Управління співробітництвом ОВС України з правоохоронними органами країн СНД: організаційно-правові засади

Ґрунтуючись на методології стратегічного управління, а також враховуючи особливості системи управління єдиним правоохоронним простором СНД, автор здійснив певний крок щодо розробки відповідної концепції стратегічного управління та запропонував здійснити її нормативно-правове закріплення. Існуючий акт впровадження зазначеної концепції свідчить про усвідомлення відповідними галузевими органами СНД необхідності поступового впровадження випереджувального підходу щодо розвитку нормативно-правової бази співробітництва правоохоронних органів країн СНД.

Стратегічне управління єдиним правоохоронним простором СНД в сучасних умовах визначає змістовний аспект управління на концептуальній довгостроковій основі; сприяє виявленню пріоритетних правових програм у межах цього простору. Запропоновано продовжити дослідження щодо розвитку стратегічного управління у двох напрямках: регулярне стратегічне управління; стратегічне управління у реальному масштабі часу.

Підрозділ 2.4. “Місце та роль ОВС України у формуванні єдиного правоохоронного простору СНД” присвячений аналізу ОВС України як одного із провідних суб'єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.

Національні правоохоронні органи держав-учасниць СНД постають невід'ємною складовою системи суб'єктів управління. Як суб'єкт управління у єдиному правоохоронному просторі, МВС України, входячи до другої складової системи суб'єктів управління, сприяє належному функціонуванню першої складової означеної системи. Спираючись на наукові розробки фахівців в галузі теорії управління та адміністративного права, національне законодавство (Конституція України, закони України “Про міліцію, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, ратифіковані міжнародні договори в галузі боротьби зі злочинністю на території СНД), а також використовуючи власні дослідження, у роботі визначено особливості управлінської діяльності МВС України за двома напрямками - зовнішнім та внутрішнім.

Акцентовано увагу на доцільності визначення адекватної організаційної структури ОВС України з урахуванням виникнення нових завдань та функцій як у національній правоохоронній сфері, так і у єдиному правоохоронному просторі СНД. Закономірним поставав зважений аналіз завдань та функцій МВС України, виявлення серед них пріоритетних та передбачення нових. Належне виконання основних завдань МВС України потребує системи функцій управління, складовими якої постають так звані “зовнішні” та “внутрішні” функції. У роботі визначено та проаналізовано наведені функції, деякі функції знайдуть своє висвітлення у наступних розділах роботи. Враховуючи пріоритетність функції правового забезпечення управління єдиним правоохоронним простором СНД, у роботі спеціальну увагу приділено заходам МВС України щодо якісного виконання зазначеної функції. З'ясовано, що поряд з нормативно-правовими актами, які постають базою для реалізації МВС України загальних управлінських функцій у зазначеному просторі, особливого значення набувають ті правові документи, які слугують підставою для виконання Міністерством специфічних функцій управління - боротьби з конкретними видами злочинів (Програма держав СНД щодо боротьби з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму, Угода про співробітництво між МВС держав-учасниць СНД у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, Концепція співробітництва держав-учасниць СНД у протидії незаконній міграції і т.ін.).

Особливої уваги потребує дослідження особливостей та стану реалізації однієї із функцій управління МВС України - функції контролю за діяльністю суб'єктів управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. З'ясовано, що відповідно до своїх повноважень МВС України здійснює контрольну діяльність на двох рівнях: міжнародному та національному. За етапами діяльності виділено наступні види контролю - попередній, поточний та підсумковий. Визначено особливості контрольної діяльності МВС України з огляду на її етапи та рівні. Щодо питання відповідальності посадових осіб МВС України, то у роботі наголошено на необхідності його ґрунтовного дослідження.

МВС України як невід'ємній частині другої складової системи суб'єктів управління притаманні ті ж самі управлінські функції, що було проаналізовано у підрозділі 2.2. Належне виконання МВС України управлінських функцій залежить від адекватної організаційної структури, зваженого розподілу функцій між складовими системи ОВС України, якісного правового забезпечення, впровадження інноваційної стратегії розвитку ОВС України, скоординованої взаємодії з іншими суб'єктами управління, демократичного цивільного контролю, забезпечення партнерських відносин з населенням. Дисертант доводить необхідність ініціювання Міністерством заходів щодо розробки концепції управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, а також якісної їх реалізації.

Розділ 3 “Реалізація ОВС України концепції управління єдиним правоохоронним простором СНД” присвячений дослідженню організаційно-правових заходів ОВС України щодо забезпечення єдності правоохоронного простору СНД, враховуючи потреби об'єкта управління та зважену позицію ОВС України як провідного суб'єкта управління.

У підрозділі 3.1. “Правова основа участі ОВС України у процесах становлення та розвитку єдиного правоохоронного простору СНД” досліджено роль нормативно-правової бази управлінської діяльності ОВС України у процесах формування єдиного правового простору СНД як невід'ємної складової єдиного правоохоронного простору СНД, визначено шляхи забезпечення єдності цих просторів.

Дослідження показали, що правова база правоохоронного співробітництва країн СНД є недостатньо розробленою, що виступає значною перешкодою на шляху формування єдиного правового простору Співдружності. Необхідними умовами подолання такої перешкоди має бути розумний компроміс при узгодженні національних правових норм і правових норм СНД. Звернення до наукових праць провідних вчених (Алексєєв С.С., Білоус А.О., Вишняков В.Г., Луць Л.А., Лукашук І.І., Рабінович П.М. та ін.) дозволило переконатися у тому, що юридична наука приділяє велику увагу дослідженню проблем сутності та розвитку сучасних міждержавних правових систем, формування та розвитку правової бази міждержавної інтеграції країн СНД. Використовуючи ці дослідження, автор здійснив аналіз місця та ролі правової основи діяльності ОВС України як суб'єкта управління у формуванні єдиного правового простору СНД.

