Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти

У підрозділі 3.2. “Принципи юридичної практичної діяльності” проаналізовано висхідні засади, на яких ґрунтується порядок організації та здійснення юридичної професії.

Між принципами права та правовими формами життєдіяльності суспільства, в яких ці принципи втілюються, існує взаємозв'язок, тому у галузі здійснення правової роботи діють принципи права, які, з одного боку, є ідеологічною основою юридичної діяльності, як ідеальні наукові конструкції або моделі діяльності, та формою теоретичного осмислення дійсності, а з іншого, оскільки закріплені у текстах нормативно-правових актів, - становлять її нормативну базу. Проте протягом десятиліть між теорією та практикою склався розрив, зумовлений не тільки політико-інтелектуальною базою попереднього політичного режиму, а й незадовільним становищем методологічних розробок.

На думку автора, до головних принципів юридичної практичної діяльності слід віднести: правність (законність) діянь юриста та його рішень; рівність суб'єктів перед правом та законом; незалежність юриста у веденні справи від власних інтересів та зовнішнього тиску; неупередженість, обґрунтованість рішень; професіоналізм; справедливість, гуманність, демократизм тощо. Принципи юридичної практичної діяльності закріплено у текстах нормативних актів, а також в актах корпоративного значення, наукових розробках.

Аналіз текстів правових актів дозволив автору зробити висновок про існування принципів, що діють у межах окремих видів юридичної практичної діяльності. Разом із тим такі принципи, як: справедливість, гуманізм, повага до прав людини, професійність, законність стосуються всіх напрямів та спеціалізацій у сфері здійснення практичної роботи юристів.

Таким чином, названі принципи, виконуючи роль правових засад юридичної професії, є не тільки об'єднуючим фактором у розгалуженій системі професійних спеціалізацій, а й невід'ємною характеристикою у визначенні поняття та основних властивостей юридичної практичної діяльності.

У підрозділі 3.3. “Функції та завдання юридичної практичної діяльності” реалізовано пізнавальні можливості функціонального методу, проаналізовано чинне законодавство України, способи текстуального закріплення функцій і завдань окремих правових інституцій.

Згідно з існуючими науковими позиціями, під функціями юридичної практичної діяльності слід розуміти основні напрями її впливу на правову реальність, але автором наголошено на тому, що існує певна різниця у методології проведення функціонального аналізу, зокрема, у дослідженнях функцій суб'єкта діяльності або функцій власне діяльності. Виконуючи роль пояснюючого принципу, діяльність, в одному випадку дозволяє з'ясувати якісні сторони суб'єкта, а в іншому - суб'єкт розглядається як складова її структури, але в обсязі, який дозволить розкрити проблематику функцій.

Функції юридичної практичної діяльності представлені у науковій літературі низкою класифікацій, розроблених на підставі використання окремих методологічних підходів. Проте автори по-різному ставляться до пізнавальної цінності функціонального методу та необхідності систематизації класифікаційних критеріїв. Так, наприклад, в одних випадках акцентується на можливостях розкриття соціального призначення юридичної практичної діяльності, в інших - на пізнанні соціально-правових проблем, їх наслідків, шляхів досягнення мети.

До напоширених видів функцій юридичної практичної діяльності належать ті, де критерієм класифікації були обрані: соціальне значення; сфери суспільного життя; форми здійснення діяльності; мета діяльності; способи та результати юридичного впливу тощо. Разом із тим поза увагою науковців залишається той факт, що для висвітлення змісту функції необхідно визначити дії суб'єкта, які характеризуються своєю однорідністю та єдністю. У межах функцій потрібно розрізняти також і підфункції, які за своїм змістом не співпадають із завданнями. Проте між метою, завданнями та функціями об'єднуючим та пояснюючим фактором є цілеспрямована діяльність юристів.

Основною формою закріплення функцій, як основних напрямів діяльності юристів, є нормативні акти, в текстах яких формулюються її головні завдання та функції, внаслідок чого вони набувають обов'язковості, публічності, загального визнання та інших ознак нормативності. Поряд із тим аналіз законодавства України, яким регулюється порядок та умови здійснення професійної діяльності юристів, свідчить про відсутність єдиного підходу у способах закріплення мети, завдань та функцій діяльності. Інколи названі параметри випускаються з тексту взагалі. Такий рівень правового регулювання галузі правових робіт є недосконалим, як і рівень юридичної техніки підготовки документів, особливо, якщо обговорюється проект органічного закону.

