Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 342.56 (477)

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції

Халюк Сергій Олександрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного та міжнародного права Київського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Колодій Анатолій Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного та міжнародного права

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Марцеляк Олег Володимирович, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри конституційного та міжнародного права;

- кандидат юридичних наук, доцент Кравченко Віктор Віталійович, Університет економіки та права "КРОК", завідувач кафедри конституційного та адміністративного права, Заслужений юрист України.

Захист відбудеться 25 вересня 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий "__" _________________ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

Анотації

Халюк C.О. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. - конституційне право. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вивченню конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції в Україні. В роботі обґрунтовано елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції. Сформульовано авторське поняття Вищої ради юстиції та її ознаки. Розкрито ґенезу, місце Вищої ради юстиції в системі органів державної влади, її функції та принципи. Охарактеризовано компетенцію Вищої ради юстиції як центральний елемент її статусу та сформульовано положення, спрямовані на вдосконалення конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції.

Визначено та охарактеризовано систему гарантій статусу Вищої ради юстиції, що фактично забезпечують можливість реалізації повноважень та здійснюють охорону визначеного Конституцією та іншими нормативними актами правового статусу Вищої ради юстиції. Досліджено організаційно-функціональну структуру, проаналізовано форми і методи діяльності Вищої ради юстиції. Рекомендовано низку заходів, спрямованих на вдосконалення конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції.

Ключові слова: статус Вищої ради юстиції, конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції, елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції, поняття Вищої ради юстиції, компетенція Вищої ради юстиції, удосконалення конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції.

Халюк C.О. Конституционно-правовой статус Высшего совета юстиции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. - конституционное право. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена изучению конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции в Украине. В работе рассмотрены элементы конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции. На основании проведенного анализа сформулирован вывод о том, что конституционно-правовой статус Высшего совета юстиции является сложным системообразующим понятием, которое характеризует действительное положение Высшего совета юстиции в системе государственных органов и иных социальных субъектов. Среди элементов конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции выделены: правосубъектность, которая определяется понятием, признаками, функциями, порядком формирования и прекращения полномочий; принципы статуса; компетенция; гарантии, которые обеспечивают ее существование и функционирование; ответственность членов Высшего совета юстиции.

Сформулировано авторское понятие Высшего совета юстиции и его признаки. Раскрыто генезис, место Высшего совета юстиции в системе органов государственной власти, его функции и принципы. Охарактеризовано компетенцию Высшего совета юстиции как центральный элемент его статуса и сформулированы положения, направленные на усовершенствование конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции. Обоснована необходимость усиления роли Высшего совета юстиции в процессе формирования судебного корпуса в Украине. Прежде всего это относится к участию в процессе подготовки кандидатов на должность судьи с помощью обсуждения и утверждения учебных программ, приема квалификационных экзаменов, выделения единой вертикали квалификационных органов, ответственных за формирование судебного корпуса в Украине во главе с Высшим советом юстиции.

Рассмотрена комплексная система гарантий конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции как юридически закрепленные условия, средства и способы, которые фактически обеспечивают возможность реализации полномочий и осуществляют охрану определенного Конституцией и другими нормативными актами правового статуса Высшего совета юстиции в Украине. Кроме того, предложено условно разделить гарантии деятельности Высшего совета юстиции на материально-правовые, процессуально-правовые и социальные.

В диссертации представлено комплексное исследование становления и дальнейшего развития Высшего совета юстиции, предложено восполнить некоторые пробелы в организации и деятельности этого государственного органа. Исследованы формы и методы деятельности Высшего совета юстиции. Представлено авторское определение форм деятельности государственных органов, их структурных подразделений, должностных и служебных лиц. Эти формы представляют собой действия, которые урегулированы нормативно-правовыми актами и выражают содержание их компетенции. Формы деятельности Высшего совета юстиции распределены на правовые, организационные, материально-технические. Правовые формы деятельности Высшего совета юстиции непосредственно определяются функциями, возложенными на этот государственный орган, и предполагают правовые последствия. Среди правовых форм деятельности особо выделены: управленческая, правоохранительная и правоприменительная. Организационные формы деятельности Высшего совета юстиции - это вид деятельности, который направлен на осуществление ее функций, и который не вызывает юридических последствий и не формирует правоотношений. К этой группе форм деятельности относятся заседание Высшего совета юстиции, заседания секций Высшего совета юстиции, участие в составе делегаций во время заграничных командировок и прием иностранных делегаций в Украине, участие в конференциях, семинарах, индивидуальная работа членов Высшего совета юстиции. Материально-техническая форма работы Высшего совета юстиции не предусматривает правового или организационного характера. Ее суть сводится к организации мероприятий вспомогательного характера (например, ведение деловодства, подготовка информационно-справочных материалов, формирование архива).

Ключевые слова: статус Высшего совета юстиции, конституционно-правовой статус Высшего совета юстиции, элементы конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции, понятие Высшего совета юстиции, компетенция Высшего совета юстиции, усовершенствование конституционно-правового статуса Высшего совета юстиции.

