція, І. М. Герчикової, Е. Дюркгейма, А. Г. Здравомислова, В.А. Євтушевського, Ф. Енгельса, А. Т. Ішмуратова, І. Канта, Е. А. Кузнецова, К. Маркса, А. Сміта та ін.

Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс УРСР 1963 р. і Цивільний кодекс України 2003 р., Закони України “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” та інші закони, укази Президента, декрети і постанови Уряду, відомчі нормативні акти, а також низка нормативно-правових актів зарубіжних країн (положення конституцій, торгових (комерційних) та цивільних кодексів, законів про господарські товариства тощо).

Фактологічна база ґрунтується на матеріалах практики - судів (загальних та господарських різних рівнів), компетентних органів держави (Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Антимонопольного комітету України), господарських товариств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні монографії здійснено комплексне дослідження важливої для економіки країни проблеми - правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах як адекватних ринковим відносинам організаційно-правових форм господарювання з метою забезпечення їх оптимального стану, попередження та цивілізованого розв'язання корпоративних конфліктів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням правових проблем забезпечення балансу публічних та приватних інтересів в господарських товариствах, в якому дається обґрунтування нового напряму господарсько-правової науки - корпоративної конфліктології, вирішення низки інших теоретичних проблем, а також обґрунтовані та визначені основні напрями вдосконалення чинного законодавства України, що регулює корпоративні відносини та порядок розв'язання корпоративних конфліктів. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

Вперше:

- обґрунтовується складність (багатоплановість) ролі інтересу в праві через комплекс його функцій: спонукальної - щодо встановлення, зміни, припинення правовідносин, реалізації прав та обов'язків їх учасниками; як структуроутворюючого елемента правового статусу суб'єкта - щодо наявності у нього (суб'єкта), крім суб'єктивних прав, додаткових можливостей у формі законних інтересів; захисної - щодо можливості використання державного примусу для реалізації законного інтересу у разі його ігнорування іншими особами, а також надання відповідної компенсації носієві законного інтересу у разі порушення останнього;

обґрунтовується необхідність визначення поняття незаконного інтересу як критерію визнання меж реалізації суб'єктивних прав та кваліфікації певної поведінки як зловживання правом;

дається визначення поняття незаконного інтересу як такого, що не відображається в об'єктивному праві (його загальних засадах) або визнається суспільно шкідливим, не відповідає загальному благу (публічним інтересам і законним інтересам інших осіб), не підлягає державному захисту та реалізація якого тягне за собою можливість застосування юридичної відповідальності;

- обґрунтовується використання в нормативно-правових актах поняття “публічні інтереси” як більш універсального, ніж “державні інтереси”, і відповідно - доцільність розширення повноважень прокурора в господарському процесі шляхом закріплення за ним права подання позовів на захист всіх видів публічних інтересів, а також визнання його в цьому випадку самостійною стороною в процесі;

- обґрунтовується доцільність використання в нормативно-правових актах поняття конфлікту інтересів як відмінного від таких суміжних понять, як: протиріччя, правопорушення, спір (господарський, цивільний, трудовий);

- обґрунтовується необхідність класифікації конфлікту інтересів у сфері господарювання на публічні, приватні та публічно-приватні залежно від наявності в учасників конфлікту публічних та/або приватних інтересів;

- виникнення господарських товариств та поява різних їх модифікацій розглядається як результат ускладнення системи інтересів учасників господарського життя;

- обґрунтовується віднесення корпоративних відносин до господарських;

- наявність чи відсутність в учасників корпоративних відносин корпоративних інтересів (загально-корпоративного чи індивідуально-корпоративних) визначається як критерій їх (учасників) класифікації на два основних види: (1) суб'єктів корпоративних правовідносин або безпосередніх їх учасників (засновники та учасники господарського товариства, саме товариство) та (2) опосередкованих учасників (кредитори та облігаціонери товариства, споживачі продукції, робіт, послуг господарського товариства, територіальна громада за місцем розташування товариства, держава як організатор господарського життя та виразник публічних інтересів);

- дається поняття корпоративного конфлікту як такого різновиду конфлікту інтересів, що виникає між учасниками корпоративних правовідносин;

- обґрунтовується доцільність класифікації корпоративних конфліктів за сферою їх виникнення (на внутрішні, зовнішні, змішані) та за видом інтересів їх учасників (на приватні, приватно-публічні, суто публічні) з огляду на необхідність врахування виду корпоративного конфлікту при застосуванні певних правових механізмів його розв'язання;

- при поділі господарських товариств на персональні товариства та об'єднання капіталів застосовується додатковий критерій - ступінь складності системи інтересів в товаристві та ймовірності виникнення корпоративних конфліктів, що обумовлює необхідність застосування різних правових підходів до регулювання корпоративних відносин залежно від виду товариства;