Запропоновано правову базу участі ОВС України у процесах створення єдиного правоохоронного простору СНД розглядати як системне утворення, складовими якого постають відповідні акти національного законодавства та міжнародні акти СНД. Вихідним положення роботи є те, що Конституція України - це основна база правового регулювання діяльності ОВС України щодо забезпечення єдності правоохоронного простору СНД, на основі якої було прийнято інші нормативно-правові акти України, які закріплюють положення щодо компетенції ОВС України, їх організаційної структури, принципів, функцій, методів та форм діяльності (наприклад, закони України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про міжнародні договори України”, Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями зовнішньої політики України”, Положення про Міністерством внутрішніх справ України, міжнародні договори України у сфері боротьби зі злочинністю, що мають двосторонній та багатосторонні характер та ратифіковані Верховною Радою України). Досліджено еволюцію формування та становлення першої складової правової бази участі ОВС України у процесах створення єдиного правоохоронного простору СНД. Це дозволило визначити не лише позитивні моменти, але й прогалини у національному законодавстві, на які необхідні звернути увагу, приймаючи нові та удосконалюючи існуючі закони й відомчі нормативно-правові акти. Вельми актуальним є прийняття Закону України “Про органи внутрішніх справ України”, Концепції реформування правоохоронної системи України.

Дослідження показали доцільність включення до другої складової правової бази наступних нормативно-правових актів СНД: установчі акти СНД, Положення про статутні та галузеві органи СНД, модельні акти Міжпарламентської асамблеї СНД щодо єдиної політики співробітництва у правоохоронній сфері, які мають переважно рекомендаційний характер. Аналіз другої складової правової бази дозволив дійти висновку, що акти СНД, у порівнянні в актами інших міждержавних об'єднань (наприклад, ЄС) не так чітко структуровані й наближені за формою до національних актів. Така ситуація не кращим чином впливає на створення умов для взаємоадаптації міжнародних та національних норм. Водночас, дослідження показали, що останнім часом вимальовується тенденція до узгодження, зближення національних законодавств держав-учасниць СНД, а також відбувається процес становлення так званого загального права Співдружності. Цьому сприяє діяльність законодавчого органу України та зважена позиція МВС України щодо створення міцного правового підґрунтя задля правоохоронного забезпечення безпеки СНД.

Досліджено основні напрямки наближення національних законодавств - уніфікацію та гармонізацію, що значною мірою впливає на створення належної правової бази діяльності ОВС України у єдиному правоохоронному просторі СНД. На жаль, відмічається існування на практиці бар'єрів щодо уніфікованих процесів. Країнам СНД доцільно з окремих питань у галузі правоохоронного забезпечення безпеки СНД, стосовно яких складно досягти уніфікації, головною метою наближення національних законодавств у правоохоронній сфері поставити гармонізацію або координацію законотворчої роботи. Гармонізація сприяє більш “м'якому”, у порівнянні з уніфікацією, впливу міждержавних механізмів СНД на формування узгодженої діяльності національних законотворчих органів, у тому числі щодо створення правової бази для участі національних правоохоронних органів у належному формуванні єдиного правоохоронного простору СНД. Визначено два напрямки гармонізації національних законодавств, доцільність та конструктивність застосування яких пов'язано з етапами розвитку СНД.

З'ясовано значення та здійснено аналіз багатосторонніх та двосторонніх угод у формуванні правової бази участі ОВС України у правоохоронному забезпеченні безпеки країн СНД. Дослідження показали існування певних проблем у правовому забезпеченні діяльності ОВС України у єдиному правоохоронному просторі СНД. Найбільші практичні результати щодо створення правової бази дає підписання двосторонніх міждержавних та міжвідомчих угод. МВС України має і надалі зважено укладати різноманітні договори щодо комплексного характеру допомоги у різноманітних складових єдиного правоохоронного простору СНД, оперативно здійснювати узгоджені зміни у тексті договорів. Водночас ОВС України мають сприяти удосконаленню процедури реалізації міжнародно-правових актів у національну правову систему, наприклад, шляхом участі у підготовці модельних законів Співдружності. Особливої уваги потребують питання щодо створення якісно нового механізму контролю за реалізацією державами та їх правоохоронними органами прийнятих договорів у сфері правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД.

У підрозділі 3.2. “Організація співробітництва у сфері попередження та боротьби з організованою злочинністю й тероризмом в країнах СНД” досліджується роль ОВС України у реалізації концепції управління у одній із важливих складових об'єкта управління - сфері попередження та боротьби з організованою злочинністю й тероризмом, а також пропонуються організаційно-правові заходи ОВС України щодо узгодженої взаємодії з іншими суб'єктами управління й забезпечення належного функціонування єдиного правоохоронного простору СНД.

Сфера попередження та боротьби з організованою транснаціональною злочинністю й тероризмом потребує дієвого управлінського впливу усієї системи суб'єктів управління. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють активізацію діяльності ОВС України щодо належного виконання європейських принципів співробітництва з країнами СНД, саме тому ОВС України може поставати ініціатором організаційно-правового трансформування усієї системи суб'єктів управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. На прикладі становлення та розвитку діяльності Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД (далі - Бюро) показано значення діяльності ОВС України у створенні нових структурних підрозділів Бюро з метою реалізації нових його функцій, координації дій під час підготовки оперативно-розшукових заходів та комплексних операцій, формуванні спеціалізованого інформаційного банку даних про лідерів злочинного середовища, розробці рекомендацій щодо удосконалення правової бази взаємодії ОВС держав-учасниць СНД тощо.

