Теоретико-методологічні засади управління територіальним розвитком

Серед усіх відносин, які можуть існувати між різними суб'єктами та об'єктами територіального управління, лише співробітництво визнається експертами як єдино значуще. Характер та особливості побудови інших відносин в сучасних умовах для більшості опитаних на сьогодні є не зовсім визначеним.

Результати опитування респондентів підтвердила висновок про те, що існуюча система суб'єктно-об'єктних відносин управління територіальним розвитком потребує негайного оновлення, а найважливішою його передумовою є вдосконалення нормативно-правової бази та підвищення активності громади в управлінні територіальним розвитком.

Аналіз свідчень експертів щодо очікувань від державного втручання в економіку дав змогу дійти висновку, що практично всі учасники місцевого розвитку визнають його необхідність, хоча не мають чіткого уявлення про механізми реалізації державної регуляторної політики, що зумовлює необхідність їх обґрунтування та удосконалення.

Узагальнення результатів фокус-групового соціологічного дослідження відповідності процедур видачі документів дозвільного характеру вимогам місцевих нормативно-правових актів свідчить про те, що у дозвільній системі необхідно систематизувати види дозволів, встановити чіткі та зрозумілі правила надання документів дозвільного характеру, а там, де вони вже є, забезпечити умови дотримання їх обома сторонами дозвільного процесу. Це значно полегшить його, покращить відносини між владою і бізнесовими структурами, активізує господарську діяльність за рахунок підвищення її привабливості, стимулюватиме економічне зростання територій.

У п'ятому розділі - “Ресурсне забезпечення розвитку місцевого самоврядування” - доведено, що найважливішим аспектом управління територіальним розвитком є здатність до прийняття та реалізації рішень, які залежать від того, наскільки сильними є ресурсний потенціал органів місцевого самоврядування, їх спроможність до саморозвитку. Перехід до ринкової економіки, зміна форм власності під час приватизації створили основу для формування багатоукладного господарства в територіальних системах, що змушує владу шукати нові форми взаємодії з недержавним сектором з урахуванням особливостей сталого розвитку територій.

Україна, приєднавшись до Декларації щодо регіоналізму в Європі та Європейської хартії місцевого самоврядування, фактично взяла на себе зобов'язання з гарантування матеріальної і фінансової бази управління територіальним розвитком, проте, як показав аналіз, сьогодні підприємства комунальної власності переважної більшості громад все ще є низькорентабельними або збитковими, функції місцевого самоврядування не забезпечені адекватними джерелами надходжень до місцевих бюджетів, оскільки залишається дуже високим ступінь централізації суспільних фінансів.

Показано, що підвищення ефективності управління комунальною власністю базується на усуненні суперечностей, які існують у правовому полі, що регламентує цей процес. Це, зокрема, уточнення складу об'єктів комунальної власності, забезпечення чіткості розподілу повноважень з управління ними, вдосконалення контрактної системи, диверсифікація комунальних послуг тощо, а також здійснення інституційних перетворень у кількох напрямах: оптимізації структури комунальної власності, формуванні нормативно-правової бази, управління власністю на основі розробки його концептуальних засад із застосуванням системного підходу, що сприятиме розширенню економічної самостійності територій.

Зазначено, що стан відносин між державою та територіями відображає механізм розподілу фінансових ресурсів, який сьогодні є далеко недосконалим: повноваження органів управління територіальним розвитком щодо формування місцевих бюджетів досить обмежені; доходи, закріплені за ними, недостатні для виконання функцій місцевого самоврядування; в методиці міжбюджетних трансфертів не враховано реальних витрат на виконання делегованих державою повноважень, видатки на фінансування яких становлять суттєву частку місцевих бюджетів.

Зміні ситуації на краще має сприяти опрацювання та впровадження моделі децентралізації фінансового забезпечення управління територіальним розвитком на засадах самостійності, самодіяльності, самодостатності та самобутності територій, що сприятиме їх фінансовій незалежності (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Побудова моделі децентралізації фінансового забезпечення управління територіальним розвитком за принципом “4 С”

Самостійність розглядається як незалежність від зовнішніх впливів та передбачає, передусім, правове гарантування незмінності встановлених у законодавстві правил щодо формування основних параметрів місцевих бюджетів.

Самодостатність трактується як наявність коштів відповідно до завдань, що ставляться перед органами управління територіальним розвитком, та визначає абсолютне забезпечення державою делегованих повноважень. Крім того, в повному обсязі мають компенсуватися втрати місцевих бюджетів згідно з державними рішеннями, а також законодавчо встановлюватись обмеження щодо вилучення коштів з місцевих бюджетів до державного.