- систематизуються чинні правові механізми щодо припинення (розв'язання) конфлікту інтересів у сфері господарювання (погодження позицій сторін конфлікту в процесі проведення переговорів з фіксацією їх результатів у формі відповідної угоди; внутрішнє та зовнішнє арбітрування; судовий порядок, адміністративний порядок; комплексні заходи у формі соціального партнерства) та обґрунтовується доцільність їх вдосконалення шляхом закріплення за авторитетними громадськими та господарськими організаціями (об'єднаннями підприємців, банкірів, страховиків тощо) функцій щодо зовнішнього арбітрування при розв'язанні конфліктів між учасниками господарського життя, що покладаються на їх професійність та авторитетність у певних сферах господарської діяльності;

- обґрунтовується віднесення до компетенції господарських судів (в т.ч. і за відсутності у сторін - учасників господарських товариств статусу юридичної особи чи суб'єкта підприємницької діяльності) вирішення корпоративних спорів-конфліктів за умови застосування передбачених законом та/або установчим документом товариства несудових процедур: а) локального рівня (щодо внутрішньо-корпоративних конфліктів); в) адміністративної процедури (щодо зовнішніх конфліктів - публічних і приватно-публічних); в) зовнішнього арбітрування (щодо приватних зовнішньо-корпоративних конфліктів);

- обґрунтовується новий напрям господарсько-правової науки - корпоративної конфліктології, започаткованої низкою публікацій дисертантки, та визначаються його завдання (дослідження причин виникнення корпоративних конфліктів, чинних правових механізмів їх запобігання та розв'язання, віднайдення нових правових засобів забезпечення оптимального врахування різних видів приватних і публічних інтересів в корпоративних відносинах з метою попередження корпоративних конфліктів, мінімізації їх негативних наслідків та застосування оптимальних механізмів їх розв'язання).

Удосконалено:

- обґрунтування об'єктивності категорії інтересу як об'єктивно існуючої орієнтації суб'єкта на отримання певного, об'єктивно існуючого, блага, що зумовлено його автономністю від суб'єктивного усвідомлення інтересантом;

- обґрунтування взаємозв'язку та взаємозалежності приватних і публічних інтересів як складових соціальних господарських систем різного рівня, що відповідно віддзеркалюють інтереси окремих елементів (складових) системи, самої системи, її оточуючого середовища, та забезпечують оптимальність соціальної системи за умови їх збалансованого врахування;

- поняття публічних інтересів як відображених в праві відгармонізованих та збалансованих інтересів держави, всього суспільства, значної його частини, в т. ч. територіальних громад, соціальних груп, особливо найбільш вразливих і слабозахищених, що потребують державної підтримки з метою уникнення кризових явищ у суспільстві, страйків та інших колективних форм протесту та самозахисту;

- належність господарських товариств до господарських систем різного рівня, оптимальність яких залежить від збалансованого врахування інтересів учасників товариства та систем вищого рівня (холдингу, економіки країни, світової економіки);

- обґрунтування різного ступеня державного регулювання корпоративних відносин в персональних товариствах та об'єднаннях капіталів;

- визначення комплексу правових механізмів, спрямованих на збалансоване врахування приватних і публічних інтересів учасників корпоративних відносин, в т.ч.:

а) забезпечення публічності та доступності відомостей державної реєстрації господарських товариств як суб'єктів господарювання;

б) поглиблення диференціації правового регулювання корпоративних відносин в об'єднаннях осіб та об`єднаннях капіталів з метою найповнішого врахування відмінностей між ними (включаючи й особливості правового статусу засновників та учасників) та забезпечення на рівні закону ґрунтовності регулювання відносин в об'єднаннях капіталів;

в) визначення на рівні закону специфіки створення, функціонування та припинення публічних (державних та комунальних) акціонерних товариств та холдингових компаній;

г) легалізацію господарським законодавством господарських товариств, що належать до об'єднань капіталів, у складі однієї особи - як загального правила;

д) збереження двох видів акціонерних товариств (закритих та відкритих) з відмінними рисами (щодо порядку створення, принципу руху учасників і відповідно - видів підписки та обігу акцій, розміру статутного капіталу);

е) розширення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів залежних товариств;

є) започаткування додаткових механізмів захисту інтересів облігаціонерів господарських товариств, спрямованих на обмеження можливості емісії незабезпечених облігацій та зменшення негативних наслідків таких емісій.

