Управління зовнішніми міграціями в контексті європейської інтеграції України

Серед найважливіших міграційних потоків, що визначали міграційну ситуацію в Україні і, відповідно, завдання державного управління у сфері міграції, була репатріація українців, вихідців з України інших національностей, у тому числі депортованих за національною ознакою. Найбільш масова репатріація припадає на початок 90-х рр., для яких типовим було повернення в Україну численних етнічних українців, кримських татар та представників інших етнічних груп, депортованих за часів тоталітаризму. Однак пізніше інтенсивність репатріації зменшилася, її потенціал поступово вичерпувався, а серйозні труднощі облаштування переселенців змушували утримуватися від нових переїздів.

Підтримка репатріаційного процесу з боку держави спрямовувалася майже винятково на раніше депортованих за національною ознакою, які поверталися в Автономну Республіку Крим. Було досягнуто значних успіхів у розв'язанні як соціально-економічних, так і етнокультурних проблем переселенців. Разом з тим усе ще залишається багато невирішених питань, зокрема політико-правового характеру, забезпечення законодавчих гарантій репатріації.

На відміну від початку 90-х рр., серед сучасних міграційних потоків на перше місце за обсягами та значенням для соціально-економічного, демографічного, політичного розвитку держави висувається тимчасова міграція громадян України за кордон з метою заробітку. Вона впливає на ситуацію на ринку праці, матеріальне становище багатьох сімей. Тривалість перебування за кордоном збільшується, географія трудових міграцій розширюється. Поряд із позитивними їх результатами, як от, збагачення трудового й життєвого досвіду, підвищення добробуту, накопичення коштів для започаткування власної справи, зростають негативні наслідки заробітчанства. Серед них втрата Україною частини людського та трудового потенціалу, руйнівний вплив на стан здоров'я мігрантів, сімейні стосунки, виховання дітей, порушення трудових, майнових, людських прав під час роботи за кордоном. Загострення цих проблем великою мірою обумовлено здійсненням заробітчанських поїздок переважно поза правовим полем як України, так і країн призначення, тобто фактично нелегально, що ставить перед державою нагальну вимогу термінового врегулювання процесів трудової міграції.

Включення України у світові міграційні процеси крім іншого виявилося в тому, що помітним елементом міграційних потоків стали біженці. Поряд із жертвами воєнних конфліктів з "гарячих точок" СНД у державі шукали притулку вихідці з багатьох країн Азії та Африки. Той факт, що країна, яка впродовж тривалого часу постачала біженців на Захід, попри всі фінансові та організаційні труднощі почала надавати допомогу іноземцям, яким загрожують переслідування на батьківщині, незаперечно засвідчує демократичний характер державотворення в Україні, повагу до прав людини.

Ще одним міграційним потоком, що має вагоме суспільне значення і потребує постійної уваги з боку держави, є нелегальна, переважно транзитна міграція в Україну. Протягом останніх років досягнуто великих успіхів у боротьбі з цим негативним явищем. Однак нелегальна міграція все ще створює серйозні загрози правопорядку та безпеці держави. Вона тісно пов'язана з організованою злочинністю, корупцією, порушеннями прав людини, погіршує міжнародний імідж України, шкодить відносинам із сусідніми державами. Тому запобігання нелегальній міграції повинно бути одним із важливих завдань як внутрішньої, так і зовнішньої політики держави.

При виробленні управлінських рішень у сфері міграції потребують урахування ширша міграційна ситуація та міграційна політика країн-партнерів із обміну населенням. Розширення ЄС, приєднання до нього сусідніх з Україною держав створює цілком нові, відмінні від попередніх, умови поїздок громадян у західному напрямку. Введення віз країнами-сусідами, куди традиційно здійснювалося найбільше закордонних подорожей, безумовно, обмежує свободу пересування українців, може мати серйозні негативні наслідки як для соціально-економічного, так і для внутрішньополітичного становища в країні. Тому великого значення набуває цілеспрямована діяльність держави щодо регулювання міграційних процесів з урахуванням нової геополітичної ситуації на континенті, що передбачає ефективне запобігання нелегальній міграції та злочинності на кордоні, захист інтересів працівників-мігрантів, досягнення міжнародних домовленостей, які б дозволили громадянам України без обмежень пересуватися об'єднаною Європою.

Аналіз міграційної ситуації в Україні, що наводиться в розділі, дав змогу окреслити коло найбільш гострих міграційних проблем, виявити їх специфіку, визначити ключові фактори, які формують ці проблеми, з тим, щоб розробити засоби впливу на них у бажаному напрямі.

У четвертому розділі - "Зовнішні міграції як об'єкт державного управління в Україні" - розглядається формування правових та інституційних засад регулювання міграціями в державі, обґрунтовано концептуальні підходи до розробки міграційної політики, запропоновано інструменти й механізми її реалізації, конкретні заходи, спрямовані на вдосконалення управління зовнішньо-міграційними процесами в Україні.

Уже в перші роки незалежності сформувалися основні напрями міграційної політики України. Вони полягали у: сприянні репатріації на історичну батьківщину українців та вихідців з України інших національностей, у тому числі депортованих за національною ознакою; гарантіях вільного пересування через державні кордони для громадян України, захисті прав та інтересів українських працівників-мігрантів, працевлаштованих за кордоном; забезпеченні правового статусу іноземців, які на законних підставах перебувають на території держави, на принципах рівності перед законом; контролі за імміграцією іноземців у країну, запобіганні нелегальній міграції; наданні допомоги біженцям.