S.O. Khaliuk Constitutional-Legal Status of High Council of Justice. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Ph. Doctor of legal sciences on the specialty 12.00.02. - Constitutional Law. - Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2008.

This dissertation is purposed to the study of constitutional-legal status of the High Council of Justice in Ukraine. The elements of constitutional-legal status of the High Council of Justice are grounded in this work. The author's meaning of the High Council of Justice and its features are represented. Development are genesis, place of the High Council of Justice in the system of public authorities system, its function and characterized, and represented are conditions that will provide to improvement of constitutional-legal status of the High Council of Justice.

Is specified and characterized the High Council of Justice system of guaranties providing in fact the possibility of powers, and effect protection of the High Council of Justice legal status determined by the Constitution and other normative acts. The High Council of Justice organizational and functional structure was studied, its activity forms and methods have been analyzed. A range of events purposed to improvement of the High Council of Justice legal status is recommended.

Key words: status of the High Council of Justice, constitutional-legal status of the High Council of Justice, elements of constitutional-legal status the High Council of Justice, meaning of the High Council of Justice, competence of the High Council of Justice, improvement of the High Council of Justice constitutional-legal status.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми зумовлена характером історичного періоду, в якому нині перебуває Україна. Йдеться, насамперед, про важливість здійснення парламентської, адміністративної, судово-правової і муніципальної реформи, а також про необхідність визначення конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції в Україні. Адже Вища рада юстиції - принципово новий для нашої країни державний орган, який не мав аналогів у національному минулому. Конституційно-правовий статус цього органу, хоча Закон України "Про Вищу раду юстиції" прийнято ще в 1998 році, перебуває лише в стадії становлення та формування. Тому й доцільно науково осмислити його, звертаючись, при цьому, перш за все, до досвіду утворення аналогічних органів зарубіжних країн, і на цій основі виробити i сформулювати науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення конституційно-правового статусу цього органу.

Актуальність даного дослідження підтверджується ще й тим, що здійснений аналіз вітчизняного i зарубіжного законодавства та практики діяльності аналогічних органів юстиції інших держав дозволяє стверджувати, що статус цих органів не є однаковим, не завжди достатньо врегульований в чинних нормативно-правових актах, що стосується, у тому числі, й України.

У зв'язку з вищезазначеним надзвичайно важливо для України вирішити низку питань: про закономірності становлення, поняття, принципи, завдання, місце Вищої ради юстиції в системі організації державної влади; про її структуру; взаємовідносини з іншими державними органами; про юридичну силу її рішень тощо. Пошуку відповідей на ці актуальні питання і присвячене дане дослідження. рада юстиція конституція влада

Актуальність теми пояснюється ще й тим, що належне функціонування судової влади, системи контрольно-наглядових та правоохоронних органів в особі органів суду, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Рахункової палати, Ради національної безпеки і оборони України, Вищої ради юстиції, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ сприятиме реальному запровадженню верховенства права, розподілу гілок влади, утвердженню та забезпеченню прав і свобод людини та громадянина в Україні, що є загальновизнаними складовими правової держави.

Актуальність теми, що розглядається, посилюється і стає більш очевидною, якщо врахувати той факт, що ця тема не належить до числа всебічно опрацьованих у вітчизняній конституційно-правовій науці.

Водночас варто зазначити, що теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і російських учених, зокрема: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, Н.А. Богданової, В.Д. Бринцева, Л.Є. Виноградової, Б.Н. Габричидзе, В.В. Головченко, І.П. Голосніченко, В.О. Євдокимова, П.Ф. Карпечкіна, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, С.В. Ківалова, В.В Лемака, О.В. Марцеляка, М.І. Мельника, І.В. Назарова, Л.А. Окунькова, В.Ф. Погорілка, С.В. Прилуцького, Ф.М. Решетникова, Є.В. Супрунюка, А.О. Селіванова, М.П. Селіванова, О.Ф. Скакун, С.Г. Серьогіної, Ю.А. Тихомирова, Ю.М. Тодики, М.І. Хавронюка, В.Є. Чиркіна, В.І. Шишкіна, Ю.С. Шемшученка та інших.

Нормативною основою роботи є конституції, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Вищої ради юстиції України та аналогічних органів зарубіжжя. Актуальним стало також вивчення конституцій і законодавства таких країн як Франція, Італія, Молдова, Ліван, Португалія, Іспанія, Казахстан, Вірменія та деяких інших.

Актуальність проблеми, що досліджується, полягає також у новизні самого органу - Вищої ради юстиції, і у значущості цього органу для ефективного функціонування судової влади, а звідси - i держави загалом, що підсилюється ще й відсутністю національних та недосяжністю для вітчизняних дослідників закордонних доктринальних i нормативних джерел з даної тематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження повністю відповідає проголошеному Конституцією України курсові на побудову демократичної, соціальної і правової держави, формуванню гуманного громадянського суспільства і ефективної правової системи. Вона обрана відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 р. Ця праця може розглядатися також як теоретичне підґрунтя програм і планів Верховної Ради України, спрямованих на розробку і прийняття Концепції державно-правової реформи в Україні, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006. Дисертаційне дослідження підготовлене у відповідності з вимогами Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003 - 2006 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. №1609, "Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002 - 2005 років", затвердженої Наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635, а також програм і планів Київського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження вбачаються в тому, щоб дослідити становлення, функціонування та розвиток Вищої ради юстиції України і на цім ґрунті висвітлити поняття, ознаки, принципи, систему, завдання та функції, місце та роль цього органу в системі розподілу гілок влади. При цьому, вважаючи Вищу ради юстиції України органом демократичної, соціальної та правової держави в Україні, відпрацювати її конституційно-правовий статус, розкрити вплив цього органу на державну та правову систему українського суспільства.