Таким чином, функціональний аналіз юридичної практичної діяльності спрямований на виявлення основних напрямів її впливу на інші правові явища, їх класифікацій, змісту, форм нормативного та іншого закріплення тощо. Множина функцій юридичної практичної діяльності зумовлюється її соціально-правовим призначенням та багатоманітністю завдань. Основним джерелом визначення обсягу та змісту функцій практичної діяльності юристів є законодавство та інші джерела нормативного регулювання. При цьому розширене тлумачення функцій не припускається. Відповідно до завдань юридичної практичної діяльності основними діями, що становлять зміст її функцій, є аналіз фактичних обставин справи, вибір та аналіз правових норм, вирішення юридичної справи, тлумачення правових текстів, консультування з правових питань, представництво інтересів тощо.

У підрозділі 3.4. “Види юридичної практичної діяльності” здійснено визначення класифікацій юридичної практичної діяльності та опис її видів.

Автором наголошено на тому, що класифікації практичної діяльності юристів є однією із розроблених у теорії права проблем, якій науковці приділяють значну увагу, намагаючись таким чином охарактеризувати різноманіття юридичної професії. Традиційною є класифікація, що здійснюється за критерієм професійної спеціалізації юридичної роботи, на підставі чого виокремлюється діяльність судді, прокурора, слідчого, адвоката тощо. Така класифікація є не тільки поширеною, але й методично виправданою, якщо характеризувати найбільш вагомі сторони юридичної професії. У дисертації запропоновано застосовувати й інші критерії, такі як: суб'єкт, об'єкт, форма здійснення, галузь права, правові наслідки, за допомогою та з використанням яких практична діяльність юристів розкривається з інших, але не менш важливих сторін.

Автором розкриваються й недоліки у здійсненні класифікацій юридичної практичної діяльності. Зокрема, на загальнотеоретичному рівні науковці застосовують один-два загальновідомих критерії, а у галузевих дослідженнях, присвячених певним напрямам професійної юридичної роботи класифікаціям належної уваги не приділяється, що не сприяє розвитку теорії юридичної діяльності, знижує пізнавальну цінність правових досліджень. У межах таких видів, як прокурорська або нотаріальна діяльність існують підвидові утворення, які потребують висвітлення, дослідження, обґрунтування тощо, та які розкривають змістовність юридичної роботи в межах спеціалізації. Недостатній рівень розробленості класифікаційних критеріїв можна пояснити домінуванням у представників галузевих наук нормативного та прагматичного мислення.

Отже, на думку автора, для більш повного висвітлення соціальної ролі юридичної роботи, визначення її взаємозв'язків з іншими галузями правового та соціального життя необхідно використовувати не тільки широкий набір уже відомих класифікаційних критеріїв, але й звертатися до нових. По-перше, враховуючи високий рівень регламентованості практичної діяльності юристів, потрібно відокремити групу класифікацій, що будуються на нормативному матеріалі, де кожний вид або підвид передбачені чинним законодавством. По-друге, доцільно виокремити групу класифікацій, побудованих на використанні критеріїв, в яких виявляються особливості наукових інтересів, рівень складності поставлених наукових завдань. Ця група класифікацій зорієнтована на досягнення у сфері теоретичної науки, де критеріями можуть бути рівень досконалості юридичної процедури, спосіб правового регулювання, тип правової системи, особливості суб'єкта, рівень демократизму, справедливість прийнятих рішень, відповідність світовим або європейським стандартам тощо. По-третє, запропоновано застосовувати такі нові критерії, як кваліфікаційний та практичний. Кваліфікаційні класифікації є доцільними у порівняннях нормативних видів фахової та освітньої спеціалізацій юристів, а практичні класифікації використовувати у разі досліджень попиту та пропозицій на ринку правових послуг. По-четверте, як важливі критерії у визначенні видової структури, потрібно використовувати державні та міжнародні класифікатори професій з метою збагачення теоретичної моделі юридичної практичної діяльності.

Розділ 4 “Юридична діяльність у правовій системі України та правових сім'ях сучасності” присвячено аналізу взаємозв'язків між своєрідністю природи правової сім'ї та особливостями здійснення юридичної діяльності. Зокрема, досліджено романо-германську та англо-саксонську правові сім'ї, а також правові сім'ї релігійного та традиційного права. Проаналізовано стан та тенденції розвитку правової системи України, особливості їх прояву у сфері юридичної діяльності.

У підрозділі 4.1. “Особливості юридичної діяльності у сучасних правових сім'ях” обґрунтовується положення, що юридична діяльність, як явище соціального та правового походження, здійснюється у конкретних умовах реального життя, особливості яких відбиваються відповідно у її характеристиках, порядку здійснення тощо. Специфіка загальної та правової культури, традиції та інші правові фактори з необхідністю впливають на суб'єктні, формальні, процесуальні властивості юридичної діяльності і таким чином визначають її характерні риси.

