У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати, сформульовані пропозиції та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання.

1. Зокрема, проведений ґрунтовний аналіз стану наукової розробки проблем виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, показав необхідність наукового пошуку їх вирішення як на теоретичному, так і практичному рівні. Здобувачем доведено, що кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі, виконання яких згідно зі ст.13 КВК України покладено на КВІ, є цілком виправданими, відповідають стратегії держави щодо скорочення чисельності засуджених у місцях позбавлення волі і суттєвого зменшення державних видатків на їх утримання.

2. Констатовано, що в різні історичні періоди розвитку виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, мали місце певні проблеми соціально-політичного, нормативно-правового, організаційного та кадрового характеру. Дані види покарань у своїй основі передбачали виправлення засуджених за допомогою певного організаційно-правового механізму, в якому, в першу чергу, перевага надавалася трудовому, а не виховному впливу. Дане положення і сьогодні в діяльності КВІ суттєво не змінилося. Відсутність законодавчого врегулювання засобів виправлення та ресоціалізації до засуджених осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт та громадських робіт не відповідає нормам міжнародних стандартів, тому існує нагальна потреба їх вирішення.

3. Доведено, що покарання, не пов'язані з позбавленням волі, такі як: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи є достатньо ефективними видами кримінальних покарань, які адекватно відповідають суспільно-економічним реаліям і сприяють втіленню принципів гуманізму, кримінально-виконавчої політики й економії засобів кримінальної репресії. Визначено, що дані покарання за своїм статусом не позбавляють особу, яка вчинила злочин, і за вироком суду визнана винною в ньому, соціальних зв'язків, сімейних відносин. Доведено, що їх виконання відповідає умовам досягнення мети покарання і сприяє реальному втіленню принципів гуманізму, кримінально-виконавчої політики й економії засобів кримінальної репресії.

4. На основі характеристики принципів виконання покарань та враховуючи міжнародні стандарти поводження із засудженими ("Токійські правила"), визначено, що існує потреба в гуманізації вітчизняних нормативно-правових положень, які б відповідали сучасним вимогам виконання покарань, не пов'язаним із позбавленням волі. Сьогодні в національному законодавстві здійснено імплементацію більшості норм, які регулюють порядок та умови виконання та відбування покарань, що дає підстави репрезентувати висновок про потребу в гуманізації інших нормативно-правових положень КВК України, які у своїй основі відповідали б сучасним вимогам функціонування КВІ. У зв'язку з цим запропоновано доповнити ст.5 КВК України принципом співпраці між учасниками кримінально-виконавчих правовідносин.

5. На основі аналізу практики функціонування служб пробації країн Європейського співтовариства дисертантом доведено, що для створення подібної служби в Україні необхідно розробити відповідне наукове, законодавче, фінансове, матеріально-технічне та кадрове забезпечення.

6. З метою створення ефективної системи запобігання вчинення злочинів та інших правопорушень з боку осіб, які перебувають на обліку в КВІ, та покращення її взаємодії з правоохоронними органами щодо контролю за даною категорією осіб, автором пропонується в Законі України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" надати право інспекції збирати інформацію про осіб, які перебувають у неї на обліку, для їх вивчення, забезпечення належного виконання вироку суду та складання співробітниками КВІ кримінологічної характеристики особи (створення при КВІ централізованого комп'ютерного банку даних з обліку засуджених осіб), що суттєво вплине на оперативність прийняття рішень у діяльності КВІ. У зв'язку з цим автором розроблені концептуальні засади кримінологічного аналізу виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, що дозволило визнати його як спеціалізовану дослідницько-пізнавальну діяльність, яка реалізується КВІ шляхом виконання управлінських функцій, розробки робочих гіпотез, методик та володіння інформацією і її оцінкою з метою обґрунтованого прийняття рішень для здійснення комплексу оперативно-службових завдань.

7. Визначено поняття профілактично-виховного впливу, як виду самостійної специфічної діяльності КВІ, що регламентована нормами законодавства, в тісній взаємодії з державними органами та іншими соціальними суб'єктами з метою виправлення та ресоціалізації засуджених.

8. Взаємодія КВІ з різними державними службами та іншими соціальними суб'єктами в проведенні засобів профілактично-виховного впливу визначається як узгоджена за метою, місцем та часом взаємообумовлена діяльність, спрямована на виправлення та ресоціалізацію засуджених, які перебувають на обліку в КВІ.

9. Визначено суб'єкти проведення профілактично-виховного впливу на засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (КВІ, ОВС, адміністрації підприємств, установ та організацій різних форм власності, громадські організації та ін.), та запропоновані шляхи їх взаємодії, розроблено і впроваджено в практику діяльності КВІ методи і засоби профілактично-виховного впливу на дану категорію засуджених. Обґрунтовано доцільність залучення добровольців (волонтерів), громадських інспекторів до даної діяльності КВІ та створення центрів по їх навчанню з правової, психологічної, педагогічної, та соціальної підготовки.

10. Розроблено і впроваджено в практику діяльності КВІ методи і засоби профілактично-виховного впливу. Характер їх застосування обумовлюється рівнем їх наукового обґрунтування, глибиною з'ясованих факторів у процесі виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Застосування методів і засобів профілактично-виховного впливу КВІ до осіб, які перебувають у неї на обліку, дозволить: більш ретельно використовувати принцип індивідуального та диференційованого підходу до засудженого; у залежності від конкретної кримінологічної ситуації, та у випадку виникнення конфліктів у процесі виконання покарань КВІ приймає оптимально правильне рішення.

11. Дійове виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, потребує системного підходу, виховних та профілактичних заходів, чітко визначених пріоритетів та її належного забезпечення (інформаційно-аналітичного, науково-методичного, матеріально-технічного тощо). Ігнорування хоча б однієї з цих складових суттєвим чином зменшує процедуру виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та ефективність виправлення і ресоціалізації засуджених.

12. Оскільки кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі, виконання яких покладено на КВІ, є соціальним явищем, притаманним будь-якій державі, то удосконалення їх є завжди не тільки завданням держави, а і суспільства в цілому. Дані завдання повинні реалізуватися не лише в спеціально кримінально-правових, кримінологічних заходах, а й знаходити свої втілення при реалізації інших завдань держави. Крім того, виконуватися такі завдання повинні на підставі науково обґрунтованої Концепції виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та Положення про кримінально-виконавчу інспекцію (див. Додатки В, Д).

13. Характеризуючи на підставі системного аналізу в Україні законодавчу базу виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, зроблено висновок, що вітчизняному кримінально-виконавчому законодавству бракує цілісності, повноти, завершеності. З метою покращення ефективності виконання КВІ покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, запропоновано внести низку змін та доповнень до КК України, КВК України, Закону України "Про Державну виконавчу службу", зміст яких зводиться до наступного:

доповнити ст.10 Закону України "Про Кримінально-виконавчу службу" словами "забезпечити житлом співробітників КВІ, надати їм службові приміщення, обладнати робочі місця технічними засобами (автотранспортом, зв'язком, комп'ютерною технікою тощо)";

створити в структурі Державної кримінально-виконавчої служби України Центр наукових досліджень з проблем виконання кримінальних покарань (з 01.01.05 ця пропозиція одержала втілення у виді Науково-методичної Ради (Наказ ДДУПВП № 138 від 05.08.05 "Про внесення змін до деяких наказів Державного департаменту України з питань виконання покарань");

внести зміни та доповнення до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо взаємодії КВІ з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в розрізі її фінансового і матеріально-технічного забезпечення за рахунок місцевих бюджетів, коштів міжнародних організацій та благодійних фондів, з центрами соціальних служб для сім'ї та молоді, громадськими організаціями з метою соціального захисту та допомоги засудженим до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

розробити механізм оподаткування та стимулювання тих підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів господарювання, де працюють засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

довести чисельність співробітників КВІ до науково обґрунтованого рівня, забезпечити поступове зменшення завантаження роботою кожного працівника інспекції до обсягів, якими керуються служби пробації Європейських держав (один співробітник на 60 засуджених);

покращити фінансове та матеріально-технічне забезпечення КВІ шляхом прийняття на законодавчому рівні належного фінансування інспекції, створення пільгового оподаткування для підприємств, установ і організацій різних форм власності, які надають фінансову та матеріальну допомогу інспекції, та поширення інформації про діяльність інспекції і залучення міжнародних фондів, які сприяють впровадженню програм її реформування;

з метою всебічного вивчення осіб, які перебувають на обліку в КВІ, їх виправлення та ресоціалізації, запобігання вчинення ними нових злочинів та інших правопорушень, законодавчо збільшити строк відбування покарань у виді громадських робіт від 120 до 480 годин та закріпити за КВІ функції проведення з засудженими профілактично-виховного впливу;

внести до інституту звільнення від відбування покарань з випробуванням наступні положення:

1) зобов'язати засудженого в певний строк відшкодувати заподіяний збиток;

2) зобов'язати засудженого не відвідувати певні місця і в певний час без дозволу співробітника КВІ;

3) покласти на трудовий колектив або особу, з їхньої згоди, обов'язок з нагляду та проведення з засудженим профілактично-виховної роботи.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.

