2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Координація управління правоохоронними органами україни по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект)

Білоус Віктор Тарасович

АНОТАЦІЯ

координація управління правоохоронний злочинність

Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2004.

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження координації як функції соціального управління та інституту управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю. З'ясовано зміст, розкрито поняття, визначено проблеми, охарактеризовано види, форми і методи координації в управлінні правоохоронними органами, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю, узагальнено досвід здійснення координації діяльності правоохоронної системи України та позитивний досвід розвинених країн.

На підставі визначення сутнісних ознак сформульовано поняття координації управління правоохоронними органами, внесено пропозиції щодо доцільності удосконалення правової бази координації боротьби як з регіональною, так і з транснаціональною економічною злочинністю, а також нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють їх діяльність по боротьбі з економічною злочинністю в Україні.

Ключові слова: правоохоронні органи, економічна злочинність, координація управління, взаємодіючі суб'єкти, функції, методи, нормативно-правове забезпечення, протидія.

АННОТАЦИЯ

управління правоохоронний злочинність

Белоус В.Т. Координация управления правоохранительными органами Украины по борьбе с экономической преступностью (административно-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2004.

Диссертация посвящена исследованию комплекса вопросов теоретического и практического характера, касающихся административно-правового обеспечения применения координации как функции социального управления и комплексного внедрения института координации управления правоохранительными органами по борьбе с экономической преступностью. На основе рассмотрения уровня и состояния научно-методологических основ решения проблемы правового регулирования координации борьбы с экономической преступностью, исследования трудов ученых, уделявших внимание этим вопросам, впервые дается теоретическое определение координации деятельности правоохранительных органов в структурно-функциональном, организационно-правовом и функционально-ролевом значении как специальной системы теоретико-методологических, организационно-правовых и праксеологических основ интерпретации функций, методов и методик упорядочения организационно-управленческой деятельности государственных органов с целью создания комплексной эффективной организационно-управленческой и правовой системы перманентного контроля за криминогенными процессами в сфере экономики и превентивного воздействия экономической преступности.

Определено, что экономическая преступность в Украине приобрела глобальные масштабы и представляет социальную опасность для ее государственного развития. В то же время, существующая система правоохранительных органов, которые ведут борьбу с экономической преступностью, постоянно отстает от требований времени и не отвечает как общественно-политическим, так и социально-экономическим реалиям. Взаимодействие между ними отсутствует, в государстве практически прекратилось функционирование многоуровневых структур вертикальных и горизонтальных связей, негативную трансформацию претерпели контрольно-координационные структуры, которые анализировали криминогенную обстановку в экономике и разрабатывали стратегию противостояния экономической преступности, что требует новых подходов в организации их деятельности.

Значительное внимание уделено изучению законодательства и других правовых норм, определяющих правовой статус правоохранительных органов, ведущих борьбу с экономической преступностью, а также поиску путей исключения причин несогласованных действий, неэффективного использования сил и средств в их работе, более четкого определения задач и функций, избежанию дублирования, усовершенствованию методов взаимодействия.

Автор, как и другие представители юридической науки и практики, для решения этой проблемы предлагает рассмотреть целесообразность разработки и принятия Закона Украины “О борьбе с экономической преступностью”, Стратегию экономической безопасности, Концепцию развития правоохранительных органов Украины.

На основе обобщения опыта координации правоохранительной деятельности в Украине и положительного опыта развитых стран внесено предложение по усовершенствованию правовой базы координации деятельности правоохранительных органов на всех уровнях, а также нормативных актов, которые непосредственно регулируют деятельность подразделений по борьбе с экономической преступностью.

В диссертации дан научный анализ содержания современной координации, роли ее функций и методов, основных направлений использования, выработаны предложения по усовершенствованию национальной системы координации противодействия экономической преступности, отдельных элементов, оценена деятельность Бюро по координации борьбы с организованной преступностью Содружества Независимых Государств, а также других стран относительно координации борьбы с транснациональной преступностью.

Предложено на национально-государственном и международном уровнях уделить особое внимание законодательному закреплению приоритетности международно-правовых норм борьбы с экономической преступностью, приведению национального законодательства в соответствие с международно-правовыми нормами, обеспечению эффективного использования действующих национально-правовых норм в собственной практике и в скоординированных отношениях с иностранными правоохранительными органами.

С целью усовершенствования процессов координации управления правоохранительными органами по борьбе с экономической преступностью предложено активизировать межгосударственный обмен информацией о практике применения законодательства по вопросам выявления и расследования экономических преступлений, более активно использовать возможности общих рабочих групп для подготовки новых законопроектов и предложений по внесению изменений и дополнений в законодательство, согласовывать законопроекты и предложения по вопросам компетенции субъектов координации как на национальном, так и международном уровнях.

