Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах

Дисертантка приєднується до точки зору про комплексний характер корпоративних відносин, проте наполягає на віднесення їх до господарських (як різновиду останніх) з огляду на низку обставин:

належність господарських товариств до суб'єктів господарювання та відповідно - складових елементів господарської системи країни;

поєднання в корпоративних відносинах майнових (сплата вкладів, господарське використання майна товариства, зміна його статутного фонду та ін.) та організаційних (процедура створення товариства, управління товариством, відносини з уповноваженими державними органами з питань контролю за діяльністю товариства) елементів (що притаманно для господарських відносин);

виникнення частини корпоративних відносин між своєрідними суб'єктами - органами товариства, що визнаються лише господарським правом (на відміну від цивільного, зокрема) суб'єктами внутрішньогосподарських відносин;

складність системи інтересів в господарських товариствах, яка включає не лише корпоративні інтереси (загальні - товариства та індивідуальні - його учасників), але й інших осіб, частина з яких є носіями публічних інтересів (зокрема, ДКЦПФР, АМК) і відповідно - комплексне застосування приватно-правових і публічно-правових методів регулювання корпоративних відносин (що також притаманно господарським відносинам);

переважаюча роль в корпоративних відносинах (як їх консолідуючого ядра) господарських відносин, хоча і за наявності (в певних випадках) елементів (ознак) відносин іншої галузевої належності - трудових, цивільних, адміністративних, земельних, фінансових та інших.

Розглядаються традиційні (апробовані протягом кількох століть) та новітні (пов'язані зі змінами в господарському житті) правові механізми, що забезпечують збалансоване врахування приватних і публічних інтересів учасників корпоративних відносин з метою визначення найбільш оптимальних і вартих для запровадження у вітчизняне законодавство.

належність господарських товариств до господарських систем різного рівня, оптимальність яких залежить від збалансованого врахування інтересів учасників товариства та систем вищого рівня (холдингу, економіки країни, світової економіки);

На підставі аналізу системи інтересів в господарському товаристві (підрозділ 2.5) виділяються корпоративні інтереси двох видів - загально-корпоративні (як інтереси товариства) та індивідуально-корпоративні (інтереси окремого учасника/акціонера товариства), визначаються відмінності між ними, засади збалансування цих інтересів як основної умови оптимального функціонування товариства.

У підрозділі 2.6 “Корпоративний конфлікт як ключове поняття корпоративної конфліктології” обґрунтовується виділення особливого виду конфлікту інтересів - корпоративного конфлікту - як різновиду юридичних або юридизованих конфліктів у сфері господарювання, що виникає між учасниками корпоративних відносин (зазвичай безпосередніми, у певних випадках - за участі опосередкованих учасників), зачіпаючи і приватні, і публічні інтереси. Відтак приватно-публічний характер корпоративних конфліктів визначається як умова застосування різних рівнів правового регулювання (на рівні закону, локальний) та правових механізмів, спрямованих на попередження та розв'язання цих конфліктів. Рівень закону визнається найбільш прийнятним для регулювання відносин, в яких домінують публічні чи найбільш типові приватні інтереси; на локальному рівні мають враховуватися специфіка корпоративних відносин в певному господарському товаристві і відповідно - передбачатися внутрішньо-корпоративні механізми розв'язання конфліктів в товаристві.

У зв'язку з широким використанням форми господарських товариств (завдяки їх універсальності та адекватності ринковим відносинам), складністю корпоративних відносин, що виникають в цих товариствах, і відповідно значною ймовірністю виникнення в них корпоративних конфліктів з відповідними (зазвичай негативними) наслідками виникає необхідність дослідження цих конфліктів з метою віднайдення оптимальних правових механізмів їх попередження та розв'язання, що є завданням корпоративної конфліктології - нового напряму господарсько-правової науки, започаткування якого було покладено низкою публікацій дисертантки.