Самодіяльність інтерпретується як схвалення ініціативи місцевих органів управління щодо пошуку резервів надходжень до місцевих бюджетів.

Самобутність тлумачиться як врахування місцевих особливостей, своєрідності території при виробленні бюджетної політики.

Підкреслено, що в сучасних умовах формування інформаційного суспільства знання стають рушійною силою, а їх значення для добробуту людини - навіть більш важливим, ніж традиційні виробничі (праця, земля, капітал) та інші фактори, що стимулюють зростання економіки. Тому системи управління територіальним розвитком у такій ситуації не повинні залишатися без змін і відставати від темпів розвитку соціально-економічних процесів, тим більше, що закон співвідношення рівнів розвитку керуючої та керованої підсистем передбачає, що розвиток суб'єкта управління має випереджати розвиток об'єкта, між їх рівнями необхідно зберігати певний розрив.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що органи місцевого самоврядування мають усвідомити себе відповідальними за зміцнення власної матеріально-фінансової бази територіальних громад, формувати механізм саморозвитку як сукупність способів і заходів з виявлення і використання резервів активізації можливостей управлінської системи відносно її постійного оновлення (рис. 4).

Оцінювати ступінь взаємодії учасників місцевого розвитку та його вплив на результати управлінської діяльності доцільно за допомогою загальних і специфічних індикаторів. При цьому рекомендується застосовувати три категорії показників: результату (або результативності), кількості та ефекту (або ефективності).

Індикатори результату необхідно визначати для виявлення дієвості прийнятих управлінських рішень; оцінки їх впливу на соціально-економічне середовище територіальної системи; відстеження причинно-наслідкових зв'язків; виявлення динаміки змін; внесення коректив у рішення, що призвели до негативних явищ; поширення позитивного досвіду. Крім того, їх застосування свідчить про прозорість діяльності влади, забезпечує її відкритість, звітність та сприяє підвищенню політичного іміджу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Механізм саморозвитку системи управління територіальною соціально-економічною системою

Кількісні індикатори фактично відображають результати управлінських впливів в числовому вираженні: кількість створених робочих місць, обсяги виробництва продукції (товарів, робіт, послуг), величину відрахувань до місцевого бюджету та цільових фондів, розмір соціальних виплат тощо.

Індикатори ефекту показують, якою ціною досягнуто згадані вище результати: витрати грошей та часу на отримання певних документів, витрати коштів на утримання апарату управління та ін.

Обґрунтовано, що застосування подвійної системи оцінювання діяльності як складової методології управління територіальним розвитком дасть можливість за результатами моніторингу розробити програму заходів щодо її вдосконалення, впровадження нововведень, постійного саморозвитку. Це сприятиме підвищенню ефективності управління, розширенню його ресурсного потенціалу, а отже, успішності розвитку території, підвищенню добробуту населення в контексті європейської інтеграції.

Висновки

Проведене дослідження проблем територіальної організації влади в Україні підтверджує вихідну гіпотезу про необхідність упровадження теоретично обґрунтованої методології, нової парадигми планування територіального розвитку, децентралізації фінансового забезпечення управління та максимального використання органами управління можливостей саморозвитку. Головні його результати свідчать про досягнення мети і реалізацію поставлених завдань, дають змогу сформулювати висновки та рекомендації, які мають теоретичне, науково-прикладне і практичне значення та в комплексі вирішують важливу наукову проблему щодо формування цілісної методології управління розвитком сучасної територіальної соціально-економічної системи.

1. Докладний аналіз наукових праць, присвячених проблемі управління територіальним розвитком, показав, що ця сфера ще не була предметом комплексного дослідження. В окремих роботах фахівців розглядаються різні аспекти теорії державного управління, функціонування системи місцевого самоврядування, проте стан наукової розробки проблеми формування методологічних засад управління територіальним розвитком є недостатнім, тому гостро відчувається потреба у всебічному дослідженні даної тематики.

2. Управління територіальним розвитком як єдина система має базуватись на синтезованих компонентах методології науки державного управління та методичного забезпечення місцевого самоврядування. За таких умов методологія визначається як сукупність науково обґрунтованих положень відносно сфери управління територією, що є визначальним у забезпеченні ефективності управлінського процесу. Вона має містити складові, що об'єднуються за такими ознаками: належністю до теоретичних засад - закони, закономірності, принципи, категорійний апарат; функціональною спрямованістю - функції та завдання; практичним призначенням - форми, методи, механізми та їх інструментарій; ресурсною природою - політичне, інституціональне, організаційне, фінансове, кадрове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення; оціночним характером - критерії, індикатори, моніторинг та оцінка за його результатами.

У діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з прийняттям рішень щодо територіального розвитку, слід враховувати особливості застосування методологічних орієнтирів, загальнонаукових і специфічних законів управління: загального взаємозв'язку та взаємодії, безперервного руху, зміни, оновлення, переходу кількісних змін у якісні, “боротьби” протилежностей; тотожності, суперечності, виключності третього, достатнього обґрунтування; єдності системи управління, пропорційності суб'єкта і об'єкта, поєднання централізації та децентралізації, співвідношення рівнів розвитку керуючої та керованої підсистем. Базові принципи управління територіальним розвитком доцільно доповнити положеннями щодо корпоративності та інновативності як домінантами сучасних глобалізаційних процесів.

3. Управління територіальним розвитком з огляду на зміст основних понять категорійного апарату, які сформульовані в дисертації, являє собою систему впливів на функціонування різних територіальних ланок однієї країни: регіону, району, міста, села. Це зумовлює необхідність урахування при формуванні управління територіальною соціально-економічною системою її специфічних особливостей (динамічність, відкритість, суперечливість, чутливість, багатовекторність інтересів та складність комунікативних зв'язків між учасниками місцевого розвитку), що дає змогу підвищити їх зацікавленість у визначенні та досягненні спільних цілей місцевого розвитку.

4. Оновлення відносин між численними елементами системи управління територіальним розвитком має відбуватись за моделлю “суб'єкт суб'єкт, об'єкт об'єкт, суб'єкт об'єкт” з визначенням основних її властивостей (спільна мета, відчуття єдності інтересів, суспільна активність громади, відкритість влади, соціальна відповідальність представників бізнесу), що дає змогу отримати синергетичний ефект в управлінні територіальним розвитком. Воно базується на теоретичних положеннях щодо ідентифікації суспільних відносин, яка дає можливість з'ясувати їх природу, причини появи, виявити закономірності та універсальні зв'язки детермінації, що вони зумовлюють, аргументувати вибрані форми управлінської діяльності, скласти науковий прогноз майбутнього розвитку.

5. Організація влади має ґрунтуватись на системі адміністративно-територіального устрою; розподілі повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організаційно-функціональній розмаїтості; наявності відповідної правової, матеріальної та фінансової бази діяльності та ін. З огляду на недосконалість існуючого адміністративно-територіального устрою, роздрібненість і низьку дієздатність територіальних громад, нечіткість розподілу повноважень між державою і територією, фактичну централізацію бюджетної системи постала потреба у реформуванні адміністративно-територіального устрою країни, укрупненні територіальних громад, у зв'язку з чим доцільно запроваджувати модернізований підхід щодо адміністративних перетворень на регіональному і місцевому рівнях, що базується на класифікації адміністративно-територіальних одиниць та територіальних громад за певними критеріями, систематизації органів управління територіальними громадами і спільнотами.

6. Розподіл повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рівнями управління - національним, регіональним, місцевим - доцільно здійснювати за такими домінантами, як децентралізація влади, субсидіарність компетенції, адекватність завдань і ресурсів, корпоративність управління, що сприятиме забезпеченню дієздатного місцевого самоврядування та підвищенню результативності управління у всіх ланках адміністративно-територіального устрою. Це положення ґрунтується на канонах теорії регіоналізму, принципах Європейської хартії місцевого самоврядування, сучасних тенденціях до посилення ролі місцевого самоврядування, розширення його самостійності та підвищення відповідальності за вирішення питань з розвитку територій, узагальненні підходів до територіального управління в країнах-членах ЄС.

7. Вирішення проблем, пов'язаних з управлінням територіальним розвитком, передбачає трансформацію планування територій, яке має базуватись, крім загальноприйнятих, на таких додаткових, принципах: пріоритетності, компетентності, спадкоємності. Доцільно створити національну систему планування розвитку територій, яка охоплює всі рівні управління в державі: визначення державних пріоритетів на національному рівні, уточнення їх на регіональному з подальшою деталізацією на місцевому рівні, тобто на конкретних територіях, має мотиваційний механізм - вжиття вищим органом виконавчої влади і органом місцевого самоврядування регіону спільних заходів з реалізації стратегії регіонального розвитку, що є передумовою поступового здійснення переходу від централізованого перерозподілу ресурсів з метою послаблення диференціації регіонів до стимулювання територіального розвитку з акцентуванням уваги на власному потенціалі територіальної соціально-економічної системи.