Дисертація присвячена аналізу організаційних і правових проблем виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, у виді виправних робіт, громадських робіт, позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю. В роботі розглядається теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Досліджуються періоди їх виникнення, поняття, сутність, сучасні теоретико-правові та кримінологічні засади, практика їх виконання у країнах Європейської спільноти. Узагальнюється практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вказується можливі шляхи їх удосконалення (законодавче забезпечення, покращення діяльності кримінально-виконавчої інспекції, впровадження профілактично-виховного впливу та підготовка кадрів).

Ключові слова: кримінально-виконавча інспекція, покарання, не пов'язані з позбавленням волі, пробація, кримінологічний аналіз, профілактично-виховний вплив, Концепція.

Богатырев И.Г. Уголовные наказания без лишения свободы (теория и практика их исполнения уголовно-исполнительной инспекцией). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2006.

Диссертация представляет собой комплексное научное исследование проблем исполнения уголовных наказаний без лишения свободы в виде исправительных работ, общественных работ, лишения права занимать определенную должность или заниматься определенной деятельностью и охватывает теоретические и практические начала их исполнения уголовно-исполнительной инспекцией. Исследованы общая характеристика, современные теоретико-правовые и криминологические начала исполнения наказаний без лишения свободы, выдвинута и обоснована необходимость внедрения профилактическо-воспитательного влияния на осужденных к данным видам наказаний.

Разработана Концепция исполнения уголовных наказаний без лишения свободы и предлагается механизм ее внедрения в деятельность уголовно-исполнительной инспекции.

Анализируется практика исполнения наказаний без лишения свободы в Европейских странах. Делается вывод о путях внедрения в Украине института пробации. В работе раскрывается криминологическая характеристика лиц, состоящих на учете уголовно-исполнительной инспекции по таким признакам, как: социально-демографические, уголовно-правовые и социально-психологические. Дается понятие и предлагается структурно-логическая схема криминологического анализа исполнения уголовно-исполнительной инспекцией наказаний без лишения свободы, который включает в себя изучение его объекта и предмета, очерчение его целей и задач, определение еффективности предупредительной функции, определения профилактическо-воспитательного влияние как средства предупреждения преступлений среди лиц, состоящих на учете в уголовно-исполнительной инспекции.

В работе исследуется профилактическо-воспитательное влияние как средство исправления и ресоциализации лиц, состоящих на учете в уголовно-исполнительной инспекции. Были внесены предложения о внедрении Положения об уголовно-исполнительной инспекции; специальных учебных программ и планов профессиональной подготовки и повышения квалификации сотрудников уголовно-исполнительной инспекции, и создании Центра научных исследований в Государственной уголовно-исполнительной службе Украины, которые уже получают практическую реализацию. Сформулированы конкретные предложения и рекомендации, новые в концептуальном плане, направленные на усовершенствование ряда положений теории и практики исполнения уголовно-исполнительной инспекцией наказаний без лишения свободы.

Ключевые слова: уголовно-исполнительная инспекция, наказания без лишения свободы, пробация, криминологический анализ, профилактическо-воспитательное влияние, Концепция.

I. Bohatyryov. Criminal penalties which are not connected with imprisonment (theory and practical implementation by probation offices). - Manuscript.

The thesis is written to obtain the scientific degree Doctor of jurisprudence. Speciality 12.00.08 - Criminal Law, Criminology; Procedural Law. - Kyiv National University of internal affairs, Kyiv, 2006.

The thesis is dedicated to analysis of organizational matters and legal problems as to implementation of penalties by probation offices. These penalties are not connected with imprisonment such as corrective labour, social work, deprivation of the right to hold a post or to be involved in any activity.

Theory and practical implementation of penalties by probation offices are considered in the work. Periods of their implementation, conceptions, main points and modern theoretical and Legal measures and their implementation in the countries of EC are investigated in the thesis. Practical implementation of penalties which are not connected with imprisonment is summarized, possible ways of their perfection (legal ensuring, improvement of probation offices activity, the usage of preventive and educative influence and training of skilled personnel) are also pointed out in the work.

Key words: probation office, penalties which are not connected with imprisonment, probation, criminology analysis, preventive and educative influence, Сonception.

Размещено на Allbest.ru