Виходячи із названої загальної мети дослідження, дисертант поставив перед собою такі завдання:

- дослідити ґенезу, поняття, функції та принципи статусу Вищої ради юстиції;

- визначити місце Вищої ради юстиції в системі органів законодавчої, виконавчої та особливо судової влади, а також контрольно-наглядових та правоохоронних державних органів України, виходячи з теорії формування в Україні демократичної, соціальної та правової держави;

- опрацювати порядок формування Вищої ради юстиції та підстави припинення повноважень її членів i сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення;

- розподілити та охарактеризувати компетенцію - центральний елемент статусу Вищої ради юстиції, сформулювати нове сучасне її розуміння;

- розглянути систему гарантій статусу Вищої ради юстиції як важливий елемент захисту незалежності і самостійності цього державного органу та дослідити питання міри відповідальності її членів;

- теоретично сформулювати модель оптимальної організаційно-функціональної будови Вищої ради юстиції;

- проаналізувати форми і методи діяльності Вищої ради юстиції з урахуванням того, що вони є основою її конституційно-правового статусу та в найбільшій мірі вимагають їх реформування;

- визначити місце і роль актів Вищої ради юстиції в системі нормативно-правових актів України та внести пропозиції щодо оптимальної організації їх виконання;

- обґрунтувати та запропонувати шляхи вдосконалення статусу та діяльності Вищої ради юстиції.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що мають місце в сфері становлення, функціонування і розвитку інституту Вищої ради юстиції України та аналогічних органів зарубіжних країн.

Предметом дослідження є загальні та специфічні закономірності й елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції, зокрема: правова природа, нормативна основа, компетенція, організаційно-правові форми та методи, практика діяльності, відповідальність під кутом зору світових та європейських аналогів.

Методи дослідження. Для найбільш глибокого, комплексного та всебічного дослідження державного органу, який здійснює контроль і нагляд за діяльністю судових органів та органів прокуратури, обрано загальнонауковий діалектичний метод, що дозволило проаналізувати конституційно-правовий інститут у динаміці його становлення і розвитку. Крім того, в процесі роботи автор використовував такі категорії діалектики, як можливість і дійсність, досліджуючи, наприклад, співвідношення нормативно-правової основи діяльності Вищої ради юстиції та пропонованих змін до неї; форму і зміст - при співставленні поняття, ознак, принципів і форм та методів діяльності Вищої ради юстиції України. Розглядаючи світовий і загальноєвропейський досвід функціонування аналогічних органів у зарубіжних країнах та порівнюючи його з відповідним вітчизняним інститутом, автор застосував таку категорію діалектики, як ціле і частина та закон діалектики про єдність і боротьбу протиріч, а також порівняльно-правовий метод.

У дослідженні реалізовано також історико-правовий метод, який передбачає врахування минулого, а також з'ясування конкретних обставин виникнення цього явища, його розвитку та існування. Спеціально-юридичний метод, сутність якого полягає у фіксації державно-правової практики для встановлення зовнішніх ознак державно-правових явищ, їх відмінності одне від одного, відпрацювання визначень про них, застосовано при висвітленні проблеми поняття, ознак, принципів функціонування органу, що розглядається, та порядку формування складу і структури Вищої ради юстиції України. Для визначення ролі і місця Вищої ради юстиції в механізмі державної влади, компетенції, форм і методів діяльності, організаційно-функціональної будови Вищої ради юстиції України та аналогічних зарубіжних органів використано системно-функціональний метод, оскільки ці органи є внутрішніми системами - і складовими систем вищого порядку - системи державних органів. Застосовано також метод тлумачення норм конституційного права для з'ясування та роз'яснення змісту правових норм, що регулюють діяльність Вищої ради юстиції України та аналогічних органів зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень i висновків, практичних рекомендацій стосовно вдосконалення чинного законодавства щодо конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції. Новими науковими результатами цього дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, є:

вперше:

- запропоновано авторське визначення, у відповідності з яким Вищу раду юстиції України можна визначити як колегіальний, незалежний, самостійний, внутрішньоструктурований державний орган, місце якого визначається конституційним статусом серед інших органів держави, контрольно-наглядовими й дисциплінарними повноваженнями, який відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу та контролює забезпечення гарантій його незалежності, а також здійснює нагляд за законністю притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів та розглядає дисциплінарні провадження стосовно суддів у випадках, передбачених чинним законодавством;