Автором обґрунтовано тезу, що фактором, який суттєво впливає на правову практику у всіх її формах та видах, є природа національної правової системи як фактор комплексної дії. Спорідненість національних правових систем визначає загальні властивості юридичної професії у різних країнах, проте своєрідність національної правової реальності зумовлює й специфіку юридичної діяльності у кожній з них. Тому існування окремих правових сімей дозволяє стверджувати як про наявність загального, так і про наявність особливого у галузі здійснення юридичної роботи.

За результатами аналізу наукової літератури, присвяченої різним аспектам здійснення юридичної професії в умовах окремих правових сімей, автор робить висновок про те, що таким загальним фактором-умовою (детермінантою), що визначає спільність правових робіт у різних країнах, є право в контексті загального для них праворозуміння, історичних умов та особливостей виникнення юридичного права як соціального регулятора, ролі інших регуляторів у наповненні соціальним змістом юридичної норми, ролі позитивного права у механізмі соціального регулювання. Так, у країнах, правові системи яких належать до романо-германської та англо-американської правових сімей, право порівняно з іншими соціальними регуляторами є основним засобом соціального регулювання. Тоді як у країнах мусульманського, традиційного та звичаєвого права таким регулятором визнаються відповідно релігія, традиції та звичаї, внаслідок чого, зовсім іншою є юридична робота у країнах неєвропейської правової культури. Тому у процесі аналізу професійної діяльності юристів різних правових сімей виявляються риси загального та особливого у її змісті, формах, ідеології, соціальній ролі тощо.

Таким чином, між особливостями здійснення юридичної діяльності та своєрідністю природи правової системи існує безпосередній зв'язок, в якому її властивості є як фактор-причина по відношенню до специфіки юридичної роботи як фактора-наслідка. При цьому, проведення порівняльно-правових досліджень юридичної діяльності доцільно здійснювати з урахуванням як національних особливостей правової дійсності, так й особливостей правової сім'ї, що має визначальний характер у побудові методики дослідження.

У підрозділі 4.2. “Стан та перспективи професійної діяльності юристів в умовах розвитку правової системи України” проаналізовано стан здійснення та шляхи розвитку юридичної діяльності, виходячи з тенденцій, що складаються останнім часом у вітчизняній правовій системі.

На думку автора, правова система України знаходиться у стані свого оновлення, розвитку, що зумовлює особливості стану правопорядку, законності, правової культури та рівня розвиненості правової реальності загалом. Виявлення характерних особливостей окремих елементів правової системи здійснюється сучасними дослідниками у контексті цього положення. Проте, крім нього, існує значна кількість інших факторів-причин, які накладають відбиток на сферу здійснення юридичної професії та виступають як властивість функціонування правової системи України або тенденція її розвитку.

У дисертації зазначено, що одним з важливих принципів, який належить до методологічних, є визнання безпосередності взаємозв'язку між тенденціями розвитку правової системи, її складових, та тенденціями розвитку окремих правових явищ. Так, аналіз нормативної, ідеологічної, організаційної бази правової системи України дозволив автору виявити тенденції гуманізації, демократизації правової ідеології, диференціації та новелізації законодавства, інтеграції до європейського правового простору тощо, які по-різному впливають на стан здійснення професійної діяльності юристів та перспективи її розвитку. Автором привернуто увагу на низку причин та умов, які впливають на юридичну діяльність та зумовлюють: низький рівень ефективності правосуддя, правоохоронної та правозахисної діяльності; прояви непрофесійності у прийнятті рішень, а іноді й бюрократизму, корумпованості, що ставить юристів по той бік закону; деморалізацію кадрового складу тощо, а як результат - низький рівень захищеності прав та свобод громадян.

Відповідні недоліки існують у галузях юридичної науки та освіти, де справедливої критики зазнає якість наукових та освітніх послуг, що пропонуються науковими та навчальними закладами державної та недержавної форм власності, а також склався порівняно прогнозований, але неконтрольований процес підготовки фахівців юридичного профілю, що призвело до дисбалансу на ринку праці, де пропозиція значно перевищила попит на юристів. Юридична наука та освіта продовжують залишатися значною мірою відірваними від потреб юридичної практики, а професійні об'єднання юристів відсторонені від наукового та освітньо-виховного процесів.