Розділ 3. “Питання вдосконалення правового забезпечення та збалансування приватних і публічних інтересів у господарських товариствах” складається з 10 підрозділів. В першому з них (3.1. “Чинна система правових механізмів забезпечення реалізації та захисту приватних і публічних інтересів учасників корпоративних відносин”) аналізується чинна система правового забезпечення діяльності господарських товариств в Україні, що дозволяє дисертантці визначити: його перехідний характер, пов'язаний із запровадженням ринкових засад господарювання в економічну систему країни; основну мету цього законодавства - правове забезпечення переходу від планово-розподільчих до переважно ринкових засад господарювання та адекватних їм організаційно-правових форм - насамперед, господарських товариств. Проте законодавство перехідного періоду закономірно віддзеркалює складність, суперечності та проблеми цього періоду: врахування найбільш істотних ознак ринкових форм господарювання (зазвичай в їх класичному варіанті); ігнорування низки важливих надбань вітчизняної (дореволюційного та непівського періодів) та світової практики правового регулювання корпоративних відносин; збереження деяких надбань радянської правової науки, що забезпечували функціонування планово-розподільчої економіки (унітарні підприємства-невласники, похідні від права власності правові титули майна), без відповідного корегування на ринкові засади господарювання та забезпечення належного захисту інтересів кредиторів. Ці обставини дисертанткою визначаються одними з вирішальних у незадовільному стані правового регулювання корпоративних відносин (наявності численних вад - застарілих норм, колізій, прогалин), а також численних зловживаннях при створенні, функціонуванні та припиненні господарських товариств і пов'язаних з ними корпоративних конфліктах.

В підрозділі 3.2. “Напрями вдосконалення законодавства про господарські товариства” обґрунтовується необхідність вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин за трьома основними і взаємопов'язаними між собою напрямами: за змістом (врегулювання нових для економіки України відносин, зокрема пов'язаних з конфліктом інтересів), за формою (забезпечення провідної ролі закону щодо регулювання відносин власності, підприємництва, в т.ч. щодо питань реорганізації господарських товариств; підвищення значення локальних нормативних актів при визначенні внутрішніх - для товариства - механізмів врегулювання корпоративних конфліктів), за системою (усунення колізій між положеннями новоприйнятих Господарського та Цивільного кодексів щодо господарських товариств; прийняття чи вдосконалення актів малої кодифікації, зокрема Закону “Про підприємства (господарські організації) публічних форм власності”; інкорпорація законодавства про господарські товариства).

Забезпечення гармонізації вітчизняного законодавства про господарські товариства згідно зі світовими стандартами (підрозділ 3.3) визначається як необхідна умова функціонування вітчизняної економіки та господарських товариств (як її елементів) у контексті глобалізації суспільного (в т.ч. економічного) життя та прагнення України стати повноправним учасником європейської і світової спільнот, набувши членство у відповідних міжнародних організаціях (ЄС, СОТ та ін.) .

У підрозділі 3.4. “Забезпечення оптимального стану системи інтересів в господарських товариствах” основна увага приділяється поліпшенню правового регулювання корпоративних відносин з метою забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, загально-корпоративного та індивідуально-корпоративних інтересів в цих відносинах та відповідно - попередження виникнення корпоративних конфліктів. При цьому виділяються універсальні (стосуються господарських товариств як суб'єктів господарювання) та спеціальні (щодо певних видів та форм господарських товариств) правові механізми, спрямовані на вдосконалення законодавства про господарські товариства за змістом. До перших належать, зокрема, забезпечення публічності відомостей державної реєстрації господарських товариств як суб'єктів господарювання, врегулювання на рівні закону низки питань (щодо реорганізації господарських товариств, обов'язків засновників та ін.); до других - поглиблення диференціації правового регулювання корпоративних відносин в об'єднаннях осіб та об'єднаннях капіталів, а також визначення на рівні закону специфіки створення, функціонування та припинення публічних (державних і комунальних) акціонерних товариств та холдингових компаній.

В підрозділі 3.5 “Доцільність та основні засади запровадження в Україні господарського товариства однієї особи” дисертантка наводить низку аргументів на користь таких товариств (наявність статусу власника майна і відповідно - значного рівня самостійності та привабливості для кредиторів щодо задоволення їх інтересів за рахунок майна товариства; можливість поповнення складу учасників без складної процедури державної реєстрації чи перереєстрації, необхідної для перетворення унітарного підприємства в корпоративне; корпоративний порядок управління; фактичне використання таких товариств у державному секторі економіки та в процесі приватизації державного майна) та вважає за необхідне в Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 79) закріпити - як загальне правило - можливість створення та функціонування товариств однієї особи щодо об'єднань капіталів, а також врегулювати у формі спеціального закону особливості правового становища господарських товариств публічних форм власності (державних та комунальних).