8. Слід враховувати, що саме динамічна зміна зовнішнього середовища стає об'єктивною причиною переходу до стратегічного планування, яке дає можливість учасникам цього процесу чітко уявити собі його майбутній стан і, відповідно, варіанти адаптації територіальної системи до нього. Тому, розробляючи стратегію, варто застосовувати стратифікацію політико-еколого-соціально-економічного простору території як певне її розшарування, що дасть змогу виявити специфіку конкретної території стосовно таких складових, як природний потенціал; науково-технічний потенціал; трудовий потенціал; фінансовий потенціал; інформаційний потенціал; економічний розвиток; розвиток інфраструктури; соціальний розвиток; політичний розвиток. При цьому розроблена стратегія має не лише характеризувати основний шлях розвитку територіальної соціально-економічної системи, а й давати змогу модифікувати його, враховуючи непередбачені зміни зовнішніх умов і стан внутрішніх ресурсів.

Залучення населення до участі в управлінні територіальним розвитком, зокрема у стратегічному плануванні, має бути впорядкованим, здійснюватись з використанням організаційного механізму, який передбачає варіативні заходи за власним вибором громадянина.

9. Регуляторну діяльність органів місцевого самоврядування з управління територіальним розвитком рекомендується реалізовувати за механізмом, побудованим на основі чинного законодавства та узагальнення практики її здійснення в регіонах України. Це дасть можливість узгодити регуляторні впливи, відкинути неефективні, забезпечити прозорість і відкритість влади, обґрунтованість регуляторних актів, стабілізувати правове поле господарської діяльності в територіальних системах, залучити широке коло громадськості та представників підприємництва до управління місцевими справами.

10. Регулювання процесів надання місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування адміністративних послуг дозвільного характеру має базуватись на гармонійному їх впорядкуванні за суб'єктами та сферами. Здійснена класифікація адміністративних послуг дозвільного характеру дає можливість аргументувати доцільність застосування тих чи інших дозволів, конкретизувати методи управлінського впливу на процедури їх видачі із спрощенням останніх за принципом організаційної єдності, встановити чіткі процесуальні нормативи і правила.

11. Варто запроваджувати системний підхід до управління комунальною власністю територіальної громади як матеріальної бази місцевого самоврядування, який реалізується шляхом створення цілісної системи управління комунальною власністю територіальної громади, що включає організаційні структури управління та сукупність об'єктів комунальної власності, інформаційну інфраструктуру, комплекс методів управління, а також певну підсистему регулювання як звід затверджених правил та встановлених норм. Ця підсистема регулювання має складатися із таких елементів, як: концепція місцевої політики у сфері комунальної власності; стратегія управління комунальною власністю; пакет нормативно-правових актів з регулювання відносин комунальної власності; плани конкретних дій, програми, проекти щодо їх реалізації. Це підвищує ефективність управління комунальною власністю, стимулює пошук його нових форм і методів, гарантує здійсненність замислів.

12. Модель децентралізації фінансового забезпечення управління територіальним розвитком має базуватись на принципах самостійності, самодостатності, самодіяльності та самобутності територій, що дає можливість збалансувати функції органів місцевого самоврядування та ресурси щодо їх реалізації, ліквідувати існуючі утриманські настрої, породжені чинним механізмом міжбюджетних трансфертів, підвищити значення місцевих податків і зборів у доходах відповідних бюджетів, забезпечити стабільність та передбачуваність бюджетних вимірів, створити мережу комунальних фінансово-кредитних установ, підвищити дієздатність територіальних громад і спільнот.

13. Довгострокова програма вдосконалення можливостей системи управління територіальним розвитком щодо перманентного оновлення має передбачити її саморозвиток, для реалізації якого призначений механізм, що складається з двох блоків заходів - теоретичного, який охоплює впровадження теоретичних і прикладних досягнень в управління територіальним розвитком, а саме використання методології управління територіальною соціально-економічною системою, забезпечення доктринальної єдності його нормативно-правової бази, створення дослідницько-аналітичних центрів, та практичного, дії якого спрямовані на застосування організаційно-технологічних новацій в управління територією, зокрема на стандартизацію управлінських послуг згідно з міжнародним стандартом ISO 9001:2000, використання організаційного плюралізму, залучення громадських ініціатив, інформатизацію управлінських процесів, інтерактивне навчання службовців, моніторинг діяльності. Це суттєво впливає на підвищення ефективності управління територіальним розвитком, що, в свою чергу, приводить до зростання ресурсного потенціалу території, забезпечення її сталого розвитку.