Було розроблено національне законодавство, адекватне сучасним вимогам і здатне забезпечити належне керівництво міграційними процесами з боку держави, до якого імплементовано найважливіші норми міжнародного права. Зокрема, прийнято закони України "Про громадянство", "Про правовий статус іноземців", "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", "Про імміграцію", численні підзаконні акти. Це можна вважати найбільшим здобутком у справі розбудови системи державного управління міграціями упродовж періоду незалежності. Паралельно формувалися державні виконавчі органи, на які покладалася організація виконання міграційного законодавства.

Разом з тим створення цілісної системи управління зовнішніми міграціями в Україні все ще не завершено. Це підтверджується, зокрема, відсутністю концепції міграційної політики України, тобто зрозумілого й прийнятного для суспільства орієнтира, здатного об'єднати зусилля всіх гілок влади та інших політичних суб'єктів для досягнення конкретної спільної мети. Внаслідок цього спостерігаються певні диспропорції між напрямами міграційної політики. Зокрема, недостатня увага приділяється найважливішим із них, а саме, репатріації в Україну українців та вихідців з України інших національностей, що могла б забезпечити державу додатковими людськими ресурсами, а також регулюванню трудової міграції громадян України за кордон, яка попри масштабність та соціально-економічне значення фактично відбувається поза державним впливом. Відсутність чітких концептуальних підходів до управління міграціями заважає створити спеціальний центральний орган державного управління у сфері міграції із структурами на місцях, що був би здатний координувати і спрямовувати зусилля інших органів державного управління та місцевого самоврядування у відповідній сфері, забезпечувати єдність і послідовність впровадження міграційної політики держави на всій її території.

Здійснений у дисертації аналіз міграційної ситуації, який характеризується відпливом населення в умовах демографічної кризи, що в разі позитивної динаміки економіки може перетворитися на фактор, який обмежуватиме економічне зростання, доводить: стратегічною метою міграційної політики України має стати збереження й поповнення людських ресурсів. Тактичні цілі, які випливають із стратегічної мети, полягають у скороченні еміграції, стимулюванні повернення емігрантів на батьківщину, передусім тих, хто виїхав тимчасово і з трудовими цілями, робітників, спеціалістів, науковців, а також сприянні імміграції, залученні населення із зарубіжних країн, переважно такого, яке історично пов'язане й культурно споріднене з Україною.

Від визначення стратегічної мети міграційної політики залежить створення ефективних та раціональних інструментів та засобів її досягнення, серед яких правова база, управлінські структури, фінансове, кадрове, інформаційне-наукове забезпечення.

На стадії реалізації політики вирішальну роль відіграє адміністративний апарат, відповідні органи виконавчої влади. У розділі доводиться, що державна міграційна служба, створення якої на часі, за характером має бути цивільною структурою і займатися регулюванням нормативної, тобто законної міграції, тоді як правоохоронні функції у сфері переміщення населення варто залишити за Міністерством внутрішніх справ, Державною прикордонною службою, Службою безпеки України. Її повноваження слід поширити на всі типи міжнародної міграції й основні міграційні потоки як громадян України, так і іноземців, що дасть змогу позбутися типових для нинішньої ситуації розпорошеності і дублювання функцій між різними відомствами. Згідно з основними напрямами міграційної політики і відповідно до розвитку суспільно значущих міграційних потоків діяльність державної міграційної служби має бути спрямована на сприяння репатріації, повернення та облаштування колишніх депортованих, захист прав та інтересів громадян України, працевлаштованих за кордоном, регулювання в'їзду в Україну і визначення правового статусу іноземців, надання допомоги біженцям.

У розділі сформульовано пропозиції щодо досягнення поставлених цілей. Зокрема, з метою сприяння репатріації доцільно налагодити систему забезпечення потенційних репатріантів життєво важливою для них інформацією про можливості переїзду, розв'язання житлового питання, працевлаштування в Україні. Вона повинна містити конкретні адреси в Україні, де потрібні спеціалісти, кваліфіковані робітники, відомості про умови роботи й оплату праці, наявність житла. Збирання і поширення такої інформації, а також інформації про бажаючих переїхати в Україну має взяти на себе Державна міграційна служба. Необхідно також надавати репатріантам посередницькі послуги в пошуках варіантів переїзду, використовуючи для цього можливості державних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечувати переселенців необхідними для переїзду документами, наглядати за процесом інтеграції після переїзду, наприклад протягом року, надавати у разі потреби відповідну допомогу. З метою розв'язання житлового питання репатріантів варто запровадити систему дешевих довгострокових кредитів, створити для соціально уразливих категорій фонд тимчасового житла. Допомога в працевлаштуванні має включати передусім пошуки робочого місця чи іншого виду діяльності, що приносить прибуток, ще до переїзду, професійну підготовку й перепідготовку відповідно до потреб виробництва в Україні, сприяння самозайнятості шляхом надання адресних дешевих кредитів, певних податкових пільг протягом перших років після репатріації. Враховуючи, які переселенці потребують певної культурної адаптації, діти та молодь, що навчаються, повинні мати доступ до спеціальних підготовчих курсів та програм, які б дозволили їм безболісно продовжувати навчання в Україні. Мовне навчання, ознайомлення із законодавством України варто запровадити і для дорослих. Права та обов'язки репатріантів і держави в процесі повернення в Україну належить закріпити в спеціальному законі.