В основу підрозділу 3.6. “Розв'язання проблем, пов'язаних із закритими акціонерними товариствами” взято результати аналізу матеріалів практики та досвіду (вітчизняного і зарубіжного) правового регулювання корпоративних відносин в закритих акціонерних товариствах, які мають численних опонентів серед вітчизняних науковців і практичних працівників, що й відбилося в положеннях нового Цивільного кодексу України, який не закріплює поділу акціонерних товариств на відкриті та закриті. З посиланням на зарубіжних досвід та необхідність врахування специфіки інтересів засновників акціонерного товариства щодо збереження контролю за складом акціонерів дисертантка доводить доцільність збереження форми закритого акціонерного товариства з одночасним визначенням на рівні закону основних принципів розміщення акцій (шляхом проведення закритої підписки - серед заздалегідь визначеного кола осіб), принципу відчуження акцій третім особам (за умови дотримання переважного права інших акціонерів та самого товариства на придбання таких акції), менш значних вимог до статутного фонду (щонайбільше на рівні Ѕ статутного фонду ВАТ). Рівночасно позиція прибічників обмеження кількості акціонерів закритого акціонерного товариства 100 особами без врахування специфіки тих численних ЗАТ, що були створені в процесі приватизації до набуття чинності новою редакцією Закону “Про приватизацію державного майна” від 19.02.1997 р., оцінюється як така, що призводить до “виморожування” дрібних акціонерів-працівників та створює перешкоди для функціонування акціонерних товариств у складі самих лише (або переважно) працівників товариства (так званих народних підприємств).

Підрозділ 3.7 “Забезпечення захисту корпоративних інтересів у залежному товаристві” присвячений правовому вирішенню проблем, пов'язаних із виникненням майнової та/або організаційної залежності господарського товариства від власного учасника чи іншого суб'єкта господарювання, які мають можливості впливати на товариство, здійснюючи щодо нього вирішальний контроль. Аналізуються шляхи та наслідки для товариства встановлення такого контролю, зарубіжний досвід регулювання подібних відносин з метою захисту інтересів залежних товариств, їх учасників та кредиторів, а також пропонується вдосконалити запроваджені ст. 126 Господарського кодексу України правові механізми збалансованого врахування інтересів учасників корпоративних відносин за наявності ознак контролю-підпорядкування.

Питання доцільності запровадження нетрадиційних способів забезпечення інтересів учасників господарських товариств (похідних та колективних позовів, права учасника/акціонера на незгоду) розглядаються в підрозділі 3.8. При цьому дисертантка акцентує увагу на аналізі цих способів та їх спрямованості на посилення захисту індивідуальних корпоративних інтересів дрібних акціонерів/учасників, збалансування загально- та індивідуально-корпоративних інтересів, попередження конфлікту інтересів між товариством і його учасниками, а також пропонує включити у вітчизняне законодавство про господарські товариства відповідні положення.

Включення до дисертаційного дослідження підрозділу 3.9. “Правові механізми захисту інтересів облігаціонерів господарських товариств” було викликано проблемами, що постали на практиці. Недосконалість правового регулювання відносин, пов'язаних з випуском господарськими товариствами незабезпечених облігацій, визначається як одна з основних причин корпоративних конфліктів за участю облігаціонерів господарських товариств, що може призвести до кризової ситуації на ринку цінних паперів. З метою уникнення подібної ситуації пропонується запровадити систему правових заходів, що мають забезпечити збалансоване врахування інтересів облігаціонерів, товариств-емітентів облігацій, їх учасників та кредиторів.

В підрозділі 3.10 “Оптимізація порядку розгляду корпоративних конфліктів” на підставі аналізу правових механізмів розгляду корпоративних конфліктів за чинним законодавством України та правозастосовної практики, що свідчить про їх недосконалість, пропонуються нові правові заходи, спрямовані на зменшення конфліктності в товариствах та оптимізації порядку розгляду корпоративних конфліктів, в т.ч. віднесення до компетенції господарських судів вирішення корпоративних спорів-конфліктів (виключивши їх з кола питань, що розглядаються загальними судами) за умови застосування передбачених законом та/або локальними (установчим та внутрішніми) документами товариства несудових процедур: а) локального рівня (щодо внутрішньо-корпоративних конфліктів); в) адміністративної процедури (щодо зовнішніх конфліктів - публічних і приватно-публічних); в) зовнішнього арбітрування (щодо приватних зовнішньо-корпоративних конфліктів).