Дістало подальший розвиток:

- зміст завдання щодо правового регулювання відносин, пов'язаних з конфліктом інтересів;

- визначення основних засад забезпечення оптимальності господарських систем: поєднання саморегулювання та зовнішнього регулювання і відповідно - збалансоване врахування інтересів системи, її складових та навколишнього середовища (суміжних соціальних систем того самого або вищого рівня), що може бути забезпечене з використанням комплексу методів: синергетичного, кентаврестичного, евристичного, процесного аналізу та ін.;

- використання різних правових підходів до регулювання корпоративних відносин в персональних товариствах та об'єднаннях капіталів, що обумовлено різним ступенем складності системи інтересів в цих видах товариств та ймовірності виникнення корпоративних конфліктів;

- визначення характеру вітчизняного законодавства про господарські товариства (законодавство перехідного періоду, що забезпечує запровадження в економічну систему України господарських товариств як універсальних і адекватних ринковим відносинам форм господарювання) та його основних рис (врахування найбільш типових ознак господарських товариств залежно від їх виду та форми; відсутність ґрунтовного регулювання корпоративних відносин в об'єднаннях капіталів; ігноруванням новітніх та деяких традиційних правових механізмів забезпечення балансу інтересів учасників корпоративних відносин);

- визначення основних засад вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин як системи заходів, що включає:

врахування кращих міжнародних стандартів корпоративного управління;

поєднання трьох основних напрямів вдосконалення законодавства про господарські товариства за змістом, за формою, за системою (включаючи й усунення колізій між положеннями новоприйнятих Господарського та Цивільного кодексів України, що стосуються господарських товариств);

застосування методів правового регулювання, що забезпечують збалансоване врахування приватних та публічних інтересів учасників (безпосередніх та опосередкованих) корпоративних відносин.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації, одержані авторкою в результаті вивчення та аналізу понад 1400 наукових і нормативно-правових джерел, господарських і цивільних справ, матеріалів ДКЦПФР та прикладів правозастосовної діяльності господарських товариств. Пропонується, зокрема, внести зміни та доповнення до Господарського кодексу України (ст. 63, 79, 126), Господарського процесуального кодексу (ст. 2, 29), Закону “Про господарські товариства” (в т.ч. до статей 2, 3, 4, 8, 19, 41, 46, 47), та ін., прийняти Закон “Про підприємства (господарські організації) публічних форм власності”.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, у доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України щодо господарських товариств та порядку вирішення корпоративних конфліктів (спорів), зокрема, Господарського кодексу України та Закону “Про господарські товариства”, в навчальному процесі, підготовці підручників та навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу “Господарське право”, спецкурсів “Акціонерне право” та “Інвестиційне право” для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності господарських судів України, правоохоронних органів, ДКЦПФР, у правозастосовній практиці господарських товариств з питань локального регулювання корпоративних відносин, попередження корпоративних конфліктів та порядку їх розв'язання.

Теоретичні положення, обґрунтовані авторкою у дисертаційному дослідженні, вже використані в спецкурсах “Акціонерне право” та “Інвестиційне право”, які дисертантка читає студентам і магістрам протягом чотирьох років, а також можуть бути використані при підготовці навчальних спецкурсів “Корпоративне право” і “Корпоративна конфліктологія”.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Результати дослідження апробовані і знайшли відображення: (1) в низці положень Господарського кодексу України, в розробці якого дисертантка брала участь як член робочої групи, (2) в публікаціях у виданнях, визнаних ВАК України фаховими (37 наукових статей, в т.ч. 36 одноосібних, загальним обсягом 19,65 д. а.); у двох одноосібних монографіях: “Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище”. - Київ: Знання, 1998.- 14,3 д. а.; “Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення”. - Київ: Атіка, 2003.- 18, 48 д.а.; у чотирьох навчальних посібниках (одноосібному - “Інвестиційне право”. - К.: Атіка, 2000.- 13,86 д.а.; у співавторстві з В. С. Щербиною - “Акціонерне право”. - К.: Атіка, 2000.- 37,58 д.а. (особ.внесок 36 д.а.; теми: поняття і предмет акціонерного права; історія розвитку акціонерних товариств і акціонерного права; поняття, ознаки та види акціонерних товариств; створення акціонерних товариств; майнові відносини в акціонерному товаристві; правове становище акціонерів; управління акціонерним товариством; державне регулювання створення, функціонування та припинення акціонерних товариств; особливості створення та функціонування акціонерних товариств в окремих сферах і галузях економіки); у співавторстві з Г.В. Пронською, В.С. Щербиною, О.А. Беляневич та ін. - “Господарське право: Практикум”.- К.: Юрінком Інтер: перше видання - 2001.- 16,8 д.а. (особ.внесок 5,5 д.а., в т.ч. положення про правове становище господарських товариств і виробничих кооперативів в розділі ІІІ “Суб'єкти господарського права”), друге видання, перероблене і доповнене - 2003.- 21,84 д.а. (особ.внесок 7 д.а.); в упорядкуванні словника: Тлумачний словник цивільного права / За заг. ред. В. М. Селіванова. - Київ: Манускрипт, 1998 р. - 15,3 д.а. (особ.внесок 6 д.а.);