Щодо регулювання трудової міграції за кордон, допоки об'єктивні передумови для неї існують, першочерговим завданням є забезпечення максимально високого рівня безпеки громадян, що виїжджають на заробітки. З цією метою необхідно подвоїти дипломатичні зусилля щодо підписання відповідних угод з країнами-реципієнтами української робочої сили, приєднатися до визнаних міжнародно-правових інструментів захисту прав працівників-мігрантів. Поряд із забезпеченням ліцензування та контролю за діяльністю приватних посередницьких фірм доцільно активізувати безпосередню участь у працевлаштуванні за кордоном державних служб зайнятості. Вони мали б створити базу даних щодо бажаючих виїхати на заробітки за кордон, укладати угоди про співробітництво з аналогічними службами зарубіжних країн, працедавцями, профспілками, шукати робочі місця за кордоном. Набагато ширше центри зайнятості можуть сприяти об'єктивному інформуванню заробітчан щодо умов і можливостей виїзду на роботу за кордон, надавати їм юридичні консультації. Окремим напрямом роботи могла б стати підготовка заробітчан перед виїздом, яка б включала мовні курси, професійне навчання за професіями, які користуються попитом у країні-реципієнті робочої сили.

З метою забезпечення прав працівників-мігрантів активізації вимагає діяльність дипломатичних представництв України за кордоном, розширення їх мережі та штату в місцях найбільшого накопичення заробітчан, створення спеціальних приймалень, запровадження доступних і безкоштовних юридичних консультацій. Було б доцільним введення в штат дипломатичних представництв посад для дипломатів, які б спеціально займалися питаннями працевлаштування та правової допомоги мігрантам.

У всьому комплексі державних заходів у сфері трудової міграції найбільш важливими видаються ті, що мають забезпечити повернення працівників-мігрантів в Україну, передусім працевлаштування, здатне забезпечити гідне існування родині працівника. У разі створення державою необхідних умов, розв'язанню цієї проблеми могли б ефективно сприяти самі працівники-мігранти. Доцільно запровадити систему звільнення від сплати податків заробітчан, які відкривають на зароблені за кордоном кошти власну справу, безмитне або пільгове ввезення на батьківщину придбаних у країні працевлаштування предметів виробничого призначення, стимулювати переказ валютних заробітків мігрантів на батьківщину, створивши надійні й дешеві канали переказування валюти в українських фінансових установах, розробити певну систему зарахування часу роботи за кордоном у трудовий стаж, порядок соціального та пенсійного страхування, який би поширювався на працівників-мігрантів, добровільного страхування від ризиків міграції перед виїздом.

Для забезпечення широкого комплексного підходу до захисту прав українських працівників-мігрантів було б варто прийняти закон України щодо правового статусу громадян, працевлаштованих за кордоном, що визначав би обов'язки заробітчан (наприклад, офіційно встановлювати опікунство над неповнолітніми дітьми, які залишаються на батьківщині), державні гарантії їхніх прав, обов'язки відповідних органів влади.

У сфері надання допомоги біженцям чинне законодавства доцільно доповнити нормами щодо притулку з гуманітарних причин, прийняти закони "Про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства", "Про тимчасовий притулок". У такому разі захистом зможе скористатися ширше коло осіб, зокрема, жертви воєнних конфліктів, що неможливо за Законом України "Про біженців". Крім того, на часі розробка й здійснення спеціальної програми інтеграції біженців в українське суспільство, яка б передбачала взаємодію різних відомств, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, у тому числі створених самими біженцями, була забезпечена бюджетним фінансуванням. Вона має сприяти розв'язанню питань житла, працевлаштування, освіти біженців, їхньої культурної адаптації.

У галузі запобігання нелегальній міграції необхідно: удосконалити законодавство, передусім щодо відповідальності організаторів нелегального транспортування людей через кордон; зміцнити координацію різних відомств, органів місцевого самоврядування; посилити прикордонний контроль, особливо на Сході держави, контроль за перебуванням іноземців у країні; створити з цією метою єдину інформаційну систему, що накопичуватиме інформацію про іноземців від моменту звернення за в'їзною візою до виїзду з України. На порядку денному залишається також створення мережі пунктів утримання нелегальних мігрантів, системи їхньої депортації. Водночас варто розробити механізми підтримки добровільного повернення нелегалів на батьківщину, до фінансового забезпечення яких залучити донорів із числа західних країн, зацікавлених у зменшенні тиску нелегальних мігрантів на їх кордони. Боротьба проти організаторів нелегального переправлення людей могла б бути більш результативною, якщо б проти перемитників виступили самі нелегальні мігранти. Тому осіб, які погодилися б давати інформацію щодо маршрутів та механізмів контрабанди людьми, необхідно забезпечувати гарантіями невислання. Щодо недокументованих іноземців, які проживають у державі тривалий час, працюють, не порушують закон, варто застосувати так звану "імміграційну амністію", тобто легалізувати їхнє перебування, що, з одного боку, дасть змогу цим людям нормально жити й працювати, а з другого, - поставить їх під контроль держави.