Підсумовуючи, автор зробив висновок, що напрями розвитку правової системи України знайшли своє втілення у багатьох явищах правової дійсності, в тому числі у юридичної діяльності, а також підкреслив, що найбільш значущими факторами, які впливають на галузь правових робіт, на правовий розвиток країни, є тенденції гуманізації, демократизації, інтеграції, які зумовлюють зміну змісту, форм, мети та інших елементів юридичної діяльності.

У Висновках сформульовано найбільш суттєві результати дослідження, отримані внаслідок вирішення загальної наукової проблеми, суть якої полягає в осмисленні теоретичних та методологічних засад юридичної діяльності, стану та перспектив її розвитку в умовах становлення громадянського суспільства, соціально-правової держави, трансформації правової системи України в контексті її світової та європейської інтеграції, збереження самобутності національного права.

Юридична діяльність, як складне соціальне явище, є предметом дослідження як загальноправових, так і галузевих правових наук, на підставі чого виявлено три можливі рівні пізнання юридичної діяльності - філософський, теоретико-правовий та прикладний (або галузевий).

На філософському рівні сформовано філософську базу досліджень, обґрунтовано засади домінуючої парадигми праворозуміння. На теоретико-правовому - розроблено методологічну основу, сконструйовано модель та поняття юридичної діяльності, досліджено аспекти її взаємодії з іншими правовими явищами. На галузевому рівні досліджено прикладні завдання, що зумовлені проблемами правового регулювання та походять із фактичної професійної спеціалізації діяльності юристів.

Сучасними дослідниками проблематики юридичної діяльності використовуються різні методологічні підходи, вибір яких зумовлений метою та змістом пізнавальних завдань. Найпоширенішими серед них є комплексний, прагматичний, деонтологічний, системний, структурно-функціональний та соціологічний. Із змінами світоглядних орієнтирів у правознавстві частіше використовується комплексний підхід, завдяки чому розширюється різнобічна характеристика юридичної діяльності відповідно до умов та практики правового розвитку сучасного суспільства.

Домінування у сучасній юридичній науці світоглядного плюралізму, а також складність досліджуваного предмета зумовлюють складний характер методології досліджень юридичної діяльності. Серед таких методологічних підходів, як функціональний, структурний, історичний, статистичний, порівняльно-правовий тощо для досліджень юридичної діяльності ефективним є діяльний підхід, який дозволяє розглянути юридичну діяльність як умову, форму, результат, процес існування правових явищ у контексті людської активності. У сфері досліджень юридичної діяльності перспективними напрямами його застосування можуть бути структура діяльності, засоби здійснення, гарантії, функціональне призначення, ефективність тощо. При цьому базовими категоріями діяльного підходу є “рух”, “активність”, “поведінка”, “дія”, “діяльність”, “структура діяльності”, “середовище здійснення діяльності”, “спілкування”.

Історико-правовий аспект пізнання юридичної діяльності зумовлюється необхідністю дослідження джерел формування та тенденціями розвитку юридичної діяльності в конкретних історичних умовах. Основою історико-правових досліджень юридичної діяльності має стати аналіз причин виокремлення професійного прошарку юристів, їх подальшої професійної спеціалізації, серед яких домінуючими є розвиток права, формування державно-правових інститутів, розширення сфери правового регулювання, що виявилося на прикладах історії Давнього Риму.

На підставі проведеного аналізу характеристик юридичної діяльності здійснено їх систематизацію, в результаті чого виокремлено властивості соціального, правового та власне юридичного характеру, що дозволяє зіставляти юридичну діяльність з іншими видами соціальної діяльності, виявляти загальне та особливе. Зокрема, до загальних характеристик належать: здійснення діяльності у різних сферах суспільного життя, відповідність потребам та інтересам розвитку суспільства, наявність внутрішньої структури, зовнішньої форми прояву. Особливими властивостями, які дозволяють виділити юридичну діяльність із загального кола правової діяльності є її професійність та юридизм.

У співвідношенні за обсягом категорій “соціальна діяльність”, “правова діяльність”, “юридична діяльність” склалася певна ієрархія, де кожна наступна категорія охоплюється обсягом змісту попередньої.

У структурно-функціональній характеристиці юридичної діяльності слід використовувати пізнавальні можливості загальної та сукупної структури. Якщо науково-теоретична модель загальної структури юридичної діяльності тривалий час залишається без принципових змін, то сукупна структура характеризується рисами динамізму, що зумовлено появою нових видів та підвидів юридичної діяльності, розширенням сфер її впливу, тенденціями глобалізації та диференціації у правовій системі.