використовувалися при читанні лекцій та проведенні семінарських занять з курсу “Господарське право”, спецкурсів “Інвестиційне право”, “Акціонерне право”, “Комерційне право зарубіжних країн”;

були предметом обговорення на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях і “Круглих столах”, зокрема:

1) на загальноукраїнській конференції “Концепція розвитку законодавства України до 2005 року - м. Київ - 23-24 травня 1996 р. (тези: О. М. Вінник. “Шляхи вдосконалення господарського законодавства України з питань правового становища господарюючих суб'єктів основної ланки економіки” // Концепція розвитку законодавства України. Мат-ли наук.-практ. конференції. - К., 1996.- С. 208-210);

2) на круглому столі “Правове регулювання суспільних відносин у сфері економіки” - м. Київ, вересень 1996 р. (тези: “Господарські і підприємницькі відносини в Україні та їх правове забезпечення” // Право України.-1996 р.- № 11.- С. 18-19);

3) на науково-практичній конференції “Трансформування відносин власності - основа розвитку підприємництва в Україні” - 24 грудня 1996 р. (тези: О. Вінник. “Право власності як основний правовий режим майна суб'єкта підприємницької діяльності” // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. Зб. наук. праць.- К.: Манускрипт, 1997.- С. 137-141);

4) на науково-практичній конференції “Роль юридичних знань і юридичної культури у становленні та розвитку підприємництва в Україні - 10 грудня 1998 р. (тези: О. Вінник. “Врахування суспільних інтересів у процесі здійснення підприємницької діляьності як елемент правової культури” // Правова культура і підприємництво. Зб. наук. праць і матеріалів конференції.- Київ-Донецьк, 1999.- С. 109-114 );

5) на науковій конференції “Дні науки на УКМА” за темою: “Україна: людина, суспільство, природа” - 1-5 лютого 1999 р. (тези: О. Вінник. “Правові засоби захисту прав та інтересів акціонерів” // Наукові записки. Національний університет “Києво-Могилянська академія. Спеціальний випуск. Т. 9. Ч. ІІ.- К., 1999.- С. 235-236);

6) на круглому столі з працівниками ФДМ України “Договірні відносини приватизації” (4-5 листопада 1999 р., м. Київ); наукова доповідь на тему: “Відповідальність за невиконання угод приватизації”;

7) на семінарі “Цивільний і Господарський кодекси в Україні: сфера правого регулювання” - 25 квітня 2000 р., м. Київ (тези доповіді на тему: “Проблеми уніфікації вимог до суб'єктів господарювання та їх організаційно-правових форм”) в огляді (за матеріалами семінару) Г. Миронової “Від конфронтації до конструктивізму” // Малий і середній бізнес.- 2000- № 1-2.- С. 90-91;

8) на конференції по обговоренню деяких питань корпоративного права, що проводилася Центром розвитку сільського господарства Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку (Київ, 24-25 лютого 2000 р.);

9) на міжнародній науково-практичній конференції “Європа-Японія-Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (17-20 жовтня 2000 р.); наукове повідомлення на тему: “Деякі проблеми зближення національних законодавств про господарські товариства” // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. Матеріали міжнародної наукової конференції (17-20 жовтня 2000 р., м. Київ).- С. 159-161;

10) на круглому столі “Реформування навчального процесу дисципліни “Правові основи підприємництва” (комерційного права) - 20 жовтня 2000 р., м. Київ;

11) на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія економічного і соціального розвитку і Арбітражний суд в Україні: проблеми, перспективи” - листопад 2000 р., м. Донецьк: наукове повідомлення на тему: “Судові способи захисту прав та законних інтересів акціонерів: проблеми вдосконалення” // Стратегія економічного і соціального розвитку і Арбітражний суд в Україні: проблеми, перспективи. Т. 1(21).- С. 388-391;

12) на круглому столі на тему: “Проблеми вдосконалення господарського законодавства України”; тема виступу: “Проблеми правового забезпечення приватних і публічних інтересів в акціонерних товариствах” // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України. Тези виступів учасників Круглого столу (17-18 квітня 2001 р., м. Київ).- С. 45-48;