- обґрунтовано думку, у відповідності з якою важливими якісними ознаками Вищої ради юстиції є те, що вона фінансується у порядку, визначеному державним бюджетом, є юридичною особою, сформована необхідна матеріально-технічна база її функціонування, встановлені зв'язки і налагоджена активна співпраця з відповідними органами інших держав. Вона є загальнодержавним, незалежним органом. Саме тому існування однорідних органів і певний ступінь їх незалежності повинні бути закладені в Конституції країни як одна з основних ознак такого державного органу;

- пропонується висновок, що Вища рада юстиції виступає демократичним органом, який покликаний виконувати свої обов'язки на основі дотримання принципів законності, об'єктивності, гласності, незалежності, демократизму, гуманізму, колегіальності, нормативності, службової самостійності і відповідальності за свої дії чи бездіяльність;

- висловлюється пропозиція щодо внесення змін до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року, який не містить положень, що вказують на обмеження стосовно кількості строків перебування на посаді члена Вищої ради юстиції. Пошукач вважає, що таке обмеження має стосуватися тих членів Вищої ради юстиції, які не входять до її складу за посадою, з метою дотримання принципу ротації особового складу Вищої ради юстиції та запобіганню корпоративних домовленостей між представниками різних суб'єктів формування її складу;

- окреслено й розглянуто систему гарантій конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції. Запропоновано авторське бачення умовного розподілу гарантій на матеріально-правові, процесуально-правові та соціальні. Серед основних матеріально-правових гарантій, як елементів статусу Вищої ради юстиції, виокремлено: закріплення незалежності Вищої ради юстиції; законодавче закріплення компетенції Вищої ради юстиції; особливий правовий статус членів Вищої ради юстиції; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення Вищої ради юстиції і, насамперед, визначення окремої статті в Державному бюджеті України на фінансування Вищої ради юстиції. До процесуально-правових гарантій статусу Вищої ради юстиції віднесено: визначений процесуальний порядок виконання покладених завдань; заборону будь-якого втручання у діяльність Вищої ради юстиції та її членів. Соціальні гарантії статусу Вищої ради юстиції передбачають належне соціальне та матеріальне забезпечення членів Вищої ради юстиції;

- форми діяльності Вищої ради юстиції розподілені на правові, організаційні, матеріально-технічні. Правові форми діяльності Вищої ради юстиції безпосередньо випливають з тих функцій, що покладені на неї та передбачають правові наслідки. Серед них потрібно виокремити: управлінську, правоохоронну та правозастосовну. Відповідно до статті 27 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції уповноважена приймати відповідні акти. Вважаючи їх специфічними актами державного управління, можна говорити про одну з форм діяльності Вищої ради юстиції, а саме про правозастосовну форму діяльності Вищої ради юстиції, що опосередковується виданням ненормативних актів управління - індивідуальних актів застосування норм права. Організаційні форми діяльності Вищої ради юстиції - це вид діяльності, який спрямований на здійснення її функцій та не тягне за собою юридичних наслідків і не формує правовідносин. Зокрема, йдеться про засідання Вищої ради юстиції, засідання секцій Вищої ради юстиції, участь у складі делегацій під час іноземних відряджень та прийом іноземних делегацій в Україні, участь у конференціях, семінарах, про індивідуальну роботу членів Вищої ради юстиції. Матеріально-технічна форма роботи Вищої рада юстиції не передбачає правового чи організаційного характеру. Її суть зводиться до організації заходів допоміжного характеру, зокрема: ведення діловодства, організації інформаційно-довідкового матеріалу, утримання архіву;

удосконалено:

- пропозицію про необхідність зміни якісного складу Вищої ради юстиції з точки зору призначення (обрання) більшості її членів з числа найавторитетніших суддів, зокрема тих, які вийшли у відставку. Безумовним позитивним моментом у формуванні Вищої ради юстиції є дотримання норми, відповідно до якої у Вищій раді юстиції широко представлені фахівці з різних галузей права, адже її члени призначаються Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом суддів, з'їздом адвокатів, з'їздом представників вищих навчальних закладів і наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури. Проте істотним недоліком у процесі формування Вищої ради юстиції, на нашу думку, є недотримання однієї з основних вимог щодо представництва у її складі не менше половини суддів;

- твердження, що Вища рада юстиції є контрольно-наглядовим органом, про що свідчить її статус, специфіка прав та обов'язків. Адже цей конституційний орган не можна віднести до якоїсь однієї з гілок влади, зокрема законодавчої або виконавчої. Визнати її органом судової влади також неможливо, оскільки відповідно до частини 1 статті 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. А згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. А тому Вища рада юстиції вторинна по відношенню до судової влади, статус якої визначається повноваженнями, які на неї покладені. Необхідність чіткого визначення місця Вищої ради юстиції в системі державної влади України дасть можливість уникнути суперечок щодо її значення та ролі в правовій системі України та, як наслідок, - щодо сукупності повноважень, які їй надані;