Практична діяльність юристів, як основна форма здійснення юридичної діяльності, у вузькому її розумінні за обсягом співпадає зі змістом поняття юридичної практики. Будучи невід'ємним та інтегруючим фактором суспільних відносин, окремою сферою застосування праці юристів, вона перебуває у взаємодії з такими сферами, як юридична наука та юридична освіта та разом із ними становить єдине ціле - поняття юридичної діяльності. Разом із цим юридична практична діяльність характеризується рисами професійності, законності, формальності, процедурності, обов'язковості прийнятих владних рішень, а також чесності, порядності, справедливості тощо, які закріплюються нормативно. Серед інших ознак виокремлюються такі, що теоретично сформулювані, зокрема,: системність, престижність, колективність праці, конфліктність, віднесеність до внутрішньої будови правової системи.

Під принципами юридичної практичної діяльності потрібно розуміти вихідні засади, основні положення, на яких ґрунтується порядок її організації та здійснення. Внаслідок застосування герменевтичного підходу виявлено, що серед усієї сукупності принципів виокремлюються загальноправові, принципи системи та структури права, а також принципи юридичної практичної діяльності та її окремих видів. Незважаючи на існування принципів окремих видів практичної діяльності юристів, існують принципи незалежності, обґрунтованості рішень, професійності у роботі, справедливості, гуманізму, демократизму тощо, які виконують роль об'єднуючого фактора для всіх юридичних спеціальностей. Разом із тим тенденції євроінтеграції, демократизації українського суспільства зумовили визнання нових стандартів-принципів юридичної роботи, зорієнтованих на ідеї верховенства права, пріоритету прав та свобод людини тощо.

Під функціями юридичної практичної діяльності слід розуміти основні напрями її впливу на інші явища правової дійсності, що належать до переліку її об'єктів. Основним джерелом визначення обсягу та змісту функцій практичної діяльності юристів є нормативно-правовий акт. При цьому розширене тлумачення функцій не припускається. Основними діями, які становлять зміст функцій та відповідають завданням юридичної практичної діяльності є аналіз фактичних обставин справи, вибір та аналіз правових норм, вирішення юридичної справи, що складається з тлумачення правових текстів, консультування з правових питань, представництва інтересів тощо.

Для проведення класифікацій юридичної діяльності, разом із застосуванням традиційних критеріїв, можна використовувати такі: сфера здійснення; форма; функції; підфункції; психологічні особливості здійснення діяльності; професійна спеціалізація; кількість суб'єктів; тип правової системи; галузева або структурна організація права; походження суб'єктів здійснення діяльності тощо. При цьому у процесі класифікації необхідно виокремлювати штучні класифікації та природні.

Разом із тим для формування розширеної теоретичної характеристики, а також враховуючи євроінтеграційні тенденції у сфері права, потрібно використовувати такі критерії: міжнародну класифікацію професій; сфери застосування праці юристів; спеціалізації, за якими готуються фахівці у вищих закладах освіти; фактичну спеціалізацію професійних об'єднань та окремих юристів, що склалася за результатами попиту та пропозиції на ринку правових послуг.

Як елемент правової системи юридична діяльність містить ознаки типу тієї дійсності, в межах якої існує, на підставі чого формується система її типологічних ознак. Характеристика останніх безпосередньо пов'язується з основним джерелом соціального управління, яким може бути юридичне право, релігія, звичай, традиція. Залежно від того, який зміст вкладається у поняття “право”, “джерела права”, “норма права” тощо, крім власне юридичних норм, до механізму правового регулювання включаються інші соціальні регулятори, які у сфері юридичної діяльності набувають більшого або меншого значення, із необхідністю визначають особливості теоретичної та практичної сфери здійснення правничої професії.

Перспективними напрямами для проведення подальших теоретико-правових досліджень юридичної діяльності є осмислення проблем співвідношення та взаємодії юридичної діяльності з іншими правовими явищами, її професійної диференціації відповідно до потреб розвитку громадянського суспільства, а також особливостей здійснення у правових системах сучасності.

Сучасні тенденцій гуманізації, демократизації правової ідеології, диференціації та новелізації законодавства, інтеграції до європейського правового простору тощо з різним ступенем позитивності впливають на стан професійної діяльності юристів. Аналіз окремих складових правової системи України дозволив прийти висновку, що основними напрямами її розвитку є підвищення рівня ефективності, зміцнення законності, подальше втілення деонтологічних засад, спеціалізація практичної діяльності юристів, наближення до міжнародних стандартів діяльності із збереженням принципів та традицій національного права України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

юридичний робота правовий система

Монографія:

1. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. -К.:Знання, 2005. - 375 с.