13) на Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми цивільного права і практики його застосування в сучасний період” 14-15 травня 2002 р., м. Хмельницький; тема виступу: “Господарське товариство однієї особи” // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002.- № 2.- С. 53-55;

14) на науково-практичній конференції на тему: “Правові проблеми доступу до інформації і правосуддя у контексті міжнародних конвенцій” (20-21 вересня 2002 р., м. Київ); тема виступу: “Право учасників господарських товариств на інформацію: проблеми реалізації”;

15) на міжнародній науковій конференції: “Соціальна роль права: історія і перспективи” (27-29 вересня 2002 р., м. Москва, Російська Федерація); тема виступу: “Системний підхід розв'язання проблеми гармонізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах”;

16) на ІХ регіональній науково-практичній конференції (13-14 лютого 2003 р., м. Львів); тема виступу: “Господарське товариство як складна соціальна система: проблеми правового забезпечення балансу інтересів” // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 р.).- Львів, 2003.- С. 252-256.

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Структура роботи визначається об'єктом дослідження та підходом авторки до дослідження основних проблем теми, і складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють 21 підрозділ, висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 631 стор., з них 140 стор. займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкривається сутність і стан проблеми правового забезпечення збалансованого врахування та реалізації публічних та приватних інтересів у сфері господарської діяльності, включаючи й господарські товариства як основні організаційно-правові форми господарювання; обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; визначається його мета і завдання; формулюється наукова новизна і викладаються основні положення, які характеризуються новизною; висвітлюється практичне значення і апробація результатів дослідження; вказуються публікації за результатами дослідження.

Розділ 1. “Поняття та роль публічних і приватних інтересів у сфері господарювання” складається з 5 підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та види інтересів” аналізується ступінь дослідження категорії інтересу в науковій літературі та різні точки зору щодо природи (об'єктивної, об'єктивно-суб'єктивної та суб'єктивної) інтересу як загальнонаукової категорії. Дисертантка приєднується до прихильників об'єктивної природи категорії інтересу як об'єктивно існуючої орієнтації суб'єкта на отримання певного блага, що об'єктивно склалося. В додаткове обґрунтування цієї точки зору і відповідно - заперечення інших (щодо суб'єктивної та об'єктивно-суб'єктивної природи інтересу) наводяться такі аргументи: суб'єктом інтересу може бути будь-яка особа незалежно від її спроможності адекватно усвідомлювати процеси об'єктивної реальності (в т.ч. неповнолітня, психічно хвора людина) чи відсутності свідомості як психічної властивості взагалі (будь-яка організація незалежно від наявності у неї статусу юридичної особи); закріплення в законодавстві та широке застосування на практиці непрямих (похідних) позовів, що подаються певними категоріями осіб (прокурором, уповноваженими органами держави, опікунами, піклуваниками) в інтересах осіб, неспроможних усвідомлювати чи захищати свої інтереси; розширення сфери застосування таких позовів в зарубіжному акціонерному праві (позови акціонерів в інтересах акціонерного товариства).

Розглядаючи класифікацію інтересів (за різними критеріями: за сферою вияву; за носіями; за об'єктом; за значущістю; за часовою ознакою; за характером потреб; за актуальністю), авторка особливу увагу приділяє класифікаціям, що мають вирішальне значення у праві (поділ інтересів на: законні та незаконні; приватні та публічні). При цьому встановлено, що більше розроблено в літературі ( і відповідно - віддзеркалене у законодавстві) питання законних інтересів (щодо їх ознак, відмінності від суб'єктивних прав), на відміну від незаконних інтересів, які є критерієм для кваліфікації певної поведінки як зловживання правом. Незаконні інтереси дисертантка пропонує визначати як такі, що (1) взагалі не відображаються в об'єктивному праві (не випливають з його загальних засад) або визначаються як суспільно шкідливі, (2) не відповідають загальному благу (публічним інтересам і законним інтересам інших осіб), (3) захист таких інтересів не гарантується державою, (4) а їх реалізація навіть тягне за собою юридичну відповідальність, якщо при цьому порушується встановлений правопорядок і законні інтереси інших осіб.