Серед заходів державної міграційної політики в умовах європейського вибору України надзвичайної ваги набувають зусилля з адаптації міграційного законодавства й адміністративної практики до європейських стандартів, створення належних можливостей руху громадян України через західний кордон, який стає зовнішнім кордоном Євросоюзу, забезпечення в перспективі безперешкодного пересування громадян всією Європою.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено й по-новому розв'язано актуальну наукову проблему, що полягає у визначенні механізмів державного управління зовнішніми міграціями, формуванні цілей та принципів державної міграційної політики в умовах європейської інтеграції України; обґрунтовано концептуальні засади управління міждержавними переміщеннями населення; розроблено напрями вдосконалення правової бази та системи органів державного управління цією сферою; конкретизовано управлінські рішення, які знайдуть теоретичне й практичне використання. Одержані в ході дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дають змогу дійти таких основних висновків.

1. Огляд розробок вітчизняних і зарубіжних дослідників, викладених у них теоретичних моделей свідчить, що в науковій літературі відображено широке коло питань міжнародної міграції. Разом з тим найбільш суттєвим недоліком проаналізованих праць є певна недооцінка їх авторами дій або бездіяльності урядів щодо ініціювання, відбору, обмеження чи припинення міжнародних міграційних переміщень, впливу держави на розвиток міграцій. Тому стан вивчення державного управління зовнішніми міграціями не можна вважати достатнім. Аналіз діяльності держави має бути повніше інкорпорований до фактичних та теоретичних знань про міграції. Успіх державного управління у цій сфері потребує також розвитку наукових досліджень власне міграційних процесів, удосконалення збирання та обробки статистичних даних, тобто забезпечення прийняття науково-обґрунтованих управлінських рішень.

2. Теоретичний аналіз природи міграційних переміщень, їх сутнісних характеристик приводить до висновку, що управління міграціями полягає в свідомому впливові на міграційні процеси з метою формування оптимальної їх інтенсивності та спрямованості на основі притаманних закономірностей. Міграції належать до явищ, стосовно яких найбільш ефективним може бути опосередковане або "дистанційне" управління шляхом створення певних умов, щоб цей процес розвивався в бажаному для суспільства напрямі. Специфічних управлінських заходів вимагають окремі суспільно важливі міграційні потоки, споріднені групи мігрантів, кожна стадія міграційного процесу.

3. Вивчення статистичних даних, національного законодавства західноєвропейських країн, міжнародно-правових документів, зарубіжного, зокрема європейського, управлінського досвіду дає змогу стверджувати, що значення державного регулювання в міграційній сфері в умовах глобального збільшення масштабів та урізноманітнення форм і напрямів міжнародних переміщень населення закономірно зростає. Традиційні моделі управління міграціями, зміст яких полягає в контролі влади за переміщеннями індивідів через державні кордони, виявилися неадекватними сучасним умовам. Це дало підстави говорити про глобальну міграційну кризу, хоча насправді мала місце криза не міграції, а управління нею. Пошуки виходу з цієї кризи обумовили формування концепції міграційного менеджменту. Серед його основних принципів: ставлення до міграцій як до закономірного явища, що несе великий позитивний потенціал; визнання необхідності широкої міжнародної співпраці країн призначення, походження та транзиту мігрантів; застосування комплексного підходу, що не допускає здійснення управлінських заходів, адресованих лише окремим складовим міграційних процесів, вимагає врахування міграційного компонента при керівництві економічною, соціальною, культурною сферами, формуванні всього комплексну внутрішньої та зовнішньої політики. Обов'язковим для сучасного управління зовнішніми міграціями є беззастережна повага до основоположних прав людини, незалежно від її походження та правового статусу, передусім до права жертв переслідувань шукати й отримувати притулок в інших країнах. міграція демографія держава управління

Аналіз теорії й практики управління міграціями країн Європейського Союзу, спільної міграційної політики ЄС дає підстави твердити, що контрольні владні функції щодо пересування через кордони суверенних держав, боротьба із нелегальною міграцією на сучасному етапі можуть бути успішними лише за умови забезпечення можливостей та створення механізмів для легальної міграції. Виходячи з європейського досвіду метою державного управління має бути досягнення "регульованої відкритості", тобто забезпечення керованих міграційних переміщень.

4. Ураховуючи курс на побудову в Україні відкритого демократичного суспільства та інтеграцію до світового, передусім європейського співтовариства, використання надбань європейських країн у сфері регулювання міграційних процесів відповідно до власних національних інтересів є однією з ключових умов створення необхідної системи управління міжнародними міграціями. Врахування сучасних підходів, що відпрацьовуються країнами Європи, дадуть змогу уникнути багатьох помилок, полегшить розвиток міжнародного співробітництва, стане складовою адаптації українського законодавства та адміністративної практики до стандартів Європи. Цінним є також досвід центральноєвропейських держав, багато у чому подібних за історичними традиціями, соціально-економічними показниками до України. Його практичне використання сприятиме успішному просуванню по шляху євроінтеграції.

5. Вивчення зовнішніх міграційних переміщень населення в Україні свідчить, що впродовж періоду незалежності країна стала ареною численних різноспрямованих і різнохарактерних міграційних потоків, що формувалися під впливом як політичних, так і економічних факторів. Найбільш суспільно значущими серед них, такими, що впливали на соціально-економічну та політичну ситуацію в країні, а, отже, вимагали цілеспрямованих державних заходів, були: репатріація, у тому числі осіб, раніше депортованих за національною ознакою; трудова міграція громадян за кордон; нелегальна міграція іноземців; прибуття біженців.