14. Необхідно оцінювати ступінь взаємодії суб'єктів і об'єктів територіальної системи управління та її вплив на результати управлінської діяльності за допомогою подвійної системи індикаторів, загальних і специфічних для певних векторів: влада « громада, влада « бізнес, влада « влада. Застосування такого підходу до оцінки як досить важливої складової методології управління територіальним розвитком дасть змогу схарактеризувати діяльність керуючої підсистеми, дістати уявлення про реакцію об'єктів на певні управлінські впливи, стимулювати місцеві органи влади та управління до наукового обґрунтування процесу прийняття рішень щодо управління територіальним розвитком.

15. Одержані результати проведеного дослідження дають можливість визначити основні заходи щодо їх втілення в практику місцевого самоврядування, які б сприяли підвищенню ефективності управлінських рішень, спрямованих на забезпечення сталого розвитку територій та зростання добробуту населення, а саме опанування методологією управління територіальним розвитком, що має підвищити наукову обґрунтованість моделі управління, яка вибирається; гармонізація нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу на місцевому рівні та управління комунальною власністю, систематизація та узгодження регуляторних актів; підвищення зацікавленості учасників місцевого розвитку у визначенні та досягненні спільних цілей; забезпечення системності у застосуванні стратегічного планування; налагодження функціонування дозвільної системи за принципом організаційної єдності; системи оцінки діяльності органів місцевого самоврядування шляхом застосування запропонованих підходів та індикаторів тощо.

Подальші дослідження у даному напрямі науки державного управління мають здійснюватися з урахуванням одержаних результатів та сформульованих висновків щодо вдосконалення управління територіальним розвитком.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

1. Мамонова В.В. Методологія управління територіальним розвитком: [Моногр.]. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - 196 с.

2. Територіальне управління: проблеми, рішення, перспективи: [Моногр.] / В.В. Корженко, Г.С. Одинцова, Н.М. Мельтюхова та ін.; За заг. ред. проф. В.В. Корженка. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - 216 с. - Авторські - с. 147-156.

Статті в наукових фахових виданнях

3. Без'язичний В.Ф., Мамонова В.В. Формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - Х.: ХФ УАДУ, 2000. - № 1 (6). - С. 108-117. - Авторські - с. 108-112, 116-117.

4. Мамонова В.В., Рогожин Б.А., Галацан О.В. Формування регіонального простору медичних послуг населенню (проблеми місцевої влади) // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - Х.: ХФ УАДУ, 2000. - № 2 (7). - С. 101-106. - Авторські - с. 101-102).

5. Мамонова В.В. Особливості місцевого самоврядування в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - В 4 ч.: Ч. ІІ. - С. 151-154.

6. Мамонова В.В. Необхідність реформування регіонального управління в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - Х.: ХФ УАДУ, 2001. - № 1 (9). - С. 44-50.

7. Мамонова В.В. Сучасні аспекти регіонального управління в Україні // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. УАДУ: У 6 ч.: Ч. ІV. / За заг. ред. Г.І. Мостового. - Х.: ХФ УАДУ, 2001. - С. 4-5.

8. Мамонова В. Стратегічне планування в управлінні сучасним містом // Упр. сучас. містом. - 2001. - № 1-3 (1). - С. 129-135.

9. Мамонова В. Концептуальні засади створення нової національної системи планування розвитку регіонів // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 1-3 (5). - С. 43-49.

10. Мамонова В.В., Ольшанський О.В. Комунальне господарство як основа ефективного місцевого самоврядування // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. - № 1 (12). - С.134-143. - Авторські - с. 135-136, 141-142.

11. Мамонова В.В. Взаємодія органів місцевої влади та управління як умова соціально-економічного зростання // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. - № 2 (13). - У 2 ч.: Ч. ІІ. - С. 151-154.

12. Мамонова В., Ольшанський О. Особливості формування комунальної власності міста Сєверодонецьк // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 3, 7-9 (7). - С. 124-131. - Авторські - с. 124-126, 130-131.

13. Мамонова В. Система регулювання відносин комунальної власності у місті // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 4, 10-12 (8). - С. 136-142.