Поділ інтересів на приватні та публічні (як свідчить аналіз наукової літератури з цих питань) здійснюється за окремими або сукупністю критеріїв і зазвичай використовується як підстава поділу права на публічне і приватне. Дисертанткою пропонується інтегрований (з врахуванням позицій різних авторів) комплекс критеріїв поділу інтересів на приватні і публічні (за суб'єктами інтересу, його спрямованістю, механізмами захисту, роллю держави та ступенем її участі в захисті інтересів). Відтак, до приватних належать інтереси, носіями яких є приватні особи (громадяни, їх групи, а також створені ними - безпосередньо чи опосередковано - юридичні особи), спрямовані на реалізацію потреб зазначених осіб та забезпечені санкціонованим державою захистом, що застосовується зазвичай за ініціативою носіїв цих інтересів. Публічні інтереси пропонується визначати як відображені в праві відгармонізовані, збалансовані певним чином інтереси держави як організації політичної влади, інтереси всього суспільства (спільні інтереси його членів), а також значної його частини/прошарків (територіальних громад, соціальних груп, особливо найвразливіших - споживачів, найманих працівників, дрібних підприємців, залежних підприємств, меншості в товаристві), що захищаються чи можуть захищатися за ініціативою держави в особі її компетентних органів та прокурора з метою відновлення порушеного правопорядку, попередження кризових явищ та забезпечення оптимальних умов для функціонування державно-організованого суспільства.

Зв'язок між приватними і публічними інтересами (попри значні відмінності), який підкреслюють численні науковці, обгрунтовується дисертанткою (а) з практичної точки зору (реалізацію приватних інтересів в суспільстві можна забезпечити, лише врахувавши певним чином публічні інтереси; рівночасно публічні інтереси формуються з врахуванням типових приватних інтересів), (б) з використанням філософської категорії “окреме - загальне” та закону боротьби та єдності протилежностей, (в) з врахуванням динамізму суспільного ( в т.ч. господарського) життя та пов'язану з цим переоцінку суспільством ступеня важливості тих чи інших інтересів.

Роль інтересів у праві визначається в підрозділі 1.2. При цьому особлива увага приділяється правовому аспекту в категорії інтересу. На відміну від більшості науковців, які вважають інтерес суто доправовою категорією, дисертантка наполягає на складності цієї категорії (як загальнонаукової), в т.ч. необхідності врахування правового її аспекту, що проявляється через комплекс функцій: спонукальної - проявляється в правотворчій (щодо прийняття нормативно-правових актів і відповідно - встановлення, зміни, припинення прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин) та правозастосовній (на етапі реалізації прав та обов'язків) діяльності; як структуроутворюючого елемента правового статусу суб'єкта (щодо наявності у нього, крім прав, додаткових можливостей у формі законних інтересів); захисної - полягає в можливості використання державного примусу на відновлення законного інтересу у разі його порушення.

У підрозділі 1.3. “Співвідношення публічних і приватних інтересів у сфері господарської (підприємницької) діяльності” аналізуються точки зору різних авторів щодо співвідношення цих інтересів на різних рівнях економіки, з урахуванням її стану та поставлених завдань (активізувати приватну ініціативу чи обмежити її, спрямувавши в певному напрямі). Дисертантка доходить висновку, що ці види інтересів за загальним принципом мають враховуватися в правотворчій та правозастосовній практиці на паритетних засадах, за винятком окремих випадків, зокрема: (1) екстремальних ситуацій (на зразок криз, надзвичайного стану, військових конфліктів), що вимагають пріоритетного врахування публічних інтересів; (2) суспільної потреби в активізації приватної ініціативи щодо розвитку певних галузей економіки або форм господарювання, що зумовлює певну перевагу приватних інтересів (у формі надання окремих пільг їх носіям, які беруть участь у задоволенні подібних суспільних потреб). Хоч навіть у зазначених випадках надання пріоритету приватним чи публічним інтересам поєднується із врахуванням та захистом найбільш нагальних інтересів іншого (протилежного) виду.

Аналіз у підрозділі 1.4 приватних і публічних інтересів як елементів соціальної системи дозволив віднайти нові аргументи щодо необхідності їх збалансованого врахування у сфері економіки та господарських товариствах (як її складових) у дії суспільного закону взаємності або еквівалентності, відповідно до якого приватні інтереси визнаються суспільством як законні та набувають відповідного захисту з боку держави за умови врахування тією чи іншою мірою публічних інтересів носіями приватних інтересів. Своєю чергою, успішність реалізації публічних інтересів значною мірою залежить від того, наскільки в них повно враховані найбільш типові приватні інтереси. Основною засадою забезпечення оптимальності господарських систем різного рівня (від економіки країни до її суб'єктів) визначається комплексність регулювання - з поєднанням внутрішньо-системного (в господарських товариствах - локального) регулювання із зовнішньо-системним (державним - щодо господарських товариств), що дозволяє більш-менш збалансовано врахувати інтереси системи, її складових, оточуючого середовища (систем вищого рівня), а відтак - публічні і приватні інтереси.