6. У цілому в Україні було сформовано принципові підходи до регулювання зовнішніх міграційних процесів. Ураховуючи відсутність системи управління зовнішніми міграціями в попередні роки, складність і суперечливість міжнародних переміщень населення в перший період державотворення, спричинених розпадом СРСР, економічною кризою тощо, перші спроби державного впливу на міграційні процеси можна вважати досить успішними. Упродовж 90-х рр. минулого століття було визначено основні напрями міграційної політики України (сприяння репатріації, в тому числі депортованих за національною ознакою, гарантії вільного пересування громадян через кордон, захист прав та інтересів працівників-мігрантів за кордоном, забезпечення правового статусу іноземців на принципах рівності перед законом, запобігання нелегальній міграції, надання допомоги біженцям), розроблена необхідна законодавча база, яка формувалася з урахуванням загальноприйнятих міжнародно-правових стандартів, створено органи державного управління зовнішніми міграціями.

7. Проте адекватної цілісної системи управління міграціями в Україні все ще не існує, чітка концепція державної міграційної політики відсутня. Поза впливом держави залишається найбільш численний та соціально значущий міграційний потік, а саме тимчасова трудова міграція громадян України за кордон. Унаслідок недостатньої підтримки репатріації фактично втрачено шанс поповнення людських ресурсів із цього джерела. Невизначеність цілей та пріоритетів міграційної політики стоїть на заваді створенню ефективного інституційно-організаційного механізму управління цією сферою - державної міграційної служби. Управлінські функції невиправдано розпорошені й нерідко дублюються.

8. Ураховуючи ситуацію у світі та в Україні, існує нагальна суспільна потреба у формуванні чіткої міграційної політики, її концептуальних засад та механізмів, здійснення якої забезпечить захист інтересів суспільства й окремих громадян, запобігатиме стихійному розвиткові міграцій, хаотичному формуванню кількісних та якісних характеристик населення, незбалансованості його територіального розподілу, поглибленню негативних демографічних тенденцій, поширенню нелегальної міграції. Адекватне управління зовнішніми міграційними процесами необхідне для надання їм позитивного спрямування, мінімізації їх негативних наслідків, покращання демографічної ситуації й, завдяки цьому, динамізації економіки, суспільно-політичних реформ.

9. В основу удосконалення системи управління зовнішніми міграціями доцільно покласти глибокий аналіз і прогноз міграційної ситуації, постійний її моніторинг як в Україні, так і в країнах, з якими здійснюється міграційний обмін.

На відміну від 90-х рр. минулого століття, найбільшим викликом для України буде не приплив населення, а його дефіцит внаслідок природного зменшення та міграційного відпливу. Найгострішу міграційну проблему становитиме не вимушена міграція чи повернення на батьківщину великих людських мас, а трудова міграція громадян України за кордон, у тому числі "відплив мізків". Це створюватиме загрозу суттєвих втрат трудового та інтелектуального потенціалу нації.

Розв'язання міграційних проблем ускладнюватиметься конкуренцією в боротьбі за потенційних мігрантів із сусідніми державами, зокрема з Російською Федерацією, яка проголосила залучення іммігрантів із країн СНД пріоритетом своєї демографічної та міграційної політики. Нові виклики створюватимуться порядком пересування громадян, запровадженим у зв'язку з розширенням ЄС і Шенгенської зони аж до західних кордонів України. Шукати управлінські рішення у сфері міграції доведеться в умовах посилення міграційного тиску у світовому масштабі, що існує об'єктивно і є результатом дисбалансу в кількості населення та рівнях життя між північчю і півднем планети.

9. Адекватне сучасним уявленням сприйняття міграції як об'єктивного явища, а не як стихійного лиха чи загрози, дасть змогу при розробці заходів міграційної політики піти далі, ніж здійснення лише імміграційного контролю. Держава повинна забезпечити умови для прийняття й проживання іммігрантів, їхньої інтеграції в українське суспільство. Оскільки внаслідок демографічної ситуації потреба в іммігрантах зростатиме, важливим завданням є визначення реальних потреб в імміграційному припливі, розробка системи відбору іммігрантів відповідно до власних інтересів. Ураховуючи особливості міграційної ситуації в Україні, негативне сальдо зовнішніх міграцій, серед заходів державної міграційної політики значне місце має належати тим, що спрямовані на регулювання міграції власних громадян.

Першочерговим завданням міграційної політики повинно стати створення привабливих умов для імміграції в Україну з регіону СНД, передусім вихідців з України та їхніх нащадків.

Посиленої уваги потребує трудова міграція громадян, яка за масштабами й соціально-економічним значенням перетворилася на найважливіший сегмент міграційних процесів. Поряд із заходами, спрямованими на досягнення кінцевої мети - скорочення трудової еміграції та повернення працівників-мігрантів на батьківщину, мають докладатися зусилля для мінімізації негативних наслідків заробітчанства і водночас максимального використання пов'язаних з ним вигод.

Відповідно до моральних та правових зобов'язань Україна має вдосконалювати систему прийняття, надання притулку та допомоги біженцям, приділяти увагу їх інтеграції в українське суспільство.

З метою запобігання нелегальній міграції як іноземців, так і власних громадян поряд з контрольними заходами мають застосовуватися більш гнучкі форми регулювання міжнародних переміщень населення, розширюватися можливості легальної міграції.