- висновок, що, відповідно до взаємозв'язку між організаційною побудовою та функціональною спрямованістю Вищої ради юстиції, елементами її організаційно-функціональної будови є секції Вищої ради юстиції та апарат Вищої ради юстиції. Враховуючи, що здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій покладено на Голову Вищої ради юстиції, заступника Голови Вищої ради юстиції, секретарів секцій Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі та призначаються на посади шляхом обрання, вважаємо, що ці посадові особи також є окремим елементом організаційно-функціональної структури Вищої ради юстиції;

дістали подальшого розвитку:

- висновок, що система конституційних стримувань і противаг зумовлює існування конституційно визначених контрольно-наглядових та правоохоронних державних органів, які логічно вплітаються у законодавчу, виконавчу та судову владу. Саме тому Конституція України внормовує діяльність такого органу з цієї системи як Вища рада юстиції;

- думка про доцільність утворення в Україні єдиної системи органів, повноваження яких мають зосереджуватися у сфері добору суддів на посади та перевірки їхнього кваліфікаційного рівня. Очолювати цю систему повинна Вища рада юстиції як єдиний орган, що згідно з законом відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу в Україні. Таким чином, доцільно розділити кваліфікаційну та дисциплінарну складову діяльності суддів з метою утворення двох вертикалей органів, відповідальних за кваліфікаційний відбір на посади суддів та відповідальних за розгляд справ щодо дисциплінарних проступків суддів, тобто утворення органів чи підрозділів (в тому числі постійно діючих) при Вищій раді юстиції: Кваліфікаційної комісії суддів та Дисциплінарної комісії суддів. Крім того, вважаємо доцільним утворення Юридичної інспекції при Вищій раді юстиції з метою підвищення оперативності розгляду скарг громадян, посадових осіб і звернень депутатів, які надходять щорічно до Вищої ради юстиції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для:

- здійснення подальших наукових досліджень. Зокрема, враховуючи те, що в дисертаційній роботі значна увага приділяється загальним проблемам організації функціонування органів державної влади, взаємовідносинам з законодавчою, виконавчою, судовою гілками влади, а також інституціями громадянського суспільства Вищої ради юстиції в Україні та однорідних органів у світі, сформульовані дисертантом висновки можуть бути використані для подальших досліджень статусу та діяльності цих органів, осмислення їх правового положення в правовій системі, державі та суспільстві;

- реформування статусу та діяльності Вищої ради юстиції України. А це означає, насамперед, удосконалення норм, які регламентують статус Вищої ради юстиції, тобто внесення відповідних змін до чинного законодавства України, наприклад, при підготовці законопроектів про внесення доповнень до закону України "Про Вищу раду юстиції", перебудову організаційної структури та самої діяльності Вищої ради юстиції з метою посилення її впливу на удосконалення судової діяльності в суспільстві, коригування, відповідно до сучасних вимог, суті, змісту, напрямків, форм і методів її функціонування;

- удосконалення навчально-методичного процесу підготовки фахівців-правознавців. Результати дослідження можна застосовувати у процесі викладання в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких навчальних дисциплін як "Конституційне право України", "Конституційне (державне) право зарубіжних країн", "Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні", "Суд та інші правоохоронні органи" (Акт про впровадження результатів дослідження в навчальний процес КНУВС від 21.12.2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Теоретичні і практичні висновки та положення, що містяться в дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри конституційного та міжнародного права Київського національного університету внутрішніх справ, використовувались під час проведення лекційних, семінарських і практичних занять з дисциплін "Конституційне право України" та "Державне будівництво i місцеве самоврядування в Україні", а також були апробовані у виступах автора на науково-практичних конференціях: "Проблеми захисту прав людини i громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні" (Київ, 22-23 квітня 2005 року), тези опубліковані; "Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції" (Київ, 21-22 квітня 2006 року), тези опубліковані.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли своє відображення в п'яти наукових публікаціях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та двох збірниках матеріалів i тез наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлені її темою, метою, предметом дослідження, оптимальною логікою наукового пошуку та вимогами ВАК України. Вона складається зі вступу, двох розділів, які відповідно включають сім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел (161 найменування). Загальний обсяг дисертації - 213 сторінок, з яких 199 сторінок - основний зміст.

Основний зміст

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його мета i завдання, об'єкт та предмет дослідження, методологія проведеного наукового аналізу, сформульовано основні положення, що виносяться на публічний захист, наведено результати апробації основних результатів та їх опублікування.

Перший розділ "Поняття та структурні елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції" складається з чотирьох підрозділів та висновків до розділу i присвячений правовій природі статусу, ґенезі, поняттю, ознакам, компетенції та гарантіям конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції України.