Подальше розкриття управлінського потенціалу ОВС України виявляється в ініціюванні розробки відповідних правових програм щодо врегулювання відносин у зазначеній сфері. Акцентовано увагу на проведенні якісного прогнозування криміногенної ситуації в країнах-учасницях СНД та планування здійснення організаційно-практичних заходів. Наголошено на необхідності формування ОВС України наукового підходу до планування. Це дозволить прогнозувати можливі події за допомогою методів стратегічного управління, які повинні активно впроваджуватися ОВС України як суб'єктом управління.

Здійснено ґрунтовий аналіз змісту та виконання правових програм, які відбивають етапи формування та розвитку сфери боротьби з організованою злочинністю й тероризмом. Реалізація зазначених програм створює необхідні умови для співробітництва усіх суб'єктів управління щодо практичної протидії загрозам у сфері боротьби з організованою злочинністю й тероризмом в межах СНД. З'ясовано існування конструктивного внеску національних правоохоронних органів, у тому числі ОВС України, у процес виконання програм.

Стримуючими факторами якісної організації управлінської діяльності відповідними органами, у тому числі ОВС України, є тривалі строки виконання необхідних внутрішньодержавних процедур та відсутність дієвих механізмів реалізації прийнятих міжвідомчих угод. Ініціювання ОВС України вирішення зазначених питань на засіданнях Ради голів держав СНД постає дієвим кроком в напрямку забезпечення належного рівня організації попередження та боротьби з організованою злочинністю й тероризмом. ОВС України мають краще використовувати у своїй управлінській діяльності механізми зустрічей міністрів внутрішніх справ країн СНД, активніше залучати експертів та громадськість. Особливого значення для забезпечення неухильного виконання міжнародних договорів у сфері боротьби з організованою злочинністю й тероризмом набуває участь ОВС України у розробці та реалізації якісного механізму контролю. Визначено перспективні напрямки удосконалення діяльності ОВС України як одного із провідних суб'єктів управління у сфері боротьби з організованою злочинністю й тероризмом.

У підрозділі 3.3 "Управлінська діяльність у сфері протидії економічній злочинності на території СНД" досліджується методологічні засади та організаційно-правові заходи ОВС України як суб'єкта управління у сфері протидії економічній злочинності в межах СНД.

З'ясовано сутність економічної безпеки України з огляду на її участь у СНД. Аналіз негативних процесів в економічній сфері країн СНД дозволив визначити чинники, що впливають на стан захищеності економічної безпеки. На сьогодні для усіх країн СНД сучасна організована економічна злочинність і корупція є складним за змістом та структурою явищем, наслідком ускладнення економічних, культурних та політичних процесів, глибоких структурних змін, обумовлених перехідним періодом. З'ясовано умови та причини тісного взаємозв'язку корупції та організованої економічної злочинності, який необхідно розглядати не тільки як функціональну закономірність, а й як специфічний чинник, що обумовлює криміналізацію всієї системи суспільних відносин у державах СНД.

Кожна держава має усвідомлювати ступінь загрози економічної злочинності, а отже формувати відповідну власну державну політику щодо захисту національної економіки, реалізовувати її, вдосконалювати національне законодавство. Але лише за умови проведення зваженої спільної правоохоронної політики в економічній сфері країн СНД, а також забезпечення якісно нового рівня співробітництва правоохоронних органів є шанс приборкання цього негативного явища. Визначено місце економічної інтеграції країн СНД у системі заходів щодо забезпечення якісно нового рівня співробітництва правоохоронних органів цих країн.

Саме потреби сфери попередження та боротьби з економічними злочинами вимагають координації спільної діяльності суб'єктів управління. Акцентовано увагу на визначенні пріоритетної ролі координації у діяльності ОВС України як суб'єкта управління у сфері протидії економічній злочинності на території СНД. Координацію розглянуто як загальноорганізаційну функцію управління. Обґрунтовано необхідність удосконалення координації у сферах боротьби з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, незаконним поширенням наркотиків, які постають суттєвими чинниками, що впливають на економічну безпеку; визначено особливості діяльності ОВС України у зазначеній сфері й запропоновані заходи щодо її реалізації.

Зроблено відповідні рекомендації щодо удосконалення правового забезпечення діяльності ОВС України як суб'єкта управління у сфері протидії економічній злочинності на території СНД. Наголошено на необхідності якісного забезпечення кадрового потенціалу ОВС України, який буде здатний сприймати та впроваджувати управлінські новації; сприяти налагодженню партнерських відносин з правоохоронними органами країн СНД та ефективно їх використовувати.

У підрозділі 3.4. “Місце та роль ОВС України у соціально-правовому механізмі дотримання прав людини при співробітництві правоохоронних органів країн СНД” з'ясовано значення національних та регіональних механізмів у дотриманні прав і свобод людини, проаналізовано особливості національних законодавств країн-учасниць СНД в галузі забезпечення цих прав, визначено зв'язок проблеми забезпечення прав людини в межах СНД із управлінською діяльністю ОВС України у єдиному правоохоронному просторі СНД.