10. Розробка й реалізація міграційної політики потребує створення єдиного спеціалізованого центрального органу державної виконавчої влади з підрозділами на місцях - Державної міграційної служби України, яка здійснювала б весь комплекс управлінських функцій у сфері міграції. Це має бути цивільна служба, яка крім контролю за в'їздом та перебуванням іноземців здійснювала б постійний моніторинг міграційної ситуації, прогнозувала її розвиток, визначала на цій основі загальні та конкретні управлінські завдання, розробляла механізми їх реалізації, їхнє законодавче оформлення, забезпечувала фінансовими та організаційними ресурсами досягнення поставленої мети. До повноважень Служби має належати управлінська діяльність на всіх етапах міграційного процесу - формування міграційної рухливості, переїзду, адаптації до нових умов проживання. Вона повинна опікуватися всіма основними зовнішніми міграційними потоками, розбудувавши певну ієрархію залежно від їхньої потужності та соціально-економічного значення.

11. Найбільш дійовим механізмом досягнення цілей державної міграційної політики є розробка й реалізація державних, а також, за потреби, регіональних чи галузевих міграційних програм, за допомогою яких можна було б забезпечити системний підхід до вирішення поставлених завдань. Ефективність такого підходу у сфері державного управління зовнішніми міграціями вже доведено результатами реалізації програм з облаштування раніше депортованих та боротьби з нелегальною міграцією.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

1. Малиновська О.А. Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями. - К.: Вид-во УАДУ, 2004. - 236 c.

2. Малиновська О.А. Біженці у світі та в Україні: моделі вирішення проблеми. - К.: Генеза, 2003. - 288 с.

3. Малиновська О.А. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні. - К.: НІСД, 1997. - 69 с. - (Сер. "Соціальні стратегії"; Вип. 3).

4. Nontraditional immigrants in Kyiv / O. Braichevska, H. Volosiuk, O. Malynovska, Y. Pylynskyi, N. Popson, B. Ruble. - Washington: Woodrow Wilson International Center for Scholars, 2004. - 183 p. - Авторських - с. 1-6, 35-70, 134-141.

5. In-depth studies on migration in Central and Eastern Europe: the Case of Ukraine / T. Freika, O. Malynovska, N. Marchenko, M. Okolski, S. Pyrozhkov; Ed. by T. Freika, M. Okolski, K. Sword. - NY,Geneva: United Nations, 1999. - 146 p. - Авторських - с. 1-7, 63-117.

Статті в наукових фахових виданнях

6. Малиновська О.А. Формування системи законодавчого регулювання проблеми біженців в Україні // Вісн. нац. ун-ту внутр. справ. - 2001. - Вип. 16. - С. 157-163.

7. Малиновська О.А. Формування органів управління зовнішньою міграцією в Україні // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 3. - С. 320-327.

8. Малиновська О.А. Удосконалення Закону України "Про біженців" // Вісн. УАДУ. - 2002.- № 4. - С. 263-270.

9. Малиновська О.А. Управління міграціями: деякі висновки з європейського досвіду // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - № 2. - С. 446-453.

10. Малиновська О.А. Формування міграційної політики України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 10. - С. 339-350.

11. Малиновська О.А. Регулювання проблеми біженців у країнах Центральної Європи: уроки для України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 12. - С. 163-173.

12. Малиновська О.А. Нова редакція Закону України "Про біженців" - відповідність міжнародним стандартам // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х., ХРІДУ УАДУ, 2002. - № 3. - С. 100-106.

13. Малиновська О.А. Нетрадиційні етнічні громади у великих містах Україні: реалії та можливі управлінські рішення // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 1-3 (5). - С. 147-155.

14. Малиновська О.А. Міжнародне співробітництво у сфері захисту біженців: УВКБ ООН та Україна // Наукові записки Ін-ту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ: Зб. - К.: ІПіЕНД, 2002. - Вип. 21. - С. 120-130. - (Сер. "Політологія і етнологія").

15. Малиновська О.А. Правове регулювання становища біженців в Україні: пошуки вирішення проблемних питань // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. - 2002. - № 2. - С. 29-38.

16. Малиновська О.А. Нелегальна міграція і організована злочинність: іманентний зв'язок // Вісн. нац. ун-ту внутр. справ. - 2002. - Вип. 19. - С. 15-19.

17. Малиновська О.А. Приєднання України до Конвенції ООН 1951 року та Протоколу 1967 року про статус біженців // Юрид. вісн. (Одеська держ. юрид. академія). - 2002. - № 1. - С. 110-118.

18. Малиновська О.А. Європейський досвід впливу на міграційні процеси // Юрид. вісн. (Одеська держ. юрид. академія). - 2002. - № 4. - С. 124-130.

19. Малиновська О.А. Розширення ЄС і зони чинності Шенгенської угоди та міграційні процеси в Україні // Вісн. УАДУ. - 2003. - № 1. - С. 475-483.

20. Малиновська О.А. Прикордонні міграції: характер, значення, шляхи оптимізації регулювання (на прикладі поїздок населення українського прикордоння у Білорусь) // Вісн. НАДУ. - 2003. - № 3. - С. 458-464.

21. Малиновська О.А. Зовнішня трудова міграція: можливі напрями державного регулювання // Вісн. НАДУ. - 2003. - № 4. - С. 333-340.

22. Малиновська О.А. Трудова міграція населення України в Росію: обсяги, проблеми, регулювання // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: ХРІДУ УАДУ, 2003. - № 2. - Ч. 2. - С. 90-96.

23. Малиновська О.А. До питання зайнятості іммігрантів (за матеріалами соціологічного дослідження у м. Києві) // Упр. сучас. містом. - 2003. - № 2/4-6 (10). - С. 123-129.

24. Малиновська О.А. Деякі аспекти формування взаємовідносин між іммігрантами та місцевим населенням (на прикладі Києва) // Наукові записки Ін-ту політичних і етнонаціональних досліджень: Зб. - К.: ІПіЕНД, 2003. - Вип. 22. - С. 112-121. - (Сер. "Політологія і етнологія").

25. Малиновська О.А. Регулювання проблеми біженців у країнах Західної Європи // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. - 2003. - № 1. - С. 119-128.

26. Малиновська О.А. Деякі питання правового статусу іммігрантів в Україні (за матеріалами соціологічного дослідження) // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. - 2003. - Вип. 24. - С. 174-178.

27. Shamshur Oleg, Malynovska Olena. Die Ukraine als Sende-und Zielland won Migranten // Wanderungs - raum Europa: Menschen und Grenzen in Bewegung / Mirijana Morokvasic; Hedwig Rudolf (Hg.). - Berlin: Ed. Sigma, 1994. - P. 149-165. - Авторських - с. 149-157.

28. Shamshur Oleg, Malуnovska Olena. Ukrainian Migration in Transition // Innovation: The European Journal of Social Sciences. - 1994. - Vol.7. - Р. 165-176. - Авторських - с. 165-170.

29. Malynovska Olena. Migration und Migrationpolitik in der Ukraine nach 1991 / Berichte des Bundesinstituts fur ostwissenschaftliche und internarionale Studien; N 42. - Koln, 1996. - 34 s.

30. Zhukova Tatjana, Malynovska Olena. Migration och etniska relationer; Ukrainas migrationspotential // Ukraina i omvandling. - Stockholm: CEIFO, 1996. - S. 37-62. - Авторські с. 37-44, 51-57.

31. Klinchenko T., Malynovska O., Mingazutdinov I., Shamshur O. Migrant trafficking and human smuggling in Ukraine // Migrant trafficking and human smuggling in Europe: A review of the evidence with case studies from Hungary, Poland and Ukraine / Ed. By F. Laczko. - Geneva: IOM, 2000. - P. 329-416. - Авторських - с. 349-385.

32. Malynovska Olena. Migration and migration policy in Ukraine // Migration Policies and EU Enlargment: The case of Central and Eastern Europe. - Paris: OECD, 2001. - P. 184-190.

33. Malynovska Olena. Problems of Refugees in Ukraine: Scope, Legislation and Administrative Practice // Migracijske i etnicke teme. - 2002. - N 4. - S. 421-434.

34. Malynovska Olena A. The Main Principles of Ukrainian Migration Policy and a Future Scenario of its Development // Migration and labour markets in Poland and Ukraine / Ed. by K. Iglicka. - Warsaw: Fundacija Institut Spraw Publicznych, 2003. - P. 74-88.

35. Малиновская Е.А. Поездки за границу как стратегия выживания в условиях переходного периода: опыт Украины // Трудовая миграция в СНГ: социальные и экономические эффекты: Сб. ст. / Отв. ред. Ж.А. Зайончковская. - М.: ВИНИТИ, 2003. - С. 69-82.

36. Malynovska Olena. International Labour Migration from Ukraine: The Last Ten Years // New Waves: Migration from Eastern to Southern Europe / Ed. by M.I. Baganha, M.L. Fonseca. - Lisbon: Luco-American Foundation, 2004. - P. 11-22.

37. Malynovska Olena. Intarnational Migration in contemporary Ukraine: trends and policy // Global Migration Perspectives. - 2004. - October. - N 14. - 29 p.

Тези доповідей, матеріали конференцій

38. Малиновская Е.А. Проблемы нелегальной миграции в западных приграничных областях Украины // Пограничные районы на постсоветском пространстве: нетрадиционные аспекты безопасности: Материалы семинара: Черновцы, окт. 1996 г. - К.: Феникс, 1997. - С. 66-73.

39. Малиновська О.М. Виступ на семінарі "Нетрадиційні мігранти в Києві" // Нетрадиційні мігранти в Києві: Семінар (Київ, 3 лист. 2000 р.) / Ін-т Кеннана. Київський проект. - К.: Шкільний світ, 2001. - С. 18-22.

40. Малиновська О.А. Міграційна політика України в умовах європейської інтеграції // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 травня 2002 р., Київ). - Т. 2 . - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С. 152-153.

41. Малиновська О.А. Виступ на "круглому столі" "Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості" // Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості: Стенограма "круглого столу" (Київ, 22 серп. 2002 р.) / Ін-т досліджень діаспори. - К.: Геопринт, 2002. - С. 15-19.

42. Малиновская Е.А. Трудовая миграция населения Украины: что изменилось за 10 лет? // Трудовая миграция и защита прав гастарбайтеров: практика посткомунистических стран: Материалы междунар. конф.: Кишинев, 26-27 мая 2003 г. / Отв.ред. Ж.Зайончковская. - Кишинев: Молд. ГУ, 2003. - С. 84-89.

43. Malynovska Olena A. New concerns for Natiоnal and Regional Security: Terrorism, Orgenized Crime and Illegal Immigration // Ukraine and regional Co-operation in Security: Looking Ahead: 11th Partnership for Peace International Research Seminar: Kyiv, 23-26 June, 2002: NATO Research College. Seminar Report Series No 16. - Roma: SPEA, 2003. - P. 31-34.