ВИСНОВКИ

У Висновках за результатами проведеного дослідження викладені найбільш важливі наукові і практичні результати, отримані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з вдосконалення регулювання корпоративних відносин та внесення змін у відповідні положення господарського законодавства України, зокрема щодо:

використання в актах господарського законодавства поняття “публічні інтереси”, замість поняття “державні інтереси”;

посилення ролі прокурора на захист публічних інтересів в господарських судах;

забезпечення публічності та доступності відомостей державної реєстрації господарських товариств;

прийняття окремих законів щодо господарських товариств, які належать до об'єднань капіталів (насамперед, акціонерних), а також публічних (державних та комунальних) товариств;

легалізації Господарським кодексом - як загального правила - можливості створення та функціонування господарських товариств, що належать до об'єднань капіталів, у складі однієї особи;

збереження двох видів акціонерних товариств (закритих і відкритих) з відмінними ознаками (щодо порядку створення, підписки на акції та їх обігу), а також з поглибленням диференціації між ними з питань розміру статутного капіталу;

збільшення комплексу заходів, спрямованих на захист: а) загально-корпоративних інтересів, в т. ч. інтересів залежних товариств; б) індивідуально-корпоративних інтересів (шляхом закріплення низки прав за учасниками/акціонерами господарських товариств - подання непрямих позовів, похідних позовів, колективних позовів та права на незгоду);

започаткування додаткових механізмів захисту інтересів облігаціонерів господарських товариств; та ін.

У висновках також наводиться узагальнення і нове вирішення низки теоретичних проблем щодо правового забезпечення балансу приватних і публічних інтересів в господарських товариствах, оптимізації системи інтересів в корпоративних відносинах з метою попередження та розв'язання за допомогою правових механізмів корпоративних конфліктів, а також дається теоретичне обґрунтування корпоративної конфліктології як нового напряму господарсько-правової науки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Правовое положение хозяйственных организаций: пути совершенствования законодательства // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 1.- С.7-11 (0,45 д.а.).

2. Имущественная самостоятельность как необходимое условие осуществления предпринимательской деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 3.- С.3-6 (0, 4 д.а.).

3. Правове регулювання суспільних відносин у сфері економіки: проблеми кодифікації законодаства // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.-1997.- № 1.-С.183-190 (0, 8 д.а.).

4. Нетрадиционные способы защиты прав акционеров (опыт Соединенных Штатов Америки) // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 5.- С.10-14 (0, 4 д.а.).

5. Закрите акціонерне товариство і товариство з обмеженою відпо-відальністю: порівняльна характеристика і проблеми вдосконалення законодавства // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 8.- С.3-6 (0, 45 д.а.).

6. Захист суспільних інтересів у процесі здійснення підприємницької діяльності // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 9.- С.14-19 (0, 5 д.а.).

7. Правове становище залежного підприємства: проблеми вдосконалення законодаства // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1997.- № 11.- С.10-12 (0, 35 д.а.).

8. Виробничий кооператив як різновид підприємницької організації // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № 1.- С.3-10 (0, 6 д.а.).

9. Характерні риси господарських організацій // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № № 2.- С.3-8; №3.- С 3-6, №5.- С.9-13, №6.- С 9-11 (1, 4 д.а.).

10. К вопросу об ответственности участников хозяйственных обществ // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № № 7.- С.5-7 (0, 4 д.а.).

11. Малое предпринимательство: совершенствование правового регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № 8.- С.7-9 (0, 4 д.а.).

12. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності // Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998.- № 2.- С. 242-248 (0, 6 д.а.).

13. Проблеми відповідальності суб'єктів господарювання, їх учасників і власників майна // Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998.- № 3.- С. 130-136 (0,4 д.а.).

14. Проблеми дійсности угод, що укладаються виконавчим органом господарських товариств // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № 11.- С.5-6 (0, 35 д.а.).