Автор пропонує розглядати співробітництво країн-учасниць СНД в галузі забезпечення прав людини як ефективний механізм для створення належних умов щодо забезпечення європейської безпеки та входження України до ЄС. Досліджено соціально-правовий механізм дотримання прав людини в межах СНД як складову частину механізму правоохоронного забезпечення в нових умовах сьогодення. Дотримання прав і свобод людини та громадянина в межах кожної країни СНД є необхідною умовою забезпечення виконання міжнародних зобов'язань країн-учасниць СНД у цій сфері.

Відповідно до своєї компетенції ОВС України мають організовувати процес забезпечення прав і свобод людини і громадянина, координуючи свої дії з іншими суб'єктами управління у єдиному правоохоронному просторі СНД, узгоджуючи свої управлінські рішення із об'єктом управління. Досліджено особливості формування однієї із складових об'єкта управління - сфери забезпечення прав і свобод людини і громадянина, що дозволило зорієнтувати управлінську діяльність ОВС України у належному напрямі. Було проаналізовано основні поняття теорії прав людини та розкрито їх зміст; досліджено складові правової системи захисту прав і основних свобод людини в межах СНД. Особлива увага акцентована на конституційному законодавстві держав СНД, а саме на порівнянні положень їх конституцій щодо співвідношення норм міжнародного та національного права стосовно визнання та захисту прав і свобод людини.

Проаналізовано можливості і потенціал ОВС України як суб'єкта управління у межах СНД. Визначено основні напрямки забезпечення ОВС України реалізації основних прав людини та громадянина: адміністративна, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, профілактична, виконавча, охоронна діяльність. З'ясовано роль управлінських функцій в удосконаленні означених видів діяльності ОВС України.

Підкреслено, що ОВС України в межах своєї компетенції здійснюють охорону та захист прав і свобод не лише громадян України, але й іноземців (у тому числі громадян країн СНД) та осіб без громадянства, які перебувають на території України, використовуючи при цьому як національний механізм охорони та захисту, так і загальновизнані міжнародно-правові механізми (Загальна декларація прав людини 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські й політичні права 1966 р. та ін.) та механізми СНД (Конвенція СНД про права й основні свободи людини 1995 р., Конвенція СНД про забезпечення прав осіб, що належать до національних меншин, Хартія соціальних прав і гарантій громадян СНД; відповідні багатосторонні та двосторонні угоди в галузі забезпеченні прав людини; відповідні організаційні структури - Рада міністрів внутрішніх справ країн СНД, Національні центральні бюро Інтерполу, Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території СНД). Запропоновано механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності ОВС України розглядати у вигляді двох взаємодіючих підсистем - охорони та захисту. Використання ОВС України відповідних правових заходів охорони та захисту регламентуються законами та іншими нормативно-правовими актами, що доповнюються організаційною та контрольно-наглядовою діяльністю, яка дозволяє реалізувати ці акти.

Зазначено ефективність розробки міждержавних програм, в яких передбачено комплексні заходи щодо забезпечення прав людини на території СНД. Запропоновано посилити участь ОВС України у виконанні внутрішньодержавних процедур щодо вступу у силу документів, прийнятих Радою голів держав СНД та Радою голів урядів СНД з питань співробітництва у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Створення у системі ОВС України Департаменту по боротьбі з торгівлею людьми є конструктивним заходом щодо реального забезпечення прав людини на території СНД. Наголошено на необхідності зваженої організації діяльності місцевих підрозділів цієї структури по усій території України, їх співпраці з відповідними органами в інших країнах СНД. ОВС України мають сприяти посиленню впливу Співдружності як міжнародної організації на процес реального забезпечення прав і свобод людини та громадянина в межах СНД, використовуючи при цьому соціальну енергію суспільства.

Розділ 4 “Організаційно-правові заходи удосконалення діяльності ОВС України як суб'єкта управління єдиним правоохоронним простором СНД” присвячений дослідженню шляхів організаційно-правового розвитку ОВС України як невід'ємної складової системи суб'єктів управління задля забезпечення якісно нового рівня співробітництва правоохоронних органів країн СНД.

У підрозділі 4.1. “Демократичний цивільний контроль над ОВС України” обґрунтовано необхідність впровадження в управлінську діяльність ОВС України європейських стандартів щодо демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Запропоновано демократичний цивільний контроль розглядати як спосіб правоохоронного забезпечення національної безпеки та безпеки на території СНД. Аналіз функціонування системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами в Україні дозволяє дійти висновку, що існуюча зараз система контролю може вважатися цивільною, але не є реально демократичною. З'ясовано причини такого стану справ. Визначено правову базу системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Аналіз положень національного законодавства свідчить про те, що відповідні акти загалом передбачають побудову в Україні демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами на основі універсальних демократичних принципів. Водночас, уже на рівні Конституції України та базових законодавчих актів у сфері цивільного контролю (закони України “Про основи національної безпеки України”, “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”) закладено системні передумови неефективного розподілу повноважень і відповідальності між гілками влади.

Узагальнення положень законів України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про боротьбу з тероризмом”, “Про боротьбу з корупцією” дозволило виокремити головні законодавчо встановлені принципи діяльності правоохоронних органів (у тому числі ОВС України): відповідність діяльності правоохоронних органів принципам верховенства права та законності; повага до прав і свобод людини та громадянина; позапартійність і деполітизація; демократична підзвітність; прозорість діяльності. Ці принципи, разом з показниками ефективності виконання зазначеними органами їх функціональних обов'язків, є водночас об'єктами, а стан їх дотримання - критеріями демократичного цивільного контролю. В Україні під час діяльності правоохоронних органів ці принципи не завжди дотримуються належним чином, що свідчить про недостатню ефективність існуючої системи демократичного цивільного контролю.