У підрозділі 1.1 "Ґенеза, поняття, функції та принципи статусу Вищої ради юстиції. Її місце в системі державних органів України" визначено, що конституційна система державних органів виходить за межі органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Адже теорія принципу поділу гілок влади зумовлює існування стримувань і противаг, які є гарантами неможливості узурпації влади будь-якою з існуючих її гілок. Враховуючи це, система конституційних стримувань і противаг зумовлює існування конституційно визначених контрольно-наглядових та правоохоронних державних органів, які логічно вплітаються у законодавчу, виконавчу та судову владу. Конституція України внормовує діяльність таких органів, серед яких i Вища рада юстиції. Автором виокремлено елементи конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції, до яких належать правосуб'єктність, що опосередковується, насамперед, її поняттям, ознаками, функціями, порядком формування та припинення повноважень; принципи статусу; компетенція як важливий елемент статусу; гарантії, які забезпечують її існування і функціонування та відповідальність членів Вищої ради юстиції України. Місце Вищої ради юстиції в системі органів державної влади чітко не визначено, хоча норми, якими визначається статус Вищої ради юстиції, включено в розділ VІІІ "Правосуддя" Конституції України, який безпосередньо присвячений загальним засадам діяльності та функціонування судової влади в Україні. Таке розміщення норм в Конституції є характерним для конституцій більшості країн, де утворені та існують аналогічні органи. Проте, жодного посилання в Конституції України та в спеціальному законодавстві на те, що Вища рада юстиції відноситься до судової влади, немає. Тож автором запропоновано підтримати думку тих учених, які вважають Вищу раду юстиції вторинною по відношенню до судової влади, статус якої визначається покладеними на неї повноваженнями. Вища рада юстиції є важливим засобом забезпечення ефективного функціонування органів правосуддя та незалежності суддів. Зважаючи на конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції України та сферу її впливу, йдеться про орган управління в судовій системі, а не про орган управління судовою системою. Виходячи з вищесказаного, автор визначив Вищу раду юстиції України як колегіальний, незалежний, самостійний, внутрішньоструктурований державний орган, місце якого визначається конституційним статусом серед інших органів держави, контрольно-наглядовими й дисциплінарними повноваженнями, що відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу та контролює забезпечення гарантій його незалежності, а також здійснює нагляд за законністю притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів та розглядає дисциплінарні провадження стосовно суддів у випадках, передбачених чинним законодавством. Автором виокремлено серед якісних ознак Вищої ради юстиції те, що вона фінансується у порядку, визначеному державним бюджетом, є юридичною особою, сформовано необхідну матеріально-технічну базу її функціонування, встановлено зв'язки і налагоджено активну співпрацю з аналогічними органами юстиції Росії, Молдови, Португалії, США, Франції, Іспанії, Лівану, Польщі та інших держав. Цей державний орган є загальнодержавним та незалежним. Крім того, однією з основних ознак правового статусу Вищої ради юстиції є наявність чіткої внутрішньої побудови - внутрішня структурованість. Свою діяльність Вища рада юстиції здійснює на основі дотримання принципів законності, об'єктивності, гласності, незалежності, демократизму, гуманізму, колегіальності, нормативності, службової самостійності і відповідальності за свої дії чи бездіяльність.

У підрозділі 1.2 "Порядок формування Вищої ради юстиції та припинення повноважень її членів" розкривається порядок формування Вищої ради юстиції та деякі аспекти її функціонування. Спираючись на системний підхід, автор розглянув національне законодавство, яке визначає порядок формування Вищої ради юстиції, та законодавство деяких країн світу, яке регулює діяльність аналогічних органів (Грузії, Румунії, Вірменії, Казахстану, Хорватії, Словенії). Формування Вищої ради юстиції здійснюється представниками трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої та судової), а також представниками прокурорської системи та інститутами громадянського суспільства - адвокатурою, навчальними і науковими юридичними закладами. Зроблено висновок про те, що порядок формування Вищої ради юстиції в основному відповідає вимогам міжнародних актів - Рекомендації № R (94) 12 "Незалежність, дієвість i роль суддів", схваленій Комітетом Міністрів Ради Європи, Європейській хартії про закон "Про статус суддів". Автор висловив i обґрунтував думку, що кількість суб'єктів, наділених правом формування особового складу Вищої ради юстиції, потребує зменшення; слід зокрема залишити право формування Вищої ради юстиції за Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом суддів України, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури. Це суттєво зменшить велику кількість різних організаційних та часто формальних заходів, які супроводжують процес скликання з'їздів, та позбавить від протистояння при ухваленні рішень щодо кандидатури на посаду члена Вищої ради юстиції. Стосовно представництва у Вищій раді юстиції адвокатів та інших фахівців правничих професій, то вони зможуть бути обрані чи то Президентом України, чи то Верховною Радою України, оскільки законодавство не передбачає жодних обмежень щодо цього. Відзначається, що право формування Вищої ради юстиції органами прокуратури є запозиченням з деяких європейських країн, так як посадові особи прокуратури в цих країнах досить близькі з суддівським корпусом (перші та другі називаються магістратами), отримують однакову підготовку і протягом своєї кар'єри переходять з прокурорів у судді та навпаки. Для правової системи України це не характерно.

Обґрунтовано пропонується внести зміни до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року з метою закріплення положення про необхідність прийняття присяги кожного разу при обранні чи призначенні на посаду члена Вищої ради юстиції та розпочинати відлік терміну перебування на посаді тільки з моменту складення присяги. До того ж зазначається, що Закон України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року не містить положень, які вказують на обмеження стосовно кількості строків перебування на посаді члена Вищої ради юстиції. Зазначається, що таке обмеження повинно стосуватися тих членів Вищої ради юстиції, які не входять до її складу за посадою, з метою дотримання принципу ротації особового складу Вищої ради юстиції та запобіганню корпоративних домовленостей між представниками різних суб'єктів формування її складу.