В дальнейшем координацию управления правоохранительными органами как административно-правовую категорию предложено строить на принципах законности, процессуальной самостоятельности и ответственности, согласованности действий, активного использования собственного и международного опыта в данной области государственного управления. Объединяющим началом взаимодействия подразделений разных правоохранительных органов при определении и осуществлении программных действий по борьбе с экономической преступностью должна стать организационная система управления как органическое целое управленческого механизма и организационной структуры, имеющих единую задачу.

Ключевые слова: правоохранительные органы, экономическая преступность, координация управления, взаимодействующие субъекты, функции, методы, нормативно-правовое обеспечение, противодействие.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення Української держави, зміна її політичного і соціально-економічного устрою, здійснення адміністративної реформи, безпосередня участь у міжнародних правоохоронних та інших міждержавних організаціях, стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави й наповненню старих новим змістом, що вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення. У той же час негативні процеси, особливо тінізація економіки, зростання її кримінального сектора та інші недоліки економічного розвитку не сприяли ефективному здійсненню реформ. Це свідчить про те, що в Україні не вдалося створити належних умов для функціонування й розвитку економіки на правовій основі. Зазначені недоліки пояснюються також відсутністю відповідного теоретико-методологічного та адміністративно-правового забезпечення розвитку держави й реформаційних процесів з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції. При достатній кількості правоохоронних органів, які за своїм правовим статусом зобов'язані вести активну протидію економічній злочинності й корупції, в державі ще не створено ефективно діючої організаційно-управлінської структури і її правового забезпечення з координації їх діяльності, у результаті чого вони працюють не завжди узгоджено та ефективно. Виникла об'єктивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях із зазначених проблем, особливо з питань організаційно-правового забезпечення узгодженої діяльності правоохоронних органів і створення комплексних правових та організаційно-управлінських механізмів боротьби з економічною злочинністю.

За останні роки вагомий науковий внесок у розробку проблем державного управління, адміністративного права й адміністративної реформи зробили відомі вчені-юристи: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.І. Борисов, А.В. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, В.В. Копейчиков, Л.Т. Кривенко, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, В.П. Цвєтков, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо узгодженої діяльності суб'єктів державного управління в межах правового поля з успіхом можуть бути екстрапольовані на розробку проблем координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.

Важливе наукове та практичне значення з удосконалення правового забезпечення спільної діяльності правоохоронців та інших державних структур щодо здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю, зокрема з економічними її видами, мають праці відомих вчених: В.І. Антипова, В.О. Бакуліна, Б.І. Бараненка, М.О. Бєляєвва, П.Д. Біленчука, Б.Є. Богданова, С.Е. Віцина, В.З. Веселого, В.Д. Гвоздецького, В.П. Горбуліна, О.І. Гурова, Н.О. Гуторової, А.І. Долгової, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, В.С. Картавцева, В.В. Клочкова, П.Ф. Перевозника, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, О.І. Пясецького, В.Л. Регульського, О.П. Рябченко, М.П. Стрельбицького, Є.Л. Стрельцова та інших. Разом з тим, системний аналіз наявних вітчизняних джерел свідчить про те, що їх роботи мають переважно загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні основи створення організаційно-управлінської і правової структури координації діяльності правоохоронних органів, зобов'язаних проводити комплексну роботу щодо профілактики й викриття злочинів у сфері економіки, розглядаються епізодично, без комплексного підходу та науково-обґрунтованих висновків, рекомендацій і пропозицій, що повинні передувати прийняттю тих чи інших організаційно-управлінських і правових рішень із зазначених питань. Крім того, процес координації діяльності правоохоронних органів з проблем теоретико-методологічного та організаційно-правового забезпечення потребує розробки відповідного понятійного апарату. Дискусійними є питання адміністративних аспектів управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що призвело до неоднозначного тлумачення основних понять навіть у нормативних актах, а це, в свою чергу, негативно впливає як на організацію координації діяльності правоохоронних органів, так і на здійснення контролю за реалізацією запланованих ними спільних дій і на кінцеві результати роботи.

Наявність неузгодженостей у законодавстві, недостатня розробленість теоретичних положень щодо організаційно-управлінської структури координації, відсутність комплексного дослідження правових проблем координації управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках забезпечення наукового супроводження законодавчого процесу, передбаченого основними положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98 зі змінами, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 р. № 1000/98 та від 21 вересня 1998 р. № 1048/98), Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр. (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000), Указу Президента України від 10 грудня 2001 р. № 1119 “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і Національним банком України від 15 травня 2002 року № 676), Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Концепції модернізації державної податкової служби України.

Напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії ДПС України “Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням підприємницьких структур підвищеного ризику”, розробленої на замовлення ДПА України (номер державної реєстрації 0302 U 000001).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системна розробка теоретико-методологічних засад та емпірико-методичних засобів комплексного підходу до проблеми створення управлінської структури і правового забезпечення координації діяльності вітчизняних правоохоронних органів, їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями з питань боротьби з економічною злочинністю.

Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступних завдань:

- на основі вивчення теоретичних та методологічних напрацювань з питань адміністративного права та державного управління екстраполювати їх на координацію управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, сформулювати методологічні засади державного управління у сфері боротьби з економічною злочинністю;

- розробити понятійний апарат, необхідний для комплексного відображення управлінської структури та правового забезпечення координації діяльності правоохоронних органів, принципів, функцій, методів, форм їх побудови та застосування;

- встановити рівень розробки організаційно-правових проблем координації управління правоохоронними органами у вітчизняній та зарубіжній літературі з метою внесення пропозицій щодо впровадження позитивних елементів у практику державного управління;

- розкрити сутність проблемної ситуації з питань створення управлінської та правової інфраструктури, системи координації управління правоохоронними органами щодо захисту економічних інтересів громадян і держави на національному та міжнародному рівнях;

- визначити зміст механізмів системи координації та чинники, що впливають на стан управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, дослідити правовий статус і показати значення людського виміру правоохоронних органів у зазначеній сфері;

- оцінити крізь призму управлінських відносин у сфері боротьби з економічною злочинністю, як фактора негативного впливу на економічну безпеку та розвиток держави, ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею;

- дослідити сучасний стан процедурних аспектів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (процедури, методи, рішення) та виявити можливі шляхи їх удосконалення;

- на основі аналізу міжнародного правового регулювання координації боротьби з економічною злочинністю запропонувати нову модель державного координуючого центру та внести пропозиції щодо правового забезпечення його функціонування, враховуючи необхідність здійснення структурних змін у сфері забезпечення правопорядку в Україні;

- здійснити апробацію запропонованих елементів системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері організації і здійснення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні, що виникають у процесі реалізації положень Конституції України, Законів України „Про міліцію”, „Про Службу безпеки України”, „Про державну податкову службу в Україні”, “Про прокуратуру” та інших законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів і нормативно-правових актів правоохоронних органів.

Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади формування правової та управлінської системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Вибір предмета дослідження здійснено на основі оцінки стану вирішення проблем координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні та у світі, а також з урахуванням досвіду попередніх розробок автора й аналізу наукової літератури в цій сфері.

Методи дослідження. Методологічною базою є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем державного управління правоохоронними органами з організаційно-правового забезпечення боротьби з економічною злочинністю як складової правопорядку.

Механізм координації управління правоохоронними органами розглядається через призму взаємозв'язку та єдності теорії і практики, змісту та форми, загального, особливого й одиничного.

Робота базується на використанні методів історичного, системного, формально-догматичного, порівняльно-правового, соціологічного, статистичного, економіко-правового та системно-структурного аналізу.

За допомогою формально-догматичного методу досліджено принципи та сутність координації діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з економічною злочинністю, визначено місце координації у державно-управлінських відносинах, здійснено наукове опрацювання законодавчих актів та іншого правового матеріалу щодо дотримання при їх конструюванні методологічних засад і принципів теорії права, що дозволило виявити прогалини законодавчих актів, суперечності окремих їх положень та визначити шляхи і напрями удосконалення координації діяльності правоохоронних органів.

Історичний і порівняльно-правовий методи застосовувалися при аналізі вітчизняних правових актів, законодавства зарубіжних країн з питань формування системи координації діяльності правоохоронних органів в Україні та її інтеграції в міжнародну систему протидії економічній злочинності, а також з питань відмивання коштів злочинного походження, тлумачення таких базових понять, як “координація і взаємодія”, “економічні злочини”, “фінансові злочини”, “відмивання брудних коштів”, “ударні групи”, “спеціальні операції” тощо. Цей метод дав можливість сформулювати визначення зазначених та інших понять, що відображають наявні та бажані відносини з координації спільних дій правоохоронних органів щодо заходів по боротьбі з економічною злочинністю.

Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили дослідити стан застосування наявних елементів координації діяльності правоохоронних органів як складової частини державного управління. Шляхом соціологічного та статистичного методів дослідження визначено рівень загрози економічної злочинності економічній безпеці держави, зокрема суспільства в цілому.

Емпіричну базу дослідження склали відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, інші матеріали МВС, СБУ, ДПА України й Державної митної служби, міжнародні угоди про взаємодопомогу з кримінальних і цивільних справ.

Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи та використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Поглиблений аналіз проблем у сфері теорії управління, адміністративного й фінансового права, використання загальнонаукових методів і методів спеціальних наук дозволили всебічно розглянути наявні елементи координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та запропонувати нову комплексну систему координації діяльності правоохоронних органів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження є першим в Україні, в якому проблема координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю розглядається комплексно, в адміністративно-правовому аспекті та з визначенням перспектив удосконалення. У процесі розв'язання зазначеної проблеми в дисертації отримано такі найбільш суттєві наукові результати:

- уперше проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції координації управління правоохоронними органами, обґрунтовано ряд нових і важливих для юридичної науки та практики понять і положень;

- досліджено розвиток економічної злочинності в Україні за період 1992-2002 рр. та її вплив на тінізацію економіки, що дозволило виявити прогалини і протиріччя між діяльністю правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та її правовим забезпеченням, визначити специфіку економічної злочинності у сучасних умовах і виробити нові підходи по боротьбі з нею;

- поглиблено вивчено динаміку і визначено проблеми формування системи державного управління правоохоронними органами України: показані функціональні та структурні зміни, що відбулися у ній за період 1991-2002 рр. Це дозволило перейти від її статичного відображення до динамічного, визначити можливість усунення дублювання функцій спеціальних підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю;

- концептуально узагальнено та систематизовано сучасні положення правової науки з метою виділення тих закономірностей, концепцій, теорій, ідей, підходів, загальних і проблемно-орієнтованих методів, які доцільно покласти в основу теоретико-методологічної бази координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, та визначено найбільш суттєві вихідні умови і вимоги щодо дослідження цієї проблеми;

- визначено зміст, структуру управлінських та правових елементів існуючих систем координації діяльності вітчизняних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю на підставі системно-структурного та структурно-функціонального аналізу сучасного стану координації управління боротьби з економічною злочинністю;

- обґрунтовано теоретико-методологічні та праксеологічні засади управлінських підходів до розробки комплексної системи координації діяльності правоохоронних органів в Україні по боротьбі із економічною злочинністю та системи їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями із зазначених питань;

- уточнено поняття координації як основного елемента загальної системи управління правоохоронними органами з метою створення комплексної системи перманентного контролю за криміногенними процесами у сфері економіки та превентивної протидії економічній злочинності у сучасних умовах;

- по-новому в теоретичному аспекті висвітлено й оцінено принципи, системно подано функції і методи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (прогнозування, оперативне та перспективне планування, організація, координація, взаємодія та партнерство, моделювання, мотивація, контроль);

- розкрито зміст механізмів системи координації управління правоохоронними органами у здійсненні боротьби з економічною злочинністю, науково обґрунтовано і доведено необхідність прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, який сприяв би правоохоронній діяльності щодо перекриття каналів відтоку капіталів до тіньового сектора економіки України та за кордон;

- уточнено правову характеристику статусу правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, дано юридичну оцінку людського виміру правоохоронних органів, при цьому визначена необхідність удосконалення роботи з кадрами на основі запровадження єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для оперативних спецслужб і слідчих підрозділів правоохоронних органів, що забезпечують економічну безпеку держави;

- комплексно досліджено процесуальні аспекти координації управління правоохоронними органами, що дозволило виявити недоліки у правовому забезпеченні організації боротьби з економічною злочинністю;

- дістали подальшого розвитку моделювання чинних процедур правоохоронних органів щодо прийняття колегіальних рішень з координації їх діяльності (порівняно з типовою моделлю процедур), обґрунтування оптимальної системи методів координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та удосконалення методології формування правових, управлінських рішень шляхом застосування базових підходів, оперативного прогнозування, планування, моделювання тощо;

- удосконалено систему регулювання координації управління правоохоронними органами по боротьбі зі злочинністю на основі законодавчого запровадження і використання спільних банків даних, корпоративних інформаційних мереж, формування проблемно-орієнтованих, нормативно-правових та оперативних баз даних шляхом укладання угод між правоохоронними органами, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю;

- розроблено багаторівневу систему управління координації правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та визначено новий підхід до організації координації діяльності не тільки галузевих служб, а й управлінських структур на всіх рівнях взаємодії правоохоронних органів, що здійснюють заходи з викриття та розслідування економічних злочинів;

- теоретично обґрунтовано доцільність створення в Україні Центру з питань координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та визначено його правовий статус.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні результати дослідження впроваджені у вигляді змін і доповнень до діючого законодавства та враховані при складанні розділів програм заходів протидії економічній злочинності і при оновленні та створенні окремих структур координації боротьби з економічною злочинністю. Зокрема, вони використані при підготовці проектів Митного кодексу України (ст. 109, 110); Кримінального кодексу України (ст. 80-1); Закону України “Про протидію легалізації коштів і матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом”; викладені у пропозиціях щодо правового забезпечення координації діяльності податкової і митної служб та Держкомкордону у сфері боротьби з економічною злочинністю, скерованих до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. № 08/159 від 29 квітня 2000 р., акт впровадження від 5 травня 2000 р. № 06-19/10-165); у Програмі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України 15 травня 2002 р. № 676); Кримінальному кодексі України (ст. 209, 212), Указі Президента України “Про додаткові заходи по посиленню боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” від 19 липня 2001 р. № 532/2001 (акт впровадження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2002 року № 9-36); у розділі третьому “Взаємодія підрозділів боротьби з економічною злочинністю з іншими центральними органами виконавчої влади” проекту Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, поданого до Кабінету Міністрів України (акт про реалізацію ДПА України від 10 вересня 2002 року).