Рецензії: Оніщенко Н. Актуальна монографія про юридичну діяльність // Право України. - 2006. - №5. - С. 178-180;

Бисага Ю.М.Теорія юридичної діяльності в контексті сучасних інтерпретацій // Наук. вісн. Київ. нац. ун-т внутр. справ - 2006. - №2. - С. 273-275;

Тимощук О.В. Рецензія на монографію Гусарєва С.Д. „Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти” // Уч. записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Научный журнал. Сер. „Юридические науки”.-Том 19 (58).-2006.-№2.-С.342-345;

Статті у фахових виданнях з юридичних наук:

2. Гусарєв С.Д., Копейчиков В.В. Питання реалізації Конституції України // Вісн. акад. правових наук. - 1997. - №3(10). - С. 15-23.

3. Гусарєв С.Д. Проблеми юридичної діяльності та процеси розвитку державної системи України // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2004. - №3. - С. 65-74.

4. Гусарєв С.Д. Філософсько-правові аспекти дослідження юридичної діяльності // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 23. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 26-32.

5. Гусарєв С.Д. Проблеми юридичної діяльності і процеси розвитку державної системи України // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України, - 2004. - №3. - С. 65-74.

6. Гусарєв С.Д. Діяльний підхід у дослідженнях юридичної діяльності // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2004. - №4. - С. 30-39.

7. Гусарєв С.Д. Тези до питання про предмет юридичної деонтології // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС України. - 2004. - №2. - С. 63-69.

8. Гусарєв С.Д. Методологічне значення категорії обов'язку у вивченні проблем юридичної діяльності // Українське право. - 2004. - №1. - С. 21-28.

9. Гусарєв С.Д. Аналіз змісту та структурна характеристика юридичної діяльності // Наук. вісн. Юрид. акад. МВС України. - 2005. - №2. - С. 50-61.

10. Гусарєв С.Д. Соціальна сфера - основний критерій у класифікаціях юридичної діяльності // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №9. - С. 45-48.

11. Гусарєв С.Д. Нормативні принципи юридичної практичної діяльності // Право України. - 2005. - №9. - С. 22-24.

12. Гусарєв С.Д. Категорії суб'єктів та учасників у характеристиці структури юридичної діяльності // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2005. - №3. - С. 3-14.

13. Гусарєв С.Д., Калюжний Р.А., Тихомиров О.Д. Українська та російська традиції державорозуміння // Наук. вісн. нац. акад. внутр. справ України. - 2005. - №5. - С. 3-9.

14. Гусарєв С.Д. Правова діяльність в структурі соціальної діяльності // Українське право. - 2005. - №1. - С. 41-50.

15. Гусарєв С.Д. Теоретичні проблеми методики визначення ефективності юридичної діяльності // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №11. - С. 60-63.

16. Гусарєв С.Д. Функціональний підхід та функції юридичної практичної діяльності // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 30. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 55-60.

17. Гусарєв С.Д. До питання про види юридичної практичної діяльності // Часопис Київського університету права. - 2005. - №4. - С. 36-40.

18. Гусарєв С.Д. Характеристика поняття та основних принципів юридичної практичної діяльності // Наук. записки Нац. ун-ту “Києво-Могилянська академія”. - 2005. - Т. 38. - С. 23-27.

19. Гусарєв С.Д. Особливості правничої професії в аспекті типології правових систем // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. - 2006. - № 5. - С. 21-25.

20. Гусарєв С.Д. Теоретичні проблеми визначення поняття „юридична діяльність”// Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №2. - С. 45-48.

21. Гусарєв С.Д. Класифікаційні критерії у загальній характеристиці юридичної діяльності // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2006. - №1. - С. 33-41.

22. Гусарєв С.Д. Науково-теоретичні характеристики юридичної практичної діяльності // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2006. - №2. - С. 22-30.

23. Гусарєв С.Д. Юридична професія в контексті правової спадщини Риму // Часопис Київського університету права. - 2006. - №1. - С. 21-24.

Публікації, які додатково відбивають результати дисертації:

27. Гусарєв С.Д., Осауленко О.І. Теоретико-правові аспекти забезпечення світового правопорядку // Вісник Акад. праці та соц. відносин. - 2002. - Ч.1. - С. 82-87.

28. Гусарєв С.Д. Здійснення юридичної практичної діяльності (та інші 39 статей, загальним обсягом - 1,7 др. арк.) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. - К.: Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, 2003. - 1232 с.

29. Політичний вимір діяльності Міністерства внутрішніх справ України (відповідь на виклики ХХІ століття) За ред. Ю.І. Римаренка, Я.Ю. Кондратьєва. - К.: Нац. акад. внутр. справ України. 2003. - 292 с.

30. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності): Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 655 с.

Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях і зібраннях:

32. Гусарєв С.Д. Актуальні питання розвитку юридичної діяльності в умовах формування громадянського суспільства // Наукові записки НаУКМА. Спец. випуск. -2001. - Т. 19. - ч. 1. - С. 280-283.

33. Гусарєв С.Д. Методологічні підходи до розуміння юридичної діяльності // Конституція України - основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наук. конф.- Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2001. - С. 139-141.

34. Гусарєв С.Д. Система юридичної діяльності в контексті захисту прав та свобод громадян // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіон. наук.-практ. конф.-Л.: Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2004. - С. 17-19.

35. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність та процеси розвитку правової системи України // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів: Зб. наук. праць. міжнар. наук.-практ. конф. . - К.: Нац. акад. Управління, Ч.1.- 2004. - С. 213-217.

36. Гусарєв С.Д. Правові послуги в аспекті економічної безпеки // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: Матеріали міжнар. конф.-Д.: Акад. митної служби, 2005. - С. 24-26.

37. Гусарєв С.Д. К вопросу о проблемах методики оценки эффективности юридической деятельности // Региональная преступность: проблемы и перспективы борьбы: Материалы междунар. науч.-практ. конф. - Кишинев: Акад. внутр. дел, 2005. - С.506-509.

38. Гусарєв С.Д. Управління у галузі права та методика діяльного підходу // Сучасні проблеми управління: Матеріали міжнар. конф.-К.: Київ. політехнічний ін-т, 2005. - С. 116.

39. Гусарєв С.Д. Історія давнього Риму як етап формування юридичної професії // Динаміка наукових досліджень-2005: Матеріали міжнар. наук. конф.-Д.: Наука і освіта, 2005. -Т. 41. Історія держави і права .- С. 25-27.

40. Гусарєв С.Д. Принципи права та практична діяльність юристів// Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції: Тези доп. наук.-практ. конф. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 113-116.

Анотація

Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2007.

Дисертацію присвячено розробленню основних положень теорії юридичної діяльності. Висвітлено методологічну базу досліджень явища юридичної діяльності, рівень розробленості проблеми, сучасні підходи до визначення поняття. У праці юридичну діяльність визначено як вид правової діяльності, що здійснюється на професійній основі юристами. З'ясовано її структурно-функціональну характеристику, проаналізовано певні складові елементи змісту.

Окремо розглянуто сферу практичної діяльності юристів, яка пов'язується з вирішенням конкретних юридичних справ, визначено види юридичної роботи, основні завдання, принципи, функції.

Юридичну діяльність розглянуто також у прикладному аспекті, зважаючи на аналіз стану розвитку правової системи України. Обґрунтовано думку про безпосередність зв'язку типологічних ознак правової системи з особливостями здійснення юридичної діяльності. Проаналізовано найважливіші проблеми здійснення певних видів юридичної роботи, а також шляхи їх усунення. Заакцентовано на можливих перспективах розвитку юридичної професії в Україні, виходячи із характеру розвитку національної правової системи.

Приділено увагу особливостям здійснення юридичної діяльності в умовах окремих типів національних правових систем.

Ключові слова: юрист, юридична діяльність, види юридичної діяльності, правова діяльність, юридична наука, юридична освіта, юридична практика, правова система.

Гусарєв С.Д. Юридическая деятельность: методологические и теоретические аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Институт государства и права им.В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена разработке основных положений теории юридической деятельности. Освещено методологическую базу исследований явления юридической деятельности, состояние разработки проблемы, современные подходы к определению понятия.

В структуре методологии исследований юридической деятельности охарактеризованы основные методологические подходы, используемые современными авторами при исследовании даного феномена правовой действительности, среди которых называются комплексный, социологический, прагма

тический, системный и деонтологический. Вместе с тем, предпочтение отдается деятельному подходу, что обусловлено динамическим характером изучаемого явления.

В работе юридическую деятельность определено в качестве вида правовой деятельности, которая осуществляется на профессиональной основе юристами, с целью получения правового результата, удовлетворения потребностей и интересов социальных субьектов в соответствии с требованиями права. Осуществлено ее структурно-функциональную характеристику, проанализировано отдельные составные элементы внутренней организации, а также функции. В определении структуры юридической деятельности предложено использование двух подходов, согласно которым представляется возможным охарактеризовать всеобщую либо суммарную структуру. Всеобщую структуру проанализировано при помощи категорий содержания и формы. Суммарная структура предполагает выделение уровней, классов, типов, видов, подвидов, проведение классификаций по различным критериям.