44. Малиновська О. Огляд зовнішньої трудової міграції в Україні // Матеріали національного тристороннього семінару "Політика у галузі трудової міграції, нормативно-правова база та її застосування з метою запобігання торгівлі жінками і Україні" (м. Київ, 15-17 березня 2004 р.). - К.: МОП, 2004. - С. 75-88.

Інші видання

45. Шлепаков А.М., Малиновська О.А., Пінчук О.М. Еміграція населення України: соціально-економічні аспекти та можливі наслідки: Препр. / Нац. ін-т стратег. дослідж. - К., 1993. - Вип. 17. - 52 с. - Авторських - с. 6-21.

46. Малиновська О.А. Від аналізу до розробки концепції: Особливості міграційної ситуації в Україні // Політика і час. - 1995 - № 10. - С. 45-51.

47. Беженцы в Украине: Отчет о выполнении научного проекта "Социально-экономическое обследование иностранцев и лиц без гражданства, которые приобрели статус беженца в Украине" / С.И. Пирожков, А.А. Ручка, Л.А. Аза, Е.А. Малиновская. - К.: УВКБ ООН, Нац. ин-т укр.-рос. отношений, Ин-т социологии НАН Украины, 1997. - 85 с. - Авторських - с. 4-8.

48. Пирожков С.І., Малиновська О.А., Марченко Н.М. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії. - К.: Академпрес, 1997, - 127 с. - Авторських - с. 61-113.

49. Малиновська О.А. Міграція мовою статистики // Проблеми міграції: Укр. інформ.-аналіт. журн. - 1997. - № 1. - С. 8-13.

50. Малиновська О.А. Етнонаціональна ситуація і зовнішньоміграційні процеси // Етнополітичний розвиток України: досвід проблеми, перспективи. - К.: Ін-т національних відносин і політології НАН України, 1997. - С. 123-153.

51. Малиновська О.А. Репатріація в Україну // Проблеми міграції: Укр. інформ.-аналіт. журн. - 1999. - № 4. - С. 17-29.

52. Становище біженців турків-месхетинців в Україні: Наук. доп. / Т.Клінченко, О.Малиновська, І.Мінгазутдинов, О.Шамшур. - К.: Компанія ВАІТЕ, 1999. - 130 с. - Авторських - с. 26-61, 72-81.

53. Проблема нелегальної міграції та транспортування мігрантів в Україні: Наук. доп. / Центр техн. Кооперації для Європи та Центр. Азії. Міжнар. орг. з міграції; Упоряд. О.А. Малиновська. - К.: Бланк-Прес, 2000. - 120 с. - Авторських - с. 30-70.

54. Малиновська О.А. Біженці, недобровільно переміщені особи, внутрішні переміщені особи на пострадянському просторі // Проблеми міграції: Укр. інформ.-аналіт. журн. - 2001. - № 3. - С. 2-10.

55. Малиновська О.А. Проблеми нелегальної міграції та транспортування мігрантів в Україну // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: У 2 кн. - Кн. 1. - Ч. 1. / Авт. кол.; Відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв; За. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ. ін-т права; Нац. академія внутр. справ України, 2001. - С. 434-514.

56. Малиновська О.А. Проблема біженців у світі та в Україні: масштаби, шляхи вирішення // Стратегічна панорама. - 2002. - № 1. - С. 60-68.

57. Малиновская Е.А. Миграция населения приграничных районов Волыни и Черниговщины в Беларусь // Миграция и пограничный режим: Беларусь, Молдова, Россия и Украина: Сб. науч. тр. / Под общ. ред. С.И. Пирожкова. - К.: НИПМБ, 2002. - С. 73-88.

58. Пирожков С.И., Малиновская Е.А., Хомра А.У. Трудовая миграция населения Украины: социально-экономический аспект. - К.: НИПМБ, 2003. - 134 с. - Авторських - с. 36-73, 89-114, 127-132.

59. "Нетрадиційні" іммігранти у Києві / О.Брайчевська, Г.Волосюк, О.Малиновська, Я.Пилинський, Н.Попсон, Б.Рубл / Блер Рубл, Олена Малиновська (керівники проекту). - К.: Стилос, 2003. - 447 с. - Авторських - с. 9-21,87-194, 366-388.

60. Демографічна ситуація: сучасні проблеми та перспективи: Тематична доповідь / Е.М. Лібанова, Н.С. Власенко, О.А. Малиновська, С.І.Пирожков, О.В. Позняк, В.С. Стешенко, Н.А. Фойгт, П.Є.Шевчук, К.І.Якуба // Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. - К.: Ін форм.-видав. центр Держкомстату України, 2003. - С.108-127. - Авторських - с.118-120, 126.

61. Малиновська О.А. Заробітчанство в Росії: політико-демографічний аспект // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї / Ред. кол.: І.Ф.Курас, М.І.Михальченко, Ф.М. Рудич, В.П. Горбатенко, В.П. Андрущенко, І.О.Кресіна, Е.В. Щербатенко (вчен. секретар). - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 4. - С. 200-208.

62. Малиновська О.А. Нові виклики національній та регіональній безпеці: тероризм, організована злочинність, нелегальна міграція // Нова безпека. - 2003. - № 2. - С. 53-62.

63. Малиновська О.А. Формування і розвиток міграційної політики України // Громадська думка. - 2004. - № 1. - С. 3-12.

64. Малиновська О.А. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. - К.: Бланк Прес, 2004. - 171 с.

Размещено на Allbest.ru