Результати даного дисертаційного дослідження були враховані при створенні у структурі ДПА України Департаменту по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та відповідних підрозділів в обласних податкових адміністраціях.

Розроблені підходи та рекомендації можуть бути використані для подальшого вивчення та вирішення питань щодо теоретико-правового забезпечення координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та її запровадження на всіх рівнях діяльності правоохоронних органів у масштабах держави та в міжнародному співробітництві, а також у подальшій розробці теоретичних проблем координації у сфері управління та права; при вдосконаленні чинного законодав-ства, що визначає правовий статус правоохоронних органів; у навчальному процесі при вивченні таких дисциплін, як “Організаційно-правові засади управління право охоронними органами”, “Адміністративне право”, “Організаційно-правові засади забезпечення фінансової безпеки України”, “Економічна безпека”, “Оперативно-розшукова діяльність”, “Розслідування злочинів у сфері економіки”, “Судові та правоохоронні органи України”, “Міжнародне право”.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і правових засад формування системи, принципів, методів та форм координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, що опубліковані у співавторстві, наведено у списку публікацій окремо.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дослідження оприлюднено автором на науково-практичних конференціях: “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Київ, 1999 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Київ, 2000 р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю” (за міжнародною участю, С-Петербург, 2001 р.), “Ризикологія в економіці та підприємництві” (Київ, 2001 р.), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (Ірпінь, 2001 р.), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (за міжнародною участю, Київ, 2001 р.), “Моделювання та інформаційні системи в економіці” (Київ, 2001 р.), “Бюджетно-податкова політика в Україні” (Київ, 2001 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (за міжнародною участю, Ірпінь, 2002 р.), „Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002 р.), „Протидія відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму: громадська підтримка та контроль” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.), „Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.).

Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображено в одноосібній монографії, 3-х колективних монографіях, 4-х навчальних посібниках та 1-му посібнику-довіднику, 28-х статтях у збірниках наукових праць і наукових журналах загальним обсягом 132 друк. арк., з яких автору належать 48,2 друк. арк., а також надруковано 9 тез доповідей на наукових конференціях та 6 інших публікацій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури (460 найменувань). Повний обсяг дисертації 443 сторінки, з яких обсяг основного тексту роботи 390 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, вказується зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методи дослідження, відзначається наукова новизна роботи, її наукове та практичне значення, особистий внесок здобувача в їх одержання, наводяться дані щодо апробації.

Розділ перший - „Правоохоронні органи України як суб'єкт державного управління боротьби з економічною злочинністю” - складається з трьох підрозділів і присвячений питанням вивчення стану дослідження теми, повноти визначення понять і сутності правоохоронних органів, змісту та форм координації боротьби з економічною злочинністю.

На основі аналізу наукової літератури, публікацій практичних працівників щодо теми дослідження, визначено, що правовим проблемам координації в управлінні державними, зокрема правоохоронними органами, приділяли увагу лише епізодично у різні періоди як вчені-юристи, так і управлінці. Особлива увага звертається на наукові праці відомих іноземних дослідників: Ч. Бернарда, Г. Тріплєта, В. Меде, Ф. Олпорта, К. Гордона, Г. Саймона, Тадеуша Серватко, Дж. Струпа, М. Сміта, Дж. Айзенка, російських: Л.К. Аверченко, В.І. Баскова, І.Л. Бачило, А.Г. Гладишева, В.Н. Іванова, С.С. Овчинського, С.С. Маіляна, В.Д. Малкова, В.І. Махініна , М.В. Туленкова, А.І. Федотова та українських вчених: О.М. Бандурки, В.Д. Сущенка, М.В. Коваліва, О.І. Коваленка, Ю.Ф. Кравченка, О.М. Литвака, С.В. Присяжного, В.В. Цвєткова, В.І. Шакуна та інших.

На підставі здійсненого аналізу проведених досліджень у галузі управління встановлено, що в них недостатньо розроблені теоретичні положення, деякі питання потребують розкриття на базі сучасного українського законодавства та подальшого правового закріплення, бо комплексне дослідження правових проблем координації в управлінні правоохоронними органами в Україні не здійснювалось. Не вивченими залишилися проблеми координації боротьби з економічною злочинністю, яку ведуть спецпідрозділи МВС, СБУ, ДПА, митної служби та прокуратури, які потребують наукового дослідження, детального висвітлення та обґрунтування. Огляд різних думок щодо сутності призначення координації в державному управлінні, у тому числі правоохоронними органами, питань здійснення узгоджених заходів по боротьбі з економічною злочинністю дозволило автору викласти свою позицію з тих питань, які розкриваються в дисертаційній роботі.