З метою забезпечення ефективності системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами в Україні, у роботі запропоновано системні заходи політичного, законодавчого, організаційного та інформаційно-просвітницького характеру. Пропозиції щодо реформування правоохоронних органів мають виходити із того, що демократичний цивільний контроль лише засіб, а мета - це безпека громадян, суспільства та держави. Належна організація безпеки визначається саме активними діями різноманітних структур громадянського суспільства, які вбачаються передусім у розвитку недержавної сфери безпеки. Саме глибоке усвідомлення суспільством та державою (у тому числі її правоохоронними органами) важливості якісного спільного здійснення демократичного цивільного контролю дозволить забезпечити безпеку держави, суспільства та особи від політизації правоохоронних органів. Вироблення саме науково обґрунтованих, зважених організаційно-правових заходів щодо здійснення демократичного цивільного контролю має відбуватися в усіх країнах Співдружності.

У підрозділі 4.2. “Впровадження ідеології партнерства в діяльність ОВС України” проаналізовано сутність ідеології партнерства та її понятійний апарат. В умовах перехідного суспільства в Україні необхідна саме ідеологія партнерства, функція якої - забезпечення консолідації розколеного суспільства. Ідеологія партнерства між правоохоронними структурами країн СНД є досить дієвим і гнучким інструментом управління; схиляє до думки про необхідність єдності та співробітництва у вирішенні питань боротьби зі злочинністю; сприяє формуванню громадянських суспільств в країнах СНД; надає управлінню належну орієнтацію. Це дієвий засіб єдності та ефективності діяльності щодо досягнення поставленої мети.

З'ясовано основні ознаки, принципи, характер, методи та форми партнерства. Визначено особливості у тлумаченні поняття “партнерство”, що використовується у правоохоронній діяльності. За змістом таке партнерство може бути інформаційним та організаційним; визначено основні форми партнерства ОВС України з правоохоронними органами країн СНД; проаналізовано особливості реалізації двох етапів процесу партнерства. Наведено основні умови підвищення ефективності розбудови партнерських відносин. З'ясовано, що саме співробітництво постає фундаментальною основою побудови партнерських відносин між правоохоронними органами країн-учасниць СНД.

Обґрунтовано існування передумов для формування та реалізації ідеології партнерства між правоохоронними органами країн СНД. Аналіз чинників, що стримують розвиток партнерських відносин між правоохоронними органами країн СНД, а також тенденцій розвитку єдиного правоохоронного простору СНД дозволив зробити пропозиції щодо: формування необхідних мотивів у суб'єктів управління, їх застосування під час встановлення контактів з партнерами; створення належної правової бази партнерства; формування системи партнерства, яка має включати в себе побудову партнерських відносин між правоохоронними структурами країн СНД та налагодження партнерських відносин між правоохоронними органами та населенням в кожній державі СНД; розробки механізму партнерства. Аналіз результатів впровадження Програми розвитку партнерських відносин між міліцією України на населенням на 2000-2005 рр. уможливив вироблення рекомендацій щодо удосконалення другої складової системи партнерства. Запропоновано визначення механізму партнерства, шляхи його удосконалення. Ефективний механізм партнерства сприятиме удосконаленню системи суб'єктів управління (у тому числі ОВС України), а також в цілому усієї системи управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.

У підрозділі 4.3. “Формування єдиного інформаційного простору СНД як чинник удосконалення діяльності ОВС України” обґрунтовано необхідність дослідження єдиного інформаційного простору СНД у нових умовах встановлення та розширення контактів України з країнами-членами ЄС. Аналіз місця та ролі цього простору у правоохоронному забезпеченні безпеки країн СНД є важливим кроком у напрямку створення зони безпеки й стабільності в Європі. Враховуючи особливості інформації та іманентний зв'язок інформації та управління, акцентовано увагу на доцільності розробки інформаційної стратегії розвитку ОВС України як одного із суб'єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.

Досліджено еволюцію становлення та розвитку єдиного інформаційного простору СНД, ґрунтуючись на відповідних дослідженнях науковців та чинній нормативно-правовій базі. Логіка та динамізм інтеграційних процесів вимагають постійного удосконалення методів і підходів до розвитку інформаційної взаємодії, а також проведення зваженої політики щодо формування єдиного інформаційного простору СНД. Важливими результатами такої політики стали створення колегіального управлінського органу - Координаційної ради з інформатизації держав СНД та розробка й прийняття Радою голів урядів СНД у 1996 р. Концепції формування інформаційного простору СНД, якою створювалися умови для реалізації комплексу заходів, намічених у рамках розробки автоматизованої системи інформаційного обміну між державами-учасницями СНД. Перспективним планом реалізації Концепції передбачено ключові заходи, пов'язані з розвитком нормативно-правової бази рівноправного міждержавного інформаційного обміну, забезпеченням інформаційної безпеки, розвитком інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури держав СНД щодо погоджених сфер діяльності (у тому числі правоохоронної), організаційним і фінансовим забезпеченням реалізації міждержавних угод, рішень, проектів.

Запропоновано та обґрунтовано організаційно-правові заходи ОВС України щодо реалізації Концепції вважати конструктивним кроком в напрямку правоохоронного забезпечення інформаційної безпеки як невід'ємної складової безпеки СНД. Аналіз управлінської діяльності ОВС України у різноманітних складових єдиного правоохоронного простору СНД свідчить про актуальність створення ефективної системи інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів управління. Міцним підґрунтям такої системи має поставати єдиний інформаційний простір СНД. Конкретний зміст заходів ОВС України щодо формування цього простору має визначатися не лише національними інтересами, але й рішеннями Ради голів держав, Ради голів урядів, інших органів СНД і відображатися в міждержавних та міжвідомчих програмах. Аналіз структури єдиного інформаційного простору СНД дозволяє усвідомити доцільність ініціювання з боку ОВС України заходів, спрямованих на створення й розвиток системи інформаційних ресурсів країн СНД та удосконалення інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури на території СНД. Запропоновано організаційно-правові заходи ОВС України як суб'єкта управління щодо поетапної реалізації зазначеної Концепції.