Підрозділ 1.5. “Конфлікт інтересів у господарських відносинах” присвячений проблемі конфлікту інтересів у сфері господарювання, яка пов'язана з наявністю в учасників господарського життя не лише подібних, солідарних, співпадаючих (в тій чи іншій частині), але й протилежних, конкуруючих і навіть ворожих інтересів. Попри наявність у конфлікту інтересів позитивних рис (виявлення недоліків, спонукання до інновацій та ін.), наслідками конфліктних ситуацій можуть бути матеріальні втрати, негаразди в роботі окремих суб'єктів, навіть кризові явища та катаклізми, численність яких у світі постійно збільшується (в Україні значний ступінь конфліктності у суспільстві зумовлений і складнощами перехідного періоду). Особлива увага приділяється правовим (в т.ч. юридизованим) конфліктам, які стали об'єктом дослідження юридичної (правової) конфліктології. Конкретизуються характерні ознаки такого конфлікту: зв'язок з правовідносинами (суб'єкти, їх становище і поведінка, мотивація останньої або об'єкт конфлікту мають правові ознаки, чи конфлікт породжує правові наслідки); застосування правових процедур з метою припинення, розв'язання конфлікту та/або управління ним з метою попередження чи зменшення негативних наслідків.

Обґрунтовується використання в законодавстві та юридичній літературі поняття конфлікту інтересів та відмежовується останнє від суміжних понять - протиріччя, правопорушення, спору (господарського, цивільного, трудового тощо).

Аналіз чинного законодавства (вітчизняного і зарубіжного), теоретичних праць, правозастосовної практики дозволив дисертантці систематизувати правові механізми: (1) попередження юридичних конфліктів у сфері господарювання (вдосконалення правового регулювання, в т.ч. позбавлення його від прогалин, колізій, застарілих норм; чітке визначення правового становища - прав та обов'язків - учасників господарського життя; підвищення правової культури та подолання правового нігілізму; посилення дисципліни у сфері господарювання та ін.) та (2) їх розв'язання (погодження позицій сторін конфлікту в процесі проведення переговорів з фіксацією їх результатів у формі відповідної угоди, внутрішнє та зовнішнє арбітрування, судовий порядок, адміністративних порядок, комплексні заходи у формі соціального партнерства). Пропонується також: ширше використовувати авторитетні громадські організації (об'єднання підприємців, банкірів, страховиків тощо), наділивши їх функцією розв'язання конфліктів не лише між членами організації, але й іншими учасниками господарського життя, що покладаються на їх професійність та авторитетність у певних сферах діяльності; наділити прокурора правом виступати на захист не лише державних інтересів (та в певних категоріях випадків - інтересів громадян), а й публічних інтересів інших видів і рівнів.

Розділ 2. “Господарське товариство як система реалізації та взаємодії приватних і публічних інтересів учасників корпоративних відносин” складається з 6 підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Історико-правовий аспект становлення інституту господарських товариств як результату взаємодії публічних і приватних інтересів у сфері господарювання” становлення інституту торгових (господарських) товариств розглядається як результат еволюційного розвитку суспільства і відповідно - ускладнення його господарського життя, що потребувало урізноманітнення форм господарювання залежно від співвідношення різних категорій публічних та приватних інтересів учасників корпоративних відносин. Відтак, персональні товариства (повне і командитне) розглядаються як найдавніші (з легалізованих вітчизняним законодавством) форми господарських товариств, що віддзеркалюють ділові традиції докапіталістичної доби (довіра та демократизм відносин між компаньйонами, якнайповніше гарантування захисту інтересів кредиторів): повне товариство (ПТ) застосовуються для спільного здійснення кількома особами підприємницької діяльності від імені товариства, а командитне (КТ) - для залучення в товариство, ведення справ якого забезпечується його основними (повними) учасниками, коштів (майна) інших осіб (незалежно від їх ділових та моральних якостей) з гарантуванням участі в розподілі прибутку товариства, але без значних обтяжень (щодо персональної участі в діяльності товариства та тягаря відповідальності за його зобов'язаннями). Акціонерне товариство (АТ) - відмінна від персональних товариств форма господарювання, поява якої була зумовлена бурхливим розвитком капіталістичних відносин, розглядається як організація суто ринкового типу, в якій: (а) демократичні засади участі в управлінні справами та розподілі прибутку, що притаманні персональним товариствам, були замінені новим - капіталістичним або ринковим - принципом, відповідно до якого реальні можливості акціонера щодо його участі в управлінні товариством та розподілі прибутку зазвичай залежать від розміру його (акціонера) частки в статутному капіталі; (б) замість гарантій якнайповнішого відшкодування збитків кредиторам товариства, застосовується принцип “обмеженої відповідальності”, що зумовлює необхідність застосування спеціальних механізмів захисту інтересів кредиторів; (в) управління справами товариства здійснюється не безпосередньо його учасниками, а за допомогою системи органів, деякі з яких (за українським законодавством - виконавчий орган) можуть формуватися зі сторонніх осіб (найманих працівників). Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та його модифікація - товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) стали результатом зініційованої дрібними підприємцями та їх представниками в німецькому парламенті “кабінетної роботи” юристів, яким вдалося в одній організаційно-правовій формі оптимально поєднати привабливі для малого бізнесу риси АТ і ПТ, що забезпечило широке використання форми ТОВ/ТДВ на практиці та їх легалізацію іншими країнами. Різноманітність форм господарських товариств розглядається як фактор, що забезпечує можливість реалізації принципу свободи підприємницької діяльності (щодо вибору форм підприємництва), проте в межах, що забезпечують врахування публічних інтересів та типових приватних інтересів учасників корпоративних відносин.