Крім того, дослідження дозволило зробити висновок, що “координацію діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів по боротьбі з еконо-мічною злочинністю” у структурно-функціональному та функціонально-рольовому значенні можна визначити як спеціальну систему теоретико-методологічних і праксеологічних засад інтерпретації методів і методик упорядкування та взаємоузгодження організаційно-управлінської діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів та організацій з метою створення ефективної організаційно-управлінської і правової системи перманентного контролю за криміногенними процесами у сфері економіки та превентивної протидії економічній злочинності.

Підкреслено важливість узгодженої діяльності правоохоронних органів, що функціонально зобов'язані вести профілактичну роботу та здійснювати спеціальні заходи по боротьбі з економічною злочинністю.

Динамічності правоохоронної системи мають бути притаманні параметри розвитку та формування нових структурних елементів і зміна застарілих, які набувають нового або поступово втрачають своє функціональне значення у зв'язку з переходом до ринкової економіки та виникненням факторів, що впливають на її тінізацію.

Будучи незалежними один від одного й утворюючи єдину систему, системоутворюючим фактором якої є пріоритетне завдання боротьби з економічною злочинністю, вони потребують відповідного організаційно-правового забезпечення та більш досконалого управління. Реалізація зазначеного завдання повинна здійснюватися на основі застосування у правоохоронній діяльності ряду соціально-правових та організаційних принципів, що дозволить використати в практичній діяльності оптимальні варіанти структур функціонування правоохоронних органів, раціонально розподілити компетенцію суб'єктів правоохоронної діяльності, усунути дублювання.

У діяльності правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, необхідно враховувати притаманні їм специфічні завдання, реалізація яких покликана забезпечити всебічність, об'єктивність та законність їхніх процесуальних рішень і висновків.

Кожній функції координації управління повинні відповідати найбільш доцільні, вироблені досвідом і закріплені у законі засоби та процедури реалізації, що надаються правоохоронним органам залежно від змісту самого завдання посилення боротьби з економічною злочинністю.

У сукупності функції (система функцій) характеризують поділ компетенції правоохоронних органів і значною мірою впливають на їхню структуру. Найбільш чітко відслідковуються функції правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, які здійснюються при викритті та розслідуванні економічних злочинів: оперативно-розшукова, дізнання та досудового розслідування.

При виконанні своїх функціональних завдань система правоохоронних органів вступає в управлінські (організаційні, внутрішньо-системні, зовнішньо-правові) відносини з різними елементами як національних, так і закордонних державних структур, що координують їхню діяльність щодо забезпечення правопорядку.

У свою чергу, реалізація завдань, поставлених перед правоохоронними органами щодо посилення боротьби з економічною злочинністю, повинна забезпечуватись на основі поєднання у правоохоронній діяльності соціально-правових та організаційних принципів з дотриманням моральних і юридичних правил якомога незалежно від структурної належності того чи іншого органу чи посадової особи, рівня соціальної і економічної стійкості держави, фінансового забезпечення правоохоронної діяльності.

Детальний аналіз статистичних даних діяльності правоохоронних органів свідчить про те, що їхні можливості щодо запобігання економічним злочинам, їх викриття і розслідування ще не відповідають вимогам сьогодення. Недостатня ефективність роботи оперативних і слідчих підрозділів обумовлена низьким рівнем організації роботи та фінансового забезпечення їхньої діяльності, відсутністю належної правової бази, що регулює взаємодію національних правоохоронних органів з правоохоронними структурами інших держав.

У дисертації розкривається важливість (нормативно-правової, організаційно-розпорядчої та програмно-цільової) координації в управлінні правоохоронними органами при здійсненні заходів по боротьбі з економічною злочинністю. На характер координації передусім впливають ряд факторів: політичний, правовий, економічний, організаційний, координаційний, кадровий та морально-психологічний. Суть координаційного фактора полягає у вдосконаленні взаємодії правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, посиленні їх співпраці на основі чіткого розподілу повноважень. Недоліки координаційного фактора набули негативного значення саме під впливом інших, вищезазначених факторів, які разом з неналежним науковим забезпеченням координаційних процесів зумовлюють недосконалість системи державного управління правоохоронними органами.

Від характеру і форм координації протидії економічній злочинності суттєво залежить (правова, управлінська) ситуація, при якій вона може бути взята під системний перманентний контроль держави, що прямо вимагає певної перебудови організаційної структури правоохоронних органів, окремих їх ланок, модернізації механізму управління та відповідних змін кадрової політики. У той же час результативність модернізації повинна забезпечуватися не кількістю заходів, які потрібно провести чи які вже проводяться, а якісним системним наповненням державно-управлінських процесів, спрямованих на удосконалення як форм координації спільної діяльності правоохоронних органів, так і функцій та засобів управління ними, що повинно оптимально інтегрувати багаточисельні напрями взаємодії учасників управлінсько-правових відносин та сприяти узгодженій їх діяльності відносно заданих пріоритетів.

До основних складових координації управління правоохоронними органами можна віднести такі форми координації: засідання Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України та координаційні наради працівників правоохоронних органів усіх рівнів; спільні засідання колегій, оперативні наради; обмін інформацією, спільні виїзди в регіони (області, райони) для надання допомоги; створення спільних слідчо-оперативних груп; запровадження і використання єдиних банків даних; взаємне використання можливостей підготовки кадрів; проведення спільних семінарів, конференцій; розробку і здійснення спеціальних операцій; видання методичних рекомендацій та інших організаційно-розпорядчих документів, що стосуються здійснення боротьби з економічною злочинністю.

Зазначимо, що характерною особливістю координації в управлінні правоохоронними органами є те, що при її здійсненні формуються конкретні цілі, коригуючі чи підтримуючі внутрішні та зовнішні фактори впливу щодо забезпечення узгоджувальних дій підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю, створюється ситуація, у якій необхідно досить часто самостійно приймати оперативні рішення. Координація визначається як необхідна складова всіх процесів управління, що охоплює значний спектр діяльності щодо реалізації цілей управління. За характером координація повинна бути в ролі самостійного засобу організації управління та застосовуватися для забезпечення узгодження функціонування автономних підрозділів різних право охоронних органів, що мають єдину мету.

Як показав аналіз діючих форм управління, можливості координації в Україні явно недооцінюються, бо вся увага зосереджується, в основному, на покращанні схем здійснення загальних і спеціальних функцій управління або недостатньо обґрунтованому чи рекомендованому міжнародними фінансовими організаціями удосконаленні лише окремих ланок організаційних структур правоохоронних органів.

Вивчення координації в динаміці показало, що вона може бути як спеціальною функцією, так і особливою інтегруючою формою організації управління. Як функція, у процесі загального функціонування системи вона створює певну залежність одних рішень від інших, а як форма організації управління - створює особливий апарат приведення до загальних цілей самостійних організаційних структур, узгоджує їх діяльність у тій її частині, що належить або до сфери взаємних, загальних інтересів, або пов'язана із задоволенням загальнозначимих пріоритетів щодо напрямів боротьби з економічною злочинністю.

Координація як будь-яка функція й форма управління має відносну самостійність у своєму розвитку і тому може випереджувати зростаючі вимоги або відставати від них. Дослідження підтверджує, що настав час для координаційного управління, яке повинно спиратися на самостійність і відповідальність органів управління правоохоронними органами, здатних гнучко реагувати на зміни оперативної обстановки у сфері боротьби з економічною злочинністю та забезпечувати високий кінцевий результат за рахунок цілеспрямованої орієнтації кожного підрозділу правоохоронного органу на частку максимального позитивного внеску до загального результату. Проте це не означає, що потрібно відмовитися від інших функцій і форм управління. Необхідно більш тонко і диференційовано застосовувати їх залежно від рівня складності системи правоохоронного органу, що здійснює управління або яким управляють, та співвідношення стимулюючих впливів управлінського механізму з обов'язковим урахуванням характеру відносин між учасниками управління шляхом поєднання зусиль по боротьбі з економічною злочинністю у процесі вирішення кардинальних завдань.

Для вирішення зазначених складних завдань виникла необхідність створення нової управлінської концепції координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, складовою якої мають стати чітко продумані форми координації діяльності всіх суб'єктів, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю.

Установлено, що координація повинна сприяти забезпеченню цілеспрямованості й ефективності заходів по боротьбі з економічною злочинністю, вибору єдиного підходу до вирішення різнопланових організаційних і процесуальних питань; усуненню дублювання в діяльності правоохоронних органів; створенню можливості об'єднання зусиль з метою досягнення високої результативності шляхом найменших затрат; підвищенню гарантій законності при проведенні заходів по боротьбі з економічною злочинністю та іміджу правоохоронців у суспільстві.

Розділ другий - „Економічна безпека України як об'єкт державного управління” - складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню протидії економічній злочинності як предмета управлінських процесів, спрямованих на стримання зростання її негативного впливу на економічний розвиток держави, класифікації злочинів у сфері економіки та визначенню змісту нормативно-правового забезпечення боротьби з ними, шляхів удосконалення координації зазначеної правоохоронної діяльності на основі поєднання зусиль правоохоронних органів.