У підрозділі 1.3 "Компетенція - центральний елемент статусу Вищої ради юстиції" розглядається сукупність повноважень Вищої ради юстиції. Детально розкриваються процедури призначення суддів на посади вперше та обрання суддів безстроково з метою визначення ролі та місця Вищої ради юстиції серед системи органів, наділених правом формування високопрофесійного суддівського корпусу в Україні. Досліджуються кваліфікаційні вимоги для кандидатів на посаду судді, процедура подачі необхідних документів та порядок проведення кваліфікаційних іспитів. Робиться висновок про необхідність виокремлення єдиної вертикалі кваліфікаційних органів, відповідальних за формування суддівського корпусу в Україні на чолі з Вищою радою юстиції. Акцентується увага на тому, що важливим аспектом формування суддівського корпусу в Україні є фахова підготовка кандидатів для заміщення вакантних посад суддів. Підкреслюється важливість участі Вищої ради юстиції у розробці програм підготовки кандидатів на посади судів, опрацюванні тестових завдань та обов'язкової присутності її представників на кваліфікаційному тестуванні.

Дістала подальшого розвитку думка про важливість з метою удосконалення конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції передбачати розширення її компетенції щодо можливості внесення подання про обрання суддів на посади Верховною Радою України.

Також автор детально розглянув питання щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Розглянуто загальні засади, які безпосередньо стосуються дисциплінарної відповідальності суддів в Україні: поняття дисциплінарної відповідальності, підстави відкриття дисциплінарного провадження, коло суб'єктів, яким надано право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, а також суб'єктів, що зобов'язані дослідити обставини дисциплінарного проступку та прийняти рішення щодо нього, види стягнень, які накладаються на суддів. Крім того, враховуючи сукупність дисциплінарних повноважень Вищої ради юстиції, приділено достатню увагу питанням звільнення суддів з посад за загальними обставинами та особливими обставинами, щодо порушення суддями та прокурорами вимог про несумісність, а також порушення суддями присяги, про притягнення до дисциплінарної відповідальності Голови, заступника Голови та суддів Верховного Суду України, голів, заступників голів та суддів вищих спеціалізованих судів, скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів. Наведено та проаналізовано статистичну інформацію про результати здійснення повноважень Вищою радою юстиції за 2005-2007 роки. Обґрунтовано необхідність зміни положення статті 33 Закону "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року в частині неможливості подальшого перебування особи на посаді судді чи прокурора в разі встановлення Вищою радою юстиції факту порушення вимог щодо несумісності їх посади із зайняттям іншою діяльністю і обов'язком надіслати подання відповідним органам про звільнення їх з посади. Також автор робить обґрунтований висновок про те, що забезпечення незалежності суддів Вищою радою юстиції обмежується розглядом скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів і пропонує передати можливість розгляду дисциплінарних справ щодо суддів за порушення присяги виключно Вищій раді юстиції в зв'язку з соціальною значущістю такої категорії справ.

У підрозділі 1.4 "Гарантії статусу та відповідальність членів Вищої ради юстиції" розглянуто гарантії конституційно-правового статусу Вищої ради юстиції. На підставі розгляду законодавчих і теоретичних положень автором запропоновано визначення гарантій статусу Вищої ради юстиції як юридично закріплених умов, засобів та способів, які фактично забезпечують можливість реалізації повноважень і здійснюють охорону визначеного Конституцією та іншими нормативними актами правового статусу Вищої ради юстиції в Україні. До того ж обґрунтовується пропозиція умовно розділити гарантії статусу Вищої ради юстиції на матеріально-правові, процесуально-правові та соціальні гарантії. Матеріально-правові гарантії, як елементи статусу Вищої ради юстиції, передбачають: закріплення незалежності Вищої ради юстиції; законодавче закріплення компетенції Вищої ради юстиції; особливий правовий статус членів Вищої ради юстиції; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення Вищої ради юстиції і, насамперед, визначення окремої статті в Державному бюджеті України на фінансування Вищої ради юстиції. Процесуально-правові гарантії статусу Вищої ради юстиції означають: визначений процесуальний порядок виконання покладених завдань; заборону втручання у діяльність Вищої ради юстиції та її членів. Соціальні гарантії статусу спрямовані на належне соціальне та матеріальне забезпечення членів Вищої ради юстиції.

Автор відзначив системний підхід в забезпеченні реалізації гарантій статусу Вищої ради юстиції, передбачений Конституцією України, Законом України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року та Регламентом Вищої ради юстиції від 8 лютого 2006 року, однак запропонував питання соціального та матеріального забезпечення членів Вищої ради юстиції, зокрема Голови Вищої ради юстиції, його заступника та секретарів секцій, яке врегульовано постановами Кабінету Міністрів України, з огляду на забезпечення гарантій їх незалежності та об'єктивності при здійсненні службових обов'язків, передбачити у поправці до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року. Також запропоновано посилити статус Вищої ради юстиції, одним з шляхів якого може бути закріплення сукупності прав та обов'язків членів Вищої ради юстиції в поправці до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року. Робиться висновок, що інститут відповідальності членів Вищої ради юстиції спрямований на забезпечення системи гарантій статусу цього державного органу. Саме такий підхід дозволяє утримувати баланс представництва всіх гілок влади у складі Вищої ради юстиції і гарантувати незаангажованість та об'єктивність її членів при здійсненні професійних обов'язків.

У другому розділі "Діяльність та удосконалення статусу Вищої ради юстиції", що складається з трьох підрозділів та висновку до розділу, досліджуються організаційно-функціональна структура, форми та методи діяльності Вищої ради юстиції, розкривається порядок функціонування аналогічних органів в деяких країнах світу з метою вдосконалення статусу та діяльності Вищої ради юстиції.

У підрозділі 2.1 "Організаційно-функціональна структура Вищої ради юстиції" розкривається організаційно-функціональна структура Вищої ради юстиції України та аналізується структура однорідних зарубіжних органів. На підставі аналізу законодавства України та деяких зарубіжних країн (Італії, Іспанії, Бельгії, Молдови) автор зазначає, що відмінності в організаційно-функціональній структурі розглядуваних Рад зосереджуються у передбаченій законодавством системі державних органів, а також сфері компетенції в кожному окремому випадку. Автор пропонує виокремити два види організаційно-функціональної структури однорідних органів: по-перше, внутрішньоструктуровані, тобто ті, які мають структурні підрозділи в своєму складі, та, по-друге, неподільні. Стверджується, що, враховуючи взаємозв'язок між організаційною побудовою та функціональною спрямованістю Вищої ради юстиції, серед її складових елементів можна виділити секції Вищої ради юстиції та апарат Вищої ради юстиції. Крім того, здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій покладено на Голову Вищої ради юстиції, заступника Голови Вищої ради юстиції, секретарів секцій Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі та призначаються на посади шляхом обрання, а тому вони також є окремим елементом організаційно-функціональної структури Вищої ради юстиції. Враховуючи вищезазначене, пошукач дійшов висновку про недопустимість обіймання посади Голови Вищої ради юстиції на громадських засадах. Запропоновано в статтю 19 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року внести зміни з огляду на обов'язковість прикомандирування всіх без винятку членів Вищої ради юстиції, які будуть обрані на цю посаду в подальшому. Крім того, перебування на посаді Голови Вищої ради юстиції на постійній основі повинно розглядатися додатковою гарантією його діяльності. Обґрунтовано пропозицію, що передбачені Регламентом Вищої ради юстиції від 8 лютого 2006 року права та обов'язки членів Вищої ради юстиції повинні міститись у доповненні до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року. Таке закріплення прав та обов'язків членів Вищої ради юстиції посилить їх конституційно-правовий статус шляхом підвищення юридичного статусу розглядуваних норм та чітко окреслить повноваження членів Вищої ради юстиції при виконанні ними своїх повноважень. До того ж законодавче закріплення визначеного кола прав та обов'язків, з одного боку, утворює додаткову гарантію діяльності Вищої ради юстиції, а з іншого, - передбачає посилення відповідальності її членів.

У підрозділі 2.2 "Форми і методи діяльності Вищої ради юстиції" розкрито основні форми і методи діяльності Вищої ради юстиції та визначено шляхи подальшого їх удосконалення. Зазначено, що формою діяльності державних органів є здійснювані державними органами, їхніми структурними підрозділами, посадовими та службовими особами дії, які врегульовані нормативно-правовими актами та сутнісно виражають зміст їхньої компетенції. Роблячи аналіз теоретичних підходів до класифікації форм діяльності, автор поділяє позицію більшості вчених щодо розподілу їх на правові, організаційні і матеріально-технічні форми діяльності Вищої ради юстиції. Правові форми включають управлінську форму, правоохоронну форму та правозастосовну форму. Організаційні форми передбачають засідання Вищої ради юстиції, засідання секцій Вищої ради юстиції, участь у складі делегацій під час іноземних відряджень та прийом іноземних делегацій в Україні, участь у конференціях, семінарах, індивідуальну роботу членів Вищої ради юстиції. Матеріально-технічна форма роботи Вищої ради юстиції покликана забезпечити організацію заходів допоміжного характеру, зокрема, ведення діловодства, організацію інформаційно-довідкового матеріалу, утримання архіву. Окремо автор приділяє увагу актам, які уповноважена приймати Вища рада юстиції. Правова природа цих актів досить невизначена. Вважаючи їх специфічними актами державного управління, можна говорити про ще одну з форм діяльності Вищої ради юстиції. Саме тому правозастосовна форма діяльності Вищої ради юстиції опосередковується шляхом видання ненормативних актів управління - індивідуальних актів застосування норм права. Проаналізувавши практичний досвід роботи Вищої ради юстиції за 2005-2007 роки, пошукач відзначив недостатню урегульованість таких форм її діяльності як індивідуальна діяльність членів Вищої ради юстиції (консультації, прийом звернень, повідомлень тощо). Запропоновано доповнити розділ III Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року положеннями про ті форми, що були проаналізовані.