Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності

Щодо другої тенденції у правозастосовній практиці слід зазначити, що здобуті під час дослідження матеріали показали наявність різних правових наслідків за фактом дрібних крадіжок приватного і державного майна. Суспільна небезпечність значної частини жінок, засуджених за крадіжку особистого майна в невеликих розмірах, не відповідає, на нашу думку, тим критеріям, якими керувався суд (передусім ступінь небезпеки для суспільства), спрямовуючи їх в місця позбавлення волі на кілька років. Реформування кримінального законодавства стосовно цієї категорії засуджених вбачається у подальшій диференціації кримінальної відповідальності, визначенні типового виду та розміру покарання на рівні закону. Ізоляції від суспільства мають підлягати лише жінки, які вчинили тяжкі, особливо тяжкі злочини проти особи, мають сталу антисоціальну спрямованість, яка відтворюється у спеціальній рецидивній злочинності.

У підрозділі 2.5 "Законодавче визначення привілейованого складу злочину, що передбачає кримінальну відповідальність за вчинення жінкою вбивства внаслідок провокуючої поведінки потерпілого" доводиться доцільність вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність жінок, які вчинили злочин внаслідок провокуючої, протиправної поведінки потерпілого. Не заперечуючи певної складності кваліфікації такого злочину, констатуємо факт, що суди не завжди достатньо об'єктивно та цілковито враховують обставини, пов'язані з негативною поведінкою потерпілого: у 84,5 % досліджених обвинувальних вироків судом було зафіксовано, що потерпілий систематично пиячив, бив її, знущався, проте у мотивуючій частині вироку факт провокуючого, протиправного поводження потерпілого розглядався судом як пом'якшуюча провину обставина лише в 19,5 % випадків. Дослідження доводить, що широкі межі судового розсуду обертаються призначенням за одних і тих самих обставин різних за розміром покарань. Різна оцінка судами комплексу пом'якшуючих та обтяжуючих обставин відбивається у ставленні засуджених до покарання: кожна третя оскаржила вирок у касаційному порядку, стосовно кожної п'ятої з цих жінок покарання було знижене на підставі врахування особливих конкретних обставин злочину, які знижують ступінь його небезпеки.

Правильна співвідносність законодавчої диференціації та судової індивідуалізації кримінальної відповідальності в даному випадку має ґрунтуватися на градації караності шляхом введення додаткових конкретних ознак складу злочину з відповідно іншими межами покарання. Законодавче розв'язання проблеми таким способом не лише дозволить зафіксувати, надати нормативне значення певним пом'якшуючим обставинам (умовам, причинам) вчинення злочину, відбити більш низький рівень суспільної небезпеки даного виду вбивства, звузити межі розсуду суду, - але й відповідатиме загальносвітовій тенденції удосконалення законодавства, яке має захистити жінку від побутового насилля, історичним традиціям законодавчого визначення спеціальних складів злочинів, що вчинялися на сімейно-побутовому ґрунті.

Розділ 3 "Особливості покарання жінок позбавленням волі" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Психологічні передумови та наслідки відбування жінками позбавлення волі" доводиться той факт, що жінки, засуджені до позбавлення волі - специфічна категорія засуджених, яка потребує особливого механізму подолання негативних наслідків покарання, досягнення мети виправлення. Враховуючи значну роль емоцій, неусвідомлених переживань на рівні підсвідомого, значну сугестивність, властиву жінкам, ми маємо визнати, що педагогічний вплив на засуджених жінок повинен бути психолого-педагогічною діяльністю, що вимагає розв'язання низки проблем:

- надання особливого значення інтенсивному індивідуальному психолого-педагогічному впливові, створення умов для оптимальної адаптації, уповільнення процесу деградації і втрати індивідуальності в перший період перебування жінок в ізоляції, коли психічний стан засуджених межує із стресом, підживлюється тугою за рідними, дітьми, підсилюється надзвичайною тривожністю, відчуттям безнадійності, а тому багато в чому зумовлює подальшу поведінку засуджених;

- наявність спеціальної виховно-реабілітаційної програми впливу стосовно трьох категорій засуджених жінок, які становлять найбільшу питому вагу у місцях позбавлення волі - засуджених за злочини проти власності (кожна друга), незаконні дії із наркотичними речовинами (кожна третя), насильницькі злочини, зокрема на сімейно-побутовому ґрунті (кожна п'ята);

- визнання актуальності проблеми особливостей виконання позбавлення волі щодо жінок, які вчинили злочин, яка має зайняти належне місце в кримінально-виконавчій політиці, законодавстві, передбачати спеціальний виокремлений аналіз стану у цій сфері за основними напрямами кримінально-виконавчого процесу;

- розгляд діяльності соціально-психологічних служб в жіночих установах з виконання позбавлення волі як специфічної, що потребує спеціальної особливої професійної підготовки (перепідготовки) кадрів на базі юридичних закладів різних регіонів України у межах науково-практичних комплексів.

У підрозділі 3.2 "Правові підстави диференціації жінок під час відбування позбавлення волі" стверджується, що застосування позбавлення волі в Україні превалює над альтернативними покараннями. Ця тенденція відтворюється у збільшенні питомої ваги жінок серед засуджених до позбавлення волі (з 4,7 % у 1989 р. до 6,7 % у 2000 р.). Умови та порядок відбування цього покарання стосовно чоловіків та жінок майже не відрізняються. Не враховуються статеві особливості під час реалізації цієї форми кримінальної відповідальності, застосування різних заходів скорочення перебування жінки в ізоляції, недостатньо використовуються потенційні можливості заохочувальних заходів до виправлення у більш оптимальні терміни.

Аналіз чинного законодавства, практика правозастосування зміни умов утримання засуджених жінок в межах одного закладу, залежно від поведінки, терміну відбутого покарання надають підстави стверджувати - за сучасних умов прогресивна система виконання позбавлення волі використовується неефективно, не справляє того заохочувального впливу, який має справляти, а тому не має належного впливу на виправлення засуджених жінок. Необхідно внести суттєві зміни у правовий статус засуджених жінок відповідно до їхньої поведінки, ставлення до праці, терміну перебування в ізоляції. Тому, необхідно наповнити іншим змістом існуючі за чинним законодавством поліпшені умови утримання позбавлених волі, переглянути формальні й матеріальні умови застосування цього кримінально-виконавчого інституту. Він має стимулювати засуджених жінок до виправлення у оптимальніші терміни, справляти стабілізуючий вплив на загальну обстановку у виправній установі, визначати більш доброзичливі, засновані на взаєморозумінні, стосунки між адміністрацією й засудженими жінками.

Розділ 4 "Особливості дострокового звільнення від подальшого відбування позбавлення волі" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1 "Особливості умовно-дострокового звільнення жінок, засуджених до позбавлення волі" наголошується на особливому значенні поширення сфери застосування заходів скорочення терміну перебування засуджених жінок в ізоляції, а отже удосконалення законодавства щодо умов та порядку дострокового звільнення жінок із виправно-трудової установи. Доводиться, що наявність питомої ваги жінок, які вчиняють злочини у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, хворих на алкоголізм та наркоманію, неможливість об'єктивно оцінити в умовах ізоляції міру виправлення засудженої жінки, міру набуття в її діях та поглядах позитивної спрямованості, можливість за чинного законодавства застосування умовно-дострокового звільнення майже до усіх осіб, які відбувають позбавлення волі, незалежно від тяжкості злочину (крім довічного), - зумовлюють доцільність законодавчого визначення (крім загального) спеціального кримінально-правового інституту умовно-дострокового звільнення щодо жінок, які позбавлені волі - "Умовно-дострокове звільнення під нагляд".

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання під нагляд може бути застосовано, якщо суд дійде висновку, що засуджена не потребує перебування в ізоляції а її подальше виправлення можливе за умови контролю за її поведінкою після звільнення. Формальною підставою для його застосування щодо жінок, засуджених за злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкий злочин (крім тяжкого злочину проти особи, особливо тяжкого злочину) має бути фактичне відбуття не менше половини строку покарання. Реальне звільнення від покарання засуджених жінок має бути пов'язано з виконанням певних обов'язків та правил поведінки, отже законодавчим визначенням можливості суду покласти на засуджену певні обов'язки на період дострокового звільнення. З одного боку, розв'язання питання у такий спосіб спричинить посилення правового режиму умовно-дострокового звільнення, з другого - є економією карної репресії стосовно жінок, які уперше відбувають позбавлення волі, відповідно до міжнародних стандартів (Токійських правил), які передбачають "умовне звільнення під судовий нагляд". Надаються пропозиції щодо змісту кримінально-правової норми, яка б визначала цей спеціальний інститут.

У підрозділі 4.2 "Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років" обґрунтовується необхідність подальшого реформування закону про кримінальну відповідальність стосовно найбільш уразливих категорій засуджених до позбавлення волі, якими є вагітні та жінки, що мають при собі малолітніх дітей. Доводиться, що розширення сфери застосування звільнення від відбування покарання щодо специфічної категорії засуджених жінок узгоджується із загальним напрямом реформування інституту умовно-дострокового звільнення. На підставі дослідження соціального змісту, правової характеристики звільнення від відбування покарання, кола осіб, щодо яких застосовується цей інститут, практики його правозастосування, пропонується:

- застосовувати не лише до жінок, які народили дитину під час відбування покарання, але й тих, хто взагалі має таких дітей, оскільки не враховується та обставина, що на підставі перегляду вироку у касаційному порядку, застосування амністії, помилування у частині засуджених жінок, до яких за відсутності кримінально-правових підстав не була застосована ст. 79 КК, можливі зміни характеру вчиненого, зменшення терміну покарання;

- застосовувати до засуджених жінок, які мають дітей віком до семи років, оскільки, на наш погляд, немає принципових пояснень розбіжностей у визначенні соціально-демографічних підстав застосування ст. 79 КК та ст. 83 КК; існує єдина мета, яка пояснює взагалі доцільність існування цих інститутів, - надати можливість специфічній категорії засуджених жінок реально не відбувати певну частину призначеного покарання (або ж увесь термін покарання) в умовах ізоляції від суспільства (позбавлення волі), суворого нагляду (обмеження волі) за умови виконання своїх особливих, спеціальних функцій матері та покладених на неї суспільством обов'язків;

- застосовувати щодо жінок, засуджених за тяжкі злочини ненасильницького спрямування, оскільки через певний час вони звільняться достроково на підставі кримінально-виконавчої характеристики, яка базуватиметься, передусім, на даних про поведінку жінки як матері (якщо засуджена має у виправно-трудовому закладі при собі дитину, вона може не працювати; жінка і дитина увесь цей період утримуються за рахунок держави);

- застосовувати до засуджених за насильницькі злочини, але за умови відбуття певного фактичного терміну покарання, який має бути нижчим за формальні підстави умовно-дострокового звільнення цієї категорії засуджених жінок.

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовується проведене дослідження, викладено основні його результати, сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність стосовно жінки як суб'єкта кримінальної відповідальності. Зокрема автор дійшов таких висновків.

1. За джерелами кримінального права різних періодів історії України природна відмінність жінок завжди визнавалася, але зумовлювала в більшості випадків настання негативних наслідків. Той факт, що досить тривалий час за злочини, суб'єктом яких могла бути жінка передбачалася лише страта, не міг не позначитися на обсязі кримінальної репресії щодо жінок у подальшому. Суворість законодавства - це данина не лише релігійно-теологічним поглядам на жінку як таку, але й певним кримінологічним концепціям кінця XIX ст. - початку XX ст. (антропологічна), які перебільшуючи психофізичні особливості жінки, узгоджували її збудливість, імпульсивність, фізичну слабість із виявами жорстокості, схильністю до злочинної поведінки, що ніколи не підтверджувалося кримінальною статистикою.

2. На загальному історичному тлі суворого осуду правопорушень, які вчинялися жінками, відсутності жіночого питання в системі виконання покарань, позитивними є врахування законодавцем статевих відмінностей у визначенні кола осіб, порядку застосування найсуворіших покарань (як на той час), які не відповідали фізичним можливостям жінки (калічницькі та тілесні покарання, позбавлення волі, поєднане із роботами у копальнях, фортеці). Практика існування системи паралельних, альтернативних щодо жінок покарань у кінці XIX ст. - початку XX ст., застосування яких пов'язувалося із природними статевими властивостями, набуває актуальності в сучасний період за умови визнання особливостей реалізації усіх форм кримінальної відповідальності щодо жінок, застосування щодо них покарання у виді позбавлення волі.

3. Міра антисоціальної настанови жінки, її небезпеки для суспільства має бути результатом інтегрованості особистісних властивостей (соціально-демографічного, соціально-психологічного та психофізичного характеру) із особливостями формування злочинної поведінки, вчинення злочину. Природні властивості жінки суттєво відтворюються в об'єктивних та суб'єктивних обставинах вчинення ними злочину. У сукупності вини є чинником, який у середньому значенні знижує ступінь небезпечності вчиненого жінкою правопорушення на один рівень. За такої правової оцінки статевих відмінностей має відбуватися криміналізація певних діянь, вибір об'єкта кримінально-правової охорони, визначатися ефективна система засобів кримінально-правового впливу щодо жінок як суб'єкта кримінальної відповідальності, умови та порядок відбування позбавлення волі.

4. Досягнення соціальної справедливості, фактичної рівності при розв'язанні питання про обсяг кримінально-правового примусу, форми кримінальної відповідальності, види, розміри покарання, підстави дострокового звільнення має відповідати етичним, моральним цінностям суспільства, природному праву, а отже передбачати надання природним статевим відмінностям системоутворюючих властивостей, введення спеціального правового статусу жінок як суб'єкта кримінальної відповідальності.

5. Реформування законодавства, практики його застосування щодо жінок, як суб'єкта кримінальної відповідальності, має базуватися на наступних пріоритетних ідеях:

- обмеження мінімально припустимим обсягом кримінальної репресії, який потрібен для досягнення мети виправлення, попередження нового злочину;

- щодо вагітних жінок, жінок, які мають малолітніх дітей, - надання переваги застосуванню м'яких форм кримінальної відповідальності, не пов'язаних із реальним відбуванням покарання;

- сумлінне виконання материнських функцій розглядати як чинник, який значно зменшує ступінь небезпеки вчиненого злочину та особи винної, і має впливати суттєво на обсяг кримінальної репресії;

- реальне відбування покарання у виді позбавлення волі розглядати як крайній захід кримінально-правового примусу, що має застосовуватися до жінок, які вчинили злочин проти особи, мають сталу антисоціальну настанову;

- максимально застосовувати на законних підставах різні види змін під час реалізації кримінальної відповідальності, дострокового звільнення від відбування покарання, передусім - позбавлення волі;

- у кримінально-виконавчому процесі надавати перевагу механізму стимулювання правослухняної поведінки, ніж посиленню засобів дисциплінарного стягнення;

- гуманізм та милосердя мають відбитися у напрямах профілактичної діяльності державних органів, громадськості, соціальній допомозі жінкам, які намагаються вирватися із злочинного кола.

6. Інтегрованість природних статевих відмінностей із характером вчиненого злочину, ступенем його тяжкості, як системоутворююча властивість, має стати підставою для визначення специфічної системи реалізації кримінальної відповідальності щодо жінок, які вчинили злочин, позначитися суттєво на виборі форм кримінальної відповідальності, виду, терміну покарання, змін в період реалізації найсуворішої форми кримінальної відповідальності, пов'язаної із реальним відбуванням позбавлення волі. Має бути дворівневий змішаний критерій визначення відповідності заходів кримінально-правового примусу тяжкості вчиненого злочину, ступеню суспільної небезпечності винної. Перший рівень визначення міри кримінально-правового впливу на засуджену має базуватися на врахуванні природних статевих відмінностей (тобто належності до жіночої статі як такої), тяжкості вчиненого злочину (за класифікацією, наданою у ст. 12 КК) та зумовлювати певні пріоритетні напрями реалізації кримінальної відповідальності стосовно усіх жінок, які вчинили злочин, як то:

- у разі вчинення злочинів невеликої, середньої тяжкості застосовувати м'які форми кримінальної відповідальності - засудження без призначення покарання, звільнення від відбування покарання із випробуванням, альтернативні ізоляції жінки від суспільства, сім'ї та дітей покарання;

- у разі вчинення тяжкого злочину ненасильницького спрямування застосовувати альтернативне позбавленню волі покарання у виді обмеження волі, яке ми маємо розглядати, як достатнє за обсягом кримінально-правового примусу, найсуворіший захід, не пов'язаний із ізоляцією жінки від суспільства, суттєву альтернативу соціально-психологічним негативним наслідкам позбавлення волі;

- у разі призначення за тяжкий, особливо тяжкий злочин ненасильницького спрямування покарання у виді позбавлення волі, за відсутності комплексу обтяжуючих провину обставин, термін покарання має не перебільшувати половини максимального строку, встановленого санкцією статті; за умови призначення покарання при сукупності злочинів - не перебільшувати 8 років позбавлення волі, при сукупності вироків - 10 років позбавлення волі;

- за умови відбування жінками, які вчинили злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі ненасильницького спрямування, покарання у виді позбавлення волі, розглядати чинник відбуття ними половини призначеного терміну покарання як достатня формальна підстава дострокового звільнення (за наявності матеріальних підстав).

Другий рівень визначення заходів кримінально-правового впливу має стосуватися специфічної категорії жінок - вагітних, жінок, які мають дитину віком до семи років. Критерій має інтегрувати соціально-демографічні властивості жінки та тяжкість вчиненого нею злочину. За його наявності у законотворчості та правозастосуванні вважати пріоритетними, відповідними принципу справедливості та гуманізму такі співвідношення між тяжкістю вчиненого злочину та обсягом кримінальної відповідальності:

- за умови вчинення жінкою, яка сумлінно виконує свої материнські обов'язки, злочинів невеликої, середньої тяжкості, застосовувати звільнення від кримінальної відповідальності, засудження без призначення покарання; звільнення від відбування покарання із випробуванням;

- за умови вчинення тяжкого злочину ненасильницького спрямування, надавати перевагу застосуванню звільнення від відбування покарання із випробуванням;

- не застосовувати покарання - громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, довічне позбавлення волі, - недоцільність яких у цей період життя жінки зумовлюється її найбільшою вразливістю у соціально-психологічному відношенні, обмеженістю її можливостей у сфері працевлаштування, найбільш важливим періодом фізичного та психічного розвитку дитини;

- за умови призначення покарання у виді позбавлення волі, застосовувати звільнення від відбування покарання до усіх жінок (не залежно від тяжкості злочину) за формальними підставами, які мають бути нижчими ніж для умовно-дострокового звільнення, що узгоджується із загальним напрямом поширення умовно-дострокового звільнення на усі категорії засуджених (крім засуджених до довічного позбавлення волі).

7. Механізм нейтралізації негативних наслідків позбавлення волі, як найсуворішого покарання, має бути специфічним, заснованим на визнанні природних статевих відмінностей у сприйнятті покарання, поведінки жінок під час його відбування, передбачати наступні напрями:

- визнання можливості досягти мети виправлення та попередження нового злочину у більш оптимальні терміни за умови спеціального психолого-педагогічного впливу на засуджених до позбавлення волі жінок, надання переваги застосуванню заходів стимулювання самодисципліни жінок, стабільної позитивної поведінки, прагнення до виправлення, дострокового звільнення, ніж посиленню дисциплінарних стягнень;

- підвищення ефективності та інтенсивності стимулюючого впливу переведення жінок на поліпшені умови утримання в ізоляції, що безпосередньо пов'язано із визначенням інших матеріальних, формальних підстав, обсягу правообмежень;

- надання особливого значення скороченню терміну перебування жінок в ізоляції, різним видам змін у реалізації кримінальної відповідальності, поширенню сфери дострокового звільнення від відбування покарання; усі сумніви щодо доцільності застосування умовно-дострокового звільнення, звільнення від відбування покарання вагітних, жінок, які мають малолітніх дітей, тлумачити на їхню користь;

- вважати диференціацію засуджених до позбавлення волі жінок за правовими підставами згідно з створенням трьох відділень - діагностики, ресоціалізації та соціальної адаптації достатньою; щодо засуджених жінок з негативними схильностями існують досить суворі заходи дисциплінарного впливу (штрафний ізолятор, приміщення камерного типу), де і необхідно створити умови для більш інтенсивного виховного впливу.

8. Ефективність та доцільність поширення застосування щодо засуджених жінок м'яких форм кримінальної відповідальності, не пов'язаних із реальним відбуванням покарання, альтернативних ізоляції жінки від суспільства, родини, покарань, різних видів дострокового звільнення безпосередньо пов'язані: із наявністю експертної оцінки ефективності застосування різних форм кримінальної відповідальності щодо жінок, з урахуванням особливостей особистісного сприйняття факту засудження, засобів кримінально-правового впливу; із створенням спеціальних державних соціальних структур, фондів, залученням до контролю та соціальної допомоги жінкам, які мають дітей (крім кримінально-виконавчих органів), органів опіки та піклування; виокремлення в кримінально-виконавчій службі співробітників, які мають займатися контрольно-наглядовими, індивідуально-виховними та профілактичними функціями щодо засуджених жінок (контроль за зайнятістю, рівнем життя, станом здоров'я дітей, можливістю медичного обслуговування). Ресоціалізація засуджених жінок - це справа усіх суб'єктів соціального життя, бо стосується не лише жінки, яка порушила кримінально-правову заборону, але й її сім'ї, дітей, які є головним об'єктом соціальної політики держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності. - Одеса: Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, 2003. - 280 с.

Посібники

Сушко В.А. Уголовно-исполнительное право: теоретические и практические аспекты исполнения наказаний в отношении некоторых категорий осужденных: Пособие. - Одесса: Астропринт, 1998. -240 с.

Сушко В.О. Положення Конвенції проти катувань, жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження та покарання щодо захисту прав і свобод громадян в сфері правосуддя: Посібник. - Одеса: Астропринт, 1998. - 148 с.

Меркулова В.О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць: Посібник. - К., Національна академія внутрішніх справ України, 2001. - 108 с.

Статті в наукових фахових виданнях України

Сушко В.О. Проблеми психолого-педагогічного впливу на деякі категорії засуджених жінок // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1997. - № 3. - С. 55-59.

Сушко В.О. Аналіз міжнародно-правових документів, стандартів, які регламентують питання у сфері захисту прав людини під час відправлення правосуддя // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998. - № 1. - С. 36-44.

Меркулова В.О. Ступінь соціальної небезпеки злочинів, скоєних жінками: історичний та міжнародний аспекти // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 3. - С. 28-33.

Меркулова В.О. Міжнародні тенденції у сфері реалізації кримінально-правової відповідальності жінок, які вчинили злочин: кримінально-правові та кримінально-виконавчі аспекти // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 4. - С. 88-93.

Меркулова В.О. Роль міжнародних організацій щодо визначення ефективної системи заходів кримінально-правового впливу на правопорушників // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 1. - С. 163-168.

Меркулова В.О. Особливості жіночої рецидивної злочинності // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000. - № 2. - С. 93-98.

Меркулова В.О. Деяка кримінально-правова характеристика жінок, засуджених за крадіжку особистого майна, за незаконні дії з наркотиками // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - №2. - С. 30-35.

Меркулова В.О. Відповідність законодавчої та правозастосовної діяльності в Україні принципу гуманізму кримінальної політики, права відносно жінок, які вчинили злочин // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 3. - С. 52-56.

Меркулова В.О. Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000, - № 3. - С. 282-287.

Меркулова В.О. Соціально-психологічні аспекти кримінальної відповідальності жінок-злочинниць // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 4. - С. 13-17.

Меркулова В.О. Призначення покарання жінкам, які вчинили вбивство на сімейно-побутовому ґрунті // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 1. - С. 180-185.

Меркулова В.О. Міжнародні стандарти щодо поводження з в'язнями та проблеми їх застосування в Україні до деяких категорій засуджених // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. - С. 17-21.

Меркулова В.О. Порядок відбування засудженими жінками покарання у вигляді позбавлення волі // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 3. - С. 63-69.

Меркулова В.О. Психологічні передумови та наслідки відбування жінками позбавлення волі // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - № 4. - С. 279-284.

Меркулова В.О. Особливості вчинення жінками злочинів насильницького спрямування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 4. - С. 106-112.

Меркулова В.О. Окремі аспекти визначення обсягу кримінально-правового примусу щодо жінок, які вчинили злочин // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 1. - С. 57-65.

Меркулова В.О. Окремі аспекти визначення обсягу кримінального примусу щодо жінок, які вчинили злочини не насильницького спрямування // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 2. - С. 177-183.

Психологічні аспекти жіночої насильницької злочинності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 2. - С. 67-72.

Меркулова В.О. Визначення об'єктів кримінально-правового захисту: деякі міркування щодо чиннику статевої належності суб'єкта злочину // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 3. - С. 52-60.

Меркулова В.О. Удосконалення кримінального законодавства щодо жінок, які вчинили злочин // Право України. - 2002. - № 6. - С. 118-121.

Меркулова В.О. Співвідношення стану психологічної кризи з наркотичною залежністю сучасної жінки // Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 5. - С. 44-49.

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності: проблеми теорії та практики // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 3. - С. 91-98.

Меркулова В.О. Особливості призначення жінкам, які вчинили злочин, альтернативних позбавленню волі покарань // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - № 4. - С. 121-125.

Посібники, статті в наукових фахових виданнях інших країн

Сушко В.А. Особенности отбывания наказания в виде лишения свободы осужденными женщинами, имеющими малолетних детей, беременными: Пособие: - М., 1996. - 94 с.

Сушко В.А. Уголовно-правовой анализ института отсрочки отбывания наказания беременными женщинами, женщинами, имеющими детей до трех лет: - Сб. науч. тр. ВНИИ МВД РФ. - М., 1994. - С. 38-52.

Інші публікації, які додатково відображають наукові результати дисертації

Сушко В.О. Проблеми удосконалення виконання покарань стосовно вагітних жінок, та жінок, які мають дітей у дитячих будинках при виправно-трудових установах // Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України: Матеріали наук.-практ. конф. - К., 1995. - С. 41-43.

Сушко В.А. Социально-правовые аспекты проблемы наказания женщин // Культурно - історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Одеса: Одеський державний університет, 1996. - С. 96-98.

Сушко В.А. Социально-правовые и психологические причины женской рецидивной преступности // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. - Вып. 3.- Одесса: Одесский государственный университет, 1996. - С. 125-131.

Сушко В.О. Порівняльна характеристика кримінально-правових інститутів, передбачених статтями 46, 462 КК України: деякі проблеми реалізації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1997. - № 1. - С. 51-55.

Меркулова В.О. Психолого-педагогічний напрям професійної діяльності співробітників системи виконання покарань: проблеми сьогодення // Проблеми розвитку педагогічної вищої школи в XXI столітті: теорія і практика: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Одеса, 2002.

АНОТАЦІЯ

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2003.

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження кримінологічних, кримінально-правових, кримінально-виконавчих проблем визначення оптимального обсягу кримінальної відповідальності, виду та розміру покарання стосовно жінок як суб'єкта кримінальної відповідальності. На підставі аналізу корелятивних статевих відмінностей, особливостей вчинення жінками злочинів корисливого, насильницького спрямування досліджується вплив психофізичних особливостей жінки на її суспільно-правову поведінку. Охарактеризовано історичні витоки особливостей кримінальної відповідальності жінок з часів Давньоруської держави до початку XX ст.. Здійснено аналіз чинного кримінального законодавства з огляду відтворення природних статевих відмінностей під час вибору об'єкта кримінально-правової охорони, визначення форм кримінальної відповідальності, системи та видів покарання, призначення покарання за злочини ненасильницького спрямування, вбивство на сімейно-побутовому ґрунті. Визначено головні пріоритетні напрями реформування кримінального законодавства, підвищення ефективності окремих форм кримінальної відповідальності. Сформульовані конкретні пропозиції стосовно змісту та сутності окремих кримінально-правових норм. Розглянуто психологічні передумови, наслідки відбування жінками позбавлення волі, правові підстави диференціації жінок під час відбування цього покарання, особливості умовно-дострокового звільнення, звільнення від відбування позбавлення волі вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Ключові слова: жінка, психофізичні статеві відмінності, суспільно-правова поведінка, кримінальне законодавство, форми кримінальної відповідальності, система покарання, позбавлення волі, звільнення від відбування покарання.

АННОТАЦИЯ

Меркулова В.О. Женщина как субъект уголовной ответственности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2003.

В диссертации проведено комплексное, научное исследование криминологических, уголовно-правовых, уголовно-исполнительных проблем определения оптимального объема уголовной ответственности, вида, размера наказания женщине как субъекту уголовной ответственности.

На основе анализа коррелятивных половых различий, специфики совершения корыстных преступлений против собственности, преступлений против личности, рассматривается влияние особенностей женщины психофизического, социально - психологического характера на ее общественно-правовое поведение. Аргументировано положение о том, что ограниченность физических возможностей, слабость сердечно-сосудистой, дыхательной систем, сниженное сопротивление нервной системы, быстрый психический ритм определяют индивидуальную половую сущность женщины, самодостаточность ее субъективных свойств, отражаются существенно в объективных и субъективных обстоятельствах совершения преступления, в восприятии женщиной различных форм уголовной ответственности, видов наказания, в ее поведении в период отбывания наказания.

Исследуются источники уголовного права Украины со времен Киевской Руси до начала XX в. Сделан и научно обоснован вывод о том, что природные особенности женщин в религиозно-теологических, криминологических (антропологическая школа) концепциях отождествлялись с проявлениями злой воли, склонностью женщин к преступлениям и, в итоге, отражались в более суровой уголовной ответственности. Тем не менее, на историческом фоне более сурового осуждения правонарушающего поведения женщин уголовное законодательство учитывало половые особенности, определяя круг лиц, порядок исполнения наиболее суровых в тот период наказаний (калечащих, телесных, лишения свободы, связанного с работами в рудниках), применение которых не отвечало психофизическим возможностям женщин. Не применение этих наказаний к женщинам (независимо от состояния беременности, наличия малолетнего ребенка) объясняет существование в XIX - начале XX века системы параллельных, альтернативных наказаний, не применяемых к женщинам и применяемых к мужчинам.

Осуществлена интерпретация действующего уголовного законодательства на предмет отражения природных половых отличий в выборе объекта уголовно-правовой охраны, определения форм уголовной ответственности, системы, видов наказания, практики назначения наказания за определенные виды преступлений. На основании характеристики действующего уголовного законодательства обосновывается вывод, что особенности уголовной ответственности женщин, совершивших преступление: освобождение от наказания с испытанием, существование особой системы наказания, отличающейся от общей, более льготные условия отбывания лишения свободы, досрочного освобождения от дальнейшего отбывания лишения свободы, - связываются лишь с состоянием беременности, наличием малолетнего ребенка. Обосновывается положение о том, что степень антиобщественной направленности женщины, ее опасности для общества должна быть результатом интеграции личностных особенностей социально-демографического, социально-психологического характера с особенностями формирования преступного поведения, совершения преступления. Эффективная система мер уголовно-правового воздействия в отношении женщины как субъекта уголовной ответственности предполагает специальную правовую оценку указанных свойств. Определены основные приоритетные направления реформирования уголовного законодательства, повышения эффективности отдельных форм уголовной ответственности. Сформулированы конкретные предложения по сути и содержанию отдельных уголовно-правовых норм.

Рассматриваются психологические предпосылки и последствия отбывания женщинами наказания в виде лишения свободы, правовые основания дифференциации осужденных женщин во время отбывания этого наказания, особенности условно-досрочного освобождения, освобождения от отбывания наказания в виде лишения свободы беременных женщин, женщин, имеющих малолетних детей. Определены основные направления нейтрализации негативных последствий воздействия лишения свободы на личность осужденных женщин. Сформулированы предложения о целесообразности и путях расширения сферы применения институтов досрочного освобождения женщин от отбывания наказания.

Ключевые слова: женщина, психофизические половые отличия, общественно-правовое поведение, уголовное законодательство, формы уголовной ответственности, система наказания, лишение свободы, освобождение от наказания.

ABSTRACT

Merkulova V.O. Woman as a subject of criminal responsibility. Manuscript.

Dissertation for the Doctor degree of Law, specialty 12.00.08 - Criminal law and criminology; criminal-executive law - National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kiуv, 2003.

This dissertation focuses on complex scientific examination of criminological, criminal-legal, criminal-executive problems of definition of criminal responsibility's optimal volume, type and punishment extent concerning women as subjects of criminal responsibility. It is examined the influence of woman's psychophysical features on her social-legal behavior on the analysis of correlative sexual distinctions, peculiarities of mercenary and violent committed crimes by women.

It is characterized the historical peculiarities' sources of women's criminal responsibility since the time of Ancient Russia State till the XX century beginning. It is made an analysis of currently in force criminal law from the point of view of natural sexual differences' reproduction during selection of criminal-legal protection's object, determination of criminal responsibility's forms, system of punishment and its types, punishment for non-violent crimes, murder of domestic character.

The research shows the main priorities' directions of criminal legislation's reformation, effectiveness' promotion of some forms of criminal responsibility. It is formulated the concrete proposals concerning content and essence of some criminal-legal norms. It is examined psychological prerequisites, consequences of woman's serving time, legal base of differentiation of women during serving their sentences, suspend discharge peculiarities, deliverance of imprisonment by pregnant and women having infant children.

Key words: woman, psychophysical sexual features, social-legal behavior, criminal legislation, criminal responsibility's forms, system of punishment, imprisonment, deliverance of imprisonment.

Размещено на Allbest.ru