История становления и развития юридической деятельности непосредственно связывается с этапами развития права, правовых институтов, системы органов государственной власти, расширением сферы правового регулирования, что нашло свое отображение в древней истории римского права и государства. Автором диссертации проанализировано значительное колличество первоисточников ХІХ-ХХ вв., принадлежащих известным правоведам-романистам Германии, России, Украины, что позволило сделать вывод об исторических корнях юридической профессии.

В отдельности рассмотрено сферу практической деятельности юристов, которая связывается с разрешением конкретных юридических дел, определено виды юридической работы, основные задачи, принципы, функции. Юридическую практическую деятельность определено как елемент правовой реальности, фактор правовой жизни общества, а также как элемент правовой системы, относящийся к группе динамических явлений. Ее основными характеристиками являются системность, нормативность, формальный характер и другие. При этом, обосновано необходимость разделения всех ее признаков на такие, которые определены нормативно, благодаря чему являются обязательными, либо сформулированы при помощи методов и средств теоретического познания.

Среди функций юридической практической деятельности выделено несколько их видов на основе применения ряда классификационных критериев, а именно: социальное значение; уровень специализации работы; социальная сфера жизнедеятельности общества; форма осуществления; сфера применения труда юристов; цель либо характер юридического воздействия; способы и результаты деятельности; временной критерий. Предлагается разделить понятия “функции юридической практической деятельности” и “функции субьектов ее осуществления”. В первом случае необходимо выделить лишь направления воздействия в качестве статического момента описания деятельности, во втором - раскрыть понятие при помощи категории “действие”, позволяющей охарактеризовать содержание ежедневной работы профессиональных юристов. В данном случае категория “содержание” не имеет ничего общего с содержанием как элементом в теоретической модели всеобщей структуры деятельности. Обращается внимание на тот факт, что основным источником определения функций практической деятельности юристов есть нормативно-правовой акт, в котором с разной степенью конкретизации формулируются цели, задачи, социальное назначение или функции того либо иного вида юридической работы.

Юридическую деятельность рассмотрено также в прикладном аспекте, исходя из анализа состояния развития правовой системы Украины. Охарактеризованы наиболее важные тенденции функционирования отдельных структурных элементов правовой системы Украины, раскрыто их роль в качестве факторов воздействия на осуществление судебной, адвокатской, нотариальной и иных видов юридической практики. Проанализированы также сферы юридической научной и образовательной деятельности, где также существуют проблемы, связанные с необходимостью повышения их эффективности, переориентации на ценности и стандарты мирового сообщества.

Обосновано идею о непосредственной связи типологических признаков правовой системы с особенностями осуществления юридической деятельности, которые проявляются в содержании юридической работы, ее социальном назначении, роли, престижности професии в обществе, в правовой доктрине, особенностях правопонимании юристов. Исходя из этого, диссертантом проанализирована юридическая практика представителей романо-германской, англосаксонской, религиозной систем права, а также правовых систем обычного и традиционного права.

Ключевые слова: юрист, юридическая деятельность, виды юридической деятельности, правовая деятельность, юридическая наука, юридическое образование, юридическа практика, правовая система.

Gusarev S.D. Legal activity: methodological and theoretical aspects. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of jurisprudence on a speciality 12.00.01- theories and history of the state and law; a history political and legal doctrine - Іnstitute of the state and law by V. M. Koretsky NAS of Ukraine.- Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to development of the basic rules of the theory of legal activity. Methodological base of researches of legal activity as phenomenon, the level of development of the problem and modern approaches to definition of concept are revealed. The legal activity is determined as a kind of legal activity, which is carried out on a professional basis by the lawyers. Its structurally functional characteristic is explained and some elements of the content are analyzed.

The sphere of practical activity of the lawyers is considered, which is related to solving of concrete legal cases, and kinds of legal activity, basic tasks, principles, function are determined.

The legal activity is also studied in applied aspect, considering the analysis of development of legal system in Ukraine. The idea of close interrelation between attributes of a legal system and specific features of legal activity is proved. The major problems of realization of separate kinds of legal work, and also the way of their removal are analyzed. It is underlined possible prospects of development of a legal business in Ukraine, considering the nature of development of a national legal system.

The attention is given to specific features of legal activity depending on different national legal systems.

Keywords: the lawyer, legal activity, kinds of legal activity, jurisprudence, legal education, legal practice, legal system.

Підписано до друку 16.01.2007 р. Зам. № 07/01-2007.

Обсяг 1,9 друк. арк. Формат 60*84/16. Тир. - 100.

Видавничий центр Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Размещено на Allbest.ru