14. Мамонова В., Галацан О. Створення організаційних засад розвитку підприємництва у сфері охорони здоров'я // Упр. сучас. містом. - 2003. - № 1/1-3 (9). - С. 97-103. - Авторські с. 97-99, 102.

15. Мамонова В.В. Необхідність трансформації суб'єктно-об'єктних відносин в управлінні територіальним розвитком // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. - № 1 (15). - С.164-170.

16. Мамонова В.В. Місцеве самоврядування в системі управління розвитком території // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. - № 2 (16). - У 2-х ч.: Ч.І. - С.138-145.

17. Мамонова В.В. Підвищення ролі планування в управлінні розвитком території // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - № 2 (20). - У 2-х ч.: Ч. 1. - С. 165-173.

18. Мамонова В. Управління територіальним розвитком: методологічні засади // Упр. сучас. містом. - 2004. - № 3/7-9 (15). - С. 70-73.

19. Мамонова В. Діагностика суб'єктно-об'єктних відносин у системі управління територіальним розвитком // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 2. - С. 229- 235.

20. Мамонова В.В. Удосконалення механізму надання місцевою владою адміністративних послуг дозвільного характеру // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - Вип. 3 (12). - С.133-138.

21. Мамонова В.В. Управління територіальним розвитком та регіональне управління: зміст, співвідношення // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - № 2 (24). - У 2-х ч.: Ч.І. - С. 329-336.

22. Мамонова В.В. Філософський аспект управління територіальним розвитком // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 4 (24). - С. 30-35.

23. Поліщук В., Мамонова В. “Аудит ефективності” як інструмент підвищення ефективності державного фінансового контролю // Упр. сучас. містом. - 2005. - № 1-2/1-6 (17-18). - С. 102-106. - Авторські - с. 102-103.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій, тези доповідей

24. Мамонова В. Проблемы формирования материальной и финансовой базы местного самоуправления // Регион: проблемы и перспективы. - 1999. - № 3. - С. 9-12.

25. Мамонова В.В. Форми взаємодії державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування // Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні: Зб. наук. пр. - Х.: ХІБМ, 2000. - С. 57-64.

26. Мамонова В.В. Місцеве самоврядування як чинник формування громадянського суспільства // Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення права людини на свободу слова та інформацію (за матеріалами засід. “круглого столу”, проведеного 11 квіт. 2001 р. в м. Харкові): Наук. зб. - Х.: ХФ УАДУ, 2001. - С. 101-105.

27. Мамонова В.В. Трансформация технологий управления развитием мегаполиса // Актуальные проблемы управления крупным городом и территориальными сообществами: Сб. науч. ст. - СПб.: Изд-во СЗАГС, 2003. - С. 248-258.

28. Мамонова В.В. Система оценки управления городом // Коммунальное хозяйство городов: Научно-техн. сб. - К.: Техніка, 2004. - Вип. 57. - С. 177-180.

29. Мамонова В. Особливості бюджетного процесу на місцевому рівні // Аспекти самоврядування. - 2004. - № 3 (24). - С. 19-22.

30. Мамонова В. Залучення громадськості до участі в управлінні місцевими справами // Аспекти самоврядування. - 2004. - № 5 (26). - С. 15-18.

31. Мамонова В.В. Функції місцевої влади щодо надання громадських послуг населенню // Управління сучасним містом: Наук.-інфор. бюл. за результатами міжнар. наук.-практ. семінару “Роль та завдання місцевої влади в підвищенні якості та ефективності надання громадських послуг”, м. Дніпропетровськ, 5-6 квіт. 2000 р. - Д.: Вид-во “Центр економ. освіти”, 2000. - С. 39-42.

32. Мамонова В.В. Перспективи регіонального управління в Україні // Формування механізму регіонального управління в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., м. Харків 29 листоп. 2001 р. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. - С. 5-10.

33. Мамонова В.В. Организация бюджетных слушаний как способ обеспечения транспарентности бюджетного процесса // Материалы международного семинара руководителей органов государственного и регионального финансового контроля, региональных финансовых органов Украины и Российской Федерации, г. Судак, 14-17 нояб. 2002 г. - Симферополь: Салта, 2004. - С. 49-53.

34. Мамонова В. Шляхи поліпшення координації суб'єктів місцевого розвитку // Ефективність державного управління в контексті глобалізації: Матеріали наук- практ. конф. м. Київ, 29 трав. 2003 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Т.1. - С . 302-304.

35. Мамонова В.В. Регулирование предпринимательской деятельности на Украине // Государственное регулирование трансформационных экономик: Материалы I междунар. интернет-конф. экон. ф-та РГУ. - Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 2003. - С. 34-37.

36. Мамонова В.В. Управління ресурсами місцевого розвитку // Теорія та практика державного управління. Вип. 6: Нові механізми регіонального розвитку: Матеріали наук- практ. конф., м. Харків, 12 груд. 2003 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С.105-107.

37. Мамонова В.В. Организация местного самоуправления в России и Украине: сравнительный анализ // Местное самоуправление в условиях реализации нового ФЗ “Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации”: Материалы II межрегион. научно-практ. конф. / Под общ. ред. В.А. Шамахова. - СПб.: Изд-во СЗАГС, 2004. - С. 66-70.

38. Мамонова В. Відкритість місцевої влади: проблеми забезпечення // Муніципальний менеджмент: становлення та розвиток в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, м. Дніпропетровськ, 10 груд. 2004 р. / За заг. ред. Ю.П. Шарова. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. - С. 168-171.

Навчальні посібники, опорні конспекти лекцій

39. Вакуленко В.М., Мамонова В.В., Шаров Ю.П. Стратегічне планування на місцевому та регіональному рівнях: Навч. посіб. - Ужгород: Патент, 2004. - 198 с. - Авторські с. 9-14, 23-32, 73-91, 119-131.

40. Мамонова В.В. Планування розвитку територій: Опорний конспект лекцій. - Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. - 48 с.

41. Мамонова В.В., Кисельов Є.Л. Територіальна організація влади в Україні: Опорний конспект лекцій. - 3-тє вид. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - 32 с. - Авторські с. 4-9, 12, 16-21, 24.

42. Мамонова В.В. Міська та регіональна економіка в поняттях, схемах, таблицях. - Х.: ХФ УАДУ, 2001. - 22 с.

Анотація

Мамонова В.В. Теоретико-методологічні засади управління територіальним розвитком. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 - місцеве самоврядування. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2006.

У дисертації аналізуються теоретико-методологічні засади управління розвитком територіальних соціально-економічних систем, механізми функціонування місцевого самоврядування. На основі проведених досліджень запропоновано цілісну методологію управління територіальним розвитком. Визначено сукупність ознак, притаманних територіальній соціально-економічній системі. Розроблено концептуальні засади створення національної системи планування розвитку територій. Обґрунтовано підхід до побудови моделі децентралізації фінансового забезпечення управління територіальним розвитком. Визначено сукупність способів і заходів з виявлення і використання резервів активізації можливостей управлінської системи щодо її оновлення, які становлять механізм саморозвитку.

Проведено системний аналіз територіальної організації влади в Україні з виявленням особливостей здійснення місцевого самоврядування; науково обґрунтовані підходи до адміністративно-територіального реформування, визначення співвідношення державного управління та місцевого самоврядування за рівнями територіального управління, оцінювання діяльності місцевих органів влади та управління. Визначено основні напрями вдосконалення організаційних механізмів реалізації управлінських функцій.

Ключові слова: місцеве самоврядування, державне управління, територіальна організація влади, територіальна соціально-економічна система, управління територіальним розвитком, методологія, стратегічне планування, регуляторна політика, місцеві бюджети, механізм саморозвитку.

Аннотация

Мамонова В.В. Теоретико-методологические основы управления территориальным развитием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.04 - местное самоуправление. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2006.

В диссертации анализируются теоретико-методологические основы управления развитием территориальных социально-экономических систем, механизмы функционирования местного самоуправления. На основе проведенных исследований предложена целостная методология управления территориальным развитием, которая синтезирует компоненты: теоретический (законы, закономерности, принципы, категории), функциональный (функции, формы, методы, механизмы управления), ресурсный (институциональное, политическое, кадровое, финансовое, материально-техническое обеспечение), оценочный (критерии, индикаторы, мониторинг, оценка, корректирование действий), обосновано их содержание.

Установлена совокупность признаков, присущих территориальной социально-экономической системе (динамичность, открытость, противоречивость, чувствительность, многовекторность интересов и сложность коммуникативных связей между участниками местного развития), которые необходимо учитывать при формировании модели управления для достижения установленных целевых ориентиров.