15. Проблеми кодифікації законодавства у сфері ринкової економіки // Вісник Київського університету. Юрид. науки. Випуск 36.- 1998.- С. 10-15 (0, 5 д.а.).

16. Проблеми майнової відповідальності посадових осіб органів акціонерного товариства // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 3.- С.12-15 (0, 45 д.а.).

17. Проблемы правового обеспечения реализации интересов различных групп акционеров в акционерном обществе // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 6.- С.6-8 (0,4 д.а.).

18. Общество с ограниченной ответственностью: преимущества и недостатки // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 7.- С.7-12 (0,6 д.а.).

19. Аспекти правового забезпечення публічних і приватних інтересів у господарських товариствах // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 10.- С.14-15 (0, 35 д.а.).

20. Правове становище дочірніх підприємств // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 1.- С.3-7 (0, 6 д.а.).

21. Виробничі кооперативи: правове становище і шляхи вдосконалення правового регулювання // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. Випуск 37.- 2000. -С. 16-21 (0, 65 д.а.).

22. Конфлікт інтересів в акціонерному товаристві // Право України. - 2000.- № 5.- С.59-61 (у співавторстві із Сніжко Р. Г.) - 0, 45 д.а. (особист. внесок полягає у визначенні поняття, підстав, змісту та видів конфлікту інтересів в акціонерному товаристві - обсяг 3, 5 д.а.).

23. Вінник О. Проблеми уніфікації вимог до суб'єктів господарювання та їх організаційно-правових форм // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 8.- С.3-7 (0, 4 д.а.).

24. Вінник О. Юридичне значення класифікації господарських товариств // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 10.- С.10-14 (0,45 д.а.).

25. Вінник О. Ключові поняття корпоративної конфліктології // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 12.- С. 3-6 (0,45 д.а.).

26. Вінник О. М. Корпоративна конфліктологія як новий напрямок науки господарського права // Вісник Вищого арбітражного суду України.- 2000.- № 4.- С. 110-114 (0,5 д.а.).

27. Вінник О. Деякі питання вдосконалення організаційно-правових форм господарювання в Україні // Право України.- 2000.- № 9.- С. 39-42 (0,5 д.а.).

28. Винник О. М. Общество с огланиченной ответственностью по законодательству Украины, Германии и России // Социальные проблемы права. Сборник статей. Выпуск № 1.- Москва: Изд-во Московского государственного социального университета “Союз”, 2000.- С. 297-316 (0, 6 д.а.).

29. Вінник О. Приватні і публічні інтереси, їх роль і відображення в господарському праві // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 4.- С. 6-9; № 5.- С. 11-13 (0,8 д.а.).

30. Вінник О. М. Господарське товариство однієї особи (про доцільність його запровадження в Україні) // Вісник господарського судочинства.- 2001.- № 2.- С. 147-156 (0, 7 д.а.).

31. Винник О. М. Корпоративная конфликтология как новое направление науки хозяйственного (предпринимательского) права // Социальные проблемы права. Выпуск № 2.- Москва: Изд-во Московского государственного социального университета “Союз”, 2001.- С. 234-247 (0,8 д.а.).

32. Вінник О. Закрите акціонерне товариство: доцільність збереження і вдосконалення правового становища // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 8.- С. 9-11 (0,5 д.а.).

33. Вінник О. Облігації підприємств як інструмент інвестування економіки // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 10.- С. 9-11 (0,5 д.а.).

34. Вінник О. М. Система інтересів у господарських товариствах та їх правове забезпечення // Вісник господарського судочинства. - 2001.- № 3.- С. 188-194 (0,6 д.а.).

35. Вінник О. М. Закрите акціонерне товариство в царині вдосконалення акціонерного законодавства // Вісник Київського університету. Юридичні науки.- 2002.- № 45-48.- С. 120-124 (0,5 д.а.).

36. Вінник О. М. Вдосконалення акціонерного законодавства - нагальна справа сьогодення // Вісник господарського судочинства. - 2002.- № 1.- С. 187-195 (0,7 д.а.).

37. Вінник О. М. Право учасників господарських товариств на інформацію: проблеми реалізації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2003.- № 49-51.- С. 91-95 (0, 65 д.а.).

Размещено на Allbest.ru