У розділі подано аналіз загроз економічній безпеці України та визначено напрями її захисту. До їх числа належать наступні фактори: неефективність управління державним сектором економіки; недосконалість національного законодавства, пов'язаного зі створенням правових механізмів захисту економічних інтересів; неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків, корупція у державно-управлінській сфері; зростання тіньового сектора економіки та її криміногенної складової; відсутність системного підходу щодо координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та недостатнє ресурсне забезпечення їх діяльності; недосконалість системи економічної безпеки підприємництва і держави в цілому.

Вирішення проблем організації боротьби з економічною злочинністю потребує надзвичайної уваги держави з урахуванням того, що саме економічна основа має забезпечувати соціально-політичну стабільність її розвитку.

Найважливішим завданням для усіх гілок державної влади має стати вирішення проблем економічної безпеки України шляхом подолання чинників, що їй загрожують, розробка нових підходів до застосування механізму управління антикризовими процесами в економіці. Вирішення зазначених завдань повинно базуватись на глибокому науковому аналізі й оцінці ситуації зовнішнього середовища і внутрішнього змісту кожного негативного процесу чи явища, прогнозування наслідків тих чи інших рішень, а також на аналізі досягнутих результатів у кожному конкретному випадку як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Ситуація, що склалася, вимагає невідкладної розробки і прийняття сучасної стратегії економічної безпеки держави з акцентом на правову основу механізму державного управління, що дасть можливість разом з іншими законодавчими актами створити необхідні умови державного і правового захисту економічного суверенітету України та оптимізувати діяльність кожного правоохоронного органу, що веде боротьбу з економічною злочинністю, вирішує проблеми детінізації економіки.

На основі аналізу динаміки та особливостей злочинності у сфері економічних відносин визнано її складним та проблемним явищем. Недостатньо врегульовані правові економічні відносини продовжують використовуватися злочинцями для накопичення тіньового капіталу, забезпечення матеріальних надходжень за рахунок несплати податків, шахрайства з фінансовими ресурсами, легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, корупції та вчинення інших злочинів корисливої спрямованості. У результаті наявності недоліків у боротьбі з економічною злочинністю та з інших причин значна частина суб'єктів підприємницької діяльності безперешкодно перемістилась до тіньового сектора економіки внаслідок невиконання прогнозних податкових надходжень як основної складової ресурсно-фінансового підґрунтя державної політики.

Економіка і державна влада все більше охоплюються впливом групових інтересів, що призводить до деструктивних наслідків, негативно відбивається на дієздатності держави, бо практика кланових стосунків між бізнесом і владою значно знижує ефективність системи державного регулювання економічних відносин, підтримки відповідного рівня правопорядку в державі.

Масив, структура, способи і суспільна небезпека сучасних злочинів у сфері економіки значно відрізняються від економічних злочинів періоду існування соціалістичних суспільно-економічних відносин. Більшість із них характеризується складними і витонченими способами, методами, зухвалістю дій, для виявлення яких необхідне адекватне протистояння з боку правоохоронних органів. Економічна злочинність є видом сучасної злочинності, який, на відміну від традиційної, став масовим видом кримінального ураження економіки та завдає їй суттєвої шкоди. Аналіз показує, що кількість виявлених злочинів, у результаті яких завдано збитків у великих і особливо великих розмірах (порівняно з 1990 роком), має стабільну тенденцію до зростання. Організація правової боротьби зі злочинами, що перешкоджають розвитку економіки, ще не стала однією з основних функцій державного впливу через ефективне управління правоохоронною системою, не створено відповідної нормативно-правової бази регулювання сучасних економічних відносин. Подолання економічної злочинності в сучасних умовах, поряд зі створенням ефективної системи управління економікою, реформування правоохоронних органів, у яких створені відповідні структурні підрозділи, вимагає застосування широкого кола адміністративних заходів. Доцільно звільнити правоохоронні органи від розв'язання дріб'язкових питань і надати їм можливість зосередитись на основних проблемах боротьби з економічною злочинністю.

На основі вивчення дослідженості феномену економічної злочинності констатується відсутність єдиної думки вчених щодо критеріїв розподілу всього її масиву на конкретні групи, критеріями визначення яких доцільно вважати антисоціальну спрямованість злочинного посягання і характер криміногенної мотивації девіантної поведінки особи, яка скоїла злочин. Беручи за основу зазначені критерії, економічну злочинність можна розділити на умисні корисливі злочини проти економічних відносин власності; умисні корисливі господарсько-економічні злочини; злочини посадових осіб, що завдають істотної шкоди у сфері економічної діяльності; злочини, що скоюються організованими групами і злочинними співтовариствами, які завдають шкоди економічним відносинам власності та міжнародному авторитету України.

Сучасні складні умови переходу до ринкової економіки і зміст економічної злочинності віддзеркалюють досить складну ситуацію в Україні, яка вимагає термінового державного втручання, враховуючи, що „економічні злочини” - це соціально небезпечні діяння, які порушують законодавчо визначені відносини власності і встановленої господарської діяльності.