Разработаны концептуальные основы создания национальной системы планирования развития территорий, которая базируется, помимо общепринятых, на таких дополнительных принципах: приоритетности, компетентности, преемственности. Упомянутая система планирования развития территорий охватывает все уровни управления в государстве: определение государственных приоритетов на национальном уровне, уточнение их на региональном с последующей детализацией на местном уровне; содержит мотивационный механизм - принятие высшим органом исполнительной власти и органом местного самоуправления совместных мер по реализации стратегии регионального развития, что является предпосылкой постепенного перехода от централизованного перераспределения ресурсов в целях ослабления дифференциации регионов относительно стимулирования территориального развития с перенесением акцента на собственный потенциал территориальной социально-экономичной системы.

Обоснован подход к построению модели децентрализации финансового обеспечения управления территориальным развитием, базирующийся на принципах самостоятельности, самодостаточности, самодеятельности и самобытности территорий.

Определена совокупность способов и действий по выявлению и использованию резервов активизации возможностей управленческой системы относительно постоянного обновления, которые образуют механизм ее саморазвития, состоящий из двух блоков: теоретического (охватывает меры по внедрению теоретических и прикладных достижений в управление территориальным развитием, в первую очередь методологии управления территориальной социально-экономической системой, обеспечение доктринального единства его нормативно-правовой базы, создание исследовательско-аналитических центров), и практического (его содержание направлено на внедрение организационно-технологических новаций в управление территорией, в частности на стандартизацию управленческих услуг в соответствии со стандартом ISO 9001:2000, применение организационного плюрализма, привлечение общественных инициатив, информатизацию управленческих процессов, интерактивное обучение государственных служащих и должностных лиц местного самоуправления, мониторинг деятельности органов управления).

Проведен системный анализ территориальной организации власти в Украине с выявлением особенностей осуществления местного самоуправления; научно обоснованы подходы к реформированию административно-территориального устройства, соотношение государственного управления и местного самоуправления по уровням территориального управления, оцениванию деятельности местных органов власти и управления, которое предлагается осуществлять с помощью двойной системы индикаторов (общих и специфических) для определенных векторов территориальной социально-экономической системы: власть « община, власть « субъекты хозяйствования, власть « власть.

Выявлены основные направления усовершенствования организационных механизмов реализации управленческих функций на региональном и местном уровнях, в частности стратегического планирования (использование стратификации политико-эколого-социально-экономического пространства территории), регуляторной политики (последовательность действий и согласованность регуляторных воздействий, классификация административных услуг разрешительного характера), управления коммунальной собственностью территориальной общины (применение системного подхода с формированием подсистемы регулирования, которая состоит из таких элементов: концепции местной политики в сфере коммунальной собственности, стратегии управления ею, пакета нормативно-правовых актов по регулированию отношений коммунальной собственности, планов конкретных действий, программ, проектов по их реализации), привлечения общественности к участию в управлении местными делами (посредством анализа потребностей, участия в консультационных органах, общественных обсуждений и др.).

Ключевые слова: местное самоуправление, государственное управление, территориальная организация власти, территориальная социально-экономическая система, управление территориальным развитием, методология, стратегическое планирование, регуляторная политика, местные бюджеты, механизм саморазвития.

Annotation

Mamonova V.V. Theoretical and methodological principles of administering territorial development. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Doctor in Public Administration following the specialty 25.00.04 - local self-government. - National Academy of Public Administration attached to the office of the President of Ukraine. - Kyiv, 2006.

In dissertation theoretical and methodological principles of administering territorial socio-economic systems' development, mechanisms of local self-government's functioning are researched. Basing on the conducted research the integral methodology for administering territorial development is developed. The totality of features typical for the territorial socio-economic system, which should be taken into account while forming administrative model for achieving the defined purposeful norms is defined. The conceptual principles for creating the national system of territories' development planning are elaborated. The approach to structuring the model of decentralization of financial provision of administering territorial development. The integrity of ways and measures are isolated, which are aimed at revealing and using the reserves of activation of managerial system's ability concerning its renewing that make the mechanism for its self-development.

The systemic analysis of the territorial organization of power in Ukraine, the peculiarities of performing local self-government are differentiated; the approaches to administrative-territorial reforming are grounded scientifically; the correlation between public administration and local self-government basing on the levels of territorial administration, evaluation of the local powerful authorities' and administration activity, which is proposed to perform with the help of the dual system of indicators are scientifically substantiated.

Key words: local self-government, public administration, territorial organization of power, territorial socio-economic system, administering territorial development, methodology, strategic planning, regulatory politics, local budgets, mechanisms of self-development.

Размещено на Allbest.ru