Підрозділ 2.2. “Понятя та ознаки господарських товариств” присвячений аналізу правового становища господарських товариств з виділенням їх традиційних рис як колективного підприємця: наявність кількох засновників та учасників; об'єднання ними майнової та персональної участі для забезпечення діяльності товариства; майнова відокремленість останнього від його засновників та учасників; наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності і відповідно - можливості виступати в господарському обороті від власного імені і у власних інтересах; корпоративний характер управління справами товариства - безпосередньо учасниками (ПТ, КТ) або за допомогою сформованих ними органів (АТ, ТОВ, ТДВ) та ін. Рівночасно виявляються сучасні тенденції правового регулювання щодо господарських товариств, пов'язані із змінами в господарському житті (його ускладненням, глобалізацією, трансформаційними процесами в Україні та інших державах перехідної економіки), в т.ч.: необхідністю захисту інтересів меншості в товаристві; можливістю створення товариства однією особою; розширенням сфери використання господарських товариств (у процесі приватизації державних та комунальних підприємств; для створення господарських об'єднань; для здійснення некомерційної господарської діяльності - фондові біржі чи окремих повноважень щодо регулювання господарської діяльності - Національний депозитарій).

Класифікації господарських товариств та особливості співвідношення в них публічних і приватних інтересів залежно від видів цих товариств присвячений підрозділ 2.3. “Види господарських товариств”. Дисертантка доходить висновку про слушність усіх відомих теорії господарського (торгового, комерційного) і цивільного права класифікацій цих товариств, рівночасно акцентуючи увагу на їх поділі на персональні товариства (ПТ, КТ) та об'єднання капіталів (АТ, ТОВ, ТДВ), оскільки саме така класифікація найповніше враховується у процесі правового регулювання корпоративних відносин.

Виявляються основні особливості правового становища і відповідно - тенденції правового регулювання персональних товариств та об'єднань капіталів та їх різновидів (форм), зокрема, щодо ступеня правового регулювання і рівня свободи засновників та учасників товариств:

незначний рівень державного регулювання щодо персональних товариств зумовлений тягарем повної відповідальності їх учасників (всіх - в ПТ, частини - в КТ) за зобов'язаннями товариства;

пильна увага держави (у формі ґрунтовного регулювання) до об'єднань капіталів з перших етапів їх становлення пов'язана зі значною ймовірністю зловживань з боку їх засновників, крупних учасників та посадових осіб, в руках яких фактично зосереджені управлінські повноваження щодо майна товариства, а також відсутністю в учасників товариства, які повністю сплатили свої вклади (акції) обов'язку додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства (АТ, ТОВ) чи обмеженням розміру такої відповідальності (ТДВ).

Обґрунтовується доцільність закріплення у вітчизняному законодавстві (за прикладом німецького) класифікації господарських товариств на малі, середні та великі з метою надання найбільшого сприяння та державної підтримки численним і рівночасно - найменш захищеним - малим товариствам (підприємствам), що значною мірою знайшло відображення в низці нормативно-правових актів ( в т.ч. у ст. 63 ГК), проте потребує певного уточнення.

У підрозділі 2.4 “Корпоративні відносини в господарському товаристві: поняття та види” аналізуються різні точки зору щодо поняття, змісту та галузевої належності корпоративних відносин. З огляду на зміни в господарському житті та його ускладнення, що відбилося на правовому становищі господарських товариств та їх ролі в системі господарювання, пропонується універсальне (і відповідно - розширене порівняно з традиційним) визначення корпоративних відносин, як таких, що виникають у процесі створення, функціонування та припинення господарських товариств за участю безпосередніх (засновники, учасники, саме товариство, його органи) та опосередкованих учасників (кредитори, споживачі, наймані працівники, облігаціонери товариства, територіальна громада, держава в особі уповноважених органів) і забезпечують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб.