Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа

Підрозділ 3.3 “Поняття та ознаки адміністративно-правових відносин” присвячений аналізу характерних властивостей правовідносин на “теоретико-адміністративному”, „адміністративіст-ському” рівні.

Для визначення поняття та правової природи правових відносин, увага звертається на аналіз тих рис, які є визначальними для цієї категорії на рівні галузі адміністративного права. Йдеться, передусім, про таку характерну рису, властиву для всіх публічних правовідносин взагалі, як те, що вони є свого роду “первинними” стосовно суспільних (владних) відносин. Робиться висновок, що правові відносини у галузі публічного права взагалі, а отже і в галузі адміністративного права зокрема, що є головним проявом права публічного на рівні національному, виникають, змінюються та припиняються тільки на підставі (за умови наявності) правових норм, що містяться в актах законодавства, котрі безпосередньо породжують правові відносини і реалізуються через них. Між цими явищами (нормою, що встановлена актом адміністративного законодавства та адміністративно-правовими відносинами) існує причинний зв'язок. Саме у публічних, зокрема, адміністративно-правових відносинах досягається мета правової норми, проявляється її реальна сила та ефективність. Публічні (адміністративні) правовідносини більш тісно пов'язані з державними інституціями та державним примусом, ніж будь-які інші правовідносини, які теж зазвичай забезпечуються і охороняються державою на відміну від суспільних відносин, що знаходяться за межами дії права і такого захисту та забезпечення не мають. Такий зв'язок набирає ознак кумулятивності внаслідок специфічних властивостей публічних правовідносин.

Зазначається також, що адміністративно-правові відносини характеризуються особливостями суб'єктного складу, оскільки завжди однією зі сторін є офіційний чи уповноважений суб'єкт виконавчої влади (у широкому розумінні державного управління). Адміністративно-правові відносини виникають з ініціативи кожної зі сторін. Однак згода чи бажання другої сторони не є у всіх випадках обов'язковою умовою їхнього виникнення. Вони можуть виникати також і всупереч бажанню другої сторони чи незалежно від її згоді.

Також підкреслюється, що на відміну від цивільно-правових відносин, для яких характерна відповідальність однієї сторони перед іншою, адміністративним правом встановлена відповідальність порушника не перед іншою стороною правовідносин, а безпосередньо перед державою в особі її відповідного органу (посадової особи).

В результаті проведеного дослідження пропонується авторське поняття адміністративно-правових відносин як урегульованих адміністративно-правовою нормою суспільних відносин, що складаються у галузі державного управління та адміністративної охорони публічного правопорядку, один з учасників (або всі учасники) яких є носіями владних повноважень, а також суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, які перебувають під охороною держави.

Підрозділ 3.4 “Класифікація адміністративно-правових відносин” присвячений видам адміністративно-правових відносин на „адміністративістському” рівні їхнього дослідження. При цьому деякі елементи загальної класифікації правовідносин природно поширюються й на адміністративно-правові відносини як складову частину більш загального поняття „правові відносини”. Але, крім такого поділу, можливою і доцільною на „адміністративістському” рівні визнається класифікація за ознаками, які стосуються лише власне адміністративно-правових відносин. Зокрема, на рівні „адміністративістському” розрізняються правовідносини адміністративного матеріального права і правовідносини адміністративного процесуального права. У свою чергу, правовідносини адміністративного матеріального права підрозділяються на такі, що визначають (встановлюють) права та обов'язки (встановлюючі), і такі, що визначають процедуру їхньої реалізації (процедурні). Робиться висновок, що іменувати їх “процесуальними”, мабуть, було б не зовсім коректно, оскільки термін “процес” може вживатися у широкому і у вузькому значенні. І якщо “процесуальні” правовідносини в широкому значенні цього поняття охоплюють процедурні відносини, то “процесуальні” адміністративні відносини у їх вузькому значенні слід трактувати як категорію однопорядкову з поняттям “процедурні відносини”. Процедурні відносини та процесуальні адміністративні відносини у вузькому значенні є різновидами родового поняття - процесуальні відносини у широкому значенні слова. Суттєва відмінність між ними полягає в тому, що вони по-різному взаємопов'язані з матеріальними адміністративними правовідносинами. Процедурні відносини є формою реалізації норм адміністративного законодавства (адміністративної норми) і не порушеного суб'єктивного адміністративного права або обов'язку. Реалізація і адміністративної норми, і адміністративних прав та обов'язків мають відбуватися за певною, чітко визначеною процедурою. Така вимога зумовлюється передусім самою сутністю адміністративного права як галузі, що покликана встановлювати і забезпечувати публічний правопорядок. Підставою початку процедури так само, як і трансформацій останньої на всіх етапах її здійснення, є правомірні дії суб'єктів адміністративно-правових відносин. Процедурні правовідносини виникають, таким чином, на підставі регулятивних норм з приводу встановлення юридичних фактів або реалізації права і є обов'язковими при застосуванні норм матеріального права. Регулюються адміністративні процедурні відносини або безпосередньо матеріальними адміністративними нормами, або спеціальним процедурним законодавством. Натомість процесуальні правовідносини є формою адміністративного процесу як спеціального виду судової діяльності, що відбувається в рамках спеціального адміністративно-процесуального законодавства. Підставами виникнення адміністративно-процесуальних відносин у вузькому значенні є наявність матеріальних адміністративно-правових відносин, а також факт їхнього порушення (порушення вимог адміністративної норми і, відповідно - адміністративного обов'язку). У процесуальній формі здійснюється судочинство, а процедурні правила застосовуються у позасудовому порядку. З наведених міркувань пропонується розмежування адміністративних матеріально-правових відносин (включаючи сюди правила процедури їх реалізації) і адміністративних процесуально-правових відносин, котрі являють собою самостійні категорії адміністративного права як права публічного. Що стосується класифікації адміністративно-правових відносин на „адміністративістському” рівні, тобто диференціації видів адміністративно-правових відносин як спеціальної публічно-правової категорії, відносно самостійної від інших частин загального поняття правовідносин, то й вона можлива за різними підставами та з різним ступенем деталізації такого поділу.

Підрозділ 3.5 “Норма адміністративного права, її реалізація та адміністративно-правові відносини” присвячено характеристиці підстав виникнення адміністративно-правових відносин як загальної (абстрактної) категорії адміністративного права та значенню для цього процесу адміністративно-правових норм.

Як слідує з трактування адміністративно-правових відносин як врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що складаються у галузі державного управління та адміністративного забезпечення публічного правопорядку, один з учасників яких (або всі учасники) є носіями владних повноважень, категорія адміністративно-правових відносин нерозривно пов'язана з нормами адміністративного права. Зазначається при цьому, що попри всі нюанси у відмінностях формулювань тих чи інших визначень адміністративно-правових відносин, головною рисою, стрижнем їхнього трактування залишається те, що йдеться про суспільні відносини, врегульовані нормами (нормою) адміністративного права. Отже фактичні відносини у галузі управління тільки тоді стають правовідносинами, коли відбувається їхня регламентація нормами адміністративного права. Тому детальному аналізу піддається значення адміністративно-правової норми для виникнення адміністративно-правових відносин. Адміністративно-правова норма, маючи публічно-правовий характер, разом з тим, виступає як основна ланка, визначальний елемент адміністративного права. Аналіз поняття, характеру, призначення та змісту адміністративно-правових норм дозволив визначити основні функції цієї категорії. З урахуванням проведеного аналізу поняття, характерних рис та функцій адміністративно-правових норм пропонується авторське уточнене визначення категорії “адміністративно-правова норма” як встановленого, санкціонованого або ратифікованого державою, формально визначеного і забезпеченого можливістю державного примусу правила поведінки суб'єктів, що діють у галузі державного управління та сфері забезпечення публічного правопорядку, призначенням і безпосередньою метою яких є організація й регулювання суспільних відносин (а також сприяння цій меті), що забезпечує виникнення та функціонування адміністративно-правових відносин, а також умови реалізації своїх прав учасниками цих відносин та виконання покладених на них обов'язків.

Виходячи з такого трактування сутності адміністративно-правової норми, з'ясовується характер її зв'язку з категоріями управлінських (адміністративних) та адміністративно-правових відносин.

На підставі проведеного аналізу робиться висновок, що в певних випадках для виникнення адміністративно-правових відносин може бути достатньою вже сама наявність адміністративно-правової норми, яка слугує підставою виникнення так званих загальних адміністративно-правових відносин, у той час як для виникнення конкретних адміністративно-правових відносин самого лише припису адміністративно-правової норми може бути недостатньо, а необхідна наявність ще й обставин, вказаних у цій нормі.

Четвертий розділ “Регулятивні адміністративно-правові відносини” присвячений детальному аналізу такого виду адміністративно-правових відносин, як регулятивні.

У підрозділі 4.1 “Соціальне управління як середовище виникнення адміністративно-правових відносин” досліджуються адміністративно-правові відносини як відносини управлінські. Тому детальному аналізу піддаються питання соціального управління як середовища виникнення адміністративно-правових відносин.

При характеристиці соціального управління увага зосереджується на тісному зв'язку управління з функціонуванням (зокрема, впорядкуванням) систем. При цьому як методологічне підґрунтя використовується концепція соціальних систем Толкота Парсонса, яка справила суттєвий вплив на формування засад теорії. Перевагами цієї концепції є те, що тут не лише визначається місце соціальних систем поміж рівнозначних елементів, але й характеризується вища ланка, котра впливає на сутність соціальної системи. Крім того, достатньо точно визначається сутність взаємодії соціальної системи та її елементів, взаємини цієї системи з людиною тощо.

На підставі проведеного аналізу соціальне управління характеризується як свідома, планомірно організована, систематична взаємодія суб'єкта управління та об'єкта управління з метою впорядкування соціальної системи (підсистеми), збереження якісної визначеності та розвитку останньої.

Детальному аналізу піддано такі категорії, як суб'єкт і об'єкт управління, організаційна структура й організація, зміст управління та його елементи. При цьому уточнюється, що об'єктом управління є як відносини між людьми (що передусім стосується колективів), так і поведінка людини (що стосується окремої особистості). Зазначається також, що соціальне управління здійснюється практично шляхом прийняття управлінських рішень стосовно конкретного випадку і стосовно конкретного кола осіб чи окремих суб'єктів суспільних відносин. При розгляді змісту управління через його функції, виокремлюються його найважливіші риси, які власне і характеризують зміст управління.

У дослідженні робиться висновок, що в контексті даного дослідження з точки зору встановлення зв'язку сфери управління з адміністративно-правовими відносинами найбільший інтерес становлять відносини державного управління як такі, що пов'язані з можливістю державного примусу, який є неодмінною ознакою права взагалі і адміністративного права, у певній його частині, зокрема.

Ґрунтуючись на таких засадах, далі розглядаються поняття та сутність державного управління і відносин, що при цьому виникають.

Підрозділ 4.2 “Державне управління та адміністративно-правові відносини” присвячений характеристиці категорії державного управління та його зв'язку з адміністративно-правовими відносинами.

Дослідження існуючих підходів до визначень категорії державного управління дозволив дійти тієї точки зору, що державне управління може розглядатися на двох, принаймні, рівнях: на теоретико-пізнавальному та конкретному. Відповідно, державне управління розглядається у широкому та вузькому значеннях. Проведений аналіз дозволив перейти до з'ясування характерних ознак управлінських правовідносин, тобто до властивостей тих адміністративно-правових відносин, які виникають у процесі державного управління. Аналіз „державних” управлінських відносин саме як відносин адміністративно-правових здійснювався за використанням традиційного аналізу властивостей правовідносин через їхні суб'єкти, об'єкт, зміст, підстави виникнення, особливості зв'язків з нормами права тощо. З цих позицій визначено характерні риси адміністративно-правових управлінських відносин На підставі проведеного дослідження робиться висновок, що хоч реалізація таких норм здійснюється в чотирьох формах: використання, виконання, дотримання, застосування, однак найбільш характерним для державно-управлінських відносин є застосування, тобто така організаційно-правова діяльність державних та інших уповноважених на це органів, яка полягає у встановленні піднормативних індивідуальних правил поведінки з метою створення умов, необхідних для реалізації відповідних норм. Застосування, на відміну від використання, виконання, дотримання, є державно-владною діяльністю, головним завданням якої є саме у втіленні в життя приписів норми права щодо управлінських відносин залежно від характеру ситуації, до якої потрапляють учасники таких відносин.

Враховуючи те, що хоча демократичні засади управління набувають поширення у всіх сферах дії сучасного адміністративного права України, проте саме в сфері економічній зазначені тенденції розвитку відображаються найбільш повно і яскраво, вдосконалення управління економічною сферою життя суспільства належить до числа найбільш актуальних проблем сьогодення, сутність управлінських правовідносин розглядається на прикладі управління економікою. Основною у цьому контексті визнається проблема визначення меж втручання держави у ринкові економічні відносини. На підставі дослідження робиться висновок про те, що важливе значення має врахування різниці між поняттями “державне управління економікою” і “державне регулювання економіки”.

У підрозділі 4.3 “Підстави виникнення управлінських адміністративно-правових відносин” визначаються ті юридичні факти, що спричиняють виникнення управлінських правовідносин. До таких підстав належать на рівні конкретно-адміністративному події і дії. Визначається, що найбільш характерними діями є акт управління, адміністративний правочин, найпоширенішим різновидом якого є адміністративний договір, та адміністративний делікт. Враховуючи те, що особливості діяльності державних органів знаходять яскравий прояв у прийнятті актів управління, які мають характер застосування права, саме акти застосування права піддано детальному дослідженню. На підставі проведеного аналізу робиться висновок, що, правозастосування становить юридично значущу державно-управлінську діяльність тільки тоді, коли воно відбувається на підставі правових норм і в порядку, передбаченому юридичними нормами. Цими нормами є норми адміністративно-процесуальні. З ними пов'язане існування адміністративного процесу у широкому значенні. Цим поняттям охоплюється порядок діяльності державних органів (уповноважених громадських об'єднань) щодо застосування норм права з метою організації і регулювання управлінських відносин.

Поміж актів застосування норм адміністративного права акти управління є найбільш поширеною юридичною формою реалізації завдань, функцій виконавчої влади і державного управління. Враховуючи відмінність у підходах до визначення цієї категорії, пропонується акти управління визначати як правомірні дії, які вчиняються уповноваженим суб'єктами з метою встановлення, зміни, припинення тощо адміністративно-правових (управлінських) відносин або шляхом видання норм права, або шляхом видання індивідуальних адміністративних актів (індивідуальних актів адміністрування).

Проблема існування адміністративно-правового договору як підстави виникнення адміністративно-правових відносин визначається як досить дискусійна. Її актуалізація у світлі здійснюваних перетворень обумовлена зростанням ролі приватного права в регулюванні суспільних відносин, а отже і з розвитком договірних стосунків у публічно-правових відносинах. Розглядаючи основні підходи до проблеми адміністративно-правового договору, що склалися у літературі, існуючі визначення цієї категорії, адміністративно-правовий договір пропонується визначати як правочин, укладений на підставі адміністративно-правових норм у загальнодержавних (публічних) інтересах, правовий режим якого визначається наявністю сторони, що має державно-владні повноваження. Таким чином, предметом адміністративно-правового договору є відносини влади та підпорядкування, причому ті з них, що допускають договірну, а не загальноправову форму регулювання.

Зазначається також, що на проблему адміністративного договору слід звернути увагу не лише з точки зору матеріальних адміністративно-правових норм, що встановлюють статутні положення (учасники, права і обов'язки учасників, відповідальність, адміністративно-правовий режим виконання), але й з позицій адміністративно-процесуального права, оскільки адміністративно-договірний процес належить до структури адміністративного процесу, а адміністративно-правовий договір - це одне з адміністративно-процесуальних проваджень (позитивний адміністративний процес).

П'ятий розділ “Адміністративно-правові охоронні відносини” присвячений детальному і всебічному аналізу категорії охоронних правовідносин у адміністративному праві.

У підрозділі 5.1 “Адміністративно-правові охоронні відносини як результат трансформації правовідносин регулятивних” визначаються, насамперед, питання термінології. Аналізу піддаються такі категорії, як “охоронні правовідносини” і “правоохоронні відносини”, що зустрічаються у науковій літературі.

Основною тезою, що обстоюється в дисертації, є твердження про те, що адміністративне право в цілому має розглядатися не як охоронна галузь права, а як галузь регулятивна, орієнтована на виникнення адміністративно-правових регулятивних відносин. Лише у випадках, коли в позитивному регулюванні відбувається збій, результатом такої аномалії стає трансформація регулятивних правовідносин у їхнє продовження - адміністративно-правові охоронні відносини.

На цьому методологічному підґрунті розглядається сутність охоронних адміністративно-правових відносин, їх відмінність від регулятивних адміністративно-правових відносин, а також підстави їхнього виникнення (перетворення перших у другі).

Аналізу піддаються також питання державного примусу як категорії, властивої даному виду адміністративно-правових відносин. На підставі проведеного дослідження робиться висновок про те, що оскільки охоронні правовідносини пов'язані з реалізацією санкцій правових норм, то вони мають ще й форму процесуальних правових відносин.

Підрозділ 5.2 “Охоронні адміністративно-правові відносини як форма реалізації засобів державного примусу” присвячений аналізу питань поняття та видів, а також характерних ознак державного примусу, його співвідношенню із санкцією адміністративно-правової норми.

Особливу увагу приділено дослідженню засобів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності. При цьому зауважується, що стосовно публічного права доцільним є вживання терміну “засоби правового захисту”, який є поняттям родовим і ширшим за категорію державного примусу. При цьому проводиться розмежування між засобами захисту і юридичною відповідальністю у адміністративному праві.

При оцінці підстав застосування у межах адміністративно-правових охоронних відносин засобів державного примусу враховується діалектична єдність між такими категоріями, як правомірна поведінка і правопорушення. Адміністративне правопорушення у контексті даного дисертаційного дослідження розглядається не як підстава виникнення охоронних адміністративно-правових відносин, а як підстава трансформації загальних регулятивних адміністративно-правових відносин у охороні (деліктні) відносини.

Підрозділ 5.3 “Адміністративно-правові делікти як підстава трансформації адміністративно-правових регулятивних відносин у охоронні адміністративно-правові відносини” присвячено детальному розгляду правопорушення та його ознак. При аналізі існуючих у науковій літературі визначень поняття правопорушення, його класифікацій робиться висновок, що однією із найважливіших ознак кожного правопорушення (а отже, у тому числі, й правопорушення адміністративного) є суспільна небезпечність, котра може бути диференційована в залежності від характеру вчинку, виду блага, яке охороняється правом, та характеру норм, які регулюють певні суспільні відносини, властивими їм методами.

При подальшому аналізі зазначається, що нормативне визначення поняття адміністративного проступку не знімає питання про співвідношення останнього з протиправно об`єктивною поведінкою, яке потребує свого розв'язання. Пропонується авторське визначення адміністративного правопорушення як суспільно-небезпечної, протиправної винної поведінки (дії чи бездіяльності) деліктоздатної особи, що виражається в порушенні нею норм адміністративного законодавства і завдає шкоду суспільству, державі чи суб'єктивним правам окремих осіб.

Досліджуючи проблему відповідальності “без вини”, зазначається, що розрізнення “повноцінного адміністративного правопорушення” та “порушення приписів адміністративно-правових норм з усіченим складом” є підґрунтям для розмежування застосування мір адміністративно-правової відповідальності та засобів захисту.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків і пропозицій, запропоновано авторське визначення деяких категорій адміністративного права. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дисертаційному дослідженні проблем, пропонуються власні погляди на шляхи підходу до найбільш складних питань теорії адміністративно-правових відносин та підстав їх виникнення.

1. Визначення тенденцій подальшого розвитку науки адміністративного права перебуває у прямій залежності з тим, що концепція адміністративного права грунтується сьогодні на ідеї, що держава і суспільство не лише взаємодіють між собою, але й обслуговують одне одного. Тому вдосконалення адміністративного права відбувається шляхом визначення характеру й сутності відносин: індивід - суспільство - держава. При цьому увагу дослідників привертають правові аспекти стосунків особи з державою та суспільством. Відбувається важливе зміщення акцентів: тепер враховується, що юридичні обов'язки можуть мати не лише громадяни щодо держави, але й держава та суспільство - щодо громадян.

2. Поняття правовідносин є багатоплановим і визначення та характеристика його можливі на кількох рівнях. Для того, щоб повною мірою враховувати всі рівні існування та функціонування правових понять і адекватно відобразити можливості їх багатозначного визначення на різних ступінях їєрархії правових наук пропонується розглядати правовідносини: 1) на рівні загальної теорії права; 2) на рівні теорії (методології) тієї чи іншої галузі права; 3) на рівні застосування конкретної норми відповідної галузі права.

3. Диференціація визначення правовідносин на рівні загального поділу права на приватне та публічне дає змогу більш точно встановити співвідношення правовідносин та норми права, якими можуть регулюватися (чи визнаватися) відповідні суспільні відносини. Таким чином, на підставі обраної методології даної наукової розвідки, найголовнішим критерієм поділу правовідносин визнано сферу права, у якій вони виникають. Звідси виходить, що відповідно до розмежування сфери приватного та публічного права необхідно розрізняти приватні та публічні правовідносини.

4. Зроблено акцент на обґрунтуванні значення зв'язку адміністративно-правових відносин з адміністративно-правовою нормою та характеристик використання, виконання, дотримання і застосування адміністративно-правових норм для об'єднання їх у дві групи в залежності від того, яка поведінка вимагається від суб'єкта: правомірна поведінка активного типу (дії) чи правомірна поведінка пасивного типу (бездіяльність).

5. У разі порушення вимоги поводитися певним чином, замість регулятивних правовідносин виникають правовідносини охоронні (регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні), підставою для чого є припис норми права та вчинення адміністративного делікту. Але і йтиметься вже не про реалізацію правил адміністративно-правових регулятивних норм, якими були визначені вимоги до поведінки зобов'язаного суб'єкта, а про реалізацію положень охоронних адміністративно-правових норм, які передбачають встановлення нових прав та обов'язків внаслідок адміністративного делікту, відображаючи, таким чином, трансформацію регулятивних адміністративно-правових відносин у охоронні (адміністративно-деліктні).

6. Заперечується теза про те, що „з виданням нормативних адміністративно-охоронних актів встановлюється система охоронних правовідносин”. Така позиція здається неточною, оскільки для виникнення охоронних адміністративно-правових відносин недостатньо лише наявності адміністративно-правової норми, також необхідне вчинення правопорушення, котре, власне, й породжує конкретні охоронні правовідносини. Таким чином, узагальнюючи викладене, робиться висновок, що в певних випадках для виникнення адміністративно-правових відносин може бути достатньою вже сама наявність адміністративно-правової норми, яка слугує підставою виникнення, так званих, загальних адміністративно-правових відносин (які є також відносинами регулятивними), у той час як для виникнення конкретних адміністративно-правових відносин самого лише припису адміністративно-правової норми може бути недостатньо, а необхідна наявність ще й обставин, вказаних у цій нормі.

7. Наводяться характерні властивості адміністративно-правових відносин на конкретно-адміністративному рівні (специфіка нормативного підґрунтя, специфіка суб'єктного складу, об'єкта, змісту і реалізації, а також підстав виникнення регулятивних відносин та трансформації їх у охоронні).

8. При оцінці підстав застосування у межах адміністративно-правових охоронних відносин засобів державного примусу, враховується діалектична єдність між такими категоріями, як правомірна поведінка і правопорушення. Адміністративне правопорушення у контексті даного дисертаційного дослідження розглядається не як підстава виникнення охоронних адміністративно-правових відносин, а як підстава трансформації загальних регулятивних адміністративно-правових відносин у охоронні (деліктні) відносини.

Підсумовуючи проведене дослідження, робиться висновок про те, що всі аспекти багатогранної, складної і важливої проблеми адміністративно-правових відносин неможливо розглянути в одній праці, що зумовило виклад деяких з них у постановочному аспекті, з метою привернути увагу до них інших дослідників. Результати дисертаційного дослідження є підґрунтям для подальшої розробки концептуально важливої проблеми теорії адміністративно-правових відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії). - Одеса: Юрид. літ., 2004. - 328 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Харитонова О.І. Держава і економіка: управління і регулювання Юридичний вісник. - Одеса, 1995. - № 4. - С. 53-55.

2. Харитонова О.І. До питання про визначення поняття публічного права // Актуальні проблеми політики. - Одеса, 2000. - Вип. 8. - С. 177-180.

3. Харитонова О.І. Верховенство закону як принцип сучасного адміністративного права України // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001, - Вип. 10-11. - С. 25-27.

4 Харитонова О.І. Про сутність фондової біржі як суб'єкта та об'єкта управління на ринку цінних паперів // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2001. - № 3 (26). - С. 114-122.

5. Харитонова О.І. Співвідношення адміністративно-процесуальних та кримінально-процесуальних правових відносин // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001. - Вип. 10. - С. 320-325.

6. Харитонова О.І. До питання про класифікацію правових відносин Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. - Чернівці, 2001. - Вип. 125. - С. 13-17.

7. Харитонова О.І. Питання обрання моделі державного регулювання на етапі становлення фондового ринку в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001. - Вип. 12. - С. 60-64.

8. Харитонова О.І. Поняття і ознаки публічних правовідносин Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2002. - № 1 (28). - С. 36-46.

9. Харитонова О.І. Поділ права на приватне та публічне: теоретичні питання // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2002. - № 2. - С. 7-9.

10. Харитонова О.І. Адміністративне право як прояв публічного права // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - Том 1. - Одеса: Юридична література, 2002. - С. 228-236.

11. Харитонова О.І. Рецепція ідеї дихотомії права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 13. - С. 67-71.

12. Харитонова О.І. Адміністративні охоронні правовідносини: деякі питання теорії // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 15. - С. 202-207.

13. Харитонова О.І. Поняття та ознаки адміністративних правовідносин // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 16. С. 306-310.

14. Харитонова О.І. Співвідношення публічно-правового та приватно-правового регулювання управлінських послуг // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса, 2003. - Вип. 16. - С. 185-190.

15. Харитонова О.І. Класифікація юридичних фактів у адміністративному праві: проблемні питання // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2003. - Вип. 18. - С. 308-312.

16. Харитонова О.І. Деякі питання визначення предмета науки та галузі адміністративного права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2003. - Вип. 19. - С. 73-77.

17. Харитонова О.І. Деякі проблемні питання характеристики адміністративно-правового договору // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць.- Одеса, 2004.- Вип. 23- С.135-140.

18. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Римське приватне право і управління торговим обігом // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 1995. - Вип. 2. - С. 184-188.

19. Харитонова О.І., Форманюк В.І. Кодифікація законодавства в Україні у XVIII-XIX ст. // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 1998. - Вип. 4. - С. 87-92.

20. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Вплив цивілізаційної орієнтованості України на можливості і характер рецепції римського приватного права в її законодавстві // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса, 1998. Вип. 3-4. - С. 48-53.

21. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Візантійський тип духовності і Україна // Проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса, 1999. - Вип. 5. - С. 249-254.

22. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. До питання про значення дихотомії “приватне право - публічне право” // Вісник Академії правових наук України. Х., 2000. - № 2 (21). - С. 83-88.

23. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Пересунько С.І. Підприємницьке право у дихотомії: публічне право - приватне право // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2000. - Вип. 7. - С. 8-14.

24. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Приватне і публічне право та деякі аспекти теорії правовідносин // Проблеми законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. - Х., 2002. - Вип. 53. - С. 142.

25. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Реалізація та захист суб'єктивних прав через призму класифікації правовідносин // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 13-14. - С. 347-353.

26. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Європейські правові системи: проблеми класифікації // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 2002. - № 2 (29). - С. 3-14.

27. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Шемонаєв В.Ю. Загальна аварія як підстава виникнення правовідносин // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький, 2002. - № 4. - С. 52-58.

28. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Приватні та публічні правовідносини представництва // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. - Вип.147: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 36-41.

29. Харитонова О.І., Макаренко І.В. Порушення особистих немайнових прав як підстава виникнення охоронних правовідносин // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2003. - Вип. 17. - С. 48-52.

30. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Структура правового відношення з погляду дихотомії: приватне право - публічне право // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - Том 2. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С. 61-70.

Інші публікації, які додатково висвітлюють основний зміст дисертації:

31. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. „Перестройка” и пересмотр советской доктрины права // Analele Universitatii de stat din Moldova stiinte juridice // Teoria si practica aplicarii legislatiei in regimul constitutional in Republica Moldova. - Serie Nuova. - Chisinau, 1999. - № 3. - Р. 42-45.

32. Харитонова О.І. Циклічний розвиток європейської цивілізації як чинник рецепції античного права // Матеріали міжнарод. наук.-практ. конференції. - Чернівці, 2000. - С. 12-17.

33. Харитонова О.І. Сутнісні ознаки адміністративного права як галузі публічного права. У Кн.: Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. - С. 76-83. - 668 с. (колективна монографія).

34. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма прогресу. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 1999. - 144 с.

35. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Морське право: приватне і публічне // Торгове мореплавство. - 2000. - № 1. - С. 11-15.

36. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Деякі особливості концепції так званого “господарського права” // Українське право. - К., 2000. - число 1. - С. 25-31.

37. Харитонова О.І. До питання про галузеву належність Європейської конвенції захисту прав людини та основних свобод // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Харків, 2000. - Частина 1. - С. 143-146.

38. Харитонова О.І. Права людини і формування ринку цінних паперів // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001. - Вип. 12. - С. 413-415.

39. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. - Х.: Одіссей, 2002. - 591

40. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Категорії “приватного”, “публічного” та “соціального права” у загальній системі права // Приватне право і підприємництво. - К., 2000-2002. - Вип. 2. - С. 35-38.

41. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Юридичні факти як категорія приватного та публічного права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практ. конф. - Львів, 13-14 лютого 2003. - С. 55-57.

42. Харитонова О.І. Історія становлення адміністративного права. У Кн..: Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С.12-25.- 896 с.

43. Харитонова О.І. Адміністративно-правовий статус громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства та біженців. У Кн..: Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С. 64-81.- 896 с.

44. Харитонова О.І. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ і організацій. У Кн..: Адміністративне право України: Підручник / За заг.ред. С.В. Ківалова. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С.117-134.- 896 с.

45. Харитонова О.І. Управління економікою. У Кн..: Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С.324-337.- 896 с.

46. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Деякі проблеми вживання юридичної термінології у галузі приватного та публічного права // Право і лінгвістика // Мат. міжнар. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. - Ч.І. - 18-21 вер. 2003 р. - Сімферополь: ДОЛЯ, 2003. - С. 21-26.

47. Харитонова О.І. Методологічні питання розмежування приватного та публічного права // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 трав. 2003 р.). - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 86-93.

48. Харитонова О.І. Адміністративне право - галузь публічного права. У кн..: Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник. - У 2-х томах. Том 1: Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. - С. 131-138.- 584 с.

49. Харитонова О.І. Адміністративні договори. У кн..: Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник. - У 2-х томах. - Том 1: Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. - С. 290-295.- 584 с.

50. Харитонова О.І. Адміністративне право у сучасній Європі. У кн..: Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник. - У 2-х томах. Том 1: Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. - С. 533-549.- 584 с.

АНОТАЦІЯ

Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена аналізу концептуальних засад та правової природи адміністративно-правових відносин. Досліджуються питання формування концепції правовідносин у вітчизняній правовій науці, її вплив на становлення відповідної категорії в адміністративному праві. Визначаються сутність, особливості та класифікації адміністративно-правових відносин як публічно-правової категорії, зв'язок норми адміністративного права і адміністративно-правових відносин, з'ясовуються підстави виникнення і трансформацій адміністративно-правових відносин. Всебічному аналізу піддаються регулятивні та охоронні адміністративно-правові відносини. Формулюються визначення окремих категорій адміністративного права, низка пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення теоретико-правових засад адміністративно-правових відносин.

Ключові слова: правові відносини, адміністративно-правові відносини, публічне право, адміністративно-правова норма, підстави виникнення адміністративно-правових відносин, регулятивні адміністративно-правові відносини, охоронні адміністративно-правові відносини.

АННОТАЦИЯ

Харитонова Е.И. Административно-правовые отношения: концептуальные основы и правовая природа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07. - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2004.

Диссертация посвящена анализу концептуальних основ и правовой природы, оснований возникновения, трансформаций и прекращения административно-правовых отношений. Работа является одной из первых попыток комплексно, с использованием современных методов познания, с учетом новейших достижений правовой науки исследовать проблемные вопросы теории административно-правових отношений и сформулировать авторское видение путей их решения. В результате проведенного исследования разработана теория административно-правовых отношений, соответствующая современному уровню развития государства и права, сформулирован ряд научных положений и выводов, предложенных лично соискателем.

Получило дальнейшее развитие определение понятия административно-правовых отношений, сделан вывод о том, что их специфику определяет принадлежность к такой сфере, как публичное право.

Таким образом, сущность и особенности административно-правовых отношений впервые рассмотрены через призму публичного права. Также впервые анализ данной категории предложено осуществлять на трех уровнях: общетеоретическом, теоретико-отраслевом и конкретно-отраслевом.

Усовершенствована классификация административно-правовых отношений, для чего детальному анализу подвергнуты существующие в теории права, а также в административном праве классификации правоотношений. Дальнейшее развитие получил анализ таких основных видов административно-правовых отношений, как регулятивные и охранительные.

Впервые детально проанализированы основания возникновения, трансформаций и прекращения административно-правовых отношений, их специфика в административном праве. На основании проведенного исследования предложена усовершенствованная классификация таких оснований, предложено введение в научный оборот такого понятия, как юридические состояния, с разделением последних на публичные акты юридического состояния и частные акты юридического состояния.

Получило дальнейшее развитие определение сущности, цели, функций норм административного права, их связи с административно-правовыми отношениями, влияние формы реализации административно-правовой нормы на возникновение административно-правовых отношений разного уровня.

В новом аспекте определены особенности государственного управления, его связь с административно-правовыми отношениями, характер государственного управления в отношениях по управлению экономической сферой, как наиболее полно отражающей современное состояние общественных отношений.

Дальнейшее развитие получила характеристика регулятивных и охранительных административно-правовых отношений, первичность первых по отношению ко вторым, специфика возникновения последних.

Сформулирован ряд конкретных предложений и рекомендаций, направленных на усовершенствование теоретико-правовых основ административно-правовых отношений, уточнены и сформулированы некоторые категории административного права.

Ключевые слова: правовые отношения, административно-правовые отношения, публичное право, административно-правовая норма, основания возникновения административно-правовых отношений, регулятивные административно-правовые отношения, охранительные административно-правовые отношения.

SUMMARY

Harytonova O.I. Administrative legal relations: conceptual foundations and legal nature. - Manuscript.

The dissertation stands for defence of Doctor's Degree in Law. Speciality - 12.00.07. - the Theory of Administration; Administrative Law and Action; Financial Law; Information Law. - Odessa National Academy of Law, Odessa, 2004.

The dissertation is devoted to the analysis of conceptual foundations and legal nature of administrative legal relations. The problems of conceptual legal relations in native legal science and its influence on the establishment of this category in administrative law have been researched in the thesis. The essence, the specific features and classifications of administrative legal relations as a public legal category, the connection of norm of administrative legal relations are defined here. The author finds out the reasons of arising and transformation of administrative legal relations. Regulative and protective administrative legal relations are subjected to the detailed analysis. The definitions of separate categories of administrative law, the range of suggestions and recommendations dwelt on improvement of theoretical legal principles of administrative legal relations are formulated in this thesis.

Key words: legal relations, administrative legal relations, public law, administrative legal norm, the reasons of arising of administrative legal relations, regulative administrative legal relations, security administrative legal relations.

Размещено на Allbest.ru