Акцентовано увагу на важливості створення з боку ОВС України умов для максимально повного забезпечення доступу населення країн СНД до міждержавних інформаційних ресурсів, що сприятиме належній реалізації Концепції формування інформаційного простору СНД відповідно до прийнятого у 1998 р. Перспективного плану впровадження цієї Концепції. Запропоновано створити офіційну інформаційно-довідкову систему СНД та запровадити систему надання інформаційно-телекомунікаційних послуг населенню країн СНД. Зосереджено увагу на інтенсифікації діяльності ОВС України щодо розвитку інформаційного законодавства країн СНД, зокрема пропонується активізувати процес щодо приєднання країн СНД до Конвенції Ради Європи № 108 “Про захист осіб стосовно автоматизованою обробки персональних даних”. Розвиток інформаційної інфраструктури країн СНД, яка обслуговує діяльність суб'єктів управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, повинний відбуватися шляхом гнучкого регулювання під суворим контролем статутних й галузевих органів Співдружності.

Зазначено, що використання ОВС України можливостей та потенціалу єдиного інформаційного простору СНД сприяє усуненню протиріч, які можуть виникати між національними складовими єдиного правоохоронного простору СНД, а також забезпечує якісну взаємодію усіх суб'єктів управління. Дисертант висловлює переконання, що лише за умови формування єдиного інформаційного простору СНД можлива належна реалізація концепції стратегічного управління.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми - управління співробітництвом правоохоронних органів країн СНД, що виявляється у визначенні сутності та особливості міжнародного співробітництва в галузі правоохоронного забезпечення безпеки на території країн СНД, теоретико-методологічних засад управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД, наукової концепції організації правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як системи соціального управління, пропозицій та рекомендацій щодо правового регулювання співробітництва ОВС України з правоохоронними структурами СНД та країн-учасниць, організаційно-правового трансформування ОВС України в напрямку дотримання принципів ЄС стосовно якісно нового співробітництва з країнами-сусідами в межах СНД. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Автором комплексно досліджено феномен міжнародного співробітництва, еволюцію його становлення та шляхи подолання протиріч у його розвитку. Це дозволило переосмислити теоретико-методологічні засади міжнародного співробітництва з метою вироблення пропозицій щодо переведення співробітництва у правоохоронній сфері на якісно новий рівень, а також дійти висновку про необхідність розширення управлінських можливостей суспільства та посилення суб'єктивного управлінського впливу на відносини, які виникають у різноманітних сферах співробітництва країн, у тому числі правоохоронній. У роботі наголошено, що якісно новий рівень безпеки особи, суспільства і держави може бути досягнутий, серед іншого, і завдяки належному управлінню співробітництвом у правоохоронній сфері. Невідповідність управління новому стану міжнародної інтеграції вимагає реорганізації різноманітних управлінських інститутів, у тому числі СНД.

Дослідження організаційно-правових засад становлення та розвитку Співдружності як регіону співробітництва дозволили переконатися у необхідності активізації зусиль у напрямку співробітництва правоохоронних органів країн СНД задля усталеного розвитку зони безпеки як країн ЄС, так і Співдружності. Обґрунтовано позицію, що феномен “безпека” є системоутворюючим чинником, який обумовлює та вимагає розробки нових підходів для забезпечення загальноцивілізаційного співробітництва у правоохоронній сфері СНД. Базуючись на постулаті тотожності правових інститутів міжнародної та національної безпеки та враховуючи важливість її правоохоронного забезпечення для попередження та ліквідування загроз криміногенного характеру, у роботі закладено основу формування нового наукового напряму - правоохоронне забезпечення національної та регіональної безпеки.

Обґрунтовано необхідність формування нової державної політики, що спрямована на досягнення належного рівня безпеки в країні як за допомогою національних суб'єктів забезпечення безпеки, так і шляхом організації належного співробітництва відповідних суб'єктів інших країн СНД. Вперше запропоновано у контексті національної безпеки та європейської інтеграції України сформувати єдину узгоджену систему правоохоронного забезпечення безпеки країн-учасниць СНД, діяльність якої має бути спрямована на передбачення та усунення загроз, пов'язаних передусім з організованою транснаціональною злочинністю та тероризмом у межах СНД. Дослідження шляхів якісного функціонування зазначеної системи дозволили зробити пропозицію щодо доцільності врахування управлінського трактування правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД та розробки організаційно-правових засад управління співробітництвом у правоохоронній сфері СНД й участі в цьому процесі ОВС України.

Автор зробив спробу комплексного дослідження управління міжнародним співробітництвом у правоохоронній сфері СНД як системного утворення: об'єкт управління, суб'єкт управління та зв'язки між об'єктом та суб'єктом управління (прямі та зворотні). Аналіз особливостей зазначеної системи управління сприяв виробленню пропозицій щодо визначення об'єктом управління єдиний правоохоронний простір СНД. Використання структурно-функціонального підходу дозволило визначити потреби об'єкта управління, загрози його безпеці, усвідомити необхідність забезпечення належного рівня самокерованості національних складових об'єкта управління та цілеспрямованих дій суб'єкта управління.

Запропоновано підхід щодо визначення ефективної та адекватної структури суб'єкта управління. Обґрунтовано доцільність формування системи суб'єктів управління на базі двох взаємодіючих підсистем: перша - статутні та відповідні галузеві органи СНД; друга - національні правоохоронні органи держав-учасниць СНД. Зроблено висновок щодо функцій управління, які притаманні цим підсистемам. Запропоновано комплексні організаційно-правові заходи щодо удосконалення системи суб'єктів управління.

Аналіз методологічних засад теорії стратегічного управління дозволив усвідомити, що суб'єкти управління в єдиному правоохоронному просторі СНД мають використовувати методологію стратегічного управління як сучасний інструмент управління. Це дозволить суб'єктам свідомо управляти змінами на основі наукового обґрунтування процедури їх передбачення, регулювання, пристосування до цілей системи управління та різноманітних змін. З'ясовано сутність стратегічного управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. Ґрунтуючись на системному та ситуаційному підходах, дисертантом запропоновано авторську концепцію стратегічного управління (про що є відповідний акт впровадження). Накреслено напрямки подальшого дослідження стратегічного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.

Зроблений висновок, що розкриттю предмета дослідження сприяли як методологічні засади управління співробітництвом країн СНД у правоохоронній сфері, так і організаційно-правові засади управління у правоохоронній сфері СНД. Ці напрацювання дозволили переконатися, що вплив системи суб'єктів управління на формування та розвиток єдиного правоохоронного простору СНД значною мірою визначається внеском ОВС України у забезпечення стабільності й безпеки цього простору. Вперше ОВС України розглядається не лише як суб'єкт управління у національній правоохоронній сфері, але й як складова другої підсистеми суб'єктів управління у єдиному правоохоронному просторі СНД. Комплексна діяльність ОВС України як суб'єкта управління сприяє єдності правоохоронного простору СНД, зокрема за рахунок дієвого забезпечення прямих та зворотних зв'язків між окремими національними складовими цього простору. Перетворення ОВС України у впливового суб'єкта управління в єдиному правоохоронному просторі СНД вимагає інноваційної стратегії розвитку цих органів. Запропоновано й обґрунтовано доцільність ініціювання з боку ОВС України формування концепції стратегічного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД.

Аналіз організаційно-правових заходів ОВС України щодо реалізації концепції управління у пріоритетних складових єдиного правоохоронного простору СНД, а також особливостей географічного положення України дозволяє стверджувати, що у ОВС України є можливості й потенціал стати провідником ідей щодо необхідності правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД як складової частини процесу створення європейської зони безпеки й стабільності. Цей висновок підкріплюється діяльністю ОВС України щодо формування належної правової бази якісно нового співробітництва у правоохоронній сфері СНД, яка робить значний внесок у створення єдиного правового простору СНД. Зважена участь ОВС України у розробці належного механізму контролю за реалізацією державами та їх правоохоронними органами прийнятих договорів у сфері правоохоронного забезпечення безпеки країн СНД постає ще одним конструктивним кроком ОВС України в напрямку усвідомлення важливості їх ролі у процесі управління співробітництвом у правоохоронні сфері СНД.

Виходячи із необхідності організаційно-правового трансформування ОВС України задля забезпечення якісного управління в єдиному правоохоронному просторі СНД, автор особливо наголошує на доцільності запровадження у діяльність ОВС України певних європейських стандартів. Усвідомлено важливість конструктивного впровадження в діяльність ОВС України європейських стандартів щодо демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Цей контроль постає одним із способів правоохоронного забезпечення національної безпеки та безпеки на території СНД. Ефективність використання цього способу має визначатися як належним дотриманням ОВС України законодавчо встановлених принципів діяльності правоохоронних органів, так і ступенем розвиненості різноманітних структур громадянського суспільства в Україні. Запропоновані комплексні організаційно-правові заходи ОВС України сприятимуть як гарантуванню якісного контролю з боку громадськості, так і отриманню ОВС України суспільної довіри та підтримки.

Дослідження показали, що залучення населення до охорони правопорядку може гарантуватися і за умови впровадження ОВС України ідеології партнерства. Зроблений висновок, що належне співробітництво ОВС України з правоохоронними органами країн СНД є водночас фундаментальною основою побудови між ними партнерських відносин. Виходячи із того, що розбудова партнерських відносин міждержавного характеру щодо попередження та боротьби зі злочинністю потребує налагодження партнерських відносин між ОВС України та населенням, у роботі отримано висновок стосовно доцільності формування спеціальної системи партнерства, її відповідних складових, а також механізму партнерства. Впровадження в діяльність ОВС України ідеології партнерства постає дієвим та гнучким інструментом управління, який сприяє єдності об'єкта й суб'єктів управління та дієвості зв'язків між ними. Запропоновано організаційно-правові заходи ОВС України щодо реалізації ідеології партнерства.

Автором зроблено висновок щодо необхідності формування єдиного інформаційного простору СНД у відповідності з сучасними умовами міждержавного співробітництва як елемента удосконалення взаємодії між правоохоронними органами країн СНД. З'ясовано також, що інформаційний простір СНД сприяє єдності правоохоронного простору СНД, а отже справляє позитивний вплив і на діяльність усієї системи управління. Дослідження показали, що ОВС України вдосконалюють свою управлінську діяльність, активно використовуючи можливості та потенціал єдиного інформаційного простору СНД, який водночас постає міцним підґрунтям для якісної реалізації ОВС України стратегічного управління в реальному масштабі часу.

Теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, сприяли внесенню комплексних змін у законодавчі та інші правові акти, документи статутних та галузевих органів СНД.

Попри те, що у галузі співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн СНД накопичилося чимало проблем, обумовлених як відсутністю чіткого розуміння політики різнопланової участі держав-учасниць у СНД, нової стратегії співробітництва правоохоронних органів країн СНД, адекватної сучасним реаліям, недосконалістю існуючого правового підґрунтя для забезпечення нового рівня співробітництва, так і недоліками, породженими проблемами його безпосереднього здійснення, забезпечення та управління, проведене дослідження засвідчило, що існують можливості щодо реального посилення співробітництва ОВС України з правоохоронними органами країн Співдружності. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації сприятимуть переведенню співробітництва на якісно новий рівень і в результаті - належному правоохоронному забезпеченню безпеки країн СНД та створенню зони стабільності в країнах ЄС, які є сусідами України та інших держав СНД.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гуславський В.С. Співробітництво у правоохоронній сфері: Україна та Співдружність Незалежних Держав: Монографія / За загальною редакцією О.М. Бандурки. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. - 364 с.

2. Гуславський В.С. Правова основа діяльності МВС України в галузі співробітництва з правоохоронними органами країн Співдружності Незалежних Держав // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - Вип. 2. - С. 198-210.

3. Гуславський В.С. Роль правоохоронних органів у формуванні зони безпеки країн Співдружності Незалежних Держав: організаційно-правовий аспект // Наше право. - 2005. - № 2. - С. 92-99.

4. Гуславський В.С. Єдиний правоохоронний простір Співдружності Незалежних Держав: шляхи формування й розвитку // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. - 2005. - № 6. - С. 210-220.

5. Гуславський В.С. Роль МВС України у формуванні та функціонуванні єдиного правоохоронного простору Співдружності Незалежних Держав // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2005. - № 3. - С. 19-31.

6. Гуславський В.С. Суб'єкти управління єдиним правоохоронним простором Співдружності Незалежних Держав: поняття, особливості компетенції, перспективи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип. 30. - С. 241-250.

7. Гуславський В.С. Міжнародна співпраця України з країнами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у правоохоронній сфері в сучасних умовах // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2005. - № 2. - С. 61-67.

8. Гуславський В.С. Організація попередження та боротьби з наркозлочинністю в рамках Співдружності Незалежних Держав // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2005. - Спецвипуск. - № 2. - С. 94-101.

9. Гуславський В.С. Проблеми забезпечення прав людини в рамках Співдружності Незалежних Держав: понятійна та нормативно-правова база // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - 2005. - № 3. - С. 100-107.

10. Гуславський В.С. Економічна безпека країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав: поняття, загрози, правоохоронний аспект забезпечення // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2005. - Вип. 3. - С. 5-12.

11. Гуславський В.С. Місце та роль МВС України у соціально-правовому механізмі забезпечення прав людини у межах Співдружності Незалежних Держав // Наше право. - 2005. - № 3. - С. 91-97.

12. Гуславський В.С. Демократичний цивільний контроль над правоохоронними органами України як засіб забезпечення безпеки країн Співдружності Незалежних Держав // Право і безпека. - 2005. - Т.4. - № 4. - С. 17-22.

13. Гуславський В.С. Становлення і розвиток партнерських відносин між правоохоронними органами країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 4. - Т. 1. - С. 37-44.

14. Гуславський В.С. Єдиний інформаційний простір Співдружності Незалежних Держав: цілі, завдання, еволюція розвитку // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип. 4. - С. 5-15.

15. Гуславський В.С. Стратегічне управління єдиним правоохоронним простором Співдружності Незалежних Держав: методологія, сутність, концепція // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 3. - С. 44-49.

16. Гуславський В.С. Сутність міжнародного співробітництва, його принципи, тенденції та напрямки удосконалення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип. 31. - С. 312-317.

17. Гуславський В.С. Співдружність Незалежних Держав: історико-правовий аналіз становлення та розвитку, місце та роль України // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2005. - № 4. - С. 141-151.

18. Гуславський В.С. Реалізація концепції управління у сфері боротьби з організованою злочинністю й тероризмом в межах Співдружності Незалежних Держав // Наше право. - 2006. - № 1. - С. 64-69.

19. Гуславський В.С. Проблема національної інтеграції пострадянських країн: напрямки вирішення // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. - 2005. - № 7. - С. 23-31.

20. Гуславський В.С. Реалізація концепції управління у сфері протидії економічній злочинності на території Співдружності Незалежних Держав // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 1. - С. 14-24.

21. Гуславський В.С. Організаційно-правові засади управління співробітництвом ОВС України з правоохоронними органами країн Співдружності Незалежних Держав // Право і безпека. - 2005. - Т. 4. - № 5. - С. 17-19.

22. Гуславский В.С., Ермоленко В.М., Андреев М.В., Бурлаков С.В., Матвиенко Р.А., Радкевич А.М. и др. Информационное обеспечение оперативно-служебной деятельности органов внутренних дел в Луганской области: Учебно-методическое пособие // Под ред. Епура Г.В. - К., 2000. - 56 с.

23. Гуславский В.С., Задорожный Ю.А., Андреев М.В., Матвиенко Р.А., Назарик В.В., Воронов И.А. Информационные технологи в оперативно-служебной деятельности органов внутренних дел Луганской области: Учебно-методическое пособие / Под ред. Епура Г.В. - Луганск: РИО ЛАВД, 2002. - 84 с.